З блогу Богдан Бо за червень-липень 2017 року

 

З блогу Богдан Бо за червень-липень 2017 року




Богдан Бо

 Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря



Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

18 липня 2017 року 

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

Президент України Петро Порошенко у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря. Глава держави поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Монумент був подарований Києвом місту Тбілісі у рамках року Грузії в Україні. КМДА передала його Тбіліській міській раді наприкінці 2006 року.

Пам'ятник було урочисто відкрито 2 березня 2007 року під час офіційного візиту до Грузії третього Президента України. Глави двох держав - України і Грузії, заклали до фундаменту монумента капсулу із землею з села Моринці Черкаської області, де народився Великий Кобзар.

Біля пам’ятника регулярно проводяться заходи з нагоди відзначення знаменних і пам’ятних дат в історії Української держави, літературні, інші культурні і публічні заходи.

 http://www.president.gov.ua/news/prezident-u-tbilisi-vshanuvav-pamyat-velikogo-kobzarya-42502

 Вибухові аргументи ядерного арсеналу в Світі

Вибухові аргументи

 
       
Як змінилася диспозиція Заходу й Росії в питанні ядерної зброї
    
15 липня, 2017      Едвард Лукас      автор The Economist, старший віце-президент аналітич­ного центру CEPA, Лондон  

Аргументи на користь погано прихованого ядерного пацифізму в кампанії Джеремі Корбіна скидалися на рішучий гол у власні ворота. Але, як виявилося, в оцінках громадських настроїв у цьому питанні прорахувалися якраз критики лідера лейбористів. Попри позицію унілатералізму Корбіна, на якій він стоїть уже десятки років, нині він має рейтинги вищі за Терезу Мей. І думка про те, що понад 30 млрд фунтів, призначених для оновлення британської системи сил ядерного стримування «Трайдент», можна витратити краще, панує не тільки серед ідеалістів-корбіністів. Навіть пересічний консерватор у приватних розмовах гадає, чи може країна в позиції, у якій зараз Велика Британія, дозволити собі утримувати арсенал на рівні світової потуги?

Може, ядерна зброя дійсно виходить із моди в Британії. Але аж ніяк не деінде. Західних військових стратегів особливо непокоїть дедалі більший російський арсенал засобів доставки малої дальності з боєзарядами невеликої потужності (їх називають тактичною ядерною зброєю).

Це не «стратегічна» зброя, як у доктора Стрейн­дж­лава (і як у британському «Трайденті»), що допомагала утримувати воєнний баланс під час холодної війни. Ці боєголовки установлюються на ракети класу повітря-земля, балістичні ракети малої дальності, гравітаційні бомби, глибинні бомби й торпеди, а також ракети, що можуть збивати кораблі, субмарини й літаки. Активний арсенал такої зброї в Росії, за даними аналітичного звіту, який минулого тижня опублікувало Розвідувальне управління Міністерства оборони США, налічує близько 2 тис. одиниць. Це щонайменше в чотири рази більше за аналогічний американський арсенал у Європі. 

У минулому це вважалося відображенням слабкості, не сили. НАТО більше, багатше й сильніше за Росію. На випадок традиційного нападу російські військові стратеги скористалися б ядерним арсеналом нижчого класу для (як вважають вони) «деескалації» конфлікту.

Такий підхід відомий із холодної війни. Тоді військові стратеги НАТО розуміли, що без використання ядерної зброї протистояти нападу блоку Варшавського договору не змогли б. Їхня ядерна зброя противажила величезній радянській перевазі в традиційних силах, а ще компенсувала затримки, які могли б виникнути під час транспортування американських сил підкріплення через Атлантичний океан. У Радянському Союзі добре знали про це вразливе місце й могли говорити, що ніколи не застосують ядерну зброю першими: це був пропагандистський кульбіт, у якому Захід змальовувався необачним розпалювачем війни.

Із днів розвалу Радянського Союзу диспозиція змінилася. Кремль без своєї імперії став слабшою стороною й у листопаді 1993 року відмовився від обіцянки «не використовувати першим» ядерну зброю.

Це створило хоча крихку, але стабільність. НАТО не тільки не мало наміру нападати на Росію (і всі люди, які ухвалювали рішення в Москві, здається, це розуміли), а й Росія мала серйозний оборонний арсенал, реагувати на який західним союзникам було непросто. 

Утім, у червневому дослідженні Шведської агенції з досліджень у сфері оборони (FOI), висновки якого відлунюють і в інших аналітиків, що спеціалізуються на безпеці та розвідці, йдеться про те, що ця картина змінюється. По-перше, у Росії росте параноя з приводу зовнішнього втручання. У звіті Розвідувального управління Міністерства оборони США чітко вказано, що кремлівські провідники вірять: Захід зациклений на зміні режиму в Росії. 

Понад те, вражаюча модернізація російського війська передбачає нові озброєння (як-от крилаті ракети, що запускаються із землі й можуть нести ядерний заряд). Простої відповіді на такий розвиток подій у НАТО немає. Найгірше, що Кремль більше не вважає власний тактичний ядерний арсенал просто силою стримування, а бачить його таким, який цілком можна використовувати. Торік колишній керівник Російського федерального ядерного центру Віктор Міхайлов говорив про майбутнє, коли російську зброю невеликої потужності можна буде використовувати як «ядерний скальпель». Інші російські військові мислителі, схоже, розглядають таку ядерну зброю просто як потужний вид артилерії.

Російські дипломати так говорять про використання ядерної зброї з політичних міркувань (для зміни оборонної політики інших країн, наприклад), що в їхніх західних співрозмовників відбирає мову. А на російських військових навчаннях відпрацьовується застосування ядерних боєголовок. 

Усе це становить серйозні труднощі для Заходу. Дорівнюватися до російського арсеналу своїм — це вкрай дорого й непопулярно. Якщо важко зберегти громадську підтримку навіть оновлення британського «Трайдента», що є головною опорою нашої обороноздатності, і коли оборонний бюджет під величезним тиском через модернізацію авіаносців, спроби відстояти пропозиції про іншу ядерну зброю здаються марними.

Тому реагувати на розвиток російської зброї, з одного боку, можна через відновлення контролю над озброєннями та інші форми діалогу. Навіть якщо Росія зациклилася на вірі у власну пропаганду про вигадану загрозу із Заходу, їй усе-таки вигідна прозорість, можливість перевірок й обмеження кількості та дислокації зброї. Низькі ціни на нафту змушують Москву робити болісний вибір у власних оборонних пріоритетах: нам слід заохочувати Кремль до того, щоби він схилявся до безпечнішого, а не ризикованішого життя. 

Зокрема, непоганим початком було би збереження в дії Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, яким заборонялися найнебезпечніші ядерні ракети середньої дальності в Європі. Також варто спробувати відновити дію Договору про звичайні збройні сили в Європі. Дислокувавши додаткові сили для захисту Естонії, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі та Румунії (хоч запізно та в обмеженому обсязі), НАТО тепер може вести переговори з позиції сили.

Але в дослідженні шведського FOI також йдеться про те, що у відповідь на пониження Росією порогу застосування ядерної зброї нам слід переосмислити все: від громадянської оборони та воєнної готовності до планування на випадок надзвичайних обставин.

Якщо не хочемо нової ядерної зброї в Європі, треба знайти якусь іншу відповідь: можливо, непомітні ракети зі звичайними боєголовками великої дальності, які могли би закрити прогалину в нашій системі стримувань. Фінляндія та Польща вже придбали такі ракети. Те саме можуть зробити й інші держави. А ще нам слід розглянути інші форми стримування, як-от оперативну конфіскацію та замороження російських активів на Заході. Такий інструмент можна було б використовувати для зупинки конфлікту до застосування будь-якої сили.

Найбільші питання тут лежать у політичній, не військовій площині. Росія компенсує власну слабкість залізною рішучістю. Але вихваляння ядерною зброєю з боку слабкої країни, як Росія, працює тільки тоді, коли ним удається залякати противників. А наскільки боїмося ми?
http://tyzhden.ua/World/195966

 Українці розробили танк "Тірекс"

gazeta.ua
Українці розробили танк "Тірекс", який зможе подолати всіляку техніку

Український танк "Тірекс" виготовлятимуть в Україні, а вже через рік техніку візьмуть на озброєння
 
 

Українські конструктори розробили новий танк "Тірекс", який може стати конкурентом російської "Армати". Про нову розробку розповів в інтерв'ю генеральний конструктор "Арею" Сергій Степанов. 

 

"У танку принципово нова система управління вогнем, високий рівень захисту. Багато характеристик, які забезпечують високу маневреність, систему кругового огляду, високоспекторальні аналізи системи протидії. Машина має повний комплекс дій, які сьогодні необхідні для техніки такого рівня", - розказав Степанов.

 

"Тірекс" має броньований корпус та гусеничну ходову частину. У броньованій капсулі передбачені місця для трьох членів екіпажу. Звідти вони керуватимуть танком, гарматним і кулеметним вогнем з башти. Вона стане бойовим модулем.

 



Бойовий потенціал танка, за задумом конструкторів, має перевищувати "Оплот" та "Булат". "Тірекс" планують переробити зі старих радянських Т-64 і Т-72.

 

"Це машина перехідного періоду. Вона дозволяє використати потенціал існуючого в Україні парку танків і за короткі строки і з мінімальними затратами отримати техніку принципово нового рівня. Вона не поступатиметься світовим аналогам", – розповів генеральний конструктор.

 

Машину озброять 125-міліметровою гарматою з дистанційно керованим автоматичним механізмом заряджання і кулеметами. Відзначається, що ця техніка призначена для одночасного ближнього протипіхотного та дальнього протитанкового бою вдень та вночі.

https://www.5.ua/suspilstvo/ukraintsi-rozrobyly-tank-iakyi-zmozhe-podolaty-rosiisku-tekhniku-136132.html

 

 Відкритий лист Джерома Скіннера до В.Пуйла



Адвокат жертв MH17: настав час Путіну спокутувати провину за збитий літак Він зазначив, що факти кричать про цілі та мотиви - це був прорахований військовий удар, а вбивство 298 людей буде плямою на Росії назавжди. 

 17 липня 2017 

 У день третьої річниці з моменту збиття Boeing-777 авіакомпанії Malaysian Airlines, в результаті якої загинуло 298 осіб, адвокат, який представляє інтереси жертв MH17 з Австралії, Малайзії, Новій Зеландії та Нідерландів Джером Скіннер звернувся з відкритим листом до президента РФ Володимира Путіна. У листі, опублікованому на Українській правді, він зазначає, що через три роки ще ніхто так і не покараний. Скіннер підкреслює, що за цей час російська влада так і не змогла пояснити факт наявності частин ракети серед уламків літака. 

"Ваша влада не надала жодного пояснення наявності частин ракети і електропроводки серед уламків, ні пояснення з приводу серії і ракети або номеру бойової головки, ні пояснення з приводу слідів шрапнелі, її форми і розподілу у вигляді метелика в тілах екіпажу", - пише він. "Ви так і не змогли відповісти на сотні фотографій, відео і знімків з супутника і свідчень очевидців – розкидані частини пазла виглядають все більше і більше як робота Москви, коли їх розглядаєш разом", - вважає адвокат. Він зазначає, що Кремль ніяк не пояснив світу наявність такої кількості в Україні "російських військових з 53 протиповітряної бригади, які 17 липня 2014 року оприлюднили фото в інтернеті".

" Навіщо ви розмістили вашу ракетну установку в центрі трансконтинентального комерційного повітряного коридору L980, якщо ви не полювали на повітряний лайнер?", - адресує він питання Путіну. "Ви дійсно вважаєте, що не несете відповідальності за життя 80 дітей на борту? Як же решта? Вони були вашими ворогами? Ніхто з них не говорив по-російськи, ніхто з них не говорив українською. Ніхто з них більше взагалі не скаже ні слова", - звертається Скіннер до Путіна. 



Адвокат вважає, що "скоєне вбивство має увінчатися справедливістю". "17 липня 2014 року забрало 298 життів над Україною. 80 з них були невинними дітьми. Ви ж бачили ляльки, розмальовки та іграшки серед крові? Бачили фотографії бойовика, який тримає забрудненого ведмедика як приз на ярмарку? Чи не відчували ви присутність зла, коли дивилися на ці речі? Я відчуваю", - пише Скіннер. "Ви – глава великої нації з потужною армією, яка хоче повернення імперії. Я – адвокат з глибинки Огайо. У мене немає армії, але у мене є неспростовні докази", - зазначає він. 

У своєму листі він підкреслює, що хоча деякі вважають, що катастрофа МН17 була жахливою, неминучою помилкою війни, він з цією точкою зору не згоден і не вважає її правдою. "Факти кричать про цілі і мотиви. Це був прорахований військовий удар такий же навмисний як вбивство ще одного політичного опонента. Ви – єдиний, хто може взяти на себе відповідальність", - підкреслює Скіннер. Також він зазначає, що жорстоке вбивство 298 невинних, включаючи 80 дітей, буде плямою на Російській Федерації назавжди, і закликає російську владу викрити це зло. "Я буду використовувати будь-яку можливість, щоб притягти Кремль до відповідальності. Пан Путін, зло можна побороти. Ви великий, пан Путін, я – маленький, але Бог все одно більший, ніж ми обидва. Він буде останнім арбітром", - пише він. "У вас, як і у держави Росії, є обов'язок вжити відповідальних дій. Давайте зустрінемося і спокутуємо провину перед жертвами цієї трагедії. Зв'яжіться з міністерством закордонних справ Нідерландів, якщо ви готові говорити", - закликав він Путіна


 https://www.unian.ua/world/2032739-advokat-jertv-mh17-nastav-chas-putinu-spokutuvati-provinu-za-zbitiy-litak.html

 Катастрофа MH17 через три роки

Доповідь Bellingcat: що стало відомо про катастрофу MH17 через три роки 



Сьогодні виповнюється три роки з тих пір, як був збитий в небі над Донбасом пасажирський "Боїнг-777" авіакомпанії Malaysian Airlines, внаслідок чого загинуло 298 осіб. 

 17 липня 2017

 Міжнародна експертно-журналістська розслідувальна група Bellingcat опублікувала доповідь, яка узагальнює докази причетності до цього проросійських бойовиків на Донбасі і спростовує найбільш відомі альтернативні версії.

  Як повідомляє Бі-бі-сі, в 72-сторінковій доповіді Bellingcat описує свою версію розвитку подій до і після збиття MH17. В період з 23 по 25 червня 2014 року військовослужбовці 53-ї зенітно-ракетної бригади РФ перегнали кілька транспортних засобів до російсько-українського кордону. В їх числі була ракетна установка "Бук" під номером 332. 



false "Бук" під номером 332 на території Росії в 2012 році Bellingcat 

Вранці 17 липня 2014 року (тут і далі вказано місцевий час) установка перебувала у Донецьку. Там "Бук" помістили на платформу вантажної машини. Звідти вона попрямувала на схід через територію, підконтрольну проросійським бойовикам. Номер "Бука" був замазаний, однак Bellingcat вдалося впізнати установку за вм'ятинами і слідами фарби. За перевезення установки на Донбас відповідав відставний російський офіцер Сергій Дубинський з позивним "Хмурий", стверджувала група. У 2014 році Дубинський був начальником розвідки в підрозділі проросійських бойовиків, який очолював Ігор Стрєлков (справжнє прізвище - Гіркін). Стрєлков, який зараз живе в Ростові, вважається одним з головних ідеологів руху "Новоросія", що виступає на підтримку сепаратистів на Донбасі і так званого "руського міру". 

Вдень того ж дня вантажівка з "Буком" прибула у місто Сніжне, що знаходиться приблизно в 80 км від Донецька. Зі Сніжного установка своїм ходом рушила на південь. Близько 16:20 17 липня "Бук" збив "Боїнг" авіакомпанії Malaysian Airlines, що летів з Амстердама в Куала-Лумпур. На борту рейсу MH17 було 298 осіб. 196 з них були громадянами Нідерландів. Всі вони загинули. Вранці 18 липня "Бук" під номером 332 був знятий на відео. Він проїжджав через підконтрольний бойовикам Луганськ. На установці не вистачало однієї ракети. Перехоплені бесіди бойовиків свідчать про те, що незабаром після цього ракетна установка повернулася в Росію. Причиною загибелі пасажирського лайнера стала ракета "земля-повітря", випущена з установки "Бук". До такого висновку дійшла Рада безпеки Нідерландів і Об'єднана слідча група, куди, крім голландців, увійшли представники правоохоронних органів Австралії, Бельгії, Малайзії та України. Російська влада продовжує стверджувати, що в збитті літака винна українська сторона. 

У звіті Bellingcat вказує, що в інтернеті існує низка конспірологічних версій. Наприклад, про те, що MH17 нібито був підірваний зсередини, а також про зв'язок збиття з таємничим зникненням іншого рейсу "Малайзійських авіаліній" - MH370 - в небі над Південно-Китайським морем. 21 липня Міністерство оборони Росії опублікувало документи по катастрофі. Серед матеріалів були сильно відредаговані супутникові знімки, зроблені в інший час, з'ясував Bellingcat з допомогою експертів з фотомонтажу. За версією російського військового концерну "Алмаз-Антей", який провів власне розслідування, ракета, що знищила літак, була знята з озброєння російської армії і випущена з території, яку не контролювала жодна сторона конфлікту. Відомості "Алмаз-Антея", оприлюднені в жовтні 2015 року, не підтверджуються свідченнями очевидців переміщень "Бука", загальнодоступною інформацією та оцінками Ради безпеки Нідерландів, підкреслюється в останній доповіді Bellingcat. Інша альтернативна версія приписує пуск ракети, яка збила "Боїнг", українському "Буку" за номером 312. Помилка була зроблена Службою безпеки України, яка опублікувала не той "Бук" 19 липня 2014 року. У двох машин "мало спільного", - наголошується в доповіді Bellingcat. Знімок, опублікований СБУ 19 липня 2014 року. 


На фото зверху - Знімок, опублікований СБУ 19 липня 2014 року. На фото зверху - "Бук" 332 в Луганську. На нижньому фото від 19 березня того ж року - український "Бук" 312 Bellingcat 

Доповідь Bellingcat заснована на даних з відкритих джерел, доступних в інтернеті: репортажах журналістів, фотографіях і відеозаписах в соціальних мережах і супутникових знімках. Група була створена британським журналістом Еліотом Хіггінсом в 2014 році. 

У МЗС Росії називали докази, зібрані групою, "сфальсифікованими". "Всю цю нісенітницю під вивіскою Bellingcat готують в цілях додаткового заробітку півтора десятка блогерів, які, як ви розумієте, не мають взагалі ніяких даних і уявлення про реальні аспекти події", - заявила в березні 2016 року на брифінгу МЗС його офіційний представник Марія Захаро

 https://www.unian.ua/world/2031904-dopovid-bellingcat-scho-stalo-vidomo-pro-katastrofu-mh17-cherez-tri-roki.html

Додатково є тут:

http://tyzhden.ua/News/196588

БГ: Третя річниця катастрофи над Україно. Зараз багато є мудрих заднім числом, а тоді у червні 2014-го ніхто навіть у найстрашніших жахіттях не міг уявити подібного свідомого розстрілу пасажирського лайнера військовими з РФ. Стосовно ЗСУ, то немає жодного факту застосування ними сил ППО на Донбасі за весь час АТО і то є правда!

 Сучасна українська музика 2012-2016

Ютюб просто неймовірна велика збірка відеокліпів української естради





Сучасна українська музика 2012-2016
https://www.youtube.com/playlist?list=PLRrZL00N4X-LdjmT3gdEUpMT6FbPJgrBJ

 Різні світи нам світять

З поваги до опонента Nech sa paci я скопіював всі його коменти у одну замітку, а в закінченні - свій особистий висновок.


Nech sa paci


Вибачте, можливо, я не маю права Вас критикувати, але я не поділяю Вашої аж такої юнацької за формою ейфорії. Угода про асоціацію не стала завадою проти війни на Донбасі. Мало того — деякі наші виробники (наприклад, ''курятники'') жаліються, що квоти для України на пільговий експорт є мізерними, а митні збори за додатковий експорт є величезними.

Свого часу сподівався у 2013 році, що Євроасоціація якось трохи прив’яже Україну до ЄС і трохи відв’яже від Росії. Підкреслюю — ТРОХИ. Європейські інвестори потроху б заходили сюди й мали би причини потім захищати від Росії свій бізнес тут, а разом — і Україну. Наші урядовці намагалися би трохи виглядати респектабельно й культурно, а представники ЄС при потребі могли би трохи присоромлювати нашу верхівку.

Але великих надій на Асоціацію я не покладав. Тому на Євромайдан біля стели не ходив, бо це виглядало, неначе ми якісь дикуни й просимося на роботу до якогось цивілізованого дядька. Трохи принизливо, якщо чесно. Так само принизливо зараз виглядають прапори ЄС поряд із українськими такого ж розміру й на такій же висоті. Адже ми не є повноправним членами ЄС, а лише сателітом. Тобто, наприклад, інтереси німецького чи італійського бізнесу ми символічно ставимо нарівні з інтересами бізнесу українського, хоча не користуємося повноцінними симетричними можливостями, які є в Польщі чи Угорщини.
  
Якщо ціною саме за Асоціацію з ЄС і навіть безвіз були стрілянина в центрі Києва з багатьма жертвами, фрагментація нашого суспільства, втрата контролю над територіями й війна, то така асоціація мені й даром не треба.

Від Майдану я скоріше міг чекати, що Януковича трохи попустять і примусять згодом зійти зі сцени, як колись — Кучму. Або принаймні не дадуть йому вирости в диктатора, як це вже фактично сталося в Росії. Але були ризики, що протистояння зайде у фазу "або ми, або вони". Обидві сторони мали власні ресурси та кришу зовні й не могли легко перемогти одна одну. Тому я боявся, якщо чесно, що перемога будь-якої зі сторін (навіть "демократів" призведе до тяжких наслідків. Що, власне, і сталося.

Те, що Янукович 19.11.2013 таки полетів до Вільнюсу, свідчило про те, що за певних умов підписання Асоціації могло б таки відбутися. Можливо, Янукович просив від ЄС якогось великого кредиту мільярдів так на 15-20 (які потім пообіцяв дати Путін), аби до виборів закрити дірки бюджету й утримати курс гривні. Якщо він таки просив, а ЄС йому не дав, це свідчить про жлобкуватість і не мудрість західних європейських керівників — або про щось навіть гірше.

 Від нинішньої кризи в Україні ЄС трохи страждає, оскільки санкції та контрсанкції дещо вдарили по бізнесу та взагалі по психологічній атмосфері в Європі. Але деякі країни навіть виграли. Наприклад, Польща отримала принаймні мільйон робочої сили слов’янського походження, готової за 500-800 євро вкалувати по повній, яку з часом можна навіть м’яко асимілювати й перетворити на поляків. Я про це вже писав Вам раніше.

Якби в ЄС справді хотіли дуже сильно допомогти нам як "братам", могли б дати нам великі кредити чи безоплатну допомогу або попросити свій бізнес зайти активно принаймні в західну Україну. Допомогу б частково розікрали, але щось би й запрацювало. Корупція, яка в нас є, буде ще років 20 щонайменше, і ніхто її не поборе за 2 роки (навіть Лещенко з Найємом). Тому ставити умову "поборіть корупцію — лише потім допоможемо" некоректно.

Коли люди стають багатшими, вони стають самостійнішими й починають більше замислюватися не лише над тим, як сьогодні нагодувати дитину, а над проблемами корупції, влаштування свого довкілля та дозвілля. Див. Південну Корею, наприклад. У нас середній клас не настільки потужний і мудрий, аби створити, профінансувати й просунути до влади свою політичну партію.
   
У ЄС та інших західноєвропейських країнах живуть досить цивілізовані люди, що побудували в себе досить розвинуте й місцями заможне суспільство. Але їхні бізнесові та політичні еліти ставляться до своїх зі значно більшою симпатією, ніж до якихось бідних, корумпованих і маргіналізованих сусідів, яким вони начебто нічого не винні.

Хоча Майдан і "простяг руку Європі", та дала потриматися лише за лівий мізинець. Це теж добре, але на "братню допомогу" не тягне. ЄС свого часу допоміг заварити в нас цю всю кашу, але зараз не хоче компенсувати нам втрати.

Навіть у санкціях є діри, й турбіни Siemens легко опинилися в окупованому Росією Севастополі.

Тому довіри до ЄС у мене немає. Є лише інтереси — наші й їхні.

Вибачте, що написав стільки літер. Мене трохи зачепив такий Ваш оптимізм, а я більше песиміст. 



Богдан Гордасевич: Я не раз і не два вказував на парадокс, що ось живуть люди в одній країні і навіть розмовляють однією мовою, але насправді вони живуть в різних Світах  Зокрема на прикладі Богдана Бо і Nech sa paci це особливо помітно, бо що я можу сказати у відповідь, коли тут однозначно є нерозуміння того, що Євромайдан та Революція Гідності були боротьбою за ІДЕЙНІ ЦІННОСТІ !!!
Виникає ситуація, як пояснювати сліпому красу веселки чи північного сяйва: скільки  не оповідай - всеодно не зрозуміє. Ну не дано! Отож я не можу ні ображатись за критичні зауваження, загалом цілком слушні за інших обставин, ні сам не хочу жодним чином образити опонента Nech sa paci.
Одні люди шукають у шлюбі репродуктивну і майнову користь, а інші шаленіють за коханням як головним - і це не є протиріччя, а просто різна світоглядна ідея буття в окремого індивіда або й громади. Я особисто прихильник другого, але не проти першого. Оце і всі мої пояснення тому, чому я радію з підписання і ратифікації Угоди про Асоціацію України з Європейським Союзом. Це наше весілля! А що життя буде не без проблем - це кожному відомо і до, і під час, і тим паче після весілля, але якщо не радіти на весіллі чи іншому святі, тоді коли це маємо робити? На похоронах, коли вже точно ясно все добре і погане, бо риску підведено? Я подібного світогляду не визнаю, а тому я радію сам і закликаю інших до того, хто цінує духовні цінності вище за матеріальні - ВЕСЕЛИМОСЬ! Є ПЕРЕМОГА! Будьмо! Гей!    

 Сьогодні Перемога Євромайдану!



Вітаю! Щиро всіх вітаю, хто того вартий! Сьогодні знаменуємо Велику Перемогу Євромайдану! Саме сьогодні 13 липня 2017 року, коли Президент України Петро Порошенко підняв високо Угоду про асоціацію України з Європейським Союзу. Перемога! Ми перемогли! Viktoria!
Найбільше вітаю українську молодь, бо саме вона першою вийшла на протести і першою прийняла удар злочинної імперської сили.



Без потреби описувати що і як було, а важливо інше: гарно, що не марно! Багато було героїчного і перед Євромайданом, як і під час його, але перемога настала саме зараз! Точніше: 12 липня 2017 року було підписано остаточно у ЄС нашу Угоду. НАШУ УГОДУ! Зрозумійте і цінуйте це! Будьмо!
Будьмо! Будьмо! Гей! Гей! Гей! Вітаю!



СЛАВА УКРАЇНІ !!!    ГЕРОЯМ СЛАВА !!! 





 Пропоную посміхнутись і задуматись




Куме!!! Я все зрозумів!!! Росія - це держава-трансвистит!!!
- !?!?
- Ну а як ще зрозуміти їх постійне бубоніння "Матушка Росєя - єто старший брат".

Не надо демонизировать Путина - его надо утилизировать.

С помощью дипломатического искусства и личного обаяния Путину удалось предотвратить отмену санкций на G20 в Гамбурге.

Россию никому не сбить с пути - ей всёравно куда идти!

Депутаты в панике! Они не ожидали, что кому-то может придти в голову требовать от них соблюдения законов, которые они принимают для народа...

Два политолога в РФ:
- Слушай, ты можешь понять, что вообще происходит?
- Тебе объяснить?
- Да нет, объяснить я и сам могу. Ты ПОНЯТЬ можешь?

Два українця про політику:
- Ти розумієш, що говорять наші політики і хто вони насправді?
- Розумію! Абсолютно!
- Як тобі це вдається?
- А я їх не слухаю...
- Не зрозумів?..
- Все просто: я дивлюсь на конкретний результат роботи кожного.
© Богдан Гордасевич 

- Я знаю, як вирішити проблему з брехнею політиків і різних аналітиків!
- Це неможливо...
- Можливо! Запросити треба японську "Якудзу"!
- Навіщо?
- Як навіщо?! Приобіцяв політик щось зробити, або аналітик заявив про зміну уряду чи перевибори тоді і тоді, а всього того немає і йому чик фалангу пальця відрізали за брехню.
- Ага! Будуть боятися брехати...
- Та хрін з ними: най брешуть скільки схочуть! Просто як почнуть руками вимахувати - ясно буде людям скільки раз вже збрехало це падло. 
© Богдан Гордасевич 


 Українці мандрують Світом

Карта для українців: скільки грошей брати до країн ЄС і за що можуть оштрафувати

За порушення режиму – від наклейки до паспорта до 10 років заборони на в’їзд до країн ЄС

РАХУЄМО ДАТИ. Отже, насамперед мандрівникам в Європі коштує чітко дотримуватися встановленого законом правило “90/180” – українці можуть перебувати в ЄС не більше трьох місяців протягом півроку. Дотримання правил можуть перевірити прикордонники або правоохоронці, і туристам потрібно бути максимально уважними: “використаними” вважаються день в’їзду (навіть якщо ви в’їхали о 23:55) і день виїзду (навіть якщо ви виїхали о 00:05). При цьому до уваги не береться той час в ЄС, який турист провів за видом на проживання, робочою або навчальною візою. Ще одна хороша новина: для Болгарії, Кіпру, Румунії та Хорватії дозволені 90 днів вважаються для кожної країни окремо. Це означає, що абсолютно легально можна провести три місяці в одній з них, а потім ще три місяці – в ЄС. А щоб бути впевненим напевно і не потрапити в халепу, краще скористатися офіційним калькулятором поїздок на сайті Єврокомісії (ec.europa.eu).

_01_214

Скільки необхідно мати при собі грошей під час подорожі до окремої країни ЄС:

  • Норвегія – 500 норвезьких крон (1580 гривень);
  • Фінляндія – 30 євро на день (880 гривень);
  • Швеція – 47 євро на день (1370 гривень);
  • Естонія – 86 євро на день (2,5 тисячі гривень);
  • Латвія – 14 євро на день (400 гривень);
  • Литва – 40 євро на день (1100 гривень);
  • Нідерланди – 34 євро (тисяча гривень);
  • Польща – 300 злотих (2 тисячі гривень) – перебування до трьох днів, 100 злотих (800 гривень) – перебування більше 3 днів;
  • Німеччина – 45 євро на день (1300 гривень);
  • Бельгія – 45 євро (1300 гривень) – іноземці, які зупинилися у приватних осіб, 95 євро (2800 гривень) – іноземці, які зупинилися в готелі;
  • Люксембург – мінімальна сума коштів визначається індивідуально;
  • Чехія – 40 євро на день (1100 гривень) до 30 днів;
  • Словаччина – 56 євро на день (1600 гривень);
  • Франція – 32,50 євро (тисяча гривень) – особи, які мають підтвердження наявності житла, 120 євро (3500 гривень) – особи, які не можуть підтвердити наявність житла;
  • Швейцарія – 91 євро (2600 гривень), 27 євро (780 гривень) – для студентів;
  • Ліхтенштейн – 91 євро (2600 гривень), 27 євро (780 гривень) – для студентів;
  • Австрія – мінімальна сума коштів визначається індивідуально;
  • Словенія – 70 євро (2 тисячі гривень), 35 євро (тисяча гривень) – для неповнолітніх у супроводі батьків;
  • Угорщина – 3 євро (90 гривень);
  • Італія – 269,60 євро (7,8 тисяч гривень) – на одну людину на строк до 5 днів, для груп туристів менше;
  • Іспанія – 71 євро (2 тисячі гривень);
  • Португалія – потрібно мати при собі суму в 75 євро (2,2 тисяч гривень), а також суму з розрахунку 40 євро (1100 гривень) на день перебування;
  • Мальта – 48 євро на день (1400 гривень);
  • Греція – 50 євро (1400 гривень) на день, мінімум 300 євро (8,7 тисячгривень) на 5 днів.

ЗЛОЧИНИ ТА ПОКАРАННЯ. Ті, хто порушують міграційні правила, зазвичай потрапляють до Шенгенської інформаційної бази (SIS) – після цього їм може відмовити у в’їзді будь-яка країна Єврозони. Як зазначають в ЄС, найчастіше порушують правило “90/180” без депортації (коли його виявляють на кордоні). Якщо турист “обрахувався на кілька днів”, до паспорта ставлять спеціальний штамп порушника. Якщо ж затримка сталася більше ніж на місяць – такого туриста наступного разу можуть не пустити. А найвищі шанси стати персоною нон грата в Євросоюзі у тих, хто набрехав про себе або про мету візиту, а також у власників підроблених документів. Їм загрожує штраф або заборона на в’їзд до ЄС протягом п’яти років.

А ось тим, кого спіймали вже на території ЄС, дадуть 1-2 тижні до виїзду і, швидше за все, більше не пустять до Єврозони наступного разу. Якщо ж іноземця затримають спецслужби, його депортують і заборонять в’їзд на 10 років. За підробку документів, участь в ОПГ, наркоторгівлю, інші тяжкі злочини можуть не тільки відправити додому, але й посадити до в’язниці.

При цьому в ЄС нагадують, що серйозно варто ставитися і до дрібних провин. Наприклад, в деяких країнах заборонено пити пиво на вулиці: вас можуть оштрафувати, а якщо грошей немає – навіть забрати до відділку. Інший приклад – проїзд в громадському транспорті зайцем. Сівши до трамваю без квитка “тільки на одну зупинку”, можна отримати штраф у сотню євро. За інші проступки можна “потрапити” і на 3 тис. євро, а якщо протягом місяця цю суму не покрити – ризикуєте стати нев’їзним до цієї країни.

 

 

Довгий шлях України до НАТО

Довгий шлях до НАТО: про що насправді домовився Порошенко з країнами-членами Альянсу Сергій Сидоренко, Європейська правда _ Вівторок, 11 липня 2017

 

 
 
 

Україна ініціювала діалог з НАТО про надання Плану дій щодо членства в Альянсі (ПДЧ). Країни-члени НАТО "із задоволенням прийняли" дану ідею української сторони. Саме такою заявою вразив журналістів Петро Порошенко на прес-конференції в понеділок.

 

От тільки за деякий час оголошена перемога обернулася на розчарування. Надвечір прес-служба НАТО поширила офіційний коментар про те, що жодної домовленості про рух до ПДЧ досягнуто не було.

 

"Європейська правда" з’ясувала, що ж насправді сталося в понеділок та який шлях здатен привести Україну до Альянсу.

 

Незнайома ідея

 

Вечірня заява НАТО справді виявилася несподіваною, адже генсек Альянсу мав можливість виправити Порошенка ще до того, як новина розійшлася в ЗМІ, та не скористався нею.

 

Єнс Столтенберг стояв поруч із Петром Порошенком на прес-конференції, де той зробив заяву про ПДЧ, але не став сперечатися  з колегою та обмежився кількома стандартними фразами про те, щоУкраїна рухається до стандартів НАТО незалежно від членства. У його подальших виступах, в тому числі під час дискусії у Верховній раді, також не прозвучало жодних ремарок.

 

Співрозмовники ЄП називають дві причини цього.

 

По-перше, такою є особливість генсека. Столтенберг відомий вмінням уникати конфліктних висловлювань; публічна полеміка з президентом України точно не входила в його плани. По-друге, він не мав мандату від країн-членів на обговорення цієї теми. Це так, адже

 

НАТО наразі просто не має офіційної позиції щодо ідеї Порошенка!

 

Та передусім варто зазначити: в Альянсі не чекали на таку заяву від українського президента.

 

Саме тому промовчав Єнс Столтенберг: заява його українського візаві так само стала для нього несподіванкою.

 
 
 

Відразу кілька джерел "Європейської правди" підтвердили: принаймні частину іноземних учасників Комісії Україна-НАТО  (КУН) здивувало не лише те, що вони "позитивно сприйняли" пропозицію Порошенко, але й те, що вони взагалі її обговорювали!

 

"Схоже, президент говорив розмито – не всі звернули увагу на його слова про  новий формат. Виступ Порошенка справді був сприйнятий позитивно, але саме виступ, а не ця ідея", - зауважив один зі співрозмовників. "Посли, виходячи з засідання, говорили протилежне – що Порошенко зміг уникнути всіх спірних моментів та пропозицій. Тобто цю ідею вони не почули", - зазначив ще один співробітник структур альянсу, що не був особисто присутній під час дискусії.

 

То що ж було насправді?

 

Наразі дипломати відсилають до тексту спільної заяви Комісії Україна-НАТО, оприлюдненої в понеділок ввечері. В цьому документі немає ані згадок, ані навіть натяків на новий формат співпраці чи то консультації з приводу ПДЧ.

 

Водночас, кілька учасників зустрічі підтвердили: Порошенко справді говорив послам про такий діалог.  "Так, президент чітко заявив, що ми хочемо вести діалог про надання Україні ПДЧ, і я на власні вуха це чув", - запевнив один з українських посадовців.

 

Та проблема в іншому – насправді жоден з представників Альянсу під час засідання КУН не заявив про підтримку цієї  ініціативи. А отже, ремарка президента про те, що Альянс "із задоволенням сприйняв його пропозицію", виявилася чи то помилкою, чи свідомим блефом.

 

Наразі більше схоже на друге:

 

Порошенко піднімає ставки. І має підстави для цього.

 

"Європейська правда" вже писала про те, що багато хто на Заході вкрай негативно поставився до рішення Києва законодавчо закріпити мету вступу України до Альянсу (детальніше про це – в публікації Європравди "Реформи без права на НАТО").

 

В політичних та дипломатичних колах цей опір ще більший, аніж у експертних. Кажуть, що під час підготовки до зустрічі КУН окремі країни навіть переконували колег не їхати до Києва через небезпеку того, що Україна "подасть заявку на вступ".

 

Авторові цих рядків достеменно відомо, що понеділкова заява Порошенка спричинила справжню бурю в альянсі (цікаво, що найбільше обурювалися деякі центральноєвропейські держави, які у нас часом зараховують до друзів Києва).

 

І саме тому надвечір з’явилася заява прес-служби альянсу про те, щоНАТО не підтверджує домовленість щодо офіційного запуску діалогу з Україною.

 

Заборонити не можна дозволити

 

Хай там як, але процес розпочався.

 

Київ оголосив, що буде йти до ПДЧ і, без сумніву, скоро знову підніме це питання. А отже, рано чи пізно альянс буде змушений дати на нього офіційну відповідь.

 

І знайти консенсус з цього питання для Альянсу буде вкрай непросто.

 

Згоди на зближення з Україно в Брюсселі немає і близько, чимало країн хотіли би відкласти це питання у довгу шухляду.  Але водночас, принцип "відкритих дверей" не дозволяє Альянсу сказати тверде "ні" у відповідь на запит Києва. 

 
 
 

Дуже показовою  є відповідь Столтенберга  на запитання в парламенті про прагнення України отримати План дій щодо членства. Генсек уникнув коментарів щодо заяви українського президента, але чітко заявив:

 

Україна має повне право заявляти про свої прагнення вступити до НАТО.

 

А альянс, зі свого боку, не має права обмежувати євроатлантичні прагнення України.

 

"Для НАТО абсолютним та фундаментальним принципом є те, що кожна країна має право обирати свій шлях. В тому числі – визначати, чи хоче вона стати членом певного безпекового альянсу. Тому ми поважаємо ваше рішення (яке законодавчо визначило вступ до НАТО метою України – ЄП)", - заявив Столтенберг.

 

А отже, восени 2017 року на нас чекають непрості дискусії у штаб-квартирі Альянсу. І є високий шанс на те, що за їх підсумками Україна та НАТО святкуватимуть нехай невелику, але спільну перемогу.

 

Та найголовніше – пам’ятати, що діалог про ПДЧ хоча і є політично важливим, але на практиці – ані на крок не наближає Україну до повноцінного членства. Щоби просуватися цим шляхом, Україні потрібно проводити реформи, як політичні (зокрема, у сфері протидії корупції), так і військові (структура ЗСУ та Міноборони має бути повністю перебудована) .

 

Без цих кроків всі розмови про Україну в НАТО та закони про прагнення до членства залишаться лише красивими словами.

 

Автор: Сергій Сидоренко,

http://www.pravda.com.ua/

 Огляд українських ЗМІ

Огляд ЗМІ за 10 липня 2017

ВИСНОВКИ.

 

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час візиту до Києва заявив про потужну підтримку, що Альянс надає Україні. Він закликав Росію вивести свої війська з території України, а також наголосив на необхідності безперешкодного доступу співробітників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ до усієї території Донбасу. Зокрема, Єнс Столтенберг повідомив, що НАТО надасть Україні обладнання, яке дозволить Україні встановлювати джерела кібератак. Президент України Петро Порошенко заявив про наявність даних, що підтверджують причетність РФ до організації кібератак. Порошенко також наголосив на тому, що РФ протидіє СММ ОБСЄ на території Донбасу та ставить собі за мету витіснити її з території України.   

 

Президент України Петро Порошенко заявив, що Україна починає дискусію з Північноатлантичним Альянсом щодо надання плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО. Він зазначив, що чітко усвідомлює, що Україна наразі не відповідає стандартам НАТО, тому Україна не планує подавати заявку на членство в  Альянсі. Натомість, Порошенко заявив, що Україна орієнтується до 2020 року наблизитися до стандартів НАТО. Керівник прес-служби Альянсу Пірс Казалет повідомив, що члени Північноатлантичної ради “взяли до уваги” прагнення України отримати план дій щодо членства, але не давали згоди з цього приводу. Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що надання Україні плану дій щодо членства в НАТО стало б кроком до подальшого просування Альянсу до російських кордонів, що не сприятиме зміцненню європейської безпеки. Голова Військового комітету НАТО генерал Петер Павел заявив, що військова політика Північноатлантичного альянсу щодо Російської Федерації в частині підтримки діалогу не дає бажаного результату. Іванна Климпуш-Цинцадзе наголосила, що «якщо хтось може сприяти дотриманню суверенітету і територіальної цілісності України, то це члени НАТО. Процес вступу України до Альянсу є потужним стимулом для перетворень усередині України».

 

Експерти нагадують, що умовами членства в НАТО є не тільки виключно військові показники держави, але й належний рівень розвитку демократії. Натомість, Єнс Столтенберг зазначив, що “Україна має позбавитися ракової пухлини корупції. Корупція стоїть на перепоні реформам та справжнім змінам  та успішному майбутньому українських громадян”.

 

Експерт “Українського інституту майбутнього” Надія Коваль вважає, що членству Україні в НАТО крім всього не сприяє позиція чинного президента Франції. Надія Коваль зазначає, що  Макрон є виразним противником подальшого розширення Альянсу та прихильником продовження діалогу “НАТО-Росія”. Тому, на думку експерта, не варто очікувати від Макрона серйозної підтримки щодо власне європейської чи євроатлантичної інтеграції України чи посилення, скажімо, Східного партнерства.

 

Спецпредставник США у переговорах із Росією Курт Волкер, який після візиту Тіллерсона залишився в Україні, зустрівся із Леонідом Кучмою для обговорення ситуації на Донбасі, а також перспективу подальших контактів. Політолог Вадим Карасьов вважає, що результатом зустрічі Трампа та Путіна (отже і візита Тіллерсона) є залучення американської сторони до процесу врегулювання конфлікту на Донбасі. Він наголосив, що питання полягатиме у “ступені залученості” американської сторони. Карасьов зазначає, що США не стане учасником «нормандського формату», проте «збоку вони Мінський процес підштовхуватимуть так, як не зможуть підштовхувати зсередини французи, німці і росіяни». Саме цим, на думку Карасьова, буде займатися Курт Волкер. Вадим Карасьов також наголосив, що українське питання для США є «інструментом для того, щоб налагодити відносини з РФ».

 

РНБО на засіданні 10 липня прийняло низку важливих рішень, спрямованих на підвищення забезпечення безпеки держави. Так, РНБО прийняла рішення про введення системи біометричного контролю для громадян іноземних держав, що в’їжджають до України, і впровадження електронної системи попередньої реєстрації для громадян РФ, що мають намір в’їхати до України. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін зазначає, що рішення РНБО про введення системи біометричного контролю для громадян іноземних держав, що в’їжджають до країни, не матиме практичних наслідків ні для громадян Євросоюзу, ні для громадян інших країн з аналогічними біометричними документами. На думку експертів, таке рішення є альтернативою запровадженню візового режиму із РФ, адже країни ЄС вже давно використовують біометричні паспорти. Натомість, для країн СНД ця практика не розповсюджується. Крім того, для громадян РФ, що мешкають на території України, вводиться обов’язкова реєстрація за місцем проживання і необхідність подання інформації щодо переміщення територією України. Також прийнято рішення рекомендувати уряду забезпечити в 2017 році дофінансування потреб сектора безпеки і оборони на суму близько 9 млрд грн. Турчинов уточнив, що в загальному обсязі дофінансування близько 3 млрд грн заплановано профінансувати із загального фонду держбюджету, і 6 млрд грн – із спеціального, за рахунок конфіскованих «грошей Януковича».

 

Крім того, РНБО доручила Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України і Національному банку внести пропозиції із розширення списку осіб, що підпадають під санкції у зв’язку з агресією з боку Російської Федерації. «США і ЄС прийняли рішення про введення нових санкцій проти Російської Федерації, і ми не можемо не враховувати ці ініціативи наших стратегічних партнерів,» – прокоментував дане рішення Турчинов. Голова комітету із закордонних справ палати представників Конгресу США Ед Ройс вніс поправку в законопроект із оборони на 2018 рік про введення нових санкцій щодо Росії за порушення Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.

 

Натомість, РНБО не розглядала законопроект про деокупацію деяких районів Донбасу. Секретар РНБО Олександр Турчинов повідомив, що відповідний законопроект про реінтеграцію Донбасу вже розроблений апаратом РНБО, проте він ще буде узгоджуватися із західними партнерами: «передусім це стосується країн-учасниць “нормандського формату” – Німеччини, Франції і США, наших партнерів із НАТО,» – зазначив Турчинов. До ВР законопроект планується внести вже восени.

 

З огляду на те, що ВР не прийняла низку ключових законопроектів, серед депутатів обговорюється можливість продовжити поточну парламентську сесію. Зокрема, на цьому тижні має відбутися голосування у першому читанні за пенсійну реформу, яку Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення рекомендує парламенту прийняти за основу. Також розгляду у парламенті потребують законопроекти з медичної реформи, потенційно може бути внесений законопроект по приватизації (який щоправда ще не пройшов Нацраду реформ та розгляд у комітетах), судова реформа. Голова ВР Андрій Парубій також припускає, що в парламент буде внесений на розгляд новий законопроект про зняття депутатської недоторканності. Саме тому Парубій відзначив, що має намір запропонувати не закривати нинішню сесію парламенту, щоб у разі необхідності ухвалення певних рішень можна було зібратися на засідання. Дане рішення підтримали БПП, НФ та «Батьківщина».

 

Міністр фінансів Олександр Данилюк цього тижня обговорить поточні питання співпраці із МВФ із директором-розпорядником Крістін Лагард. Експерти припускають, що темою для розмови може стати саме пенсійна реформа, яку парламент мав прийняти під час поточної сесії. Сам Данилюк зазначав, що виділення наступного траншу залежить саме від проведення пенсійної реформи. Проведення земельної реформи, наразі, взагалі не обговорюється і непомітно вийшло із порядку денного влади. Своєрідним «подарунком» для західних партнерів може слугувати накладення Порошенком вето на законопроект №6382 щодо продовження вивізного мита на брухт чорних металів.

 

Голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв констатує різке уповільнення, практично до зупинення, погодженого з донорами плану реструктуризації та відокремлення діяльності з транспортування природного газу (анбандлінгу) компанії. Він також зазначив, що «ми сьогодні отримали “жовту картку” від ЄБРР».

 

Андрій Парубій повідомив, що всі подання на зняття недоторканості із народних депутатів будуть розглянуті у парламенті цього тижня. Борислава Розенблата виключили з членів фракції БПП на його прохання.

 

В українських ЗМІ з’явилася інформація, що директор ЄБРР в країнах Східної Європи і Кавказу Френсіс Маліж рекомендує на посаду голови Приватбанку Райнера Мюллера-Ханке. Зараз Райнер Мюллер є членом рад FinComBank (Молдова) і азербайджанського AccessBank. В Україні він уже працював генеральним директором Swedbank у 2009-2013 роках. Він має більш ніж десятирічний досвід в сфері банкінгу в країнах Центральної та Східної Європи.

 

Найбільша європейська авіакомпанія Ryanair оголосила про відмову від свого виходу на український ринок після того, як державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”(Київ) порушило угоду, досягнуту у березні цього року в Мінінфраструктури з посадовцями аеропорту та його нинішнім генеральним директором Павлом Рябікіним. Павло Рябікін заявив, що Ryanair висуває ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” вимоги, за яких він полетить до Києва, але які не відповідають українському законодавству. Голова Офісу по залученню і підтримці інвестицій при українському уряді Даніель Білак заявив, що уряд повинен розібратися в ситуації. Очільник Мінінфроструктури Володимир Омелян жорстко розкритикував Білака і натякнув на лобіювання ним інтересів МАУ, що належить Ігорю Коломойському.

 

ТОП-5 РЕЗОНАНСНИХ НОВИН ДОБИ: ПОЛІТИКА, ЕКОНОМІКА.

 
  • Зближення України і НАТО: шлях до членства, новий офіс та посилення кібербезпеки (329 публікацій у ЗМІ)
  • G20 та візит Тіллерсона. Новий етап великої гри (263 публікації у ЗМІ)
  • Біометричний контроль, кібербезпека та розширення санкційного списку: підсумки засідання РНБО (Відео) (100 публікацій у ЗМІ)
  • Авіаперевізник Ryanair зупинив продаж квитків на рейси в Україну (61 публікація у ЗМІ)
  • Трамп: Спільна група з кібербезпеки з Росією може бути не утворена (60 публікацій у ЗМІ)

 В Одесі стартували навчання «Сі Бриз-2017

В Одесі стартували українсько-американські навчання «Сі Бриз-2017» – Міноборони
В Одесі стартували українсько-американські навчання «Сі Бриз-2017» – Міноборони
Київ, 11 липня 2017.

Вчора в Одесі розпочалися українсько-американські військово-морські навчання «Сі Бриз-2017». Темою навчань є проведення багатонаціональної морської операції з безпеки у кризовому регіоні. У «Сі Бриз-2017» долучилися представники Збройних сил 16 країн світу. Про це повідомив речник Міністерства оборони України полковник Дмитро Гуцуляк під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. «У заходах задіяні 31 корабель, катер і судно, 29 літальних апаратів, понад 3 тисячі чоловік особового складу. Навчання проводитимуться на території Одеської і Миколаївської областей, а також у визначених морських полігонах Північно-Західної частини Чорного моря», – повідомив він.

 

Під час навчань відпрацьовуватимуть, як організувати протичовнову, протикорабельну, протиповітряну оборони, а також дії з силового звільнення захопленого судна. «Крім того, планується проведення десантної та річкової операцій, навчання з пошуку та рятування, підводних робіт з розмінування, проводки за тралами тощо», – додав речник Міністерства оборони України. Заходи триватимуть до 23 липня.

Сьогодні до Києва прибуває інспекційна група з Туреччини. Мета її візиту – проведення інспекції за Договором про звичайні Збройні сили в Європі. «Метою заходу є контроль за дотриманням Україною кількісних обмежень озброєння та військової техніки, що підпадають під дію Договору. Про місце інспекції буде повідомлено через годину після прибуття інспекційної групи до пункту в’їзду – виїзду», – пояснив полковник Гуцуляк. У свою чергу, інспекційна група України вчора відбула до Литовської та Латвійської Республік для проведення інспекції за Віденським документом 2011 року про заходи зміцнення довіри та безпеки. Ця ж група здійснить спостережний політ над Литовською Республікою за Договором про відкрите небо. «Ще одна інспекційна група у складі трьох військовослужбовців Збройних сил України невдовзі відбуде до Румунії, де візьме участь у спостереженні за військовою діяльністю – проведенням на території цієї країни міжнародних навчань «Сейбер гардіан – 2017», – додав Дмитро Гуцуляк
http://uacrisis.org/ua/58488-mod-sea-breeze

 Канада рада бачити успіхи України

 Канада рада бачити успіхи України і ми пишаємося тим, що можемо підтримувати вас. У нас великі двосторонні перспективи, - Фріланд

фриландМіністр закордонних справ Канади Христя Фріланд заявляє, що Канада пишається можливістю підтримувати Україну і бачить великі можливості для розвитку двосторонніх відносин.
Як інформує Цензор.НЕТ із посиланням наІнтерфакс-Україна, про це вона повідомила на зустрічі з прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом у четвер у Лондоні.

"У Канаді ми бачимо наші відносини з Україною не як політичне ставлення якоїсь партії, а як ставлення нашої країни до вашої країни. Ми раді бачити успіхи України і ми пишаємося, що можемо підтримувати Україну", - сказала Фріланд.

Вона додала, що бачить значні перспективи розвитку двосторонньої співпраці, зокрема, в економіці.

Прем'єр-міністр України подякував Канаді за підтримку.


Як повідомляли, угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою запрацює 1 серпня 2017 року.

За інформацією посольства України в Канаді, документ із 1 серпня скасує 98% тарифів на експортовані в Канаду українські товари, для канадських товарів відразу буде скасовано 72% тарифів, а упродовж семи років безмитний експорт зросте до 98%. Крім того, взаємно відкриваються ринки державних закупівель. Окремі розділи угоди захищають електронну комерцію та інтелектуальну власність.

Угоду підписали в Києві 11 липня 2016 року. Верховна Рада ратифікувала її 14 березня 2017 року. Президент Петро Порошенко підписав закон про ратифікацію 3 квітня 2017 року.

 Виявлено причетність до кібератаки спецслужб РФ

 У компанії M.E.Doc підтвердили, що їхнє програмне забезпечення зламали интернет хакер блокировка взлом кибератакаВперше за історію існування ПЗ "M.E.Doc" стався безпрецедентний факт злому, в результаті якого в продукт був внесений шкідливий програмний код у пакет оновлення.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляється на сторінці компанії вFacebook.

У компанії зазначили, що за словами провідних міжнародних експертів і правоохоронців, втручання було здійснено високопрофесійними фахівцями. Більш того, комплексний аналіз обставин зараження дозволяє припустити, що особи, які організували атаку з використанням WannaCry можуть бути причетні і до цієї вірусної атаки, оскільки способи поширення і загальна дія подібні на вірус-шифрувальник (ransomware) Diskcoder.C (ExPetr, PetrWrap, Petya , NotPetya).

"Розуміючи всю відповідальність, розробники "M.E.Doc" доклали максимум зусиль, щоб виправити ситуацію. Нами було створено оновлення, яке гарантовано виключає загрози для користувачів. Однак у ході проведення слідчих дій сервери компанії тимчасово вилучені для аналізу проникнення.

Таким чином, поки ми позбавлені можливості випустити оновлення з підвищеним ступенем безпеки.

Ми відкрито пропонуємо департаменту кіберполіції МВС України спільно, під чітким контролем і з участю представників правоохоронних органів, із застосуванням додаткових методів захисту при складанні та поширенні оновлення, а саме розміщення його на захищених серверах якомога швидше випустити оновлення, яке зможе виправити ситуацію і запобігти повторним атакам вірусу", - йдеться в повідомленні компанії.

Нагадаємо, 27-29 червня сервери багатьох державних установ і комерційних структур в Україні зазнали масштабної кібератаки. Вірус Petya.А зашифровує всі файли на комп'ютері і вимагає викуп за їх розшифрування.

СБУ заявила про причетність до кібератаки спецслужб РФ.
https://ua.censor.net.ua/news/446610/u_kompaniyi_medoc_pidtverdyly_scho_yihnye_programne_zabezpechennya_zlamaly

 Чи готові лідери G20 подивитися у вічі українським патріотам

Український кризовий медіа-центр закликає лідерів G20 подивитися у вічі українським патріотам
Український кризовий медіа-центр закликає лідерів G20 подивитися у вічі українським патріотам

Kyiv, 05 липня 2017.

Сьогодні, 5 липня, у Гамбурзі, де цієї п’ятниці розпочнеться саміт «Великої двадцятки», Український кризовий медіа-центр розмістив плакати з портретами українських військових, волонтерів, медиків та інших патріотів, котрі протистоять російській агресії проти України.

Ці мужні люди об’єднані проектом «Уважно подивіться на ці обличчя» – «Look closely at their faces», що був започаткований УКМЦ, Посольством України у США та фотографом Романом Ніколаєвим у вересні 2016 року.

«Цей проект має дуже важливу мету – нагадати лідерам вільного світу, що Україна у 1994 році отримувала гарантії безпеки згідно з Будапештським меморандумом, коли віддала, третій за величиною у світі, ядерний арсенал. А тепер мужньо протистоїть російській агресії і боронить кордони цивілізації», – розповів Геннадій Курочка, співзасновник Українського кризового медіа-центру.

«Вільний світ повинен бути рішучішим і більш активно протидіяти спробам реставрувати Імперію зла. Саміт G20 – це вдала нагода для світових лідерів змусити Росію зупинитися та почати діяти у правовому полі», – зазначила співзасновниця Українського кризового медіа-центру Наталя Попович.

http://uacrisis.org/ua/58244-podivitisya-u-vichi-ukrayinskim-patriotam

 Платформа «Українська мить»



Київ, 05 липня 2017.

Платформа «Українська мить» – унікальна національна світлинотека візуального контенту від XIX століття до сьогодення. Працює ресурс з кінця травня. Головна ідея – це концентрація та систематизація старої та сучасної української фотографії. «Приємно дивитися на світлини старого Харкова, порівнюючи їх з сучасними новими фотографіями», – зазначив керівник та співзасновник національної світлинотеки «Українська мить» Юрій Баланюк під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

На сайті вже розмістили близько 1700 фотографій українських фотографів. Серед них – Костянтин Грішин, Богдан Бабак, Юлія Кулеба, Анатолій Ігнатович, Ірина Старик та інші. Однією з ідей «Українською миті» є створення позитивного іміджу України у світі. «Це найдешевший спосіб популяризувати Україну як країну, її культуру, її життя, її проблеми», – додав відомий український фотограф Ігор Гайдай, автор 3-х фотокниг: «Українці. Початок третього тисячоліття» (1996-2003), «9 місяців + 3 дні» (2006-2008), «РАЗОМ.UA» (2004-2011).

Платформа має два основні завдання. «Перше – розкрити грані українських традицій, історії та позиціонувати нас у світовому контексті. Друге – платформа консолідує у собі українську фотографію», – зауважив співзасновник національної світлинотеки «Українська Мить» Данило Цьвок.

Назва світлинотеки обрана невипадково.  «Ці два слова – українська мить – дуже чітко передають головний меседж платформи: ціну миті, вартість миті, вартість історичного моменту, який зафіксований у світлинах майстрами і який в цей же момент стає історією», – підкреслив Сергій Проскурня, театральний режисер, культурний діяч та креативний директор «Євробачення-2017».

Серед головних задач платформи – просування ідеї національної ідентичності українського народу. «Я дуже хотів би, щоб кожен громадянин, який проглядає світлини чи то історії, чи то сучасності, відчував себе українцем. Історія завжди з нами», – зауважив співзасновник світлинотеки Олександр Святоцький, академік Національної академії правових наук України, Президент Благодійної організації «Всеукраїнський благодійний фонд європейської інтеграції, безпеки і гуманітарних проектів «Відродження України».

Директор Центрального державного кінофотоархіву України ім. Г.С. Пшеничного Владислав Берковський наголосив на тому, що платформа є одним з можливих шансів просування не лише українського продукту, але й українського духу та ідеї. «Це можливість показати, що Україна існує з давніх часів… і український народ – це не є якась придумка», – підкреслив пан Берковський.

«Українська мить» гарантує повне забезпечення авторських прав, дотримання прав людини та гарантування юридичного захисту тих учасників, що завантажують власні світлини на платформу», – додав Микола Стефанчук, директор видавничого дому «Ін Юре».

«Дизайн сайту – поєднання зручного та функціонального змісту. Мінімалізм, лаконічність та простота в зовнішньому вигляді», – зазначила дизайнер та співзасновник платформи Юлія Мартин. Поки що сайт працює у тестовому режимі.

 По ворогам:- Вогонь!

Перед відправкою в АТО випробувано нову партію самохідних артилерійських установок

фото: ukroboronprom
4 липня, 2017, 13:49
"Укроборонпром" провів випробування перед відправкою до ЗСУ партії самохідних артилерійських установок

Про це повідомив прес-центр державного концерну "Укроборонпром".

Згідно з повідомленням, напередодні передачі до Збройних Сил України були проведені випробування партії самохідних артилерійських установок 2С3 “Акація” та 2С1 “Гвоздика”. Для перевірки роботи всіх систем, самохідні артилерійські установки, у присутності представників збройних сил, успішно здійснили серію пострілів та марш-кидок на спеціальному полігоні у Хмельницькій області.

2С3 “Акація”, яка пройшла на повний цикл відновлення всіх систем, оснащена 152-мм гаубицею, яка здатна вести вогонь на відстані біля 17-20 км, в тому числі – сучасними керованими снарядами типу “Квітник”. Бойова машина вагою у 27,5 т. може рухатись зі швидкістю до 60 км/год, завдяки чому досягається висока мобільність та гнучкість застосовування на полі бою.

У свою чергу, 2С1 “Гвоздика” оснащена меншою за калібром 122-мм гаубицею з дальністю ураження цілей біля 15 км. Більш легка “Гвоздика”, масою 15,7 т. також може рухатись зі швидкістю 60 км/год, при цьому машина має можливість форсувати водні перешкоди уплав.

http://espreso.tv/news/2017/07/04/dlya_zsu_pidgotuvaly_partiyu_samokhidnykh_artyleriyskykh_ustanovok

 

 Нарешті очистимо українську економіку від паразитів !

Уряд вирішив приватизувати майже 900 підприємств, ліквідувати понад 1 тис.
4 липня, 2017, 13:44
В уряді підготували проект закону про приватизацію, за яким 893 державних підприємства мають бути приватизовані, а 1255 підприємств мають бути ліквідовані

Про це повідомляє прес-служба Міністерства економічного розвитку України в мережі Facebook.

Згідно з повідомленням, уряд ухвалив проект закону “Про приватизацію державного майна”, за яким 893 державних підприємства будуть приватизовані. Таким чином в державній власності залишиться лише 15 особливо важливих підприємств, це зокрема  "Нафтогаз", "Укрзалізниця" та інші державні монополії. Окрім того за державою залишаться ще 363 важливих об'єкта державної власності - це медичні,соціальні, метрологічні та інші суспільно важливі установи.

Близько 1255 підприємств державної власності будуть ліквідовані, через їх повну господарську неефективність. 

Також 359 об'єктів, а саме: дороги, лісові господарства, аеропорти будуть передані в концесію (в оренду приватному сектору).

"Зменшення кількості державних підприємств дозволить державі скоротити бюджетні витрати на підтримку значної кількості малоефективних підприємств",- пояснюють в уряді.

http://espreso.tv/news/2017/07/04/uryad_planuye_pryvatyzuvaty_blyzko_900_pidpryyemstv_ta_likviduvaty_bilshe_1000

 Інтереси України і Великої Британії доповнюють одне одного

На сьогодні інтереси України і Великої Британії доповнюють одне одного – дослідження Інституту світової політики



Київ, 03 липня 2017.

На сьогодні інтереси України і Великої Британії доповнюють одне одного. У Великій Британії переконані, що від успіху змін в Україні значною мірою залежить майбутній вектор розвитку регіону загалом, тому офіційний Лондон активно підтримує ці трансформації. Це відкриває можливості для офіційного Києва максимально задовольнити власні інтереси у процесі взаємодії із британськими партнерами. Таким є висновок аналітичної записки «Аудит зовнішньої політики: Україна – Велика Британія», презентованої в Українському кризовому медіа-центрі.

Ключові тези аналітичної записки

За оцінкою експертів, на даному етапі Лондон зацікавлений у вирішенні російсько-українського конфлікту відповідно до норм міжнародного права; забезпеченні ефективних реформ шляхом надання фінансової і технічної допомоги; перетворенні України на надійного партнера на міжнародному рівні та максимальному збільшенні двосторонньої торгівлі.

Україна, зі свого боку, зацікавлена у максимальному залученні Великої Британії до посилення обороноздатності та збільшення тиску на РФ для імплементації Мінських угод відповідно до українського бачення і деокупації Криму; отриманні різнопланової допомоги для проведення реформ; активній позиції Лондона на міжнародній арені, попри процес виходу із ЄС, та залученні британських інвестицій.

Серед потенційних ризиків – можлива неспроможність Великої Британії вести активну зовнішню політику на європейському континенті на фоні процесу виходу із ЄС. У цій ситуації Україна більшою мірою буде змушена рахуватися із ситуацією. Другий ризик – неспроможність офіційного Києва продемонструвати необхідний прогрес у реформах, що призведе до «втоми від України», зважаючи на значні масштаби прямого і опосередкованого залучення Великої Британії до цього процесу. Щоб уникнути такого розвитку подій, бажано сприймати цю допомогу як інвестиції в Україну і більше зосередитися на роботі над критичними сферами – антикорупційній та судовій.

Третя загроза – імовірність радикального перегляду політики США щодо України за нової президентської адміністрації, що поставить Лондон перед вибором продовжувати нинішній курс щодо України або змінювати його в угоду Вашингтону. На думку експертів, офіційному Києву варто апелювати до задекларованого бажання Великої Британії і далі відігравати активну роль у Європі, попри вихід із ЄС, а також використовувати відносити із Великою Британією як додатковий канал комунікації із Білим Домом.

Рекомендації за підсумками дослідження

Перша рекомендація – ширше залучати Велику Британію до протидії агресії Росії. «Україні потрібно шукати стандартні і нестандартні способи, щоб залучати Велику Британію. Потенціал для такого залучення існує, і я належу до оптимістів, які вважають, що навіть у пост-брекзитівському світі роль Британії буде ключовою для безпеки України, позаяк санкції однієї Великої Британії щодо Росїі можуть переважити санкції десятка інших європейських країн», – зауважив Сергій Солодкий, перший заступник директора Інституту світової політики.

Друга рекомендація – інтенсифікувати міжпарламентський діалог, хоча і зараз він досить активний. «Останній великий візит – це жовтень 2016 року. Цікаво, що він відбувся до звільнених територій на сході України, і те, що британські депутати інформацію, яку отримали, активно використовували у доповіді щодо перспектив британсько-російських відносин, і що висновки, запропоновані у цій доповіді, відповідають українським національним інтересам»,- зауважив Микола Бєлєсков, аналітик Інституту світової політики. Він зазначив також, що завдяки зустрічі народного депутата України Світлани Заліщук із прем’єр-міністром Великої Британії Терезою Мей напередодні її візиту до США, прем’єр-міністр Великої Британії визнала за необхідне переконати Вашингтон, що санкції проти РФ за агресію проти України не можна скасовувати, якщо не буде досягнуто відповідного прогресу у врегулюванні конфлікту.

Аналітики ІСП також радять розробити чітку шкалу успішності проведення реформ; посилити взаємодію з лідерами думок для протидії гібридним загрозам з боку Росії, зокрема, дезінформації через британські мас-медіа; розвивати співпрацю із Лондоном для протидії відмиванню коштів; розпочати переговори щодо взаємної торгівлі без Угоди про асоціацію, щоб бути готовими до пост-брекзитівської взаємодії в економічній сфері.

Рекомендують також ініціювати спрощення візового режиму з боку Великої Британії, зважаючи на те, що цей крок вже здійснили щодо низки інших країн – Китаю, Оману, ОАЕ. Також бажано організувати візит прем’єр-міністра Великої Британії до України, оскільки 20-річна перерва не відповідає заявленому стратегічному характеру відносин.

Коментарі та зауваження

На думку Джудіт Гоф, Надзвичайного і Повноважного Посла Великої Британії в Україні, «Брекзит» не погіршить відносин між країнами. «Я не вважаю, що «Брекзит» вплине на українсько-британські відносини. І, на мою думку, вже є достатньо доказів для цього: після референдуму відбулося більше міністерських візитів до України, ніж до нього. Британія виходить із ЄС, але не покидає європейський континент. Україна є європейською країною, і безпека України – це безпека Європи. Ви маєте справу із дуже складним агресором, і ми продовжимо підтримувати Україну […] – і через наземні військові навчання, і технічну підтримку реформ, гуманітарну допомогу для територій,що постраждали внаслідок конфлікту, та підтримку на міжнародній арені», – заявила Джудіт Гоф.

Джудіт Гоф зазначила, що міжнародна конфереція, присвячена українським реформам, яка пройде 6 липня у Лондоні, має на меті привернути світову увагу до успіхів України і консолідувати міжнародну підтримку навколо неї. «Зазвичай, якщо ви читаєте щось про Україну, ви читаєте про конфлікт, кризу і корупцію. Проте є і позитивний момент, про які люди повинні знати: за ці три роки Україна досягла більшого прогресу у реформах, ніж за часів будь-якого попереднього уряду», – підкреслила Джудіт Гоф. Вона наголосила, що Україна має продовжувати курс реформ наполегливо, рішуче і натхненно. «Найкращий захист України від зовнішньої дестабілізації та недружніх сил – це сильні інституції та боротьба з корупцією… а також демонстрація, що Україна є європейською країною і поділяє європейські цінності та принципи», – підкреслила пані посол.

На думку народного депутата Світлани Заліщук, сьогодні Великобританія – найпотужніший союзник України у Європі; співпраця між парламентарями обох країн і підтримка України з боку парламенту Великої Британії – на дуже високому рівні. «Роль британських парламентарів у ПАРЄ була визначальною щодо санкцій по відношенню до російської делегації, починаючи із 2014 року. Фактично усі найжорсткіші резолюції щодо Росії були ініційовані і підтримані Великою Британією. […]. Також можна згадати парламентську асамблею НАТО, ОБСЄ і ООН», – нагадала вона.

Володимир Хандогій, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії (2010-2014), президент Української асоціації зовнішньої політики, нагадав цікаві моменти з історії встановлення відносин між Україною та Великою Британією, які свідчать, що підтримка України завжди була значною. Водночас, він наголосив на необхідності повернутися до обговорення Будапештського меморандуму. «На мій погляд, Велика Британія до кінця не скористалася можливостями Меморандуму на початку російської агресії проти України. […] Мені здається, потрібно переглянути це питання і подумати, у який спосіб ми можемо ревіталізувати цей документ, що є абсолютно необхідним на сьогоднішній день», – наголосив він.

Коментуючи економічну співпрацю, Василь Мирошниченко, директор та голова українського представництва Україно-Британського Сіті Клубу, нагадав, що товарообіг між країнами на сьогодні складає близько 2 мільярдів доларів, потенційно він міг би бути більшим, як і британські інвестиції в Україну, які також сягають 2 мільярдів доларів. Зокрема, бажано стимулювати експорт товарів із доданою вартістю. Він також погодився із рекомендацією починати роботу над механізмом на заміну ЗВТ, дія якої припиниться після закінчення виходу Великої Британії із ЄС. «Я думаю, що українському уряду потрібно вже починати піднімати це питання на обговорення із британським урядом. Воно наразі не є актуальним для Британії, тому що для них більш актуально як структурувати вихід [із ЄС], але не вбачаю непередбачуваних обставин, за яких дія ЗВТ після виходу Британії припиниться», – зазначив Василь Мирошниченко

http://uacrisis.org/ua/58188-audit-of-foreign-policy-uk-ukraine

 

Дискусія з приводу ринку землі

ЗЕМЛЮ — СЕЛЯНАМ

Через 100 років після революцій 17-го року в Україні знову стоїть питання: як віддати землю селянам? Існує можливість, що мораторій на продаж землі цього року нарешті скасують, і люди отримають повне право на свою власність. Економісти вважають, що це приведе в країну інвестиції, дозволить працювати на землі більш ефективно. Фермери та частина політиків бояться, що земля втече в руки кількох багатих власників. Український кризовий медіа-центр в травні зібрав експертів, яких попросив розповісти про ключові проблеми, вирішення яких необхідне для завершення реформи. Ці питання варто пам’ятати, коли ми будемо слухати політичну дискусію про реформу землі. Головне — йдеться не тільки про продаж землі, а про аграрну реформу загалом. Ось у чому різниця:

ЧИ ГОТОВА КРАЇНА ДО РИНКУ?

    Перше питання, вирішення якого потребує ринок — ефективна діяльність державних структур, що за нього відповідають. Чи готові державні кадастри, місцева влада, сільські ради та громади до відміни мораторію? Це не може бути причиною відтермінування реформи (про це трохи далі) але вирішення технічних питань необхідно передбачити, щоб проблемами не скористалися шахраї.

ЮРІЙ ЗМІЙ: голова Офісу підтримки реформи при Міністерстві аграрної політики та продовольства України

Коли ми говоримо сьогодні про земельну реформу, то чомусь більшість одразу згадує тільки одну тезу: «Зняти мораторій на продаж земель сільсько-господарського призначення». Я би трошки змінив цей акцент. І поговорив про те, чи готові ми на експертному та технічному рівні до зняття мораторію до ринку земель. Якщо ми розберемо складові цієї реформи по одному, то ми побачимо, що ще дуже багато потрібно зробити.

Перше — це чітка робота система Держгеокадастру, системи реєстрації прав власності на земельні ділянки. Сьогодні дуже багато робиться для того, щоб надання адміністративних послуг (як-от оформлення адміністративних ділянок) було спрощене. Щоб якомога більше людей ефективно і якісно користувались і без проблем оформляли ці послуги. Але поки що досконало ця система не працює, і це треба визнати. Це один підготовчих етапів до проведення реформи. З цього почнемо.

Друге—питання “відмерлої” спадщини. Коли відбулося розпаювання, власники земельних ділянок отримали земельні ділянки, то не всі могли скористатися, оскільки був мораторій. Багато з них вже не з нами, немає спадкоємців на цих земельних ділянках і це, особливо для великих підприємств, проблема. Це проблема також для місцевих рад, вони не можуть скористатися легально землею, яка залишилася від пайовиків. Верховна Рада вже зробила дуже важливий крок в цьому напрямку. Прийнятий відповідний закон, який спрощує всі ці моменти. Він вже набув чинності, але дуже багато треба зробити на технічному рівні, щоб система кадастрів і повідомлення про власників земельних паїв працювали ефективно.

Третє — це землі колективної власності. Польові дороги і так далі. На технічному рівні дуже багато є напрацювань, багато варіантів різних проектів законів, але досі ця проблема не вирішена, не витребувані паї.

Всі ці моменти — складові земельної реформи. На вершині айсберга — зняття мораторію на ринок земель. Але це лише вершина. Для ефективної реформи потрібні підвалини, щоб це все ефективно працювало. Коли ми зосередимося на цьому і вирішимо всі ці питання, то набагато легше буде йти дискусія про зняття мораторію і про реформування обігу земель.
Читати далі ]

 Реформи не для краси, а для діла

Реформи повинні приносити користь для кожного громадянина. Про це не втомлюються говорити експерти та європейські чиновники, коли пояснюють наступні пріоритети “євроінтеграції”. Адже терпіння людей не безмежне, на відміну від вигадливості популістів. Позитивні історії на рівні громад та громадян поки обмежені—все лише починається. Цього тижня “досягнення” були знову теоретичними—в царинах якості продуктів харчування, енергетичної безпеки.

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ: довга дорога пиріжка

Як ЄС може захистити українського споживача? Сторого кажучи—ніяк, але завдяки угоді про Асоціацію з ЄС Україна повинна дуже багато зробити для імплементації стандартів якості. Формально—для того, щоб ми могли вільно торгувати з ринками ЄС. Але насправді доволі жорстка структура вимог до харчів— від корму який використовувався для тварин до кінцевого продукту—дозволить нам бути більш впевненими в якості того, що купуємо. Відповідний законопроект ухвалено і навіть підписано Президентом. Але експерти попереджають—попереду дуже багато роботи. І щоб ми були переконані, що будь-який пиріжок, куплений в 30-градусну спеку, був нешкідливим змінюватися мають і чиновники, і виробники, і продавці.

Імплементація Угоди про асоціацію—найбільш важливий і найбільш важкий процес. В кожній сфері депутати та уряд повинні ухвалити та втілити сотні рішень. Про це нагадали також на конференції “ Україна—ЄС: інтеграція у мінливому світі”. Власне впровадження реформ (не плутати з ухваленнями рішень про них) є ключем до здобуття довіри до ЄС. Адже презентоване дослідження показало: в 24% громадян ставлення до євроінтеграції погіршилося. Причина—зниження рівня життя. Експерти знають, що ЄС тут ні при чому. Але експертна думка не змінює точку зору людей. Її змінюють реальні кроки з покращення життя.

«Наступний крок після Угоди про асоціацію та угоди про запровадження безвізового режиму—це імплементація цих угод. Тому що підписання і ратифікація для середньостатистичного українця не має ніякого значення»: голова Представництва ЄС в Україні Х’юг Мінгареллі

«Відсутність в Угоді перспективи членства часто використовують ті, хто хоче популістських рішень, хто прагне реваншу і зміни курсу України. Я сподіваюся, що нашої виваженості і мудрості вистачить, аби не дозволити заперечити обраний нами курс. І я тішуся, що в нас є підтримка громадян. 57% українців підтримують вступ країни до ЄС. Це є та основа, на яку ми можемо спертися в подальшій діяльності».віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе

РЕФОРМА ЕНЕРГЕТИКИ: шанс на для інтеграції з ЄС

Україна поволі продовжує відриватися від Росії в галузі енергетики. Цього тижня державний оператор мереж “Укренерго” підписав угоду про правила приєднання до європейських мереж ENTSO-E. Вони передбачають не лише технічні умови, але і зміни функціонування ринку як такого. Сьогодні ми досі ближчі до Росії (і енергетичні системи працюють спільно—час від часу обмінюючись потужностями). Щоб це змінити потрібно багато років.

Песимізму додають лише в Асоціації газовидобувних компаній України. Там підрахували скільки інвестицій потрібно, щоб зменшити залежність від Росії і видобувати більше газу. Суми дуже значні, і без спрощення надання ліцензій плани щодо їх залучення—малореальні. Якщо Україна хоче залучити гроші бізнесу—вона має дати йому працювати. Як—запропонували в спеціальних рекомендаціях щодо дерегуляції видобутку газу.

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА: початок змін чи PR?

Урядовці, заручившись підтримкою низки експертів, запустили інформаційну кампанію, на підтримку пенсійної реформи. #ПенсіїНеГречка—закликають експерти та урядовці. Визнаючи, що реформа по суті робить справедливішою лише формули системи нарахування пенсії. На зустрічі з експертами глава Уряду Володимир Гройсман пообіцяв, що буде наполягати на “дорожній карті” продовження реформи—запровадження (нарешті, після багатьох років розмов) накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Але в парламенті, на шпальтах видань та в ефірах поки що всі говоритимуть про наявний проект реформи. Де всього лиш трохи змінюють спосіб обрахунку пенсій.

РЕФОРМА ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ: death and taxes

В США люблять казати, що неможливо уникнути двох речей: смерті та сплати податків. Кримінальні справи щодо колишнього (та й теперішнього) керівництва українських податківців свідчить, що в Україні ситуація дещо інакша. Міністерство фінансів оголосило про чергову ініціативу з реформування ДФС. Обіцяють таке: “ В рамках проекту буде проведено оптимізацію процесів, підсилено головні функції ДФС, підвищено ефективність адміністрування податків та поліпшено якість послуг. Головна мета—зменшити рівень корупції та перетворити ДФС у вмотивовану сервісну службу.”Результат можна буде побачити через деякий час. Підприємці розкажуть, як вестимуть себе представники “вмотивованої сервісної служби”

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА: фокус громад

Аргарна та земельна реформи теж будуть в фокусі обговорення в липні—всі очікують хоч якихось законопроектів на ці теми. Особливо чекають спроможні об’єднані громади, яким поки що не дозволяють розпоряджатися власною ж землею.

 Війна в Україні на 2 липня 2017 р.

На Маріупольському напрямку по українських позиціях вчора випустили більше 100 снарядів – полковник Мотузяник


Вчора ситуація у зоні бойових дій на сході України залишалася напруженою. Найбільш інтенсивні бойові дії йшли на Маріупольському напрямку, повідомив полковник Олександр Мотузяник, речник Міністерства оборони України з питань АТО, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. «Кількість снарядів, випущених по українських позиціях перевищила сотню. О 6 ранку окупанти відкрили вогонь з  танків та випустили 10 снарядів по позиціях ЗСУ у районі Красногорівки. З 8 до 9.30 ранку ворог вів потужний мінометний обстріл по Водяному. За цей час в бік українських позицій було випущено більше 60 мін. Після 18 години бойовики відкрили мінометний вогонь по місту ще раз», - деталізував він. У Широкиному ввечері відбувся нетривалий артилерійський обстріл, у Гнутовому – мінометний. Пізно ввечері бойовики застосували гранатомети у Лебединському. Загалом на Маріупольському напрямку відбулося 8 обстрілів з боку бойовиків, з них 5 – з важкого озброєння. 

 
На Луганському напрямку бойовики здійснили 4 обстріли. Уночі бойовики відкрили вогонь по Кримському з 152 мм артилерії, а після 18 години – з мінометів. По одному порушенню режиму тиші сталося у Станиці Луганській і Щасті, там російсько-окупаційні війська застосували стрілецьку зброю і гранатомети.

На Донецькому напрямку бойовики порушили режим тиші 13 разів, із них 3 – із застосуванням мінометів. Між північчю та 2 годиною ночі відбувся обстріл Луганського із застосуванням гранатометів, озброєння БМП і мінометів. Українським військовим довелося відкривати вогонь у відповідь. Після 4 ранку бойовики протягом години обстрілювали позицію «Шахта Бутівка» з легкого озброєння. Після цього протягом дня на Донецькому напрямку було спокійно. Близько 20 години бойовики здійснили короткий мінометний обстріл Авдіївки і Пісок, застосовувалося також легке озброєння.

За минулу добу внаслідок бойових дій 2 українських військових загинули, підірвавшись на міні  поблизу Пісок. Ще троє отримали поранення та бойові травмування



 30.06.1941 – у Львові був проголошений Акт відновлення УССД

30.06.1941 – у Львові був проголошений Акт про відновлення Української держави



30.06.2016

У травні-червні 1941 р. українські самостійницькі кола очікували на початок неминучої війни між Німеччиною та СРСР. Цей момент вони сподівалися використати для проголошення Української держави. Радикальна ОУН (б) робила ставку на тактику доконаних фактів, розраховуючи переконати Берлін визнати право українців на самостійність. Оскільки Німеччина не озвучила офіційно своєї позиції щодо українського питання, то українські націоналісти лише здогадуватися про плани нацистів щодо облаштування завойованих радянських територій. Зрозуміти ставлення німців до ідеї самостійності України міг тільки Акт проголошення самостійності, підготовка до чого розпочалася після проведення в березні-квітні 1941 р. Великого збору ОУН (б).

Насамперед розпочалася підготовка до створення з найвідоміших представників української еміграції позапартійного загальнонаціонального координаційного органу – Українського національного комітету (УНК), який мав легалізувати цей крок. До УНК, що базувався у Кракові, вступило багато відомих політичних діячів: М. Левицький, П. Шкурат, В. Андрієвський, В. Петров,  І. Омельянович-Павленко, С. Шухевич, В. Янів та інші. За різними даними, загалом від 113 до 167 осіб. У день вторгнення німецьких військ на територію СРСР, 22 червня 1941 р., УНК провів установчі збори, на яких ухвалив маніфест проголошення самостійності України та надав Я. Стецьку повноваження проголошувати незалежність у Львові.

30 червня 1941 р. до Львова, який уже залишили частини Червоної армії та внутрішніх військ НКВС, увійшла похідна група ОУН (б) Я. Стецька і скликала «Законодавчі збори західноукраїнських земель». Зібрання відбулося в залі товариства «Просвіта». Там був узгоджений основний текст «Акту» відновлення незалежності, який бл. 20-ї год. озвучив голова засідання Я. Стецько. У документі проголошувалося, що «волею Українського народу, Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». І далі: «Новопостаюча Українська держава буде тісно співпрацювати з націонал-соціалістичною Великою Німеччиною, що під проводом свого вождя Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі і світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації». Також у декларації підкреслювалася  переконаність у тому, що «Українська національна революційна армія, яка твориться на українській землі, боротиметься із союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Державу і новий справедливий лад у цілому світі». На думку дослідників, пункт про співпрацю з Німеччиною з’явився в остаточному варіанті Акту через військову присутність німців у Львові, якої оунівці початково не передбачали, розраховуючи самотужки заволодіти Львовом і проголосити незалежність ще до приходу вермахту. У довоєнному варіанті Акту відновлення незалежності немає  жодної згадки про Німеччину та Гітлера. Вона з'явилася в документі лише як дипломатичний реверанс, який аж ніяк не свідчить про колабораціонізм ОУН.

Одразу ж після проголошення незалежності, присутні на Національних зборах задекларували створення суверенного уряду новонародженої держави – Українського державного правління, сформувати й очолите яке доручили Я. Стецьку. До його складу увійшли М. Панчишин – віце-прем’єр і міністр охорони здоров’я, Л. Ребет – другий віце-прем’єр, В. Петрів – міністр оборони, В. Лисий – міністр внутрішніх справ, М. Лебедь – міністр державної безпеки, В. Стахів – міністр закордонних справ, І. Федорович – міністр юстиції, Ю. Павликовський – міністр національної економіки, І. Ольховський – міністр фінансів, А. Пясецький – міністр лісів, В. Радзикевич – міністр народної освіти та релігійних справ, О. Гай-Головко – міністр інформації, І. Климів – міністр координації, Н. Мороз – міністр зв’язку. Українське державне правління мислилося як коаліційний уряд незалежної Української держави. До його складу увійшли представники низки політичних партій і рухів (зокрема ФНЄ, УНДО, соціалісти та безпартійні), але більшість належала націоналістам. Політично уряд Я. Стецька намагався залучити до співпраці також екзильний уряд УНР та табір гетьмана П. Скоропадського. Передбачалося, що Українське державне правління передасть у майбутньому владу створеному в Києві легітимному урядові. Роль передпарламенту мала виконувати Українська національна рада на чолі з К. Левицьким. У багатьох населених пунктах були створені і розгорнули діяльність місцеві українські органи влади. Український уряд вживав заходи для створення міліції, армії, до яких масово записувалося населення.

1 липня 1941 р. Акт відновлення державності привітав глава Греко-католицької церкви митрополит Кир Андрей (Шептицький), а 10 липня – луцький єпископ Православної церкви Преосвященний владика Полікарп.

Проаналізувавши ситуацію, у Берліні прийняли рішення розпочати арешти українських націоналістів. 3 липня 1941 р. представники німецької влади чітко заявили, що Гітлер виступає рішучим противником проголошення Української держави. 5 липня 1941 р. у Кракові затримали С. Бандеру, якого після кількох допитів відправили в Берлін, де спочатку утримували під домашнім арештом, а згодом перевели до концтабору Заксенхаузен. Упродовж 5-7 липня 1941 р. у Кракові гестапо заарештувало низку діячів Українського національного комітету. 9 липня 1941 р. у Львові гестапівці взяли під варту голову Українського державного правління Я. Стецька і згодом переправили до Кракова та Берліна. Українське державне будівництво тривало протягом тижня й було придушене німцями. З 11 липня 1941 р. німецькі окупанти заборонили українським організаціям будь-яку політичну діяльність, а також проведення політичних маніфестацій на підтримку Акту 30 червня. 17 липня 1941 р. з Берліна надійшла директива затримувати членів похідних груп ОУН, які, йдучи за лінією фронту, продовжували проголошувати Акт незалежності й створювати українську адміністрацію. На допитах у Берліні Бандера та Стецько відмовилися виступити із офіційною заявою про скасування Акту 30 червня. Це спричинило хвилю нових репресій проти членів ОУН. 9 серпня 1941 р. гестапо заарештувало ще одного провідного діяча ОУН (б) – С. Ленкавського, який невдовзі опинився у концтаборі Аушвіц. 31 серпня 1941 р. була заарештована похідна група В. Кука, яка мала проголосити незалежність у Києві. 5 вересня 1941 р. нацисти заарештували 80 % вищого керівного складу ОУН. 15 вересня німецька поліція безпеки здійснила нові масові арешти серед українського націоналістичного активу на всій підконтрольній німцям території України та в еміграції. За ґратами опинилося майже 2 тис. оунівців

http://territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=606

 До 110-річчя з дня народження Романа Шухевича в Києві

30 червня – інтелектуально-мистецька академія на пошану Романа Шухевича




30 Червень, 2017

До 110-річчя з дня народження головного командира Української повстанської армії
Романа Шухевича

 Київський міський будинок вчителя
вул. Володимирська, 57
30 червня, 15.00

 Організатори: син Романа Шухевича, народний депутат України Юрій Шухевич, Міністерство культури, Міністерство молоді і спорту, Український інститут національної пам'яті, Київський міський будинок вчителя.

Учасники: історики, дослідники, братство ОУН-УПА, молодіжні організації, військовики, учасники АТО, переселенці, митці.

Зокрема, Юрій Шухевич, декан історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, дослідник Української повстанської армії Іван Патриляк, директор архіву СБУ Андрій Когут, Капела ім. Л. Ревуцького, Тарас Компаніченко та гурт "Хорея козацька"...

До участі запрошені українські урядовці.

"Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту".

Петро Дужий, ідеолог ОУН,  з 1944-го референт пропаганди ОУН
 
Своє історичне призначення в українському визвольно-революційному русі періоду Другої світової війни Роман Шухевич бачив у тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності і кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 p., підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН щодо створення Української повстанської армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу. Завдяки йому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув з літа 1944-го  загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав просуватись на схід

http://www.memory.gov.ua/announce/30-chervnya-intelektualno-mistetska-akademiya-na-poshanu-romana-shukhevicha

 110 років з дня народження Романа Шухевича

РОМАН ШУХЕВИЧ СУЧАСНИЙ ЗАВЖДИ

30 червня виповнюється 110 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, головнокомандувача УПА.

10 фактів із життя Романа Шухевича




Роман Шухевич, 1942

7. Після звільнення з ув’язнення Роман Шухевич разом із приятелем Богданом Чайківським заснував першу в Галичині українську рекламну фірму «Фама». Фірма успішно розвивалася й відзначилася креативним підходом до реклами, не гребувала еротичними сюжетами та оригінальними акціями. Зокрема, одного разу працівники «Фами» поширили в львівських ЗМІ плітки, що в певний час одна жінка вкоротить собі віку, стрибнувши з даху готелю «Жорж». Коли у визначене місце збіглися репортери, з даху впала лялька жінки з рекламою.

Окрім газетної реклами, «Фама» активно працювала на ринку крамничних вітрин, заробляла рекламою на трамвайних стовпах, тощо. З часом справи пішли настільки добре, що в останні роки існування компанія вийшла на ринки Угорщини та Німеччини. При цьому Роман Шухевич весь час вів «чорну» бухгалтерію і щомісяця перераховував чималі кошти на потреби українського підпілля.



Весільне фото Романа Шухевича. (1930) ЦДВР

8. Свої воєнні університети генерал-хорунжий УПА починав як звичайний рядовий гарматник у польському війську. У 1928-1929 роках Шухевич проходив строкову службу в артилерійській частині у Володимирі-Волинському і навіть навчався в так званій підстаршинській школі. Але через участь в українській націоналістичній організації він вважався неблагонадійним, тому не зміг завершити навчання і залишився рядовим.

9. Роман Шухевич, керуючи Організацією Українських Націоналістів, показав себе талановитим політиком. Саме під його керівництвом ОУН зробила цілий ряд вкрай важливих політичних кроків: в серпні 1943 проведено ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, прийнято розгорнуту програму організації, що була по суті програмою національно-визвольного руху. В листопаді за участі Шухевича було проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, який мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. В липні наступного 1944 року ОУН створила підпільний парламент — Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил, причому головним критерієм відбору була готовність до збройної боротьби за створення Української держави.

10. Роман Шухевич вважав, що єдність українського визвольного руху є важливою запорукою успіху. Задля подолання «отаманщини» Шухевич поставив ультиматум командирам усіх загонів – визнати єдине повстанське командування або скласти зброю і припинити боротьбу. Роман Шухевич та його побратими будували Українську повстанську армію за зразками регулярних армій: створювались штаби (Головний та регіональні), офіцерські (старшинські) школи, система звань та посад, і навіть власна нагородна система. Запроваджені ним принципи і норми політичної та військової діяльності стали концептуальною основою української визвольної боротьби 1940-1950-х років.
 

5 цитат людей, які добре знали Романа Шухевича:

1. «Був людиною з кожного погляду повною і всесторонньою, і нічого людського не було йому чужим: чулий і ніжний, як музика-поет, і суворий-твердий, як сталь, найперше супроти себе. Пластун-мандрівник, піаніст, спортовець, інженер-технік, підпільник – в усьому був на своєму місці і завжди один із перших. Як вояк, коли взяти до уваги те, що він зробив і чого досяг, як і те, в яких умовинах діяв, не має собі рівних в історії новітніх армій і воєн. В порівнянні з ним – творцем єдиної в світовій історії модерної підпільної армії і комендантом її на протязі майже семи років в умовах збройної боротьби з двома світовими потугами – бліднуть такі світові величини, як Фош, Петен, Роммель чи інші».

Богдан Кравців, поет, літературознавець, перекладач, громадсько-політичний діяч

2. «Невеличка селянська хата, щільно закриті вікна і слабе світло над столом, а довкола стола найближчі співробітники Генерала. На столі шахи, а над ними похилений Командир. На устах у нього усмішка, а на чоло насунувся неслухняний золотистий чубок волосся. Немов нині висловлені його слова дзвенять в усі: «Обережно, друже Вишня, ви програли, мат!..» А потім сипляться жарти і оповідання-спогади. Генерал розказує, як йому вдалося щасливо вирватись із рук Ґестапо на Головній Станції у Львові, і як він переховувався в одній німецькій станиції під чужим прізвищем недалеко ставка Світезь, у Львові, а німецька влада шукала його по цілому краю даремно... По  коротких хвилинах відпочинку —  знову  праця: підготовка до розплянованого в  недалекому часі скликання провідних людей підпілля на нараду, писання відозв українською, польською, московською і німецькою мовами про мету нашої боротьби, а далі — студіювання звітів: як працює підпільна друкарня у землянці, наскільки пішла вперед підготовча робота з побудовою підпільної радіостанції (умовна назва «Афродита»), як держаться «хлопці» в Київщині, Дніпропетрівщині, Донбасі...»

Зенон Матла, крайовий провідник ОУН Південно-Східних українських земель у Дніпропетровську

3. «Керувала ним свідомість, що боротьба українського народу за свою волю, за державну незалежність і за соборність — є одна й неподільна. Однаково, який би це не був фронт, якої галузки народу і якого покоління, проти якого ворога і в якій політичній констеляції ця боротьба проходить, але якщо вона має одну, єдину мету — Самостійну Соборну Українську Державу, — то це є відтинок одноцілого змагання української нації за свої права, за волю і за правду. Роман Шухевич знав, що це змагання доведе до перемоги тоді, коли народ його вестиме безупинно й непохитно, коли на всіх фронтах, на всіх територіях і часових відтинках — боротьба буде вестися з найбільшою напругою.

Роман Шухевич був із крови й кости борець визвольної справи, тому бачимо його в перших лавах там, де ця боротьба горіла полум'ям. Він — з природного обдарування і покликання — провідник. Тому він цілком природно мобілізував, організував лави численних борців, наснажував їх вірою, завзяттям, жертовністю, ведучи до організованого змагання».

Степан Бандера, голова Організації Українських Націоналістів

4. «Кожний з нас мав свій обов’язок. По необхідності ми ходили на зв’язок та розвідку, на закупівлю продуктів, або займалися домашньою роботою, чи доглядали за Дзвінкою. Також відводили час на вивчення англійської мови і читання літератури.

У вільну хвилину провідник виходив до нас. Хата тоді оживала. Здавалося, що немає підпілля, немає небезпеки, а є одна щаслива сім’я. Увесь час відчувалося його тепле батьківське відношення до нас, для кожного знаходив ласкаве слово, добру пораду.

В дискусіях вислуховував усіх і не переривав, але свою думку уміло відстоював. Любив порядок, точність, і цього вимагав від підлеглих. В розмові із нами відчувалася ясність думки, тверда віра у визвольну справу, моральна чесність, рішучість в діях, правдивість в словах, що притаманне лідерам-провідникам. До всіх підлеглих звертався тільки на Ви. Не вивищувався. Ми не відчували присутності між нами такої великої людини. Провіднику притаманна була велика довіра до людей... Він твердив, що без довіри неможлива уся наша боротьба і люди відповідали йому тим же». 

Любомир Полюга, особистий охоронець Романа Шухевича

5. «Роман Шухевич був високоосвіченою особою, він розумівся у всіх дисциплінах військової справи, у теоретичному та практичному пляні, в організації збройних сил, Провідник ОУН прекрасно знав історію України та всесвітню історію, літературу, мистецтво, музику. Крім своєї рідної — української, а також польської та німецької, Шухевич чудово знав старослов'янську, латинську та старогрецьку мови. Проте своїми знаннями він ніколи не чванився, висловлюючись про них аж надто скромно. Добре запам'яталося: Роман Шухевич мав різні псевда, фіктивні прізвища, бо такі були вимоги суворої конспірації. Певний час він користувався псевдом «Чернець». Якось ніби випадково він запитав: чому родовий відмінок (а щоб не було непорозуміння, назвав той відмінок ще й латинським терміном: казус ґенетівус сінґуляріс — саsus genetivus singularis) від слова чернець — ченця (діялектична форма того слова в Галичині ще й досі звучить «чернця», тобто літера «р» не випадає). Запитуючи, Провідник зразу ж і зробив висновок: знаєте, друзі, треба неодмінно запросити доброго мовознавця, аби пояснив нам, щоб ніякі сумніви не закрадалися у наші голови. Як скромно це було висловлено: є лінгвісти — вони щодо мови найбільше компетентні, отже, від них треба нам усім набиратися мовознавчих знань».

Петро Дужий, політичний діяч, публіцист

Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті

 http://www.memory.gov.ua/news/roman-shukhevich-suchasnii-zavzhdi

 30 червня виповнюється 110 р. з дня народження Романа Шухевича

РОМАН ШУХЕВИЧ СУЧАСНИЙ ЗАВЖДИ
 
30 червня виповнюється 110 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, головнокомандувача УПА.

10 фактів із життя Романа Шухевича


1. Роман Шухевич походив зі славного українського роду. Його прадід, священик Йосип Шухевич, першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта. Іван Франко написав передмову до посмертного видання його творів. Дід, професор Володимир Шухевич був активним учасником товариства «Просвіта» і дійсним членом Наукового товариства імені Т.Шевченка. Володимир Шухевич був автором дослідження «Гуцульщина», найґрунтовнішої праці про гуцулів у 5-ти томах. Дядько Степан Шухевич був адвокатом і оборонцем прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.
 


Батьки Романа Шухевича: Йосип-Зенон Шухевич та Євгенія-Емілія Шухевич (Стоцька). Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР)

 Батько Романа Осип Шухевич, суддя, під час проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) став політичним комісаром в Кам’янці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька) на Львівщині, за що після поразки визвольних змагань карався польськими окупантами у львівській тюрмі «Бриґідки». Мати Євгенія  була донькою-одиначкою отця Єтоцького, пароха в селі Оглядів на Радехівщині. Батьків Романа Шухевича більшовики арештували і вислали за межі України (батька в Кемеровську область Росії, матір в Казахстан), де вони невдовзі померли.
 
2. 15-річний Роман Шухевич на різдвяних канікулах врятував дитину, яка через крихкий лід впала у крижану воду. Внаслідок переохолодження рятівник довго хворів на запалення легенів.
 
3. Навчаючись у 1917-1925 роках в Академічній гімназії, Роман мешкав у Львові під опікою бабусі Герміни. У неї в 1921-1922 роках винаймав кімнату полковник Євген Коновалець – Командант УВО. Гімназист Роман часто спілкувався із полковником, прислухався до його розмов, які справили великий вплив на формування свідомості й характеру майбутнього Командира УПА.



Фото зі студентської справи Романа Шухевича, 1926. ЦДВР

4. Роман Шухевич дуже любив спорт. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорозьких іграх у Львові він встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диску та штовханні ядра. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався він також планеризмом і отримав диплом пілота безмоторного літака.

 5. Шухевич захоплювався мандрами по річках: на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії. Також він заснував у «Пласті» курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші ріки Західної України.

 

Роман Шухевич серед членів 10-го куреня УУСП "Чорноморці". Зліва праворуч: 1-й ряд: невідомий, Яро Гладкий, Роман Шухевич; 2-й ряд: невідомий, Роман Рак, Антін Івахнюк, Євген Полотнюк, невідомий (1929) ЦДВР

6. Роман Шухевич був музично обдарованою людиною: закінчив курс народних танців Василя Авраменка, навчався в Музичному інституті імені Лисенка, закінчив курси гри на фортепіано. Він виступав з концертами на різних сценах Львова. У студентські роки у Львові Роман грав у студентському квартеті «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси»). Одним із солістів квартету був рідний брат Романа Юрій, пізніше, у 1941-му закатований більшовиками. Брати навіть виступали спільно у Львівському оперному театрі. Роман полюбляв грати на фортепіано і робив це за кожної слушної нагоди. Як зазначали квартиранти родини Шухевичів, коли в домi починалися суперечки, Роман сідав за фортепіано, грав і співав з «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир і тишина». Після цього сварки вщухали. Одного разу молодий Шухевич грав на фортепіано на вечірці в карпатському містечку. Інструмент привезли на возі, але назад коштовне фортепіано пошкодували трясти на возі, тому понесли на руках. Несли разом зі стільцем, на якому сидів Шухевич, який продовжував грати всю дорогу.

 

Роман Шухевич із сестрою Наталею (1938 рік). Історична правда, ЦДВР

 
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті

http://www.memory.gov.ua/news/roman-shukhevich-suchasnii-zavzhdi

 Війна помилок не вибачає

Експерт пояснив, чому українські спецслужби не завадили вбивству полковника Максима Шаповала



28/06/2017 

Теракт, під час якого був вбитий полковник Шаповал, не вдалося попередити через брак практичного досвіду у вітчизняних спецпризначенців та чітко спланований і виконаний план операції диверсантів. 

Про це ІНФОРМАТОРу на правах анонімності повідомило власне джерело у органах спеціального призначення.

“Враховуючи те, яку службу очолював полковник Шаповал, а саме спецназ ГУР Міністерства Оборони, то версія з російським слідом є найвірогіднішою, але виключати інші варіанти не варто”, – констатує експерт.

Натомість заяви про недостатній рівень підготовки українських спецпризначенців, на його думку, перебільшені.

“Українські спецпризначенці мають достатню матеріально-технічну та теоретичну базу для ведення контр-розвідної та антидиверсійної діяльності, однак слід зважати і на рівень підготовки супротивника”, – стверджує силовик.

Він пояснив, у чому ключові недоліки вітчизняних силовиків.

“По-перше ФСБ активно користується спадщиною радянських спецслужб, а у нас все почалося у 1991 році. Також не варто забувати, що Росія постійно тренувала фахівців в умовах реальних бойових дій, спершу у двох чеченських війнах, потім у Грузії, а тепер і в нас. Українські ж спецслужби формувалися та існували в умовах миру і тільки з початком війни почали отримувати реальний практичний досвід. Саме тому ми маємо постійно самовдосконалюватися”, – зауважив спеціаліст.

Також на розвиток спецслужб в останні роки впливає “омоложення” їх складу.

“Дуже багато досвідчених та професійних людей пішли з органів. Натомість прийшла молодь. Зрозуміло, що це теж вплинуло, адже нікому передавати досвід, тому його доводиться отримувати знову”, – повідомив експерт.



Нагадаємо, вчора в результаті теракту в столиці було вбито полковника ГУР Міноборони Максима Шаповала.

http://informator.news/ekspert-poyasnyv-chomu-spetssluzhby-ne-zavadyly-vbyvstvu-polkovnyka-shapovala/

 День Знань в Україні

День Знань в Україні 2017: історія та традиції свята

29.06 

День Знань – дивовижне свято, що проходить не тільки в Україні, але і в багатьох країнах Європи. У цей день, традиційно, можна зустріти величезну кількість дітей різного віку, але всі будуть гарно одягнені і з квітами. Особливим День Знань точно буде для тих, хто піде в школу в перший раз.

День Знань в Україні 2017: історія свята

День Знань з'явився досить давно, ще в часи Радянського Союзу. Він був створений в 1984 році Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 червня. В Україні День Знань з'явився Згідно із законом про загальну середню освіту, прийнятому в травні 1999 року, у День знань - 1 вересня розпочинається навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. Тоді це свято відзначалося не так широко, як зараз. Але, вже, щорічно, 1 вересня проходять різні заходи, які повинні зацікавити і порадувати школярів зі всієї України.
Хочеться нагадати, що в минулому році в перший клас в Україні пішло близько 400 тисяч дітей. Хочеться вірити, що в цьому році їх буде ще більше.
Кожен рік День Знань відзначається на всій території країни. Діти гарно одягнені, школи вбрані. Проходять всілякі лінійки і святкові концерти.

День Знань в Україні 2017: традиції свята

День Знань, 1 вересня – це урочисте свято не тільки для школярів, але й для їхніх батьків, і вчителів. В цей день біля кожної школи можна зустріти урочисті лінійки, барвисті виступи та багато іншого. Вчителі в цей день приймають вітання від школярів і їх батьків. Самі ж школярі тільки приходять в порядок після літніх канікул. Все це передує початку навчання в школі, яке триватиме аж до наступного літа. День Знань – це свято, яке показує, наскільки важливі для нас вчителі та система освіти, яка готує прекрасних студентів для наших університетів. Варто нагадати, що День Знань проходить щорічно 1 вересня.

Автор матеріалу: 
Антон Антонов

 День Конституції України

На шляху до Конституції: історія української демократії від Пилипа Орлика до наших днів28.06 14:53
Конституції України різних епох

28 червня Україна відзначає День Конституції. Рівно 21 рік тому Верховна Рада, пропрацювавши майже добу, прийняла Конституцію незалежної України. Треба сказати, що це далеко не перша спроба прийняти основний закон в наших краях. Але по невблаганній волі Історії кожен раз текст Конституції з'являвся занадто пізно, коли країна припиняла своє існування. Давайте ж згадаємо спроби України стати суверенною державою в різні історичні епохи.

Конституція Пилипа Орлика

«Пакти й конституції Законів и вольностей Війська Запорозького» - відомий документ, який часто називають першою конституцією нового часу. Варто відразу обмовитися, що суперечка про те, чий же основний закон був першим, ведуться вже не перше десятиліття. У нас прийнято вважати, що першим був Орлик. Литовці і поляки люблять згадувати Три литовських статути, за якими жила Річ Посполита. А ось англійці і американці вважають першим конституційними актами Instrument of Government 1653 року і Fundamental Orders of Connecticut 1639 року.

По суті справи, суперечка ця сенсу не має. На рубежі XVII і XVIII століть у багатьох розвинених країнах почали з'являтися законодавчі актів, які сміливо можна вважати конституціями того часу. Важливим є те, що серед української козацької старшини були досить освічені і прогресивні люди, які опинилися на вістрі юридичної та політичної думки. На жаль, їх конституція так ніколи і не запрацювала.

Документ був складений в 1710 році, і проголошував державу на території сучасної України під протекторатом шведського короля Карла XII. Карл навіть встиг дати свою згоду, але в підсумку програв Північну війну з Росією, і Україна була захоплена військами Петра I.

Після поразки сам Пилип Орлик подорожував по Європі в пошуках союзників для війни з Росією. Але підтримки так і не знайшов. До речі, незважаючи на чутки, що французький аеропорт Орлі названий на честь відомого козака, це не так. Місцевість Орлі була там і раніше, а назва має давньоримські корені.

Сама Конституція була на той момент і правда передовою. Наприклад, вона передбачала поділ влади не три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. А також обмежувала владу гетьмана за допомогою демократичних важелів.

На жаль, документ так і залишився пам'ятником юридичної думки в Україні початку XVIII століття. Перша спроба створити європейську Україну провалилась.

Конституція УНР

Ще один основний закон, який толком так і не встиг почати працювати. Конституція УНР була прийнята 29 квітня 1918 року в останній день існування Центральної Ради.

Це була передова і дуже демократична конституція, яка передбачала існування парламентської республіки, місцеве самоврядування та повний комплекс демократичних прав і свобод. Селянам цей акт обіцяв довгоочікувану земельну реформу.

Проте, Центральна Рада запізнилася. У той же день генерал Павло Скоропадський здійснив державний переворот за підтримки німецьких інтервентів. У своїй «Грамоті до всього українського народу» він проголосив розпуск Ради і скасування всіх прийнятих нею законів, в тому числі і Конституції.

Гетьман не затримався надовго і вже до кінця року був поваленийСимоном Петлюрою. Наступні три роки в Україні палала громадянська війна, ускладнена численними інтервенціями більшовиків, поляків та інших бажаючих отримати ласий шматочок. Конституція незалежної України знову залишилася тільки на папері.

Радянські конституції

УРСР за всю історію свого існування жила за чотирма різними радянським конституціям. З них певний інтерес представляє тільки найперша - 1919 року. Адже три наступних були суто декларативними, враховуючи повну залежність країни від Москви.

А ось в 1919 році все ще було не так однозначно. На III Всеукраїнському з'їзді рад право голосу мали не тільки більшовики, але і боротьбисти з лівими есерами. Їх проект конституції був набагато демократичнішим, ніж більшовицький. Наприклад, вони вимагали прибрати пункт про диктатуру пролетаріату і додати статтю про повну рівність націй.

На жаль, більшовики, маючи більшість голосів, відхилили всі пропозиції.

Висновки

Численні спроби прийняти свою демократичну конституцію свідчать про те, що українці давно хотіли жити за сучасними прогресивними принципами і законами. На жаль, кілька разів вітер історії розгортав вітрила в іншу сторону.

Саме тому, незважаючи на всі недоліки сучасної України, святкувати День Конституції необхідно. Конституція 1996 року - це живе свідчення того, що ніколи не треба опускати руки. І тоді результат не змусить себе чекати.

Автор матеріалу: 
Митя Раевский




Создан 18 авг 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником