Україна 2014, серпень: політичний потік

 

Україна 2014, серпень: політичний потік




«Україна і Світ» за  6 версня 2014 р.



УКРАЇНА


Порошенко оголосив про умови перемир'я

"Європейська правда" наводить повний текст заяви Петра Порошенко в Ньюпорті (Уельс, Велика Британія) в перекладі українською

 фото джерела: порошенко в Ньюпорті


 06.09.2014

Президент Петро Порошенко в Ньюпорті (Уельс, Велика Британія) заявив про досягнення домовленостей про перемир’я та навів умови цих домовленостей.

"Європейська правда" наводить повний текст заяви глави держави в перекладі українською (Порошенко звертався до присутніх англійською).

Панове, як ви знаєте, в Мінську (на засіданні тристоронньої групи з регулювання конфлікту) було підписано протокол з імлементації мого мирного плану.

В цьому протоколі передбачені конкретні кроки зі встановлення миру та стабільності в частині Донецької та Луганської областей.

Базуючись на цьому протоколі, я дав вказівку керівнику моєї армії оголосити перемир’я починаючи з 18.00 за київським часом, тобто за півгодини.

Дуже важливо, щоби це перемир’я тривало довго, це дасть нам можливість продовжити політичний діалог, який принесе мир та стабільність у Донбас.

Я хочу також надати вам інформацію, що це включає дорожню карту, де мають бути прописані практичні кроки по кожному пункту з протоколу.

Ми очікуємо, що найближчим часом будуть звільнені заручники. Найбільш можливо, що це відбудеться завтра. Ми готові забезпечити значні кроки, які включатимуть децентралізацію влади, особливий статус окремих регіонів Донецької та Луганської областей щодо їхньої економічної свободи, гарантію вільного використання будь-яких мов на цій території, а також культурних традицій.

Також це включатиме амністію - тобто все, що є в моєму мирному плані.

Я можу сказати, що сьогодні я дуже задоволений результатами саміту і дуже задоволений, що (домовленість про) перемир’я досягнуто саме під час саміту.

Я можу також підтвердити, що це перемир’я ґрунтується на домовленостях, які було досягнуто під час моєї телефонної розмови з президентом Путіним, і це є важливим з огляду (гарантій) того, що це перемир’я триватиме довго. Тепер це – наша спільна (з Путіним) відповідальність.

Я може запевнити, що з українського боку ми зробимо все можливе, щоби зберегти мир та стабільність у східній частині України.

Також хочу запевнити, що це перемир'я досягнуто на засадах мого мирного плану, тобто на засадах поваги до суверенітету та цілісності України.

Заяву було зроблено в присутності декількох десятків журналістів з України та закордонних ЗМІ, підхід президента до преси не передбачав запитань.

http://www.eurointegration.com.ua/news/2014/09/5/7025744/


СВІТ


Сьогодні Порошенко та Путін поговорили телефоном

Порошенко та Путін поговорили про припинення вогню: дійшли згоди, що режим виконується

фото з архіву «РАЗОМ TV»: зустріч в Мінську

 06.09.2014

"Режим припинення вогню" на південному сході України, який передбачався мирним протоколом, підписаним у Мінську 5 вересня, в цілому виконується.

Такого висновку дійшли президенти України та РФ Петро Порошенко та Володимир Путін у ході телефонної розмови 6 вересня, повідомляє прес-служба Порошенка.

"Глави двох держав констатували, що режим припинення вогню в цілому виконується", - йдеться у повідомленні.

Також зазначається, що Порошенко та Путін "обговорили кроки задля надання припиненню вогню сталого характеру".

"Сторони також підкреслили необхідність максимального залучення ОБСЄ до моніторингу ситуації і контролю за режимом припинення вогню, а також шляхи взаємодії щодо доставки української та міжнародної гуманітарної допомоги", - зазначено у повідомленні.

У свою чергу в прес-службі Кремля зазначили: в ході телефонної розмови президенти обговорили ситуацію на Україні з урахуванням підсумків зустрічі контактної групи 5 вересня в Мінську.

"Висловлено обопільне задоволення у зв'язку з тим, що сторонами конфлікту в цілому дотримується режим припинення вогню. Акцентована важливість моніторингу ситуації по лінії ОБСЄ", - наголошується в повідомленні.

"Порушувалися питання, пов'язані із забезпеченням доставки гуманітарної допомоги жителям Донецької та Луганської областей. Відбувся обмін думками в контексті ведуться консультацій про наслідки вступу в силу Угоди про асоціацію України та ЄС для держав Митного союзу", - додали в прес-службі Путіна.

Згідно з повідомленням, президенти України і РФ "умовилися про продовження діалогу".

Як відомо, 5 вересня у Мінську відбулися переговори за участю другого президента України Леоніда Кучми, посла Росії в Україні Михайла Зурабова, спецпредставника ОБСЄ Хайді Тальявіні, лідерів бойовиків "ДНР" Олександра Захарченка та Андрія Пургіна, а також голови "ЛНР" Ігоря Плотницького.

За підсумками зустрічі між представниками України, "ДНР" і "ЛНР" за участю ОБСЄ було підписано протокол про припинення з 18:00 п'ятниці вогню на Донбасі.

6 вересня в  РНБО заявили, що за минулу добу бойовики здійснили 28 обстрілів позицій сил АТО,  з них 10 - після оголошення "режиму припинення вогню".

http://www.pravda.com.ua/news/2014/09/6/7036961/

«Україна і Світ» за 7 версня 2014 р.



УКРАЇНА


Набув чинності новий Закон про вищу освіту


Нова редакція закону про вищу освіту набула чинності: основні положення документу



фото джерела: студенти
 07.09.2014

Нова редакція закону про вищу освіту набула чинності через місяць після опублікування. Згідно до закону, встановлено 5 ступенів, підготовку яких здійснюють ВНЗ: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук.

За словами міністра освіти й науки Сергія Квіта, ступінь кандидата наук буде автоматично прирівняно до ступеня доктора філософії, а ступінь спеціаліста – до магістра.

Законом також передбачено функціонування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти як незалежної, саморегульованої організації, яка буде формувати вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти. Окрім того, закон закріплює ЗНО знань як елемент системи прийому на навчання у ВНЗ з урахуванням середнього балу документа про повну середню освіту.

Відповідно до закону, навчання у всіх ВНЗ здійснюється державною мовою. Однак ВУЗ має право ухвалювати рішення щодо викладанні однієї чи кількох дисциплін на англійській чи інших іноземних мовах, за умови забезпечення знань з відповідної дисципліни також і державною мовою. Варто зазначити, що деякі положення закону набувають чинності пізніше від основної його частини.

Зокрема, обмеження максимального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника в 600 годин на навчальний рік набуде чинності 1 вересня 2015 року. 1 січня 2016 року набуде чинності положення закону про скасування особистої подачі абітурієнтами документів у різні вищі навчальні заклади.

Згідно з цим положенням, абітурієнт має подати уповноваженій особі, яка проводить зовнішнє незалежне тестування заяву з позначенням спеціальностей і вищих навчальних закладів у порядку пріоритетності, у яких він бажає отримувати освіту.

Також з 1 січня 2016 року набуде чинності положення закону про укладання договору на навчання за кошти державного бюджету між державними замовниками, у сфері управління яких перебувають ВНЗ, і самими ВНЗ за результатами вступної кампанії.

 http://7days-ua.com/news/nabuv-chynnosti-novyj-zakon-pro-vyschu-osvitu-osnovni-polozhennya-dokumentu/


СВІТ

У Москві на день міста заспівали гімн України

У столиці Російської Федерації на вулиці Махова місцеві жителі заспівали гімн України 6 вересня - в день міста Москви.

фото джерела: москва

07.09.2014

У столиці Російської Федерації на вулиці Махова місцеві жителі заспівали гімн України 6 вересня - в день міста Москви.

Відео прогулянки виклав на Youtube користувач Олександр Запорожцев.

 http://mykyiv.com.ua/k2-items/novyny/suspilstvo/3144-u-moskvi-na-den-mista-zaspivali-gimn-ukrajini-video



<iframe width="640" height="360" src="//www.youtube.com/embed/hDykRdSzoEU?feature=player_embedded" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>

 
Україна і Світ» за  8 версня 2014 р.



УКРАЇНА


Порошенко в Маріуполі зустрівся з військовими, котрі вирвалися з оточення під Іловайськом

Президент подякував бійцям за героїзм і пообіцяв винагородити за подвиг

фото джерела: порошонеко


08.09.2014

Маріуполь у понеділок відвідав президент України Петро Порошенко. На запитання журналістів, чи варто було підписувати меморандум про припинення вогню, адже за час перемир'я росіяни підтягнули додаткові сили, глава держави відповів ствердно. "Якщо ми за ці дні зберегли декілька десятків життів українських солдат, це вже було варто того", - заявив Порошенко.

Цим, на його думку, вигоди від перемир'я не вичерпуються. Президент нагадав також про звільнення полонених і життя цивільних осіб, котрі стають жертвами обстрілів.

"Ми будемо робити все можливе для того, щоби зберегти мир", - пообіцяв український лідер.

Водночас Порошенко по-своєму розшифрував слово "укроп", яким сепаратисти намагаються образити військових. Президент сказав, що слід розуміти під цим скорочення від "український опір".

Надвечір Порошенко зустрівся з 33-ма українськими солдатами, які зі зброєю та в боях вирвалися з "іловайського котла". Президент ішов на зустріч з наміром винагородити бійців і подякувати їм за службу.


Також:

Порошенко заявив, що в нього немає ілюзій щодо ворога і порадив не розслаблятися

Президент України Петро Порошенко сподівається, що сторонам, які підписали мирний протокол у Мінську, вдасться забезпечити режим припинення вогню.

"Вірю, що зусилля дипломатів увінчаються успіхом", - сказав він під час зустрічі з військовими першої оперативної бригади Нацгвардії, 9-м та 23-м батальйонами територіальної оборони, прикордонниками у Маріуполі. Порошенко наголосив, що військовослужбовці мають бути у готовими до захисту.

"Нас це не повинно розслабляти. Ми добре знаємо свого ворога, і ціну його словам. У мене немає ілюзій щодо нашого супротивника, але є надія", - сказав він.

Президент також зазначив, що українська армія змінюватиме оборону як в тактичному, так і в стратегічному плані. Цьому сприятиме розширення співпраці з НАТО, переконаний він.

"З низкою країн НАТО вдалося домовитися про пряме постачання сучасної зброї, яка допоможе нам захиститися і перемогти. Хоча ми розраховуємо лише на себе, але нам життєво необхідна фінансова та технічна військова допомога. І ми її отримаємо", - констатував Петро Порошенко.


http://tsn.ua/politika/poroshenko-zayaviv-scho-v-nogo-nemaye-ilyuziy-schodo-voroga-i-poradiv-ne-rozslablyatisya-367434.html
http://tsn.ua/politika/poroshenko-v-mariupoli-zustrivsya-z-viyskovimi-kotri-virvalisya-z-otochennya-pid-ilovayskom-367440.html


<embed src='http://tsn.ua/bin/player/embed.php/384058630' type='application/x-shockwave-flash' width='420' height='376' allowfullscreen='true' allowscriptaccess='always'></embed>


СВІТ

 Ціни на нафту продовжують падати

Третій місяць поспіль продовжують падати ціни на світовому ринку нафти


фото джерела: нафта - Улітку 2014 року почалося стрімке падіння цін на нафту на світовому ринку


08.09.2014

Третій місяць поспіль продовжують падати ціни на світовому ринку нафти. Середні показники із 107,89 долара за барель у середині червня вже опустилися на майже 10 доларів - до 98,36 долара на початку вересня. Падіння світових цін може завдати нищівного удару по економіці Російської Федерації, яка наполовину залежить від продажу нафти.

Найвищу ціну останніх років на нафту зафіксували 2012-го – тоді за барель у середньому давали майже 110 доларів. Останні два роки зберігається тенденція до її падіння. Особливо вона почала спостерігатися влітку цього року після того, як США через агресію Росії проти України вирішили завдати удару по економіці РФ і викинули на світовий ринок стратегічні запаси нафти.

І якщо середня ціна американської нафти марки WTI вже давно подолала психологічну позначку в 100 доларів і становить 92,37 долара, то нині різке падіння вже спостерігають і на європейському ринку.

Падіння цін експерти пояснюють тим, що пропозиція перевищує попит. Тим самим з червня 2014-го ціна на нафту впала більш ніж на 13 відсотків, відзначає агентство AFP.

Тим часом експерти прогнозують, що Росію скоро почне "лихоманити" через падіння світових цін на нафту.

http://gazeta.ua/articles/life/_cini-na-naftu-prodovzhuyut-padati/579767
«Україна і Світ» за  9 версня 2014 р.



УКРАЇНА


Під Іловайськ я бився серед героїв

«За підсумками бою за Іловайськ я можу сказати так: я бився серед героїв», - танкіст полковник Євген Сидоренко, який прорвався назад на трофейному Т-72


фото джерела: Полковник Євген Сидоренко - начальник бронетанкового управління оперативного командування "Південь" (сектор "Б" антитерористичної операції). Учасник боїв під Іловайськ з першого дня.

 09.09.2014

«Я був під Іловайськ з самого початку операції. Прибув туди з Мар'їнки, разом з бронегруппе Василя Коваля, в складі 4 танків і 4 БМП зі складу 17-ї танкової бригади. Це була наша головна ударна сила. Техніка вся далеок не нова, за нею потрібен кваліфікований догляд, я «технар», тому після кожного переходу займався ремонтом. Так, я штабний офіцер, полковник, але у нас гостра нестача кваліфікованих фахівців, і тому доводиться особисто брати в руки інструмент, і займатися ремонтом. Це гостра проблема, оскільки техніка, яку ми ставимо зараз на озброєння, давно вистояла терміни по ресурсу зберігання. Згідно інструкції МО СРСР, середньостатистичний термін зберігання бойової техніки - 15 років. Наша техніка перевищила цей термін у півтора рази. Тому в частинах гостро необхідні фахівці для проведення поточних ремонтів. Аналогічна ситуація склалася не тільки з забезпеченням роботи бронетехніки - всі провідні штабні офіцери і сам командувач сектором «Б» генерал-лейтенант Руслан Хомчак безпосередньо перебували під Іловайськ, оскільки для управління військами, застосування бойової техніки, потрібні професіонали, а їх у нас гостро не вистачає . Генерал-лейтенант, командувач оперативним командуванням, керував різними загонами бійців загальною чисельністю як одна батальйонно-тактична група. Офіцерські кадри на передовій - на пальцях полічити. Ми не мали повноважень знімати війська з інших ділянок фронту - все саме боєздатне було стягнуто під Іловайськ, бо інакше ми б там не втрималися.

Операція із захоплення Іловайська і взаємодія всіх наших підрозділів були проведені тактично грамотно. Багато шляхи постачання противника були відрізані. Бронетехніки було мало - кожен танк і БМП були на рахунку, особисто командувач їх розподіляв по позиціях. Найманці атакували постійно, за підтримки бронетехніки в тому числі. Постійно йшли артнальотів. Танки використовувалися інтенсивно - ви писали про реальний подвиг танкового екіпажу 17-ї танкової бригади в складі молодшого сержанта Сергія Ісаєва та механіка-водія Євгена Мартинюка. Хочу відзначити одну неточність у викладі - в результаті численних влучень в танк там вийшов з ладу не досилатель, а накатник знаряддя. Саме тому хлопці під вогнем розганялися і гальмували для заряджання гармати.
Ми могли повністю захопити Іловайськ, і повністю оточити Донецьк - але для цього нам було необхідно посилення. Крім того, необхідно було посилення нашого тилового району. Нам нічим було прикривати район Старобешеве-Кутейникове - перш за все була нестача техніки. Незважаючи на перекидання прекрасних резервних підрозділів зі складу добровольчих батальйонів МВС, їх чисельність була невеликою, і вони могли тільки посилити нашу оборону в Іловайську, без техніки наступати було неможливо.

24 серпня ми отримали інформацію про вторгнення російських військ. Генерал Хомчак запросив дозволу на негайний відхід від Іловайська, але отримав наказ «Триматися», відхід був заборонений. Тому Хомчак підготував наші війська до кругової оборони. На жаль, в результаті неорганізованого відходу наших військ з сектора «Д», в результаті відходу з району Кутейникове 5-го і 9-го батальйонів територіальної оборони наші тили залишилися зовсім нічим не прикриті.

Приблизно в 16.00 наша разведгруппа під командуванням начальника розвідки оперативного командування «Південь» висунулася в район Кутейникове. Там ми підібрали залишений нашими бійцями танк зі складу, або 28-й або 30-й механізованих бригад. В цей момент відбувся перший вогневий контакт з російськими військами. Наш загін прикриття в Кутейникове знищив передову розвідгрупу росіян - я бачив знищену БМД і БТР. Ми оглянули БМД - номери і знаки замазані, але машина була майже нова.

В цей же час недалеко від нас в іншому бою під Кутейникове було розбите ще один підрозділ російських десантників зі складу 98-й повітряно-десантної дивізії, взято в полон 10 російських солдат.

24 серпня вночі почалися серйозні бої - наші позиції піддалися ураганному обстрілу важкої артилерії. Наші польові укриття були надійні, але важка артилерія за допомогою безпілотних розвідників громила ці легкі укріплення. Ми понесли великі втрати в техніці і транспорті, загинули люди. Тим не менш, наша імпровізована бойова група військових інженерів за допомогою БМП підбила російський танк. Я не був учасником цього бою, але мене відразу запросили для огляду трофея. Екіпаж кинув машину, і втік разом з іншими російськими бронемашинами.

Я заліз в танк і виявив, що це новітня російська модифікація Т-72Б-3, яка надійшла на озброєння російської армії в 2012 році. Особливість модифікації - тепловізійний приціл у командира і у навідника танка типу «Сосна-У». Приціли були пошкоджені нашим вогнем, але були ще в робочому стані. В іншому танк був повністю справний.

Ми виявили документи, що танк належить військовій частині Російської федерації № 54096 - це 8-а окрема мотострілецька бригада, 3-я танкова рота, командир роти - Рашитов А.Р., командир танка - молодший сержант Гончаров.

Я прийняв цей танк на озброєння нашої групи, і сам повів його на наші позиції, замаскував. Цей танк під час прориву врятував життя багатьом нашим бійцям і мені особисто.

Від Саур-Могили ввечері 24-го крізь заслін російських військ до нас пробилася група наших бійців зі складу 93-й механізованої бригади на семи БМП. Але артилерії довелося покинути наш маленький район оборони - як тільки наші робили кілька залпів, противник засікав нас станціями артразведкі і накривав весь район декількома дивізіонами. Були серйозні втрати і артилерію вивели. 24 серпня ми могли вночі без всяких перешкод вийти з кільця оточення. Але не було наказу. Залишилися міномети, але у них був обмежений запас мін і скоро вони залишилися без боєприпасів. Очевидно, без наявності артилерійської підтримки і ліній оборони, міцних укриттів від вогню артилерії і без наявності запасів постачання, ми могли протриматися під Іловайськ дуже недовго. Але завдання відходити не було, і наші війська спокійно і без паніки готувалися відбивати російські атаки. На солдатів і офіцерів справило глибоке враження, що генерал Хомчак залишився разом з нами на передовій позиції. Цей приклад дозволяв не допускати ніяких думок про відступ, бо інакше витримати постійний масований артобстріл було б дуже непросто. Хомчак ризикував разом з нами, коли ми відходили, то район нашого командного пункту представляв собою місячний пейзаж.

25 серпня в 15.00 по дорозі від Кутейникове на Іловайськ була виявлена колона російської бронетехніки - 16 одиниць, включаючи танки, яка рухалася прямо на наші позиції, які зазнали артобстрілу. Мені повідомили про рух колони. Я був один поруч з російським танком, екіпаж не був сформований. Тому я сів на місце мехвода, і поїхав на загрозливий напрямок. На позиції, що прикривала дорогу, я виявив одну нашу протитанкову гармату «Рапіра» зі складу 2 протитанкової батареї 51-ї механізованої бригади. У знаряддя стояв сам комбат Костянтин Коваль. Він прорвався з оточення. Навідника знаряддя я також записав ім'я, але він поки не значиться в списках що вийшли з «котла», тому говорити зараз про цей героїчний воїна і його розрахунку поки не буду.

Хлопці проявили себе просто блискуче і професійно. Першим же пострілом була знищена головна машина противника - це була МТЛБ-6М, яка знаходиться на озброєнні тільки російської армії. В цей момент я зрозумів, то треба прикрити наших під час перезарядки і відвернути увагу від нашої засідки, і різко виїхав вперед на дорогу, перебрався в крісло командира і відкрив вогонь з великокаліберного кулемета по ворожій колоні і розбігаючим солдатам. Було трохи тривожно, звичайно, я ж не знав, хто там за моєю спиною - раптом їх зараз накриють вогнем, або вони побіжать, а я тут один залишусь, на відкритій місцевості взагалі без шансів. Але хлопці виявилися справжніми героями і професіоналами. Вони підбили дві наступних машини противника. Росіяни відкрили безладний вогонь, і під прикриттям диму і пожежі трьох передових бронемашин втекли, кинувши своїх убитих, і одного тяжкопораненого солдата зі складу 31-ї десантно-штурмової бригади.

Надалі, противник робив атаки в напрямку селища Аграрне. Вони прощупували наші сили, але зустрівши організовану систему вогню вперед не лізли.

В цей період активно і ефективно працювали розвідники. Ми мали в своєму розпорядженні точну інформацію про розташування противника, постійно велися активні пошуки. Розвідники билися геройськи - одна з наших груп, позивний «Морячок», скоїла рейд по тилах противника, вступила в бій, вони вийшли до нас на моїй дільниці, я побачив, що з дев'яти бійців вийшло всього четверо ...

Ми воювали, але виконували наказ командування АТО, і утримували позиції. Всі інші наші війська в районі Кутейникове, Старобешеве відійшли. Своїми слабкими силами, ми звичайно, ці населені пункти закрити не могли. Скориставшись нашим стоянням, противник глибоко обійшов наші позиції, і просунувся на захід приблизно на 25-30 кілометрів.

Спроби наших невеликих частин деблокувати зв'язок з нашою групою виявилися безуспішними. Наші війська були розбиті. Ми знали про це, і розуміли, що іншої допомоги не буде. Боєприпасів залишилося на 1-2 дні боїв максимум, і за цей час наше становище могло тільки погіршитися. Тому генерал Хомчак прийняв рішення йти на прорив. Перед тим як ми знищували на КП апаратуру секретної зв'язку, я чув, як якийсь начальник говорив, що групі треба прориватися по напрямку через Іловайськ на Харцизьк. Це дуже здивувало, але насправді варіантів прориву у нас не було, окрім як йти по двох дорогах повз Старобешеве. Ці дороги як ми знали були щільно перекриті російськими військами. Ми запропонували росіянам видати їм полонених в Старобешеве, на умови пропуску нашої колони. Російське командування заявило, що надає коридор для проходу угруповання, і оскільки це було підтверджено вищим політичним керівництвом Росії та України, ми вирішили рухатися в складі колон. Проте вранці 28-го російські офіцери почали всіляко затягувати вихід колони. Зараз зрозуміло, що це була пастка. Противник під прикриттям переговорів посилював свої війська на напрямку руху наших колон.
 
Ми сформували дві колони, кожну з яких очолювали офіцери штабу оперативного командування «Південь» на чолі з генералом Хомчак. Нашу колону вів підполковник Грачов, наш маршрут був на Многопілля-новокатиринівка. Я здивований, що деякі люди кажуть, ніби якусь колону підставили, командири кинули. Це образлива брехня. Всі, хто проривався в колонах, ризикували абсолютно однаково. На всіх висотах противник обладнав позиції з танками, БМД. БМП, і снаряди могли змести будь-якого. При прориві геройськи загинув один з наших кращих офіцерів - командир бригади зв'язку. Ряд офіцерів потрапили в полон. Штаб сектора «Б» йшов у бій зі зброєю в руках як прості бійці, і офіцери також гинули і билися також, як і воїни-добровольці.

Мій Т-72 йшов другим у нашій колоні. Мені дуже пощастило - моїм екіпажем стали ті самі герої з 17-ї танкової - Сергій Ісаєв та Євген Мартинюк. Навідника їх бойової машини евакуювали в тил, а вони самі, незважаючи ан отримані поранення, відмовилися від евакуації і залишилися на передовій. І ось для цих героїв знайшовся новий танк. Я зайняв місце навідника. І ми пішли на прорив.

Незабаром після виходу нашої колони зав'язався бій. За минулі чотири доби противник зайняв в цьому районі глибоку ешелоновану оборону.

У нас не було підтримки артилерії - я побачив якісь розриви, але цей вогонь був рідкий і дуже неточним, відкрили його дуже пізно, приблизно в 12 годин. Підтримки авіації я не бачив. Один раз я побачив пару наших літаків і все.

Ми йшли, покладаючись на свій маневр і вогонь. Моє завдання було йти як таран, подавляти вогневі точки і відволікати на себе вогонь противника. Вогонь був дуже щільним з усіх сторін.

Дивно, що ми вціліли - під вогнем противника ми пройшли з боєм близько 22 кілометрів. Нас врятував рівень бойової підготовки, унікальне майстерність механіка-водія Євгена Мартинюка. Він вів бій постійно маневруючи, використовуючи місця, даючи можливість вести вогонь, і при цьому не затримувався виходячи з під прицільного вогню. Ми отримали безліч попадань. У відповідь бив наш кулемет, і працювала гармата. Важливо було придушувати вогневі точки з першого пострілу, працювати на попередження, не давати їм пристрілятися. Виходило непогано. За нашими танкам противник бив зосередженим вогнем. Другий танк в нашій колоні незабаром підбили, але нам щастило.

Як стріляли? Я достовірно бачив поразка однієї БМП противника, яка загорілася і вибухнула, по двох інших були прямі влучення, але фіксувати всі результати у мене не було н секунди можливості. Ми старалися придушити всі вогневі точки, але росіяни окопалися і у них була явна чисельна перевага. Наш танк був підбитий в 22 кілометрах від кордону з якого ми починали рух вранці. Боєприпаси майже скінчилися. І останні російські заслони були розташовані у нас на флангах на двох висотках - нам довелося прориватися між ними. Я довернул башту на одну з висот, тоді як з другої нас розстрілювали в борт. Там був обкопаний танк і я не міг вразити його, у нього була в прицілі тільки башта. В результаті влучень всі ми отримали множинні поранення вторинними осколками танкової броні, були повністю розбиті всі прилади спостереження, приціл. Ми майже прорвалися, але тут пряме попадання танкового снаряда вивело машину з ладу. Танк заглох і Мартинюка різко кинуло на прилад спостереження, він дуже сильно розбив голову.

Під прикриттям вогню з кулемета я витягнув Євгенія з танка. Перев'язати. Пощастило - залишилися цілі очі, хоча на обличчях були численні осколкові поранення. Відремонтувати машину своїми силами ми не змогли, довелося її кинути. У нас був автомат у Сергія, а мій автомат міг стріляти тільки поодинокими і не дуже надійно - він був поруч зі мною в танку, і виявився понівечено осколками. Нас врятувало поле соняшників і улоговина, по якій ми пройшли повз всіх дозорів і засідок і вийшли до своїх військ.

Ми потрапили в госпіталь, наші рани обробили. Вчора я вже вийшов перший день на роботу - війна триває, і треба бути в строю, роботи дуже багато.

За підсумками бою за Іловайськ я можу сказати так: я бився серед героїв, і я дуже вдячний всім, хто проявив мужність і бився до кінця. Трусов під Іловайськ я не бачив. Я бачив як ми били російські війська і як вони розбігалися в усьому сторони. Ми можемо захистити нашу Батьківщину від російської агресії. Але для цього необхідний професіоналізм - на всіх рівнях. На рівні командування, на рівні мобілізації, на рівні оснащення, розвідки, взаємодії, технічного озброєння, постачання. Ми зобов'язані боротися і перемогти задля світлої пам'яті тих хлопців, з ким ми ходили в бій під Іловайськ. Тих, хто вийшов, і тих, хто залишився там назавжди ...

Юрій Бутусов
http://uainfo.org/blognews/391563-pod-ilovayskom-ya-srazhalsya-sredi-geroev-tankist-prorvavshiysya-nazad-na-trofeynom-t-72.html

«Україна і Світ» за 10 версня 2014 р.



УКРАЇНА


Виступ Президента України Петра Порошенка на засіданні Кабінету Міністрів

"Людське життя є найвищою цінністю і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей",- наголосив у своєму виступі Президент України Петро Порошенко

фото джерела: Порошенко

10.09.2014 11:08

Вельмишановні Арсенію Петровичу, Олександре Валентиновичу, шановні члени Уряду, голови обласних державних адміністрацій, шановні колеги, шановні телеглядачі.

Радий бути присутнім на засіданні Кабміну. Це моя перша участь як Глави держави і впевнений, що сьогодні сам час вимагає від нас чітко скоординованих і ефективних дій.

В неділю на нараді із силовиками ми домовилися з керівником Уряду, Головою Верховної Ради про проведення цього засідання.

Чіткі доручення отримали керівники силових відомств, і впевнений в тому, що питання, які винесені сьогодні на порядок денний, сприятимуть зміцненню нашої обороноздатності.

Але перш, ніж ми з вами заслухаємо відповідних міністрів, я хотів би поінформувати про зусилля з реалізації мирного плану України.

Завдяки мужності та звитязі українських військових, славних воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, Міністерства внутрішні з справ, Державної прикордонної служби за червень-серпень нам вдалося суттєво скоротити територію, контрольовану бойовиками.

З терористичної неволі визволено мільйони громадян України, в першу чергу, мешканців Донбасу.

Але наш героїчний наступ змусив ворога вдатися до прямого вторгнення на територію української держави, до використання підрозділів регулярної армії Російської Федерації, до ще більш масованого постачання техніки та високоточної зброї – в комплекті із фахівцями, які вміють професійно нею користатися та холоднокровно вбивають українців.

Людське ж життя є найвищою цінністю, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей.

Саме тому я вийшов з ініціативою про негайне припинення вогню. Домовилися про це в розмові з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. В Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було підписано відповідний протокол, підкреслюю, протокол на основі мирного плану Президента України.

Так, режим припинення вогню запроваджується зараз дуже непросто, дуже важко. Терористи час від часу намагаються постійно спровокувати українські війська.

Розраховую, і проведені усі необхідні консультації з представниками ОБСЄ, спеціальної моніторингової групи, яка вже працює в Києві, про те, що саме ця організація візьме на себе левову частку навантаження щодо моніторингу, верифікації та забезпечення суворого дотримання режиму припинення вогню з усіх боків.

Повномасштабні бойові дії, я відповідально хочу на цьому наголосити, з 18.00 5 вересня не ведуться. На жаль, цього не можна побачити по більшості телеканалів, я можу сказати, що обстановка на фронті кардинально змінилася. Кожен день до 5 вересня, особливо в останні дні, країна втрачала десятки життів своїх героїв, кожен день серце стискалося, коли вночі мені дзвонили і повідомляли про черговий штурм, артилерійський обстріл чи атаку системи залпового вогню, які забирали життя найкращих українців.

Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу сідати.

Що ми маємо зараз внаслідок підписання протоколу?

Не лише збережені українські життя. Не лише зупинку наступу регулярних збройних сил сусідньої країни.

Розпочався процес звільнення українських військових і цивільних, які утримувалися незаконними збройними формуваннями.

Вже сьогодні з часу оголошення припинення вогню звільнено майже 700 наших громадян. До кінця тижня існує чіткий графік, коли ще 500 українців нарешті отримають можливість повернутися додому.

Мінський протокол передбачає не лише режим припинення вогню, але й окреслює контури майбутнього політичного врегулювання.

Я розумію, що ми вступили у передвиборчу кампанію. Я розумію, що зараз комусь дуже хочеться створити неіснуючу сенсацію, продовжити війну, але народ України сьогодні потребує миру. Я в цьому твердо переконаний. І я не маю жодного сумніву в тому, що специфіка цієї кампанії мала б спонукати всіх відповідальних політиків не вдаватися до дешевого політиканства та примітивних політичних спекуляцій і об'єднатися навколо збереження миру в державі.

Я хотів би чітко проінформувати та наголосити, що Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою!

Ще раз наголошую – зараз йде війна за незалежність України. Не більше й не менше, за існування нашої держави, і ми нікому не здамо ані питання суверенного устрою, ані питання незалежності, ані питання територіальної цілісності.

Ми залишаємося соборною й унітарною державою.

І для того, щоб в цьому усі мали можливість переконатися, я наполіг на тому, щоб, незважаючи на нібито існування таких домовленостей, усі документи, які підписуються, негайно були оприлюднені. І щоб кожен мав можливість в цьому переконатися.

Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на усій території Донбасу, - в тому числі і тій, яка зараз тимчасово контролюється бойовиками.

Ця частина теж повернеться в правове поле України.

Звертаю вашу увагу, що ні про яку федералізацію, ні про яке відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може.

Ще раз наголошую, що такі утворення, як так звані ДНР та ЛНР, в документі не згадуються взагалі!

Оговорено, що Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" передбачає чітко статус цих регіонів у складі України.

Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Цей проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би, від цього залежить доля миру, підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес.

Можу погодитися - напевно, ми будемо не в захваті від складу місцевих депутатів, яких на дострокових виборах до міських та районних Рад оберуть мешканці Луганська та Донецька. Але хіба не краще, щоб політика вершилася виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами та залпами градів?

Шановні друзі!

Я буду відвертим, напевно, один Господь знає, як довго буде тривати режим припинення вогню. Я можу лише запевнити вас, що українська влада спільно буде робити все можливе, щоб зберегти мир.

Але при цьому розслаблятися у нас немає жодних підстав.

Ми вже зараз здійснюємо перегрупування наших Збройних Сил, Національної гвардії, прикордонників, але не дня нападу і наступу, а для того, щоб гарантовано і ефективно забезпечити захист своєї території.

Щойно, я наголошую, завершено третю чергу часткової мобілізації.

Трьохзмінна робота оборонних підприємств України, яка була налагоджена за останні тижні, сьогодні дає можливість постачати у війська щодобово до 30 одиниць броньованої техніки з відновлення боєздатності після бойових дій або з складів.

Три лінії оборони Маріуполя, велике угрупування військових і патріотичний порив місцевого населення, мешканців Маріуполя, сповнених рішучості захистити місто – створюють надійний заслон від можливої атаки з боку ворога на це квітуче і дуже дуже проукраїнське зараз місто. Я в цьому переконався особисто, позавчора відвідавши Маріуполь.

Так, наше військо створюється з коліс, протягом лише останніх шести місяців, в той час, як нам протистоїть одна з найбільших армій світу.

Військова потуга в Європі номер один. Збройні сили якої протягом останніх 10-15 років постійно модернізувалися і сьогодні володіють найсучаснішою, найдосконалішою зброєю у світі. Крім того, вони ще й набралися досвіду в різних «гарячих точках».

Це, на жаль, - тривала військова загроза. Вона не минеться і в тому випадку, коли поточна криза завершиться найближчим часом. Нам треба навчитися жити в таких умовах. І горизонт нашого стратегічного планування – не місяці, не роки, а, навіть, десятиліття.

Звертаю вашу увагу, що в день, коли у Мінську був підписаний меморандум трьохсторонньої групи, у Ньюпорті проходив саміт найбільшої безпекової організації світу, саміт НАТО. Можу наголосити, що, дякуючи зусиллям українських представників, ми вийшли зараз на максимально можливий рівень співпраці з Північно-Атлантичним альянсом, який тільки може бути з країною - не членом НАТО.

З низкою країн на двосторонньому рівні нам вдалося домовитися про суттєве розширення військово-технічного співробітництва. Я не маю жодного сумніву, що весь світ сьогодні продемонстрував бажання допомогти нам захистити себе. Але є реальність, друзі, - ніхто за Україну воювати на нашій території не буде. Це – наш хрест, це наш святий обов’язок.

Так, зобов’язання влади зробити все можливе для того, щоб українському солдату було чим воювати, щоби створити умови захистити себе, ефективно діяти, і для цього використовуємо міжнародне співробітництво. Але це – справа українського війська. І підвищувати нашу обороноздатність – це наш з вами святий обов’язок.

Сьогодні ми заслухаємо голову Прикордонної служби, я сподіваюсь, буде можливість заслухати і міністра оборони. Думаю, що варто послухати і керівника Нацгвардії, і Міністра внутрішніх справ.

Я впевнений в тому, що матеріали, які зараз вам пропонуються, - там сформульовано реальні потреби нашої армії. Українська держава робить все можливе, щоб сьогодні забезпечити українського воїна всім необхідним. Ми будемо задовольняти потреби і в зброї, і в техніці, і в грошах, як би важко не було.

Ще дві з половиною тисячі років тому давньогрецький історик Фукідід дійшов висновку, що успіх у війні залежить від фінансів. Він знав, про що казав, бо писав історію війни, в якій сам брав участь.

Як би це не було важко, я запевняю, ми спільно знайдемо гроші на оборону. І зробимо так, щоб значна частка коштів пішла не в пісок, і не зависла на рахунках. Якщо ми не збудуємо ефективну систему воєнного управління, логістики й контролю за використанням ресурсів, ми нікого не переможемо.

Та система, яка існує зараз, – громіздка, допотопна, архаїчна. І я сьогодні чекаю пропозицій по створенню такої системи, якій би аплодували і українські воїни, і волонтери, і весь український народ. Треба дослідити кожен тромб в системі, який робить наші війська неефективними.

Волонтери, до речі, на моїй вчорашній зустрічі, підказали, як краще це робити.

Немає жодного сумніву, що потреби армії треба визначати не за застарілими нормами постачання, за пожовклими папірцями та інструкціями, а по тому, що реально сьогодні необхідно бійцям та підрозділам в зоні АТО. Конкретному солдату, конкретній бригаді, батальйону, взводу, роті.

Ми сьогодні маємо обговорити готовність не лише Міноборони, а всіх підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань - незалежно від форми власності.

Війна дуже негативно впливає на нашу економіку. І економіка без реформ надто слабка, щоб гарантувати перемогу.

Щоб розірвати це коло, ми маємо прискорити реформи. Ми з Урядом, з керівництвом Парламенту робимо все можливе, щоб скоординувати і прискорити реформування, якого країна вже зачекалася.

Нема лиха без добра, вчить народна мудрість. І оскільки військова загроза носить, на жаль, довготривалий характер, нагальні потреби оборони країни можуть зробити військово-промисловий комплекс одним із локомотивів вітчизняної економіки.

Ще одне питання – це охорона українського державного кордону та захисне укріплення лінії безпосереднього протистояння з бойовиками.

Якщо без лінії Маннергейма не обійтися, значить, треба зводити й такі фортифікації, тільки ще більш потужні, з урахуванням досвіду попередників. Звертаю увагу, не фортифікаційні споруди зразка 41-42-го років, а те, чого сьогодні потребує сучасна оборонна наука. Глибоко ешелонована оборона, з танковими позиціями, з механізмами захисту від систем залпового вогню, з сучасної комунікацією, з чіткою взаємодією всіх підрозділів, які задіяні в антитерористичній операції. З спеціальною зоною, яка дозволяє ефективно застосовувати зброю.

Я не виключаю, що найближчим часом доведеться створити особливий режим перебування громадян в зонах, що прилягають до антитерористичної операції.

Заслуговує на увагу ініціатива громадськості щодо розробки стратегічного плану та створення інфраструктури для організації так званого партизанського руху. Ми і до цього маємо бути готовими, бо береженого й Бог береже.

Вже сама думка про те, що кожен метр української землі горітиме під ногами окупантів, має стати фактором, стримуючим від широкомасштабного вторгнення.

Зміцнення обороноздатності – це один із способів боротьби за мир.

Ми не прагнемо війни, ми хочемо миру, але, якщо хочеш миру, порох треба тримати сухим.

На кожному із тут присутніх лежить колосальна відповідальність за захист країни. Я впевнений, що сьогодні у нас відбудеться фахова дискусія з цього приводу.

Прошу не коливати повітря лише переліком проблем, нам вони дуже добре відомі, а одразу пропонувати шляхи їхнього вирішення в тих умовах, які є, тими ресурсами, які є в нашому розпорядженні.

Ще раз підкреслюю, навіть тема нашого засідання – зміцнення обороноздатності, планування будівництва фортифікаційних споруд, планування рубежів оборони, перегрупування і забезпечення підвищення ефективності дій наших Збройних Сил і силових підрозділів. Все це робиться виключно для одного – ми маємо зберегти мир в державі. І ми це зробимо. Я в цьому переконаний, я в це вірю.

Хочу повідомити останню інформацію, яку я отримав від нашого головного управління розвідки - 70% військ РФ відведені за кордон. І це ще одне палке сподівання, що мирні ініціативи мають гарну перспективу. І сьогодні, завдяки нашій спільній ефективній і злагодженій роботі від нашого об’єднання всієї країни залежить, наскільки ефективним буде подальший розвиток подій.

Ми збираємося вже зараз навести порядок в організації управління військами, коли лінія фронту, оборони буде триматися бригадами, коли у батальйонів територіальної оборони буде своє завдання і не у безпосередньому зіткненні з противником, а з оборони території. Коли зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ будуть мати свою функцію і утримувати звільнені від окупантів міста. Коли Нацгвардія буде мати виключно свою функцію і займатися притаманними їй і тільки їй завданнями.

Я впевнений в тому, що в цьому наведенню порядку буде сприяти відновлення миру.

Не треба сьогодні розслаблятися і думати, що війна не може прийти будь-куди. Ми сьогодні маємо бути готові і донести, бо народ України сьогодні потребує чесної і відвертої розмови щодо того, в якій ситуації знаходиться країна, які сьогодні перед Україною стоять загрози, яких відповідальних кроків від політиків та високопосадовців вона потребує. І я не маю жодного сумніву - нам вдасться це організувати. Мир буде в Україні, ми все для цього зробимо. Все в Україні буде добре - я в це вірю.


Прес-служба Президента України

http://www.president.gov.ua/news/31197.html





СВІТ

  Росія випробувала нову балістичну ракету "Булава"

Росія випробувала нову ракету: 37 т, може нести 10 гіперзвукових маневруючих ядерних блоків індивідуального наведення і радіусом ураження до 8 тис. Км


фото Інетрнет:

10.09.2014

Росія провела успішний тестовий запуск нової міжконтинентальної балістичної ракети "Булава".

Запуск відбувся в середу, 10 вересня, з підводного ракетоносця "Володимир Мономах" в Білому морі по цілі на півострові Камчатка, повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на інформагентство "Інтерфакс". За словами головнокомандувача військово-морських сил Росії Віктора Чиркова, в жовтні і листопаді цього року російський флот "здійснить ще дві ракетні стрільби двома ракетними крейсерами, оснащеними балістичними ракетами". Ракета "Булава" важить майже 37 тонн і може нести до десяти гіперзвукових маневруючих ядерних блоків індивідуального наведення, здатних змінювати траєкторію польоту по висоті і курсу, і потрапляти по цілях в радіусі до 8 тисяч кілометрів.

Крім того, як повідомляє BBC Україна, міністерство оборони Росії заявило, що може створити власну "систему глобального блискавичного удару". У відомстві не уточнили, як діє ця зброя. Як підкреслив заступник міністра оборони РФ Юрій Борисов, при цьому Росія виходитиме з оборонної доктрини розвитку озброєнь. "Росія може і буде змушена це зробити" у разі виникнення загрози, - сказав пан Борисов після наради з розробки проекту Держпрограми озброєнь на 2016-2025 роки. З початку конфлікту на Сході України російські збройні сили помітно збільшили кількість військових випробувань і навчань. Незважаючи на це, президент Росії Володимир Путін у середу заявив, що Москва не має наміру "втягуватися в нову гонку озброєнь". Однак Росія, за словами Путіна, повинна дати "адекватну відповідь" всім потенційним викликам безпеці країни, цитує російського президента "Інтерфакс".

Відносини між Росією і Заходом, враховуючи українську кризу увійшли в найгострішу фазу з часів "холодної війни". На саміті країн-членів НАТО, який відбувся минулого тижня у Великобританії, було прийнято рішення про створення військових груп швидкого реагування з метою забезпечити захист східноєвропейських членів від потенційної агресії з боку Москви. Путін, у свою чергу, згадуючи в середу про посилення присутності НАТО в Східній Європі, звинуватив Захід у використання української кризи "для реанімації" Альянсу. Раніше Цензор.НЕТ повідомляв, що Обама звинувачує Путіна у порушенні ядерного угоди і відправляє в Москву делегацію.


Також:

  Росія засекретить умови нанесення превентивного ядерного удару

В уточненій версії своєї військової доктрини Росія відмовиться від позначення ймовірного противника та умов нанесення по ньому превентивного ядерного удару, знає один з авторів чинної військової доктрини зразка 2010 року, генерал Юрій Балуєвський.

Він пояснив рішення тим, що такі «офіційно визнані погляди», як імовірний противник і умови удару по ньому, «уточнюють і конкретизують плани закритого характеру», передає Цензор.НЕТ з посиланням на Інтерфакс.

Генерал уточнив, що інформація про ймовірні противники і умови удару по них буде міститися в плані оборони Російської федерації та ряді інших секретних документів.

Генерал зазначив, що «система ядерного стримування НЕ буде панацеєю від нових викликів і загроз». У приклад він навів СРСР, який ядерну зброю «не змогло захистити від розвалу».

2 вересня стало відомо, що Росія внесе в діючу з 2010 року військову доктрину ряд поправок. За словами заступника секретаря Ради безпеки Росії Михайла Попова, це пов'язано з кризою в Україні, розширенням НАТО і проблемою розміщення американської системи протиракетної оборони поблизу від російських кордонів. Попов зазначив, що уточнення військової доктрини викликані не тільки зовнішніми чинниками, а й змінами в складі і організаційно-штатній структурі Збройних сил Росії.

У військовій доктрині Росії право застосування ядерної зброї у відповідь на застосування звичайних видів зброї використовується «в разі агресії проти Російської Федерації, коли під загрозу поставлено саме існування держави».

Вперше в історії російських військових доктрин право застосування ядерної зброї у відповідь на застосування звичайної зброї було прийнято в 2000 році. Рішення про це було прийнято Борисом Єльциним в 1999 році у зв'язку із загостренням кризи в Косово. СРСР відмовився від права використовувати ядерну зброю першим в кінці 1970-х років в ході «розрядки».


http://censor.net.ua/news/302074/rossiya_ispytala_novuyu_raketu_37_t_mojet_nesti_10_giperzvukovyh_manevriruyuschih_yadernyh_blokov_individualnogo
http://censor.net.ua/news/301637/rossiya_zasekretit_usloviya_naneseniya_preventivnogo_yadernogo_udara_smi


Виступ Президента України на параді на честь Дня Незалежності

КИЇВ. 24 серпня. УНН. Президент України петро Порошенко звернувся до громадян із промовою на параді на честь 23-ї річниці Незалежності України, передає УНН.

 

Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! -

а сила знову розцвіла"

Ці слова – проникливі, аж мороз шкірою. Із душі та серця великого поета Тичини вони вирвалися 71 рік тому. Під час іншої, ще тієї війни. Та вони такі злободенні, ніби сказані прямо сьогодні...

Шановні солдати і матроси!

Сержанти і старшини,

офіцери, генерали і адмірали,

ветерани!

Бійці добровольчих батальйонів та волонтери!

Воїни зведеного підрозділу учасників антитерористичної операції!

Дорогі співвітчизники!

Високоповажні закордонні гості!

Події останніх місяців стали для нас хоча й не оголошеною, але справжньою війною. Вона, можливо, так і увійде в історію як Вітчизняна війна чотирнадцятого року. Війна проти зовнішньої агресії. За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ. За Незалежність.

"Вітчизняна" вона тому, що на захист Батьківщини піднялися всі – від малого до старого. Боротьба за перемогу стала всенародним рухом, справою всіх і кожного.

Переконаний: битва за Україну, за Незалежність завершиться для нас успішно - завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів.

За останні шість місяців у важких виснажливих боях народилося нове українське військо. Воно сильне не лише зброєю та хистом, але й потужним патріотичним духом. Словосполучення "захисник Вітчизни" перестало бути абстрактним ритуальним висловом. Воно наповнилося конкретним змістом.

В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!

Мужність та героїзм, відвагу та самопожертву, відчайдушність та бойове братерство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті.

Наші Збройні Сили, Національна гвардія, прикордонна служба, добровольчі батальйони заслужено успадкували військову славу давньоукраїнських князівських дружин і Війська Запорозького, українських січових стрільців і вояків Української Повстанської Армії, армії Української Народної Республіки і українців, які під час Другої світової війни захищали Україну в лавах Червоної Армії.

Правду про звитягу учасників антитерористичної операції золотими літерами закарбують в українську військову історію.

Дякуючи всьому воїнству за вірність Присязі, за служіння Україні, за жертовний її захист, хотів би низько вклонитися кожній українській жінці.

Бабусі чи мамі.

Доньці чи дружині.

Сестрі чи подрузі.

Кожній, хто втратив чоловіка чи сина, онука чи брата. І всім тим, хто з вірою в перемогу чекає на повернення свого рідного, найкращого, коханого.

Окрема подяка – активістам волонтерського руху. Особливо важливою ваша допомога була в перші тижні агресії, коли ми отримали в спадок державу без армії, без міліції, без спецслужб, без зброї.

Наш ворог довго й наполегливо тренувався, щоб напасти на Україну. А от ми тоді не були готові до такого підступного віроломства. Двічі за сто років українська політична еліта в приступі пацифістських ілюзій недооцінила важливість зміцнення обороноздатності. У сімнадцятому-двадцятому роках минулого століття нехтування військовою загрозою обернулося агресією зі Сходу та втратою Україною незалежності.

На межі минулого та теперішнього століть ми знову наступили на ті ж граблі. Ще раз повірили, що нібито світ став вегетаріанським. І навіть добровільно позбулися ядерної зброї. А війна повторно прийшла з тієї сторони горизонту, з якої її, за звичкою, не чекали.

Чи не вчили нас ще давньоримські мудреці:

"Сі віс пацем, пара беллум" –

Хочеш миру – готуйся до війни.

Знищення терористами малайзійського літака. Вбивство ними ж почесного консула Литви. Поява міжнародних найманців на службі в терористів – все це зайвий раз свідчить, що агресія проти України вийшла за межі двосторонніх відносин. Вона руйнує основи світового порядку. Гвалтує міжнародне право. Ставить під загрозу європейську та глобальну безпеку.

Прямо у центрі Європи, у ХХI столітті зроблено зухвалу спробу без оголошення війни перейти кордони суверенної країни. Світ неначе повернувся в тридцяті роки минулого століття, в переддень Другої світової війни. За тиждень, до речі, виповнюється 75 років від моменту її початку. Століття Першої світової відзначили менше місяця тому. Третю ж - неможливо допустити.

Війна взагалі не наша ініціатива. Вона нав’язана нам ззовні. Наш вибір – мир, здійснення мирного плану для Донбасу, який я розробив і запропонував ще в червні.

Кроки до миру не можуть, втім, бути односторонніми. Вони не мають відбуватися за рахунок суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.

Вітчизняна дипломатія робить все можливе і навіть неможливе, щоб знайти політичний спосіб врегулювання.

І ще. Україна дуже цінує підтримку з боку тих, хто продемонстрував, що насправді є нашими друзями і партнерами – країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, інших держав. Друзі, з нами – весь світ, від Канади до Австралії, від Швеції до Японії.

Ми довели спроможність захищати нашу Державу. Очевидно, що в зримій історичній перспективі над Україною постійно, нажаль, буде військова загроза. З цим не лише треба навчитися жити. До захисту Незалежності треба постійно бути готовими.

Вже до кінця цього року буде виділено мільярди гривень на оновлення озброєння та військової техніки. Зараз перед вами з Хрещатика прямо в зону АТО прослідує колона нової, щойно закупленої, або випущеної, або відремонтованої техніки. Згідно плану на п'ятнадцятий-сімнадцятий роки, на переозброєння та оновлення військової техніки заплановано виділити понад 40 мільярдів гривень. Це дозволить модернізувати, закупити нові та поставити у війська літаки, вертольоти, бойові кораблі та катери.

І це лише скромний початок. Ми повинні, обов’язково повинні постійно зміцнювати нашу армію. Бо хто шкодує грошей на своє військо, буде годувати чуже.

Тільки ціною колосальних надзусиль всього народу зможемо захистити Незалежність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі.

Понад двадцять років приживалося наше синьо-жовте свято Незалежності - і тепер насправді стало всенародним святом. Ще ніколи за 23 роки цей день не був таким величним, як сьогодні. Ще ніколи люди не відзначали його так щиро, як тепер, з українським прапором в кожному віконці, на кожному балконі. І це незважаючи на важкі часи, які переживає країна.

За урочистістю та піднесенням свято Незалежності для нас, немов Різдво. Бо це і є народження нової країни. України.

З Днем Незалежності вас, друзі!

Слава Збройним Силам України!

Слава українському народу!

Слава героям!

Україні – слава!

150
Богдан Бо

Урочисте вшанування Державного Прапора України

Виступ Президента України на церемонії урочистого підняття Державного Прапора України



Дорогі співвітчизники, брати і сестри!

Вітаю всіх нас з Днем Державного Прапора!

Поздоровляю і юного українця Петра Зубара із Артемівська, що на Донеччині. 16-річний парубок більше місяця переховував від окупантів Герб України, збитий бойовиками з приміщення міськради. Петре, ти справжній герой!

Особисто хочу звернутися і до десятирічного львів’янина Тараса Кротька. Дитина мріяла купити собі планшет. Хто з нас не пригадує сили своїх дитячих бажань? Але зібрані гроші хлопець здав у фонд допомоги армії. Так прямо й приніс їх зі скарбничкою. Сказав, що він без планшета може обійтися, а солдат без бронежилета – ні. Тарасику, ти справжній патріот!

Країна, в якій зростають такі діти, як Петро Зубар та Тарас Кротько, – має велике майбутнє. І буде єдиною, бо Петро – з Донбасу, а Тарас – з Галичини!



Дорогі українці!

Сьогодні ми вшановуємо наші національні святині: Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Блакитні й золоті, сині та жовті барви сяяли ще на державних символах великих князів київських і короля Данила. На хоругвах Славного Війська Запорозького!

В 1848 році, замайорівши над Львівською ратушею, наш прапор став провісником народження нової української нації під час так званої весни європейських народів.

1914-го, рівно сто років тому, - перша маніфестація під жовто-блакитним прапором відбулася тут, в Києві.

Цими кольорами були освячені Українська та Західно-Українська народні республіки, Акт злуки та відродження сучасної української держави. Під цим прапором йшли в бій вояки Української Повстанської Армії. За любов до цих кольорів імперія етапувала наших патріотів на сибірську каторгу. Під нашим прапором народ повстав на захист своїх прав під час Революції Гідності.

Зверніть увагу. Прапори України та Європейського Союзу – витримані в одних кольорах. Це промовиста і дуже важлива деталь! Як і знамено ЄС, український стяг став символом свободи, простір якої поширюється дедалі на Схід. Це наочно продемонстрували нам буквально днями ті відчайдушні росіяни, які не побоялися підняти український прапор над Москвою!

Якби ми захотіли знайти для нашого прапора більш мирні кольори – не змогли б. Ніщо більшою мірою не символізує мир та спокій, ніж блакитна вись та жовте поле.

«Синій, як море, як день – золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний»,

- писав великий український поет Олександр Олесь.

Це фарби нашого прапора не лише мирні, але й сильні.

Вони - це впевненість!

Вони - це сила!

Вони - це звитяга!

Вони – це слава!

 Ми - мирний народ, але готові платити й платимо – потом та кров’ю - за право жити під цим прапором, під цим небом і серед цих полів.

Синьо-жовтий прапор став символом спокійного життя, до якого українські Збройні Сили повертають Донбас, звільняючи його від терористів.

Державний прапор знову гордо майорить над Слов’янськом і Краматорськом, Лисичанськом і Сєверодонецьком, Артемівськом та Костянтинівкою. Миру чекають катовані бойовиками жителі Донецька та Луганська. І я вам обіцяю - обов’язково дочекаються!

Державна символіка органічно увійшла в повсякденне життя людей. Синьо-жовті кольори стали предметом національної гордості і знаком моди. Подивіться на цей зворушливий рух. Тисячі, сотні волонтерів на зібрані серед громадян гроші по всій Україні фарбують в синє та жовте паркани й мости. А мости через Дніпро - це не просто дороги. Це – втілення єдності двох берегів нашої України.

22 роки ми поволі формувалися як сучасна політична нація. Важкі випробування, які випали протягом останнього року, не просто надзвичайно прискорили цей процес. Вони призвели до його логічного завершення. Сьогодні як народ ми - єдині та могутні, як ніколи! Ворог - сильний, жорстокий, підступний – загартував і зцементував нас як ніхто. Той, хто хотів нас роз'єднати та послабити, – ще більше об'єднав нас та зміцнив!

Саме за останній рік кардинально зросла кількість тих, хто вважає себе патріотом України. Хто за вступ до Євросоюзу. Хто за унітарний державний устрій. Хто за українську - як єдину державну. До речі, багато хто у нас говорить російською. Але думають тут інакше, ніж у Росії.

Спілкуючись із солдатами в зоні АТО чи у військовому шпиталі, я бачив і чув, що російською мовою Україну люблять не менше, ніж українською. Скільки, нажаль, полеглих воїнів свої останні слова любові до Батьківщини чи до мами, до дружини чи до коханої вигукнули, сказали або прошепотіли російською мовою... Знаю, що тепер за мовною ознакою нас не розколе вже ніхто і ніколи.

Принципово залишаючись на тій позиції, що єдиною державною мовою має залишатися українська, маємо належно оцінити внесок російськомовних громадян України в захист нашої спільної Вітчизни. Наша нація міцніє вже не лише на грунті мови чи етносу, а на основі спільної волі більшості мешканців України. Ця воля полягає в тому, щоб жити разом в єдиній, соборній, унітарній, демократичній та європейській державі. У минуле стрімко відходить поділ України на Схід та Захід, Центр та Південь. Це значить, що ми остаточно і безповоротно відбулися як нація, як український народ.

Ми – на порозі грандіозних, тектонічних змін. Так само, як наші воїни встановлюють прапор над звільненими містами та селами, ми всі разом спільною працею зобов’язані підняти прапор перемоги над подоланням корупції, безробіття та бідності.

У нас, дорогі мої співвітчизники, все з вами вийде.

Все буде добре. Ми - сильні та цілеспрямовані. І я пишаюся тим, що я українець.

Україна – наша рідна Вітчизна, це місце великих мрій і грандіозних справ!

Ми як народ здатні на надзвичайні зусилля і великі перемоги.

І кожен з нас може і зобов’язаний докластися до них.

Слава Україні!


Прес-служба Президента України
http://www.president.gov.ua/news/31051.html

Президент розпустив Верховну Раду України

Президент України Петро Порошенко своїм Указом розпустив Верховну Раду України і призначив нові вибори на 26 жовтня ц.р.



В своєму зверненні до народу України він сказав наступне:

"Дорогі співвітчизники!

Я вирішив достроково припинити повноваження Верховної Ради сьомого скликання. Вибори нового парламенту відбудуться на 26 жовтня 2014 року. Це рішення я ухвалив у строгій відповідності зі статтею 90 Конституції України. З урахуванням очікувань переважної більшості громадян України та на виконання власного слова, яке давав, балотуючись на посаду Президента.

Нагадаю, коаліція розпалася 24 липня. Нової протягом місяця, який на це відведено Основним законом, – не створено. У такому випадку Конституція дає Президенту право розпускати Верховну Раду. Цим правом я і скористався. Бо це єдино правильне і відповідальне рішення. Опитування громадської думки засвідчують, що 80 відсотків громадян підтримують необхідність проведення позачергових виборів. Зрештою, такою була і одна з головних вимог Революції гідності.

Потужний суспільний запит на перезавантаження влади є більше ніж очевидним. Вибори - найкращий спосіб люстрації. І починати очищення слід з найвищого законодавчого органу. Теперішній склад Верховної Ради протягом півтора року був опорою Януковича. І більшість саме цих депутатів ухвалювала диктаторські закони, які забрали життя Небесної Сотні. За це треба нести відповідальність – і кримінальну, і політичну. Чимало депутатів, які засідають або числяться в Раді - якщо не прямі спонсори та спільники, то симпатики бойовиків-сепаратистів. Навіть на оголошення мобілізації та на вимогу визнати ДНР і ЛНР терористичними організаціями ледь-ледь нашкребли 232 голоси.

А де решта? Не секрет: п’ята колона складається з десятків нібито народних депутатів. Тільки вони представляють інтереси явно не того народу, який їх обирав. Хіба таке можна терпіти?! Хіба так можна виграти війну? В цілому склад Верховної Ради не відповідає політичним настроям української громади. Суспільство настільки швидко змінилося, що депутати не встигають за його історичним поступом. Від попередніх виборів минуло лише два роки. Але здається, ніби сплили десятиліття – настільки іншою стала країна.

Голосування 2012 року, коли обиралася ця Рада, не було ані чесним, ані демократичними, ані прозорим. Воно просто не відповідало європейським стандартам. Тому критично низьким виявися потенціал чинної Верховної Ради. Це ще один аргумент на користь перевиборів. Адже наші вороги не лише диверсанти, терористи та найманці, які прийшли з того боку українсько-російського кордону. Не меншої шкоди, ніж гради чи буки, завдають корупція, безробіття, бідність. І ми маємо отримати перемогу на всіх цих фронтах одразу. Я розглядаю перемогу на Донбасі і перемогу демократичних реформаторських сил у Верховній Раді як взаємопов’язаний процес. Так, позачергові парламентські вибори – частина мого мирного плану. Ключовий його елемент – політичний діалог з Донбасом.

З ким, вибачте, говорити? З незаконними збройними формуваннями спілкуватися можна лише за допомогою сили, поки вони не склали зброї. А більшість тих, кого виборці обрали на парламентських виборах дванадцятого року втратили авторитет та вплив на людей. Багато хто з них не приїздить на свої округи. Не буває в лікарнях, не опікується переселенцями. Не допомагає відбудовувати міста, зруйновані терористами. Люди їх не бачать, а декого навіть і бачити не хочуть! Тому ті, кого Донбас обере своїми депутатами через два місяці отримають мандат довіри й право представляти регіон в його контактах з центральною владою. Позачергові вибори не означають, що з чинної Верховної Ради знімається відповідальність за долю країни. Депутати працюватимуть до обрання нового парламенту. Головне, що їм ще треба зробити – це вже у вересні ратифікувати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Як Президент гарантую, що вибори пройдуть чесно, демократично й прозоро.

В електоральній історії країни вони стануть такими ж взірцевими, як і цьогорічні вибори Президента.

Виборчий бюлетень – це найпотужніша зброя в руках громадян, щоб захистити країну. Жодного шансу п'ятій колоні та силам реваншу! Закликаю виборців до високої явки, а демократичні політичні сили – до походу на вибори єдиною, потужною проукраїнською та проєвропейською командою. Лише за таких політичних умов ми зможемо змінити країну на краще. Закликаю всіх прийти на вибори та завершити розпочатий у червні процес формування нової влади.

Слава Україні!"

100%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів


Обновлен 30 сен 2016. Создан 26 авг 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником