Україна – «особистий проект» Путіна

 

Україна – «особистий проект» Путіна

Продивіться до кінця - там завершення проекту Пукіна-Х.йла



Лілія Шевцова: Україна – «особистий проект» Путіна


Лілія Шевцова – російський політолог, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Московського Центру Карнегі.  Вона прибула до Львова – міста, де народилася – у доволі напружений час – коли російські війська чинили інвазію в Криму. Саме інтерв’ю відбувалося на тлі голосування у Раді Федерації Росії (яку очолює Матвієнко - також жінка з України, що народилась і виросла в Черкасах!) щодо надання Володимиру Путіну права на введення військ в Україну.  Тому й не дивно, що ця тема домінувала в розмові.

- Чому, на Вашу думку, перемога Майдану була такою болісною для Путіна?

- Можу лише припускати, бо дуже складно бути психологом Путіна й передбачати, що коїться в його свідомості, його мізках. Очевидно, на це є кілька причин. Перша: з 2004 року Путін приділяв особливу увагу Україні. Вона була його, так би мовити, особистим проектом, як і Сочі-2014. Путін докладав багато зусиль саме на формування впливів на Україну. А він не любить програвати.

- Тобто «український проект» був для нього значно ближчим ніж, наприклад, білоруський?

- На відміну від Білорусі, Україна має для Путіна надзвичайне значення, оскільки є ключовою для російської політичної еліти взагалі. Це ж, передовсім, місце народження російської держави. Як для сербів Косово було певним центром, колискою Сербії. Так і Україна, а передовсім місто Київ є для багатьох росіян «російським містом». Цей стереотип глибоко засів у ментальності російського політичного класу і російського суспільства. По-третє, думаю, Путін розуміє, що поразка в Україні й успіх українського Майдану може подати «поганий приклад» для російського громадянина, для російського суспільства. Тому успіх чи поразка Майдану є для Путіна екзистенційним питанням. І мова йде навіть не про імперські настрої Путіна, прагнення просто впливати, хоча в Росії неоімперські настрої посилюються. А мова йде про те, що крах авторитарної влади в Україні – найбільшій слов’янській державі, яку Путін вважає продовженням Росії – підриватиме позиції російського самодержав’я. Оце цілий комплекс пояснень, які вказують на інтерес Путіна до України.

Але є ще одна причина. Російська влада переконана, що Захід зазнаЄ поразки, що епоха Заходу минула.

- Ви маєте на увазі відступ Заходу в Сирії та інших стратегічних питаннях?

- Ні, мова йде про те, що захід взагалі зараз переживає кризу. І це ще було до Сирії. Просто ліберальна демократія вичерпала певний потенціал і зараз перебуває у пошуках нового обличчя. Але це – аж ніяк не відхід Заходу зі сцени, це – переформатування західних ліберальних демократій. І Путін вловив, він розуміє цей елемент. І цей напрямок зафіксовано у новій (2013 року) зовнішньополітичній концепції.

- Росія зараз намагається захопити ті сфери, які тимчасово покинув Захід?

- Так, Путін намагається не просто стримати Захід, а вчинити експансію, зайняти вакуум. З Україною і відбувається реалізація цієї концепції: стримування Заходу й експансія на глобальній політичній сцені.

- Наприкінці 1980-х років у зв’язку з незалежницькими рухами в Балтії вперше прозвучало слово «фінляндизація». Термін говорить сам за себе:  орієнтуйтеся на приклад Фінляндії. Наскільки цей приклад корисний нині для України?

- Це слово Ви використали дуже доречно, адже минулого тижня у статті в «Financial Times» Збіґнєв Бжезінський – великий прихильник української незалежності – оприлюднив рецепт для України. Рецепт полягав саме у фінляндизації України. Він вважає, що прийняття курсу на фінляндизацію, тобто безблоковий статус, а також рівноцінні конструктивні  відносини України і з Європою, Заходом, і з Росією допомогли б принаймні зберегти країну, зробити її розвиток безболісним.

- А Ви як вважаєте?

- Я вважаю, що концепція фінляндизації Україні зовсім не пасує. Вона є наївною, романтичною, більше того – шкідливою. Борсання України між Європою і Росією відбувалося весь час, починаючи з 1991 року.  Кучма робив дуже успішні, спритні маневри то в бік Європи, НАТО, то в бік Росії, Путіна. Його політика була зиґзаґом між двома полюсами, рухом у цій «сірій зоні». Це і була українська фінляндизація. Той факт, що українці вийшли на Майдан, засвідчує: фінляндизацією вони ситі по горло, безблоковість їм більше не потрібна, вони нарешті вибрали вектор, і вектор цей – проєвропейський, прозахідний. Якщо країна вибрала цей вектор, то можливості фінляндизації критично звужуються. Тим більше – в умовах, коли Росія категорично заявляє Україні: «Жодної фінляндизації, ви повинні бути в нашій орбіті, ви маєте стати членом Митного, а потім – Євразійського союзу». Таким чином, сама путінська Росія звужує можливості для фінляндизації України і змушує її робити вибір.

- Якщо відкинути фінляндизацію, то, на Вашу думку, якою мала б бути схема дій для України?

- Проблема й дилема для України полягає в тому, що всі попередні успішні країни Балтії та Східної Європи, які пройшли трансформацію, починали так: спершу долучалися до НАТО для гарантування безпеки, територіальної цілісності, а вже потім вступали до Європейської Унії. Тому тут виникає запитання: чи зможе Україна без членства в НАТО як гарантії територіальної цілісності й безпеки зразу ж прагнути до ЄУ? Наразі Україна експериментує.

 - На Фейсбуку натрапляв на Ваші міркування про те, що силовий сценарій, який зараз Кремль реалізовує в Україні, є, можливо, лише ширмою для якогось витонченішого сценарію. Якого саме?

- Ви знаєте, я зі своїми колегами деякий час, принаймні до тієї миті, коли російські військово-транспортні літаки почали привозити десантників, не могла передбачити, що Кремль почне грати в таку голу, неприховану гру в Криму й Україні загалом. Я вважала, що Кремль тисне, Кремль погрожує, завалює заявами, Кремль використовує зброю зовнішньополітичної пропаганди, використовує Сергія Лаврова (міністра закордонних справ Росії, – ZAXID.NET), щоб залякати Захід, залякати нову українську владу і змусити їх погодитися на повернення Росії в Україну як основного модератора, як основний зовнішньополітичний чинник. Я сподівалася, що Росія не піде на безпосереднє силове вторгнення у Криму чи ще десь в Україні. Припускала, що гра є тендітнішою, що не відбудеться ця відверта хода бронетранспортерів на Сімферополь. Я помилилася.

- А чому Кремль таки наважився?

- Очевидно, Путін дійшов висновку, що Захід не втручається, він до цього не готовий. Що Захід готовий визнати Україну сферою російського впливу. Та й справді, Захід розмірковує в умовному способі. Пригадайте, як сказав Обама: «Якщо Росія вдасться до інвазії, то це матиме серйозні наслідки». Але Росія – вже на території України, Росія вже вчинила агресію проти України. Фактично, відбувається окупація частини української території. І Захід не знайшов механізмів, як відреагувати. Отже, Путін зважився на цей сценарій, маючи впевненість, що не викличе реакції західного співтоваристві, що Захід не поставить Росію в незручне становище.

- Але ж дивіться, Путін аж зі шкіри ліз, щоб покращити своє реноме у світі. Чого вартує його іміджевий проект «Сочі-2014», Петербурзькі зустрічі тощо. І що, він так легко заради Криму готовий злити все це в унітаз?

- Справа в тому, що сочинський проект був запланований ще 2004 року. 2007 року Росія отримала олімпійське Сочі як приз. Тоді ще Путін думав про нього як про такий собі символ власної могутності. 2007 року ще був пік могутності путінського ельдорадо. Він тоді ще думав, як 2014 року обідатиме разом з американським та іншими лідерами. Але насправді 2014 рік Росія розпочала зі стагнації, ситуація цілком інша, взаємини з Америкою доволі напружені. Основні західні лідери не приїхали до Сочі. Путін був змушений задовольнятися компанією «другого ешелону». Сочі не принесло йому очікуваного політично-пропагандистського ефекту. За винятком російського електорату. Для виборців Олімпіада була путінським подарунком. Електорат насолоджувався. У цьому контексті Україна – цілком інша мета. Мова йде про Україну як екзистенційний виклик для Путіна, вирішити який значно важливіше, ніж зберегти репутацію. Йому плювати, що тепер думають Обама, Меркель та інші. Нічого – обітруться й проковтнуть. Для нього важливіше не звертати зі шляху, зберегти сферу впливу, запобігти перемозі Майдану. Для нього це – питання самозбереження. Тепер питання піару для нього вже не працюють. Білий і пухнастий – уже не пріоритет.

- Під час прес-конференції з Ростова Віктор Янукович зізнався, що Путін не поспішає з ним зустрічатися. Це засвідчує, що він для російського президента – списаний матеріал?

- Я намагаюся стежити за різноманітними розмовами, які з’являються в інформаційному просторі, за різноманітними дзвінками. Відомо, що Янукович дзвонив Путіну під час підготовки угоди 21 лютого. Можемо лише здогадуватися, про що вони розмовляють. Але ще раніше, ще з 2004 року було очевидно, що Янукович аж ніяк не є улюбленим українським лідером для Путіна. Він показав себе недостатньо відповідальним, недостатньо лояльним. А для Путіна дуже важливим є принцип лояльності. Той факт, що Янукович упродовж кількох років все ж робив паси у напрямку ЄУ, домагався асоціації, у Москві сприймали як зраду. Тобто Янукович для Путіна виявився тією людиною, яка борсається в цій калюжі у різних напрямках залежно від того, як розуміє свої інтереси. Тому й Путін поставився до нього відповідно. Думаю, Путін особливо за нього не чіплявся, навіть на прес-конференціях натякав, що може працювати й працював з іншими українськими урядами, натякаючи на уряд Тимошенко.

- Але все ж Янукович подався після свого повалення саме в Росію, до того ж перетнув кордон саме з допомогою російських військовиків. І йому навіть дозволили провести прес-конференцію в Ростові.

- Той факт, що Януковича привезли як таке собі створіння до Ростова, а не в Москву, було чітким символічним жестом: це така собі «шмата для підлоги», як прямо й висловився Дмитро Медвєдєв. А він, очевидно, цими мимовільними словами передав те, що в Кремлі реально думали про Януковича. Там його ні в що не ставлять, але ще використають для якихось дій. А коли він перестане бути потрібним, Путін його викине.

- От, приміром, у Криму чи загалом для розколу України  Росія могла б із зиском для себе використати Януковича, реалізуючи свою сепаратистську концепцію.

- Можливо, й так. Але чи то Янукович відмовився грати в цю гру Кремля, чи то відбулося щось інше. Бо Януковича очікували саме в Харкові, де Допа і Гепа влаштували відповідний конгрес. Там він як все ще легітимний для багатьох президент України мав би освятити своєю присутністю сам захід. Там могло б відбутися проголошення Південно-Східної республіки, а могло прозвучати прохання конгресу до Кремля про допомогу. Але Янукович десь загубився дорогою. Отже, не зіграв у кремлівський сценарій.

- Як Ви вважаєте, а чи має все ж Захід якісь важелі впливу на Путіна? Як далеко захід може піти, щоб стримати його агресію в Криму?

- Думаю, він ні в гріш не ставить західних політичних лідерів. Він їх не остерігається.

- Невже він навіть не боїться заморожування рахунків у західних банках?

- Ні, він не боїться ні блокування активів, ні візових санкцій.

- Хіба там немає його мільярдів?

- Може, вони і є, але зараз він проводить кампанію з репатріації російських вкладів із світових банків назад до Росії. Думаю, зіштовхнувшись із дилемою – бути прийнятим на Заході і тримати  там яхту чи рахунки в якомусь із західних банків чи відгородитися від Заходу муром, але зберегти свої сфери тиску, зокрема й тиску на Україну, він пристане на другий сценарій.

- Невже Путіна не лякає міжнародна ізоляція?

- Думаю, він переконаний, що ізоляції не буде. Він думає, що Захід – це слабосильні, слабовольні політичні карлики. І десь він має рацію, бо наразі його надії виправдовуються.

- Тобто Захід може навіть погодитися на аншлюс Криму?

- Не знаю, як Захід відреагує на аншлюс Криму й повторення Мюнхенської змови 1938 року, не будемо ворожити. Але наразі дії Заходу – ми розмовляємо з вами першого березня – лише заохочують Кремль до подальших жорстких дій щодо України. Поки що.

- А як Ви думаєте, навіщо Путіну Крим у принципі?

- Крим йому не потрібен. Крим йому не потрібен як дотаційний регіон, як зона відпочинку, він там відпочивати не буде. Крим йому потрібен для послаблення України, а також для того, щоб наситити апетит російського населення, що жадає якоїсь активності, хоче захищати російськомовне населення. Крим потрібен для провокування напруги, з якої Україна не вийде. Крим потрібен для підтримки постійного мобілізаційного клімату в Росії. Це ж тепер казаки не лише з Кубані, а аж з Владивостока поїдуть захищати Крим. І населення це підтримує.

- Все це дуже скидається на нав’язливу ідею Путіна. Вам так не здається?

- Мені тяжко оцінювати Путіна після стількох років його перебування в Кремлі. Якщо людина перебуває там так довго, то Кремль впливає на психологію людини, на психіку. Кремль робить з лідера заручника того ж Кремля, заручника влади. А крім всього, Путін розуміє, що добровільно відійти, як Горбачов, він не зможе, він сидітиме в Кремлі до кінця, бо інакше втратить усе. Я не уявляю його поза владою, та, напевно, він і сам себе не уявляє.

- А є в Росії інші сили, здатні зсунути його з крісла?

- Наразі немає.

- Але ж грають певні кола у російських силових структурах свої ігри.

- Вони можуть грати, але в межах нагляду вовка Акели. Всі думали, що Акела промахнувся 2011, 2012 року. Багато хто припускав, що він відійде. Але він досі живий і здоровий, ще рано його політично хоронити. Хоча, в принципі, похорони наближаються, бо він губить підтримку, довіру тощо, але наразі люди його терплять, бо не бачать альтернативи. Тобто агонія путінської системи почалася, але може тривати дуже довго. 

- Ви якось говорили, що Росія потроху наближається до економічної кризи. Які свідчення цього?

- Наразі Росія вступила в економічну рецесію, яка триватиме, бо модель економіки застаріла, її неможливо реформувати.

- А чому неможливо?

- Бо для цього потрібно провести реформу судової системи, створення антикорупційних програм. Для цього, в принципі, потрібна демонополізація і власності, і влади. Нинішній уряд і чинна політична еліта на це не підуть. Тож починається відлік, коли від рецесії економіка поволі скочуватиметься до економічної кризи.

- Як довго це може тривати?

- Важко вгадати – може бути 2-3 роки, може й 5 чи 7, а може й менше. Це залежить від купи чинників. Але вектор до економічної деградації – цілком очевидний. А криза – це завжди порятунок. Особливо – якщо вона сильна. Він - як висока температура під час хвороби: або смерть, або одужання. Криза дає шанси. Але якщо вона буде незначною, Росія може просто сповзти в зону тривалого й безнадійного загнивання. Будемо сподіватися, що криза настане й зародить нові громадські сили.

 Джерело: ZAXID.NET
Автор: Любко Петренко

 

 

 

 

І ЦЕ ВЖЕ НЕ СМІШНО

 

Почну з одного анекдоту, хоч тема і невесела, бо до війни йдеться, але ну коли бачиш клоунаду, то мусиш теж на тому рівні відповісти.
Є такий жарт-запитання : - Хто в світі найсильніший шахіст? Гарик Каспаров! А ось і ні! Найсильніший шахіст в світі - Володимир Кличко, а Гарик Каспаров - найрозумніший!
За тим самим визначенням після несподіваної прес-конференції Президента Російської Федерації Володимира Путіна 4 березня можна абсолютно заслужено назвати його одним з найсильніших логіків і знавців міжнародного права серед світових лідерів держав. Стосовно найрозумніших мова не йдеться. Цілком достатньо відомого прислів'я: "Сила есть - ума не надо". Цей девіз варто вивішувати як штандарт президента РФ Володимира Путіна під час його виступів.
Показувати таку гротескну клоунаду брехні і фальшування треба ще вміти, хоча взагалі-то всі представники вищих кіл РФ це демонструють щодня на всіх рівнях, але коли слуги брехуни і блазні - це можна визнати для челяді за можливе, бо вона слугує на свого пана. Але коли і пан - блазень! То шокує всіх!
В російськомовному просторі дуже популярні теми різних закулісних "кукловодів" під якими розуміють вищих керівників держав, але дивлячись на блазнювання Володимира Путіна з подивом пробуєш зрозуміти: а ним хто маніпулює так безглуздо? Хто є кукловод президента РФ Володимира Путіна? Бо ж не може нормальна свідома людина так поводитись, так в очі всьому світу брехати, корчити з себе блазня і при тому вимагати поваги, яко до вседержителя...
Скажу відверто, що завжди намагаюсь ставитись до суперників з повагою. Наприклад, по Віктору Януковичу я не міг не визнати, що вийти з кримінального (не політичного!) зека в президенти - це варто поваги попри всі "страсти-мордасти". Намагався я ставитись з повагою і до Володимира Путіна, хоча з кожним роком він давав для того все менше і менше підстав, але після подій в Криму та загалом в Україні і прес-конференції по цій темі я абсолютно втратив повагу до Володимира Путіна, як державного діяча. Я розумію, що мою зневагу блазень Петрушка-ВВП переживе легко і навіть її не помітить, але зневагу світу він відчує дуже скоро - я в цьому певен. Вже відчуває - ось вона.

 

Богдан Гордасевич




Посольство США в РФ по пунктах спростувало пропаганду Кремля
05.03.2014 11:45
Печать
Сполучені Штати Америки спростували всі провокаційні твердження Росії щодо ситуації в Україні
Посольство США в РФ по пунктах спростувало пропаганду Кремля
Посольство США в Росії опубліковало матеріал, яким спростовуються домисли російської влади про ситуацію в Україні. Наводимо повний текст матеріалу.

Затвердження РФ: Опозиція України порушила угоду, укладену з Віктором Януковичем 21 лютого.

Відповідь США: В рамках даної угоди Рада прийняла закон про повернення України до Конституції 2004 року. Відповідно до умов угоди, Янукович мав 24 години, щоб підписати цей закон, після чого протестуючі мали звільнити ряд урядових будівель і вжити інші кроки по зниженню напруженості. Замість підписання Янукович поїхав з Києва і зник. Саме Янукович не виконав угоду від 21 лютого. Партія Януковича теж пішла далі, проголосувавши за закон про усунення його від посади і затвердивши новий уряд.

Постійний представник США в ООН Пауер: "Саме Янукович порушив умови цієї угоди, покинувши Київ, а потім і Україну".

Затвердження РФ: Уряд України є нелегітимним або не представляє народ України.

Відповідь США: Новий уряд був затверджений українським парламентом (Радою) 371 голосами "За", тобто, переважною більшістю, за підтримки всіх політичних партій, за винятком комуністів. Навіть Партія регіонів Януковича проголосувала за новий уряд буквально в лічені дні після його зникнення. Хоча Партія регіонів і не представлена ??в нинішньому уряді, це було політичне рішення і воно не свідчить про відсутність підтримки політики уряду. Фактично майже всі закони, прийняті парламентом після відходу Януковича, користується підтримкою більшості з Партії регіонів.

Затвердження РФ: Рада перебуває під впливом екстремістів або терористів.

Відповідь США: Рада є найбільш представницькою установою влади в Україні, а недавні закони приймалися переважною більшістю голосів, в тому числі і від представників Східної України.

Затвердження РФ: На вулицях Києва небезпечно.

Відповідь США: З тих пір, як сили безпеки були відведені десять днів тому і було затверджено новий уряд, в Києві встановилося спокій. За повідомленнями української преси та інших ЗМІ, в місті немає сплеску злочинності, мародерства і зведення рахунків з політичними опонентами.

Затвердження РФ: В Україні гуманітарна криза, і сотні тисяч українців біжать до Росії і в пошуках притулку.

Відповідь США: Ми не бачимо жодних доказів цього. Кращий засіб для запобігання такої кризи - припинити всі провокаційні дії і допустити в регіон спостерігачів для моніторингу ситуації і зниження напруженості.

Державна прикордонна служба України: "Міграція українців залишається приблизно на тому ж рівні, що була тиждень тому, два роки тому і три роки тому".

Затвердження РФ: Етнічним росіянам загрожує небезпека.

Відповідь США: Ні підтверджених повідомлень про те, що комусь з етнічних росіян загрожують, є тільки заяви про це в російській пресі і на російському державному телебаченні. З самого початку новий український уряд зробив своїм пріоритетом встановлення миру і досягнення примирення . В.о. президента  Олександр Турчинов відмовився підписати закон, що обмежує використання російської мови на регіональному рівні. США та інші країни, включаючи ЄС, вітали такий підхід українського уряду.

Постпред США в ООН Пауер: "Немає ніяких доказів, що етнічні росіяни перебувають у небезпеці. Навпаки, нова українська влада приділяє пріоритетну увагу примиренню в країні та участі всіх політичних сил у її житті. Президент Турчинов - виконуючий обов'язки президента - чітко заявив про своє неприйняття яких обмежень на використання російської мови".

Заступник держсекретаря Нуланд: "У ОБСЄ є інструменти для вирішення будь-яких обгрунтованих стурбованість щодо забезпечення безпеки на місцях, дотримання прав меншин та підготовки демократичного переходу до вільних і справедливих виборів".

Офіційний представник МЗС Казахстану Жанболат Усенов: "Казахстан закликає всі сторони відмовитися від варіантів, які мають на увазі використання сили, і прикласти максимум політичних зусиль з врегулювання кризи переговорним шляхом".

Затвердження РФ: Російські бази знаходяться під загрозою.

Відповідь США: Російські військові об'єкти були і залишаються в безпеці, і нова українська влада зобов'язалася дотримуватися всі діючі міжнародні угоди, у тому числі ті, які стосуються російських баз.

Постпред США в ООН Пауер: "Головне питання - чи представляє недавня зміна уряду в Україні небезпеку для законних інтересів Росії до такої міри, що виправдовує її військове втручання, захоплення громадських установ і висунення військових ультиматумів частинам української армії. Відповідь - звичайно, немає".

Затвердження РФ: Київ намагається дестабілізувати Крим.

Відповідь США: Навпаки, це російські військові були виведені з їхніх місць дислокації, щоб захопити органи влади та об'єкти інфраструктури Криму. Уряд України, на противагу цьому, діє стримано і шукає діалогу. Влада в Києві негайно вирішила направити до Криму в.о. глави Мінооборони, щоб розрядити ситуацію. Пізніше, депутат Верховної Ради Петро Порошенко, який прибув з Києва, не був допущений в будівлю Кримської Ради для переговорів.

Затвердження РФ: Відбувалися масові напади на церкви в Східній Україні.

Відповідь США: Ми не бачимо жодних доказів цього. Усі релігійні лідери України, включаючи представників Російської православної церкви, виступили на підтримку нової політичної влади, закликаючи до національної єдності і зцілення.

Постпред США в ООН Пауер: "Немає доказів, наприклад, що церкви в Східній Україні піддаються або піддадуться нападам; такі звинувачення не обгрунтовані" .

Вісім українських церков та релігійних організацій звернулися з закликом до миру і проти іноземної агресії; їх лист розміщено на сайті Інституту релігійної свободи України: (посилання). У ньому вони "закликають російську владу припинити агресію проти України і негайно вивести російські війська з української землі". Цей лист підписаний представниками Української православної та католицької церков, інших християнських конфесій, а також іудейської та мусульманської релігій.

Затвердження РФ: Кримський прем'єр закликав Росію втрутитися.

Відповідь США: Міжнародне право не передбачає застосування сили у відповідь на заклик регіональної влади. Відповідно до Конституції України, тільки українська Рада може дозволити присутність іноземних військ на території України. Заклик Сергія Аксьонова до президента Путвну забезпечити "мир і спокій " у Криму, був цинічним жестом, провідним до дестабілізації.

Затвердження РФ: Росія діє відповідно до Договору про дружбу між Україною і Російською Федерацією 1997 року.

Відповідь США: Угода 1997 року потребує від Росії поважати територіальну цілісність України. Військові дії Росії в Україну - явне порушення територіальної цілісності і суверенітету України.

Заступник держсекретаря Нуланд: "Ми вважаємо, що дії Росії в Україні є [...] порушенням її зобов'язань, взятих на себе в Гельсінкі, а також її обов'язків як члена ООН".

Лідери країн "Великої сімки": Військові дії Росії є "порушенням обов'язків Росії відповідно до Статуту ООН та її угодою з Україною по військових базах 1997 року".

Офіційний представник МЗС КНР Цинь Ган: "Ми поважаємо незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України".

Підписуйтесь на аккаунт ЛІГАБізнесІнформ в Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
ЛIГАБiзнесIнформ
Информационное агентство
www.liga.net

 

   
   
Вторгнення в Україну: про що злукавив Путін
04.03.2014 17:48
Вторгнення в Україну: про що злукавив Володимир Путін
Сьогодні президент Росії  Володимир Путін на прес-конференції розповів російським журналістам про ситуацію в Україні та Криму. Редакція ЛІГАБізнесІнформ нарахувала 22 тези, які є або відвертою брехнею, або спробою маніпуляції громадською думкою.

Самооборону Майдану готували на Заході: "Як відомо, їх готували на базах в Литві та Польщі. Це професіонали, майже як спецназ".

У Криму дуже небезпечно: "Крим хочуть пустити за київським сценарієм і почати там серію терактів і хаосу. Звичайно, це кримчан дуже турбує".

Про людей у формі спецназу РФ в Криму - це не росіяни: "Подивіться на пострадянський простір, там повно форми, схожої на російську. Підіть в магазини і купите. Ні, це сили місцевої самооборони".

Кримчани роззброїли українських військових: "Комітети самооборони взяли під контроль всі Збройні Сили України... Це якийсь укріпрайон! Кілька десятків установок С-300, десятки букові, 22 тисячі солдатів. Все це без єдиного пострілу перейшло в руки народу Криму".

Бійців "Беркута" мучать: "Їх не тільки не лікують - навіть не годують в госпіталях".

Майдан сам себе розстріляв: "Є думка, навіть у середовищі опозиції, що снайпери були від однієї з опозиційних партій. Ви ознайомтеся. Ці дані є по відкритому доступі" .

До Криму їхали бойовики-бандерівці: "Ми бачили, що в Крим підтягуються бойовичка з націоналістичних організацій".

Штурмуючі будівлі обладміністрацій на сході України - не російські туристи: "Така підтримка Росії для мене стала несподіванкою. Це люди, які в східній частині живуть, вони опинилися за порогом прийняття рішень".

Дніпропетровськ незадоволений Коломойським: "Елементарний пройдисвіт, кілька років тому нашого олігарха Абрамовича кинув. Такого пройдисвіта роблять губернатором - звичайно, люди незадоволені".

Україна - братська країна: "Україна - наш найближчий сусід, братська республіка. Наші збройні сили - це товариші по зброї, друзі. Українські військовослужбовці та російські - по одну сторону барикад. Це зараз відбувається в Криму".

Будапешстський меморандум - ніяких зобов'язань: "Якщо це революція, то на цій території виникає нова держава. А з цією державою ми ніяких зобов'язуючих документів не підписували"

У Криму - легітимний прем'єр: "Чи дотримані всі процедури, немає ніяких порушень".

Це була не революція: "Це все дуже добре підготовлене. Західні інструктори постаралися".

Про вибори президента України: "Є небезпека, що вискочить який-небудь націоналюга, антисеміт, людина з крайніми поглядами".

Чому нова влада не отримає газову знижку: "Це чисто комерційна складова діяльності Газпрому".

Росія не дасть грошей Києву через Захід: "Наші західні партнери просять нас цього не робити".

Танки на кордоні не через Майдан: "Наші навчання не пов'язані з подіями в Україні".

Януковича поселили по доброті: "У його долі ми взяли участь виключно з гуманітарних міркувань - його могли вбити".

Росії не потрібний Крим: "Питання приєднання Криму до РФ не розглядається... Ми ні в якому разі не будемо підігрівати такі настрої".

Обвал ринків в РФ з агресією в Україні не пов'язаний: "Була нервозність на ринках до ситуації в Україні, пов'язана з політикою ФРС США . Вони зробили дії, що підвищили привабливість інвестицій в США. Інвестори почали виводити кошти з ринків... Найбільше постраждала Індія, по-моєму, і інші країни БРІКС. Росія - теж. Трохи менше, ніж, скажімо, Індія, але теж. Ось це фундаментальна причина".

Росія нічого не порушила в Криму: "Наші дії повністю відповідають нормам міжнародного права, так як у нас є звернення легітимного президента, що збігається з нашими інтересами".

Танки миротворців. "Якщо я прийму рішення використовувати армію - воно буде легітимним... Це відповідає нашим національним інтересам - захистити людей. Це гуманітарна місія".

Підписуйтесь на аккаунт ЛІГАБізнесІнформ в Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Петр Шуклинов
ЛIГАБiзнесIнформ
Информационное агентство
www.liga.ne

 

  
Неострів Крим


Після дуже очікуваної, але водночас і несподіваної перемоги Євромайдану центр революційних подій і фокус уваги світових ЗМІ перемістився з Києва до Криму. Там тривають антиукраїнські мітинги, озброєні люди захоплюють урядові будівлі, відбуваються провокації міжетнічних протистоянь, місцевий парламент в стані облоги відправляє уряд у відставку й оголошує референдум...
Що ж, кримська карта як дестабілізуючий чинник розігрується вже не вперше і – до ворожки не ходи – не востаннє.
Дивно було б очікувати у Криму чогось іншого. Попри те, що півострів ось уже 60 років формально належить Україні, лише невелика частина кримчан вважає Київ своєю столицею. І навіть після здобуття незалежності ніхто не робив спроб переконати їх в іншому. Українських політиків у Криму цікавили зовсім інші справи. Упродовж останнього десятиліття найбільш ласі шматки кримських земель поза будь-яким легітимним полем захоплювали люди з вищого керівництва чи наближені до уряду олігархи.
Особливого загострення ситуація набула після приходу до влади Віктора Януковича. Влада, сформована Партією регіонів, розглядаючи Крим як власну вотчину, заповнила його своїми намісниками. Останні соціальних проблем не вирішували, жодного стратегічно плану розвитку півострова й не розробляти. Кримських татар, запрошених свого часу назад до своєї Батьківщини, цілковито покинули напризволяще. З курортного раю Крим вперто перетворювався на найбільш криміногенний куточок України.
Територією півострова без жодних проблем шастали агенти ФСБ, «працюючи» з відвертими українофобами та схильним до злочинних дій контингентом. А консульство Росії тим часом масово роздавало кримчанам російські паспорти.
Логічним розвитком описаної ситуації стало те, що після падіння режиму Віктора Януковича в Севастополі почалися масові акції протесту, на яких звучали заклики відмовитися від підпорядкування легітимній українській владі. У невідомо який спосіб начальником міста вибрали громадянина Росії. Олії до вогню підливав і кримський парламент, видаючи відозви до Москви ввести до Криму війська, аби «захистити від бандерівців».
Добре, що кримськотатарська громада на півострові залишається тим стабілізуючим чинником, який рятує ситуацію, не дає їй цілковито перетворитися на хаос. Контрольований хаос…

Англійський лейтенант – рятівник Криму
На початку 1990-х, коли в Криму теж було неспокійно, коли між Києвом і Москвою йшли суперечки за Чорноморський флот, за статус півострова, за Севастополь, ми зачитувалися романом Василя Аксьонова «Острів Крим», написаним ще 1979 року.
Автор у притаманній йому іронічній манері оповідає історію Криму, котрий залишився незалежним від СРСР саме тому, що був островом, а не півостровом. Хтось скаже: «Острів-півострів – яка різниця?». А різниця дуже суттєва для розвитку сюжету альтернативної історії: не було твердого ґрунту для того, щоб війська Робітничо-селянської Червоної армії змогли героїчно вступити на кримську землю. Не було тоді в більшовиків і потужного флоту, аби взяти острів з моря. Тож вони чекали, коли кригою затягне прибережні води.
І от 20 січня 1920 року шалені 30-градусні морози міцно скували води Чонгарської протоки. Червоноармійці – сповнені рішучості, а білогвардійці – у паніці, оскільки союзники зі суто політичних причини (не будемо уточнювати, яких саме – хто схоче дізнатися, нехай прочитає роман) навідріз відмовляються надавати військову підтримку баронові Врангелю. Ситуація для Криму, здавалося б, безнадійна…
Але в останню мить з’являється той самий deus ex machina – англійський лейтенант  Бейлі-Ленд, котрий чи то з якогось дива, чи то з похмілля віддав наказ своєму гарматному підрозділу відкрити залповий вогонь по більшовиках. Вмерзлий у кригу лінкор «Ліверпуль» ожив, відхаркнув вогнем і поховав у морозній воді тисячі червоноармійців…

Помилки резидентів
Мало хто з тверезомислячих людей не усвідомлює, що всі нинішні заворушення в Криму є наслідком провокаційних дій Росії та її спецслужб. Дій часами доволі грубих і непродуманих. Стає зрозумілим, що Кремль гарячкує, тому допускає масу помилок, які можуть вдарити по ньому  бумерангом. Бо, з одного боку, найвищі російські можновладці запевняють, що Росія жодним чином не втручається у кримські справи, називаючи їх «виключно внутрішніми справами України». З другого – до Сімферополя приїжджає делегація депутатів Держдуми РФ, котрі заявляють, що готові у разі чого прийняти Крим до Росії. Зрозумівши помилку, Кремль перепрошує, звісно, за своїх «дітей нерозумних», але слово – не горобець.
Така ж безглузда ситуація – з російськими паспортами. То Росія намагається форсувати справу їхньої оперативної видачі кримчанам, то зненацька дає задній хід. Голова Ради Федерації Росії Валентина Матвієнко, котра ще недавно лобіювала закон про спрощену процедуру видавання паспортів, тепер заявляє: «Цей закон несвоєчасний, ми не повинні давати сигнали та підстави для докорів. Ми зацікавлені у збереженні державності України».
Звідки зненацька така турбота про український суверенітет? А все дуже просто пояснюється. Уявіть собі, що видано паспорти критичній кількості мешканців Криму. Чи наростить таким чином Кремль вплив на півострів, а отже, на Україну? Аж ніяк, навіть навпаки. Згідно з українською Конституцією, подвійне громадянство заборонене. А отже, щасливих власників російських паспортів можна легко позбавити українського громадянства й паспорта з тризубом. А можна навіть притягнути до відповідальності.
На практиці це означатиме, що ті сотні тисяч проросійськи налаштованих кримчан, котрі спокусилися на паспорт з двоголовим орлом, відтак зможуть голосувати лише на виборчій дільниці в російському консульстві на виборах президента й парламент Росії. Але вже не зможуть брати участь у виборах не лише президента і парламенту України, а й Верховної Ради Криму, місцевих рад, мерів і голів сільрад. А окрім того, не зможуть брати участь у будь-яких референдумах. І це вже не кажучи про те, що вони позбудуться всіх пільг і субсидій, які надаються громадянам України.

Абхазький варіант
Припустимо, проросійські громадяни настільки затяті, що готові відмовитися від усіх переваг, які надає українське громадянство, аби лише півострів став частиною Росії. Але їхня проблема полягає в тому, що Москві Крим як новоздобута територія аж ніяк не потрібен. Чому? Бо на тлі погіршення економічної ситуації в РФ це – зайвий соціальний тягар, який може остаточно підірвати господарку. Тому Кремль хотів би перетворити півострів на щось таке на зразок Абхазії чи південної Осетії.
Зрештою, спостерігаючи за актуальними подіями в Криму мимоволі проводиш собі паралель з подіями в Грузії 20 років тому, з боротьбою за контроль над грузинськими автономіями.
Ще за радянських часів мені доводилося відпочивати на абхазькому узбережжі Чорного моря, у Піцунді. Хто там бував тоді, знає: це справді був рай на землі. Гори, природа, приморські променади, виноградники, ошатні будиночки на узбережжі. У радянські часи лише пестунчикам долі вдавалося потрапити туди на відпочинок за профкомівською путівкою.
За нормального економічного розвитку цей регіон мав усі шанси стати гускою, котра несе золоті яйця, перлиною Кавказу. А на що він перетворився, перебуваючи в невизначеному статусі під російським протекторатом?
А 20 років тому абхази теж були свято переконані: от лише виженемо звідси грузинів, і заживемо на Землі Обіцяній. Ті ж амбіції мали й осетини…
Проте не може, в принципі, нормально розвиватися туристично-курортний регіон за умов силового захоплення влади у ньому, вигнання мирного населення, небажання осіб, котрі його контролюють, вести мирні перемовини, повертати біженців, домовлятися з сусідами. За таких умов більш-менш нормально можуть функціонувати лише підприємства оборонного комплексу.  У регіон, над котрим зависли грозові хмари потенційного військового конфлікту, не будуть приїжджати туристи, котрі і є головним джерелом його прибутку.

Російський чинник
Завдяки подвигу англійця у романі Аксьонова Крим залишився незалежним від Кремля. Згодом завдяки ліберальним законам він перетворився навіть на бізнесовий рай. На час основних подій, описаних у романі (кінець 1970-х років), він уже переплюнув за рівнем економічного розвитку й за стандартами життя Сингапур, Тайвань та Гонконг разом узяті.  А кримчани з роману щороку 20 січня святкують День лейтенанта Бейлі-Ленда.
Зрозуміле бажання й реальних кримчан, котрі нині населяють півострів, зажити так, як герої роману. Але ж вони забувають про один суттєвий момент, одну різницю. Фантастичний «Острів Крим» досяг такого рівня розвитку саме завдяки незалежності від Москви. А ті, хто зараз на півострові Крим виходить на антиукраїнські мітинги, захоплює адміністративні будівлі, зриває державні прапори, навпаки, хочуть якнайміцніше прив’язати себе до Москви.
Як справедливо зазначив у своєму блозі в «Українській правді» відомий публіцист Євген Іхельзон:
    Хоч би що відбувалося в Криму, жителі автономії повинні знати, що Володимир Путін не робить це заради того, щоб вони процвітали. Мова йде тільки про геополітичні амбіції.
Маю надію, що більшість кримчан ще не втратила здатності до тверезого мислення й раніше чи пізніше зрозуміє всю небезпеку російської провокації. А що ж у цей час мала б вчинити нова українська влада, щойно затверджений український уряд і передовсім його силовий блок? Передовсім не наробити помилок: поменше шарпанини, побільше виважених дій. Якщо не має впевненості в певному заході, краще його взагалі не реалізовувати. Російські провокатори і їхні посіпаки самі допускаються з кожним днем щораз більше помилок, які помічають не лише в Криму й Україні, а й у цілому світі. Помічають і поступово реагують, поки що на рівні попереджувальних  заяв. Тому час грає на Україну. Варто лишень, щоб нарешті запрацювала українська розвідка й контррозвідка, яка останні кілька років була філією ФСБ. Тим більше, що після захоплення озброєними бойовиками будівлі кримського парламенту в українських силовиків є всі підстави, аби провести справді антитерористичну операцію (як би нам нині не різало слух це словосполучення).
Зрозуміло, що Москва так просто не вгамується й продовжуватиме нагнітати ситуацію, використовуючи всі ті бонуси, що їй дали сумнозвісні Харківські угоди 2010 року. Про це зайвий раз свідчать позапланові навчання Західного та Центрального військових округів Росії. Путін так просто не змириться з програшем в Україні, передовсім через власні імперські амбіції. Не виключено, що він ще спробує використати втікача Віктора Януковича, котрий, за повідомленнями в ЗМІ, перебрався-таки до Росії і теж прагне реваншу. Недарма Кремль вперто не бажає визнавати нової української влади. Очевидно, хоче зіграти в гру «Повернення Наполеона з острова Ельба» або «Divide et impera», під’юджуючи антиукраїнські сили на півдні й сході України. І Криму в цьому сценарії належить особлива роль.
У Росії є тверезомислячі люди (їх критично мало, але вони таки є), котрі застерігають кремлівське керівництво від авантюрних кроків. Російська газета Ведомости у своїй редакційній статті «Чому Росія знову програла Україну» зазначає:
    Важливо зрозуміти: прагнення зіграти на суперечностях між регіонами або спроби взяти під російський протекторат східні області й Крим негативно позначаться на міжнародних відносинах і неефективні економічно. Еліта південно-східних регіонів побоюється поглинання російськими олігархами не менше, ніж продовження Майдану і прибуття його комісарів. Керівники російськомовних регіонів вже намагаються налагодити взаємини з новою українською владою. Якщо вона не буде добивати опонентів кавалерійською атакою, сторони знайдуть новий спосіб співіснування.
Навряд чи це застереження втримає Путіна від спроб реалізувати свій авантюрний імперський сценарій, від того, щоб замутити воду в Криму. Але тут і в Києва з’являється кілька досить потужних козирів у грі проти російської агресії. Найсерйозніший з них – це НАТО. Північноатлантичний Альянс вже дав досить чітко зрозуміти на своїй нараді у середу, що пильнує і дбає за суверенітет та територіальну цілісність України.
Заявила про свою підтримку територіалної цілісності України і Європейська Унія. Провідні політики Європи і США теж недвозначно застерегли російського президента Володимира Путіна, аби той не втручався в українські справи. Це ще звісно не означає, що західні країни зразу ж нададуть нам військову підтримку, але вже точно не спостерігатимуть бездіяльно, як 2008 за війною в Грузії.
Ще одним козирем є  угода про модернізацію Чорноморського Флоту Росії, підписання якої домагається Москва. Без набуття чинності цього документа у російських моряків будуть зв’язані руки у справі розвитку флоту, котрий ржавіє на очах. «Оновлення флоту назріло давно. Але в січні-лютому 2014 року підготовка такого документа через відомі події в Києві була заморожена. Зараз же доля цієї угоди взагалі зависла», – нарікає голова комітету Держдуми з оборони адмірал Володимир Комоєдов.
У Кремлі вже висловлюють побоювання, що  Київ зажадає денонсації угод щодо базування ЧФ в Севастополі. Хоча, скоріш за все, зараз ніхто в Києві не робитиме різких рухів щодо флотських питань. А от щодо того, що після виборів президента у травні руба постане питання денонсації Харківських угод – то це майже гарантовано, враховуючи деструктивну роль російського флоту в актуальних кримських подіях. 

***
У романі Аксьонова на острові Крим таки функціонувала спершу невеличка імперська партія, що домагалася об’єднання з СРСР, який вони сприймали як новітню Російську імперію. Урешті-решт ця політична сила стала популярною й перемогла на виборах. Першим своїм указом імперці відмовилися від незалежності Криму, підпорядкувалися Кремлю й запросили сюди московську владу. До Криму прибули радянські війська… На цьому й закінчився добробут і демократія на острові. На цьому закінчився й сам роман.
Джерело:
ZAXID.NET
Автор: Любко Петренко

Додати коментар
  1 2  >
comment.user.username
Табачук Микола (Ukraine)
Через російські концтабори ГУЛАГу пройшло 15 000 000 будівників комунізму. На будівницві Бєломорканалу зеки співали: - это царство низин и болот станет родиной нашей счастливой! (А.Солженицын). Крим хоче в ГУЛАГ?
22:47, 03.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
comment.user.username
Кузьменко Роман (Ukraine)
http://putinkaput.blogspot.com/ далеко не все в Крыму хотят в Россию
Донбассу тоже пора задуматься
11:41, 03.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
shtymp (United States, Worcester)
Stefko Vujko сказав:       Якийсь перестрашений той Штимцьо...напевно єфійоп,кОтрий мріє гибати з Станів чорного вуйка Обами, до майбутньої Гебрейської Автономної Республіки в ...    
Перепрашєю жи не відповів тобі, ідійоте, відразу, але бувім у церкві де помолився за долю України і вчергове здав гроші на потребу поранених майданівців. Я виджу же нині ти, мастурбаторе, працюєш правов руков, а в лівій тримаєш цибуха зі шмальов. Звідки знаю же ти, варьяте, вже обкурений? Та з дебільності твого катрена. Давай-давай! Кінчай курити бамбук в Гамериці і вали на Україну - там твоїми катренами мож російські війська насмерть насмішити, "поєт гамняних лєт"... :)))
22:49, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
comment.user.username
Stefko Vujko (United States)
Во,мій внучок Юрцьо,нового Катрена скалатав...
Катрен про державотворців

Піде Вкраїна для Росії впрок -
Яник з Путіним втікнуть
на Дальній Восток...
й стане столицею Владивосток!
Створять там нову російську державу -
Сталіну й Мао-дзе-Дуну на славу!
----
Держбудівники, етіть-їх...!
21:31, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
Gandhi_student (Slovenia, Kamnik)
Треба діяти чисто, чесно і швидко. Рос.державна пропаганда зараз заливає англомовний інтернет страшилками про "нацизм в Україні" і приналежність Криму Росії. Західні люди дезорієнтовані, а їхні політики досить слабкі і боязливі. Та ще й морально збанкрутовані після Іраку та своїх проблем. Просити допомоги треба, але покладатися на них повністю не варто.

Можливо, ВАРТО якось офіційно визнати право кримських росіян будувати своє життя дещо інакше, ніж в інших місцях України. Це, по-перше, чесно, а по-друге, допоможе ще кільком кримчанам задуматися - чи справді краще ставати новим зруйнованим і паралізованим Придністров'ям.

Навіть свій референдум можуть проводити - в рамках закону, під наглядом РІЗНИХ міжнародних спостерігачів і БЕЗ ТАНКІВ та кулеметів.

Врешті-решт, Україна Криму потрібна набагато більше, ніж Крим Україні. Брехня може перемагати на якийсь час, але на довшу перспективу перемагає правда.
20:16, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(1)
comment.user.username
Stefko Vujko (United States)
shtymp сказав:       Ти тут всім розпатякав що є громадянином України. Тепер, коли Україна в біді, ти продовжуєш сидіти в Штатах і курити бамбук. А ну швиденько гибай в Ук...    
Якийсь перестрашений той Штимцьо...напевно єфійоп,кОтрий мріє гибати з Станів чорного вуйка Обами, до майбутньої Гебрейської Автономної Республіки в Криму! Давай,давай...татари байрам з барашком ти влаштують!
Ще сі насміємо по-тій окупац'ї!
Штимцю,Штимцю ...йой,люблю я си з тобов потролити так троха на політичні темати!
19:26, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
comment.user.username
Онуфрієнко Олег (Ukraine)
ОСТАНОВИМ КАЦАПСКИХ ФАШИСТСКИХ ОКУПАНТОВ! СРОЧНО!
поддержи петицию против оккупантов, и распространи эту ссылку в сети! https://petitions.whitehouse.gov/petition/stop-russian-fascism-ukraine/wmrjrP3r
сохрани мир в Украине!
18:49, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
comment.user.username
Hohlokacap (Russian Federation)
shtymp сказав:       Чуть не единственный раз когда могу согласиться с автором камента......    
И при лечении путинского тролля Гроша не спорили.

Местные банщики распустились, несколько комментов вставлю - на месяц вырубают.
15:52, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
shtymp (United States, Worcester)
Hohlokacap сказав:       m_kalashnikov Максим Калашников (Владимир Александрович Кучеренко):
"...ШОКОВЫЙ УДАР
Думаю, что теперь Запад устраивает «новый 1914-й», просто з...    
Чуть не единственный раз когда могу согласиться с автором камента...
15:39, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
shtymp (United States, Worcester)
Stefko Vujko сказав:       Та йому в голові інше...Вєна!Массони!Кофє!... Ой!...    
Ти тут всім розпатякав що є громадянином України. Тепер, коли Україна в біді, ти продовжуєш сидіти в Штатах і курити бамбук. А ну швиденько гибай в Україну, йди замильдуйся у військкомат, бери калаша в руки і на занист неньки. А п...здіти з Гамерики - то не мішки носити, урод...
15:37, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
comment.user.username
Hohlokacap (Russian Federation)
m_kalashnikov Максим Калашников (Владимир Александрович Кучеренко):
"...ШОКОВЫЙ УДАР
Думаю, что теперь Запад устраивает «новый 1914-й», просто заманивая Путина подальше в западню. Уж больно легко все идет на Украине. В «новом 1914-м» не нужно класть миллионы жизней на полях сражений: совершенные технологии манипуляции событиями позволяют стремительно перейти к «новому 1917-му». То есть, рвануть РФ (остаток России) изнутри.
То есть, устроить Путину крушение экономики, хаос в финансах и девальвацию, внутренние бунты и верхушечный переворот. Возможны добавки «по вкусу»: не сразу, но точно. Это, например, дефолты российских регионов, перебои с поставками продовольствия, перекрытие кредитов госкопорациям и олигархическо-сырьевым компаниям РФ. Тут же – экономические санкции против госкорпораций РФ, «суперсписок Магницкого» для высших сановников РФ. А в довершение – повышение процентных ставок в США, ускорение бегства денег из РФ, запрет торговли на биржах нефтяными фьючерсами. В этом случае янки «проколют» надутый донельзя «нефтяной пузырь», где нефть давным-давно переоценена. Если устроить падение мировых цен на нефть ниже 80 долларов за бочку, то бюджет РФ полетит под откос.
Парировать эти угрозы Путину сейчас нечем....".
http://m-kalashnikov.livejournal.com/1745122.html
12:58, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)
comment.user.username
Hohlokacap (Russian Federation)
m_kalashnikov Максим Калашников (Владимир Александрович Кучеренко):
"... ГНИЛОЙ ТЫЛ ВВП
Давайте перечислим, каковы уязвимые места режима ВВП.
- Финансовая несамостоятельность, Центробанк –в руках откровенно прозападной пятой колонны. Финансовые резервы – отчасти в руках Запада.
- Продовольственная несамостоятельность. РФ вынуждена закупать продовольствия на 40 млрд. долларов в год.
- Экономика РФ – сырьевая, деиндустриализованная, центры ее прибыли – на Западе (там продается сырье).
- Полная управленческая беспомощность путинского государства. Правительство – недееспособно и нафаршировано прозападными существами, пятой колонной Запада. Госаппарат полностью продажен и недееспособен. Советский кадровый потенциал выкошен, нынешние министерства в РФ – гоп со смыком. При этом весь он – в смятении от последних действий Кремля. К борьбе и мобилизации госаппарат РФ абсолютно не готов.
- Все интеллектуальное обеспечение ВВП, все его «мозговые центры» состоят из системных либералов: все той же пятой колонны. Альтернативы им ВВП не создал. На кремлевских же пропагандистах далеко не уедешь: нужно реально управлять страной в обстановке кризиса. А некому!
- Никакого здорового кадрового резерва для работы в мобилизационных условиях у Путина нет.
- Спецслужбы РФ прогнили. Разложен и генералитет: слишком долго в него отбирали подлейших из подлых. (Вспомните, как свободно орудовал Сердюков). Их просто можно купить, как янки купили генералов Саддама Хусейна в 2003 г. Люди с честью и совестью в несколько кампаний были вычищены из высшего генералитета РФ.
- По части прогностики и управления будущим «элита» РФ и ее госаппарат – ничтожны по сравнению с управленцами Запада (см. мою книгу «Мировая революция-2.0»). Самостоятельного мышления у верхов РФ не имеется: она мыслит западными штампами и пользуется западными теориями.
- Активы и дети расейской «элиты» - за рубежом, фактически – в руках Запада. Она сама – в оторопи, в шоке от шагов Путина.
- Официальная пресса – циники и наемники, прозападные существа, либерасты по сути своей.
- Крупный бизнес РФ сильно зависит от западных рынков и кредитов западных банков (ибо своей сильной банковской системы с кредитами реальному сектору под низкие проценты Путин так и не создал).
- Путин сам подорвал экономику РФ, вогнав ее и в управленческий коллапс, и в девальвацию, и в падение доходов из-за дурацкого вступления в ВТО. Он истощил экономику бессмысленными, триллионными расходами на «спортивно-имиджевые мегапроекты». Экономика РФ – в крайне неустойчивом положении, она испытывает опасный для власти спад.
- Путин своей политикой поощрения миграции из Средней Азии и потакания кавказским меньшинствам заложил несколько потенциальных «внутренних бомб». И в Москве с прочими мегаполисами, и в Южном федеральном округе. Я не боюсь новой войны на Севкавказе: там некому воевать, Чечня выгорела. В Дагестане дело дальше терактов дело не пойдет. Отделяться Дагестан не намерен.
Однако опасность кроется в ином: в возможности спровоцировать массовые русско-кавказские и русско-мигрантские беспорядки в русских городах, усиленные вызывающими терактами исламистов на русской территории.
- Путина ненавидит как минимум 40% населения РФ, причем страсти будут накаляться по мере нарастания социально-экономического кризиса.
- Путин ради легитимации аншлюса-2 использовал совершенно дискредитированного клептократа и труса Януковича, чем сильно проиграл и на Украине, и внутри РФ. Этим он уже проиграл пропагандистскую войну на Западе, выставив себя зашитником клептократа-собрата.
Таким образом, тыл Путина отчаянно ненадежен и слаб. Вот туда и нанесут контрудар. Без всяких ядерных бомбежек. ...".
http://m-kalashnikov.livejournal.com/1745122.html
12:53, 02.03.2014 | відповісти | Цитувати | поскаржитись | подобається(0)

 

Украина (22216) 22.06.14 20:33

 ЭПИТАФИЯ НА СМЕРТЬ РОССИЙСКОГО ТЕРРОРИСТА ИГОРЯ ЕФИМОВА

ЭПИТАФИЯ НА СМЕРТЬ РОССИЙСКОГО ТЕРРОРИСТА ИГОРЯ ЕФИМОВА

Игорь Ефимов просто хотел сбежать от этой нищеты и безнадеги, из этой мрачной российской глубинки, туда, где автослесаря называют "героем" и платят за неделю столько, сколько он не получает за год в саратовской глуши. Путин избавляет Россию от безработных, от всех несчастных, которых Родина-Уродина за десятки лет войн наградила не деньгами и почестями, а "афганским" синдромом, "чеченским" синдромом, приднестровским, абхазским, осетинским, таджикским... А сегодня награждает "украинским синдромом". И деревянными крестами.

Этот потрясающий репортаж я бы назвал: "Они сражались за Уродину!" Его надо посмотреть всем сторонникам "русского мира", всем кто думает, мол, нет дыма без огня, а вдруг бандиты днровские и лнровские и вправду за идею сражаются? Вот теперь можно посмотреть за какую идею сражался российский наемник Игорь Ефимов, которого украинские войска уничтожили со всей его бандой в бою под Луганском. Ефимов - автослесарь, бывший "афганец", которого записали в "качачество", и послали защищать права русскоязычных в Луганск. Но самое впечатляющее, однако, на церемонии похорон, это, конечно, не сам виновник торжества.

боевики


Посмотрите где и в каких условиях живет "герой Новороссии"!

похороны рф боевика

Это Балашов - город Саратовской области. Гроб Ефимова несут по его родной улице, на которой... нет асфальта, и похоронная процессия перепрыгивает через глубокие ямы, месит ужасную грязь. Там можно ходить только в сапогах. Покойника торжественно приносят в жуткий пошарпанный многоквартирный дом, который много лет не знал ни ремонта, ни элементарной покраски - здесь видно квартирка Ефимова. Посмотрите на этих несчастных соседей - это очевидно очень бедные и несчастные люди. Местные депутаты "Единой России" произносят речи: "Игорь был очень честным человеком и не мог оставаться в стороне, когда у братского народа такая беда... Если юго-восток потерпит поражение, то «Майдан» может случиться в России, а он этого не хотел. Мы хороним народного героя. Он погиб за нас, за наших детей и внуков"... Бедные люди слушают и верят. Да, им некогда заняться своим домом и своей улицей - они спасают "Новороссию" от "правосеков". Они сражаются, чтобы у Украины было такое же безнадежное путинское будущее, в котором они живут уже сейчас. Скотный двор с пенсией аж в 300 долларов - главное, что больше, чем в Украине.

похороны рф боевика


Какую эпитафию стоило бы произнести на смерть Ефимова? Вспоминается профессор Преображенский: "Двум богам служить нельзя! Невозможно в одно и то же время подметать трамвайные пути и устраивать судьбы каких-то испанских оборванцев! Это никому не удается, доктор, и тем более - людям, которые, вообще отстав в развитии от европейцев лет на 200, до сих пор еще не
совсем уверенно застегивают свои собственные штаны!"

А если серьезно - очевидно, Игорь Ефимов просто хотел сбежать от этой нищеты и безнадеги, из этой мрачной российской глубинки, туда, где автослесаря называют "героем" и платят за неделю столько, сколько он не получает за год в саратовской глуши. Путин избавляет Россию от безработных, от всех несчастных, которых Родина-Уродина за десятки лет войн наградила не деньгами и почестями, а "афганским" синдромом, "чеченским" синдромом, приднестровским, абхазским, осетинским, таджикским... А сегодня награждает "украинским синдромом". И деревянными крестами.

Юрий Бутусов, Цензор.НЕ Источник: http://censor.net.ua/r291076Т. Источник: http://censor.net.ua/r291076



Обновлен 22 июн 2014. Создан 04 мар 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником