Промови Петра Порошенка за вересень 2018 ріку.

 

Промови Петра Порошенка за вересень 2018 ріку.




Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2018 році»20 вересня 2018 року

Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2018 році» 

 

 

Дорогі співвітчизники!

Шановні народні депутати!

Високоповажні представники дипломатичного корпусу!

Ваші блаженства, преподобні отці!

Сьогодні у цій залі Верховної Ради України голосуватимуть за зміни до Основного закону про незворотність курсу на набуття членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Користуючись нагодою, закликаю всіх вас, шановні народні депутати, підтримати цю ініціативу та скерувати цей документ на експертизу до Конституційного суду. Цей проект цілком і повністю відповідає нашим національним інтересам і відповідає настроям більшості нашого суспільства.

У п’ятницю на Яворівському полігоні завершилися наймасштабніші міжнародні навчання «Репід Трайдент». Військовослужбовці 14 країн, 10 з яких країни-члени НАТО, відпрацьовували спільні дії у разі наступу «однієї із сусідніх країн». Ми ще раз продемонстрували усім нашим партнерам, що до НАТО йдемо не з порожніми руками, а як солідний партнер з вагомим внеском у загальну справу континентальної та трансатлантичної безпеки.

1 вересня виповнився рік, як набула чинності Угода про асоціацію з Європейським Союзом.  Завтра Україна видає десятимільйонний біометричний паспорт. Це, до речі, відповідь тим, хто, намагаючись применшити значення так важко здобутого безвізового режиму, тоді твердив, що ніби українцям він малоцікавий. 10 мільйонів українців уже отримали біометричні паспорти за цей короткий термін. Для українців відкрито вже майже дві третини країн світу. Ми й надалі будемо розширювати простір свободи руху для громадян України.

У понеділок своїм Указом я ввів в дію рішення Ради нацбезпеки та оборони не продовжувати Договір про так звану дружбу з Росією. МЗС направить ноту до Москви, а я подам до Парламенту відповідний законопроект, бо останнє слово в цьому питанні – за вами, за Верховною Радою України.

Із  Конституції пропонується викреслити норму, яка дозволяє базування Чорноморського флоту в Україні. Після того як ми повернемо Крим, російської бази у Севастополі точно більше не буде!  

Наприкінці серпня виконком СНД офіційно підтвердив, що Україна закрила представництво при статутних органах так званої Співдружності.

І ще одне, дуже важливе. Нарешті, до Києва прибули екзархи Вселенського Патріарха. Прибули готувати рішення про надання автокефалії Українській Помісній Православній Церкві. Це ми з вами робимо справу. І ми точно переможемо. Справу, яку митрополит Іларіон Огієнко називав ділом «повного розмосковлення» нашої церкви.

Нацрада з питань телебачення та радіомовлення оприлюднила звіт про дотримання радіостанціями квот на українську мову. Приємно констатувати, що абсолютна більшість радіокомпаній норми Закону перевиконує.

Дякую вам, шановні народні депутати, за те, що у першому читанні підтримали президентську ініціативу про зміни до військових статутів, які запроваджують довгоочікуване вітання «Слава Україні!», «Героям слава!». Я дуже сподіваюся, що до Дня захисника України, яке ми святкуємо 14 жовтня, ви це нововведення затвердите, а я його підпишу. 

Дорогі співвітчизники!

Перелічені події сталися протягом останнього місяця. Лише на слух, лише на перший погляд вони видаються різноплановими. Насправді, серед них немає нічого випадкового. Всі вони – частина нашої державотворчої проукраїнської та проєвропейської стратегії, яку ми з вами послідовно втілюємо в життя протягом останніх чотирьох років і, я твердо наголошую, будемо впроваджувати й надалі. Кожна з цих подій – це свідчення нашого розриву з колоніальним минулим. Кожна з них –  крок до нашої повної свободи від імперії.

Ми нарешті вибралися із лабіринтів багатовекторності. Ледве вискочили із смертельно небезпечної пастки позаблоковості. І від чотирнадцятого року твердо прямуємо своїм шляхом, і це шлях до Європейського Союзу та НАТО. Лише інтеграція України до євроатлантичного простору гарантує всім нам і мир, гарантує всім нам безпеку, і Україні незалежність, а українському народу підвищення рівня життя.

Це ми з вами збудували боєздатну армію. Ми повертаємо українській церкві гідне місце у світовому православ’ї.  Дуже важливо – ми нарешті захищаємо, розвиваємо і утверджуємо українську мову – складову сили та успіху нашого народу. І надалі будемо вживати дієвих заходів для зміцнення державного статусу української мови, посилення і поширення її в усіх сферах публічного життя.

Це дивно – саме під час твердої позиції щодо української мови окремі народні депутати покинули залу. Але нас ніхто не зупинить.  І дякую вам за рішучість. І дякую вам за єдність.

Армія, мова і віра – це не гасло. Це – формула сучасної української ідентичності. Армія боронить нашу землю. Мова боронить наше серце. Церква боронить нашу душу.

Напевно, за останні роки влада зробила, і це точно,  чимало тактичних помилок. І за це на мені особисто лежить частина відповідальності. Але я точно знаю, що ми нічим не схибили і не погрішили у питаннях стратегії! Зробити сильну та успішну Україну невід’ємною та безспірною частиною Європи без жодної перспективи повернення в зону російського впливу – це наша мета, наша амбіція, наша  з вами місія.

Чи є безповоротною наша стратегія? Наскільки їй загрожують реванш проросійських сил та безвідповідальність популістів? Як зробити так, щоб виборчий цикл не зупинив рух країни, або, ще гірше, не розвернув нас назад? Яким чином не змарнувати те, чого ціною великих випробувань досяг український народ? В який спосіб стратегічні успіхи конвертувати у зростання рівня життя людей?  Якими мають бути наші невідкладні дії у найближчий та наступні роки? Відповідям на ці питання і присвячене моє Послання – підсумкове у поточній каденції Президента, і з прогнозом на прийдешні роки. 

Епітети, якими ми характеризуємо зовнішнє та внутрішнє становище, залежать від того, де ми прописані, при владі чи в опозиції. Але при всіх поточних викликах та загрозах динаміка очевидна: ситуація всередині України і навколо нас – точно не така драматична, як у чотирнадцятому-п’ятнадцятому роках.

Ми стали стійкішими та сильнішими. Однак, насамперед, хотів би відверто наголосити на тому, чим більшість суспільства справедливо незадоволена.

Не вдалося завершити війну і відновити територіальну цілісність країни.

Унаслідок агресії втрачено 20% промислового потенціалу країни. Це, звичайно, спровокувало ефект доміно для всієї української економіки. Разом із агресивним закриттям Росією свого ринку для українських товарів – це спричинило глибоку соціальну кризу. Ми вистояли й відновили зростання. Однак, більшість українців поки що не відчули покращення добробуту, а рівень життя відновлюється повільно і нерівномірно і по регіонах, і по соціальних, і по вікових групах. Особливо незахищеними залишаються пенсіонери.

Ми створили антикорупційну інфраструктуру. В деякі нові органи вклали чималі фінансові ресурси, але поки що коефіцієнт їх корисної дії мене як Президента не задовольняє. Суспільство розчароване динамікою антикорупційної боротьби, і претензії людей абсолютно виправдані. 

Серйозних масштабів набула еміграція з країни. З цим викликом так чи інакше мали чи мають справу всі країни Центрально-Східної Європи, які в процесі євроінтеграції ставали частиною європейського ринку праці.

На жаль, влада допустила чимало прорахунків у кадровій політиці, а сміливі експерименти у цій сфері виявилися не достатньо ефективними.   

Темпи реформ зовсім не такі, як та швидкість, яку ми проектували на старті. Проблеми виявилися глибшими, спротив – сильнішим, рішення – складнішими. 

Соціально-економічні проблеми тягнуть за собою політичні наслідки. Це і загроза реваншу проросійських сил, і розквіт лівого популізму, і прояви правого радикалізму. Це – недовіра до державних інституцій, сумніви в ефективності демократичних методів управління, симпатії до анархії, або навпаки – авторитаризму.

На фоні високих очікувань у суспільстві сформувалося відчуття глибокого незадоволення. Навіть з тих, хто впевнений, що країна просувається в правильному напрямку, чимало таких, хто вважає, ніби ми рухаємося зигзагоподібно.

Я навмисне загострюю увагу на цих недоліках. І спеціально у структурі виступу поставив їх попереду здобутків. Сьогодні як ніколи потрібна відверта розмова. Тільки не ховаючи голову у пісок, тільки визнаючи реальні проблеми, ми можемо запропонувати суспільству реальний шлях їхнього подолання.

У той же час, - це не я сказав, а наші міжнародні партнери кажуть, - що за останні чотири роки в Україні відбулося більше позитивних змін, ніж за попередні 23 роки незалежності.

Ми зберегли країну. Кремлівська «барбароса», путінський бліцкриг, план «Русская весна» – все це захлинулося за лічені місяці.

Ми створили армію, яка звільнила дві третини території Донбасу, які були окуповані навесні 2014 року. Армію, яка локалізувала конфлікт і міцно тримає оборону на лінії фронту. Вона захищає країну по всьому периметру українсько-російського кордону.

Ми з вами зміцнили наш міжнародний авторитет і організували трансатлантичну коаліцію на підтримку України з режимом санкцій проти країни-агресора Російської Федерації. 

Ми звами підписали і виграли у Кремля дипломатичний бій за ратифікацію Угоди про асоціацію і поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з Європейським Союзом та почали, нарешті, отримувати від неї перші вагомі результати.

Зіскочили з російської газової «голки», на якій сиділи багато років Президенти, Прем’єри, Уряди. Здавалося, приречені були сидіти на ній вічно. Аж ні: вже два роки як не купуємо газу в Росії. А блискучий виграш позову проти «Газпрому» на 4,6 мільярди доларів у Стокгольмському арбітражі зняв з нас непосильний тягар кабальних газових угод 2009 року. Як відомо, завдяки ним, цим Угодам, Україна переплатила Кремлю десятки мільярдів доларів. 

Уникнули дефолту, з кінця шістнадцятого року – це теж наше досягнення. Відновили економічне зростання. Позавчора Держстат уточнив показники, що у другому кварталі ВВП збільшився на 3,8%. Так, це не та цифра, яка нас повністю влаштовує. Але це твердий показних економічного зростання країни.

Окремо, дуже важливо, що ми у гуманітарній сфері провели декомунізацію. Визнали на державному рівні армію УНР та Українську повстанську армію як учасниць національно-визвольних змагань. Чому ж це не робилося раніше? Сформували чітку політику національної пам’яті для зміцнення української ідентичності.

Істотно посилили позиції української мови на радіо, телебаченні, в кінематографії та книговидавництві. Я вчора мав можливість на львівському Форумі видавців в цьому переконатися. Якщо раніше була проблема як примусити українців не читати російських книжок, а читати українські. Сьогодні я вам можу твердо сказати – це  відбулося.

І якщо у вашому місті чи селі стали ремонтувати дороги й школи, освітлювати вулиці, вивозити сміття, вам безумовно поталанило з міським чи сільським головою. Бо потрібна дійсно кмітлива голова, щоб розумно розпорядитися тими коштами, які передані на місця, а сьогодні це більше 51% зведеного бюджету, внаслідок нашої програми децентралізації.

Позитивні зрушення, про які я щойно говорив, потребували відповідальних, часом складних рішень Парламенту, Президента, Кабінету Міністрів. Вдячний за спільну роботу народним депутатам, міністрам, Голові Верховної Ради Андрію Парубію і Прем’єр-Міністру Гройсману, Яценюку і всім, хто до цього доклався.

А всі разом ми маємо подякувати великому українському народові за ті дивовижні зміни, які стали можливими внаслідок  ратного подвигу на фронті і наполегливої праці в тилу над розбудовою країни.

Дорогі співвітчизники!

Безумовно, в короткому Посланні я не можу охопити все, тим більше що тематично воно присвячене питанням нашої європейської та євроатлантичної стратегії. До вашої уваги традиційно пропонуються аналітична доповідь, підготовлена Національним інститутом стратегічних досліджень. Я ж зупинюся насамперед на тих питаннях, які належать до безпосередніх функцій Президента. Найбільшу увагу хотів би приділити питанням зовнішньої політики та оборони, гарантіям суверенітету, прав та свобод громадян, загальній стратегії державного будівництва.

Почну з головного – з армії. Лише шість тисяч повністю готових до бою вояків весною 2014 року могли виставити Збройні Сили України, коли почалася агресія Російської Федерації проти нашої держави. І то, якби транспорт був з колесами, був з пальним, з акумуляторами. Це не докір військовим. Це – вирок політикам,  прем’єр-міністрам і міністрам оборони, які роками скорочували особовий склад, розпродували зброю, розтринькували майно, розбазарювали шпиталі, військові містечка, полігони, розкрадали землі. Ще б трохи, вони б і солдат пустили з молотка. От що називається «заробляти на армії». 

У результаті наші воїни вийшли захищати Вітчизну босоніж і голіруч проти найбільшої армії на континенті. Тим не менш, сконцентрувавши всі наявні на той момент ресурси, завдяки мужності воїнів і потужному волонтерському рухові, завдяки добровольцям – ми зупинили агресора.

Влітку чотирнадцятого чимало часу і чимало грошей приходилося витрачати на їжу одяг, взуття, аптечки, шоломи. Бронежилети для більшості військових частин були взагалі зняті з озброєння і не планували закупатись. Так само як і розгрузки, і інші найнеобхідніші речі. Збирали все це з миру по нитці. Сьогодні маємо взяти планку зовсім іншої висоти: нові технології, модернізація, доозброєння і переозброєння, точно перехід на стандарти НАТО з урахуванням нашого унікального досвіду відсічі агресії. Оновлення озброєнь відбувається на основі стратегії імпортозаміщення, в якій ми позбулися тотальної залежності від постачання комплектуючих із Російської Федерації. Лише уявіть собі, що тринадцятого року ця залежність для різних видів озброєнь досягала рівня від 50 до 70 відсотків.

Зробити необхідно в рази і на порядки більше зробленого. Дійсно, ми вийшли на рівень трьох відсотків ВВП на оборону. Це вперше за роки незалежної України і величезне досягнення. Це відчутно  для державного бюджету та економіки. Але – доволі скромно у порівнянні з військовими витратами країни-агресора. Наші оборонні потреби точно значно перевищують наші можливості. І ми маємо спільно з вами знайти нестандартні виходи.  Суспільство, Збройні Сили очікують проривних та системних рішень в сфері оборони. Вимагаю від військового керівництва нестандартних та асиметричних відповідей на будь-які сценарії та плани противника.

Наша армія стає армією нового покоління українців. Армія опановує сучасні форми протиборства у всіх сферах, як традиційних, так і нових, включаючи інформаційний та кіберпростір. Високоточні і далекобійні засоби вогневого ураження, високотехнологічна розвідка, ефективні системи управління, космічна підтримка, ешелонована ППО, потужні  створені нами  Сили спецоперацій, відновлені ВМС та інші ознаки сучасної армії мають стати і поступово стають реальністю в Україні.

Так, наші наміри амбітні, але реальні. Ми вже з цього року плануємо активну розробку, підготовку виробництва та закупівлі сучасного високоточного ракетного озброєння, високоточних боєприпасів для новітніх систем артилерії, бронетанкової техніки, високоточних інших засобів ураження. На порядок денний найближчого часу виходить нарощування оборони української частини акваторії та узбережжя Азовського моря.

Від Міноборони та Генерального штабу вимагаю прискорити досягнення оборонним сектором стандартів Північноатлантичного Альянсу, рівно як і повної оперативної сумісності з арміями країн-членів цього оборонно-політичного блоку.

Та у всіх перетвореннях на першому місці обов’язково мають бути люди. Особливі, надзвичайні люди, які обрали професію захисника Вітчизни. Люди – наші воїни, які щоденно ризикують собою на передових рубежах захисту держави. Тому на порядку денному – системні перетворення в кадровій політиці, можливостях для прозорого і справедливого кар’єрного росту, в військовій освіті, питаннях соціального забезпечення.

Грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил наступного року, відповідно до запропонованого мною рішення Ради національної безпеки і оборони, у Державному бюджеті має бути збільшене не менш ніж на 37%. У  жовтні почнемо здавати в експлуатацію нові гуртожитки для контрактників: 184 нових приміщення, у яких поселяться приблизно 23 тисячі воїнів-контрактників. Частина цього року, частина – на початку наступного року. Хочу ще раз нагадати, що джерелом для фінансування всіх цих об’єктів є кошти, які зусиллями правоохоронних органів та Генеральної прокуратури, були конфісковані у попередньої влади.

Крім того, планується інший соціальний проект – компактні квартири для сержантського корпусу, який також є основою Збройних Сил України. Це – частина процесу зміцнення і формування цього корпусу. Доречно нагадати, що ці та інші проекти втілюються у життя завдяки активній підтримці держав-партнерів, радників і інструкторів від збройних сил країн-членів НАТО.

Ми з вами повинні зробити все, щоб створити комфортні умови для досвідчених воїнів. Вмотивувати професіоналів укладати довгострокові контракти. Заохотити до повернення в армію тих, хто з різних причин звільнився. А взагалі – ми в неоплатному боргу перед нашими воїнами. І не існує взагалі такої суми, якою можна було б виміряти те, що вони роблять для нашої з вами держави. 

Нова армія повинна мати сучасну ідеологію. І тут зміни очевидні. Дерадянізація армії – це нові назви військових частин, нові вітання, нові знаки, нові традиції, нові свята, як День захисника України. Згадайте, чотири роки тому ми все ще святкували – 23 лютого.

Не всі наші оборонні плани вже виконано, не всі проблемні питання вирішені. Ми чітко бачимо слабкі місця, а питання національної безпеки і оборони держави залишаються для мене як для Президента, і для всієї нашої команди абсолютним щоденним пріоритетом.

Дорогі українці!

Найнадійнішими союзниками Збройних Сил України у захисті Батьківщини є наші дипломати, які діють у надзвичайно складних умовах. Їхня робота потребує неабиякого досвіду і хисту. 

Світ лихоманить, глобальна та регіональні системи безпеки не ефективно працюють, є під великою загрозою. Україна перебуває в епіцентрі процесів, які визначають майбутнє континенту та світу. І я хотів би подякувати Парламенту, Уряду, який вніс цей проект, за прийняття відповідного Закону «Про дипломатичну службу», різке збільшення фінансування української дипломатії. Бо завдання, яке стоїть перед українськими дипломатами – надважливе.

Російська агресія заскочила Захід зненацька. Проігноровані були усі важливі сигнали: і провокацію на Тузлі; і відверто агресивний виступ російського президента на Мюнхенському безпековому форумі 2007 року, де він в принципі всіх про все попереджав; і напад у 2008 Росії на Грузію; і перша реакція на окупацію Криму виявилася напрочуд млявою та беззубою. Та навіть тепер  –  після тисяч спричинених Росією жертв на Донбасі, після  трагедії MH17, після Сирії, після  Солсбері – на Заході чимало охочих зазирнути Путіну в душу, чи ще не знаю куди.

І мені цікаво – а що ви хочете там побачити, панове? Все ж і так у всіх на очах. Росія підтримує праві та ліво-популістські рухи, роздмухує євроскептицизм, втручається у вибори по всьому світу, втручається у референдуми, як це було в Нідерландах. У такий спосіб Кремль просуває свої альтернативні порядок денний, свої альтернативні цінності, сподіваючись на те, що Заходу дедалі складніше буде тримати єдину позицію щодо Москви.

Глибоко помиляється той, хто думає, ніби російська агресія автоматично забезпечує нам автоматичну підтримку Заходу. Це не так. І за підтримку треба щоденно боротися. І за ці чотири з половиною роки нам вдалося не просто створити та зберегти потужну трансатлантичну коаліцію на підтримку України, а й значно розширити і зміцнити її. Принцип «нічого про Україну без України» став аксіомою міжнародної політики. Пропозиції його порушити і домовитися у нас за спиною час від часу фактично випливають кожного місяця і тут же нами гасяться.

І ніхто більше не заперечує нашу європейську ідентичність. Протягом наступного року планую перевести у практичну площину реалізацію моїх ініціатив щодо інтеграції України до Цифрового спільного ринку, Енергетичного Союзу, а також поглиблення співробітництва у митній сфері.

Але, щоб рухатися далі, перш за все нам треба від першої до останньої літери виконати Угоду про асоціацію. Швидкість її реалізації наразі недостатня, і я закликаю Парламент і Уряд набрати кращий темп. Готовий бути партнером у цьому процесі. Тим більше, що Угода щодня доводить свою дієвість і правильність. Частка Євросоюзу в експорті коливається від сорока двох до сорока трьох відсотків, і це вагомий компенсатор тих втрат, які через війну, економічну блокаду та закриття ринків спричинила нам Росія. Вагомий, але недостатній.

Саме тому минулого місяця під час щорічної наради керівників закордонних дипломатичних закордонних установ піддав критиці цілу низку наших посольств у Латинській Америці, Африці, Азії. Хіба ринки цих країн не важливі для збуту наших товарів і створення в Україні нових робочих місць? Нам потрібно шукати все більше і більше торговельних  партнерів, точки опори на регіональних ринках, що демонструють високі темпи зростання, де є попит на нашу продукцію.

Ми вчимося зовнішньополітичному прагматизму і знаходимо оптимальний для нас варіант продовження гри навіть у найскладніших партіях. Зокрема, такий підхід дав нам можливість вибудувати ефективні стосунки з новою американською адміністрацією. Чого лише варте рішення Президента США надати Україні оборонне летальне озброєння. І це лише початок. Така співпраця буде продовжена. У вівторок Сенат США схвалив проект бюджету Пентагону на 2019 рік, який передбачає 250 мільйонів доларів для безпекової допомоги Україні. І це є найкращий доказ того, що між Києвом і Вашингтоном існує дуже високий рівень довіри.

Нас, звичайно, не можуть не турбувати розбіжності між ключовими учасниками світової торгівлі. Вони мають глобальний вимір і впливатимуть на нашу економіку очевидно точно не зі знаком «плюс».

До числа зовнішніх ризиків, які ускладнюють наше становище, належать також і сплеск лівого і правого популізму, зростання євроскептичних настроїв, недемократичні тенденції в деяких сусідніх країнах, гібридна атака Росії на Сполучені Штати Америки, на Євросоюз, на Україну.

Дехто у нас ображається, що санкції у зв’язку з анексією Криму та російською окупацією Донбасу виглядають м’якішими, ніж ті, які впроваджено згодом у відповідь на втручання у вибори чи хімічну атаку в Солсбері. Неприємний осад, звичайно ж є, але ж, з іншого боку, надзвичайно важливо, що санкції проти Москви тепер пов’язані не лише з Україною. Чому? Бо це означає, що приходить абсолютно тверезе розуміння того, що Росія – це не лише наша проблема. Що вона є загрозою для усього цивілізованого світу.

І ми будемо послідовно протидіяти спробам послабити санкційний тиск на Росію. Тактичне завдання Кремля – зняття санкцій у січні наступного року під приводом нібито невиконання Україною Мінських домовленостей – я думаю, що ми цей сценарій маємо зруйнувати. Майже переконаний, що зняття ми не допустимо, однак, знайте, що ризик пом’якшення є.

Те, що Росія так наполегливо бореться з санкціями, свідчить тільки про те, що вони ефективні, вони діють. Бо рубль падає навіть при зростанні цін на нафту. Бо російська влада змушена підвищити пенсійний вік. Російська влада пішла на підвищення ПДВ. Це і є ціна агресії.

Минулого року неприємною несподіванкою для Кремля став факт подовження українським Парламентом Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Своїм відповідальним голосуванням саме ви, шановні народні депутати, вибили козир із рук Путіна. І хочу наголосити, що росіянам тоді довелося істотно корегувати свою тактику. Тепер вони знову дістали цю заяложену карту. Кремль та його посіпаки вкотре намагаються переконати європейську спільноту у неготовності української сторони подовжити дію Закону. Це, на думку РФ, є нібито свідченням неспроможності України виконувати взяті на себе зобов’язання, отже, мовляв, санкції у зв’язку з цим мають бути зняті. Погодьтеся, було би злочинною помилкою дати Московії шанс звинуватити Україну в невиконанні угод і добитися послаблення санкційного тиску. Я абсолютно переконаний, що це точно не український сценарій.

Водночас наголошую, що має бути продемонстрований реальний прогрес у врегулюванні, головним індикатором якого є узгодження параметрів розгортання на Донбасі миротворчої місії під егідою ООН. І про це я буду говорити наступного тижня під час візиту і виступу у Нью-Йорку на Генеральній асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Обов’язково на всій території України місія має бути розгорнута, обов’язково з її виходом на українсько-російський кордон. І це дозволить створити умови для виконання частини Мінських домовленостей, включно з виведенням російських військ з окупованої української території. Якщо цього не станеться, закон про особливий порядок місцевого самоврядування так і не запрацює. Це має бути наша логіка. Вся відповідальність за зрив мінського процесу точно має лягти на Росію.

Скільки б списів не ламали навколо Мінська, саме завдяки тим домовленостям вдалося зупинити активну фазу агресії і добитися режиму санкцій. І головне – виграти час і для розбудови армії, і для переходу від мобілізації до контрактного комплектування фронтових підрозділів.

Кремль намагається переконати наших союзників у нібито підготовці Україною силового сценарію визволення Донбасу. Звичайно, у нас має бути подібна опція, бо всяка армія має бути готова до будь-яких сценаріїв. В України є право на самооборону згідно із статтею 51 Статуту ООН. І ми на цьому окремо наголосили у нещодавно ухваленому законі про реінтеграцію Донбасу. Але наша стратегія миру полягає у його досягненні політико-дипломатичним шляхом, бо саме такий варіант є оптимальним для України і відповідає нашим національним інтересам.

Напад Росії почався зі спроби анексії Криму, і його поверненням вона має завершитися – включно з відшкодуванням завданих збитків та наданням цього разу вже дієвих гарантій неповторення агресії. Боремося за це у міжнародних судах, і, переконаний, переможемо, як перемогли у Стокгольмі - «Газпром» має заплатити нам повністю 4,6 млрд доларів.

Ми переконуємо увесь світ, що будь-які поступки Кремлю без відновлення територіальної цілісності України – це поразка. Поразка права і свободи. Це програш демократичної Європи і перемога авторитарної Азіопи. А тим часом у нас самих всю країну обтикано біг-бордами із закликом до «компромісу» з агресором. Ледве не кожний стовп обсіли голуби миру… Тільки тінь від них, від цих голубів, наче від двоголового орла. І хай вас не вводить в оману заспокійливе воркотання, бо у дзьобах у цих горлиць – насіння миру на російських умовах.

«Мир» – це красива й приваблива обгортка, в яку можна покласти все, що завгодно. Тож ми маємо бути пильними. Не забуваймо, що ворог прийшов сюди не по Крим, і ворог прийшов сюди не по Донбас. Ворог прийшов по всю Україну. І без України імперія не є можливою. То де будемо проводити межу так званого компромісу - по Дінцю, по Дніпру, чи може по Збручу?

В прагненні до справжнього миру на основі українського інтересу, в боротьбі за нього питання суверенітету, територіальної цілісності України та нашого цивілізаційного вибору не є і, я наголошую, не будуть предметом компромісу. Бо інакше або нас не буде, або ми будемо вже не ми, або тут будуть стояти воїни іншої держави. 

В питаннях же, які не є питанням «to be or not to be» (бути чи не бути – ред.) ми, звичайно, готові до дипломатичної гнучкості. Бо насправді легкої і простої дороги до миру нема, особливо у протистоянні з ворогом, чий військовий потенціал значно більший.

Ніхто більше за нас, українців, не прагне миру, бо ми, як ніхто інший дуже добре знаємо, що таке війна. І відчули її справжню ціну.

Ще раз наголошую, і «фітіль» війни, і ключі до миру знаходяться ні у Києві, ні в Брюсселі, ні у Вашингтоні. Вони знаходяться у Москві. Але мир нам принесе не умиротворення агресора… І не згода на умови Росії. До справжнього і справедливого миру нас приведуть лише зміцнення обороноздатності нашої країни, посилення нашої армії й укріплення дипломатичного корпусу, і збільшення єдності всередині країни. Забезпечити мир і перемогу має як міцний фронт, так і надійний тил, єдність і згуртованість суспільства у боротьбі з ворогом.

Посилити таку єдність має створення Єдиної Помісної Православної Української Церкви. Екзархи Вселенського Патріарха без жодних дипломатичних умовностей сказали мені, що процес надання автокефалії Україні виходить на фінішну пряму. Сказали це публічно. Я не знаю, коли саме  ухвалять Томос і коли його привезуть до Києва. Але точно впевнений, колесо цієї історії ми розкрутили так, що повернути назад його вже ніхто не зможе.

Ще сто років тому питання автокефалії було поставлене на порядок денний державним проводом Української Народної Республіки. 27 років тому Україна відновила свою боротьбу за автокефалію. Але вирішальними стали останні чотири роки спочатку тихої і кропіткої, а тепер вже публічної дипломатії, в тому числі за вашої, шановні народні депутати, допомоги.

Як і велить Святе Письмо, ми з вами точно не будемо поклонятися чужим богам. І у внутрішні справи церкви не буде втручатися держава, особливо іноземна держава.

Чому вони так б’ються за це?

Бо імперія втрачає один із останніх важелів впливу. Томос – це фактично ще один Акт проголошення незалежності України.  Для нас власна церква – гарантія духовної свободи. Це – запорука суспільної злагоди. Я гарантую, що держава поважатиме вибір тих, хто вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка зберігатиме єдність з Російською Православною Церквою. І називати її так само і будемо для того, щоб полегшити розуміння. Але в той самий час я гарантую, що держава захистить, і не треба їх лякати, права тих священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно приймуть рішення вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити Єдину Помісну Православну Українську Церкву.

Значення Томоса виходить за межі України. Це – падіння Третього Риму як найдавнішої концептуальної заявки Москви на світову гегемонію. Тут, на наших теренах, вирішується і майбутнє світового православ’я. Його з росіянами ми теж розуміємо абсолютно по-різному, і це ще одна з причин, чому нам з росіянами не по дорозі. У них церква – так звана скрепа авторитарного режиму. А ми як найбільша православна країна Європи продемонструємо, як органічно в одному національному організмі уживаються християнство східного обряду і демократія.

Зберегти демократію в умовах зовнішньої агресії було непросто. Хоча воєнний стан значно посилив би повноваження і можливості Президента. Я категорично відкинув пропозиції його впровадити. Навіть в умовах війни ми не обмежували політичних прав і свобод громадян, не впроваджували цензуру.

Конституційні можливості Президента, передбачені парламентсько-президентською моделлю, не дуже корелюють з тим ступенем відповідальності, яку суспільство традиційно покладає на всенародно обраного Главу держави. Але жодного разу, навіть у найважчі роки, коли країну буквально душило зашморгом внутрішніх та зовнішніх проблем, Президент не попросив про збільшення повноважень. Більше того, від деяких з них відмовився. Якщо ви не помітили – при призначенні суддів, в тому числі.

В країні працює система стримувань і противаг. Українці не схильні віддавати монополію на урядування одній політичній силі. Влада носить коаліційний характер. Коаліційним по суті є і наш Уряд. Коаліційною по суті є навіть найбільша парламентська фракція. При цьому ми знаходимо спільну мову, ухвалили всі разом рекордну кількість реформаторських рішень. Президент не дуже часто накладає вето на закони і жодного разу за всі роки не скористався своїм законним правом призупиняти рішення Кабміну із одночасним зверненням до Конституційного Суду.

Європейська стратегія диктує нам алгоритм розвитку політичної системи як парламентсько-президентської представницької демократії. При цьому країні потрібен Президент і Верховний Головнокомандувач для організації ефективного захисту країни. А це і є головним у роботі Глави держави.

Минулого року я відхилив численні пропозиції щодо конституційних змін у політичній системі. Вважаю, що перед виборами такі маневри не відповідають європейській  політичній культурі, яка вчить нас грати за правилами, а не з правилами.

Але  звичайно з інтересом стежу за суспільною дискусією. Категорично неприйнятними вважаю ті пропозиції, які просувають явно недемократичні моделі. Хтось відверто адвокатує «освічений авторитаризм», а хтось камуфлює його в «парламентаризм канцлерського типу».

Тільки, якщо вчитатися у зміст, а не в заголовок, там у канцлера повноважень більше, ніж у кайзера, а в «рейхстагу» – по суті однопартійна система. Режим одноосібної влади ні до чого доброго Україну на привів. Це урок, який треба запам’ятати абсолютно всім.

Примара авторитаризму не єдиний виклик, пов’язаний з прийдешніми виборами.  Актуальною є і загроза реваншу.  На жаль, на українській політичній шахівниці є фігури, які дозволяють Москві ходити собою. За чотири роки ми відновили  не лише армію, але й розвідку, тому маємо не приблизне, а доволі точне уявлення про плани Кремля. Відомо, як на базі п’ятої колони мріють сформувати потужну проросійську опозицію в новому парламенті, а якщо пощастить, то ще й зробити її учасницею нової коаліції з правом вето на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Ми бачимо, як п’ята колона піднімає голову, намагається зібрати до купи різні свої шеренги, користуючись перевагами демократії, активізується в інформаційному просторі. Наше завдання надзвичайно складне – дати їм відсіч не порушуючи норм європейської демократії.

Свою роль бачу в тому, щоби силою Закону і силою переконання не дати жодного шансу тим, хто міг би поставити під сумнів наш власний шлях, шлях незалежності, шлях європейської та євроатлантичної інтеграції!

Однак деякі українські політики тиражують фейки російської пропаганди, намагаються зняти з агресора  відповідальність за війну, цинічно перекладаючи  її з Росії на Україну.

Деякі телеканали, газети та інтернет-видання стали неприхованими рупорами російської пропаганди.

Я поділяю думку Голови Верховної Ради про те, що у період виборів питання інформаційної безпеки є одним із головних;  що частина нашого інформаційного поля так само окупована, як частина суверенної території.

Друзі я радий, що в парламенті теж усвідомлюють глибину цієї проблеми, хоча комусь це й нецікаво. В Україні все ще діє мережа російської агентури, яка бере під контроль медіа, плодить «незалежні» громадські організації.

Вони дійсно незалежні, але незалежні від України, але підконтрольні Кремлю, і роздмухують антиукраїнські, антиєвропейські та антиамериканські настрої.

Отож, підтримую ідею законопроекту про реєстрацію агентів впливу держави-агресора Російської Федерації. 

Наголошую, саме держави-агресора, тому такий Закон жодним чином не вплине ані на громадянське суспільство, ані на мас-медіа, ані на свободу слова. 

Хотів би також закликати не руйнувати країну популізмом, тверезо оцінювати безпрецедентну складність викликів та загроз, які постали перед Україною. Адже більшість із них не мають простих рішень. Не вірте цьому.

Власний досвід навчив мене, як важливо дуже обережно і відповідально ставитися до тих обіцянок, які даєш людям. Понад чотири року тому я заявив, що АТО триватиме години, а не місяці. Я шкодую, що породив завищені очікування. Тому кілька тижнів тому я перепросив, що подав надію, яка не збулася. Звісно, попросив за це вибачення, але хотів би, щоби ця історія стала уроком не лише для мене, а й для всіх українських політиків.  

Реагувати на всі ризики і загрози маємо шляхом відповідального вибору, коли треба буде не лише обрати Президента й новий Парламент, але й точно підтвердити незмінність нашого проєвропейського державного курсу.

До початку виборчого циклу залишається мало часу. Вже зовсім близько 31 березня, а там не за горами і парламентські вибори.  Дякую народним депутатам за те, що цього тижня ви ухвалили закон, який розблоковує процес ухвалення ЦВК.

Я як Президент гарантую вільні, чесні й демократичні вибори Глави держави, нового Парламенту, органів місцевого самоврядування так, як вони були проведені в 2014-15 роках.

Процес волевиявлення має відповідати нашій європейській стратегії і ще раз зарекомендувати Україну як лідера в дотриманні стандартів демократії на пострадянському просторі.

Певен, що в партійні програми вже у надцяте повписували обіцянку скасувати депутатську недоторканність. Наполягаю на невідкладному голосуванні відповідних змін до Конституції. Максимально спростив вам завдання, шановні народні депутати, запропонувавши ввести цю норму з наступного скликання. Конституційний Суд дав добро. Настав момент істини. Будьмо чесними з народом. Прошу вас проголосуйте. А якщо ні, то тоді більше не обіцяйте цього ніколи. Це чесно.

Дорогі українці!

Шановні народні депутати!

Наша європейська стратегія  – це двосторонній рух. Не лише членство України в Євросоюзі, а й глибинна внутрішня європеїзація України.

Стати європейською країною означає повністю сприйняти європейський дух політичних свобод, чесної конкуренції і рівності можливостей. Це те, що називається порядком відкритого доступу. Країни Європи йшли до нього століттями. Нам цим шляхом треба промчати максимум за десять років.

Українська економіка для прискорення зростання потребує колосальних інвестицій і нових робочих місць. У рейтингу Всесвітнього банку Doing business Україна за п’ять років піднялася на шістдесят одну сходинку. Лише за рік ми з вами прийняли Закони, які безпосереднім чином впливають на покращення інвестиційного клімату: про приватизацію; нарешті скасували сумнозвісний валютний декрет, якому було вже 25 років; прийняли Закон про валюту; про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Дякую вам за те, що підтримали пропозицію Президента про єдине вікно на митниці. Забезпечено макрофінансову стабілізацію і точний вихід України із зони ризику по дефолту. 

Інвестори помітили  результати антикорупційної стратегії, такі як впровадження ProZorro, яку визнали найпрозорішою у світі системою державних закупівель; електронне автоматичне відшкодування ПДВ; очищення від корупції газового сектору; початок створення Вищого антикорупційного суду тощо. В шість мільярдів доларів щорічно оцінюють експерти економічний ефект від цих антикорупційних заходів.

Минулого тижня я був присутній на підписанні двох великих інвестиційних угод на загальну суму майже в мільярд доларів. Це лише минулого тижня. Одна з них стосується альтернативної енергетики, інша – найбільша інвестиція в АПК за часи незалежності буде робитися на території чотирьох українських областей.

Отже, іноземні інвестори вірять в перспективу нашої країни і створюють тут нові робочі місця. На наш ринок один за одним виходять кілька світових торговельних брендів. Напевно, у передчутті зростання купівельної спроможності українців.

Це – позитивна тенденція, яку нам треба посилити. Ще до виборів ми б могли ухвалити Закон про податок на виведений капітал, який підтримує саме українського виробника. Хоча правильніше було б його називати податком на виведення капіталу. Не треба виводити – вкладайте в Україну, бо він стимулює вкладати у виробництво. І Закони про концесії, про процедуру банкрутства, про бізнес-омбудсмена. Про посилення персональної відповідальності працівників контролюючих органів.

Нарешті, дуже важливим є законопроект «Про Національне бюро фінансових розслідувань». На жаль, його в парламенті поклали під сукно, бо нібито він посилює повноваження Президента. Звичайно за півроку до виборів дякую за таку позитивну оцінку моїх подальших політичних перспектив. Але Закон про інше – про захисні бар’єри для бізнесу від тиску цілого сонму різних правоохоронних органів. Ми маємо це припинити. Це чесно по відношенню до українського бізнесу.

Я не втрачаю надії на підтримку вами цього законопроекту, так необхідного для покращення інвестиційного клімату.  

Водночас розумію, що, на жаль, немає шансів на виважене і державницьке рішення  щодо створення цивілізованого ринку землі. Зараз це буде важко провести.

Якщо кого цікавить, як цей глухий кут вписується в нашу європейську стратегію, хотів би нагадати, що Європейський суд з прав людини визнав, що мораторій на вільний ринковий обіг землі порушує права українців. 

Кроки із покращення інвестиційного клімату і створення робочих місць мають супроводжуватися продовженням політики легалізації зайнятості і зростання заробітних плат, що в свою чергу дасть можливість підвищувати пенсії. На моїх регулярних, разом з Урядом та силовиками, зустрічах з бізнес-асоціаціями роботодавці дедалі частіше скаржаться не на тиск, а на дефіцит робочої сили.

Залізну завісу на кордоні, як в радянські часи, ніхто ставити не буде.

Дорогі роботодавці, вихід один - збільшуйте зарплати, якщо не хочете, щоб українці їхали за кордон, а працювали у нас. По ринку заробітної плати ви маєте бути конкурентноздатними. Я вже говорив про те, що Україна стає частиною єдиного європейського ринку праці, і тут теж нікуди не дітися від конкуренції.

Дорогі українці!

Дим війни ще не розвіявся над цією частиною Європи. Але крізь нього вже чітко видно - Україна може стати і стане новою історією успіху, новим простором європейського зростання. Як сформулював це буквально днями один закордонний друг нашої країни «за останні чотири роки Україна знайшла свою ідентичність і утвердилася в якості динамічної європейської сили».

Що нам потрібно?

Треба бути сміливими. Для цього треба мати бачення майбутнього. Те, що англійською мовою називається «vision». Воно у нас є. Ми знаємо, що немає більш переконливого аргументу на користь європейської України, ніж успіх.

Наступному поколінню українців маємо передати успішну європейську Україну. І саме так і станеться, якщо лише не віддамо країну до рук реваншистів, популістів і демагогів.

Слава Україні!

 

https://www.president.gov.ua/news/poslannya-prezidenta-ukrayini-do-verhovnoyi-radi-ukrayini-pr-49726

 

Виступ Президента на 13-й нараді керівників закордонних дипломатичних установ України

28 серпня 2018 року 

Виступ Президента на 13-й нараді керівників закордонних дипломатичних установ України 

 

 

Шановний Павле Анатолійовичу,

Шановний Костянтин Петровичу,

Ваші Високоповажності, панове посли України,

Шановні народні депутати,

Шановні працівники Міністерства,

Шановні учасники наради,

 

Дозвольте, насамперед, ще раз привітати всіх вас із Днем незалежності! З 27-ю річницею нашої Незалежності!

Хоча, я думаю найкращим привітанням для тих, хто мав можливість дивитись на Хрещатику на власні очі нове українське військо під час воєнного параду – це було щось дуже особливе. Перший раз бачив, коли багато людей плакали. Це були сльози гордості. Гордості за українське військо, гордості за українського воїна. Гордості за те, що нам вдалося разом з вами створити нове українське  військо, нову українську армію.

Так само, як і нам з вами разом вдалося створити нове дипломатичне військо.

Коли ми з вами разом були в Авдіївці, на Донбасі. До речі, зараз можу відкрити таємницю на початку дехто з великим скепсисом ставився до моєї ідеї, щоб поїздка відбулася саме на Донбас. А по повернені, я це побачив уже в твітах чи повідомленнях на соціальних мережах – це стало одним із найяскравіших моментів з усіх тринадцяти нарад керівників закордонних дипломатичних установ.

Бо стало вже доброю традицією, що в ці святкові дні наші посли збираються у Києві для того, щоб звірити годинники щодо тактики і стратегії української нашої зовнішньої політики.

Це правда – для нас було великою гордістю, коли мужні українські воїни крокували Хрещатиком.

Я впевнено можу сказати, що надійною опорою для них є ви, є наше дипломатичне представництво. Так само, як українська армія захищає на східному фронті цінності євроатлантичної інтеграції, євроатлантичної спільності. Вони абсолютно впевнені, що українські дипломати відстоюють справедливість, відстоюють свободу, відстоюють правду  у боротьбі на фронті міжнародному.

У нас уже абсолютно для всіх є дуже звичним термін гібридна війна. Я думаю, що нам потрібно казати більш переконливо про те, що це є гуманітарна агресія зі спробою підірвати країну зсередини. Це є економічна агресія.

І впевнений в тому, що і реакція країни, і реакція світу має бути відповідною.

Саме тому так важливим був візит керівників закордонних дипломатичних установ України на передову. Коли мене питали скільки від Авдіївки до фронту, я щоб нікого не налякати говорив: ну, десь кілометрів десять, двадцять, тридцять. Хоча  потім кожен з вас зрозумів, що звідти буквально лічені  кілометри до авдіївської промзони, яка увійшла  у всі військові зведення, і де були найгарячіші бої 2017-2018 років. І за право контролювати висоти віддали свої життя велика кількість українських воїнів – героїв.

Саме тому вашу появу там, українські військові сприйняли як вияв солідарності і, якщо хочете, бойового побратимства.

Не менш важливим було те, що ви мали можливість з перших вуст почути і від генерала Наєва, і пізніше від генерала Муженка, і від простих командирів, солдат яке життя на Донбасі. Побачити власними очима, як живуть наші співгромадяни у фронтовій зоні. Бо ви приїхали на короткий термін, а уявіть собі, що українці в умовах війни там живуть чотири з половиною  роки.

Ми з вами не зупинилися лише на майданчику для нашої зустрічі. Дехто з вас мав можливість пройтися вулицями, поспілкуватися з мешканцями і переконатися які це фантастичні люди.

Уявіть собі, що ці люди в січні 2017 року опинилися при мінус 22-25 градусів без світла, тепла, газу, без  будь-чого і не покинули Україну, не зрадили Україну. І не покинули Авдіївку, навіть, коли були запропоновані умови добровільної евакуації. Навіть, коли дізналися, що у наметовому містечку, яке за моїм дорученням було розгорнуто зусиллями військово-цивільної адміністрації, наших рятівників і відкрили мінометний вогонь прямо по наметовому містечку.

Безумовно, наша з вами поїздка на Донбас – це також чіткий сигнал для українців на окупованих територіях, що ми не припинемо за них  боротьбу, що їх пам’ятають.

З особистого досвіду скажу: використовую будь-яку нагоду для поїздки на Донбас, аби надихнутися силами для відсічі агресора. І тому вважаю, що вам ця поїздка була також необхідна як кисень. І не маю сумніву, що тепер ви будете повертатися до країн перебування достатньо озброєні аргументами для боротьби за мир на українській землі.

Бо наголошую, і наголошував, ніхто більше ніж Президент України, ніж вся наша команда, мешканці, весь український народ, ніхто не хоче цього миру більше, ніж ми.

Впевнений, що кожна окрема перемога на дипломатичному фронті, в кожній окремій країні перебування і в міжнародних організаціях – це той щит, який захищає зараз наших героїв від російських куль на Донбасі.

Буде час, я коли-небудь розкажу як 5 вересня 2014 року під час саміту НАТО в Уельсі нам вдалося зупинити російський наступ і можу сказати, що це було зроблено виключно дипломатичними інструментами, бо військових інструментів у нас на той час майже не залишилось.

Думаю, що ні в кого не залишилося сумнівів, що професійна і ефективна дипломатична служба – це абсолютно аж ніяк не розкіш, а життєва необхідність та невід’ємна передумова успішного розвитку держави, відновлення миру і безпеки.

За ці чотири з половиною роки ми з вами зробили практично неможливе: нам вдалося не просто створити і зберегти потужну трансатлантичну коаліцію на підтримку України, а й значно розширити і зміцнити її.

Це завдання, до речі, залишається надзвичайно актуальним і зараз, сьогодні, і має бути пріоритетним у вашій роботі.

Той, хто думає, що кожна країна, яка стала об’єктом агресії, має автоматичну підтримку всього світу, хочу окремо наголосити, що він глибоко помиляється. За міжнародну підтримку та солідарність треба боротися. Боротися в кожній окремій країні.

Дехто наполегливо радив нам в ті часи, для того, щоб отримати підтримку, що нам з вами треба забути про Крим, поступитися в питаннях Донбасу. Можливо відмовитися від європейського вибору. Для чого? Щоб не дратувати, не дай Боже, агресора.

Відмовитись від нашого євроатлантичного напрямку і негайно повернутися у московське стійло – от повернетесь і все буде добре. Чому таке радили? Бо Києву нібито не по силах і тим паче не по чину тягатися з Москвою. Бо ніколи за сотні і сотні років, і історія це підтверджує, Київ не міг собі дозволити проводити самостійну політику.

Мало хто знає всі деталі сотень моїх зустрічей і ще більшої кількості телефонних розмов, результатом яких, так само як і результатом нашої спільної роботи, є нинішня надпотужна міжнародна підтримка. Як кажуть, нестримні води правди завжди прорвуть, здавалося б, навіть найміцніші стіни брехні і маніпуляцій.    

Ще один дуже важливий принцип, на якому ми наголосили з самого початку - нічого про Україну без України. І зараз це стало аксіомою міжнародної політики.  

Сьогодні навіть скептично налаштовані держави визнають, що без європейської і євроатлантичної України ніхто не може говорити про стабільність і безпеку в Європі. Так само, як і навіть найбільш затяті адвокати Кремля воліють мовчати, коли йдеться про вчинені злочини на українській землі. Ми їх документуємо і ніколи не пробачимо.

Нині Київ справді перетворився в дуже важливий центр дипломатичної мапи світу. Інтенсивність контактів з нашими ключовими партнерами лише зростає так само, як і непідробний інтерес до поглиблення партнерської взаємодії з Україною. Це має і надалі залишатися важливим показником успішності нашої з вами роботи.

Символічно, що уже доброю традицією стало відзначення Дня незалежності у колі щирих друзів і надійних союзників. Я не можу уявити кращого доказу солідарності з Україною, як присутність прапорів наших партнерів на параді в Києві з нагоди Дня незалежності.

Адже Росія боїться сильної України, яку підтримують віддані союзники. І саме те, як вони репетували по своїх російських каналах, що натівський чобіт топче український Хрещатик, що американці нарешті пройшлися в парадному строю столицею України, думають, що нас це ображає… А насправді реакція була абсолютно іншою. І коли вже традиційно наші партнери різним кроком, в різній формі, під різними прапорами, але під однією дуже важливою єдністю світу і солідарністю з Україною – це було продемонстровано. І рекордна кількість глядачів світу мала можливість особисто в цьому переконатися.

Кілька днів тому мені надзвичайно приємно було вітати в Києві Джона Болтона, радника Президента США з питань національної безпеки Дональда Трампа. Без перебільшення – діалог між Києвом і Вашингтоном, хочу окремо наголосити на цьому, ніколи не був таким інтенсивним, таким плідним, як сьогодні. Чого варте лише рішення Президента США нарешті надати Україні оборонні летальні озброєння. Ви також мали можливість їх бачити на військовому параді. Це не лише результат неймовірного обсягу проведеної дипломатичної роботи, а й найкращий доказ того, що між Києвом і Вашингтоном існує надзвичайно високий рівень довіри.

Це має стати орієнтиром для подальшого розширення співробітництва з країнами, які можуть зробити важливий внесок у нашу безпеку. 

Саме військово-технічна сфера має стати одним з ваших головних пріоритетів. З деким ми вже дуже близькі до постачання… Дехто знаходиться в процесі роботи, навіть і попереду Сполучених Штатів Америки зробив цей надзвичайно важливий для нас внесок.

Маю на увазі, що стосується військово-технічної співпраці - отримання, в тому числі й придбання, оборонної зброї. Тих її компонентів, які ми поки що не навчились виробляти самі. Бо ви також мали можливість переконатися, який розвиток отримав український оборонпром. Я навмисне сказав, що половину українських розробок ми поки що не покажемо, але половину – нам немає чого ховати. Дослідницькі розробки, які щойно стають на озброєння українського війська – нехай люди бачать. В тому числі і щодо імпортозаміщення, в тому числі і сучасні крилаті ракети з унікальною дальністю, в тому числі і високоточна реактивна зброя, високоточні великокаліберні артилерійські боєприпаси, які почали виробляти на новому обладнані в Україні. Засоби радіоелектронної боротьби, безпілотні літальні апарати, інструменти артилерійської розвідки.

Мені приємно було, що кожні два тижні ми бачили все нові і нові види озброєння, які надходять у війська.

Але не менш важливо і те, що український військово-промисловий комплекс вже сьогодні може запропонувати нашим партнерам сучасні зразки високоточної зброї, повністю виробленої в Україні. Бо Росія ж не тільки перекрила для нас, через ембарго закрила для нас весь свій ринок, і з 33% до 9% впала частка Росії у нашій зовнішній торгівлі. Була повністю закрита вся співпраця з першого дня чи навіть, ще до агресії. І для мене це надзвичайно важливо, що титанічними зусиллями наша промисловість, зробила ті зразки, частину з яких ви бачили на святковому Параді військ.

Але дуже важливо, щоб м зараз мали можливість отримувати комплектуючі з країн перебування. Дуже важливо, щоб за першими рішеннями країн-партнерів ми отримали відповідну підтримку всього світу.

Наполегливо прошу вас надавати допомогу нашим спецекспортерам, надавати необхідне сприяння для освоєння нових ринків при постачання української продукції оборонно промислового комплексу.

Хотів би відразу розвіяти російський міф. Ми не озброюємося для того, щоб воювати, але й топтати нашу землю ворогу ніколи не дозволимо. Будемо битися, будемо звільняти. В тому числі і політико-дипломатичних шляхом, де основне навантаження лягає на ваші плечі.

Ми зміцнюємо наш військовий потенціал, оскільки поруч з нами країна-агресор, здатна на будь-який виклик системі європейської та світової безпеки.

Але Крим і частину Донбасу ми прагнемо повернути політико-дипломатичним шляхом. Адже Мінські домовленості вже принесли користь Україні – нам вдалося не лише зупинити активну фазу російського наступу, але й добитися санкційного тиску на Москву з огляду на їх систематичне невиконання – невиконання Мінських домовленостей. Крім того, нам вдалося виграти час для розбудови армії, бачите яку ми пройшли  відстань для зміцнення нашої обороноздатності.

Робота на мирному треку ніколи не припиняється. Власне, уже в перші дні нового політичного сезону у мене відбулися дві телефонні розмови з Федеральним канцлером Ангелою Меркель. Безумовно, ми обговорили подальші кроки щодо активізації мирного процесу з імплементації Мінських домовленостей, включно у Нормандському форматі, та перспективи розгортання – це наше ключове завдання - миротворчої місії з мандатом Радбезу ООН на окупованому Донбасі. Це поки що єдиний шлях для створення безпекової складової Мінських домовленостей.

І більше того, думаю, що в цьому колі можу сказати - цієї осені, на початку листопада Канцлер Німеччини Ангела Меркель здійснить візит в Україну. Це є дуже яскраве свідчення особливої уваги наших німецьких партнерів, Берліну до розвитку взаємовигідного  партнерства з Києвом.

Думаю, що Андрій Ярославович може це підтвердити. Андрію, прокоментуй коротко, якщо можна, перспективи нашої співпраці з Німеччиною.

Посол України в ФРН Андрій Мельник:

Дякую, Петре Олексійовичу, за надане слово. Справді, Федеральний канцлер планує приїхати до Києва. Це буде найкращий вияв не лише солідарності, але і практичної підтримки. Німеччина є найбільшим двостороннім донором України в плані технічної допомоги – понад 0,5 млрд євро. Більша частка цих коштів поступила саме після Майдану, починаючи з 2014 року. Таким чином, економічна складова теж матиме важливе значення. Інвестиції з Німеччини зростають – товарообіг складає понад 8 млрд доларів станом на сьогодні. Тобто, ми вже подолали докризовий рівень. І кожна з інвестицій: 3 млн - це один завод в Чернівцях, кілька мільйонів – завод на Франківщині. Тобто, інвестиції, які йдуть з Німеччини, насправді інвестиції, які йдуть у виробництво і створення робочих місць…

Президент: 

Жодна німецька машина, яка сходить з конвеєру Німеччини не виробляється без українських комплектуючих. Жодна.

Посол України в ФРН Андрій Мельник: 

Таким чином, візит справді знаковий. Символічний і не лише в контексті Мінського процесу, не лише в контексті пошуку миру на Донбасі. Але так само в контексті двосторонньому. Для того, щоб Канцлер побачила, що країна, яка за чотири роки справді піднялася з колін. Економіка зростає і від цього зростання так само виграють і німецькі товаровиробники. І це теж певний важливий елемент того, що ті дії і та солідарність, яка відчувається в Берліні та Європі, у західному світі вони не даремні і допомагають справді стати міцнішими.

Президент: 

Дуже дякую і ще раз хотів нагадати про мою ініціативу, коли кожна європейська країна може взяти шефство над окремим містом, селом та селищем на Донбасі. Це теж буде яскравим символом гуманітарної допомоги в частині відновлення територіальної цілісності Донбасу. Бо дуже важливо, коли українці, які зараз опинилися на окупованій території і мають жахливу гуманітарну катастрофу, будуть бачити, що під українськими прапорами, одразу ж за лінією зіткнення будуються дороги, школи, дитячі садки. Створюються нові робочі місця. Як казав Андрій, на докризову потужність вийшли промислові виробництва, зростає рівень соціального захисту. Це значно допоможе нам долати російську пропаганду.

Друге. Брутально порушивши Будапештський меморандум, Росія своїми діями не лише розтоптала фундаментальні принципи міжнародного права, а й підірвала основи режиму нерозповсюдження. Зараз критично важливо, що в той час, коли наші військові тримають східний фронт, дипломати паралельно мають диверсифікувати гарантії національної безпеки України. Сьогодні всі вимушені визнати неефективність Будапештського меморандуму, але ми маємо боротися за відновлення міжнародного права.

Ми вкотре переконалися, що реальною гарантією нашої незалежності, гарантією української державності є повноцінна реалізація нашого європейського та євроатлантичного вибору. Я пишаюся, що всі ми не змарнували цей час, ці останні чотири роки і досягли істотного прогресу на шляху повернення до спільного європейського дому – туди, куди ми історично, ментально і цивілізаційно по праву належимо.

Третє. Доля політичних бранців, які досі утримуються у російських тюрмах, так само як і заручники, які утримуються на окупованих територіях, так само як політичні в’язні в Криму, є болісним нагадуванням того, наскільки глибоке провалля між «русскім міром» та тією Європою, до якої ми прагнемо. Саме життя підказує нам правильний шлях.

І дуже важливо, що в критичних умовах цих чотирьох років, українці не втратили тверду надію, підтримку і переконання у європейському векторі розвиту нашої держави. Країна не є більш розколотою. І європейський вибір об’єднує Україну. Щоб ні в кого не було спокуси звести Україну на манівці, уже восени, коли ми з вами будемо відзначати першу річницю вступу в дію, набуття чинності Угоди про асоціацію, ще раз хочу наголосити, що я ініціюю внесення змін до Конституції України, які заякорять європейський та євроатлантичний вибір нашої держави.

Насправді такий крок відкриває нові перспективи не лише для України. Наголошую, це перспективи і для всієї Європи. Адже йдеться про перетворення найбільшої європейської держави на простір нового європейського зростання. Крім того, це відкриває принципово нові перспективи для європейського інтеграційного проекту. Хочу звернути вашу увагу на те, що перед Днем Незалежності із вуст наших американських партнерів і з вуст Федерального канцлера Німеччини було чітко наголошено на тому, що двері і в ЄС, і в НАТО для України відкриті. Навіть були названі певні часові межі.

Переконаний, що в Брюсселі та інших європейських столицях разом із розумінням необхідності стратегії щодо Росії уже скоро прийде усвідомлення, що така стратегія буде завершеною і успішною лише тоді, коли одним з ключових її параметрів стане повноправне членство України в ЄС.

Але хотів би застерегти – Європа починається не там, де зараз пролягає кордон Європейського Союзу. Європа починається там, де поважаються європейські цінності, дотримуються права людини, існують нормальні стандарти життя. І це вже наше з вами домашнє завдання. За нас його, наголошую, ніхто не зробить.

Четверте. Економічна дипломатія. В умовах дії режиму вільної торгівлі з ЄС та здійснюваних нами реформ, в Україні відкриваються зараз принципово нові можливості для інвесторів. Україна не тільки піднімається сходинка за сходинкою в рейтингу Doing business щодо інвестиційного клімату. Україна не тільки робить потужні кроки, починаючи від боротьби з корупцією, включно з останнім рішенням про створення Антикорупційного суду і завершуючи дерегуляцією. Децентралізація відкриває абсолютно нові можливості для інвесторів – нічого більше не треба погоджувати в Києві.

Отже, це нові можливості для створення нових робочих місць і покращення добробуту українців. Вчора я був в Миколаєві, де відкрилася інвестиція в один млрд гривень по переробці сільськогосподарської продукції, 60% з якої будуть спрямовані на експорт в 38 країн – від Коста-Ріки до Японії. І дуже важливо, що фактично за чотири роки експортні потужності цього виробництва зросли в чотири рази, оплата податків – в п’ять разів, а валютні надходження - в 6 разів. От така математика. Що мене попросив власник-інвестор? Звати його Сергій. Він створив Sandora, продав його Pepsi co, залучив чи 700, чи 800 млн доларів інвестицій в Україну. А гроші зараз вкладає в створення нових робочих місць, нового виробництва. Він попросив: Петро Олексійович, наполегливо працюйте над ствоернням зон вільної торгівлі. Мені вони потрібні з Великою Британією, Японією та іншими країнами, так само як і безвіз, який мені потрібен з Кореєю… Слухайте, абсолютно чіткі завдання ставить інвестор з далекого села в Миколаївській області. Це приємно.

Про безвіз ми ще поговоримо, а зростання інтересу до створення зон вільної торгівлі з Україною сигналізує – все більш комфортно бізнес почуває себе в нашій країні. Бо він має полегшений доступ на ринки. Суттєве пожвавлення торгівлі з ЄС з 32% до 43% є яскравим тому підтвердженням. Про США я вже не говорю, бо ми маємо понад 60% зростання, – це лише підтверджує правильність визначеної нами стратегії модернізації української економіки.

І США, і ЄС – наші ключові партнери. Тому не можна не помітити напруженість у торгівельних відносинах між ними, яка, безумовно, має глобальний вимір та впливає, безперечно, на економіку України. І тут ми маємо бути на сторожі економічних інтересів нашої держави. Захищати її.

Ми маємо продовжувати роботу з максимальної диверсифікації наших економічних зв’язків. Адже, розв’язавши проти України торговельну війну, економічну війну Росія була твердо переконана, що вона задушити нашу економіку, бо розраховувала на нашу критичну залежність від свого ринку.

Знову буду посилатись на вчорашню поїздку. Я відвідав підприємство «Зоря-Машпроект». Перлину українського машинобудівного комплексу. Є одна особливість – більше 90% збуту відбувалося в Російську Федерацію. Основним покупцем був Газпром і Рособоронекспорт. По Рособоронекспорту зрозуміло, але Газпром становив більше 60%. В один день були скасовані існуючі контракти. І 12 тис. працівників в Миколаєві за розрахунками країни-агресора мали бути негайно звільнені. Що зробили ми? Знайшли виходи на ринки Південно-східної Азії, переорієнтували український паливно-енергетичний комплекс на купівлю продукції вітчизняного виробництва. І на сьогоднішній день ми маємо працююче підприємство із завантаженням більше як 85%. Це було непросто, але вихід на ринок кожної країни супроводжувався державною підтримкою.

І в Кремлі, ще раз наголошую, прорахувалися. Ми вистояли. І сьогодні, як ніколи раніше, ми з вами є незалежними – як політично, так і економічно від впливу і тиску Росії. Вже немає газового вентиля, більше тисячі днів Україна на сьогоднішній день живе без російського газу. Дякуючи нашим спільним зусиллям 4,6 млрд доларів отримали, рішення Стокгольмського арбітражу, яке має виконати Газпром і Росія.

Ми продовжуємо нитку за ниткою рвати павутиння, яким російський царизм, а пізніше червоний більшовизм довгі століття методично обплутував волелюбну нашу українську душу. Щиро сподіваюсь, що з Божою волею обітнемо ще одну таку нитку з отриманням автокефалії для Української помісної православної церкви. Скажіть чесно, ще рік тому в це ніхто не вірив, що це може відбутися так швидко. Це теж була моя робота, робота дипломатів. Щире прагнення українців і єдність церковних ієрархів. Робота і потужне голосування української Верховної Ради на підтримку звернення Президента, великої кількості обласних рад. Десь хтось сприймає як диво. Десь хтось сприймає як Божу волю, але ми маємо молитися і боротися за те, щоб це відбулося. І в кожній країні перебування можемо знайти механізми, які можуть вплинути на прискорення Томосу.

П’яте. За останні роки ми досягли відчутних результатів і у справі притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності. Завдяки вивіреним заходам практично всі впливові міжнародні організації і альянси зафіксували акт агресії Росії проти України.

Статус держави-агресора за Росією закріплено і в українському законодавстві. Я наполягаю на якнайскорішому створенні координаційного органу з формування консолідованої претензії України до Росії для відшкодування завданих збитків, як це передбачено в моєму законі, який Верховна Рада прийняла. Називається він «Закон про деокупацію Донбасу». І конкретні практичні результати його реалізації ви мали можливість побачити під час відвідання в неділю, позавчора Донбасу. І новий командувач операції Об’єднаних сил генерал Наєв…Сподобався? Правда класний він? Я впевнений в тому, що це нове обличчя нових українських генералів.

Нарешті, сьогодні ми підійшли достатньо підготовленими і юридично захищеними до наступного кроку – припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, який з вини Москви вже давно став анахронізмом.

Уже найближчим часом очікую від Міністерства закордонних справ України необхідний пакет документів для початку реалізації цього процесу.  

Рівно, як очікую й пропозицій щодо забезпечення наших інтересів у акваторії Азовського моря.

Я не збираюся з цим миритися. І твердо переконаний - ситуація, яка складається  зараз є категорично неприйнятною. Доручив підготувати відповідне засідання Ради Національної безпеки і оборони з цього приводу. І прошу Міністерство закордонних справ внести якнайскоріше свої пропозиції.

Протиправні та підступні дії Москви в цьому регіоні не повинні і не будуть залишатися безкарними і тим більше, без відповідної міжнародної реакції. І тут мені потрібна ваша допомога.

Ті завдання, які ще кілька років тому виглядали як мрії, сьогодні завдяки нашій наполегливій праці стали історією успіху Української держави. І тут ваша діяльність заслуговує найвищої оцінки.

Однак, це зовсім не привід спочивати на лаврах. Треба пам’ятати, що ми живемо у досить прагматичний час.  І не може бути успішною та держава, яка покладається виключно на зовнішню допомогу. Тим більше, що процеси, які останнім часом відбуваються у світі, змушують нас дедалі більше уваги приділяти мобілізації власних сил.

Світ не є статичним. Він має здатність дуже швидко змінюватися – чи то за результатами виборів, чи внаслідок інших внутрішніх або зовнішньополітичних подій.

Зрештою у нас немає гарантій, що окрім "Північного потоку-2" Москва не видумає ще якогось троянського коня для чергових атак на євроатлантичну солідарність і єдність.

Наголошую, ми ніколи не носили рожевих окулярів, ніколи не очікували манни небесної і не маємо наміру цього робити в майбутньому.

За останні роки ми навчилися бути зовнішньополітичними прагматиками і знаходити оптимальний для нас варіант продовження гри навіть у найскладніших партіях.

У цій грі наш посол в Угорщині, мабуть, уже стала гросмейстером. На жаль, Будапешт намагається створити паралельну реальність у відносинах з Україною.

І ми, і угорці захищаємо мову. Хочу наголосити, що ми це робимо на своїй землі і чітко робимо це за міжнародними стандартами, прагнучи дати абсолютно рівні можливості всім національностям в Україні. Любове Василівно, я вважаю українську позицію достатньо обґрунтованою, Ви маєте підтримку Президента, щоб і надалі тримати цю позицію на угорському напрямку.

Посол України в Угорщині Любов Непоп:

Дякую, пане Президенте. Дякую за цю позицію, за підтримку.

Ми як українська сторона, дійсно постійно демонстрували і демонструємо готовність до конструктивного діалогу з Угорщиною, який має базуватися на захисті наших національних інтересів, на конструктиві з боку наших партнерів, а також на розумінні того, що обраний українським народом курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію жодним чином не може бути предметом для торгу.

Дуже важливо, що ми протягом останнього періоду почали приділяти увагу системній роботі з розвитку підтримки наших регіонів, в тому числі Закарпатської області. Що ми вживаємо усіх заходів для протидії усім спробам дестабілізували безпекову ситуацію, дестабілізувати міжетнічний мир, зашкодити розвитку угорської, ромської чи іншої меншини.

Дуже позитивним було б якби ми на загальному рівні опрацювали механізм залучення допомоги - фінансової, економічної з боку наших партнерів. Це б зробило її більш ефективною і більш прозорою для наших партнерів і для наших регіонів.

Хочу вас запевнити, що ми й надалі відстоюватиме цю позицію – позицію, яка полягає в готовності України до конструктиву, який має базуватися на взаємній повазі, яка неможлива без поваги до національних інтересів України.

Президент: 

Я думаю, що це слушне питання, яке було підняте, щодо суттєвого покращення координації міжнародної допомоги, в тому числі і технічної допомоги. І я просив, щоб ви разом з Першим Віце-Прем‘єр-міністром, міністром економічного розвитку паном Кубівим, разом із Міністром закордонних справ паном Клімкіним спільно розробили ті зміни, які б дозволила нам покращити координацію цієї допомоги. Вона має працювати на український народ незалежно від національності, вона має працювати на українську державу, на користь і стабільність. Тому, думаю буде дуже важливим, якби і механізми реєстрації і координації ми зробили прозорими, відкритими і ефективними.

При цьому я  розумію, що Угорщина є дуже особливим випадком. Однак, саме цей випадок яскраво засвідчує, наскільки важливими є дружні, надійні відносини з сусідами. І ми не можемо собі дозволити розкидатися друзями. Але водночас ми не маємо права поступатися національними інтересами України.

Сподіваюся, це розуміють і наші сусіди.

До речі, днями Президент Молдови заявив про те, що він готовий до діалогу. Зі свого боку, я те ж хочу заявити, що я завжди підтримував таку можливість.

Ми маємо дуже плідні відносини на міжурядовому рівні. Про це дуже добре відомо Президенту Молдови. Як і про очікування Президента Порошенка, офіційного Києва на абсолютно чітку підтримку територіальної цілісності нашої держави, включно з Кримом. Чекаємо відповідної твердої позиції від наших сусідів.

Попри непростий діалог з Варшавою, Польща є і залишатиметься нашим надійним другом. Зрозуміло, що штучне нагнітання градусу, яке сіє гіркі зерна непорозуміння в традиційно дружні відносини між нашими державами, не має ніяких перспектив.

Польща залишається нашим другом. Польща залишається нашим адвокат в Європейському Союзі. Запорукою розвитку конструктивного діалогу між Києвом та Варшавою є акцент на спільних викликах, на тому, що врешті-решт нас об’єднує, а не роз’єднує.

Так ми стверджували і в Польщі, і на Волині. Я був дуже приємно вражений рівнем розуміння і підтримки, який демонструють українці. І дуже сподіваюся, що такий самий рівень продемонструють поляки. Залишаємо проблеми історикам. І ні в якому разі не дамо можливість, щоб політики використовували це – роз’єднання людей для якихось містечкових власних дивідендів.

Переконаний, що для подальшого пожвавлення двостороннього діалогу мусимо уже найближчим часом знайти вирішення давно перезрілих питань. Я думаю, що Андрій Богданович ви також хотіли прокоментувати поточну ситуацію.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця:

Пане Президенте, Ви абсолютно правильно відзначили, що Польща залишається нашим другом і нашим партнером. Вона такою і має залишатися. Я думаю, що наше і моє завдання, як Посла – це зберегти стратегічний характер наших відносин, при чому відстоювати наші національні інтереси, в тому числі що стосується нашого історичного минулого. На жаль, є темні сили в Польщі, які використовують це історичне минуле для власних політичних інтересів.

Але в цілому ставлення до України позитивне. Ми відчуваємо підтримку в Польщі в тих стратегічних для України напрямках дуже сильну. Це стосується ЄС, співпраці з НАТО, продовження санкції проти Росії, "Північного потоку-2", питань України в Раді безпеки ООН, де Польща зараз є членом. Це стосується також на рівні європйеському, де поляки такі, як Дональд Туск нас підтримують дуже і дуже твердо.

Я вважаю, що нам вдасться перевести цей діалог, історичний діалог, в площину експертну, щоб історики між собою поспілкувалися і знайшли спільні точки дотику і підійшли до вирішення цих історичних питань, з гідністю і по-християнськи – з вшанування пам’яті тих людей, які загинули. І немає значення чи це одна, десять, тисяча чи десять тисяч людей. Їх треба вшанувати по-людськи. Я думаю, що ми будемо продовжувати напрямок, який стосується врегулювання історичного минулого і напрямок розбудови наших стратегічних відносин, які стосуються нашого майбутнього – ЄС і НАТО.

Президент:

Дуже дякую, Андрію Богдановичу.

Є певні символи. Першим іноземним Президентом, який брав участь у військовому параді в Україні, був Анджей Дуда – стояв поруч зі мною. І ці фото обійшли увесь світ. Я хочу таких символів у відносинах між нашими країнами, а не інших.

Друга позиція – сотні тисяч українців зараз перебувають у  Польщі.

І ця проблема стосується великої кількості країн. перший І це діяльність не лише консульських департаментів і генеральних консулів України. Нам треба ефективно захищати кожного українця. Це є наша місія. І тому також будь-які пропозиції, які підвищують ефективність цієї діяльності, як в Польщі, так в і інших країнах. Українець має відійти від радянської традиції, коли він десятою дорогою обходить українське консульство чи посольство. Він має бути переконаний, що там його почують і допоможуть, а не навпаки. Традиція, коли бояться йти реєструватися – це також якість нашої роботи, вашої роботи. Я думаю, що ми з вами попрацюємо, щоб механізми і інструменти захисту українців закордоном були підвищені.

Слухайте, це нам дуже добре знайомо.

Я згадую 2009 рік, коли ми з Кость Петровичем (Єлісєєв– Ред.), з Павлом Анатолійовичем ( Клімкін – Ред.), з Русланом (Демченко – Ред.), усі разом робили для того, щоб доля кожного захопленого українця… чи то сомалійські пірати, чи інше, ми знаходили можливість створювати фонди для того, щоб посольства могли відреагувати. Зараз можливостей набагато більше.

Впевнений, що наш посол в Бухаресті має креативні ідеї і щодо активізації співпраці на румунському напрямку. Не менш багатообіцяючим є діалог з Софією та Братиславою. 

Маємо послідовно протидіяти спробам послабити санкційний тиск на Росію. Можете не сумніватися, що Кремль не шкодуватиме сил для того, щоб перекроїти логіку Мінських домовленостей, дискредитувати нашу миротворчу ініціативу для Донбасу та підірвати політику невизнання окупації Криму, аби лише перекласти відповідальність на Україну та домогтися послаблення санкцій.

І знайдеться чимало тих, хто буде дуже радий підіграти Москві. На жаль, нинішній світ немає ніяких гарантій, що ця позиція буде твердою, але має ні одного Чемберлена. І на превеликий жаль, мало хто може по-справжньому претендувати на роль сучасного Черчіля. 

Ми мусимо чітко артикулювати, що будь-які поступки Кремлю, без відновлення територіальної цілісності України в повному обсязі, – це пряма поразка міжнародного права і демократії перед авторитаризмом і мілітаризмом, це запрошення для потенційних диктаторів для того, щоб спробувати свою фортуну, влаштувавши криваві танці на кістках безневинних.

Хочу чітко заявити, щоб мене усі почули. Москву не зупинять світові футбольні чемпіонати, весільні танці чи дарунки газових потоків. Москву зупинить лише ефективна міжнародна солідарність, санкції, міжнародна ізоляція та надана нам летальна зброя. 

Наш представник в Римі не з чуток знає усю складність утримання єдиного санкційного фронту на тлі неоднозначного ставлення провідних політичних сил Італії до цього питання.

Євгене Юрійовичу, я хотів би почути Вашу думку з цього приводу, щоб усі учасники наради мали можливість почути її.

Посол України в Італії Євген Перелигін:

Шановний пане Президенте,

Користуючись нагодою я хотів би підтвердити щиро і без протоколу ті надзвичайні враження, які ми отримали в Авдіївці від зустрічі з мешканцями і з нашими захисниками.

Тепер по-суті. Ми дійсно маємо надзвичайну ситуацію – єдина країна-член ЄС і НАТО має положення урядової програми, затвердженої парламентом країни при формуванні нового уряду щодо скасування санкцій проти Росії.

В чому полягає на сьогоднішній день складність ситуації. В тому, що ті, хто не хотів співпрацювати з Україною, вони не будуть співпрацювати, а ті, хто був нейтрально-пасивним, або нейтрально-активним кивають в бік урядового положення, яке має законодавче забезпечення.

Посольство розуміє, що business as usual у відносинах сьогодні з Італією не може співпрацювати з тим, щоб захисти інтереси України. Тому ми маємо, пропонуємо і бачимо можливість перенесення акцентів з Італією на лідерів громадських думок, бізнес-середовище, а також на інтелектуалів. До речі, включення положення про санкцій проти Росії аргументуються саме захистом інтересів італійського бізнесу.

Тому та позитивна динаміка торгівельних відносин. Ми маємо унікальну ситуацію -  в цьому році буде 1 млрд позитивного сальдо між Україною та Італією. У нас немає більше таких країн в Європейському Союзі з 1 млрд позитивного сальдо. Але нам потрібно мати ще і економічні стосунки, тобто портфельні інвестиції, економічна співпраця.

До речі, стосовно санкцій. Нам вдалося розгорнути дискусію, і в тому числі на шпальтах газет щодо неможливості позиції однієї країни скасувати санкції. Дискусія юридична. Дві юридичні школи в Мілані і Римі визначили, що положення Угоди про формування ЄС не дозволяють одноосібно одній країні заблокувати санкції. Інші юридичні школи вважають, що є така можливість. Тому перенесення акцентів на таку дискусію, заохочення італійського бізнесу можуть призупинити такий активний рух італійських політичних сил, які йдуть до скасування санкцій. Грудень місяць буде показовим.

Прзеидент:

Поділяючи вашу акцентацію щодо бізнесу, можу сказати, що якщо ми будемо займатися лише бізнесом, справа програшна. Бізнес конкуренцію в Росії не виграє. Це саме те, чого хоче Росія.

Дайте бізнесу самому визначати, де йому комфортніше. І тоді, якби у нас, "Північний потік" був би виключно економічним проектом, який на мільярди доларів дотується Росії, де Росія усім учасникам "Північного потоку" надала суверенні гарантії, в обмін на участь в процесі. Бізнес піде туди, де є гроші.

Є питання цінностей, є питання політики, є питання, безумовно, громадськості, влади і уряду. Навіть якщо люди приходять з певними штампами, донесення правди з Донбасу – це я можу сказати на власному досвіді спілкування з іноземними лідерами дуже прочищає мозок.

Коли вони збираються підтримати тих, хто вбиває дітей, коли ми кажемо, що у нас не заморожений конфлікт, у нас 23 серпня під час наступу російських підрозділів чисельністю до 200 осіб загинуло 4 українських героїв від артилерійського і мінометного вогню, які заборонені Мінськими домовленостями. Підіть про бізнес розкажіть їх мамам, дружинам, дітям, які залишися сиротами. І скажіть business as usual, давайте робити гроші на крові…11-тьом пораненим внаслідок цього наступу – підіть і розкажіть. І це не за рік, і навіть не за півроку, це за добу. Такий подарунок вони нам підготували до Дня Незалежності, розраховуючи, що вони займуть нові села і території для того, щоб підірвати нашу єдність зсередини.

Я думаю, що пан Наєв мав можливість розповісти якою була відповідь українського нового війська.

Того ж дня загинув командир роти, який прибув на спостережний пункт рятувати своїх солдат  - командир роти 128 гірсько-штурмової бригади. І вчора у нас загинуло двоє наших військових.

Передайте в Італію фільм. І кожен місяць передавайте, щоб бачили обличчя тих, хто загинув цього місяця. Покажіть їх дітей, покажіть, де вони живуть. Покажіть, яку ціну Україна платить за свій вибір. Тоді про бізнес мало хто буде піднімати питання.

Я маю досвід. І саме таке ставлення. Не вистачає матеріалів, ще раз поїдьте на Донбас, іншу програму запропоную.

Друзі мої, повірте мені, це позиція допомоги вам, а ні в якому разі не "закручування гайок". Повірте, те, що я пройшов за ці чотири роки - це жах. Але це народження нової країни. І кожен з вас, коли побачить це на власні очі, сам знайде аргументи і не буде потрібна ніяка допомога Президента. А на ваше прохання, ми цю практику будемо продовжувати. Дякую.

Дорогі друзі.

Ці чотири з половиною роки були непростими. Але зараз настає, мабуть, найбільш критичний момент. Чому? Демократичний світ вступає у новий виборчий цикл. В США - в листопаді, оновлення Євроінституцій - в 2019 році. Таких комфортних відносин, які були у нас зараз, Україна не мала ніколи. Наближення виборчої компанії в Україні. Уже зараз провідні ІТ-компанії фіксують створення тисяч, десятків тисяч фейкових аккаунтів з російським корінням. Росія готується до нової потужної маніпулятивної кампанії – fake news, підрив стабільності.

І в мене немає сумніву, що Москва не втратить жодної можливості, щоб дискредитувати наші з вами здобутки, щоб посіяти зневіру серед громадян у завтрашньому дні та втому від європейського вибору.

Маємо бути готові дати відсіч. Хоча це завдання і не просте. Маємо вивчити досвід в кожній країні перебування – досвід законодавчий, досвід виконавчий, кроки ефективності. Чому це так важливо? Бо Росія вже добре набила собі руку на інших країнах. Згадайте нідерландський референдум щодо ратифікації угоди про асоціацію. Згадайте Brexit і участь Росії.

Щупальці Москви дуже міцно проникли в соціальні мережі, тримають окремі медіа, є у кіберпросторі. При цьому Кремль уміло прикриває свою підривну діяльність демократичними цінностями та принципами.

Уже зараз мусимо шукати шляхи до співпраці з іншими державами та координувати зусилля для вироблення надійного механізму упередження стороннього втручання у виборчий процес та забезпечення вільного волевиявлення наших громадян.

Особливу увагу зверніть на ті країни, які уже мають відповідні напрацювання. Зокрема, дуже цікавим є досвід Парижа та Берліна. Прошу відпрацювати можливість залучення німецьких, французьких та американських експертів для підготовки аналогічної законодавчої ініціативи в Україні.

Можу наголосити, міжнародна допомога буде нам не зайва. Питання надзвичайно чутливе, оскільки вимагає збереження балансу між вимогами національної безпеки та повагою до демократичних цінностей.

І, безумовно, найкращим антидотом проти російської отруйної пропаганди має стати наша орієнтованість на результат.

Припускаю, що чимало іноземних посольств ще після Різдва очікували, що Україну традиційно накриє хвиля популізму, як того вимагає традиційна логіка передвиборчих розрахунків.

Однак, ми не лише не піддалися такій хибній практиці, а й втримали високу планку для проведення реформ. Ще раз наголошую про важливість створення Вищого антикорупційного суду.

І я вдячний тим політичним силам, які не дозволили вузькопартійним інтересам взяти гору над інтересами державницькими. Переконаний, новий політичний сезон, який стартує уже через лічені дні, позначиться не менш важливими рішеннями, зокрема, як у сфері боротьби з корупцією, економічних реформ, пожвавлення, і це дуже важливо, співпраці з МВФ, в просуванні мирного процесу на Донбасі та вдосконаленні політики, а вона потребує вдосконалення, деокупації Криму.

Шановні друзі,

Ви знаєте, що моє ставлення до МЗС є дуже особливим. Я – перший український Президент, який в очі і в житті знає абсолютну більшість українських послів.

Зовнішньополітичні питання, після питань оборони і безпеки, очевидно, становлять найбільшу частину порядку денного президента.

Я докладав і продовжую докладати всіх зусиль для того, щоб фінансування дипломатичної служби було достойним і достатнім. Переконаний, що кожен з вас це відчув. Бо спочатку треба забезпечити можливості працювати, а потім вимагати результат. Наголошую, що це було дуже непросте рішення – забрати гроші з оборони і прийняти рішення про фінансування зовнішньої політики. Але це було, в тому числі і символічно. Бо зовнішня політика для нас є частиною оборони. І аж ніяк не менш важливою.

Дуже дякую, Павлу (Клімкіну – ред.)за дуже добрі слова про закон "Про дипломатичну службу". Окремо хотів подякувати і пану Костянтину Єлісєєву. Вони останні дні просто жили в моєму кабінеті, коли ми завершили узгодження, дуже непросте. Намагалися знайти компроміс з народними депутатами. Щоб новий Закон "Про дипломатичну службу" був підтриманий Парламентом. Можете оплесками підтримати і Артура Герасимова,голову нашої фракції, який «аки лев рыкающий» бився за цей Закон з такою затятістю, що я був приємно вражений. Це ще раз підтверджує, що це було дуже непросто.

Так само маю право розраховувати на повну самовіддачу з Вашої сторони.

Дозвольте тут відзначити лише одну важливу особливість Закону. Стаття 5, яку ми дуже довго обговорювали, де чітко і жорстко виписана норма про те, що саме Надзвичайний і Повноважний Посол України є найвищим офіційним представником України за кордоном.

Не менш важливим є і те, що, відповідно до Закону, Посол здійснює керівництво та контроль щодо усіх посадових осіб, які відвідують його країну перебування з офіційною метою.

Прошу дуже уважно поставитись до цих вимог закону. Це права і відповідальність. Єдиною підставою для проведення офіційною делегацію переговорів у тій чи іншій країні є належним чином затвердженні директиви, технічне завдання або вказівки, де чітко виписані основні мета, очікувані результати та перелік осіб, з якими плануються зустрічі. Без цього це перетворюється в туристичні поїздки. Поїхали поговорити. Це дискредитує Україну. Не скоординована позиція, без директив створює ефект білого шуму і не дає можливості нашим партнерам чітко визначити стратегію української держави.

У цілому я задоволений тим, як МЗС, наші посольства спрацювали за останні роки. Наголошую, що керівництвом МЗС зроблено чимало, щоб перетворити наше зовнішньополітичне відомство на сучасну європейську дипломатичну службу з відповідною шаною і увагою до Посла.

Пам’ятаєте наші всі розмови в цьому залі, що треба припинити тиск окремих посадовців на послів. Я прийняв рішення, навпаки, щоб нашу Службу зовнішньої розвідки очолив дипломат, і ви також маєте можливість це відчувати. Скажіть чесно, 5-10 років ми про це могли мріяти? Це дуже яскраві зміни, які відбуваються.  

Дуже важливою і показовою ознакою того, що наша дипломатична традиція трансформується, є збільшення кількості призначень жінок на посади Надзвичайних і Повноважних Послів, керівників структурних підрозділів МЗС.

На початку свого виступу я згадував про українську армію, яка сьогодні стала однією з найбільш боєздатних в Європі.

Я так само хотів би, щоб українська дипломатична служба стала однією з найбільш ефективніших служб у світі, в тому числі зусиллями жінок-дипломатів. Бо якщо вас запитають, що вам найбільше сподобалося на параді? Будуть відповіді – літаки і повітряний парад був краще. Але Артур (Герасимов – ред.) сидить і не згоден. Може новий танк, який виїхав і показав вперше свої бойові потужності з ракетою. Він (Артур Герасимов – ред.) знову хитає головою, що ні. З третьої спроби я точно вгадаю, що це був жіночий батальйон. Це є фантастичний образ української жінки в умовах воюючої країни. Впевнений в тому, що і жінки-військові, і жінки-дипломати є дуже потужною силою, яка нам допомагає перемагати. Прошу, щоб ми їх привітали оплесками.

Ще раз по поверненні з Авдіївки прохання - беріть приклад з наших військових. Виходьте з окопів - зручних офісів, атакуйте креативними ідеями та новими ініціативами. Несіть світу український наратив.

Протидія Росії дуже важлива. Але тільки цього замало.

Світ хоче побачити і почути від вас, що доброго є в Україні, а не лише - що поганого є в Росії.

Прохання – ми маємо жити своєю державою, не відриватися від неї.

Якщо ми самі не зламаємося – нас ніхто не зламає. Наголошую ще раз – найгірше вже позаду. І порівнювати сьогодення з 2014 роком – земля і небо. Наголошую, світ не перестане вірити в нас, якщо ми самі не втратимо віру в себе. В цьому кожен з вас має бути переконаним.

Дякую за увагу!

І хочу завершити виступ новим військовим привітанням - Слава Україні! 



Обновлен 20 сен 2018. Создан 30 авг 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником