Промови Петра Порошенка квітень-лютий 2019 р.

 

Промови Петра Порошенка квітень-лютий 2019 р.




Звернення Президента України з нагоди Великодня

28 квітня 2019 року - 08:00

Звернення Президента України  з нагоди Великодня 

 

 

Дорогі українці!

Великдень нині унікальний. Святкуємо ми його вже понад тисячу років і більше сотні поколінь. Але вперше з часів Хрещення ми маємо власну незалежну автокефальну Церкву. Церкву, яка отримала Томос від Вселенського Патріарха і сопричасна з усією повнотою світового Православ’я. І яку ми залишимо у спадок нащадкам.

Христове Воскресіння дає нам сили боротися і перемагати навіть у надзвичайно складних умовах. Вчить тому, що навіть після Голгофи життя вічне все одно переможе.

І у кожної людини в житті бувають моменти, коли вона страждає. І через подібні випробування проходять цілі народи, цілі держави. Для перемоги потрібно дві речі: віра та любов. І сьогодні вони як ніколи потрібні Україні. Ми маємо щиро любити нашу країну та твердо вірити в перемогу. В те, що зможемо відстояти нашу свободу, зробити життя успішним і заможним.

І згадаймо у молитвах наших воїнів, бо саме завдяки їм ми маємо можливість у мирі та спокої прийти до храмів. Згадаймо у своїх молитвах і полонених, і заручників у ворожих тюрмах. Прошу помолитися і за тих, хто втратив близьких людей, хто зазнав лиха від російської агресії.

Я вірю, що, як писав Тарас Шевченко: «діла добрих оновляться, а діла злих - загинуть!».

 

 

Усім українцям у день Христового Воскресіння бажаю радості, щастя і добробуту!

 

«Любімо один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога» - нехай ці Євангельські рядки стануть нашим дороговказом.

Дружина Президента Марина Порошенко:

Дорогі українці!

Сердечно вітаю усіх з Воскресінням Христовим!

Це свято, коли віра перемагає безнадію. Тому не припиняйте вірити в краще!

Нехай у цей Великий день душа буде сповнена світлом, помисли – добром, а серце – любов’ю!

Бажаю кожному тепла і спокою, поруч – близьких та рідних, а над головою – мирного неба.

Президент України Петро Порошенко:

Боже, бережи Україну!

 

Виступ Президента України Петра Порошенка

21 квітня 2019 року - 21:20

Виступ Президента України Петра Порошенка 

 

 

Дорога моя командо!

Дорогі співвітчизники!

Дорога Україно!

Дорогі українці по всьому світові!

Дорогі друзі!

Дорогі представники засобів масової інформації!

«Ніколи не здавайся…. Ніколи, ніколи, ніколи… Не здавайся у великому, не здавайся в малому, ні у значному, ні в дрібному… Ніколи не здавайся, якщо це не суперечить честі і здоровому глузду».

Саме цими словами великого британця Вінстона Черчилля я керувався завжди.

«Ніколи не здавайся», - чув я в 2014 році, коли отримав від Януковича пограбовану та обеззброєну країну, на яку сунула путінська орда. Коли закордонні лідери дзвонили не привітати з виборами, а висловити щирі співчуття. Прямо казали, що жодна країна світу не стоїть, не стояла перед такими викликами, як тоді були перед Україною. Хочу наголосити - тоді, до речі, охочих стати Президентом було набагато менше. Черги точно не було.

«Ніколи не здавайся», - чув я, коли ухвалював рішення ще раз кандидувати в Президенти в 2019 році. Ясно ж було, наскільки запекла очікується боротьба на фоні тієї брудної інформаційної війни, яку вели проти мене із середини мої політичні опоненти. А з-зовні – російські фейкові новини і потужна пропагандистська машина гібридної війни.

«Ніколи не здавайся» - чую я і зараз, коли бачу результати екзитполів.

А вони очевидні. І дають підстави зараз подзвонити моєму опонентові і привітати його. Зробити так, як це прийнято в цивілізованих європейських демократичних країнах. Сьогодні 21 квітня, бо я завжди маю пам’ятати, що завтра настане двадцять друге квітня, і нам треба, кожному з нас, кожному з членів нашої команди, нам треба об’єднатися і боронити Україну. Нам потрібні спільні зусилля.

Дорогі українці!

Вже наступного місяця я залишу пост глави держави. Так вирішила більшість українців, і я сприймаю це рішення.

Я піду з офісу. Але хочу твердо наголосити - я не йду з політики. Я залишаюся в політиці і буду боротися за Україну. І хочу окремо пояснити чому.

Наша команда має захистити ті здобутки, які ми з вами спільно з українським народом вибороли в надзвичайно складних умовах за ці 5 років – захистити європейську та євроатлантичну стратегію, ті принципи, ті цілі, ті очевидні рубежі, на які ми вийшли за ці 5 років. І які тепер, на жаль, поставлені під загрозу. Наша команда буде їх захищати.

Наша команда буде захищати курс на членство в Євросоюзі та НАТО. Наша команда, наголошую, бо лише в цій найсильнішій і найпотужнішій у світі безпековій організації ми можемо гарантувати безпеку України і безпеку кожного її громадянина, ми можемо отримати надійний захист від Росії як країни агресора. 

Наша команда буде захищати безвіз. Бо окремі члени Конституційного суду дуже швидко переорієнтувався на нову владу і зараз планують визнати неконституційним електронне декларування. А саме це було умовою безвізу. Ми будемо захищати безвіз, бо це те право, яке вибороли мій народ і якого ми досягнули за останні 5 років.

Наша команда буде захищати українське військо, українську армію від атак із середини країни, від будь-яких спроб применшити історичне значення її подвигу. Бо деякі не розуміють, яку відстань ми пройшли за ці 5 років у забезпеченні оборони держави.

Наша команда буде захищати українську мову. І справа не тільки в тому, що ми вже зробили – квоти, пісні, фільми, радіо, книги. Але якщо Верховна Рада наступного тижня ухвалить закон про мову, то я буду щасливий і гордий, що я як Президент України буду мати змогу його підписати. І точно підпишу.

Сьогодні Вербна неділя і Вхід Господній до Єрусалиму. Я зустрів його разом з своєю родиною молитвою у Михайлівському Соборі. І наша команда буде захищати Православну Церкву України від реваншу. І ми не допустимо цього реваншу. Бо коли ми зняли ярмо російської церкви і Росії з Православної церкви України – це ще один міцний фундамент нашої державотворчості, нашої духовності. І, до речі, ми все ще очікуємо вибачень за «термос».

Наша команда буде захищати стабільність фінансово-банківської системи, бо вже очевидно, що з Коломойським планують розрахуватися за підтримку на виборах поверненням «Приватбанку». Скасування його націоналізації створить ризики для коштів десятків мільйонів вкладників, українців. І ми будемо захищати десятки мільйонів українців.

І крім того, це спровокує кризу у наших відносинах з міжнародними фінансовими організаціями і як наслідок – падіння гривні і нову економічну кризу. Ми цього точно не допустимо.

Наша команда буде захищати потужну світову міжнародну коаліцію, яку ми дбайливо створювали ці п’ять років на підтримку України. І якщо не будуть імплементовані, в тому числі і Україною, Мінські домовленості, наша команда буде захищати продовження режиму санкцій проти Росії як єдиний механізм забезпечення взятих на себе зобов’язань деокупації Донбасу і звільнення Криму.

Наша команда буде протидіяти планам Кремля сформувати лояльну для себе більшість під час парламентських виборів. І це ще одна причина чому я маю залишитись в політиці і боронити державу.

А ще наша команда буде захищати децентралізацію. А ще наша команда буде захищати, Марина, інклюзивну освіту. А ще наша команда буде захищати нову українську школу. А ще наша команда буде захищати реформу сільської медицини. А ще наша команда буде захищати електронні закупівлі. А ще наша команда буде захищати конкурси при залученні до державної служби. А ще наша команда буде захищати енергетичну незалежність нашої держави. А ще наша команда буде захищати енергоефективність. А ще наша команда буде захищати все, що ми зробили за ці п’ять років!

І я пишаюся тим, що зробила наша команда, бо наша команда є вся Україна і вашими зусиллями це вийшло! Бо якщо б я не мав вашої підтримки – вас, всіх українців – нічого б не вийшло!

Дорогі українці!

Я хочу наголосити, що новий Президент буде мати сильну опозицію. Дуже сильну. Але я хочу сказати, що країна – наша найкраща в світі Україна, від цього лише виграє. Я точно це знаю. Бо ми можемо перемогти лише тоді, коли в країні буде панувати демократія, верховенство права, захист прав людини, забезпечення зростання добробуту і все, що характеризується назвою європейський напрямок розвитку.

І в той же час я хочу наголосити, щоб ніхто навіть не сумнівався, що особисто я і вся моя команда готова підставити плече президенту в усіх його рішеннях, які відповідатимуть національним інтересам України і наближатимуть нас до Євросюзу і НАТО. І між оголошенням результатів виборів і інавгурацією я готовий витрачати будь-який час для того, щоб допомогти новому Президенту увійти в курс справ в найменших…

Більше того – я готовий передати йому всю мережу міжнародної підтримки України. Всю мережу, яку ми так дбайливо вибудовували роками. І це і є та реальна сітка, а не там, де нас безпідставно звинувачували опоненти.

Ще один дуже важливий момент: вибори пройшли чесно, вибори пройшли прозоро, вибори пройшли у повній відповідності з європейськими стандартами. Здавалося б – ну що тут такого? А я хочу наголосити, що в умовах війни, в умовах російської агресії ми з вами зберегли демократію, зберегли право вибору українців обирати собі владу. І бездоганні вже зараз дві президентських кампанії, одну парламентську, місцеву і ми залишаємося єдиною демократичною країною на пострадянському просторі з усіх народів колишнього Радянського Союзу і, дорогі українці, ми єдині, де є реальне, а не паперове право міняти владу тоді, коли ви, українці, вважаєте це за потрібне. Це найбільше наше досягнення. Це є ознака європейської демократичної країни і я пишаюся тим, що я, Петро Порошенко, захистив це право українців.

І хочу нагадати, що серед брехливих чуток і брудних пліток, які поширили мої опоненти про ніби-то те, що я збирався скасувати вибори. Що ми намагаємося перешкоджати їм, що у нас буде перешкоджання вільному волевиявленню громадян… Друзі, я навіть не чекаю вибачень від опонентів – Господь їм суддя.

А сьогодні, 21, я хотів би подякувати всім українцям.

По-перше, за спільну роботу протягом п’яти років над вирішенням завдань історичного масштабу. Стратегічних завдань. Завдань, які повстали перед Україною і які спільно ми далеко просунули в бік вирішення. Це безпрецедентний обсяг роботи. І приємно, що всі наші міжнародні партнери чітко наголошують, що за п’ять років президентства Порошенка зроблено набагато більше, ніж за чверть століття до цього. Це є наша з вами перемога.

Але ще я хочу сказати, що в нас точно попереду ще безліч невирішених проблем. Безліч відкритих ран. Але я наголошую – сьогодні країна набагато сильніша і набагато в кращому стані, ніж п’ять років тому.

Але, я наголошую, сьогодні країна набагато сильніша і в набагато кращому стані, ніж п’ять років тому. Це факт. Очевидно, що люди розраховували на більше, і прагнули більшого. І прийняли те рішення, яке прийняли.

Я хочу сказати, що вдячний кожному українцеві. Друзі, я вам вдячний незалежно від того, за кого ви проголосували 31 березня. Я вдячний за сьогоднішню активну громадянську позицію.

 Я вдячний своїй фантастичній команді. Найсильнішій в Україні, найпатріотичнішій, найпрофесійнішій, найвмотивованішій. Друзі, ви найкращі. Я хочу сказати, що ми з вами ці роки працювали над складними реформами. Вирішенням і розв’язанням надскладних завдань. Хочу подякувати окремо і тим, хто до нас приєднався під час першого туру. Я залишаюсь у політиці і точно буду продовжувати робити, щоб вам не соромно було за голос, який ви віддали за Петра Порошенка і його команду. Окремо я хочу подякувати тим, хто знайшов у собі сили вибачити мені мої прорахунки і помилки, і кинувся в атаку пліч-о-пліч з нашою командою, в складі нашої команди перед другим туром. Велике вам спасибі. Нам точно треба тримати цю єдність і цю міць.

Бо саме ваша потужна підтримка, підтримка мільйонів виборців не дозволяють мені образитися, замкнутися в собі, умити руки, стати осторонь. Ми точно маємо захищати Україну і точно маємо вести її вперед.

Ми сьогодні не виграли бій. Але це точно не означає, що ми програли війну. Попереду у нас  не мало битв. Я вам хочу наголосити - Україна точно переможе!

І ще я хочу подякувати мою родину, бона вона більше за мене втомилася за роки мого президентства. Повірте мені бо це було нелегко. Сьогодні ми мали дуже ретельну розмову і я хочу подякувати, що вони без радості можливо, але з великим розумінням поставилися до мого рішення залишитися в політиці. Я маю їх підтримку і для мене це надзвичайно важливо. Друзі, я просто пишаюся своєю дружиною і не тільки тому, що вона фантастична дружина, Перша леді. Але в мене назавжди буде її образ з українським прапором на стадіоні, яка йде до свого чоловіка. Марино, дякую тобі, дітям, я дякую батькові за те, що ви завжди поруч. Знаю, що і в найближчі дні – а вони, я маю це визнати, будуть для мене психологічно непрості, я точно можу розраховувати на свою родину, на свою дружину, на свою команду. І ми точно все подолаємо!

Дорогі українці!

Сьогодні скажу вам одну річ, якої публічно не казав ніколи. Бо воно дуже пафосно, чесно кажучи. Я люблю Україну. Я точно дуже її люблю. Я люблю свій рідний український народ.  І цим почуттям я керувався всі роки мого нелегкого, повірте, президентства.  За ці роки вам розповіли про мене багато жахливої неправди. Якби я міг в неї повірити, я би і сам за себе не проголосував. Але мине час, історія все розставить по свої місцях.

Завершити я теж хотів би словами Черчилля, які той сказав 26 липня 1945 року, коли він пішов у відставку після виборів, які не зміг виграти. Він сказав: «Мені лише залишається висловити народу моєї країни, заради якого я працював всі ці повні негараздів та небезпек роки, свою глибоку вдячність за постійну та всебічну підтримку, яку він мені надавав під час моєї служби. А також за численні прояви його прихильності до свого відданого слуги». В розумінні Черчилля, а не в розумінні фільму...

Але, друзі, я оптиміст. І наголошую, що все буде добре. Україна буде успішною країною. Великою країною. Європейською країною. Це є завдання влади і це є завдання опозиції. Ми з себе точно не будемо знімати відповідальність.

А завершити я хочу словами, що я буду молитися в поточній ситуації: «Боже, бережи Україну».

 

Виступ Президента України на урочистому заході щодо призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду 

11 квітня 2019 року - 15:44

Виступ Президента України на урочистому заході щодо призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду 

 

Шановний Голова Верховної Ради,

Шановний пане Прем’єр-міністр,

Шановні Голови Верховного Суду, Вищої Ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Ради суддів,

Шановні судді,

Ваші високоповажності Посли країн наших партнерів,

Шановні члени Ради міжнародних експертів,

Шановні гості!

Довгоочікувана для нашої країни подія. Визначний день для кожного із вас. Довгі три роки ми йшли до цього дня. Від голосування у Верховній Раді за зміни до Конституції щодо правосуддя і новий закон про судоустрій. Наголошую, що саме тоді Україна прийняла стратегічне рішення – створити антикорупційний суд. Це було складовою частиною закону «Про судоустрій», створити на прозорому конкурсі та залучити до його складу найкращих правників.

Минулого року, ухвалюючи профільний закон «Про Вищий антикорупційний суд», ми вірили, що цей суд не тільки посилить судову систему, а й стане справжньою опорою для нашої держави у надзвичайно важливій сфері - сфері боротьби із корупцією. 

До конкурсних процедур ми залучили висококваліфікованих міжнародних експертів – колишніх суддів та прокурорів з Великої Британії, Канади, Данії, Литви, Македонії. І особисто для мене цей конкурс став справжнім проривом.

Довгих сім місяців йшов цей добір. Декілька сотень кандидатів: суддів, науковців, адвокатів. Безпрецедентна і надзвичайна прозорість та публічність всіх і кожної окремо процедури, безпрецедентна відкритість. Кожен, хто мав бажання, мав можливість дивитися кожен етап у прямому ефірі.

Шість членів Громадської ради міжнародних експертів, унікальні за своїми якостями та досвідом фахівці у сфері боротьби із корупцією. Фахівці, які показали неймовірний приклад спільної і ефективної роботи з членами ВККС ефективної роботи. І я хочу за це подякувати і Голові і членам ВККС за цю блискуче організовану роботу. Хочу наголосити, що ця робота продемонструвала високі стандарти для України. Та й у світі дуже важко знайти приклади такої скоординованої, прозорої і важливої роботи під час добору майбутніх суддів.

І я, як Президент, мрію, щоб кожний український експерт – держслужбовець або представник громадського сектору, який бере участь у формуванні суддівського корпусу, демонстрував такі самі високі фахові та етичні стандарти, як члени цієї громадської Ради.

Дякую вам за цей унікальний досвід. Окремо хочу подякувати членам Вищої Ради правосуддя за безпрецедентну і ефективну роботу, за ту важку роботу, яку ви зробили за такий короткий термін. 

Були звичайно і ті, хто коливалися, ті, хто казав, що неможливо це зробити за 7 місяців, що на це буде потрібно мінімум два роки. Я наголосив, що до квітня ми маємо зробити усе можливе. І це, безумовно, вплинуло на те, що ми не змогли зробити в цей час перезавантаження суддів першої ланки. І зараз платимо за це високу ціну, бо нереформовані суди створюють великі ризики. Дозвольте висловити сподівання, що у нас зараз буде можливість прискорити перезавантаження цієї  надзвичайно важливої ланки правосуддя.

Сьогодні ми нарешті бачимо результат цієї співпраці  - 38 нових суддів приступають до виконання обов’язків  в абсолютно новому суді.

В світі є різні приклади роботи антикорупційних судів – більш ефективні, менш ефективні.

У вас є всі важелі та інструменти, щоб бути успішними, – бо судовою реформою вперше в історії України вам надана незалежність від законодавчої та виконавчої гілок влади. До речі, і від Президента також – повна незалежність. Адже моя роль завершується тепер і зараз, під час вашої присяги.

Профільним законом передбачені додаткові гарантії вашої безпеки та належне їх фінансування. Я дякую Уряду, який підтримав ці пропозиції. І в умовах, коли кожна копійка платників податків є на рахунку, бо треба фінансувати і оборону, і заходи по боротьбі з бідністю, були чітко прийняті рішення, що дешеві суди є загрозою національної безпеки.

Я розумію, що на цьому важкому шляху боротьби із корупцією кожен із вас зробив вибір на користь української держави, поставивши особисту безпеку на друге місце. І я дуже вдячний вам за цей непростий вибір.

Через зміни до профільного законодавства в Україні працюють європейські стандарти судочинства. Ми вдосконалюємо кримінальний процес, використовуючи найкращі світові практики, насамперед, практику Європейського суду з прав людини.

Знаю, що для суду вже виділені відповідні приміщення. Суд ще не створений, але ми не маємо витрачати жодної години щодо якнайскорішого початку роботи цього суду. Зроблені кроки по їх оснащенню. І я як Президент, український Парламент, український Уряд, найголовніше - український народ чекаємо на початок вашої роботи.

Підписуючи укази на призначення, я уважно дивився склад суду. Радий, що в суді працюватимуть і судді, і науковці, і адвокати. Ми вже бачимо ефективність такої взаємодії на прикладі Верховного Суду, де зараз працює 25% некар’єрних суддів. У Вищому антикорупційному суді цей відсоток буде ще вищий – 42%.

Впевнений, що свого часу кожен з вас повірив у реформу, повірив в цей суд і почав із чистого аркушу.

Шановні судді, саме вам на ньому, цьому чистому аркуші писати нову історію та будувати нову систему, керуючись європейськими стандартами та цінностями.

Я вірю в кожного з вас, і я точно вірю в нашу країну.

Наголошую, створенням антикорупційного суду ми завершуємо створення незалежного антикорупційної інфраструктури. На ваші плечі лягає надзвичайно висока відповідальність. Я твердо переконаний - ви з цим впораєтеся.

Успіху вам.

Слава Україні!

 

 

Виступ Президента України під час Дванадцятої зустрічі Київського безпекового форуму «Невтомна хвиля: стратегічний вибір України та Заходу»

11 квітня 2019 року - 15:19

Виступ Президента України під час Дванадцятої зустрічі Київського безпекового форуму «Невтомна хвиля: стратегічний вибір України та Заходу» 

 

 

Шановний Арсенію Петровичу, 

Шановна пані Терезо,

Шановні і дорогі учасники Форуму,

Шановні гості, друзі, пані та панове,

Безумовно я хотів би розпочати зі слів великої вдячності Арсенію Петровичу за те, що вже багато років він своїми зусиллями і своєї команди організовує такий важливий захід.

Київський безпековий форум став безумовно одним з найвпливовіших і найпрестижніших майданчиків для дуже серйозних дискусій на актуальні теми становлення української державності, зміцнення української держави.

Свідченням цього є широкий інтерес до цього заходу як в Україні, в Європі і по всьому світові.

У час  фейкових новин та безсоромної дезінформації такі форуми якраз і є ковтком свіжого повітря для тих, хто прагне чути і говорити на основі  перевіреної інформації.

Для тих, хто віддає перевагу вдумливим дискусіям, а не огульному популізму.

Останніми роками на міжнародних майданчиках однією з найактуальніших та найгостріших тем дискусій є вразливість демократій.

Демократія має бути захищеною від атак на демократію, використовуючи механізми демократії.

Використання демократичних стандартів та усталених процедур для розмивання власне сутності демократії є загрозою, на яку, я твердо переконаний, більше не можна заплющувати очі.

Демократичні процедури використовуються для зовнішнього впливу на внутрішньополітичні процеси в державах. В тому числі, з метою спотворити волевиявлення громадян на виборах. В першу чергу, мова йде про втручання Росії у вибори, яке вже відчула на собі ціла низка західних держав.

Навчені цим гірким досвідом ми звичайно ж прогнозували, що і Україна обов’язково стане об’єктом подібного втручання з боку Росії. Ми до цього готувалися і значну частину таких спроб вчасно ідентифікували і попередили.

Однак, я мушу визнати, що попри всі наші зусилля, нам не вдалося повністю уникнути російського впливу на українські вибори. Механізм і реальні наслідки цього впливу ще належить дуже ретельно вивчити і проаналізувати.

Крім того, сьогодні в Україні маємо справді унікальну виборчу ситуацію, кампанію, яка проводиться. Я про це хочу сьогодні поговорити дуже відверто.

Віртуальний кандидат звертається до всіх з постановочними, завченими словами і репліками. Виключно звернення з екранів телевізорів та смартфонів.

Це дуже нагадує фільм «Еквілібріум». Там в уявному місті мешканці можуть бачити свого лідера лише на величезних екранах. Всі емоції і будь-який порив до дії, свободи придушуються. 

Розв’язка дуже неочікувана. Ніякого «лідера» насправді не існує. Існує лише його телевізійний образ, за яким ховається певна група людей зі своїми цинічними інтересами.

Багато хто з нетерпінням очікує на нову серію «Еквілібріуму», де за яскравим світлом софітів проблеми реального світу ніби й не такі вже складні.

Друзі, але рано чи пізно софіти згаснуть, а реальність залишиться.  Я раджу подивитися фільм «Еквілібріум».

 

Шановні пані та панове,

Хай там як – такого рівня демократії і свободи слова, такого рівня доступу усіх, в тому числі і опозиційних кандидатів до засобів масової інформації, можливості спілкування і можливості викласти свою позицію точно в нашій державі не існувало ніколи до цього. І цьогорічні президентські вибори стали наочним підтвердженням цих процесів. Це наше вкрай важливе досягнення, яке сьогодні демонструє Україна і яке визнане демократичним світом.

Я не буду приховувати, були такі, хто радив не розводити демократію в час війни, бо нібито війна вимагає твердої і «залізної руки». Наголошую, я категорично відкинув подібні сценарії, оскільки вважаю, що люди під час Революції Гідності виступали саме за демократичну Україну.

Безпека держави, її територіальна цілісність, її незалежність мають забезпечуватися не шляхом «закручування гайок», а через розбудову ефективної оборони проти зовнішньої агресії на всіх напрямках гібридних загроз.

Такий підхід несе лише одну небезпеку – дехто, заколисаний спокоєм і безпекою у своїй зоні комфорту, може просто забути про те, що в Україні війна.

І на жаль, саме це сталося в певному сегменті як суспільства, так і українського політикуму.

Дехто вирішив, що війна - це така собі паралельна реальність, такий собі свого роду серіал.

І у цій паралельній реальності втратили почуття справжньої реальності. Забули, або ж свідомо проігнорували той факт, що спокій і безтурботне життя тут, у Києві, існує лише завдяки нашій армії, нашим воїнам, які щодня протистоять зовсім не серіальному  ворогу і віддають зовсім не віртуальні життя.

Так, запекла політична боротьба є ознакою демократії. Проте політична боротьба на знищення, особливо коли йдеться про знищення держави, - це в кращому разі відсутність інстинкту самозбереження. В гіршому – відверте шкідництво і саботаж.

Хотів би одразу ж наголосити, що в жодному разі не намагаюся змалювати економічну ситуацію чи рівень соціальних стандартів кращими, ніж вони зараз є насправді. І в жодному разі не знімаю відповідальності з чинної влади та з себе особисто за прорахунки, які були допущені.

Проте переконаний, що ані прорахунки, ані помилки, якими серйозними вони б не були, не повинні переважувати на наших терезах головну загрозу, яка стоїть сьогодні перед нами – загрозу втратити власну державу.

Саме перед такою небезпекою у перші роки протистояння з Росією ми всі зусилля кинули на відновлення армії. І я хотів би подякувати присутнім тут тодішньому Прем’єр-міністру України Арсенію Петровичу Яценюку, подякувати членам Уряду, в тому числі і попередньому, за те, що і вдень, і вночі дуже ретельно працювали, щоб зберегти державу.

Але я хотів би окремо наголосити, що зараз загроза аж ніяк не менша. Так, ми відновили боєздатність армії. Ми це зробили. Глибоко вдячний нашим міжнародним партнерам за надану допомогу. Передусім за летальну зброю, яка сьогодні є дуже ефективним стримуючим чинником проти російської агресії.

Разом з нашими союзниками та партнерами по НАТО ми відновили армію і створили боєздатний та надійний захист від агресора.

Разом з нашими друзями по Нормандському формату і США ми напрацювали дієвий план щодо окупованої частини Донбасу. І на сьогоднішній день я не чую жодних альтернативних пропозицій.

Наш план – це багатостороння класична миротворча місія «блакитних шоломів» під егідою ООН та дорожня карта імплементації всіх без виключення Мінських домовленостей, включно з виведенням іноземних військ. Під цим стоїть підпис Путіна, який його зобов’язує. Включно з виведенням важкої техніки і озброєння, включно з роззброєнням «блакитними шоломами» незаконних збройних формувань, передача за допомогою миротворців українським прикордонникам неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону для того, щоб запобігти проникнення і інфільтрації диверсійних груп і російських регулярних частин. І після створення безпекового компоненту початок політичного процесу.

Наголошую, дорожня карта розбита на чіткі етапи – негайні кроки та 3 стадії, починаючи від режиму припинення вогню з боку російських окупантів. Бо заклик припинення вогню лише до українських воїнів – це провокація. Українські воїни не стріляють, виконують накази Верховного Головнокомандувача і відкривають зараз лише вогонь у відповідь. Ви це вогонь хочете забрати у наших воїнів? Ви хочете відвести російські регулярні частини від об’єктивного контролю і інформації порушення Мінських угод і атак з забороненої зброї на наші позиції?

Наголошую, що надзвичайно важливим є повернення Україні повного контролю над нашим кордоном.

Разом з міжнародними партнерами ми сформували ключові параметри міжнародного механізму деокупації Криму. Це інструменти міжнародного права, санкції, позови до міжнародних судів і арбітражі, моніторингові механізми і рішення міжнародних організацій, насамперед резолюції ГА ООН, збільшення санкцій.

Наголошую, не чекати поки зміниться влада в Росії, як пропонують мої опоненти, а кожен день наполегливо працювати. І стверджую, що  Крим точно стане непідйомною ношею для Росії.

Ми перев’язали рану війни. Хоч заплатили і платимо за це високу ціну. І те, що багато хто вже не відчуває війни, свідчить про те, що наш захист на фронті є справді надійним. Він ефективно працює.

 

Дорогі друзі,

Я допускаю, що шоу, в яке сьогодні мій опонент намагається перетворити президентські вибори, багато кому може й подобатися. Імпонувати новизною, імпонувати нетрадиційністю, імпонувати дотепністю.

Друзі, але після 21 квітня жарти закінчаться і настане сувора реальність.

І новообраний Президент, хто б ним не став, опиниться сам на сам не з об’єктивом камери чи смартфона, а з досвідченим, підкреслюю - досвідченим і безкомпромісним ворогом. Керівником однієї з найсильніших держав світу.

Бо Путін і його апетити, хочу наголосити - вони нікуди не дінуться. Це ж не комп’ютерна гра.

І проекти Новоросії, і проекти Малоросії. І сухопутний коридор до Криму. Це ж все нікуди не дінеться. Він про них ніколи не забував. Він готовий діяти як тільки для цього станеться нагода.

Ослаблена, розсварена після виборів Україна з недосвідченим Президентом – це і є саме та нагода. І хижаки як правило нападають на жертву саме тоді, коли вона поранена і слабка.

І якщо Верховний Головнокомандувач не розставляє "червоні лінії", якщо не працює на згуртування країни і коаліції, коаліції світової на підтримку України, яку ми нашими спільними зусиллями – це не лише зусилля українських дипломатів, не лише зусилля українського Президента чи українського Уряду, це і наші громадські організації. І все, чого ми добилися – є ризик це втратити або зруйнувати. То запрошення Путіну для переговорів віч-на-віч, то це одразу ж приведе до того, що буде підірвана довіра і зняті санкції. Нам треба забезпечити підвищення тиску, нам треба навпаки зміцнювати довіру. А це може призвести до розширення агресії проти України.

 

Шановні пані та панове!

Саме тому я наголошую - чим більше Кремль прагне змінити наш упевнений поступ, тим більше віри у мене є щодо того, що українському народу не забракне мудрості, не забракне стратегічного бачення для того, щоб твердо абсолютно підтвердити наш європейський та євроатлантичний курс. І коли це треба зробити? Саме 21 квітня. Проголосувати за наш курс до ЄС та НАТО.

Саме це буде дуже потужним сигналом Путіну - тому, хто точно прийшов не по Крим, точно прийшов не по Донбас – він йому не потрібен. А Путіну, який прийшов по всю Україну. І саме ці вибори Путін розглядає як вирішальну битву за всю Україну.

І нам точно не можна помилитися. І результат виборів, і підтвердження, і підтримка євроатлантичного і європейського курсу – це і буде дуже потужний сигнал і мені - тому, хто щиро прагне не лише захистити наш спільний дім, не лише відстояти наш суверенітет, територіальну цілісність, незалежність. А побудувати в Україні державу за передовими стандартами Європейського Союзу.

Наголошую, що для цього все готово. Є чіткий план. Є випробуваний кадровий резерв для команди, яка зможе забезпечити результат швидко та ефективно. Кадровий резерв, який сформований реальними кроками децентралізації. Люди, які вміють працювати на людей і забезпечувати стратегічну комунікацію.

Саме тому я стверджую, що нашу команду ми насичимо новими обличчями, передусім з числа талановитої української молоді. Не тільки і не стільки тими, хто постійно є на телевізійних шоу, а тими, хто близько до людей і своїми результатами вже довів свою ефективність на рівні громад, і головне і ключове - користується високим рівнем довіри. Не тільки професіоналізмом, а й довірою.

І безпека – це не лише про війну. Безпека – це не лише про відсіч агресії. Це також про нашу єдність.

Єдність, як я вже казав і міжнародної коаліції на підтримку України.

І на цьому напрямі були докладені, я хочу ще раз наголосити на цьому, колосальні зусилля. І саме тому сьогодні ми маємо такий потужний фронт наших друзів і прихильників по всьому світу.

Вже завтра я відбуваю до Німеччини, де проведу зустріч з Канцлером Ангелою Меркель.

Я думаю, що не всі чітко розуміють який величезний внесок вона зробила у становлення нашої держави саме за останні п’ять років. І у відновлення нашої територіальної цілісності її внесок також важко оцінити.

І я щиро пишаюся, що і я, і всі українці можуть упевнено її називати нашим найбільшим другом.

Також бачитимусь і з Президентом Франції Еммануелем Макроном, бо на кону доля держави, доля європейської безпеки – не лише української, а й європейської безпеки. Доля стабільності континенту.

Саме тому ці переговори важливі для України, але й важливі для них.

Це має виняткове важливе значення, особливо на тлі спроб вчергове переглянути санкції проти Росії. Кожні півроку Росія намагається зруйнувати ці санкції. І нам потрібна відповідальна, дуже професійна і копітка робота, бо єдність заходу щодо цього питання наша команда спільно тримала непорушно всі п’ять років. І наголошую - триматиме далі.

І водночас єдність - це не лише міжнародна підтримка. Це також єдність всередині держави, яка аж ніяк не менш важлива.

Мій сигнал дуже простий: немає нічого більш цінного, ніж єдність між обома берегами Дніпра. Між сходом і заходом України. Між півднем і північчю. Між прихильниками Порошенка і вболівальниками іншого кандидата.

А тому немає нічого більш спокусливого для агресора, для ворогів України, ніж спробувати цю єдність якось розхитати.

І наголошую, що як Президент України і Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України я нікому не дозволю цю єдність якось порушити.

Друзі, бо саме завдячуючи нашій єдності, ми змогли пройти найскладніший етап в новітній історії України.

Саме завдяки єдності ми з вами зберегли державу. Це вперше в нашій історії.

Саме завдяки єдності ми створили надійну базу для перетворення України в успішну країну щасливих людей.

Саме тому, коли наша спільна мета вступ до Євросоюзу, вступ до НАТО об’єднали українську націю.

Бо ЄС і НАТО – вони починаються не там, де зараз пролягають їхні формальні кордони. Наголошую - Європа починається там, де панують європейські цінності. Європа починається там, де дотримуються права людини. Європа починається там, де поважають людську гідність, де існують високі стандарти життя. І це вже наша з вами домашня робота, домашнє завдання. Для того, щоб Україна відповідала цим критеріям перед тим, як ми подамо заявку на членство. Ми точно знаємо що треба робити. І точно знаємо, що за нас це ніхто не зробить.

І за моєї ініціативи, і я дякую підтримці наших партнерів, народних депутатів, партнерів по коаліції, були внесені зміни до Конституції

Вчора, в присутності членів Уряду, я підписав Указ про запуск унікальної Річної національної програми зміцнення партнерства між Україною та НАТО. Програма сама по собі є унікальною, бо чітко розписано до 2020 року що ми маємо зробити для того, щоб у 2023 році ми відповідали критеріям, які дозволять нам підписати план дій щодо членства. Це є наша домашня робота. Це є домашня робота моєї команди і я наголошую, що в моєї команди не забракне політичної волі з її виконання.

Всі ми об’єднані єдиною метою, бо знаємо що лише повноправне членство в ЄС та Північноатлантичному альянсі остаточно і незворотньо гарантує нашу українську державну незалежність. Так, членство в Альянсі, в тому числі в Євросоюзі, де ми делегуємо частину суверенних повноважень, гарантує нашу державну незалежність. Членство в Північноатлантичному альянсі гарантує нашу українську національну безпеку, бо після того, як Росія незаконно анексувала Крим і розпочала агресію проти нашої держави на сході – це зруйнувало всю повоєнну систему безпеки, яка базувалася на Раді безпеки ООН.

Моя амбіція є чітка - забезпечити успішне виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і у 2023 році, коли буде завершений цей етап реформ, щоб ми мали відповідність критеріям і подали заявку щодо членства в ЄС.

Ще раз наголошую, що у відносинах з НАТО, коли вам кажуть про те, що НАТО не готове до прийняття України, ми мали абсолютно чітку позицію і Генерального секретаря, і позицію всіх лідерів-держав і урядів-членів НАТО про те, що не просто треба двері для України тримати відкритими, а прискорити членство України. І для мене це не просто рядок у моїй програмі, а це – головне. Це – її суть. Альфа і омега. Тому, що тільки так, і ніяк інакше, можна гарантувати нашу незалежність і нашу національну безпеку, добробут кожного громадянина.

НАТО виповнюється 70 років і за 70 років існування НАТО жодного разу не було, щоб будь-яка країна на гарматний постріл наблизилася до території країн-членів НАТО.

І я дуже ціную ту підтримку, яку зараз єдності України, членству в ЄС та НАТО, демонструє український народ. І для того, щоб це почути, відтягувати прийняття рішення, відтягувати цю роботу, яким би приводом не намагалися це зробити – чи якісь референдуми, чи ще щось… Хочу наголосити – референдум і так буде. Почитайте матеріальну частину. Референдум буде тоді, коли ми підготуємося до вступу і коли країна, народ буде вносити зміни до Конституції, делегуючи частину суверенних повноважень.

Але робити треба зараз і вже. Не відкладати. Тримаючи єдність України понад усе. Бо тільки так ми з вами точно переможемо.

Слава Україні!

 

 

Звернення Президента з нагоди Дня українського добровольця

14 березня 2019 року - 10:01

Звернення Президента з нагоди Дня українського добровольця 

 

 

Шановні воїни!

Дорогі добровольці!

Як Президент, як Верховний Головнокомандувач щиро вітаю вас із Днем українського добровольця!

Цей день нагадує нам про нещодавні, але вже історичні події, учасниками яких ми з вами були і є. У лютому 2014 країна перебувала в травматичному шоці від брутального розстрілу Небесної сотні. Але вірилося, що найстрашніше вже позаду. Попереду ж, думалося, – мир і відродження демократичної, європейської, української України.

Тоді ми ще не знали, що смерті мирних людей не остання трагедія, а перша кривава спецоперація в російській військовій агресії. «Зелені чоловічки», окупація, а потім і анексія Криму, проросійські провокації на Донбасі. Ворог завдав підлого удару в найскладніший для нас перехідний період, коли нова демократична влада тільки намагалася взяти ситуацію в країні під контроль.

Кремль був абсолютно впевнений в успіхові свого бліц-кригу. Там знали, що українська армія розкрадена, зруйнована зсередини й практично небоєздатна. Нічого дивного, адже руйнація Збройних сил України протягом тривалого часу відбувалася саме під керівництвом російських кураторів.

Та коли у березні 2014 року стало ясно, що розпочинається війна, що під загрозою наша незалежність і що Україна практично безборонна, трапилося те, чого ворог ніяк не очікував: український народ миттєво самоорганізувався. А сотні Самооборони Майдану вирішили взяти на себе відповідальність за захист Вітчизни. Так виник масовий добровольчий рух, який став основою і рушійною силою нового українського війська. Саме 14 березня 2014 року понад п’ять сотень бійців-добровольців прибули на полігон в Нові Петрівці Київської області, що й стало початком славного бойового шляху першого добровольчого батальйону. Добре пам’ятаю той день, бо мав честь тоді бути серед вас.

У короткий термін студентам і науковцям, бізнесменам і робітникам, лікарям і митцям довелось перетворитися на професійних солдатів. Добровольчі батальйони вступили в бій з російськими інтервентами та їхніми місцевими колаборантами.

Особовий склад батальйону серед перших увійшов до Слов’янська, захопивши штаб сепаратистів та арсенал озброєння. Залучався до бойових операцій в Красному Лимані, Бахмуті, Попасній, Дебальцевому, Станиці Луганській, Вуглегірську, Мар’їнці, Авдіївці та в інших місцях. 162 бійці вашого підрозділу нагороджено державними нагородами. 23, на жаль, посмертно.

Серед них — Герой України генерал Кульчицький. В критичний для долі держави момент опинившись в епіцентрі подій, взяв на себе тягар відповідальності за формування боєздатних підрозділів новоствореної Національної гвардії України. Суворий час вимагав саме таких людей, спроможних поєднати професійну компетентність, бойовий досвід, глибокий патріотизм, відданість присязі, надзвичайну особисту хоробрість. Прошу схилити голови перед світлою пам’яттю усіх полеглих героїв, та вшанувати їх хвилиною мовчання.

П’ять років тому своїм першочерговим завданням визначив негайне відродження армії. І ось тепер українське військо входить до числа найкращих армій континенту. Його боєздатність зростає щодня. І тижня не минає без повідомлень про отримання нею нової зброї, створеної на українських оборонних підприємствах. Ми підвищуємо забезпечення й зарплату нашого солдата й офіцера. Активно запроваджуємо стандарти НАТО й навчаємося у західних партнерів. А сьогодні вже й наші партнери вчаться на нашому бойовому досвіді.

Колишні добровольчі підрозділи тепер інтегровані до лав Збройних Сил або Національної гвардії. Вони добре підготовлені, вишколені та оснащені. Зараз лечу на фронт, щоб відвідати один із таких підрозділів.

Держава дбає про захист українського народу, постійно підвищуючи боєготовність та бойову міць усього силового блоку. Ніколи не повторимо помилок минулого, адже саме послаблення армії створило ґрунт для агресії проти України. І ми ніколи не забудемо подвигу добровольців. Бо немає міри глибини нашої вдячності тим, хто одним з перших пішов у бій, і дав всій Україні найцінніше на той момент — час. Перші — завжди найвідважніші. Низький вам уклін!

Вітаю вас із п’ятою річницею створення вашого славетного підрозділу. Вітаю вас із Днем українського добровольця!

Від імені всього Українського народу дякую вам за ваш ратний подвиг і за службу Вітчизні.

Слава Україні!


Виступ Президента України на дебатах Генеральної Асамблеї ООН з питання: «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України»

20 лютого 2019 року - 18:18

Виступ Президента України на дебатах Генеральної Асамблеї ООН з питання: «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України» 

 

 

Пані Голово,

Ваші Високоповажності,

Пані і Панове,

Я хотів би розпочати зі слів глибокої вдячності Голові Генеральної Асамблеї ООН, пані Марії Фернанді Еспінозі Гарсес за її ефективне керівництво роботою найбільш представницького та головного органу ООН з вироблення політичних рішень.

На сьогодні припадає п’ята річниця з початку іноземної збройної агресії проти моєї країни, України.

Я хочу висловити глибоку вдячність Генеральній Асамблеї ООН, яка упродовж усіх цих років займала рішучу позицію на підтримку України у боротьбі з агресією та окупацією.

П’ять років тому сотня невинних життів, не лише українців, але й білорусів, вірмен, євреїв та багатьох інших, були віддані заради незалежності, гідності та свободи України.

Коли після загибелі Небесної сотні у Києві Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію на підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, за яку проголосували сотня держав, це було не лише символічно, але й правильно.

Асамблея підтвердила свою вагому роль у розгляді питань, які стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки.

Кожного року, коли я брав участь в загальнополітичних дебатах Генеральної Асамблеї, я відчував високий рівень співпереживання з українським народом.

Співпереживання, яке підкріплене практичними кроками.

Як це було у випадку, коли Генеральна Асамблея, не гаючи часу, схвалила резолюцію у березні 2014 року, яка підтвердила суверенітет України у її міжнародно визнаних кордонах. Це була своєчасна реакція на незаконні спроби Росії перекроїти кордони в Європі шляхом незаконної анексії Криму.

Так само, коли Генеральна Асамблея уже третій рік поспіль схвалила резолюцію щодо стану прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Хай багатьом важко повірити, проте ця резолюція визнає Росію, постійного члена Ради Безпеки ООН (!), державою-окупантом (!).

Як це також було й у випадку, коли лише кілька місяців тому Генеральна Асамблея підтримала звернення України та схвалила резолюцію із засудженням мілітаризації Криму, Чорного та Азовського морів.

Я вдячний за збереження такого високого рівня уваги Асамблеї до України та нашого регіону, в якому Росія поводиться дедалі більш агресивно, як на суходолі, так і на морі.

Здатність ООН належним чином відреагувати на цей виклик матиме, беззаперечно, прямий вплив на майбутнє міжнародного порядку, заснованого на правилах.

Сьогоднішній розгляд Генеральною Асамблеєю ООН нового пункту порядку денного «Ситуація на окупованих територіях України» є чітким свідченням готовності Асамблеї вирішувати нагальні питання сучасності.

Пані Голово,

Саме цього дня у 2014 році Росія розпочала свою приховане збройне вторгнення в Україну в порушення норм і принципів Статуту ООН.

Того року, 3 березня, ця війна забрала свою першу жертву: Решата Аметова, кримського татарина.

Він виступив з одноосібною мирною протестною акцією проти агресії.

Росіяни затримали його, мордували та вбили.

Причина смерті – ножове поранення в око.

Це був лише початок жахіть в окупованому Росією Криму.

Просто подумайте про той факти, що упродовж п’яти років народ України живе в умовах найтривалішого в сучасній історії Європи гарячого конфлікту.

Росія розпочала війну проти свого сусіда, якого називає «братнім», та не демонструє жодного наміру зупинитися.

Майже кожного дня ми втрачаємо наших найкращих синів та дочок.

Через що моє серце щодня обливається кров’ю.

Це те, що я ніколи не зможу прийняти.

Спершу Росія захопила Крим, потім перетворила Донбас на поле бою, а далі поширила свою агресію на Азовське та Чорне моря і Керченську протоку.

В результаті 44 тис. кв км або 7% території України, включно з Кримом та східними районами Донецької і Луганської областей, наразі окуповані.

Збройна агресія Росії забрала життя 13 тис. осіб і більше 28 тис. осіб зазнали  поранень. І ця цифра включає також 298 пасажирів рейсу МН17, який був збитий у липні 2014 року російськими військовими з ракетної системи БУК.

Більше 1,8 мільйонів жителів Криму і Донбасу були змушені залишити свої домівки внаслідок російської агресії та окупації.

Колись мирне життя людей у цих регіонах перетворилося на жах, позначений страхом і терором.

Однак вони не перетворилися на хвилю еммігрантів і не створили жодних проблем для наших європейських союзників.

Ми змогли впоратися з цим викликом та продемонстрували, що контрольована урядом частина України є набагато більш життєздатною і здоровою порівняно з окупованими територіями.

Як і в будь-якій війні, першою жертвою московської агресії стала правда.

Окупація розпочалася з горезвісних «маленьких зелених чоловічків» та безсоромного і категоричного заперечення Кремлем своєї військової участі у захопленні українського Криму.

Натомість, світу і громадськості згодовувалась брехня про «міфічні загони самооборони», які дивним чином за одну ніч виявилися озброєними найновішими зразками російської зброї.

Лише пізніше російський Президент відкрито визнав, що це насправді була операція російських збройних сил.

Одкровення Путіна перетворює російський наратив щодо так званого «місцевого референдуму» на сюр.

Голосування відбувалося під дулом автоматів, і це було нічим іншим, аніж частиною агресивних планів Росії.

Я ще раз повторюю: референдум у березні 2014 року був фальшивкою.

Я сам був цьому свідком, коли перебував у Криму наприкінці лютого 2014 року.

Я підійшов до дверей будівлі парламенту Криму, щоб поговорити та припинити цей фарс. Сам. Без охорони. Я на власні очі бачив, що будівля була оточена російськими військовими.

Це не мало нічого спільного ані з демократією, ані з вільним волевиявленням людей.

Росія також прагнула поширити хаос на усі східні та південні регіони України.

Лише завдяки опору нашого народу, який відмовився бути жертвою «русского міра», була зупинена подальша окупація.

На жаль, пряма збройна інтервенція регулярних російських військ призвела до окупації частини Донецької і Луганської областей.

13 квітня 2014 року ця війна забрала свою першу жертву на Донбасі.

Його звали Геннадій Біліченко.

Він був українським офіцером, який входив до групи, що мала чіткий наказ «не відповідати на провокації».

Тоді у нас ще були ілюзії, що війни можна уникнути.

Його група потрапила у засідку поблизу Слов’янська.

Геннадій загинув від автоматного вогню.

Шість днів потому, ті самі російські військові затримали Володимира Рибака, місцевого політичного діяча у місті Горлівка, який хотів у своєму місті підняти прапор України.

Разом з ним був дев’ятнадцятирічний активіст Юрій Поправко.

Їх піддали тортурам, розрізали животи та скинули, ще живих, у ріку.

Ось як розпочалася війна на Донбасі.

Ми знаємо, хто це зробив! І ми знаємо, як вони це зробили!

Кремль продовжує заперечувати будь-яку участь російських військових у війні на Донбасі попри наявність беззаперечних доказів, які доводять протилежне.

Зовсім нещодавно 21 російський військовий, які були захоплені в полон на полі бою і наразі перебувають під вартою в Україні, звернулися до Президента Путіна з проханням обміняти їх на українських політичних заручників, утримуваних Росією.

Кремль жодним чином не відреагував. Це лише демонструє наскільки байдужа російській владі доля тих, кого вона відправила на цю неоголошену війну.

Протягом п’яти років Москва продовжує направляти регулярні збройні сили та найманців на Донбас.

Донбас у буквальному сенсі перетворився на конвеєр для російської машини вбивств.

Вершиною цинізму є те, що вони навіть направляють на Донбас курсантів військових училищ проходити практику на полі бою.

На місці матерів я б запитав у російського Президента, де перебувають їхні сини?

Минулого листопада російські військово-морські сили здійснили прямий, брутальний та нічим не спровокований напад на українські військові кораблі у міжнародних водах Чорного моря.

Такі дії Росії цілком і повністю підпадають під визначення агресії згідно з відповідною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1974 року.

В результаті, українські судна були пошкоджені і захоплені, а 24 члени екіпажів, були взяті в полон і наразі незаконно утримаються Росією.

Хочу наголосити: вони не є кримінальними злочинцями; до них мають ставитися як до військовополонених згідно з нормами Женевських конвенцій.

Але Росія не чує численні заклики негайно і без жодних умов звільнити захоплених моряків. Зокрема заклик відповідної резолюції, схваленої Генеральною Асамблею у грудні минулого року.

Сьогодні я привіз із собою звернення до Генерального Секретаря ООН з проханням тиснути на Москву для звільнення українських моряків.

Його підписали тисячі українців за останні декілька днів. І я виступаю від імені їх усіх. Ми щиро розраховуємо на вашу підтримку.

Це заклик, підписаний українськими лідерами. А це список підписів. Зараз вони в Нью-Йорку і я передаю їх Генеральному Секретарю.

Московська гібридна війна включає також таємні операції та хакерські атаки на українські установи та критичну цивільну інфраструктуру.

Такий вид російської діяльності вже добре відомий далеко за межами України.

Крім того, Росія веде безпрецедентну пропагандистську війну проти України - війну, яка фактично почалася до того, як перші жертви загинули на Майдані в Києві.

Кожного дня, без перерв на свята і вихідні, всі основні телевізійні канали Росії транслюють потоки брехні і сфальшованих новин про Україну.

Ця брехня особливо спрямована на населення окупованих територій, де блокуються українські теле- та радіоканали.

Це є фактично державною машиною ненависті, яка працює 24/7.

Україна є темою №1, №2 і №3 в російських новинах і ток-шоу.

Вони розглядають Україну як внутрішнє, а не зовнішнє питання.

П'ять років тому ця війна почалася під приводом захисту російськомовних в Україні.

Зараз вона продовжується під приводом захисту православних.

Президент Путін публічно підтвердив свою готовність використати для цього військову силу у відповідь на створення Україною власної незалежної православної церкви.

Продовжуючи неоголошену війну проти моєї країни, Кремль відчайдушно намагається переконати міжнародне співтовариство, що він не є стороною цього конфлікту.

Він говорить, що це внутрішній конфлікт України, в якому Росія лише виступає у ролі об’єктивного і неупередженого посередника.

Це насправді викривлена реальність, яку Російська Федерація намагається розповсюдити.

Деякі можуть спокуситися російським наративом заради політичної доцільності.

Сьогодні я стою тут, щоб чітко заявити – не допустимо перемоги цієї брехні.

Ми будемо боротися до кінця проти будь-яких спроб представити російську агресивну поведінку щодо моєї країни інакше, аніж те, чим вона є насправді - війною, яка ведеться безпосередньо на очах міжнародного співтовариства.

Давайте визначимось раз і назавжди.

Не існує так званої «кризи в Україні» чи «внутрішнього конфлікту в Україні», але є триваюча військова окупація і збройна агресія з боку Росії проти України.

Варто відзначити, що доповідь прокурора МКС визнала конфлікт у Криму та Донбасі як збройний конфлікт між Росією та Україною, а спробу Росії анексувати Крим – як триваючий стан окупації.

В голові не вкладається, що навіть після всіх цих рішень Російська Федерація досі намагається представити себе як мирну державу, яка повністю виконує свої зобов'язання за Статутом ООН.

Там немає так званих «де-факто властей» – а є російська окупаційна адміністрація на тимчасово окупованих територіях Донбасу і Криму, а також російські державні органи і відомства, які відповідають за управління ними.

Там немає повстанців – а є російські регулярні війська під керівництвом Міністерства оборони та підрозділи сил спеціального призначення та таємних служб.

Там немає заколотників – а є російські радники, інструктори та незаконні збройні формування, створені, озброєні, фінансовані і контрольовані Росією.

Пані Голово,

Для кращого розуміння ціни, яку платить Україна за свою свободу і демократію, я хотів би поділитися з вами деякими цифрами, які говорять самі за себе.

Станом на лютий 2019 року в окупованому Криму Росія розмістила до 32,5 тис. військових, 88 артилерійських систем, 52 реактивні системи залпового вогню, 372 бойові броньовані машини, 113 бойових літаків, 62 бойові гелікоптери, 6 бойових суден і 6 підводних човнів, які оснащені морськими системами крилатих ракет «Калібр».

Не можна виключати й можливе розгортання ядерної зброї на півострові. Інфраструктура вже розбудована, і Росія використала останні п'ять років для її відновлення та модернізації.

Отже, ми спостерігаємо безпрецедентну мілітаризацію Чорноморського регіону.

Росія змінює стратегічний баланс у регіоні та далеко за його межами. Вона перетворює Крим на стартовий майданчик для своїх ракет. Хто-небудь все ще має ілюзії, чому Росія зробила все, щоб зруйнувати ДРСМД? Не будьте наївними: Росія перетворює на військову базу будь-яку територію, яку вона захоплює або бере під свій контроль.

На Донбасі російські збройні формування мають 496 танків. Для вашої інформації: ця кількість є більшою, ніж у Німеччини чи Франції, Іспанії чи Італії. Саме Україна стримує цю російську силу - силу, яка, окрім того, налічує 938 броньованих бойових машин, 128 реактивних систем залпового вогню, 776 артилерійських систем (у тому числі самохідних). Україна по суті стала реальним східним флангом НАТО в захисті трансатлантичної свободи і демократії.

Минулого року Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ на Донбасі неодноразово знімала на відео конвої російської військової техніки, які незаконно перетинали ділянку українсько-російського кордону, що не контролюється українською владою.

Спостерігачі також визначили наявність на окупованій території новітніх російських систем радіоелектронної війни та радіорозвідки, а також електронних систем глушіння БПЛА.

Ці системи ніколи не були у розпорядженні українських збройних сил. Є тільки одна країна, здатна їх виробляти і постачати: Росія!

Щоб приховати ці незаконні поставки, Російська Федерація просто блокує моніторингову діяльність СММ ОБСЄ в районах поблизу тимчасово неконтрольованої частини державного кордону.

СММ також продовжує потерпати від масштабних обмежень у своїй щоденній діяльності на окупованій території.

Користуючись нагодою, я хотів би висловити вдячність усім країнам, які активно сприяють роботі СММ ОБСЄ.

Повертаючись до цифр, я маю підкреслити, що загальна чисельність незаконних збройних формувань зараз складає близько 35 тисяч бойовиків, а також 2 100 військовослужбовців з російських регулярних збройних сил.

Загальна чисельність російських збройних сил вздовж російсько-українського кордону становить понад 87 тис. військових.

Військові експерти однозначно визначать, що озброєне угрупування на російському кордоні з Україною є наступальною ударною групою. Це не має нічого спільного з обороною. Вони призначені для військового удару. До цього готується Кремль.

Тому подальша ескалація до рівня повномасштабної війни не є такою вже нереальною перспективою.

Ось чому ми повинні забезпечити всебічний моніторинг у реальному часі ситуації вздовж російського кордону з Україною. Знаючи агресора, як його знаю я, хотів би запевнити вас, що найбільше він боїться прозорості, публічної уваги і обізнаності світу з його планами.

Ціна, яку ми платимо за російську авантюру на Донбасі, має широкий і багатовимірний характер.

Окрім прямих воєнних наслідків, Україна стикнулася з найбільш масштабними гуманітарними викликами з часів незалежності.

Об'єкти критичної інфраструктури, електропостачання, газо- і водопроводи, пошкоджені обстрілами, вимагають термінового ремонту.

Мирне населення продовжує стикатися з серйозними ризиками для своєї безпеки через насичення окупованої частини Донбасу мінами та іншими вибухонебезпечними предметами.

Ці райони, за висновком ООН, вже стали найбільш замінованим регіоном у світі.

Щоб подолати гуманітарні наслідки російської військової агресії, за останні п'ять років агенції ООН зібрали понад 460 млн. дол. США.

Ми вдячні за допомогу, надану нашими міжнародними партнерами мільйонам людей, які цього потребують.

Економічні та екологічні збитки, завдані російською окупацією, також величезні.

27% промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії, включаючи обладнання 33 місцевих промислових гігантів.

Решта підприємств не можуть повноцінно функціонувати через брак професійних кадрів, фінансових ресурсів та втрати коопераційних зв’язків з іншими частинами України.

Екологічна ситуація на окупованому Донбасі також погіршується, зокрема через затоплення вугільних шахт, що створює ризик забруднення води.

Біля лінії контакту існує низка потенційно небезпечних об'єктів, які через регулярні обстріли збройними формуваннями Російської Федерації можуть стати епіцентром екологічної та технологічної катастрофи.

І це далеко не повний перелік проблем, які принесла на нашу землю російська агресія.

Пані Голово,

Я хотів би привернути вашу увагу до ситуації з правами людини на окупованих Росією територіях України – люди, наші громадяни, продовжують щоденно страждати від російської агресії.

Вбивства, тортури, переслідування, сексуальне насильство, свавілля й арешти, насильницькі зникнення та переслідування журналістів, правозахисників, працівників соціальних медіа та блогерів стали щоденною реальністю для мешканців окупованих територій.

Люди живуть у страху отримати ярлик екстремістів, терористів або українських шпигунів і ризикують бути кинутими за ґрати або зникнути безслідно.

Окупаційні адміністрації запровадили огидну практику вибивання під тортурами неправдивих визнань у рамках політично мотивованих переслідувань.

Вільне віросповідання там також під загрозою.

Нещодавно окупаційна влада вимагала полишити будівлю церкви в Сімферополі, яка довгі роки належала українським православним парафіянам.

Моніторингова місія ООН з прав людини, яка була запрошена Урядом України, продовжує повідомляти про зростаючу кількість порушень прав людини та зловживань на тимчасово окупованих територіях.

Ефективне виконання її мандата ускладнюється постійною відмовою Росії забезпечити доступ для спостерігачів ООН до окупованого Криму та частин Донецької та Луганської областей.

У квітні 2017 року Міжнародний Суд ООН схвалив наказ про тимчасові заходи у справі «Україна проти Російської Федерації».

У своєму рішенні Міжнародний Суд вимагає від Росії утримуватися від збереження чи запровадження обмежень на право кримських татар зберігати свої представницькі інституції, включаючи Меджліс, і забезпечити право українських громадян на вивчення української мови.

Як і багато інших рішень в рамках цієї Організації, в тому числі і тих, що були схвалені Асамблеєю в серпні, обов’язковий до виконання наказ Суду залишається невиконаним Російською Федерацією.

Питання, пов'язані з незаконними діями Росії проти України та її народу, зараз розглядаються Міжнародним кримінальним судом, Міжнародним Судом ООН, Європейським судом з прав людини та в рамках арбітражного розгляду відповідно до Конвенції ООН з морського права.

І тому я високо ціную неймовірний прояв підтримки та солідарності з Україною в усьому світі.

Ми також повинні подвоїти зусилля для звільнення понад 70 українських заручників, які утримуються в Росії та Криму, а також для обміну затриманих, як це передбачено Мінськими домовленостями.

Лише минулого року Україна передала Росії 13 пропозицій щодо потенційного обміну затриманих. Кремль проігнорував їх усі.

Я переконаний: незважаючи на те, що Кремль залишається сліпим і глухим, міжнародний тиск і неминуча відповідальність за серйозні порушення прав людини є єдиним способом зупинити зловживання Москви в цій сфері.

Я закликаю всі ваші країни подвоїти зусилля та вимагати від РФ поваги до прав людини, а також безумовного звільнення та повернення всіх українських заручників і військовополонених.

Пані Голово,

Україна - миролюбна нація без планів експансії або територіальних претензій.

Ми не зазіхнули на жоден сантиметр суверенітету і територіальної цілісності Росії.

Максимальна повага до Статуту ООН і до Гельсінських принципів ОБСЄ була основою нашої зовнішньої політики з моменту здобуття незалежності.

Більше того, я хотів би звернути вашу увагу на події грудня 1994 року в Будапешті, коли Україна відмовилася від третього в світі арсеналу ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки.

У 2014 році у відповідь на нашу добру волю одна із підписантів Будапештського Меморандуму - Російська Федерація - встромила нам ніж у спину.

Удавшись до військової агресії проти України, Росія порушила всі можливі основоположні норми і принципи міжнародного права, включаючи Статут ООН.

Статут, який доручає членам Ради Безпеки підтримувати міжнародний мир і безпеку, а не розв'язувати конфлікти у всьому світі.

Що ж може зробити міжнародна спільнота щодо Росії?

Наприклад, у 1939 році за свою агресивну поведінку Москва була виключена з Ліги Націй – правильний і виправданий хід.

Можливо, настав час поставити Росію на місце –  почати з позбавлення її права вето, принаймні, коли йдеться про питання російської агресії проти України?

Що ще ми могли зробити для того, щоб принести мир в Україну і знайти тривале рішення у протидії російській агресії?

Ще в березні 2015 року я звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням розмістити на території України миротворчу операцію під егідою ООН.

Ця ініціатива була заблокована Російською Федерацією, яка відкинула можливість повноцінного залучення ООН до врегулювання конфлікту.

Російська Федерація спотворила саму ідею і цілі миротворчої операції в Україні.

Я залишаюсь твердим прихильником того, що багатонаціональна миротворча операція під егідою ООН з чіткою метою припинення російської агресії та відновлення суверенітету та територіальної цілісності України може стати вирішальним фактором для налагодження миру на Донбасі.

Ми готові до конструктивного обговорення цієї ініціативи.

І технічна оціночна місія, яку Генеральний секретар ООН міг би направити на Донбас для розробки відповідних варіантів, безумовно, допомогла б цьому обговоренню.

Для України принциповим є те, що будь-яке рішення про створення миротворчої операції на Донбасі має поширювати її мандат на всю окуповану територію, включаючи кордон, і передбачати виведення російських військ та їхньої зброї з нашої території, а також розпуск усіх незаконних органів та структур.

Важливо також, щоб будь-яка миротворча операція базувалася на ключових миротворчих принципах ООН - насамперед, вона має бути безсторонньою, неупередженою і нейтральною.

Хочу запевнити, що така місія не суперечить Мінським домовленостям, як це намагається представити Росія.

Натомість, це б сильно допомогло у тому, щоб примусити Росію добросовісно виконати Мінські домовленості.

Україна завжди демонструвала добру волю та реальні кроки у їх виконанні.

А що ми отримували у відповідь? Нічого! Агресія триває!

Тому що Росія взагалі не зацікавлена у врегулюванні конфлікту.

Їй байдужі і Донбас, і Крим!

Їй потрібна вся Україна для відновлення другої версії Радянського Союзу!

Український народ не збирається відмовлятися від своєї здобутої дорогою ціною незалежності і ставати на коліна перед агресором.

Російська агресія закінчиться, як тільки кремлівське керівництво вирішить її зупинити і вивести свої війська з території України та повернути контроль над українсько-російським державним кордоном тим, кому він належить.

Хочу нагадати всім: коли ви закликаєте Росію припинити боротьбу, ви закликаєте до завершення війни, а коли ви закликаєте Україну припинити захищати себе, ви закликаєте Україну відмовитися від суверенітету.

 

Пані Голово,

Озираючись на 5 років, що минули, хочу ще раз запевнити: альтернативи мирному врегулюванню цього міжнародного конфлікту немає.

Саме тому я знову підтверджую з цієї найвищої світової трибуни тверду відданість України багатосторонності та міжнародному праву.

Кремлівська агресія проти нас мала протилежний ефект.

Замість того, щоб підкоритися Росії, ми кинули їй виклик.

Замість того, щоб відмовитися від нашої європейської мрії, ми прискорили свій шлях до неї.

Замість того, щоб схилити наші голови, ми підняли їх високо, і сказали Путіну: ви не розіб'єте нас!

Я закликаю Росію як сторону конфлікту виконати свої зобов'язання за Мінськими домовленостями.

І я прошу цю Асамблею підтримати нас, стати поряд із нами у протидії імперським амбіціям Кремля.

Тільки разом ми можемо примусити Росію –  державу-окупанта та агресора – прийняти свою відповідальність і припинити свої агресивні дії.

І ми вважаємо, що ООН має відігравати важливу роль у цьому.

Звуження ролі Організації Об'єднаних Націй лише до гуманітарної діяльності або моніторингу прав людини в Україні є недостатнім.

Коли в 2018 році Генеральний секретар Антоніу Гутерріш включив питання розв’язання російсько-українського конфлікту до своїх пріоритетів, ми відчули надію.

На жаль, серйозних зрушень так і не відбулося.

Але їх необхідно досягти. Конче необхідно.

Заради Решата Аметова, Володимира Рибака, Юрія Поправка.

Заради тисяч інших жертв цієї жорстокої, потворної, непотрібної війни.

Заради мирних людей. Солдатів. Сімей.

Заради тих, хто так і не повернувся.

Заради тих, хто провів безсонні ночі, оплакуючи їх.

Заради усього світу. Заради миру та честі усього людства.

 

Я дякую вам.

 

 

Виступ Президента під час спеціального засідання Верховної Ради у зв’язку з 5-ю річницею з початку збройної агресії Росії проти України

19 лютого 2019 року - 14:04

Виступ Президента під час спеціального засідання Верховної Ради у зв’язку з 5-ю річницею з початку збройної агресії Росії проти України 

 

 

Великий друг України пане Дональд Туск!

Шановний пане Голово Верховної Ради!

Шановний пане Прем’єр-міністре!

Шановні члени українського Уряду!

Шановні народні депутати!

Шановні наші іноземні друзі, які п’ять років пліч-о-пліч стоять разом з Україною, захищаючи глобальну безпеку, суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України!

Шановні військові – еліта нації, які присутні у цьому залі!

Дорогі співвітчизники!

Палаючий Майдан. Перші загиблі. Очікування нового штурму. Рівно п’ять років тому, 19 лютого, після 18-го – після трагедії прямо тут на площі Конституції, в Маріїнському парку перші розстріляні, і 19 лютого ніхто з нас не знав, що буде завтра. Але всі, підкреслюю – всі, хто був на Майдані, готові були стояти до кінця. А «завтра», завтра 20 лютого, стався масовий розстріл Небесної Сотні. А завтра, а завтра 20 лютого почалася російська агресія.

І саме цю дату Кремль надряпав на медальках, які роздали російським окупантам і колаборантам, що захоплювали Крим.

Вбивство Героїв Небесної Сотні стало початком кривавої війни, яку Росія розв’язала проти України. Для чого це було зроблено? Сьогодні всі чітко розуміють – для відновлення імперії, для перегляду кордонів і врешті-решт для знищення всієї системи трансатлантичної безпеки Європи і світу. Для знищення повоєнної системи безпеки, яка базувалася на Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй і єдності всіх п’яти постійних членів Ради Безпеки. Вона не може працювати, коли один із постійних членів Ради Безпеки ООН є країною-агресором. І система колективної безпеки була зруйнована. Анексія Криму, окупація частини Донбасу стали прелюдією гібридної війни Москви не тільки проти України. Пан Президент (Президент Європейської Ради Дональд Туск – ред.) сьогодні абсолютно правильно зазначив – гібридної війни Москви проти Європейського Союзу, проти в тому числі Польщі; проти Сполучених Штатів, проти НАТО, проти країн Балтії та, врешті-решт, проти усього демократичного і цивілізованого світу.

Герої Майдану, українські воїни, всі патріоти, захищаючи Україну, я хочу на цьому окремо наголосити – боронили і боронять східні рубежі Європи від навали, яка загрожує знищенням свободи, знищенням демократії, знищенням верховенства права і знищенням, врешті-решт поваги до людської гідності. І цю війну Москва розпочала тому, що у нас, тут, в Києві, на європейському Майдані Незалежності, Москва програла цивілізаційну битву за Україну. Той бліцкриг, на який розраховувала Москва, захлинувся. Ті плани розшматувати і розірвати, і знищити врешті-решт нашу державу – не вдалися. Але я хочу нагадати і наголосити - за це було заплачено дуже високу ціну.

І зараз Путін прекрасно розуміє, що втрата України означає крах його планів відновити імперію і повернути Росії статус наддержави. Економічно вони це зробити не можуть, бо за економікою їх економіка виходить далеко за межі ефективних країн.

Тому й ставки зараз у цій війні надвисокі. І наголошую – вже не тільки і не стільки України. Мрія Путіна – вже не розділена Україна, а розділена Європа. Мрія Путіна – Європа, яка зреклася своїх цінностей. Мрія Путіна – ослаблена Європа, якій він диктує умови. Мрія Путіна – це пояс залежних держав-сателітів, чий суверенітет є суто номінальним. І приклади цих країн нам дуже добре відомі.

І поза всяким сумнівом, у цій війні, я хочу твердо сказати - Кремль приречений на поразку. Наголошую, що за п’ять років він не зміг добитися в Україні жодної із поставлених цілей, і тактично, друзі, ми вже виграли! Коли доб’ємося стратегічної і остаточної перемоги – відповідь на це питання залежить від нашої єдності.

Треба дуже добре прочитати і вивчити уроки сторічної давнини 1918-1921 років.

Перемога в цій війни залежить від нашої з вами рішучості, а також від єдності і рішучості нашої міжнародної коаліції, яка була створена нами на підтримку України за допомогою наших друзів. Хочу наголосити, що видатна роль тут належить Президентові Європейсько Ради Дональду Туску. Запам’ятайте його слова, які прозвучали щойно з цієї трибуни – не може бути безпечної і демократичної Європи без України. Це слова лідера Європейського Союзу скептикам, які деякі сидять в цій залі, а деякі бігають по телеефірам і кажуть, що ніколи Україну не приймуть в ЄС, ніколи вона не буде членом НАТО. Друзі мої, наголошую – і приймуть, і буде.

Хоча нікому, і на жаль це правда, і ніколи європейський і євроатлантичний вибір не давався такою дорогою ціною, як Україні. Ніколи і ніхто не сплачував такі великі жертви за цей вибір. І треба завжди пам’ятати, що ми живемо в неоплатному боргу перед нашими героями. І цей борг спонукає нас, що ми зобов’язані зробити все, щоб їхня боротьба не виявилася марною, і щоб ніхто і ніщо не повернуло нас назад, у кайдани Москви. Зараз дуже популярна фраза, що точка рубікону перейдена – наголошую, що вона ніколи не буде перейдена. Ми завжди маємо боротися за наш цивілізаційний вибір, за повернення України в родину європейських народів. Так як триста років українці боролися за те, щоб зняти з української церкви московське ярмо, так триста років ми маємо бути напоготові, щоб не повернути Україні колоніальний статус – колонії або Російської імперії, або Радянського Союзу. Ніколи ми цього не допустимо.

Дні, коли відзначаються роковини розстрілів на Майдані, і всі це розуміють психологічно дуже непрості для кожного з нас. Для мене особисто це дні важких спогадів і болісних переживань. Це дні поглибленої самокритики і прискіпливого аналізу зробленого, а особливо – аналізу незробленого. Це дні осмисленої роботи над помилками і ретельного обмірковування подальших кроків.

Звичайно, є чимало претензій, які я приймаю. І помилок – визнаю - зроблено теж багато. Але факт, що за п’ять важких років наша влада ні на крок не відступила від європейської і євроатлантичної стратегії, це залишається фактом. Ми були послідовними і ніхто не міг звернути нас з вибраного шляху.

Елементи нашого шляху, нашої стратегії – це Угода про асоціацію з ЄС, включно з зоною вільної торгівлі. Елементи нашої стратегії – це безвізовий режим. Елементи стратегії -  перетворення Євросоюзу на найпотужнішого торговельного партнера, який допоміг нам, відкривши двері і протягнувши руку допомоги, пережити наслідки російської економічної блокади і спричиненої нею кризи. Елементи цієї стратегії - поступове переведення всього оборонно-безпекового блоку на стандарти НАТО. Робота навіть не починалася в секторі оборони і безпеки в 2014 році. Законом було заборонено представникам НАТО входити, двері відкривати до Генерального штабу або до Міністерств оборони. І ви народні депутати, які є в цьому залі, пам’ятаєте, що однією з перших ініціатив в червні-липні було скасування цієї дурниці нашого законодавства.

До вступу до ЄС та Північноатлантичного альянсу нам ще належить – і ми всі це дуже чітко розуміємо - пройти довгу і тривалу дорогу: подолати бідність, досягти критеріїв членства, зробити нашу складну домашню роботу. Але, наголошую, вже на сьогодні ми досягли безпрецедентного за всю нашу історію зближення з Європою. Ніколи Голова Європейської Ради не виступав українською мовою. Дональд, українською з таким європейським оптимізмом, якого бракує деяким нашим депутатам. Союзу не лише політичного, не лише економічного, але й культурно-гуманітарного. Авіаційні та залізничні маршрути, в тому числі лоукостери, туристичні потоки, географія навчальних закладів, куди їде за знаннями молодь – все це свідчить про тектонічні масштаби змін, повну переорієнтацію країни з Росії на Європейський Союз.

На цьому тлі зміни до Конституції, які зобов’язують владу зробити все можливе, щоб досягнути членства України в Євросоюзі та НАТО – це є абсолютно логічний проміжний підсумок того, що ми зробили за п’ять років. Але, наголошую, що це ще й гарантія, це ще й страховка на майбутнє. І раніше не сумнівався в її необхідності, а з початком виборчої кампанії – ще більше переконався у нашій правоті.

Не полінувався вивчити програми кандидатів. І, на превеликий подив, не знайшов у більшості з них пункту про членство в НАТО, пункту про членство в Євросоюзі.  Нема, хтось викреслив.  

Ще одна програма пропонує на референдумі вирішувати питання членства в НАТО або інших безпекових об’єднаннях. Авторам невтямки, що «інше безпекове об’єднання» біля наших кордонів не існує. Воно лише одне – і назва цьому об’єднанню, якщо хтось не знає, НАТО. Ташкентський пакт, контрольована російським генштабом Організація Договору про колективну  безпеку… Може вони їх мають на увазі? Які «інші безпекові об’єднання»? Не допустимо. Не дозволимо.

Звичайно, що є і п’ята колона, яка під диктовку з Кремля знову витягла на світ божий і вписала у свою програму сумновідому позаблоковість, яка вже коштувала нам Криму та частини Донбасу. Хочу нагадати – агресія почалась саме тоді, коли Україна мала позаблоковий статус. І найстрашніше, чого це нам коштувало – тисячі і тисячі людських життів. 2949 воїнів віддали своє життя за те, щоб ми мали можливість змінювати державу. І ми не змарнуємо цей шанс.

Тож бачимо, зміни до Конституції, які нашій європейській та євроатлантичній інтеграції надають сили Основного закону, точно і аж ніяк не зайві.

Є, щоправда, бажаючі змінити всю Конституцію в антиконституційний спосіб, в обхід Верховної Ради. І в їхній концепції НАТО та Євросоюзу також місця не знаходиться. Але я переконаний, що в Україні вже сформувалися і будуть ефективно працювати захисні механізми демократії, які зупинять цю спробу.  

Свою ж стратегічну місію вбачаю в тому, щоби гарантувати незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції. Не пізніше 2023 року – подати заявку на членство в Євросоюзі і отримати План дій щодо членства в НАТО. Це є наше спільне завдання.

В реалізації цієї місії присягаюся неухильно дотримуватися Конституції України, у тому числі і тих її нових норм, які я пропоную підписати прямо тут.   

Друзі, сьогодні ми не збираємося озиратися на Росію. Ми не будемо питати дозволу в Путіна куди нам рухатися далі. Ми йдемо своїм шляхом. Ми самі приймаємо рішення, як забезпечити власну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність.

Десять років тому через відсутність єдиної лінії Президента, Парламенту, Уряду Україна втратила можливість отримати ПДЧ. Сьогодні, я на цьому окремо наголошую, позиція Глави держави, позиція Кабінету Міністрів, позиція керівництва Парламенту і Парламенту України – одностайна. Я за це дуже дякую всім вам.

Про це свідчать 334 голоси, навіть кажуть, що 335, а може навіть і 336, бо як завжди хтось не встиг і заяву написали… Але нехай буде 334 – переконлива більшість, які подані за конституційні зміни.  Користуючись нагодою, ще раз хотів би висловити слова щирої подяки народним депутатам.   

Прошу Голову Верховної Ради України Андрія Парубія та Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана у присутності Президента Європейської Ради – одного з очільників Європейського Союзу, друга України Дональда Туска засвідчити єдність усіх гілок влади у питанні  європейської та євроатлантичної інтеграції.

Дякую!

Слава Україні!

 

 

Виступ Президента під час спеціального засідання Верховної Ради у зв’язку з 5-ю річницею з початку збройної агресії Росії проти України

19 лютого 2019 року - 14:04

Виступ Президента під час спеціального засідання Верховної Ради у зв’язку з 5-ю річницею з початку збройної агресії Росії проти України 

 

 

Великий друг України пане Дональд Туск!

Шановний пане Голово Верховної Ради!

Шановний пане Прем’єр-міністре!

Шановні члени українського Уряду!

Шановні народні депутати!

Шановні наші іноземні друзі, які п’ять років пліч-о-пліч стоять разом з Україною, захищаючи глобальну безпеку, суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України!

Шановні військові – еліта нації, які присутні у цьому залі!

Дорогі співвітчизники!

Палаючий Майдан. Перші загиблі. Очікування нового штурму. Рівно п’ять років тому, 19 лютого, після 18-го – після трагедії прямо тут на площі Конституції, в Маріїнському парку перші розстріляні, і 19 лютого ніхто з нас не знав, що буде завтра. Але всі, підкреслюю – всі, хто був на Майдані, готові були стояти до кінця. А «завтра», завтра 20 лютого, стався масовий розстріл Небесної Сотні. А завтра, а завтра 20 лютого почалася російська агресія.

І саме цю дату Кремль надряпав на медальках, які роздали російським окупантам і колаборантам, що захоплювали Крим.

Вбивство Героїв Небесної Сотні стало початком кривавої війни, яку Росія розв’язала проти України. Для чого це було зроблено? Сьогодні всі чітко розуміють – для відновлення імперії, для перегляду кордонів і врешті-решт для знищення всієї системи трансатлантичної безпеки Європи і світу. Для знищення повоєнної системи безпеки, яка базувалася на Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй і єдності всіх п’яти постійних членів Ради Безпеки. Вона не може працювати, коли один із постійних членів Ради Безпеки ООН є країною-агресором. І система колективної безпеки була зруйнована. Анексія Криму, окупація частини Донбасу стали прелюдією гібридної війни Москви не тільки проти України. Пан Президент (Президент Європейської Ради Дональд Туск – ред.) сьогодні абсолютно правильно зазначив – гібридної війни Москви проти Європейського Союзу, проти в тому числі Польщі; проти Сполучених Штатів, проти НАТО, проти країн Балтії та, врешті-решт, проти усього демократичного і цивілізованого світу.

Герої Майдану, українські воїни, всі патріоти, захищаючи Україну, я хочу на цьому окремо наголосити – боронили і боронять східні рубежі Європи від навали, яка загрожує знищенням свободи, знищенням демократії, знищенням верховенства права і знищенням, врешті-решт поваги до людської гідності. І цю війну Москва розпочала тому, що у нас, тут, в Києві, на європейському Майдані Незалежності, Москва програла цивілізаційну битву за Україну. Той бліцкриг, на який розраховувала Москва, захлинувся. Ті плани розшматувати і розірвати, і знищити врешті-решт нашу державу – не вдалися. Але я хочу нагадати і наголосити - за це було заплачено дуже високу ціну.

І зараз Путін прекрасно розуміє, що втрата України означає крах його планів відновити імперію і повернути Росії статус наддержави. Економічно вони це зробити не можуть, бо за економікою їх економіка виходить далеко за межі ефективних країн.

Тому й ставки зараз у цій війні надвисокі. І наголошую – вже не тільки і не стільки України. Мрія Путіна – вже не розділена Україна, а розділена Європа. Мрія Путіна – Європа, яка зреклася своїх цінностей. Мрія Путіна – ослаблена Європа, якій він диктує умови. Мрія Путіна – це пояс залежних держав-сателітів, чий суверенітет є суто номінальним. І приклади цих країн нам дуже добре відомі.

І поза всяким сумнівом, у цій війні, я хочу твердо сказати - Кремль приречений на поразку. Наголошую, що за п’ять років він не зміг добитися в Україні жодної із поставлених цілей, і тактично, друзі, ми вже виграли! Коли доб’ємося стратегічної і остаточної перемоги – відповідь на це питання залежить від нашої єдності.

Треба дуже добре прочитати і вивчити уроки сторічної давнини 1918-1921 років.

Перемога в цій війни залежить від нашої з вами рішучості, а також від єдності і рішучості нашої міжнародної коаліції, яка була створена нами на підтримку України за допомогою наших друзів. Хочу наголосити, що видатна роль тут належить Президентові Європейсько Ради Дональду Туску. Запам’ятайте його слова, які прозвучали щойно з цієї трибуни – не може бути безпечної і демократичної Європи без України. Це слова лідера Європейського Союзу скептикам, які деякі сидять в цій залі, а деякі бігають по телеефірам і кажуть, що ніколи Україну не приймуть в ЄС, ніколи вона не буде членом НАТО. Друзі мої, наголошую – і приймуть, і буде.

Хоча нікому, і на жаль це правда, і ніколи європейський і євроатлантичний вибір не давався такою дорогою ціною, як Україні. Ніколи і ніхто не сплачував такі великі жертви за цей вибір. І треба завжди пам’ятати, що ми живемо в неоплатному боргу перед нашими героями. І цей борг спонукає нас, що ми зобов’язані зробити все, щоб їхня боротьба не виявилася марною, і щоб ніхто і ніщо не повернуло нас назад, у кайдани Москви. Зараз дуже популярна фраза, що точка рубікону перейдена – наголошую, що вона ніколи не буде перейдена. Ми завжди маємо боротися за наш цивілізаційний вибір, за повернення України в родину європейських народів. Так як триста років українці боролися за те, щоб зняти з української церкви московське ярмо, так триста років ми маємо бути напоготові, щоб не повернути Україні колоніальний статус – колонії або Російської імперії, або Радянського Союзу. Ніколи ми цього не допустимо.

Дні, коли відзначаються роковини розстрілів на Майдані, і всі це розуміють психологічно дуже непрості для кожного з нас. Для мене особисто це дні важких спогадів і болісних переживань. Це дні поглибленої самокритики і прискіпливого аналізу зробленого, а особливо – аналізу незробленого. Це дні осмисленої роботи над помилками і ретельного обмірковування подальших кроків.

Звичайно, є чимало претензій, які я приймаю. І помилок – визнаю - зроблено теж багато. Але факт, що за п’ять важких років наша влада ні на крок не відступила від європейської і євроатлантичної стратегії, це залишається фактом. Ми були послідовними і ніхто не міг звернути нас з вибраного шляху.

Елементи нашого шляху, нашої стратегії – це Угода про асоціацію з ЄС, включно з зоною вільної торгівлі. Елементи нашої стратегії – це безвізовий режим. Елементи стратегії -  перетворення Євросоюзу на найпотужнішого торговельного партнера, який допоміг нам, відкривши двері і протягнувши руку допомоги, пережити наслідки російської економічної блокади і спричиненої нею кризи. Елементи цієї стратегії - поступове переведення всього оборонно-безпекового блоку на стандарти НАТО. Робота навіть не починалася в секторі оборони і безпеки в 2014 році. Законом було заборонено представникам НАТО входити, двері відкривати до Генерального штабу або до Міністерств оборони. І ви народні депутати, які є в цьому залі, пам’ятаєте, що однією з перших ініціатив в червні-липні було скасування цієї дурниці нашого законодавства.

До вступу до ЄС та Північноатлантичного альянсу нам ще належить – і ми всі це дуже чітко розуміємо - пройти довгу і тривалу дорогу: подолати бідність, досягти критеріїв членства, зробити нашу складну домашню роботу. Але, наголошую, вже на сьогодні ми досягли безпрецедентного за всю нашу історію зближення з Європою. Ніколи Голова Європейської Ради не виступав українською мовою. Дональд, українською з таким європейським оптимізмом, якого бракує деяким нашим депутатам. Союзу не лише політичного, не лише економічного, але й культурно-гуманітарного. Авіаційні та залізничні маршрути, в тому числі лоукостери, туристичні потоки, географія навчальних закладів, куди їде за знаннями молодь – все це свідчить про тектонічні масштаби змін, повну переорієнтацію країни з Росії на Європейський Союз.

На цьому тлі зміни до Конституції, які зобов’язують владу зробити все можливе, щоб досягнути членства України в Євросоюзі та НАТО – це є абсолютно логічний проміжний підсумок того, що ми зробили за п’ять років. Але, наголошую, що це ще й гарантія, це ще й страховка на майбутнє. І раніше не сумнівався в її необхідності, а з початком виборчої кампанії – ще більше переконався у нашій правоті.

Не полінувався вивчити програми кандидатів. І, на превеликий подив, не знайшов у більшості з них пункту про членство в НАТО, пункту про членство в Євросоюзі.  Нема, хтось викреслив.  

Ще одна програма пропонує на референдумі вирішувати питання членства в НАТО або інших безпекових об’єднаннях. Авторам невтямки, що «інше безпекове об’єднання» біля наших кордонів не існує. Воно лише одне – і назва цьому об’єднанню, якщо хтось не знає, НАТО. Ташкентський пакт, контрольована російським генштабом Організація Договору про колективну  безпеку… Може вони їх мають на увазі? Які «інші безпекові об’єднання»? Не допустимо. Не дозволимо.

Звичайно, що є і п’ята колона, яка під диктовку з Кремля знову витягла на світ божий і вписала у свою програму сумновідому позаблоковість, яка вже коштувала нам Криму та частини Донбасу. Хочу нагадати – агресія почалась саме тоді, коли Україна мала позаблоковий статус. І найстрашніше, чого це нам коштувало – тисячі і тисячі людських життів. 2949 воїнів віддали своє життя за те, щоб ми мали можливість змінювати державу. І ми не змарнуємо цей шанс.

Тож бачимо, зміни до Конституції, які нашій європейській та євроатлантичній інтеграції надають сили Основного закону, точно і аж ніяк не зайві.

Є, щоправда, бажаючі змінити всю Конституцію в антиконституційний спосіб, в обхід Верховної Ради. І в їхній концепції НАТО та Євросоюзу також місця не знаходиться. Але я переконаний, що в Україні вже сформувалися і будуть ефективно працювати захисні механізми демократії, які зупинять цю спробу.  

Свою ж стратегічну місію вбачаю в тому, щоби гарантувати незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції. Не пізніше 2023 року – подати заявку на членство в Євросоюзі і отримати План дій щодо членства в НАТО. Це є наше спільне завдання.

В реалізації цієї місії присягаюся неухильно дотримуватися Конституції України, у тому числі і тих її нових норм, які я пропоную підписати прямо тут.   

Друзі, сьогодні ми не збираємося озиратися на Росію. Ми не будемо питати дозволу в Путіна куди нам рухатися далі. Ми йдемо своїм шляхом. Ми самі приймаємо рішення, як забезпечити власну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність.

Десять років тому через відсутність єдиної лінії Президента, Парламенту, Уряду Україна втратила можливість отримати ПДЧ. Сьогодні, я на цьому окремо наголошую, позиція Глави держави, позиція Кабінету Міністрів, позиція керівництва Парламенту і Парламенту України – одностайна. Я за це дуже дякую всім вам.

Про це свідчать 334 голоси, навіть кажуть, що 335, а може навіть і 336, бо як завжди хтось не встиг і заяву написали… Але нехай буде 334 – переконлива більшість, які подані за конституційні зміни.  Користуючись нагодою, ще раз хотів би висловити слова щирої подяки народним депутатам.   

Прошу Голову Верховної Ради України Андрія Парубія та Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана у присутності Президента Європейської Ради – одного з очільників Європейського Союзу, друга України Дональда Туска засвідчити єдність усіх гілок влади у питанні  європейської та євроатлантичної інтеграції.

Дякую!

Слава Україні!

 

 

Виступ Президента на інтронізації Предстоятеля Православної Церкви України, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

3 лютого 2019 року - 12:15

Виступ Президента на інтронізації Предстоятеля Православної Церкви України, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія 

 

 

Ваше Блаженство!

Високопреосвященні Владики і Всечесні Отці!

Дорога, високодостойна громадо!

Дорогий український народе!

В останні два місяці ми як ніколи часто зустрічаємося у цих тисячолітніх стінах Святої Софії Київської. І кожна подія, що нас збирає, є по-справжньому подією історичною.

Ми були тут з вами 15 грудня 2018 року, коли на Об’єднавчому Соборі постала автокефальна Православна Церква України, і владика Епіфаній був обраний її, нашої Церкви, Предстоятелем.

7 січня під покровом Пресвятої Богородиці Оранти Митрополит Епіфаній служив тут першу Різдвяну службу Божу, першу Різдвяну літургію після отримання Церквою Томосу про автокефалію.

І сьогодні, дорогі мої, ми з вами присутні на події, яка є і продовженням, і завершенням попередніх. Інтронізація Предстоятеля української Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Епіфанія означає, що Церква і православний український народ отримують нового лідера.

З Вами, Ваше Блаженство, пов’язані тепер великі надії багатьох людей. І дозвольте мені передбачити, я вірю, що вони точно виправдаються, що Ви, Ваше Блаженство, будете вести православну громаду шляхом добра, шляхом  любові, шляхом віри і милосердя. Разом з усіма молюся, щоб Господь завжди був з Вами у тій високій місії, яку Ви взяли на себе.   

Щиро вітаю Вас, Владико, з поставленням на Київський престол. Дуже радий і дякую Богу, що сьогодні маю цю можливість вітати Вас. І дуже важливо, що сьогодні є привід ще для одного привітання.  Від себе, від Марини, родини і від усіх присутніх вітаю Вас, Ваше Блаженство, з  40-літтям. Я дуже тішуся, що наша церква має такого молодого предстоятеля. Бажаю Вам, Ваше блаженство сил і мудрості, розуміння і підтримки. Нехай Бог благословить усі Ваші справи!

У цей урочистий і святковий день ми віддаємо належну пошану усім великим українцям на Київському престолі, від Іларіона і Петра Могили до Василя Липківського, до Мстислава Скрипника, до Володимира Романюка. Їхня молитва, їхня невтомна праця наближали цей наш святковий день.

Так само сьогодні належить сказати слова поваги і вдячності Святішому Філарету, який так багато зробив для постання автокефальної української Православної Церкви. Його 90-річчя ми відзначали зовсім недавно і сьогодні ще раз бажаємо йому здоров’я і сил. Окремі слова подяки і владиці Макарію, владиці Симеону, владиці Михаїлу, всім ієрархам, які доклали до того, щоб цей день відбувся, безліч зусиль. Слова подяки українському народу, який молився за те, щоб Господь послав нам цей день.

Я впевнений, що жертовність і мудрість наших предстоятелів, які зробили рішучі кроки в ім’я об’єднання українського народу стали великим прикладом для всіх нас. І назавжди увійдуть в історію Церкви і нашої держави.

Висловлюю щиру подяку Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за любов, за підтримку прагнення українського народу, багатовічне прагнення, мати помісну Церкву. Його віра в Україну, віра в український народ, любов до українців і України, мудрість та сміливість надавала нам сил і рішучості.

Також, користуючись присутністю серед нас Його Високопреосвященства, хотів би висловити слова щирої подяки Митрополиту Галльському Еммануїлу за його величезну роль у нашій спільній роботі з єднання українського православ’я і визнання автокефалії Православної Церкви України. 

Ваше Блаженство! Шановні владики і отці!

Дорогі українці!

Президент України, Верховна Рада України, як і вся Українська держава зробили усе можливе для становлення автокефальної  української Православної Церкви. Хотів би подякувати Верховній Раді і її Голові. Андрій Володимирович, Ви маєте бути серед нас – велика подяка Вам. І народним депутатам, які доклали зусиль для того, щоб цей день відбувся. Подяка українському Уряду і всім, хто зробив цей день можливим.

Інтронізація Предстоятеля Православної Церкви України символізує те, що Божим промислом це велике державотворче питання вирішене. Вітаю увесь український народ з цією подією!

Ще раз підкреслю – нещодавно зареєстрована Православна Церква України у відповідності до Конституції України є і буде незалежною від держави. В Україні не буде державної церкви. Цей конституційний принцип був і залишиться непорушним.

Переконаний, що незалежність і взаємна повага відкриває шлях до справжнього партнерства держави і церкви, до спільної нашої праці задля блага країни і народу. У мене і у Вас, Ваше Блаженство, є спільне бачення того, що хочуть мати громадяни України. Це порядок, це безпека, це добробут.

Високо ціную все, що вже зроблене усіма українськими церквами. І нехай мене почує і Блаженніший Святослав, ми вітаємо його сьогодні тут, на цій спільній молитві. І релігійними організаціями – від волонтерства і підтримки армії до соціальної підтримки громадян. Я за це дякую українській церкві. Пропоную рівноправне і відповідальне партнерство на обраному країною шляху. У нас дуже широке поле для співпраці!

Ваше Блаженство!

До Вас на Київському престолі побувало вже понад сто митрополитів. Але Ви перший в нашій історії предстоятель автокефальної православної української церкви.

Прийміть мої щирі вітання. Бажаю успіху Вашій високій місії Предстоятеля Української Православної Церкви.

Добра Вам, сили і духовної наснаги у Вашій пастирській праці на благо Церкви Христової та рідної України.

Многая і благая літа!

Слава Українській Православній Церкві!

Слава Україні!

 

Виступ Президента на Форумі «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом»

29 січня 2019 року - 15:25

Виступ Президента на Форумі «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом» 

 

 

Дорогі українці!

Щойно ми почули голоси молоді - про Україну, про їхнє бачення майбутнього. Саме юному поколінню ми маємо насамперед пояснити, куди йдемо. Потрібна відверта і чесна розмова про ситуацію, що склалася. Необхідно представити стратегію розвитку країни на наступні роки й десятиліття: візію держави; місію, яку ми маємо здійснити; далекосяжні цілі та способи їх реалізації.

Події останніх років, як у нашій країні, так і на світовій арені, показали, що в України існує єдиний шлях зберегти нашу незалежність. Ми маємо стати великою європейською державою щасливих людей.

Можливо, комусь така мета видається надто амбітною, нереалістичною. Держава ще надто слабка. Так само, як і економіка, яка лише відновила своє зростання після затяжної кризи, пов’язаної із війною. І кількість бідних людей тому все ще надто велика.

Знаю, що мільйони українців з тривогою думають про сьогодення і не впевнені в дні завтрашньому. Свідомий, що пенсіонери переймаються перш за все тим, як вижити, бо криза найсильніше вдарила саме по них. А знекровлена держава не мала достатнього ресурсу для того, щоб належно їх захистити.

Я розумію тих батьків, які не можуть звести кінців у сімейному бюджеті. І мені добре відомо і про настрої молодих людей, які їдуть на навчання чи на роботу за кордон.

Не за чутками знаю про проблеми і низькі доходи вчителів, лікарів, інших працівників бюджетної сфери. Багато їжджу по країні і спілкуюся з людьми і чую чимало жорсткої критики і сприймаю її.

Прикро, що у Всесвітньому індексі щастя, який відображає добробут людей в різних країнах світу, Україну розмістили на дуже низькому місці, за межами першої сотні. Аналітики критикують цей індекс за відсутність твердих критеріїв багатьох його складових, за надмірну суб’єктивність тощо. Але здається, ми дійсно про себе думаємо, нібито ми є одна з найбільш нещасних, згорьованих націй світу.

Але водночас українські соціологи влітку вісімнадцятого року констатували, що дві третини українців називали себе щасливими людьми! І ця цифра на десять відсотків більше, ніж за рік до цього. Парадокс. На рівні індивіду переважна більшість почуває себе щасливими, а от як спільнота – ми нещасні. Принаймні, якщо вірити індексу.

І змінити такий стан – це є стратегічне завдання всіх гілок влади, інтелектуальної еліти країни, громадянського суспільства.

Два тижні тому Національний банк України оприлюднив головні макроекономічні показники минулого, 2018-го року. Статистичні дані хоча і не співпадають з настроями і відчуттями людей, свідчать, переконливо свідчать - найгірше точно позаду. Економіка після кількарічного спаду зростає 12 кварталів поспіль. Криза, спричинена війною, економічною агресією, торговельною блокадою з боку Росії - відступає. Відновлення економічного зростання відкриває, нарешті, і можливості для зростання реального добробуту.

Досягнувши макроекономічної стабілізації та відновлення зростання, ми нарешті створили основу для того, щоби почати наступ проти бідності. На моє глибоке переконання вона, бідність, є наш ворог, можливо не менший, ніж наш ворог – Російська Федерація.

І під  час переходу від глибокої кризи і боротьби за виживання до сталого розвитку дуже важливо тримати абсолютно правильну економічну стратегію. Ефективна соціальна політика може ґрунтуватися лише на вільній ринковій економіці. При цьому ми повинні зосередити соціальну підтримку, насамперед, на найменш забезпечених верствах населення, як-то самотні люди похилого віку, особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї. Вони в умовах кризи страждають найбільше і найпершими, а от посткризове відновлення добробуту на жаль відчувають останніми.

Відповідальна економічна стратегія передбачає зменшення боргового навантаження на економіку. Бо здійснити стрибок з такими борговими гирями на ногах навряд чи вдасться. Прикували до них Україну інші політики, а звільняти її від цих кайданів випало нашій команді. І частка державного та гарантованого державою боргу у співвідношенні його до ВВП, хай там як, але протягом останніх років скорочується. І надзвичайно важливо, щоб і у подальшому бюджет був реалістичним, ухвалювався з мінімальним дефіцитом.

Відповідальна економічна стратегія робить країну цікавою для інвесторів. Найсвіжіший приклад: минулого тижня у Давосі було підписано дві важливих угоди на засіданні Інвестиційної ради при Президенті. Одна – про створення фонду для інвестування на 200 мільйонів доларів, хоча попередньо планувалося на 25% менше – перепідписали. І ці 200 мільйонів доларів мають спрямовуватись на малий та середній бізнес України. А інша – інша про будівництво найбільшої вітрової електростанції в Україні та однієї з найпотужніших вітроелектростанцій Європи загальною вартістю 400 мільйонів євро. Особливо приємно було почути прогноз президента Європейського банку реконструкції та розвитку, великого друга України Суми Чакрабарті про те, що Україна стане регіональним лідером у сфері відновлювальної енергетики. Хіба п’ять років тому про це хоча б мова йшла? Блискучий візит Прем’єр-міністра України до Норвегії – заплановані півтора мільярда доларів. І це все події одного тижня!

Відповідальна економічна стратегія диктує нам необхідність чітко визначити пріоритети і зробити акцент на тих секторах економіки, де ми можемо вийти на лідерські позиції. Вони стануть точками прориву, які підштовхнуть нас вперед. Вони принесуть кошти для того, щоби забезпечити відчутне підвищення рівня життя людей. До таких секторів я відношу агропромисловий комплекс, ІТ, машинобудування, туризм, логістику.

Населення світу щорічно зростає в середньому на 80-85 мільйонів і, за наявними прогнозами, до 2024 року перевищить вісім мільярдів. І всі хочуть їсти. Очевидно, тут – величезна ніша для України як до глобального аграрного лідера. Ми вже за ці п’ять років вийшли на перші місця в багатьох видах сільськогосподарської продукції, але ми маємо розуміти, що справжнє лідерство можливе лише за умови, коли експорт переробленої продукції буде значно перевищувати експорт сировини.

Наш IT-сектор зараз вже забезпечує майже 4% ВВП, дає роботу близько ста п’ятдесяти тисячам українців. І очікується, що в найближчі два роки ця цифра зросте до двохсот тисяч. Що вкрай важливо – йдеться про робочі місця з високим рівнем доходу. Саме ІТ-сектор може допомогти Україні збільшити частку середнього креативного класу. Це важливо для стабільності, для стійкості економіки, для стійкості країни загалом, для демократії це важливо, бо середній клас є опорою демократії. Але, щоб стати справжнім лідером у цьому секторі, мало надавати послуги, мало сидіти на аутсорсингу, треба переходити до реального внеску у вітчизняну економіку.

Завдяки цьому в Україну поступово прийде так звана четверта промислова революція. В індустрії ми маємо зробити ставку на високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю. Традиційно в Україні сильними були і авіабудування, і космічна галузь, суднобудування, військово-промисловий комплекс. І кожне робоче місце в цих галузях забезпечує мінімум 10-15 робочих місць в галузях суміжних.

Перетворення України у транспортно-логістичний хаб Європи потребує модернізації транспортної інфраструктури. Україна вже, нарешті, увійшла до двадцятки країн за кількістю нових авіаційних ліній.

Децентралізація дає можливість приводити до ладу мережу доріг у регіонах і громадах. І будівництво доріг стало символом п’яти років – з 2014 по 2019. Це під час війни. Покращення ситуації з дорогами вже позитивно вплинуло на туристичну галузь. Море, гори, унікальні історичні пам’ятки – дуже важливо, що Україна має таку кількість привабливих маршрутів. Світ лише зараз відкриває для себе Україну. І вже точно ніхто не плутає нас ні з якою іншою країною. Це також досягнення останніх п’яти років. Але ми можемо увійти до десятка найпопулярніших культурно-туристичних напрямків в Європі. Туризм – це є колосальний ринок для малого та середнього бізнесу.

Перелічені п’ять стратегічних пріоритетів дадуть потужний поштовх нашій  економіці. Під них можна залучити мільярди доларів інвестицій. Їхня реалізація створить десятки тисяч малих підприємств, сотні тисяч робочих місць з достойною оплатою і  знизить, точно знизить рівень робочої еміграції українців. Більше того, поверне українців додому. Ця формула дасть перспективу  місту й селу, кожній громаді. Вона наповнить державний та місцеві бюджети,  дасть можливість підвищувати  зарплати бюджетникам, пенсії, соціальні виплати.  «Гроші ходять за людьми» - це принцип не лише децентралізації, але й освітньої реформи, змін в системі охорони здоров’я, будь-якої іншої реформи.  Люди – це головне. 

Саме таку візію пропоную нашому Уряду, який, згідно з Конституцією, розвиває соціально-економічну політику. Я впевнений в тому, що Уряд здатний реалізовувати зазначену позицію. І впевнений в парламентських перспективах нашої команди. І новий Уряд, який буде сформовано новою Верховною Радою буде проводити саме цю відповідальну, проукраїнську, європейську лінію.

І, врешті-решт, ця стратегія значною  мірою наблизить нас до соціальних критеріїв членства в Європейському Союзі.

Історики та філософи по-різному визначали роль і місце України в Європі. Одні казали, що призначення України бути мостом між Сходом та Заходом. Інші говорили про нас як про «браму Європи». Хтось назвав нас «несподіваною нацією». Та ще в двадцятих-тридцятих роках минулого століття найбільш проникливі українські інтелектуали писали, що майбутній процес об’єднання Європи не буде завершеним без входження до неї незалежної, суверенної, соборної української держави. Що Росія, яка володіла на той момент Україною, завжди проявлятиме імперські амбіції і намагатиметься підпорядкувати собі всю Європу. І дедалі більше політиків на Заході нарешті розуміють, що без членства України в Євросоюзі, без членства України в Північноатлантичному альянсі Європа точно буде в небезпеці.

Це не лише Україні потрібне членство. Це точно потрібно ЄС і НАТО, щоб Україна була повноцінним членом цих організацій.

Ми та Євросоюз наблизилися один до одного як ніколи.  І жодна держава, яка не є в НАТО, не має нині таких тісних відносин з Альянсом, таких тісних, як Україна зараз. Але, наголошую, лише повноправне членство в Європейському Союзі та НАТО остаточно і незворотньо гарантує нашу державну незалежність і нашу українську національну безпеку. І до цих найпотужніших організацій ми вступимо як країна - регіональний лідер, як країна, яка вже суттєво посилила східний фланг Альянсу, як країна, яка захистила від російської навали не лише себе, а й всю європейську цивілізацію.

Звичайно, нам потрібен мир з Росією. Холодний, але мир. Люди втомилися від війни. І на цій болісній емоції невтомно грає російська пропаганда. Не лише вона, а й її  підбріхувачі всередині країни. Природно, що тема війни і миру – одна із головних на виборах, бо народ обиратиме не просто Президента, а Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. Я дуже уважно стежу за різними пропозиціями. Верзуть часом таке, ніби ми тут бавимося в олов’яних солдатиків, а не захищаємо країну у війні з другою за потужністю армією світу! Пропонують записати побажання Путіна у блокнот, а потім цей блокнот винести на референдум. Або пропонують стати перед Путіним на коліна чи в якусь іншу позу.  

Ще раз повторюю. Ворог прийшов не по Крим до нас, ворог прийшов не по Донбас до нас. Ворог прийшов по всю Україну, щоб повернути утікачку до тюрми народів, як влучно назвав Російську імперію ще двісті років тому французький мандрівник де Кюстін.

Мир – це є повне відновлення територіальної цілісності, суверенітету і незалежності України. І нічого іншого. Мир - це беззаперечне визнання Москвою нашого права йти своїм шляхом. Ми маємо зробити усе, щоб ніколи більше Україна не мусила питати у Москви куди нам йти. Це право виключно українського народу. І цей шлях називається - геть від Москви! 

Друзі, ми продовжимо лінію на відновлення територіальної цілісності України політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції в світі, в Європейському Союзі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу.

Справжній мир обов’язково настане на нашій землі. Гарантувати мир може лише боєздатна армія – наша українська, патріотична, добре навчена, добре вишколена, добре озброєна, добре вдягнута… Ми – кращі  в світі! Українська армія день за днем ставатиме сильнішою. Протягом найближчих п’яти років нашою пріоритетною справою залишиться зміцнення Збройних Сил, їхня модернізація та оснащення новітніми зразками зброї та військової техніки, як українського виробництва, так і нарешті іноземного. З усього світу, від усіх наших партнерів до Збройних Сил приходить найсучасніші технології та озброєння, які дозволяють ефективно боронити Українську землю.

Дорогі українці!

Розумію, що не всі готові повірити в реалістичність заявленої мною стратегії. Невже нас одразу приймуть до  НАТО та Євросоюзу? Невже ми будемо великою країною та регіональним лідером? Чи справді станемо найкращими в цілих секторах економіки? Чи доживемо до високих зарплат, а тим більше гідних пенсій?

Друзі, хіба ми не досягали неймовірного протягом п’яти попередніх років, коли ми з вами рятували країну від розчленування, економіку від колапсу, тоді, коли здавалося, що він невідворотній, від війни?

Багато хто не вірив, що в чотирнадцятому році ми, зненацька заскочені російською агресією, збережемося як незалежна держава.  А ми з вами зберегли країну, відстояли нашу незалежність і заклали міцний фундамент для потужної європейської держави!

Багато хто не вірив, що ми здатні вибратися із економічної прірви. Через війну та окупацію ми втратили приблизно п'яту частину  промислових підприємств України. Одночасно Росія закрила для українських товарів свій ринок, на який колись припадала майже третина нашого експорту. Вона навіть перекрила транзит наших товарів до інших країн. Але завдяки Угоді про асоціацію та поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС нам відкрився найбільший в світі європейський ринок. Економіка вистояла, почала зростати. І це власне, лише тепер відкриває можливості для підвищення рівня життя людей, і це лежить в основі стратегії, яку я сьогодні декларую.

Багато хто не вірив в серйозність наших намірів щодо децентралізації. Казали: ну хто ж відпустить фінансові потоки з Києва і передасть це громадам.

Але її перші результати вже втілені в дорогах, школах, дитячих садках, вуличному освітлені, взагалі – духу, який зараз панує в територіальних громадах: наближення людини, громадянина, громади і влади, де левову частину проблем людина може вирішити в себе, в громаді.

Багато хто не вірив, що ми колись зіскочимо з російської газової голки. Уявіть собі: ще десять років тому тодішній прем’єр-міністр зобов’язала Україну купувати у «Газпрому» чи то 52 млрд кубів газу чи то 41 мільярд кубів газу за принципом: «бери, або плати». Будеш брати чи не будеш брати – будеш платити з українського бюджету кошти Російській Федерації! Минулого року, 2018 року нам знадобилося імпортувати не 52 млрд, не 41 млрд, не 20 млрд, а лише 10,5 мільярдів кубів, тобто в п’ять разів менше. І це був імпорт з Європи, а в Росії ми газу не купуємо вже четвертий рік.

Багато хто не вірив, що Угода про асоціацію буде підписана і ратифікована. Багато хто не вірив, що ми виграєм у Росії дипломатичну битву за її ратифікацію. Хочу нагадати кроки Росії починаючи від референдуму в Нідерландах, і закінчуючи спробами блокування в Європарламенті.  Угода діє, і частка ЄС в нашому експорті перевищила 42%. Але це надійні 42%. Ніхто в жахливому сні не уявить собі, щоб він коли-небудь закрив ринок для українських товарів.

У 2024 році ми подамо заявку на вступ до Євросоюзу. Не маю жодного сумніву, що ми отримаємо і почнемо виконувати План дій щодо членства в НАТО.  

Я і зараз пам’ятаю, коли ми переконували щодо імплементації Плану дій щодо безвізового режиму з Європейським Союзом, багато хто говорив – цього ніколи не буде, це треба бути самогубцями для лідерів європейських країн, щоб в умовах кризи біженців надати безвіз для українців.  Більше того, окремі наші записні опозиціонери листи писали у Єврокомісію, Європарламент із проханням не надавати Україні безвіз, бо це має політичне забарвлення. Хоч би вибачились перед українським народом…

Багато хто казав, що цей безвіз нам і не потрібен, бо ніхто не зможе виїхати. Та за півтора роки понад два мільйони українців вже скористалися біометричними паспортами, не отримуючи віз, в тому числі і за рахунок лоукостерів. А кількість громадян, які отримали біометричні паспорти уже перевищує дванадцять мільйонів. Які ще потрібні докази?

Нарешті, Ваше Блаженство, Ваше Високопреосвященство, Ви можете підтвердити, що багато хто до останнього не вірив у незалежність української, автокефальної, помісної,  православної церкви. І Томос про автокефалію – це наша велика перемога. Для нас Томос – це як ще один Акт проголошення незалежності. Це ключовий елемент державотворення, яким не просто має право, а й повинен займатися Президент і вся наша команда. І я хочу подякувати кожному з вас і привітати з цим величезним досягненням. І реакція українського народу на нашу церкву… Подивіться яка фантастична. Подивіться: кожен день, без будь-якого втручання держави парафії приєднуються до нашої церкви.

Друзі, нам є чим прозвітувати суспільству. Наш успіх – результат поєднання глибокого розуміння проблем, твердої політичної волі й реальних кроків, а не пустопорожніх обіцянок та істеричних гасел.

Ми чекаємо найближчим часом, і я хочу привітати Андрія Володимировича Парубія, голосування Парламенту по змінам до Конституції. Браво! До Конституції входять зобов’язання всіх гілок влади забезпечити гармонізацію законодавства і вступ України до НАТО і до Європейського Союзу. Хто в це вірив? Що ми це зробимо незворотнім шляхом, шляхом внесення змін до Конституції?

Але чи сумнівається хтось з нас, що Росія прагне реваншу? Чи має хто сумнів в її бажанні втрутитися у виборчий процес для того, щоб зробити спробу насадити в Україні проросійську владу, забезпечити таку конфігурацію влади, яка заблокує процес європейської та євроатлантичної інтеграції?

Популісти теж наражають країну на серйозну небезпеку. Якщо їх не зупинити і якщо їх популістів допустити до влади, всі випробування, які люди пережили протягом останніх років внаслідок війни та економічної агресії з боку Росії, все виявиться марним. Своїми безглуздими експериментами популісти штовхають країну до нових політичних та економічних потрясінь. То що, ми хочемо наздогнати наших успішніших західних сусідів чи, навпаки, скотитися до рівня Венесуели? Саме другий шлях, не до Брюсселя, а до Каракаса, пропонує нам велика кількість кандидатів.

Не так давно хтось із опозиціонерів сказав, ніби бути популістом – це значить  служити людям. Ні, бути популістом – це значить брехати людям і дурити людей. І прирікати їх на злидні та страждання. Мадуро це наочно довів у Венесуелі, а деякі політикани хочуть поекспериментувати в Україні.        

Окремі кандидати пропонують повернення до авторитаризму. Хтось говорить про це прямо. А  хтось – свою мрію про одноосібну владу камуфлює в екзотичний проект так званої парламентської республіки канцлерського типу. З необмеженими повноваженнями канцлера і по суті однопартійним парламентом. І, до речі, цей небезпечний проект пропонує абсолютно неконституційний спосіб ухвалення нової Конституції в обхід Верховної Ради. І в заявленій ними концепції чомусь зникло Національне антикорупційне бюро, антикорупційні органи.

До речі, найближчим часом завершиться конкурс із формування Вищого антикорупційного суду. Громадська рада міжнародних експертів разом з Вищою кваліфікаційною комісією суддів відсіяли 42 учасники із 113 розглянутих кандидатур. Серед тих, хто покинув конкурс – судді, які переслідували учасників Майдану, кандидати із сумнівними статками чи етичними порушеннями. Новий суд запрацює вже цього року, і це свідчить, що боротьба з корупцією залишається нашим стратегічним пріоритетом.  

Україна піднялася на десять сходинок, покращивши свої позиції в рейтингу Міжнародної антикорупційної організації Transparency International. Його оприлюднили буквально сьогодні вранці. Але, попри прогрес, звичайно, не задоволений нашою загальною позицією. Навіть при тому, що ситуація стала кращою, ніж в Росії, ми все ще сильно відстаємо від найближчих сусідів по Євросоюзу. Хоча в рейтингу Doing business ми вже обігнали деякі країни-члени Європейського Союзу. Однак, протягом чотирьох років щоразу додаємо по кілька балів. Тож за п’ять найближчих років, зберігаючи такі темпи, наздоженемо найближчі до нас країни Європейського Союзу.

Дорогі українці!

Загрози проросійського реваншу, популізму і авторитаризму – це загрози різного плану. Але кожна з них рівною мірою несумісна з європейським вектором розвитку України, кожна суперечить європейським політичним стандартам.  А відтак, якщо не відвести ці загрози, не зупинити їхніх носіїв – Україна сама впаде у смертоносні обійми Росії. 

Почуття глибокої відповідальності перед країною, перед сучасниками, перед минулими і прийдешніми поколіннями спонукали мене прийняти рішення кандидувати ще раз на посаду Президента України.

Прошу у виборців мандата на те, щоб гарантувати незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції, гарантувати незворотність нашої незалежності. Щоб відновити територіальну цілісність країни і принести вигідний Україні мир. Щоб завершити побудову сильної успішної держави, здатної забезпечити порядок, добробут і безпеку кожного українця. Бо добробут, безпека, порядок – не менш важливі, ніж армія, мова, віра. Щоб над міцним фундаментом, який ми заклали за п’ять років, звести добротні стіни та надійний дах.

У моїй президентській роботі траплялося різне: успіхи і невдачі, точні розрахунки і помилки,  приємності і прикрощі, радості й печалі, чесноти і недоліки. Слава Богу, є чим пишатися і, ніде правди діти, є за що вибачатися. Але кожен мій крок, вдалий чи ні, ніколи не суперечив стратегії на повний розрив з колоніальним  минулим, на власний шлях України, на цивілізаційний союз з Європою.

Не маємо права зупинитись на півдорозі. Місія нашого покоління – довести до успішного завершення побудову міцної української держави. Яка б стала наочним свідченням того, що прагнення багатьох українців та жертви в ім'я великої державницької ідеї не були марними. Яка б стала втіхою для тих, хто поклав на цей вівтар своє життя. І комфортною домівкою для всіх нас і наших нащадків.

То хай же буде тепер так, як розсудить український народ. Народ, з яким я йшов непростим шляхом упродовж п'яти років. Частиною якого завжди був, є і буду. Буду і у спалахах Майдану, і разом з воїнами на передовій; відвідуючи найвіддаленіші громади в областях, і під час важливих доленосних зустрічей.

Протягом усього цього складного часу поруч зі мною моя сім’я: Марина, молодші діти Євгенія, Олександра, Михайло. Старший син Олексій і Юлія за час мого першого президентства подарували двох онуків, Лізу та Петра Олексійовича-молодшого, який народився майже в день інавгурації. Я безмежно вдячний своїй родині, бо завдяки підтримці, завдяки розумінню й завдяки любові я почуваю себе щасливою людиною навіть у  моменти, коли в роботі неймовірно важко.

Завершуючи п’ятирічну каденцію, стартую знову заради збереження стратегічного курсу на Європейський Союз та НАТО, курсу на перетворення України у велику успішну країну щасливих людей. Разом ми переможемо!

За Україну! За її волю! За честь, за славу, за народ!

Слава Україні! 

 

Виступ Президента України з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР

22 січня 2019 року - 11:03

Виступ Президента України з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР  

 

 

Дорогі співвітчизники!

Рівно сто років тому на цьому майдані сталася одна з найбільших подій у тисячолітній  історії України. Тут відбулося  проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Об'єднання в єдину державу. З того дня і навіки незалежність України означає її самостійність і соборність.

Підтвердженням прагнень до соборної і суверенної держави був велелюдний Софійський майдан. Багатотисячна громада вітала проголошення Акту Злуки. Військовий парад, синьо-жовті знамена, урочиста атмосфера, дуже особливий піднесений настрій та освячення дійства службою Божою у Святій Софії…. Навіть недовгої збереженої хроніки досить, аби відчути – то було справжнє національне свято.  Так вершилася історія.   

Акт Злуки – це найвища точка української революції і визвольних змагань початку двадцятого століття. Він став результатом величезних всенародних зусиль, праці і боротьби, що тривали століттями. 

Українська революція продемонструвала наявний на той час колосальний державницький потенціал України. Його творили тисячі і тисячі прославлених і незаслужено забутих літераторів, музикантів, акторів, лікарів, священиків. Їхньою подвижницькою працею державність України з давнього спогаду перетворилася на живу мрію, а мрія стала політичною програмою. Історичні обставини, пов’язані з поразкою імперій у Першій світовій війні, дали Україні унікальну  можливість реалізувати свою державність.  

На жаль, шанс тоді було втрачено. Головна причина: тогочасним українським політикам забракло єдності. І не знайшлося тоді політиків, які могли б об’єднати народ для протистояння московській навалі.  Втрата незалежності мала наслідком і втрату соборності. Україну знову поділили чужі держави, а над нашим народом нависла ніч бездержавності, в якій проти нього коїлися тяжкі злочини. 

Але продовжувала жити велика надія. І коли наприкінці двадцятого століття випав новий шанс для України здобути державну самостійність,  ми знову згадали про єдність як про головну запоруку незалежності.  

21 січня 1990 року «живий ланцюг» мільйонами рук поєднав Львів із золотоверхим Києвом. Як видимий знак того, що настала черга відновлення незалежності держави. Нація згадала свій історичний досвід і оперлася на нього. Так постала незалежна Україна, єдина і неподільна, від Чернігова до Криму,  від Ужгорода до Луганська.  

Україна здобула незалежність, але в Кремлі точно з цим не збиралися миритися. І буквально з моменту проголошення нашої незалежності почалися спроби відновлення російської імперії. З висоти теперішнього досвіду ми можемо точно назвати ці спроби початком гібридної війни проти України. Знаряддям для ворога стали українські політики, які малювали карту з поділу України, ділили її на російськомовну і українськомовну. І вони байдуже дивилися на те, як розкрадали армію, допомагали зав’язати на шиї економіки «газовий зашморг» кабальних контрактів.

І час істини настав у 2014-му. Україна твердо ступила на шлях зміцнення своєї свободи, своєї незалежності, на шлях до Євросоюзу, на шлях до НАТО. І щоб змусити нас зректися цього вибору, Москва анексувала Крим і спробувала роздробити нас на частини, аби легко проковтнути. Перед нами знову постала загроза втрати соборності і незалежності. Але ціною великих жертв, ціною великих зусиль українського народу ця загроза відведена. І у жорсткому протистоянні з терористами, з російськими найманцями і з частинами регулярної російської армії ми з вами зупинили ворога. А гаслом нашим було: «Єдина країна».

Україна зміцніла, Україна продемонструвала впевненість у своїх силах.  І в День Соборності ми щиро звертаємося до наших земляків, які живуть в кордонах України, але на тимчасово окупованих територіях Криму, частини Луганської та Донецької областей. Ми ніколи про вас не забуваємо. Ми кожного дня працюємо для того, щоб наблизити день вашого звільнення від ворожого ярма.

Для досягнення наших цілей нам потрібно берегти і зміцнювати нашу українську єдність і соборність. А тому всім має бути чітко зрозуміло – Україна є унітарна держава, з однією державною мовою - так записано в українській Конституції. Жодних федерацій і ніяких спеціальних статусів. Єдина незалежна соборна Україна!

А ще ми твердо знаємо, яким має бути фундамент нашого дому. Ми знаємо, що у нього є ще одна незамінна опора, основа нашої духовної незалежності. Ми не можемо йти обраним нами шляхом, якщо українська православна громада розділена. Маємо позбавити ворога такого інструменту – інструменту послаблення нашої державності, інструменту –як залежність церкви від Москви, від впливу країни-агресора.

У різдвяні дні  ми отримали радісну новину, яка ще більше зміцнила нашу віру і силу. Створення Православної Церкви України ще раз продемонструвало силу єдності. Ми вкотре пересвідчилися – коли ми єдині, для нас немає нічого неможливого. Те, що роками десятиліттями, століттями здавалося недосяжним - збулося. Прийшов час, щоб на цьому духовному фундаменті, непідвласному жодним підступам ворога, ми продовжили будувати спільний мирний, процвітаючий, спільний для всіх український дім.

Томос – це ще один символ нашої незалежності і державної, і духовної. І я хочу нагадати слова, з якими Вселенський Патріарх звернувся після підписання Томосу до митрополита Київського і всієї України Епіфанія, а за його посередництвом до українського народу і всього світу: «Дорогий наш брате, цього чудового історичного дня у священному осередку православ’я з нами перебувають князь Володимир, княгиня Ольга, а з ними разом усі нащадки української землі. Всі ті, хто стояв за свої очевидні права; хто завзято боронив їх як окремі права українського народу, як уселюдську справедливість, але також як і права особи».

Княгиня Ольга, князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий і Володимир Мономах – це є київські, українські, а не московські, російські володарі. Рівноапостольний Володимир охрестив свій народ у Києві, де тисячоліттями все стоїть на своєму місці: і фундаменти Десятинної церкви, і Свята Софія, і храм Спаса на Берестові, і Києво-Печерська лавра. Золотоверхий Київ в нашій традиції давно став «новим Єрусалимом».

Так називав наш Київ і митрополит Володимир Сабодан, заповідаючи своєму наступникові об’єднатися з усіма православними України в єдину помісну церкву. Варто, щоб до цих слів щирого християнина і патріота нашої землі прислухалися всі, хто сьогодні  вирішує, ставати членами Православної Церкви України, чи залишатися в церкві московській.

Ми хочемо і робимо так, щоб цей вибір і далі відбувався в мирі і спокої, без насильства.

Я хочу подякувати Верховній Раді України і її Голові Андрію Парубію за те, що Парламент України підтримав моє звернення до Вселенського Патріарха щодо надання нам Томосу, а зараз прийняв необхідну законодавчу базу для того, щоб мирно відбувався процес. Днями я підпишу закон, який гарантуватиме винятково мирні та добровільні переходи парафій в чіткій, визначеній законом України процедурі.

Дорогі співвітчизники!

«Разом з власної волі з 1919 року» – під таким гаслом Україна сьогодні відзначає столітній ювілей Акту Злуки.

Але ми перебуваємо напередодні важливого народного волевиявлення. Сто років історичного досвіду заохочують нас до правильних висновків з минулого. Ми знаємо про безпрецедентний масштаб підготовки Кремля до втручання у вибори. І з цим стикаємося, до речі, не лише ми, вся Європа, увесь світ. Але немає сумнівів у мудрості нашого народу, у його єдності на шляху, яким ми йдемо у майбутнє.

Наш шлях – це дорога до Євросоюзу, до НАТО, до миру і добробуту. Ми з вами зберегли державу, зцементували її фундамент і довели, що здатні здобувати перемоги на нашому власному шляху.

Ми відродили українське військо у небачений в історії термін. Сьогодні Збройні Сили України – це сотні тисяч належно підготовлених, озброєних і забезпечених усім необхідним воїнів, вихованих на українських військових традиціях.

Наш європейський курс, попри активну протидію Росії на дипломатичному фронті, дозволив нам з вами добитися ратифікації Угоди про асоціацію усіма країнами Євросоюзу і запустити роботу поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. ЄС уже став найбільшим торговельним партнером України.   

На черзі – прихід в Україну потужних інвестицій,  пришвидшення темпів розвитку нашої економіки. Про це вже завтра говоритиму в Давосі на зустрічі з керівниками держав та великих світових компаній.   

Рівень зростання ВВП за підсумками 2018 року складе 3,4%. Це не так багато, але – це є максимальний показник за сім років.  Інфляція знизилася до 9,8%. Вона ще доволі висока, але це – найнижчий показник за п’ять років. Золотовалютні резерви зросли майже до 21 млрд доларів. Це - п’ятирічний максимум.

Що означають ці сухі цифри?  Вони означають, що найгірше вже позаду. Що криза, спричинена війною, економічною агресією та блокадою з боку Росії – відступає. Відступає завдяки спільним зусиллям влади, суспільства, бізнесу. Що відновлення економічного зростання відкриває можливості і до відновлення рівня життя. Що це вже зовсім недалека перспектива, року-двох, від сили трьох, коли, нарешті, плоди реформ стануть відчутними для абсолютної більшості суспільства.

Створення армії та відновлення економічного зростання;  асоціація з Євросоюзом і безвізовий режим;  децентралізація і Томос; курс на вступ до НАТО та Євросоюзу – це чіткі та системні, послідовні кроки відповідно до нашої довготривалої стратегії. А перехід до європейської якості життя українців – це є головний зміст нашої державної політики, яка спирається на єдність нашого народу.

Європа – це високі стандарти життя, а НАТО – надійна гарантія безпеки.

Ми єдині і вільні. Жодна імперія нас не зможе більше розділити. Ми йдемо своїм шляхом. І на цьому шляху армія боронить нашу землю, мова боронить наше серце, а віра боронить нашу душу. У нас є підстави впевнено дивитися у майбутнє.

Дозвольте завершити словами великої Ліни Костенко:

Не допускай такої мислі,

що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразку.

Ми з вами точно переможемо!

Слава Україні! 

 

 

Виступ Президента на заході, присвяченому 4-й річниці вшанування захисників Донецького аеропорту

20 січня 2019 року - 10:28

Виступ Президента на заході, присвяченому 4-й річниці вшанування захисників Донецького аеропорту 

 

 

Шановні військовослужбовці!

Шановні родини героїв!

Дорогі співвітчизники!

У багатьох країнах світу є легенди про невелику групу хоробрих воїнів, які ціною власного життя зупинили ворога… Які надихнули на боротьбу сучасників, а нащадкам - дали приклад мужності і самопожертви.

Нам з вами випала честь жити в один час із неймовірними героями, які вже стали легендою. Але вони, герої, не міф, а чиста правда.

Запекле протистояння українських воїнів з російськими агресорами в Донецькому  аеропорту завершилося наприкінці січня. Не витримали стіни. А от українські воїни вистояли, не зламалися, не зігнулися і здобули безсмертну славу. І тому – перемогли!

У слові «кіборги» звучить наше захоплення їхньою залізною стійкістю.

Єдність і рішучість дати відсіч російському агресору небачено зміцніли у дні, коли кожен українець, затамувавши подих, слідкував за бойовими діями в Донецькому аеропорту.

Біль і вдячність спонукають нас пам’ятати про всіх, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України… За звільнення української землі. Про цих людей вже складено легенди, написано книги, знято фільми.

Низький уклін вам, отці і матері, дружини і чоловіки, брати і сестри, доньки і сини «кіборгів» - хлопців з плоті і крові, які виявилися міцнішими за бетон і залізо.

І не знайти слів, якими б можна було б омити ваші сльози. Але знайте - вашою родиною зараз стала вся Україна, увесь наш народ, до священного літопису якого ваші сини увійшли навіки.

Захисники Донецького аеропорту заклали основу для нашої перемоги. І вона прийде.

І дай Боже, щоб одного вже мирного дня на мирному і звільненому Донбасі всі ми з вами зібралися на злітній смузі Донецького аеропорту. Біля його терміналів. Біля знаменитої вежі. Щоб ми стали там і просто помовчали. Просто постояли, вслухаючись у відлуння жорстоких боїв. І щоб хоча б на секунду уявили і пропустили через себе те, через що пройшли наші воїни-кіборги.

Вірмо - Україна не зійде з власного шляху, який обрала.

Вірмо - українці схилять свою голову тільки вшановуючи своїх героїв, і ні перед ким іншим.

Вірмо - ми точно подолаємо усі труднощі і дійдемо до мети. Мети, яка полягає у побудові вільної, незалежної і справедливої держави, члена Європейського Союзу та НАТО.

Вічна пам'ять полеглим захисникам Донецького аеропорту.

Ніколи не забудемо героїчного подвигу і не пробачимо ворогу. І не зрадимо того, у що віримо і за що боремося.

Відбудуємо аеропорт Донецька, і на його високій диспетчерській вежі завжди майорітиме український прапор, який «кіборги» піднімали знову і знову під кулями і снарядами.

Аеропорт стане кращим, сучаснішим. Там злітатимуть і сідатимуть літаки звідусіль. І завжди будемо пам’ятати наших героїв.

Вічна пам'ять полеглим героям!

Слава живим захисникам Донецького аеропорту!

Слава Україні!

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні

16 січня 2019 року - 21:35

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні 

 

 

Ваші Високоповажності,

Шановний пане Спікере, Шановний пане Прем’єр-міністре,  

Ваше Блаженство,

Пані та панове, 

Дорогі друзі,

Прийміть мої щирі привітання з Новим роком!

Нехай цей рік принесе всім нам те, чого всі люди на нашій планеті найбільше прагнуть, і за що ми, українці, молимось ось уже майже п’ять років - мир.

Лише ті, хто пізнав, що таке війна, розуміють справжню ціну миру.

Але мир – це не просто відсутність війни.

Мир - це ще й свобода, це можливість бути господарем на своїй землі.

Це - право вільно обирати і визначати своє власне майбутнє.

А тому мир і свобода для нас нероздільні.

Для нас, українців, це зовсім не абстрактні, а гранично конкретні цінності.

Ми точно знаємо, за що ми боремося.

І в цьому наша сила. На відміну від тих, хто хоче нас позбавити нашої свободи і миру.

 

Ваші Високоповажності,

Майбутнє світоустрою твориться у нас на очах.

І саме Україні випало бути на вістрі сутички цивілізацій, на передовій захисту наших спільних цінностей, боротьби добра і зла.

Лише повернувши Україні її територіальну цілісність в міжнародно визнаних кордонах, ми відновимо віру у верховенство міжнародного права.

Лише припинивши російську агресію, ми врятуємо світ від виплеканого в Кремлі вірусу реваншизму, вірусу неоімперіалізму.

Я хочу, щоб світ про це знав.

Я хочу, щоб світ почув, що 1 січня, у день, коли всі відзначали свято Нового Року, на Донбасі від обстрілу російських агресорів загинув український воїн – Микола Голубєв.

У грудні йому виповнилося 20 років.

У нього все життя ще було попереду. Але російський агресор, який прийшов на українську землю, забрав його.

Я кажу вам про це тому, що це – сьогоднішні реалії України.

Це те, з чим пов'язаний кожен мій день як Президента України та як Верховного Головнокомандувача українських Збройних Сил уже майже чотири з половиною роки.

Це те, за що щодня болить моя душа і з чим я ніколи не зможу змиритися і прийняти.

А тому я прошу, щоб ви, інформуючи свої столиці, незалежно від того як ваші уряди голосують за резолюції по Україні в міжнародних організаціях – доносили правду про неоголошену війну Росії проти України.

Про те, що своєю самопожертвою українці захищають мир в Європі.

Що зупинятися лише на Україні в Кремлі не планують.

Що в Україні Росія випробовує свої новітні технології гібридної війни. І лише питання часу, де Кремль їх застосує завтра.

В Москві добре розуміють стратегічну цінність України з точки зору реалізації своїх імперіалістичних фантазій.

Розрахунок простий: що Україна впаде, що Україна не втримається.

Якщо не втримається Україна – це лише підживить російські апетити в інших куточках Європи і світу.

Методи російської агресії міняються. Незмінно стабільним залишається одне – відсутність прагнення до миру.

Вже чотири роки Кремль відмовляється виконувати свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей, під якими сам підписався.

Останнє оголошення про припинення вогню – загалом вісімнадцяте – знов було порушене російською стороною.

Кремль і надалі тримає у своїх тюрмах українських заручників – як в самій Росії, так і на окупованих нею українських територіях.

Серед них – 24 українських моряки – військовополонені. Жодний судовий фарс не допоможе Росії приховати акт відкритої агресії проти України на морі, в нейтральних водах Чорного моря.

Серед них – лауреат премії імені Сахарова Олег Сенцов та український патріот Володимир Балух, який здійняв над своїм будинком в Криму прапор України.

Серед них – кримські татари – представники народу, який через російську окупацію Криму переживає сьогодні другий геноцид, другу депортацію.

Водночас, розуміючи, що українська армія протягом останніх років якісно зміцнилася, і усвідомлюючи, що будь-яка подальша спроба військового вторгнення закінчиться для окупантів плачевно, в Кремлі основну ставку сьогодні роблять на підрив України зсередини.

2019 рік з цієї точки зору буде визначальним. В Кремлі до цього готувалися ретельно і довго.

Не є секретом що планують у Москві. Керівництво Росії цього особливо й не приховує – провести на президентських і парламентських виборах в Україні підконтрольну собі владу в цьому році.

Мета також цілком зрозуміла – зупинити демократичний розвиток України, її рух у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції, повернути її у так звану «російську сферу впливу».

І це не просто наші прогнози.

Операція з впливу на українські вибори Росією вже ведеться повним ходом.

У цьому зв’язку я б хотів запевнити у тому, що як Президент, зроблю все від мене залежне, щоб по-перше, російський вплив на наші вибори мінімізувати.

А по-друге – створити всі умови для проведення в Україні вільних і чесних виборів, відповідно до найвищих міжнародних стандартів.

З цією метою ми запросили для спостереження за президентськими виборами спостерігачів від авторитетних міжнародних організацій та окремих держав.

 

Дорогі друзі,

До 2019 року готувалися не лише у Кремлі.

Готувалися до цього особливого року і ми в Україні.

Незважаючи на тривалу війну, ми запустили і успішно втілюємо найбільш масштабні та найбільш глибокі зміни і реформи у нашій історії.

Ми досягли вагомого прогресу в модернізації економіки  і це було визнано всіма. Я хочу подякувати вам за це. В модернізації інфраструктури.

Ми запустили широкомасштабні реформи у бюджетній сфері, сфері приватизації, освіти, охорони здоров’я, пенсійної системи, децентралізації та багатьох інших.

Дуже важко знайти сферу, яку ми не реформуємо.

Ми дали перший рішучий бій епідемічній корупції в Україні – створили надійний фронт незалежних антикорупційних органів, включно з Вищим антикорупційним судом.

Ми очистили "стійло" корупційних схем і в енергетиці, і в державних закупівлях.

Ми приборкали інфляцію, зменшили бюджетний дефіцит та забезпечили стійку макрофінансову стабільність.

Ми впевнено виходимо на траєкторію економічного зростання. Дали старт цифровій економіці. І сміливо та впевнено розраховуємо на прихід потужних іноземних інвесторів в Україну.

Звісно, що досягти цього за короткий проміжок часу було б надзвичайно складно якби не допомога наших партнерів, у першу чергу країн Великої сімки.

Висловлюю вам щиру вдячність за підтримку, передусім на рівні головування.

Допомагаючи Україні, ви взяли на себе велику відповідальність – допомогти Україні вирватись з капкану колишнього радянського, а нині «русского мира» і перетворити нашу державу на простір свободи і процвітання.

І ми впевнено йдемо цим – своїм – шляхом.

Це шлях побудови демократичної, правової, європейської держави, яка чітко і цілеспрямовано прямує до членства в Європейському Союзі і НАТО.

Це шлях нашого національного консенсусу, національної ідеї.

Я впевнений, з цього шляху ми вже не звернемо.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі з ЄС є нашим дороговказом повномасштабної економічної інтеграції до спільного європейського ринку.

Україна успішно впроваджує докорінні зміни у сфері безпеки і оборони держави.

Українська армія вже увійшла у десятку найпотужніших армій Європи.

Прийнятий у минулому році закон про національну безпеку ще більш швидкими темпами наближатиме нас до стандартів НАТО.

Тим більш, що тепер пріоритет майбутнього членства в ЄС і НАТО буде зафіксований безпосередньо в Конституції.

Сподіваюся, що цю мою ініціативу ближчим часом у другому читанні підтримає український Парламент.

Це стане нашим додатковим запобіжником проти будь-яких спроб реваншу.

Хотів би адресувати особливі слова вдячності Сполученим Штатам – нашим стратегічним партнерам. В Україні ми високо цінуємо трансатлантичне лідерство Вашингтону у питанні протидії російській агресії та підтримки України.

Без перебільшення історичним стало рішення надати Україні «Джавеліни». Психологічний ефект захистив, врятував десятки життів українців.

Це надало довгоочікуваний сигнал і для наших партнерів.

Минулий рік не дав російському агресору шансу зіскочити з гачка санкцій, які, попри браваду Кремля, боляче б’ють по його амбіціях і апетитах.

Вони не лише послабили машинерію російської агресії, але й дали Україні дорогоцінний час для того, щоб зміцніти – як політично, так і економічно та військово.

Цьому сприяла й наша тісна координація з Берліном і Парижем – надійними партнерами України по Нормандському формату.

Слова моєї особливої вдячності належать Канцлеру Ангелі Меркель.

Важко переоцінити те, що було зроблено нею, аби уникнути катастрофічних, як для України, так і для Європи сценаріїв.

Холодним душем для Москви стала єдність і солідарність світу з Україною у відповідь на «азовську атаку» Росії.

Я вдячний всім, хто підтримав нас у цей складний момент. Передусім тим державам, які стали співавторами і проголосували за дві важливі резолюції на Генеральній Асамблеї ООН – про права людини в Криму і проблему мілітаризації Криму і частин Чорного і Азовського морів.

Ваша позиція ще раз засвідчила, що за агресію Кремль платитиме високу ціну.

І настане день, коли ця ціна виявиться непідйомною для Кремля.

І тоді ми повернемо і тимчасово окупований Крим, і окуповану частину Донбасу.

Те, що це неодмінно станеться, підтверджує шлях України до відновлення історичної справедливості – встановлення автокефальної Православної Церкви України. І майже всі з вас привітали український народ з цією важливою подією. Дякую всім вам за вітання.

Дорога до Томосу була тривалою, непростою, ця дорога була тернистою. Але ми її пройшли з гідністю.

Глибоко і щиросердечно вдячний всім залученим у цей непростий процес – від влади церковної, до влади світської.

Лише з часом можна буде зрозуміти історичний масштаб цієї події.

Це другий акт незалежності України, нашої духовної незалежності.

 

Ваші Високоповажності,

Рік, що настав, буде доленосним не лише для України.

На жаль, кількість «гарячих точок» на планеті продовжує зростати.

Не випадково, що значна їх кількість знаходиться в межах або ж по сусідству з Європою.

Важко не помітити в низці подій, за допомогою яких останнім часом здійснюються спроби розхитати єдність Європейського Союзу, руку одного автора.

Цілком очевидними є спроби цього автора «перезапустити» заготовлені раніше, або ж створити нові конфлікти по периметру ЄС – починаючи від України та Молдови, Кавказу, Західних Балкан, Близького Сходу та Африки, і закінчуючи безпосередньо деякими країнами ЄС.

Як очевидним є й те, що цей режисер сидить у Кремлі.

Тому для всіх нас надзвичайно важливо не лише усвідомити це, але й перестати розглядати виклики, які стоять перед світом, у відриві один від одного.

Світ та його безпека сьогодні взаємопов’язані між собою як ніколи раніше.

Тому те, що відбувається сьогодні в Україні, прямо стосується країн, які знаходяться за тисячі кілометрів від неї. І навпаки.

А тому допомагаючи Україні вистояти, ви, наші партнери, інвестуєте у власну майбутню безпеку, у власне мирне майбутнє.

Переконаний, що ті, хто вирішив кинути виклик сучасному світовому порядку, безсилі проти нашої єдності та солідарності.

В них – наша сила і запорука перемоги.

Хотів би подякувати усім вам за вашу важливу підтримку України.

Дякую вам, що ви разом з нами проживаєте і радісні, і трагічні дні. Що ви з нами і в час успіхів, і в час невдач.

Зі свого боку бажаю всім країнам, які ви представляєте, миру, добробуту і процвітання.

Слава Україні!



Создан 02 мая 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником