Добровільна Армія України (ДАУ)

 

Добровільна Армія України (ДАУ)

оновлено і в кінці є нові цікаві мої Богдана Гордасевича матереали



В Україні може з'явитися добровільна армія

В Україні може з'явитися добровільна армія

Добровольці зможуть служити за територіальним принципом і за місцем проживання.

В Україні може з'явитися добровільна військова служба в рамках реформування системи оборони. Пише Дзеркало тижня з посиланням на виконуюча обов'язків керівника головного управління особового складу Генерального штабу Ігоря Лисенка.

«Добровільна військова служба - це нове поняття, яке ми пропонуємо розглянути і ввести це поняття ... В Україні є громадяни, які бажають проходити військову службу. Тож їм надаватиметься право проходити військову службу на посадах, які не визначають боєздатність - частини забезпечення, підрозділи забезпечення», - заявив Лисенко.

За його словами, добровільна військова служба може бути можлива за територіальним принципом, за місцем проживання.

«Це буде обмежена чисельність особового складу», - додав Лисенко.

Як повідомлялося, начальник Генерального штабу, головнокомандувач Збройних сил України Володимир Замана, заявив, що Міноборони має намір в останній раз провести призов на строкову службу в армію восени 2013 року.

Однак пізніше президент Віктор Янукович повідомив, що для ефективної реалізації завдання переходу на контрактну армію необхідно здійснити ряд заходів по підвищенню конкурентоспроможності військової служби.

«Вирішивши ці та ще ряд інших завдань, ми створимо умови для стовідсоткового комплектування армії військовослужбовцями за контрактом. Тому остаточне рішення про терміни переходу буде прийматися з урахуванням можливостей держави щодо виконання зазначених завдань», - сказав президент.
Теги: армія
СОВЕТЫ БЫВАЛЫХ ПРОШЕДШИХ АФГАН



Те, кто прошел Афган, меня поймут. А вы, молодые, поймите этот опыт отдают вам люди, прошедшие не одну войну и оставившие там много друзей. Поэтому заучи это как «ОТЧЕ НАШ» . Если этот листок поможет тебе остаться живым, то я не напрасно его писал. Твой друг Серега-Художник.
Война, в общем, это гнилое дело, но на войне есть дерьмо – это зачистка городов от боевиков.

1. Если вы проводите зачистку (последние часы вашей жизни), то как в анекдоте: в комнату заходите вдвоем – сначала граната, потом вы.
2. Подойдя даже к открытым дверям любого офиса – не входи. Жопой чувствуешь, что там может быть враг, не экономь гранаты, выдергивай чеку и закатывай первую. После взрыва через 5 секунд, не выдергивая чеки, закатывай в помещение вторую и сходу за ней вскакивай. Кто уцелеет от первой, при виде второй, упадет на пол, и закроет голову руками – возьмешь живым.
3. Стоя перед дверью и ожидая своих товарищей, собирающихся для штурма, придержите дверь, чтобы ее было не открыть. Иначе в коридоре увидите или гранату или ствол.
4. Гранату закатывать по полу. Не кидать.
5. Не бегать перед стволом товарища. Вы перекрываете ему возможность стрелять.
6. Любая закрытая дверь НЕПРИКОСНОВЕНННА, так как может быть заминирована.
7. Ящики не открывать, электронику не включать. Ничего не трогать. Все может быть заминировано. Это важно. Вплоть до того, что нельзя открывать холодильник, даже если очень хочется кушать, и поднимать крышку унитаза.
8. Не трогать трупы, столы и другие предметы (все можно заминировать).
9. При первом выстреле – не «маячить», сразу падать.
10. Не держать палец на крючке (часто погибают товарищи).
11. Не брать патроны с открытых цинков, захваченных у боевиков, они могут вместо пороха в патроны зарядить тротил (разорвет автомат, оторвет голову).
12. Гранаты носить в специальных мешках, открытыми не держать (были зацепы).
13. Нефиг с РПГ стрелять по людям, бесполезно (рассчитан только на бронетехнику).
14. Рожки изолентой не перематывай (в бою перекосит патрон – откинешь сразу оба).
15. На АК предохранитель имеет три положения. Собственно, блокировка, автоматический огонь и одиночный. Если вы в панике резко снимете с предохранителя, то наверняка опустите его до упора и поставите, тем самым, в режим одиночного огня. Это сделано, что бы обезумевший от ужаса боец не просадил магазин за секунду и не остался без патронов. Помните об этом.
16. Предохранитель на АК достаточно мерзко лязгает. Если вам нужно снять его тихо, то оттяните его и плавно переведите в нужный режим огня (это почти всегда одиночный огонь).
17. Перед выходом попрыгайте на месте. Проверьте, что на вас ничего не лязгает и не бренчит. Антабки на оружии лучше заранее перемотать изолентой или бинтом. Патрон в патронник, и на предохранитель.
18. Изучите таблицы стрельбы на свое оружие. Пуля летит НЕ ПРЯМО. У нее баллистическая траектория с превышениями и понижениями. Поэтому грамотное определение расстояния до цели и знание таблицы стрельбы — это хорошая возможность попадать быстро, а значит уменьшить время, пока стреляют по вам.
19. Ветер влияет на траекторию полета пули. Изучите влияние ветра на ваше оружие ЗАРАНЕЕ, а не походу и на глазок.
20. Если вам представилась возможность выбирать оружие — берите такое же (такой же калибр) как и большинство ваших товарищей. На себе много патронов не унести, а кончаются они быстро, особенно в городе, так что если с вами смогут поделиться — это большой плюс. Если вашего товарища убили, не побрезгуйте восполнить свой боекомплект (предварительно получив разрешение от командира).
21. Если вы уходите в «автономку», то вы несете на себе 360 патронов (это 12 магазинов и еще столько же, но в пачках просто кидаете в рюкзак. Сильно сэкономите в весе).
22. Помните, что магазины, расположенные на груди и животе — это дополнительная бронезащита.
23. Большинство смертей и ранений происходят от осколков. Обычный ватник вполне способен защитить вас от мелких осколков. Повесив поверх еще и разгрузку с магазинами, вы можете считать себя относительно защищенным. Не забудьте поднять ворот.
24. Бронежилет — это очень хорошо. Любой. Даже самый бэушный.
25. Если вам в броник попала пуля — это еще не значит, что он вас спас. Так как энергия пули, остановленная элементом брони, способна нанести вам чудовищную заброневую травму. Ребра ломает почти всегда. А возможен и разрыв органов. Так что если в вас нет дырки — это еще не повод радоваться. Бывает, что дырка была бы предпочтительнее.
26. Не трогайте гранатометы. Стрелять из них сложно. Оставьте это более опытным товарищам.
27. Проведя несколько дней на свежем воздухе, курильщика можно засечь за 70-100 метров. Бросайте курить.
28. Если вам что-то послышалось — останавливаете группу и «даете тишину». Слушайте внимательно. Даже если вы будите тормозить группу каждые пять минут, только редкие идиоты будут на вас ругаться.
29. Вы никогда, остановившись, не продолжаете стоять. Нужно встать на колено или лечь. Это очень выматывает, но это вопрос выживания всей группы. Если кто-то ленится садиться — заставьте его.
30. Пальца на спусковом крючке быть не должно, даже если оружие на предохранителе.
31. На маршах, кладете автомат на руки и складываете их на груди крестом. Так легче нести. При этом большой палец провой руки всегда готов снять с предохранителя, а вскинуть оружие достаточно быстро.
32. Ремень (автоматный) всегда на шее. Иначе, если попадете в засаду, будет подрыв мины и вы полетите в одну сторону, а ваше оружие в другую, и вы из легкого 300 превращаетесь в 200.
33. На посту не спать. Если заснете, пристрелить вас захотят не только враги. За это, как и за потерю оружия, расстреливали официально. Сейчас расстреливают неофициально.
34. Пописать можно стоя на коленях, не превращаясь в стоячую ростовую мишень. Туалет, это серьёзно. Если есть специально подготовленная площадка никаких проблем. Если на марше в лесопасадке (срать ходят только втроем, один сидит, двое смотрят вокруг на 180 градусов, многих находили валяющимися в собственном дерьме).
35. Чихать в себя.
36. Кто медленно бегает — быстро умирает.
37. Эффективность гранат переоценена. Бывали случаи, когда гранаты взорвалась в небольшой комнате, а внутри были только легкие контузии.
38. Чеку зубами вырвать нельзя. Только пальцами.
39. В стенах могут быть проломы завешанные тряпками или коврами. Так враг может быстро перебегать из парадной в парадную. Помните это. То, что вы находитесь в крайней квартире, не значит, что из соседней к вам нельзя войти через стену.
40. На окна можно вешать сетки от старых советских кроватей. Они хорошо останавливают ВОГи.
41. Вы можете слышать мяуканье, например из-за двери стенного шкафа. Мне очень жаль, но животное обречено. Скорее всего, его там заперли вместе с гранатой. Открывать нельзя. Это очень сложный момент, всегда, в таких сложных ситуациях хочется оставаться человеком, но…
42. Если вам нужно стрелять из помещения на улицу, то не надо подползать к подоконнику или стоять сбоку от окна. Уйдите вглубь помещения, встаньте на табуретку, закрывшись стеной или т.п. И не включайте свет, нельзя, не подсвечивайте себя (я уже не говорю о ВУ).
43. Осколки кирпича или бетона, выбитые огнем, имеют свойства лететь на вас. При попадании по глазам… ну вы поняли.
44. Долго стрелять не меняя позицию — плохая идея.
45. Пригибайтесь.
46. Не надо «вычислять снайперов». Не ваша работа, да и знаний вам не хватит. Воюйте дальше, не обращая внимания.
47. Будьте готовы морально «отработать» гражданских, которые засветили вас (если перспектива не радует, то двигайтесь осторожней.
48. На АК-74 (экземпляр с хорошей кучностью боя), можно прикрутить прицел ПСО от СВД. На дистанциях 500-600 метров у АК-74 и СВД очень близко сопряжены траектории, прицел встанет идеально. Будете стрелять и переносить огонь, из-за калибра, гораздо быстрее, чем с СВД. Да и тем, кто решит поискать снайпера, вы будете неинтересны.
49. Современные гранаты РГО и РГН взрываются в ПЕРВУЮ ОЧЕРЕДЬ от удара У них ударный взрыватель стоит, а взрыв через промежуток — это срабатывает сам ликвидатор (на тот случай, если граната упала в рыхлый снег)
50. Никто, даже саперы, не занимаются снятием мин и ВУ. Они тупо подрывают их тротиловой шашкой. Не надо умничать и начинать снимать ВУ.
51. На растяжки нормальные воины ставят секреты, чтобы было не снять по-простому. Так что «перерезать нитку» — плохая идея. Просто пройдите мимо. Это не ваше дело, для этого есть старшие товарищи.
52. При ранениях бывают венозные и артериальные кровотечения. «Лечатся» они по- разному. Но тут важно другое. В горячке боя времени нет. С венозным кровотечением товарищ будет умирать несколько часов, а с артериальным буквально 10-20 секунд, а дальше потеря сознания и начинается гипоксия. Так что, чтобы не париться, быстро накладываете артериальный жгут поверх раны (сейчас интерны начнут возмущаться, но такова жизнь, это не гражданка, приходится нарушать) и возвращаетесь в бой. У вашего товарища будет полчаса-час на то, чтобы разобраться самому, ну или это сделаете вы, когда освободитесь.
53. Жгут всегда под рукой! Не в сумке, не в рюкзаке — или намотан на приклад, или в разгрузке под рукой.
54. С собой всегда ДВА жгута! Один вы можете отдать раненому товарищу и через минуту получить пулю в бедренную артерию.
55. Есть такое понятие как «подавление огнем». Активно поливая врага, зачастую, можно сковать его действия, даже не попадая и не нанося урона живой силе. Особенно вам помогут трассера.
56. Помните, трассера, помимо того, что очень сильно засырают ствол, они еще и выдают вашу позицию. Так что не злоупотребляйте ими. Да и прицельный огонь ими вести сложно.
57. Оружие нужно чистить каждый день. Особенно нежно в районе дульного тормоза. Если там будет канавка или ямка, то кучность боя сильно упадет.
58. Последние три патрона в магазине лучше забить трассерами. Чтобы пустой магазин не стал для вас неожиданностью. Более того, если вы оставите один патрон в стволе, то вам останется только подстегнуть новый магазин, то есть скорость перезарядки возрастет.
59. Следите за ногами, не ленитесь их мыть. Натрете — и вы уже не воин.
60. Если видите, что по кому-то можно стрелять, это еще не повод стрелять. Если вас не заметили, узнайте у командира, можно ли ввязываться в бой.
61. Если вы кого-то заметили, но вас еще не увидели, не надо резко прыгать в сторону. Периферическое зрение засечет вас мгновенно. Мягко и плавно, не торопясь, сядьте и спокойно займите позицию. Это будет гораздо менее заметно.
62. Помните, досылая патрон патронник, затвор нужно отпускать резко, чтоб лязгнул. Иначе «зажует».
СПИСОК СНАРЯЖЕНИЯ ДЛЯ ВОЙНЫ! НЕ ДЛЯ ТУРПОХОДА!
СНАРЯЖЕНИЕ И ЭКИПИРОВКА
1. 2 рюкзака. Один обозный, второй штурмовой 25 л (штурмовой с быстрым сбросом).
2. Наколенники жесткие. И если возможно налокотники (при первых выстрелах в бою боец падает на колени, может разбить чашечки).
3. Туристический коврик (каремат)
4. Разгрузка
5. Бронежилет
6. Активные наушники
7. Баллистический очки
8. Бронешлем. или, в худшем варианте каска
9. Фляга или гидратор
10. Кусачки для ногтей (через две недели отрастают, ножом не обрежешь, ломаются когда вставляешь рожок в автомат, сильная боль).
11. Компас
12. Паракорд (легкий нейлоновый трос) 20 метров
13. Вилка ложка
14. Грим. Зеркальце.
15. Набор ниток и иголок. Спички. Тальк
16. Стрелковые перчатки
17. Скотч прозрачный (привязать гранату при растяжке к дереву, порвался берц – обмотал и побежал дальше).
18. Фонарь. Нож. Часы со стрелками
19. Армейская рация Бинокль Дальномер
20. Средство от насекомых (не вонючее)
21. Мусорные мешки для воды. К низу мешка привязываешь камушек, пробиваешь дырку, расправляешь мешок на ветках, внутрь бросаешь ветки, из-за перепада температур получается конденсат, подставляешь емкость под мешок, за сутки от 200 до 300 грамм воды из конденсата.
22. 1 кг сала мешается со 150гр чеснока, перец соль по вкусу, перекручивается на мясорубку. Шприцом без иглы заталкивается в тюбик от зубной пасты или в другую емкость. Хранится до пол у года в жаре. Очень калорийно (можно применять не останавливая марш-бросок).
ТРЯПКИ
1. Берцы: чтобы не пропускали воду и были легкие (обр. рыбьим жиром или салом)
2. Носки шерстяные, высокие, 5 пар (выводят пот, не дают натереть ноги).
3. Прокладки женские, большие (в берцы, впитывают пот).
4. Плотные штаны и куртка
5. Термобелье. Несколько маек, только хлопок
6. Маскхалат (и летний и зимний)
7. Флисовая куртка (вместо свитера, она легче, вес очень важен)
8. Зимние сапоги (советую «Хаски с.080» — дешево и сердито)
9. Панама из брезента, что бы хоть чуть-чуть держала влагу
10. Арафатка. Смоченным платком обвязывается шея (на много легче, на шее есть много важных точек).
АПТЕЧКА
1. Берете то, что нужно лично вам, под ваши персональные болячки. Плюс:
2. 3 артериальных новых жгута (старые при растяжке рассыпаются), 2-3 ИПП, много бинтов, рулон эластичного бинта (он зафиксирует все, что угодно, может заменить жгут)
3. Бактерицидный пластырь, лучше водостойкий; Пластырь рулонный, лучше на тканевой основе. Дезинфицирующее средство (недорого раствор хлоргексидина), хорошо бы гель пантестин (раны, ожоги)
4. Жаропонижающее, обезболивающе – аспирин, парацетомол, спазмолгон, нимесулид, нимид, нимегезинк, нимеситл
5. Элементарные капли в нос и для глаз
6. Аллергия, укусы комров – 1% гидрокортизоновая мазь
7. какие-нибудь ЖЕСТКИЕ антибиотики (но их вы вряд ли купите в аптеке без рецепта, можно аугментин, амиксиклав, ципрофлоксацин), промедол
8. Активированный уголь. Чем больше тем лучше (приходиться пить воду из реки где плавают трупы, да и просто под нагрузками живот начинает ерундой страдать). Кстати, белый уголь можно применять в порошке как кровеостанавливающее. Он же применим как антисептик, как энтеросорбент, как искусственная почка и т д . Прошел испытания в Афганистане, в Спитаке и Винницком мед инст. При его применении нет нагнивания ран (применяется в гнойной хирургии). При ожогах. На раны в сухом виде. Внутрь только разведенный водой.
9. При большой потере жидкости – регидрон.
10. Препарат для свертывания крови при ранах. С этим в Украине слабо (за границей есть ТХА — трансксамовая кислота, используется после автодорожек; она не сертифицирована, хотя спасла жизнь десяткам тысяч людей, можно поискать QUIKCLOT, CELOX и HEMCOM).
11. Ножницы, кусачки.
12. Шовный материал, иголка + нить, для зашивания ран (в аптеке)
13. Еще советую собрать наборчик в ампулах из кетанова, дексаметазона и кордиамина. Ну и шприц к ним, разумеется. Это противошоковый набор. Не даст вашему сердцу встать из-за того, что мозг обвалил вам давление от боли или кровопотери (а как правило, они где-то рядом ходят).
Те, кто прошел Афган, меня поймут. А вы, молодые, поймите этот опыт отдают вам люди, прошедшие не одну войну и оставившие там много друзей. Поэтому заучи это как «ОТЧЕ НАШ» . Если этот листок поможет тебе остаться живым, то я не напрасно его писал. Твой друг Серега-Художник.
________________________________________________________
ВОЛОНТЕРЫ, распечатывайте тысячами (не меняя ни одного слова – написано для мужиков) и раздавайте пацанам в военных городках, цена листка одна копейка – а цена их жизни?…
Родственники и друзья тех, кто уже в АТО – фотографируйте и скидывайте своим на мобилку – в поле ксерокса нет.
http://nuina.net/podhotovka-uchastnyka-antyterrorystycheskoj-operacyy/
Військова НЕтаємниця   

Передмова до передумови, яка мене спонукає оприлюднити все, що тільки винайдено і надумано мною за минулі часи: а набридло! Набридло намагатись до когось достукатись з своїми ідеями та пропозиціями. З іншого боку я розумію, що це може бути або просто якась дурня, або виявитись насправді цікавою знахідкою інформаційного, промислового чи військового значення, але як його перевірити, коли нема можливості з ким треба поговорити та розказати що і як. Пробував багато раз і все безтолку. Найсмішніше, що то не мені потрібно, бо віддаю майже задурно: достатньо визнати моє авторство ідеї, а там як буде. Також не хотілось завчасно видавати зайвої інформації конкурентам чи й ворогам, але мене нещодавно заспокоїли таким чином: Богданчику, не переживай, бо якщо буде щось насправді не так, або щось дійсно важливе, то за тобою самі прийдуть кому треба… Я і заспокоївся, бо до державних таємниць доступу не мав і не маю, а за свої фантазії можу відповісти і заповісти.
Свого часу ще у 2012 році я запропонував як актуальну тему: територіальна  Добровільна Армія України (http://blog.i.ua/community/1925/855765/), яка несподівано і для мене знайшла свою реалізацію у 2014 році у сформованих з виключно добровольців територіальних батальйонах, які зупинили інтервенцію на Сході України з боку Російської Федерації. Водночас у Криму ця ідея не спрацювала, бо тільки кримські татари були готові на збройний спротив окупантові, але інше місцеве населення сприяло агресору, отож сили і реалії були нереальні для воєнних дій та успішних боїв. Панство з генералів та інших дегенератів у відставці може багато базікати, що начебто наша тогочасна влада України могла в березні 2014 р. Крим утримати і захистити, а я ось протилежної думки: і не могла, і добре, що здали Крим мирно та час виграли на хоч якусь підготовку до агресії суто на землі України. У нас тоді Українська армія була чисто номінально! На папері! Фізично її не існувало, як не існувало і військово-морського флоту! Ні військового спецназу! Ні СБУ з його «Альфою», а спецназ МВД навіть з беззбройними власними громадянами не міг ради дати, то ж де йому озброєних терористів зупинити. Воно все це начебто і було, ще й гроші чималі брало, але як військова реальна сила – нічого не було!  Що тут доводити і виясняти? Нам тоді світила повна і безумовна капітуляція перед військовою потугою ЗС РФ – це однозначно. І щось базікати про «могли і не зробили» є вкрай безвідповідально, як для будь-якого військового чина навіть колишнього. Дякувати Богу та нашим добровольцям і волонтерам, що ось маємо наразі таку ситуацію з кастрованим Лугадоном, а не цілу Новоросію, як планувалось у генштабі ГРУ РФ та ще декого у голові з ботексом.
Зараз я зовсім не збираюсь видавати себе за великого стратега, як це роблять (ох роб-блять!) багато хто з українських журналістів або ще деякі розумоподібні мудаки з «гражданки», які ні за що не відповідають, але ну дуже багато критикують всіх військових і особливо все їх керівництво включно з Урядом та Президентом України. Я б таких горлопанів у першу чергу забирав до призову і на фронт, а тоді вже хай говорить скільки захоче, якщо схоче, коли повернеться живим і неушкодженим. Щодо себе, то я давно на передовій найпроблемнішого українського фронту – інформаційного та ідейного, а покличуть на фронт інший – піду, як потреба в мені буде. Я для себе ще в грудні 2013-го у Києві на Євромайдані твердо вирішив не здаватись, а постановив чітко і однозначно: свобода або смерть! Знову повертатись у рабство типу «совка» я бажання не маю, а якщо вже доведеться помирати – то краще вільною людиною. І за Україну! 
Вступ завершено, тому перейдемо до справи.


ТЕКТОНІКА ВІЙНИ

Гарно звучить така назва, але насправді я не збираюсь оперувати глобальними категоріями і якраз навпаки хочу обговорити важливі дрібниці при реформуванні чи точніше: формуванні нової Української Армії. Причому я чомусь впевнений, що підняті мною теми мало турбують інших пишучих на військові теми.
Криваві бої на Сході України фактично вже сформували новітню основу Української Армії як по-суті великого братства без чино виокремлення та чино приниження старшим молодшого за званням. Маю переконання, що такий стан стабілізується та зафіксується в Українських Збройних Силах наскрізь по всіх вертикалях та горизонталях (це в розумінні відсутності одіозної «дідівщини» в Радянській армії та ЗС РФ). 
Українська Армія – це Армія Честі, тому ставлення в ній військових одне до одного має бути поважливе і побудоване на взаємодовірі, а не приниженні, образах та матюках. Хто був у військових місіях від ООН – той знає про що йдеться. Естетика взаємовідносин поміж військових на сучасному етапі не потребує тотальної грубості та зверхності. Для кожного солдата військовий обов’язок стати вбивцею людей не означає і не обумовлює тим самим перестати самому залишатись людиною з власною гідністю. Потрібно чітко усвідомлювати різницю, що власне відчуття воїном почесності своєї місії як захисника, як Воїна Світла і оборонця від сил зла робить місію військового справедливою і благородною, а не ганебною, подібно до просто найманого вбивці і мародера. Така ідейна позиція має бути наскрізною в усьому: український військовий – Воїн Світла, а всі Збройні Сили України є Армія Честі.
Наступний важливий момент у принципах підготовки військових у ЗСУ полягає в боєздатності кожного воїна – кожного! Бо коли йдеться про надання переваг для різних підрозділів спеціального призначення, то на це є одна чітка відповідь: Українська Військо має бути все одностайно спецназом! Баласту там не має бути! Так зване військове «гарматне м'ясо» не для нас. Знаю, про що кажу, бо є так звана військова доктрина «оптимальної спеціалізації», коли вважається головним, щоб окремий військовий мав добрі навики виключно з свого фаху і на тому крапка. Водій має добре володіти керуванням машиною, БМП чи танком, а знання рукопашного бою чи стрілецької зброї йому без потреби. Зв’язківець знай свою рацію і на тому вистачить. Механіку тим більше знай свою справу і нащо тобі вміти стріляти. Тобто: виконав свої функції під час бою і на тобі крапка. Як виживеш – знову буде так само. А як власне вижити під час бою – то особисті проблеми кожного. Я вважаю це неправильним, тому вимагаю готувати всіх військових у всіх фахових спеціальностях за нормативами військ спецназу. Війна не має пощади і не перепрошує, якщо чогось не вмієш і не знаєш під час бою. Не вб’єш ти – вб’ють тебе. Іншого не дано, отож виживе краще підготовлений.
В одному документальному фільмі про Корейську війну був такий епізод, коли кореспондент запитував ветерана-льотчика США з тієї війни чи було йому важко під час боїв у повітрі, на що той влучно відповів: – Страшно – бувало, а важко – ні. Важко було в учебці літати, коли вчився.
Головний критерій підготовки військового ЗСУ має стати навчити спершу бути універсальним солдатом, а вже далі – спеціалістом в окремій функції. І це основа з основ. Цілком доречним буде і нагадати відомий девіз Олександра Суворова: «Важко у навчанні – легко в бою». Щоправда я мало вірю про легкість стосовно будь-якого бою, бо пуля хоч вона і «дура», але тому і «дура», що вбиває не питаючи і не перепрошуючи. Легких і небезпечних боїв не буває апріорі – скрізь можлива смерть. Бути підготовленим і напоготові потрібно бути постійно і скрізь всім військовим.
Класик військової теорії Клаузевіц чітко визначив, що будь-який масовий бій все одно в кінцевому розподілі завершується на окремих поєдинках, а від перемог чи поразок в кожному з тих індивідуальних поєдинків і постає підсумковий результат масштабної битви. Жоден військовий геній ще не виграв битв з поганою армією, тобто яку складають слабкі і невмілі вояки. Жоден! Перемагали малими арміями великі – так, але це ставалось виключно завдяки високій якості особистого складу армій геніального полководця, а не навпаки. Якби у знаменитій фаланзі Олександра Македонського були слабкі місця з поганими воїнами – вона б ніколи не стала непереможною, а Олександр – видатним воєначальником. Цьому передував тривали вишкіл всіх бійців, хто складав фалангу – дуже і дуже високоякісний вишкіл і відбір. А вже тоді були перемоги. За тим якість кожного військового під час бою є головною темою в розумінні тектонікою війни: кожен воїн ЗСУ має бути універсальним солдатом спецназу – кожний!
 

ВАЖЛИВІ, АЛЕ ЗНЕВАЖЕНІ

Звичайно, що вже існує чимало різних методик підготовки солдат та офіцерів, а тому я буду говорити про вцілому загальновідомі речі серед військових, але які вони часто ігнорують та зневажають і роблять це дуже навіть даремно. Особливо це стосується строєвої підготовки через «дурну надокучливу муштру», хоча вже однозначно доведено важливість цього засобу вишколу на формування психічно-фізіологічного комплексу установок для кожного військового щодо дотримання дисципліни та взаємодовіри. Можна багато чого пояснювати, але я навпаки намагаюсь висловитись тезами, чого для розумного вважаю що вистачить, а дурням знати без потреби.

Щоденний обов’язковий вишкіл:

- щоденна стройова підготовка і щоденне ранкове та вечірнє спільне вишикування на плацу з виконанням гімну України та почесним маршем;
- фізичний гарт на витривалість (біг-крос на 5-15 км.) та плавання у відкритих водоймах (басейні) щоденно;
- щоденно відстріляти 5 патронів з табельної або іншої стрілецької зброї у тому числі й іноземних армій;
- щоденні бої-спаринги за жеребом з різних видів єдиноборств, як і групові битви-тренування (звикнути битись є основа кожного воїна, але суворе покарання за травмування партнера, бо це йде на користь ворога);


Загальні обов’язкові вміння:

- вміння окопуватись та маскуватись, робити схрони, безпечні табори для відпочинку та оборонні опорні пункти;
- медична підготовка включно з перебуванням в хірургії на операціях та анатомічному розтинанні тіла, зокрема і допомога в морзі, в аваріях з жертвами у ДТП і подібних надзвичайних подіях;
- проста підготовка до виживання без звичної їжі та умов її віднайти: що можна з рослинного і тваринного середовища їсти і як можна, а чого – в жодному разі, зокрема вздуті консерви чи вовчі ягоди (класична школа виживання);
- всім побувати на бійні і попрацювати помічником різника по розрізанню туш включно з обов’язковим особистим заколюваням і розбиранням не менше 10 тварин різної худоби (також там і над рукопашними ударами попрацювати для їх вдосконалення);
- особисто молодим солдатам викопувати ями для могил загиблих в боях воїнів ЗСУ та участь у похоронах, перенесенні труни виключно на плечах та в спусканні труни до ями – все повинні робити рекрути, щоб знали і відчули свою можливу долю;
- обов’язкова підготовка до випадків полону і допитів, до перебування у в’язниці, можливі умови втечі і подальше поводження в місті та на безлюдді, одночасно набути і навики поводження з полоненими;
- володіння холодною зброєю та різними підручними матеріалами, як каміння, палки, цепи, саморобні луки та різноманітні пастки тощо з одночасним навчанням захисту від цього;

Повторюю, що це мої особисті думки на підставі доступних джерел інформації, бо коли навіть офіцери під час бою втрачали свідомість від побаченої крові при пораненні або трупів, то це є повна безвідповідальність при їх підготовці. З того всього об’єму воєнної підготовки я обрав начебто малозначимі теми, але вони насправді значимі, бо рекрути, що викопали яму для могили загиблому воїну, однозначно ретельніше почнуть ставитись до своїх обов’язків по службі і навчанню. А в спогадах ветеранів УПА не раз лунали нарікання про їх непідготовленість до арешту і полону, допитів та різних підступних дій ворога. Так само в АТО під Іловайськом наші наївно  повірили в приобіцяні ворогами «безпечні коридори для відступу», які насправді стали місцем масової страти і розстрілу наших воїнів. Ворог – завжди ворог, а війна помилок, наївності і невміння не прощає.  За тим потрібно обґрунтовано визначити той мінімум загально-обов’язкового вишколу, що його повинен пройти кожен рекрут рядового складу, як і визначити той максимум, що його  має пройти кожен офіцер ЗСУ.
Стосовно сержантів, то це повинні бути дійсно найкращі в підрозділі воїни за підготовкою і вразі непослуху когось з підлеглих могли спокійно викликати їх на спортивний спаринг і в чесному двобої вказати хто і чому має саме його слухатись. Також я б рекомендував узяти за методику рейтингових оцінок, що добре опрацьовано в українському «Пласті», коли сержант не буде постійно гарчати і кричати на підлеглих, як пес у пастухів на стадо худоби, а навпаки як справжній хижак буде споглядати і фіксувати хто і як його команду виконує, а за тим на вечірній повірці оголошує офіційний рейтинг за день в кожного бійця, який заносить до його особової справи, що впливає на подальше просування по службі, як і на оплату в контрактників. Чесно і порядно, як і має бути в Армії Честі – ЗСУ. Чогось особливого у тому немає, бо в професійному спорті всі спортсмени мають офіційні рейтинги, а  чому в армії не можна ввести цей принцип – треба!
В завершення ще одне важливе: звання військових ЗСУ мають отримувати тільки ті, хто справді бойовий спеціаліст, а жодної «прислуги в погонах» бути не повинно. Кухарі, писарі, комірники чи різні комунальні працівники не повинні бути в складі ЗСУ. Є давно вже встановлені рівні секретності, допусків та відповідальності також для цивільного персоналу щодо обслуговування військових частин та об’єктів як в мирний, так навіть у воєнний час.  А всі, хто носить військову форму ЗСУ, мають постійно проходити вишкіл незалежно від чинів і посад, щорічно здавати обов’язкові нормативи і офіційно їх декларувати, подібно як держчиновники і депутати мають оприлюднювати свої декларації про доходи і витрати.


ЦИВІЛЬНІ ВІЙСЬКОВІ

Не знаю про інші країни, але я знаю про один стратегічний ресурс, який однозначно залишається поза увагою наших військових стратегів з Геншатбу, РНБУ та Міністерства оборони України, а дуже і дуже даремно. Ще недавно я сам входив до цього ресурсу і знаю про що говорю з середини, а мова йде про різні охоронні підрозділи як в складі МВСУ так і про різноманітні приватні охоронні фірми, які мають в загальному чималу кількість людей з доброю фізичною підготовкою і (увага!) – у тому числі з допуском до вогнепальної зброї. Фактично в Україні є готова величезна армія, яку складають охоронці! Це значна маса людей – значна! Але  з точки зору військового використання вона наразі абсолютно непридатна, тому що можна бути чудовим охоронцем і абсолютно ніяким бійцем у військовому відношенні. Для того, щоб не бути тупим «гарматним м’ясом», всім охоронцям потрібно пройти спеціальну мілітарну підготовку і отримати чітке уявлення про свої дії у випадку війни чи терористичного акту.    
 Єдине, на що хочу зробити одразу наголос: це має бути окрема програма підготовки так званих «цивільних військових», тобто цей силовий масив має займатись не фронтом, а тилом, що на сучасний період так званих «гібридних воєн» має величезне значення. Абсолютно безглуздо під час воєнного стану надавати кадровим військовим частинам поліцейських функцій для охорони правопорядку в містах і тилу, коли вони найбільше потрібні на передовій. Так само ясно, що наявні сили МВСУ за штатами мирного часу не в силі будуть справитись з обов’язками підтримки правопорядку на період воєнної кризи, тому тільки організоване підсилення їх одразу за продуманим мобілізаційним планом всіма службами охорони всіх структур і приналежності зможе виправити ситуацію на контрольовану та допоможе уникнути масової паніки, як і масового мародерства.
Військова підготовка охоронців не потребує суто військових знань тактики бою чи спеціалізації типу гранатометника, кулеметника або снайпера, –  тут потрібно дати загальні знання з можливих військових дій, вірогідного розвитку ситуацій та вміння розуміти як тому протистояти. Охоронцям потрібно чітко знати, що може відбутись за певних обставин і як на це потрібно реагувати, зокрема при нанесенні ударів як звичайною тактичною зброєю, так і зброєю масового знищення різних форм: ядерна, хімічна, бактеріологічна, психотропна тощо. В іншому випадку всіх навчить практичний досвіт, але коштуватиме він безмежно дорого сотнями тисяч жертв. На жаль, час такий в світі настає, що все щозавгодно може відбутись.
Стосовно того, що всі охоронці повинні пройти спеціальну антитерористичну підготовку – тут навіть немає про щось особливо казати і доводити. Тут ми просто страшно спізнились і маємо терміново надолужувати згаяний час і в короткий термін провести антитерористичні навчання з усіма вже працюючими охоронцями. Такий антитерористичний курс має бути пройдено як обов’язковий кожним охоронцем ще під час підготовки до початку служби як такої.
До речі, я не в курсі, бо мені ніхто не звітує, тому я тільки здогадуюсь, але до програми антитерористичних сил варто залучити всіх таксистів та експедиторів, тому що це наймобільніші споглядачі за всім, що діється серед нас безпосередньо. Їх зведення мають бути особливо швидко доведені до відповідних органів реагування на терористичну загрозу.


 
 НАДУТІ ЗАХИСТНИКИ

Ідея не нова, але на диво забута на сучасному етапі воєнних озброєнь. Мова йде про елементарні аеростати різних форм та призначення. Дуже дивує, що в нашій армії на передовій для спостереження за тилами ворога не використовують невеликі прозорі зонди з наповненням гелієм на капронових розтяжках, які дозволяють надійно і непомітно фіксувати зонд на потрібній висоті. Безпілотні летальні пристрої дуже корисні, але вони і дорогі, і складні, і короткотривалі щодо спостереження, а зонд може висіти скільки завгодно. Апаратура також може бути багатофункціональна, тобто з нічним спостереженням, радіоперехопленням тощо. Тут можлива величезна кількість варіантів – величезна!
Одразу зауважу щодо ворожої протидії та збивання аеростатів: та нехай збивають! Викликати вогонь на себе є однією з форм їх призначення, тому що під час обстрілу аеростату ним же будуть виявленні вогневі засоби ворога і їх розташування, отже і буде гарна можливість їх знищити вогнем у відповідь. Краще, щоб ворожий снайпер «засвітив» свою позицію через спроби збити повітряну кульку, аніж через його постріли у живі об’єкти. В тому і зміст застосування аеростатів, що то є наддешева за собівартістю військового призначення продукція: просто надута кулька! До того ж можна використовувати гірлянди та різні варіанти сегментного автономного наповнення аеростатів.  Також і блоки з апаратурою можуть бути багаторазового використання завдяки протиударним чи парашутним системам тощо, але і з функцією самознищення також. При сучасних нанотехнологіях матеріали для аеростатів мають величезний функціональний спектр від самозаклеюючих пробиття до корпусів-радарів.
Ще один важливий аспект застосування аеростатів, як оборонних засобів повітряної охорони міст та важливих об’єктів у тому, що вони, по-перше, можуть значно посилити швидкість попереднього виявлення ворожих цілей і їх подальшого спостереження, а, по-друге, наявність на потужних аеростатах ракетних комплексів з ракетами класу «повітря-повітря» робить перехоплення повітряних цілей більш мобільним та ефективним засобом від ракетних комплексів ППС наземного базування.
Не варто обминати і той позитивний момент, як відсутність на аеростатах безпосередньо людини і відсутній ризик її життю, чого неможливо уникнути на військових літаках та вертольотах. Всі аеростати можуть бути керовані дистанційно або навіть діяти в автономному режимі з наперед запрограмованим автоматичним комплексом дій на випадок підступного нападу! Гіпер-звукові ядерні боєголовки потребують і гепер-перехоплення для захисту від них.
Водночас ніщо не забороняє виготовити і підняти в повітря потужні аеростати з якісно обладнаними гондолами та з відповідно підготовленим персоналом, добрим технічним обладнанням та потужними моторами, які можуть працювати як мобільні центри уніфікованого призначення, зокрема типу АВАКС тощо.
Однозначно аеростати у військових цілях є корисними – це буде дешево і сердито. То реально є стаціонарний бойовий пост в повітрі!


ІНДИВІДУАЛЬНІ КАПСУЛИ-СХРОНИ

Про щось подібне я ніде не знаю, тому вважаю пропозицію застосування індивідуальних капсул-схронів (далі: ІКС) для військових на передовій своїм особистим винаходом. Ідея проста і досить актуальна, тому що сучасні системи влучності та площ враження артилерійського озброєння виключають якісь скупчення людей на передовій та прифронтовій зоні. Статистика доводить, що найбезпечнішим є індивідуальні окопчики-щілини глибиною 2-2,5 метри. Водночас комфорт в таких засобах захисту мінімальний, а чому, спитатись?  Чому не можна поєднати певний комфорт з безпекою? Втомлений і перемучений воїн – поганий боєць, що ворог знає, тому і проводить періодичні обстріли, аби не дати перепочити.
Отже я пропоную наступне: метрового діаметру труба з легкого сплаву (дюраль чи алюміній) довжиною у 2,5 метри з одного боку запаяна овальної форми, а з другого міцна герметична кришка, що може складатись удвоє і має мати азбестове або аналогічне термозахисне покриття. Далі б годилось подати схему, але краще я змалюю то словами. Так само згодилось би придумати спеціальну бурову установку, але хто жити захоче – і вручну викопає два перехресні шурфи по 2,5 метри: один вертикально, а другий під нахилом приблизно 45 градусів до площини поверхні в стінці вертикального шурфа в бік ворога, в який і всталяється указана вище індивідуальна капсула-схрон (ІКС). Далі йдуть деталі, але головне вже сказано: є безпека і можливість відпочинку. Безпосередньо військові будні обкатають і доповнять ідею своїми деталями, а я даю свої пропозиції.
Загальний об’єм 2,5м. на 1м. ІКС доволі значний, але з врахуванням повного захисного та допоміжного комплекту спорядження на бійцеві, як власне його зброї та боєприпасів це є цілком виправдано. Також не повинна капсула тиснути психічно наче вузька домовина. Водночас якщо справді вибухом поряд все землею засипле, то щоб відкопуватись ту землю потрібно кудись відкидати, а куди, як не в капсулу.  Взагалі те все ще потребує практичного опрацювання, тому зараз виключно всі ідеї викладаю і робіть з тим, хто що схоче. Бо можливість герметичності капсули вже обумовлює систему автономної регенерації повітря, як і в потребі рятівної кисневої маски, подібну до наявних у шахтарів. Хімічна зброя існує і про неї потрібно пам’ятати та враховувати її несподіване застосування.
Щодо нахилу капсули, то задумка у тому, щоб там закріпити спеціальне крісло, на якому бійцеві можна було напів-сидіти і напів-лежати подібно до космонавтів. Щоб відпочивати і водночас бути напоготові – це оптимальний варіант комфортного положення для бійця у повному бойовому спорядженні. Наступна важлива деталь в тому, що крісло в капсулі має функцію пружинної катапульти на направляючих рейках, тобто бійцю не потрібно багато часу, щоб вибратись з капсули, а натиснув відповідний важіль на кріслі під рукою і кришка в капсули сама відійшла та боєць з кріслом плавно виїхав на потрібний рівень і вже моментально готовий до активних дій та бою. Так само і в капсулу можна буде не тільки проблемно заповзати, але і з комфортом з’їзджати, одночасно ставлячи крісло-катапульту на бойовий режим. Начебто дрібниці, але коли життя залежить від кількох миттєвостей – все набуває глобального значення. Зокрема мають бути в капсулі-схроні ємкості з питною водою і для сечі, аптечка, сухий пайок, ліхтарик, саперна лопатка, сірники тощо. Звичайно, має бути рація або інший переговорний пристрій, а в покращеному варіанті боєць міг би вести прямо з капсули панорамне відіоспостереження за тим, що відбувається на поверхні, як і міг би дистанційно керувати автоматизованими вогневими точками, коли це стане можливим.  
Не маловажною є і така річ, що земля-матінка не тільки захищає, але ще й взимку зігріває, а в літку – навпаки охолоджує без усіляких кондиціонерів. Вдягненому в зимовий одяг бійцю цілком достатньо буде того тепла, що є в землі на глибині 2-х метрів, і яке передається до капсули-схрону. Що для зими є тепло, то в літку стане бажаною прохолодою, тому що температура в землі майже не змінюється в усі пори року. Тобто не варто робити якісь теплоізоляційні покриття на капсулі зовні чи з середини, бо в тому і вся суть, що алюмінієва в 0.5 - 0.8 товщини капсула має бути легкою, щоб її можна було встановити самотужки, а вже потім за потребою дочеплювати броньові пластини до сторони, що в гору тощо.
Ще одна деталь, як маскувальні насувні щити на отвір вертикального шурфу роблять розташування ІКС фактично непомітним навіть стоячи над нею. Також варто продумати над тим, щоб кришка ІКС могла бути опорною площадкою для стояння на ній при відкритому положенні, отже боєць може мати опору для підвищення, щоб вести вогонь безпосередньо з місця перехову і тим постає дієва вогнева точка. 

На тому свої фантазії на воєнну тему завершую, бо головне вже сказано і най іде в люди. Оприлюднюю через Інтернет, як необхідність, але я проаналізував можливість ФСБ взнати про мої ідеї – це їм нічого аж надто не дасть окрім знання, що є такі ідеї. Всі вони для ЗС РФ не підходять в абсолюті: армія агресора не має честі, своїх військових там зневажають і ніхто їх гарно навчати не буде, бо їх муштрують за тими схемами, що описам Александр Суворов у книзі «Акваріум». Все інше стосується також виключно оборони: охоронці, аеростати та ІКС – агресорам це не потрібно.

Богдан Гордасевич 
11:48 01.02.2015

Відкрите звернення Ради громадської організації «Український Легіон» до воєнно-патріотичних і волонтерських організацій та громадян

Ми, Рада воєнно-патріотичної громадської організації «Український Легіон», звертаємось до всіх воєнно-патріотичних організацій, які безпосередньо займаються підготовкою цивільних громадян до збройного захисту країни, до волонтерських організацій, які опікуються зміцненням обороноздатності країни, до кожного громадянина, який хоче бути здатним до збройного опору ворогу і готовий витрачати зусилля для набуття військової підготовки без призиву до Збройних Сил.

Майже півтора роки триває війна з Московією. Попри суттєве покращення стану Збройних Сил України, вони не спроможні, і найближчим часом не будуть спроможні, перемогти агресора. Основних причин такої неспроможності три.

Перша – ЗС України є погіршеними, зменшеними, роздягнутими і роззброєними залишками радянських Збройних Сил, їхня структура, склад, озброєння є відсталими і неефективними. Збройні Сили України продовжують втілювати «совковий» принцип: «громадянин – гвинтик і сировина для державної машини».

Друга – воєнно-промисловий комплекс України напівзнищений і неспроможний забезпечити Збройні Сили більшістю з потрібної номенклатури матеріальних засобів.

Третя – владна еліта не зробила важливих кроків і навіть не проголосила офіційно про наміри запровадити будь-які значущі зміни на краще в обороні країни. Ми усвідомлюємо, що нинішніми державними збройними формуваннями неможливо зупинити широкомасштабну агресію Московії. Заявляють, що така агресія неможлива, або вороги, або абсолютно безвідповідальні люди.

Ми маємо лише одну можливість перемогти в справедливій оборонній війні у разі поширення вторгнення Московії. Така можливість полягає в масовій військовій підготовці громадян, створенні чисельного озброєного військовонавченого резерву, готового як для поповнення втрат військових з’єднань, так і до ведення бойових дій  в якості підрозділів територіальної оборони і партизанських загонів.

Досвід комунікації з органами державного управління протягом понад року засвідчив, що серед можновладців, серед їхніх політичних партій, серед призначених ними вищих чиновників нема тих, хто прагне або погоджується зі створенням такої системи підготовки і оборони. Ми зверталися офіційно до президента, голови уряду, міністрів оборони і внутрішніх справ, командувача Національною гвардією, начальника Генерального Штабу, Київського міського голови, народних депутатів. Від усіх отримали негативні відповіді. Кожна з воєнно-патріотичних організацій має такий негативний досвід. Навіть ті нормативні акти, які були прийняті для залучення громадських організацій до підготовки резервістів, не виконуються. Законопроекти,  подані до Верховної Ради парламентськими партіями, або зберігають чинні неефективні структуру і принципи збройного захисту країни, або лобіюють інтереси окремих політичних сил.

Просто чекати від можновладців якоїсь ініціативи чи дозволу на розвиток громадських ініціатив в межах державної програми на даному етапі – безвідповідально, адже небезпека є просто зараз, і кожна хвилина має значення. Під час розгрому наших бригад і добровольчих батальйонів влітку минулого року при райвійськкоматах були створені загони оборони і роти охорони. Майже всі вони залишилися на папері, без зброї, без підготовки, перетворилися на порожню бульбашку.

Естонський Кайтселійт, латиська Земмесардзе є прикладом такої підготовки, який є прийнятним для України. В суспільстві більшає громадян, які підтримують вимогу створити український аналог Кайтселійту, створення такої системи військової підготовки і територіальної оборони, де громадянин є безпосереднім і відповідальним суб’єктом оборони країни.

Ми публічно звертаємось до всіх і кожного, хто вважає створення такого віськовонавченого резерву потрібним. Кожен, хто цього хоче, зобов’язаний просто зараз нарешті долучитися до такої роботи.

Чого потрібно досягти.

Побудувати на громадських засадах систему масової військової підготовки громадян до територіальної оброни і партизанської війни. До того, як ми її самі не побудуємо, можновладці нічого не зроблять. Ми маємо для цього можливості. Маємо накопичений досвід, випробувані методики підготовки, підготовлених досвідчених інструкторів та викладачів, певну матеріальну базу.

Коли ми побудуємо таку систему знизу, держава буде змушена її легалізувати і прийняти на державному рівні. Саме так була побудована територіальна оборона в Естонії і Латвії. Спочатку її створили самі громадяни, а вже після долучилися держави.

Що ми пропонуємо.

1. Воєнно-патріотичним громадським організаціям.

Об’єднати зусилля. Сотні дуже бойових, але дрібних груп, ніколи не зрушать справу, ніколи не стануть дієвою силою в масштабі країни. Поєднавши зусилля і ресурси, ми спроможні швидко розгорнути дійсно масову підготовку, досягти наочного для суспільства результату. Ми станемо не прохачами в кабінетах можновладців, а щонайменше – рівними партнерами.

Намагання кожного через особисті контакти сепаратно «вирішити питання» лише для себе, отримати власний доступ до державних ресурсів є шкідливим, не допомагає спільній справі, а навпаки руйнує її. Форму об’єднання знайти легко, для цього необхідне лише щире бажання. Нам потрібно мати спільне інформаційне поле і спільну організаційну платформу.

2. Громадянам.

Якщо ви вважаєте за необхідне мати боєздатну територіальну оборону, просто приходьте до нас, створюйте її. Зрозумійте, що за вас ваші родини і нашу країну ніхто не захистить. Ми запрошуємо до спільної дії всіх відповідальних громадян.

3. Волонтерським організаціям.

Дати громадянину достатню військову підготовку не менш важливо, ніж подарувати йому взуття і одяг після мобілізації. Спрямування ресурсів волонтерських організацій для побудови українського аналогу Кайтселійту буде більш дієвим і ефективним, ніж затикання дірок за Міністерством оборони. Ми маємо конкретний проект, який потребує ресурсів, долучайтеся.

На яких принципах нам будувати спільну роботу.

1. Позапартійність.

Захищати країну зобов’язаний кожен громадянин, незалежно від політичних переконань і партійної належності. Нам потрібно побудувати громадянську оборону, а не бойові загони політичних партій.

2. Неприбутковість.

Звичайно, потрібні ресурси, зокрема і гроші. Але це ніяким чином не має бути ні великим, ні дрібним бізнесом. Просто самоокупність.

3. Рівність.

Не «надувати щоки через власну крутизну». Кожен з нас має власний досвід, власні особливості, власні здобутки. Кожному знайдеться гідне місце в загальній спільній системі підготовки. Ми – не конкуренти, а партнери.

4. Відкритість.

Кожен може вільно увійти до спільної діяльності і вільно вийти з неї.  Це стосується як кожної окремої організації, так і громадянина як окремої особи.

Дуже важливо! Ми не будуємо окремого збройного угрупування. Ми будуємо систему масової військової підготовки і територіальної оборони для всіх громадян, для країни в цілому.

Для тих, хто вище за власні (нехай і дуже шляхетні) амбіції, ставить інтереси країни, зібратися разом та домовитися насправді дуже легко.

Об'єднаймося заради важливої спільної мети!

 

https://ukraine-legion.org.ua/?q=node%2F17



Обновлен 29 авг 2015. Создан 11 июн 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником