АТО - 2016

 

АТО - 2016

Збірна інформація за цей рік.



Параду 24 серпня бути! 25 - це чверть віку!

  • 02.08.16, 15:33

Військовий парад до Дня Незалежності України, 24 серпня 2014 року


Президент України Петро Порошенко заявив, що військову техніку із зони бойових дій на Донбасі на військовий парад до Дня незалежності не відправлятимуть.



«Вся техніка, яка має бути на фронті, буде на фронті. Більше того, значна частина техніки прямо перед Днем незалежності буде безпосередньо в зоні АТО передана у війська», – сказав він.

«Разом з тим, ніхто не забере право в українського народу віддавати шану і повагу українським військовим. І військовий парад – це якраз прекрасна можливість для того, щоб це продемонструвати», – додав Порошенко.

Напередодні президент України підписав указ, згідно з яким у центрі Києва з нагоди 25-ї річниці незалежності України відбудеться парад військ.

Парад пройде на вулиці Хрещатик і майдані Незалежності в Києві.

У 2015 році у центрі Києва маршем пройшли військові, без техніки, на відміну від попереднього 2014 року.


http://www.radiosvoboda.org/a/news/27895756.html

Також важливою подією стане те, що вперше на параді буде продемонстрована нова форма Збройних Сил України з новими військовими відзнаками без колишніх зірочок, які замінено ромбами та іншими розпізнавальними знаками. Постає нова Армія України - Армія Нескорених!

Чому втрати ЗСУ на Донбасі зросли

 

У липні українська армія понесла великі втрати через більш ефективні дії терористів у небі

26 липня 2016, 10:00

Андрій Коваленко
Чому втрати ЗСУ на Донбасі зросли

42 загиблих українських воїни станом на вечір 25-го липня - на 18 більше, ніж за повний червень. Додати до цих втрат варто і двох загиблих на початку місяця бійців "Правого сектора". Раніше бойові втрати пов'язувалися виключно зі збільшенням активних бойових дій з боку терористів, а також демобілізацією 5-ї хвилі і ротацією, бо на місце досвідчених солдатів прийшли воїни без бойового досвіду. 

Сьогодні ж великі втрати нашої армії у липні, який вже став кривавим, можна пояснити кількома логічними причинами. Терористи випробовують різну тактику ведення бойових дій. Набагато активніше почали діяти штурмові групи, які зближуються з нашими позиціями під прикриттям артилерії, спостерігають чи вступають у контактний бій.

Чому втрати ЗСУ на Донбасі зросли  - фото 1

Нещодавно штурмові групи ворога намагалися захопити опорні пункти ЗСУ в Мар'їнці і, отримавши відпір, змушені були відступити. Такі вилазки спостерігаються по всій лінії фронту. Найбільш активно штурмові групи діють під Горлівкою, у Зайцевому, Майорську, вищезгаданій Мар'їнці, Авдіївці. Також українські військові поблизу Новозванівки ліквідували двох диверсантів, захопили арсенал зброї.

Головна логіка терористів - намацування слабких місць в нашій обороні, постійний тиск на ЗСУ, а також профілактика наших вилазок вперед. Їхній козир - раптовість. Вилазки відбуваються як вдень так і вночі, під прикриттям артилерії чи під час затишшя. Окрім цього бойовики влаштовують засідки, як це було під Кримським, де загинув командир 9 роти 93 окремої механізованої бригади Володимир Цірик "Оса".

Але не штурмові групи ворога завдають основних втрат нашій армії. Стала набагато більш ефективною робота радіоелектронної розвідки, збільшилася кількість безпілотників, які передають координати наших позицій. Так в Авдіївській промзоні наші десантники та волонтери, що часто туди навідуються, розповідають, що за кілька хвилин після того, як вдається помітити у небі безпілотник, розпочинається обстріл бойовиків. 

Зенітним військам ЗСУ вдається збивати ворожу техніку і ми часто бачимо фотографії російських безпілотників, які знешкоджуються. Але масовість терористів бере своє. 

Артилерія і терористи

 

Чому втрати ЗСУ на Донбасі зросли  - фото 2

Ворог став бити більш прицільно, ніж раніше. Це доводять і втрати ЗСУ. Так 18-го липня у Зайцевому внаслідок прицільного вогню терористів загинуло чотири воїни. У той же день було двоє загиблих у Кримському і один у Водяному. Передує обстрілам ворожа аеророзвідка. Терористи ведуть вогонь зі 122 мм артилерії, 120 мм та 82 мм мінометів.

Від наших солдатів вдається дізнатися інформацію, що їм бракує великокаліберних снарядів. Звичайно, це можна пояснити "Мінськом", але через це доводиться відповідати терористам дрібним недалекобійним калібром, що унеможливлює нанесення великих втрат бойовикам і не дає дістати більшість їхніх позицій. Зокрема, можливо через це нашим десантникам і доводиться висуватися вперед, щоб знешкоджувати позиції терористів, як це було не так давно під Молочним. От тільки такі вилазки ризиковані і можуть бути суміжні з втратами. 

У даному випадку досить дивним виглядає один момент. США не так давно передали Україні 14 протибатарейних радарів AN/TPQ-36 і AN/TPQ-49. Також в нас є спеціально навчені офіцери для роботи з ними. Головна функція цих радарів - виявлення та відстеження пострілів артилерії та ракетних пусків, для забезпечення контрбатарейного вогню. Такі системи значно полегшують життя нашим артилеристам, але через проблему із браком великокаліберних снарядів ми часто не можемо "дати по зубах" терористам так, як треба. Звичайно, великий калібр є, не можна казати, що він відсутній. Але так чи інакше саме на його нестачу скаржаться артилеристи, втім заспокоюють, що командування вже вирішує дану проблему.

 

Безпілотники ворога

 

Чому втрати ЗСУ на Донбасі зросли  - фото 3

Важливим питанням на сьогодні є знешкодження ворожих безпілотників. Наші зенітні війська використовують ЗУ-23-2, а також ЗРК "Стріла 10" для цих цілей. Але окрім цього військові ведуть боротьбу з безпілотниками не тільки зброєю. Недарма спеціалісти з Пентагону проводили навчання в Україні. Безпілотник можна ліквідувати, якщо під час польоту порушити роботу його бортових датчиків, забити канали зв'язку, передачі даних і контролю, заглушити сигнали системи GPS, зламати код, від чого БПЛА стає сліпим. У системі Укроборонпрому є кваліфіковані кодери, які окрім розробки вітчизняних безпілотників також беруть участь у створенні пристроїв для зламу і перехоплення керування безпілотниками. Цей спосіб більш дешевий, ніж використання ЗРК. 

Єдина проблема на сьогодні - відсутність достатньої кількості відповідних спеціалістів на "передку", оскільки за їх наявності була б зовсім інша військова картина.

Чи можливий ворожий наступ

На даному етапы терористи так чи інакше проводять навчання. У "ДНР" та "ЛНР" сформовані ударні групи, в тому числі танкові батальйони "Август" та "Дизель", головним завданням яких є подолання фортифікаційних ділянок. Але найближчим часом масованого нападу ворога не буде. І надалі триватимуть обстріли. Терористи відпрацьовуватимуть тактику прицільного вогню з великих калібрів, взаємодію штурмових груп з артилерією та інші речі. ЗСУ обирають захисну тактику і лише від політичної ситуації залежить чи піде вперед наша або ворожа армії. 

Більше новин про події в зоні АТО читайте на Depo.Війна

 

http://www.depo.ua/ukr/war/chomu-vtrati-zsu-na-donbasi-zrosli-26072016100000

 

Новини з зони АТО за минулу добу (10.08.2016)

Новини з зони АТО за минулу добу (10.08.16)
За минулі 24 години в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі Україна втратила ще одного свого бійця. Четверо солдат Української армії отримали поранення різних ступенів тяжкості. Про це під час традиційної прес-конференції розповів спікер Адміністрації президента України з питань АТО Мотузяник Олександр, передає replyua.net.

«За попередні день та ніч Збройні сили України зазнали серйозних втрат. Одного бійця в результаті ворожих обстрілів було вбито, ще четверо отримали поранення також в наслідок атак сепаратистів», - розповів полковник. Також Мотузяник, повідомляючи останні новини з тилу, зазначив, що за 8-ме та 9-те серпня Українські бійці ліквідували 5 терористів. А ще 16 отримали поранення. Всіх бійців Української армії було направлено до лікарень. Зараз їх надають необхідну медичну допомогу. Про їхній стан уточнюючої інформації немає.

 

http://replyua.net/news/army-ukraine/ato/36572-novini-z-zoni-ato-za-minulu-dobu-100816.html

 


Липень 2016 – АТО

Днями українські військові взяли в полон пораненого офіцера одного із загонів проросійських сепаратистів на Донбасі, який виявився кадровим старшим лейтенантом російської армії на ім'я Олексій Седиков, родом з Архангельської області. Це підтверджують і його власні свідчення, і знайдені при ньому документи. Відеозапис допиту Седикова і його розмову з українськими журналістами показали кілька українських телеканалів.

Розповідь Олексія Седикова про те, як він потрапив на схід України, його оцінки обстановки і настроїв на території, підконтрольній бойовикам, становлять великий інтерес, каже журналіст, військовий кореспондент українського телеканалу «1+1» Андрій Цаплієнко, який був серед тих, з ким полонений росіянин (який спочатку назвав себе Олександр) погодився спілкуватися.

– У районі села Троїцьке, Луганська область, у ніч на 11 липня був обстріл наших позицій з боку бойовиків. Обстріл почався десь о 22:20, а о 22:45 спостерігачі помітили трьох озброєних чоловіків, які рухалися до українських позицій. Їх дочекалися і запропонували їм здатися. Вони відмовилися. Тоді українські військові відкрили вогонь, в результаті чого всі троє були поранені. Один із них, як з'ясувалося, його звали Натан Цакіров, був поранений смертельно і помер на місці. Другий трохи пізніше помер, отримавши поранення в груди. Олексій Седиков отримав поранення в область стегна, і його вдалося врятувати, і ми змогли з ним поговорити.

– Ви вже довго працюєте в зоні АТО на сході України, при цьому пишете, що це було одне з найскладніших Ваших інтерв'ю за весь час. Чому?

– По-перше, коли ти спілкуєшся з військовополоненим, це вкрай важко, знаючи, що ця людина воює проти твоїх товаришів. У мене на фронті дуже багато друзів за роки війни з'явилося. І знати, що ця людина могла стріляти в них... Другий момент – ця людина поранена, з пораненими спілкуватися також досить складно. По-третє, він від самого початку відмовився від інтерв'ю, кричав: «Я не буду з вами спілкуватися! Мені потрібні тільки російські журналісти! Я хочу бачити консула!». У нього була істерика. Дуже складно було перечекати цю істерику і переконати людину піти на розмову. Ми не можемо спілкуватися з людиною всупереч її бажанню і коли вона перебуває у такому стані.

    Він ніяк не хотів розуміти, що перебуває на території іншої держави, що він прийшов на територію цієї держави зі зброєю в руках як окупант і агресор

Довелося, по-перше, його переконати. По-друге, було вкрай складно спілкуватися з ним, розуміючи ступінь зазомбованості цієї людини. Він абсолютно не хотів визнавати очевидних речей. На фразу «ви воюєте проти нас» він відповідав фразою «а ви воюєте проти нас». І він ніяк не хотів розуміти, що перебуває на території іншої держави, що він прийшов на територію цієї держави зі зброєю в руках як окупант і агресор. Десь всередині нього, напевно, Україна – це не окрема країна, а якась територія, яка за волею провидіння якось випадково опинилася самостійною, і її терміново потрібно повернути в стійло.

    У нього були психологічні проблеми через розлади в сім'ї. Мабуть, це теж його підштовхнуло до того, щоб виїхати на Донбас

Тому доводилося з ним говорити акуратно, наводити такі аргументи, з якими він не міг би сперечатися, щоб ця людина трошки зрозуміла, що вона перебуває в іншій країні, що він – окупант. Мені здається, що в якійсь мірі це вдалося. Плюс у нього певна культурна обмеженість була присутня. Він аргументував свої вчинки так: «Пам'ятайте фільми «Троя», «Триста спартанців»?». Весь його культурний горизонт був обмежений ось такими дитячо-голлівудськими поняттями про добро і зло. Проте все-таки ми з ним поговорили. Вдалося з'ясувати, що у нього були психологічні проблеми через розлади в сім'ї. Мабуть, це теж його підштовхнуло до того, щоб виїхати на Донбас.

– У його зізнаннях і розповідях про те, що відбувається на землях, захоплених «ДНР» і «ЛНР», щось принципово нове для Вас прозвучало?

– Спочатку з ним вдалося поговорити співробітникам Служби безпеки України, на камеру. Частина цього інтерв'ю потрапила в інтернет. Потім він поговорив з нами. І це були ніби дві абсолютно різних розмови за настроєм.

    Нам вдалося з'ясувати деякі загальні факти: що на командних посадах у збройних структурах бойовиків числяться російські офіцери (це він підтвердив і в першому, і в другому інтерв'ю), що ці люди приїжджають і виїжджають, що це – відрядження

У першому інтерв'ю він був більш податливий, мабуть, розумів ситуацію. Йому потрібна була допомога. Він був готовий дякувати кому завгодно. З нами він був спочатку агресивішний. Інформація, яку він дав у другому інтерв'ю, дещо відрізнялася від попередньої. Але при цьому нам вдалося з'ясувати деякі загальні факти: що на командних посадах у збройних структурах бойовиків числяться російські офіцери (це він підтвердив і в першому, і в другому інтерв'ю), що ці люди приїжджають і виїжджають, що це – відрядження.

Він підтвердив, що досить велика кількість озброєних людей з «підрозділів збройних сил» «ДНР» і «ЛНР» підведені в район Дебальцева. Це, зокрема, ті речі, які нас цікавили. Тому що ми не розуміємо, з чим пов'язана нинішня активізація бойовиків уздовж лінії фронту. Чи то це готується наступ, чи то це чергове розгойдування ситуації – при тому, що Україна дотримується Мінських угод. Звичайно ж, самі бойовики цього не роблять. Власне, він не зміг нам пояснити причину. Він говорив, що «це не мій рівень, я всього лише старший лейтенант, командир взводу».

– Як ми зрозуміли, він скаржився на те, що сам він отримує гроші, що місцеве населення з того боку фронту дивиться на таких, як він, як на диких звірів. Чи було відчуття, що цей російський військовослужбовець пішов воювати просто за гроші, як найманець?

    «Місцеві», які воюють за «ДНР» і «ЛНР», отримують, на рівні рядового, приблизно 15 тисяч рублів (і то нерегулярно) – це десь 5 тисяч гривень

– Я точно знаю, що «місцеві», які воюють за «ДНР» і «ЛНР», отримують на рівні рядового приблизно 15 тисяч рублів (і то нерегулярно) – це десь 5 тисяч гривень. Ми цю інформацію і від Олексія отримали, і з інших джерел. Крім того, настрої на тому боці ми теж дуже непогано знаємо. І розуміємо, що, навіть якщо люди на тій стороні ще не стали любити Україну, вони вже щосили страждають від нескінченної кризи, яка викликана війною. Тому що ціни на тій стороні приблизно в 2 рази вищі, ніж на решті України. Зарплати, звісно, менші, оскільки промисловість, в основному, не працює. Для багатьох єдиний спосіб заробити – це піти служити в ці незаконні збройні формування і отримувати ось ці жалюгідні 5 тисяч гривень, тобто 15 тисяч рублів.

    Росії цей Донбас не потрібен

Специфіка цього регіону в тому, що вони від самого початку хотіли «по-тихому віддрейфувати» до Росії, як Крим, – і в цьому була головна мета всіх цих маніпуляцій, які згодом призвели до війни. А цього не вийшло, Росії цей Донбас не потрібен! Це абсолютно депресивний регіон, з величезною кількістю кримінальників, які взяли в руки зброю. Те, що нам розповів Олексій, швидше, пов'язане з його якоюсь особистою проблемою, можливо, сімейною, яка його виштовхала на Донбас. І він вирішив стати «героєм», «звільняти «русский мир» від злісних «укров». Гроші не були головною для нього причиною.

– Чи не було відчуття, що цей російський старший лейтенант після всього вважав себе якось зрадженим російською державою?

    Цих хлопців, ось цю трійку, зупинену на українському опорному пункті, відправили на завдання як смертників, як гарматне м'ясо. Звичайно ж, це була зрада! І він це розуміє

– Коли я йому сказав, що за ним ішла ще група в кількості 20 осіб, він так розхвилювався! Він сказав: «Та ви що?! Ви розумієте, що ви говорите?! Якби нас було 20, ситуація б взагалі обернулася по-іншому». А наші спостерігачі з різних пунктів відзначили, що за його групою йшла більш підготовлена група в кількості приблизно 18-20 осіб. Олексій про це не знав. Це говорить про те, що цих хлопців, ось цю трійку, зупинену на українському опорному пункті, відправили на завдання як смертників, як гарматне м'ясо. Звичайно ж, це була зрада! І він це розуміє. І його злість пов'язана, мені здається, саме з цим – з розумінням того, що їх просто кинули на українські позиції вмирати, відволікати від основного удару. Ту групу, до речі, теж помітили, і їм не дали пройти.

– У настрої і в поведінці цієї людини ви не побачили якоїсь перспективи завершення конфлікту на Донбасі – що сепаратисти здуваються, що з того боку ніхто не бачить ні сенсу, ні мети?

    Ніякої жалості і співчуття до українців ці люди не відчувають. Мета їх була – зробити диверсію

– Коли цих хлопців затримали, вони лежали в кущах, стікаючи кров'ю, і просили про допомогу. І їм почали надавати допомогу, дуже професійно. Повірте, я уважно дивився ці кадри, щоб побачити, чи не було якихось знущань над військовополоненими. Цього слід було, можливо, очікувати. Так ось, українські лікарі дуже коректно виконували свій обов'язок, оскільки перед ними були поранені. При цьому запитували: «Що ви тут робили? Навіщо ви сюди прийшли?». Вони говорили, що вони випадково забрели на українські позиції. А коли їх відвезли в госпіталь, під залишеним ними боєкомплектом була виявлена бомба-«розтяжка», тобто вони встигли поставити розтяжку для того, щоб підірвати цей боєкомплект і нас! І коли їх уже затримали, вони про це не сказали! Це показує, що ніякої жалості і співчуття до українців ці люди не відчувають. Мета їх була – зробити диверсію. Ну, про що можна говорити? Я думаю, що нічого у свідомості цих людей так радикально, на жаль, не зміниться.

    Їхні свідчення будуть взяті до уваги в майбутньому суді щодо злочинів на Донбасі. У тому, що такий суд буде, я навіть не сумніваюся

Упевнений, що ці військовополонені, зокрема Олексій, ще зіграють свою роль. Їхні свідчення, мені здається, будуть взяті до уваги в майбутньому суді щодо злочинів на Донбасі. У тому, що такий суд буде, я навіть не сумніваюся. На тому боці є наші полонені, дуже багато. З ними поводяться не так, як з Олексієм. І окрему палату не виділяють, а найчастіше просто залишають гнити без медичної допомоги. А ще є українські політв'язні в російських в'язницях. І є велика надія, що цю людину зможуть поміняти на будь-кого з цих людей, про яких я говорю. Взагалі ще показовий момент – склад цієї групи. Їх було троє, і з цих трьох у двох були російські документи. Третій був без документів. Я б, звичайно, не хотів екстраполювати процентне співвідношення росіян у цій групі на загальне процентне співвідношення росіян серед бойовиків, але, повірте, їх достатньо.

– Українці, які воюють на Донбасі, які сидять безпосередньо в окопах, не роздратовані тим, що таких свідчень того, що відбувається все більше і більше, очевидних для них, але в Києві, в Брюсселі або де б то не було ще їм уваги якось не приділяють? Чи немає якоїсь зневіри?

    Українці в окопах роздратовані, швидше, політикою подвійних стандартів країн ЄС

– Українці в окопах роздратовані, швидше, політикою подвійних стандартів країн ЄС, які декларують свої союзницькі наміри щодо перспектив возз'єднання України, але нічого не роблять для допомоги нашій воюючій країні. Яка, по суті кажучи, захищає європейські ідеали, яка декларує своє прагнення жити за європейськими законами – нормальне, людське, цивілізоване. Роздратування є. Я після говорив з командиром батальйону, який затримував цю диверсійну групу, Олексієм, і він сказав дуже просто: «Треба, щоб ця людина була цілою і неушкодженою, тому що у мене на тій стороні троє полонених. І є шанс, що завдяки обміну вони повернуться». А роздратування з приводу високих політичних матерій в окопах немає. Наші військовослужбовці зараз виконують роль «замка на дверях», який не дозволяє зламати ці двері і ввійти злодієві в будинок. Це зараз їхня головна функція. У Кремлі, мені здається, вирішили поставити питання ребром: або є Україна, або нема України. Ну, що ж, ми прийняли ці умови гри! Ми теж розуміємо, що від результатів цієї війни залежить буде у нас країна чи не буде.

http://www.radiosvoboda.org/a/27879542.html

 

 

Криворізькі вандали розвалили могили бійців АТО


У Кривому Розі в ніч на 30 липня невідомі осквернили пам'ятники над могилами двох бійців - учасників АТО Іллі Гайдука й Геннадія Дощенко. Про це у своєму Facebook повідомила сестра одного з загиблих.ю Іляна Гайдук.

 

Криворізькі вандали розвалили могили бійців АТО

За її даними, вандали повалили пам'ятник бійцю Гайдуку й погнули пам'ятну дошку на могилі Дощенко. Після огляду кладовища близькі також виявили, що ще один пам'ятник невідомі намагалися пошкодити.

Криворізькі вандали розвалили могили бійців АТО

За фактом вандалізму сім'я бійця написала заяву до поліції, слідчі вже зняли відбитки пальців із пам'ятників.

Відзначимо, що представники Всеукраїнського об'єднання "Визвольний рух" оголосили винагороду в 20 тис. грн за впіймання або надання інформації про вандалів.

 

http://znaj.ua/news/regions/54864/krivorizki-vandali-rozvalili-mogili-bijciv-ato.html

 

 

Перевірена роками - загартована в боях

 

31.07.16, 23:36

Перевірена роками - загартована в боях

Найстарше військове з’єднання Збройних Сил України відсвяткувало свій день народження

Зал технічного намету. Ще кілька тижнів тому під його укриттям, десь неподалік селища Кримське, що в зоні проведення АТО,  напевно, ремонтувались бойові машини та обслуговувались танки. Про напружену працю майстрів свідчать де-не-де широкі плями технічних мастил. Та зауважити їх можна було лише добре пригледівшись. Бо на один день цей велетенський пересувний ремонтний цех перетворився на концертну залу, з майже справжньою сценою та глядацьким залом. Ну і що, що замість підмостків щойно обстругані дошки, а замість глядацьких крісел – лави. Головне ж атмосфера. І… подія. А подія дійсно славетна - 98 років від дня утворення найстарішого та найславнішого військового з’єднання Збройних Сил України – 24 окремої механізованої бригади. За своє існування ця бригада має регалій та почесних назв більше ніж може вміститись у п’яти рядках стандартного друкованого тексту. Та все рівно найбільш розповсюдженим і вживаним залишається «Залізна».  І залізна не тому, що на озброєнні в цій бригаді знаходиться чимало потужних вогневих засобів ураження ( до речі, один спільний залп всієї бригади зі штатного озброєння за своїм кілотонним виміром  перекриває залп кількох російських діючих бойових флотів). Залізна, тому що тут служать справжні бійці, боронителі України.

-         У Збройних Силах СРСР 24-ка була унікальним і потужним військовим формуванням, - заначив під час урочистостей колишній командир тоді ще 24-ї механізованої дивізії генерал-лейтенант Михайло Куцин.  – Такою вона залишилась і в суверенній Україні. І, власне, вона стала першою опорою в нашій обороні проти агресії на сході нашої держави.

***

Слова генерала істинна правда. Тоді, весною 2014 року, ще ніхто не вживав слова АТО. Ще не було російської присутності на українському Донбасі, проте… військовими стратегами вже були прораховані можливі загрози для України. Розвідка доповідала, що зі сторони Курська росіяни підготували потужну ударну групу. Частина техніки наших колишніх «братів» вже була перефарбована у білий колір так званих «миротворців». План був простий – спочатку сепаратистський заколот у вигляді «Сумської народної республіки». А коли розпочнеться придушення засланих кремлем «народних комісарів», мав відбутись потужний удар російських миротворців. А там куди вже вийде посунитись, скільки вдасться відшматувати… Якщо пригадати обіцянки одіозного політика московії  Жириновського, то в намірах Кремля було дійти до Києва. Та не судилось. Бо шлях загарбникам-росіянам перекрила «Залізна».

         Рання весна 2014 року. Ще де-не-де лежить сніг. Майдан вже диктує умови. На Сході України починається щось незрозуміле. У цей час тодішній командир 24-ї окремої механізованої бригади, тоді ще полковник, а нині генерал-майор Олександр Павлюк, отримує першу, тоді ще не звичну і шокуючи, команду: «Бойова тривога. Вийти в район зосередження, та зайняти оборону». Це було серйозно, по-справжньому і вперше з часів Другої Світової війни. Не навчання. Справжній ворог, справжня оборона. Багато хто не вірив, що понівечене кремлівськими ставлениками, наскрізь прогризена ФСБшними та ГРУшними щурами українське військо зможе зробити бодай якийсь опір. Та кремлівські розпалювачі війни прорахувались. Звичайно, вони знали і кількісний, і якісний склад нашої бойової техніки. Недарма останній Міністр оборони України після того, як здав росіянам Крим, втік саме до Росії. Та не врахували вони українського духу та патріотизму. А ще, повз них пройшло і те, що українці, навіть за мізерні зарплати та повну зневагу у суспільстві до війська, все ж таки тримали чимало техніки та зброї у відмінному стані. Тому перша батальйонна тактична група 24 ОМБР за лічені години витягнулась у колони в повному бойовому спорядженні. Так само без подій погрузились в ешелони і… за майже добу  вже розвантажувались і займали оборону у Сумській області.

         Ще кілька днів, і з перехоплених донесень засланих та завербованих на нашій території ворожих шпигунів стало зрозуміло, що ворог не очікував такої миттєвої реакції України. А головне - грамотних дій наших військових. Всього кілька днів було потрібно підлеглим генерал-майора Олександра Павлюка, щоб взяти під контроль ключові дороги Сумщини. Там, по всім правилам військового мистецтва, були встановлені блок-пости. Техніка вкопана. До вогневих позицій були прориті приховані ходи. Зони оборони та контролю дорожнього трафіку. Так, тоді наші бійці виглядали радше смішно, ніж загрозливо. Здоровенні важкі та застарілі металеві каски, що закривали все обличчя та не давали захисту. Розроблені ще у минулому столітті порвані та непідйомні бронежилети, які пробивались навіть з пістолета. Але бійці стояли і виконували поставлені завдання. Паралельно у базовому таборі повним ходом розгорнулись бойові навчання. Тоді ми ще не знали загроз. Та молоді командири почали вчити своїх бійців азам оборонного бою. І разом з ними вчитись самим. Часу на складання планів не було. Практика диктувала необхідність залагодження, встановлення прихованих каналів зв’язку, організацію гнучкої системи позивних та команд. Все відпрацьовувалось буквально на очах. Так само і системи забезпечення пальним, харчами, боєприпасами. А ще волонтерська допомога. Її систематизація та організація. А в глибокому тилу вже готувалась до виходу друга батальйонна тактична група. Знімались та повертались «до життя» бойові машини, що по десятку років стояли в боксах. Вдень і вночі хлопці перевіряли та міняли найрізноманітніші прокладки двигунів, гальмівні шланги та електричні мережі. Не вистачало ні досвіду, ні запасних частин. Зрозумівши проблему, до частини прийшли «старожили» - військові, які вже тривалий час були на пенсії. Запасними частинами помогли місцеві підприємці. І за кілька днів і ця група відбула на Схід.

         Та ворог не дрімав. Довелося стати свідком провокацій серед перших мобілізованих резервістів. Російська розвідка працювала на випередження. В Україні було чимало завербованих або «законсервованих» агентів кремля. Вони нічим не видавали себе.  Та коли настав час, ці «кроти» та «хробаки»  пішли в армію. Завдяки ним у підрозділах почала з’являтись оковита і за чаркою всім мобілізованим хлопцям  навіювались думки про нібито несправедливість дій керівництва та потребу дезертирства, безперспективність опору Росії, загальну приреченість України бути вічним васалом східного сусіда. В результаті - деморалізація цілих рот, а подекуди батальйонів. Однак у «Залізній» змогли вчасно виявити та локалізувати ознаки подібних речей. Будь-які аргументи «маніпуляторів» відразу руйнувались діями командирів. І дуже скоро були «вирахувані» самі провокатори. Та оскільки нічого крім негідної поведінки їм не можна було надати у злочин, а саботаж у нас не карається законом, то їх просто локалізували відправивши з бойових частин. Таким чином, ворогу не вдалось підірвати міць бригади.

         А потім була АТО. Воїни цієї бригади першими на собі відчули всю міць «палкої братерської любові», яка прилетіла до нас із російського кордону у вигляді залпів важкої артилерії та «градів». Це сталось неподалік населеного пункту Зеленопілля. Ми не очікували такого підступного удару в спину. І ціною нашої довіри до східного сусіда стало 19 життів кращих синів України. Та втрати не зламали залізного духу воїнів. Загалом завдяки їх рішучим та умілим діям було звільнено від російської пошесті чимало українських сіл та містечок. Зокрема, вони встановлювали конституційний лад у Слов’янську, Лисичанську, Ямполі, Закотному, Миколаївці, Краснопіллі та багато де інде.

Загартовані війною хлопці не дуже охоче розповідають про те, що було там, на фронті.

-         Ми просто виконували свій обов’язок перед Батьківщиною і родинами, - розповів підполковник Сергій Поступальський. – Так, нам довелось виходити з Лутугіно, також останніми виходили від Луганського аеропорту.  Траплялось різне. Та головне те, що держава має знати, що в неї є надійний захист. І цей захист це ми.

Зараз лінії оборони, які займали бійці прославленого з’єднання, це грамотно зроблені системи блок-постів та опорних пунктів, які навряд чи наважаться штурмувати російські війська.

***

Всіх гостей, що прибували на святкування, зустрічав особисто командир бригади,  полковник Анатолій Шевченко. А гостей було чимало: це представники Львівської обласної влади та депутатського корпусу, керівництво Яворівщини, активісти та громадяни, що допомагали бригаді у важкі часи, командири, що свого часу очолювали цю прославлену бригаду. Але головними серед гостей звичайно були ветерани. Їх залишилось не так багато, сивочолі вони не стримували слів похвали сучасним воїнам.

-         Так сталось, що я в якості командира п’ятої роти сьомого полку на честь сорокаріччя нашої тоді ще дивізії отримав дуже цінний подарунок для всього підрозділу - телевізор, - пригадує генерал-майор у відставці Валерій Новіков.  – Він був здоровий, громіздкий та чорно-білий. А ще… він був єдиний на весь полк. Тому ввечері до нас приходили всі. Зрештою, збунтувались днювальні. Бо кожного разу потрібно було прибирати за всім полком. Я заборонив пускати сторонніх у підрозділ. Так що ви думаєте? Бійці витоптали всі газони навколо вікон. Зараз я бачу дуже хороше забезпечення бійців. А головне бачу воїнів, що пройшли крізь гарт вогню і стали лише сильнішими. Я пишаюсь такою зміною.

Привітання і подарунки на імпровізованій сцені щедро перемішувались із прекрасною концертною програмою, яку підготував 58 будинок офіцерів, а також відомі українські виконавці Софія Федина, Аннічка, Олег Лукаш, Олександр Рожко, та колектив «Левеня». Серед нагород особливо почесною для бійців стала відзнака командира бригади «Залізний воїн», яка вручається лише тим бійцям, які достойно виконували свої обов’язки під час бойових дій.  Завершилось святкування як і належить – знаменитою піхотною гостинністю.

         Уже дуже скоро бійці бригади знову повернуться на передові позиції оборони нашої держави. Повернуться сповнені наснаги та волі до перемоги. А ще… як кажуть вони самі, свій 100-річний ювілей святкуватимуть в Україні з відновленими кордонами 2013 року.

Тарас Грень. 

 

 

На знімках:

1-     Так виглядало селище Кримське у лютому 2015 року, яке обороняли бійці 24 ОМБР;

2-     Бійці 24 ОМБР на 29 блок посту;

3-     Завершення святкового концерту на честь дня бригади;

4-     На сцені співачка Аннічка;

5-     Гурт «Левенятко»;

6-     В імпровізованому залі співає Софія Федина;

7-     Командир бригади полковник Анатолій Шевченко зустрічає ветеранів;

8-     Березень 2014 року. Так ми розпочинали оборону України;

9-     Травень2014 року. Перші блок-пости на Сумщині;

10-Травень 2014 року. Молодші командири проводять тренування в польовому таборі неподалік  міста Ромни Суської області. За лічені тижні вони вступлять вже у справжній бій;

11-Травень2014 року. Тоді ще командир бригади полковник Олександр Павлюк веде важку бесіду з ротою відмобілізованих військовослужбовців, що почали саботувати службу.;

Фото автора.

 

http://blog.i.ua/user/3126792/1950473/

 

За лічені тижні сили АТО вибиватимуть ворогів "Молотом"

03.08.2016

ПАТ "Завод "Маяк", що входить до складу ДК "Укроборонпром", у вересні завершує виготовлення першого вітчизняного 120-мм міномета "Молот". Про це під час презентації мінометів та іншого озброєння сказав головний інженер заводу Валерій Сініцин.
"Отримали держзамовлення від Міноборони на 280 штук (мінометів "Молот" - авт.). 120 уже виготовили і відправили у війська. 36 - готові до відвантаження, протягом вересня завершимо виконання цього державного замовлення", - поінформував Синіцин. Він також зауважив, що процес виробництва і допрацювання міномета триває. Недоліки усуваються у ході випробувань, також враховуються зауваження бійців АТО, які отримали цей міномет на озброєння. Найбільше нарікань було на якість ствола. "Ресурс ствола 4 960 вистрілів. Зараз проводяться державні випробування. 1333 вистріли ми вже зробили, до ствола запитань немає, є питання до деталів, які входять до складу ЗІП, які ми усуваємо у ході випробувань. Але це невеликі відхилення від технічних завдань і конструкторської документації", - зауважив головний інженер заводу.
На відміну від радянського зразка, зазначив Синіцин, український міномет виготовляється із новітніх сплавів, і розроблявся він виключно конструкторами заводу, повідомляє Укрінформ. Першу партію мінометів 120-го калібру М120-15 "Молот" українським військовим ПАТ «Завод Маяк» відвантажив 3 березня 2016 року. Міномет має замінити радянські аналоги, які були на озброєнні української армії.
Вперше «Молот» презентували в рамках XII Міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя і безпека - 2015». Його скорострільність становить 12 постр./хв, а дальність ураження цілей - понад 7 км.
Міномет являє собою гладкоствольну жорстку систему, заряджання якої відбувається з дула, де встановлено спеціальний запобіжник від подвійного заряджання. Також він оснащений сучасним прицілом MUM 706 M. В бойовому положенні його вага становить 210 кг.
Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2016/08/05/196607-licheni-tyzhni-syly-ato-vybyvatymut-vorogiv-molotom





Эксперты выделили возможные версии о причинах, которые могли привести к фатальному взрыву во время разгрузки боеприпасов в Сумской области.

Специалисты концерна, которые работают на месте трагедии, сообщают, что есть 3 возможных причины взрыва.

Рассматривается 3 версии: самодетонация снаряда из-за изменения химических свойств вещества в течение его хранения; наличие инородного взрывоопасного предмета, который сработал в момент проведения подготовительных работ; нарушение правил безопасности во время выполнения работ работниками,
– сообщили в пресс-службе "Укроборонпрома".

На госконцерне подтверждают, что работы по утилизации боеприпасов проводили в рамках трехстороннего договора между ГП "Укроборонсервис", которое входит в состав "Укроборонпром", Минобороны и агентством НАТО по техническому обеспечению и снабжению.

Подобные работы по утилизации осуществляет Научно-исследовательский институт химических продуктов. Такие работы проводятся уже почти 20 лет, а в течение последних трех лет "Укроборонпром" в этой сфере сотрудничает с агентством НАТО.

28 июля примерно в 17:05 в Кролевецком районе на Сумщине на территории испытательной станции №2 Государственного научно-исследовательского института химических продуктов ГК "Укроборонпром" во время разгрузки боеприпасов произошел взрыв. Три человека погибли, еще двое получили тяжелые ранения. Одним из погибших был представитель НАТО.

В военной прокуратуре предположили, что причиной трагедии могло стать халатное отношение чиновников.
Источник: 24 Канал

Проблема простою Львівського бронетанкового заводу під час війни, що є зрада!


Комент Богдана Гордасевича: Мені дуже прикро повідомляти, але ось дізнався зовсім несподівано, що замість працювати у три зміни і виробляти продукцію для посилення оборони держави Львівський бронетанковий завод вже майже пів року простоює і це жахливо! Більше того ось що я зібрав:

Суд призначив умовний термін екс-директору Львівського бронетанкового заводу
20 травня, 2016 р.

Олександра Остапця випустили на волю у залі суду

20 травня Сихівський районний суд виніс вирок у справі розкрадання державних коштів в особливо великих сумах. Підозрюваного екс-директора Львівського бронетанкового заводу Олександра Остапця визнали винним та засудили на 5 років умовно із випробувальним терміном три роки і присудили штраф 11,9 тис. грн. Остапця відпустили на волю просто у приміщенні суду.

Прокоментувати вирок суду він відмовився. А його адвокат Тарас Самбір сказав, що вони очікували на таке рішення, тому що обвинувачений співпрацював із слідством, відразу визнав свою вину і погодився відшкодувати усі збитки держави та витрати суду.

Військовий прокурор Василь Шимко зазначив, що обвинувачення погоджується із вироком суду, тож подавати апеляцію не будуть.

Також суд призначив передати 2 млн 32 тис. гривень, які перебували на резервному рахунку, Львівському бронетанковому заводу. Суд повернув обвинуваченому його арештоване майно та зобов’язав сплатити судові витрати 17 тис. грн.

Нагадаємо, 1 жовтня минулого року у квартирі Олександра Остапця слідчі військової прокуратури знайшли готівку – 2 млн грн. Слідство вважало, що ці кошти призначалися на ремонт військової техніки для фронту, а посадовець їх нібито привласнив.

http://zaxid.net/news/showNews.do?sud_priznachiv_umovniy_termin_eksdirektoru_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu&objectId=1392336


З Львівського бронетанкового заводу стягнули майже 14 млн. грн. за невідремонтовану техніку
19 липня, 2016

Господарський суд Києва задовольнив чотири позови військової прокуратури Центрального регіону України і прийняв рішення про стягнення з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до державного бюджету України 13,7 млн грн.

Як повідомила у вівторок, 19 липня, прес-служба Генпрокуратури, у 2015 році між Міністерством оборони України та держпідприємством було укладено договори про надання послуг з технічного обслуговування та капітального ремонту автотранспортних засобів. Втім, вказані послуги у встановлений термін виконані не були. Відтак, реагуючи на виявлені порушення та діючи в інтересах Міноборони України, військова прокуратура заявила позови про стягнення зазначених коштів.

Суд погодився з доводами військового прокурора щодо наявності підстав для повернення цієї суми та задовольнив позови в повному обсязі.

«Також під час судового розгляду однієї із зазначених справ підприємство у добровільному порядку вже перерахувало до держбюджету 3,4 млн грн.» – йдеться у повідомленні.
http://zaxid.net/news/showNews.do?z_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu_styagnuli_mayzhe_14_mln_za_nevidremontovanu_tehniku&objectId=1398175


Львівський бронетанковий завод сплатив майже 9 млн. грн. через несвоєчасний ремонт танків
17 травня, 2016 р.

Також завод повернув передоплату та сплатив штрафні санкції

ДП «Львівський бронетанковий завод» перерахувало Міноборони 8,7 млн грн. Ці кошти вимагала повернути оборонному відомству військова прокуратура Центрального регіону України за насвоєчасний ремонт військової техніки.

Господарський суду м. Києва своїм рішенням зобов’язав держпідприємство сплатити вказану суму, інформує Генпрокуратура України.

Відтак із Львівського бронетанкового заводу стягнули попередню оплату та штрафні санкції за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань за наслідками виконання ремонту танків Т-72 у 2015 році.

16 травня військовою прокуратурою Центрального регіону забезпечено виконання рішення суду.
http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivskiy_bronetankoviy_zavod_splativ_mayzhe_9_mln_cherez_nesvoyechasniy_remont_tankiv&objectId=1391960


Депутат Івано-Франківської міськради очолив «Львівський бронетанковий завод»
27 вересня 2015

Львівський бронетанковий завод отримав нового тимчасового керівника Романа Тимківа

Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» очолив Тимків Роман Мирославович. Його обрали за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади, інформує «Укроборонпром».

Роман Тимків від 5 серпня виконував обов’язки директора бронетанкового заводу. Після завершення конкурсу його ж і обрали директором.

Як йдеться в повідомленні, члени комісії зосереджували увагу на поглядах учасників конкурсу та їхні конкретні пропозиції щодо оптимізації процесу виробництва та модернізації продукції, орієнтацію на пошук нових і перспективних зовнішніх ринків для укладення вигідних контрактів.

Тимків наразі також діючий депутат Івано-Франківської міської ради від політичної партії «Третя сила». Він також є засновником та директором будівельної компанії ТОВ «Екстім ЛТД». Як пишуть ЗМІ, Тимків є відомим забудовником Івано-Франківська та співвласником калуського пивзаводу.

Як повідомляв ZAXID.NET, у червні 2015 року керівництво Державного концерну «Укроборонпром» звільнило очільника держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» Олександра Остапця через, як обгрунтовувалось, невиконання виробничих планів на підприємстві.

Виконувачем обов’язків директора Львівського бронетанкового заводу тоді призначили головного інженера Віктора Андрощука.
http://zaxid.net/news/showNews.do?deputat_ivanofrankivskoyi_miskradi_ocholiv_lvivskiy_bronetankoviy_zavod&objectId=1367115


Львівський бронетанковий завод передасть Міноборони 31 танк
 19 вересня 2015

Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» до кінця року передасть міністерству оборони ще 31 танк для українських військових.

Про це сьогодні, 19 вересня, заявив міністр оборони Степан Полторак, який зараз перебуває з візитом у Львові, повідомляє УНН.

Міністр оборони ознайомився зі зразками військової техніки, які виробляються на заводі та оглянув оновлений цех конвеєрного виробництва броньованої тактичної колісної машини «Дозор-Б». Також Полторак проінспектував відремонтовану бронетанкову техніку, зокрема п'ять одиниць Т-72.

«Минулого року завод не міг нормально дихати, робота не була ефективною. А ось цього року зроблено дуже серйозний крок вперед. Я поспілкувався з екіпажами танків, які завершили ремонт, зауважень не маю», - зазначив Полторак.

Як повідомляв ZAXID.NET,  на Львівському бронетанковому заводі нещодавно запрацював новий цех із серійного виготовлення тактичних бойових колісних машин – «Дозор-Б».
http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivskiy_bronetankoviy_zavod_peredast_minoboroni__31_tank&objectId=1366211


Львівський бронетанковий завод продаватиме "Дозор-Б" іноземним замовникам
 16 вересня 2014,

На Львівському бронетанковому заводі активно монтують бронетранспортер "Дозор-Б", який планують відправити на передову для допомоги українським військовим. Це унікальний легкий БТР, призначений для доїзду у гарячі точки. Для фронтовиків на Донбасі "Дозор-Б" був би незамінним транспортом. Сталь витримує снайперські кулі і навіть кулемет.

Однак зараз його не можуть відправити у зону АТО. Очікують надходження комплектувальної панелі управління та навігаційного приладу. Також мають отримати двигун і коробку передач.

"Ми плануємо виготовити до кінця місяця, але є певні технічні складнощі. Ми купуємо матеріал за кордоном. А тут є невеличка затримка", — директор ДП "Львівський бронетанковий завод" Олександр Остапець.

"Сьогодні ви бачите перший зразок експеремантального легкого бронетранспортера. Він може перевозити близько 20 десантників на високих швидкостях. Ми сподіваємося, що цей БТР буде популярним на світових ринках", — зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.
http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivskiy_bronetankoviy_zavod_prodavatime_dozorb_inozemnim_zamovnikam&objectId=1322587


«Укроборонпром» замовив у Львівського бронетанкового заводу 150 машин «Дозор-Б»
10 квітня 2015,

Державний концерн «Укроборонпром» замовив у Львівського бронетанкового заводу 150 повнопривідних бойових броньованих машин «Дозор-Б». Ці автомобілі вдвічі дешевші, ніж закордонні аналоги із такими ж характеристиками.

«Буквально місяць тому був перший запуск цього автомобіля. Через три дні цей автомобіль вже протестував Петро Порошенко і зразу була дана команда на постановку на озброєння цієї техніки в Україні. На цьому автомобілі стоїть найсучасніший двигун та коробка передач, а все решта зроблено силами працівників заводу», – розповів 10 квітня після підписання меморандуму у Львові про співпрацю в оборонній галузі між підприємствами Львівщини та ДК «Укроборонпром» гендиректор концерну Роман Романов.

За його словами, до кінця року на замовлення «Укроборонпрому» у Львові випустять 150 броньованих машин «Дозор-Б», виробництво яких уже поставили на конвеєр. Зараз ці автомобілі уже проходять випробування у військових. А орієнтовно через місяць перші автомобілі доставлять у зону проведення АТО.

Вартість бронемашини «Дозор-Б» не розголошують – військова таємниця. Але Романов наголосив, що вона вдвічі дешевша, ніж броньовані автомобілі з такими ж характеристиками закордонного виробництва.

Замовлятимуть у Львові вироби із пластмаси, шкла, алюмінію, чорних металів, а також оптику, електроніку. Як зазначив голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка, така співпраця «дасть Львову робочі місця, дасть замовлення, дасть використання наукового потенціалу, який сьогодні є на Львівщині».

«Ми будемо залучати ще більше підприємств до співпраці з виготовленню «Дозора-Б». Двигун, коробка передач, броня – це виготовлятимуть за кордоном, усі інші деталі до БТРа виготовлятимемо у нас на підприємстві, або будемо залучати інші підприємства Львівщини», – пояснив головний інженер Львівського бронетанкового заводу Віктор Андрощук.
http://zaxid.net/news/showNews.do?ukroboronprom_zamoviv_u_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu_140_mashin_dozorb&objectId=1347441


У Львові представили унікальний легкий бронетранспортер «Дозор-Б»

 3 квітня 2015

На Львівському бронетанковому заводі виготовили українську бойову машину "Дозор-Б». Міністерство оборони замовило сорок таких бронетранспортерів для Збройних сил України.

Наразі така машина єдина в Україні. Найближчим часом, після завершення випробувань, її поставлять на озброєння у ЗСУ.

Розробили бронетранспортер у Харкові, а у Львові його будуть виготовляти для армії. Ця бойова броньована машина є найлегшою серед усіх бронетранспортерів, тож дуже мобільна.

«Ця техніка дозволяє швидко переміщати особовий склад для виконання завдань. Не на передовій, а в районі бойових дій», - пояснив директор Львівського бронетанкового заводу Олександр Остапець.

Ціну «Дозору-Б» на бронетанковому заводі тримають у таємниці, проте порівняно з аналогами іноземного виробництва коштує він удвічі дешевше.

Перевозить автомобіль три члени екіпажу та вісім бійців. Бронь захищає особовий склад від автоматичної зброї, підриву на міні чи фугасі. Зверху на кузові закріплений кулемет.

«Дозор-Б» розвиває на трасі швидкість 100 кілометрів на годину. Укомплектована сучасним німецьким двигуном, автоматичною коробкою передач, роздавальна коробка львівська, нашого підприємства. Машина броньована, дозволяє тримати кулю 7.62. Тож екіпаж від кулемета захищений", - додав головний інженер Львівського Віктор Андрощук.

Нещодавно «Дозор-Б» показали на виставці воєнної техніки в Арабських Еміратах, де нею зацікавились.
http://zaxid.net/news/showNews.do?u_lvovi_predstavili_unikalniy_legkiy_bronetransporter_dozorb&objectId=1346607


Колишнього директора Львівського бронетанкового заводу підозрюють у розкраданні 2 млн. грн.
1 жовтня 2015

У екс-директора Олександра Остапця під час обшуків у власному будинку знайшли 2 млн. грн.

У екс-директора Львівського бронетанкового заводу Олександра Остапця 1 жовтня, під час обшуків у власному будинку, знайшли ₴2 млн, які призначалися для ремонту військової техніки, яку відправляють у зону АТО. Його підозрюють у розкраданні коштів та зловживанні службовим становищем.

Про це у Facebook повідомив військовий прокурор України Анатолій Матіос.

«Слідство підозрює колишнього керівника держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» у тому, що він протягом грудня 2014 – січня 2015 років, за попередньою змовою з іншими особами та з використанням підприємств з ознаками фіктивності, зловживаючи службовим становищем заволодів державними коштами оборонного замовлення в сумі понад 2 млн гривень, які призначалися для ремонту в зону АТО 31 одиниці БМП-1, а також двигунів УТД-20», – написав він.

Вилучені під час обшуків кошти

Матіос підкреслив, що ці кошти призначалися для ремонту військової техніки та подальшого її відправлення у зону проведення АТО.

Підозрюваного доставили у Шевченківський районний суд міста Львова для обрання запобіжного заходу. Військовий прокурор вимагатиме арешту.

Нагадаємо, у червні керівництво «Укроборонпрому» звільнило очільника Держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» через невиконання виробничих планів на підприємстві. Зокрема, через затримки у налагодженні повноцінного серійного виробництва бронемашин «Дозор-Б».
http://zaxid.net/news/showNews.do?kolishnogo_direktora_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu_pidozryuyut_u_rozkradanni_2_mln&objectId=1367734


«Укроборонпром» звільнив директора «Львівського бронетанкового заводу»
 13 червня 2015

Керівництву концерну не сподобалися затримки у налагодженні серійного виробництва бронемашин «Дозор Б»

Начальник ЛБТЗ не зміг налагодити безперебійного виробництва бронемашин «Дозор Б»

Керівництво Державного концерну «Укроборонпром» звільнило очільника Держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» через невиконання виробничих планів на підприємстві.

Про це йдеться у повідомлені прес-служби держпідприємства.

Як зазначається, мова йде про затримки у налагодженні повноцінного серійного виробництва бронемашин «Дозор-Б» від березня місяця.

«Не виконуєш поставлених перед тобою завдань - звільни відповідну посаду. Дотримання виробничих планів - це особиста відповідальність керівника будь-якого з наших підприємств», - наголосив перший заступник генерального директора Концерну Сергій Пінькас.

Наразі виконувачем обов’язків директора Львівського бронетанкового заводу призначено головного інженера Віктора Андрощука, якому поставили завдання якнайшвидше надолужити темпи виробничого процесу.

«Щодо минулого керівника Олександра Остапця, то «Укроборонпром» неодноразово фіксував проблемні ситуації. За результатами проведеної чергової перевірки виявлено зрив виробничих графіків», - йдеться в повідомленні.

У відомстві нагадали, що цього тижня змінили керівника ще одного бронетанкового підприємства - ДП «Завод ім. В. О. Малишева». Свою посаду покинув Микола Бєлов, а виконувачем обов'язків призначили головного інженера Олександра Шейка.
http://zaxid.net/news/showNews.do?ukroboronprom_zvilniv_direktora_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu&objectId=1354889


Керівництво «Львівського бронетанкового заводу» «зливало» інформацію про танки іноземцям
 2 вересня 2014

Органи прокуратури порушили кримінальне провадження за фактом передачі посадовими особами ДП «Львівський бронетанковий завод» конфіденційної інформації про танк Т-72 і БТР-80К іноземним установам.

Про це під час брифінгу у Києві 2 вересня повідомив речник генеральної прокуратури України Юрій Бойченко.

«18 серпня цього року розпочато кримінальне провадження за фактом передачі 11 січня 2012 посадовими особами державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» представникам іноземних установ науково-технічних та інших відомостей про танк Т-72 і БТР-80К, що є конфіденційною інформацією, та знаходиться у власності держави», –  розповів Юрій Бойченко, передає «Інтерфакс-Україна».

За його словами, кримінальне провадження розслідується за ч.1 ст.330 Кримінального кодексу (передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану в сфері оборони країни особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства). Стаття передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як повідомляв ZAXID.NET, у червні цього року прокуратура Західного регіону з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері почала розслідування проти посадових осіб ДП «Львівський бронетанковий завод» за підозрою у заволодінні 1 мільйоном гривень, які належать підприємству.
http://zaxid.net/news/showNews.do?kerivnitstvo_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu_zlivalo_informatsiyu_pro_tanki_inozemtsyam&objectId=1320933


На військових заводах Львова виявили порушень на 200 млн грн
4 квітня 2014

На бронетанковому заводі у Львові щороку ремонтують 150-160 танків

Аудитори Держфінінспекції з’ясували, що минулого року Львівський бронетанковий завод витратив понад 200 млн грн не за призначенням. Гроші йшли на оплату інформаційно-консультаційних, агентських та інших послуг.

 «ДП «Львівський бронетанковий завод» протягом 2013 року витратило на оплату інформаційно-консультаційних, агентських та інших послуг на 211,5 млн грн більше, ніж це було передбачено фінансовим планом підприємства», – йдеться у повідомленні Держфінінспекції.

На заводі відмовились коментувати ZAXID.NET звинувачення у фінансових зловживаннях.

Окрім того, аудитори виявили зловживання і на Львівському державному авіаремонтному заводі, де закупівлі здійснювали через низку посередеників, що призвело до переплат на 1,1 млн грн.

 «Приміром, завод придбав у ТОВ «ТІКОМ» запасні частини та комплектуючі вироби для ремонту літаків типу МіГ-29. Згадане товариство виробничих потужностей не мало, а купувало запчастини та комплектуючі в інших суб’єктів господарювання і перепродало їх заводу на 504 тис. грн дорожче», – зазначається у повідомленні Держфінінспекції.
http://zaxid.net/news/showNews.do?na_viyskovih_zavodah_lvova_viyavili_porushen_na_200_mln_grn&objectId=1305885

 

Т  

Террористические диверсанты взбунтовались: застрелен российский кадровый офицер-разведчик

Военнослужащие разведывательной роты 11-го ОМСП 1-го армейского корпуса ВС РФ отказались выполнять приказы командования и застрелили начальника разведки полка.

Об этом сообщила пресс-служба Главного управления разведки (ГУР) Минобороны Украины.

Как выяснила украинская военная разведка, в результате физического и психологического перенапряжения от длительного пребывания на передовых позициях, а также в связи с значительными потерями личного состава, растет количество случаев открытого неповиновения и уклонения от выполнения приказов командования в частях 1 (Донецк) и 2 (Луганск) АК ВС РФ.

«4 августа военнослужащие разведывательной роты 11 отдельного мотострелкового полка (Макеевка) 1 АК отказались выполнять боевой приказ на ведение разведки боем на участке местности, находящейся под полным огневым контролем сил АТО и, в ответ на угрозы расстрела на месте, застрелили начальника разведки полка, кадрового офицера ВС РФ», - сообщили в ГУР.

Читайте также:
- Террористы сожгли установку «Град» мстя своим главарям за самоуправство
- Боевики взбунтовались, требуя льгот и денег. Российское командование потчует их «кнутом»
- Оккупанты жгут свои танки, требуя от командования прекращения поборов и отправки домой

Как сообщал CRiMЕ, российское оккупационное командование с помощью оружия принуждает подчиненных воевать на Донбассе. Зафиксированы несколько случаев применения оружия против отказников, в том числе со смертельным исходом.

Так в конце июня на почве отказа минометного расчета 9-го отдельного штурмового мотострелкового полка морской пехоты (Новоазовск) 1 АК ВС РФ обстреливать мирное население, произошел конфликт подчиненных с командиром огневого взвода, в результате которого командир застрелил подчиненного, но и сам схлопотал пулю.

Напомним, ранее под Авдеевкой российский офицер расстрелял подчиненного за попытку сдаться в плен силам АТО

 

http://crime-ua.com/node/16565

 

Разрушительная сила «Торнадо»: что бывает, когда уголовщина рядится в одежды патриотизма
пт, 05/08/2016 - 10:02

И обществу, и властям, и политикам еще только предстоит извлечь уроки из этой истории и пройти очередной тест на вменяемость.

Недавние стычки у здания Оболонского райсуда Киева, которыми бойцы дискредитировавшей себя и по этой причине расформированной добровольческой роты патрульной службы особого назначения «Торнадо» совместно с «группой поддержки» из числа гражданских активистов пытались сорвать судебное заседание по делу обвиняемых в преступлениях «побратимов», вновь привлекли внимание общества к явлению, возникшему в ходе бурных событий последних двух с половиной лет

Напомним, вечером 2 августа возле здания Оболонского райсуда Киева, проводившего очередное заседание по делу экс-бойцов роты "Торнадо", которым инкриминируют ряд тяжких преступлений, произошли столкновения между активистами и силовиками.

Митингующие, заявлявшие о стремлении поддержать подозреваемых, заблокировали вход в здание суда. Они требовали пропустить их внутрь и сделать заседание открытым, несмотря на то, что было заранее широко известно: судебное разбирательство из-за специфики некоторых доказательств, которые предстоит рассмотреть суду, будет проводиться в закрытом режиме.

В результате произошло несколько потасовок, в ходе которых часть митингующих бросала в представителей полиции пакеты с мукой и шины, обливала водой. В свою очередь, полицейские, по словам участников митинга, применили против участников акции слезоточивый газ, хотя впоследствии представители силовиков это отрицали.

По данным полиции, были травмированы 27 сотрудников правоохранительных органов. Со стороны митингующих якобы пострадал один активист.

Примечательно, что в конфликте на стороне митингующих принимали участие и некоторые народные депутаты, в частности Семен Семенченко («Самопомощь»), а также Андрей Лозовой и Игорь Мосийчук из фракции Радикальной партии. Последние отдали дань привычной политической риторике, в очередной раз попиарившись перед телекамерами на теме о том, что «не за то боролись на Майдане и погибали на Донбассе» и что «власть пытается подавить настоящих патриотов».

По факту противостояния полиция открыла два уголовных производства – за групповое нарушение общественного порядка и неповиновение сотрудникам правоохранительных органов.

За что судят «торнадовцев»?

Расследование в рамках уголовного производства против ряда бойцов и командира роты патрульной службы милиции особого назначения "Торнадо" ГУМВД Украины в Луганской области ведется уже больше года. Восемь из них, в том числе командир роты Руслан Онищенко, были задержаны 17 июня 2015 года и содержатся в Лукьяновском СИЗО. Их подозревают в создании преступной организации и совершении на территории Луганской области в зоне боевых действий, в период с декабря 2014 года по июнь 2015 года, тяжких и особо тяжких преступлений, предусмотренных ч. 1 ст. 255 (создание преступной организации), ч. 2 ст. 365 (превышение власти или служебных полномочий работником правоохранительного органа), ч. 3 ст. 146 (незаконное лишение свободы или похищение человека), ч. 2 ст. 127 (истязание), ч. 2 ст. 153 (насильственное удовлетворение половой страсти неестественным способом), ч. 2 ст. 342 (сопротивление представителю власти, работнику правоохранительного органа, государственному исполнителю, члену общественного формирования по охране общественного порядка и государственной границы или военнослужащему), ч. 3 ст. 289 (незаконное завладение транспортным средством) УК Украины.

После задержания сослуживцев личный состав подразделения несколько дней отказывался повиноваться приказам из Киева, не пускал в место своей дислокации представителей следствия – для проведения обысков – и угрожал вооруженным сопротивлением в случае попыток правоохранителей добиться своего с применением силы.

В разгар этих событий Геннадий Москаль, бывший на то время председателем Луганской военно-гражданской администрации, сообщал, что бойцы батальона "Торнадо" заняли круговую оборону, вывели на позиции боевую технику.

"Такое поведение батальона угрожает нормальной работе жителей области, проведению АТО и вообще представляет угрозу национальной безопасности Украины. Я не раз обращался к высшему руководству правоохранительных органов о неправомерных действиях батальона "Торнадо" с предоставлением конкретных эпизодов их преступной деятельности, по которым начали открываться уголовные производства и проводиться следственные действия, закончилось задержаниями и арестами активных участников данного бандформирования. Крайне жестоко батальон "Торнадо" проявил себя в отношении к жителям Станично-Луганского района. Совместными усилиями они были выведены из данного района, а я трижды должен был встречаться с жителями и извиняться за действия таких "защитников" Украины", - отмечал Москаль.

Кстати, Геннадий Москаль неоднократно жаловался на «Торнадо» задолго до этого инцидента и просил Киев разоружить это подразделение и убрать от греха подальше из зоны АТО.

Москаль утверждал, что рота "Торнадо" воевать не желает, не принимала и не принимает никогда участия в боевых операциях, а превратилась «…в организованную преступную группировку и, фактически… банду, которая занималась похищением людей, убийствами, изнасилованиями, разбойными нападениями, грабежами, кражами и другими преступлениями".

Между тем конфликт между представителями органов следствия и бойцами подразделения, к счастью, тогда удалось погасить без кровопролития, однако в июле 2015 года министр внутренних дел Украины Арсен Аваков подписал приказ о расформировании роты "Торнадо".

А примерно через месяц после задержания подозреваемых, по утверждениям руководителя военной прокуратуры, замгенерального прокурора Украины Анатолия Матиоса, доказательства преступлений бойцов "Торнадо" были собраны, а также найдены свидетели, которые дали соответствующие показания.

В апреле 2016 года прокуратура передала в суд обвинительный акт в отношении подозреваемых в преступлениях экс-командира и бойцов роты «Торнадо».

Между тем, в комментариях СМИ замкомандира роты Николай Цукур заявлял, что задержания связаны с другим, а именно - с борьбой «торнадовцев» с контрабандой в зоне АТО и, в частности, - блокировкой подразделением поезда с контрабандным металлом с Алчевского меткомбината. По его словам, командир «Торнадо» якобы намеревался передать тогдашнему главе СБУ Наливайченко некие документы, изобличающие организаторов и «крышевателей» контрабандных каналов между территориями, подконтрольными Украине, и - находящимися под контролем ОРДЛО. Но не успел – главу СБУ сменили. А «недруги», сидящие на многомиллионных контрабандных потоках, - активизировались и, дескать, сделали все, чтобы уничтожить слишком беспокоящее их подразделение. Цукур, правда, не объяснил, что помешало «борцам с контрабандой» из «Торнадо» выложить имеющийся компромат, если он действительно существовал, в открытый доступ, чтобы «гонения» и сведение счетов с ними выглядели в глазах патриотической общественности, к которой сегодня «торнадовцы» апеллируют, более правдоподобными.

Следователи, же в свою очередь, настаивают, что арестованные «торнадовцы» занимались не борьбой с контрабандой (к тому же, это не входило в круг их служебных задач), а банальным грабежом и мародерством, похищали и пытали людей, вымогая имущество и деньги, а среди прочего изнасиловали и убили мужчину, снимая при этом процесс на видео. Правда, по словам адвоката подозреваемых, в материалах дела это видео, на которое ссылается сторона обвинения, отсутствует.

О попытках навести тень на плетень твердит, отвечая на вопрос, почему бойцы роты "Торнадо" связывают дела против них с тем, что они борются с контрабандой, и глава военной прокуратуры Анатолий Матиос

"Первое - контрабанды нет. Второе, подчеркиваю, все случаи остановки ими поездов произошли в конце мая и в начале июня. Уголовные производства по преступлениям, которые они совершили, состоялись еще в марте. Это совсем не связанные вещи… Все эти люди - совершившие тяжкие и особо тяжкие преступления, и для этого есть достаточное количество доказательств", – сказал он в частности.

Что такое «Торнадо» и кто в нем служил

Подразделение «Торнадо» создано на базе части личного состава расформированного осенью 2014 года добровольческого батальона «Шахтерск», который, что симптоматично в данном случае, был упразднен по схожим причинам – из-за мародерства, которым промышляли его бойцы в зоне АТО.

По иронии судьбы большинство бойцов «Торнадо» оказались бывшими сотрудниками милиции, а около четверти – ранее судимыми гражданами. Однако это обстоятельство, похоже, никоим образом не мешало «боевому побратимству» людей, которые еще два года назад номинально находились по разные стороны закона. Но еще более удивительно то, что эта гремучая смесь вчерашних «мусоров» и представителей преступного мира не насторожила руководство МВД, взявшего подразделение под свое крыло.

Присутствие многих персоналий в этой полицейской роте «особого назначения» ставит под большое сомнение наличие в ведомстве Арсена Авакова системной работы по проверке и подбору кадров. Уже одна только личность командира «Торнадо» – Руслана Онищенко, и его богатая событиями биография должны была бы вызвать большие сомнения у кадровиков МВД и заблокировать малейшую возможность его зачисления в полицейское подразделение. А уж тем более - доверить ему командование.

На самом деле, Онищенко - это фамилия жены командира «торнадовцев». В Торезе, где до начала российской агрессии этот человек много лет промышлял рэкетом и «держал» ряд копанок и угольных складов, его знают как одного из местных преступных авторитетов по фамилии Абальмаз, не единожды судимого по уголовным делам, за которым числятся все те же похищения и пытки людей, вымогательство, наркоторговля, грабеж, разбой, изнасилование и даже убийство.

новорос
Руслан Онищенко-Абальмаз, владелец копанок и рэкетир, один из "хозяев жизни" в Торезе до начала российской агрессии.

С приходом на Донбасс «Русской весны», как водится, начался передел рынка «угольных копанок». Лозунг «Грабь награбленное!» пришелся по душе и многим маргиналам, с воодушевлением вставшим под флаги «ДНР» и получившим в руки оружие. Помимо опасности, исходящей от оживившихся конкурентов борьбе за ресурсы и «средства производства», возникла новая – от вчерашних забитых и запуганных «терпил» и «лохов», обиженных «авторитетом» в прошлой жизни. Теперь, получив оружие и власть, также поймав кураж вседозволенности, кое кто из них стал испытывать острое жделание поквитаться с обидчиками… Под многими вчерашними авторитетами задрожала земля, под некоторыми – в буквальном смысле, вплоть до взрывов, поджогов и расстрелов. Сгустились тучи и над Онищенко-Абальмазом, в одночасье лишившимся прибыльного угольного бизнеса, мощной «крыши» и уверенности в завтрашнем дне. Как тут было не пуститься в бега? И как не попытаться вернуть все вспять?

Так судьба привела Руслана Онищенко-Абальмаза в ряды добровольцев. Да вот только привычки старые, уголовные… Куда ж от них денешься? В общем, покинув малую родину и привычные дела, начал Онищенко с батальона «Шахтер», а закончил в «Торнадо». И оба подразделения были расформированы по сходным причинам. Случайно? Вряд ли.

А вот еще интересная история из жизни «Торнадо», о которой поведало издание Crime.

И она о том, как в украинском полицейском подразделении особого назначения служил – причем одним из заместителей Руслана Онищенко! – некто «Моджахед», белорусский нацист и русский реппер, находящийся в федеральном розыске в Росиии.

моджахед2

В РФ его с 2013 года ищут за нападение с применением травматического оружия на представителей субкультуры панков-антифашистов в Санкт-Петербурге, поэтому «Моджахед», учитывая «прозрачность» белорусской территории для российских правоохранителей, предпочел прятаться в Украине. Однако не чужд «Моджахед», похоже, и исламистским идеям.

Отсюда, не исключено, и столь странный для русского реппера позывной, и второе имя, которое он себе взял при зачислении на службу – Даниял Александрович Аль-Такбир, и мелькающие на его фото символы исламистов.

Особенно же известен «Моджахед» в числе других арестованных «торнадовцев» стал тем, что, как оказалось, был особенно изощренным «пыточных дел мастером» в составе преступной группы, созданной командиром роты в подразделении, к тому же имел неосторожность болтать на эту тему с Русланом Онищенко, не боясь чужих ушей. Благодаря чему, можно сказать, лично предоставил следствию доказательства совершенного преступления.

Среди «подвигов» бойцов «Торнадо» не так уж много боевых, хотя и они, следует признать, имели место. Но куда более заметными событиями, учитывая продолжающуюся войну на Донбассе и ежедневные бои с врагом воинов ВСУ, стали другие действия. Например, попытка покушения на руководителя Национальной полиции в Луганской области.

Или – разбойное нападение на АЗС в Киеве с последующим расстрелом машины с полицейскими, которые бросились за бандитами-«торнадовцами» в погоню. В результате погибли правоохранители, ранее принимавшие непосредственное участие в боевых действиях в АТО и там выжившие, но лишившиеся жизни от пуль отморозков из «Торнадо» в мирной столице…

Или – «героическое» обливание жидкими экскрементами участников судебного заседания со скамьи подсудимых.

Вместо резюме

Как известно (и многократно доказано историей человечества), любые социальные катаклизмы и военные конфликты являют миру не только примеры высоких проявлений человеческого духа, героизма и самопожертвования. В ходе общественных потрясений высвобождается как созидательная , так и разрушительная, негативная энергия. Создается новая реальность, в которой утоньшаются, а порой и стираются грани между понятиями добра и зла, «можно» и «нельзя», «хорошо» и «плохо», «приемлемо» и «неприемлемо», происходит ценностная дезориентация в сознании значительного количества людей.

В ходе этих процессов нередко выносится на поверхность и становится особенно заметной так называемая «социальная пена» - маргиналы и социопаты, разномастные авантюристы, люди с различными отклонениями в психике, нравственными перверсиями и ярко выраженным корыстным интересом, которые, пользуясь моментом, бросаются во все тяжкие, удовлетворяя свои наклонности и запросы.

Ситуация в Украине, сложившаяся в последние два с половиной года, – не исключение. И одним из проявлений известной тенденции стала история подразделения «Торнадо». И, как свидетельствуют события, произошедшие у Оболонского суда 2 августа, нам всем - и обществу, и властям, и политикам, еще только предстоит извлечь уроки из нее и пройти очередной тест на вменяемость.

Следующее судебное заседание по делу бывших бойцов роты "Торнадо" в Оболонском райсуде Киева назначено на 9 августа. По словам пресс-секретаря суда Инны Свинаренко, это судебное заседание также будет проводиться в закрытом режиме.

Интересно, придут ли снова защищать «патриотов» народные депутаты? И если придут, то кто именно? Их стоило бы запомнить поименно.

И, кстати, может, им тоже стоит с принести с собой тайком по емкости с жидким калом? Чего-чего, а этого добра у некоторых из них, похоже, в избытке.
http://grom-ua.org/node/362

 

Антидемпінгові мита діятимуть протягом п'яти років.

 Європейський Союз ввів чергові санкції проти Росії – антидемпінгові мита для металургійних компаній із РФ діятимуть протягом п'яти років.
До списку також потрапили виробники з Китаю. Своє рішення ЄС пояснив тим, що Росія та Китай спеціально занижували свої ціни, що робило продукцію європейських компаній неконкурентною.
Рішення про підвищені мита на холоднокатаний прокат надруковані в "Офіційному журналі Євросоюзу", пише РБК. Санкції, зокрема, торкнулися найбільших російських металургійних компаній. Найнижче мито встановлене для Магнітогорського металургійного комбінату Віктора Рашнікова – 18,7%. Мито для "Северстали" (основний власник – Олексій Мордашов) – 34%, для Новолипецького металургійного комбінату та інших підприємств Володимира Лісіна – 36,1%. Мита вводять ретроспективно з грудня 2015-го та будуть діяти протягом п'яти років. Приводом для розслідування стала скарга Європейської асоціації виробників сталі (Eurofer), що представляє інтереси виробників понад 25% обсягу листової холоднокатаної сталі. Асоціація звинуватила китайських і російських металургів у штучному заниженні цін на холодний прокат, який використовується при виробництві автомобілів та побутової техніки. Попередні антидемпінгові мита – від 19,8% до 26,2% – на ввезення холоднокатаного прокату з Росії та Китаю ЄС ввів у лютому 2016 року. Експерти прогнозують, що підвищення мит може закрити Росії металургійний ринок ЄС. Аналітик фінансової групи БКС Олег Петропавловський наголошує, що йдеться про фактичне закриття європейського ринку, яке буде мати серйозні наслідки для російських металургів. За даними Євростату, в 2014 році частка російських виробників на ринку холоднокатаного прокату ЄС склала 10,1%. За рік російські компанії поставили до країн ЄС 724,758 тис. тонн холоднокатаного прокату за середньою ціною 499 євро за тонну. Статистики відзначають, що за три роки (2011-2014) частка росіян на ринку ЄС зросла в 1,7 разу (з 5,9 до 10,1%), обсяг поставок підскочив у півтора разу (з 466 тис. до 724,7 тис. тонн), а середня ціна впала на 21% (із 630 євро до 499 євро за тонну). Нині Євросоюз також проводить антидемпінгове розслідування щодо ринку гарячекатаного прокату. У списку – постачальники з Росії, України, Бразилії, Ірану, Сербії.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/groshi/yevrosoyuz-pidvischiv-mita-dlya-rosiyskih-metalurgiv-i-po-suti-zakriv-dlya-nih-sviy-rinok-709772.html

9:32 04.08.2016

Москва. 8 июля. INTERFAX.RU - Положительное сальдо внешней торговли РФ в январе-мае 2016 года составило $41,5 млрд по сравнению с $80,3 млрд год назад, следует из сообщения Федеральной таможенной службы (ФТС).

Таким образом, этот показатель упал на 48,3% к тому же периоду прошлого года.

Внешнеторговый оборот РФ составил $170,8 млрд, снизившись по сравнению с январем-маем 2015 года на 24,1%.
http://www.interfax.ru/business/517544

Москва. 3 августа. INTERFAX.RU - Федеральная таможенная служба (ФТС) России за январь-июль 2016 года перечислила в бюджет РФ 2 трлн 331,1 млрд рублей, что на 14,3% меньше, чем за аналогичный период прошлого года, следует из материалов службы.

За январь-июль 2015 года в бюджет было перечислено 2 трлн 719,7 млрд рублей, за январь-июль 2014 года - 3 трлн 923,01 млрд рублей.

За июль 2016 года сумма доходов федерального бюджета, администрируемых таможенными органами, составила 370,74 млрд рублей, что на 18,5% меньше показателя июля прошлого года (за июль 2015 года - 454,7 млрд рублей, за июнь 2016 года - 377,3 млрд рублей).
http://www.interfax.ru/business/521793

Порошенко «сорвал» звезды с погон украинских офицеров

Президент Петр Порошенко утвердил новые знаки различия вооруженных сил Украины с погонами военных без звезд, пишут местные СМИ.

Порошенко утвердил документ «Предметы униформы и знаки различия вооруженных сил Украины» во вторник 5 июля, сообщают журналисты со ссылкой на сообщение внештатного советника президента Украины Юрия Бирюкова в Facebook.

http://tvzvezda.ru/news/vstrane_i_mire/content/201607051549-womd.htm?utm_medium=referral&utm_source=lentainform&utm_campaign=tvzvezda.ru&utm_term=136841s11006&utm_content=4458799

 

 

Они просто любят свой край (с)

    02.08.16, 10:31

Очень понравилось, потому копипастю.

Я долго думала, прежде чем написать этот текст. Знаете, война, она обязывает. Обязывает думать, анализировать, а иногда и брать на себя ответственность за судьбы героев. Писать о войне – это идти по минному полю. Осторожно. Шаг за шагом. Всматриваясь в травинки, кусты, тени. Почему ты так осторожен? Просто ты идешь не один. С тобой твои читатели, герои, твои враги, твои друзья и их война. Она смешивается с лично твоей войной, носится эхом по полю, сливается с тенями от деревьев и душ.

Шаг за шагом ты понимаешь, что несешь огромный груз ответственности за эту войну.

Жаль, что понятие «ответственная журналистика» осознано не всеми людьми пишущей профессии.

Поэтому долго советовалась, думала, спрашивала у героев. И решила написать. Но, не о людях, нет. О войне. Чтобы показать ей, насколько мизерные у нее шансы.

Я думаю, с первых дней войны на Донбассе, многие обратили внимание на то, что в соцсетях, СМИ, сообщениях Генштаба АТО, разведки появляется точная информация о присутствии оккупантов на нашей земле.

Вот это – «по данным разведки», «по данным штаба АТО»…

Например, из свежайшего:

    24 июля 2016 года зафиксировано перемещение из России в город Свердловск Луганской области четырех грузовых автомобилей с личным составом (110 военнослужащих) и тремя пушками на прицепе.
    22 июля 2016 года через станцию КПП «Красная могила» проследовал железнодорожный состав из 36 вагонов. 18 из них, это цистерны с горюче-смазочными материалами, платформы, с зачехленной техникой, 2 офицерских вагона типа «купе», вагон-ресторан и 5 теплушек с живой силой. Состав обнаружен на станции «Коммунарск» г. Алчевск. К составу присоединены 8 цистерн с бензолом.
    26 июля 2016 года со стороны РФ через КПП «Красная Могила» (г. Свердловск) проследовал железнодорожный состав, перевозящий 10 цистерн с горюче-смазочными материалами, 6 платформ с установками «Град», 4 вагона типа «теплушка» с боеприпасами и 16 платформ с гаубицами, танками Т-64, и БТРами.

И такая информация публикуется СМИ с подачи разведки и Генштаба регулярно. С первых дней войны.

Кто-то задумывался,  как она поступает, от кого, откуда?

Ну, те, кто видит войну исключительно со сценариев и режиссуры патриотических  фильмов  про Великую Отечественную (не мировую) войну, представляет себе такого красавца Штирлица (Брюса, Микки, Сталлоне, Шварца, ну, в общем, героя на любой вкус), который передает по рации данные, лежа на железнодорожной отсыпке под   КПП «Красная могила».

Ну, или, в крайнем случае, партизан,  в бушлатах и  папахах с желто-голубой лентой, которые сидя  в землянке, настукивают по рации: «Зорька, зорька, я террикон, прием».

Редко кто из читателей может себе представить настоящих  «информаторов-корректировщиков», как ненавистно называют этих неизвестных в «Л/Д-НР».  Да,  и сами  оккупанты и коллаборанты, только ко второму году войны осознали, как в Украину молниеносно попадают все сведения  о дислокации, передвижении, количественном составе тех, кого «на Донбассе нет». И это осознание сдетонировало паникой, и предчувствием  неизбежного проигрыша. Возможно, именно это осознание стало причиной массового дезертирства, как со стороны «ихтамнетов», так и со стороны «ополчения  Донбасса».

Программой СБУ «Вернись домой» воспользовалось уже 15 моих земляков. Сейчас они активно сотрудничают  с оперативниками, рассказывая  всё, как было, кто виноват, и что делать. Часто в рассказах звучит: «Они нас ненавидели. Соседи. Дети. Идешь с блокпоста. Подходишь к молодежи, типа, ну, кто хочет автомат подержать, вы же наша смена? А они, не стесняясь, нах посылают, открыто, говорят, мы придурков не заменяем. Вот как? И вот прошел войну, а чувствую себя придурком. За что воевал? За Русь великую? Видел.  Был в России. Пьют они там. Колются. Я хотел, чтобы  сын  в России учился, забрал в Свердловск. За диплом плати и можешь не ходить в институт, — это, что? Да,  мы уже все поняли, не наша это война. Мы, как зомби там были»…

Данные о передвижении техники и живой силы передают люди, обычные люди, которые иногда даже не считают себя   патриотами Украины. Для  них «патриот», это человек в шароварах и вышиванке, с веночком на голове, постоянно поющий гимн Украины. Они не такие. Они просто любят свой край, дом, Донбасс, просто не хотят войны, просто их обманули, сказав, что русских на Донбассе нет, а они их видят, и готовы доказать всем, что они не слепые или потому, что это их дом, и, как выяснилось, в России их никто не ждет, и…

У каждого из них своя  история. И не всегда это жест патриотизма в том понятии, которое бытует среди обывателя.

Раздражение. Да, именно раздражение от  пропаганды, кричащей «русских на Донбассе нет», сыграло большую  шутку с русскими пропагандистами. Люди восстали «за правду». И сообщали данные о передвижении исключительно русских войск, только, чтобы доказать обратное.

Обида на русских. Обещали, но не сделали, не выполнили. Раз так, получите обратку. Пусть такую, в виде слива информации, но личную месть за личное.

Личная  потеря   в этой войне  благосостояния, работы, свободы, близких.  Была работа, поездки на море, сад, ставок, зарплата, мечты и вдруг этого нет. И ты никто перед человеком с автоматом.  И ты осознаешь, что это замурзанное бухло, которое-то и на человека не тянет, вряд ли  создаст для  тебя «республику». Вряд ли он будет думать за твою жизнь.  Он и свое-то не распоряжается.

Патриотизм. Ну, не такой, как хотелось бы читателю, нет. Бытовой патриотизм. Это новое явление на войне, появившееся  в оккупации. Это когда ты против того, чтобы кто-то разрушил твой дом. Ты видишь, как идет техника, но слышишь, что ее нет. И ты осознаешь, кто он, разрушитель. Ты осознаешь, что государство, каким бы оно не было, важная  часть твоей жизни, и тот, кто разрушит это государство, разрушит твою жизнь.

Вековой патриотизм. Да, и это новое, то, что мы увидели в зоне беды. Пока одни люди пожилого возраста махали иконками, ожидая колбасы по 2-20, другие, вглядываясь через очки в стертые кнопки мобильного,  набирали номер, которому можно было доверить.

«Леночка, дочка, опять едуть (у нас на Луганщине говорят мягкое окончание, как бы украинизируя  русские слова, это не ошибка, а попытка передать говор) извирги. Якась дура с дулою. Три штуки. Опять в городах будуть лазыть, тварюки. Пиду кур  прятать».

Пока одна молодежь, впитав родительское «хунта» отдалась войне, украшая  себя  колорадками и триколорами, другая, ночью, писала на заборах оккупированных городов: «Русские, го хоум», «Луганск — это Украина».

Да, вы поняли,  о чем я  говорю. О подвиге тех, кого мы никогда не узнаем, о ком никогда не напишем. Иногда мы просто не знаем их фамилий.  Жители оккупированных территорий, разделенные войной на два противостоящих лагеря, иногда и разделенные личной войной внутри собственных страхов и заблуждений, являются  информаторами, отслеживающими вражескую технику.

У каждого из них своя  война. Свое осознание Родины. Свое осознание войны.

Кто-то из тех, кого я  знаю лично, пришел к осознанию своих гражданских действия  после потрясения. Личного, банального, бытового.

Чтобы рассказать все истории  войны, нужны романы. Так много лиц, судеб, подвигов, разочарований, потерь. Я расскажу только две. Маленькие истории маленьких людей войны.

Муж-ополченец. Вернее, бывший муж. Уже почти десять лет.  Война снова свела их вместе. Иногда он приносит ей «тормозок», русскую гуманитарку, которую получает на «службе», чтобы они с дочерью не умерли с голода. Его дочерью.

Он часами радостно убеждает её, что «придет Россия  и все будет хорошо». И почти что убедивший, вдруг на вопрос, когда он заплатит долг по алиментам, выдает: «Так это укропский суд, у нас в «новороссии» все суды за нас будут, а уйдем в Россию, там вообще укропские законы не действую. Алиментов не жди».  Она не ждет. Она улыбается  ему. Наливает чай. Он на дежурстве. Он ждет состав с «ихтамнетами». Он рассказывает ей о победах. Она уточняет, куда пойдет состав…

Второй героине  89-лет.  У нее артрит. Аметистовые бусы, которые она почти не снимает.  Вылинявшая  от времени  и солнца коричневая  кофточка и такие же  коричневые, покалеченные артритом руки. Она проживает  вторую войну. Еще был голод. Коммунисты, расстрелявшие священника на глазах всего села. Колоски в поле. Рабский труд за трудодни.  Похоронила трех из пяти детей. На Донбасс сбежала из села. Работала на стройке. Дом, выстроенный своими руками. Руки, вывернутые тяжелым трудом и поеденные бетоном,  теперь  не слушают ее. При словах «Сталина на вас нет» и «воскресим  СССР», вздрагивает. Но молчит. Дети уехали в Россию. Еще давно, в 90-е. Навещали ее, да. Раза три. Ну, и ладно, они счастливы и это греет душу.

У нее был  Чижик. Кот. Они давно вместе. Ей кажется, что всю жизнь. Даже в магазин они ходили вместе, медленно и  чинно. Когда она отставала, он ждал ее. И с маленькой пенсии, ему колбаски и молочка. В нем была ее жизнь. Он умел слушать и разгонял  тишину. Это так плохо, когда в доме тихо. Его расстреляли из проезжающего БТРа  веселые русские люди. Она не знает зачем. Она бы спросила, но они уехали. Они просто ехали, и,  увидев его на заборе, выстрели.  В Чижика.  А лучше бы в нее, она устала жить бедой. Теперь она одна. Она и ее война. А еще у неё остался номер соседки-учительницы, выехавшей в Украину . Это теперь ее единственный  друг, которому она может  рассказать о «гостях».

У этой войны нет шанса. Она идет не между государствами, нет.  Это вторично. Война  идет между Людьми и нелюдями. И, знаете, Людей в этом мире больше.

http://informator.media/archives/167509

 

 

Бывшие бойцы ЛНР осуждены в Москве за вымогательство у банка «Югра»

 

10:21, 1 августа 2016
Надежный источник

Басманный суд Москвы вынес приговор по делу о вымогательстве 300 миллионов рублей у банка «Югра» бывшими членами вооруженных формирований самопровозглашенной Луганской народной республики (ЛНР), пишет «Коммерсант».

Бывшие бойцы «группы быстрого реагирования» «Бэтмен» Александр Солнцев (Механик) и Егор Юлдашев приговорены к восьми годам колонии, а их сообщница — сотрудница тюменского филиала «Югры» Ольга Белобородова — к четырем годам заключения.

Фигуранты дела в марте 2015 года потребовали у руководства банка «Югра» выплатить 300 миллионов рублей под угрозой распространения личных данных клиентов этой кредитной организации.

Вымогатели, пишет «Коммерсант», заявили, деньги достанутся не им самим, а все «до копеечки» пойдут «на восстановление разрушенного войной хозяйства ЛНР». 

В июне 2015 года Солнцев, Юлдашев и Белобородова были задержаны. Им были предъявлены обвинения по п. «б» ч. 3 ст. 163 УК РФ (вымогательство в особо крупном размере). Подсудимые свою вину не признали.

И во время следствия, и в суде они [фигуранты дела] настаивали на том, что корыстного умысла не имели, а действительно полученные от «Югры» деньги якобы намеревались отправить в Луганск.

Коммерсантъ
Егор Юлдашев, по данным издания, ранее задерживался по подозрению в вымогательстве 700 тысяч рублей у предпринимателя в Рославльском районе Смоленской области, однако до рассмотрения в суде его дело не дошло.
Александр Солнцев входил в «группу быстрого реагирования» «Бэтмен», возглавляемую Александром Бедновым. В январе 2015 года Беднов погиб, а его ближайших соратников руководство ЛНР обвинило в похищениях и пытках местных жителей, а также вымогательствах и разбоях. Солнцев после этого покинул Донбасс и вернулся в Москву.
Бойцы вооруженных формирований самопровозглашенных Луганской и Донецкой народных республик ранее неоднократно становились фигурантами уголовных дел в России. Так. в июле 2015 года командир подразделения воздушной разведки ДНР Дмитрий Лысаковский (Гудвин) был арестован в Москве по подозрению в причастности к рейдерскому захвату. В апреле того же года бывший министр обороны ЛНР Олег Бугров был взят под стражу по обвинению в причастности к поставке компании в Усть-Луге контрафактных труб.
Пассажирский Ту-154 над Черным морем Украины в 2001 году сбила Россия - доказанный факт
Раззомбирование

Раззомбирование: Пассажирский Ту-154 над Черным морем Украины в 2001 году сбила Россия - доказанный факт
Россия, ты зае@ала сбивать пассажирские самолеты...

Вчера Чуркин опять вспомнил катастрофу Ту-154 над Черным морем 2001 года, в которой якобы виновна Украина, а это якобы должно значить, что Украина уже якобы сбивала пассажирские самолеты. И дело тут даже не в том, что Чуркин — е*аное пи*дло, которое уже врало про сбитый советами Корейский боинг в 1983 году, дело тут в том, что даже в Украине мало кто знает, что же на самом деле случилось в 2001 с российским самолетом, летевшим из Тель-Авива и сбитым над Черным морем.

А суть, господа, в том, что Украина в суде доказала, что не причастна к трагедии, при этом выплатила компенсации членам семей погибших пассажиров. И про это у нас постоянно забывают рассказать, потому что 25 лет принято смотреть русский телевизор, читать русских либеральных журналистов и заглядывать в рот русским медиаэкспертам.

Еще раз, пожалуйста, прочтите внимательно: Украина в суде доказала, что не причастна к трагедии 2001-ого года, зато к ней причастна, кто бы вы думали? Правильно: Россия.

Вот слова адвоката по тому делу Андрея Козлова, можно выдолбить эти словам на гигантской гранитной плите, а потом разъе*ашить эту гранитную плиту об голову Чуркина и любого, кто будет рассказывать как Украина сбивала пассажирские самолеты:

1) Стрельбы 4 октября 2001 года производились на 31 испытательном полигоне Черноморского флота Российской Федерации, который находится в управлении Министерства обороны Российской Федерации. При этом была создана единая мишенная обстановка, а стрельбы производились и силами береговой охраны ЧФ РФ (не С-200, конечно).

2) В России действует объединенная военно-гражданская система обслуживания воздушного движения, органом управления воздушного движения является Министерство обороны РФ.

3) Непосредственное руководство обслуживанием воздушного движения осуществляет межведомственная комиссия, которой руководит Главнокомандующий Военно-Воздушными Силами ВС РФ. Этот господин, генерал-полковник Корнуков присутствовал на учениях, в том числе наблюдал за пуском злополучной ракеты ЗРК С-200.

4) Допуская на свой полигон ЗРК С-200, руководство полигона, ЧФ и МО РФ не могли не знать энергетических возможностей ракеты и тем более — гарантированной дальности поражения.

5) Катастрофа воздушного судна произошла в пределах гарантированной дальности поражения.

6) Катастрофа воздушного судна произошла в пределах зоны ответственности за обслуживание воздушного движения Российской Федерации.

7) Флайт-план злополучного рейса был доведен до сведения заинтересованных органов управления воздушного движения (Израиль, Кипр, Турция, Россия) не более чем за полчаса до вылета.

8) Таким образом, МО РФ знало и о времени пуска ракеты, и о ее возможностях по дальности, и о маршруте полета самолета.

9) Украинские органы обслуживания воздушного движения закрыли для полетов воздушное пространство в пределах своей юрисдикции — до границы зоны ответственности Российской Федерации.

10) Министерство обороны Российской Федерации, обладая всеми необходимыми сведениями, знаниями, возможностями и полномочиями, не закрыло воздушное пространство в пределах сектора стрельб на дальности гарантированного поражения.

Так что, привет, Россия, ты сгоришь в аду.

http://blog.i.ua/user/3218950/1951736/#p1


Видеодоказательство: батальон «Восток» расстреливал из танков вагоны и сдавал железнодорожное хозяйство местной станции в металлолом
Раззомбирование

«Бывает так, что когда я в очередной раз пишу или рассказываю на телеэфире о ситуации на Донбассе, в комментариях обязательно появляется какой-нибудь нервный гражданин, который истерично доказывает,

что я давно уже уехал из Донецка и, следовательно, не могу знать о том, что там творится», — пишет журналист Денис Казанський в своём блоге.

«Вы сгущаете краски!», «УкроСМИ» все врут!», «Вас там нет, вы не можете знать ситуацию!» — стандартный набор аргументов таких товарищей. Ну что ж, специально для этих ребят — вот вам комментарий о ситуации в Ясиноватой из первых уст, из самого эпицентра событий. Это очередной «мэр» Ясиноватой Дмитрий Шеховцов (какой по счету? и куда делся Паша Губарев?) рассказывает о ситуации в городе и подвигах батальона «Восток», который расстреливал из танков вагоны и сдавал железнодорожное хозяйство местной станции в металлолом.

Два года я об этом говорю, и два года пропаганда сепаратистов бьется в конвульсиях, доказывая, что «хохлы все врут». А потом сами вот так между делом подтверждают все, написанное ранее мною и другими украинскими журналистами. Еще в марте 2014 года я предупреждал, что так будет. Но тогда конечно никто не слушал.

Представляю, что было бы, если бы я на каком-то из эфиров рассказал, что сепаратисты расстреливают из танков вагоны и сдают их на металл. Поднялся бы истеричный вой, крики, слюни. Спешно склепал бы на коленке свой ролик об «очередном фейке укросми» Анатолий Шарий, который доказывал бы, что такого не может быть. Подключились бы дружно ахметовские «волонтеры», которые бы стали клясться, что я ничего не знаю, и что беспредела в «ДНР» нет. Ну что ж, тот, кто не верит украинским журналистам, может послушать функционера «ДНР»…
Источник
Раззомбирование: http://divannaya-sotnya.com.ua Ватники сдают Донбасс на металлолом
.

Четвертий вимір війни

 

 Серпень 9, 2016

5459_p_18_img_0001

Кібернетичний простір набуває подальшого визнання як повноцінне поле бою

Всесвітня комп’ютерно-інформаційна мережа впродовж нетривалої історії свого існування набула колосального впливу як на життя окремих людей, так і на процеси глобального рівня, що стосуються країн та цілих субрегіонів. Звісно, зросли швидкість, зручність та обсяги обміну інформацією, її доступність, оперативність використання численних банків даних, а створення соцмереж, систем онлайн-зв’язку на кшталт Skype й електронної пошти взагалі призвели до революції в комунікації. Вже виросло покоління людей, яке мало не з пелюшок сприймає віртуальну реальність як частину матеріального буття. Але так уже склалося, що більшість досягнень технічного прогресу містять, окрім позитиву, ще й певні еволюційні «побічні» ефекти.

Так було майже з усіма винаходами: із поштових дирижаблів з часом почали скидати бомби, а трактори перетворили на танки. Щось схоже відбулося й із засобами та мережами електронної комунікації. Поки хтось вчився користуватися власною банківською карткою, створювати акаунти на Інтернет-ресурсах, довіряв особисту інформацію електронному листуванню, хакери та інші «лихі генії» цупили чужі кошти, відомості й таємниці. Проте талановитими зломниками паролів і ефективними ІТ-фахівцями, які здатні крутити інформацією, як циган сонцем, швидко зацікавилися як великі медіа- та бізнескорпорації, спецслужби, так і відверто кримінальні структури.

Портрет загрози

Український професор міжнародного права Олександр Мережко дає визначення кібервійни: це використання Інтернету й пов’язаних з ним технологічних, інформаційних засобів однією державою задля заподіяння шкоди військовій, технологічній, економічній, політичній та інформаційній безпеці й суверенітету іншої. Водночас експерт з безпеки уряду США Річард Кларк у книзі «Кібервійна» зауважує, що кібервійною є дії однієї держави з проникнення в комп’ютери або мережі іншої для заподіяння збитку чи руйнування.

Маніпулювання інформацією, викрадання даних, перехоплення мобільної телефонії, мільярдні оборудки у віртуальних та реальних банках і з рахунками, численні атаки на Інтернет-ресурси та мережі, коли виникає збій національних енергетичних, фінансових, безпекових систем, нині є неабияким викликом глобальній стабільності. За деякими позиціями цей виклик перевершує, а насправді почасти доповнює таке страшне лихо сучасності, яким є тероризм. А в усій «красі» потенціал кібернетичної зброї, як узагальнено віднедавна називають згадану технологію, розкрився із початком гібридної агресії Росії проти України.

Саміт НАТО, що не так давно відбувся у Варшаві, формалізував, так би мовити, юридично інституалізувавши кіберпростір. Найпотужніший воєнно-політичний альянс визнав: кіберпростір відтепер є четвертим операційним простором для ведення воєнних дій.

— З боку НАТО у Варшаві ухвалено рішення про визнання кіберпростору четвертим операційним простором для ведення воєнних дій. На це необхідно звернути особливу увагу, — повідомив під час брифінгу за підсумками згаданого натовського форуму директор Департаменту воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва Міністерства оборони України генерал-майор Анатолій Петренко. — Тобто на додаток до суші, моря, повітря кіберпростір стає тією ареною, де впроваджуватиметься і військове планування, і військова підготовка і генеруватимуться відповідні сили й засоби, які дозволять унеможливити проведення масштабних кібератак на країни-члени та Організацію Північноатлантичного договору в цілому.

Щоправда, маємо іншу, не позбавлену логіки, версію щодо порядкового номера, який слід надати кіберзагрозі в переліку можливих збройних конфліктів. Так, американський журнал The Economist описує кібервійну як «п’яту зону війни — після землі, моря, повітря і космосу».

Світові країни-лідери останнє десятиліття не лише активно готуються до «оборонних» кібернетичних дій, а й самі провадять у власних національних інтересах спеціальні, можна сказати, віртуальні за формою, а бойові за суттю операції в кіберпросторі. Піонерами тут вважають американців: Пентагон створив спеціальний військовий підрозділ — Кіберкомандування США, першим очільником якого 2010-го став генерал Александер Кейт.

У свою чергу Україна посилює міжвідомчу координацію у сфері нацбезпеки і оборони, координацію розвіддіяльності, взаємодію з питань моніторингу й оцінювання обстановки, вдосконалює систему управління та зв’язку, розвиває системи кібернетичного захисту і стратегічних комунікацій.

P.S. Звісно, в межах однієї публікації неможливо висвітлити всю багатогранність насправді не такої вже й нової проблеми, якою є кібербезпека. Тому «Народна армія» відкриває цикл матеріалів, присвячених простору невидимої війни. Ви обов’язково дізнаєтеся багато цікавої інформації, зокрема від експертів, отримаєте корисні поради щодо того, як не стати «кібержертвою» тощо.

Геннадій КАРПЮК

Українська відповідь

Неабияку ступінь загрози кіберзброї й нагальну потребу покращувати кондиції щодо протидії останній визнано у Стратегічному оборонному бюлетені України. Зокрема там зазначено, що аналіз досвіду участі ЗС України в АТО виявив неспроможність ефективно реагувати на зростання кількості й потужності кібератак та протистояти кіберзлочинності. Тому ближчим часом наша держава планує посилити розвиток системи кібернетичного захисту і стратегічних комунікацій.

Указ глави держави, що в березні 2016-го затвердив Стратегію кібербезпеки України, став ще одним нормативним документом, який посилив правові підвалини розбудови національної системи протидії кіберзагрозам. Причому експертне середовище більшістю думок одразу визначило, що головним гравцем українського кіберспротиву має стати оборонне відомство, де буде утворено структуру на противагу російським кібернетичним військам. Згаданий документ сприяє залученню до розбудови такої системи ІТ-волонтерів, які вже воюють на власний страх і ризик із супротивником, блокуючи сепаратистські сайти, заважаючи їхньому фінансуванню, просуванню «ватної» ідеології, вишукуючи різнорідні відомості про ворога в соцмережах тощо.

Іншим нещодавнім суттєвим кроком до організації дієвого інструмента кіберспротиву стало дебютне засідання Національного координаційного центру кібербезпеки, що розпочав роботу при РНБО. Голова Ради нацбезпеки і оборони України Олександр Турчинов зауважив, що згаданий центр має мобілізувати весь наявний потенціал для надійного кіберзахисту країни. І наголосив, що «Російська Федерація активно провадить агресивну політику не тільки на фронті на Сході України, а й у кіберпросторі, що є елементом «гібридної» війни проти нашої держави… Актуалізуються й інші загрози, зокрема, активізується кібершпіонаж». Вочевидь, Національному координаційному центру кібербезпеки відведена системоутворююча роль осередка кіберзахисту країни. Тепер важливо чітко і коректно визначити спеціалізацію державних суб’єктів — складових цієї системи та модель їхньої ефективної взаємодії. Часу на розкачування немає, адже, попри давню й очевидну проблему використання сучасних технологій терористами і навіть сусідніми країнами проти інтересів України, Київ до останнього часу не мав адекватної державної політики у сфері кібербезпеки. Відповідну стратегію належало ухвалювати, як кажуть, ще вчора. Але краще «запізнитися на годину», ніж не встигнути назавжди…

http://na.mil.gov.ua/35081-chetvertij-vimir-vijni

 


Олексій Арестович
6 серпень 2016

ЩОДО МОЖЛИВОГО РОСІЙСЬКОГО НАСТУПУ.

Багато розмов щодо російського наступу, що може відбутись найближчим часом.

Дійсно, багато ознак вказує на те, що ймовірність такого розвитку подій дещо підвищилась.

Як я розумію, задум у Кремлі наступний:

1. Під виглядом навчань "Кавказ-2016", які розпочинаються (поступово) з 15 серпня, розгорнути ударне угруповання, спрямоване проти України.

2. Під час розгортання та під його прикриттям розпочати поступову і покрокову активізацію дій на Донбасі з метою:

а) досягти переваги у втратах та успіхах (зараз у них негативна не на їх користь), демотивувати тим наших бійців та мотивувати власних,

б) виснажити наші ресурси та вирахувати логіку нашого командування щодо використання резервів.

2. Розгорнуте угруповання та локальні успіхи на фронті використати для політичного тиску на українське керівництво з метою примусити його на поступки у питанні надання особливого статусу ОРДЛО, загрожуючи у разі непокори повномаштабним вторгненням.

3. Рішення про застосування угруповання, створеного у рамках навчань "Кавказ-2016" для введення на теріторію України (повністю або частково) ймовірно, буде прийматися на основі аналізу ситуації, в т.ч. політичної, за результатами їх тактичних рухів в кінці серпня - вересня.

Вочевідь, російське керівництво сподівається повторити успіх серпневого вторгнення 2014 року, коли, завдяки святкуванню Дня Незалежності, українська політична та військова верхівка, приймала стратегічні та оперативні рішення дуже повільно.

До цього ж додаємо відволікання світових лідерів на Олімпіаду у Бразилії.

4. Навчання деяких військових частин так званих "ЛНР" та "ДНР" (1 та 2 армійські корпуси Резервної армії РФ), які по окремих елементах закінчилися в липні (21.07), а за деякими почалися тільки 30.07, вказують на неготовність (поки) сил противника до системних повноцінних дій.

Ймовірно, активізація противника буде йти поетапно, з нарощуванням за рахунок введення в бій своїх підрозділів, одразу з навчальних полігонів.

Тож: наступ противника, вочевидь, дійсно готується.

Пік його дій слід очікувати з середини вересня - до середини жовтня.

Введення військ РФ можлие у разі виснаження наших ресурсів і резервів за цей період і тільки (!) у ситуації, яка буде оцінена Кремлем дуже вигідною для вторгнення.

Для цього, ми маємо бути не готові ефективно відбити напад, не готові швидко провести мобілізацію , Захід має бути не готовий до адекватного реагування на конфлікт.

Зрозуміло, що це виключне становище речей, імовірність реалізації якого дуже низька.

З іншого боку, темпи виснаження російської економіки та загроза переозброєння ЗСУ за допомогою Заходу, вже за рік-півтора, не залишають Кремлю шансів на військове вирішення конфлікту на свою користь.

Тож, дуже багато буде залежати від готовності українського суспільства та керівництва адекватно відреагувати на загрозу, що посилюється.

Кремлівське керівництво, навіть не доводячи справу до повномаштабного вторгнення, сподівається отримати:

- повний розклад по нашій реальній готовності до відбиття агресії в масштабах країни,

- вимотати наші сили, резерви,

- створити неабияке внутрішньополітичне напруження в Україні,

- зрушити справу щодо визнання особливого статусу ОРДЛО українським суспільством та парламентом,

- підвищити моральний дух росіян на фоні невдач в Сирії, та сепаратистів - на фоні невдач в АТО.

Слід зазначити, що можливий наступ буде, як завжди, забезпечуватись потужною інформаційною кампанією з боку російських спецслужб, головною метою якої буде посіяти в нашому суспільстві зневіру та паніку.

Тому:

- дуже багато буде залежати від нашою із вами адекватності.

Крики "зрада!", "нас зливають!", "нашим не дають стріляти!" я особисто схильний буду розцінювати як пряме пособництво ворогові у його намаганні знищити нашу волю до спротиву та перемоги.

Коли/якщо підуть повідомлення про початок дій, втрати серед хлопців, від нас вимагається зберігати спокій та не розганяти паніку і недостовірну інформацію.

Думаю, що не дивлячись на всі наші "таланти" і "можливості", ВВП-Х знову обламається і злякається довести справу до, грубо кажучи, рукопашної з Україною. Бо там йому і кінець.

І наше військо, і керівництво знаходиться у добрій формі, усі попереджені та відслідковують цю ситуацію.

Тож, справа у тому, щоб не підвело суспільство.

Дуже багато у цій грі нервів буде залежати від нашої здатності швидко провести мобілізацію у разі потреби та встояти перед інформаційно-психологічним впливом російських спецслужб та їх місцевих посібників з "5-ї колони".

Я особисто побігу до військкомату за першим покликом - щодуху. Чого і бажаю усім чоловікам, для яких "вільна Україна" - не пусті слова.

Боятися не треба. Ми цілком здатні відбити навіть повномасштабний наступ. Треба знати та бути готовими. Усе наше буде.:)

- Слава Україні!.

https://www.facebook.com/alexey.arestovich/posts/1205134396217305


Б.Г. : Цілодобово за безкоштовним номером 0 800 501 482 або на електронну скриньку callcenter@ssu.gov.ua на засадах довіри і співпраці громадяни України можуть повідомити в СБУ про будь-які факти прибуття та перебування в регіоні підозрілих осіб, наміри здійснення сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності, а також корупційні дії чиновників.

 

Олексій Арестович: Три світи України і боротьба між ними

Олексій Арестович
 
54
7
3
6
12

Максим Перепелица

Результати дослідження Українського Інститута Майбутнього громадської думки з класичних ліберальних питань показали, що сучасна Україна — країна з переважаючим лівацько-соціалістичним, аграрним, патерналістським дискурсом і цінностями.

Ось результати по кільком ключовим питанням:

Украинский Институт Будущего 23а

 

 

Украинский Институт Будущего 24а

 

Украинский Институт Будущего 25а

 

Висновки однозначні:

— сучасна Україна — країна з переважаючим лівацько-соціалістичним, аграрним, патерналістським дискурсом і цінностями.

Тобто рівно така, якою її малювала радянська пропаганда, в повоєнний час:

— «Максим Перепелиця» і все таке інше.

Дві спроби революції і війна, разюче мало вплинули на неомарксистські вподобання суспільства.

Ось цей стан речей — найбільша українська проблема.

Проблема, тим більша, що зав’язана на національний аграрно-лубочний міф, де симпатія до «садка вишневого кола хати», виступає основним розрізненням у системі «свій — чужий», і вподобання тем космосу та фундаментальної науки відносить суб’єкта до «чужого».

украинцы

Процеси, що відбуваються в колективному несвідомому, настільки проблемні і, при цьому, загальмовані, що панівна ідеологія примудряється «не помічати» ні шести атомних станцій, ні бюро Антонова, ні цілого субкласса програмістів світового рівня, ні української наукової станції в Антарктиді — вони існують в окремому, паралельному лівацької, агроельфійський Україні, просторі.

Міське населення, що тяжіє до індустріального міфу, має відчувати і відчуває себе в такій країні, вкрай незручно — бо причавлюється більшістю і не може уявити, захистити і просунути свої права, свободи та інтереси.

Ситуація тим складніше, через належність індустріального міфу, переважно російськомовному середовищу і його генетичним походженням з СРСР.

Аграрний миф плекає україномовність і тяжіє до періоду націогенезу, який співпав з розкладанням традиційної фази хазяйнування.

Є ще (англомовний, переважно) тонюсенький постіндустріальний прошарок, люди Третьої хвилі (по Тоффлеру), публіка інформаційної фази.

Цей стан речей і є — головною загрозою національній безпеці.

І справа не в сумі протиріч, між класами трьох різних історичних фаз, і навіть не в тотальному домінуванні людей традиційної фази, які відстають від загальноісторичного такту на два (!) кроки.

При вмілому використанні, і з таким ресурсом можна добре працювати для досягнення модернізаційних цілей.

Проблема — в надзвичайній загальмованості процесів ( «болото») в національному колективному підсвідомому, за 25 років незалежності практично не зсунулись з місця un masse, і, одночасно — сильно форсованому у груп модернізаційного дискурсу.

У суспільстві створені (і розбіжність посилюється) ножиці між людьми трьох історичних фаз, трьох світів, які, якщо не принципово ворожі одна одній, то принципово погано розуміють одна одну.

І «хочуть розуміти» — додамо.

Таке протиріччя має знайти вихід і — знаходить.

Найбільш очевидний — міграція індустріально-актуалізованого і пост-індустріального (інформаційного) населення за кордон, в простір, де вони можуть себе реалізувати.

Інший вихід — агрегація модерністських груп, усвідомлення ними себе, своїх завдань і загальних інтересів, становлення в якості суспільно-політичних суб’єктів і початок боротьби за своє представництво і вплив / отримання влади, з завданням проведення в життя рішень, що забезпечують їх інтереси.

Тобто — втеча від проблеми, або спроба вирішити проблему.

Особисто я бачу вихід в трансцеденції проблеми:

— розвитку пост-індустріальних / інформаційних технологій, з тим, щоб вирішити проблему конфлікту «сільських» та «міських», шляхом її деактуалізації.

Слід зазначити, що конфлікт на Донбасі можна розглядати, як певний випадок цього загального конфлікту — «традиційників» та «індустріальників».

Іншими способами (переворотом, реформами і ін.) ця суперечність в даних умовах, на мій погляд, не вирішується.

Насамперед, це створення філософських передумов для формування когнітивного світогляду та нових технологій освіти, яки мають створити в Україні свідомість нового історичного типу.

Але, це вже зовсім специфічна розмова.

 

http://hvylya.net/analytics/society/oleksiy-arestovich-tri-sviti-ukrayini-i-borotba-mizh-nimi.html

 

будет полномасштабного вторжения 

Сеть и СМИ с недавнего времени захлестнула аналитика о пришествии Путина с числом зверя на челе, скором вторжении в Украину и континентальной войне, к которой якобы готовится Россия.


 14:00, 14.08.2016     Комментарии

Кирилл Данильченко ака Ронин

Сеть и СМИ с недавнего времени захлестнула аналитика о пришествии Путина с числом зверя на челе, скором вторжении в Украину и континентальной войне, к которой якобы готовится Россия. Вот просто очень много информации – от жёлтой прессы до серьёзных изданий. Серьёзная такая волна, в которую брошено немало ресурсов и средств – то ли от тех, кто хочет помочь «услышать Донбасс», то ли как элемент гибридной войны, в очередной раз «договаривайтесь или держите меня семеро» а ля Северная Корея. Некоторые, впрочем, бьют тревогу исключительно в рамках патриотического мышления.

Особенно на фоне поимки украинской «ДРГ» в Крыму – все заметили, как совпало нагнетание истерии в СМИ, ротации российских войск и прорывы «укропов» вплавь через Сиваш? И хотя я всегда скептически относился к телегам вроде «13 способов бросить курить» или «8 причин есть яйца на завтрак», но из песни слов не выкинешь – у нас действительно есть 9 причин, по которым вторжение невозможно. Ни больше, ни меньше.

Пункт 1 – нет смысла

Война – продолжение политики другими средствами. Точка. После признания выборов и пожимания рук украинским партнёрам в Минске у Кремля есть только один рабочий путь продвигать свою политику давления – переворот в Украине, признание нелегитимным правительства самими украинцами и, как следствие, настоящая гражданская война. Всё остальное – полумеры в полукедах. Вся возня на востоке – неуклюжая попытка легализации украденного, попытки усадить нас за стол переговоров или угрозами перевернуть сам стол. Хотя даже в случае захвата Киева, управление Украиной переезжает в Одессу, потом в Тернополь, потом во Львов. Если надо, в Варшаву, в Лондон, в Вашингтон.

Какие задачи сможет решить РФ военным путём?

Подавление сопротивления 40-миллионной страны? Это даже не смешно. 30-40 тысяч человек на пикапах может выставить разрушенная в ноль Сирия спустя 4 года конфликта. Нищая Босния, после нескольких лет осады, смогла удержать Сараево в окружении, с гомеопатическими цифрами тяжёлого вооружения, буквально несколькими десятками миномётов, дюжиной танков и бронемашин, древними орудиями ЗИС.

Вводите хоть до Днепра и до Львова. Даже если носители лишней хромосомы вобьют свою трёхцветную тряпку на Говерле, то самое интересное для них только начнётся. Никто в современном мире не признает оккупации и аннексию – смотрим на Северный Кипр, Кувейт, Восточный Тимор, Абхазию, Осетию, будущее любой оккупированной территории – обнищание на задворках цивилизации или повод для вмешательства других стран.

Какие вы там, говорите, решите вопросы на фоне даже самой победоносной войны? Исчезнут терминалы СПГ на 230 млрд кубов в Северной Европе и планы США занять 20% европейского рынка углеводородов к 2020 году (с опустошающим эффектом для бюджета сырьевой федерации)?

С РФ снимут санкции за Крым, за Сирию и поддержку диктатора, за сбитый «Боинг», за удары по городам РСЗО? Нефть российских фракций перестанет стоить 38-39 долларов за баррель? На Бензоколонке перестанут раз в неделю объявлять, КТО на Кавказе, разнося из гранатомётов панельные пятиэтажки сторонников «Дербентской Народной Республики»?

Члены запрещённой организации ИГИЛ откажутся от расстрела оперативников ФСБ на отдыхе, а в Питере перестанут называть мосты именем людей, призывавших к джихаду против страны? В далёкой Сирии перестанут терять 8 вертолётов за полгода операции (а это почти 30% от первоначального состава)? Ноль задач. Зеро.

Любое продвижение фронта в Украине – это ещё пару миллионов ртов, которых нужно кормить, пару ТЭЦ 60 года «рождения», которые нужно готовить к зиме, дополнительные сто километров трудностей с логистикой на дорогах, где убивают первых лиц «народных республик».

СПГ терминал в Польше – 4 дня назад закончило выгрузку очередное судно, миллион кубов сжиженного газа с начала поставок. Вот настоящая проблема РФ, а не хунта для лохов в телевизоре

Безысходность и тлен. Можно пытаться показывать, как Путин спас русскоязычных по телевизору, или угрожать «принять меры» после провокаций в Крыму, но в реальности ни один из ключевых вызовов, стоящих перед Путиным невозможно решить в военном поле в Украине.

Нельзя ни излечить его паранойю от возможных «оранжевых» и «цветных» революций, ни обеспечить смену элиты в Российской Федерации (без стрельбы по парламенту и дворцовых переворотов), ни получить разрешение играть с большими мальчиками в песочнице без санкций и совочком по лицу, ни удержаться в Сирии, ни уйти без кредитов и инвестиций Запада от сырьевой зависимости.

Пункт 2 – математика – царица наук

Я уже устал писать об этом – какое ВКС и полномасштабное вторжение? На сегодня ВСУ, Погранслужба, Национальная гвардия – 350 тысяч состава. Это без частей МВД, «Сокола» и возможных сводных огневых групп новой полиции, без двух составов ЦСО «А» в каждой области и оперативников СБУ, без добровольцев и парамилитарных формирований. Даже без мобилизации – частичной или всеобщей. Ещё около 220 тыс. человек – участники АТО, призванные и отправленные в запас, и запасные первой очереди. Многие не пойдут по второму разу или повлияют медицинские ограничения, но многие пойдут, уже не говоря о добровольцах. Да и в случае военного положения не сгодятся только слепые шизофреники, все ограниченно годные отправятся во вспомогательные части и подразделения снабжения. Отправитесь, отправитесь, куда вы денетесь.

Вы где-то видите возле Украины разворачивание группировки хотя бы в 500-600 тысяч штыков? А создание инфраструктуры для неё в голой степи Ростовской и Воронежской области – не двух дивизий, а сотен складов с запасами на 30-60 суток, вереницы топливных цистерн, оборудования бурения скважин для воды, колонн с продовольствием и амуницией? А подтягивание сил МВД и ФСБ ближе к границе для обеспечения зачистки хотя бы миллионного Харькова? И постройку рокадных дорог в финальной стадии, аэродромов подскока, перевод медицинских служб из Сибири на границу РФ, полевые лагеря и полевые госпитали? И мобилизацию, хотя бы частичную, – расчищать Авгиевы конюшни хранилищ, гнойники баз, готовить ротацию для потерявших боеспособность частей, пополнить кадрированные подразделения? Особенно, если учитывать, что необходимо оставить части в Чечне, в Ингушетии и в Дагестане, в Абхазии и в Осетии, в Армении – вообще везде, где двуглавый орёл разжёг войну.

Знаете, как оно должно выглядеть? Смотрим операцию «Щит пустыни» – колонны до горизонта, тысячи тонн грузов, экскаваторы, строящие лагеря, активность транспортной авиации. Есть хоть что-то отдалённо похожее? XXI век на носу, алло, это должны быть тонны видео, фото свидетельств переброски. Москвичам уже присылают повестки, их жёны ноют в сети, что нужно собрать мужу в армию? На оккупированных территориях построили нечто большее, чем инфраструктуру для 30-40 тысяч резервной армии РФ? Нет и близко, а создаваемые на украинском направлении две дивизии будут условно готовы выполнять задачи к 17-18 году в лучшем случае. У РФ могут быть планы для агрессии к Олимпиаде? Но готовность к захвату Харькова или удару из Крыма оставьте для ольгинского диванного братства.

Украинская авиация отрабатывает посадку, заправку и взлёт с трасс в случае поражения ВПП. Работа кипит

Пункт 3 – «эффективность» военной машины противника

Россияне не могут обеспечить свою группировку в Сирии – месяцами строят авиабазу и скупают бывшие в употреблении гражданские суда для конвоев. На группировку в несколько тысяч человек, 30-50 самолётов, 2-3 десятка вертолётов, которая, кстати, не в состоянии вскрыть подготовку к наступлению лёгкой пехоты на пикапах – в квадрате 5 на 5 километров. Во время штурмов школы Хикма и артиллерийского колледжа в Алеппо огневые группы повстанцев больше часа долбили зенитными установками и ПТУР со своих пикапов, выдвигались в составе ударных групп, прикрываясь броней, – скорость реакции авиации была удручающе низкой, ВКС прилетали аккурат тогда, когда боевики уже начинали зачистку внутри зданий.

Это не шутки – изоляция сотен тысяч жителей Алеппо и войск Асада – угроза для коллапса всего северного фронта сирийцев. И что в сухом итоге – треть уничтоженных вертолётов от первоначально введенной группы и бравурные марши в газетах о десятках уничтоженных танков. Параллельная реальность с происходящим – война исключительно в телевизоре.

У россиян нет возможности остановить за неделю анонсированное в социальных сетях наступление лёгкой пехоты – боевики под огнём авиации не сидят в норах, а расталкивают перед собой механизированные части противника на критично важном участке. Авиационный полк и пуски крылатых ракет (КР) не могут изолировать поле боя, не могут вынести снабжение, не могут поразить порядки повстанцев в максимум двух батальонных районах уже полторы недели. Какие вам ещё нужны факты о «эффективности» ВКС РФ? Сколько самолётов Грузии было сбито в воздушном бою (а ведь они наносили БШУ (бомбоштурмовой удар) по наступающим)? Сколько уничтожено на земле и аэродромах самолётов, кроме АН-2? Какой опыт россиян в подавлении и прорыве ПВО противника с десятками дивизионов и минимум тремя десятками современных РЛС? Откуда, вообще, пошла ересь о том, что авиация россиян может перейти в эффективную поддержку?

Видео узбекских катиб (отрядов исламистов) в Сирии – зачистка пешком и в тапках квартала 1070. Игра найди полк ВКС, который завтра «вбомбит хохлов в каменный век»

Впрочем, неважно идут дела и в «Л/ДНР» – обе «столицы республик» до сих пор в зоне действия артиллерии, любых видов разведки, от Спартака до Путиловского района десять минут езды на танке. Ситуация на востоке Украины для боевиков до сих пор достаточно тяжёлая – всё держится исключительно на финансовых вливаниях и управлении РФ. ВСУ нависают над коммуникациями гибридной армии, при первом серьёзном обострении артиллерия просто снесёт министерства «молодых республик», включая МГБ (проклятая хунта, расстреливая Донецк, до сих пор не поразила ОДА и СБУ – сюрприз).

Кто мешал полковнику Степанищеву, которому благодарные «ополченцы» прострелили ноги, в «матери всех битв» под Дебальцево организовать взаимодействие пехоты с танками под Санжаровкой, не убивать танковые роты об высоты, заказать дополнительную разведку, тщательнее обработать передний край ВСУ, чтобы в перспективе раз и навсегда «отбросить укроп от «столиц молодых республик»?

Что этому препятствовало? В России закончились спутниковые снимки украинского передка, артиллерия на базе хранения или составы снарядов в Иловайске? Я думаю, что просто мозги у советников и управления закончились. А кто 6 месяцев бьётся о промышленную зону Авдеевки и заявляет выведенные из строя роты устами Ходаковского? Кто потерял Широкино и высоты над Докучаевском? Кто попадает в плен на уровне командиров роты и групп, сдаётся целыми саперными отделениями. Кто едет за пенсией, а приезжает в СБУ?

Миф про непобедимую армию России (хоть даже про её гибридную часть) – величайший блеф в новейшей истории, на который выброшено миллиарды рублей на пропаганду и красивую картинку. Но это не значит, что завтра картинка оживёт и сторонники «русского мира» поедут на Варшаву.

Пункт 4 – санкции животворящие

Тут темна вода во облацех – можно заявлять о том, что Кремлю простили сбитый Боинг, а можно, что им уже завтра отключат электронные платёжные системы. Хочется сказать другое – рычагов для зажимания яиц в двери хватает.

Страна-агрессор производит жёсткие диски весом в 25 килограммов, сырный продукт с дырками и не может достроить серию кораблей для ЧФ «Адмирал Григорович» без украинских двигателей, продавая их в Индию. Точки давления безграничны – от счетов и недвижимости на Западе до многострадального «Южного потока», когда вложили деньги, а достроить его почему-то невозможно, но вот вам «Турецкий», очень перспективный. От аналогов нефти на продовольствие до падения туризма, торгового оборота и транспортных услуг просто без всяких санкций, из-за обострения ситуации.

Объём торговли Украины с РФ достиг рекордно низких 8% и продолжает путь на дно – очень скоро противник потеряет какие-либо рычаги давления на 3-ю республику. У нас же остаётся труба – пока никакие «южные, северные и турецкие потоки» ещё несколько лет не перекроют возможности транзита через Украину.

Вообще, глупо говорить, что санкции не работают, пока присмиревший Иран, распавшийся СССР и Северная Корея, регулярно требующая риса, намекают, что здесь не всё так очевидно. Оставляем открытым вопрос – захочет ли Россия пробовать, отключат ли ей платёжные системы, запретят импорт всего, кроме лекарств и продуктов, влепят углеводородный бан, или не будет бряцать оружием и попытается гадить втихую.

Пункт 5 – армия Украины

При всей критике ВСУ мы пошли по единственно правильному пути – «суррогатным» мотопехотным частям. Изоляция района боевых действий, построение системы опорных пунктов и постоянной линии соприкосновения, более-менее регулярная ротация, формирование из разрозненных тактических групп, добровольческих батальонов и парамилитарных формирований общевойсковых частей в итоге дали свои плоды.

Состоянием на 2016 год у нас 24 общевойсковых бригады (кстати, у РФ их чуть более 50). И то, что четверть из них мотопехотные, горные и моторизованные, – это не баг, это фича – зенитные установки на БТС-4, «ЗИЛ-131» с ЗУ-232, ПТУР на пикапах, «Дашки» на БТР-60, роты на «газонах», мобилизованных из «народного хозяйства», «Максимы» на ОП и миномёты времён раннего Брежнева. Всё так.

Только вот с нашими бюджетами такое количество механизированных бригад мы бы не потянули, у нас в год производится 50-70 БТР, просто исходя из бюджета. В случае же с принятым решением, есть чем закрыть фронт, есть чем проводить ротацию, есть оперативный резерв и достаточно стойкие, обкатанные за полтора года позиционной кампании войска.

При том, что это почти полная халява. Имея рычаги влияния на ситуацию, любой из критиков бы, точно также снимал с консервации «Максимы» и древние «ЗИЛы». Потому что тратить десятки миллионов долларов на запуск серии через три года, когда нам нужны боеспособные войска на вчера, – это безумие.

Артиллерия НГУ на учениях. Кто-то ещё помнит время, как опереточные ВВ ездили на «бардаках» на показуху? 

Да, вооружение морально устарело, у нас проблемы с ЗИП, с его весом и мобильностью, часто со сменными стволами и боеприпасами. Но это халява, и она до сих пор неплохо убивает – попробуйте оказаться под огнём «Максима» из дзота и посетовать на его мобильность.

И всё это уже стреляет, а не существует в виде трёх десятков новых станков, поехавших на мёртвый завод, с непогашенными долгами предприятия, в ожидании серии в несколько десятков единиц через год или больше. Зато за счёт суррогатных частей мы можем выпускать несколько сотен ПТУР (с 14 до 16 года значительно больше 1000 выстрелов), формировать артиллерийские бригады, делать эксперименты с ракетным оружием, восстанавливать до 10 комплексов ПВО в год и ставить на крыло авиацию, насыщать НГУ и погранслужбу тяжёлым вооружением.

Вам привет от КБ «Луч», лишнехромосомные

По числу батальонных учений у нас примерный паритет, особенно если учитывать, что у противника вдвое больше частей и ситуация по технике на хранении весьма неоднозначна. Те же «бардаки» и «копейки» – частые гости на видео с войны 8.8.8. ПВО в Украине гораздо сильнее, чем у кого бы то ни было в Восточной Европе, включая Польшу, а насыщенность порядков ПЗРК и системами уровня «Стрел» и «Ос» не даст противнику действовать со средних высот, только с потолка.

До 80-90 перехватчиков 4 поколения – это тоже довольно внушительная группировка авиации в регионе, и у нас есть потенциал к росту – почти каждый месяц мелькают восстановленные борта. Украинский ГШ не планирует поднять флаг над Ростовом – наша задача связать противнику руки и максимально поднять для него ценник возможного вторжения.

Что мы с успехом делаем месяц за месяцем, пока домой везут останки Бушуевых, а армия РФ изображает шахтёров под приходами наших Д-30.

 17 ОТБр, или как «укропы потеряли все танки в котлах» и скачут, как курс рубля

Пункт 6 – помощь Запада

Всегда удивляюсь, когда Украина, находящаяся в 10 стран-лидеров по торговле оружием, просит поставлять оружие у Канады и Польши, не входящих в эту десятку. Господа и дамы, до сих пор из того, что осталось в Украине запросто можно провести 3 мировую войну. Да, у нас начинают заканчиваться целевые боеприпасы, мы закупаем ВОГ и одноразовые гранатомёты, в перспективе намечаются проблемы со стволами, но любая другая Чехия и Румыния уже бы год как голосовала за Путина и пила «Жигулёвское».

А Запад? Запад сугубо утилитарен. Среднее количество пусков ПТУР в Сирии всеми участниками, которых снабжают Турция и страны Залива, 50-60 в месяц. Мы уже произвели больше. Мы уже восстановили с хранения больше артиллерии, чем привезли и Ираку, и Ливану вместе взятым – какое вам ещё нужно оружие?

Американцы правильно говорят о том, что поставка летального вооружения приведёт к расколу между союзниками. Европейцы дико не хотят конфликта, нескольких миллионов беженцев и непопулярных решений в плане экономики.

Потому что всё, что будет поставлено нам сейчас, однозначно отправится на восток с угрозой эскалации. А пока ещё, к сожалению, не время... Хотя есть один момент – вот Украине поставили 4 десятка артиллерийских радаров, чуть больше семи десятков БПЛА, сотни раций «Фалькон», десятки экскаваторов, катера, роботы для разминирования, эвакуаторы, мобильные ремонтные станции, более тысячи ПНВ. А простой вопрос – сколько для нас поступило пикапов? И чёткого ответа в открытых источниках нет. Туда 10, туда 40, туда больше 100, пограничникам 35, Нацгвардии, полиции. И понимаешь, что где-то по косвенным 400-500 штук, но сколько? А сколько «Хамви» состоянием на сейчас? Заходили и выходили колонны через Венгрию и Румынию. Разгружались корабли и самолёты для учений. Наши ребята выдвигались на учения в Польшу и Прибалтику. Беспрерывно конвейером идёт ротация инструкторов на полигонах – там готовят батальонные группы. Что поступает в ССО – под грифом. Что поступает для инженерных войск – под грифом. Для учений поставляется именно летальное вооружение – есть слухи об укупорках ТОУ и миномётных минах.

Снова «война «Тойот» в Украине – наши реалии 

Но просто вот так банально сможете в открытых источниках с фото найти точное количество автомобилей, переданных нам союзниками? А это и есть один из рычагов воздействия. В считанные дни Альянс может насытить сотни автомобилей и бронемашин, поставленных сюда, ПТУР, крупнокалиберными винтовками, миномётами, ПЗРК, повторив «войну «Тойот». А может так и не использовать этот козырь, но 40 артиллерийских радаров, 70+ БПЛА, сотни автомобилей и цифровая связь для наших бригад уже здесь, а объёмы помощи только растут по финансам минимум вдвое за этот год. При том, что состоянием на сегодня практически невозможно сказать, сколько техники обслуживают учения, а сколько передано в ВСУ – даже бронированные «Хамви» отгрузили 80-й бригаде, базирующейся там, где проходят крупнейшие учения с членами Альянса. Совпадение? Не думаю.

Ничего не меняется, как обычно

Пункт 7 – время

В 14 году фокус с Крымом удалось повторить только потому, что на территории полуострова уже были базы ЧФ, где можно было скрытно проводить накопление личного состава, гонять БДК с Северного флота и формировать агентуру. Сейчас от начала даже скрытой мобилизации до активных действий должно пройти не менее месяца, а, зная российские реалии, то и два.

От момента, когда российские мамки начнут ныть на форумах, что их чадо мобилизовали, до первого выстрела – не менее 60 суток слаживания, учебки и концентрации войск. Любая активная кампания в наших краях – это узкое окно возможностей с конца апреля, когда высохнет грязь в полях, до октября, когда она снова появится. И от декабря до марта, но там есть свои нюансы по зимней логистике.

В любом случае речь идёт о 40-миллионной стране, с отмобилизованной армией, несколькими аэромобильными бригадами и НГУ вне «красной зоны», с 80+ перехватчиками и возможностью призвать ещё сотни тысяч людей. Проверено – найдутся ботинки из Канады, форма из Польши, пайки из Норвегии, генераторы из Австралии.

В случае вторжения противнику нужен один мощный и сильный удар, чтобы не увязнуть на перешейке в Крыму, под Сумами и Харьковом – как минимум, с высадками десанта, глубокой воздушной операцией и 60 днями проведения активного наступления вглубь территории Украины с целью вывести из строя экономический потенциал и ВПК.

Штурм Мариуполя, крупных ТЭС на востоке и атака миллионного Харькова – это не шутки – никто не будет начинать операцию за месяц-полтора до слякоти и бездорожья. Если обострения не случилось во время летней кампании, с 90% гарантией его не будет в преддверии осени.

Скоро на всех опорных пунктах «молодых республик»

Пункт 8 – экономика

Про это много написано, сказано и обговорено. Здесь всё просто – Асад в Сирии потерял до 70% территории страны. И боеприпасы, и запасные части, и НПЗ, и расходные материалы – всё это висит на плечах РФ и Ирана. Третий год трофеями повстанцев выступают российские «Конкурсы», буквально тонны боеприпасов, а иногда танки Т-90. Причём Асад так же далеко от победы, как и три года назад, когда у него ещё был под контролем Идлиб.

Какие там новости из РФ по поводу Сирии? На бессрочной основе разместить авиацию? Увеличить активность «сирийского экспресса»? Ну, совет да любовь, очень надеюсь, что хитом следующего года станет «Над окраинами Рамусеха, свалившись на крыло, тюльпан наш падал» и выбивание льгот под всхлипы чиновников, что мы вас туда не посылали.

Сможет ли Россия, ведя несколько вялотекущих войн по периметру, участвовать в полномасштабной кампании против Украины? Вопрос риторический.

Всего одна цифра – во время того, как Путин выбивал в 14 году у Думы разрешение на ввод войск на территорию Украины, российский рынок упал на 10%. Просто на фоне новостей. Любая операция в несколько месяцев с усилением санкций, мобилизацией, блокадой транзита газа, полным обрушением всех экономических цепочек – это коллапс для остатков экспортной российской экономики. А другой у них и нет особо.

Поверьте, «Росгвардия» с закупками «Шмелей» создаётся совсем не для того, чтобы косить укроп – все «национальные предатели» в РФ скоро это ощутят. А пока открываем любые экономические новости из РФ и наслаждаемся цифрами – как летит вниз Бензоколонка, сгорают ЗВР и валится экономика по секторам.

Хоть банкротство «ВЭБ», хоть падение строительства, хоть ситуация по регионам. Повторюсь, о чём писал уже не раз. Несколько кредитных гарантий и траншей для Украины от США и Японии – это траты уровня исследований заболеваний простаты. В США есть компании, чей капитал больше всего бюджета РФ. То, что они заводят сюда, – это копейки по их меркам, а для нас – треть военного бюджета. Такой уровень конфликта можно поддерживать годами. Сможет ли Россия наравне бежать этот марафон или начнёт искать путь к реальным переговорам, мы увидим в ближайшие месяцы.

Пункт 9 - общество

Мира не будет. Даже если случится переворот или очередной откат электорального маятника в сторону РФ. Просто потому, что у нас десятки тысяч фронтовиков, сотни тысяч людей, потерявших бизнес, жильё и будущее на востоке. Ненависть этих людей можно нарезать ножом, а мотивацию класть в палату мер и весов.

Я не буду писать бреда о партизанской войне, бомбах из селитры и подполье просто потому, что в этой войне всегда будут те, кто захочет завести сюда пикапы и вооружение с хранения Восточной Европы. Мы можем получать талоны, собирая миномёты в подвальных мастерских, мобилизовать технику «Укравтодора» на фронт и с помощью диаспоры содержать группы вроде «Госпитальеров» – запас прочности ещё есть.

Мы не можем только одного – сдаться. Слишком много украинцев, у кого до сих пор в шкафу стоит баул с формой, в углу – берцы, а в городской сумке через плечо – личная аптечка. Эти люди научились превозмогать, терпеть тяготы и лишения службы. Эти люди научились убивать.

Убивать коллаборантов и предателей ничем не сложнее, чем агрессоров и сепаратистов – никакого мира на условиях РФ не будет. Нет выбора между сепаратным миром и войной, между ублажением агрессора и угрозой, есть выбор между Южной Кореей и Сирией. 54 параллель или битва за Алеппо в украинском формате. Россияне не смогут в обозримом будущем ни вторгнуться в Украину, ни склонить нас к капитуляции давлением, ни поставить точку вооружённым путём. Это знают те, кто принимает решение, и у них, и у нас.

Я не знаю, кто и зачем обсасывает «вторжение РФ к Олимпиаде», «привычку» нападать в августе и прочие философские концепции. Можно анализировать как угодно. Можно сказать, что гибель полевых командиров и покушение на Плотницкого – это попытка создать не замазанную в крови верхушку в «Л/ДНР» и приготовиться к передаче границы. Или что это попытка выйти из Минска, обвинив Украину в терроризме. Всё зависит от цвета очков.

Я знаю только одно – за деньги, потерянные от санкций, падения цен на углеводороды (до 600 миллиардов) и на войну (до 100 млн долларов в месяц) можно было бы уже насыпать новый Крым в районе Ростова и сделать там Флориду. Если бы у них была хотя бы малейшая возможность не находиться под санкциями, не терять сотни своих людей в позиционной войне и иметь хотя бы призрачный шанс решить вопрос вторжением, они подняли бы авиацию и ввели войска ещё в 14 году.

Но пока никак.

Наверное, противник делает правильные выводы из того, что даже окруженные, изолированные и потерявшие управление украинские войска под Иловайском прорывались к своим, брали пленных и захватывали технику. Делают выводы за время боев в Широкино, на «Валере» и «промке», месяцы стычек за два здания и шинный завод. Не давайте гадить себе в мозг, кто и с какой бы целью этого не делал.

Не будет никакого вторжения – будет или вечный Карабах или ПМР. Кроме как ставить палки в колёса соседям и спонсировать их сепаратистов, российский военно-политический гений больше ничего придумать не в состоянии, скоро вот уже четверть века. Может быть попытка удара в зоне АТО или попытка расширить географию конфликта, может, попробуют давить экономически и вводить визовый режим, но на полномасштабное вторжение Бензоколонки не хватит.

Последняя империя Европы идёт к своему закономерному финалу и рано или поздно мы обязательно спляшем на её могиле. 

Данная рубрика является авторским блогом. Редакция может иметь мнение, отличное от мнения автора.



Обновлен 15 авг 2016. Создан 26 июл 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником