Актуальна інформація на 7 квітня 2015 р. для України

 

Актуальна інформація на 7 квітня 2015 р. для України




Війна для України закінчиться лише після повернення всіх територій Донбасу та Криму

Президент-3-мах

Війна закінчиться тоді, коли Україна поверне собі Донбас і Крим, заявив Президент Петро Порошенко в інтерв’ю телеканалу «СТБ». «Скільки це займе часу? Стільки, скільки буде потрібно», – так Глава держави відповів на питання, коли, за його прогнозами, закінчиться військове протистояння.

«Питання щодо забезпечення суверенітету, територіальної цілісності, незалежності держави, своєї Батьківщини є першим пріоритетом», – сказав Президент. Глава держави наголосив, що Україна буде безкомпромісною в цьому питанні.

При цьому Петро Порошенко відзначив, що вважає найбільш оптимальним сценарієм для України «припинити війну і повернути Донбас мирним шляхом». «Ми маємо все зробити, щоб це відбулося», – заявив Президент.

Глава держави наголосив на необхідності спільно з ОБСЄ, зі всім світом добитися того, щоб Росія і контрольовані нею бойовики насправді зупинили обстріли, відвели важку техніку і артилерію. Для цього вчора на засіданні Тристоронньої контактної групи Україна та ОБСЄ спільно звернулися до Російської Федерації з низкою ініціатив щодо відведення техніки. Петро Порошенко також відзначив важливість негайного звільнення заручників та забезпечення повного і безперешкодного доступу інспекторів ОБСЄ, які добре оснащені, до всіх без виключення точок.

Президент запропонував порівняти ситуацію у містах, які вже було повернуто під контроль української влади, і які залишаються під контролем бойовиків. «В цих умовах люди однозначно віддають перевагу Україні. На моє глибоке переконання, це єдиний можливий сценарій – припинення війни, поступова, тверда реінтеграція в бік України», – сказав Президент.

«Цю ситуацію неможливо вирішити воєнним шляхом. Війна лише породжує протидію, особливо – коли у війні бере участь Російська Федерація», – наголосив Президент.

Джерело: http://mediarnbo.org/category/breaking-news-ua/

 

06.05.2015
Прес-реліз за підсумками засідання РНБО 6 травня

6 травня 2015 року відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України, на якому було схвалено Стратегію національної безпеки України - основний документ оборонного планування.

Стратегія розрахована на реалізацію до 2020 року пріоритетів політики національної безпеки, а також реформ, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС і Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020». Головне в Стратегії - створення нової системи забезпечення національної безпеки і оборони, спроможної гарантувати державний суверенітет і територіальну цілісність України від усього комплексу можливих загроз, насамперед, від збройної агресії.

Також Радою національної безпеки і оборони розглянуто питання щодо посилення обороноздатності держави та вжиття додаткових заходів для її забезпечення. Ретельно проаналізовано військові загрози та можливі сценарії розвитку ситуації, опрацьовано оперативні заходи щодо протидії військовій агресії.

На засіданні схвалено комплекс заходів щодо прискорення будівництва фортифікаційних ліній та рубежів, зміцнення оборонних і безпекових спроможностей держави, розвитку системи медичного забезпечення військовослужбовців. За зрив строків будівництва оборонних рубежів отримали догани голови Донецької і Закарпатської обласних державних адміністрацій.

Водночас, прийнято важливі рішення щодо розвитку потенціалу і системи управління оборонно-промисловим комплексом, забезпечення Збройних сил України і Національної гвардії сучасним озброєнням і військовою технікою національного виробництва, удосконалення ракетних технологій. Створено Міжвідомчу комісію з питань оборонно-промислового комплексу (робочий орган Ради національної безпеки і оборони України).

За результатами розгляду питання «Про заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» вирішено розробити та прискорити прийняття відповідного законодавчого забезпечення, зокрема, Закону «Про Національну поліцію». Комплекс невідкладних заходів щодо боротьби зі злочинністю, насамперед, буде спрямований на попередження та розслідування особливо тяжких злочинів із використанням вогнепальної зброї, таких як: навмисні вбивства, бандитизм, незаконне позбавлення волі, рейдерство.

Рада національної безпеки і оборони України заслухала доповідь Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова щодо стану розслідування резонансних злочинів.

Крім того, на засіданні було розглянуто питання забезпечення енергетичної безпеки держави. Передбачено вжиття заходів щодо демонополізації енергетичних ринків, диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, розвитку ядерної енергетики, використання прихованих резервів паливно-енергетичного комплексу, забезпечення енергетики вугіллям всіх необхідних марок, підготовки до опалювального сезону 2015-2016.

 

http://www.rnbo.gov.ua/news/2121.html

 

 

Стратегія національної безпеки України (прес-реліз)

 

Учора, 9 квітня відбулась презентація проекту Стратегії національної безпеки України за участі Секретаря Ради національної безпеки та оборони України Олександра Турчинова, Першого заступника Секретаря РНБО Михайла Коваля, заступника Секретаря РНБО Олександра Литвиненка та директора Національного інституту стратегічних досліджень академіка Володимира Горбуліна.

Презентація відбулась у Головному ситуаційному центрі РНБОУ, куди вперше були запрошені представники ЗМІ.

Головний ситуаційний центр дозволяє в режимі реального часу відслідковувати та реагувати на наявні небезпеки, за допомогою зведення усіх інформаційних баз фахово аналізувати ситуацію та забезпечувати прийняття швидких і адекватних рішень.

Під час підготовки нової редакції Стратегії національної безпеки України системоутворюючим став науковий підхід, що включав в себе як фахові експертні оцінки, так і математичні моделі прогнозування. Проект розроблявся відкрито і прозоро із широким залученням вітчизняних і міжнародних експертів, зокрема, представників НАТО, країн ЄС і США.

Основними цілями Стратегії національної безпеки України є:

- мінімізація загроз державному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно-визнаного державного кордону;

- відновлення мирного розвитку Української держави;

- набуття нової якості економічного і гуманітарного розвитку, забезпечення інтеграції України до Євросоюзу та її майбутнього як демократичної, правової, соціальної держави.

Стратегія відносить до основних загроз національній безпеці:

- агресивну політику Росії,

- неефективність системи забезпечення національної безпеки України,

- корупцію та неефективну систему державного управління,

- економічну кризу, виснаження фінансових ресурсів держави, зниження рівня життя населення;

- загрози енергетичній, інформаційній, екологічній і техногенній безпеці.

Стратегія національної безпеки України є основним документом оборонного планування. Виходячи з її положень розробляються доктринальні документи з питань воєнної безпеки, зокрема воєнна доктрина, основні напрями зовнішньої політики, стратегії інформаційної безпеки, кібербезпеки, реформування сектору безпеки і оборони, інших нагальних питань національної безпеки, а також державних програм за окремими напрямами державної політики національної безпеки.

В стратегії пропонується відмовитись від політики позаблокового статусу, що  не забезпечила територіальну цілісність держави, Україна, в середньостроковій перспективі, спираючись в першу чергу на власні можливості, залишає за собою право обирати участь у системах колективної безпеки і оборони як спосіб гарантування державного суверенітету й територіальної цілісності.

Поділяючи спільні з ЄС і НАТО цінності, Україна розглядає європейську і євроатлантичну інтеграцію як пріоритетний напрям своєї зовнішньої і внутрішньої політики. Наша країна вбачає у членстві в НАТО єдину надійну зовнішню гарантію державного суверенітету і територіальної цілісності країни. Пріоритетом є впровадження стандартів НАТО, досягнення сумісності нашої армії і спецслужб з силами і засобами відповідних структур країн-членів НАТО, що забезпечить у майбутньому набуття членства в Альянсі. Стратегія визначає головним зовнішньополітичним пріоритетом поглиблення стратегічного партнерства зі США як гарантом міжнародної безпеки в євроатлантичному просторі.

Україна прагне до розвитку відносин привілейованого партнерства з Великою Британією, Польщею, а також з Канадою, Австралією, Японією, Литвою, Латвією, Естонією, Швецією, Румунією, Молдовою, Грузією – країнами, яких Україна вважає своїми надійними союзниками.

Партнерство з Німеччиною і Францією – впливовими державами ЄС і НАТО, які надають вагому допомогу Україні, є також пріоритетом нашої зовнішньої політики.

Ми вважаємо важливим напрямом нашої зовнішньої політики поглиблення безпекового і економічного співробітництва з Китайською Народною Республікою.

Пріоритетним завданням є також розвиток економічного співробітництва з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Центральної Азії, яке має стати вагомим напрямом диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності українського бізнесу.

Стратегія розставляє чіткі пріоритети. Україна буде використовувати всі можливі засоби захисту своєї територіальної цілісності, що не суперечать міжнародному праву. Ключовим пріоритетом політики національної безпеки є забезпечення готовності держави, її економіки і суспільства до оборони та відбиття зовнішньої агресії у будь-яких формах і проявах, підвищення рівня обороноздатності держави, нарощування оборонних і безпекових спроможностей України, зміцнення її здатності до самозахисту.

Головне в Стратегії – створення нової системи забезпечення національної безпеки і оброни, формування високоефективного сектору безпеки і оборони, спроможного діяти як цілісне функціональне об’єднання під єдиним керівництвом. Вирішення цього завдання слід забезпечити шляхом впровадження сучасних технологій і процедур аналізу ситуації та прийняття ефективних і результативних державних рішень. Платформою для цього має стати створювана система ситуаційних центрів всіх складових сектору безпеки і оборони України.

Так, в ході презентації відбулась демонстрація деяких можливостей Головного ситуаційного центру з супутниковим включенням та можливістю спостерігати за роботою транспортних коридорів в зоні АТО в он-лайн режимі.

Система управління має забезпечити ефективне використання сил і засобів безпеки і оборони. І ключовим пріоритетом є реформування Збройних Сил України з метою забезпечення їх ефективності, мобільності, оснащення сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, та на основі цього ‑ спроможності надійно обороняти державу.

У середньостроковій перспективі Збройні Сили України формуватимуться на основі змішаного принципу комплектування з поступовим нарощуванням контрактної складової та створенням багато чисельного, високомобільного резерву першої черги. Відповідне законодавче забезпечення опрацьоване Апаратом РНБО України і підтримане парламентом.

Визначним пріоритетом на цьому етапі є реструктуризація і розвиток національного оборонно-промислового комплексу, нарощування його виробничих потужностей, поглиблення оборонно-промислового та військово-технічного співробітництва з іншими країнами, насамперед державами – членами ЄС і НАТО. Головне завдання ОПК – забезпечення потреб нашої армії і Національної гвардії у сучасній високотехнологічній зброї.

Особливу увагу в Стратегії приділено відновленню ракетного щиту України.

Важливим блоком представленої Стратегії є основні напрямки реформування та розвитку розвідувальних, контррозвідувальних і правоохоронних органів, яке має здійснюватися на основі принципів верховенства права, патріотизму, компетентності, департизації, доцільної у мирних умовах демілітаризації, координації та взаємодії, розподілу завдань і усунення дублювання функцій, демократичного цивільного контролю та прозорості.

Крім того, забезпечення національної безпеки неможливе без реформування системи державного управління, досягнення нової якості антикорупційної політики. Тому забезпечуватиметься очищення влади від корупціонерів, агентури іноземних держав, політичної кон’юнктури, а також відновлення престижу державної служби.

Боротьба з корупцією має розпочинатися з сектору безпеки і оборони. Боротьба з корупцією вимагає застосування всієї жорсткості закону, але не мусить обмежуватися каральними заходами. Скорочення функцій держави, чітке унормування процедур, мотивація військовослужбовців і чиновників до належного виконання своїх обов’язків – невід’ємні складові антикорупційної політики.

Також Стратегія охоплює питання:

- економічної;

- енергетичної;

- інформаційної;

- екологічної;

- техногенної безпеки і надійного цивільного захисту.

Стратегія національної безпеки України є документом, обов’язковим для виконання. Реалізацію Стратегії національної безпеки України забезпечують Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, органи сектору безпеки і оборони України, інші державні органи відповідно до їх компетенції. Фінансове забезпечення реалізації Стратегії є основним пріоритетом бюджетної політики держави. При цьому обсяг бюджетного фінансування сектору безпеки і оборони встановлюється, як це вже є у 2015 році, не нижче 5 відсотків ВВП.

Найближчим часом з урахування Стратегії національної безпеки, буде забезпечено комплексне вдосконалення національного законодавства у цій сфері.

 

http://mediarnbo.org/2015/05/07/prezident-na-rnbo-neobhidno-povernuti-u-strategiyu-natsionalnoyi-bezpeki-maybutnye-chlenstvo-ukrayini-v-nato/

 

 

 

Президент на РНБО: Необхідно повернути у Стратегію національної безпеки майбутнє членство України в НАТО

384672838

Учора Рада національної безпеки і оборони України обговорила додаткові заходи щодо забезпечення обороноздатності держави та проект Стратегії національної безпеки для посилення обороноздатності України.

Відкриваючи засідання, Президент зазначив, що загроза широкомасштабних бойових дій з боку російсько-терористичних угруповань не лише зберігається, але й зростає, що вимагає додаткових заходів для забезпечення обороноздатності держави. «Від проведення оперативного перегрупування військ та зайняття ними обладнаних опорних пунктів, від уточнення завдань по п’ятій хвилі мобілізації, від удосконалення протидесантної і протидиверсійної оборони Маріуполя, Бердянська та всього Азовського узбережжя – і аж до Стратегії національної безпеки», – наголосив Президент.

Глава держави відзначив, що проект Стратегії має передбачати досягнення сумісності сектору безпеки і оборони України з відповідними структурами країн-членів НАТО. Президент нагадав, що Росія на своєму засіданні Ради безпеки суттєво змінила стратегію, намагаючись використовувати досвід агресії та війни.

«Наша Стратегія має забезпечити можливість набуття в майбутньому членства України в Альянсі. Ми нарешті маємо повернути цю надзвичайно важливу складову в цей документ», – підкреслив Глава держави. За словами Президента, це робиться для отримання дієвих гарантій суверенітету та територіальної цілісності України. «Співпраця з Альянсом, а також відданість Спільній безпековій та оборонній політиці ЄС червоною ниткою проходить через весь цей документ», – сказав Петро Порошенко.

Одночасно, як наголосив Президент, необхідно працювати над зміцненням обороноздатності та створенням сучасних Збройних Сил. Зараз завдяки зусиллям військових і волонтерів в країні існує надійна, високопрофесійна та дисциплінована армія, яка зупиняє агресію ворога. За словами Президента, сумарне угруповання противника на Донбасі з урахуванням бойовиків незаконних збройних формувань становить понад 40 тис. осіб, а російське військове угруповання поблизу державного кордону складає понад 50 тис. військовослужбовців, що майже в півтора рази більше, ніж у липні 2014 року.

«Росвоєнторг» продовжує регулярно поставляти бойовикам озброєння і військову техніку, боєприпаси, речове майно і паливо. Рушниця, яка висить на стіні, рано чи пізно вистрілює. Це правило стосується не лише звичайного театру, але й театру воєнних дій також», – зазначив Президент.

Глава держави наголосив, що Україна повністю виконує Мінські домовленості. «У нас є переконливі докази, коли всіма сторонами зафіксоване неухильне дотримання Україною Мінських зобов’язань і постійне порушення їх з боку бойовиків», – наголосив Петро Порошенко. При цьому бойовики не дозволяють міжнародним спостерігачам в належний спосіб перевірити достовірність відведення свого важкого озброєння. «Бойовики проводять регулярні обстріли українських позицій та мирних мешканців, ведуть активну розвідувальну і підривну діяльність, провокують бойові зіткнення з метою зриву мирного врегулювання конфлікту», – підкреслив Президент.

 

 

Заступник керівника АТО: Готовність НЗФ наступати залежить від нашої спроможності стримати та відбити агресію

 

Cергій Галушко-1

Учора, 6 травня 2015 року в Антикризовому медіа-центрі у місті Краматорськ відбувся спільний брифінг для журналістів за участю представників штабу Антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях, Міністерства інформаційної політики України та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації
Даний захід проводиться з метою більш тісної взаємодії між співробітництвом військових, журналістів а також ініціативних територіальних місцевих громад з пропозицією консолідувати та посилити інформування суспільства про ситуацію в даному регіоні.

Під час брифінгу полковник Сергій Галушко проінформував присутніх журналістів з центральних та регіональних ЗМІ присутніх гостей про ситуацію у зоні АТО.
За його словами незважаючи на умови припинення вогню, незаконні озброєнні формування ведуть обстріли зразками озброєння, яка за умовами Мінської угоди, мала бути відведеною із зони конфлікту. Крім постачання людських ресурсів, після підписання Мінських угод українською розвідкою фіксується продовження постачання техніки бойовикам із Росії. Зокрема, він зазначив, що за невеликим винятком щодня спостерігається десятки обстрілів українських позицій.

Заступник керівника АТО на території Донецької та Луганської областей полковник Сергій Галушко також наголосив на можливості дестабілізації ситуації в українських містах напередодні та під час травневих свят. Противник намагається використати 9 травня в своїх інтересах. Але незважаючи на це, люди в регіоні в цілому на нашому боці та готові робити все, щоб унеможливити провокації.

Щодо, власне, наступу незаконних озброєних формувань на українські позиції, підчас свят чи то після них полковник Сергій Галушко зазначив, що їхня готовність наступати залежатиме не скільки від наближення 9 травня, скільки від нашої чіткої готовності та спроможності стримати та відбити агресію.

 

 

 

 

Майбутнє добровольців та добровольчих підрозділів в Україні. Варіанти для роздумів.

 

УКРАЇНА ПОНАД УСЕ

Для того, щоб розібратися з питанням про майбутнє добровольчих воєнізованих підрозділів в Україні, слід розглянути причини їх масового створення навесні та влітку 2014 р.

Насамперед, це неефективність системи примусової мобілізації та призову. Сам  Указ про першу мобілізацію було прийнято майже через місяць від початку агресії  РФ у Криму (російська медаль «За возвращение Крыма» визначає дату 20.02.14), а саме – 17 березня 2014 р., що є окремим питанням для розгляду.  Результати мобілізації в частині залучення добровольців здивували (призивали за спеціальностями, а не за бажанням). Її ефективність в частині забезпечення, побуту і навчання бійців нажахали суспільство.

Окремо зазначу на недовіру тодішніх очільників Держави  до Збройних Сил України навесні 2014. Не останню роль тут зіграли два фактори:

1)    політики переклали відповідальність за втрату Криму з себе на ЗСУ;

2)    політики не мали довіри до армії, яка була готова підтримати режим Януковича взимку 2013-2014 рр.

Не слід забувати й про первинний «поліцейський» формат операції на Сході. Про початок АТО було оголошено 13-14 квітня, проте перша мобілізація у березні відбулася лише до лав ЗС України та до Нацгвардії. Тому у керівника міліції виникло питання про залучення добровольців також і до МВС, яке опинилося осторонь процесів створення нових підрозділів. 13 квітня Аваков заявляє про намір створити патрульну службу міліції особливого призначення. 24 квітня у Дніпропетровську починається формування підрозділів «Дніпро-1» та «Дніпро-2»

Весною 2014 р. Київ зі здивуванням й, часом, занепокоєнням спостерігав за таборовим побутом маргінального натовпу на Майдані. Коли і за яких умов розійдеться Майдан? Це питання турбувало багатьох, у тому числі політиків, у яких спрацював інстинкт самозбереження. Розігрітий націонал-популізмом протестний люмпен треба було кудись спрямувати. Аж тут ми отримали зовнішнього ворога.

Відразу після революції стартувала Президентська виборча кампанія 2014 року. Патріотизм і війна стали чудовим полем для підняття рейтингів. «АТО має тривати 5 днів» – пам’ятаєте? У ціні опинився технологічний піар на добровольчих підрозділах, які рятують державу (чорні чоловічки О. Ляшка). Подальший піар триває до кінця жовтня 2014 р. – до моменту обрання найбільш мілітарно-популістської за часів незалежності ВРУ.

І останнє. Існувала пряма зацікавленість фінансово-промислових груп у створенні власних воєнізованих структур для промоушену комерційних інтересів.

За таких передумов шансів на створення дисциплінованого, державницького добровольчого війська були мінімальні. Окрім іншого, при формуванні цих підрозділів закривалися очі на медичний, професійний відбір, наявність судимостей, алкоголізм тощо.

Реальність не забарилася. Підрозділи добровольців у стресових умовах війни, або ж «ні війни, ні миру», стають осередками протиправних дій, мародерства, викрадень та «контрабанди» через лінію розмежування. Накази виконуються вибірково. Точну кількість «добровольців» і зброї у них на руках влада не знала, а часом не знає й сьогодні.

Вже 27 жовтня 2014 р. Арсен Аваков прийняв рішення розформувати спеціальний батальйон Міністерства внутрішніх справ «Шахтарськ» через неконтрольованість дій цього юніту.

У кінці квітня 2015 р. з лінії фронту відводять підрозділи Добровольчого українського корпусу ПС. 28 квітня базу ДУК під Дніпропетровськом заблокували підрозділи десантників. 2 травня базу розблокували, заявивши, що інцидент вичерпано.

Питання про добровольчі підрозділи залишається відкритим. Його актуальність поновлюватиметься щоразу після чергового резонансного злочину, вчиненого «добровольцем».

Які варіанти вирішення можливі?

1)    Залишити «патріотів» у спокої. Позичати очі у Сірка щоразу, коли демократії Заходу питатимуть, що роблять незаконні збройні формування на Сході України. Визнати, що людина з автоматом має більше прав за пересічного громадянина й поставити крапку у питанні стратегічного вибору України.

2)    Легалізувати підрозділи добровольців, формально включивши їх до складу ЗСУ, МВС чи Нацгвардії. Це варіант, який обстоюють самі добровольці. На жаль, він не вирішує питання «патріоти блокують АП, або Укргазвидобування», або «патріоти проти наступу чи припинення вогню». Він не вирішує нічого по суті, окрім формальної сторони.

3)    Провести профвідбір добровольців та включити їх до лав ЗСУ та Нацгвардії на добровільній контрактній основі, надавши можливості вибору подальшої служби серед найбільш боєздатних підрозділів. Цей варіант найбільше до душі військовим та правоохоронцям, які справді цінують мотивованість та професіоналізм окремих бійців-добровольців.

4)    Зробити армію не тільки ефективною, а й об’єктом гордості українців, зосередивши на її реформі та підтримці основні управлінські зусилля. Чітко розділити правоохоронну та військову функції. Існують великі сумніви щодо доцільності перебування в структурі МВС підрозділів (наприклад, Нацгвардія), озброєних танками та артилерією. Нацгвардія у США, наприклад, – це складова Сухопутних військ US Army, а не поліції чи ФБР.

Будь-який варіант рішення має базуватися, насамперед, на Законі, а не політичній доцільності. Будь-яке рішення не повинно приховувати той факт, що після року війни ми ще не маємо армії, у якій насправді хочуть воювати Добровольці.

 

Володимир Полевий,

експерт з національної безпеки Інформаційно-аналітичного центру.

 

 

 

КРАВ-МАГА: перемога вимагає підготовки
КРАВ-МАГА-Баталов - без координат

Інформаційно-аналітичний центр розпочинає цикл матеріалів, пов’язаних із спеціальною підготовкою. Відповідна рубрика відображена на рубрикаторі сайту MEDIARNBO.ORG.

В умовах неоголошеної війни проти України, питання безпеки держави та особистої безпеки її громадян є актуальними, як ніколи. Це стосується і захисників Вітчизни на передовій у зоні проведення АТО, і тих, хто сьогодні продовжує працювати «в тилу».

Важливість питань військової спецпідготовки в умовах сучасного ведення бойових дій, мабуть, не викликає сумніву. Це підтвердить кожен військовий, зокрема й ті, хто проходив спецкурс В’ячеслава Галви – одного з найкращих інструкторів Головного управління розвідки МО України. На жаль, полковника Галви вже немає з нами – герой загинув, захищаючи Україну, влітку минулого року. Але в Україні живуть і працюють його побратими – ті, хто здатен завдяки власним знанням та вмінням навчати наших захисників – а відтак – допомогти не лише швидше та ефективніше виконати бойове завдання, а й зробити це з мінімальними втратами. Тобто – врятувати не одне життя наших воїнів.

Також жоден правоохоронець, який працює сьогодні «з українського боку лінії розмежування», не заперечуватиме необхідності отримання навичок протидії терористам, збройним нападам та провокаціям. Протидії, спрямованої як на нейтралізацію загрози для мирних мешканців, так і роззброєнню та затриманню злочинців. І знову ж-таки, ефективні навички та вміння тут здатні врятувати не одне життя оперативників.

Наразі ми також маємо підвищену криміногенну обстановку не тільки в «містах ризику» – Маріуполі, Харкові, Одесі тощо, а й у столиці. А отже – навички ефективного самозахисту, вміння «не входити» у небезпечну вуличну ситуацію, а при потребі – «вийти» з неї максимально швидко, захистивши себе й свою родину – будуть не зайвими для чоловіка чи тим більше жінки. А можливо – навіть єдиними, які насправді врятують життя чи здоров’я у тій чи іншій непростій ситуації.

Нашим постійним ведучим тепер буде фахівець з спеціальної підготовки – Володимир Баталов, засновник та інструктор школи виживання Street Self-Defense UKRAINE, начальник управління спецпідготовки ГО «Офіцерський Корпус», кваліфікація якого підтверджена понад 15 міжнародими сертифікатами.

Володимир є інструктором з військового виду «Крав-Мага» – KRAV-MAGA MILITARY, самозахисту та рукопашного бою для цивільних осіб – IKI KRAV-MAGA, груп особистої охорони (силова протидія), та морської безпеки (супровід в акваторіях та на суднах), а також поліцейського варіанту «Крав-Мага».
Система «Крав-Мага», у перекладі з івриту, як «контактний бій» була заснована в Ізраїлі у 30 роках минулого століття розвідником Імі Ліхтенфельдом (Імі Сде-Ором).

Не повторюючи інформацію, яку легко знайти в Інтернеті, додам лише, що ця система постійно вдосконалюється. Усі її варіанти – військовий, поліцейський чи «громадянський» – суто практичні.

Головні принципи«Крав-Мага»:
• уникнути пошкоджень;
• не дати упустити себе на землю;
• швидко знешкодити нападника;
• швидко перейти від оборонної до наступальної техніки;
• використовувати рефлекси тіла;
• використовувати вразливі місця;
• використовувати в якості допомоги будь-який доступний предмет.

Як пишуть численні підручники, «Крав-Мага» допомагає спочатку позбутися безпосередньої небезпеки, запобігти подальшим агресивним діям, а потім – нейтралізувати нападника.

Призначення «Крав-Мага» – допомогти людині вижити. Саме тому до неї увійшли тільки і лише ті прийоми, ефективне застосування яких перевірено на практиці реальному житті. Система, яку ми сьогодні пропонуємо до уваги – це система ретельно відібраних Володимиром Баталовим комплексів, які здатні допомогти захистити себе і найдорожчих людей. Захистити – і знешкодити загрозу.

Додам лише, що досягнути значного ефекту у тренуваннях можливо лише за умови відносної «реальності» змодельованих безпекових ситуацій, які свого часу були ретельно вивчені та опрацьовані фахівцями з військової, поліцейської чи «цивільної» «Крав-Мага». А також – під безпосереднім наглядом досвідченого майстра.

Отже, знайомтесь.
Інструктор Володимир Баталов.

v.batalov777@gmail.com

http://www.krav.com.ua/

Андрій Галат, спеціально для Інформаційно-аналітичного центру

 

 

 

«Укроборонпром» відновить військовий флот України

 

Наші-ВМС-3

Підприємства Херсонської та Миколаївської областей у кооперації з ДК «Укроборонпром» стануть центром відродження військово-морського флоту України. Сторони також посилять обмін науково-технічним та виробничим потенціалом в рамках виконання програми імпортозаміщення комплектуючих для вітчизняного ВПК на заміну російським. Про це йдеться у Меморандумі про розширення співпраці ДК «Укроборонпром» з підприємствами Херсонської та Миколаївської областей у рамках виконання державного оборонного замовлення та програм соціально-економічного розвитку, який сторони підписали 30 квітня. «Херсонщина та Миколаївщина – регіони, які стануть опорними у відродженні українського флоту. Тут багато фахівців, які знаються на кораблебудуванні, в них це закладено майже на генетичному рівні. І ми маємо повністю використати цей потенціал, аби мати можливість, за необхідності, дати відсіч будь-якій агресії», – заявив Генеральний директор ДК «Укроборонпром» Роман Романов. Співпраця Концерну і підприємств регіону збільшить його інвестиційну привабливість, допоможе створити нові робочі місця та забезпечить додаткові надходження до державного й місцевого бюджетів. «Сьогодні дуже важливо об‘єднати виробничі зусилля Херсонської та Миколаївськоі областей. Ми повинні продемонструвати всій Україні нашу єдність та готовність допомогти нашому війську в боротьбі за свою державу», – зазначив губернатор Херсонської області Андрій Путілов. У свою чергу, Губернатор Миколаївської області Вадим Меріков зазначив, що, завдяки проекту, ініційованому «Укроборонпромом», підприємства півдня отримають нові замовлення. «Це не лише покращення економіки, а й робота на спільну справу – оборону України», – підкреслив він. Нагадаємо, що «Укроборонпром» поглиблює співпрацю з українськими підприємствами, посилюючи внутрішню кооперацію вітчизняних виробників.

За інформацією прес-служби ДК «Укроборонпром»

 

 

 

Хто і як воював разом з українцями на спільному фронті поневолених народів

 

Проти України-1

Щойно, вивчаючи документи періоду Другої світової війни з галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України, натрапив на матеріали про те, як у складі Української повстанської армії воювали представники різних національностей. Не без цікавості гортав пожовклі листівки – оригінали й копії – із закликами до узбеків, грузинів, вірменів, росіян, чеченців, башкирів, інших народів Азії та Сибіру переходити до лав УПА і спільно боротися проти московсько-більшовицьких та гітлерівських загарбників.

Про те, що у складі УПА воювали представники різних національностей, мені було відомо й раніше. Цій темі вже присвячено низку досліджень. Проте сьогодні в умовах російської агресії проти України ці матеріали сприймаються зовсім по-іншому, ніж, скажімо, п’ять чи двадцять п’ять років тому. Заклики до народів світу, які борці за незалежність України писали понад сімдесят років тому у волинських лісах, навдивовижу актуальні й нині. Понад те, вони й досі не дають спокою кремлівському керівництву, яке вкотре, тепер уже до 70-річчя Перемоги над нацизмом, намагається очорнити учасників визвольного руху українського народу того періоду.

Та звинувачення українських патріотів у «махровому націоналізмі» і ненависті до всього неукраїнського розбиваються об факти, яких не хоче помічати російська пропаганда. Напевне, для ідеологів «русского мира» важко збагнути, як в Українській Повстанській Армії під одним прапором уживалися й воювали українці, росіяни, грузини, вірмени, узбеки, литовці, осетини, мадяри та представники інших національностей. Не дивно, що їм не зрозуміти, чому й зараз проти агресивної політики Росії спільно виступають майже всі країни Європи і світу.

Та повернімося до історії, до документів з архіву Служби зовнішньої розвідки України. Деякі, подібні ним, уже зустрічалися й цитувалися раніше, проте є й оригінальні, які стануть ще одним аргументом для розвінчання закостенілих радянських міфів.

Під час вивчення доповідей, рапортів, листів, зведень за підписами керівників підрозділів НКДБ чи командирів радянських партизанських загонів стосовно формувань УПА звернув увагу, що у текстах вряди-годи згадується, що у їх складі діяли окремі загони з представників різних національностей. Так, у листі, датованому 16 грудня 1943 року, на ім’я народного комісара державної безпеки УРСР комісара держбезпеки Савченка, підписаному начальником 4 управління НКДБ СРСР комісаром держбезпеки 3 рангу Судоплатовим, з-поміж іншого зазначається: «Близ с. Барсуки Вышгородского р-на размещается бандеровская сотня, скомплектованная из военнопленных узбеков. В этой сотне, а также в других частях УПА, недавно проводилась запись в кавалерию…» (Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України (далі – ГДА СЗР України), ф. 1, спр. 7088, т.1, витяг з арк. 102).

В іншій довідці від 19 лютого 1944 року зазначається: «Командир партизанского соединения т. Сабуров сообщил, что агентурным путем, а равно и показаниями пленных, арестованных и перешедших на нашу сторону бойцов УПА, установлено, что в личном составе УПА имеется 40% лиц восточных национальностей – ингуши, осетины, черкесы, турки, русские. Украинские националисты составляют ядро УПА. Среди военнопленных Кр. Армии разных национальностей ОУНовцы проводят работу в направлении объединения этих национальностей под руководством ОУН» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1, витяг з арк. 191).

У дослідженнях науковців зазначається, що першим національним підрозділом УПА був відділ узбеків, створений ще в середині 1943 року. Майже одночасно виникли курінь грузинів та сотня кубанських козаків. Трішки пізніше на Волині постав курінь азербайджанців. На початок 1944 року, як свідчать учасники національно-визвольного руху, до складу УПА входили близько 50 українських куренів та 15 куренів національних. За деякими підрахунками, чисельність УПА на той час становила близько 100 тисяч осіб, з них 80 тисяч – українців та 20 тисяч – представників інших народів. Крім цього, зустрічаються згадки про те, що влітку – восени 1944 року підрозділи кримських татар, калмиків, чеченців, грузин і азербайджанців вирушили у рейди на схід України.

Окрім представників зазначених народів до УПА приєднувалися й французи, серби, хорвати, мадяри, італійці і навіть німці, що тікали з фронту, дезертирували й намагалися за допомогою повстанців якнайшвидше переправитися до себе на батьківщину. Значну повагу серед бійців і командного складу УПА мали лікарі-євреї, про що збереглося немало свідчень.

Цікавою є історія про бельгійця Альберта Газенбрукса, який був диктором підпільної короткохвильової радіостанції і вів мовлення англійською та французькою. Розпочиналося воно завжди такими словами: «Ви чуєте голос вільної і незалежної України!» Радіостанція працювала у селі Ямельниця (нині Сколівський район Львівської області) з 1943 по 1945 рік, аж до моменту, доки у квітні 1945-го війська НКВД закидали гранатами криївку, звідки велося мовлення, прямо під час ефіру. Частина працівників радіостанції загинула, а важкопораненого Альберта Газенбрукса схопили і згодом засудили до 10 років таборів за участь в УПА.

В архіві СЗР України зберігається документ, підписаний 19 березня 1944 року Судоплатовим, у якому зазначається: «В составе «УПА» имелась группа мадьяр около 100 человек, избежавшая пленения Красной Армии. Часть этих мадьяр носит офицерскую форму Венгерской армии. Это обстоятельство видимо использовано для распространения слухов о приезде в штаб «УПА» в декабре 1943 г. под видом венгров представителей Англии и Америки» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1,витяг з арк. 212).

Напевне присутність такої кількості представників інших народів в УПА стало поштовхом до проведення Першої Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії. Вона відбулася 21-22 листопада 1943 року в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині. У звіті про цю подію зазначається, що в роботі конференції взяли участь 39 делегатів від 13 національностей: 6 грузинів, 6 азербайджанців, 5 узбеків, 5 українців, 4 вірменина, 4 татарина, 2 білоруси, 2 осетини, казах, черкес, кабардинець, чуваш, башкир.

Спершу учасники хвилиною мовчання вшанували пам’ять борців усіх поневолених народів, що загинули у боротьбі за національну незалежність. А потім після низки доповідей і обговорень політичної ситуації зійшлися на необхідності створення спільного фронту для «боротьби за національне визволення з-під гніту сталінських і гітлерівських завойовників» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1, арк. 359арк. 360).

Такими закликами пронизані усі подальші матеріали, відозви і листівки, що поширювала УПА. Найпростішим і найефективнішим методом доведення своєї позиції і залучення представників решти націй до участі в спільному фронті були саме листівки. В архіві СЗР України знайдено низку таких матеріалів, які свого часу потрапляли до рук членів розвідувальних груп радянських органів держбезпеки і партизанських загонів, що діяли в тилу ворога і збирали інформацію про ситуацію на окупованих територіях. Адресувалися вони представникам певних національностей: «Росіяни!», «Вірмени та інші народи Кавказу!», «Грузини!», «Узбеки, казахи, туркмени, таджики, башкири, татари, народи Уралу, Волги і Сибіру, народи Азії!» А пізніше, у 1945-1946 роках, зустрічаються листівки зі зверненнями до народів Європи – «Поляки!», «Чехи! Словаки! Солдати!».

До представників кожного з народів автори листівок знаходили свої слова, враховували історичні особливості їхнього розвитку, намагалися нагадати про трагічні сторінки минулого, зачепити за живе, достукатися до серця, пройняти усвідомленням необхідності боротьби проти поневолювачів. Тексти зазвичай виконували російською мовою, а згодом стали перекладати мовами тих, до кого зверталися. Так, у зверненні до народів Середньої Азії і Сибіру зазначається: «Война, в которую вовлекла вас Москва, ведется за империалистические интересы. Москва и Берлин спорят между собой о том, кому из них вас грабить. Империалистическая Москва целыми веками грабила у вас ваш хлеб, ваше железо, ваш уголь, ваш скот, ваш хлопок, а во время войны брала с вас подать крови: ваших сыновей и отцов на фронт…» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.2, арк. 180).

А грузинам адресовані такі слова: «Грузины! Потомки героического народа Кавказа! На протяжении веков вы мужественно вели борьбу с турецкими и российскими захватчиками. Кровавые жертвы понесли вы, защищая свою свободу и свое собственное государство… Украинский народ – это верный ваш союзник в борьбе с империалистами. Мы ведем борьбу за самостоятельное украинское государство, как и вы за свою самостоятельную Грузию. Мы приглашаем вас к общему выступлению против общих врагов…» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.1, арк. 47арк. 47зв.).

Знайдено особливі слова й для росіян: «Сегодня русский народ очутился на перекрестке дорог. Куда идти? Где искать решения национального вопроса? Вернуться ли к форме старой царской России? Невозможно! Колеса истории не повернуть обратно! Поддерживать ли обанкротившийся коммунизм? Тоже не приведет ни к чему! В массах идея коммунизма умерла…Только дружеское гармоничное сожительство самостоятельных государств прекратит империалистическое кровопролитие и создаст условия мирного экономического прогресса. Только в таких условиях возможно возрождение русского национального духа государства» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.1, арк. 45арк. 45зв.).

Ця листівка, написана сімдесят років тому, у червні 1943 року, актуальна і нині. У ній немає ні образ, ні погроз, ні зверхності. Жодного поганого слова на адресу росіян.  Це при тому, що під час війни можна було негайно почати мститись народам-поневолювачам, одним з яких українські націоналісти вважали народ російський, Понад те, командування УПА рішуче відмовилося від яскраво вираженої антиросійської політики. Навпаки, використовувало найменший шанс залучити до своїх лав росіян, які не були задоволені радянською владою і тим паче новим порядком німецьких окупантів. При цьому автори листівок постійно апелюють до патріотизму і почуттів національної гідності проти спільного ворога – гітлерівського й московсько-більшовицького імперіалізму.

Звісно, не все в історії та ідеології УПА було суцільним позитивом, правильним і красивим. Я не прибічник того, аби вдаватися до крайнощів, когось оббілювати чи використовувати лише рожевий колір для зображення дійсності. Сувора реальність писалася різними барвами: і білими, і чорними і криваво-червоними. Водночас, говорячи про національну політику УПА і спираючись при цьому на документи з архівів спецслужб, важко не погодитись, що вона ґрунтувалася на повазі до інших народів, що в принципі завжди було властиво українцям.

А ще перед обличчям нової агресії ми маємо частіше звертатися до історії, робити правильні висновки, брати на озброєння апробовані методи і вчитися з помилок предків задля побудови справді сильної України.

Олександр Скрипник,
радник Голови Служби зовнішньої розвідки України
«Україна молода», 21.04.2015

 


 

Україна – найперспективніша країна у світі
Президент-1-мах

Президент Петро Порошенко відкрив Міжнародну конференцію на підтримку реформ в Україні, яка проходить сьогодні у Києві. Звертаючись до учасників конференції, Глава держави наголосив: «Ваша солідарність є ключем до вирішення наших нинішніх труднощів, а також майбутнього України, яку ми бачимо повністю інтегрованим, економічно динамічним і продуктивним членом європейської сім’ї народів».

Президент відзначив, що Україна продовжує послідовно рухатися на шляху європейської інтеграції та впровадження реформ в усіх сферах суспільного, політичного та економічного життя. «Кожен день триває боротьба на два фронти – один, це боротьба за збереження нашої свободи і територіальної цілісності; інший, боротьба, щоб вижити економічно, викорінити корупцію і провести всеосяжні, і навіть дуже болючі реформи, щоб зробити нову Україну», – сказав Петро Порошенко.

Незважаючи на те, що Україна, як і раніше, перебуває під загрозою війни, зазначив Президент,- «ми сповнені рішучості зробити прорив і рухатися до своєї мети». «Деолігархізація, демонополізація, дерегулювання і децентралізація, а також боротьба з корупцією є основними можливостями для наших реформ», – сказав Глава держави.

«Наша мета полягає в тому, щоб побудувати і забезпечити незворотність системи, яка гарантує демократію, права і свободи людини; політичну систему, яка дотримується стандартів європейської політичної культури», – сказав Президент.

Президент наголосив, що Україна послідовно рухається у фарватері Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Президент поінформував учасників про діяльність Національної Ради реформ, яка координує реформи та діяльність в цьому напрямку всіх трьох гілок влади за участю громадянського суспільства: «Ми створили ефективну команду реформ. Я пишаюся тим, що уряд складається з багатьох реформаторських професіоналів, які змінюють країну в напрямку найкращих світових стандартів», – наголосив Петро Порошенко.

Окрему увагу Глава держави звернув на боротьбу з корупцією, яка, за його словами, залишається головним пріоритетом. Він повідомив, що Національне бюро по боротьбі з корупцією, яке було створено відповідно до найкращих міжнародних стандартів, вже розпочало свою роботу. При цьому Президент наголосив на тому, що робота Бюро значною мірою орієнтована на відновлення довіри до України в очах українського суспільства та іноземних інвесторів.

«Ми прагнемо запровадити нові правила гри. Україна потребує інвестицій, щоб створювати і розвивати свій величезний потенціал – потенціал, яким так довго нехтували. Нам потрібні інвестиції щоб відновити нашу економіку і почати стійке зростання – зростання, яке не тільки модернізує Україну, а яке буде вигідно й для інвесторів в Україні», – зазначив Президент.

Говорячи про потенціал України, Глава держави наголосив, що сьогодні Україна є одним з найперспективніших місць для інвестицій. «Хоча ми маємо справу з військовою агресією на сході, нам вдалося довести площу нестабільності до 7% території України, включаючи Крим. І нам вдається тримати ситуацію під контролем», – сказав Президент.

Наприкінці свого виступу Глава держави звернувся до присутніх із закликом вірити в Україну і підтримувати її. «Будь ласка, повірте в Україну і приєднуйтесь до нас в цьому історичному процесі», – сказав Петро Порошенко.

Міжнародна конференцію на підтрімку реформ в Україні, яка проходить сьогодні у Києві, спрямована на мобілізацію і збільшення підтримки України. В її роботі беруть участь більше 500 іноземних інвесторів, представників бізнесу та урядових структур з 56 країн світу.

 

http://mediarnbo.org/2015/04/28/prezident-ukrayina-nayperspektivnisha-krayina-u-sviti/

 

 

 

Україна – НАТО: чергова Угода про співробітництво

Прапори Україна-НАТО-21112

За повідомленням прес-служби МОУ, 27 квітня 2015 року у Штаб-квартирі НАТО в Брюсселі підписано Угоду про співробітництво у сфері підтримки між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з підтримки та постачання.

Від української сторони за дорученням Кабінету Міністрів України Угоду підписав Глава Місії України при НАТО, Посол І.Долгов, від НАТО — Генеральний менеджер Агенції НАТО з підтримки та постачання М.Лайден.

Як поінформувала Місія України при НАТО, підписання цієї міжнародної Угоди розширює нормативно-правові рамки практичного співробітництва з Альянсом, зокрема щодо реалізації новостворених Трастових фондів НАТО на підтримку України з фізичної реабілітації (протезування) військовослужбовців та з реформування систем логістики і стандартизації ЗС України. Крім того, завдяки Угоді буде спрощено процедуру започаткування та реалізації нових спільних проектів.

Угодою відкриваються широкі можливості для участі України в економічно вигідних багатонаціональних проектах Альянсу (Партнерствах з підтримки тощо) з логістичного забезпечення військ, а також з питань розробки, виробництва, закупівель, модернізації, зберігання та утилізації предметів військового призначення.

 

 

«УКРОБОРОНПРОМ» розпочинає конкурс на посади керівників підприємств

ЛОГО-Укроборонпром-1

Практика підбору персоналу через відкритий конкурс не нова для Державного концерну «Укроборонпром» – наприкінці січня у Концерні почав працювати відкритий кадровий резерв, який допоміг зібрати більш ніж 400 резюме від фахівців різних галузей. Тому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб’єктів господарювання» (зі змінами та доповненнями) оголошено публічний конкурс на заміщення вакантних керівних посад на підприємствах Концерну.

«Сьогодні, коли в країні йде війна, оборонно-промисловий комплекс потребує рішучих та патріотичних керівників, які здатні швидко реагувати на виклики часу та відновити обороноздатність держави», – зазначив Генеральний директор концерну Роман Романов.

Більшість військово-промислових підприємств України протягом 20 років штучно знищувались, але їхній потенціал здатен вивести вітчизняний ОПК на передову  світового ринку озброєння та військової техніки. Проте це неможливо зробити без ефективних менеджерів на керівних посадах.

Як повідомив офіційний сайт Концерну, «Укроборонпром» закликає до співпраці амбітних, досвідчених та кваліфікованих управлінців. Загальні вимоги до кандидатів, що хочуть взяти участь у конкурсі, – повна вища освіта та успішний досвід управління підприємством. У свою чергу післядипломна освіта і знання англійської мови стануть додатковими перевагами при визначенні переможців конкурсу.

 

 

Криваві гроші війни, або чому АТО – це надовго?

1358371

Пам’яті чергової заяви ВР про агресію Російської Федерації присвячується.

Крайню заяву ВРУ «Про гідну відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» (№ 2332) було підписано учора, 27.04.2015 р.

Ймовірно, це сталося через те, що попередні постанови давали не таку «гідну відсіч»… Мова «Про Звернення ВРУ до ООН, ЄП, ПАРЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором» від 27.01.2015 р. та про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької й Луганської областей тимчасово окупованими територіями від 25 березня 2015 р.

Чи змінилося щось у стосунках з агресором та окупованими територіями після схвалення чергових заяв? За своєю силою ці постанови є політичними документами та носять декларативний характер, тобто не містять норм прямої дії. Їх ухвалення нічого не змінює ні на війні, ні у господарській, ні у правозастосовчій практиці, а лише дає політичну оцінку ситуації. Отже… не змінює нічого.

Далі розглянемо уважніше саме господарську складову відносин Україна-ЛДНР, оскільки саме вона є самою непублічною на цей час.

На окупованій території Донбасу наразі проживають близько 3 млн. осіб та зосереджено до 20% промислового потенціалу України. Енергетика, промисловість та транспорт інтегровані в економіку України. Це великий споживчий та промисловий ринки.

Де факто, економічні стосунки з ЛДНР ніколи не припинялися. Лінію фронту перетинали і перетинають як люди, так і товари. При цьому «побори» до структур ЛДНР платять абсолютно всі суб’єкти, що знаходяться на окупованій території: від ДТЕК до копанки. В них просто немає вибору. Навіть якщо підприємство перереєєструвалося в Україні – воно платить ще й місцевим хазяївам. Тому на практиці абсолютно УВЕСЬ бізнес на території псевдореспублік на даний час фінансує діяльність бойовиків.

Це факт, на який ми не можемо вплинути, оскільки суверенітет України в ЛДНР не діє. Тому давайте з’ясуємо, чому навіть за умов подвійного оподаткування та хаотичних поборів, на лінії розмежування з ЛДНР стоять черги з фур, що шукають найменшої можливості потрапити до бойовиків і назад.

12

І справа не лише в тому, що Донецьку та Луганську потрібні харчі. Торгувати з Донецьком ризиковано, мутно і… вигідно. Настільки вигідно, що є люди, які зацікавлені в продовженні мутного статусу: «ані війни, ані миру». Саме для збереження схем збагачення на ухиленні від оподаткування. Головна «тема» – прихований від оподаткування прибуток.

Схема працює наступним чином. Як правило, виробник з України продає свій товар дистрибутору, який також має українську реєстрацію та працює легально. Дистрибутор знаходить покупця на окупованих територіях. Зазвичай, дистрибутор і покупець пов’язані через одних й тих самих фізичних осіб.

Укладається угода на поставку продукції, бажано з відтермінуванням оплати поставленого товару. Товар з документами та товарно-транспортними накладними їде до ЛДНР. Все легально, підстав відмовити у перетині лінії розмежування немає, окрім особливого режиму в зоні АТО, про який йтиметься нижче.

Покупець отримує товар, продає його з неймовірною націнкою до середньої роздрібної вартості товару в Україні – тобто приблизно у 30% та ще й виключно за готівку, оскільки українська банкова система в ЛДНР не працює. Уся націнка прихована від фіскалів. Тому вже на цьому етапі Покупець отримує приблизно 40 % неоподатковуваного прибутку від вартості товару. Навіть за відкатів на війну для терористів такий бізнес залишається золотим.

Існує можливість і для більш грубих, але ще прибутковіших оборудок. При наближенні термінів оплати Покупець звертається до штабу АТО (СБУ) й легально отримує документ, що підтверджує проведення АТО на території його реєстрації (господарської діяльності) і заявляє, що не може сплатити за отриманий товар, оскільки йде АТО. При цьому уся готівка залишається у Покупця. Звідси стільки повідомлень про затримання кур’єрів з грошима, що прямують з готівкою зі «стрьомної» ЛДНР в Україну.

Окремо стоїть питання відшкодування НДС при зовнішньоекономічних операціях. На території ЛДНР знаходяться виробництва низки найбільших експортерів України: Алчевський металургійний, АВК тощо. Що робити, якщо експорт здійснюється до Росії, митницю ми не контролюємо, а документи оформлюємо на території, підконтрольній Києву? Як прослідкувати, що товар перетнув державний кордон?

Чому в ЛДНР така неймовірна націнка? Плата за ризик – так, безумовно. Але, окрім іншого, система доправлення вантажів на окуповані території запрограмована на виникнення дефіциту. Особливий режим у районі проведення антитерористичної операції запроваджує Закон «Про боротьбу з тероризмом» (ст.14). Відповідно до ч. 4 цієї статті, «перебування в  районі  проведення  АТО осіб,  які не залучені до її проведення,  допускається  з  дозволу керівника оперативного штабу». У нашому випадку – це штаб АТО. Частиною цього режиму є також «Тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей». Відповідно до нього перевізник повинен мати ще й «дозвіл» не проїзд встановленого зразка, який видається однією з чотирьох координаційних груп в зоні АТО. Діяльність цих груп підпорядкована Координаційному центру при штабі АТО, який складається виключно з силовиків.

Керівництво АТО для проведення «відсіву» претендентів має у своєму розпорядженні підстави на вибір:

1)    наявна інформація правоохоронних органів про можливість використання такого товару у злочинних цілях та/або використання такого товару терористичними організаціями на неконтрольованій території;

2)    наявна інформація про порушення отримувачем та/або постачальником вантажу (товару) вимог податкового та/або митного законодавства;

3)    наявна інформація про використання коштів за поставлений товар з метою фінансування тероризму;

4)    наявність інформації про причетність власника або отримувача товару до терористичної організації.

Підкреслю, що усі ці підстави є оціночними, до того ж їх неможливо перевірити. Пам’ятаєте, що абсолютно всі в ЛДНР фінансують бойовиків та псевдореспубліки? Пам’ятаєте, що ніхто не платить податків з кінцевої ціни продажу?

Власне, це все… Нічого кращого для створення дефіциту та черг бажаючих отримати жаданний дозвіл, годі й уявити. Не важливо, хто прийматиме рішення: генерал СБУ чи архистратиг Гавриїл, – корупційною є сама схема. Корупціонерами є усі, хто в ній задіяний.

У підсумку маємо таке:

  1. Побори, зібрані на території ЛДНР, використовуються для подальшого фінансування власне ЛДНР.
  2. З операцій, проведених на окупованій території Донбасу податки в бюджет України не сплачуються.
  3. При перетині «лінії розмежування» створено легальні корупційні схеми.

Найнеприємніше, що йдеться про схеми з мільярдними оборудками. Отримані кошти, наче наркотик, отруюють відразу увесь організм держави: правоохоронців, фіскалів, урядовців та парламентарів. Тих самих урядовців і парламентарів, яких ми обрали рік тому й матимемо нагоду змінити лише за чотири роки. Виникає риторичне запитання: скільки місяців потрібно вести АТО за сьогоднішими правилами, щоб корупція поглинула усю державну систему України?

 

Володимир Полевий,

експерт з національної безпеки Інформаційно-аналітичного центру

 

 

«Ядерна загроза» РФ або кому Путін зібрався показувати «кузькину мать»

Где Россия - там слезы и смерть

Ми вже повідомляли про те, що простежуються певні тенденції з боку Росії щодо ймовірного завезення до окупованого Криму ядерного озброєння. Подібні дії країни-агресора не можуть залишитися непоміченими. Не зайвим було б відмітити, що зброя масового знищення у будь-якому випадку є фактором не лише підвищеної небезпеки у мирний час, але й досить дестабілізуючим у час, коли проти України ведеться неоголошена війна, а анексована територія використовується, чи може бути використана у якості плацдарму для тих чи інших агресивних дій.

Отже, за оперативними даними 23 квітня в генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону пролунав тривожний дзвінок. За словами того, хто телефонував, який зі зрозумілих причин побажав залишитися невідомим через залізничну станцію м.Ростова імовірно в бік Кримського півострова прослідувало кілька вагонів зі знаком «Ядерна небезпека». За словами жителів півострова, подібні вантажі неодноразово були помічені на території окупованої автономної республіки.

Таким чином, військові експерти не виключають можливості транспортування військовими РФ на Кримський півострів ядерних боєголовок для пересувних ракетних комплексів.

Зрозуміло, що ймовірна присутність російської ядерної зброї в Криму, як свого часу радянської – на Кубі, може становити потенційну загрозу не тільки Україні, яку, згідно з міжнародними домовленостями Росія повинна захищати, що сьогодні виглядає частиною театру абсурду. Така ситуація може стати загрозою також і Європі, частині країн Близького і Середнього Сходу.

Якщо російський вантаж насправді є ядерним озброєнням – з ким же уряд РФ зібрався воювати з її використанням?! З Україною, яка добровільно від такої зброї відмовилася в обмін на гарантії безпеки, які, до речі, сьогодні є досить непевними? Але в такому випадку постраждає не тільки «Київська хунта» але й «исконно русские» жителі так званих ЛНР і ДНР, яких Володимир Володимирович намагається «захищати». Цікаво, що з приводу такого «захисту» скажуть жителі Луганської та Донецької псевдореспублік?

А як загроза спрямована до країн, де на думку Путіна «утискають права росіян», зокрема, наприклад, до тієї ж Туреччини, де Російська Імперія споконвіку цікавиться  територіями, які сьогодні належать курдам, або до Ірану, де, незважаючи на зовні дружні відносини, комуністична партія все ж таки знаходиться в підпіллі? Згадуючи збройне захоплення Криму, агресію Росії щодо Грузії і т.ін., подібні сценарії вже не здаються вигадками хворобливої уяви.

Нам залишається тільки гадати, хто може стати потенційною жертвою надалі. Приклад збитого малайзійського пасажирського «боїнга», на жаль, змушує загадати «мавпу з гранатою»… Бо ж наразі невідомо, що саме спаде на думку «великому збирачеві російських земель». А ми тим часом продовжуємо чекати, коли «великі світу цього», сидячи у комфортабельних кріслах вкотре висловлять «крайню заклопотаність».

 

Андрій Галат, Костянтин Кіненко,

Спеціально для Інформаційно-аналітичного центру.



Создан 07 мая 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником