І знову про Конституцію України: є чи немає?

 

І знову про Конституцію України: є чи немає?




28 червня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 28.06.19 р.
Свято чи ні?

28 червня в Державі Україна офіційне свято День Конституції України, але святкують його настільки умовно, що фактично тільки державні інституції й не працюють, а всі інші на цей вихідний не зважають і працюють в поті чола свого, зокрема у моєму під'їзді якраз встановлювали якийсь пристрій, тому довбли і ричали різними інструментами вище усілякої міри. Яскравий приклад ставлення до свята День Конституції України, що насправді не святкують і навіть зневажають. Саме виходячи з таких реалій життя я стверджую, що насправді у нас в Україні панує стан анархії, а не якогось чіткого законодавства і відповідного йому соціального устрою і правопорядку.
Насправді у нас ніхто толком не знає що в Україні за устрій і які закони в ній діють, бо навіть Конституційний Суд України своїм рішенням щодо законності Указу Президента України про розпуск Верховної Ради України і оголошення позачергових виборів довів, що немає у нас законів, а тому нехай сам народ вирішує що і як має бути,  а КСУ цього зробити не спроможний. На тому і вся чергова казочка. Слава анархізму в Україні!
Досить доречно почув дискусію і кпини одного політолога, що оповідав наступне: -Згідно нещодавньому соціологічному опитуванню за зміни Конституції України виступає коло 68 %, тоді як інші проти або не визначились, а читало сам текст Конституції всього 11 % від числа опитаних! І це що називається наша «класика жанру: - Живаго не читав, але осуджую»! Про що далі говорити? Справжнього анархіста від просто неука різнить те, що він сам собі Конституція, але при тому він знає що це таке ґрунтовно! Свідомий анархізм і несвідомий анархізм, що якраз домінує в сучасній Україні – це як Небо і Земля різняться! І немає кому пояснити чому, бо хто зрозуміє? Немає таких.
Отож я просто даю нижче посилання на офіційний текст діючої Конституції України та деякі історичні довідки, де абсолютно не згадано правдивого творця нової Конституції України 1996-го року, а маю я на увазі Вадима Гетьмана. Саме цей Чоловік був тою значною рушійною силою, що підготувала весь законопроект, який тому і змогли прийняти за одну ніч, бо був ідеально готовий, а тільки кляті комуняки довго не годилися з державною українською мовою, гербом і гімном, отож і блокували прийняття, допоки не напаскудили в тих статтях, як їм і притаманно. Аж тоді проголосували за прийняття Конституції України. Хто мені не повірить – нехай перевірить. Точно розумнішим стане і ближчим до анархізму, чого я і добиваюся.
(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print
Конституцію України
ЗМІ оприлюднили цікаві факти про Конституцію України
28.06.2019 11:03
Конституція України була прийнята Верховною Радою о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. Депутати весь день і всю ніч працювали над проектом, залишаючись в сесійному залі без перерв.
До Дня Конституції сайт "Львів-місто натхнення" підібрав 11 цікавих фактів про Основний закон.
“За” ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів з 300 необхідних.
Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної української держави. Вона визначає основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації і функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Факти про Конституцію України:
1) Процес підготовки Конституції України затягнувся на шість років – з 1990 по 1996 рік. Прийняття документа гальмувалося протистояннями між президентом України та парламентом на фоні тривалої соціально-економічної кризи в країні.
2) Протягом 1990-1996 рр. було запропоновано 15 проектів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Зокрема, комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. А Крим міг би втратити статус автономії, якби була прийнята редакція Конгресу українських націоналістів.
3) Найбільш гострі дискусії точилися навколо питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови.
4) За півроку до прийняття документа в російській газеті “Независимая газета” вийшов матеріал під назвою “Україна може отримати дуже хорошу Конституцію”, в якому московські експерти дуже позитивно відгукнулися про документ.
5) Активний період роботи над документом зайняв три місяці. У березні 1996 року проект документа був винесений на обговорення Конституційної комісії і рекомендований до розгляду Верховною радою. 2 квітня проект Конституції внесли до порядку денного засідань, а після двох місяців доопрацювання проект прийняли в першому читанні. При підготовці до другого читання в документ внесли близько шести тисяч поправок.
6) Засідання Верховної ради, на якому розглядався проєкт Основного Закону тривало цілу добу. 27 червня 1996 року парламент вирішив розглядати проект на одному засіданні без перерв. У результаті бурхливих дискусій за підсумками безперервної 24-годинної роботи депутатам вдалося узгодити всі положення документа. Голосування проводилося по кожній статті окремо і цілими розділами. Голосування за Конституцію України в цілому відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року.
7) “Є Конституція!”, – такі були перші слова голови Верховної ради Олександра Мороза після прийняття Конституції 315 голосами.
8) 21 червня 1996 року було прийнято доповнення Мороза про виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад і про те, що це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
9) Конституція України могла бути не прийнята 28 червня, бо напередодні історичного засідання парламенту Президент України видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року про прийняття нової Конституції України. Однак після ухвалення Конституції цей указ був скасований.
10) Президент України Леонід Кучма не був присутній на доленосному засіданні парламенту, однак за кілька хвилин до остаточного прийняття депутатами Конституції прийшов до сесійної зали. Кучма у своєму короткому виступі назвав прийняття Конституції історичною подією.
11) Міжнародне співтовариство привітало ухвалення Конституції України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2729906-zmi-opriludnili-cikavi-fakti-pro-konstituciu-ukraini.html
Згадуємо основні віхи процесу ухвалення Конституції та найголовніших конституційних змін
Кожен рік напередодні 28 червня українські журналісти пишуть і говорять про Конституцію. Можливо, людино-години ефіру телевізійників та рядкооб’єм пишучих хоч колись допоможуть сформувати й в істеблішменту, й у суспільства відчуття святості Основного Закону. Як ми його не змінювали б, не перезавантажували, Конституція – одна з цеглин фундаменту держави.
Кожен рік цього дня чиновники та депутати попередніх скликань піднімають келих вина на честь події 23-річної давнини, за ухвалення Конституції, навряд чи оголошуючи наступний тост за неухильність слідування Основному закону. На жаль.
Ми вирішили нагадати основні віхи процесу ухвалення Конституції та найголовніших конституційних змін.
ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Одного весняного ранку 1995 року в редакцію «Київських відомостей» завітав нардеп Сергій Головатий.
- Я маю сенсацію, – оголосив він, – пропоную укласти Конституційний договір між гілками влади та суспільством.
Україна тоді, вже на п’ятому році Незалежності, користувалася конституцію УРСР. Ухваленню нової Конституції заважав постійний та класичний конфлікт між президентом, прем’єр-міністром, Верховною Радою та неспокійним громадянським суспільством. Конституційний договір між ними мав розв`язати проблему.
Жодної хвилини, не вагаючись, журналісти на першу полосу винесли інтерв’ю з Головатим, де покроково розбирався проект пропонованого ним договору.
Можна сказати, що з цього почався Конституційний процес.
Конституційний договір був документом, у якому містилася дата розробки й прийняття Конституції України. Пізніше учасники процесу казали, що цей період для парламенту – це постійні розмірковування: чи відбудеться Україна як держава? Це був важкий і з багатьма випробуваннями шлях до Конституції України.
 Восени 1995 року до Верховної Ради було подано перший проект Конституції. Тоді в парламенті не налічувалося навіть сотні парламентарів, які дотримувалися національно-демократичних поглядів – більша частина Ради мізками ще були у Радянському Союзі. Але це була блискуча та непохитна у поглядах сотня: Чорновол (покійний), Юхновський, Лук’яненко (покійний), Горинь, Головатий, Буткевич, Поровський, Пронюк, Ємець, Сирота, Плющ (два останніх теж покійні).
Україна багато разів демонструвала, що її розвиток визначає креативна меншість. Але вперше це так успішно трапилося під час процесу набуття Незалежності. Цікаво, що більшість цих людей із сотні націонал-демократів, які закладали основи української України під час Конституційної ночі (Основний закон розглядали навіть уночі), жодного разу не покинули зали, навіть для ковтка води та перепочинку…
Конституційна ніч із 27 на 28 червня 1996 року була ніччю їхнього тріумфу. Хоча самі вони вважають її швидше ніччю компромісів. Коли, створюючи паспорт держави, одним чимось жертвували, щоб зберегти щось інше – більш принципове. Питання єдиної державної мови, символіки, власності – все ставало предметом торгу, жорстко дискутувалося, голосувалося в пакеті. Щоб «протягнути» в проект символіку, наприклад, йшли на поступки по лінії організації влади, із питаннями Криму і призначення прем'єр-міністра України.
Ну, ви пам’ятаєте ці битви не за слова, а за слова-сенси. Як правильно вживати – «український народ» чи «народ України», чи прибирати з присяги нардепа слова, що «депутати виконують свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників». Ну, а федеративний устрій та другу державну нацдеми видирали з проекту «із кров’ю». Одним словом – так була прийнята Конституція України, яка закріпила незалежність і суверенітет. І це, безумовно, заслуга й парламенту, і тодішнього президента. Тоді, 1996 року, ухвалення основного закону незалежної України відбулося в повній відповідності до положень Конституції УРСР 1978 року.
ПОЛІТРЕФОРМА МЕДВЕДЧУКА-МОРОЗА: МАЙДАННІ ЗМІНИ КОНСТИТУЦІЇ
2004 року відбулася Помаранчева революція, коли ухвалили конституційні зміни, які готували Медведчук, Симоненко, Мороз.
Закон про внесення змін до Конституції (про політичну реформу) передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, продовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років.
На мій погляд, політреформу, ухвалену як умову мирного відходу від влади Кучми, не можна ані критикувати, ані ідеалізувати. Кожен з її ініціаторів мріяв тут про своє. Мороз – про посилення парламентаризму, він завжди був апологетом парламентської республіки, Медведчук категорично не хотів залишати президентом Ющенка з повноваженнями Кучми.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД, ЯКИЙ ЗМІНИВ КОНСТИТУЦІЮ ОДНИМ РІШЕННЯМ
30 вересня 2010 року, після перемоги на виборах президента Віктора Януковича Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були ухвалені в 2004 році.
Тоді автор цих рядків була присутня у ложі преси Конституційного суду та на брифінгу Олени Лукаш. Вже тоді юридичне оформлення антиконституційного перевороту супроводжувала обстановка ненависті між медіакорпусом, суддями та чиновниками президента. Тоді здалося добрим знаком те, що Олена Лукаш, яка давала брифінг про правильність рішення, раптом мало не впала, зашпортавшись об сумку.
Рішення Конституційного Суду 2010 року було використане для того, щоб почати жити тим режимом, який очолив Янукович, за Конституцією 1996 року.
Відбувся фактично антиконституційний переворот, внаслідок чого президент Янукович привласнив собі право на формування уряду. Партії не змогли ефективно протидіяти вказаному рішенню Конституційного Суду, оскільки в ті часи в Україні активно розгорталися політичні репресії. В принципі, творці перевороту самі віддали Януковичу в руки контроль над урядом, виконавчою вертикаллю, силовиками та й інформаційним простором.
НАЗАД ВІД ЯНУКОВИЧА: І ЗНОВУ ЧОТИРИ ДВІЙКИ
2014 рік, країна опинилася у вирі революційних подій, фактично без президента.
21 лютого 2014 року Верховна Рада України без рішення профільного комітету і без висновку Конституційного Суду прийняла закон № 742-VII «Про відновлення дії окремих положень Конституції України».
Наступного дня, враховуючи, що Закон про відновлення дії окремих положень Конституції України не був підписаний президентом, через те, що той самоусунувся, парламент ухвалив постанову «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ПІСЛЯ ЕВРОМАЙДАНУ
В останні роки було ухвалено два важливих конституційних закони.
2 червня 2016-го парламент приймає конституційний закони, які запустили судову реформу.
7 лютого 2019 року Верховна Рада приймає закон "Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)", ініційований президентом.
І що цікаво, якщо після 1996 року Україні всі дорікали браком легітимності щодо всіх наступних змін до Конституції («Ви весь час вносили зміни під тиском обставин із порушенням процедури» – традиційна фраза і для європейських, і для вітчизняних експертів), то два останніх закони були прийняті бездоганно. Будемо сподіватися, що чесність прийняття стане першою ознакою їхнього дотримання.
ЗМІНЮВАТИ ЧИ НІ?
Характерною ознакою нашого політичного часу є прагнення постійно оновлювати, перезавантажувати, перезапускати Конституцію. Логіка вищого політичного класу: мовляв, ми так погано живемо в країні, бо у нас недосконала система влади.
Це так прийнято – у власних негараздах звинувачувати закон. Це стійкий міф пострадянської країни. Молоді журналісти люблять повторювати це за політиками, особливо за президентами, які на зорі своєї влади завжди мріють про сильну президентську модель, а під кінець – про парламентську. У різні роки ми ставили запитання про доцільність повного нового тексту Конституції всім батькам Основного закону. І їхні думки, сказані в різний час з різного приводу, з початку 2000-х по цей рік – співзвучні. Наведемо цитати авторів Конституції, практично всі з яких є безперервними учасниками конституційних груп (за винятком часів, коли країною керував Янукович). Ось що казали отці (без лапок) Конституції про доцільність прийняття нового Основного закону. 
З інтерв’ю з отцями Конституції різних років:
Михайло Сирота (нині покійний):
- Я був і залишаюся прихильником того, що будь-яка нова Конституція одразу ж упреться в жорстке протистояння на кшталт – друга державна мова, подвійне громадянство, федеративний устрій... Я це вже проходив, коли ми приймали Конституцію 1996 року. Тоді парламент був більш поміркований, більш спокійний – і то ми ледве-ледве знайшли межу компромісу. Усі розмови про прийняття нової Конституції мають два підґрунтя. Люди – малопрофесійні й не знають, про що говорять, і по-друге, мають ілюзію, що зможуть зробити Конституцію під себе.
Сергій Головатий:
- Я завжди це кажу, що не можна гудити текст (мається на увазі – Конституції – ред.). Справа не в тексті, хоча так само, якщо формули конституційно не досконалі, то тоді вони породжують і вади. Але не можна фетишизувати, не можна робити фетиш із норм самих. Бо норми, вони в принципі мертві, вони на папері. А щоб вони діяли, то це залежить від того, як їх запускає людина. Людина, яка на посаді Президента, депутата, уряду, інших. Тому оці всі речі й забезпечують дієвість Конституції – досконалість норми і відповідні до норми дії людини, посадової особи.
Іван Заєць:
- Я не прихильник нової редакції Конституції. Я вважаю, що потенціал цієї Конституції до кінця не вичерпаний. Питання – не в тому, що написано в цій Конституції. Є там якісь такі, будемо так казати, кострубатості й т.д. Але питання – в застосуванні цієї Конституції. Чи є у політичної еліти, в керівників нашої держави, політичних наших діячів бажання жити за Конституцією, чи його немає. Чи є той рівень культури, чи є та політична воля? Ось у чому питання.
По-друге. Потенціал цієї Конституції можна ще посилити, якщо прийняти конституційні закони. Тобто, дехто називає там п'ятдесят, дехто 47 конституційних законів, які треба ухвалити для того, щоб створити законодавчі механізми реалізації положень Конституції – ті чи інші.
…Чи є сьогодні у політичному істеблішменті розуміння того, що не можна врегулювати всі суспільні відносини на рівні Конституції. Слід мати традицію, звичаї, певну культуру. Чи є у наших політиків така риса, як прагнення, наприклад, шукати консенсус, іти назустріч суспільним запитам? От про що мова сьогодні. Тому ці всі, хто говорять сьогодні про те, що потрібна нова Конституція, що треба змінити форму державного правління, – це все люди, які хотіли б під себе написати цей документ. Вони не хочуть жити за Конституцією, вони хочуть, щоб Конституція була написана під їхнє розуміння.
Володимир Буткевич:
- Для чого міняти всю Конституцію, пробачте? Конституція – серце народу, вона не ганчірка на швабрі, яку можна зняти, викрутити – і знову почепити. Потрібні й можливі зміни, але подивіться, як вносилися останні правки: ми взяли тільки буквально фрагмент – і вставили в преамбулу (це важливо, бо преамбула – не передмова, це сваї, на котрих стоїть основний текст), далі вносили оці фрагменти в статті, не чіпаючи тіла Конституції. Тим більше, – міняючи основні засади, слід проводити референдум. І тому – якщо затівати цю всю історію, то це – розвал держави.
Лана Самохвалова, Київ
https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2728775-konstitucia-vid-persogo-dogovoru-do-kursu-v-nato.html
Сага про Конституцію: Як з'явився Основний закон України
Фото з відкритих джерел

Як народжувалася українська Конституція, в яких умовах її приймали? Ще рік тому ми поговорили з учасниками конституційного процесу, з їх допомогою спробували зазирнути за лаштунки. Сьогодні цей текст так само актуальний і цікавий

 

Події 1996 року заклали основу політичного життя України, яка вирує в стінах урядового кварталу з різним ступенем інтенсивності і зараз.

Події, які відбулися навколо прийняття Конституції, наповнене міфами, недомовками та чутками, хоча, як з'ясувалося, з одного боку все було набагато прозаїчніше, ніж здається, а з іншого боку – набагато складніше.

Історію прийняття Конституції потрібно починати не з 27 червня, коли розпочалося найдовше засідання українського парламенту, а набагато раніше. Конституція в Україні була і раніше – радянська, перероблена, з зупиненими частинами, з доданими статтями, але вона була. Однак нова країна потребувала в "новому паспорті", як часто називають основний документ, що його автори. Робота над нею спотикалася про особистісні конфлікти та тупики ще в 1993 році, але з виборами 1994 відновилася з новою інтенсивністю. Нова конституція була необхідна новому президенту Леоніду Кучмі. З одного боку потрібні були чіткі і ясні повноваження всіх гілок влади, а з інший, і звинувачення в цьому звучать донині, було бажання концентрації влади.

Стимуляція по-президентськи: Конституційний договір

Між Верховною Радою та президентом від 8 червня 1995 року було укладено так званий конституційний договір – документ, що складається з 61 статті, які регламентували взаємодія гілок влади в Україні, і головне, зобов'язували прийняти нову Конституцію в термін не пізніше року з дня його підписання. Документ суперечливий, неоднозначний і навіть, в очах деяких учасників тих подій – протизаконний.

 

Президент України Леонід Кучма і спікер Верховної Ради підписують Конституційний договір, 1995 рікФото з відкритих джерел

 

Олександр Мороз, тоді голова Верховної Ради, згадує, що для Адміністрації президента прийняття цього документа стало можливістю посилити свої повноваження, а для нього мотивацією – "працювати і прийняти Конституцію протягом року".

Існує думка, що наполіг на підписанні цього договору, Кучма "стимулював" народних депутатів до конструктивної роботи, а Роман Безсмертний оцінює цей хід, як "тактичний". З іншого боку – дію Конституції радянської, за якою жила Україна, ніхто не припиняв, що внесло "правовий бардак" у законодавче поле на цілий рік.

Яку підганяють існуючим договором і Адміністрацією, Конституційна комісія, що складається з учених і експертів, з новою силою взялася за створення "фундаменту" і вже в листопаді 1995 року перші напрацювання були представлені для розгляду народним депутатам. Кожна фракція того парламенту, а там було більше 10 політсил і ще ціла пачка позафракційних народних депутатів, почала по-своєму трактувати і змінювати, переписувати і дописувати готовий документ. Ліві окремо, праві окремо, центристи самі по собі і, зрозуміло, що таким шляхом ніяку Конституцію до кінця червня 1996 року прийняти не вдалося б. Паралельно ще і Конституційна комісія вносила правки в текст, який запропонувала депутатам, але ще не представила парламенту офіційно.

Комісію очолювали дві людини – Леонід Кучма і Олександр Мороз. Тоді ж між ними виникло якесь протистояння, і колишній спікер не приховує цього. "Або демократія, або диктатура", - лаконічно описує свою позицію Мороз. У президентському проекті Конституції він бачив загрозу народовладдя.

Інші учасники процесу, народні депутати, бачать склалася тоді ситуацію на політичній арені в іншому світлі. Протистояння вони називають і ідеологічним – ліві не хотіли "порвати пуповину" з радянським минулим, і корпоративним – відстояти власні повноваження і свій шматок влади. І все це не могло не вплинути на написання Конституції: виставлялися ультиматуми і жорсткі умови, але робота йшла і до середини квітня Конституційна комісія вже офіційно представила народним депутатам проект Основного закону.

Якою ж бачили Україну в комісії? З двопалатним парламентом і сильною президентською вертикаллю, а автономія Криму, після епізоду 1994 року, вельми скорочувалася, а замість Конституції АРК отримувала Статут. Що ж сталося потім? Ідею двопалатного парламенту у Верховній Раді підтримали аж 72 депутати, від неї відмовилися. Хтось пояснює це тим, що народні обранці дорожили своїми кріслами, інші, що нові вибори і перехід до нової системи послабив би країну. Президентську вертикаль послабили, щоб зберегти "противаги", а Статут Криму замінили на Конституцію заради голосів комуністів за національну символіку: жовто-блакитний прапор, гімн на музику Вербицького і герб у вигляді тризуба.

На свій страх і ризик: Як переписували проект Конституції

Текст Конституції вчені представили нардепам офіційно 17 квітня, але ще за 13 днів до цього, 4 квітня, у суботу на третьому поверсі правого крила будівлі Верховної Ради зібралися не більше двох десятків чоловік.

 

Вадим Гетьман, Олександр Ємець, Віктор Мусіяка, Михайло Сирота Валентина Дорожкіна, Ігор Юхновський, Роман Безсмертний, Віктор Омелич, Іван Заєць, Віктор Брит, Валентин Чеботарьов, Сергій Соболєв, Олександр Лавринович, Сергій КириченкоФото з відкритих джерел

 

"Вони зібралися в суботу, ніхто не вірив, що ці люди прийдуть, а вони прийшли. І саме це сила, а може і недолік", - згадує той день Безсмертний. Не було комуністів – найбільшої фракції, вони були зацікавлені в тому, щоб залишити Конституції 1978 року, вона їх влаштовувала. Брыт, який представляв соціалістів, повернувся до роботи в групі вже в травні, так що Соціалістична партія теж не була представлена під час роботи над Конституцією.

Вони працювали на свій страх і ризик, на добровільній основі, не знаючи, що буде далі, чи зможуть, об'єднавшись, подолати опір лівих і прийняти ту Конституцію, яка влаштує всіх.

Комуністи, найчисленніша фракція, не раз вставляла палки в колеса", зриваючи і перше читання, і зайнявши принципову позицію, що створення робочої групи потрібна пропорційна основа, тобто замість запропонованої формули по 2 людини від фракції вимагали для себе цілих 6 місць.

Важливим був і аспект суспільного тиску – широко розгорнулася кампанія, яку можна назвати "Рада не здатна". У депутатів не вірили – адже всі країни колишнього СРСР вже прийняли нову Конституцію, а Україна все не могла розродитися", і це гнітило. Почалася робота, засідання, підготовки, узгодження, щоб потім на суд і узгодження винести ті чи інші статті.

"Процедура узгодження тексту Конституції була простою і в той же час демократичною. Кожна депутатська група мала один голос. Головуючий на засіданні оголошував чергову статтю проекту Конституційної комісії, яка після детального обговорення було поставлено на поіменне голосування. Якщо хоч один представник групи або фракції не погоджував статтю, вважалося, що консенсус по ній не досягнутий, і вона переносилася на друге коло обговорення. Тільки при наявності повного узгодження між групами або фракціями переходили до наступної статті", - описує те, що відбувається Вадим Гетьман у своїй книзі "Як приймалась Конституція?".

Учасники подій згадують, що час від часу ледь не билися, настільки сильним було напруга. Кожен розумів і відповідальність, і необхідність, але, з іншого боку, рівень юридичної та правової думки депутатів тоді викликає питання. Поруч з академіками і ученими працювали колишні вчителі, практичного досвіду не вистачало, а деякі формулювання викликають подив – зате всіх влаштовувало.

"Це зараз ви посмієтеся, але тема - як називати комітети або комісії? Місцеве самоврядування в Києві та Севастополі – воно буде там чи не буде? Іноді там такі слова абсолютно незрозумілі, ти не знаєш, як їх трактувати, вони вимагали подальшої серйозної трактування. Наприклад, речі, пов'язані з роллю і функцією комітетів Верховної Ради", - озирається назад Безсмертний.

Він наводить як приклад дві статті в повноваженнях Ради - "виключно законом регламентуються" і "до повноважень Верховної Ради належить". "Ці дві речі свідчать про рівень правової культури на той момент. Що значить "до повноважень Верховної Ради" і, що може регулюватися не законом в країні?" – поглиблюється Безсмертний в юридичні тонкощі. Але дійсно, в тексті конституції є формулювання, що суперечать і самим собі та здоровому глузду, але документ є компромісом.

Колишній нардеп Іван Заєць згадує, що важливу роль у написанні тексту зіграв Володимир Буткевич, саме він перевіряв тексти в правовому полі, а частини писалися "на льоту". Наприклад, присяги депутата не було в проекті комісії, і її дописав сам Іван Заєць. Або частину про Крим. За неї, згадує Безсмертний, ніхто не хотів братися, довелося писати самому. Він ґрунтувався на широкі повноваження в межах Статуту, а потім домовилися до Конституції. Генерального прокурора не повинно було бути, очолюватиме прокуратуру міг міністр юстиції, але потім з'явився розділ про прокуратуру і посаду.

Робота велася без вихідних, навіть на побутовому рівні. Згадують, було складно, іноді голодували, тому що під час нічних чувань в Києві тоді перекусити було ніде. Ночували один у одного і цілодобово вичитували десятки документів, у тому числі і прикладів іноземних конституцій – час підтискав.

В такому ключі народні депутати працювали до 1 травня, коли вперше на засідання прийшов Олександр Мороз. До того моменту зустрічі з представниками президента стали регулярними, а комісія напрацювала більш або менш узгоджений документ. Гетьман згадує, що Мороз прийшов у комісію з першотравневої демонстрації, поспілкувався з депутатами, а потім їх несподівано запросили за святковий стіл, накритий в одному з кабінетів третього поверху. На наступний день до роботи приєдналися представники соціалістів.

Офіційний статус: Комуністи + демократи = ?

Вже 5 травня комісія отримала офіційний статус і шістьох комуністів, які зажадали почати все спочатку постатейно. А це означало, що місяць роботи йде нанівець.

 

 

А, пам'ятайте, рік закінчувався 8 червня. Перше читання до того часу пройшло, то ні, показання розходяться, тому що частина учасників подій уявлення Конституції 17 квітня називають першим читанням, хоча Мороз каже, що тоді спеціально не ставив проект на голосування. Інша частина вважає першим читанням засідання 4 червня, яке намагалися зірвати комуністи і соціалісти, не реєструючись. Залишається враження, що тоді не всі учасники процесу вникали і регламентні тонкощі і в те, що відбувається.

Незважаючи на спроби лівих кілька разів саботувати роботу Ради, компроміси за основними статтями були досягнуті, а до засідання 27 червня народні депутати підійшли з прийнятими 37 статтями, і Мороз до того часу був впевнений, що парламент прийме Конституцію, хоча ще ніхто не знав як, але вже приблизно знали – яку.

Найбільш гострими кутами залишаються ті, що розбурхують Україну і тепер – статус Криму, державна мова, національна символіка, питання власності.

Довгий день і довга ніч торгів

До засідання 27 червня народні депутати прийшли з настроєм настороженим і навіть пригнобленим. А справа в тому, що 26 червня, напередодні, погоджувальна група зустрілася з представниками Адміністрації президента, де їм передали ультиматум – врахувати 12 обов'язкових президентських пунктів.

А ще раніше, 25 числа, в Адміністрації президента було підготовлено та підписано указ про проведення референдуму щодо прийняття Конституції. Вольовим рішенням Кучма виносив на референдум варіант Конституції, розроблений комісією без урахування поправок нардепів. У той же час ідею референдуму підтримували і націоналісти в Раді.

 

 

Мороз згадує, як дізнався про підготовку референдуму і був обурений, адже до того моменту ряд статей нової Конституції був прийнятий і залишався "останній ривок"!

 

112.ua

 

І ось на тлі підписаного указу – 12 пунктів. Учасники цього засідання вже не можуть згадати, чого конкретно стосувалися ці пункти, але мова йшла про розподіл владних повноважень, особливо на місцях.

Безсмертний згадує, що після зустрічі звучали фрази про облік наприклад восьми з дванадцяти або чотирьох. Але угоду досягнуто не було.

І ось ранок 27 червня... Принципові опитування як залишалися невирішеними, так і залишилися, але дамоклів меч над цим скликанням вже занесений і готовий опуститися на шиї депутатів.

Перед початком пленарного засідання в кабінеті Мороза відбулося засідання з представниками фракцій, і там єдності не було: одні депутати пропонували достукатися до пішла в "глухе мовчання" Адміністрації, а інші говорили, що "вже набігалися". Мороз запропонував "хід конем" - відкрити засідання, в його рамках створити робочі групи, куди визначити за кількома ідеологічним супротивникам, а потім проблемні питання приймати "пакетами". Поки ж їх будуть визначати – голосувати ті статті Конституції, що не викликають суперечностей. Засідання буде тривати, поки весь документ не візьмуть, без перерви.

Отже, реєстрація, підтримка пропозицій, робочі групи і поїхали... Були і спізнілі до реєстрації, наприклад, В'ячеслав Чорновіл ледь не втратив свій шанс проголосувати за Конституцію – він запізнився на реєстрацію. Не прийшли до засідання і депутати-міністри - по тим правилам міністри зберігали мандат - був тільки віце-прем'єр з питань Конституції Олександр Ємець і міністр юстиції Сергій Головатий.

Групу з мовного питання очолив Іван Попеску, по Автономній республіці керівником групи був Євген Марчук, державну символіку взяв на себе Володимир Буткевич, а ось власність – одне з найболючіших питань "лівої" частини залу – очолив Олександр Мороз.

Учасники цих груп чи то забули, чи то вирішили обмежитися в спогадах фразами про "гарячих суперечках і пошуках компромісу", але хто і що поступився і які знаходили аргументи – питання все ще відкрите.

Як відомо з подальших, вже досвітніх дебатів у залі, всі питання зав'язали між собою і голосували одночасно, гарантуючи прийняттям прийняття одного і іншого.

Існує міф про "закритих" дверях в зал засідань, з якої ніхто не можу вийти. Справу було і так, і не так – двері були замкнені умовно. По-перше, голова робочої групи Михайло Сирота постійно постатейно доповідав біля трибуни. Але всю аргументацію запам'ятати він не міг фізично, а тому викликав на підмогу своїх колег. Так як статті перемішалися, готовим відстоювати свою частину роботи треба було бути завжди, а тому надовго покидати зал ніяк не представлялося можливим. Але це стосувалося свідомих депутатів. Були й не дуже свідомі...

Мороз згадує, що народні обранці почали розходитися до двох годин ночі – втомлені і вже знесилені. Тоді на допомогу спікеру прийшов регламент, адже засідання ще ніхто не закривав. Мороз оголосив перерву на 10 хвилин і на всю Раду оголосив, що наступним питанням на голосування поставить позбавлення мандатів всіх народних депутатів, які не беруть участі в засіданні – тоді, згідно з регламентом, такий крок був можливий.

Диво відбулося, і депутати з'явилися в зал з виправданнями, голосування продовжилося.

Вистрілювали і пляшки шампанського близько опівночі 28 червня 50-річний ювілей святкував Віктор Мусіяка, також День народження був і у Олександра Лавриновича. Їх вітали і бажали скоріше прийняти Конституцію.

 

 

 

112.ua

 

Гетьман згадує, що приблизно в половині третього в кабінеті Мороза знову зібралися голови фракцій разом з заступником спікера Олександром Ткаченком. І тоді Ткаченко запитав, як же будуть святкувати прийняття Конституції. У цей момент присутні зрозуміли, що все вийде. Домовилися прийняти всі до 6 ранку.

Скільки було випито літрів кави – не знає ніхто. Але ось вже світанок... А робота ще не закінчена.

Одним з перших проблемних питань голосувалося питання державної мови в половині дев'ятого. Стаття 10 була прийнята в тому вигляді, в якому існує і сьогодні з єдиною державною українською мовою.

 

 

Наступним питанням стали Крим і державні символи. До цих статей підійшли до першої години ночі, виступав глава групи – Євген Марчук – полум'яно і кілька разів, і після довгих умовлянь процес пішов далі.

 

 

Аргументували починаючи з вартості зміни прапора, а це за підрахунками нардепів варто було б страждає від гіперінфляції економіці приблизно 100 млн доларів, і закінчуючи тим, що в усьому світі Україна вже відома зі своїми символами, і що там, за кордонами нашої країни про подію в нашій історії за 350 років не знають, і що нерозумно буде виглядати – міняти зараз прапор перед посольствами і все міжнародне співтовариство привчати до нового, і ще десятки причин, чому потрібно голосувати "за".

 

 

Годину і п'ятнадцять хвилин депутати обговорювали питання символіки, в 1:55 "за" набрався тільки 291 голос, і Мороз запропонував робочій групі "попрацювати ще".

Півгодини тривали приблизно до 06:30, коли на трибуну вийшов Євген Марчук з пакетом. Одним голосуванням Крим отримував статус автономної республіки, а Україна гімн, прапор і герб, при цьому великий герб встановлювався окремим законом, який ще треба було, та й зараз все ще треба прийняти. "Що вам ще треба?" – запитував Марчук з трибуни. І ось на табло 299 голосів, не вистачає всього однієї, одного голосу.

 

 

В залі знову виник хаос з ходінням до трибуни цілими групами, вигуками з місця і нерозуміння, чому навіть такі істотні поступки не можуть подолати опір. Не треба забувати, що до того часу народні депутати виступали майже добу – а голодні, невиспані люди, які працюють вже майже 24 години – це страшні люди на взвинченных нервах.

 

Михайло Сирота після майже доби за трибуною Верховної РадиФото з відкритих джерел

 

Ще півгодини обговорень і зауважень і на табло загорілися заповітні 302 голоси, парламентарії вийшли з крутого піке і спереду замріло світло закінчення цього дня Великих торгів та компромісів.

 

 

До того часу стало ясно, що Конституцію приймуть. Мороз згадує, що сказав Ткаченко, що потрібно додзвонитися до Адміністрації, щоб до моменту прийняття приїхав Кучма. Ткаченко додзвонився, аргументував, що прийняття Конституції без президента буде ганьбою, і Кучма приїхав.

 

Фото з відкритих джерел

 

Голосування за останню статтю пройшло в 9:20 під бурхливі оплески залу, в присутності президента, втомлений голова Тимчасової погоджувальної комісії Михайло Сирота, майже добу простояв біля трибуни вийшов в зал, на його очах були сльози – закінчилася колосальна робота, і тепер в Україні була Конституція.

 

112.ua

 

Після голосування Кучма звернувся до депутатів і однією з найбільш загадкових його фраз стали слова: "Вибачте, що так вас "стимулював". Саме вони стали ґрунтом для міфів про те, що народні депутати ухвалювали Конституцію чи не за велінням президента. Як бачите – все було трохи інакше, і зараз Безсмертний згадує, що тоді, 20 років тому, тільки здавалося, що було протистояння між парламентом і президентом, між комісією й адміністрацією, а тепер, через 20 років, зрозуміло, що ніякого ідеологічного протистояння, по суті, не було.

Після голосування

Після голосування народні депутати, випивши трохи за День народження колег і Конституції, розійшлися спати. Затримався Мороз, якого Кучма покликав з собою на церемонію вручення дипломів випускникам Військової академії. Там між ними відбулася розмова, до якого вони пізніше вже ніколи не повернулися. Кучма запитав Мороза, як йому це вдалося. "Давайте потім якось розповім", - відповів Мороз.

 

Олександр Мороз і Леонід КучмаФото з відкритих джерел

 

Учасники подій згадують, що напруга була настільки сильною, а робота виснажливої, що до моменту прийняття вже не було сил радіти. Від втоми свято перетворився в будній день, в який хотілося лише одного – спати.

Що народилося 28 червня?

Конституція стала прикладом компромісу між різними верствами українського суспільства в 1996 році – між пострадянським і українським. Це була гарна Конституція, так і залишається – ще не вичерпали весь свій потенціал. Ця остання з пострадянських конституцій нагадує Основний закон Франції, її вважають однією з найкращих Конституцій країн колишнього соцтабору, а в частині прав людини і зовсім одним із зразків у світі.

 

Текст Конституції з підписами, 1996 рікФото з відкритих джерел

 

Вона вимагала подальшої роботи та роботи значною, але давала чітке розуміння, що тепер у України є всі ознаки державності і відкриті всі шляхи для подальшого будівництва країни.

Озираючись назад, Безсмертний вважає, що потрібно було залишити той варіант, який пропонувала комісія вчених і експертів, він був досить збалансованим. "Я і тоді і зараз був прихильником того, що наука - це вершина. І коли вони (вчені-юристи, - ред.) кажуть, що то, то і то треба робити так, то треба робити так і не вигадувати колесо. Насправді, все, що відбувалося тоді - це була битва з досконалістю. Ось я тільки так і сприймаю", - ділиться він своїми висновками.

Але сталося, як сталося, і Конституцію потрібно сприймати як певний суспільний зріз 1996 року, договір еліт, які представляли різні регіони та різні за поглядами регіони країни, яка і через 20 років розривається між минулим і майбутнім.

Погана Конституція

Через кілька років з'явився тренд міркувати, що Конституція мовляв погана. А чому погана? Тому що не працює. І тут виникає питання – чому ж вона не працює.

Однією з причин є те, що Конституція вимагала прийняття величезної кількості подконституционных актів, законів, що регулюють докладно окремі статті. І деякі з цих законів не прийнято до цих пір. Першим "легітимним" урядом, стало перший уряд Юлії Тимошенко просто тому, що до цього в Україні не був прийнятий закон про Кабінет міністрів. Закон, яким встановлюється Великий герб, не прийнятий до цих пір. І так ще десятки-десятки законів.

Наприклад, у Конституції варіанти 2004 року був вписаний "імперативний мандат", а закон, який дозволяє застосовувати його, приймають в 2015 році, через 11 років.

Відповідь, чому закони не приймалися, знаходиться в площині роботи Верховної Ради і президентів, їх співробітництва. Так, після прийняття Основного закону, за часів Кучми частина законів ветировалась, а ще частина "губилася" у коридорах Адміністрації, так і не отримавши підпис глави держави.

Досі не існує навіть приблизного плану прийняття всього переліку законів, які вимагає Конституція, і буде він існувати взагалі – невідомо.

Є і ряд моментів, які були закладені як консенсус між Адміністрацією та Радою, але жоден президент не поспішає їх змінити. Наприклад, норма імпічменту. Навіть улюблена нашими законодавцями Венеціанська комісія настійливо рекомендувала зменшити кількість голосів, яка потрібна для імпічменту, але адже це так зручно, коли відставити тебе може лише три чверті голосів, які ніколи не зберуться.

Через 20 років автори Конституції схиляються до того, що необхідні швидше точкові зміни, ніж повністю переписувати документ. Інша справа, що "хитанням" туди-назад Конституції дискредитували і, можливо, нова потрібна просто для того, щоб сказати: "Ми починаємо заново".

День Конституції – свято, яке святкують не всі

Як Ви відзначаєте День Конституції?" – запитали ми у Олександра Мороза. "Мовчки", - зізнався він.

 

112.ua

 

Автори кажуть, що День Конституції для них є приводом зателефонувати старим однопартійцям, згадати ті дні виснажливої праці і подумати про те, що за 20 років "колупання" в Конституції не призвело ні до чого хорошого.

Чим є День Конституції для звичайних громадян? Додатковим вихідним або приводом згадати про свої громадянські права?

Значення Основного документа недооцінене. Конституція – не фундамент, вона план, за яким держава повинна будувати, зводячи один поверх за іншим. Недооцінюють її й тому, що "будівництво" затягнулося на 20 років, двічі "перебудовуються" пункти, що мають відношення до розподілу влади "у верхах", і єдина зміна, яка може торкнутися громадянина, було внесено ось зовсім недавно, обмеживши право представлення в судах лише адвокатами.

З іншого боку в Україні Конституція надає громадянам досить широкі права, аналізуючи документ можна побачити, що громадянин все ж ставилося в центр держави. Але знову і знову треба ставити питання – де ті закони, які можуть надати кожному з нас реалізувати настільки дбайливо виписані права та соціальні ліфти? Чому замість їх прийняття нинішній політичний бомонд зайнятий "крутійством" і "придумуванням велосипеда"?

Але в деяких країнах і День народження Королеви – національне свято і вихідний, у всіх свої традиції. "Тоді так було прийнято – великий день, свято – вихідний", - згадує Безсмертний.

Що змінилося за 21 рік

"Все крутилося навколо одного – хто відповідає за бардак?" – приблизно так коротко і ємко описав зміни до Конституції 2004 і 2010 років Віктор Шишкін.

Частина з них була правильною по суті, але абсолютно неправильною формою – парламент йшов шляхом порушення процедур, договорів і закривання очей на порушення регламенту. Так повелося з того самого Конституційного договору, так продовжується і тепер – згадайте тільки оперативний вихід "Голосу України" не так давно.

Є кілька моментів, чому починати змінювати Конституцію не коштувало. По-перше, це відкрив "ящик Пандори", починаючи з президента Віктора Ющенка, вже третій голова держави приймається переписувати основний закон замість того, щоб привести законодавство до того вигляду, при якому Конституція зможе працювати. По-друге, зміна принципів розподілу влади призвела до повної плутанини. Президент обирається для виконання одних повноважень, а отримує зовсім інші, як вийшло з Ющенком і Януковичем. Третій момент – зміни до Конституції 2004 року створюють два "центру тяжіння", і знайти "відповідального за бардак" стає проблемою. Якщо розподіл влади за Конституцією 1996 року встановлює главою виконавчої влади президента і його позиція визначає майбутній курс, то правки 2004 року перекладають відповідальність на Верховну Раду – тобто колективне безвідповідальне, яке також залежить і від позиції прем'єр-міністра. Саме це стало причинами парламентської кризи в 2008 році і недавно, вже у 2015-2016 роках.

Зараз підійшли до змін в частині правосуддя, але прийняті поправки до Конституції нічого не варті без прийнятих подконституционных законів. Те ж саме стосується самоврядування, адже деякі статті цієї частини, які повинні регулюватися відповідними законами, залишилися не у справ, тому що у депутатів семи скликань не дійшли до цього руки, а якщо і дійшли, то вони просто загубилися в очікуванні підпису чергового глави держави.

Конституція написана, але робота над нею не закінчено, щоб вона запрацювала, потрібні ще десятки законів, а писати їх майже нікому. У Раді засідають вже діти тих, хто дав Україні Основний закон, багато хто з "батьків Конституції" пішли з життя, а імена їх стираються і залишаться на сторінках архівів на горищах і на сторінках підручників історії.

А в 21-річний ювілей Конституції побажаємо їй повноцінно почати працювати до 25-ти років, і нехай для цього у всіх вистачить сил і мудрості.

Олена Дисюк

за участю Олександра Мороза, Романа Безсмертного, Івана Зайця та Віктора Шишкіна



Создан 29 июн 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником