Верховна Зрада України 2011

 

Верховна Зрада України 2011




06.09.2011 13:28 версія для друку
6 ВЕРЕСНЯ 2011 РОКУ ВІДКРИЛАСЯ ДЕВ'ЯТА СЕСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ШОСТОГО СКЛИКАННЯ ТА ВІДБУЛОСЯ УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ 20-Ї РІЧНИЦІ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
(Інформаційне управління)  
 

У ВІВТОРОК, 6 ВЕРЕСНЯ, ВІДКРИЛАСЯ ДЕВ'ЯТА СЕСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ШОСТОГО СКЛИКАННЯ ТА ВІДБУЛОСЯ УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ 20-Ї РІЧНИЦІ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин оголосив, що на церемонії відкриття присутні Президент України В.Янукович, Прем'єр-міністр України М.Азаров та члени Кабінету Міністрів України, Голова Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, Голова Вищого господарського суду України, Голова Вищого адміністративного суду України, Голова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Служби безпеки України, Голова Фонду державного майна України, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Вищої ради юстиції, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення.

У церемонії відкриття також взяли участь президенти України Леонід Кравчук і Леонід Кучма, голови Верховної Ради попередніх скликань та колишні прем'єр-міністри України, представники дипломатичного корпусу, глави церков та релігійних організацій, народні депутати шостого та першого скликань та інші офіційні особи.

Голова Верховної Ради України оголосив дев'яту сесії Верховної Ради України шостого скликання та урочисте засідання з нагоди відзначення 20-ї річниці проголошення незалежності України відкритими.

У виконанні хору прозвучав Гімн України.

Курсанти Київського військового ліцею імені І.Богуна внесли до сесійної зали Державний прапор України, який 20 років тому ознаменував народження Української держави.

У виконанні хору прозвучав духовний гімн України "Молитва за Україну".

На урочистому засіданні виступив Президент України Віктор Янукович.

Глава держави на початку виступу зазначив: "Ми відзначаємо 20-ту річницю незалежності нашої держави. У нас одна мета - ефективна політика, модернізація України, створення умов для того, щоб український народ жив спільно, під єдиним дахом сильної європейської країни, якою ми будемо пишатися".

За словами Президента України, сьогодні у країні зроблені серйозні кроки на шляху реформ: започатковано пенсійну, земельну реформи, реформу охорони здоров'я, освіти, житлово-комунального господарства; створюються умови для розвитку підприємництва; розгорнуто боротьбу з корупцією; розпочато глибокі зміни в судовій системі. "Хочу відзначити, що на всіх цих напрямках ми отримували своєчасну і якісну законодавчу підтримку",- наголосив В.Янукович.

Глава держави охарактеризував стан справ у економіці країни. За його словами, "стабільна робота влади дозволила відновити позитивні тенденції в економіці. За 7 місяців цього року приріст в економіці оцінюється близько 5 відсотків. Зростання відбулося у всіх ключових секторах економіки: промислове виробництво зросло майже на 8,7 відсотка, будівництво - на 14, аграрна галузь - більш ніж на 9 відсотків. Цього року Україна планує отримати врожай зернових на рівні понад 50 млн. тонн, що на 11 млн. тонн більше, ніж торік. Пожвавився внутрішній споживчий ринок. "Маємо стабільну і врівноважену фінансову ситуацію, стабільний та прогнозований курс гривні. Експорт товарів та послуг України за перше півріччя у порівнянні з аналогічним періодом минулого року виріс на 42 відсотки", - сказав глава держави.

В.Янукович, говорячи про пріоритетні напрями законотворчої роботи парламенту на найближчу перспективу, відзначив реформу аграрного сектору, ключовою ланкою якої, за його словами, є реформа земельних відносин. "Схвалено Закон "Про Державний земельний кадастр", яким закладено підґрунтя для відміни мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. На черзі розгляд та прийняття інших законопроектів. Насамперед, це законопроект про ринок земель. Без уваги не повинні залишитись й інші питання аграрної реформи. Зокрема, йдеться про посилення контролю за використанням земельних ресурсів, а також за укладанням договорів застави та іпотеки земельних ділянок і прав на них", - зазначив Президент України.

Глава держави також звернув увагу на необхідність подальшого законодавчого забезпечення покращення умов ведення бізнесу. "Нині нагальними завданнями є завершення реформування дозвільної системи, удосконалення законодавства з питань банкрутства та протидії протиправному поглинанню і захопленню підприємств, посилення відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації", - сказав він.

На його думку, особливої уваги потребує реформування сфери надання адміністративних послуг. "Ближчим часом мною буде внесено невідкладний законопроект про адміністративні послуги, яким буде закладено основні засади діяльності суб'єктів надання адміністративних послуг, прав і обов'язків фізичних та юридичних осіб щодо отримання адміністративних послуг", - зазначив В.Янукович.

Характеризуючи питання модернізації базових секторів та інфраструктури, він зазначив, зокрема, що уваги парламентаріїв потребують питання: створення умов для діяльності окремих регуляторів, зокрема, в енергетичній сфері, на транспорті; формування на законодавчому рівні умов для ощадливого використання енергетичних ресурсів, особливо імпортних, підвищення рівня енергетичної безпеки країни; фінансова стабілізація підприємств енергетичної сфери та суміжних ринків, а також розвиток вітчизняної портової інфраструктури.

Президент України закликав народних депутатів до законодавчого забезпечення прискорення інституційних перетворень, реформи сектору безпеки, послідовного впровадження адміністративної реформи та "тісно пов'язаної з нею антикорупційної політики".

"Модернізаційні зміни відбудуться лише за умови подальшого розвитку основ і механізмів демократії",- зазначив В.Янукович і наголосив, що суттєвим кроком на цьому шляху стало прийняття Закону "Про доступ до публічної інформації". Президент України висловив переконання, що "цьому сприятиме і своєчасне схвалення Закону "Про громадські організації", в якому враховано як вітчизняну практику, так і позитивний міжнародний досвід".

В.Янукович у своєму виступі акцентував увагу на необхідності реформи виборчого законодавства та місцевого самоврядування, судової реформи та законодавчого забезпечення євроінтеграційних процесів. "Серед основних завдань, що стоять перед нами, - реформа кримінально-процесуального законодавства, пенітенціарної системи, зміна ролі та функцій Генеральної прокуратури, ухвалення Виборчого кодексу",- підкреслив В.Янукович.

Представники опозиційних фракцій перед виступом Президента України залишили сесійний зал, протестуючи проти політичних репресій в країні.

На урочистому засіданні з нагоди відзначення 20-ї річниці проголошення незалежності України виступив Голова Верховної Ради України першого та третього скликань, народний депутат України Іван Плющ. І.Плющ у виступі відзначив: "20 років для держави і суспільства - це мить, це найбільша перемога в історії і, звичайно до неї має пряме відношення Верховна Рада першого скликання і народні депутати".

І.Плющ зазначив, що усі 20 років незалежності продовжується декларування " наших прекрасних можливостей і організації громадянського суспільства". "Але, на превеликий жаль, і це визнав Президент України В.Янукович у посланні до Українського народу, головною проблемою України є бідність і злидні, особливо старшого покоління".

І.Плющ також відзначив, що "усілякі реформи бажаного результату не дали. Ми зобов'язані визнати очевидну істину - суспільно-економічні перетворення, ліберальне майбутнє нашого суспільства й держави не мало конструктивної основи ні на старті системних реформ, не має його й сьогодні".

Голова Верховної Ради України 1-го скликання наголосив на тому, що проблеми, перед якими зупинилася у своєму розвитку Україна, відносяться виключно до економіки. Це - проблеми несформованості всього українського суспільства в політичну націю. За словами промовця, неподолання світоглядного вакууму є деструктивним чинником консолідації українського суспільства. "Розлад у суспільстві за визначенням М.Булгакова розпочинається в головах людей", - зазначив І.Плющ.

Промовець також зазначив, що в українському суспільстві домінують політичні партії без власної ідеології, які формують владні інституції, що керують державою. "Якщо діюча влада не буде адекватно реагувати на такі явища, то втрачатиме довіру народу", - наголосив він.

І.Плющ особливо наголосив на ролі української мови у становленні Української держави, зазначивши, що кращого закону, ніж прийнятий у 1989 році, немає.

І.Плющ, завершуючи виступ, зачитав цитату письменника П.Куліша Тарасові Шевченку: "Нам, що взялися протирати очі своїм землякам, треба один одному пособляти, один одному радити, а то не буде добра з нашого писання".

На відкритті дев'ятої сесії виступив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин. В.Литвин зазначив: "20-та річниця незалежності і ставлення до цієї події - це свідчення рівня нашого розуміння історичного місця України, показник нашого відчуття міри причетності до країни й народу, до процесу творення держави, скріплення української нації. Це - свідчення спроможності осягнути об'єктивним поглядом всю країну. Її історію, політику, економіку, території, людей Тоді ми будемо більш об'єктивними в судженнях і оцінках, відкриємо багато повчального і застережного. Менше стане стогонів і плачів. Більше буде гордості".

Голова Верховної Ради України наголосив: "Україна - складна країна. Вона вразлива для критики. І це треба визнати і це треба розуміти. Але це - наша країна. А своєю країною, як своїми батьками, треба пишатися".

В.Литвин наголосив на тому, що Акт незалежності, як і до цього Декларація про державний суверенітет, стали можливими завдяки волі, відповідальності і усвідомлення історичного моменту депутатами Верховної Ради першого скликання. "Вони відчули невідворотність суспільної ходи, вхопили настрої людей і матеріалізували їх своїм доленосним рішенням. Рішенням, яке згодом український народ затвердив на всеукраїнському референдумі", - сказав він.

За словами Голови Верховної Ради України, "Уроки 20-річного державного становлення України та завдання її наступного якісного ствердження вимагають від Верховної Ради солідних і відповідальних дій. Вимагають від нас з вами колективного лідерства. Лідерства не у виголошенні політичних формул, а в реалізації потрібних країні та народу базових ціннісних принципів, на яких тримається цивілізований світ, і тих, які складають основу української душі".

В.Литвин зазначив, що на Верховну Раду, як безпрецедентно відкритий інститут, покладається абсолютна відповідальність за процеси в країні за усі роки незалежності. "Сприймаючи і поділяючи критику, особливо в останній період і особливо через вправляння у цьому частини нинішніх народних депутатів, які, як правило, на роботу не ходять, слід визнати і зафіксувати: Верховна Рада упродовж 20-ти років завжди була в епіцентрі українського життя, утримувала країну у загалом цивілізованих межах і забезпечувала її становлення. А в особливо критичні моменти брала всю відповідальність на себе. Допоки є Верховна Рада, навіть така, як сьогодні, - розхристана і нелюба - буде Україна. Відбудеться Україна як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава", - наголосив він.

Зазначивши, що побудова країни лише зусиллями зверху не буде мати фундаменту і результату, В.Литвин заявив, що Верховна Рада покликана і зобов'язана генерувати імпульси на загальноукраїнське порозуміння. "Досягнення його - надзвичайно складна справа. Але за українських умов - це єдиний надійний шлях, а нам потрібна саме надійність, і саме сьогодні, зважаючи на ключові завдання нинішнього державного порядку денного - зберегти і розвинути країну, забезпечити її цивілізоване облаштування під кутом потреб вже людини, а не держави", - наголосив Голова Верховної Ради України.

В.Литвин у виступі наголосив на тому, що "Україна має усі підстави реалізувати свій історичний шанс, стати ефективною демократичною країною". У цьому зв'язку, вважає він, "Ми повинні зробити все, щоб надалі нас не розглядали як таких собі недорікуватих недоєвропейців, що потребують поводирів і настанов. Ми повинні усвідомити себе, Україна повинна стати країною упевнених у собі громадян, спроможних думати і діяти самостійно, відстоювати свої інтереси та інтереси держави".

Голова Верховної Ради назвав умови для переходу України у нову якість: усталена, демократична державна влада, прозора відповідальність влади перед громадянами, відповідальність громадян за свій вибір. За його словами, "усе це безпосередньо і чи не в першу чергу стосується Верховної Ради, якій треба не зійти зі статусу органу, обраного народом. В.Литвин зазначив, що країна потребує "бодай мінімально ефективної партійної системи і прийнятного виборчого законодавства".

"Загальний висновок: в країні мають відбутися радикальні зміни, як того вимагає життя і як це пропонує Президент. Причому відбутися зсередини. Час розмов і намірів та примірок на реформи завершився. Потрібна робота", - наголосив В.Литвин.

Голова Верховної Ради у цьому зв'язку вважає, що необхідно провести спеціальні парламентські слухання для вироблення та прийняття науково продуманої і практично очікуваної Концепції розвитку законодавства України.

В.Литвин нагадав, що у 1990 році в Україні діяло всього 13 власних кодексів та 26 законів, а нині - 3854 закони, з яких 625 є базовими або первинними. 1052 закони закріплюють ратифікацію або приєднання України до міжнародних договорів. 34 законодавчі акти затверджують загальнонаціональні програми соціально-економічного розвитку. За його словами, "фактично завершено первинне формування національної законодавчої бази, і вона здебільшого відповідала першому етапу державного становлення України".

Голова Верховної Ради зазначив, що належить вирішити два основних завдання. Перше - законодавчо забезпечити наступний етап розвитку країни, а також наблизити і співвіднести увесь законодавчий масив з європейськими стандартами.

Друге завдання полягає у перегляді та розчистці наявного законодавчого поля і приведенні його у відповідність з новими реаліями.

В.Литвин вважає, що "особливою проблемою є втілення конституційних положень, щоб Конституція працювала". "Є підстави констатувати, що Україна й на сьогодні не є державою, яка забезпечує розвиток Конституції і посилює її будівничу роль. І це при тому, що на забезпечення виконання її 26 статей вже прийнято понад 130 конституційних законів. А як вони працюють, видно вже з таких прикладів: до Закону "Про місцеве самоврядування" понад 50 разів вносилися зміни і 8 разів здійснено офіційне тлумачення окремих його положень Конституційним Судом; до Закону "Про статус народного депутата України" відповідно 20 разів вносилися зміни і 13 разів його положення тлумачилися Конституційним Судом", - сказав він.

Голова Верховної Ради висловився за необхідність активного запровадження в практику визначення принципів права, дотримання яких обов'язкове при реалізації того чи іншого закону, що дозволить формувати в законах принципи їх застосування, зробить зрозумілішою практику правозастосування, сприятиме утвердженню принципу верховенства права, прав і свобод людини та громадянина.

Серйозною загрозою для правової системи Голова Верховної Ради також назвав перенасичення її нормами-заборонами (тоді як вони мають прийматися лише у виняткових випадках) і нормами-зобов'язаннями, доля яких у всій правовій системі не повинна перевищувати п'яти відсотків.

"Відтак назрілою є необхідність проведення спеціальних парламентських слухань для вироблення та прийняття науково продуманої і практично очікуваної Концепції розвитку законодавства України. А вже на ній належить вибудувати програму законодавчих робіт принаймні на 10 років, які складатимуть нинішній етап розвитку України. До цього спонукає і той факт, що зараз у Верховній Раді зареєстровано 4772 законопроекти", - завершив він.

Голова Верховної Ради України оголосив закритим урочисте засідання з нагоди відзначення 20-ї річниці проголошення незалежності України і перерву в пленарному засіданні.

 

 

Проект Чесної і Прозорої Конституції

    11.11.11, 16:47
    Дилетанты - обо всем!
    юмор


Нашел вот тут намедни прикольный проект нашей Конституции. Сдается мы по ней живем.


КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

ПРЕАМБУЛА
Верховна Рада України, виражаючи суверенну волю своїх спонсорів,
усвідомлюючи необхідність єднання всіх політичних сил перед загрозою другої хвилі свинячої кризи та третьої хвилі фінансового грипу,
спираючись на багатовікову історію та споконвічні традиції українського державотворчого процесу, приймає цю Конституцію – Основний закон України.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
1. Україна є.
2. Поки що.
3. Поки Україна є, вона є суверенна і незалежна демократична держава.
4. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні прикольною хохмою.
5. В Україні існує єдине громадянство, а також паспорти держави Ізраїль та Російської Федерації.
6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на корупційну, бюрократичну та „стрілочників”.
7. Державною мовою в Україні є українська мова.
8. Но всем на это начхать.
9. Цензуру в Україні (censored).
10. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до занесеного Льоні відкату.
11. Бодяжити відкат сіллю чи крейдою заборонено.
12. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на тих, хто крайній.
13. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом утримання членів міжнародного співтовариства в перманентному стані «нєпонятки».
14. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що вимагається законодавством.
15. Державними символами України є Ота Штука, Що На Копійках, Оте, У Що Кличко Загортається, та Оте, Що Зранку По „Брехунцю” Грає.
16. Грошовою одиницею України є 100 гривень.
17. Столиця України – не гумова.
Розділ ІІ. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
18. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності, правах, Декларації з прав людини та казках дідуся Панаса.
19. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості шляхом п`яного водіння автомобіля, педофілії, полювання на людей, крадіжок в особливо великих розмірах, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, які вільно розвивають особистість у зазначений вище спосіб.
20. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Це право набувається і реалізується громадянами з отриманням ними депутатського мандату, президентського штандарту, суддівської мантії або зайвого мільйона.
21. Кожному гарантується недоторканність житла в Міжгір`ї.
22. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії, громадські організації та організовані злочинні угруповання для здійснення і захисту своїх прав і свобод, перелічених у ст. 19-21.
23. Смертну кару в Україні заборонено. На настирливі вимоги представників Комуністичної партії щодо них можливий виняток у визначений законом спосіб „на гілляку”.
Розділ ІІІ. ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ
24. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум, мітингування за гроші, написи на парканах, матюки на кухні та інші такі самі ефективні форми безпосередньої демократії.
25. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на засадах безальтернативності одних і тих самих паскудних рил у бюлетенях.
26. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до бажання хитро вздрючити Президента України або Верховну Раду України.
27. Референдум не допускається щодо законопроектів за народною ініціативою про те, як вздрючити одразу й Президента України, й Верховну Раду України.
Розділ IV. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
28. Єдиним органом законодавчого забезпечення захисту кажанів є Верховна Рада України.
29. Верховна Рада складається з шести палат, 5 із яких заповнюються депутатами від політичних партій та блоків, що посіли перші 5 місць на парламентських виборах.
30. Повноваження народних депутатів визначаються після складання присяги народного депутата за допомогою прикладної фалометрії.
31. Позачергові парламентські вибори призначаються в разі, якщо Верховна Рада перешкоджає вільному розвитку особистості Президента України.
32. Але в 4 випадках із 5 не відбуваються.
33. У разі смерті народного депутата його мандат і місце в партійній ієрархії успадковуються членами його родини відповідно до закону. За відсутності в померлого родини право спадщини отримують коні, слони, лабрадори, бджоли, коти, в`єтнамські свині та тигрюлі, якщо такі перебували на утриманні депутата.
Розділ V. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
34. Президент України є гарантом Конституції і постійних спроб її переписати.
35. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
36. На последний пункт всем начхать.
37. Після складання присяги Президент має право нарешті спокійно поринути в бджоли, черепки, акцепт і дорожню карту, а також (за згодою) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави.
38. Рада національної безпеки та оборони України є координаційним органом із польотів Президента України на футбол та Сорочинський ярмарок.
Розділ VI. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
39. Кабінет Міністрів України є вищим органом дерибану в системі органів виконавчої влади.
40. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, визначених прем`єр-міністром України.
41. Тобто ні за що не відповідальний і нікому не підконтрольний.
42. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України, який після цього зобов`язаний поринути в бджоли, черепки, акцепт і дорожню карту без відриву на державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави.
43. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.
44. Але дурних нема.
45.Вона працює.
Розділ VII. ПРОКУРАТУРА
46. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
– народні депутати України;
– Президент України;
– Кабінет міністрів України;
– інші любителі вільного розвитку особистості.
47. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України, або просто через районні суди м. Києва.
Розділ VIІI. ПРАВОСУДДЯ
48. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та регулюється на особистих прийомах у кабінетах суддів. Функції розподілу здійснюються в дорадчих кімнатах зал судових засідань.
49. Судові рішення виконуються на всій території України в такий самий спосіб, як і ухвалюються.
50. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України позбавлений права на вільний розвиток особистості.
51. Держава забезпечує фінансування та належні умови для виконання суддями народних обрядів.
Розділ IX. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
52. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах недоторканності приватної власності керівників державних адміністрацій та місцевих рад.
53. Спеціальний статус Льоні-Космоса визначається законом підлості.
Розділ X. АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
54. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Федеральною службою безпеки Російської Федерації та Урядом м. Москва, вирішує питання, віднесені до її відання.
Розділ XІ. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
55. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно обрати собі мером дебіла в межах Конституції і законів України.
Розділ ХІІ. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
56. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який дозволяє Президентові України між акцептами та бджолами зробити подляну Кабінетові міністрів України.
Розділ ХІІІ. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
57. Подальше внесення змін до цієї Конституції здійснюється шляхом одноголосного голосування всіх шести палат Верховної Ради України (включно з вітренківською).
Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
58. День прийняття Конституції України є державним святом - Днем Узаконення України.
Розділ XV. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
59. Громадяни України зможуть вільно емігрувати з неї протягом 5 днів із дня набуття чинності цією Конституцією».

Юрко КОСМИНА
http://blog.i.ua/community/2487/834711/

 

 

Гідно продовжити розпочате

Присвячую 20 річниці Всенародного референдуму про Незалежність України 1 грудня 1991 р.

епіграф: «Біда вимучить - біда й виучить»
(українське прислів'я)


Вступ

Розпочинаючи щось нове, варто не забувати, що «Все нове - це добре забуте старе», але і водночас варто враховувати, що «Коли двоє роблять одне і теж - це далеко не одне і теж»
Тобто досвід варто знати, пам'ятати і застосовувати, а при тому звичайно що потрібно розуміти новизну часу і його потреб, тобто робити модифікацію досвіду, а не тупо копіювати і провадити те, що колись виявилось дуже вдалим у певному минулому часі.
Так нещодавно, коли зайшла мова про актуальність багатьох тез Дмитра Донцова в сучасній Україні, - я зупинив апологетику свого опонета тим, що вказав на часову відстань ідей в майже 100 років, отже що було доречним на початках у ХХ сторічі не може бути такимже у ХХІ віці - інакше де прогрес? А світ реально дуже і дуже змінився, як і Україна, тому Донцова вчити і знати треба, а ось впроваджувати в життя його ідеї маємо досить обдумано і вибірково.
Ще пригадую, як давно-давно дивився художній фільм про Віктора Корольова і там мені запам'ятався однин важливий епізод, де Корольов приймає кардинальне рішення припинити розробляти ідею ракет як монокомплексів, а робити їх у вигляді полікомплексу з відкидними ступенями тощо. Зміна була глобальна, що в радянські часи не віталось і Віктору Корольову одразу поставили у провину, що значить величезні народні кошти були витрачені бездарно і за це треба відповідати, на що Віктор Корольов розумно і відповів: завсім не марно були витратрачено гроші, а ми в процесі цієї роботи навчили, випробували на практиці і отримали висококласних фахівців-науковців,  а також вже маємо організовану конструкторсько-виробничу структуру, що сукупно дозволить тепер значно легше і швидше впоратися з новим завданням. І дійсно так відбулось.
Не даремно науковці при дослідженнях люблять приказувати: «Відсутність результату також є результат», а ще є гарна сентенція: «Не помиляється тільки той, хто нічого не робить». Тому я наперед зазначу, що все моє подальше монографічне думання я б волів перевести у поліобговорення задля чіткішого дослідження й вияснення досить складної теми, яку я окреслив як «Україна майбутнього в Світі майбутнього»
На моє щире переконання ми зараз знаходимось якраз у подібному стані готовності суспільства в Україні до значних соціально-політичних та економічних трансформацій. Питання в одному - у такій «дірібниці», як визначити: «А що ми маємо зробити?» Тобто треба на якась ейфорична «європейська держава Україна», а чітко промальована ціль з ясною для всіх громадян позицією України у Європейському та Світовому обширі.
За всі минулі 20 років я особисто не побачив жодної чіткої обгрунтованої програми державності суто для України. Безліч є узагальненних декларацій, але конкретної концепції я особисто не можу віднайти за жодною політичною силою чи окремим лідером. Може хтось знає - то підкажіть і покажіть таку, бо ситуація парадоксальна: всі ганчують і нарікають на сучасну владу, але якби вона раптово впала і пропала - ми б опинились в повній політично-економічні прострації, бо нема чіткої політичної антитези, як немає і відповідних згуртованих сил для переобирання влади. На мою думку: найгірший вид опозиції - це відсутність опозиції, що ми наразі й маємо в Україні.
Пройдені нами етапи суспільного поступу в Україні є дуже і дуже важливі, особливо їх мирна-безкровна і водночас революційна насиченність. Особисто я вважаю, що народ України у всій своїй різнобарвній багатонаціональній єдності визрів за пройдений час до становлення як активного громадянського суспільства.  Чи так це насправді - побачимо з часом.
Отже я розпочинаю пошук відповіді на споконвічне питання: «Камо грядеши?» - «Куди йдемо?»
Запрошую всіх бажаючих до аналогічних дій щодо пізнання існуючого досвіду, наукових знань, аналізу практичного результату і всього дотичного в дослідженні вищеозначеної теми.
Одразу зауважу, що і сам буду та інших підтримаю у подоланні різних  ідейних та ідеологічних стереотипів і фобій: для роздумів та дискусії важить думка та її обгрунтування, а не особисті симпатії чи антипатії або щось подібне.
Додатково хочу зазначити, що цю працю я розпочинаю в переддень визначної події: відзначення 6 листопада 2011 р.  величного ювелею - 200 років з часу народження Маркіяна Шашкевича, священослужителя, якого поправу називають «Будителем української духовності».
Спочатку я думав саме цій людині та ювілейній події присвяти це дослідження, але вирішив, що проминулі 200 років були тим жертовним шляхом багатьох і багатьох пробудженних Маркіяном Шашкевичем до свідомості українців, щоб відбулись ці вагомі 20 років Української Соборної Самостійної  Держави.
Тепер для нас головне завдання: гідно продовжити розпочате!

Богдан Гордасевич
5 листопада 2011 р.
Львів - Рясне

Подальший план чітко ще не визначений, але найперше хочу обговорити кілька історичних та наукових праць, які вважаю основоположним, зокрема

1 «Історія Русів»
2. «Маніфест Івана Мазепи»
3. Політологічна теорія держави.
4. Історія політичних та правових вчень.
5. Політична економія України.
6. Політична історіографія України.
7. Соціальна структура сучасного українського суспільства.

 

 

 

 

Вишкіл Свободою

епіграф
«Без свободи не буває справедливості, а без справедливості не потрібна свобода»
Жорж Дикий

Тандем свободи і справедливості є найнеобхідним початком всякого суспільного буття, як на мою думку. Причому якщо свобода несе більше фізичної складової як реального змісту осмислення стану свободи, то справедливість є виключно психологічною, отже суб'єктивною величиною, тобто не має чіткості визначення.
Вважаю тому за потрібне розставити смислові наголоси стосовно змісту понять «свобода» і «справедливість», щоб можна було далі вибудовувати всі принципи і схеми суспільних взаємовідносин як я їх собі бачу.
Свобода є фізичним станом людини за яким вона повноправно розпоряджається собою в максимальній величині. Свобода означає право людини на власний розсуд вчиняти дії і особисто нести відповідальність за їх результат. Одночасно свобода потребує фізичної самодостатньості особи, тому що свободи, як «просто свободи» - не існує. Людина, яка не має засобів для життя як фізіологічного існування  - не є індивідум в стані свободи, бо вона знаходиться в умовах необхідності суто фізичного виживання. Не думаю, що це потрібно детально доводити на прикладах, тому обмежусь цитуванням Оруєла: «Кожна людина повинна спершу наситити тіло, а вже потім потурбуватись про душу. Це є не порядок цінностей, а послідовність задоволення потреб»
Для нормального суспільного ладу основою з основ є забезпечення кожної людини мінімальним рівнем фізіологічного життя, тобто харчуванням, одягом і житлом. Не має права бути стану, коли хтось не має можливостей поїсти, не має в що вдягнутись і переночувати у нормальних умова - все це безкоштовно, як гарантована норма свободи. На моє тверде переконання сучасне суспільство достатньо розвинеуте, щоб гарантувати цей фізіологічний мінімум кожній людині не залежно від її суспільних функцій. Головне, якщо люди не поводяться як суто антисоціальні , тобто як злочинці. В наш надіндустріальний час, коли існує постійна проблема безробіття як надлишкова кількість робочої сили, для суспільства є можливим задовільняти мінімальну фізіологічну потребу певного прошарку людей навіть якщо вони не бажають заробляти собі на життя. Тобто я проти тези «Хто не працює - той не їсть», бо обов'язкова трудова повинність в СРСР (і не тільки там!), як свідчить історія, красномовно показало, як можна імітувату роботу і нічого не виробляти.
З іншого боку система так званого «ринкового капіталізму» непогано демонстурує протилежну тезу: як можна працювати самовіддано на всю силу і при тому мало що одержувати від результатів своєї праці. Таким чином свобода в суспільстві повинна мати обов'язкові гарнантії «права на життя» як щоденне забезпечення фізіологічних потреб і захисту, а по-друге - гарантований значний дольовий заробіток від результатів праці.
Про капіталістичні відносини типу вільної ринкової економіки або узагальнено - бізнес, існує влучне визначення, що «Бізнес - це законне привласнення чужих грошей». Валасне умовною законністю бізнес і відрізняється від незаконного грабунку, де теж йдеться про привласнення чужих грошей, але якщо брати за глибинним змістом, то будь-яке привласнення чужих грошей є злочином. Будь-яке!
Знову таки немає потреби вдаватись в тонкощі теорій солідаризму або комунізму тощо. Варто зафіксувати прості зрозумілі тези, що для особистої свободи кожного в суспільстві не має бути ні бідних, ні надбагатих. Зараз існує вже поняття «мінімальний прожитковий рівень», але хто за тим пильнує, що людина бідує?
Таким чином «свобода особи» є фізична сукупність соціального забезпечення і захисту кожної окремої людини в мінімально-достатньому вигляді Це той стан, коли людині можна починати вирішувати самому: як жити і що в житті робити або ні. Звідци розпочинається сфера суб'єктивного, яке узагальнює поняття справедливості. Сюди входить як обов'язкове і «недоторканість особи», і право на рівні можливості у навчанні та праці тощо.  Звичайно і зрозуміло, що далі йде складна «Гра Долі», як і надскладна суспільна структуризація - це так і має бути! Ніхто не збирається гарантувати переможного фініша для всіх, але більш-менш рівних умов старту в житті і справедливих умов змагання забезпечити можна і треба. В першу чергу це гарантує державна правоохоронна структура, яку не даремно часто називають ще як сфера Справедливості.
Зміст слова «правоохоронець» більш ніх прозорий: охоронець права!  Справедливий охоронець, а не те, що ми маємо зараз в Україні. Не буду всіх наших правоохоронців і в міліції, і прокуратурі, і в судах тощо обзивати хабарниками і гадами, але в загальній суспільній думці переважає негативи над позитивами стосовно наших правоохоронців і це перша й головна проблема. Неможлива правова держава, де охоронці права є найпершими його порушниками. Вони створили з  себе якби «касту недоторканих», яких закон переважно не стосується. Рідко-рідко бувають винятки, коли вже як Зварич «по-беспределу» чуда творить - тих прибираютьо, але ж основна маса правоохоронців в Україні забезпечує свій добробут м'яко кажучи «не дуже чесно».
Висновок з усього сказаного такий: щоб мати можливості для прогресивного вишколу свободою як окреомої особи, так і суспілства загалом, нам потрібна в державі достатня соціальна захищенність і справедлива правова система.
А що зосереджено у понятті «Вишкіл Свободою?» Це означає, що кожен може робити вчинки виключно за власною волею, а не з примусу в різних його варіантах, а тоді отримувати свій результат за зроблені вчинки, як позитивний, так і негативний.
Все сказане є дуже узагальненним, але допоки ми не визначимось з таким поняттям, як головні принципи суспільного життя, концепцією та її філософією - рухатись в плані деталізації просто безглуздо. Принципи Великої Французької Революції були «Собода! Рівність! Братерство!», а філософією теза «Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої людини»
Філософія Жовтневої комуністичної революції було: «Грабуй награбоване» та «Хто не працює - той не їсть!», а результати наглядні: богачі дограбовують награбоване, а хто працює - той і голодний. Злочинні тези можуть призвести тільки до нових ще більших злочинів, але то вже окрема тема.
Людина нового часу має хотіти в першу чергу двох простих речей: Свободи і Справедливості. Все інше - як сам спрацюю і як повезе. Тобто основа з основ: покладатись на власні сили! І тут не йдеться про «надлюдину» з Ніцше, а просто йдеться про бажання людини хотіти прожити життя як нормальна людина: чесно і щасливо, чого і собі бажаю хоч трошки, а то щасливо виходить, а ось інше - не дуже. Умови сучасного життя не дозволяють бути чесним, якби того не хотів і не старався, але і це вже окрема тема.

З повагою до всіх, хто читав і дочитав, а потім ще й відгукнувся.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

 

 

Депутати-заробітчани («рішайли»)

 

15:41 24.11.2011 



Вже десь з 20-ть років мене не просто зацікавило, але реально замучило запитання: чому народним депутатам так важко постійно знаходитись на своєму робочому місці у Верховній Раді України. Особливо це стало загадкою після заяви одного нардепа через ЗМІ стосовно так званого кнопкодавства депутатів-«багатостаночників»: –…Та якщо ми всі в залі постійно будемо сидіти, щоб на кнопки тиснути, то коли ми працювати будемо?..
Мене шокувало, що є якась в нардепів інша важливіша робота від прийняття законів для всієї країни! Яка ж то більш важлива робота? Довго я не міг того зрозуміти, бо ніколи не бував у середовищі кулуарів ВРУ, аж тепер і без того смороду стало зрозуміло, коли розпочалась реальна робота щодо впровадження адміністративної реформи в Україні, або як ще кажуть: децентралізації владних повноважень. Тільки тепер я зрозумів, чому так швидко і безславно закінчилась спроба 3-го Президента України Віктора Ющенка провести свою адміністративну реформу у 2005 році. Причина проста і тривіальна: гроші. Як це не парадоксально звучить, але найбільшими ворогами децентралізації влади та справедливої адмінреформи в Україні з реальною передачею повноважень на місця є наші най-найвидатніші обранці – народні депутати Верховної Ради (чи зради?) України.
Щоб довго не пояснювати, одразу беру для прикладу мого «улюбленця» серед нардепів Олега Ляшка, який нещодавно задекларував свої доходи в понад кільканадцять мільйонів, як і взагалі відзначається значними статками, походження яких більш ніж загадкове. Про будь-який приватний бізнес нардепа Олега Ляшка типу «Рошена» чи іншого «Мойшена» немає відомостей ніде, а ось значні статки у нього є – звідки, спитатись. І не тільки в одного Олега Ляшка з нардепів така самодостатність творити свій достаток буквально з повітря. Є таке спеціальне благодатне повітря і це вам не азот, яким розбодяжують газ для населення, щоб лічильники в пусту куби нараховували – ні! Тут повітря іншого значно вищого змісту  і цим «повітрям» є адмінресурс, або  так званий «доступ до тіла»! А справжня назва нардепів такого гатунку є «рішайло».
Зосередження всіх основних адміністративних, бізнесових та судових рішень по будь-яких питаннях і проблемах в Києві змушує їхати сюди з усіх-усюд нашої великої держави різних прохачів, які, за звичай, не дуже знаються як і де своє питання вирішити, так щоб не розтягуючи, а – раз і вже. Зрозуміло, що вони готові заплатити значні гроші, аби тільки відбулось вирішення їх проблеми і найоптимальним варіантом для того є знайти патронат потрібного нардепа-«рішайла». Переважно то йдеться за принципом «земляцтва», тобто звертаються до депутата з свого округу навіть якщо він обраний і за партійним списком, хоча звертаються і до нардепів з не земляцьким писком, бо існують серед них «рішайли-специ» за певною темою і з особливими надможливостями. Простіше кажучи: ті, хто двері до потрібних міністрів ногою відчиняє, або ж задом, як… відомо хто, і не він один. Послуги таких нардепів-«рішайл» дуже коштовні (особливо тих, що задом), але вони справді того вартують, тому що з ними можливо вирішити все! Ця мафія – безсмертна! Законні чи незаконні рішення – все робиться, тому що всі однакові серед чиновників держапарату хапуги-злочинці – всі! А отже спрацьовує захисна «кругова запорука»  і тому ніхто з них нічого не боїться. Самі подумайте: хто скасує неправдиве рішення чиновника-корупціонера? Хапуга-прокурор? Хапуга-суддя? Хапуга-мент? Яких всіх одночасно покриває хапуга-депутат? Отож…
Чого варті ганебні випадки вже у наш пост-революційний і воєнний час, коли у Львові ректора Фінансової академії спіймано на хабарі, а його наступного дня на запланованих чергових виборах колектив вузу переобирає на посаді ректора! Або суддю апеляційного суду в Києві звинувачують у значній кількості різних злочинів з масою доказів, а на проведеній після цього колегії суддів йому висловлюють одностайну підтримку. Дивишся на подібний театр абсурду і раптом ловиш себе на думці, що можливо тиран Сталін і мав рацію, коли отак не розбираючись хто і що всіх гуртом раз – і «до стінки», або як милість: всім кодлом у «сонячний Магадан». Щось у тому таки є… Уявіть собі: йде український чиновник, депутат, суддя чи силовик на «заслужену пенсію держчиновника» з її захмарними виплатами і доплатами, а його спершу під слідство і суд присяжних з народу, а ті знайшли порушення і засудили до страти – це ж яка економія для Пенсійного фонду буде! Та МВФ у ПФУ гроші позичати почне! А що? Панове, – це ідея!!!
Можливо на майбутнє так і буде, але наразі я пропонує з особливою народною пильністю поставитись до всіх народних чи антинародних депутатів з ВРУ та їм подібних, хто буде виступати проти конституційної  адмінреформи в Україні під будь-якими ультра-патріотичними гаслами або з іншими «поважними» причинами, тому що то є все дуже небезпечні потвори-«баблоїди».  Допоки вони існують в нашій країні – доти у простих людей ніколи не появляться їх зароблені гроші – ніколи! Подібно як не з’явиться бульба на городах, де множаться і живляться колорадські жуки. І можете повірити, що доки всі ми разом не почнемо боротись дружно та нищити й обтрушувати вчасно «баблоїдів» з держапарату, як колорадів з кущів картоплі – доти у нас добра в державі не бачити простим людям. Не бачити ніколи нам добра, допоки існують депутати-заробітчани на всіх рівнях і підрівнях державного апарату нашої України!

Богдан Гордасевич


Обновлен 03 июл 2015. Создан 07 сен 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником