ЗБІРНИК ПРОМОВ Президента України Петра Порошенка

 

ЗБІРНИК ПРОМОВ Президента України Петра Порошенка

1. ІНАВГУРАЦІЙНА ПРОМОВА 2. НА СЕСІЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ РАДИ ЄВРОПИ 3. ВШАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ 4. ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ - 23-ТЯ РІЧНИЦЯ 5. НА ЗАСІДАННІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ



Президент України Петро Порошенко

    ЗБІРНИК ПРОМОВ


1. ІНАВГУРАЦІЙНА ПРОМОВА

2. НА СЕСІЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ РАДИ ЄВРОПИ

3. ВШАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

4. ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ - 23-ТЯ РІЧНИЦЯ

5. НА ЗАСІДАННІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 10 вересня 2014 р.

 

6. Виступ Президента України на прес-конференції "Стратегія-2020" 25 вересня 2014 р.



07.06.2014 11:21

Промова Президента України під час церемонії інавгурації

Дорогі співвітчизники, від Львова до Донецька, від Чернігова до Севастополя!

Ми, українці, «живий вогник у сім’ї європейських народів і діяльні співробітники європейської цивілізаційної праці». Так казав Іван Франко.

«Стояти ногами й серцем на Україні, свої голови держати в Європі», - заповідав Михайло Драгоманов.

Повернення України до свого природного, європейського, стану було омріяне багатьма  поколіннями.

Диктатура, що панувала останніми роками в Україні, прагнула позбавити нас цієї перспективи – народ повстав.

Переможна Революція гідності змінила не лише владу.

Країна зробилася інакшою. Іншими стали люди.

Настав час невідворотних позитивних змін.

Щоб запровадити їх, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність.

На заваді колосальних можливостей, які з падінням тиранії відкрилися для європейської модернізації України, стала справжня війна, спланована і розв’язана на українському Донбасі.

Досі багато хто думав, начебто Незалежність дісталася нам без жодних зусиль. 

Це – неправда! За нашу незалежність, самостійність боролися цілі  покоління українських патріотів.

За неї полягли герої Небесної сотні.

За неї гинуть українські воїни та мирні громадяни. 

Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять всіх, хто поліг за волю й незалежність України.


Хвилина мовчання

Я йду на посаду Президента, щоб зберегти і зміцнити єдність України.

Забезпечити тривалий  мир і гарантувати надійну безпеку.

Знаю: мир – найголовніше, чого прагне сьогодні український народ.

У глави держави – широкий вибір різноманітних інструментів для забезпечення територіальної цілісності України і мирного життя громадян.

Повноважень і рішучості не забракне. Я не хочу війни. Я не прагну помсти. Хоча перед очима – великі жертви, принесені українським народом.

Я прагну миру і доб’юся єдності України. Тому розпочинаю свою роботу з пропозиції мирного плану. 

Наполегливо закликаю всіх, хто незаконно взяв до рук зброю, скласти її.

У відповідь гарантую, по-перше,  звільнення від кримінальної відповідальності тих, на чиїх руках не має крові українських воїнів та мирних людей.

І  тих, хто не причетний до фінансування тероризму.

По-друге – контрольований коридор для російських найманців, які захочуть повернутися додому. 

По-третє, мирний діалог.

Зрозуміло, що не зі «стрєлкамі», «абвєрамі», «бєсамі» чи іншою нечистю.

Йдеться про діалог з мирними громадянами України.

Навіть з тими, хто дотримується інших, ніж я, поглядів на майбутнє країни. Сьогодні окремо хочу звернутися до співвітчизників з Донеччини та Луганщини.

Дорогие наши братья  и сестры, сограждане!

Многие из вас уже успели ощутить на себе «прелести» правления террористов.

Они, помимо мародерства и издевательства над мирными гражданами, привели и без того кризисную экономику региона на грань полной катастрофы.

Но мы ни при каких обстоятельствах не  оставим вас в беде.

Всенародные выборы Президента поставили жирный крест на мифе о якобы нелегитимной киевской власти.

Этот миф посеян и взращен российской пропагандой и кланом Януковича, который предал Донбасс и ограбил его еще в большей степени, чем всю страну.

Донецкой областью он безраздельно правил 17 лет. А тепер финансирует террористов.

Именно он несет полную ответственность за политическую и социально-экономическую ситуацию, в которой оказался регион.

И за безработицу, и за бедность, и за беженцев.

И за убитых граждан, и за слезы матерей.

С чем я как Президент приеду к вам в самое ближайшее время?

С миром.

С проектом децентрализации власти.

С гарантией свободного использования в Вашем регионе  русского языка.

С твердым намерением не делить украинцев на правильных и неправильных.

С уважительным отношением  к специфике регионов. К праву местных громад на свои нюансы в вопросах исторической памяти, пантеона героев, религиозных традиций.

С проработанным еще до выборов совместным проектом с нашими партнерами из Евросоюза по созданию рабочих мест на Востоке Украины.

С перспективой инвестиций, с проектом программы по экономической реконструкции Донбасса.

Сегодня нам нужен легитимный партнер по диалогу.  Говорить с бандитами мы не будем. А действующие местные депутаты уже никого не представляют. И мы готовы огласить досрочные местные выборы на Донбассе.

Такий мій мирний план для Донбасу та всієї країни.

Дискусії не підлягає питання про  территоріальну цілісність України.

Щойно я присягнув «усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України», і завжди буду вірний цій святій обітниці.

Кількість людей, з якими мав честь поспілкуватися під час виборчої кампанії, - перевищив мільйон.

Україна -  різноманітна, але вона сильна духом і духом єдина!

Прагнення до миру та соборності нашої держави домінує в усіх областях України.

Я глибоко вражений патріотизмом мешканців південних та східних українськими областей від Одещини до Харківщини.

Мир ще не настав, але вже сьогодні ми твердо можемо сказати, що важкі випробування об’єднали українську родину.

Вони зміцнили нас як українську політичну націю, впевнену у своєму європейському виборі.

Наш народ ніколи не був таким сильним, як тепер.

Але свобода не дається раз і назавжди. За неї треба постійно боротися.

Мир, якого ми сподіваємося досягти найближчим часом, не буде тривалим, якщо ми належним чином не зміцнимо нашу безпеку.

Щоб мир став довготривалим, нам слід призвичаїтися до життя в умовах постійної бойової готовності.

Ми повинні тримати порох сухим.

Армія та її переозброєння зусиллями вітчизняного військово-промислового комплексу - це наш найголовніший пріоритет.

Більше того, завантаження державними замовленнями підприємств ВПК дасть поштовх реіндустріалізації економіки.

Хто шкодує коштів годувати свої збройні сили, той годує чужу армію.

А наша армія повинна стати справжньою елітою українства.

Слово генерал має асоціюватися не зі словом «корупція», а зі словом «герой».

Все, від чого залежить забезпечення стійкого миру та безпеки України, ми повинні зробити своїми силами. 

Найнадійніші наші союзники і найкращі гаранти миру - армія, флот, Нацгвардія та професійні спецслужби! 

Ніхто нас не захищатиме, доки ми не навчимось оборонятися самі.

Я використаю свій дипломатичний досвід, щоб забезпечити підписання міжнародного договору, який прийшов би на заміну Будапештському меморандуму.

Такий договір має надати прямі та надійні гарантії миру та безпеки - аж до військової підтримки в разі загрози територіальній цілісності. 

Будь-який агресор на кордоні України має згадати Євангельську мудрість: хто з мечем прийде, той від меча і загине!

Громадяни України не зможуть відчувати блага миру та безпеки, доки ми не врегулюємо наші відносини з Росією.

Росія окупувала Крим, який був, є і буде українським.

Вчора під час зустрічі в Нормандії я саме так і сказав Президенту Путіну - Крим є українським. І крапка.

Ні з ким не може бути компромісу в питаннях Криму, європейського вибору і державного устрою.

А все інше повинно обговорюватися і вирішуватися за столом переговорів.

Будь-які спроби зовнішнього і внутрішнього поневолення українців - зустрічають і зустрінуть найрішучішу відсіч.

Ми хочемо бути вільними.

А жити по-новому - це і означає жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права та свободи людини і нації.

Хотів би наголосити на відданості ідеї парламентсько-президентської республіки.

Ніякої узурпації влади!

Європейська демократія для мене - найкращий спосіб  державного правління, винайдений людством.

Саме європейський досвід підказує нам, що значну частину повноважень вже зараз треба делегувати з центру місцевим органам влади.

Реформа щодо децентралізації розпочнеться вже цього року змінами до Конституції.

Нові повноваження отримають  новообрані місцеві Ради.

Але Україна була, є й буде унітарною державою.

Марення про  федерацію не має ґрунту в Україні.

Важливою частиною суспільного запиту на повне перезавантаження влади є  дострокові вибори парламенту.

Давайте будемо відвертими.

Чинний склад цього шановного зібрання не відповідає настроям суспільства.  Бо воно суттєво змінилося у 2012 році. А жити по-новому означає не нехтувати волею народу.

Жити вільно - означає вільно користуватися рідною мовою.

Керуватимуся статтею 10 Конституції.

Вона визначає українську мову як єдину державну, але гарантує вільний розвиток російській та іншим мовам.

Слово «праця», як і «мир», «зарплата», «пенсія», «стипендія» звучать однаково або дуже подібно, що українською, що російською.

Наявність роботи - це те, що дає людині можливість жити безбідно.

Найбільше професійне задоволення я досі отримував саме від створення нових робочих місць.

Що може втішати людину більше, як праця та гідна зарплата за неї?

Робочі місця мають організовувати підприємці. А от справа глави держави - це забезпечення таких умов, коли ніхто і ніщо не заважає працювати.

Держава цінуватиме вклад роботодавця та платника податків в економіку та соціальну сферу.

Забезпечення людей роботою та гідною оплатою – це перша гарантія внутрішнього миру та національної безпеки.

Хоча управління економічними процесами належить до компетенції  вільного ринку або Уряду, Президент як гарант Конституції зобов’язаний забезпечити умови для інноваційної економіки та соціальної справедливості. 

Справедливий розподіл національного багатства - це нагальна вимога часу.

Але перш ніж національне багатство ділити, його треба примножити.

Україна має все необхідне, щоб забезпечити людям європейський добробут.

Ми вміємо і хочемо жити власною працею, здатні бути творчими та інноваційними.

Ми вже навіть вчимося не заздрити успіху сусіда чи колеги.

Але ми й досі пасемо задніх.

Чому?

Тому що на відміну від нас країни європейської спільноти побудували економіку вільної конкуренції. Нових ідей, ділової ініціативи, наполегливої праці, постійного самовдосконалення.

Так буде і в Україні.   

Але для цього треба знищити корупцію.

Нам потрібен загальнонаціональний антикорупційний пакт між владою та народом.

Суть його проста: чиновники не беруть, а люди - не дають.

 Ми не зможемо змінити країну, якщо не змінимо себе, своє ставлення до власного життя і до життя цілої держави.

В тому, що Україна прийшла до кризи державності, є частка відповідальності кожного з нас.

Хтось вважав нормою не сплачувати податки.

Хтось розкошував за державний рахунок.

Хтось голосував і мітингував за гроші.

Хтось отримував незаслужені пільги і нагороди.

А всі разом руйнували фундамент суспільної довіри, засади права й суспільної організації.

Європейський вибір України - це серце нашого національного ідеалу.

Це вибір, зроблений нашими предками і пророками.

А що нам треба конкретно зробити, щоб жити вільно, жити безбідно, жити в мирі і безпеці?

Це все написано в угоді про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом.

Ми разом докладали зусиль до цього документу. Тепер мрію втілити його в життя, а для цього нам треба якнайшвидше підписати економічну частину угоди.

Моя ручка - вже в руках, і як тільки ЄС ухвалить відповідне рішення, підпис українського Президента миттєво з’явиться під цим доленосним документом.

Ми не маємо права зволікати із підписанням економічної частини угоди. 

Те ж саме стосується і якнайшвидшого запровадження безвізового режиму для України з ЄС. Ми завершили перший етап і дуже швидко зможемо завершити другий, щоб вже з січня 2015 року українці мали можливість подорожувати без віз.

Угоду ж про асоціацію ми розглядаємо лише як перший крок до повноправного членства України в ЄС.

Ніхто не має права вето на європейський вибір України.

Визнати це - значить проводити політику миру та спокою в Україні.

Але така політика збанкрутіла ще в тридцяті роки минулого століття.

Для реалізації наших амбітних планів нам потрібні не лише мир та єдність країни, але й консолідація всіх патріотичних, проукраїнських, проєвропейських сил.

Маємо постійно тримати в пам’яті суворі уроки національно-визвольних змагань сімнадцятих-двадцятих років минулого століття.

Тоді наші політики не змогли об’єднатися, спільно протистояти агресії.

Володимир Винниченко боровся проти Михайла Грушевського, Симон Петлюра проти Павла Скоропадського. А Нестор Махно - проти всіх.

Постійні чвари та конфлікти між видатними українцями призвели до втрати нашої державності.

Висновки належить робити не лише з архівів столітньої давнини, але й з недавніх подій.

Ми не сміємо повторити старі помилки і маємо забезпечити злагоджену роботу Президента, Верховної Ради та Кабміну.

Настав час будувати нову велику країну. Сучасну, високотехнологічну, обороноздатну, конкурентоспроможну.

Врахуємо досвід країн, які з’явилися на політичній карті лише кілька десятків років тому, але стали лідерами, поставивши на розвиток інтелекту та новітніх технологій.

Бо найцінніше - не гроші, не заводи та підприємства, а «людський капітал», який має Україна.

Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій.

Нас уже ніхто не оберне в рабів  криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади.

Нас підтримує цілий світ. За останні три дні я мав можливість пересвідчитись в цьому.

Навколо ідеї незалежності, свободи, гідності, правової держави, європейської інтеграції об’єдналася вся Україна і все світове українство.

Народ своє вагоме слова сказав. Під час революційних подій. Під час спротиву агресії. Під час виборів. Тепер черга - за нами, за владою.

Простягаю руку миру всім, хто подав голос за мене, і тим, хто не голосував.

Всім, хто допоможе встановити мир, порядок і спокій в Україні.

І всім, хто вірить у європейську майбутність України.

Ми - народ, що був одірваний від своєї великої Батьківщини Європи - повертаємося до неї.

Остаточно і безповоротно.

Мир нам!

Нехай нас благословить Господь!

Слава Україні!



26.06.2014 15:08

Виступ Президента України Петра Порошенка на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи

Шановна пані Президент!
Шановний Генеральний секретар!
Шановні члени Асамблеї!
Дорогі учасники!
Дякую за запрошення виступити перед Асамблеєю.

Вдячний за можливість донести до цього поважного форуму голос українського народу з різних куточків України – східних та західних, північних та південних, вільних і окупованих.

Минув лише місяць із завершення президентської кампанії, під час якої я об’їздив всю Україну.

Я побачив її миролюбною, гостинною до всіх та європейською – не лише за розташуванням, але й за покликанням.

Україна завжди була гостинним домом для кожного, хто приходив з миром.

На жаль, сьогодні цей дім у небезпеці. Знайшлась сила, яка прийшла в Україну не з миром. У нашому повсякденному словнику знову з’явилися слова "анексія", "сепаратизм", «найманці».

Що ми можемо зробити для того, щоб зупинити насильство і  не допустити його перетворення на повномасштабну війну?

Нажаль, сьогодні це питання стосується не лише України. Воно стосується всієї Європи.

Шановні члени Асамблеї!

Все почалося минулого листопада, коли колишня влада забрала в українців мрію, відмовившись від європейської інтеграції, не спитавши українців і не давши взамін нічого, крім корупції та нехтування людською гідністю. Україна піднялася і почалася Революція Гідності. Народ переміг. Ця перемога далась великою кров’ю і великими жертвами.

Росія, яка двадцять років тому в обмін на ядерну зброю обіцяла піклуватися про суверенітет України, всупереч Великому договору між Україною та Росією, всупереч Будапештському меморандуму , який пообіцяв мир в обмін на третій за розміром в світі ядерний арсенал, стала агресором і зруйнувала стабільність в цьому регіоні.

А разом з ним – і систему балансів і противаг у сучасному світі.

З цієї трибуни я хотів би від імені всіх українців подякувати Раді Європи, і особливо її Парламентській Асамблеї, за негайне реагування на військову агресію. Ця підтримка конче була потрібна і залишається потрібною для України.

Рішення Комітету Міністрів і Парламентської Асамблеї становлять правову основу для подальшого відновлення справедливості та забезпечення прав всіх людей,які проживають на окупованих територіях.

Треба зупинити факти фінансування та озброєння терористичних груп у Донецькій та Луганській областях, які все ще відбуваються з боку Російської Федерації. Бо фактично, це другий етап агресії.

У 2008 році ми це спостерігали в Грузії.

У 2014 році, нажаль, це відбувається за рахунок суверенітету України.

І питання «хто буде наступним?» є відкритим. І саме тому Європа зараз має продемонструвати спільність і солідарність.

Бо проблема для Європи сьогодні – це відсутність реального механізму збереження миру, захисту територіальної цілісності та демократії.

Бо повоєнна модель була зруйнована, і зараз на наші з вами плечі лягає відповідальність за створення нової моделі.

Без відчуття реальності легко створити суспільний грунт для агресії. І на жаль, сьогодні агресія переповнює російське суспільство.  Вона лежить в основі і політики, і суспільного ставлення до України з боку Російської Федерації.

Але Україна протиставляє їй переконаність і моральну силу.

Очевидно, що без повернення Криму нормалізація наших відносин не можлива.

Але ми – люди миру. І тому українська влада і я особисто, як український Президент, вийшов з ініціативою мирного плану. Бо повинен бути діалог та готовність домовлятися заради збереження людських життів.

Шановні члени Асамблеї!

Найбільших збитків конфлікти завдають звичайним, пересічним громадянам. І це сьогодні переконливо бачимо в окупованому Криму.  Ми бачимо, як порушуються політичні, мовні та культурні права громадян.

Як завжди, найбільше потерпають національні меншини. Кримські татари та етнічні українці є сьогодні об'єктом дискримінації.

Щодня ми отримуємо все нові повідомлення про порушення свободи слова та ЗМІ, прав на освіту, віросповідання, громадянство, проживання, працю, права власності на землю, доступу до охорони здоров'я і освіти.

У проблемних регіонах на Сході України ситуація ще більш кричуща. Незаконні озброєні групи намагаються встановити диктатуру насильства. Викрадення, незаконні затримання, вбивства, тортури, зникнення та переслідування стали частиною життя постраждалих районів.

За сприяння міжнародних організацій – Ради Європи, Організації Об'єднаних Націй, ОБСЄ ми документуємо всі ці порушення.

Вони мають отримати адекватну реакцію міжнародної спільноти. Тут потрібний ретельний аналіз, особливо в світлі майбутніх судових скарг, якими Україна буде захищатися.

Президентські вибори стали важливим кроком на шляху відновлення миру і порядку. Ми з готовністю прийняли рекордну кількість міжнародних спостерігачів. Отримавши підтримку виборців, я представив першочерговий порядок денний свого президентства – єдність, відновлення миру, безпека.

Мир і безпека – це те, чого прагнуть українці на Донбасі. Вони мріють, щоб повернулося їхнє нормальне життя, щоб не гинули люди, щоб не брали в полон і не катували заручників.

Сьогодні ми маємо вже 174 полонених заручника, майже 150 загиблих, більше  300 поранених. Менш ніж за тиждень припинення вогню вбито 18 українських військовослужбовців, поранено 27. Позавчора загинула десятимісячна дитина від вибуху гранати, випущеної з підствольного гранатомету.

Але ми прагнемо миру і в цьому непростому, неполітичному прагненні – суть мирного плану, який я представив.

Він зводиться до припинення насильства, амністії тих, хто не скоїв тяжких злочинів, стабілізації ситуації і після цього – реалізації прагнень місцевого населення у постраждалих від біди регіонах. 

Ми повинні зробити так, щоб внутрішні процеси повернулися у цивілізовані рамки. Зробимо це – відновимо не лише мир, але й довіру.

Після цього ми в першу чергу займемося економікою та інфраструктурою, адже щодня ми отримуємо нові повідомлення про те, які завдання стоять перед нами і що зруйновані чергові об’єкти.

Ніхто не хоче, щоб люди гинули. План встановлює рамки для політичного врегулювання на основі деескалації, стабілізації і діалогу. Його імплементація обговорюється у рамках створеної Тристоронньої контактної групи за участю представників України, Російської Федерації, ОБСЄ, Європейського Союзу.

Необхідною передумовою є зупинення вогню. Перед оприлюдненням мій План був обговорений з представниками всіх місцевих легітимних органів влади Донбасу, бізнесової еліти, яка представляє найбільше виробництво Донецького регіону. Вони всі одноголосно його підтримали.

Одностороннє припинення вогню було запроваджено о 22:00 20 червня та триватиме до завтра до 22:00 години 27 червня.

Наше завдання було перейти від режиму бойової охорони кордону до режиму його надійного контролю. Якщо буде контроль на кордоні – припиниться незаконний потік найманців, танків, бронетехніки та важкого озброєння на територію України.

Україна зацікавлена і запропонувала інтенсифікувати зусилля Організації безпеки і співробітництва в Європі щодо встановлення жорсткого моніторингу з елементами контролю ситуації на місцях.

Ми запросили їх до кожного блокпосту і готові, офіційно про це декларую, запросити російських представників долучитися до моніторингу кордону, щоб впевнитись в жорсткому дотриманні взятих на себе зобов’язань з українського боку.

Мирний план був підтриманий всіма основними країнами світу, за що Україна їм надзвичайно вдячна.

У той же час очевидно, щоцей мирний план запрацює лише за підтримки Росії.

Поки що, на жаль, ця підтримка Російської Федерації є абсолютно недостатньою. 

Добре, що Рада Федерації вже не збирається, нарешті, проголошувати війну Україні. Але війну ніхто й не проголошував. Її просто ведуть. Ведуть зараз, в ці хвилини. Замість того, щоб відвести своїх найманців з боку російського кордону заходять все нові, добре оснащені і вмотивовані бойовики.

Президент Путін вчора, під час нашої телефонної розмови разом з Федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель і Президентом Франції Франсуа Олландом висловив свою підтримку мирного плану. Ми з надією чекаємо тепер реальних кроків.

І я з цієї трибуни хочу ще раз наполегливо закликати Росію сприяти врегулюванню ситуації!

Підтримайте Мирний план діями, а не словами! Бо за цими діями ми зупиняємо смерті цивільних і військових людей, які боронять суверенітет і територіальну цілісність держави. І ми чекаємо цих дій. Посильте охорону кордону! Зупиніть нелегальний потік військової техніки! Перестаньте рекрутувати найманців! Врешті-решт, відведіть війська.

Український народ не хоче війни, не хоче анархії і не допустить її.

Всі ідеї сепаратизму були штучно нав’язані Україні ззовні.

Україна є монолітною. Треба зупинити потоки брехні і ненависті, які поширюються російськими ЗМІ. Це не сприяє встановленню миру.

Чого реально прагнуть неспокійні регіони? Того ж, що і будь-яка місцева громада. Більше повноважень, більше автономії, право на ухвалення рішень. Право спілкуватися тою мовою, якою вони вважають за потрібне. Право покладати квіти тим пам’ятникам, яким вони вважають за потрібне. Право співати пісні тією мовою, якою їм подобається.

Це все дає їм програма децентралізації влади в якості конституційних змін, запропонованих мною. І сьогодні український Парламент зареєстрував проект змін до Конституції Президента Порошенка, де ключовим елементом змін є децентралізація влади.

Ніколи в Україні не було такого, щоб Президент, який виграв вибори з повноваженнями призначати голів обласних і районних державних адміністрацій, відмовлявся від цього і передавав ці повноваження на місця.

І я впевнений в тому, що ця ідея буде підтримана українським Парламентом.

В Україні мають відбутись позачергові місцеві вибори в зв’язку з прийняттям змін до Конституції для того, щоб обрані лідери територіальних громад набули вже нових повноважень і нової відповідальності. Обрані представники увійдуть до складу місцевих рад, які, у свою чергу, сформують виконавчі комітети.

Окремою проблемою є відновлення економіки донецького регіону. І мені дуже приємно, що ми разом з нашими партнерами з Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки розробили окрему програму створення нових робочих місць, яка передбачає залучення великої кількості інвестицій.

Вона включає проект програми економічного відновлення регіону. Належним чином буде вирішено питання розподілу коштів між центром та регіонами.

У повній відповідності з Європейською хартією місцевого саморврядування влада в Україні буде децентралізована моїм проектом Конституції.

Я підтримую налаштованість активізації міжнародної панелі розслідування Ради Європи, яку ми обговорювали разом з Генеральним секретарем для експертного розслідування застосування сили як проти Майдану 18, 19, 20 лютого, так і трагічних подій в Одесі 2 травня. Ми готові до відкритої співпраці для того, щоб весь світ прозоро переконався, що винуватці в цих трагедіях будуть притягнуті до відповідальності.

Шановні члени Асамблеї!

Україна переживає час викликів, а також і час надій.

Наш вибір – розбудова міцної демократії, яка займе достойне місце у родині європейських держав. Наш шлях лежить до Європейського Союзу. І тому завтра, 27 червня, нарешті, я, як Президент України, підпишу Угоду про асоціацію з ЄС.

Європейський Союз для нас  – це історія успіху, еталон успішної держави, перевірена часом модель реформ. І коли мене питали яка ваша президентська модель реформ, мені було дуже легко відповідати – Угода про асоціацію. Все там є. І ми почнемо імплементувати цю Угоду негайно. Вже. Одразу ж після підписання.

Останній аспект особливо важливий на тлі того, що Україна стала на шлях економічної інтеграції та політичної асоціації з Євросоюзом.

Шанс, який ми маємо, обов’язково буде використаний. Реформи назріли і перезріли.

Україні потрібний новий соціальний контракт. Він має створити життєздатну систему управління, яка захистить громадян від зовнішніх загроз та створить необхідне підґрунтя для соціально-економічного та культурного розвитку.

В той же час я заявляю, що це не будуть зміни будь-яку ціну. Є питання, які не обговорюються: унітарна держава, існуюча мовна система з однією офіційною державною мовою і необмеженою кількістю регіональних і з повною та всеохоплюючою гарантією розвитку використання мови кожної меншини, європейська інтеграція.

Все інше може бути предметом широкого обговорення. Я запевняю, що це обговорення вже відбувається.

Я впевнений, що й Парламент сьогодні потребує перезавантаження. Країна сьогодні не має достойного рівня представництва. Особливо це відчутно в Донбасі, на Сході України.

Я переконаний в тому, що Парламент має обиратися по-новому закону - на пропорційній основі за відкритими списками. Виборці мають знати кожного кандидата особисто.

Уряд має попередньо формуватись Прем’єр-міністром і затверджуватись Парламентом. Президент має зберегти повноваження контролю.

Рада Європи і Парламентська Асамблея неодноразово наголошували на необхідності докорінних перетворень у судовій і правоохоронній системах. Останні місяці особливо чітко продемонстрували важливість цих реформ.

Потрібний більший громадський контроль за призначенням і роботою суддів. Потрібні практичні гарантії незалежності судової влади. Ми маємо змінити роль та функції Генеральної прокуратури, перетворити її з інструменту покарання на засіб забезпечення законності та захисту прав людини.

Новий формат судочинства має бути належним чином відображений у змінах до Конституції. Подолання корупції, призначення нових суддів, загальна модернізація державної служби завершать картину нової судової системи в Україні.

Пані і панове!

Останні місяці мали прямий вплив на наше спільне євроепйське майбутнє. Події в Україні формують нову Європу. І ця нова Європа буде єдиною або розколотою, стабільною або крихкою.

Майбутнє Європи та її дух залежать від того, як буде врегульований конфлікт в Україні – на основі міжнародного права, законності, або на основі «права сильного».

Це – дилема і вибір, який кожен з нас повинен зробити самостійно.

Потрясіння в Україні почалися, оскільки українці не захотіли розстатися з демократією та європейським вибором. Вони тривають, оскільки хтось вирішив покарати Україну за цей вибір. Вони зупиняться, тільки коли здоровий глузд і європейські цінності візьмуть гору над агресією.

Допоможіть нам у цьому – і завтрашня Європа буде єдина, стабільна, морально сильна.

Я дуже дякую Вам за увагу! Я дуже дякую Вам за солідарність з Україною, яку ви продемонстрували! Україна цього конче потребує. Слава Україні!

 


23.08.2014 09:02

Виступ Президента України на церемонії урочистого підняття Державного Прапора України

Дорогі співвітчизники, брати і сестри!

Вітаю всіх нас з Днем Державного Прапора!

Поздоровляю і юного українця Петра Зубара із Артемівська, що на Донеччині. 16-річний парубок більше місяця переховував від окупантів Герб України, збитий бойовиками з приміщення міськради. Петре, ти справжній герой!

Особисто хочу звернутися і до десятирічного львів’янина Тараса Кротька. Дитина мріяла купити собі планшет. Хто з нас не пригадує сили своїх дитячих бажань? Але зібрані гроші хлопець здав у фонд допомоги армії. Так прямо й приніс їх зі скарбничкою. Сказав, що він без планшета може обійтися, а солдат без бронежилета – ні. Тарасику, ти справжній патріот!

Країна, в якій зростають такі діти, як Петро Зубар та Тарас Кротько, – має велике майбутнє. І буде єдиною, бо Петро – з Донбасу, а Тарас – з Галичини!

Дорогі українці!

Сьогодні ми вшановуємо наші національні святині: Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Блакитні й золоті, сині та жовті барви сяяли ще на державних символах великих князів київських і короля Данила. На хоругвах Славного Війська Запорозького!

В 1848 році, замайорівши над Львівською ратушею, наш прапор став провісником народження нової української нації під час так званої весни європейських народів.

1914-го, рівно сто років тому, - перша маніфестація під жовто-блакитним прапором відбулася тут, в Києві.

Цими кольорами були освячені Українська та Західно-Українська народні республіки, Акт злуки та відродження сучасної української держави. Під цим прапором йшли в бій вояки Української Повстанської Армії. За любов до цих кольорів імперія етапувала наших патріотів на сибірську каторгу. Під нашим прапором народ повстав на захист своїх прав під час Революції Гідності.

Зверніть увагу. Прапори України та Європейського Союзу – витримані в одних кольорах. Це промовиста і дуже важлива деталь! Як і знамено ЄС, український стяг став символом свободи, простір якої поширюється дедалі на Схід. Це наочно продемонстрували нам буквально днями ті відчайдушні росіяни, які не побоялися підняти український прапор над Москвою!

Якби ми захотіли знайти для нашого прапора більш мирні кольори – не змогли б. Ніщо більшою мірою не символізує мир та спокій, ніж блакитна вись та жовте поле.

«Синій, як море, як день – золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний»,

- писав великий український поет Олександр Олесь.

Це фарби нашого прапора не лише мирні, але й сильні.

Вони - це впевненість!

Вони - це сила!

Вони - це звитяга!

Вони – це слава!

 Ми - мирний народ, але готові платити й платимо – потом та кров’ю - за право жити під цим прапором, під цим небом і серед цих полів.

Синьо-жовтий прапор став символом спокійного життя, до якого українські Збройні Сили повертають Донбас, звільняючи його від терористів.

Державний прапор знову гордо майорить над Слов’янськом і Краматорськом, Лисичанськом і Сєверодонецьком, Артемівськом та Костянтинівкою. Миру чекають катовані бойовиками жителі Донецька та Луганська. І я вам обіцяю - обов’язково дочекаються!

Державна символіка органічно увійшла в повсякденне життя людей. Синьо-жовті кольори стали предметом національної гордості і знаком моди. Подивіться на цей зворушливий рух. Тисячі, сотні волонтерів на зібрані серед громадян гроші по всій Україні фарбують в синє та жовте паркани й мости. А мости через Дніпро - це не просто дороги. Це – втілення єдності двох берегів нашої України.

22 роки ми поволі формувалися як сучасна політична нація. Важкі випробування, які випали протягом останнього року, не просто надзвичайно прискорили цей процес. Вони призвели до його логічного завершення. Сьогодні як народ ми - єдині та могутні, як ніколи! Ворог - сильний, жорстокий, підступний – загартував і зцементував нас як ніхто. Той, хто хотів нас роз'єднати та послабити, – ще більше об'єднав нас та зміцнив!

Саме за останній рік кардинально зросла кількість тих, хто вважає себе патріотом України. Хто за вступ до Євросоюзу. Хто за унітарний державний устрій. Хто за українську - як єдину державну. До речі, багато хто у нас говорить російською. Але думають тут інакше, ніж у Росії.

Спілкуючись із солдатами в зоні АТО чи у військовому шпиталі, я бачив і чув, що російською мовою Україну люблять не менше, ніж українською. Скільки, нажаль, полеглих воїнів свої останні слова любові до Батьківщини чи до мами, до дружини чи до коханої вигукнули, сказали або прошепотіли російською мовою... Знаю, що тепер за мовною ознакою нас не розколе вже ніхто і ніколи.

Принципово залишаючись на тій позиції, що єдиною державною мовою має залишатися українська, маємо належно оцінити внесок російськомовних громадян України в захист нашої спільної Вітчизни. Наша нація міцніє вже не лише на грунті мови чи етносу, а на основі спільної волі більшості мешканців України. Ця воля полягає в тому, щоб жити разом в єдиній, соборній, унітарній, демократичній та європейській державі. У минуле стрімко відходить поділ України на Схід та Захід, Центр та Південь. Це значить, що ми остаточно і безповоротно відбулися як нація, як український народ.

Ми – на порозі грандіозних, тектонічних змін. Так само, як наші воїни встановлюють прапор над звільненими містами та селами, ми всі разом спільною працею зобов’язані підняти прапор перемоги над подоланням корупції, безробіття та бідності.

У нас, дорогі мої співвітчизники, все з вами вийде.

Все буде добре. Ми - сильні та цілеспрямовані. І я пишаюся тим, що я українець.

Україна – наша рідна Вітчизна, це місце великих мрій і грандіозних справ!

Ми як народ здатні на надзвичайні зусилля і великі перемоги.

І кожен з нас може і зобов’язаний докластися до них.

Слава Україні!





24.08.2014 10:32

Виступ Президента на параді на честь 23-ї річниці Незалежності України

"Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! -

а сила знову розцвіла"

Ці слова – проникливі, аж мороз шкірою. Із душі та серця великого поета Тичини вони вирвалися 71 рік тому. Під час іншої, ще тієї війни. Та вони такі злободенні, ніби сказані прямо сьогодні...

Шановні солдати і матроси!

Сержанти і старшини, офіцери, генерали і адмірали, ветерани!

Бійці добровольчих батальйонів та волонтери!

Воїни зведеного підрозділу учасників антитерористичної операції!

Дорогі співвітчизники!

Високоповажні закордонні гості!

Події останніх місяців стали для нас хоча й не оголошеною, але справжньою війною. Вона, можливо, так і увійде в історію як Вітчизняна війна чотирнадцятого року. Війна проти зовнішньої агресії. За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ. За Незалежність.

"Вітчизняна" вона тому, що на захист Батьківщини піднялися всі – від малого до старого. Боротьба за перемогу стала всенародним рухом, справою всіх і кожного.

Переконаний: битва за Україну, за Незалежність завершиться для нас успішно - завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів.

За останні шість місяців у важких виснажливих боях народилося нове українське військо. Воно сильне не лише зброєю та хистом, але й потужним патріотичним духом. Словосполучення "захисник Вітчизни" перестало бути абстрактним ритуальним висловом. Воно наповнилося конкретним змістом.

В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!

Мужність та героїзм, відвагу та самопожертву, відчайдушність та бойове братерство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті.

Наші Збройні Сили, Національна гвардія, прикордонна служба, добровольчі батальйони заслужено успадкували військову славу давньоукраїнських князівських дружин і Війська Запорозького, українських січових стрільців і вояків Української Повстанської Армії, армії Української Народної Республіки і українців, які під час Другої світової війни захищали Україну в лавах Червоної Армії.

Правду про звитягу учасників антитерористичної операції золотими літерами закарбують в українську військову історію.

Дякуючи всьому воїнству за вірність Присязі, за служіння Україні, за жертовний її захист, хотів би низько вклонитися кожній українській жінці.

Бабусі чи мамі.

Доньці чи дружині.

Сестрі чи подрузі.

Кожній, хто втратив чоловіка чи сина, онука чи брата. І всім тим, хто з вірою в перемогу чекає на повернення свого рідного, найкращого, коханого.

Окрема подяка – активістам волонтерського руху. Особливо важливою ваша допомога була в перші тижні агресії, коли ми отримали в спадок державу без армії, без міліції, без спецслужб, без зброї.

Наш ворог довго й наполегливо тренувався, щоб напасти на Україну. А от ми тоді не були готові до такого підступного віроломства. Двічі за сто років українська політична еліта в приступі пацифістських ілюзій недооцінила важливість зміцнення обороноздатності. У сімнадцятому-двадцятому роках минулого століття нехтування військовою загрозою обернулося агресією зі Сходу та втратою Україною незалежності.

На межі минулого та теперішнього століть ми знову наступили на ті ж граблі. Ще раз повірили, що нібито світ став вегетаріанським. І навіть добровільно позбулися ядерної зброї. А війна повторно прийшла з тієї сторони горизонту, з якої її, за звичкою, не чекали.

Чи не вчили нас ще давньоримські мудреці:

"Сі віс пацем, пара беллум" –

Хочеш миру – готуйся до війни.

Знищення терористами малайзійського літака. Вбивство ними ж почесного консула Литви. Поява міжнародних найманців на службі в терористів – все це зайвий раз свідчить, що агресія проти України вийшла за межі двосторонніх відносин. Вона руйнує основи світового порядку. Гвалтує міжнародне право. Ставить під загрозу європейську та глобальну безпеку.

Прямо у центрі Європи, у ХХI столітті зроблено зухвалу спробу без оголошення війни перейти кордони суверенної країни. Світ неначе повернувся в тридцяті роки минулого століття, в переддень Другої світової війни. За тиждень, до речі, виповнюється 75 років від моменту її початку. Століття Першої світової відзначили менше місяця тому. Третю ж - неможливо допустити.

Війна взагалі не наша ініціатива. Вона нав’язана нам ззовні. Наш вибір – мир, здійснення мирного плану для Донбасу, який я розробив і запропонував ще в червні.

Кроки до миру не можуть, втім, бути односторонніми. Вони не мають відбуватися за рахунок суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.

Вітчизняна дипломатія робить все можливе і навіть неможливе, щоб знайти політичний спосіб врегулювання.

І ще. Україна дуже цінує підтримку з боку тих, хто продемонстрував, що насправді є нашими друзями і партнерами – країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, інших держав. Друзі, з нами – весь світ, від Канади до Австралії, від Швеції до Японії.

Ми довели спроможність захищати нашу Державу. Очевидно, що в зримій історичній перспективі над Україною постійно, нажаль, буде військова загроза. З цим не лише треба навчитися жити. До захисту Незалежності треба постійно бути готовими.

Вже до кінця цього року буде виділено мільярди гривень на оновлення озброєння та військової техніки. Зараз перед вами з Хрещатика прямо в зону АТО прослідує колона нової, щойно закупленої, або випущеної, або відремонтованої техніки. Згідно плану на п'ятнадцятий-сімнадцятий роки, на переозброєння та оновлення військової техніки заплановано виділити понад 40 мільярдів гривень. Це дозволить модернізувати, закупити нові та поставити у війська літаки, вертольоти, бойові кораблі та катери.

І це лише скромний початок. Ми повинні, обов’язково повинні постійно зміцнювати нашу армію. Бо хто шкодує грошей на своє військо, буде годувати чуже.

Тільки ціною колосальних надзусиль всього народу зможемо захистити Незалежність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі.

Понад двадцять років приживалося наше синьо-жовте свято Незалежності - і тепер насправді стало всенародним святом. Ще ніколи за 23 роки цей день не був таким величним, як сьогодні. Ще ніколи люди не відзначали його так щиро, як тепер, з українським прапором в кожному віконці, на кожному балконі. І це незважаючи на важкі часи, які переживає країна.

За урочистістю та піднесенням свято Незалежності для нас, немов Різдво. Бо це і є народження нової країни - України.

З Днем Незалежності вас, друзі!

Слава Збройним Силам України!

Слава українському народу!

Слава героям!

Україні – слава!




10.09.2014 11:08

Виступ Президента України на засіданні Кабінету Міністрів

Вельмишановні Арсенію Петровичу, Олександре Валентиновичу, шановні члени Уряду, голови обласних державних адміністрацій, шановні колеги, шановні телеглядачі.

Радий бути присутнім на засіданні Кабміну. Це моя перша участь як Глави держави і впевнений, що сьогодні сам час вимагає від нас чітко скоординованих і ефективних дій.

В неділю на нараді із силовиками ми домовилися з керівником Уряду, Головою Верховної Ради про проведення цього засідання.

Чіткі доручення отримали керівники силових відомств, і впевнений в тому, що питання, які винесені сьогодні на порядок денний, сприятимуть зміцненню нашої обороноздатності.

Але перш, ніж ми з вами заслухаємо відповідних міністрів, я хотів би поінформувати про зусилля з реалізації мирного плану України.

Завдяки мужності та звитязі українських військових, славних воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, Міністерства внутрішні з справ, Державної прикордонної служби за червень-серпень нам вдалося суттєво скоротити територію, контрольовану бойовиками.

З терористичної неволі визволено мільйони громадян України, в першу чергу, мешканців Донбасу.

Але наш героїчний наступ змусив ворога вдатися до прямого вторгнення на територію української держави, до використання підрозділів регулярної армії Російської Федерації, до ще більш масованого постачання техніки та високоточної зброї – в комплекті із фахівцями, які вміють професійно нею користатися та холоднокровно вбивають українців.

Людське ж життя є найвищою цінністю, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей.

Саме тому я вийшов з ініціативою про негайне припинення вогню. Домовилися про це в розмові з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. В Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було підписано відповідний протокол, підкреслюю, протокол на основі мирного плану Президента України.

Так, режим припинення вогню запроваджується зараз дуже непросто, дуже важко. Терористи час від часу намагаються постійно спровокувати українські війська.

Розраховую, і проведені усі необхідні консультації з представниками ОБСЄ, спеціальної моніторингової групи, яка вже працює в Києві, про те, що саме ця організація візьме на себе левову частку навантаження щодо моніторингу, верифікації та забезпечення суворого дотримання режиму припинення вогню з усіх боків.

Повномасштабні бойові дії, я відповідально хочу на цьому наголосити, з 18.00 5 вересня не ведуться. На жаль, цього не можна побачити по більшості телеканалів, я можу сказати, що обстановка на фронті кардинально змінилася. Кожен день до 5 вересня, особливо в останні дні, країна втрачала десятки життів своїх героїв, кожен день серце стискалося, коли вночі мені дзвонили і повідомляли про черговий штурм, артилерійський обстріл чи атаку системи залпового вогню, які забирали життя найкращих українців.

Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу сідати.

Що ми маємо зараз внаслідок підписання протоколу?

Не лише збережені українські життя. Не лише зупинку наступу регулярних збройних сил сусідньої країни.

Розпочався процес звільнення українських військових і цивільних, які утримувалися незаконними збройними формуваннями.

Вже сьогодні з часу оголошення припинення вогню звільнено майже 700 наших громадян. До кінця тижня існує чіткий графік, коли ще 500 українців нарешті отримають можливість повернутися додому.

Мінський протокол передбачає не лише режим припинення вогню, але й окреслює контури майбутнього політичного врегулювання.

Я розумію, що ми вступили у передвиборчу кампанію. Я розумію, що зараз комусь дуже хочеться створити неіснуючу сенсацію, продовжити війну, але народ України сьогодні потребує миру. Я в цьому твердо переконаний. І я не маю жодного сумніву в тому, що специфіка цієї кампанії мала б спонукати всіх відповідальних політиків не вдаватися до дешевого політиканства та примітивних політичних спекуляцій і об'єднатися навколо збереження миру в державі.

Я хотів би чітко проінформувати та наголосити, що Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою!

Ще раз наголошую – зараз йде війна за незалежність України. Не більше й не менше, за існування нашої держави, і ми нікому не здамо ані питання суверенного устрою, ані питання незалежності, ані питання територіальної цілісності.

Ми залишаємося соборною й унітарною державою.

І для того, щоб в цьому усі мали можливість переконатися, я наполіг на тому, щоб, незважаючи на нібито існування таких домовленостей, усі документи, які підписуються, негайно були оприлюднені. І щоб кожен мав можливість в цьому переконатися.

Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на усій території Донбасу, - в тому числі і тій, яка зараз тимчасово контролюється бойовиками.

Ця частина теж повернеться в правове поле України.

Звертаю вашу увагу, що ні про яку федералізацію, ні про яке відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може.

Ще раз наголошую, що такі утворення, як так звані ДНР та ЛНР, в документі не згадуються взагалі!

Оговорено, що Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" передбачає чітко статус цих регіонів у складі України.

Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Цей проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би, від цього залежить доля миру, підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес.

Можу погодитися - напевно, ми будемо не в захваті від складу місцевих депутатів, яких на дострокових виборах до міських та районних Рад оберуть мешканці Луганська та Донецька. Але хіба не краще, щоб політика вершилася виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами та залпами градів?

Шановні друзі!

Я буду відвертим, напевно, один Господь знає, як довго буде тривати режим припинення вогню. Я можу лише запевнити вас, що українська влада спільно буде робити все можливе, щоб зберегти мир.

Але при цьому розслаблятися у нас немає жодних підстав.

Ми вже зараз здійснюємо перегрупування наших Збройних Сил, Національної гвардії, прикордонників, але не дня нападу і наступу, а для того, щоб гарантовано і ефективно забезпечити захист своєї території.

Щойно, я наголошую, завершено третю чергу часткової мобілізації.

Трьохзмінна робота оборонних підприємств України, яка була налагоджена за останні тижні, сьогодні дає можливість постачати у війська щодобово до 30 одиниць броньованої техніки з відновлення боєздатності після бойових дій або з складів.

Три лінії оборони Маріуполя, велике угрупування військових і патріотичний порив місцевого населення, мешканців Маріуполя, сповнених рішучості захистити місто – створюють надійний заслон від можливої атаки з боку ворога на це квітуче і дуже дуже проукраїнське зараз місто. Я в цьому переконався особисто, позавчора відвідавши Маріуполь.

Так, наше військо створюється з коліс, протягом лише останніх шести місяців, в той час, як нам протистоїть одна з найбільших армій світу.

Військова потуга в Європі номер один. Збройні сили якої протягом останніх 10-15 років постійно модернізувалися і сьогодні володіють найсучаснішою, найдосконалішою зброєю у світі. Крім того, вони ще й набралися досвіду в різних «гарячих точках».

Це, на жаль, - тривала військова загроза. Вона не минеться і в тому випадку, коли поточна криза завершиться найближчим часом. Нам треба навчитися жити в таких умовах. І горизонт нашого стратегічного планування – не місяці, не роки, а, навіть, десятиліття.

Звертаю вашу увагу, що в день, коли у Мінську був підписаний меморандум трьохсторонньої групи, у Ньюпорті проходив саміт найбільшої безпекової організації світу, саміт НАТО. Можу наголосити, що, дякуючи зусиллям українських представників, ми вийшли зараз на максимально можливий рівень співпраці з Північно-Атлантичним альянсом, який тільки може бути з країною - не членом НАТО.

З низкою країн на двосторонньому рівні нам вдалося домовитися про суттєве розширення військово-технічного співробітництва. Я не маю жодного сумніву, що весь світ сьогодні продемонстрував бажання допомогти нам захистити себе. Але є реальність, друзі, - ніхто за Україну воювати на нашій території не буде. Це – наш хрест, це наш святий обов’язок.

Так, зобов’язання влади зробити все можливе для того, щоб українському солдату було чим воювати, щоби створити умови захистити себе, ефективно діяти, і для цього використовуємо міжнародне співробітництво. Але це – справа українського війська. І підвищувати нашу обороноздатність – це наш з вами святий обов’язок.

Сьогодні ми заслухаємо голову Прикордонної служби, я сподіваюсь, буде можливість заслухати і міністра оборони. Думаю, що варто послухати і керівника Нацгвардії, і Міністра внутрішніх справ.

Я впевнений в тому, що матеріали, які зараз вам пропонуються, - там сформульовано реальні потреби нашої армії. Українська держава робить все можливе, щоб сьогодні забезпечити українського воїна всім необхідним. Ми будемо задовольняти потреби і в зброї, і в техніці, і в грошах, як би важко не було.

Ще дві з половиною тисячі років тому давньогрецький історик Фукідід дійшов висновку, що успіх у війні залежить від фінансів. Він знав, про що казав, бо писав історію війни, в якій сам брав участь.

Як би це не було важко, я запевняю, ми спільно знайдемо гроші на оборону. І зробимо так, щоб значна частка коштів пішла не в пісок, і не зависла на рахунках. Якщо ми не збудуємо ефективну систему воєнного управління, логістики й контролю за використанням ресурсів, ми нікого не переможемо.

Та система, яка існує зараз, – громіздка, допотопна, архаїчна. І я сьогодні чекаю пропозицій по створенню такої системи, якій би аплодували і українські воїни, і волонтери, і весь український народ. Треба дослідити кожен тромб в системі, який робить наші війська неефективними.

Волонтери, до речі, на моїй вчорашній зустрічі, підказали, як краще це робити.

Немає жодного сумніву, що потреби армії треба визначати не за застарілими нормами постачання, за пожовклими папірцями та інструкціями, а по тому, що реально сьогодні необхідно бійцям та підрозділам в зоні АТО. Конкретному солдату, конкретній бригаді, батальйону, взводу, роті.

Ми сьогодні маємо обговорити готовність не лише Міноборони, а всіх підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань - незалежно від форми власності.

Війна дуже негативно впливає на нашу економіку. І економіка без реформ надто слабка, щоб гарантувати перемогу.

Щоб розірвати це коло, ми маємо прискорити реформи. Ми з Урядом, з керівництвом Парламенту робимо все можливе, щоб скоординувати і прискорити реформування, якого країна вже зачекалася.

Нема лиха без добра, вчить народна мудрість. І оскільки військова загроза носить, на жаль, довготривалий характер, нагальні потреби оборони країни можуть зробити військово-промисловий комплекс одним із локомотивів вітчизняної економіки.

Ще одне питання – це охорона українського державного кордону та захисне укріплення лінії безпосереднього протистояння з бойовиками.

Якщо без лінії Маннергейма не обійтися, значить, треба зводити й такі фортифікації, тільки ще більш потужні, з урахуванням досвіду попередників. Звертаю увагу, не фортифікаційні споруди зразка 41-42-го років, а те, чого сьогодні потребує сучасна оборонна наука. Глибоко ешелонована оборона, з танковими позиціями, з механізмами захисту від систем залпового вогню, з сучасної комунікацією, з чіткою взаємодією всіх підрозділів, які задіяні в антитерористичній операції. З спеціальною зоною, яка дозволяє ефективно застосовувати зброю.

Я не виключаю, що найближчим часом доведеться створити особливий режим перебування громадян в зонах, що прилягають до антитерористичної операції.

Заслуговує на увагу ініціатива громадськості щодо розробки стратегічного плану та створення інфраструктури для організації так званого партизанського руху. Ми і до цього маємо бути готовими, бо береженого й Бог береже.

Вже сама думка про те, що кожен метр української землі горітиме під ногами окупантів, має стати фактором, стримуючим від широкомасштабного вторгнення.

Зміцнення обороноздатності – це один із способів боротьби за мир.

Ми не прагнемо війни, ми хочемо миру, але, якщо хочеш миру, порох треба тримати сухим.

На кожному із тут присутніх лежить колосальна відповідальність за захист країни. Я впевнений, що сьогодні у нас відбудеться фахова дискусія з цього приводу.

Прошу не коливати повітря лише переліком проблем, нам вони дуже добре відомі, а одразу пропонувати шляхи їхнього вирішення в тих умовах, які є, тими ресурсами, які є в нашому розпорядженні.

Ще раз підкреслюю, навіть тема нашого засідання – зміцнення обороноздатності, планування будівництва фортифікаційних споруд, планування рубежів оборони, перегрупування і забезпечення підвищення ефективності дій наших Збройних Сил і силових підрозділів. Все це робиться виключно для одного – ми маємо зберегти мир в державі. І ми це зробимо. Я в цьому переконаний, я в це вірю.

Хочу повідомити останню інформацію, яку я отримав від нашого головного управління розвідки - 70% військ РФ відведені за кордон. І це ще одне палке сподівання, що мирні ініціативи мають гарну перспективу. І сьогодні, завдяки нашій спільній ефективній і злагодженій роботі від нашого об’єднання всієї країни залежить, наскільки ефективним буде подальший розвиток подій.

Ми збираємося вже зараз навести порядок в організації управління військами, коли лінія фронту, оборони буде триматися бригадами, коли у батальйонів територіальної оборони буде своє завдання і не у безпосередньому зіткненні з противником, а з оборони території. Коли зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ будуть мати свою функцію і утримувати звільнені від окупантів міста. Коли Нацгвардія буде мати виключно свою функцію і займатися притаманними їй і тільки їй завданнями.

Я впевнений в тому, що в цьому наведенню порядку буде сприяти відновлення миру.

Не треба сьогодні розслаблятися і думати, що війна не може прийти будь-куди. Ми сьогодні маємо бути готові і донести, бо народ України сьогодні потребує чесної і відвертої розмови щодо того, в якій ситуації знаходиться країна, які сьогодні перед Україною стоять загрози, яких відповідальних кроків від політиків та високопосадовців вона потребує. І я не маю жодного сумніву - нам вдасться це організувати. Мир буде в Україні, ми все для цього зробимо. Все в Україні буде добре - я в це вірю.

 

Виступ Президента України на прес-конференції "Стратегія-2020"

Шановні співвітчизники, панове журналісти!

Сьогодні перед Україною питання «Бути чи не бути» постало з гостротою, не меншою, ніж сотні років тому перед героєм знаменитого твору Шекспіра.

Ми скинули тиранію. Ствердили європейський вибір. Встояли у суровій боротьбі із зовнішнім ворогом. І в мене немає сумніву, що мир – точно не за горами.

Та внутрішній виклик, який стоїть перед нами, - він не менший, ніж загроза зі Сходу. Корупція, бідність, економічна відсталість – це найсильніший союзник бойовиків, терористів та інтервентів. Бо вони воювали з нами не за окремі райони Донбасу, де й окопалися їхні недобитки. Їхня мета – знищити нашу державу, не давши нам впевнено звестися на ноги й стати успішним проектом, гідним наслідування.

Тому й кажу ж, що «Бути чи не бути». Тому з реформами нам - аж горить. Я впевнений, що шлях непростих, тектонічних змін нам треба не просто пройти, а пробігти! Політична воля на це в української влади і в мене, як в українського Президента, точно є! А от дороги ж назад точно нема, бо там – самі знаєте що і хто. І нам як в тій біблейській притчі головне – не озиратися назад.

Розповідь про моє бачення «Стратегії-2020» дозвольте почати з філософії. Як писав Григорій Сковорода у вірші «De libertate»: «зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш болото».

Хочеться відверто поговорити із суспільством, на яких цінностях будувати нову країну.

Ми переживаємо надзвичайні події в надзвичайні часи. Ніколи вже не буде так, як було до Революції гідності, нашої з вами Вітчизняної війни за нашу незалежність та змагань, навіть не змагань, а просто війни і боротьби за мир. Саме нам кинуто виклик, з яким не стикалася жодна європейська країна з часів Другої світової війни. Це перша в новітній історії континенту спроба не просто переглянути кордони, а стерти з карти цілу країну. Знищити окрему велику європейську націю. Свідому своєї історії, традицій, спільної долі, славного минулого і величного майбутнього.

Та ворог грубо прорахувався. Він зробив нас ще сильнішими. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах. Західних і східних, північних та південних. І надійно цементує їх Центр України. Любов до Вітчизни, спільна боротьба україномовних та російськомовних за свою Батьківщину, за свободу, за гідність, за право на майбутнє - все це знищило поділи країни за географічною, етнічною, мовною та конфесійною ознаками.

Настане час – я впевнений - горітимуть у пеклі автори ролика десятилітньої давності про три сорти. А громадяни України були, є і будуть єдиною родиною.

Та те, що випало на нашу долю, посилило не лише всенародну солідарність. Воно згуртувало саму Європу, весь трансатлантичний простір. Тривалий період стабільного та благополучного життя розслабив Європу, створив ілюзію, ніби запанував вічний мир. Ніби європейські цінності перемогли і поділяються на всьому без виключення просторі від Лісабону до Владивостока.

Та мир виявився крихким. Конструкція, що його забезпечувала, – ненадійною. І в безпеці вже не почувається ніхто.

Заперечення у недругів Європи викликають саме її цінності, які є основою існування європейської цивілізації.

Цінності Відродження та Просвітництва, «весни народів» середини XIX століття. І «осені народів» 80-х років минулого століття, коли впав Берлінський мур. Очевидним є намагання повернути Європу в часи, які історики називають «болісними минувшинами». В епоху протистояння великих держав і поставлених під сумнів кордонів не тільки в Європі, але в усьому світі. Сфер впливу та боротьби за життєвий простір.

Не менш явною була і залишається спроба вбити клин між двадцятьма вісьма країнами Європейського Союзу. Неприхованим виглядав і розрахунок на те, що спільної мови не знайдуть Сполучені Штати Америки та 28 держав Євросоюзу. Дякуючи Богові, всім цим планам теж не судилося збутися.

Це Україна й українці своєю відважною боротьбою за Європу та європейські цінності послабили відцентрові тенденції в ЄС. Згуртували і зміцнили цей союз і всю систему трансатлантичної солідарності. Тисячі українців віддали свої життя не лише за свою країну, але й за омріяну поколіннями Європу.

Ми надто багато вистраждали в соціалістичному таборі – назвали ж це утворення табором! – саме для того, щоб дозволити комусь опустити залізну завісу по нашому західному кордону.

Саме тому сьогодні на нашому східному кордоні – форпост боротьби за об’єднану Європу. Звідси така велика підтримка України спільнотою демократичних держав і народів світу. І розуміння, що наша остаточна перемога буде перемогою всієї Європи.

На українську революцію тринадцятого-чотирнадцятого років слід дивитися як на велику історичну подію. Саме вона завершує тривалий процес національних демократичних революцій, який почався ще в Нідерландах ще в XVI столітті. Вона подібна американській війні за незалежність, коли вільні громадяни зуміли вистояти проти колоніальних метрополій і вибороли волю. Вона підхопила гасло Великої французької революції - «Свобода, рівність, братерство». Гідність. Свобода. Майбутнє.

Хіба не є подібною є ціннісна формула української революції? В цих історичних паралелях - хороша й погана новина.

Хороша: двері Євросоюзу для нас відчинені. Я в цьому абсолютно впевнений. Голос щодо відкритих дверей в Європі роздається все голосніше і голосніше.

Останній раз це зафіксовано у важливому для нас рішенні Європейського Парламенту, ухваленому минулого тижня, після синхронної з Верховною Радою України ратифікації Угоди про асоціацію. Я впевнений, що ці події в Києві і Брюсселі дали нам тверду надію, навіть переконання, що ми зможемо стати найближчим часом отримати перспективу членства в Європейському Союзі. Так, ми маємо повне право в ці двері постукати. Виховані люди, навіть коли й замка нема, стукають в двері і без запрошення не заходять.

Але є в той же час не дуже втішна новина: наша революція перемогла з великим запізненням на кілька століть.

І у нас є лише кілька років, щоб подолати критичне відставання. І я впевнений, що нам треба його не просто пройти, не проповзти, а пробігти і пролетіти. Мета наших амбітних реформ – досягти європейських стандартів життя і підготуватися до того, щоб двадцятого року подати заявку на членство в Європейському Союзі.

Саме тому наш національний план реформ називається «Стратегія-2020». Бо тільки реформи можуть оновити державу, яка не здатна відповідати на запити громадян.

Альтернативою цьому є тотальний колапс.

Тільки реформи здатні задовольнити революційні очікування українських громадян, активної, пасіонарної частини нашого суспільства. Альтернатива – потужний протест. Тільки реформи дадуть відповідь на вимоги потенційних міжнародних інвесторів. Альтернатива – залишитися наодинці з Росією. Реформи – це не лише шлях до сталого розвитку.

Від них залежить саме наше існування. Тому й сказав на початку, що зараз питання полягає саме «бути чи не бути» Україні. І я впевнений: звичайно, що бути. І для того, щоб бути, нам треба зламати неофеодальну політико-економічну модель. Демонтувати механізм, що збагачує невелике коло олігархів та корумпованої бюрократії, які фактично приватизували державу і потрошать її, наче м’ясник коров’ячу тушу.

Маємо обов’язково перейти до такого суспільства, у якому панує порядок відкритого доступу, говорячи термінологією нобелівського лауреата з економіки Дугласа Норта.

Природним станом більшості держав світу є такий соціальний устрій, в якому вузьке коло осіб, - побудоване на корумпованій мережі особистих зв’язків - користається доступом до владної ренти. До найбільш цінних ресурсів та найприбутковіших видів діяльності.

На жаль, саме до такої більшості країн зараз належить Україна.

Найуспішніші ж країни разом з тим створили соціальний порядок відкритого доступу з рівними можливостями користатися ресурсами, займатися будь-якими видами діяльності. З конкуренцією в економіці та політиці, дотриманням демократичних та ринкових процедур. Така країна - для всіх, а не лише для обраних. Подібний порядок в усій Західній Європі панує вже десятки, а в деяких - і сотні років.

Але нас має надихати приклад останніх десятиліть.

Саме за ці 25 років наші найближчі сусіди по Центральній Європі вийшли із спільної сірої радянської шинелі. Вони вже одяглися на вишуканий європейський манер. Буквально увірвалися до кола держав із соціальним порядком відкритого доступу та – відповідно – набагато вищим рівнем життя.

Чим ми гірші? Чому немає реформ? Запитання, яке лунає від громадських активістів, від підприємців, від робітників та освітян, і вже навіть від наших міжнародних партнерів. Головна причина зволікання ніби була очевидною і всім зрозумілою, це – війна.

Це були сто днів, коли ми – не лише Президент, не лише я, як Глава держави, а весь український народ вів свою війну за мир.

Вона дійсно відволікала наші увагу, ресурси та енергію. Я не маю жодного сумніву, що мій мирний план спрацює. Я не маю жодного сумніву, що головна, найбільш небезпечна частина війни - вже в минулому дякуючи героїзму українських воїнів та українських солдатів.

Тим більше війна – додатковий аргумент на користь невідкладних змін.

З малодієздатною державою - недовго і програти. А задовольнити оборонні потреби може лише сильна, потужна економіка. Реформи мають бути системними, одночасно торкатися одразу всіх політичних, економічних та соціальних інституцій. Саме тому «Стратегія-2020» передбачає понад 60 реформ та спеціальних програм, запускати які треба майже одночасно.

План, здається, непосильний, але загадаймо прислів'я: «Очі бояться, а руки роблять». Коли ми намагалися на початку обговорювати, нам дуже не радили починати реформувати всі сфери суспільства, бо ви плодите дуже велику кількість ворогів, опонентів реформ, які нібито можуть одночасно знищити прихильників реформ, активне громадянське суспільство. Ні. Мене не цікавить, хто проти реформ. Для мене принципово, що за реформи є український народ. І це означає, що ми непереможні. Я впевнений в тому, що у нас насправді просто немає іншої альтернативи . І саме тому 100 днів тому команда українських фахівців приступила до розробки цього плану реформ.

Я визначив в ньому вісім пріоритетних сфер, зміни в яких або вирішують найгостріші проблеми, або створюють інституційні передумови для проведення інших реформ.

Отже, наші пріоритети.

Перше - антикорупційна реформа, оновлення влади та бюрократичного апарату. Перше - судова реформа. Перше - реформа правоохоронних органів. Перше - децентралізація та реформа державного управління. Перше - податкова реформа. Перше - дерегуляція та розвиток підприємництва. Перше - реформа системи безпеки та оборони, найактуальніше. До цього я би додав дві спеціальні нагальні програми – енергонезалежність нашої держави та подальшої популяризації України в світі.

Бо Україна як позитивний бренд набула надзвичайно високої капіталізації, яку слід конвертувати в потужний потік іноземних інвестицій в українську економіку.

Я сьогодні не буду детально викладати напрацювання по кожній із перелічених реформ. Зазначу лише, що головною з них вважаю судову реформу. Чому? Не тому, що я під враженням cвого ранкового візиту на з'їзд суддів. Рівно як і рішення судді Печерського суду про звільнення командира роти «Беркуту», що підозрюється у розстрілі учасників акцій протесту на Інститутській. На з'їзді зроблять якісь кроки в правильному напрямку.

Але то лише косметика. Все значно глибше. Суть усіх реформ зводиться в принципі до того, щоб замість поганих, нечесних і нерівних правил гри створити хороші, чесні й справедливі. Нові правила, якої б сфери вони не стосувалися, не запрацюють ніде і ніколи, якщо не постане неупереджена інстанція. Інстанція, яка безпристрасно наглядатиме за їхнім дотриманням.

Судову реформу можна вважати свого роду «передреформою», як і зміни в сфері держуправління. Вся державна машина під лаштована зараз під корупційні інтереси. Такий у неї «тюнінг». І влада останніми десятиліттями комплектувалася за принципом негативного відбору. Не професійними якостями шукали фахівців, а призначали своїх. І в результаті досягли руйнівного поєднання корупційності, непрофесіоналізму і безвідповідальності. В нинішньому стані бюрократія є непереборною перешкодою для реформ. В чому - в чому, а саме в цьому вона є консолідована, активна і винахідлива.

Відтак, реформам має передувати радикальне оновлення чиновницького корпусу.

Собі особисто, мозковому центру реформ в Адміністрації Президента, в Кабінеті Міністрів ставлю завдання: пакет законопроектів для старту пріоритетних реформ підготувати до відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради. А від старого Парламенту, до речі, вже 14 жовтня категорично вимагатиму ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро.

Ми й дострокові вибори ініціювали для того, щоб зрушити реформи з мертвої точки. Підготовку і проведення реформ необхідно здійснювати в режимі постійного зв'язку з експертами, громадянським суспільством.

Наївно думати, ніби для здійснення реформ достатньо законів, указу Президента чи постанови Уряду. Замало віддати наказ. Потрібно мати «бійців», які будуть свідомо і послідовно його виконувати. Коли на нас напали, захищати Україну стали сотні тисяч українців.

Так само нам потрібна регулярна армія реформаторів, фахівців з організаційними здібностями.

І в цьому я бачу завдання Національної ради реформ. Я впевнений в тому, що альтернативи зараз у нас немає. Я не маю жодного сумніву, що наші спільні зусилля приведуть до успіху. Я впевнений, що детально розроблений план реформ, до речі, презентовано лише його основну частину, сьогодні охопить значну частину громадськості. І ця робота вже йде.

Дорогі друзі! Не маю сумніву, що коли ми цю роботу почали, в Адміністрації Президента зараз відпрацьовуються механізми залучення до державної служби представників приватного сектору, найкращих випускників вітчизняних і закордонних університетів.

Треба залучати людей, для яких девізом є крилаті слова американського президента Кеннеді. «Ask not what your country can do for you; ask what you can do for your country». «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе. Питай, що ти можеш зробити для своєї країни». І дозвольте сьогодні застерегти: не чекайте від «Вашингтона з новим праведним законом» якихось позитивних змін. Ми маємо покладатися, в першу чергу, на себе.

Чи хотів би я увійти в українську історію як Президент-реформатор? Звичайно, що так. Але я готовий поступитися цією почесною місією, поступитися цією амбіцією на користь колективного авторства і реформи мають стати плодом спільних зусиль всіх гілок влади, суспільства, бізнесу.

Моя ж функція як Президента – створити політичні умови, сприятливі для проведення реформ. Для того розпустив Верховну Раду, для того призначив позачергові вибори. І я впевнений в тому, що результатом виборів 26 жовтня буде створення реформаторській більшості у Верховній Раді.

Для того я створив організаційну структуру в Адміністрації, яка інтегрує зусилля влади, експертів та активних громадян. Для того незабаром, швидше за все, підпишу і закон про люстрацію. Я маю впевненість в тому, що нові люди мають будувати нову країну через нову Верховну Раду з новим Президентом . Я впевнений, що цей закон повністю завершить очищення та перезавантаження влади. І все це лягає на потужний суспільний запит.

Вперше країна вимагає від влади не дешевого популізму, як це робилося перед виборами всі 23 роки існування незалежної України, бо вже ситі по горло солодкими, брехливими обіцянками. І це дає нам шанс і далі будувати країну. Я думаю, що це шанс на вдалі реформи. Я впевнений, що на сьогоднішній день - і президентські вибори це показали – вся країна благає і мріє жити по-новому. Що ж є мірилом ефективності реформ? Що є індикатором їхнього успіху?

Стратегія дає чіткі відповіді на контрольні запитання, які суспільство поставить нам у 2020 році.

Ми визначили близько двох десятків показників КРІ, за якими можна буде судити про результати змін. Від макроекономічних і доступних лише фахівцям, як-то «максимальне відношення загального дефіциту бюджету до ВВП» чи «кредитний рейтинг країни» - до таких простих і зрозумілих, як середня тривалість життя та частка громадян, які відчувають гордість за свою країну.

Реформи робляться не заради реформ.

Фінальний їхній результат - не швидко, не одразу, але кожна людина має відчути на собі, наповненим своїм гаманцем. І реалізація «Стратегії 2020» означає врешті-решт наявність роботи, гідну зарплату, достойну пенсію, високу стипендію, і дуже успішну і ефективну власну справу, якщо ти виробляєш конкурентоздатний продукт.

Крім вектора гордості, «Стратегія-2020» складається ще з трьох векторів руху для досягнення нашої мети: сталий розвиток, безпека держави, бізнесу та громадян; відповідальність і соціальна справедливість. Кожний вектор – набір реформ та програм, що наближають нас до європейських стандартів.

Головною передумовою цієї роботи має стати новий суспільний договір між громадянським суспільством, між владою та бізнесом. Я впевнений, що кожна сторона в цьому суспільному договорі буде мати свою, чітко окреслену зону відповідальності. Із чітким розумінням того, про що писав ще Руссо: у випадку зловживань влади, суспільство вправі розірвати цей суспільний договір.

Історія України впродовж століть складалася так, що ми вижили та збереглися не стільки завдяки державі та вертикальним політичним зв’язкам, як завдяки суспільству, горизонтальним стосункам між людьми, між різними соціальними верствами, між елітами та простими людьми.

І українське суспільство довело свою зрілість. Воно довело, що Україна є не «випадковою територією», не помилкою історії, як вважають в сусідній країні, а суб’єктом історії. І більше того, суб’єктом часом значно ефективнішим, ніж сама держава.

Відповідальність влади: провести реформи, служити суспільству і працювати згідно з новими принципами – чесно, прозоро, просто.

Відповідальність бізнесу: підтримувати та розвивати країну, бізнес-середовище, суспільство, сплачувати податки, інвестувати в економіку країни, дотримуватися чесної конкуренції та соціальної відповідальності. А це більше, ніж податки.

Відповідальність суспільства: контролювати владу, жити відповідно до принципів гідності та сумлінно виконувати свою роботу.

І кожен з нас має зробити все від нього залежне для досягнення нашої мети. Президент і вчитель, Прем’єр-міністр і солдат, парламентарій і студент. «Стратегія-2020» повинна об’єднати всі політичні сили навколо спільної мети для України.

Політична конкуренція повинна перейти в площину пошуку оптимальних шляхів впровадження реформ та досягнення спільної мети.

Вже нема й не може бути розмови, куди йти. Предмет дискусії - лише як.

І у мене є всі підстави ствердно відповісти на гамлетівське питання, з якого я почав свій виступ. Але я це зроблю і я хотів би згадати слова українського класика Василя Симоненка:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».

Дуже дякую вам. Сподіваюся на співпрацю.

Слава Україні!


Прес-служба Президента України

http://www.president.gov.ua/news/31291.html
http://www.president.gov.ua/news/31289.html


<iframe width="640" height="360" src="//www.youtube.com/embed/NToSpBTy7Io?feature=player_embedded" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>

 

0:21 11.09.2014
м.Львів-Рясне
упорядник - Богдан Гордасевич



Обновлен 27 сен 2014. Создан 11 сен 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником