Петро Порошенко Промови за 2019 рік

 

Петро Порошенко Промови за 2019 рік




Виступ Президента у Парламенті щодо закріплення у Конституції стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та НАТО

7 лютого 2019 року - 12:09

Виступ Президента у Парламенті щодо закріплення у Конституції стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та НАТО 

 

 

Високодостойний пане голово Верховної ради України!

Шановний пане Прем’єр-міністр!

Шановні народні депутати!

Шановні члени українського Уряду!

Дорогий український народе, шановні українці!

Сьогодні історичний день. Ірина Степанівно, сьогодні може статися так, що ваш день народження співпаде з унікальним, доленосним голосуванням у Верховній Раді України, коли у Конституції буде закріплено як зовнішньополітичні орієнтири рух України до Європейського Союзу, рух України до Північноатлантичного Альянсу.

Вчора у Брюсселі Північна Македонія отримала протокол про приєднання до Північноатлантичного Альянсу. Таких членів Альянсу стане 30. Шлях Північної Македонії був дуже важким, але країна продемонструвала єдність, зруйнувала плани Росії, які намагалися зупинити цей надзвичайно важливий рух до безпеки, укріплення безпеки Європи і двері НАТО стали відкритими для 30-ї країни.

Вчора ж Європейська Комісія прийняла рішення про початок переговорів про членство Північної Македонії в Європейському Союзі – і це ще одна демонстрація того, як взаємопов’язані ці процеси: НАТО і ЄС.

Дуже важливо, що НАТО – це про безпеку. Безпеку не лише військову, не лише кардинальні зміни на геополітичній карті світу. А це і про безпеку громадянина – безпеку на вулицях, захист конституційних прав і свобод громадянина, верховенство права. І це те, що сьогодні нас об’єднує щодо змін до законодавства і проведення реформ в нашій улюбленій Україні.

Наголошую, що це також пов’язано з вступом до ЄС, відповідності України критеріям, які необхідні для членства. А це, в тому числі і захист стандартів життя українського громадянина. Реформи означають захист людей.

Звичайно, що 9-10 років тому в цій залі лунали заклики до багатовекторності, лунали безвідповідальні заклики до позаблоковості. Хочу всім нагадати, в 2014 році в лютому агресія Росії почалася тоді, коли Росія напала на Україну, яка мала позаблоковий статус. І не від чого це не врятувало.

І зараз ми маємо рішуче рухатись вперед, дорогою до членства в ЄС і НАТО. Великий друг України і великий мій друг Єнс Столтенберг на цьому тижні заявив про те, що двері НАТО відкриті для будь-якої країни, яка здатна реформувати країну і забезпечити виконання цілей Вашингтонського договору.

Це саме про Україну. П’ять останніх років ми саме тим і займаємось.

Ми реформуємо сектор оборони і безпеки. Ми реформуємо армію. І роль Верховної Ради в цьому процесі важко переоцінити.

І коли було важко, Верховна Рада України відкидала політичні протистояння і об’єднувалась. І саме єдність сьогодні потрібна Україні, саме єдність потрібна під час нашого історичного голосування. Я переконаний, що ця єдність буде продемонстрована.

Хочу наголосити, що зараз, прямо зараз під час прямої трансляції, в Кремлі дуже уважно спостерігають події з Верховної Ради.

Не дочекаєтесь! Не буде сьогодні у вас радості. І Верховна Рада сьогодні продемонструє ту єдність, яка демонструється останні чотири роки. Але також в Україні мільйони українців дивляться з екранів телевізорів хід нашого голосування у Верховній Раді. Я переконаний, друзі, вас чекають приємні новини сьогодні.

Впевнений в тому, що ми продовжимо спільні зусилля по реформуванню України. Впевнений в тому, що завдання членства в Європейському Союзі і НАТО є абсолютно реальними.

Так само, як ми продемонстрували досягнення інших цілей, в які мало хто вірив, так само нашими спільними зусиллями Україна забезпечить членство в НАТО, членство в ЄС. Ми йдемо своїм шляхом і цей шлях до членства України в ЄС і НАТО

Дякую вам. Закликаю до єдності.

Слава Україні!

Виступ Президента на інтронізації Предстоятеля Православної Церкви України, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

3 лютого 2019 року - 12:15

Виступ Президента на інтронізації Предстоятеля Православної Церкви України, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія 

 

 

Ваше Блаженство!

Високопреосвященні Владики і Всечесні Отці!

Дорога, високодостойна громадо!

Дорогий український народе!

В останні два місяці ми як ніколи часто зустрічаємося у цих тисячолітніх стінах Святої Софії Київської. І кожна подія, що нас збирає, є по-справжньому подією історичною.

Ми були тут з вами 15 грудня 2018 року, коли на Об’єднавчому Соборі постала автокефальна Православна Церква України, і владика Епіфаній був обраний її, нашої Церкви, Предстоятелем.

7 січня під покровом Пресвятої Богородиці Оранти Митрополит Епіфаній служив тут першу Різдвяну службу Божу, першу Різдвяну літургію після отримання Церквою Томосу про автокефалію.

І сьогодні, дорогі мої, ми з вами присутні на події, яка є і продовженням, і завершенням попередніх. Інтронізація Предстоятеля української Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Епіфанія означає, що Церква і православний український народ отримують нового лідера.

З Вами, Ваше Блаженство, пов’язані тепер великі надії багатьох людей. І дозвольте мені передбачити, я вірю, що вони точно виправдаються, що Ви, Ваше Блаженство, будете вести православну громаду шляхом добра, шляхом  любові, шляхом віри і милосердя. Разом з усіма молюся, щоб Господь завжди був з Вами у тій високій місії, яку Ви взяли на себе.   

Щиро вітаю Вас, Владико, з поставленням на Київський престол. Дуже радий і дякую Богу, що сьогодні маю цю можливість вітати Вас. І дуже важливо, що сьогодні є привід ще для одного привітання.  Від себе, від Марини, родини і від усіх присутніх вітаю Вас, Ваше Блаженство, з  40-літтям. Я дуже тішуся, що наша церква має такого молодого предстоятеля. Бажаю Вам, Ваше блаженство сил і мудрості, розуміння і підтримки. Нехай Бог благословить усі Ваші справи!

У цей урочистий і святковий день ми віддаємо належну пошану усім великим українцям на Київському престолі, від Іларіона і Петра Могили до Василя Липківського, до Мстислава Скрипника, до Володимира Романюка. Їхня молитва, їхня невтомна праця наближали цей наш святковий день.

Так само сьогодні належить сказати слова поваги і вдячності Святішому Філарету, який так багато зробив для постання автокефальної української Православної Церкви. Його 90-річчя ми відзначали зовсім недавно і сьогодні ще раз бажаємо йому здоров’я і сил. Окремі слова подяки і владиці Макарію, владиці Симеону, владиці Михаїлу, всім ієрархам, які доклали до того, щоб цей день відбувся, безліч зусиль. Слова подяки українському народу, який молився за те, щоб Господь послав нам цей день.

Я впевнений, що жертовність і мудрість наших предстоятелів, які зробили рішучі кроки в ім’я об’єднання українського народу стали великим прикладом для всіх нас. І назавжди увійдуть в історію Церкви і нашої держави.

Висловлюю щиру подяку Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за любов, за підтримку прагнення українського народу, багатовічне прагнення, мати помісну Церкву. Його віра в Україну, віра в український народ, любов до українців і України, мудрість та сміливість надавала нам сил і рішучості.

Також, користуючись присутністю серед нас Його Високопреосвященства, хотів би висловити слова щирої подяки Митрополиту Галльському Еммануїлу за його величезну роль у нашій спільній роботі з єднання українського православ’я і визнання автокефалії Православної Церкви України. 

Ваше Блаженство! Шановні владики і отці!

Дорогі українці!

Президент України, Верховна Рада України, як і вся Українська держава зробили усе можливе для становлення автокефальної  української Православної Церкви. Хотів би подякувати Верховній Раді і її Голові. Андрій Володимирович, Ви маєте бути серед нас – велика подяка Вам. І народним депутатам, які доклали зусиль для того, щоб цей день відбувся. Подяка українському Уряду і всім, хто зробив цей день можливим.

Інтронізація Предстоятеля Православної Церкви України символізує те, що Божим промислом це велике державотворче питання вирішене. Вітаю увесь український народ з цією подією!

Ще раз підкреслю – нещодавно зареєстрована Православна Церква України у відповідності до Конституції України є і буде незалежною від держави. В Україні не буде державної церкви. Цей конституційний принцип був і залишиться непорушним.

Переконаний, що незалежність і взаємна повага відкриває шлях до справжнього партнерства держави і церкви, до спільної нашої праці задля блага країни і народу. У мене і у Вас, Ваше Блаженство, є спільне бачення того, що хочуть мати громадяни України. Це порядок, це безпека, це добробут.

Високо ціную все, що вже зроблене усіма українськими церквами. І нехай мене почує і Блаженніший Святослав, ми вітаємо його сьогодні тут, на цій спільній молитві. І релігійними організаціями – від волонтерства і підтримки армії до соціальної підтримки громадян. Я за це дякую українській церкві. Пропоную рівноправне і відповідальне партнерство на обраному країною шляху. У нас дуже широке поле для співпраці!

Ваше Блаженство!

До Вас на Київському престолі побувало вже понад сто митрополитів. Але Ви перший в нашій історії предстоятель автокефальної православної української церкви.

Прийміть мої щирі вітання. Бажаю успіху Вашій високій місії Предстоятеля Української Православної Церкви.

Добра Вам, сили і духовної наснаги у Вашій пастирській праці на благо Церкви Христової та рідної України.

Многая і благая літа!

Слава Українській Православній Церкві!

Слава Україні!

 

Виступ Президента на Форумі «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом»29 січня 2019 року - 15:25

Виступ Президента на Форумі «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом» 

 

 

Дорогі українці!

Щойно ми почули голоси молоді - про Україну, про їхнє бачення майбутнього. Саме юному поколінню ми маємо насамперед пояснити, куди йдемо. Потрібна відверта і чесна розмова про ситуацію, що склалася. Необхідно представити стратегію розвитку країни на наступні роки й десятиліття: візію держави; місію, яку ми маємо здійснити; далекосяжні цілі та способи їх реалізації.

Події останніх років, як у нашій країні, так і на світовій арені, показали, що в України існує єдиний шлях зберегти нашу незалежність. Ми маємо стати великою європейською державою щасливих людей.

Можливо, комусь така мета видається надто амбітною, нереалістичною. Держава ще надто слабка. Так само, як і економіка, яка лише відновила своє зростання після затяжної кризи, пов’язаної із війною. І кількість бідних людей тому все ще надто велика.

Знаю, що мільйони українців з тривогою думають про сьогодення і не впевнені в дні завтрашньому. Свідомий, що пенсіонери переймаються перш за все тим, як вижити, бо криза найсильніше вдарила саме по них. А знекровлена держава не мала достатнього ресурсу для того, щоб належно їх захистити.

Я розумію тих батьків, які не можуть звести кінців у сімейному бюджеті. І мені добре відомо і про настрої молодих людей, які їдуть на навчання чи на роботу за кордон.

Не за чутками знаю про проблеми і низькі доходи вчителів, лікарів, інших працівників бюджетної сфери. Багато їжджу по країні і спілкуюся з людьми і чую чимало жорсткої критики і сприймаю її.

Прикро, що у Всесвітньому індексі щастя, який відображає добробут людей в різних країнах світу, Україну розмістили на дуже низькому місці, за межами першої сотні. Аналітики критикують цей індекс за відсутність твердих критеріїв багатьох його складових, за надмірну суб’єктивність тощо. Але здається, ми дійсно про себе думаємо, нібито ми є одна з найбільш нещасних, згорьованих націй світу.

Але водночас українські соціологи влітку вісімнадцятого року констатували, що дві третини українців називали себе щасливими людьми! І ця цифра на десять відсотків більше, ніж за рік до цього. Парадокс. На рівні індивіду переважна більшість почуває себе щасливими, а от як спільнота – ми нещасні. Принаймні, якщо вірити індексу.

І змінити такий стан – це є стратегічне завдання всіх гілок влади, інтелектуальної еліти країни, громадянського суспільства.

Два тижні тому Національний банк України оприлюднив головні макроекономічні показники минулого, 2018-го року. Статистичні дані хоча і не співпадають з настроями і відчуттями людей, свідчать, переконливо свідчать - найгірше точно позаду. Економіка після кількарічного спаду зростає 12 кварталів поспіль. Криза, спричинена війною, економічною агресією, торговельною блокадою з боку Росії - відступає. Відновлення економічного зростання відкриває, нарешті, і можливості для зростання реального добробуту.

Досягнувши макроекономічної стабілізації та відновлення зростання, ми нарешті створили основу для того, щоби почати наступ проти бідності. На моє глибоке переконання вона, бідність, є наш ворог, можливо не менший, ніж наш ворог – Російська Федерація.

І під  час переходу від глибокої кризи і боротьби за виживання до сталого розвитку дуже важливо тримати абсолютно правильну економічну стратегію. Ефективна соціальна політика може ґрунтуватися лише на вільній ринковій економіці. При цьому ми повинні зосередити соціальну підтримку, насамперед, на найменш забезпечених верствах населення, як-то самотні люди похилого віку, особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї. Вони в умовах кризи страждають найбільше і найпершими, а от посткризове відновлення добробуту на жаль відчувають останніми.

Відповідальна економічна стратегія передбачає зменшення боргового навантаження на економіку. Бо здійснити стрибок з такими борговими гирями на ногах навряд чи вдасться. Прикували до них Україну інші політики, а звільняти її від цих кайданів випало нашій команді. І частка державного та гарантованого державою боргу у співвідношенні його до ВВП, хай там як, але протягом останніх років скорочується. І надзвичайно важливо, щоб і у подальшому бюджет був реалістичним, ухвалювався з мінімальним дефіцитом.

Відповідальна економічна стратегія робить країну цікавою для інвесторів. Найсвіжіший приклад: минулого тижня у Давосі було підписано дві важливих угоди на засіданні Інвестиційної ради при Президенті. Одна – про створення фонду для інвестування на 200 мільйонів доларів, хоча попередньо планувалося на 25% менше – перепідписали. І ці 200 мільйонів доларів мають спрямовуватись на малий та середній бізнес України. А інша – інша про будівництво найбільшої вітрової електростанції в Україні та однієї з найпотужніших вітроелектростанцій Європи загальною вартістю 400 мільйонів євро. Особливо приємно було почути прогноз президента Європейського банку реконструкції та розвитку, великого друга України Суми Чакрабарті про те, що Україна стане регіональним лідером у сфері відновлювальної енергетики. Хіба п’ять років тому про це хоча б мова йшла? Блискучий візит Прем’єр-міністра України до Норвегії – заплановані півтора мільярда доларів. І це все події одного тижня!

Відповідальна економічна стратегія диктує нам необхідність чітко визначити пріоритети і зробити акцент на тих секторах економіки, де ми можемо вийти на лідерські позиції. Вони стануть точками прориву, які підштовхнуть нас вперед. Вони принесуть кошти для того, щоби забезпечити відчутне підвищення рівня життя людей. До таких секторів я відношу агропромисловий комплекс, ІТ, машинобудування, туризм, логістику.

Населення світу щорічно зростає в середньому на 80-85 мільйонів і, за наявними прогнозами, до 2024 року перевищить вісім мільярдів. І всі хочуть їсти. Очевидно, тут – величезна ніша для України як до глобального аграрного лідера. Ми вже за ці п’ять років вийшли на перші місця в багатьох видах сільськогосподарської продукції, але ми маємо розуміти, що справжнє лідерство можливе лише за умови, коли експорт переробленої продукції буде значно перевищувати експорт сировини.

Наш IT-сектор зараз вже забезпечує майже 4% ВВП, дає роботу близько ста п’ятдесяти тисячам українців. І очікується, що в найближчі два роки ця цифра зросте до двохсот тисяч. Що вкрай важливо – йдеться про робочі місця з високим рівнем доходу. Саме ІТ-сектор може допомогти Україні збільшити частку середнього креативного класу. Це важливо для стабільності, для стійкості економіки, для стійкості країни загалом, для демократії це важливо, бо середній клас є опорою демократії. Але, щоб стати справжнім лідером у цьому секторі, мало надавати послуги, мало сидіти на аутсорсингу, треба переходити до реального внеску у вітчизняну економіку.

Завдяки цьому в Україну поступово прийде так звана четверта промислова революція. В індустрії ми маємо зробити ставку на високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю. Традиційно в Україні сильними були і авіабудування, і космічна галузь, суднобудування, військово-промисловий комплекс. І кожне робоче місце в цих галузях забезпечує мінімум 10-15 робочих місць в галузях суміжних.

Перетворення України у транспортно-логістичний хаб Європи потребує модернізації транспортної інфраструктури. Україна вже, нарешті, увійшла до двадцятки країн за кількістю нових авіаційних ліній.

Децентралізація дає можливість приводити до ладу мережу доріг у регіонах і громадах. І будівництво доріг стало символом п’яти років – з 2014 по 2019. Це під час війни. Покращення ситуації з дорогами вже позитивно вплинуло на туристичну галузь. Море, гори, унікальні історичні пам’ятки – дуже важливо, що Україна має таку кількість привабливих маршрутів. Світ лише зараз відкриває для себе Україну. І вже точно ніхто не плутає нас ні з якою іншою країною. Це також досягнення останніх п’яти років. Але ми можемо увійти до десятка найпопулярніших культурно-туристичних напрямків в Європі. Туризм – це є колосальний ринок для малого та середнього бізнесу.

Перелічені п’ять стратегічних пріоритетів дадуть потужний поштовх нашій  економіці. Під них можна залучити мільярди доларів інвестицій. Їхня реалізація створить десятки тисяч малих підприємств, сотні тисяч робочих місць з достойною оплатою і  знизить, точно знизить рівень робочої еміграції українців. Більше того, поверне українців додому. Ця формула дасть перспективу  місту й селу, кожній громаді. Вона наповнить державний та місцеві бюджети,  дасть можливість підвищувати  зарплати бюджетникам, пенсії, соціальні виплати.  «Гроші ходять за людьми» - це принцип не лише децентралізації, але й освітньої реформи, змін в системі охорони здоров’я, будь-якої іншої реформи.  Люди – це головне. 

Саме таку візію пропоную нашому Уряду, який, згідно з Конституцією, розвиває соціально-економічну політику. Я впевнений в тому, що Уряд здатний реалізовувати зазначену позицію. І впевнений в парламентських перспективах нашої команди. І новий Уряд, який буде сформовано новою Верховною Радою буде проводити саме цю відповідальну, проукраїнську, європейську лінію.

І, врешті-решт, ця стратегія значною  мірою наблизить нас до соціальних критеріїв членства в Європейському Союзі.

Історики та філософи по-різному визначали роль і місце України в Європі. Одні казали, що призначення України бути мостом між Сходом та Заходом. Інші говорили про нас як про «браму Європи». Хтось назвав нас «несподіваною нацією». Та ще в двадцятих-тридцятих роках минулого століття найбільш проникливі українські інтелектуали писали, що майбутній процес об’єднання Європи не буде завершеним без входження до неї незалежної, суверенної, соборної української держави. Що Росія, яка володіла на той момент Україною, завжди проявлятиме імперські амбіції і намагатиметься підпорядкувати собі всю Європу. І дедалі більше політиків на Заході нарешті розуміють, що без членства України в Євросоюзі, без членства України в Північноатлантичному альянсі Європа точно буде в небезпеці.

Це не лише Україні потрібне членство. Це точно потрібно ЄС і НАТО, щоб Україна була повноцінним членом цих організацій.

Ми та Євросоюз наблизилися один до одного як ніколи.  І жодна держава, яка не є в НАТО, не має нині таких тісних відносин з Альянсом, таких тісних, як Україна зараз. Але, наголошую, лише повноправне членство в Європейському Союзі та НАТО остаточно і незворотньо гарантує нашу державну незалежність і нашу українську національну безпеку. І до цих найпотужніших організацій ми вступимо як країна - регіональний лідер, як країна, яка вже суттєво посилила східний фланг Альянсу, як країна, яка захистила від російської навали не лише себе, а й всю європейську цивілізацію.

Звичайно, нам потрібен мир з Росією. Холодний, але мир. Люди втомилися від війни. І на цій болісній емоції невтомно грає російська пропаганда. Не лише вона, а й її  підбріхувачі всередині країни. Природно, що тема війни і миру – одна із головних на виборах, бо народ обиратиме не просто Президента, а Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. Я дуже уважно стежу за різними пропозиціями. Верзуть часом таке, ніби ми тут бавимося в олов’яних солдатиків, а не захищаємо країну у війні з другою за потужністю армією світу! Пропонують записати побажання Путіна у блокнот, а потім цей блокнот винести на референдум. Або пропонують стати перед Путіним на коліна чи в якусь іншу позу.  

Ще раз повторюю. Ворог прийшов не по Крим до нас, ворог прийшов не по Донбас до нас. Ворог прийшов по всю Україну, щоб повернути утікачку до тюрми народів, як влучно назвав Російську імперію ще двісті років тому французький мандрівник де Кюстін.

Мир – це є повне відновлення територіальної цілісності, суверенітету і незалежності України. І нічого іншого. Мир - це беззаперечне визнання Москвою нашого права йти своїм шляхом. Ми маємо зробити усе, щоб ніколи більше Україна не мусила питати у Москви куди нам йти. Це право виключно українського народу. І цей шлях називається - геть від Москви! 

Друзі, ми продовжимо лінію на відновлення територіальної цілісності України політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції в світі, в Європейському Союзі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу.

Справжній мир обов’язково настане на нашій землі. Гарантувати мир може лише боєздатна армія – наша українська, патріотична, добре навчена, добре вишколена, добре озброєна, добре вдягнута… Ми – кращі  в світі! Українська армія день за днем ставатиме сильнішою. Протягом найближчих п’яти років нашою пріоритетною справою залишиться зміцнення Збройних Сил, їхня модернізація та оснащення новітніми зразками зброї та військової техніки, як українського виробництва, так і нарешті іноземного. З усього світу, від усіх наших партнерів до Збройних Сил приходить найсучасніші технології та озброєння, які дозволяють ефективно боронити Українську землю.

Дорогі українці!

Розумію, що не всі готові повірити в реалістичність заявленої мною стратегії. Невже нас одразу приймуть до  НАТО та Євросоюзу? Невже ми будемо великою країною та регіональним лідером? Чи справді станемо найкращими в цілих секторах економіки? Чи доживемо до високих зарплат, а тим більше гідних пенсій?

Друзі, хіба ми не досягали неймовірного протягом п’яти попередніх років, коли ми з вами рятували країну від розчленування, економіку від колапсу, тоді, коли здавалося, що він невідворотній, від війни?

Багато хто не вірив, що в чотирнадцятому році ми, зненацька заскочені російською агресією, збережемося як незалежна держава.  А ми з вами зберегли країну, відстояли нашу незалежність і заклали міцний фундамент для потужної європейської держави!

Багато хто не вірив, що ми здатні вибратися із економічної прірви. Через війну та окупацію ми втратили приблизно п'яту частину  промислових підприємств України. Одночасно Росія закрила для українських товарів свій ринок, на який колись припадала майже третина нашого експорту. Вона навіть перекрила транзит наших товарів до інших країн. Але завдяки Угоді про асоціацію та поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС нам відкрився найбільший в світі європейський ринок. Економіка вистояла, почала зростати. І це власне, лише тепер відкриває можливості для підвищення рівня життя людей, і це лежить в основі стратегії, яку я сьогодні декларую.

Багато хто не вірив в серйозність наших намірів щодо децентралізації. Казали: ну хто ж відпустить фінансові потоки з Києва і передасть це громадам.

Але її перші результати вже втілені в дорогах, школах, дитячих садках, вуличному освітлені, взагалі – духу, який зараз панує в територіальних громадах: наближення людини, громадянина, громади і влади, де левову частину проблем людина може вирішити в себе, в громаді.

Багато хто не вірив, що ми колись зіскочимо з російської газової голки. Уявіть собі: ще десять років тому тодішній прем’єр-міністр зобов’язала Україну купувати у «Газпрому» чи то 52 млрд кубів газу чи то 41 мільярд кубів газу за принципом: «бери, або плати». Будеш брати чи не будеш брати – будеш платити з українського бюджету кошти Російській Федерації! Минулого року, 2018 року нам знадобилося імпортувати не 52 млрд, не 41 млрд, не 20 млрд, а лише 10,5 мільярдів кубів, тобто в п’ять разів менше. І це був імпорт з Європи, а в Росії ми газу не купуємо вже четвертий рік.

Багато хто не вірив, що Угода про асоціацію буде підписана і ратифікована. Багато хто не вірив, що ми виграєм у Росії дипломатичну битву за її ратифікацію. Хочу нагадати кроки Росії починаючи від референдуму в Нідерландах, і закінчуючи спробами блокування в Європарламенті.  Угода діє, і частка ЄС в нашому експорті перевищила 42%. Але це надійні 42%. Ніхто в жахливому сні не уявить собі, щоб він коли-небудь закрив ринок для українських товарів.

У 2024 році ми подамо заявку на вступ до Євросоюзу. Не маю жодного сумніву, що ми отримаємо і почнемо виконувати План дій щодо членства в НАТО.  

Я і зараз пам’ятаю, коли ми переконували щодо імплементації Плану дій щодо безвізового режиму з Європейським Союзом, багато хто говорив – цього ніколи не буде, це треба бути самогубцями для лідерів європейських країн, щоб в умовах кризи біженців надати безвіз для українців.  Більше того, окремі наші записні опозиціонери листи писали у Єврокомісію, Європарламент із проханням не надавати Україні безвіз, бо це має політичне забарвлення. Хоч би вибачились перед українським народом…

Багато хто казав, що цей безвіз нам і не потрібен, бо ніхто не зможе виїхати. Та за півтора роки понад два мільйони українців вже скористалися біометричними паспортами, не отримуючи віз, в тому числі і за рахунок лоукостерів. А кількість громадян, які отримали біометричні паспорти уже перевищує дванадцять мільйонів. Які ще потрібні докази?

Нарешті, Ваше Блаженство, Ваше Високопреосвященство, Ви можете підтвердити, що багато хто до останнього не вірив у незалежність української, автокефальної, помісної,  православної церкви. І Томос про автокефалію – це наша велика перемога. Для нас Томос – це як ще один Акт проголошення незалежності. Це ключовий елемент державотворення, яким не просто має право, а й повинен займатися Президент і вся наша команда. І я хочу подякувати кожному з вас і привітати з цим величезним досягненням. І реакція українського народу на нашу церкву… Подивіться яка фантастична. Подивіться: кожен день, без будь-якого втручання держави парафії приєднуються до нашої церкви.

Друзі, нам є чим прозвітувати суспільству. Наш успіх – результат поєднання глибокого розуміння проблем, твердої політичної волі й реальних кроків, а не пустопорожніх обіцянок та істеричних гасел.

Ми чекаємо найближчим часом, і я хочу привітати Андрія Володимировича Парубія, голосування Парламенту по змінам до Конституції. Браво! До Конституції входять зобов’язання всіх гілок влади забезпечити гармонізацію законодавства і вступ України до НАТО і до Європейського Союзу. Хто в це вірив? Що ми це зробимо незворотнім шляхом, шляхом внесення змін до Конституції?

Але чи сумнівається хтось з нас, що Росія прагне реваншу? Чи має хто сумнів в її бажанні втрутитися у виборчий процес для того, щоб зробити спробу насадити в Україні проросійську владу, забезпечити таку конфігурацію влади, яка заблокує процес європейської та євроатлантичної інтеграції?

Популісти теж наражають країну на серйозну небезпеку. Якщо їх не зупинити і якщо їх популістів допустити до влади, всі випробування, які люди пережили протягом останніх років внаслідок війни та економічної агресії з боку Росії, все виявиться марним. Своїми безглуздими експериментами популісти штовхають країну до нових політичних та економічних потрясінь. То що, ми хочемо наздогнати наших успішніших західних сусідів чи, навпаки, скотитися до рівня Венесуели? Саме другий шлях, не до Брюсселя, а до Каракаса, пропонує нам велика кількість кандидатів.

Не так давно хтось із опозиціонерів сказав, ніби бути популістом – це значить  служити людям. Ні, бути популістом – це значить брехати людям і дурити людей. І прирікати їх на злидні та страждання. Мадуро це наочно довів у Венесуелі, а деякі політикани хочуть поекспериментувати в Україні.        

Окремі кандидати пропонують повернення до авторитаризму. Хтось говорить про це прямо. А  хтось – свою мрію про одноосібну владу камуфлює в екзотичний проект так званої парламентської республіки канцлерського типу. З необмеженими повноваженнями канцлера і по суті однопартійним парламентом. І, до речі, цей небезпечний проект пропонує абсолютно неконституційний спосіб ухвалення нової Конституції в обхід Верховної Ради. І в заявленій ними концепції чомусь зникло Національне антикорупційне бюро, антикорупційні органи.

До речі, найближчим часом завершиться конкурс із формування Вищого антикорупційного суду. Громадська рада міжнародних експертів разом з Вищою кваліфікаційною комісією суддів відсіяли 42 учасники із 113 розглянутих кандидатур. Серед тих, хто покинув конкурс – судді, які переслідували учасників Майдану, кандидати із сумнівними статками чи етичними порушеннями. Новий суд запрацює вже цього року, і це свідчить, що боротьба з корупцією залишається нашим стратегічним пріоритетом.  

Україна піднялася на десять сходинок, покращивши свої позиції в рейтингу Міжнародної антикорупційної організації Transparency International. Його оприлюднили буквально сьогодні вранці. Але, попри прогрес, звичайно, не задоволений нашою загальною позицією. Навіть при тому, що ситуація стала кращою, ніж в Росії, ми все ще сильно відстаємо від найближчих сусідів по Євросоюзу. Хоча в рейтингу Doing business ми вже обігнали деякі країни-члени Європейського Союзу. Однак, протягом чотирьох років щоразу додаємо по кілька балів. Тож за п’ять найближчих років, зберігаючи такі темпи, наздоженемо найближчі до нас країни Європейського Союзу.

Дорогі українці!

Загрози проросійського реваншу, популізму і авторитаризму – це загрози різного плану. Але кожна з них рівною мірою несумісна з європейським вектором розвитку України, кожна суперечить європейським політичним стандартам.  А відтак, якщо не відвести ці загрози, не зупинити їхніх носіїв – Україна сама впаде у смертоносні обійми Росії. 

Почуття глибокої відповідальності перед країною, перед сучасниками, перед минулими і прийдешніми поколіннями спонукали мене прийняти рішення кандидувати ще раз на посаду Президента України.

Прошу у виборців мандата на те, щоб гарантувати незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції, гарантувати незворотність нашої незалежності. Щоб відновити територіальну цілісність країни і принести вигідний Україні мир. Щоб завершити побудову сильної успішної держави, здатної забезпечити порядок, добробут і безпеку кожного українця. Бо добробут, безпека, порядок – не менш важливі, ніж армія, мова, віра. Щоб над міцним фундаментом, який ми заклали за п’ять років, звести добротні стіни та надійний дах.

У моїй президентській роботі траплялося різне: успіхи і невдачі, точні розрахунки і помилки,  приємності і прикрощі, радості й печалі, чесноти і недоліки. Слава Богу, є чим пишатися і, ніде правди діти, є за що вибачатися. Але кожен мій крок, вдалий чи ні, ніколи не суперечив стратегії на повний розрив з колоніальним  минулим, на власний шлях України, на цивілізаційний союз з Європою.

Не маємо права зупинитись на півдорозі. Місія нашого покоління – довести до успішного завершення побудову міцної української держави. Яка б стала наочним свідченням того, що прагнення багатьох українців та жертви в ім'я великої державницької ідеї не були марними. Яка б стала втіхою для тих, хто поклав на цей вівтар своє життя. І комфортною домівкою для всіх нас і наших нащадків.

То хай же буде тепер так, як розсудить український народ. Народ, з яким я йшов непростим шляхом упродовж п'яти років. Частиною якого завжди був, є і буду. Буду і у спалахах Майдану, і разом з воїнами на передовій; відвідуючи найвіддаленіші громади в областях, і під час важливих доленосних зустрічей.

Протягом усього цього складного часу поруч зі мною моя сім’я: Марина, молодші діти Євгенія, Олександра, Михайло. Старший син Олексій і Юлія за час мого першого президентства подарували двох онуків, Лізу та Петра Олексійовича-молодшого, який народився майже в день інавгурації. Я безмежно вдячний своїй родині, бо завдяки підтримці, завдяки розумінню й завдяки любові я почуваю себе щасливою людиною навіть у  моменти, коли в роботі неймовірно важко.

Завершуючи п’ятирічну каденцію, стартую знову заради збереження стратегічного курсу на Європейський Союз та НАТО, курсу на перетворення України у велику успішну країну щасливих людей. Разом ми переможемо!

За Україну! За її волю! За честь, за славу, за народ!

Слава Україні! 

 

 

 

Виступ Президента України з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР 22 січня 2019 року - 11:03

Виступ Президента України з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР  

 

 

Дорогі співвітчизники!

Рівно сто років тому на цьому майдані сталася одна з найбільших подій у тисячолітній  історії України. Тут відбулося  проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Об'єднання в єдину державу. З того дня і навіки незалежність України означає її самостійність і соборність.

Підтвердженням прагнень до соборної і суверенної держави був велелюдний Софійський майдан. Багатотисячна громада вітала проголошення Акту Злуки. Військовий парад, синьо-жовті знамена, урочиста атмосфера, дуже особливий піднесений настрій та освячення дійства службою Божою у Святій Софії…. Навіть недовгої збереженої хроніки досить, аби відчути – то було справжнє національне свято.  Так вершилася історія.   

Акт Злуки – це найвища точка української революції і визвольних змагань початку двадцятого століття. Він став результатом величезних всенародних зусиль, праці і боротьби, що тривали століттями. 

Українська революція продемонструвала наявний на той час колосальний державницький потенціал України. Його творили тисячі і тисячі прославлених і незаслужено забутих літераторів, музикантів, акторів, лікарів, священиків. Їхньою подвижницькою працею державність України з давнього спогаду перетворилася на живу мрію, а мрія стала політичною програмою. Історичні обставини, пов’язані з поразкою імперій у Першій світовій війні, дали Україні унікальну  можливість реалізувати свою державність.  

На жаль, шанс тоді було втрачено. Головна причина: тогочасним українським політикам забракло єдності. І не знайшлося тоді політиків, які могли б об’єднати народ для протистояння московській навалі.  Втрата незалежності мала наслідком і втрату соборності. Україну знову поділили чужі держави, а над нашим народом нависла ніч бездержавності, в якій проти нього коїлися тяжкі злочини. 

Але продовжувала жити велика надія. І коли наприкінці двадцятого століття випав новий шанс для України здобути державну самостійність,  ми знову згадали про єдність як про головну запоруку незалежності.  

21 січня 1990 року «живий ланцюг» мільйонами рук поєднав Львів із золотоверхим Києвом. Як видимий знак того, що настала черга відновлення незалежності держави. Нація згадала свій історичний досвід і оперлася на нього. Так постала незалежна Україна, єдина і неподільна, від Чернігова до Криму,  від Ужгорода до Луганська.  

Україна здобула незалежність, але в Кремлі точно з цим не збиралися миритися. І буквально з моменту проголошення нашої незалежності почалися спроби відновлення російської імперії. З висоти теперішнього досвіду ми можемо точно назвати ці спроби початком гібридної війни проти України. Знаряддям для ворога стали українські політики, які малювали карту з поділу України, ділили її на російськомовну і українськомовну. І вони байдуже дивилися на те, як розкрадали армію, допомагали зав’язати на шиї економіки «газовий зашморг» кабальних контрактів.

І час істини настав у 2014-му. Україна твердо ступила на шлях зміцнення своєї свободи, своєї незалежності, на шлях до Євросоюзу, на шлях до НАТО. І щоб змусити нас зректися цього вибору, Москва анексувала Крим і спробувала роздробити нас на частини, аби легко проковтнути. Перед нами знову постала загроза втрати соборності і незалежності. Але ціною великих жертв, ціною великих зусиль українського народу ця загроза відведена. І у жорсткому протистоянні з терористами, з російськими найманцями і з частинами регулярної російської армії ми з вами зупинили ворога. А гаслом нашим було: «Єдина країна».

Україна зміцніла, Україна продемонструвала впевненість у своїх силах.  І в День Соборності ми щиро звертаємося до наших земляків, які живуть в кордонах України, але на тимчасово окупованих територіях Криму, частини Луганської та Донецької областей. Ми ніколи про вас не забуваємо. Ми кожного дня працюємо для того, щоб наблизити день вашого звільнення від ворожого ярма.

Для досягнення наших цілей нам потрібно берегти і зміцнювати нашу українську єдність і соборність. А тому всім має бути чітко зрозуміло – Україна є унітарна держава, з однією державною мовою - так записано в українській Конституції. Жодних федерацій і ніяких спеціальних статусів. Єдина незалежна соборна Україна!

А ще ми твердо знаємо, яким має бути фундамент нашого дому. Ми знаємо, що у нього є ще одна незамінна опора, основа нашої духовної незалежності. Ми не можемо йти обраним нами шляхом, якщо українська православна громада розділена. Маємо позбавити ворога такого інструменту – інструменту послаблення нашої державності, інструменту –як залежність церкви від Москви, від впливу країни-агресора.

У різдвяні дні  ми отримали радісну новину, яка ще більше зміцнила нашу віру і силу. Створення Православної Церкви України ще раз продемонструвало силу єдності. Ми вкотре пересвідчилися – коли ми єдині, для нас немає нічого неможливого. Те, що роками десятиліттями, століттями здавалося недосяжним - збулося. Прийшов час, щоб на цьому духовному фундаменті, непідвласному жодним підступам ворога, ми продовжили будувати спільний мирний, процвітаючий, спільний для всіх український дім.

Томос – це ще один символ нашої незалежності і державної, і духовної. І я хочу нагадати слова, з якими Вселенський Патріарх звернувся після підписання Томосу до митрополита Київського і всієї України Епіфанія, а за його посередництвом до українського народу і всього світу: «Дорогий наш брате, цього чудового історичного дня у священному осередку православ’я з нами перебувають князь Володимир, княгиня Ольга, а з ними разом усі нащадки української землі. Всі ті, хто стояв за свої очевидні права; хто завзято боронив їх як окремі права українського народу, як уселюдську справедливість, але також як і права особи».

Княгиня Ольга, князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий і Володимир Мономах – це є київські, українські, а не московські, російські володарі. Рівноапостольний Володимир охрестив свій народ у Києві, де тисячоліттями все стоїть на своєму місці: і фундаменти Десятинної церкви, і Свята Софія, і храм Спаса на Берестові, і Києво-Печерська лавра. Золотоверхий Київ в нашій традиції давно став «новим Єрусалимом».

Так називав наш Київ і митрополит Володимир Сабодан, заповідаючи своєму наступникові об’єднатися з усіма православними України в єдину помісну церкву. Варто, щоб до цих слів щирого християнина і патріота нашої землі прислухалися всі, хто сьогодні  вирішує, ставати членами Православної Церкви України, чи залишатися в церкві московській.

Ми хочемо і робимо так, щоб цей вибір і далі відбувався в мирі і спокої, без насильства.

Я хочу подякувати Верховній Раді України і її Голові Андрію Парубію за те, що Парламент України підтримав моє звернення до Вселенського Патріарха щодо надання нам Томосу, а зараз прийняв необхідну законодавчу базу для того, щоб мирно відбувався процес. Днями я підпишу закон, який гарантуватиме винятково мирні та добровільні переходи парафій в чіткій, визначеній законом України процедурі.

Дорогі співвітчизники!

«Разом з власної волі з 1919 року» – під таким гаслом Україна сьогодні відзначає столітній ювілей Акту Злуки.

Але ми перебуваємо напередодні важливого народного волевиявлення. Сто років історичного досвіду заохочують нас до правильних висновків з минулого. Ми знаємо про безпрецедентний масштаб підготовки Кремля до втручання у вибори. І з цим стикаємося, до речі, не лише ми, вся Європа, увесь світ. Але немає сумнівів у мудрості нашого народу, у його єдності на шляху, яким ми йдемо у майбутнє.

Наш шлях – це дорога до Євросоюзу, до НАТО, до миру і добробуту. Ми з вами зберегли державу, зцементували її фундамент і довели, що здатні здобувати перемоги на нашому власному шляху.

Ми відродили українське військо у небачений в історії термін. Сьогодні Збройні Сили України – це сотні тисяч належно підготовлених, озброєних і забезпечених усім необхідним воїнів, вихованих на українських військових традиціях.

Наш європейський курс, попри активну протидію Росії на дипломатичному фронті, дозволив нам з вами добитися ратифікації Угоди про асоціацію усіма країнами Євросоюзу і запустити роботу поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. ЄС уже став найбільшим торговельним партнером України.   

На черзі – прихід в Україну потужних інвестицій,  пришвидшення темпів розвитку нашої економіки. Про це вже завтра говоритиму в Давосі на зустрічі з керівниками держав та великих світових компаній.   

Рівень зростання ВВП за підсумками 2018 року складе 3,4%. Це не так багато, але – це є максимальний показник за сім років.  Інфляція знизилася до 9,8%. Вона ще доволі висока, але це – найнижчий показник за п’ять років. Золотовалютні резерви зросли майже до 21 млрд доларів. Це - п’ятирічний максимум.

Що означають ці сухі цифри?  Вони означають, що найгірше вже позаду. Що криза, спричинена війною, економічною агресією та блокадою з боку Росії – відступає. Відступає завдяки спільним зусиллям влади, суспільства, бізнесу. Що відновлення економічного зростання відкриває можливості і до відновлення рівня життя. Що це вже зовсім недалека перспектива, року-двох, від сили трьох, коли, нарешті, плоди реформ стануть відчутними для абсолютної більшості суспільства.

Створення армії та відновлення економічного зростання;  асоціація з Євросоюзом і безвізовий режим;  децентралізація і Томос; курс на вступ до НАТО та Євросоюзу – це чіткі та системні, послідовні кроки відповідно до нашої довготривалої стратегії. А перехід до європейської якості життя українців – це є головний зміст нашої державної політики, яка спирається на єдність нашого народу.

Європа – це високі стандарти життя, а НАТО – надійна гарантія безпеки.

Ми єдині і вільні. Жодна імперія нас не зможе більше розділити. Ми йдемо своїм шляхом. І на цьому шляху армія боронить нашу землю, мова боронить наше серце, а віра боронить нашу душу. У нас є підстави впевнено дивитися у майбутнє.

Дозвольте завершити словами великої Ліни Костенко:

Не допускай такої мислі,

що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразку.

Ми з вами точно переможемо!

Слава Україні! 

 

Виступ Президента на заході, присвяченому 4-й річниці вшанування захисників Донецького аеропорту20 січня 2019 року - 10:28

20 січня 2019 року - 10:28

Виступ Президента на заході, присвяченому 4-й річниці вшанування захисників Донецького аеропорту 

 

 

Шановні військовослужбовці!

Шановні родини героїв!

Дорогі співвітчизники!

У багатьох країнах світу є легенди про невелику групу хоробрих воїнів, які ціною власного життя зупинили ворога… Які надихнули на боротьбу сучасників, а нащадкам - дали приклад мужності і самопожертви.

Нам з вами випала честь жити в один час із неймовірними героями, які вже стали легендою. Але вони, герої, не міф, а чиста правда.

Запекле протистояння українських воїнів з російськими агресорами в Донецькому  аеропорту завершилося наприкінці січня. Не витримали стіни. А от українські воїни вистояли, не зламалися, не зігнулися і здобули безсмертну славу. І тому – перемогли!

У слові «кіборги» звучить наше захоплення їхньою залізною стійкістю.

Єдність і рішучість дати відсіч російському агресору небачено зміцніли у дні, коли кожен українець, затамувавши подих, слідкував за бойовими діями в Донецькому аеропорту.

Біль і вдячність спонукають нас пам’ятати про всіх, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України… За звільнення української землі. Про цих людей вже складено легенди, написано книги, знято фільми.

Низький уклін вам, отці і матері, дружини і чоловіки, брати і сестри, доньки і сини «кіборгів» - хлопців з плоті і крові, які виявилися міцнішими за бетон і залізо.

І не знайти слів, якими б можна було б омити ваші сльози. Але знайте - вашою родиною зараз стала вся Україна, увесь наш народ, до священного літопису якого ваші сини увійшли навіки.

Захисники Донецького аеропорту заклали основу для нашої перемоги. І вона прийде.

І дай Боже, щоб одного вже мирного дня на мирному і звільненому Донбасі всі ми з вами зібралися на злітній смузі Донецького аеропорту. Біля його терміналів. Біля знаменитої вежі. Щоб ми стали там і просто помовчали. Просто постояли, вслухаючись у відлуння жорстоких боїв. І щоб хоча б на секунду уявили і пропустили через себе те, через що пройшли наші воїни-кіборги.

Вірмо - Україна не зійде з власного шляху, який обрала.

Вірмо - українці схилять свою голову тільки вшановуючи своїх героїв, і ні перед ким іншим.

Вірмо - ми точно подолаємо усі труднощі і дійдемо до мети. Мети, яка полягає у побудові вільної, незалежної і справедливої держави, члена Європейського Союзу та НАТО.

Вічна пам'ять полеглим захисникам Донецького аеропорту.

Ніколи не забудемо героїчного подвигу і не пробачимо ворогу. І не зрадимо того, у що віримо і за що боремося.

Відбудуємо аеропорт Донецька, і на його високій диспетчерській вежі завжди майорітиме український прапор, який «кіборги» піднімали знову і знову під кулями і снарядами.

Аеропорт стане кращим, сучаснішим. Там злітатимуть і сідатимуть літаки звідусіль. І завжди будемо пам’ятати наших героїв.

Вічна пам'ять полеглим героям!

Слава живим захисникам Донецького аеропорту!

Слава Україні!

 

 

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні16 січня 2019 року - 21:35

16 січня 2019 року - 21:35

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні 

 

 

Ваші Високоповажності,

Шановний пане Спікере, Шановний пане Прем’єр-міністре,  

Ваше Блаженство,

Пані та панове, 

Дорогі друзі,

Прийміть мої щирі привітання з Новим роком!

Нехай цей рік принесе всім нам те, чого всі люди на нашій планеті найбільше прагнуть, і за що ми, українці, молимось ось уже майже п’ять років - мир.

Лише ті, хто пізнав, що таке війна, розуміють справжню ціну миру.

Але мир – це не просто відсутність війни.

Мир - це ще й свобода, це можливість бути господарем на своїй землі.

Це - право вільно обирати і визначати своє власне майбутнє.

А тому мир і свобода для нас нероздільні.

Для нас, українців, це зовсім не абстрактні, а гранично конкретні цінності.

Ми точно знаємо, за що ми боремося.

І в цьому наша сила. На відміну від тих, хто хоче нас позбавити нашої свободи і миру.

 

Ваші Високоповажності,

Майбутнє світоустрою твориться у нас на очах.

І саме Україні випало бути на вістрі сутички цивілізацій, на передовій захисту наших спільних цінностей, боротьби добра і зла.

Лише повернувши Україні її територіальну цілісність в міжнародно визнаних кордонах, ми відновимо віру у верховенство міжнародного права.

Лише припинивши російську агресію, ми врятуємо світ від виплеканого в Кремлі вірусу реваншизму, вірусу неоімперіалізму.

Я хочу, щоб світ про це знав.

Я хочу, щоб світ почув, що 1 січня, у день, коли всі відзначали свято Нового Року, на Донбасі від обстрілу російських агресорів загинув український воїн – Микола Голубєв.

У грудні йому виповнилося 20 років.

У нього все життя ще було попереду. Але російський агресор, який прийшов на українську землю, забрав його.

Я кажу вам про це тому, що це – сьогоднішні реалії України.

Це те, з чим пов'язаний кожен мій день як Президента України та як Верховного Головнокомандувача українських Збройних Сил уже майже чотири з половиною роки.

Це те, за що щодня болить моя душа і з чим я ніколи не зможу змиритися і прийняти.

А тому я прошу, щоб ви, інформуючи свої столиці, незалежно від того як ваші уряди голосують за резолюції по Україні в міжнародних організаціях – доносили правду про неоголошену війну Росії проти України.

Про те, що своєю самопожертвою українці захищають мир в Європі.

Що зупинятися лише на Україні в Кремлі не планують.

Що в Україні Росія випробовує свої новітні технології гібридної війни. І лише питання часу, де Кремль їх застосує завтра.

В Москві добре розуміють стратегічну цінність України з точки зору реалізації своїх імперіалістичних фантазій.

Розрахунок простий: що Україна впаде, що Україна не втримається.

Якщо не втримається Україна – це лише підживить російські апетити в інших куточках Європи і світу.

Методи російської агресії міняються. Незмінно стабільним залишається одне – відсутність прагнення до миру.

Вже чотири роки Кремль відмовляється виконувати свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей, під якими сам підписався.

Останнє оголошення про припинення вогню – загалом вісімнадцяте – знов було порушене російською стороною.

Кремль і надалі тримає у своїх тюрмах українських заручників – як в самій Росії, так і на окупованих нею українських територіях.

Серед них – 24 українських моряки – військовополонені. Жодний судовий фарс не допоможе Росії приховати акт відкритої агресії проти України на морі, в нейтральних водах Чорного моря.

Серед них – лауреат премії імені Сахарова Олег Сенцов та український патріот Володимир Балух, який здійняв над своїм будинком в Криму прапор України.

Серед них – кримські татари – представники народу, який через російську окупацію Криму переживає сьогодні другий геноцид, другу депортацію.

Водночас, розуміючи, що українська армія протягом останніх років якісно зміцнилася, і усвідомлюючи, що будь-яка подальша спроба військового вторгнення закінчиться для окупантів плачевно, в Кремлі основну ставку сьогодні роблять на підрив України зсередини.

2019 рік з цієї точки зору буде визначальним. В Кремлі до цього готувалися ретельно і довго.

Не є секретом що планують у Москві. Керівництво Росії цього особливо й не приховує – провести на президентських і парламентських виборах в Україні підконтрольну собі владу в цьому році.

Мета також цілком зрозуміла – зупинити демократичний розвиток України, її рух у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції, повернути її у так звану «російську сферу впливу».

І це не просто наші прогнози.

Операція з впливу на українські вибори Росією вже ведеться повним ходом.

У цьому зв’язку я б хотів запевнити у тому, що як Президент, зроблю все від мене залежне, щоб по-перше, російський вплив на наші вибори мінімізувати.

А по-друге – створити всі умови для проведення в Україні вільних і чесних виборів, відповідно до найвищих міжнародних стандартів.

З цією метою ми запросили для спостереження за президентськими виборами спостерігачів від авторитетних міжнародних організацій та окремих держав.

 

Дорогі друзі,

До 2019 року готувалися не лише у Кремлі.

Готувалися до цього особливого року і ми в Україні.

Незважаючи на тривалу війну, ми запустили і успішно втілюємо найбільш масштабні та найбільш глибокі зміни і реформи у нашій історії.

Ми досягли вагомого прогресу в модернізації економіки  і це було визнано всіма. Я хочу подякувати вам за це. В модернізації інфраструктури.

Ми запустили широкомасштабні реформи у бюджетній сфері, сфері приватизації, освіти, охорони здоров’я, пенсійної системи, децентралізації та багатьох інших.

Дуже важко знайти сферу, яку ми не реформуємо.

Ми дали перший рішучий бій епідемічній корупції в Україні – створили надійний фронт незалежних антикорупційних органів, включно з Вищим антикорупційним судом.

Ми очистили "стійло" корупційних схем і в енергетиці, і в державних закупівлях.

Ми приборкали інфляцію, зменшили бюджетний дефіцит та забезпечили стійку макрофінансову стабільність.

Ми впевнено виходимо на траєкторію економічного зростання. Дали старт цифровій економіці. І сміливо та впевнено розраховуємо на прихід потужних іноземних інвесторів в Україну.

Звісно, що досягти цього за короткий проміжок часу було б надзвичайно складно якби не допомога наших партнерів, у першу чергу країн Великої сімки.

Висловлюю вам щиру вдячність за підтримку, передусім на рівні головування.

Допомагаючи Україні, ви взяли на себе велику відповідальність – допомогти Україні вирватись з капкану колишнього радянського, а нині «русского мира» і перетворити нашу державу на простір свободи і процвітання.

І ми впевнено йдемо цим – своїм – шляхом.

Це шлях побудови демократичної, правової, європейської держави, яка чітко і цілеспрямовано прямує до членства в Європейському Союзі і НАТО.

Це шлях нашого національного консенсусу, національної ідеї.

Я впевнений, з цього шляху ми вже не звернемо.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі з ЄС є нашим дороговказом повномасштабної економічної інтеграції до спільного європейського ринку.

Україна успішно впроваджує докорінні зміни у сфері безпеки і оборони держави.

Українська армія вже увійшла у десятку найпотужніших армій Європи.

Прийнятий у минулому році закон про національну безпеку ще більш швидкими темпами наближатиме нас до стандартів НАТО.

Тим більш, що тепер пріоритет майбутнього членства в ЄС і НАТО буде зафіксований безпосередньо в Конституції.

Сподіваюся, що цю мою ініціативу ближчим часом у другому читанні підтримає український Парламент.

Це стане нашим додатковим запобіжником проти будь-яких спроб реваншу.

Хотів би адресувати особливі слова вдячності Сполученим Штатам – нашим стратегічним партнерам. В Україні ми високо цінуємо трансатлантичне лідерство Вашингтону у питанні протидії російській агресії та підтримки України.

Без перебільшення історичним стало рішення надати Україні «Джавеліни». Психологічний ефект захистив, врятував десятки життів українців.

Це надало довгоочікуваний сигнал і для наших партнерів.

Минулий рік не дав російському агресору шансу зіскочити з гачка санкцій, які, попри браваду Кремля, боляче б’ють по його амбіціях і апетитах.

Вони не лише послабили машинерію російської агресії, але й дали Україні дорогоцінний час для того, щоб зміцніти – як політично, так і економічно та військово.

Цьому сприяла й наша тісна координація з Берліном і Парижем – надійними партнерами України по Нормандському формату.

Слова моєї особливої вдячності належать Канцлеру Ангелі Меркель.

Важко переоцінити те, що було зроблено нею, аби уникнути катастрофічних, як для України, так і для Європи сценаріїв.

Холодним душем для Москви стала єдність і солідарність світу з Україною у відповідь на «азовську атаку» Росії.

Я вдячний всім, хто підтримав нас у цей складний момент. Передусім тим державам, які стали співавторами і проголосували за дві важливі резолюції на Генеральній Асамблеї ООН – про права людини в Криму і проблему мілітаризації Криму і частин Чорного і Азовського морів.

Ваша позиція ще раз засвідчила, що за агресію Кремль платитиме високу ціну.

І настане день, коли ця ціна виявиться непідйомною для Кремля.

І тоді ми повернемо і тимчасово окупований Крим, і окуповану частину Донбасу.

Те, що це неодмінно станеться, підтверджує шлях України до відновлення історичної справедливості – встановлення автокефальної Православної Церкви України. І майже всі з вас привітали український народ з цією важливою подією. Дякую всім вам за вітання.

Дорога до Томосу була тривалою, непростою, ця дорога була тернистою. Але ми її пройшли з гідністю.

Глибоко і щиросердечно вдячний всім залученим у цей непростий процес – від влади церковної, до влади світської.

Лише з часом можна буде зрозуміти історичний масштаб цієї події.

Це другий акт незалежності України, нашої духовної незалежності.

 

Ваші Високоповажності,

Рік, що настав, буде доленосним не лише для України.

На жаль, кількість «гарячих точок» на планеті продовжує зростати.

Не випадково, що значна їх кількість знаходиться в межах або ж по сусідству з Європою.

Важко не помітити в низці подій, за допомогою яких останнім часом здійснюються спроби розхитати єдність Європейського Союзу, руку одного автора.

Цілком очевидними є спроби цього автора «перезапустити» заготовлені раніше, або ж створити нові конфлікти по периметру ЄС – починаючи від України та Молдови, Кавказу, Західних Балкан, Близького Сходу та Африки, і закінчуючи безпосередньо деякими країнами ЄС.

Як очевидним є й те, що цей режисер сидить у Кремлі.

Тому для всіх нас надзвичайно важливо не лише усвідомити це, але й перестати розглядати виклики, які стоять перед світом, у відриві один від одного.

Світ та його безпека сьогодні взаємопов’язані між собою як ніколи раніше.

Тому те, що відбувається сьогодні в Україні, прямо стосується країн, які знаходяться за тисячі кілометрів від неї. І навпаки.

А тому допомагаючи Україні вистояти, ви, наші партнери, інвестуєте у власну майбутню безпеку, у власне мирне майбутнє.

Переконаний, що ті, хто вирішив кинути виклик сучасному світовому порядку, безсилі проти нашої єдності та солідарності.

В них – наша сила і запорука перемоги.

Хотів би подякувати усім вам за вашу важливу підтримку України.

Дякую вам, що ви разом з нами проживаєте і радісні, і трагічні дні. Що ви з нами і в час успіхів, і в час невдач.

Зі свого боку бажаю всім країнам, які ви представляєте, миру, добробуту і процвітання.

Слава Україні!

 

Виступ Президента України після Різдвяної Літургії в Софійському Соборі

7 січня 2019 року - 12:43

Виступ Президента України після Різдвяної Літургії в Софійському Соборі 

 

 

Ваше Блаженство!

Ваше Високопреосвященство!

Всечесні отці!

Дорогі українці!

Христос народився!

Ці слова говорить сьогодні вся Україна. В них традиційно лунає надія на мир, надія на щастя, надія на справедливість. Але цього року у голосах українців набагато більше переможності і впевненості. Бо напередодні Господь явив нам справжнє Різдвяне диво.

Цього року Різдво для нас – особливо велике й урочисте. Свято подвійне – Православна Церква України отримала Томос про автокефалію.

Нашу давню Церкву, історія якої сягає часів рівноапостольного князя Володимира, ми, нарешті, визволили з московської неволі. І вона, рівна між рівними, наша Церква, увійшла у родину, яка тепер складається із п’ятнадцяти незалежних православних церков.

«Над вертепом зірка ясна світлом засіяла…», - як ми щойно співали тут у відомій колядці.  А українська зірка засяяла у «сузір’ї незалежних та рівних національних Церков». Саме таким сузір’ям, за словами Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, і є світове православ’я.

Отже, вперше світлий день Різдва Христового ми святкуємо у автокефальній Православній Церкві України в стінах Святої Софії.

Вперше її Предстоятель Блаженнійший Епіфаній вчора  співслужив з Вселенським Патріархом Варфоломієм і отримав з його рук Томос – як грамоту про визнання самостійності нашої української Церкви.  Хто хоче в цьому переконатися, буде  мати можливість прочитати це.

Тепер цей історичний документ – одна із найголовніших наших українських реліквій. От довгоочікувані слова Томоса: «Однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться в межах політично сформованої та цілковито незалежної держави України разом із священними митрополіями, архієпископіями, єпископіями, монастирями, парафіями та всіма в них церковними установами, котра знаходиться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, - існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною та самоврядною. Ми закликаємо всі світові Православні Церкви визнавати її як сестру та згадувати під іменем «Святіша Церква України», - як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ». А серце Києва – це є Свята Софія.

Я вітаю вас з цим!

Ці тисячолітні стіни дочекалися, нарешті, на подію, про яку мріяло точно не одне покоління українців. Мріяло, молилося. І це стало можливим не лише зусиллями мене грішного і моєї команди, не лише зусиллями наших ієрархів  церков, які продемонстрували єдність. Це стало можливим зусиллями десятків мільйонів українців, які в Україні і по всьому світові молилися, молилися багато поколінь, щоб Господь нам подав незалежну, автокефальну помісну церкву. І Господь почув нас. І сьогодні ми святкуємо це.

І тепер перша після Томосу служба відбувається саме тут, під покровом Богородиці Оранти – Нерушимої Стіни, яка довгі століття берегла цей собор, берегла Київ. Оранта, яка берегла всю Україну.

Створення автокефальної Православної Церкви України і є запорукою нашої незалежності. Це – основа основ нашої духовної свободи. Ми розірвали останні пута, які прив’язували нас до Москви з її фантазіями про Україну як канонічну територію Російської православної церкви. Цього немає і вже не буде

В кожного з нас є трохи від Фоми Невіруючого, який все ставить під сумнів. Але не раз вже переконувалися, що для нас немає нічого неможливого, коли ми солідарні, коли ми всі діємо спільно як єдина українська політична нація. Це стосується не лише Томосу, але й Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Це стосується і безвізового режиму, і енергетичної, газової незалежності від Росії… Рівно, як і інших надскладних завдань, які ми вирішували протягом останніх п’яти років в рамках нашої української, європейської та євроатлантичної державницької стратегії.

Відтак і в майбутньому збудеться те, чого ми так прагнемо і що лише на перший погляд виглядає непосильним. Як в Україні кажуть: якщо навіть очі бояться, а руки роблять. І буде результат! Прийде і перемога, прийде мир. А Україна – країна успішна, країна заможна, країна щаслива, і країна радісна стане членом Євросоюзу і НАТО.

Дорогі співвітчизники!

Слово «Томос» не просто увійшло до української мови. Слово «Томос» стало словом року. Цей факт є надзвичайно красномовним. Адже мову творить народ, і він вводить в обіг лише важливі терміни, без яких ніяк вже не можна. Томос додався до таких неологізмів, як Євромайдан, кіборг, безвіз… Це все частина нашої з вами великої історії.

Від усього серця вітаю вас і кожного з вас зі святом Різдва Христового, зі святом народження Спасителя.  Вітаю з Томосом про автокефалію весь український народ. Незалежно, до речі, від віросповідання, бо це основа духовної незалежності нашої держави.

Бажаю всім радості, миру та віри всім українцям, усій нашій єдиній родині.

Нехай наша спільна молитва і щирі побажання утверджують добро та любов на нашій землі!

Христос народився!

Промова Президента з нагоди вручення Томосу про автокефалію Православній Церкві України
6 січня 2019 року - 11:11

Промова Президента з нагоди вручення Томосу про автокефалію Православній Церкві України 

 

 

Щойно завершилася велика історична справа, в якій Господь Бог був з нами – з українцями. А ми, українці, були з Господом Богом. Автокефальна православна церква України нарешті отримала Томос від Вселенського Патріарха, від Матері-Церкви.

Господь побачив та оцінив наполегливу боротьбу українського народу за свою самостійність. Він почув наші молитви. Він належно воздав нам по трудам нашим і йому стало так угодно, щоб Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій і Синод константинопольської Церкви-Матері сказали омріяне, довгоочікуване «так» незалежній Церкві України.

Сьогоднішня подія в історії нашої крани збережеться в одному ряду з Володимировим хрещенням і з проголошенням незалежності України. Православний світ запам’ятає день, коли до родини церков-сестер увійшла рівноправна Церква України.

Наша країна довго торувала шлях до цього дня. І недарма вчора Його Всесвятість згадав у своєму виступі і Ольгу – першу нашу княгиню християнку, і рівноапостольного князя Володимира-хрестителя. А ще задовго до них святий апостол Андрій ногами стояв на київських горах і «очі його Україну бачили, а уста – благословляли. І насіння віри він у нас насадив». Це, до речі, цитата із рішень нашого православного Собору 1621 року.

Протягом понад тисячі років береглася і множилася київська християнська традиція. Сьогодні наша православна Церква готова до самостійного буття. Український народ дякує Богу і те, що сталося – це справжнє диво, яким ми завдячуємо волі Творця.

Ми радіємо з того, що Вселенський Патріарх як духовний провідник сотень мільйонів православного люду, як постать глобального масштабу почув наш голос і наші прохання. І невтомна праця Його Всесвятості на духовній ниві назавжди залишиться в історії церкви і в історії народів, особливо православних.

А Томос для нас - це фактично ще один акт проголошення незалежності України. Він довершить утвердження самостійності Української держави, укріпить релігійну свободу, міжконфесійний мир. І він посилить права і свободи громадян, особливо тих, які перебували поза спілкуванням із Вселенським православ’ям і яких несправедливо таврували неканонічністю.

Його Всесвятість цими днями особливо наголошує на важливості відновлення спілкування мільйонів і мільйонів українських вірних з повнотою світового православ`я. Крім того, для нас українців власна Церква - це гарантія нашої духовної свободи. Це запорука суспільної злагоди.

І я як Президент гарантую від імені держави, що Україна поважатиме релігійний вибір і свободу віросповідання кожного громадянина.

Я вітаю всіх небайдужих з постанням автокефальної Православної Церкви України. І я дякую кожному, хто невтомно працював над її становленням, творив єдність і відновлював справедливість!

Свята Софія, премудрість Божа була з нами і ми виконали свій обов’язок перед минулими і перед наступними поколіннями.

Слава Господу Богу!

Слава Україні!

 



Создан 17 фев 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником