Блог Богдана Бо на серпень 2014 р. (http://blog.i.ua/user/1820604/)

 

Блог Богдана Бо на серпень 2014 р. (http://blog.i.ua/user/1820604/)




В Маріуполі повалили головного Леніна міста

Дрібниця, але досить важлива, бо є вже перевірена прикмета: там в Україні, де ще стоять пам'ятники Леніну - жити дуже погано, бо ясно одразу, яка наволоч знаходиться при владі на місцях.

Сьогодні вночі невідомі за допомогою троса знесли з постаменту 8-метровий пам'ятник Леніну, розташований у центрі Маріуполя.



За попередньою версією, пам'ятник повалили за допомогою тросу, прив'язаного до шиї Ілліча. Який транспортний засіб був на місці події, зараз встановлюється.

Скульптура впала на плити і розкололася. Зокрема, відлетіли ноги в області колінних суглобів, повідомляють маріупольські журналісти.
 
За повідомленням місцевої міліції, повідомлення про повалення Леніна надійшло о 3:45 в чергову частину Маріупольського ГУ МВС від співробітника охоронної служби одного з торгових об'єктів, розташованого біля місця події.

На місці події працює слідчо-оперативна група.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст. 296 Кримінального кодексу України - "Хуліганство, вчинене групою осіб", за що передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 4 років.

"Центральний Ленін Маріуполя" був установлений на перехресті проспектів Леніна і Будівельників 22 квітня 1987 року з нагоди 117-й річниці з дня народження головної політичної ікони СРСР.

Питання знесення монументу піднімалося з початку цього року. За повідомленням видання, і мер Маріуполя Юрій Хотлубей, і пізніше губернатор Донецької області Сергій Тарута заявили, що знесення та перейменування вулиць можливе тільки за рішенням міської ради.
 
Наразі в Маріуполі залишилося чотири пам'ятники Леніну. Вони встановлені біля заводоуправління комбінату ім. Ілліча, біля адміністративної будівлі молокозаводу на Новоселівці, площі Перемоги в Орджонікідзевскoмy районі та на проспекті Ілліча.

Як відомо, 8 грудня 2013 року в Києві було зруйновано пам’ятник Ленінові на бульварі Шевченка.

Після цього в Україні пошкодили або спробували пошкодити не менше 50 пам’ятників Леніну.

У липні невідомі обписали фарбою пам'ятник Леніну в центрі Краматорська.

Володимир Ульянов (Ленін) - ключова фігура у партії більшовиків (відлам Російської соціал-демократичної робітничої партії), керівник державного перевороту в Російській республіці в жовтні 1917 року), ідеолог створення СРСР.

http://www.istpravda.com.ua/short/2014/08/15/144006/


80%, 4 голоси

20%, 1 голос

Непрошений гість до кримського татарина




У криміналістів є досвід з практики, що злочинця завжди тягне побувати знову на місці скоєного ним злочину, тому я не дивуюсь, що Пукін і все його кодло приперлося до Криму без запрошення, чим показали кримським татарам наскільки кримчаки вихований і цивілізований народ.

Нижче наводжу низку новин з Криму, бо то значно важливіша і підступніша подія від чисто фейкової події з "троянським гуманітарним конвоєм" - то є деза, відволікання уваги, тоді як намічена промова Хуйла може стати проголошенням 3-ї світової війни. І це відбудеться в Нашому Криму!


Крим збожеволів від Путіна

13 серпня 2014, 22:02

Вдень у середу, 13 серпня, президент РФ Володимир Путін прибув до Севастополя, де він провів нараду з членами Ради Безпеки РФ.

Як повідомляє РІА Новини, нарада пройшла в штабі Чорноморського флоту РФ.

«Робоча поїздка Путіна триватиме 13-14 серпня. В четвер глава держави, як очікується, відвідає в Ялті споруджуваний санаторно-курортний комплекс «Мрія», де зустрінеться з депутатами Держдуми. У заході також братимуть участь прем'єр-міністр РФ, голова «Єдиної Росії» Дмитро Медведєв, спікер Держдуми Сергій Наришкін, керівники всіх думських фракцій, міністри », - йдеться в повідомленні. За словами прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова, на зустрічі збереться політичний актив країни, до якого Путін звернеться з великою промовою.

Як повідомляв УНІАН, учора, 12 серпня, заступник міністра закордонних справ Данило Лубківський заявив, що МЗС України вважає неприйнятним і неприпустимим перебування керівництва Росії в окупованому Криму.

«Крим - незаконно окупований, перебування там керівництва Російської Федерації є неприйнятним. Це чітка і однозначна позиція МЗС України », - підкреслив Лубківський.

http://thekievtimes.ua/society/394183-krym-soshel-s-uma-ot-putina.html



  Путін обговорив у Севастополі проблеми боротьби з корупцією в Криму

Також розглядалися питання безпеки на півострові


Петро Пуляєв 13 серпня | 19:29

Президент РФ Володимир Путін на нараді з членами Радбезу обговорив питання забезпечення безпеки Криму та боротьби з корупцією в двох нових суб'єктах РФ.

Про це повідомив журналістам прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.

За його словами, на минулому в Севастополі нараді, куди прибув глава держави, були присутні всі члени Радбезу.

"Обговорювалися питання забезпечення безпеки Республіки Крим та Севастополя, і питання, пов'язані з функціонуванням органів правопорядку", - сказав прес-секретар глави держави. Він зазначив, що малося на увазі, в тому числі і зовнішня безпека.

Фото Путін в чорних окулярах прибув до Криму і зібрав Радбез

Також, за словами Пєскова, на Радбезі обговорювалися питання боротьби з корупцією в Криму і Севастополі.

Як відомо, сьогодні до Криму з дводенним візитом прибув Президент РФ Володимир Путін.

http://vesti.ua/krym/65339-putin-obsudil-v-sevastopole-problemy-bezopasnosti-v-krymu

Путина послал Бог... Даже Бог послал Путина!

МИД Германии выразил решительный протест против допущенного принцем Чарльзом сравнения фюрера с каким-то Путиным.

Бестселлер "Как превратить страну в КНДР всего за один год?" Путин В.В. изд. Ново-Огарево, 2014.

Путин так темнит, что русскому народу уже ничего не светит!

Медведев говорит Путину:
-Россияне стали любить вас меньше, чем раньше.
-С чего ты взял?
-На заборах слово «х..йло» стали писать с маленькой буквы.

- Владимир Владимирович, почему вы запретили импорт товаров в РФ?
- Все ввели санкции против России, и я тоже ввел…
- Тоже ПРОТИВ России?!

А все-таки повезло Путину, что коровы не летают.


0%, 0 голосів

33%, 2 голоси

67%, 4 голоси

«Прощання з моїм Миколою», - Тетяна Чорновол

ВОЛЯ або смерть – ми вибирали на Майдані. УКРАЇНА або смерть – у війні з Росією.



В Борисполі о 12.00 відбулось прощання з моїм Миколою. В каплиці, що біля могили Чубинського (автор нашого Гімну). Микола його так його гарно виконував, так щиро. Він вірив в ті слова всією душею.

Він був справжнім. Він не був вояком у фейсбуку, він не думав про піар чи політичну кар'єру. Він просто воював за Україну, за свою землю, адже він народився і прожив більшу частину життя на Донбасі. Він мріяв звільнити від сепаратистів і москалів рідну Горлівку.

Він не просто вважав це обов'язком кожного справжнього чоловіка, він вірив, що такий шанс дається раз на тисячу років, що його покоління робить ВИБІР бути Україні чи ні.

ВОЛЯ або смерть – ми вибирали на Майдані. УКРАЇНА або смерть – у війні з Росією.

Він вірив, що якщо критична маса українців, кожен для себе зробить цей вибір на користь останнього, то, щоб не було, якою не буде важкою ціна, Україна зрештою переможе. З аморфної маси, що так-сяк трималася вкупі, нарешті постане справжня Україна. Країна, де патріотизм, служіння своїй країні, гідність – норма. Де над тими, хто хоче бути корисний для держави не сміються, як над дурниками. Хоча сміються як правило каліки. Моральні та розумові. Бо без своєї держави, ми, українці, завжди були "скотом на убой"...

Ми були з Миколою однодумці. Він мене підтримував, навіть, коли мені доводилося ризикувати життям. Він був такий, хто вважав, що заради країни можна пожертвувати всім.

І це при тому, що він мене сильно кохав, всі 12 років нашого спільного життя. Який він був щасливий, коли я вижила після замаху. Як він ходив за мною на Майдані, як тінь. Він мене не зупиняв, але, як при цьому боявся за мене. Я знала: він вирішив, якщо смерть, то загинути першим...

Я знала, як він мучився, а після Майдану в мене стало таке страшне життя, що не було часу, можливості та сил вибачитися-пригорнути. Я так перед ним винна...

Він загинув, бо це – війна. Він загинув, бо був світлим і справжнім. Під снайперським вогнем він кинувся витягати пораненого Світляка. Він ставився до своїх обов'язків командира по-особливому, він вважав, що відповідає за кожного. А мого Миколу став витягати Роман (Сокіл), який взяв на себе обов'язки командира. Сокіл тягнув його за ноги та отримав кулю в живіт, зараз бореться за життя. Така наша чота...В ній найкращі.



Я теж була в ній... Світляк мене навчив чистити мій автомат. Я чистила і кулемет Миколі. Всі сміялися. А мені хотілося чимось бути корисною. Бо я розуміла, що присутність близької людини це тягар для командира. Я обіцяла бути ззаду, як в Маріуполі.

Я не могла не бути з ним, з ними. Я тікала з Києва, з уряду, коли була найменша можливість. Ми були однієї крові. Я тільки серед них почувала себе цільною. Мені було з ними, як рідними людьми. Вони були найкращі, бо, коли людина робить вибір собою пожертвувати заради країни, в ній проявляються найсвітліші людські якості, підлості відходять на другий план. В уряді – навпаки...

А коли він загинув – мене не було поряд... Я усвідомлювала, що він на війні, що він може загинути, але я так молила, щоб я була поряд, якщо це станеться. Я зараз питаю себе: а може я би допомогла? Ми були ангелами охоронцями один одного. Я порятувала його в Черкасах (в часи Майдану), він врятував мене 19 лютого.

Може я би допомогла? В нього поранення було в ногу, він стік кров'ю, далеко від мене, за тисячу кілометрів...

А ще він зі мною попрощався. А я ні...

О п'ятій ранку він мені прислав СМС: "Штурмуємо Іловайськ. Зв'язок пропадає, тому не хвилюйся. Я тебе люблю".

Я його прочитала тільки вранці. Написала відповідь: "Тебе люблю дуже. Тримайся". А потім дивлюся, ще СМС. А в них, що він... загинув Виходить я вже мертвому писала...

Я примчалася в Урзуф на ту дачу Януковича, яку ми разом захоплювали, ще в травні. Вона стала базою для батальйону "Азов". Вона стала нашим домом. Я забігла в кімнату, де жила наша чота. Його речі – акуратно складені...

Він був такий акуратний, розумний і грамотний. Він завжди перевіряв мої тексти на помилки. Він завжди мав проблему з працевлаштуванням через мою журналістську діяльність.

Я напередодні йому навіть не подзвонила. Я була морально вбита і зла. І вирішила йому не дзвонити. В той день я поїхала в Конча-Заспу і дізналася, що ворог України Юрій Іванющенко продовжує будувати "Нове Міжгір'я" в Конча-Заспі, за яке мене вбивали в грудні.

Уявляєте "Нове Міжгір'я" будується нині!!! І це той Юрій Іванющенко, який організовував ескадрони смерті, який запустив маховик сепаратизму на Донбасі. Він продовжує будувати хороми, а мій чоловік загинув...

Але не даремно, не даремно, не даремно!!! Наша Україна є і буде!!! Його жертовність, його кров буде прикладом, наснагою для найкращих. На його крові і крові інших, хто зробив свій ВИБІР і пройшов дорогою до КІНЦЯ, Україна переможе зараз, і буде триматися в майбутньому! Так, як наша незалежність постала на крові вояків УПА! Він був з тих клітинок організму України, які борються за виживання не лише прямих нащадків, а за майбутнє всього роду.

За майбутнє, в якому будуть, звісно, жити не тільки гідні українці, а і підлі, споживачі життя, кати і злодії – ті, які грабують країну, поки інші за неї гинуть, будуть завжди, така правда життя.

Проте наша справа дати шанс гідним. Тому все це не даремно. Герої живуть не даремно. Геройство, самопожертва не буває даремним. Ніколи. Ні в якій ситуації. А що може бути даремніше і гидотніше ніж життя "на туалет", навіть якщо це золотий туалет в Міжигірї чи Монако.

Мій Микола!!! Моє Сонечко!!! (він називав мене – "кунічка", а дітей, так смішно, -"чебуречками"). Я не знаю, як мені далі... Пробач мені. Я тебе люблю.


 Тетяна ЧОРНОВОЛ



УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 641/2014

Про нагородження М.Березового орденом «За мужність»

За особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, постановляю:

Нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня БЕРЕЗОВОГО Миколу Вікторовича – міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» Головного управління МВС України в Київській області, рядового міліції (посмертно).

Президент України Петро ПОРОШЕНКО

11 серпня 2014 року

http://www.president.gov.ua/documents/17957.html



Микола Березовий кинувся рятувати «Світляка» і загинув
      
13.08.2014

У Борисполі поховали Миколу Березового, громадського діяча і чоловіка уповноваженої з питань антикорупційної політики Тетяни Чорновол. Він загинув 10 серпня у бою під містом Іловайськ на Донеччині. Провести у останню путь ще одного героя прийшли родичі, побратими з батальйону «Азов», політики та громадські діячі.

 Командир 2-ї чоти, 3-ї сотні батальйону «Азов» Микола Березовий родом із Горлівки кинувся захищати Донбас добровольцем ще у травні. А о п’ятій ранку 10 серпня він надіслав СМС своїй дружині – уповноваженій з питань антикорупційної політики, журналістці Тетяні Чорновол: «Штурмуємо Іловайськ. Зв’язок пропадає, тому не хвилюйся. Я тебе люблю». Як виявилось згодом, це повідомлення було останнім. Він кинувся рятувати пораненого «Світляка» Андрія Дрьоміна і отримав снайперську кулю сам.

«Коли він отримав поранення, він просто доповів по радіостанції «Береза» – «трьохсотий» і сумирно перев’язав собі пов’язкою місце поранення і більше не видавав ні звуку, просто лежав як велетень, як герой. Побратими загрузили його під кулями. Автомобіль був обстріляний, пробили бак. Представника медичної служби поранили в руку. Хлопці зробили все, щоб врятувати життя Миколі. Ніхто не відходив, незважаючи на шалений снайперський вогонь з усіх боків, доки ми не почули наказ відходити. Коли ми відійшли, забравши інших поранених, я почув слова: «Береза» – «двохсотий», я не міг це сприйняти. Лише коли підвезли його тіло і накрили синьо-жовтим стягом, я повірив в те, що Миколи більше немає», – пригадав друг, доброволець «Азову» Микола Ляхович.

Попрощатися з Миколою Березовим на Книшовому меморіальному цвинтарі, де похований автор слів гімну України Павло Чубинський, прийшло близько сотні людей. Вздовж алеї стояла почесна варта. Хлопці у чорних балаклавах тримали прапори із символікою батальйону «Азов». До труни з рушником, фронтовою чаркою та хлібом з салом родина, побратими, народні депутати та громадські активісти несли купу вінків та оберемків квітів. «Він загинув у соняшниковому полі, принесіть йому соняшників», – просила у прощальному слові дружина.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/26529299.html


67%, 12 голосів

33%, 6 голосів

Ви з нами - ми з вами!

В Москве решили почтить память погибших украинских военных
Активисты передадут письма на фронт и возложат цветы к посольству





Антонина Цимбалюк 11 августа | 16:06

12 августа в Москве состоится "Вечер памяти и скорби по жертвам войны в Украине".В ходе акции родственникам погибших украинских бойцов планируют передать письма со словами поддержки.

"Первоначально на этот вечер в мэрию Москвы было подано уведомление на марш, но власть в лице мэра Москвы Сергея Собянина его запретила, продемонстрировав поддержку войны и поставив себя в один ряд с военными преступниками, развязавшими войну», - рассказал нам один из организаторов вечера Павел Шелков.

/>

«Поэтому во вторник в восемь вечера мы просто придем на Пушкинскую площадь с траурными цветами без каких-либо плакатов и транспарантов и отдадим «Письма на войну», письма родственникам погибших в Украине людей и бойцам, защищающих целостность Украины. Приносите письма, а также рисунки своих детей – ваши слова поддержки будут переданы адресатам через Украинское посольство», - сказал он.

Чуть позже в этот же вечер примерно в 20:30 участники акции пойдут к посольству Украины в Москве.

«У здания посольства мы возложим цветы, зажжем свечи и почтим память погибших», - отметил.

«В 22:00 мы призываем всех противников безумной войны против Украины, во всех городах выйти на балкон, во двор, на улицы с детскими рисунками против войны и фотографиями погибших и зажечь свечи памяти, а фотографии и видео съёмку ваших акций выложить в нашу группу и в интернет. Приходите, ваша поддержка нужна украинскому народу», - подчеркнул Шелков.


22%, 2 голоси

78%, 7 голосів

Герой Небесної сотні посмертно став вікіпедистом року




Ігор Костенко – перший українець, який отримав нагороду wikipedia

11 серпня 2014, 20:00  
    
Засновник вільної енциклопедії Джиммі Вейлз присудив нагороду активістові Майдану Ігорю Костенко за ґрунтовну роботу.

За 2,5 року студент-географ  написав понад 280 статей про українські села, зробив понад 1,5 тис редагувань.

Ігор - перший українець, який отримав цю нагороду.
Він з перших днів був на Майдані, загинув під час протистоянь на вулиці Інститутській.


http://1tv.com.ua/uk/news/2014/08/11/57741

відео: http://1tv.com.ua/uk/news/2014/08/11/57741


Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.

Костенко Ігор Ігорович


Народився     31 грудня 1991 Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область
Помер         20 лютого 2014 (22 роки) Київ, Україна, вогнепальні поранення
Поховання     Зубрець, Тернопільська область
Громадянство     Україна Україна
Національність     українець
Діяльність     журналіст, студент-географ
Відомий         загиблий на Євромайдані з Небесної Сотні
Alma mater     Львівський національний університет імені Івана Франка
Конфесія     греко-католик
Батько         Ігор Семенович
Матір         Оксана Олексіївна

Ігор Ігорович Костенко (* 31 грудня 1991, Зубрець – † 20 лютого 2014, Київ) – український журналіст, студент-географ, активіст Євромайдану, редактор Вікіпедії. Загинув під час протистояння на вулиці Інститутській.

Життєпис

Народився у селі Зубрець Бучацького району Тернопільської області. Батьки хлопця були на заробітках у Санкт-Петербурзі, тому ріс із бабусею та дідусем.


Освіта

Навчався в Зубрецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів[Джерело?]. 2009 року закінчив Бучацький колегіум імені святого Йосафата, написавши у випускному альбомі:
«Вірю, що (…) колегіанти з патріотичним духом будуватимуть Україну (…) Будьмо українцями в душі і з Богом у серці.»

Навчався на п'ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Менеджмент організацій», був одним із найкращих студентів факультету.


Творчість

Працював журналістом інтернет-видання «Спортаналітика».

Ігор Костенко був активним редактором Української Вікіпедії (дописував під ніком Ig2000). За два з половиною роки участі створив понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. Написав одну статтю, яка згодом отримала статус «доброї». Також брав активну участь у просуванні Вікіпедії в соціальних мережах, через які намагався залучити нових дописувачів.

Захоплювався спортом, зокрема футболом, був фанатом львівських «Карпат». Був хорошим товаришем, відкритою, життєрадісною, цілеспрямованою людиною. Мріяв про сім'ю, хотів відкрити свою електростанцію.


На Майдані

Із перших днів брав активну участь у подіях Євромайдану, неодноразово їздив до Києва. Востаннє поїхав на київський Євромайдан ввечері 18 лютого 2014 р.


Загибель

Вранці 20 лютого Ігоря вбито під час протистояння в центрі Києва. Його тіло знайшли біля Жовтневого палацу (МЦКМ ФПУ) на вулиці Інститутській. В Ігоря влучили 2 кулі: одна – в голову, а інша – в груди. Окрім цього, в загиблого виявлені сильні переломи ніг.


Похорон Ігоря Костенка

Тіло Ігоря супроводжували люди всією дорогою від Києва до Бучача, прощання з загиблим відбулося в усіх містах Тернопільщини на шляху до Бучача. Зокрема, в ніч проти 22 лютого більше півтисячі людей зі свічками зібралися на панахиду на Збаразькому кільці в Тернополі.

23 лютого 2014 по обіді Ігоря Костенка поховали в рідному селі Зубрець на Бучаччині. Організацію похорону взяла на себе Львівська міська рада.


Вшанування пам'яті

Громада села Зубреця за підтримки української діаспори в США планує встановити у селі пам'ятник Ігорю Костенку та іншому уродженцю села з Небесної сотні Василю Мойсею, а також перейменувати на честь Ігоря вулицю, на якій він жив. У Львівському університеті на честь Ігоря планують назвати одну з аудиторій.

27 квітня 2014 року в пам'ять про Ігоря Костенка спільнотою української Вікіпедії та ГО «Вікімедіа Україна» було проведено Вікіфлешмоб – конкурс, у рамках якого в певний день якнайбільша кількість користувачів писатимуть статті до Вікіпедії. Ідею цього конкурсу було запропоновано Ігорем за півроку до загибелі.



10 серпня 2014 на церемонії закриття щорічної конференції «Вікіманія-2014» засновник Вікіпедії Джимбо Вейлз оголосив Ігоря Костенка вікіпедистом року в світі.


Небесна Сотня (наявна у Вікіпедії)

Василь Аксенин • Георгій Арутюнян • Олександр Бадера • Сергій Байдовський • Олександр Балюк • Володимир Бойків • Сергій Бондарєв • Сергій Бондарчук • Валерій Брезденюк • Олексій Братушко • Ольга Бура • Богдан Вайда • Роман Варениця • Віталій Васильцов • Юрій Вербицький • В'ячеслав Веремій • Назар Войтович • В’ячеслав Ворона • Устим Голоднюк • Іван Городнюк • Максим Горошишин • Едуард Гриневич • Роман Гурик • Антоніна Дворянець • Микола Дзявульський • Андрій Дигдалович • Сергій Дідич • Ігор Дмитрів • о. Олександр Дорикевич • Анатолій Жаловага • Володимир Жеребний • Михайло Жизневський • Яків Зайко • Богдан Ільків • Богдан Калиняк • Олександр Капінос • Сергій Кемський • Давид Кіпіані • Володимир Кіщук • Анатолій Корнеєв • Андрій Корчак • Ігор Костенко • Євген Котляр • Віталій Коцюба • Володимир Кульчицький • Артем Мазур • Павло Мазуренко • Дмитро Максимов • Андрій Мовчан • Василь Мойсей • Іван Наконечний • Володимир Наумов • Сергій Нігоян • Валерій Опанасюк • Володимир Павлюк • Дмитрій Пагор • Іван Пантєлєєв • Микола Паньків • Юрій Паращук • Юрій Пасхалін • Олександр Плеханов • Леонід Полянський • Василь Прохорський • Андрій Саєнко • Роман Сеник • Ігор Сердюк • Юрій Сидорчук • Сергій Синенко • Віталій Смоленський • Богдан Сольчаник • Іван Тарасюк • Ігор Ткачук • Володимир Топій • Роман Точин • Іван Тур • Олег Ушневич • Віктор Хом'як • Олександр Храпаченко • Зураб Хурція • Олександр Царьок • Андрій Черненко • Віктор Чернець • Дмитро Чернявський • Віктор Чміленко • Сергій Шаповал • Василь Шеремет • Людмила Шеремета • Йосип Шилінг • Максим Шимко • Олександр Щербанюк



http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Огляд підготував Богдан Гордасевич

52%, 11 голосів

48%, 10 голосів

Питання без відповіді




Одне-єдине питання стоїть головним і в Україні, і в Світі стосовно теперішньої військової експансії Російської Федерації: ЩО БУДЕ ДАЛІ?

На превеликий жаль, але відповіді не знає ніхто. Навіть організатор цього всього дійства президент РФ Великий Пукін, якого дуже точно обізвали українські футбольні фанати, тому що весь Світ реально від дій цього чоловіка ох...ває. І "охає!" та "ахає!" також! Проте "ох...єває" - це значно точніше.

Пригадується, як на передодні 21 століття світ переймався запитанням: «Who is mr.Putin?»… Тоді ніхто і не здогадувався, що саме запитання і було відповіддю: «Mr.Putin is who...»

Виглядає як жарт, але жарт дуже і дуже злий, тому що реально постає питання майбутнього без майбутнього, тобто без якогось позитиву, а тільки негатив. Війну, як і пожежу, можна найлегше погасити на самому початку, бо потім навіть погасивши, опинимось на згарищі...

Війна - це крайній засіб вирішення політично-економічних конфліктів поміж державами і схоже, що для РФ немає іншого виходу, як розпочати війну з Україною, бо вона не кориться, а московська кліка з її параноїдальною імперською хворобою не може навіть уявити, щоб коло них постала дійсно незалежна держава. Держава, де не будуть дослухатись в усьому керівництва РФ, де урядовці будуть мати пріоритетне право на свою політичну та економічну волю і навіть сваволю.

Психічні забаганки кремлівського самодержця зрозумілі, але за тим має йти ще якесь логічне обгрунтування економічного і політичного характеру, чого в теперішніх діях і подіях з боку РФ досить проблемно віднайти.

Можна зрозуміти і дати пояснення експансії країн перенаселених і переповнених достатком, але Російська Федерація дуже далека від такого стану, а навпаки вона просто на межі самознищення через відсутність внутрішнього розвитку як соціального, так і економічного. Маючи і без того безмірну територію РФ продовжує загарбувати інші землі та країни, перетворюючи їх в аналогічні своїм депресивні території. Спитатися: - А навіщо? Яка тут логіка?

Хто може схвально відгукнутись про соціально-економічний стан сучасних контрольованих РФ територій як: Придністров'я, Абхазія, Північна Осетія, Крим, Прусія (Калінінградська обл. РФ), Курильські острови? Що там доброго відбувається? Нічого. Тоді навіщо вони РФ? Відповідь безглузда: - Най собі буде наше.

Землі і країни захоплюють загалом з метою збагачення, тобто це або задля використання їх ресурсів, або - як ринки збуту власної продукції. Цілком ясно, чому у 1918-му Ульянов-Ленін вимагав загарбати Україну як високо індустріальну країну на той час, без якої суто аграрна Росія була приречена. Також цілком зрозумілими були аналогічні плани Адольфа Шикельгрубера-Гітлера, який потребував гарних земель для розселення німців з перенаселеної Германії. Але зараз кому потрібен в РФ вже отой постіндустріальний обвальний Донбас? Та і Крим по-суті їм не потрібен навіть як військова база. Тим більше не потрібна вся Україна з її теперішньою економічною кризою та ще й ненавистю до РФ - ну навіщо вона їм? Відповідь начебто повинна мати якусь змістовну складову, але логіка тут відпочиває.

Фактично Російська Федерація сама себе знищує як інтегровану складову всесвітнього економічного ринку через малозрозумілу користь від анексії Криму та війну з Україною. Все йде до міжнародної ізоляції РФ як країни-агресора. Невже влада цієї країни того не розуміє?  А головне: заради чого цей бурлеск? Тільки не смішить когось шаленими рейтингами підтримки Володимира Путіна населенням - ну так є і що з того? А не було отої підтримки - що б змінилось? Для Путіна абсолютно нічого. Єльцина так само і підтримували спершу всі, а потім дружно майже всі проклинали, проте постраждав не він, а Березовський. Рейтинг лідера Північної Кореї взагалі захмарний і що то дає? Для країни, для населення, для самого керівництва? Жодних раціональних пояснень не знайти.

Чи хтось може зрозуміло пояснити задля чого Російська Федерація розпочала війну з Україною? Невже виключно для того, щоб налякати НАТО, Європу та США? Молдавією не налякали, Чечнею не налякали, Грузією не налякали, так тепер Україною налякають? Бий по своїх, щоб чужі боялись? Сумнівно, що це подіє. В розумінні страху і поступок від світу. Водночас подіяло до навпаки: країни НАТО заворушились і почали посилено покращувати озброєння. От тільки далі що?

Зараз чимало політичних діячів та всіляких аналітиків тільки те й роблять, що обговорюють різні сценарії розвитку та можливі наслідки подій від війни України з РФ, але чогось раціонального я особисто не почув окрім одного глобального рішення, яке озвучив колишній міністр МЗС України п. Огризко: - Повна взаємна ізоляція поміж двох країн: України з РФ. В тому немає нічого дивного чи нового починаючи від славетної "Великої китайської стіни" і аж до так званої "Залізної завіси" часів СРСР.

Дивного немає в розумінні історичних прецедентів, а дивує інше: навіщо в 21 столітті така безглузда міжнародна деструкція і воєнний антагонізм? Для чого? Що буде далі? Запитання без відповіді.


Богдан Гордасевич
20:12 09.08.2014   

Українці довели світу, що готові воювати за свою країну

Путін не сподівався, що українці будуть жертовно боротись за свою країну, – британський аналітик Джеймс Шерр




Оголошення Росії про нові військові навчання зібраних біля українського кордону сил викликало побоювання, що Москва може перейти від підтримки сепаратистів на Донбасі до повномасштабного вторгнення в Україну.

Один з авторитетних західних оглядачів, які пильно стежать за подіями є Джеймс Шерр, науковий співробітник лондонського «Королівського інституту з міжнародних справ» («Чатам Гаус»), в одній зі своїх статей стверджує, що «спротив України став для Кремля несподіванкою», – повідомляє Радіо Свобода.

Шерр вважає, що це вже є практично війна і вона почалася тоді, коли перші «зелені чоловічки» з’явилися в Криму в лютому.

Офіційно оголошено, що бойові дії відбувається в межах антитерористичної операції. Зараз є низка чітких політичних причин, як зовнішніх так і внутрішніх, чому український уряд і Рада не оголошували надзвичайний стан і не оголошували війну. Саме тому бойові дії зараз називаються АТО.

«Звичайно, що є ще одна причина: тактика, яку застосовують бойовики не дуже відрізняється від тактики організації «Хамас»», – говорить Шерр. – Йдеться про використання цивільних для захисту зброї, а не використання зброї для захисту цивільних. Це дуже важлива обставина людської трагедії, що розгортається зараз у Донецьку й Луганську».

В свою чергу аналітик говорить, що Україні навряд би допомогло визнання міжнародною спільнотою «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями. Бо було би важко чітко визначити конкретні утворення, які би можна було називати терористичними організаціями. І для прикладу наводить «ДНР», де мають справу «із заколотом, який об'єднує бандоформування, групи, окремих осіб із елементами російського спецназу й спецслужб.

Усе це постійно змінюється, і важко сказати, де його початок, а де кінець. Хоча ми, звичайно, можемо бачити ключових лідерів і командувачів, але це не має значення.

Насправді необхідно якомога швидше покласти цьому конфлікту край так, щоб заколот був однозначно подоланий, щоб суверенітет України був відновлений на усій українській території у межах міжнародно визнаних кордонів», – підкреслює він.

«В НАТО зараз зрозуміли, на мою думку, що Росія втілює модель конфлікту, який має на меті зруйнувати країну ще до того, як хтось зрозуміє, що сталося. Перші вирішальні кроки в усій цій операції були зроблені ще за кілька місяців до того, як Янукович утік зі свого кабінету. Українські структури безпеки і особливо регіональні структури у східних областях були зруйновані з середини. НАТО починає розуміти цей тип загрози. Відбуваються серйозні дискусії про те, що означає 5-й параграф (договору НАТО), які можуть бути ознаки загрози, наприклад, в межах російських анклавів і у випадках подій такого типу. Це одне», – підкреслює він

Й продовжуючи наголошує, що «інформаційний аспект також життєво важливий, бо на Заході зараз чимало навіть тих, хто засуджує Росію за її дії, усе ж сприймають російські пояснення української ситуації. Що Україна, то, мовляв, «штучне утворення», що вона «нежиттєздатна країна». Але на тлі цього найважливішим інформаційним аспектом стало те, що Україна у квітні почала воювати. Це чітко показало, що українці готові боротися за свою країну і навіть жертвувати своїм життя».

Друге, говорить він: «президентські вибори чітко показали, що навіть в умовах війни Україна змогла зріло організувати президентські вибори, які привели до влади політично поміркованого президента, а ультраправі партії здобули навіть менше підтримки, ніж на виборах у більшості країн Євросоюзу. Ці факти самі по собі більше ніж будь-що інше спростовують російські твердження, що українська влада – це, буцім, «екстремісти і фашисти». Отже ці політичні й військові чинники дуже важливі, й до них треба привертати увагу. Важливо розповісти світові, що Україна перебрала на себе ініціативу у бойових операціях і зберігає цю ініціативу. Це допомагає Україні подати світові своє пояснення подій – пояснення, яке є правдивим».

На питання, чи вартує створити український відповідник російського міжнародного телеканалу Russia Today, Шерр відповів, що «Україні такого робити не варто. Єдиною і найкращою протидією дезінформації є правдива інформація. Проблема в тому, що Україна у порівнянні з Росією має дуже мало людей, які розуміють західний інформаційний простір, які би розуміли, як поводитися в подібних дискусіях і розуміли аудиторію, з якою вони мають справу. Бракує професійності. Росіяни у цьому плані мають перевагу, але той факт, що вони розчленовують і перекручують інформацію, повідомляючи напівправду і навіть вкидають відверту брехню, це не перевага, і українцям ніколи не варто навіть пробувати робити таке саме».

«Українцям варто дотримуватися принципів «Бі-Бі-Сі» під час Другої світової війни, які полягали в тому, щоб повідомляти, про перемоги і поразки точніше, ніж це робить супротивник, – продовжує він. – У такий спосіб можна завоювати повагу й довіру. Повагу і довіру не заробляють, приховуючи погані новини і повідомляючи лише позитивні. Аудиторію треба переконати, що саме від вас вони отримають правдиву і повну інформацію».

І якщо це робитиметься з допомогою телеканалу – все залежало б від того, що би робив такий канал, хто і як би ним керував.

«Я вважаю, що зараз у порівнянні зі, скажімо, станом у лютому ціла українська державна машина стала набагато більш компетентною і працює набагато вміліше, ніж шість місяців тому. Війна це потужний каталізатор змін, як негативних так і позитивних. Зробити у цій справі належить ще багато. Ніщо зі згаданого не змінює факту, що нові військові навчання Росії оголошені на цей тиждень можуть призвести до авіанальотів на Україну. Це не змінить того, що збільшене постачання озброєнь бойовикам розтягне війну. Військова ситуація в регіоні має засадниче значення, але лише бойовими діями у війнах не перемагають. Особливо, коли йдеться про демократичні держави, і коли потерпає цивільне населення» – підкреслює він.

Своє відношення до того чи може Росія вдатися до повномасштабної і відкритої війни з Україною висловив переконано: «Є лише одна людина, яка знає відповідь на це запитання. Ім’я цієї людини Володимир Путін. Ні я, ні ви не читаємо думок Путіна, але я би сказав, що досі президент Путін, хоча йшов на ризиковані кроки, але прораховував загрози».

Шерр вважає що досі Путін був розсудливим, хоча часто помилявся. Й тепер, коли США та ЄС почали впровадження санкцій третього рівня, намагаючись тримати в резерві можливість подальших повномасштабних санкцій проти російської економіки.

Політик переконаний, що вони це роблять для того, щоб стримати Росію від початку відкритої повномасштабної війни з Україною й не думає, що Путін злегковажить цією загрозою.

«Він вже перебуває під значним внутрішнім тиском і, можливо, на нього тиснуть наближені кола, але про це ми можемо лише здогадуватися. Відповідь визначатиме він. Наше завдання полягає у тому, щоб створити такі умови, в яких він буде змушений бачити, що Росія втратить більше, ніж здобуде, якщо піде на таку серйозну ескалацію.

Я припускаю, що він піде і вже йде до самої межі війни, збільшуючи постачання й підтримку бойовиків включно з експериментуванням із авіаційними операціями проти України, щоб побачити реакцію. Йдеться про обстріли українських позицій з російської території, тощо. На кожному кроці він спостерігатиме за реакцією України і, особливо, за реакцією Заходу», – завершує Шерр.

47%, 7 голосів

33%, 5 голосів

20%, 3 голоси

Вперше українські десантники відзначали своє свято на полі бою




2 серпня в Україні відзначали свято високомобільних десантних військ і вперше українські десантники відзначали своє свято на полі бою, а не тільки в казармах та фонтанах...

За участю офіцерів та курсантів Військової академії, ветеранів Високомобільних десантних військ, а також представників регіональних і центральних засобів масової інформації на базі Військової академії м. Одеса відбулася інформаційно-патріотична акція «Твій вибір — десант».

Учасники заходу вийшли з ініціативою нагадати громадськості про героїчність професії десантника, сфокусувати увагу суспільства на важливості збереження традицій українського війська.

Під час проведення заходу кореспонденти провідних регіональних і центральних ЗМІ побували на повітряно-десантному комплексі, спортивному майданчику та навчальних аудиторіях, де набувають професійного досвіду майбутні офіцери-десантники.

— Сьогодні значна частка наших випускників захищають мирний спокій громадян на сході України. Вони там, де найбільш небезпечно, де потрібні висока бойова виучка і відмінна фізична підготовка, самопожертва і відвага. «Блакитні берети» завжди на передовому рубежі, всі вони виконують завдання у складних умовах, з ризиком для свого життя, та є справжніми патріотами нашої держави, — зазначив тимчасово виконуючий обов’язки начальника Військової академії генерал-майор Олег Гуляк.




Міністерство оборони України зробило кліп про бійців високомобільних десантних військ, які боронять Україну


<iframe width="640" height="360" src="//www.youtube.com/embed/4qLPQpkqTcw?feature=player_embedded" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>


Президент України Петро Порошенко відвідав Головний військовий клінічний госпіталь та вручив нагороди десантникам

Президент Петро Порошенко відвідав Головний військово-медичний клінічний центр, де перебувають на лікуванні військовослужбовці, які отримали поранення у антитерористичній операції на Донбасі. Глава держави подякував десантникам за мужність і вручив їм державні нагороди.

Петро Порошенко відзначив, що пишається тим, що в нашій державі є такі військові:

— Україна тримається на таких героях, як ви, ваші імена — назавжди в серцях українців, — наголосив він.

Президент високо оцінив внесок аеромобільних військ в успіх антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях:

— Весь український народ пишається тим, як десантні бригади — 25, 79, 80 та 95 — виконують свої завдання. Десантники завжди там, де важко. Всі наші штурмові операції здійснені їх силами, — заявив Глава держави.

Петро Порошенко поцікавився потребами військовослужбовців та доручив забезпечити їх усім необхідним для лікування та реабілітації, зокрема, протезами.

Президент вручив орден «За мужність» III ступеня старшому сержанту Олександру Пономарьову, який у бою під містом Красний Лиман Донецької області, будучи пораненим, не припиняв вогню та забезпечив розгортання основних підрозділів.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня з рук Президента отримав лейтенант Олександр Чорпіта, який був поранений у бою в місті Лисичанськ Луганської області, відмовився від евакуації та продовжував розміновувати фугаси.

Орден «За мужність» III ступеня вручено солдату Юрію Весельському, пораненому у місті Слов’янськ Донецької області, який при конвоюванні вантажу потрапив у засідку. Не зважаючи на поранення, він продовжував керувати боєм та здійснював евакуацію особового складу і техніки.

Солдат Сергій Ільніцький отримав з рук Президента орден «За мужність» III ступеня за те, що при виконанні завдання на кордоні у Луганській області, не зважаючи на поранення, забезпечив доставку боєприпасів.

Старший сержант Сергій Козак нагороджений орденом «За мужність» III ступеня за те, що при конвоюванні вантажу у місті Добре Донецької області, попри поранення, продовжував керувати боєм і зміг евакуювати особовий склад та техніку.



http://www.mil.gov.ua/news/2014/08/01/tvij-vibir-desant/

100%, 18 голосів

0%, 0 голосів

Українцям порадили видалити себе з російських соцмереж



31 липня 2014 о 16:30
unian.ua

У Росії з 1 серпня набуває чинності антитерористичний закон, який надає Федеральній службі безпеки (ФСБ) законний доступ до особистих даних користувачів, зареєстрованих на російських інтернет-ресурсах.

Таким чином, новий закон легітимізує вручання ФСБ в особисте життя не тільки росіян, а й іноземців.

Згідно з новим законодавством, власники поштових серверів, соціальних мереж, блог-хостингів, форумів і т.п. будуть зобов'язані за першою ж вимогою надавати представникам російських державних структур дані своїх користувачів, включаючи логіни, паролі, електронні адреси, список друзів та контактів, адресати переданих повідомлень, їхню кількість і обсяг, листування та іншу особисту інформацію.

У зв'язку з цим служба безпеки України попереджає користувачів-громадян своєї країни утриматися від використання інтернет-ресурсів російської доменної зони, враховуючи триваючу агресію Росії на території України.

«Нові повноваження надають ФСБ можливість отримувати наявну в інтернеті інформацію про українські події, чутливі персональні дані, щоб надалі використовувати її у шкоду інтересам національної безпеки», — наголошується у повідомленні.

Нижче наводимо перелік російських блогів, соцмереж і форумів:

Яндекс, ВКонтакте, Одноклассники, Одноклассники.КМ.РУ, Фотострана, блоги@mail.ru, Мой мир, Мой Круг, Отдохнули.ру, Соседи-Онлайн, LiveInternet, LiveLib, VeniVidi, Привет.ру, 100 Друзей, Limpa.ru, Toodoo, LJ.Rossia.org, Моя живая страница, Тейсти, MirTesen.ru, Дневник на TKS.RU, БэбиБлог, Я талант, Клерк.ru, Beon.ru, Блогус, Вебкруг, ITBlogs, Dogster, Факультет.ру, RuSpace, Spaces.ru, Diary.Ru, Telefoner.ru, Re:vision, Сообщество влюбленных в кино, Рыболовный клуб, Карта для любителей рыбалки, За Баранкой, Автокадабра, U-mama.  

Нагадаємо, російська влада взялася за регулювання рунету і посилення контролю за інтернет-провайдерами з квітня поточного року у зв'язку із загостренням відносин із Заходом після анексії Криму. Також за китайським зразком почала розроблятися внутрішньоросійська інформаційна система (інтранет) «Чебурашка». Остання забороняє використання Gmail, Skype, Facebook, а замість Google передбачає державну пошукову систему «Гугол», як повідомляв раніше «Комерсант».

100%, 17 голосів

0%, 0 голосів

Здав кров для поранених

Вчора здав кров для поранених в нашому госпіталі Збройних Сил України у Львові на вул. Личаківській 26 - це максимально з того, що можу зробити з помочі від себе особисто для захисників нашої України від ворогів. Хтось проливає свою кров на полі бою, будучи пораненим, а я намагаюсь її - ту кров перелити від себе та відновити, як донор. Знаю і певен, що разом ми переможемо!

 
Просто звітую перед друзями, бо кому ще сказати маю?
А ще я врятував зошит з макулатури, де були гарні школярські вірші якоїсь дівчинки Христинки Костик і подаю одного віршика звідти, що називається більш ніж промовисто - Україна!



 

Увесь читайте тут: http://svitlyachok.io.ua/album684705

 

Минуло 12 років Скнилівської трагедії

Я добре пам'ятаю той літній день, коли я так само сидів вдома і щось писав, слухаючи радіо і за тим вважав цей день звичайним. А хтось задумав зробити його святковим і що з того вийшло - знаємо. До тепер чую рев реактивного літака, який чомусь дивно низько летів над містом. Ще й зараз звучить радіотрансляція, як ведучий оголошує про пряме включення прямо з летовища, аж тут кореспондент з жахом в голосі каже: - Продовжу потім! У нас тут літак впав!...



 Роблю передрук свого матеріалу з того часу, а за посиланням можна перечитати добірку преси за кілька років по темі:


http://spavedfront.io.ua/s78595/27_lipnya_2002_roku_vidbulas_sknilivska_tragediya


27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія

командування "накрутило" пілотів "пожахати бандьор" - от і пожахали... А перед тим в Одесі авіашоу пройшло чудово, бо ніхто нікого не страшив

27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія, яка назавжди надала цьому дню його справжнього значення. Цей день в радянський період відзначали як день визволення Львова у 1944 році від німецьких військ радянськими військами, хоча насправді ця подія відбувалась інакше: Львів вже звільнила від німців польська підпільна Армія Крайова, а вже тоді до Львова без найменшого бою увійшли "визвольні" радянські війська.
Для жителів Львова, як і Західної України вцілому, це не було правдиве звільнення, а всього лиш зміна окупанта, тому що радянська влада продовжувала всі роки свого панування "визволяти" місцеве населення від особистого майна, селян "звільнили" від їх земельних наділів, всіх "звільнили" від прав і свобод, тобто зробили фактично рабами, а хто протестував - "звільняли" від усілякої свободи тюремним ув’язненням і таборами, ще більш незгодних "звільняли" запросто і від самого життя.
Зрозуміло, що раділи такому "визволенню" тільки самі "визволителі", вони і святкували щиро день 27 липня. Місцеве українське населення святкувало цю подію з примусу, а після проголошення Незалежності України одразу відмовилось відзначати "свято своєї окупації".
Тому фактично 27 липня 2002 року відбувалось завуальовано під відзначенням ювілею якоїсь там авіачастини власне традиційне святкування "Дня визволення Львова від німецько-фашистських окупантів". Державне керівництво всіх рівнів України періоду кучмізму належало "визволителям" і тому цілком сприяло і підтримувало ідею авіашоу, тому при всіх економічних складнощах жодних проблем забезпечення і дозволів на техніку не виникало. Але замість потурбуватись про безпеку, генерали-"визволителі" навпаки накручували льотчиків показати "по-крутіше" тим львів’якам-западенцям, щоб добре запам’ятали цей день, пожахати трохи прольотом на бриючому такої махіни, якою був літак СУ. Ось і пожахали...
Якщо можна говорити про вплив місцевої негативної енергетики на авіашоу, то її було більш ніж предостатньо, щоб свято-трагедія перейшло у відверту трагедію названою Скнилівською. Відтепер у Львові 27 липня щорічно відзначають траурною жалобою.
Попереджаю про вживання нецензурної лексики у відеохроніці "Авіа", але скажу відверто: саме ці найперші емоційні нецензурні слова дуже точно відповідають і для характеристики самої трагедії авіашоу, так і є узагальненою характеристикою всього великого соціального експерименту під назвою "комуно-більшовизм" він же - радянщина. Скнілівська трагедія стала наочним яскравим посібником для короткого демонстраційного осмислення всього періоду існування СРСР від 1917 по 1991роки і його метастаз аж по 2002 рік. Заради чого була організована вся ця грандіозна всесоюзна людська м’ясорубка? Уважно вслухайтесь в ті нецензурні вирази під час скнилівської м’ясорубки...

Богдан Гордасевич


відео тут: http://spavedfront.io.ua/video8646


Любіть Україну! ( до назви нашого співтовариства)

Вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”



Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!..

    Любіть Україну у сні й наяву,
    Вишневу свою Україну,
    Красу її, вічно живу і нову,
    І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
Сіяє вона над віками... –
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами!..

    Для нас вона в світі єдина, одна
    В просторів солодкому чарі...
    Вона у зірках, і у вербах вона,
    І в кожному серця ударі...

У квітці, в пташині, в електровогнях,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах
І в стягів веселому шумі.

    Як та купина, що горить – не згора,
    Живе у стежках, у дібровах,
    У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
    І в хмарах отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли в прах
Чужинців в зелених мундирах
,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
До весен і світлих, і щирих...

    Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
    І сльози, і все до загину...
    Не можна любити народів других,
    Коли ти не любиш Вкраїну!..

 Дівчино! Як небо її голубе,
 Люби її кожну хвилину.
 Коханий любить не захоче тебе,
 Коли ти не любиш Вкраїну...

     Любіть у коханні, в труді, у бою,
     Як пісню, що лине зорею...
     Всім серцем любіть Україну свою, –
     І вічні ми будемо з нею!


1944 р.

Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве (місто обласного значення у Донецькій області). Мати — із Кам'яного Броду (Луганськ). Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Батько, за словами самого поета, мав французьке коріння. Мати поета — Антоніна Дмитрівна Локотош (за походженням сербка) — колишня робітниця Луганського патронного заводу, займалася переважно хатнім господарством.
У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього (більш відоме як Третя Рота, нині у складі Лисичанська) в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом. З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізниці, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу (м. Верхнє).[3] Володимир Сосюра брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

«В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, лихими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди.» — Ярослав Тинченко

Відрубати хвіст по саму шию

Тема дуже серйозна і невесела, а тому і розпочну її з жарту.
Є такий дитячий анекдот, коли звірі вирішили покарати крокодила і мавпа вимагала відрубати тому голову, на що звірі не погодилися, як занадто жорстоке покарання і вирішили, що вистачить відрубати крокодилу хвоста. На це мавпа радо пристала з особистим уточненням: - Так! Так!  Відрубати йому хвіст, але аж по саму шию!

Подібні "уточнення" дуже часто є дуже підлою темою в міжнародній дипломатії, як ось зокрема відбулося з текстом в резолюції ООН щодо "дослідження місця катастрофи збитого літака Боїнг777", де з подачі представника РФ було зроблено під загрозою застосування вето уточнення такого змісту: "дослідження місця падіння літака Боїнг777" Воно наче і правильно, а зміст значно змінено: вже нема катастрофи і її причини - збиття ракетою, тобто терористичного акту, які отже не стануть темою розгляду згідно такої резолюції ООН.

Хтось на це скаже: вміла дипломатія. А я на те відповім: лайно це, а не дипломатія! В наглу підло знищити майже 300 ні в чому богу-духу невинних людей, з яких 80 дітей та майже 50 найкращих світових фахівців зі СНІДу, а тоді прикидаються дурниками: я - не я й ракета не моя! Падлюки! Які, рефи, падлюки!

Водночас така масштабна катастрофа є добрим ляпасом всьому світовому співтовариству, щоб воно прийшло до тями і позбавилась памороки від того обману, що несе в собі підступність дипломатії РФ та їх брехливі ЗМІ. Прочуняй, ООН! Схаменися, Світе! То не сепаратизм - то агресія! Який сепаратизм, коли всім керують і значним числом воюють люди, що є громадянами іншої держави! Називатися "сепаратистом" громадянин РФ може тільки у випадку проголошення територіального суверенітету в самій РФ! А це інша держава - Україна! Тут вони не можуть бути "сепаратистами" - тільки інтервентами!*
 
Розберіться в термінах і країнах, людоньки! Бо за тим дипломатичним блудом вже українці в усьому стають винуваті, бо бачте не закрили завчасно міжнародний простір над територією, де відбувається антитерористична операція. Все! Винуватці знайдені! Хто стріляв і чия ракета була - то діло десяте, то дурниця. Україна в усьому винувата, тому що над її територією відбулась подія теракту! І це висловлюють навіть де-які українські політики! Жах!

Ще цинічніше щодо катастрофи Боїнга заявив президент РФ Путін: - Цієї трагедії б не сталось, якби там в Україні був мир. Ото підлота найвищої степені! Головний керівник та організатор кривавого місива на Сході України говорить про мир, який він же зруйнував і де й надалі саме він продовжує війну, засилаючи  в Україну фахових бойовиків-терористів та постачаючи їм надсучасне могутнє озброєння. Специфічний  "великий миротворець", який добре знає, що трупи - не воюють... Де всі мертві - там війни точно що немає...

На превеликий жаль, але є серед світових лідерів чимало подібних циніків-"миротворців", які вважають військовий конфлікт РФ з Україною цілком прийнятним розвитком подій, який зможе значно послабити тенденцію на зростаючу міць й могутність впливу в світі Російської Федерації. А чому б не пожертвувати Україною, якщо це заведе в пастку керівництво РФ? Причому не тільки теперішнє, але і наступне... Дипломатія, щоб вона здохла!

Саме тому дуже помиляються ті, хто вважає канцлера Німеччини Меркель прихильником і захисником Путіна - все якраз до навпаки: вона радіє тихцем подальшій ескалації конфлікту РФ з Україною, бо з того буде сама біда і руйнація двох потужних конкурентів. Вигідно? Ще й як! Зростатиме міжнародна ізоляція РФ, а за тим чим більша ізоляція - тим більше значення Меркель як посередника між Путіним та іншими державами. Така залежність  дає величезні дивіденди і пані Меркель це добре розуміє, тому ніяка вона не "фрау Ріббентроп", а підла "фрау Райх".

Аналогічна ситуація постала і щодо Франції, президент якої Олланд саме у такий час зажури світу і сусідів, зокрема Нідерландів, з приводу загибелі багатьох громадян у катастрофі літака, збитого російською ракетою запущеною з пересувного зенітно-ракетного комплексу "Бук" російського виробництва під управлінням російських військових спеціалістів, у своєму виступі публічно заявив, що військові кораблі класу "Містраль" будуть поставлені РФ згідно контракту. Не знаю, як прореагують на такий цинізм інші держави і їх народи, але для України це звучить зверх злочинно. На кого розраховані ті дипломатичні бздури щодо штрафних санкцій в разі невиконання контракту? Підступна брехня! Коли контракт про поставку "Містралей" було укладено, тоді РФ не була країною-агресором, яка брутально захопила і анексувала територію сусідньої держави, а саме - Крим. Також тоді РФ числилась в партнерах НАТО, а не потенційним противником, як є зараз. Припиніть брехати, мсьє Олланд! Який суд, окрім РФ, визнає контракт чинним за таких обставин так званого "фарс мажору", які прописані скрізь і завжди?! Коли нарешті з прекрасної Франції прозвучить горде і правдиве слово: - Ні світовим агресорам, бандитам і розповсюдникам тероризму! Не віддамо "Містралі" до РФ! Ніколи! Честь Франції понад усе!

Змовчу про "Південний потік" і ще інших державних лідерів Європи, які так напрошуються на риму у слові стосовно сексуальних меншин: лідери - ..., але не змовчу про безподібну Латвію, яка зробила персонами "нон грата" відомих артистів естради РФ, як Кобзона, Валерію та Газманова за їх пропаганду і підтримку путінської агресії щодо України. Молодці! Красиво і гордо! І розумно, щоб не спровокувати злобні санкції: за образу цих клоунів війну починати навіть економічну ніхто не стане, а ляпас РФ таки достатньо відчутний. Вже в Москві викликали посла Латвії на "розборки".

На завершення теми "повернемось до наших баранів", як каже латинське прислів'я, тобто до депутатів Верховної Ради України і дотичних до тої братії. Про комуністі чи регіоналів говорити зайве - тут все давно ясно. Якби мали хоч трохи розуму, то де б вони дали руйнувати територію свого електорату і що ще важливіше - головний ареал свого бізнесу. Ідіоти повні! Водночас і наші патріоти не пасуть задніх в прояві аналогічних якостей. Прикладів чимало, але я зупинюсь на найголовнішому - на війні.

Я давно чекаю одної простої фрази: - Україна оголошує війну Російській Федерації! Чекаю, хто її з політиків озвучить привселюдно і поки що не почув ні від кого. І правильно: страшно! Дуже страшно з вилами на ведмедя йти полювати! Ще й ядерного ведмедя, від якого всього можна очікувати, бо тут про якийсь розум не йдеться.

Якщо називати речі своїми іменами, то за всіма міжнародними правилами раптове військове захоплення одною державою території іншої держави без її згоди є актом оголошення війни за фактом дії. Юридично Російська Федерація не оголосила стан війни щодо України, але від 1 березня 2014 р. війна почалась і так звані "зелені чоловічки" полізли в Крим, що є суверенною територією України. І допоки ЗС РФ не відійдуть за кордони їх держави і не звільнять всю загарбану територію України - доти триватиме війна. "Холодна", "гаряча" чи "гібридна" - немає різниці, але війна є. Вже є і вона йде.

Розуміють це всі! Від Яроша до Симоненка і навпаки, але всім вистачає розуму змовчати. Я не буду деталізувати, чому і навіщо нам потрібно триматись максимально довше в стані "гри в "мовчанку" з РФ стосовно оголошення війни, а спробую прямо і чітко натякнути деяким словесним популістам-патріотам, чому і проголошення "військового стану" в межах України є справою досить загрозливою для нас. То є чималою дипломатичною проблемною, бо може дати різні міжнародні юридичні обгрунтування включно як і санкцію на самочинне введення "миротворців" зі ЗС РФ на Донбас, а що це означає - ясно кожному: це нова втрата нашої території. Тому нападки на Порошенка за його зволікання щодо проголошення військового стану досить підступні, незалежно чи вони просто щирі від наївності або зумисні від розуму.

Подаю цитату і цілу сторінку, щоб спершу ясно було ідею, а тоді вже її контекст.
Книжка: "История дипломатии", Том 1, ст.397
І далі без коментарів, бо як каже інше латинське прислів'я: для розумного сказано досить.



Богдан Гордасевич
м. Львів

Додаток



* Інтервенція (лат. interventio – втручання) – у міжнародному праві насильницьке втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її територіальної цілісності або політичної незалежності. У наш час такі цілі означають несумісність з цілями і принципами Статуту ООН.

Розрізняють збройну, економічну, дипломатичну інтервенцію. Найнебезпечнішою формою для миру і незалежності країни, що стала об'єктом посягання, є збройна інтервенція, тобто збройне втручання, яке розглядається як агресія. Держава, що піддалася інтервенції, має право боротися проти неї всіма доступними їй засобами, а також вимагати покладання відповідальності на державу, котра здійснює інтервенцію.

Також розрізняють інтервенції

    індивідуальну та колективну – залежно від кількості держав-інтервентів,

    відкриту, при якій відбувається вторгнення збройних сил на територію іноземної держави, і приховану (замасковану). Прихована інтервенція може виявлятися у різних формах: фінансування антиурядових груп, організація громадянської війни всередині країни, засилання збройних банд або найманців тощо, прийняття різноманітних заходів, спрямованих на підрив економіки країни.

Міжнародним правом інтервенція у всіх її видах і формах заборонена, що знайшло своє відображення в Статуті ООН і в інших міжнародних документах і договорах.

77%, 17 голосів

14%, 3 голоси

9%, 2 голоси

Залежність від зомбі

  Тема «зомбі та зазомбованості» і була, і набула чималої актуальності, тому і варто цю тему обговорити й розставити смислові акценти. Занадто часто трапляється в розмові, що після палкої дискусії тільки під кінець стає зрозуміло, що говорячи про одне й те саме, кожен розумів під тим зовсім інше. Водночас кожен з учасників дискусії вважав свого опонента «зазомбованим», тому що він ну зовсім не розуміє та не сприймає його незаперечних доказів і чіткої логічної послідовності висновків. Щоб уникнути подібного непорозуміння – я одразу вказую, що маю на увазі говорячи про «зомбі та зазомбованість»

 Не маю бажання заглядати в словники, як і досліджувати перехід терміну «зомбі» з фільмів жахів або виясняти варіанти значення цього запозичення, а просто даю своє визначення поняття «зомбі» як явища: стала система ідейних і світоглядних уподобань у людини, яка не має потреби їх змінювати чи підправляти. Раніше був більше поширеним термін щодо подібного явища як «фанатизм», але тепер він перейшов до переважно спортивної сфери вживання особливо щодо футболу у вигляді «фанати», «фани» тощо. Ще раніше вживали термін «антагонізм», який гарно відтворено в іронічній формі у народному прислів’ї: «Ти йому: – Печене!,  а він тобі: – Варене!» Тобто щодо дурниць від самого початку сперечка може бути принципово безкінечна. Аналогічна ситуація щодо сучасного розуміння «зомбі»: людина сприймає тільки таку інформацію, яка їй подобається, а будь-яку іншу відкидає автоматично. Своєрідний фільтр чи захисний екран психічного характеру, який просто неможливо подолати, тому що людина керується тезою «іншого від мого не знаю і знати не хочу!».

 В чому головна риса людини думаючої і публічної? В тому, що вона свої думки і погляди намагається порівнювати з думками і поглядами інших людей, а з того робити корекцію власного світогляду. Навпаки, для людини-«зомбі» все  чітко і однозначно ясно, тому апріорі вона і тільки вона має право на правду, а всі інші не згідні з нею – помиляються. Простіше кажучи: вони всі дурні, бо не згідні і не розуміють мого, що є розумне, бо то ж я знаю! То є сама правдива правда з усіх правд!..


 


І ось з цього виникає ситуація, яку я визначаю одною великою бідою для суспільного буття і спільного життя людей за демократичного устрою: залежність від зомбі. Як відомо, основою співжиття людей за демократії є принцип так званого «суспільного договору», тобто коли люди спільно обирають владу і форму її діяльності. Одним словом: домовляються! Домовляються щодо правил спільного співжиття. Ось тепер і поясніть розумним як мають вони домовлятись з тим, хто є «зомбі» і ні про що домовлятись не хоче, бо тоді він має «поступитись принципами», а то для нього є неможливим! Все – приїхали! Скінчилась демократія і починається класична «охлократія», тому що домовлятись у будь-якому випадку треба і розумний поступається більше своїми правами та добрами отим затятим і принциповим «зомбонутим». Знову класична народна мудрість: «Нехай буде гречка, аби не сперечка!»

 Зараз невеличкий ліричний відступ цілком дотичний до піднятої проблеми. Якось моя донька, коли була десь у 5-6-річному віці, дуже посперечалась з іншою дівчинкою-ровесницею, а щоб якось доньку заспокоїти і толерантно виховати, бо ж педагог за освітою, я поважно сказав: – Знаєш, доню, коли сперечаються два дурні, то першим поступиться розумніший. Донька на кілька хвилин задумалась над моєю загадковою фразою, а тоді випалила просто геніальну відповідь, яка фактично і керує нашим світом: – То чому ж вона першою не поступиться, якщо вважає себе розумнішою за мене?

 Одна з головних причин світової деструкції полягає, на мою думку, саме в тому, що розумні люди постійно поступаються дурням-«зомбі»! Поступаються, бо не мають кращого вибору. Чому так? А ось так! І вся відповідь. Якби знаття, то я розповів би не криючись і одразу, а не розпочинав цю балачку про не пійману качку. Власне сам йду на лови і друзів з собою запрошую. Ціль ловів проста: як зробити, щоб наше життя було чесним, правдивим і розумним, а не таким, яким воно є зараз: дурним і огидним, переповненим різноманітними проблемами «путин и распутиц»… Наразі ж: «Пливе кача…»

 Для мене особисто є чітке розуміння, що допоки критична маса «зомбі» з бюлетенями в руках коло виборчих кабінок не поменшає до рівня нижчого за домінуючу щодо людей розумних – доти очікувати на позитивні зрушення в суспільстві є примарною справою. Складність проблеми полягає ще й в тому, що ні освіта, ні культурна, ні соціальна градація не рятує від перебування людини в стані «зомбонутого придурка».  Прикладів безкінечна кількість як в Україні, так і поряд з нами. Чого одна Олена Бондаренко варта або Єфремов, Медведчук, обидва Табачники, Мельник та його побратим по ректорству чудо-юдо Поплавський тощо. Ще гірше з ситуацією, що бути «зомбі» вигідно, бо раз розумні люди поступаються своїми інтересами на користь непоступливих дурнів, то який дурень захоче набиратись розуму? Вигідно бути дурнем, а розумним – ні!


 


На жаль, але так є, що розум –  це і щастя, це і карма, це і кара кожному, хто його має: більша поступливість і менша зажерливість, більша чесність і  менша зовнішня гоноровість та, відповідно, незначна увага публіки, а звідси і менша популярність, без якої не варто ставати політиком, щоб пробувати бути обраним керівником до влади. Парадокс! Але так є! І тоді навіть розумна людина починає корчити з себе дурня! І люди на це як то кажуть: ведуться! Що і хто нас зомбує? Чи не ми самі себе? Феномен політика Ляшка тому яскравий приклад: всі бачать і знають, що це просто блазень і не більше того, але він популярний і за нього голосують! Чого ще треба? Ляшко явно корчить дурня, тому що дуже розумно це робить, але хто тоді ми всі? Для кого працюють наші блазні?  Власне заради того я і почав цю всю розмову, щоб вияснити: ми хочемо жити в цирку? За класичним «хліба і видовищ»? Найвища ланка еволюції – паразит? До речі, рекомендую охочим до виключно «хліба і видовищ» дослідити етимологію цього слова «паразит», що мало досить характерне вживання ще за часів Древньої Греці та імператорського Риму.

 За тим і «повертаємо на круги своя», щоб визначитись: це нас зомбують чи ми самі себе зомбуємо? Самі починаємо прикидатись дурниками, щоб краще стало жити в розумінні достатку – так? Так! Зомбі живеться комфортно, то навіщо себе обділяти? А не будемо. Логічно? Логічно! З тим проблем немає: самі себе зазомбуємо і заживемо прекрасно! Але постає дивна дилема: довкола теж сновигають одні зомбі, а жити хочеться серед людей… Хочеться гарних, розумних, щирих і порядних людей як друзів, сусідів, співробітників, керівників тощо. Хочеться, а нема! Навколо одні зомбі! Всім з розумом жити важко – всі його зреклися. І то зовсім не жарт! Не гра в парадокси – то життя! Наше реальне життя! Придивіться уважно довкола, а найбільше – у відображення в дзеркалі. Хіба це все не зомбі? Де тут розумне життя розумних людей? Де?! 


 


 

Відповідь залиште для себе, як і вирішувати вам самим, ким і чим бути: зомбі або людиною розуму.  А я від себе додам головну прикмету того, хто є зомбі: коли звучить виключно монолог і тільки монолог зовні – ця людина є зомбі. Вона виражає і слухає одну себе і тільки себе. Більше нікого! А там, де звучить діалог чи полілог, де люди спілкуються належним чином вислуховуючи і сприймаючи уважно та обережно думки одне-одного – там зомбі немає. Гарантую! Не даремно мудрець Платон писав свої філософські трактати як Діалоги – розум є сукупність окремих знань, різного досвіду, унікальних прозрінь та винаходів. Розум – це взаємообмін думками, це взаємопорозуміння і це взаємодія людей одне з одним, комунікація на рівні честі і взаємодовіри. Для зомбі це неможливі речі і, власне, по цьому їх відстежують і визначають. І… Ні, не знищують, а обминають. Всього-на-всього: обминають. Для розумної людини цього достатньо. Але за тим всім вони залишають свою соціальну залежність від зомбі не вирішеною проблемою нашого часу.


Богдан Гордасевич
17 липня 2014

92%, 12 голосів

0%, 0 голосів

8%, 1 голос

Роз'єднана Європа: друзі України і друзі Путіна





Вже 16 липня на спеціальній зустрічі Європейської Ради вкотре буде розглянуто питання санкцій проти РФ.

На переході до третього етапу наполягають Польща, Швеція, Велика Британія та деякі інші країни, але є й ті, що більше проти, ніж за. До таких належать Італія, Болгарія, Люксембург, Кіпр...

Враховуючи, що подібні питання в ЄС вирішують одностайно, санкції в разі їх введення мають стати предметом великого компромісу сторін. Напередодні засідання звучала суперечлива інформація: одні джерела стверджували, що санкції не за горами; інші переконували у зворотному.

Можливі три види економічних санкцій: проти окремих секторів економіки, окремих компаній і широкі фінансові обмеження, які закриють російським компаніям вихід на ті чи інші ринки. Сьогодні говорять як про "легкий" варіант - що стосуватиметься предметів розкоші (ікра, хутра), так і про більш "важкий" – через який постраждають торгівля металом, хімією, проекти в енергетичній сфері.


Палиця о двох кінцях

Неквапливість Євросоюзу в питанні санкцій проти Москви відверто дратує американських колег. З Білого Дому постійно звучать заклики "натиснути" і "посилити". І правда, американці в цьому плані набагато активніші. У "чорному списку" США не тільки люди, але й російські компанії.

США і Росія набагато менше пов'язані один з одним економічно, ніж Росія і ЄС. І це вже не кажучи про те, що Вашингтон абсолютно не залежить від російського газу. Товарообіг двох країн за минулий рік склав $27,7 млрд, тоді як для США Росія навіть не в першій десятці торговельних партнерів.


З іншого боку - Євросоюз.

Росія для ЄС - третій за розміром торговельний партнер, а ЄС для Росії - перший. За даними Євростату, минулого року сторони наторгували на $844,2 млрд.

Найбільше російського експорту серед країн ЄС припадає на Нідерланди (14,6%), Німеччину (6,8%), Італію (6,2%), Польщу (2,8%), Великобританію (2,9%).

Імпортують в Росію більше за інших Німеччина (12,1% імпорту), Франція (4,4%), Італія (4,2%), Великобританія (2,6%), Польща (2,4%).

Обмеження в різних секторах економіки здатне суттєво вдарити по тим чи іншим країнам. У ЄС розуміють: санкції - це палиця о двох кінцях, і постраждають усі.

Експерти дослідницького інституту Open Europe проаналізували залежність товарообігу з Росією і позиції тієї чи іншої країни в нинішній ситуації. І з'ясували: зв’язаність економік - ще не гарантія "симпатії" до Кремля, але це грає не останню роль при визначенні позицій.

Так, Польща, Румунія і країни Балтії історично мають високий товарообіг з РФ, але при цьому палко виступають на підтримку санкцій. Тут на перший план виходять питання власної безпеки, кажуть експерти. Аналогічно можна сказати про Швецію і Бельгію, які підтримують розширення санкцій. Одним з лідерів думки в цьому плані є Великобританія. Лондон і Москву пов'язують тривалі і непрості відносини, повні розбіжностей - цим і пояснюється категорична позиція Девіда Кемерона.

Десь посередині символічної шкали підтримки санкцій знаходяться Німеччина, Фінляндія, Угорщина, Франція, Португалія та деякі інші країни.

Найбільші противники розширення санкцій - Італія, Іспанія, Греція, Болгарія, Люксембург і Кіпр.

При цьому експерти визнають: останні події на сході України справляють суттєвий моральний тиск, деякі країни все більше схиляються на користь санкцій.

"Євросоюз суттєво розрізнений у питанні поглиблення санкцій. В той час, як деякі країни посилили свої переконання, особливо Німеччина і Великобританія, інші виступають проти. Особливо Італія (яка боїться відновлення економічної нестабільності) і Франція (що прагне завершити свої військові угоди з Росією до будь-яких розмов про санкції). Тому все виглядає так, ніби рішення з цього приводу залишається відкладеним", - кажуть експерти Open Europe.


Газова голка

Простежити пряму залежність між економікою і (не)бажанням покарати Росію за її поведінку щодо України не завжди можна - але вона все ж є. І дуже суттєва. Головний козир Москви - енергетика. Євросоюз в цілому залежить від російського газу на 24%. Але існують країни, які практично все блакитне паливо отримують з РФ. Перша економіка ЄС - Німеччина – залежна від Москви майже на 40%.

Яскраві приклади впливу енергетичної монополії РФ - Австрія, Болгарія і Угорщина - перебувають далеко на "мінусі" символічної шкали підтримки України. Випадково чи ні, але територією всіх цих держав планується прокласти газопровід "Південний потік" - грандіозний проект Кремля. З ними "за компанію" виступає і Італія - головний кінцевий споживач газу, що його має перекачувати газопровід. Нещодавно скандал викликало рішення Австрії підтримати Москву в будівництві "Південного потоку" всупереч рекомендаціям ЄС його призупинити.

Тісними зв'язками з Москвою може похвалитися і угорський уряд, який на початку року підписав 10-мільйонну угоду з РФ про будівництво двох реакторів єдиної в країні АЕС "Пакш". Опозиція активно критикувала кабінет Віктора Орбана за посилення залежності від Москви.

В Болгарії Росія володіє єдиним у країні очисним заводом, в процесі розгляду кілька нових проектів, в тому числі будівництво АЕС.


Діаманти та телефон

"На сьогодні ми досягли другого етапу санкцій, і ми не можемо виключати того, що підемо далі", - заявила нещодавно канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка раніше не поспішала з такими заявами.

При цьому загроза санкцій висить над ЄС вже кілька місяців. І європейська преса активно аналізує їхній вплив, про це кажуть експерти і політики.

Більше за інших під ударом опиниться Німеччина. Лише за останні кілька років найбільша економіка єврозони інвестувала в РФ близько 20 млрд євро. У Росії працюють майже 6 тис. німецьких компаній, близько 300 тис. німецьких робочих місць залежать від взаємної торгівлі - таку цифру наводять у Комітеті зі східноєвропейських економічних відносин.

Так, у Volkswagen є фабрика в Калузі, в яку вже інвестовано 1,3 млрд євро. На російських ринках компанія продає 300 тис. машин на рік. Компанія Bosch будує завод у Самарі, в який до 2016 року збирається вкласти 50 млн євро. А провідний виробник літаків, компанія Airbus, купує в Сибіру 60% найважливішого для виробництва свого літака елемента - легкого титану.

І це вже не кажучи про більш дрібні компанії, що побачили в Росії нові перспективні ринки. Але санкції можуть завдати шкоди не тільки окремим "юридичним особам", але й цілим індустріям.

Тому політики цих країн не приховують свого скептицизму щодо санкцій, боячись, що вони вплинуть на економіку Європи. "Якщо ми будемо втягнуті в економічну війну і взаємно блокуватимемо товарообіг, тоді немає сумнівів, що росіяни зможуть нагнітати ситуацію швидше, ніж ми", - заявив минулого тижня держсекретар Чехії у справах Європи Томас Проуза.

Однією з можливих заборон, про які йдеться, може бути обмеження торгівлі діамантами.

Таке рішення насамперед вдарить по Бельгії. Через місто Антверпен у Фландрії проходить до 80% світового обороту цього коштовного каміння. Але справа в тому, що чверть імпорту алмазів надходить саме з РФ. Ювеліри побоюються, що в разі заборони Росія поставлятиме дорогоцінні камені в більш гостинні до неї країни, і торгівля переміститься в іншу точку світу - це може бути ОАЕ, Індія, Ізраїль. А ювелірний сектор дає Бельгії близько 12% бюджету! Тому великі гравці поширюють листи та звернення із закликами задіяти лобі й не допустити санкцій у секторі.

Також серйозно може постраждати від санкцій і економіка Нідерландів. Ця країна є головним європейським імпортером Росії - переважно купує нафту і газ. Чорне золото надходить через найбільший в Європі порт Роттердама, а потім його реекспортують до інших країни. Якщо в ЄС введуть санкції проти енергетичного сектора РФ, країна також ризикує втратити чимало бюджетних надходжень. Окремо б'ють на сполох голландські фермери, левова частка їх виробництв йде на експорт до РФ.

Подвійною є позиція Франції. На словах Париж підтримує Україну і "засуджує" РФ, але насправді продовжує співпрацю з Москвою у військовій сфері. Франція не відмовилася від поставок до Росії військових кораблів. Дві країни підписали контракт вартістю 1,2 млрд євро в 2011 році. Ще тоді Париж критикували, оскільки ці кораблі Росія може використовувати проти Грузії. А зараз - ще й проти України. Але у президента Франсуа Олланда є свій залізний аргумент: збройового ембарго проти РФ Євросоюз не запроваджував, а отже, підстав скасовувати контракт немає.

У свою чергу Кіпр має з Росією тісні фінансові зв'язки, а Греція, крім енергетики, залежить ще й від російських туристів.

У такій ситуації санкції можуть бути внесені щодо тих галузей, де інтерес країн ЄС або зовсім відсутній, або мінімальний.

Так, джерела ЄвроПравди стверджують, що такою галуззю може стати сфера телекомунікацій. Найбільшим европейским інвестором у цій сфері є норвезька Telenor, акціонер російського оператора VimpelComr. Але ж Норвегія не є членом ЄС...


Бізнес-лобі проти громадської думки

Вже зараз європейські компанії починають відчувати негативний вплив "невизначеності", час від часу гіганти ринків рапортують про падіння виручки у зв'язку з самим лише очікуванням санкцій.

Хоча і в європейському бізнесі немає єдності. Від введення жорстких санкцій ЄС застерегли три європейських гіганта - німецька хімічна компанія BASF, британська нафтогазова компанія BP та італійська енергетична компанія ENI. Перша продає в Росії значну частину своєї продукції, друга володіє 20-відсотковою часткою в "Роснефти", а ENI пов'язують з "Газпромом" спільні енергетичні проекти.

З іншого боку, такі компанії, як нідерландська Shell і британська BP, заявляють, що підтримають санкції в разі рішення ЄС.

Не втрачає часу і російська сторона.

В Європі широко обговорювався лист Новолипецького металургійного комбінату до уряду Бельгії та Єврокомісії.

У європейському підрозділі компанії 6 заводів в Данії, Італії, Франції та Бельгії, на яких працюють 2 500 осіб. Ще понад 10 000 робочих місць створено в ланцюжку постачальників і суміжних виробництв, стверджують у компанії. Тому там попереджають, що в разі санкцій їх ймовірно доведеться закрити. "Європейські підприємства отримують сталь з Росії. Санкції можуть зламати цю модель", - йдеться в листі.

Вже сьогодні багато європейських компаній знаходяться напоготові на випадок санкцій, і створюють антикризові плани. А європейці морально готуються до можливих скорочень у зв'язку з падінням торгівлі з РФ.

Тим не менш, останні опитування громадської думки свідчать, що більшість європейців все ж підтримує Київ.

За даними компанії Ipsos, яка провела опитування в десяти країнах ЄС, 55% європейців вважають, що їхня країна має зробити все можливе, щоб допомогти Україні досягти стабільності. Щоправда, коли мова зайшла про необхідність введення їхнім урядом економічних санкцій, ця цифра впала до 44%. Але в більшості мешканці тієї або іншої країни підтримують санкції пропорційно публічній підтримці їх своїми лідерами. Тому навіть якщо ЄС не зможе узгодити загальні механізми впливу на Москву, їх можуть запустити окремі країни. Якщо, звичайно, захочуть.
 
Вікторія Шестоперова, Брюссель
http://www.eurointegration.com.ua/articles/2014/07/16/7024208/


29%, 4 голоси

21%, 3 голоси

50%, 7 голосів

«Путін вбив мого сина» – заголовок британських ЗМІ


Ракету у "Боїнг" запустили зі Сніжного кадрові російські військові

За попередніми матеріалами слідства, ракета, яка збила Boeing-777, була випущена з району селища Сніжного.



Ракета, яка збила Boeing-777 Малазійських авіаліній, за попередніми даними була випущена з району селища Сніжного. Запуск з установки "Бук" здійснили російські військові.

Про це на брифінгу у суботу повідомив голова департаменту контррозвідки Служби безпеки України Віталій Найда, передає кореспондент Укрінформу.

"Ми вимагаємо нам надати можливість допитати членів екіпажу - російських військових, які здійснювали пуск ракети. Росія зобов'язана надати нам імена осіб, що здійснили запуск ракети", - сказав найда.

За його словами, за попередніми матеріалами слідства, ракета, яка збила Boeing-777, була випущена з району селища Сніжного. Водночас, як зазначив Найда, українських експертів не пускають до місця запуску ракети, і вони відповідно не можуть провести розслідування.

Голова департаменту додав: Служба безпеки має докази того, що теракт був спланований за участю РФ та її представників і що до такого розвитку подій російська сторона готувалася ще з 29 червня 2014. За його словами, терористичним актом керував ватажок сепаратистів Ігор Безлер на прізвисько "Бєс".


Росія, замітаючи сліди після теракту Boeing-777, вивезла з України три "Буки" - СБУ


Аби приховати докази причетності Росії до збитого над Донеччиною малайзійського авіалайнера "Боїнг-777", відразу після трагедії з України до РФ бойовики вивезли три зенітно-ракетні комплекси "Бук-М1", на одному з яких бракувало ракети.

Про це на брифінгу у суботу повідомив голова департаменту контррозвідки Служби безпеки України Віталій Найда, передає Укрінформ.

"Після здійснення теракту російська сторона дала команду вивести максимально швидко пускову установку за межі України", - сказав посадовець.

Так, за його словами, українськими службами чітко встановлено, що в Луганській області 18 липня о 2:00 державний кордон України перетнули два тягачі, на кожному з яких була пускова установка "Бук-М1", і на одній з них не вистачало однієї ракети. О 4:00 18 липня кордон перетнула ще одна установка "Бук-М1" та машина з операційною системою управління нею.

На підтвердження своїх слів Найда продемонстрував журналістам фото, зроблене на шляху прямування пускової установки з міста Сніжне в напрямку російського кордону.

"Ми знаємо, що Росія робить спроби приховати докази своєї терористичної діяльності і безпосередньої причетності до теракту над українським небом", - наголосив він.


Бойовики знімають з трупів пасажирів "Боїнга" коштовності та забирають їхні кредитки


Терористи не соромляться знімати з тіл загиблих пасажирів малазійського літака коштовності та користуватися їхніми кредитними картками.

Про це на брифінгу у суботу повідомив речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко, передає кореспондент Укрінформу.

"За оперативними даними, окрім збирання з тіл загиблих особистих цінних речей, терористи використовують кредитні картки жертв трагедії", - сказав він.


В інтернеті опублікували фото немовля, яке загинуло під час авіакатастрофи Боїнгу - 777



Загалом під час авіакатастрофи загинуло 80 дітей.

Радник міністра МВС України Антон Геращенко опублікував на своїй сторінці у Фейсбуку фото малюка, який летів на збитому бойовиками «ДНР» літаку, який курсував з Амстердаму.

«Я довго думав публікувати це фото чи ні.  І все таки вирішив опублікувати!

Нехай весь світ бачить до чого призвела політика задобрювання агресора!

Ми не знаємо ім'я та національність цієї дитини. Можливо він з Нідерландів, може з Малайзії, може з США.

Ніхто не зможе представити який жах він відчув перед своєю смертю падаючи з висоти кількох кілометрів.

Будемо сподіватися, що він спав на руках у матері і не прокинувся, поки не загинув від зіткнення із землею.

Його загибель на твоїй совісті - Путін і на совісті вигодуваних тобою терористів топчуть нашу ще недавно мирну українську землю!

Будь ти проклятий в віках!», - написав Anton Gerashchenko у Фейсбуку



СВІТ


«Путін вбив мого сина» – заголовок британських ЗМІ

Іноземні ЗМІ вийшли з заголовками на перших шпальтах про жертви страшної авіакатастрофи малайзійського Боїнга. Британські видання напряму звинувачують Путіна та Росію у причетності до катастрофи літака.

Про це повідомляє 5 канал. За інформаціє телеканалу, у Малайзії поки що не оприлюднюють списки загиблих.

«Авіакомпанія пояснила – не хоче помилитися, тож спочатку поспілкуються з рідними усіх, хто зареєструвався на рейс, потому проведуть упізнання жертв і аж тоді опублікують прізвища», - йдеться у повідомленні.

А от у Великій Британії на перших шпальтах уже з’явилися світлини загиблих.

«Російські гангстери вбили наших рідних», «Путін вбив мого сина» – із такими заголовками вийшли газети. Частина британців летіли на футбольний матч команди "Ньюкасл Юнайтед"», - повідомляє телеканал.

Як пише The Guardian, прем'єр-міністр Австралії зажадав від Росії пояснень щодо катастрофу. Прем'єр Тоні Еббот застеріг: Росія понесе значну частину відповідальності за загибель літака, на борту якого перебували австралійці.

"Як зараз здається очевидним, він був збитий ракетою "земля-повітря", що надійшла з Росії", - цитує слова політика газета.

Як повідомляв Укрінформ, згідно з даними, оприлюдненими на офіційному сайті авіакомпанії Malaysia Airlines, на борту авіалайнера перебували 192 громадянина Нідерландів (один з них мав подвійне громадянство Нідерланди/США), 44 малайзійці (включаючи 15 членів екіпажу і двох немовлят), 27 австралійців, 12 індонезійців (серед них одне немовля), 10 британців (один із них мав подвійне громадянство Велика Британія/ПАР), чотири німці, чотири бельгійці, три філіппінці, один канадець і один громадянин Нової Зеландії.


Чільники провідних країн світу вимагають міжнародного розслідування загибелі "Боїнга" під Торезом


Президент США Барак Обама обговорив телефоном катастрофу малайзійського авіалайнера з колегами з Німеччини, Великої Британії та Австралії.

Чільники країн зійшлися в необхідності незалежного прозорого міжнародного розслідування трагедії. Вони наголосили на важливості негайного доступу на місце падіння літака міжнародних слідчих.

Раніше Барак Обама заявив – ця авіакатастрофа повинна змусити Європу до рішучих дій. Вона показала відсутність ознак локалізації чи стримування конфлікту на сході України.

Раніше ж під час брифінгу в Білому домі президент США Барак Обама заявив, що Росія не пішла шляхом миру і продовжує порушувати суверенітет України та підтримувати сепаратистів на сході країни.



Теракт із "Боїнгом" консолідує світ на підтримку плану Порошенка – заявив конгресмен США

 
 
Американський конгресмен, голова комітету закордонних справ палати депутатів США Ед Ройс

Інцидент зі збитим пасажирським літаком над Донецькою областю України підвищує градус обурення в усьому світі щодо дій Росії та консолідує міжнародну спільноту на підтримку мирного плану Порошенка.

Це зазначив в інтерв'ю телеканалу CNN американський конгресмен, голова комітету закордонних справ палати депутатів США Ед Ройс, передає власний кореспондент Укрінформу.

"Градус гніву в Східній Азії, Європі, Центральній Азії щодо збитого авіалайнера, ймовірно, консолідує світову громадську думку за мирний план, висунутий Президентом Порошенком, і створить величезний тиск на російський уряд, щоб він відступив назад,"- сказав він.

Ройс також заявив: США має дані, які підтверджують, що Росія проводила підготовку сепаратистів та впродовж останніх днів закинула на схід України важку техніку, в тому числі танки та зенітні установки.

Він висловив думку, що російський уряд був стурбований тим, як "Петро Порошенко почав консолідувати підтримку по всій країні, в тому числі в регіонах, де переважають етнічні росіяни".


Огляд ЗМІ підготував Богдан Гордасевич

Як подолати кризу на сході?


10 напрямків Національної доктрини від Робочої групи з українських та іноземних експертів


Ігор Кабаненко

Робочою групою (модератор — британський експерт Глен Грант) на базі комплексного підходу розроблено Доктрину подолання поточної кризи на сході України. Положення Доктрини значною мірою спираються на світовий досвід у боротьбі з тероризмом та сепаратизмом. Основні положення Доктрини, яка включає десять взаємопов’язаних напрямів, наведено нижче.

1. ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

Довгострокова стратегічна та політична спрямованість дій та їх координація на період кризи повинні визначатися Радою національної безпеки і оборони України (далі — РНБО).

Розвиток кризи вимагає такі дії спрямовувати та координувати у цілодобовому форматі. Але, РНБО не є органом, який працює цілодобово. Саме тому доцільно створити Національний кризовий центр (далі — Центр), котрий працюватиме 24 години 7 днів на тиждень орган державної координації на стратегічному рівні та несилових («м’яких») дій і методів управління, а також забезпечення швидкого задоволення потреб Сектору безпеки.

В районах інтенсивних конфліктів і сепаратистських рухів необхідні адекватні і спроможні цивільні чиновники. Структури Сектору безпеки держави ніколи не повинні працювати в регіоні окремо від цих посадових осіб. У разі, якщо є сумніви у лояльності чиновників, то центральна влада на їхнє місце повинна негайно призначити інших посадових осіб. Якщо простежується відсутність («вакуум») урядового контролю районів із критично високою загрозою, то є необхідність тимчасово призначити військового чи працівника правоохоронних органів (міліціонера) в якості губернатора, доки ситуація не стабілізується та на цю посаду не буде призначено відповідну цивільну особу.

На національному та місцевому рівнях має бути усвідомлено, що «п’ята колона» може уповільнювати прийняття рішень шляхом опосередкованого впливу (через усні вказівки підлеглим) або навіть проводити диверсійні дії. Доцільно запровадити легітимні механізми припинення такої діяльності.
[ Читати далі ]


71%, 5 голосів

29%, 2 голоси

Злочинна РФ викрадає в Україні її громадян!

Українську льотчицю Савченко тримають у СІЗО в Воронежі

Ще 23 червня у Міноборони України офіційно заявляли, що полонену льотчицю от-от звільнять, а місія ОБСЄ не може допомогти українській військовій льотчиці Надії Савченко, оскільки мандат місії обмежується територією України.



Відома українська льотчиця Надія Савченко, яка добровольцем поїхала боротися з терористами у зоні АТО, знаходиться у слідчому ізоляторі в російському Воронежі.
Льотчиця Савченко, яка стала відома після оприлюднення відео ії допиту терористами, зникла близько тижня тому – про її місце знаходження не було ніякої інформації, повідомляє ТСН.
Журналістам вдалося встановити, що наразі жінка перебуває у слідчому ізоляторі російського Воронежа. Її підозрюють у вбивстві російських журналістів. Завтра там відбудеться перше судове засідання, розповіла ТСН сестра Надії.
Російський адвокат мужньої Савченко заявляє, що обвинувачення їй поки що не пред'явлено, та запевнив, що Надія почувається добре і умови її утримання задовільні.

Нагадаємо, що ще 23.06.2014 | 03:13 було заявлено:

У Міноборони кажуть, що полонену льотчицю от-от звільнять

Звільнення льотчиці Надії Савченко, яка разом з іншими солдатами потрапила у засідку біля міста Щастя, має відбутися "найближчим часом".
У Міноборони кажуть, що полонену льотчицю от-от звільнять Про це заявив керівник управління преси Міноборони Богдан Сенник, повідомляє ТСН.
При цьому у Міноборони не кажуть, як і на кого обмінюватимуть полонену жінку-офіцера – це таємниця, допоки триває війна.
"У більшості йде питання щодо обміну. Міністр опікується усіма питаннями особисто. Щойно був у нього на нараді. У нього на столі лежить одна з папок по Надії Савченко. Звільнення має бути найближчим часом", - заявив Сенник.
Терористи вважають Савченко досвідченим снайпером. На Луганщині Надія була добровольцем - воювала у складі батальйону "Айдар" та майже місяць обороняла Україну на рівні з чоловіками. Як відомо, раніше терористи вимагали за її звільнення свободи для чотирьох своїх бойовиків.
 
а також стало відомо, що:


Місія ОБСЄ заявляє, що не може допомогти льотчиці Савченко
   
Як передає кореспондент УНІАН, про це сказав на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі речник Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Майкл Боцюрків.
На запитання з приводу перебування Савченко у СІЗО Воронежа (РФ) Боцюрків відповів: “Наш мандат зараз поширюється лише на територію України, тому і розслідування, і спостереження за межами України на даний час є неможливим”.
Він додав, що за три місяці роботи місії “ми чули про випадки викрадення людей”.
На уточнююче запитання, чи означає це, що жодної допомоги Савченко не буде надано з боку місії ОБСЄ, Боцюрків відповів: “На цей час наш мандат обмежений територією України”.
Як відомо, льотчиця Савченко, яка добровольцем поїхала боротися з терористами у зону АТО і була захоплена в полон, перебуває у слідчому ізоляторі в російському Воронежі. За даними ЗМІ, її підозрюють у вбивстві російських журналістів. Сьогодні, 9 липня, має відбутися перше судове засідання.


Гельсінкська спілка подала в Європейський суд на Росію за викрадення та катування людей

Українська Гельсінкська спілка з прав людини (УГСПЛ) звернулась до Європейського суду з прав людини з приводу причетності Росії до викрадення і катування заручників бойовиками у Слов'янську.
Суд встановить причетність до викрадення військових Російської Федерації
Як повідомляє сайт спілки, «організація сподівається, що суд встановить причетність до викрадення військових Російської Федерації, уряд якої буде зобов’язаний сплатити потерпілим компенсацію».
Правозахисники відзначають недостатню активність України щодо визволення заручників, які не були військовими, і наводять приклад, коли працівників СБУ, які потрапляли у полон, обмінювали на полонених бойовиків набагато частіше, ніж цивільних осіб.
Адвокат, що представлятиме у суді позицію УГСПЛ, Олег Вєремєєнко стверджує, що Росія в Україні діє такими ж методами, як свого часу в Чечні, і заявляє, що доказом причетності РФ до тероризму на сході України є російська зброя в руках терористів.
«Аналогічні справи в Євросуді називають ще «чеченськими». Практика взяття заручників з’явилась ще в 1990-ті роки (під час першої і другої чеченської кампанії). І юристи правозахисних організацій звертались тоді у Страсбург в порядку Правила №39 (термінові випадки) і вимагали звільнення заручників. У даному випадку складність полягала в тому, аби довести зв’язок терористів з РФ і в такий спосіб обгрунтувати відповідальність агентів РФ, а відтак – і держави. Ми посилались на те, що в розпорядженні терористів опинилась найновітніша зброя: ПЗРК-комплекси – вартістю 80 тис. доларів США, танки Т-72, гармати, інша новітня бронетехніка тощо. Сподіваюсь, що суд почув нашу аргументацію», - сказав адвокат.


МЗС вимагає від Росії пояснень, як Савченко опинилася у СІЗО в Воронежі

МЗС України висловило рішучий та категоричний протест у зв'язку з незаконним вивезенням на територію Росії захопленої бойовиками української льотчиці Надії Савченко.
МЗС вимагає від Росії пояснень, як Савченко опинилася у СІЗО в Воронежі Текст заяви опублікованій на офіційному сайті відомства.
"Україна вимагає від російської сторони невідкладного надання українським офіційним представникам повної та вичерпної інформації про обставини незаконного вивезення Надії Савченко до Росії, об'єктивного розслідування цього факту і покарання винних, негайного допуску до громадянки України українського консула для надання правової допомоги. Очікуємо від російської сторони вжиття заходів з метою безумовного звільнення Надії Савченко з-під варти та її повернення найближчим часом на Батьківщину", - йдеться у заяві міністерства.
 Крім того, у МЗС звернулися до світового співтовариства із закликом "засудити протиправні дії Росії, спрямовані на систематичне порушення прав та свобод громадян України, посилити тиск на російську владу, яка сьогодні, відчуваючи вседозволеність, перетворюється на реальну загрозу цивілізованому світу".
Нагадаємо, українська льотчиця Надія Савченко перебуває у слідчому ізоляторі Воронежа. Її підозрюють у вбивстві російських журналістів. Завтра там відбудеться перше судове засідання.

http://www.unian.ua/politics/937471-ukrajinsku-lotchitsyu-savchenko-trimayut-u-sizo-v-voroneji.html


Коментар Богдана Гордасевича
Ситуація не просто незаконна чи дика, а надзвичайно абсурдна за всіма міжнародними законами, тому що громадянку держави, що абсолютно законно захищала свою Батьківщину від агресорів і терористів, після полону примусово вивозять до іншої держави і судять за чесне виконання своїх службових обов'язків.

Взагалі за злочини, вчинені на території конкретної держави, присуд має вирішувати виключно суд цієї держави тим більше щодо власних громадян. А за такою судовою практикою рефи можуть засудити понад 40-к мільйонів українських громадян, бо всі вони так чи інакше підтримують діяльність військ АТО.

37%, 7 голосів

0%, 0 голосів

63%, 12 голосів

Кари! Суворої кари злочинцям!

Після того, як пан Москаль оприлюднив звіт щодо вбивств 18-20 лютого на Майдані, повинно йти покарання злочинців, яке я вбачаю у наступному:

1 Повна конфіскація майна на користь держави, що відшкодовує завданні збитки злочинним угрупованням.

2. Позбавлення всіх звань, нагород, вислуг та інших державних статусів і привілеїв.

3. Тюремне ув'язнення терміном 2-5 років у в'язниці ( або заочний вирок і міжнародний розшук)

4. Позбавлення громадянства України, хто втік і хто ще є тут, як Медведчук, Бондаренко, Єфремов, Симоненко тощо.

5. Повна заборона на будь-яку політичну та державну діяльність в Україні.

Все це стосується

. В злочинну організацію входили:
— весь склад Кабінету міністрів України, який 22  січня 2014 року проголосував за протиправні постанови № 12,13,14 (які на сьогодні скасовані Окружним Адміністративним судом м. Києва);
— міністр МВС України В.Захарченко;
— командуючий внутрішніми військами України С.Шуляк;
— заступник міністра внутрішніх справ України В.Ратушняк;
— заступник начальника ГУ МВС України у м. Києві В.Мазан;
— заступник начальника ГУ МВС України у м. Києві П. Фетчук;
— начальник управління громадської безпеки ГУ МВС України у м. Києві О.Мариненко;
—  начальник спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві С.Кусюк;
— голова Служби безпеки України  О.Якименко;
— перший заступник голови СБУ В.Тоцький;
— начальник спецпідрозділу “Альфа” СБУ О.Присяжний;
— начальник Антитерористичного центру СБУ А. Меркулов;
— перший заступник міністра Кабінету міністрів України В.Забарський;
— весь склад оперативного штабу, який був створений наказом голови СБУ О.Якименком для проведення Антитерористичної операції;
— повний  склад суддів Печерського районного суду м. Києва, якими було винесено завідомо неправосудну ухвалу  № 757/27190/13-Ц від 09.12.2013 року;
— посадові особи Київської міської ради, які в порушення статі 33 Конституції України подали позов до Печерського районного суду м. Києва, на підставі якого була винесена ухвала № 757/27190/13-Ц від 09.12.2014 року.



97%, 29 голосів

3%, 1 голос

0%, 0 голосів

Москаль оприлюднив звіт щодо вбивств 18-20 лютого на Майдані

Народний депутат України Геннадій Москаль повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці про закінчення розслідування тимчасової слідчої комісії щодо вбивств на Майдані у Києві 18-20 лютого.

«Очолювана мною тимчасова слідча комісія завершила розслідування цих фактів і в понеділок, 7 липня, надішле всі матеріали в Генпрокуратуру. А тепер оприлюднюю звіт тут. Попереджую — багато тексту, а на початку чимало посилань на Конституцію й закони України. Звіт усе-таки вимагає офіційно-ділового стилю. Найважливіше — в другій половині. Передбачаю, що не все в звіті сподобається учасникам Революції гідності, до яких зараховую й себе (особливо в частині застосування зброї та вбивств міліціонерів). Утім, мета роботи тимчасової слідчої комісії — не романтизувати ті події, а по можливості встановити істину в один із найдраматичніший період новітньої історії України», - зазначив Москаль.

Тимчасова слідча Комісія  Верховної Ради України встановила:

Зранку 18 лютого 2014 року розпочалася запланована мирна хода ЄвроМайдану до Верховної Ради України, де мав відбутися мітинг із подальшою передачею резолюції Верховній Раді. Учасники ходи скористалися своїм правом, передбаченим статтею 39 Конституції  України “право збиратися мирно без зброї, проводити мітинги, походи та демонстрації”.

Однак у порушення статті 33 Конституції України (кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування), а також Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (право громадян України вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України в будь-якому напрямку, в будь який спосіб і будь який час за винятком обмежень, які встановлюються Законом. Свобода пересування може бути обмежена тільки за рішенням Суду) 9 грудня 2013 року Печерський районний суд м. Києва виніс Ухвалу № 757/27190/13-Ц. Якою було заборонено  Чемерису Володимиру Володимировичу, Закревській Євгенії Олександрівні, Лебедю Михайлу Олександровичу, Каменєву-Лебедю Михайлу Володимировичу, Всеукраїнському об'єднанню “Батьківщина” Київської міської організації політичної партії, голові депутатської фракції Політичної партії “УДАР” Кличку Віталію Володимировичу та будь-яким іншим особам чинити перешкоди у вільному пересуванні громадянам, будь-яким іншим фізичним та юридичним особам у будь-який спосіб, у тому числі проїзду автотранспорту по вулицях Круглоуніверситетській, Шовковичній, Пилипа Орлика, Інститутській, Грушевського, Банковій, Хрещатик, Лютеранській, Заньковецької, Гусовського, Різницькій, Богомольця, Командарма Каменєва, Липській, а також на Майдані Незалежності, Кловському узвозі, провулках Кріпосному та Липському, та заборонено вказаним особам і організаціям вчиняти дії щодо блокування в будь-який спосіб тротуарів, пішохідних переходів, автомобільних доріг, у тому числі й шляхом розміщення на проїзній частині різних предметів, що перешкоджають проїзду транспортних засобів у місті Києві та вільному пересуванню пішоходів по тротуарах і пішохідних переходах по названих вище вулицях. Ухвала допущена судом до негайного виконання.

Тільки 6 червня 2014 року Апеляційним судом м. Києва  було розглянуто апеляцію та скасовано Ухвалу Печерського районного суду м. Києва  № 757/27190/13-Ц, а матеріали повернуті до Печерского районного суду.

22 січня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 12 “Про затвердження порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян”. Її суть у тому, що вільне пересування громадян буде проводитися та припинятися за рішенням відповідного керівника органу внутрішніх справ. При випуску постанови Кабмін крім перевищення владних повноважень порушив норми статті 19 Конституції України, яка визначає, що правовий порядок в Україні гарантується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Процитуємо ще раз ст. 33 Конституції України: “Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місяця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом”. Дана норма Конституції чітко вказує, що обмеження можуть встановлюватися тільки законом, а не постановою Кабміну.

Згідно зі ст.3 Закону України “Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні”, “свобода пересування — право громадянина України, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно, за своїм бажанням переміщатися по територій України в будь-якому напрямку, в будь який спосіб, і в будь-який час, за виключенням обмежень, які встановлюються законом”.

Статтею 12 даного Закону чітко встановлені обмеження свободи пересування: “Свободу пересування, відповідно до закону, може бути обмежено:
— у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів;
— у зонах, які згідно із законом, належать до зон з обмеженим доступом;
— на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
— на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.

Свобода пересування обмежується щодо:
— осіб, до яких, відповідно до процесуального законодавства, застосовано запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням або позбавленням волі;
— осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
— осіб, які згідно із законодавством, перебувають під адміністративним наглядом;
— осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу, підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
— осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту, і стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового  захисту;
— іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;
— осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;
— іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів, і які мають статус військового.

З огляду на викладене, постанова КМ України № 12 від 22.01.2014 року прийнята в порушення Конституції України та чинного законодавства, як така, що порушує права і свободи громадян.

Згідно із Законом України “Про міліцію”, керівники органів внутрішніх справ не мають право виносити рішення про обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти. Згідно зі статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, “кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить у межах цієї території право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання”. Згідно зі статтею 13 Загальної декларації прав людини, “кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах кожної держави”.

Дана Постанова КМ України випущена для оприлюднення в ЗМІ і направлена для виконання Міністерству внутрішніх справ України, ГУ внутрішніх військ МВС України, Службі безпеки України та Генеральній прокуратурі України без підпису прем’єр-міністра України М.Азарова.

В діях членів Кабінету Міністрів України, які брали участь у підготовці даного проекту постанови, візували текст документу та голосували за постанову на засіданні Кабінету міністрів України, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 статті 365 Кримінального Кодексу України — “Перевищення влади або службових повноважень”.

Тобто неправомірними діями посадових осіб були cпричинені тяжкі наслідки громадянам, які брали участь в акціях мирного протесту по вулиці Інститутській та прилеглих до будівлі  Верховної Ради України вулицях 18 лютого 2014 року. Тоді протестувальники йшли з вимогами до будівлі Верховної Ради України і в результаті незаконного перекриття та блокування частину їх було вбито, а частина зазнала тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Рішенням Окружного Адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року дана постанова скасована.

Окрім цього, оприлюднення вказаної постанови відбулось з грубим порушенням чинного законодавства з таких причин:

— більшість співробітників Секретаріату Кабінету міністрів України, які після прийняття даної постанови візували її проект, проставили свої підписи “із застереженням” (за наявними даними, у зв’язку з тим, що їм були відомі вищевказані порушення під час прийняття постанови);

— 22.01.14 перший заступник міністра Кабінету міністрів України Владислав Забарський, перевищуючи службові повноваження, проставив візу “На випуск” на проекті Постанови №13 від 22.01.14, яка дозволяє передання її в засоби масової інформації для оприлюднення, без підпису постанови прем’єр-міністром України Азаровим М.Я. (останній після засідання КМУ полетів у Давос).

В.Забарський з метою підписання вже оприлюдненої постанови звернувся до М.Азарова — фактично після того, як той подав у відставку. Однак М.Азаров відмовив В.Забарському в підписанні постанови.

Вказана постанова досі знаходиться в Секретаріаті КМУ без підпису М.Азарова, тобто юридично до теперішнього часу вона є недійсною.

Згідно з пунктом 4 параграфу 55 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМ України від 18.07.07 №950, прийняті акти Кабінету Міністрів прем'єр-міністр підписує в день проведення засідання. Таким чином, у порушення Конституції України та законів України, на підставі незаконно винесеної Печерським районним судом м. Києва Ухвали № 757/27190/13-Ц та прийняттям Кабінетом Міністрів постанови № 12 від 22 січня 2014 року, доступ та прохід громадян до всього урядового кварталу, включаючи будівлі Верховної Ради України, Адміністрації Президента України та кабінету міністрів були заблоковані, вхід заборонений.

Без присутності судового виконавця, в порушення Конституції та законів України, співробітники МВС та Головного управління внутрішніх військ перекрили вулицю Грушевського й не допустили прохід учасників мирної ходи до будівлі ВР України, чим спровокували конфліктну ситуацію, яка саме через непрофесіоналізм та злочинну діяльність органів правопорядку переросла в громадянське протистояння.

Керівництвом Міністерства внутрішніх справ для придушення громадського протистояння було відкомандировано в розпорядження ГУ МВС у м. Києві ряд військових частин ГУ внутрішніх військ МВС та працівників обласних спецпідрозділів “Беркут” із: Автономної Республіки Крим (150 працівників), Волинської області (35), Вінницької (35), Дніпропетровської (120), Донецької (80), Житомирської (45), Запорізької (60), Кіровоградської (50), Луганської (100), Миколаївської (70), Одеської (100), Полтавської (30), Рівненської (40), Сумської (30), Харківської (100), Херсонської (40), Хмельницької (30), Черкаської (30), Чернігівської області (40) та міста Севастополя (56).

Таким чином, у результаті протистояння між органами правопорядку та мирними демонстрантами (яке було спричинено саме винесенням ухвали Печерського районного суду № 757/27190/13-Ц та постановою Кабінету міністрів № 12) сталися жертви: були вбиті та поранені, як із боку мирних  протестувальників, так і з боку працівників спецпідрозділу “Беркут” та працівників внутрішніх військ.

З метою подальшої ескалації напруги в суспільстві та створення умов для можливості введення надзвичайного стану, спеціально підготовленою агентурою та перевдягнутими під “майданівців” працівниками СБУ був підпалений офіс на той час правлячої в країні Партії регіонів по вул.Липській. У результаті підпалу загинуло двоє мирних осіб, які займалися обслуговуванням будівлі. Осіб, яки вчинили підпал, МВС так і не встановило.

Після зіткнень на вулицях Інститутській та Грушевського (в районі будівлі Верховної Ради), учасники протистояння перемістилися на Майдан Незалежності, де протистояння продовжилися.

19 лютого 2014 року голова Служби безпеки України О. Якименко вводить в дію на території Майдану Незалежності та прилеглих до нього вулицях Антитерористичну операцію згідно з планом “Бумеранг” (матеріали  щодо даного плану направлялися Комісією до Генпрокуратури раніше).

Одночасно міністр внутрішніх справ В.Захарченко вводить у дію спеціальний план “Хвиля”, чим посилює протистояння між учасниками акцій протесту та правоохоронними органами. В ході цих заходів також були зафіксовані вбивства як мирних громадян, так і правоохоронців.

19 лютого 2014 року голова Служби безпеки України О.Якименко оголошує про проведення Антитерористичної операції під кодовою назвою “Бумеранг”, і в її рамках дає доручення  спецпідрозділу “Альфа” провести АТО в приміщенні Будинку профспілок, який на той час був штабом опозиційних сил.

Мета даної операції — фізичне знищення всіх, хто на той час знаходився в будівлі, а також лідерів і активістів опозиційних партій ВО “Батьківщина”, “Удар” та  ВО “Свобода” (матеріали щодо спалення Будинку профспілок спецпідрозділом “Альфа” надсилалися на адресу Генеральної прокуратури України раніше).

В рамках Антитерористичної операції  голова СБУ О.Якименко створив оперативний штаб у складі:

1. Керівник ОШУ АТО.
Керівник Антитерористичного центру при СБ України.
2. Заступник керівника ОШУ АТО.
Начальник штабу — заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ.
Перший заступник начальника Головного управління МВС України в м. Києві — заступник керівника координаційної групи АТЦ при ГУ СБ України у м. Києві та Київській області.
3. Члени штабу:
— Начальник ЦСО “А” Служби безпеки України.
— Командувач внутрішніх військ МВС України.
— В. о. Київської міської державної адміністрації,
— Заступник директора Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України.
Керівники об’єктів.
— Начальник Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України.
— Начальник 1 відділу штабу АТЦ при СБ України.
— Помічник начальника Головного Управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області — начальник штабу Координаційної групи Антитерористичного центру
— Начальник Головного управління ДСНС України в м. Києві.
— Начальник Головного Управління з питань НС КМДА.
— Заступник начальника Управління державної охорони України.
— Начальник мобільного прикордонного загону ДПС України.
— Начальник Управління Державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області.
— Заступник начальника Лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на транспорті.
— Начальник відділу загальної безпеки у галузі Міністерства транспорту та зв’язку.
— Заступник начальника залізниці — начальник Київської дирекції Залізничних перевезень на Південно-Західній залізниці (матеріали з даних питань були направлені в Генпрокуратуру України 13 червня 2014 року).


Однак до теперішнього часу деякі з членів штабу і досі перебувають на займаних  посадах і навіть не допитані.

По периметру Майдану Незалежності та прилеглих до нього вулицях, у квартирах і на дахах житлових та адміністративних будинків були виставлені снайпери підрозділу “Альфа” СБУ, спецпідрозділу “Сокіл” УДО, внутрішніх військ та спецпідрозділу “Беркут” (матеріали по даному питанню, а також місце розташування снайперських груп були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 12 червня 2014 року).

18-19 лютого 2014 року почалися напади на підрозділи міліції у м. Львові: на Галицький, Залізничний, Личаківський, Франківський районні відділі міліції у Львові, Львівське міське управління міліції, Головне Управління МВС України у Львівській області, на приміщення спецпідрозділів “Грифон” та “Беркут”. Під час нападів на приміщення підрозділів міліції всього було викрадено 1 223 одиниці вогнепальної зброї та 68 921 одиниць боєприпасів.
Аналогічні напади були здійснені на працівників міліції в Рівненській, Волинській, Тернопільській областях. До сьогодні дані злочини не розкриті, а викрадена зброя не вилучена.

За даними Комісії, дана зброя з великою долею ймовірності використовувалася з боку невідомих, які з Майдану вели обстріл працівників спецпідрозділу “Беркут” та внутрішніх військ (матеріали з цього питання були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 11 червня 2014 року).

В рамках проведення Антитерористичної операції 18 січня 2014 року було повністю зупинено роботу метрополітену в Києві (матеріали з цього питання були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 25 квітня 2014 року).

З метою недопущення об’єктивного висвітлення подій почалося відключення опозиційних телеканалів (матеріали з цього питання були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 15 травня 2014 року).

У Києві почалися масові підпали автомобілів, але, на жаль, до сьогодні жоден із фактів так і залишився нерозкритим (матеріали з цього питання були направлені на адресу МВС України та Генеральної прокуратури України раніше).

Найдраматичніші події почали розгортатися на Майдані Незалежності та прилеглих до нього вулицях 20 лютого 2014 року.

За даними швидкої невідкладної медичної допомоги м. Києва, з 6-10 год. ранку  невідомими з боку Майдану Незалежності та прилеглих до нього вулиць почався обстріл працівників міліції та внутрішніх військ.

Таким чином, з 18 по 20 лютого 2014 року 196 працівників міліції та внутрішніх військ  отримали вогнепальні поранення, з них було вбито 7 військовослужбовців внутрішніх військ та 10 працівників органів внутрішніх справ. Слід зазначити, що на момент отримання вогнепальних поранень працівники міліції та військовослужбовці внутрішніх військ були без табельної  зброї.

Потерпілих від вогнепальних поранень військовослужбовців та працівників міліції направляли до Центрального госпіталю Міноборони, Центрального госпіталю МВС України та госпіталю Головного управління МВС України у м. Києві, де надавалася хірургічна допомога.

З незрозумілих причин оперативно-слідчі групи за даними фактами не виїжджали, тому вилучені з тіл поранених кулі залишилися в госпіталях. Під час операцій вилучені кулі складалися    в одну ємкість, що унеможливило ідентифікувати, з якої конкретної зброї було здійснено поранення конкретного працівника міліції чи внутрішніх військ.

Хто саме стріляв у працівників правоохоронних органів, ані МВС України, ані Генеральна прокуратура України так і не встановили.

За дивними обставинами, всі матеріали за фактами отримання вогнепальних поранень та вбивств працівників міліції Генеральною прокуратурою України було передано на досудове розслідування в МВС України. Фактично ж розслідування не проводиться, а керівництво МВС від даної проблеми самоусунулося.

Комісією встановлено, що політичні партії ВО “Батьківщина”, “Удар” та ВО “Свобода” не мали на Євромайдані озброєних формувань, більш того — за допомогою своїх активістів та народних депутатів вони виявляли осіб із вогнепальною зброєю й передавали їх працівникам МВС Києва. Всім, хто знаходився на ЄвроМайдані в період масових протистоянь, було категорично заборонено мати вогнепальну зброю.


З огляду на те, що Комісія не є суб’єктом оперативно-розшукової діяльності чи слідства,  вона не має можливості встановити осіб, які використовували вогнепальну зброю.
Комісія вважає, що цими особами могли бути:

1. Агентура МВС та СБУ, яка вдавала з себе активістів ЄвроМайдану (їм могли надати вилучену з незаконного обігу зброю, яка зберігалася на складах МВС та СБУ);

2. Штатні працівники оперативних служб МВС та СБУ, які вдавали з себе активістів ЄвроМайдану й ховали обличчя під масками;

3. Особи, які мали власні поняття соціальної справедливості й діяли на власний розсуд, або невідомі громадські організації.

Встановлено, що багато вогнепальних поранень було здійснено снайперами — це робилося для ескалації суспільно-політичної напруги в Києві з можливістю в подальшому запровадити надзвичайний стан (матеріали по даному факту було направлено на адресу Генеральної прокуратури України 21 травня 2014 року).

20 лютого 2014 року міністр внутрішніх справ України В.Захарченко в рамках Антитерористичної операції віддає злочинний наказ щодо застосування вогнепальної зброї на ураження проти протестувальників. Даний наказ ланцюгом передавався від міністра МВС до заступника міністра внутрішніх справ В.Ратушняка, начальника ГУ МВС України у м. Києві В.Мазана, заступника начальника ГУ МВС України у м. Києві П.Фетчука, начальника Управління ГУ МВС України у м. Києві О.Мариненка, начальника спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві С.Кусюка, який доручив виконати наказ одній із рот спецпідрозділу “Беркут”.

Аналогічні накази отримали: керівник спецпідрозділу “Сокіл” ГУБОЗ МВС України, який мав у своєму розпорядження снайперські групи; командуючий внутрішніми військами С.Шуляк; голова служби безпеки України О.Якименко, котрий віддав відповідний наказ своїм підлеглим: першому заступнику голови СБУ В.Тоцькому, начальнику спецпідрозділу “Альфа” О.Присяжному та керівнику Антитерористичного центру СБУ А. Меркулову щодо застосування вогнепальної зброї на ураження проти протестувальників.

З огляду на те, що в період з 18 по 20 лютого 2014 року загальна кількість тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, а також вбивств учасників акцій мирного протесту та працівників правоохоронних органів, становить кілька тисяч, Комісія зробила акцент тільки на фактах убивств та завдання тілесних ушкоджень, які сталися внаслідок використання  вогнепальної зброї.  


З боку учасників акції мирного протесту було вбито 76 чоловік, ще 145 чоловік отримали вогнепальні поранення (частина з них у подальшому померла в лікарнях).
По частині учасників акції мирного протесту стріляли з автомата Калашникова, моделі АКМС, набої 7,62 х 39 мм.

З одного тіла загиблого вилучено кулю калібру 9 х 18 мм, яка ідентифікується, як куля від ПМ (пістолет Макарова).

Із 17 тіл загиблих вилучено снаряди (картеч), відстріляна з гладкоствольної зброї, найймовірніше з помпової рушниці “Форт-500”, яка є на озброєнні підрозділів “Беркут”.
Однак слід констатувати, що в 75 відсотках загиблих та поранених від вогнепальної зброї є наскрізні вогнепальні поранення, тобто кулі пішли навиліт, що характерно для пострілів зі снайперських гвинтівок.

Комісією встановлено, що автомати Калашникова калібру 5,45 х 39 мм на той час були на озброєнні тільки у внутрішніх військ, а автомати Калашникова калібру 9,62 х 39 мм — на озброєнні підрозділів “Беркуту”.

Те, що снайперські підрозділи, які були в розпорядженні Внутрішніх військ МВС України (під керуванням  полковника міліції С.Асавалюка); спецпідрозділу ГУБОЗ МВС України “Сокіл”; спецпідрозділу ГУ МВС України у м. Києві “Беркут”,  спецпідрозділу СБУ “Альфа” 20 лютого 2014 року знаходилися на бойових позиціях, зафіксовано радіоперехопленням розмов між учасниками снайперських груп.

Встановлено, що основним перемовником був снайпер із позивним “Мирон”, який ідентифікований, як начальник снайперського відділу Управління “Альфа” Служби безпеки України, підполковник СБУ Бичківський А.М.

Крім того, на позиціях були виставлені снайперські групи, що належать Управлінню державної охорони (місце розташування — дах будівлі Адміністрації Президента та дах Будинку з химерами).

22 лютого 2014 року на посаду в.о. міністра внутрішніх справ України було призначено Арсена Авакова. В день призначення в приміщенні Верховної Ради голова ТСК Геннадій Москаль особисто підходив до А.Авакова з проханням виділити співробітників Центрального апарату МВС України для термінової охорони й опечатування зброї спецпідрозділів МВС України “Сокіл”, спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві, складу озброєння Департаменту матеріально-технічного та ресурсного забезпечення МВС України, а також ряду підрозділів внутрішніх військ, особливо тих, за якими числилися снайперські групи, напряму підпорядковані полковнику С.Асавалюку.

Пан Аваков спочатку з даною пропозицією погодився, але в подальшому не вжив жодних заходів для збереження зброї та відповідної документації. Це дало можливість командиру спецпідрозділу “Беркут” С.Кусюку та цілій групі співробітників “Беркут”, які брали безпосередню участь у розстрілі учасників акцій мирного протесту на вул. Інститутській, викрасти з приміщення спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві:
— 24 АКМС калібру 7,62 х  39 мм;
— 1 помпову рушниця “ФОРТ”;
— 3 снайперські гвинтівки СВД “ФОРТ-500”;
знищити:
— журнали прийому та видачі вогнепальної зброї;
— накази про закріплення зброї за кожним конкретним співробітником спецпідрозділу “Беркут”;
— картки-замісники на отримання зброї;
— контрольні кулі та гільзи від зброї спецпідрозділу “Беркут”, які з незрозумілих причин зберігалися не в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, як це передбачено відомчими нормативно-правовими актами, а в спецпідрозділі “Беркут”. Після цього С.Кусюк ті група його підлеглих безперешкодно залишити територію України.

Начальник Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на неодноразове запрошення взяти участь у засіданні Комісії для дачі пояснення — куди зникли контрольні кулі та гільзи від вогнепальної зброї спецпідрозділу “Беркут”, і чому вони не зберігалися, у відповідності до нормативних актів, в центральній кулегільзотеці, на засідання так і не з’явився й пояснень не дав.

Тільки 24 квітня 2014 року Головним управлінням МВС України у м. Києві було порушено клопотання перед МВС України про звільнення командира полку “Беркут”, полковника міліції С.Кусюка, який, до речі, на той час уже працював у поліції Російської Федерації.

За даними Комісії, разом із полковником С.Кусюком за межі України виїхали 62 працівники спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві, котрі можуть бути безпосередніми учасниками розстрілу учасників акцій протесту. На сьогодні частина з них працює в поліції Російської Федерації, інша частина бере участь у бойових діях в Донецькій та Луганській областях на стороні терористів.

Таким чином, через злочинно-халатне відношення до виконання службових обов’язків керівництвом МВС, усі речові докази, які мали лягти в основу обвинувального акту щодо участі спецпідрозділу “Беркут” (окремої роти, яка була одягнута в чорну уніформу), безповоротно втрачені й фактично відновленню не підлягають.

 На сьогодні Генеральною прокуратурою України затримані два працівники даної роти, відносно котрих є докази, що 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській у Києві вони мали в руках автомати Калашникова й стріляли з них. Але сама зброя — автомати Калашникова — відсутня.

Відсутність зброї, а також контрольних куль та гільз не дає балістичній експертизі можливості встановити факт приналежності автоматів АКМС, які на сьогодні залишилися на озброєнні спецпідрозділу “Беркут”, до куль, що були вилучені з тіл поранених та загиблих від пострілів з автомату Калашникова.

Те, що дана рота мала в своєму розпорядженні автомати Калашникова та снайперські гвинтівки, підтверджується зйомками подій 20 лютого 2014 року по вул. Інститутській усіх провідних телеканалів України, які надали Комісії відеоматеріали.   

Факт того, що затримані Генеральною прокуратурою України два співробітники “Беркуту” стріляли і в зазначений час знаходилися на вул. Інститутській, підтверджено, але, на жаль,   матеріалізувати ці факти сьогодні неможливо через втрату всіх речових доказів.

На думку Комісії, є кілька версій щодо використовуваної вогнепальної зброї:

— це могла бути не табельна зброя спецпідрозділу “Беркут”, а вогнепальна зброя, яка зберігалася в Департаменті матеріально-технічного та ресурсного забезпечення МВС України, який, до речі, розташований неподалік від місця протистояння на Кріпосному провулку;

— або вогнепальна зброя, яка вилучалася з незаконного обігу й за актами визначалася, як знищена, а насправді могла була використана під час розстрілу мітингувальників.

На думку ТСК, без ідентифікації автоматів Калашникова та прив’язки їх застосування до затриманих працівників спецпідрозділу “Беркут” дана справа не має судової перспективи.

Також у Комісії є дані, що до розстрілу мітингувальників по вул. Інститутській та на Майдані Незалежності міг бути причетний спецпідрозділ “Беркут” ГУ МВС України у м. Севастополі, який у період зазначених подій зі зброєю знаходився в Києві. Команду на застосування вогнепальної зброї йому особисто давав заступник міністра внутрішніх справ В.Ратушняк.
Але перевірити дану інформацію ТСК не має можливості з огляду на те, що це можна здійснити тільки слідчим шляхом.

Президент України, Верховний головнокомандувач збройних сил України, якому були підпорядковані військові формування внутрішніх військ України, не застосував жодних заходів, передбачених ст. 106, 107 Конституції України, щодо припинення громадянського протистояння, яке призвело до численних жертв серед українських громадян.

Згідно з п.4 статті 28 Кримінального Кодексу України, “злочин визнається вчиненим  злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп”.

Комісія дійшла висновку, що керівником даної злочинної організації є колишній Президент України Віктор Янукович.

В злочинну організацію входили:
— весь склад Кабінету міністрів України, який 22  січня 2014 року проголосував за протиправні постанови № 12,13,14 (які на сьогодні скасовані Окружним Адміністративним судом м. Києва);
— міністр МВС України В.Захарченко;
— командуючий внутрішніми військами України С.Шуляк;
— заступник міністра внутрішніх справ України В.Ратушняк;
— заступник начальника ГУ МВС України у м. Києві В.Мазан;
— заступник начальника ГУ МВС України у м. Києві П. Фетчук;
— начальник управління громадської безпеки ГУ МВС України у м. Києві О.Мариненко;
—  начальник спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві С.Кусюк;
— голова Служби безпеки України  О.Якименко;
— перший заступник голови СБУ В.Тоцький;
— начальник спецпідрозділу “Альфа” СБУ О.Присяжний;
— начальник Антитерористичного центру СБУ А. Меркулов;
— перший заступник міністра Кабінету міністрів України В.Забарський;
— весь склад оперативного штабу, який був створений наказом голови СБУ О.Якименком для проведення Антитерористичної операції;
— повний  склад суддів Печерського районного суду м. Києва, якими було винесено завідомо неправосудну ухвалу  № 757/27190/13-Ц від 09.12.2013 року;
— посадові особи Київської міської ради, які в порушення статі 33 Конституції України подали позов до Печерського районного суду м. Києва, на підставі якого була винесена ухвала № 757/27190/13-Ц від 09.12.2014 року.

Дії цих осіб підпадають під статтю 255 Кримінального Кодексу України — “Створення злочинної організації”.

15

 

 

Зміни в ЗСУ - нове керівництво

Верховна Рада звільнила в.о. міністра оборони Михайла Коваля і призначила на його посаду генерал-полковника Валерія Гелетея.



За звільнення Михайла Коваля проголосували 327 народних депутатів.

Водночас, призначення  Валерія Гелетея підтримали 260 депутатів, один виступив проти.

Як відомо, у травні 2007 року Валерій Гелетей був призначений на посаду начальника Управління державної охорони України, де пропрацював до 2009 року.

У березні 2014-го Валерій Гелетей відповідник указом президента Олександра Турчинова знову призначений начальником УДО.


Президент Петро Порошенко представив Верховній Раді нового очільника Генерального штабу.

Під час свого виступу президент інформував, що новим начальником Генерального штабу він призначив генерал-лейтенанта Віктора Муженка.

Водночас, першим заступником голови Адміністрації президента буде Юрій Косюк, який буде курирувати взаємодію силового блоку.

Як відомо, з 2005 року Муженко був заступником командира 8 армійського корпусу, штаб якого знаходиться у Житомирі, а з квітня 2010 по травень 2012 - командиром.

Крім того, з жовтня 2003 по квітень 2004 виконував миротворчу місію в республіці Ірак на посаді начальника штабу - першого заступника командира 5 окремої механізованої бригади.


Екс-начальника Генерального штабу поранено у зоні АТО

Екс-начальник Генерального штабу – Командувач Збройних сил Михайло Куцин отримав контузію в зоні проведення антитерористичної операції та зараз перебуває у госпіталі. Про це повідомив президент Петро Порошенко під час засідання Верховної Ради.

"Я хочу окремо подякувати за роботу керівнику Генштабу Куцину, який отримав контузію і наразі перебуває у госпіталі", – заявив президент під час представлення нових керівників силових відомств.

Як раніше повідомлялося, генерал-лейтенант Куцин є інвалідом та не міг по закону займати посаду начальника Генштабу.

Як відомо, новим начальником Генштабу призначено генерал-лейтенанта Віктора Муженка

Також нагадаємо, що Верховна Рада сьогодні призначила міністром оборони Валерія Гелетея.


Президент України Петро Порошенко: "Українська армія потребує невідкладного реформування"

Верховна Рада України 3 липня підтримала внесену Президентом України кандидатуру на посаду Міністра оборони генерал-полковника Валерія Гелетея. Відповідний проект постанови підтримали 260 народних депутатів.

У своєму виступі на пленарному засіданні парламенту Глава держави наголосив, що критеріями, якими він керувався в питанні призначення силового блоку, стали професіоналізм, рішучість та самовідданість.

«Нашій армії необхідний керівник, який завдяки рішучості і наполегливості розпочне нарешті невідкладні реформи - реформи, які ми мали провести ще 20 років тому. Реформи, що дозволять нам створити таку армію, завдяки якій більше нікому не спаде на думку планувати агресію проти нашої держави», - підкреслив Президент під час представлення кандидатури Валерія Гелетея на посаду Міністра оборони.

Президент підкреслив, що винні у розвалі військово-промислового комплексу та розкраданні матеріальної бази Збройних Сил мають постати перед законом.

«Україна стоїть перед надскладними викликами. Ми маємо очистити армію від тих, хто паразитує, витягуючи з неї бюджетне фінансування. Ми маємо відродити потенціал нашого військово-промислового комплексу, який багато років слугував ширмою для відмивання грошей з бюджету через державне оборонне замовлення», - сказав Петро Порошенко.

«Ми маємо зробити все, щоб військовий – хоч генерал, хоч капітан, який взяв хабара, більше ніколи не зміг віддати честь», - наголосив він.

Глава держави констатував, що проведення Антитерористичної операції показало повний розвал системи тилового забезпечення.

Президент висловив переконання, що прихід нових людей у силові структури дозволить зламати корупційні схеми та дозволить притягнути до відповідальності зрадників, які намагалися нажитися на безпеці солдат.

«Ми не дозволимо ганьбити та паплюжити нашу армію. Так як країна сьогодні потребує захисту наших Збройних сил, Національної гвардії, прикордонників, Служби безпеки, так і армія сьогодні потребує вашого захисту. Не залиште сам на сам з такими, хто намагається підірвати віру в нашу армію, намагається паплюжити її, співаючи із закордонних голосів російської пропаганди», - наголосив Петро Порошенко.

Глава держави висловив подяку Михайлу Ковалю за високий рівень відповідальності, проявлений на посаді виконуючого обов’язки Міністра оборони.

Президент зазначив, що він прийняв рішення про призначення Михайла Коваля заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони.



http://tyzhden.ua/News/113618
http://tyzhden.ua/News/113617
http://tyzhden.ua/News/113619
http://www.president.gov.ua/news/30658.html

Огляд ЗМІ підготував Богдан Гордасевич,

10%, 2 голоси

75%, 15 голосів

15%, 3 голоси

У Києві провели ходу пам'яті за Максимом Чайкою

За що загинув Максим Чайка, або Хто насаджує фашизм в Одесі

17 квітня було 9 років, як перестало битися серце нашого побратима, одеського патріота Максима Чайки. Він прожив усього 21 рік та був вбитий під час звірячого нападу (15 на 3), виродками з організації "Антіфа" (вона ж "Родина" Маркова).

http://spavedfront.io.ua/s399068/za_shcho_zaginuv_maksim_chayka_abo_hto_nasadju_fashizm_v_odesi



НЕ ЗАБУДЕМО І НЕ ПРОСТИМ

ЗА ВБИВСТВО МАКСИМА ЧАЙКИ ДОТЕПЕР НІКОГО НЕ ПОКАРАНО

НЕ ТІЛЬКИ ОДЕСА ЗА ПОДІЇ 2-ГО ТРАВНЯ ПОТРЕБУЄ СЛІДСТВА І

СПРАВЕДЛИВОСТІ, АЛЕ І  СПРАВА МАКСИМА ЧАЙКИ !!!

100%, 20 голосів

0%, 0 голосів

Ось така історія нашого народу...



Іван Мазепа, видатний гетьман України

Гнат Хоткевич
 
ІВАН МАЗЕПА
 
Публіцистика (історія)
http://spavedfront.io.ua/s842037/ivan_mazepa_avtor_gnat_hotkevich
повний текст і ще
http://spavedfront.io.ua/s77658/ivan_mazepa_manifest_do_ukraenskogo_viyska_i_narodu._1708_r
http://spavedfront.io.ua/s79716/bogdan_hmelnickiy_getman_ukraeni
--------------------------------------
 
У 1654 році, вибившися з-під польської неволі, гетьман Богдан Хмельницький вступив у союз із Москвою на правах рівної держави. Се не була навіть автономія, се була чиста федерація. Так думав Хмельницький – та не так думала Москва. Вона зразу ж почала дивитись на Україну як на свою провінцію і всю свою діяльність, весь свій розум уживала тільки на те, як би убити в українськім народі дух самостійності і зробити українців такими ж рабами, якими вічно були москалі.

І Хмельницький скоро, зараз же побачив, що союз демократичної України з самодержавною Росією добра не дасть. А коли Москва першим же ділом ввела в Київ сильний свій гарнізон і поставила .там свого воїводу, побачила біду й старшина козацька – і от з того часу нема вже союзу України й Москви, з того часу – тільки боротьба: Москва хоче наложити руку на всі права і свободи українського народу, а народ в лиці кращих своїх людей бореться протів того. І ся боротьба червоною ниткою проходить через всю дальшу історію України. Проти московських кайданів повстають і Виговський, і Юрій Хмельницький, і Тетеря, і Брюховецький, і Дорошенко; свідома інтелігенція козацька чує всю гіркість будучої неволі свого народу і бореться за свободу. Але ворог показався сильнішим, ніж Польща – і шаг за шагом, рік за роком Україна тратить свої права, Москва забирає все в свої руки і обертає вільну, незалежну Україну в свою область.

Послідні сплески сієї боротьби за долю свого народу бачимо три гетьмані Мазепі, але Москва жорстоко роздавила сю послідню спробу – і від того часу нема України. Загибло й саме ім'я її, викреслилася вона з історії вселюдської. Поділила Москва Україну на «губернії», убила не тільки дух свободи, але й душу саму, вирвала язика – і став наш народ безграмотнішим серед безграмотних, темніший серед темних, рабом рабів.

Але прийшли інші часи, розбилася віковічна московська тюрма, висипали на вільне повітря всі віками томлені невольники, а серед них і Україна. То ж настав час спомянути всіх наших борців за долю народню, а в їх числі і гетьмана Мазепу. Може, й не весь він чистий, як Христос, може, й не один гріх є на його душі, але все ж його ім'я серед борців, а не серед тих, хто «за шмат гнилої ковбаси» продавав і рідний край, і народ, і його будучність, і свободу, а гетьмана Мазепу узивав зрадником і анахтему йому в церкві возглашав. [ Читати далі ]


85%, 17 голосів

10%, 2 голоси

5%, 1 голос

Просто мій день народження

ВІДСВЯТКУВАВ СВОЄ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
19-ГО ЧЕРВНЯ ПРОСТО ЧУДОВО !!!

ПЕРЕПОВІДАТИ ЗАЙВЕ, ТОМУ ПРОСТО ОСЬ ЧАСТИНА НАЙКРАЩОГО У НЬОМУ









Ніхто не знав, що саме таке ретро-авто і є моя мрія, а онук Русланчик серцем відчув і подарував


100%, 16 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

І тільки ла-ла-ла...

Втішає тільки це всесвітнє ла-ла-ла-ла-ла...



І народна творчість в стилі Михалкова

Да чтобы челюсти свело
Тому, кто распевает это.
Наш Путин вовсе не ху.ло.
Он весь дитя добра и света.
И мне, как патриоту, в лом,
Да и обидно за державу,
Когда его кругом ху.лом
Налево кличут и направо.
Возводят на него хулу –
Страны кормилу и поилу,
А ведь не каждому ху.лу
Такое вытерпеть под силу.
Да кто доверил бы ху.ле,
Когда бы не было в том прока,
Сидеть безвылазно в Кремле
Уж почитай четыре срока?
Дай бог, чтоб дальше нас вела,
Преграды огибая ловко,
Рука железная ху.ла
И мудрая боеголовка..



Розмова Путіна перед дзеркалом

Я не мудак, а честный русский парень.
Торгую нефтью и порой хожу в дзю- до.
А вы мне веником по ботексу, по харе!
И почему-то называете Х_уйло.
Но вы, поверьте, я не мэксиканец,
Там Хуанит и Хулио полно.
Но вы упорно называете - засранец,
И постоянно добавляете Х_уйло!
Идёт толпа болельшиков, ликуя.
И на айфон снимается кино.
Но вся массовка, не пойму, какого куя,
Под барабанов стук кричит, что я - Х_уйло!
В натуре, это просто непонятка!
Вот кто то харю высунул в окно,
В квартире этой детская кроватка
И из неё мне слышится: - Х_уйло!

(автор не я, а перепост мій)




92%, 34 голоси

0%, 0 голосів

8%, 3 голоси

Мені дивно: всього 25,848 чоловік у світі проти Путіна

  • Jobs Act Speech

  • Create and Sign Petitions Now

    We the People

we petition the obama administration to: Impose personal sanctions on President of Russian Federation Vladimir Putin

Beginning on February 26, pro-Russian forces began to gradually take control of the Crimean peninsula. Many of them were widely believed to be Russian military personnel without insignia. On March 1 Vladimir Putin addressed to the Federation Council for permission to use the armed forces of Russia in Ukraine. On March 18 Russia annexed Crimea. On April 17 Russian president Vladimir Putin confirmed Russian involvement in Crimea, remarking that "Of course, Russian servicemen backed the Crimean self-defense forces".Beginning in April on the Eastern Ukraine, pro-Russian forces began seizing government buildings including seats of local governance, police stations, and other security facilities. We demand to impose personal sanctions on Mr Putin and Cabinet of Ministers of Russian Federation

Created: May 22, 2014
Learn about Petition Thresholds

It's up to you to build support for petitions you care about and gather more signatures. A petition must get 150 signatures in order to be publicly searchable on WhiteHouse.gov.

Over time, we may need to adjust the petition signature thresholds, but we'll always let you know what the thresholds are.

Signatures needed by June 21, 2014 to reach goal of 100,000
74,152
Total signatures on this petition
25,848
A whitehouse.gov account is required to sign Petitions.
WHY?
If you're logged in, but having trouble signing this petition, click here for help.
Signatures: 39 of 25,848
creator
Р. А.
Bomont, WV
May 22, 2014
Signature # 1
T. N.
June 18, 2014
Signature # 25,848
T. L.
June 18, 2014
Signature # 25,847
G. Z.
June 18, 2014
Signature # 25,846

(і так далі)

31.05.2014

На сайті Білого дому розміщено нову петицію, автори якої закликають Сполучені Штати запровадити персональні санкції проти президента Росії Володимира Путіна.
 
«1 березня Володимир Путін звернувся до Ради Федерації для отримання дозволу на використання збройних сил Росії в Україні. 18 березня Росія анексувала Крим», – ідеться в петиції.
 
«17 квітня президент Росії Володимир Путін підтвердив участь Росії у розпалюванні ситуації в Криму, відзначивши, що це були «звичайно, російські військовослужбовці за підтримки кримських сил самооборони», – нагадують автори звернення, які також вказують на захоплення проросійськими силами адміністративних будівель на сході України.
 
Для того, щоб адміністрація президента США Барака Обами була зобов’язана розглянути петицію, до 21 червня її мають підписати 100 тисяч людей.
 
За станом на 31 травня петицію підписали близько 20 тисяч осіб.
 
Петицію може підписати громадянин будь-якої країни, не лише США.
 
Раніше в травні понад 100 тисяч підписів зібрала петиція про визнання Росії спонсором тероризму.
 
Адміністрація президента США зобов’язалася розглядати і давати відповідь на громадянські петиції, оприлюднені у спеціальному розділі сайту Білого дому, якщо вони набирають визначене число підписів за певний час. Відповідь не мусить полягати у виконанні вимог петиції.

Загинули за Україну

Терористи збили літак під Луганськом - 49 загиблих

Бойовики в ніч на суботу, 14 червня, збили під Луганськом військово-транспортний літак Іл-76. Загинули 49 осіб. Прокуратура розслідує теракт.



 14.06.2014

На борту збитого терористами під Луганськом Іл-76 було 40 українських військовослужбовців і дев’ятеро членів екіпажу. Усі вони загинули, повідомляється на сайті Генеральної прокуратури України. Військово-транспортний літак Збройних Сил України було збито пострілами з зенітної установки та крупнокаліберного кулемета, зазначається на сайті Міністерства оборони України.

Трагедія сталася під час заходу на посадку в аеропорту м. Луганська близько першої години ночі у суботу, 14 червня. За цим фактом прокуратура почала досудове розслідування кримінального правопорушення, за ч. 3 ст. 258 КК України (терористичний акт, що призвів до загибелі людей та значної майнової шкоди).

За даними міністерства оборони, ІЛ-76 здійснював перевезення особового складу з метою ротації. На борту літака перебували військовослужбовці, техніка, спорядження та продовольство.

Наталя Неділько


Збройні зіткнення на Луганщині тривають другу добу

Другу добу в місті Щастя (Луганська обл.) відбуваються збройні зіткнення, повідомляє прес-служба Луганської міської ради.

13 червня в місті Щастя відбувалися збройні зіткнення, які станом на ранок 14 червня тривають.

Другу добу в місті Щастя (Луганська обл.) відбуваються збройні зіткнення, повідомляє прес-служба Луганської міської ради.

"13 червня в місті Щастя відбувалися збройні зіткнення, які станом на ранок 14 червня тривають. Вчора з 02.05 до 02.10 на території міста був проведений запуск сирен систем оповіщення. Можлива причина - летів літак", - йдеться в повідомленні.

За даними відділу з питань захисту населення і території від надзвичайних ситуацій департаменту забезпечення життєдіяльності міста Луганської міської ради, за минулу добу в обласному центрі "ситуація була відносно стабільною, надзвичайних ситуацій не відбувалося".

У міськраді наголошують, що всі комунальні та екстрені служби міста працювали і продовжують функціонувати в штатному режимі, безперебійно курсує громадський транспорт. Луганськ забезпечений продуктами харчування, медикаментами, паливом.

Як повідомлялося, 12 червня представники самопроголошеної "Луганській народної республіки" захопили в місті Щастя будівлю училища професійної підготовки працівників міліції. Вони зажадали виділити приміщення для розміщення "комендатури" самопроголошеної "ЛНР".


У двох областях оголошено жалобу за загиблими в аеропорту Луганська

Виконуюча обов'язки Луганської облдержадміністрації Ірина Верігіна оголосила суботу, 14 червня, днем жалоби за загиблими біля луганського аеропорту військовослужбовцями.

Про це повідомляє прес-служба Луганської облдержадміністрації, - передає Інтерфакс-Україна.

У день жалоби на всій території області передбачено приспустити державні прапори України на будинках і будівлях органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

Також буде внесено відповідні зміни до програм теле- і радіопередач.

Луганська облдержадміністрація висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблих.

"Луганщина сумує разом із рідними загиблих військових. Це страшно, що сьогодні на луганській землі гинуть люди. Терористи за це відповідатимуть", - заявила Верігіна.

Разом з тим, на Дніпропетровщині 15 та 16 червня 2014 року також оголошено Днями жалоби.

"У зв'язку з загибеллю 14 червня 2014 року військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції", - йдеться у розпорядженні голови Дніпропетровської облдержадміністрації

У дні жалоби на всій території області будуть приспущені державні прапори України на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, а також скасовані розважально-концертні заходи, спортивні змагання.

Як відомо, у ніч із 13 на 14 червня терористи підбили військово-транспортний літак Повітряних сил Збройних сил України ІЛ-76, який заходив на посадку в аеропорту Луганськ. Загинуло 49 осіб.




Танки, Іл-76, що далі?

Величезний транспортник з чотирма двигунами Іл-76 при заході на посадку – просто ідеальна мішень, у яку влучить навіть дитина, якщо їй дати в руки ПЗРК. Літак з випущеними шасі і закрилками, гасить швидкість і, ніби зависає в кількох сотнях метрів над землею. Здавалося, що після загибелі людей на борту збитого Мі-8, керівництво АТО мало б зробити висновки. Висновків не зроблено.

Так, війна – це завжди смерть. Але так втрачати людей – це злочин. Дмитро Тимчук пише у своєму ФБ: "В районі розташування аеропорту раніше були зафіксовані вогньові точки противника – фактично об'єкт, контрольований українськими силовиками, знаходиться в облозі". Тобто, на аеродром, навколо якого не встановлено зону безпеки, саджати величезний транспортник – це означає грати в "російську рулетку". Вистрілять, чи не вистрілять? Як пощастить. Знаєте, це треба бути або непрофесіоналом, або мерзотником, щоб гратись чужими життями в такі ігри. Або – ще один варіант – ну дуже ненавидіти і українську армію, і все, що пов'язано з Україною.

Буквально кілька днів тому спостерігав, як генерал-майор Розмазнін намагається відповісти на питання, що зроблено для захисту наших вертольотів, які виконують бойові завдання. Генерал розповів про броньові щити, які встановлюють на гелікоптери. Так, посилення броні – дуже гарна ідея. Броня, звісно, захистить. Від хуліганів, які стрілятимуть з карабіну "Сайга" по вертушці, що пролітає над їхнім будинком. Від ракети вони не врятують. Тут треба перевірити, чи заряджені касети з тепловими ловушками і чи вистачає бортових акумуляторів, які живлять мережу для відстрілу антиракет. Маю інформацію, що з цим ситуація така ж, як і з бронежилетами. І, звісно – встановлення периметру охорони аеродромів, який гарантує безпеку повітряних суден під час зльоту і заходу на посадку. Патрулювання бойових гелікоптерів, здатних знищити вогневі точки бойовиків, під час приземлення авіаційної техніки.

Пане Президенте, починайте діяти! Можливо, в Адміністрації кипить робота, але люди про це нічого не знають. Звісно, тиждень після інавгурації – це дуже мало. Але Україна обрала Президента військового часу. І це змінює всі наші уявлення про час і терміни прийняття рішень. Звісно, ми чули про якісь телефонні розмови Петра Порошенка з Володимиром Путіним – саме під час заїзду на територію України трьох танків з Росії. Дехто із спостерігачів факт перетину нашого кордону танками і їх пересування центральними вулицями українських міст кваліфікує, як стандартну процедуру танкової розвідки, мета якої: визначити наявність і глибину протитанкової оборони, дії авіації, розташування мінних полів, наявність підрозділів з протитанковим озброєнням та інше. Противник розвідку провів. Що далі? Люди, які здатні з окремих повідомлень відтворювати загальну картину, дають жорсткий прогноз. Хоча, навіть російські генерали не можуть зазирнути в голову до свого головнокомандувача. В таких ситуаціях діє класичний принцип: хочеш миру – готуйся до війни.

Дмитро Тузов Політичний оглядач

http://uainfo.org/blogosphere/politika/339917-yegor-sobolyev-yaku-lyustracyu-mi-zaproponuvali-petru-poroshenku-blogi-up.html
http://www.newsru.ua/ukraine/14jun2014/schastia.html
 

Рада Європи шокована діями бойовиків у Луганську

Рада Європи шокована новиною про загибель 49 українських військових, які були на борту літака ІЛ-76, підбитого терористами в аеропорту Луганська в ніч на 14 червня



 14.06.2014
Терористи нічого не досягнуть "холоднокровним безглуздим вбивством" українських військових, які були на борту збитого у Луганську транспортного літака. Про це йдеться у заяві генерального секретаря РЄ Турбйорна Ягланда.

Рада Європи шокована новиною про загибель 49 українських військових, які були на борту літака ІЛ-76, підбитого терористами в аеропорту Луганська. Про це йдеться у заяві генерального секретаря РЄ Турбйорна Ягланда, яку він зробив зранку у суботу 14 червня. "Я вражений і глибоко стурбований цією звісткою про трагічну втрату людських життів в Україні", - йдеться у заяві. Турбйорн Ягланд наголосив, що "терористи нічого не досягнуть цим холоднокровним безглуздим вбивством" і заявив, що Рада Європи продовжуватиме робити усе можливе у "межах свого мандату", щоб стабілізувати ситуацію в Україні. "Президент Порошенко може розраховувати на нашу підтримку", - сказав він.

Як відомо, Тубйорн Ягланд не раз наголошував на тому, що Рада Європи не займатиме позицію щодо підтримки якоїсь однієї зі сторін у конфлікті між Україною та Росією, а розглядатиме ситуацію лише з точки зору захисту прав людини, чим напряму опікується РЄ. Проте, як повідомило сьогодні DW джерело в апараті Ради Європи, новина з Луганська змусила Турбйорн Ягланд "переглянути свою позицію нейтралітету". "Фактично, у цій заяві вперше від початку конфлікту генсек чітко зайняв позицію на підтримку України", -- сказало джерело.

 Вікторія Власенко


Сенатор Менендес закликав Обаму вдатися до секторальних санкцій проти Росії


14 червня 2014, 13:19

Вдатися до жорсткіших санкцій проти Росії закликав американського президента Барака Обаму керівник сенатського комітету з закордонних справ Роберт Менендес.

За його словами, російська влада продовжує підтримувати та комплектувати загони бойовиків на Сході України. Такі ворожі та дестабілізуючі дії Кремля - вимагають від США термінової реакції у вигляді обмежень щодо низки секторів російської економіки, наголосив сенатор.

Згадав Менендес і про російські танки, що перетнули українські кордони. Це, на думку Менендеса  є свідченням значної ескалації конфлікту, яке міжнародна спільнота не має права проігнорувати.


http://www.5.ua/ukrajina/suspilstvo/item/386412-senator-menendes-zaklykav-obamu-vdatysia-do-sektoralnykh-sanktsii-proty-rosii
підготував огляд ЗМІ Богдан Гордасевич, «РАЗОМ TV»

94%, 29 голосів

6%, 2 голоси

Олег Ольжич. Поет національного героїзму



У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни.

Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.

Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".

У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.
 
До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.

Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем.


Євген Коновалець і наша доба

Як стверджують біографи Ольжича, ця зустріч мала вирішальне значення для його подальшої долі як діяча націоналістичного руху. Полковник Коновалець побачив у молодому вченому та видатному поетові обізнану з тодішньою дійсністю в Україні людину, яка дуже добре розуміла значення духовного фактора у визвольно-революційному процесі державного відродження українського народу.

У 1928 році в Празі з’являється друком перше оповідання молодого літератора під назвою "Рудько", підписане псевдонімом О. Лелека. Навчання на філософському факультеті Олег Кандиба завершив у 1929 році, водночас навчаючись на літературно-історичному відділі Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова. Того ж року в журналах "Літературно-науковий вісник", "Студентський вісник" публікуються перші вірші поета.

Як стверджував Улас Самчук, відомий український письменник, публікації О.Ольжича у "Віснику" забезпечили йому "одне з перших місць емігрантського Олімпу".
 
У 1929 році О. Кандиба вступає до Організації українських націоналістів й одразу ж стає її провідним діячем. На доручення полковника Є.Коновальця він організував "Культурну референтуру ОУН", яка налагодила випуск легальних і нелегальних видань українських націоналістів, об’єднала довкола себе чимало відомих діячів культури та мистецтва.

Ольжич був одним із будівничих та оборонців Карпатської України, яка постала у березні 1939 року внаслідок розвалу Чехословацької Республіки.

У 1940 році стався розкол ОУН, зокрема група молодих націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою утворила "революційний провід ОУН". Ольжич різко засудив розкол і беззастережно став на бік ОУН під керівництвом полковника Андрія Мельника.


"Найкраща людина, яку можна мати за вождя". До 120-річчя Андрія Мельника

З вибухом Другої світової війни О.Ольжич на чолі перших похідних груп ОУН вирушає в Україну й очолює націоналістичне підпілля в Києві. З його ініціативи у столиці розпочинається розбудова українського політичного і культурного життя. Постає Українська національна Рада як майбутній парламент незалежної України. Починає виходити газета "Українське Слово", організовуються інші українські інституції.

З метою мобілізації народу на побудову Української держави О.Ольжич за дорученням проводу ОУН організовує багатолюдне відзначення та звеличення подвигу героїв, які у 1921 році були розстріляні більшовиками поблизу села Базар, що на Житомирщині. Незважаючи на протидію окупаційної німецької влади, до Базару зійшлася велика кількість українців з усієї України. Німці, здивовані розмахом маніфестації, зайняли спочатку вичікувальну позицію. Але вже невдовзі розпочалися арешти, зокрема, найбільш масові — на Житомирщині та Коростенщині. До початку грудня було заарештовано понад 200 активістів ОУН.

Активізація діяльності ОУН на східних теренах призводить, врешті-решт, до масових арештів у Києві. Зокрема заарештовано, а згодом страчено у Бабиному Яру Олену та Михайла Теліг, Івана Рогача, Петра Кошика, Ореста Чимеринського та інших чільних діячів ОУН.

На той час О.Ольжич як заступник голови ОУН фактично керує всією роботою націоналістичного підпілля в Україні, а тому змушений постійно переховуватися від окупантів. Він покидає Київ та оселяється на Прикарпатті, де на той час вже активно діють партизанські відділи ОУН та загони УПА.




"Незриме військо поневоленої нації". Якими мали бути його солдати?

Усвідомлюючи неминучість поразки у війні Німеччини та окупації Радянським Союзом території України, О.Ольжич ухвалює рішення про створення "Куреня смерті", загону добровольців, який мав залишитися за лінією фронту з метою проведення широкомасштабних диверсійних акцій в тилу ворога.

Очевидно, він добре розумів приреченість людей, які б відважилися на цей крок, однак вважав, що ідея нових Тернопілів чи Крутів неодмінно підніме на нову боротьбу майбутні покоління українців. Але О. Ольжичу так і не вдалося реалізувати свою ідею.

Фашисти чатують за ним, а в травні 1944 року на конспіративній квартирі у Львові гестапівці знаходять його й заарештовують. На сьогодні існують три версії, що пояснюють причини та обставини арешту провідника ОУН.

Зокрема, висловлюється припущення, що арешт О. Ольжича відбувся через "провал" однієї з його зв’язкових, яка раніше потрапила до гестапо й видала керівника українського націоналістичного підпілля.

Арешт провідника міг бути спричинений цілеспрямованою діяльністю німецьких спецслужб, які розшукували рукопис книжки "Революція рве кайдани", де О.Ольжич зібрав факти про злочини нацистської Німеччини проти українського народу.


Українська націоналістична преса УВО, ОУН, УПА, УГВР (1928-1951)

Також існує припущення, що арешт керівника ОУН зумовлений його намаганнями встановити контакти із західними союзниками, які на той час готувалися до відкриття другого фронту. У всякому разi можна стверджувати, що питання арешту О.Ольжича — одне із малодосліджених у його біографії й потребує додаткового вивчення.

Як особу, особливо небезпечну для Рейху, його терміново везуть на допит у Берлін, а згодом — у концтабір Заксенхаузен, де після неймовірно жорстоких катувань він загинув. Тіло героя було наказано спалити у крематорії.

Творча спадщина О.Ольжича, якщо не брати до уваги його наукових праць, невелика: три поетичні збірки, низка публіцистичних статей та кілька нарисів про культуру. Але, як стверджує Зенон Городиський, соратник О. Ольжича з національно-визвольної боротьби, вона "багата за змістом, бо в ній він глибоко з’ясував ідеологічні засади і напрями культурної політики".

За життя О. Ольжич видав лише дві книжки поезій: "Рінь" (Львів, 1935) та "Вежі" (Прага, 1940). Третя збірка "Підзамчя", упорядкована самим автором, побачила світ уже після його смерті.

Поетична творчість О. Ольжича має безпосередній зв’язок із його ідеологічними та політичними переконаннями. Саме у поетичних формах він намагався скристалізувати власні ідеологічні й навіть політичні концепти.

Ольжич вважав, що прогрес та відносне матеріальне благополуччя зіпсували людину, а бездуховність або ж фальшива соціалістично-інтернаціоналістська культура вбивала у ній творчі потенції. Саму ж людину він хотів бачити якісно оновленою.

Це добре підмітив Олег Штуль-Жданович, соратник О. Ольжича, який, зокрема, відзначав: "Маємо на увазі, що та людина була не зіпсута, та людина не вміла на конференціях говорити про мир, а в суті готувати війну, та людина не вміла говорити про боротьбу за правду, а торгувати тією правдою одночасно". І до образу людини морально чистої звернувся зір О. Ольжича.

У цьому контексті характерною є поема "Городок 32", яку можна вважати програмним твором поета. "Городоцький чин", "городоцька трагедія" — тема, з відомих причин маловідома в українській літературі. А тому доробок О.Ольжича і в цьому плані видається значущим.

Василь Білас і Дмитро Данилишин, бойовики УВО-ОУН у 1932 році здійснили невдалий напад на поштову установу в місті Городку, що на Львівщині. Тікаючи, молоді хлопці були схоплені польськими жандармами й заарештовані, а згодом страчені. Але геройська постава, мужність, лицарська поведінка молодих хлопців під час суду вразили українське суспільство.

Як інтерпретує цю тему О.Ольжич? Для поета подвиг молодих галицьких хлопців, — це привід для розмови більш широкої та важливої. Для автора це нагода порушити низку проблем, які й сьогодні залишаються актуальними. Найголовніша з них — формування в українця характеру безкомпромісного воїна, готового віддати життя за визволення своєї Батьківщини.


До питання про ідеологію Організації українських націоналістів

Ольжич у притаманній йому манері — стиль, мов переблиск гострого меча, наче крицевий передзвін — не залишає ворогам України жодних шансів. Рубікон перейдено, моральний бар’єр слабкодухості подолано, всяка жертва віднині потребує помсти. Все особистісне, що пов’язане з добробутом, віднині має відійти на задній план.

Лише "дух одвічної стихії", що об’єднає мільйони, поведе до вистражданої волі:


Потрібно всіх у роботі,

А серце б’є, як обух.

Прокляття моїй плоті,

Що слабша за мій дух.


Подвиг В.Біласа і Д.Данилишина став зразком мужності й жертовності покоління, до якого належав О.Ольжич. Це була одна з найтрагічніших подій, яка глибоко вплинула на почуття і свідомість не лише галичан, а й всього українського народу.

Як поет, О. Ольжич усіляко пропагував цінності, що підкреслювали героїчну суть українця та української нації. В одній із статей він писав: "Віднайшовши героїчний життєвий ідеал, нація не боїться уже ніяких фізичних ударів. З почуттям власного благословення на чолі, назавжди рішена на свойому шляху, в революції народжена, сучасна Україна спокійним ликом зустрічає негоди і бурі, знаючи, що вони розвіються, а вона буде".

Ольжич гартував характер української людини, бо хотів, щоб залізний характер мала українська нація.



P.S.Більше про життя, творчість і боротьбу О.Ольжича можна дізнатися у книзі - Б. Червак "Слово, що стало зброєю" (До 100-річчя від дня народження О.Ольжича) - Київ; Видавництво ім. Олени Теліги, 2007 р.

Богдан Червак
http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/08/27/92187/

85%, 17 голосів

0%, 0 голосів

15%, 3 голоси

Перемога Небесної Сотні !!!

УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРИСВЯЧЕНЕ СКЛАДАННЮ ПРИСЯГИ НОВООБРАНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ ПЕТРОМ ПОРОШЕНКОМ
 


У СУБОТУ, 7 ЧЕРВНЯ 2014 РОКУ, ВІДБУЛОСЯ УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРИСВЯЧЕНЕ СКЛАДАННЮ ПРИСЯГИ НОВООБРАНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ ПЕТРОМ ПОРОШЕНКОМ
Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов зазначив: відповідно до статті 104 Конституції України новообраний Президент України вступає на пост з моменту складання присяги Українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.
О.Турчинов повідомив, що в урочистому засіданні беруть участь: народні депутати України, Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк та члени Уряду, Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, колишні голови Верховної Ради України та Уряду України, Голова та члени Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України та голови вищих спеціалізованих судів України, виконуючий обов'язки Генерального прокурора України, Голова Національного банку України, Голова та члени Центральної виборчої комісії, Президент Національної академії наук України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Київський міський голова, голови обласних рад та адміністрацій, предстоятелі церков і релігійних об'єднань України.
В урочистому засіданні також беруть участь високоповажні іноземні гості: Федеральний Президент Австрійської Республіки Гайнц Фішер, Президент Республіки Албанія Буяр Фаїк Нішані, Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко, Президент Республіки Грузія Георгій Маргвелашвілі, Президент Литовської Республіки Даля Грібаускайтє, Президент Республіки Польща Броніслав Коморовський, Федеральний Президент Швейцарської конфедерації, діючий голова ОБСЄ Дідьє Буркхальтер, Президент Федеративної республіки Німеччина Йоахим Гаук, Президент Республіки Македонія Георге Іванов, Президент Республіки Молдова Ніколае Тімофті, Президент Румунії Траян Бесеску, Президент Республіки Словенія Борут Пахор, Президент Словацької республіки Іван Гашпарович, Віце-президент США Джозеф Байден, Прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер, Прем'єр-міністр Казахстану Карім Масімов, Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд, Президент Ради Європи Герман Ван Ромпей, Генеральний секретар ОБСЄ Ламберто Дзанньєр, Прем'єр-міністр Латвії Лаймдота Страуюма, Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, екс-Президент Республіки Польща Александер Квасьнєвський, екс-Президент ЄП Пет Кокс, Голова парламенту Азербайджану Октай Асадов, представники іноземних делегацій, дипломатичного корпусу, духовенства та громадськості.
Учасники урочистого засідання оплесками зустріли Петра Порошенка.
Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов відкрив урочисте засідання.
У виконанні хору прозвучав Державний Гімн України.
Слово для оголошення результатів виборів Президента України було надано Голові Центральної виборчої комісії Михайлу Охендовському. Він оголосив, що за результатами позачергових виборів Президента України, які відбулися 25 травня 2014 року, Президентом України обрано Порошенка Петра Олексійовича.
Голова Конституційного Суду України Юрій Баулін повідомив про виконання новообраним Президентом України усіх конституційних вимог щодо несумісності з посадою Президента України та відсутності інших обставин, що унеможливлювали б складення ним присяги.
Голова Конституційного Суду Ю.Баулін вручив новообраному Президенту України Петру Порошенку текст присяги Українському народові, визначений Конституцією України.
Новообраний Президент України, поклавши руку на Конституцію України і на Пересопницьке Євангеліє, проголосив присягу Українському народові.
У сесійний зал було внесено штандарт Президента України.
Голова Конституційного Суду Ю.Баулін оголосив, що Петро Порошенко вступив на пост Президента України.
Президент України Петро Порошенко зайняв спеціально визначене місце у сесійному залі Верховної Ради України, поруч з яким розташовано Прапор (штандарт) Президента України, підписав текст присяги і передав його Голові Конституційного Суду України.
Голова Конституційного Суду України Ю.Баулін оголосив: новообраний Президент України склав присягу відповідно до статті 104 Конституції України і вступив на пост Президента України.
Президент України підписав Указ про призначення П.Порошенка Верховним Головномандувачем Збройних Сил України.
Голова Центральної виборчої комісії М.Охендовський вручив посвідчення Президента України.
Голова Конституційного Суду України вручив Главі держави офіційні символи влади - Знак Президента України, Гербову печатку і Булаву.
О.Турчинов запросив Президента України на трибуну для виголошення Звернення до Українського народу.
У сесійному залі прозвучав духовний Гімн України "Боже великий, єдиний, нам Україну храни".
Президент України Петро Порошенко з трибуни Верховної Ради України звернувся до присутніх з інавгураційною промовою.
Він зазначив: "Від Львова до Донецька, від Чернігова до Севастополя, ми, українці, живий вогник у сім'ї європейських народів, діяльні співробітники європейської цивілізаційної праці". Так казав Іван Франко.
"Стояти ногами й серцем на Україні, свої голови держати в Європі", - заповідав Михайло Драгоманов", - процитував він.
П.Порошенко відзначив, що повернення України до свого природного, європейського, стану було омріяне багатьма поколіннями.
"Диктатура, що панувала останніми роками в Україні, прагнула позбавити нас цієї перспективи - народ повстав.
Переможна Революція гідності змінила не лише владу.
Країна зробилася інакшою. Іншими стали люди.
Настав час невідворотних позитивних змін.
Щоб запровадити їх, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність.
На заваді колосальних можливостей, які з падінням тиранії відкрилися для європейської модернізації України, стала справжня війна, спланована і розв'язана на українському Донбасі.
Досі багато хто думав, начебто Незалежність дісталася нам без жодних зусиль.
Це - неправда! За нашу незалежність, самостійність боролися цілі  покоління українських патріотів.
За неї полягли герої Небесної сотні", - зазначив П.Порошенко і звернувся з проханням до учасників урочистого засідання вшанувати хвилиною мовчання пам'ять всіх, хто поліг за волю й незалежність України.
Учасники урочистого засідання хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх, хто загинув за волю і свободу України.
П.Порошенко далі зазначив, що йде на посаду Президента, щоб зберегти і зміцнити єдність України, забезпечити тривалий мир і гарантувати надійну безпеку.
"Знаю: мир - найголовніше, чого прагне сьогодні український народ.
У глави держави - широкий вибір різноманітних інструментів для забезпечення територіальної цілісності України і мирного життя громадян.
Повноважень і рішучості не забракне. Я не хочу війни. Я не прагну помсти. Хоча перед очима - великі жертви, принесені українським народом.
Я прагну миру і доб'юся єдності України. Тому розпочинаю свою роботу з пропозиції мирного плану", - наголосив Президент України.
П.Порошенко закликав всіх, хто незаконно взяв до рук зброю, скласти її, гарантуючи у відповідь "звільнення від кримінальної відповідальності тих, на чиїх руках не має крові українських воїнів та мирних людей і тих, хто не причетний до фінансування тероризму".
Глава держави також гарантував контрольований коридор для російських найманців, які захочуть повернутися додому і мирний діалог. "Зрозуміло, що не зі "стрєлкамі", "абвєрамі", "бєсамі" чи іншою нечистю. Йдеться про діалог з мирними громадянами України", - уточнив він.
П.Порошенко окремо звернутися до співвітчизників з Донеччини та Луганщини російською мовою:
"Дорогие наши братья и сестры, сограждане!
Многие из вас уже успели ощутить на себе "прелести" правления террористов.
Они, помимо мародерства и издевательства над мирными гражданами, привели и без того кризисную экономику региона на грань полной катастрофы.
Но мы ни при каких обстоятельствах не оставим вас в беде.
Всенародные выборы Президента поставили жирный крест на мифе о якобы нелегитимной киевской власти.
Этот миф посеян и взращен российской пропагандой и кланом Януковича, который предал Донбасс и ограбил его еще в большей степени, чем всю страну.
Донецкой областью он безраздельно правил 17 лет. А теперьь финансирует террористов.
Именно он несет полную ответственность за политическую и социально-экономическую ситуацию, в которой оказался регион.
И за безработицу, и за бедность, и за беженцев.
И за убитых граждан, и за слезы матерей".
П.Порошенко зазначив, що найближчим часом приїде в Донбас "з миром, з проектом децентралізації влади, з гарантією вільного використання в регіоні російської мови, з твердим наміром не ділити українців на правильних і неправильних, з повагою до специфіки регіонів, до права місцевих громад на свої нюанси у питаннях історичної пам'яті, пантеону героїв, релігійних традицій, з опрацьованим ще до виборів спільним проектом з нашими партнерами з Євросоюзу по створенню робочих місць на Сході України, з перспективою інвестицій, з проектом програми економічної реконструкції Донбасу".
"Сьогодні нам потрібен легітимний партнер по діалогу. Говорити з бандитами ми не будемо. А діючі місцеві депутати вже нікого не представляють. І ми готові оголосити дострокові місцеві виборі в Донбасі. Такий мій мирний план для Донбасу та всієї країни!", - заявив П.Порошенко.
Президент України наголосив на тому, що "дискусії не підлягає питання про територіальну цілісність України". "Щойно я присягнув "усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України", і завжди буду вірний цій святій обітниці", - зазначив він.
П.Порошенко також відзначив, що "Україна - різноманітна, але вона сильна духом і духом єдина!", і він був глибоко вражений "патріотизмом мешканців південних та східних українськими областей від Одещини до Харківщини". "Мир ще не настав, але вже сьогодні ми твердо можемо сказати, що важкі випробування об'єднали українську родину. Вони зміцнили нас як українську політичну націю, впевнену у своєму європейському виборі", - наголосив він.
Президент України у виступі неодноразово говорив про мир: "Мир, якого ми сподіваємося досягти найближчим часом, не буде тривалим, якщо ми належним чином не зміцнимо нашу безпеку. Щоб мир став довготривалим, нам слід призвичаїтися до життя в умовах постійної бойової готовності. Ми повинні тримати порох сухим".
П.Порошенко назвав найголовнішим пріоритетом армію та її переозброєння зусиллями вітчизняного військово-промислового комплексу. За його словами, завантаження державними замовленнями підприємств ВПК дасть поштовх реіндустріалізації економіки. "Хто шкодує коштів годувати свої збройні сили, той годує чужу армію. А наша армія повинна стати справжньою елітою українства", - наголосив Глава держави і зазначив, що "все, від чого залежить забезпечення стійкого миру та безпеки України, ми повинні зробити своїми силами".
"Найнадійніші наші союзники і найкращі гаранти миру - армія, флот, Нацгвардія та професійні спецслужби!
Ніхто нас не захищатиме, доки ми не навчимось оборонятися самі", - наголосив він.
Президент України зазначив, що використає свій дипломатичний досвід, щоб забезпечити підписання міжнародного договору, який прийшов би на заміну Будапештському меморандуму. Такий договір має надати прямі та надійні гарантії миру та безпеки - аж до військової підтримки в разі загрози територіальній цілісності.
П.Порошенко торкнувся питання повернення Криму. "Росія окупувала Крим, який був, є і буде українським.
Вчора під час зустрічі в Нормандії я саме так і сказав Президенту Путіну - Крим є українським. І крапка.
Ні з ким не може бути компромісу в питаннях Криму, європейського вибору і державного устрою.
А все інше повинно обговорюватися і вирішуватися за столом переговорів. Будь-які спроби зовнішнього і внутрішнього поневолення українців - зустрічають і зустрінуть найрішучішу відсіч.
Ми хочемо бути вільними.
А жити по-новому - це і означає жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права та свободи людини і нації", - наголосив він.
П.Порошенко заявив про свою відданість ідеї парламентсько-президентської республіки. "Ніякої узурпації влади! Європейська демократія для мене - найкращий спосіб державного правління, винайдений людством.
Саме європейський досвід підказує нам, що значну частину повноважень вже зараз треба делегувати з центру місцевим органам влади.
Реформа щодо децентралізації розпочнеться вже цього року змінами до Конституції.
Нові повноваження отримають новообрані місцеві Ради.
Але Україна була, є й буде унітарною державою", - зазначив він.
П.Порошенко вважає важливою частиною суспільного запиту на повне перезавантаження влади дострокові вибори парламенту. За його словами, чинний склад Верховної Ради не відповідає настроям суспільства.
Президент України частину виступу присвятив майбутньому України і змінам, які чекають українців, наголосивши, що "для цього треба знищити корупцію" і запропонував загальнонаціональний антикорупційний пакт між владою та народом.
П.Порошенко наголосив на "європейському виборі України", назвавши його "серцем нашого національного ідеалу". Він нагадав про Угоду про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом. "Ми разом докладали зусиль до цього документу. Тепер мрію втілити його в життя, а для цього нам треба якнайшвидше підписати економічну частину угоди.
Моя ручка - вже в руках, і як тільки ЄС ухвалить відповідне рішення, підпис українського Президента миттєво з'явиться під цим доленосним документом", - наголосив він і зазначив, що "ми не маємо права зволікати із підписанням економічної частини угоди".
За його словами, "те ж саме стосується і якнайшвидшого запровадження безвізового режиму для України з ЄС". "Ми завершили перший етап і дуже швидко зможемо завершити другий, щоб вже з січня 2015 року українці мали можливість подорожувати без віз. Угоду ж про асоціацію ми розглядаємо лише як перший крок до повноправного членства України в ЄС.
Ніхто не має права вето на європейський вибір України.
Визнати це значить проводити політику миру та спокою в Україні", - наголосив він.
Президент України, завершуючи виступ, наголосив: "Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій.
Нас уже ніхто не оберне в рабів криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади.
Нас підтримує цілий світ. За останні три дні я мав можливість пересвідчитись в цьому.
Навколо ідеї незалежності, свободи, гідності, правової держави, європейської інтеграції об'єдналася вся Україна і все світове українство.
Народ своє вагоме слова сказав. Під час революційних подій. Під час спротиву агресії. Під час виборів. Тепер черга - за нами, за владою.
Простягаю руку миру всім, хто подав голос за мене, і тим, хто не голосував.
Всім, хто допоможе встановити мир, порядок і спокій в Україні.
І всім, хто вірить у європейську майбутність України.
Ми - народ, що був одірваний від своєї великої Батьківщини Європи - повертаємося до неї.
Остаточно і безповоротно.
Мир нам!
Нехай нас благословить Господь!
Слава Україні!"
Промова Президента України неодноразово переривалася оплесками.
Голова Верховної Ради України О.Турчинов закрив урочисте засідання.
Прозвучав Державний Гімн України.
http://www.rada.gov.ua/news/Top-novyna/94013.html

6%, 2 голоси

68%, 23 голоси

26%, 9 голосів

Виступ Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка у ВРУ

Виступ Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка у Верховній Раді України за підсумками ста днів роботи Уряду


06.06.2014 | 14:34

Резюмуючи цих 100 днів, які прожила наша країна, я хотів би їх охарактеризувати тільки однією фразою: ми вистояли. Ми вистояли як українська держава. Ми вистояли як український народ. Це – одні з найдраматичніших викликів за всю історію нашої країни.

Вперше за історію української незалежності ми зіткнулися з неприкритою російською військовою агресією. Ніколи на території України не було війни. Росія розв’язала цю війну. Росія анексувала українську територію, а саме територію Автономної Республіки Крим. Не зупинившись на Кримі, вони намагалися і намагаються зараз піти далі. І все, що відбувається в Донецьку і Луганську, є прямою російською військовою інтервенцією.

Ми разом зібрали всі сили, зібрали в кулак нашу волю і продемонстрували, що Україна – це не територія, а держава, а українці – це не населення, а народ, Народ – з великої літери.

Коли ми, шановні колеги, з вами 100 днів тому затверджували Програму дій Уряду і формували новий склад Кабінету Міністрів України, навіть тоді, розуміючи, що казна пуста, бюджет розграбований, державні компанії – банкрути, платити нічим ні по зовнішніх, ні по внутрішніх боргах, але тоді нам важко було спрогнозувати, які неймовірні проблеми будуть стояти перед країною.

Колишній президент, розграбувавши країну, втік з держави. І український Парламент оголосив про проведення дострокових президентських виборів. У цих умовах, коли російські війська, майже 40 тисяч військових збройних сил Росії знаходилися і знаходяться в безпосередній близькості до українських кордонів, коли Росія направила тисячі терористів на територію України, коли йде фінансування терористичної діяльності і коли було все спрямоване на те, щоб зірвати президентські вибори, ми продемонстрували, що український народ мудрий. І саме в першому турі Україна отримала Главу держави, а ми провели чесні і прозорі вибори. І те, що завтра в цьому залі новообраний Глава української держави буде приймати присягу, - це є заслугою мільйонів українців, які прийшли, проголосували і сказали: це наша країна, ми будемо визначати, хто в ній керує, і в Україні буде законний і легітимно обраний Президент України. В нас тепер є Президент, і Україна представлена і всередині держави, і назовні як держава, яка внаслідок чесних і прозорих виборів довела, що ми віддані демократичним принципам, і не дивлячись на всі спроби зірвати президентські вибори, у нас є законний, конституційний Президент.

Усвідомлюємо про те, що в багатьох, і в першу чергу в українців, буде питання, як далі буде працювати нова українська влада. Як глава українського Уряду хочу чітко заявити: Президент, Парламент і Кабінет Міністрів будуть діяти як єдине ціле. Мільйони українців очікують реальних змін. І ці зміни також лежать в площині єдності, спільності завдань і політичної відповідальності. Політичної відповідальності за те, за що люди стояли на Майдані, і політичної відповідальності за те, за що зараз тисячі наших хлопців зі зброєю в руках воюють. А воюють вони за нашу країну, за наше майбутнє, за український стяг, за український герб, за наші українські родини і за нашу європейську країну. Якщо ми разом, то це є єдина запорука нашої перемоги.

Саме тому ми перемагаємо і переможемо. Україна позбавиться терористів і ми звільнимо Донецьк і Луганськ від тих, хто також посягає на їхнє майбутнє. Бандитизм і тероризм, який спонсорується Росією, буде знищений.

По економічній ситуації, шановні члени Парламенту. Ви пригадуєте ті жахливі цифри, які з цієї трибуни я вам доповідав. Сотні мільярдів, які були розкрадені з державної казни, відсутність коштів на оплату заробітних плат, пенсій, соціальних стандартів, відсутність коштів на погашення внутрішнього боргу і зовнішнього боргу.

Нам вдалося уникнути в економічній сфері цього жахливого слова – дефолт, а по-простому це – банкрутство держави. Всі соціальні виплати, повністю всі пенсії і заробітні платні, всі соціальні стандарти, які прийняті чинним Законом України «Про Державний бюджет», виплачуються. За цей період часу ми отримали фінансову допомогу від наших західних партнерів. Мова йде про відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом. Окрім Міжнародного валютного фонду, це Світовий банк, це Європейський банк, це Європейський банк реконструкції та розвитку, це Уряд Сполучених Штатів Америки, це Уряд Канади, це Уряд Японії, це Європейський Союз з макрофінансовою допомогою. Це дало можливість Україні далі платити людям і це дало можливість Україні не оголосити дефолт і не впасти в економічну прірву, з якої треба виходити не роками, а десятками років.

В рамках нашої програми по економічній стабілізації країни ми змушені були йти і будемо йти далі на непопулярні кроки в короткостроковій перспективі. Але нам вкрай необхідні заходи, які не робилися в Україні протягом останніх 20 років, які, звичайно, не є популярними, яким зараз ніхто не буде аплодувати. Але для того, щоб вилікувати цю хворобу, хворобу економічної розрухи, хворобу економічного банкрутства, ми повинні пройти через складні, але правильні заходи по економічній стабілізації. Ці таблетки дуже кислі, дуже гіркі, але їх треба використати для того, щоб потім наш український організм української економіки був сильний, живий і здоровий.

Ми прийняли рішення про одне з найбільших скорочень витрат державного апарату. Починаючи з того, що чисельність державних чиновників скорочена на 25 тисяч осіб і закінчуючи тим, що ми урізали всі видатки на органи державного управління. Фактично зараз фінансуються тільки захищені статті. Що таке захищені статті? Це заробітна платня.

Нам вдалося протягом останнього місяця вперше за рік дати можливість профінансувати так звані незахищені статті. Загалом ми відправили 2,5 мільярда гривень на те, щоби кожна міська рада, кожна область отримала кошти на ремонт школи, на ремонт лікарні, на закупівлі найбільш необхідних речей, які зараз треба для того, щоб місцева влада і центральна влада виконували свої зобов’язання. Окрім соціальних, це зобов’язання по підтримці хоча б на мінімальному рівні життя у відповідних областях по підтримці інфраструктури.

Нам вдалося в економічному плані також зробити декілька позитивних кроків. Я їх не переоцінюю, тому що складно назвати будь-який з цих кроків великим досягненням. Вони далекі від досягнень. Досягнення будуть, шановні члени Парламенту, тільки не так швидко. Ми прогнозуємо в поточному році падіння економіки мінус 5%. Але це буде залежати також від того, яким чином будуть відбуватися події на Сході України.

При падінні економіки, при зменшенні промислового виробництва нам все-таки вдалося позакривати хоча б низку податкових і митних ям. Зупинюся на окремих цифрах. В першу чергу те, що стосується митниць. Загальний обсяг імпорту за останніх 5 місяців впав на 20%, тобто товарів в Україну ми завозимо на 20% менше, ніж ми завозили в минулому році. Але при цьому доходи по митниці, я підкреслюю, саме в доларовому еквіваленті, не в гривні, тому що ви розумієте, що в гривні було б неправильно міряти, так як пройшла девальвація національної грошової одиниці, тому саме в доларовому еквіваленті, не дивлячись на падіння імпорту 20%, на падіння промислового виробництва 5%, - ми збільшили доходи по митниці в доларовому еквіваленті на 13%. Якщо порахувати з курсовою різницею, то це 64% додаткових доходів.

Друге, що стосується відомих податкових ям, а це акцизи на нафтопродукти і це акцизи на тютюн і на алкоголь. В травні місяці збільшення доходів від підакцизних товарів по тютюну і алкоголю склали 40%, в попередньому місяці – 19,5. Що стосується акцизу по нафтопродуктах, ми додатково отримали в Державний бюджет близько 2-х мільярдів гривень, на відміну від минулого року, де через компанії Курченка і де через схему відмивання коштів до Державного бюджету не надходило жодної копійки.

Третє, також з економічних результатів. За цих 2 місяці ми почали відшкодовувати податок на додану вартість. Українська економіка почала повертати суб’єктам підприємницької діяльності ті кошти, які були вилучені з економічного обігу, а, відповідно, підприємства не могли ні погашати кредити, ні закуповувати продукцію, ні реально не могли працювати. 11 мільярдів гривень – це те, що ми протягом останніх 2-х місяців відшкодували суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність прозоро і відкрито.

Також окремо хотів би зазначити, що разом нами був прийнятий законопроект, який тепер оприлюднює всю інформацію по всіх суб’єктах, які отримують відшкодування ПДВ. Я можу чітко заявити про те, що зараз відшкодування поточного ПДВ здійснюється в автоматичному режимі і одна з основних корупційних складових, яка була притаманна протягом останніх 5 років, а це «відкати» за відшкодування ПДВ, зараз не існують.

Що стосується відшкодування податку на додану вартість по минулих періодах. Тут, на цій трибуні, ми визначилися, що той обсяг боргу, який був накопичений, неможливо повернути «живими» коштами. Саме тому було прийнято рішення, яке узгоджено з нашими західними кредиторами, щодо емісії облігацій внутрішньої державної позики на суму боргу. Уряд прийняв відповідне рішення на загальну суму 16,7 мільярда гривень, з яких зараз вже близько 10 мільярдів гривень знаходяться на оформленні для того, щоб суб’єктам підприємницької діяльності видати облігації ПДВ ОВДП.

Що стосується нашої енергетичної незалежності, а, точніше, енергетичної залежності. Тут, з цієї трибуни Парламенту, декілька днів тому я вам доповідав про ті заходи, які Уряд зробив, щоб у камфорах був газ і щоб підприємства не були відключені від газу. Ми прийняли пусті газові сховища. Загальний обсяг газу був близько 5 мільярдів кубічних метрів газу, це буферний газ, який неможливо викачати.

За останні 2 місяці в українських газових сховищах вже накопичено більше 12 мільярдів кубічних метрів газу. Думаю, що ми завершимо цей місяць цифрою вище 13 мільярдів кубічних метрів газу. Звичайно, цього не вистачає для того, щоб пережити зиму. Але цього вистачає для того, щоб обігріти український народ взимку.

Зараз ми робимо все для того, щоб диверсифікувати джерела енергопостачання. Нами підписаний, завдяки зусиллям Європейської комісії, реверсний потік. Поки що цей обсяг не може забезпечити повністю постачання природного газу і перекрити наші потреби, але 500 мільйонів кубічних метрів газу, які ми на даному етапі можемо отримувати щомісячно з Польщі, Угорщини і Словаччини, є першим кроком до енергетичної незалежності.

Ми далі очікуємо на остаточне рішення сусідів, тому що партнерами їх навряд чи можна назвати. Верховна Рада України буде проінформована про остаточні результати, про ціну і про умови контракту, якщо такий контракт буде підписаний. Якщо не буде підписаний, значить, доля наших двосторонніх стосунків буде вирішуватися в суді.

В рамках наших політичних завдань хочу всім нагадати, що українці в листопаді місяці повстали за своє європейське майбутнє. І тому Урядом України була підписана політична частина Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Що стосується економічної частини, то Європейський Союз в односторонньому порядку відкрив ринки для України. Загалом відкрито ринки по більше ніж 120 товарних позиціях, в першу чергу по агропромисловій продукції і по промисловій продукції. Таке одностороннє відкриття ринків Європейським Союзом дає українському бізнесу додаткові доходи в обсязі 500 мільйонів євро до 1 листопада поточного року.

Економічна частина угоди з Європейським Союзом повинна бути підписана якомога швидше. Наш курс на Європу є незворотній. Це курс політичний, економічний, юридичний, демократичний. Тому що Україна за своїми цінностями є європейською державою. І підписання цієї Угоди є першим кроком до того, щоб у перспективі Україна стала членом Європейського Союзу.

Переконаний, що ми заслуговуємо на те, щоб бути членом Європейського Союзу. І наш поступ щодо європейського майбутнього є незворотній, впевнений і рішучий.

Що стосується, шановні колеги, Збройних Сил, армії і Національної гвардії. Ви розумієте, що на всі економічні проблеми у нас наклалися видатки, які ми не могли спрогнозувати 3 місяці тому, а це саме видатки на бойові дії по захисту національної незалежності України, по захисту нашого суверенітету і по захисту людей від бандитів.

Загалом було прийнято рішення про виділення додаткових коштів у розмірі 6,7 мільярда гривень на потреби української оборони, Національної гвардії, Прикордонної служби і Міністерства внутрішніх справ. Окрім цього, за цей період часу ми безпосередньо профінансували 10,5 мільярда гривень на потреби національної безпеки і оборони.

Знаємо і усвідомлюємо про всі проблеми, які є в забезпеченні армії. Але якщо 20 років єдине, що робилося в Збройних Силах, - це продавали те, що ще можна продати, і навіть те, що неможливо продати, якщо корупція роз'їла і знищила всю систему національної безпеки і оборони, якщо в БТР і танках не те що пального – акумуляторів не було, якщо Збройні Сили тяжко собі уявляли, як виглядають бронежилети, то за ці 3 місяці ми сформували українське військо, Національну гвардію і сили безпеки в країні. Вони захищають країну.

Що стосується подальших кроків. Далі буде складно. Не менш складно, ніж є сьогодні. На кожен такий виклик нам разом спільно треба шукати відповідь. Саме тому вкотре я хотів би зазначити, що такі відповіді ми будемо шукати разом, разом всі інститути української державної влади.

Нам треба шукати політичні, економічні і безпекові відповіді. В політичній сфері Уряд чітко задекларував свою позицію: Україні потрібно завершити процес конституційних змін. В рамках змін до Конституції ми вважаємо, що влада повинна бути децентралізована. Низка державновладних і фінансових повноважень повинні бути передані на регіони. Передані з тією метою, щоб місцева влада, з одного боку, отримала важелі впливу, а з іншого боку, отримала всю повноту відповідальності. Концентрація влади в одних руках чи в одних інститутах призводить або до диктатури, або до втечі в Росію.

Саме тому ми звертаємося до Парламенту з тим, щоб завершити процес конституційних змін, який би передбачав три елементи. Перший елемент – децентралізація влади, передача влади від центральних органів державної виконавчої влади на місця. Другий елемент – зміна Бюджетного і Податкового кодексів і надання економічних стимулів для регіонів щодо залучення інвестицій, щодо збільшення кількості робочих місць і щодо відповідальності перед своїми людьми. Третій елемент – позбавлення органів прокуратури функції так званого загального нагляду, яка є одним з найбільш корумпованих елементів чинної правоохоронної системи. Четвертий елемент – це завершення судової реформи.

На жаль, той законопроект, який був прийнятий Парламентом, відрізняється від законопроекту, який був запропонований Урядом щодо люстрації судової системи. І сумнівність цієї люстрації зараз на лице. Саме тому ми також звертаємось до Парламенту з тим, щоб зробити все для очистки судової системи від корупції, яка там є до сьогоднішнього дня. І не тільки там.

Наше друге завдання спільне, шановні колеги, - це реальна боротьба з корупцією. На верхніх ешелонах вдалося досягнути того, що ми розрушили піраміду корупції, де збирали з самого низу і несли на самий верх. Але чи знищена ця корупція в середній і нижній ланках? Ні, вона, звичайно, не знищена. Саме тому в рамках нашої реальної боротьби з корупцією ми звертаємось до Парламенту – заснування Національного антикорупційного бюро. Це раз. Друге – подальша дерегуляція. Зроблені серйозні кроки щодо зменшення кількості дозволів вдвічі. Але поки що це косметичний ремонт. Внизу як брали гроші, так і беруть. Хабарі як носили, так і носять. Ставки як були внизу, так і є. І тому в рамках нашої реформи по боротьбі з корупцією завдання номер 1 – Національне антикорупційне бюро. Друге – внесення змін до Закону України «Про міліцію». Третє – нова редакцій Закону України «Про прокуратуру». І четверте – політична відповідальність всіх політичних сил, які запропонували своїх кандидатів як в Уряд, як в центральні органи влади, так і на місця. Без «посадок» нічого не вийде. Народ повинен побачити, що за скоєння злочину є відповідальність. Пустими словами нікого не переконаєш.

Що стосується подальших кроків по економіці. Завдяки отриманим коштам від наших фінансових структур вдалося не тільки уникнути дефолту, але вдалося втримати національну грошову одиницю. В чому в нас є зараз проблема? Проблема полягає в тому, що ми обмежені в кредитному ресурсі для української економіки. Чим більше Національний банк дає рефінансування, тим більше йде тиск гривні на ринок. Чим більший йде тиск гривні на ринок, тим вище може вискочити валютний курс. Чим менше Національний банк дає рефінансування, тим менше кредитів. Чим менше кредитів, тим менший ріст економіки.

Саме тому зараз ми знаходимося в складній ситуації, яка полягає в тому, що в банківській системі не вистачає коштів на кредитування. Абсолютно природно, що, починаючи з податку поточного року, ми втратили майже 20% депозитів українців. Коли по телевізору показують про те, що стоять російські війська, коли в Слов'янську, коли в Донецьку, коли в Луганську йдуть бойові дії з терористами, коли є просте людське відчуття страху, - люди йдуть і знімають депозити. Загалом було знято близько 70 мільярдів гривень цих депозитів. А це – відтік з економіки, а це – неможливість кредитування.

Проте на фоні цієї картини у нас зараз почалися позитивні зрушення. Позитивні зрушення в тому, що за останніх 10 днів люди почали повертати кошти в банківську систему. Приріст невеликий – 0,4%. Але у нас кожні 0,01% - це вже позитив, це вже дає надію на те, що банківська система почне працювати і що банківська система почне знову кредитувати.

Також в рамках нашої роботи в Кабінеті Міністрів України ми повинні змінити в цілому систему державного управління в країні. Ми повинні її адаптувати до європейських стандартів. Ще раз підкреслюю, що на фоні війни, на фоні стрільби, на фоні тероризму це робити непросто. Але, окрім цих завдань, є стратегічні завдання. Стратегічні завдання, які полягають в тому, що модель місцевої і центральної влади повинна відповідати тим стандартам, які є сьогодні в Європі.

Ми отримали не тільки фінансову, але й технічну допомогу від наших європейських партнерів. Створена група підтримки України в Європейському Союзі. В кожному міністерстві у нас будуть фахові консультанти і аналітики, які разом зі спеціально призначеною особою, а саме Міністр в кожному Міністерстві з питань європейської інтеграції, будуть змінювати якість і систему управління в органах державної влади.

Такі завдання стоять зараз перед цим Урядом. Такі завдання стоять зараз перед країною.

Наша спільна мета – це зберегти країну. Наша спільна мета – це дати українцям впевненість у завтрашньому дні, це захистити їх. Це допомогти тим родинам, які позбавилися годувальника. Це допомогти тим сім'ям, чий батько воював за Україну як герой і загинув. Це допомогти кожній українській родині відчути впевненість в українському майбутньому, відчути нашу спільну силу. І вірити в те, що за нами всіма – велике майбутнє, що ми разом, ми, як український народ, великим поступом пройдемо всі випробування, всі ці драматичні сторінки української історії. Так формується нація, так формується держава – через кров, через піт, через волю, через віру, через впевненість і через єдність. Це є формула нашого успіху. І Україна буде успішною державою.

Дякую за увагу!

44%, 12 голосів

22%, 6 голосів

15%, 4 голоси

19%, 5 голосів
17


Создан 16 авг 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником