Стенограма 2010 - частина2

 

Стенограма 2010 - частина2

щось часто зависає в одному очерку, тому поділив на два і додав свіжі події



 

 

 

З Новим роком! Новим щастям!

новий рік - україна - щастя


Вітаю усіх усіх усіх друзів з Новим роком і новим щастям, Бо щастя старим не буває!
Бажаю усім чоловікам, щоб їх кохані були ще більш звабливі за снігуроньку, а всім жінкам бажаю бути не менш звабливими для своїх коханих за снігуроньку!
А дідуля Мороз потрібен тільки діткам, а ми такими не є.
Щастя! Здоров*я! Любові! Успіхів! А все інше - за індивідуальним замовленням!

І привітання від Жоржа Дикого

ТОСТ «IN VINO VERITAS»

Вип’ємо за удачу!
Поки в житті я щось значу,
Поки у тілі є сила
І ти мене запросила...

Вип’ємо за майбутнє!
Буде воно незабутнє.
Буде воно чи ні -
Кожен шука у вині.

Вип’ємо за кохання!
Скінчено вже вінчання,
Скінчено всі думки -
Час пакувати сумки.

Вип’єм, щоб нас пам’ятали!
Щоб і за нами питали...
Щоби морок світів
Пломінь душі освітив.

-----------------------
in vino veritas - лат.: істина у вині

 

 

 Співтовариство: Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 28.12.10, 14:08

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Програма "Авангард іде!"

партія - програма - україна

Програма "Авангард іде!"

Добробут народу та велич України - понад усе!


"Авангард іде!" - партія, яка бореться за добробут громадян і велич України. "Авангард іде!" стає на захист знедолених та обкрадених, які на своїх плечах перенесли всі тяготи грабіжницької приватизації та недолугих реформ у результаті яких ціни стали європейськими, а пенсії та зарплати - афро-совєтськими.
Ми забезпечимо: безподаткове виробництво, безплатне медичне обслуговування та освіту, кількакратне зростання пенсій та зарплат, зростання кількості робочих місць, зменшення пенсійного віку, законність, справедливість і порядок.

І. Економічний прорив у розвитку промисловості, сільського господарства, малого і середнього підприємництва можливий, лише ліквідувавши податкове ярмо виробництва, для чого пропонуємо:

1. Ліквідувати всі основні податки на етапі виробництва продукції (товару) та послуг.
2. Для функціонування державної системи вводиться валова державна надбавка (ВДН) на реалізацію товарів як кінцевого продукту товарів і послуг.
3. Щоби сумарна величина ВДН дорівнювала величині запланованого бюджету держави. Наприклад, для розрахунку взято статистичні дані докризового 2008 року:
а) обсяг реалізованої продукції становив А реал. = 3014742 млн грн (основні показники розвитку підприємств);
б) бюджет - дохідна частина А бюдж = 297 893 млн грн;
в) відрахування на соціальні заходи А від. соц. = 62 795 млн. грн. (операційні витрати з реалізованої продукції (робіт, послуг);
г) величина ПДВ - А пдв = 92 082 млн грн;
д) податок з прибутку (данині відсутні) взято приблизно А под. приб. = 50 млрд грн;
є) сумарний податок, стягнений з товарів і послуг у 2008 р., становить: А сум. = А від. соц. + А пдв + А под. приб. = 62 795 + 92 082 + 50 000 = 204 877 млн грн;
е) обсяг реалізованої продукції (нетто) у 2008 р. становив: А нетто = А реал - А сум. =   3014742 - 204 877 = 2 809 865 млн грн;
ж) валова державна надбавка (ВДН) у відсотках за даними 2008 р. становить: ВДН = А бюдж : А нетто х 100 = 297 893 : 2 809 865 х 100 = 10,6%.

Отже, для забезпечення функціонування державного механізму необхідно на обсяг реалізованої продукції (послуг) нетто ввести 10,6% ВДН, і вартість продукції збільшиться на цю бюджетну частку та становитиме всього 110,6 %.
Для повного забезпечення задекларованих вище потреб ВДН наближено становитиме 15-20 %, що не буде тягарем для економіки, а її бурхливим розвитком.

4. ВДН після реалізації продукції зразу перераховується в держбюджет, а там він перерозподіляється між відповідними фондами, затвердженими Верховною Радою України.
5. Крім основного ВДН має діяти податок на розкіш; митний податок; податок на довготермінову орендну плату за (землю, держпідприємства); податок з використання надр; прогресивний податок із заробітної плати, яка перевищує 3-5-кратний розмір середньої зарплати в Україні.
6. Прибуткову, високоефективну промисловість, у тому числі горілчановиноробну та тютюнову галузі націоналізувати.
7. Ліквідувати податкову адміністрацію та податкову міліцію. За стеженням сплати податків, собівартості продукції та послуг діятиме Комітет цін (КЦ).

За таких умов змінюється мотивація праці владних структур усіх рівнів, які зацікавлені в наповнені свого бюджету автоматично будуть залежати від виробництва та реалізації продукції. Що більше виробленої та реалізованої продукції, то більші надходження в бюджет усіх рівнів.
Усе це стимулюватиме:
а) ліквідації тіньової економіки (40%) та зарплати в „конвертах";
б) росту прошарку населення із середніми доходами - добробуту народу;
б) залучення власних коштів для розвитку виробництва;
в) різкому росту виробництва;
г) зростанню купівельної здатності населення;
ґ) спрощенню системи оподаткування;
д) розвиткові малого і середнього підприємництва;
є) ліквідації безробіття;
є) мінімізації посередницьких послуг;
ж) росту позитивного психологічного клімату на виробництві тощо.
9. Банки мають працювати із змішаним статутним капіталом, причому державна його частка має становити понад 50%, це дозволить зменшувати відсотки за кредити, тим самим стимулюватиме ріст виробництва та малого й середнього бізнесу. Банки мають заробляти кошти за рахунок довготермінового кредитування виробництва, сільського господарства, а не короткотермінові кредити на зразок „купи-продай".

II. Сільське господарство. Стоїмо за повернення всіх захоплених земель українського народу.

2.1. Вимагаємо проведення референдум про заборону продажу землі до того часу, поки наші селяни не будуть жити (заробляти) стільки, скільки їх зарубіжні колеги.
2.2. Держава скуповуватиме землю в тих, хто їх продає (за ринковими цінами), а потім віддаватиме її в довготермінову оренду.
2.3. Держава максимально проводитиме закупівлі для держрезерву і експортно-імпортних операцій, спекулятивні трейдерські п'явки будуть ліквідовані.

III.   Поборемо спрут корупції. Духовність, патріотизм та професійність - критерії чиновника, ми проти зайняття посад за партійною принципом.

3.1. Ми за повну люстрацію державних службовців на їхню причетність до комерційних структур, злочинних угруповань тощо. Кожен чиновник і його родина має подавати декларацію про прибутки та видатки.
3.2. Державний (бюрократичний) апарат, як центр корупції, має бути скорочений в 3-5 рази. Стандарти праці і побуту силових структур будуть доведені до середнього європейського рівня.

IV. Нова форма управління державою - Абсолютне Народовладдя

Загальні зауваження.
Усі кандидати на виборні та посади в управі, судових та інших органах управління проходять перевірку Комітетом Народної Люстрації (КНЛ) відповідного населеного пункту.
Абсолютне народовладдя поділяється на такі гілки влади: Ради і Управи; Законотворчий (Верховна Рада) і Контрольний органи;

4.1. Органи управління взаємопов'язані у дві гілки влади: Ради та Управи. Наприклад, сільська Рада і сільська Управа; міська Рада та міська Управа, районна Рада та районна Управа тощо.
Сільську (міську) раду обирають мешканці відповідного села чи міста рівним, таємним, загальним, безпосереднім прямим голосуванням з-поміж постійних мешканців відповідного села чи міста.
Районну раду обирають сільські й міські ради, що підлягають відповідному районові з постійних мешканців даного району, і так доверху.
4.2. Рада, з-поміж себе, обирає Голову ради.
4.3. Голова відповідної Ради стає головою Управи тієї ж структури. Місцеві вибори проводяться через кожні 2,5-3 роки.

V. Національна та духовна політика.

5.1. Гарантується всім громадянам України, незалежно від етнічного походження, рівні політичні, соціальні та культурні права.
5.2. Виступаємо за пропорційне (на основі національного складу України) представництво всіх національностей та жіноцтва у виборних і владних структурах.

VI.  Питання інтелігенції. Стоїмо на необхідності перезавантаження політичної та економічної еліти. Вузькопартійні інтереси мають підпорядкуватися загальнодержавним.

VII. Соціальна політика. Заробітна платня та пенсії будуть підвищені до європейських за рахунок введення ВДН.

7.1. Виступаємо за справедливу ефективну пенсійну реформу.
7.2. Виступаємо за 8-ми годинний робочий день і 5-ти денну робочу неділю.
7.3. Категорично виступаємо проти підняття пенсійного віку для жінок, а, навпаки, пенсійний вік чоловіків поступово має бути знижений до 58 років.

VIII. Повернення заощаджень громадян України. Україна має документ від 30 жовтня 1991 р., в якому зазначено: Ощадбанк Російської Федерації уклав з Ощадбанком України міжбанківський кредит на 84,3 млрд рублів під сім відсотків річних. Офіційний курс долара США до рубля 30.10.1991 р. був: один долар дорівнював 56 копійок.
Якщо Російська Федерація відмовляється повернути борг, тоді Україна подає позов до міжнародного Гаазького суду, ми твердо переконані в позитивному рішенні Міжнародного Суду на користь України.

IX. Ліквідація безробіття. Введення ВДН дозволить самопрацевлаштуватися в малому і середньому бізнесі мільйонам громадян.

9.1. Вимагаємо створення робочих місць за рахунок широкомасштабних державних проектів: будівництва та облаштування Східного, Північного та Південного кордонів України для закриття міжнародних каналів нелегальної еміграції, контрабанди та наркобізнесу; будівництво протипаводкових споруд; спорудження торговельного порту в Криму; організація та розвиток різноманітних проектів типу "Силіконових долин" у різних регіонах; створення технопарків; розвиток науки і техніки, машинобудування, альтернативної енергетики тощо; виробництва конкурентоздатної продукції та технологій за рахунок надання кредитів під низькі банківські ставки 0,3 - 1%; стимулювання росту наукового потенціалу та закупівлі передових світових технології й патентів; широкого впровадження схем масового виробництва високоякісних товарів широкого вжитку.

X.  Здоров'я народу. Виступаємо за соціально-страхову медицину, за наближення медичних закладів до житла людей, для чого фінансування має проводитися знизу вгору (для медичних закладів біля житла людей направлятиметься - близько 70%, у райцентрах - близько 20%, в обласних центрах - близько 10% усіх коштів).

10.1.  Реформування медичного обслуговування українського населення проходитиме в два етапи:
а) час накопичення соціально-страхових внесків на персональні рахунку;
б) упровадження соціальної-страхової медицини.

10.2.  На першому етапі все українське населення буде користуватися безплатною медичною допомогою.
10.3.  Вимагаємо розширення профілактичних заходів захворювань та подолання соціальних хвороб: ВІЛ-інфекцію, туберкульоз, наркоманію, алкоголізм, зниження онкологічних та серцево-судинних захворювань.

XI. У галузі освіти вимагаємо щоб:

а) держава забезпечувала безплатне навчання доти, доки життєвий рівень народу не досягне стандартів передових країн Європи;
б) середня освіта була обов'язковою;
в) студенти одержували стипендію, яка дорівнює реальній вартості прожиткового мінімуму.

XII.  Соціальний захист. Виступаємо за:

а) повне соціальне забезпечення старості, на випадок хвороби та каліцтва;
б) поширення мережі лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку;
в) державну опіку над дітьми і молоддю, особливу опіку над безпритульними дітьми та дорослими до часу повної ліквідації цього ганебного явища;
г) всебічний гармонійний розвиток молодого покоління - моральний, розумовий та фізичний;
д) вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.

XIII.  Ціни на газ будуть знижені. Вартість газу для населення має бути знижено до реальної з урахуванням дешевого газу власного видобутку.
Промисловики (металургійна, хімічна...) мають самі закуповувати газ у ГАЗпрому Російської Федерації, розраховуватися за нього та сплачувати Україні за транзит.

XIV.  Боротьба з негативними явищами. В Україні алкоголізм (6 млн. алкоголіків), наркоманія (1 млн.) та СНІД (500 тис інфікованих) стали загрозою існування нашої Держави та вимирання її народу.

14.1. Алкоголь належить до: протоплазматичної отрути, психотропної зброї, одного з найсучасніших і найнебезпечніших видів наркотиків із психічною та фізичною залежністю.
14.2. Тільки висока свідомість народу може бути надійним заслоном проти алкоголізму, вживання наркотиків тощо. Потрібно відновити культурно-просвітницьку, патріотичну роботу серед народу. Залучити до цієї роботи громадськість, усе суспільство: священиків, інтелігенцію (вчителів, лікарів), ЗМІ. Створити ініціативні групи із свідомих українців в кожному селі, на кожній вулиці міста, містечка, селища для боротьби з алкоголізмом та наркоманією.

XV.  Енергетична безпека України. Масштабні спекуляції корупційно-мафіозних структур в Україні проходять навколо енергоносіїв, тому вимагаємо ліквідації всіх корупційно-мафіозних схем.

15.1. Україна володіє величезними енергетичними запасами. Розвідані запаси природного газу, без врахування сланцевого, становлять 40 трлн куб. м, його вистарчить нам на 700 років, а запаси газогідратів Чорного моря забезпечить нас газом понад 1500 років.
15.2. Наявні ресурси нафти в Україні - понад 1 млрд. 100 млн. тонн - це вистарчить на 360 років. Понад 300-400 років нам вистачає вугілля. У нас великі запаси біоенергетики.
15.3. Україна має 98 різновидів корисних копалин (із 120). У нас величезні запаси залізних руд та марганцевих руд, урану, титану, цирконію, гафнію та рідкісноземельних металів.

XVI. Засади державної та військової безпеки України.

Прийнявши позаблоковий статус Україні, необхідно:
а) негайно провести облаштування східного, північного та південного кордонів, щоб зупинити потоки наркотичних речовин, контрабанди, різних злочинних угрупувань, нелегалів;
б) забезпечити інформаційну безпеку українського простору.

16.1. Виходячи з позаблокового статусу України, нам необхідно:
а) мати потужні Збройні Сили України (ЗСУ) - гаранта української незалежності;
б) забезпечувати в повному обсязі першочергове фінансування ЗСУ;
в) виділяти щорічно потрібні кошти на розробку та оснащення ЗСУ новітньою військовою технікою;
г) негайно припинити бездумне, нічим не оправдане скорочення ЗСУ, а навпаки проводити їх збільшення, чого вимагає позаблоковий статус держави (позаблокова Швейцарія з 7,6 млн. населення має 9 бойових бригад (2 танкових, 4 піхотних і 3 альпійські), а Україна за 46 млн. населення моє лише 17 бойових бригад;
д) терміново провести якісне реформування ЗСУ;
є) негайно приступити до створення армії резервістів;
е) забезпечити конституційні права військовослужбовців, ветеранів ЗСУ та інших військових формувань.

16.2.  Оскільки держави-гаранти не виконують свої зобов'язання, взяті при ліквідації ядерної зброї, а деякі з них чинять тиск на Україну, не бажають вивести з України свої військові бази, тому слушними є вимоги Союзу офіцерів України, що ЗСУ мають мати сучасну ядерну зброю. Не можна в сучасному світі вести оборону держави і виступати з "дрючком" проти ядерних ракет. Україна, як позаблокова держава, повинна наполегливо й повсякчасно нагадувати РФ про необхідність виведення ЧФ РФ з української території.

XVII. Зовнішня політика.

Україна як центральноєвропейська держава тісно пов'язана на Заході з європейським, а на Сході - з азіатським регіонами, тому пріоритетними мають бути такі програмні засади:
а) упровадження євроатлантичної моделі розвитку;
б) підвищення рівня життєвих стандарти народу до рівня європейського;
в) партнерами мають бути передусім центральноєвропейські держави - Польща, Угорщина, Словенія, Румунія, а також Німеччина, Франція, Італія на Заході та держави-країни Балтії, Білорусь, Російської Федерації, Грузії, Молдови на Півночі, Сході та Півдні;
г) активної участі України у формуванні трансєвропейських транспортних коридорів;
д) послідовного відстоювання з нашими сусідами принципу мирного співіснування, визнання територіальної цілісності та незмінності кордонів, невтручання у внутрішні справи одне одного, відмова від економічного та інформаційного диктату і запровадження рівноправних економічних відносин, при вирішенні спірних питань дотримання норм міжнародного права...


Автор ідеї Євген Перепічка
грудень 2010 р.
м. Львів

Коментар Богдана Гордасевича: публікую цей цікавий як на мене документ-програму для обговорення, Бо мене найбільше дратує відсутність у теперішніх партіях якоїсь чіткої програми, подібної ось до цієї. Всі говорять гарні загальні фрази без якоїсь конкретики, про що я вже казав перед недавніми виборами. http://blog.i.ua/community/662/558662/
Я не з усім погоджуюсь з задекларованого тут, але погоджуюсь в головному - нам в Україні потрібно глобально міняти всю державну сферу управління! Не можна жити, як зараз, в ринкових умовах при соціалістичному законодавстві та обсолютно деструктивному державному управлінні країною совдепівського взірця. І я однозначно погоджуютсь з необхідністю повної ліквідації податкової системи у її теперішньому вигляді, коли податки не платтять, а їх нагло здирають без жодного контролю за подальшими витратами з боку отих нещасних платників податків. Тому я згоден з тою системою оподаткування, яку запропонував п. Євген Перепічка, який працює доцентом Львівської Політехніки і проштудіював масу праць по економіці різних країн.
Більш грунтовно я викладу свої думки потім, після обговорення цієї програми.

    підтримую в основному
    70%, 16 голосів
    не підтримую
    9%, 2 голоси
    маю свою програмну ідею
    22%, 5 голосів
    Мені байдуже
    0%, 0 голосів

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

nebosklon
1

28.12.10 14:29
Просте питання---ЯК?

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
2

28.12.10 14:33

Відповідь на [1] від nebosklon
Просте питання---ЯК?
Як? Так, як все в світі робиться!
Оприлюднюй ідею, пропагуй - і вона матеріалізується, якщо буде того варта.

Відповісти | з цитатою | видалити

Amiel
3

28.12.10 14:47
Якщо впровадити "безподаткове виробництво", то звідки тоді візьмуться гроші на "безплатне медичне обслуговування та освіту"?
Запропонований ВДН звичайно штука хороша, але тут постає проблема не тільки ухилення від сплати, але й забезпечення 100% надходження коштів в бюджет, щоб вони не осідали в кишенях чиновників.
В цілому програма хороша, але попахує популізмом в стилі Тимошенко.
Все перечислене можна реалізувати, але лише за умоваи, якщо під контролем цієї партії буде не тільки уряд і парламент, але й свого Президента поставлять.

Відповісти | з цитатою | видалити

modus vivendi
4

28.12.10 15:03
когда это осуществится в реальной жизни тогда и посмотрим..

Відповісти | з цитатою | видалити

Офели
5

28.12.10 15:05
Почитаю, як час звільниться. Але підтримую заздалегідь, бо довіряю авторові

Відповісти | з цитатою | видалити

Hudson Hawk
6

28.12.10 15:07

Відповісти | з цитатою | видалити

CKB
7

28.12.10 15:15

Відповідь на [1] від nebosklon
Просте питання---ЯК?
Утописты.....
Коли ж вони вже почнуть навчатися.

Відповісти | з цитатою | видалити

Romantik14
8

28.12.10 15:49

Відповісти | з цитатою | видалити

Терджиман-666
9

28.12.10 15:50
Извините, если не по теме. Я не понимаю лишь одного. Насколько мне известно, вы сами обмолвились, лично ваша работа связана с книгоизданием. Если издательства платять жалкие 2% гонораров авторам, 2% от отпускной стоимости стоимости тиража (причём, это хариковские изд-ва, у них тиражи повыше львоских), то что толку рассуждать о глобальных проблемах?
Это, к примеру, значит, что автор пишет фентези-романы, и за полгода зарабатывает около тысячи гривень.

Відповісти | з цитатою | видалити

 

 


Поетичний змаг

21.12.10 13:40 в Пишемо українською | змагання - поезія

Жорж Дикий

СКОК – СКОК, АБО «ВЕРШНИК УДАЧІ»

Віртуальне життя – ритуальне життя,
Я у ньому скачу по удачу
Я скачу без коня
Через ніч в світло дня
Я скачу – тільки світла не бачу
Так минають роки
Проминають віки
Я скачу. Я скачу і не плачу
Плаче Доля моя,
Плаче  в дома сім’я –
Найдорожчим  плачу я без плачу
А для чого – хто зна?
Де блукав допізна?
Де скакав без коня по удачу?
Я удачу догнав
Я удачу загнав
І тепер разом з нею я плачу
– Ти, удача моя,
Ми з тобою рідня –
Лиш з тобою в житті я щось значу…
Я удачу догнав
Я удачу загнав
Я удачу впіймав на удачу
І в ту мить – відскакав
І на землю упав
Вершник зник і пропав –
Це відзначу!
Головне, що скакав
Головне – доскакав
А що зник – того я
Не пробачу.

2010 р.


Зиновій Зимний


***
Мороз пече сумніше за вогонь,
Любов пече сильніше від морозу,
Тож не ставай у всім відому позу -
Зігрій кохання подихом долонь

Застиг над містом чаду грубий шар
Душа волає в світу чистоти
Той крик розтане в межах пустоти
Валить з ротів і труб смертельний пар
 
Вгонь пече і гріє, а мороз
Пече вогнем навік завмерлу душу
Замерзле серце битись не примушу
Чуттям кохання у більйони доз

Мороз пече сумніше за вогонь
Любов пече сильніше від морозу
Ти відведи подалі цю загрозу
Тримай любов в теплі своїх долонь.

2010


Панько Пархатий

ПРОБЛЕМИ ДОЛІ В МОЛІ

Скромнішої нема від молі
та доля досипає солі

- Коли лечу я, мов орел,
завжди знаходиться козел,
що коло мене скаче
і аплодує наче,
але все по-дурному,
аж я лечу додому
щоб відпочити в хаті
на байковім халаті
бо де так шаленіти
що вмію я летіти
фанати фанатично
плещуть в долоні клично
а все, що надто – зле
трапляється сумне
за шалом тих овацій
не бачу жодних рацій
поки я плавно лину
то з тріумфу загину
йой! матінко моя!
ну що це за фігня!
прошу вас до спокою
бо не злечу покою
та що це? де це я?
стріча в Раю мене сім’я…
 
2010

Хто дочитав, то прошу проголосувати за того з поетів, хто найбільше вас зацікавив. Будемо щиро вдячні.

    за Жоржа
    20%, 5 голосів
    за Зиновія
    40%, 10 голосів
    за Панька
    16%, 4 голоси
    всі сподобались
    24%, 6 голосів

 

 Богдан Бо
Мій націоналізм (продовження) 2

16.12.10 09:09 в Ми любимо тебе, Україно! | бандера - націоналізм - україна

Я вирішив доречним навести цей розділ з виданої до 100-річчя Степана Бандери книги-збірника дискусійних статтей про щю видатну людину за моєю ініціативою та упорядкуванням у львівському видавництві "Тріада плюс" 2010 р. і вона є в книгарнях Львова.

Нагадую, що 1 січня - чергова 102-а річниця народження Степана Бандери, отож  всіх небайдужих прошу відзначити цю дату заходами за власною ініціативою і на власний розсуд


Степан Бандера - Лицар Чину

Богдан Гордасевич

Відповідь Кирилу Александрову на статтю "Бандера: постскриптум "москальского" историка".

"Понять и простить - совершенно разные вещи: понять можно без желания изучаемого объекта, а простить без просьбы о прощении нельзя! Провина есть осознание  своего поступка плохим, а если кто-либо уверен в правильности своих действий и ни о каком прощении не просит - кто, за что и главное: зачем?!- может его простить? Полная несуразица, а каков запев - такова и песня"  Жорж Дикий
 
Не кожна провокація є на шкоду. Так, матеріали російського історика Кирила Александрова з Санкт-Петербурга про Степана Бандеру підштовхнула до цікавої дискусії у тому числі з участю і наших "рідних" провокаторів. І тоді я подумав, що як учасник трьох перевидань книги письменниці Галини Гордасевич "Степан Бандера: людина і міф" маю право, а можливо, що і зобов'язаний висловити своє бачення цього проблемного етапу української історії, яким є боротьба Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії.[ далі ]

    поважаю Богдана
    97%, 34 голоси
    уважаю Кирила
    3%, 1 голос


Богдан Бо

 

Мій націоналізм

11.12.10 19:15 в Ми любимо тебе, Україно! | націоналізм - патріотизм - україна

Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими гудзиками:
«Де ты здесь узялся?»
«З України». —  «Так як же ты
Й говорыть не вмиєш
По-здешему?» —  «Ба ні,— кажу,—
Говорить умію.
               Та не хочу».

Тарас Шевченко  «Сон»

Світ постійно змінюється. Глобалізація економічних стосунків та міграції народів сучасного світу творять нову ситуацію, коли такі явища, як націоналізм чи навіть патріотизм - стають рудиментарними поняттями. Справа навіть не в домінанті космополізму, як світоглядної позиції для майбутнього людства, скільки в тому, що людина стає мобільною, бо такими є вимога часу. Мобільність позначається у психологічній готовності людини в разі необхідності покращити своє життя - міняти фах, місце проживання, мову і навіть громадянство.
Погодьтесь, що зараз мало кого мучать докори сумління від переміни наведенних позицій. Найбільш наглядним свідченням тому є спорт, що колись був головним брендом кожної з країн: видатні спортсмени були окрасою гордості кожної країни і їх населення. А тепер національні збірні команди тренують іноземні фахівці як норма, не кажучі за міграції спортсменів, коли змагаються команди з різних країн, де їх громадяни виступають за команди іншої країни-суперниці. Дивні парадокси, які одночасно формують інакшу психічну домінанту мільйонів вболівальників. Ми дружно вболіваємо за нашу команду в міжнародному чемпіонаті, а в команді нема не просто етнічних українців, а навіть громадян України. Що це тоді? Чисто   номінальне переживання за фантом поняття «наш клуб» чи «наша команда»,
де нема абсолютно тих, кого можна назвати «нашими». І чи не правильніше
називати ці змагання вже не міжнародними, а міждержавними?
Цей затяжний вступ був задля того, щоб однозначно стверджувати: поняття націоналізму та патріотизму стають виключно добровільною якістю кожної
окремої людини. Тобто стають сферою виключно суб*єктивного формування та існування, як он у Тараса Шевченка в словах з епіграфа цього матеріалу. Монолітні психічні стани людей стосовно державного патріотизму, як це особливо практикувалось у тоталітарних державах типу СРСР, чи поєднання державного патріотизму і націоналізму, як це практикувалось у багатьох країнах світу - відійшли у минуле. В сучасних умовах етнічний націоналізм як і державний патріотизм стали з обов*язків «апріорі за фактом народження» на теперішній час постають як зовсім необов*язкові чинники і все вирішує сама людина поокремо на рівні суб*єктивного «хочу - не хочу». Виходячи з цього я прийняв для себе особисто рішення: я хочу бути українським націоналістом і патріотом України - хочу! І при тому мене не дуже цікавить рішення і позиції тої сукупності людей, що живе поряд. Подібно як у вірі - кожен визначається в першу чергу сам, як і сам наповнює зміст, форму і насиченність свого спілкування з Богом.
Моє кредо чітке - ніхто, окрім самої людини, не може визначити, що має бути вкладено в такі поняття, як: любов до метері, любов до жінки, любов до дітей, любов до нації, любов до країни і держави, любов до світу, любов до життя тощо. Вказувати особі що і як це має бути у вигляді усталенних норм - для мене є смішним і неетичним. Я досить довго йшов до розуміння цього, тому що звичка до колективної думки і позиції була домінуючою, особливо для «народженних в СРСР». Як і зворотня екстраполяція самоодержавлення, коли особа стає свідомим і ще більше - підсвідомим представником месіанства колективної волі.
Горезвісний механізм суб*єктивної самодисципліни типу «наказ партії» або
«так треба задля інтересів Родіни», який пробують запровадити в сучасному українському суспільстві деякі політики, є безнадійним шляхом в нікуди. Водночас не можу стверджувати категорично, що індивідуальний націоналізм і патріотизм теж єдино правильний шлях - та ні, це просто один з чисельних стежок цього безкінечного світу.
Річ у тому, що людина формується як людина завдяки існуючим суспільним нормам, що на неї впливають. Ці норми є зовнішні примусові у вигляді законів, та норми внутрішні, які виникають в людині в процесі розвитку та виховання, і є
добровільними моральними нормами. Без цього взаємозв*язку норм суспільних і норм моральних світ давно перестав би існувати, про що вже сказано багато і ще можна багато говорити, але я хочу зосередитись на іншому феномені: є досить парадоксальне явище, коли інетлектуальна людина переживає суспільні вади як особисті, бореться з ними, кажучи: «О, люди, чому ви такі недосконалі?», а позатим цю саму людину мучить питання: «Ну чому я не такий, як всі?» Своєрідний феномен «білої ворони», як ось у мене самого.
Я народився і першу частину життя у 25 років прожив у місті Донецьку - столиці Донбасу, а другу половину життя я живу в столиці Галичини - місті Львові. В сучасній Україні ці регіонинайчастіше протиставляють одене-одному як антитези, але коли справа доходить від абстракцій до конкретики, то виявляється все до смішного однаково. Власне знаючи про це, я у розмовах з людьми, які виказували негативні позиції як западенець - проти східняквів або навпаки, то моїм головним аргументом було і є запитання: «А ви там особисто були? Ні? То поїдьте і хоч з  тиждень поживіть у Донецьку ( у Львові)». Не даремно є приповідка, що краще раз побачити, чим сто раз почути. Нема іншого засобу переконати людину, що на звичному побутовому рівні у Львові нема націоналізму і русофобії, як постійного традиційного агресивного явища, про що сформована стала думка у східних регіонах завдяки ще радянській і теперішній пропаганді українофобів всіх мастей. Навпаки, в Донецьку нема агресивного масового антиукраїнства, як в тому переконані західняки. Все це переважно відбувається на рівні політичних технологій маніпулювання свідомістю людей і не більше того, тому що якби цей
антагонізм існував насправді масово - держава б давно поділилась на шматки. Найяскравіший тому приклад, коли після відомих буремних подій президентом України став Віктор Ющенко - східняки з прикрістю для себе визнали це і  підчинились, як ось тепер підчинились західняки обранню президентом України Віктора Януковича. Зрозуміло, що це не означає абсолюту на майбутнє, але про сучасний стан взаємовідносин говорить досить однозначно: ми всі хочемо жити в мирі і злагоді. Ми всі хочемо жити в нормальних обставинах свобод і порядку нормальної демократичної правової держави. Я переконаний, що цю ідею однозначно підтримують в усіх регіонах України всі її громадяни. І це є головним фундаментом для розбудови нашої держави.
За минулі 20 років Україна відбулась як світова держава, а також відбулось психічне закріплення поняття державності в масі її населення, що є дуже важливим. Залишилась «маленька дрібничка»: активізувати це усвідомлення державності громадянами України у особисту площину кожного поокремо. Потрібно перевести наш український соціум з стану пасивності соціального
жебракування (иждивенчества), до чого його привчила колишня імперська
влада СРСР: держава має кожного забезпечити його часткою соціального  благополуччя, - і перевести у стан соціально-індивідуальної активності, що вже досить розповсюджена серед молоді, коли людина чітко вірить, що її життя залежить в першу чергу від неї самої, отож вона не очікує подачок від суспільства і держави, а вимагає (не просить!) створення їй належних умов для цього. Нова доба вимагає нового духовного змісту життя! Людина стає активним творцем свого життя, активним творцем життя суспільства і держави, а також і в загальному - всього Світу. Так, панове, і не інакше. Щоб стати таким творцем, кожній людині неодмінно стануть потрібні критерії самоідентифікації - цього вимагає сам зміст подібного стилю життя: дерево може бути міцним тільки маючи сильне коріння. Цим корінням для кожної людини є його родина, рід, друзі і знайомі, його етнічна спадщина, духовна, територіальна, державна, тощо.
Тобто кожна людина є унікальною композицією ментального характеру, чим
вона може плідно скористатись, але... не зобов*язана! Тобто висновок у мене один: якщо хочеш бути Людиною - будь нею! А не хочеш - не будь.
В моєму розумінні складовими змісту тези «бути Людиною» є такі чинники,
як любов і повага до батьків, родини, землі, де зріс, етносу, якому належиш, інакше кажучи - націоналізм, до держави, яка є твоєю, поки ти цього хочеш, що є патріотизмом, ну і так далі. Всього не перелічити, як і не є все обов*язковим кожному. Можна бути і таким, яким є продовження рядків Тараса Шевченка в поемі «Сон», винесенних мною до епіграфа, якими я і завершую замість епілогу свій невеличкий роздум з можиливим його подальшим продовженням стосовно індивідуального націоналізму.

— «Экой чудак!
        Я вси входы знаю,
    Я тут служу; коли хочеш,
    В дворец попитаюсь
    Ввесты тебе. Только, знаєш,
    Мы, брат, просвищенны,—
    Не поскупись полтинкою...»
    Цур тобі, мерзенний
    Каламарю... І зробився
    Я знову незримий.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

В якості додатка я подаю свою статтю, написану 21 рік тому в Донецьку і
опубліковану мовою орігіналу в російськомовній газеті "Комсомолець Донбасса"

Екологія наших душ
(Роздуми молодої людини про національну самосвідомість)

Дивно вам чи не дивно буде від такої моєї думки, але іноді шкодуєш за тими ще недавно минулими часами. Чому? А тому, що я належу до покоління, яке не без іронії, але правдиво, називає себе "дітьми застою". Пригадую, як нас вчили писати твори в школі: ось тобі біла фарба, ось чорна і давай вимальовуй білий промінь світла в темному царстві. Все ясно! Чи про той же націоналізм і інтернаціоналізм сказали б написати. Та скільки завгодно: тільки встигай вишукувати і строчити все погане про перше, а все хороше - про друге. Знову повна ясність. Хороші були часи: просто жилось, щасливо. І ми були людьми простими, щасливо-дебільними. Бувало урвеш щось з імпортних шмоток або нап'єшся вдризг - і наче в раю побував. Тепер не те - виявляється це був зовсім не рай. Виявляється, ми не просто придатки до різних машин та коліщатка великої державної машини, а люди. Виявляється, багато з того, що нам говорили і чому ми вірили - неправда. Багато ще чого виявляється... А жити далі як? Чому вірити? Кому вірити? Хто його знає? Хай кожен шукає відповіді сам, а для себе я знайшов таку відповідь, щоб далі добре жити - треба повірити самому собі! Так, повірити самому собі. В житті мені на власному досвіді приходилось пересвідчитись з того, де мені говорили правду, а де - брехали. Однак найцікавішим є те, що коли в мене одразу закрадався сумнів стосовно того чи іншого "дуже правдивого" повідомлення, то практично завжди потім вияснялось, що це - абсолютна брехня! Саме одною з таких тем було для мене і питання націоналізму та інтернаціоналізму.
В школі нас вчили, як я вже зазначав, що націоналізм - це погано, а інтернаціоналізм - це добре. І з того часу посів мене сумнів непорозуміння: як може існувати інтернаціональне без національного? Як людина може любити рівноправно всі інші нації, коли вона не любить власної нації? Виходило ж бо, що любити свою націю не можна, бо це бач прояви націоналізму, а от всі інші - мусиш, бо це вже виявлення інтернаціоналізму. Попробуй зрозуміти подібне безглуздя? Невже можна вчити тому, що любити свою матір сильніше всього на світі є поганим, бо треба рівноправно любити всіх матерів? Але нас саме так вчили! Так вчили! Тому для багатьох буде далеко не риторичним питання: а чиї ж ми діти?
В Оттоманській Туреччині існував такий звичай: з усіх поневолених слов’янських народів турки забирали як данину хлопчиків у віці 6-12 років, з яких в спеціальних закладах виховували професійних воїнів-яничарів. Їх виховували так, щоб хлопчики забули все про своє минуле: про своїх батьків, про рідний дім, рідний край, - абсолютно про все! І тоді ці хлопчики ставали ідеальними воїнами: вони безвідмовно виконували будь-який наказ чи команду. Вони могли вбити навіть рідну мати, бо не знали, що таке є матір, що таке є любов до матері і для чого
все оце потрібно... То хто ж ми? Чиї ми діти?
А може, всі ці балачки зайві? А , може, все так і треба? Ми  ж бо своїх батьків вбивати не будемо, а просто здамо їх в будинок для немічних людей - і нема проблем!
Що ж, кожна людина має право сама обирати свій шлях у житті і сама визначає відповідно свої потреби та цілі. Комусь досить для щастя бездумно виконувати чиїсь накази, урвати більший шматок, ніж у інших, і жирувати, пишаючись з своєї "величі". Всі ми маємо право на щастя, в тому числі і на таке. Але якщо хтось почуває себе нещасливим, то хай задумається над тим, що я зараз далі скажу. В цьому світі все дуже взаємопов’язано, і ми маємо вже багато доказів того, коли насильницьке знищення одної незначної начебто ланки нашої матері-Природи призводить до руйнації цілих її систем. Прикладом тому може бути та страшна
екологічна криза, яка утворилась навколо нас. На жаль, перед нами постає куди ще страшніша криза - криза духовна. Прийшов час подумати про екологію наших душ.
Скільки років та десятиліть нам твердили, що душі нема і тому турбуватися про неї нема чого. Але душа в людини є: саме вона болить і плаче в кожного від горя і нещасть, від ницості і порожнечі нашого існування. Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія - все це наслідки, все це засоби, якими люди дурманять собі голову і відключають душу. Щоб заповнити свою духовну порожнечу, люди кидаються в релігію, в сектантство, в містику і ще бог зна куди. Бо ж болить та неіснуюча душа! Болить! Болить!.. А, може вона болить саме тому, що перетнули ті ланки, які єднали нашу душу з духовним багатством рідного народу, з отим величезним багатовічним національним надбанням, що є сутністю нації і національної самосвідомості. Може всі оті народні пісні, традиції, вірування та звичаї і є джерелами духовного живлення наших душ?
Спогляньте лишень на цю прекрасну гармонію національних духовних цінностей: в дитинстві - колискові пісні та казки; в юнацтві - легенди, героїчні пісні та історичні оповіді; в молодості - чаруючі пісні кохання, веселі молодечі забави; в зрілому віці - балади, думи, побутові пісні; в старості - збереження і передача своєї національної культури новим поколінням. То невже все це, що наш народ плекав віками на протязі тисячоліть, стало тепер зайвим? Невже можна відкинути і забути всю народну національну духовну культуру тільки через те, що від знання і дотримання її норм немає ніякої прямої матеріальної вигоди? Невже все це даремне і непотрібне?
Я вірю, що потрібне.
Я вірю, що кожній людині потрібне духовне багатство свого народу своєї нації для того щоб стати справді ЛЮДИНОЮ. Людиною сповненою чеснот, благородних устремлінь і героїчних справ! Бо тоді ти вже не просто якась там звичайна соціальна молекула - ні! Тоді Ти - представник свого народу серед інших народів світу! Ти - продовжувач історії свого народу і його національної культури! Ти - ланка, що єднає минуле твого народу з майбутнім! Твоє життя - це життя твого народу! Тому треба бути гідним цієї відповідальної і прекрасної місії, і якщо кожен з нас це усвідомить, то я вірю, що і для нього самого, і для його ближніх життя стане цікавішим, змістовнішим і щасливим. Я вірю в це, але знати певно, як і будь що інше в цьому світі - справа неможлива. Тож прошу лише задуматись над тим, чи є в усьому сказаному мною хоч невеличка доля істини?

Богдан Гордасевич
/опубліковано в газеті "Комсомолец Донбасса"
19 грудня 1989р. №241 м. Донецьк/

    Погоджуюсь з автором
    92%, 22 голоси
    Не погоджуюсь з автором
    0%, 0 голосів
    не переймаюсь тим
    8%, 2 голоси

 

 

 Богдан Бо
19-та річниця референдума "Україні Бути!"

01.12.10 14:56 в Ми любимо тебе, Україно! | незалежність - референдум - україна

Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"
Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені.

Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За".

Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, на яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.

Результати референдуму по областях

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%)

Адміністративні регіони України?     "Так, підтверджую" %?

Автономна республіка Крим     54.19
Вінницька область     95.43
Волинська область     96.32
Дніпропетровська область     90.36
Донецька область     83.90
Житомирська область     95.06
Закарпатська область     92.59
Запорізька область     90.66
Івано-Франківська область     98.42
Київ     92.87
Київська область     95.52
Кіровоградська область     93.88
Луганська область     83.86
Львівська область     97.46
Миколаївська область     89.45
Одеська область     85.38
Полтавська область     94.93
Рівненська область     95.96
Севастополь     57.07
Сумська область     92.61
Тернопільська область     98.67
Харківська область     75.83
Херсонська область     90.13
Хмельницька область     96.30
Черкаська область     96.03
Чернівецька область     92.78
Чернігівська область     93.74

Україна в цілому             90.32


Не вважаю за потрібне зараз давати якісь свої тлумачення події, а просто хочу навести вірш поетеси Галина Гордасевич із її збірки поезій  "ПРАВО   НА  ПІСНЮ", що, на мою думку, гарно передає всі почуття і враження, які збуджує в душі цей день і спогад про ту незабутню подію.

 
ТОВАРИСТВО


Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Давайте піднімемо чарки,
Щоб вічною дружба була.
Ти нас не лишай ніколи,
Наша незрадна любове!
Ти ж, чорна, недобра думко,
Нам не затьмарюй чола!

Яке товариство зібралось -
Добірне, немов перемите!
Давайте сядемо ближче,
Тісніше плече до плеча!
Пройшли ми круті дороги,
Сплатили нелегке мито.
Не марне ж в очах наших ясних
Навік залягла печаль.

Та зараз про це не будем.
Нам зараз не до печалі.
Ви чуєте: на гітарі
Вже забриніла струна!
Давайте разом заспіваєм!
Ми набто довго мовчали!
Ми маєм право на пісню -
Нехай зазвучить вона!

Це пісня віри й надії,
Любові й гіркої муки,
Це пісня по тих, хто вижив
І хто не вийшов з пітьми.
Візьмімось за руки, братове,
Подаймо сусідам руки!
Жили ми нелегко, та чесно,
Нікого не зрадили ми.

Хай судять нас наші діти,
Хай судять нас наші внуки,
Лиш правнуки зрозуміють,
Як воно справді було.
Ми долю собі вибирали
По совісті - не з принуки,
Ми вірили в те, що правда
Таки переможе зло.

І хоч сивина на скронях,
Та серце летіть готове
Туди, де з-за туч похмурих
Майбутнього сонця встає.
Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Дякую, що зібрались!
Дякую, що ви є!

Український культурологічний Центр
Донецьк, 1996

    Ціную цю подію і цей день
    92%, 23 голоси
    То нічого не вирішувало
    0%, 0 голосів
    народ нічого не вирішує

 

 

 

Замітка додана 26.11.10, 10:18

Голодомор 1932–1933 років в Україні - офіц. документи

голодомор - пам'ять - пошана - україна

на початок такі зсилки від мене:
http://music.i.ua/player/1820604/8383/
http://blog.i.ua/community/662/578033/
http://blog.i.ua/community/662/356763/
http://blog.i.ua/community/662/349141/





ЗАКОН УКРАЇНИ № 376–V
Про Голодомор 1932–1933 років в Україні

Верховна Рада України постановляє:
вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідків;
шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії Українського народу;
усвідомлюючи моральний обов'язок перед минулими та наступними поколіннями українців і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства;
відзначаючи, що трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні офіційно заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч;
засуджуючи злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності;
співчуваючи іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв внаслідок Голодомору;
високо цінуючи солідарність та підтримку міжнародної спільноти у засудженні Голодомору 1932–1933 років в Україні, що відображено в актах парламентів Австралії, Аргентинської Республіки, Республіки Грузія, Естонської Республіки, Італійської Республіки, Канади, Литовської Республіки, Республіки Польща, Сполучених Штатів Америки, Угорської Республіки, а також у розповсюдженій як офіційний документ 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Спільній заяві з нагоди 70-х роковин Голодомору – Великого голоду 1932–1933 років в Україні, яку підписали Аргентинська Республіка, Азербайджанська Республіка, Народна Республіка Бангладеш, Республіка Білорусь, Республіка Бенін, Республіка Боснія і Герцеговина, Республіка Гватемала, Республіка Грузія, Арабська Республіка Єгипет, Ісламська Республіка Іран, Республіка Казахстан, Канада, Держава Катар, Киргизька Республіка, Держава Кувейт, Республіка Македонія, Монголія, Республіка Науру, Королівство Непал, Об'єднані Арабські Емірати, Ісламська Республіка Пакистан, Республіка Перу, Південно-Африканська Республіка, Республіка Корея, Республіка Молдова, Російська Федерація, Королівство Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Судан, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Демократична Республіка Тимор-Лешті, Республіка Узбекистан, Україна та Ямайка, а також підтримали Австралія, Держава Ізраїль, Республіка Сербія і Чорногорія та 25 держав - членів Європейського Союзу;
виходячи з Рекомендацій парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схвалених Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року №607-IV, та Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схваленого Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року №789-V, в якому Голодомор визнається актом геноциду Українського народу як наслідок зумисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР;
визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як цілеспрямований акт масового знищення людей, приймає цей Закон.

Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.
Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.
Стаття 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:
брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про Голодомор 1932-1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;
вживати заходів щодо увічнення пам'яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932-1933 років в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору;
забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються Голодомору.
Стаття 4. Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в Державному бюджеті України.
Стаття 5. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:
1) визначити статус і функції Українського інституту національної пам'яті та забезпечити його утримання за рахунок коштів державного бюджету як спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
2) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;
3) вирішити в установленому порядку за участю Київської міської державної адміністрації питання щодо спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років в Україні Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Президент України Віктор Ющенко
28 листопада 2006 року
http://www.president.gov.ua/documents/5280.html

 

 

Замітка додана 29.11.10, 15:33

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?

 

 

 

Держава і ми

боротьба - держава - україна

Присвячую статтю Богдану Ковальчуку

 

 

При нещодавньому вшануванні пам'яті жертв Голодомору 1933 року в Україні було багато сказано про цей голод як штучний і як свідомий геноцид українського народу. Тобто причиною голоду 1932-1033 років були не природні катаклізми, а організовані свідомі зумисні дії конкретних груп людей, які призвели до виникнення голоду і великої кількості жертв посеред мирного населення від примусової голодної смерті.
Варто пригадати такий факт з історії: коли в Нюрнберзі відбувався міжнародний суд над нациськими злочинцями, то багато хто з обвинуваченних заявляв про свою цілковиту невиновність, тому що одні казали, що виконували виключно накази, а їх керівники виправдовувались тим, що особисто вони безпосередньо в злочинах участі не брали. Тобто злочини є, а винуватих нема!
- Я нікого не вбивав! Нікого не катував! Жодної людини!- заявляли керівники нацистів.
- Я виконував тільки накази і вбивав та катував не за власним бажанням, а з примусу - інакше б мене вбили за непослух! То була безвихідна ситуація, тому я не винуватий!- кричали в своє виправдання виконавці злочинів.
Хіба це не правда? Чиста правда. Хто дорікне нашим хлопцям з України за участь у колишній війні в Афганістані і вчинені там вбивтва та інші злочини? Ніхто, бо їх до цього примусила злочинна радянська комуністична влада. Але водночас вони вбивали або приймали в цьому участь, отже хто вони є наші "афганці": герої? злочинці? жертви? - визначити досить непросто. Принаймні нашим усім так званим держслужбовцям, а особливо - служакам силових структур варто добре подумати над тим, хто вони є: творцями добра і справедливості, чи механічними виконавцями наказів навіть злочинного змісту, як це було в часи Голодомору, а саме так було!
Як могло статись, що відбулись такі маштабні злочини проти людства? Де причина? Що обумовлює такий стан речей, коли одні люди винищують інших зовсім незнайомих їм людей просто згідно установкам певних логічних схем. Як полюбляють казати у бойовиках, коли вбивають друзів або знайомих: "Нічого особистого. Просто виконую свій обов'язок, бо робота така - вбивати"
Прошу кожного читача задуматись над цією темою і дати своє визначення основної причини і механізму творення подібних злочинів та зафіксувати результат, а вже потім читати далі мої роздуми і висновки щодо цього.
Що дозволило Сталіну винищити десятки мільйони людей у власній країні?
Що дозволило Гітлеру винищити десятки мільойни людей у багатьох країнах світу?
Що дозволяло і дозволяє навіть зараз нищити тисячі і тисячі безневинних людей окремим персонам?
Моя особиста відповідь проста і однозначна: цей злочинний механізм називається ДЕРЖАВА.
Розумію, що багатьох подібна позиція здивує і що багато хто з нею не погодиться, але в такому разі як я вже зазначав: прошу власним глуздом розібратись і логічно викласти своє бачення проблеми, його причинно-наслідкового механізму.
Мої особисті політично-історичні дослідження причин значної кількості глобальних трагедій та соціальних негараздів і прикрощів великих мас людей у суспільному житті різних країн різних часів призвело до висновку, що причиною цих проблем було і є існування механізму державних інституцій, в першу чергу - централізованого механізму примусу до покори і підчинення. Одною з головних базових функцій держави є насилля над кожною окремою особою суспільства.
Звичайно, що я не збираюсь спростовувати потрібність державного механізму як такого, але я категорично не погоджуюсь з його тектонічною побудовою в якості системи всеохоплюючого насилля під виглядом турботливого патронату і благодійного опікуна. Я дотримуюсь щодо державного устрою чіктої позиції: держава потрібна не для того, щоб створити людям земний рай, а для того, щоб наше існування не перетворилось на пекло. Тобто основною функцією держави є захистна - зовнішня і внутрішня. Не буду розписувати детально, бо розумному і так зрозуміло: щоб зовні країну захистити від агресії і в середині серед мешканців тримати правопорядок та забезпечити соціальний захист немічних. В певних межах узагальнено держава є виразником міжнародних і міждержавних відносин і регулятором правил внутрішніх загальнодержавних економічних відносин. Регулятором! Не диктатором, самодержцем чи довічним президентом у вигляді людини, а сублімацією певних повноважень при постійно змінному факторі участі персоналій у державному функціонуванні. Дещо зарозуміло сказано, але складні речі просто пояснити можна тільки недоумкам, а я не для таких пишу цей матеріал.
Уважні читачі мого блогу певно помітили мою зацікавленність темою Конституції, її формування і функціонування. Конституція для багатьох державаних устроїв є своєрідним каркасом, як скелет для людини, а всі інші державні деталі кріпляться вже до цього конституційного каркасу. Зрозуміло, що каркас конституції має обгрунтовано лягати на історичний фундамент держави і народу, бо як доводить життя, для прикладу, класичний європейський парламентаризм погано функціонує в східних ісламських країнах, де все одно набуває специфічних місцевих особливостей.
Подібна історична специфіка існує і для України, історичний фундамент якої поки що явно не співпадає з возведенним на ньому констутиційним каркасом, через що загальна будова української держави гіпертрофована і неповноцінна. Як вдало зауважив історик Карамзін стосовно російського законодавства часів самодержавстава: "Брутальну жорстокість російських законів компенсує їх повне невиконання". Подібна ситуація склалась і в Україні на теперішній час, де законодавче поле настільки безглуздо сформоване починаючи від Конституції і далі, що фактично його неможливо дотримуватись як належить, а тому держава тримається завдяки безкінечним комбінаціям позаправових зв'язків і приватних домовленностей наших громадян за допомогою одного із рушійних "правових" основ всього в Україні -  всезагальної корупції. В цьому плані ми дещо нагадуєм Великобританію, де нема формального основного закону типу Конституції і законодавства у нашому розумінні, але там набули формалізовану силу законів людські взаємовідносини, які ми називаємо "традиції" і які в разі судового розгляду є підставою для винесення певного судового рішення через порушення усталенних традиційних норм. По-суті в Англії та США кожне судове рішення стає нормою закону для майбутніх судових процесів.
Думаю, що хто живе в Україні постійно, тому важко назвати її "правовою державою" в повному розумінні змісту цього виразу. Ми дуже і дуже далекі від правової держави, звикли так жити і тому спокійно ставимось до будь-яких порушень прав і свобод в усіх сферах нашого суспільного життя. За прикладами делеко ходити не потрібно, хоча варто згадати, як брутально було знищено в Україні ігровий бізнес - одним розчерком владної руки, без попередження і компенсацій. І що? Хтось протестував? Але ж сотні тисяч людей опинились без роботи, бізнесмени понесли значні збитки - і тихо-тихо. Чому? А тому, що структури ігрового бізнесу моментально розчинились в іншому полі діяльності, переформатувались і продовжують жити не витрачаючи сил на правову війну з владою, тому що давно знають: в Україні хто влада - того і закон.
Свіжі приклади: Конституційний суд України не тільки переінакшив на діаметрально протилежне своє недавнє рішення з "неможна" на "можна" утворювати коаліцію більшості у Верховній Раді також з окремих депутатів різних опозиційних фракці - це ще дурниця. Своїм судовим рішенням Конституційний суд України створив факт конституційного перевороту і підмінив законодавчу і виконавчу влади, увівши своїм рішенням в дію Конституцію України взірця 1996 року. І всі мовчки це проковтнули як данність, хоча і малій дитині ясно, що рішення Конституційного суду про неправомірність змін до Конституції України взірця 2004 року дає підтаву тільки для перегляду причин порушення конституційності норм регламенту і їх виправлення, або відмови від тих змін так само конституційним шляхом через обумовлену процедуру. Суд не може приймати виконавчі постанови щодо змін у сфері законодовства - на це має повноваження тільки Верховна Рада України. Це по закону, якби він у нас діяв. А так...
Правовий нігілізм у недавніх виборах до місцевих рад - ще одна яскрава демонстрація нашого всезагального нехтування правом і етикою порядності. Про яку порядність можна говорити, коли нею демонстративно не криючись нехтують депутати Верховної Ради кожним своїм фальшивим голосуванням: депутати-кнопкодави вже обслуговують цілі ряди відсутніх депутатів - і все всіх влаштовує! Бедлам!
Ну а новації Податкового кодексу і ще цілого ряду законів, які прийняті народними депутатами ВРУ, є такими антинародними, що я пропоную позбавити слова "народний" стосовно всіх депутатів ВРУ.
Остаточну крапку в цьому правовому "безпределе" поставило ЦВК, яка відмовилась ропочати згідно діючої відновленої конституції  та оголосити чергові вибори до ВРУ - грубе цинічне порушення, але гарант конституції його впритул не помічає, як і фальшування депутатів процесу подовження собі терміну діяльності на два роки - "Не царське єнто дело"?
Як бачимо: в Україні немає жодної основополагаючої ланки державного устрою, яка б не порушувала Конституції та інших норм права у найбрутальнішій формі. Всі грубо нехтують правом. У тому числі Прокуратура, що так само "нічого не бачить і не чує".  От і дайте мені і собі відповідь: хіба цю "купу малу" можна назвати державою? Однозначно - ні. Тоді навіщо нам цей фантом держави?
Я не даремно розпочав зі згадування про Сталіна і Гітлера - вони обидва почали формувати свої тоталітаріні держави з такого самого правового державного хаосу, що був у Росії після революції і громадянської війни та у економічно і політично знищенній Версальським договором Німеччині. Звичайно, що я сподіваюсь на не тотожність цих аналогій з ХХ століття у ХХІ, але хто зна? Голод - не тітка, змусить до усього.
Не маю можливості чітко окреслити відповідь на питання "Що робити?" аби змінити ситуацію, але однозначно бачу шлях до позбавлення  системи державного фунціонування стимулів до авторитаризму шляхом децентралізації повноважень та функцій державних органів, як і припинення сходження всіх основних фінансових потоків держави у одному місці.
Починати потрібно з грошей: максимально заганяти їх у тіньовий оббіг в загальнодержавних платежах (окрім різноманітних "дарів" - це найкращий чинник руйнації центрального держапарату) і максимально сплачувати на місцевому рівні як бюджети, так і працівникам - тоді вони вас підтримають у час "Ч", а не будуть злорадствувати, як я чув щодо Ходорковським від колишнього батрака "Юкоса".
Також потрібно максимально переводити гроші у валюту, обналічувати вклади або виводити їх на збереження закордон. Процес певним чином неетичний і непатріотичний, але коли державні чинники і чиновники постійно займаються виключно грабунком своїх громадян, то відповідь має бути аналогічною. Не державні пільги і сприяння держчиновнкиків дали можливість підприємцям ці гроші заробити - не держчиновникам їх відбирати і ділити. Мене особисто дико бісить самозакохана впевненність багатьох податківців та митників, що вони наповнюють бюджет держави - повна брехня! Не може наповнювати бюджет той, хто нічого не виробляє і не заробляє, а займаєтьс виключно здирництвом, прикриваючись державними повноваженнями чинити насилля над людьми. Всі, хто одержує зарплати чи інші виплат з державного бюджету вже за цим одним фактом є державними паразитами, що живляться з чужої праці. Запам'ятайте це раз і назавжди, перш ніж вихвалятись. Огидно чути, коли чиновник хвалиться "Ми збільшили виплати... Ми знайшли кошти на допомогу..." тощо, то йому треба нагадати, що це він робить не з власної кишені! Він є мухою, що сидячі на спині вола, заявляє: "Ми пахали". Чиновники роздають чужі гроші - не свої! Людські! Чиновники є простими посередниками і то дуже зажерливими та підступними, тому їх має бути мінімальна кількість.
Теза структурного опору власній державі потребує осмислення і опрацювання фахівцями бізнесу, економістами та юристами, чого я не спроможний зробити, як чистий літератор, тож прошу бажаючих долучатись до справи. Важливо не так руйнувати державу, як будувати іншу, свою державу! Потрібно вибудувати модель політично-економічного устрою України унітарної за формою і децентралізованою за змістом. Починати варто вже і негайно. Особливо це стосується класу дрібного буржуа, який вже почали притискати. Вірішуйте: чи вам добровільно ставати бідними рабами, як всі, або - борітеся і поборете.
І на завершення хочу пояснити всім в Україні сущим, що нам дістався прикрий ментальний спадок від радянсько-комуністичної держави, в якій нашому народу довелось перебути страшні 70 років: не люди живуть заради держави, а держава існує задля людей! Держава в нормальному своєму функціонуванні надає людям послуги, а люди їх оплачуюють у вигляді податків в межах своїх можливостей і об'мах користування тими послугами. Багатий платить багато не тому, що він маєтний, а тому, що послуг від держави отримує значно більше за бідного по збереженню тих багацтв - це причина більших витрат державі, а не наявність багатсва як такого. Наявність багатсва не є і не може бути провиною як такою, до чого нас привчила підступна комуністична ідеологія. Рівність в бідності - це тоталітарна рівність рабів! Вільна людина має бути заможною і з того - незалежною. І наша ціль збудувати країну, де є багаті, але нема бідних! І нема держави, як виключно системи насилля над своїми громадянами! Ось мета, варта наших зусиль, щоб бути здійсненою.

 Богдан Гордасевич
28 листопада 2010 р.
Львів-Рясне

    підтримую
    94%, 30 голосів
    не підтримую
    6%, 2 голоси
    перешлю друям і обговоримо
    0%, 0 голосів

Рейтинг замітки:
 
3
 
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Богдан Бо
31

30.11.10 10:47

Відповідь на [21] від Східняк
Найцікавіше порівняння робить саме життя: Північна і Південна Корея - чудовий взірець що краще.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
32

30.11.10 10:55

Відповідь на [6] від алесулька
Дякую.
Мені важить, щоб люди правильно осмислювали стан речей, особливо не сприймали оте хамське "відібрати в одних і роздати іншим" як норму справедливості.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
33

30.11.10 11:05

Відповідь на [11] від banderivez
Не мною сказано, але так є: "Кожна людина народжується вільною", а вже далі - справа соціуму.
Людина без засобів існування не може бути вільною. Це подібно до свободи людини посеред пустелі безнічого: ти вільний в абсолюті, але довго в такій свободі не проживеш.
Якщо якість мого життя практично безперервно залежить не від мене, а від когось - це явна несвобода. Тому гарантом свободи є буржуа, а гарантом тоталітаризму - пролетаріат.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
34

30.11.10 11:12

Відповідь на [27] від no-sense
Дякую. Власне це є головною моєю ідеєю - відповідальність свободи вибору.
А вірю я своїй дружині тому, що ми в своїх стосунках вільні у виборі і не є власністю одне одного. Давно домовились: найдеш когось кращого - йди, але без повернення. Вже понад 20 років разом і нам добре: ми добровільно виконуєм свої зобов*язання стосовно одене одного. Такими, на мою думку, повинні бути і стосунки особи з державою - полюбовні, а не примусові.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
35

30.11.10 11:21

Відповідь на [30] від Man-O-War
Чудово! Я радий жити разом з такими Людьми Свободи навіть з дикунами-совками при владі!

Відповісти | з цитатою | видалити

Romantik14
36

30.11.10 11:39
Цiкава стаття!

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
37

30.11.10 11:48

Відповідь на [36] від Romantik14
Дякую. Справа за малим: щоб слово стало ділом.

Відповісти | з цитатою | видалити

sveto4ka-25
38

30.11.10 12:02
Дійсно, держава не має бути , як колись казав класік "АПАРАТОМ НАСИЛЬСТВА",а має створювати умови для нормального життя людей!До речі, більшовицька революція та радянська історія дуже добре навчили західних буржуа - треба платити більше податків багатим що б побудувати соціально справедливе суспільство.В протилежному випадку - державу очікують революції від яких постраждають всі!Тому й зявилася модель "шведського соціалізму" без потрясінь та революцій - ВОНИ ЗРОБИЛИ ВИСНОВКИ НА НАШИХ УРОКАХ! Так буває лише там де при владі ВІДПОВІДАЛЬНІ ПОЛІТИКИ,А ПОНЯТТЯ "ЧЕСТЬ" ТА "МОРАЛЬ" НЕ Є ПУСТИМ ЗВУКОМ! Автору -

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

no-sense
39

30.11.10 12:04

Відповідь на [34] від Богдан Бо
Дякую. Власне це є головною моєю ідеєю - відповідальність свободи вибору.
А вірю я своїй дружині тому, що ми в своїх стосунках вільні у виборі і не є власністю одне одного. Давно домовились: найдеш когось кращого - йди, але без повернення. Вже понад 20 років разом і нам добре: ми добровільно виконуєм свої зобов*язання стосовно одене одного. Такими, на мою думку, повинні бути і стосунки особи з державою - полюбовні, а не примусові.
Я й писала саме про це...
Дякую!

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

бандерівець
40

30.11.10 12:24

Відповідь на [24] від no-sense
Досить багато, це слово лунає і в інтернеті, на форумах, і в СМІ. Але, тут, свого роду патова ситуація.
Тим, хто і так вільний, значення цього стану, не треба пояснювати.
А той, хто є рабом, холопом, не може цього зрозуміти. І дивится на тебе, як на дурня.
І все залишаєтся статус-кво. Вільний вільним, раб рабом.
Мабуть, треба з народження бути вільним. Виховати свободу у раба неможливо.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити
Додати коментар

Замітка додана 26.11.10, 10:18

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Голодомор 1932–1933 років в Україні - офіц. документи

голодомор - пам'ять - пошана - україна

на початок такі зсилки від мене:
http://music.i.ua/player/1820604/8383/
http://blog.i.ua/community/662/578033/
http://blog.i.ua/community/662/356763/
http://blog.i.ua/community/662/349141/





ЗАКОН УКРАЇНИ № 376–V
Про Голодомор 1932–1933 років в Україні

Верховна Рада України постановляє:
вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідків;
шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії Українського народу;
усвідомлюючи моральний обов'язок перед минулими та наступними поколіннями українців і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства;
відзначаючи, що трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні офіційно заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч;
засуджуючи злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності;
співчуваючи іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв внаслідок Голодомору;
високо цінуючи солідарність та підтримку міжнародної спільноти у засудженні Голодомору 1932–1933 років в Україні, що відображено в актах парламентів Австралії, Аргентинської Республіки, Республіки Грузія, Естонської Республіки, Італійської Республіки, Канади, Литовської Республіки, Республіки Польща, Сполучених Штатів Америки, Угорської Республіки, а також у розповсюдженій як офіційний документ 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Спільній заяві з нагоди 70-х роковин Голодомору – Великого голоду 1932–1933 років в Україні, яку підписали Аргентинська Республіка, Азербайджанська Республіка, Народна Республіка Бангладеш, Республіка Білорусь, Республіка Бенін, Республіка Боснія і Герцеговина, Республіка Гватемала, Республіка Грузія, Арабська Республіка Єгипет, Ісламська Республіка Іран, Республіка Казахстан, Канада, Держава Катар, Киргизька Республіка, Держава Кувейт, Республіка Македонія, Монголія, Республіка Науру, Королівство Непал, Об'єднані Арабські Емірати, Ісламська Республіка Пакистан, Республіка Перу, Південно-Африканська Республіка, Республіка Корея, Республіка Молдова, Російська Федерація, Королівство Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Судан, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Демократична Республіка Тимор-Лешті, Республіка Узбекистан, Україна та Ямайка, а також підтримали Австралія, Держава Ізраїль, Республіка Сербія і Чорногорія та 25 держав - членів Європейського Союзу;
виходячи з Рекомендацій парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схвалених Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року №607-IV, та Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схваленого Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року №789-V, в якому Голодомор визнається актом геноциду Українського народу як наслідок зумисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР;
визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як цілеспрямований акт масового знищення людей, приймає цей Закон.

Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.
Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.
Стаття 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:
брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про Голодомор 1932-1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;
вживати заходів щодо увічнення пам'яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932-1933 років в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору;
забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються Голодомору.
Стаття 4. Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в Державному бюджеті України.
Стаття 5. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:
1) визначити статус і функції Українського інституту національної пам'яті та забезпечити його утримання за рахунок коштів державного бюджету як спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
2) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;
3) вирішити в установленому порядку за участю Київської міської державної адміністрації питання щодо спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років в Україні Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Президент України Віктор Ющенко
28 листопада 2006 року
http://www.president.gov.ua/documents/5280.html



Постанова Верховної Ради України №789-IV

Про Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років
Провівши згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року №258-IV «Про 70-ті роковини голодомору в Україні» спеціальне засідання з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років, Верховна Рада України постановляє:
Схвалити Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років (додається).
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 15 травня 2003 року


№789-IV

ЗВЕРНЕННЯ
до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України
щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років

Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України, керуючись ідеалами гуманізму і соціальної справедливості, відстоюючи права людини і громадянина з позицій загальнолюдських цінностей, звертаємося до Українського народу – громадян України усіх національностей у рік трагічної дати у нашій історії – 70-річчя голодомору, організованого сталінським тоталітарним режимом.
Вітчизняна і міжнародна громадськість відзначають 70-ті роковини української національної катастрофи, коли, певно, вперше в історії людства конфіскація продовольства була застосована державою як зброя масового знищення її власного населення з політичною метою. Голодомор 1932-1933 років, що став нелюдським засобом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинної суті тодішньої влади.
Жорстоке вилучення урожаю 1932 року і вивезення його за межі України, конфіскація у кожної селянської родини усіх продуктів харчування, руйнування святинь і храмів, масові репресії української інтелігенції та духовенства – все це спрямовувалося на підрив національного духу українства, викорінення його еліти, ліквідацію економічної незалежності селянства.
Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Поруйновано соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність. Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників. Та спроби навіки замовчати і поховати у плині історичного часу правду про голодомор 1932-1933 років виявилися марними. Про цю Катастрофу України ще з 1933 року знали і писали на Заході. Конгрес США у 1988 році офіційно визнав голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу, тоді ж це зробила Міжнародна комісія юристів.
Щодо громадян України, то для них істина про події 1932-1933 років стала відкриватися напередодні розпаду СРСР. Саме тоді був покладений початок прориву в офіційному замовчуванні цих трагічних фактів історії.
Сьогодні можна з упевненістю твердити, що перші слова правди про голодомор 1932-1933 років відіграли помітну роль у національному відродженні, стали одним з важливих чинників здобуття незалежності України.
Разом з тим ми вважаємо, що в умовах незалежної України страхітливу правду про ті роки має офіційно оприлюднити держава, оскільки голодомор 1932-1933 років був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільших за кількістю жертв у світовій історії факт геноциду.
Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року, чинимо це сьогодні, визнаючи голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу за диявольським задумом сталінського режиму.
Ми вважаємо, що кваліфікація цієї Катастрофи української нації як геноциду має принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, є важливим чинником відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страшного соціального стресу, незаперечним доказом незворотності процесів демократизації суспільства, суворим застереженням спробам встановити в Україні нову диктатуру, нехтувати найголовнішим правом людини – правом на життя.
Розглянувши питання про голодомор як акцію геноциду на спеціальному засіданні Верховної Ради України, ми певною мірою виконали свій громадянський, патріотичний обов'язок перед пам'яттю мільйонів людей, перед підростаючим поколінням.
Разом з тим ми глибоко усвідомлюємо, що лише після надання офіційної – на найвищому державному рівні і від імені усіх гілок влади в Україні належної політико-правової оцінки такій соціальній Катастрофі в історії нашої Вітчизни, якою був голодомор 1932-1933 років, гідного щорічного вшанування його незліченних жертв, доведення факту цього голодомору як геноциду українського народу до світової громадськості – лише після цього ми можемо називатися повноцінною цивілізованою Нацією.
Не забуваймо минулого в ім'я майбутнього!
http://www.president.gov.ua/content/golodomor75_12.html



Постанова Верховної Ради України №258-IV
Про 70-ті роковини голодомору в Україні

Засуджуючи політику геноциду, що проводилася на державному рівні керівниками тоталітарного радянського режиму проти громадян України, національного духу, менталітету та генетичного фонду Українського народу, та з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні, а також привернення уваги вітчизняної й іноземної громадськості до цієї трагічної події та надання державної підтримки громадянам, які пережили голодомор, Верховна Рада України постановляє:
I. Провести спеціальне засідання Верховної Ради України у травні 2003 року за участю Президента України та членів Кабінету Міністрів України з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років.
II. Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності забезпечити підготовку та розробити порядок проведення цього засідання.
III. Рекомендувати Кабінету Міністрів України розробити, затвердити та забезпечити виконання плану заходів щодо відзначення 70-их роковин голодомору 1932-1933 років в Україні. Зокрема, передбачити в цьому плані такі заходи:
1. Створити державний Центр з дослідження причин і наслідків голодів в Україні.
2. Підготувати й видати пам'ятні книги жертв голодомору 1932-1933 років із списками всіх жертв в областях, районах, селах України.
3. Провести конкурс на кращий проект Меморіалу жертвам голодомору в Україні 1932-1933 років для його спорудження у м. Києві.
4. Забезпечити спорудження пам'ятників жертвам голодомору, в тому числі і за кордоном, у співробітництві з українською діаспорою.
IV. Рекомендувати Міністерству фінансів України профінансувати підготовку й проведення всіх заходів, присвячених 70-им роковинам голодомору 1932-1933 років в Україні.
V. Рекомендувати Державному комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України:
1. Забезпечити висвітлення у засобах масової інформації заходів, що проводяться у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору 1932-1933 років в Україні.
2. Організувати цикли тематичних теле- і радіопрограм.
3. Сприяти створенню документального фільму українською, англійською, німецькою та французькою мовами про голодомор в Україні 1932-1933 років з метою його демонстрації за кордоном.
VI. Рекомендувати Міністерству освіти і науки України забезпечити:
1. Проведення наукових досліджень, присвячених пам'яті жертв голодомору в Україні, та публікацію їх результатів.
2. Проведення у вищих, професійних та загальноосвітніх навчальних закладах щорічно, в День пам'яті жертв голодомору (23 листопада), уроків та лекцій, присвячених пам'яті жертв голодомору в Україні.
VII. Рекомендувати Міністерству закордонних справ України:
1. Здійснити міжнародні заходи, спрямовані на визнання голодомору в Україні 1932-1933 років державною політикою геноциду проти Українського народу.
2. Ініціювати визнання міжнародним співтовариством голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду проти Українського народу.
3. Запропонувати Генеральній Асамблеї ООН вшанувати пам'ять жертв голодомору в Україні 1932-1933 років хвилиною мовчання перед початком одного з її засідань.
4. Сприяти створенню міжнародного музею голодомору під егідою ООН.
VIII. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 28 листопада 2002 року



Постанова ЦК Компартії України від 26 січня 1990 р

Про голод 1932-1933 років на Україні та публікацію пов’язаних з ним архівних матеріалів

Вченими Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС проведено роботу по виявленню документальних матеріалів про голод 1932-1933 років. Понад півстоліття ця тема замовчувалася у вітчизняній історіографії, що заважало науковому осмисленню та об'єктивній морально-політичній оцінці цієї народної трагедії.
В основі виникнення продовольчих труднощів, а потім і голоду 1932-1933 років на Україні, як і в деяких інших регіонах СРСР, лежить відступ тодішнього керівництва країни і республіки від ленінських принципів кооперування селянства. Насильницькі методи колективізації, масове «розкуркулювання», низька культура землеробства, слабка технічна база колгоспів та інші причини призвели до зниження валового збору зерна.
Архівні матеріали розкривають що безпосередньою причиною голоду на початку 30-х років у республіці стало примусове, з широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики.
Вже взимку 1931-1932 років в українському селі склалося скрутне становище з продовольством. Навесні в десятках сільських районів розпочався справжній голод. Дальша деградація сільськогосподарського виробництва протягом 1932 року зумовила істотне скорочення обсягу державних заготівель. Але сталінське керівництво посилює тиск на республіканські партійні та державні органи з метою збільшення поставок хліба.
Документально простежується, що керівництво республіки не змогло протистояти диктату, фактично проводило політику, яка коштувала українському народові численних жертв. ЦК КП(б)У та Раднарком УРСР приймають постанови, у яких головна ставка у хлібозаготівлях робиться на адміністративно-репресивні методи. Терміново створюються роз’їзні судові сесії, спеціальні комісії – так звані «четвірки». До справи хлібозаготівель залучаються органи юстиції, прокуратури, державної безпеки.
За «потурання куркульському саботажу» було заарештовано і засуджено тисячі голів, членів правлінь колгоспів, спеціалістів, партійних і радянських працівників. Фабрикуються «справи» на зразок Оріхівської на Дніпропетровщині, коли звинувачені у «злісному саботажі хлібозаготівель» керівники району засуджуються до розстрілу, тривалих строків ув'язнення. В КП(б)У розпочалася чистка деяких районних партійних організацій, посилився пошук «правоопортуністичних елементів», «переродженців» тощо.
Незважаючи на репресивні заходи, навіть зменшені планові завдання республікою не виконуються. В цих умовах керівництво вдається до вилучення насіннєвих, фуражних та продовольчих фондів у залік хлібозаготівель, що стає фатальним для населення республіки. Архівні матеріали подають трагічну картину масової смертності від голоду та епідемій, особливо починаючи з березня 1933 року. Така ж доля спіткала селянство Північного Кавказу, Поволжя, ряду інших регіонів.
Документи відображають і намагання партійних, державних органів надати продовольчу допомогу голодуючим районам. Але вона виявилася запізнілою і недостатньою, щоб відвернути лихо.
Документальні матеріали про голод 1932-1933 років на Україні мають велику політичну і наукову значимість. Їх публікація допоможе правдиво висвітлити одну з найболючіших проблем нашого минулого.

ЦК Компартії України постановляє:
Визнати, що голод 1932-1933 років став справжньою трагедією народу, наслідком злочинного курсу Сталіна та його найближчого оточення (Молотов, Каганович) щодо селянства.
Засудити безпринципну політику тодішнього керівництва республіки (Косіор, Чубар) у проведенні хлібозаготівель. Рішуче відмежуватись від насильницьких, репресивних методів вирішення проблем суспільного розвитку.
Доручити Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС (т. Рудич Ф. М.) разом з Політвидавом України (т. Немазаний Г. Ф.) у 1990 році здійснити видання збірника наукових статей та архівних документів про голод 1932-1933 років на Україні.
Рекомендувати редакціям газет, журналів, телебачення і радіо забезпечувати правдиве, об'єктивне, на основі документальних матеріалів, висвітлення подій, пов'язаних з голодом 1932-1933 років.

http://www.president.gov.ua/content/golodomor75_22.html

    Пам'ятаю, сумую і шаную мучеників мого народу
    95%, 39 голосів
    А навіщо це все? Турбуйтесь про ще живих
    5%, 2 голоси

Рейтинг замітки:
 
2
 
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Gudzon
1

26.11.10 12:36
как это ещё не отменено?

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

бандерівець
2

26.11.10 12:37
Прийде час, москалі ще будуть платити по цьому рахунку.
Я не сприймаю лицемірну позицію, що це начебто тодішня влада винна в усьому. Ні, і народ, який привів тих людей до влади, також винен.
Чомусь, за діяння Гітлера, платить та відповідає вся Німеччина, весь німецькій народ. Так само і москалі повинні відповідати, за те що вони накоїли.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Nech sa paci
3

26.11.10 12:41

Відповідь на [2] від бандерівець
Мабуть, наш народ не дуже активно повстав проти більшовиків у 1918. Вони ж ЗЕМЛЮ пообіцяли роздати...

Але наш народ уже відповів за це, аж занадто...

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

бандерівець
4

26.11.10 12:56

Відповідь на [3] від Nech sa paci
Мабуть, наш народ не дуже активно повстав проти більшовиків у 1918. Вони ж ЗЕМЛЮ пообіцяли роздати...

Але наш народ уже відповів за це, аж занадто...
Не в тому справа. Що сталося, те сталося. Німці в 33 році, взагалі не повставали проти Гітлера, тим не менш, визнали всі свої помилки і вибачилися.
Так, само і москалі повинні зробити. Вони, як і німці в свій час, приймали активну участь в тих злодіяннях, яки влаштовувала комунофашистка влада.
І в мене нема ніякої люті. Якби я жив в ті часи, і бачив все що тоді творилося, от тоді я вже не закликав би до покаянь, а вирішував це питання зі зброєю в руках.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

zmi_j
5

26.11.10 13:38
Пам'ятаю, сумую, шаную +

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Ляшко
6

26.11.10 13:48

Відповідь на [2] від бандерівець
...і народ, який привів тих людей до влади, також винен.... Так само і москалі повинні відповідати, за те що вони накоїли.
http://poiskpravdy.com/stalinlenin/ - с них начинался СССР - ЭТОТ НАРОД и привел к власти..
http://totoiono.enkidu.ru/kto-na-samom-dele-pravit-mirom - и ими же и ЗАКОНЧИЛСЯ...

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Nech sa paci
7

26.11.10 13:49

Відповідь на [4] від бандерівець
Тут не все так просто.

Наприклад, можна згадати, що Лєнєна в товарняку прислали в Росію ті ж німці. То хай тепер вибачаються перед росіянами?

Більшовики тоді були не як суто російський національний проект, а як щось таке глобально жахливе, просто з центром у Петербурзі. І росіяни не всі й не одразу визнали цю владу. В Україні так само були з самого початку осередки цієї зарази. Достатньо згадати повстання в Арсеналі.

Хоча певний російсько-імперський запашок був усе ж таки присутній. Інтервенція йшла з Москви, деякі їхні очільники були українофоби...

Тому важко сказати, чи повинні всі росіяни вибачатися. Не знаю...

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

бандерівець
8

26.11.10 14:09

Відповідь на [7] від Nech sa paci
Тут не все так просто.
Наприклад, можна згадати, що Лєнєна в товарняку прислали в Росію ті ж німці. То хай тепер вибачаються перед росіянами?
Більшовики тоді були не як суто російський національний проект, а як щось таке глобально жахливе, просто з центром у Петербурзі.І росіяни не всі й не одразу визнали цю владу. В Україні так само були з самого початку осередки цієї зарази. Достатньо згадати повстання в Арсеналі.
Хоча певний російсько-імперський запашок був усе ж таки присутній. Інтервенція йшла з Москви, деякі їхні очільники були українофоби...
Тому важко сказати, чи повинні всі росіяни вибачатися.Не знаю...
Бачите, самі кажете "не знаю". Сумніви є. А це найгірше. Потрібна ясність, однозначність. Німці все визнали і заплатили. Нацїї легше. Так і москалям треба зробити.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Саничок
9

26.11.10 14:26
Хлопці! Чому акцію не підтримуєте! Поставте аватором свічки хоч на завтра! Треба вшанувати память!

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

бандерівець
10

26.11.10 14:29

Відповідь на [6] від Богдан Ляшко
...і народ, який привів тих людей до влади, також винен.... Так само і москалі повинні відповідати, за те що вони накоїли.
http://poiskpravdy.com/stalinlenin/ - с них начинался СССР - ЭТОТ НАРОД и привел к власти..
http://totoiono.enkidu.ru/kto-na-samom-dele-pravit-mirom - и ими же и ЗАКОНЧИЛСЯ...
За другим носилання ще не прочитав, а за першим, гарна стаття
Можна ще додати, якби Денікін не почав воювати проти УНР, тоді б і білі перемогли червоних.
Стосовно евреїв, красномовно про все свідчить 8 протокол - http://blog.i.ua/user/2800596/539499/?p=0#comments

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити
Додати коментар


Замітка додана 22.11.10, 10:28

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
З Днем Сободи!

22 листопада - свобода - україна

Вітаю всіх, кому свобода є головною цінністю особистого життя.
Я переконаний, що перемога все одно буде за нами - людьми волі, а не за рабами і злодіями.
БОРІТЕСЯ - ПОБОРЕТЕ!  ВАМ БОГ ПОМАГАЄ!

    Перемога буде за нами
    91%, 21 голос
    Цей бардак ПР надовго
    9%, 2 голоси

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Perovdupu
1

22.11.10 10:59

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
2

23.11.10 00:12
ви продали цю Свободу синьогнійній нечисті, я цього ніколи не забуду

Відповісти | з цитатою | видалити

Саничок
3

23.11.10 08:04

Відповісти | з цитатою | видалити

Діду
4

23.11.10 11:14

Відповідь на [2] від oleg_kv
ви продали цю Свободу синьогнійній нечисті, я цього ніколи не забуду
100% підтримую.

Відповісти | з цитатою | видалити

Gudzon
5

23.11.10 13:15
За свободу

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
6

23.11.10 14:58

Відповідь на [2] від oleg_kv
А ви наче ні??????
Чий вибір був помилковим і люди його не підтримали? Ваш, тож і не пендіть зайве.
Тепер всі згадають як було добре за "слабким президентом" Ющенком.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
7

23.11.10 14:59

Відповідь на [4] від Діду
підтримуєте продаж?

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
8

23.11.10 15:05

Відповідь на [6] від Богдан Бо
непідтримка людей - ще зовсім не означає помилковість!

... ще би Кучму згадали

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
9

23.11.10 15:08

Відповідь на [8] від oleg_kv
А чого і не згадати Кучму: скажеш, що не голосував за нього у другому турі, коли він йшов на другий термін і його опонентом був Симоненко? Певен, що голосував

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
10

23.11.10 15:17

Відповідь на [8] від oleg_kv
непідтримка людей - ще зовсім не означає помилковість!

ага, а програш - то не програш, а криза - то не криза, а рівень життя найнижчий, що не зараз в одну мить настав - теж не помилкове економічне керування, як і не проведена адмінреформа, що дозволила легко монополізувати владу тощо.
Янукович - погано, але Тимошенко ще в сто крат було б гірше - не даремно від неї так всі дають драла колишні "вірноподдані2

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар

 Співтовариство: Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 18.11.10, 09:47

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Запали свічу пам’яті по жертвам Голодомору

голодомор - пам'ять - україна

Українців закликають запалити свічку пам’яті про жертв Голодомору

Громадський оргкомітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 закликає громадян запалити 27 листопада свічки пам’яті про мільйони вбитих голодомором.

Як передає кореспондент УНІАН, про це на прес-конференції повідомив член цього оргкомітету Іван ВАСЮНИК.

“Учасники Громадського оргкомітету закликають усіх людей доброї волі, незалежно від національності, громадянства та віросповідання, усіх, хто поділяє біль та скорботу українського народу, 27 листопада о 16.00 запалити свічку пам’яті за душі тих, хто став жертвою Голодомору”, - йдеться в звернені громадського оргкомітету до співвітчизників.

Представник оргкомітету Євген СВЕРСТЮК підкреслив, що не потрібно політизувати вшанування пам’яті жертв Голодомору. “Запалення свічки пам’яті,
поминання у церквах тих людей, які були поховані без відспівування, - не
потрібно політизувати цього заходу. Ми хочемо збудити в суспільстві дух
пам’яті”, - наголосив він.

За словами І.ВАСЮНИКА, досі немає офіційної позиції влади щодо формату вшанування жертв Голодомору. “Ми очікуємо почути позицію влади про заходи, які будуть або не будуть проводити 27 листопада”, - зауважив він.

І саме через відсутність позиції влади за ініціативи громадськості був створений оргкомітет із вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932-1933.

До складу Громадського оргкомітету дали згоду увійти: академік Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, доктор філософії, письменник Євген СВЕРСТЮК; екс-віце-прем’єри академік Микола ЖУЛИНСЬКИЙ та Іван ВАСЮНИК, генеральний секретар Світового конгресу Українців Стефан РОМАНІВ, ректор Києво-Могилянської академії Сергій КВІТ, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван ВАКАРЧУК, історики Володимир В’ЯТКОВИЧ та Василь МАРОЧКО, культурні діячі Ніна МАТВІЄНКО, Євген СТАНКОВИЧ, правозахисник Євген ЗАХАРОВ та інші.

І.ВАСЮНИК повідомив, що на сьогоднішньому засіданні Громадського оргкомітету було затверджено план всеукраїнських заходів до Дня пам’яті жертв Голодомору – геноциду 1923-33 років в Україні під загальною назвою “Голодомор’32-33 – це геноцид. Пам’ятаємо”,а також звернення до українців.

У зверненні, крім вищезазначеного заклику запалити свічки пам’яті, також міститься заклик до всіх церков та релігійних організацій України провести молитовні заходи та взяти участь в жалобних заходах із вшанування пам’яті жертв Голодомору.

Оргкомітет закликав політичні партії, громадські організації та інші інституції громадянського суспільства на аполітичній основі, за відсутності партійної чи іншої символіки, під національними прапорами із жалобними стрічками в Києві та на місцях приєднатися 27 листопада до акції.

Як повідомляв УНІАН, щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам`яті жертв Голодомору і політичних репресій.

Б.Г.: від себе пропоную запалити свічки в себе дома ввечері і виставити їх у вікні.

    обов*язково візьму участь
    98%, 41 голос
    обійдеться і без мене
    2%, 1 голос

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Мари_НКа
1

18.11.10 09:57

Відповісти | з цитатою | видалити

Lone wolfs
2

18.11.10 15:03
вічна пам'ять!

Відповісти | з цитатою | видалити

Nech sa paci
3

19.11.10 08:04
Узагалі-то головне -- пом'янути їх у душІ сьогодні, а краще -- не забувати і в інші дні. А свічка на підвіконні -- це скоріше демонстрація чогось комусь. Але сподіваюся, що предки нам пробачать це, адже зараз ситуація складна в певному сенсі.

Відповісти | з цитатою | видалити

Тираъ
4

19.11.10 09:08

Відповісти | з цитатою | видалити

Gudzon
5

19.11.10 10:03
всё сделал

Відповісти | з цитатою | видалити

дТОЛЯізХорола
6

19.11.10 12:39

Відповісти | з цитатою | видалити

Діду
7

19.11.10 13:11

Відповісти | з цитатою | видалити

MrsVanderbilt
8

19.11.10 14:48
Акцію підтримую з 2004 року.

Відповісти | з цитатою | видалити

morning7
9

22.11.10 10:48

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
10

22.11.10 14:44

Відповідь на [8] від MrsVanderbilt
Дякую. Я теж від часу визначення дати вшанування жертв Глодоморів ставлю свічу ввечері у вікні.

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


Замітка додана 09.11.10, 10:10

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
ОДНО СЛОВО Леся Українка

9 листопада - леся українка - поезія

з нагоди відзначення 9 листопада Дня української писемності та мови

ОДНО СЛОВО
(Оповідання тубільця з півночі)

Було їх тута три, чужих людей;
тепер нема. Один умер одразу,
як тільки що приїхав,— був слабий,
такий, як дівчина, огнем все дихав,
не їв нічого, тільки сніг і лід,
і з того вмер. Другий «чужий» поїхав
кудись, не знаю, може, що додому,
а може, далі, ми не розібрали,
як він казав. А третій зоставався
ще довго тут. І сам у хаті жив,
не хтів нікого. Я ходив до нього,
мій син ходив, сусіди теж ходили.
Приходили — він нам казав: «Сідайте»
(так і казав по-нашому,— навчився
і сього слова, й інших слів багато).
І ми сідали, він давав нам чаю,
і до вогню пускав, і так давав
що-небудь, що просили, тільки часом
нічого не було, то так сиділи:
він в книжку дивиться, а ми на нього.
І довго так, аж поки нудно стане.
А спати не давав у нього в хаті.
Казав: «Ідіть, я буду спати сам,
я буду сам»,— і так покаже палець
один, що так один він буде в хаті.
І вже тоді, як хто не йде, він візьме
за плечі й виведе за двері геть.
Не бив, а так виводив — він ніколи
не бив нас. Як лихий бував, тоді
кричав, ногами тупав, щось багато
по-свойому балакав, тільки ми
того не розуміли. Часом так
хтозна-чого він сердився — «чужий»,
його не розбереш... Ну, все ж був добрий,
не то що наш тойон. У нас казали,
що, може, він дурний, того і добрий.
Але ж дурний хіба на книжці знає?
Він знав, куди і звідки річка йде,
і хто від чого хворий, хто умре,
хто видужає. Він багато знав,
дурний того не знає. Ми питали,
чи він розумний і чи в нього дома
усі такі. То він сміявся тільки,
нічого не казав,— не вмів сказати,
а може, не хотів. Він потім знав
багато говорити і пісень
навчився наших — дивиться на книжку,
таку, що сам зробив, і так співає,
як ми колись співали, геть до слова.
А пастки ставити і невід затягати
не вмів і не навчився, хоч і хтів.
Морозу він боявся. Рідко-рідко
виходив на мороз. Тоді як сполох
бувало видко, він тоді виходив,
хоч і мороз, любив на те дивитись.
У їхній стороні нема такого.
У їхній стороні й зимою сонце,
і щось таке росте, що в нас нема,
і різне єсть таке, що ми не знаєм.
Він нам хотів про все те розказати,
але у нас те все ніяк не зветься —
казав «чужий» — нема в нас слів таких.
Він нам по-свойому казав слова,
як зветься се і те, я знав тоді,
тепер забув — давно було, старий я,—
тоді ще молодий був. І «чужий»
був молодий, а борода велика...
Ще поки був здоровий, не така
була та борода, а як заслаб,
то виросла така, що аж по пояс,
так наче в казці... В нас таких немає.
Він довго був слабий,— казав, від того,
що сторона йому чужа. Хто знає?
Він їв, і пив, і спав, все як здоровий,
казав: «Нічого не болить». А схуд
і перше все лежав, дивився в стіну,
ні з ким не говорив і виганяв,
як хто приходив в хату. Потім раз
прийшов до нас у хату сам. Багато
казав нам і співав своїх пісень,
все про таке, що в нас того немає,
ми слухали, а потім всі поснули.
Прокинулись — він плаче. Ми питаєм:
«Що хто тобі зробив?»— «Ніхто нічого».
Так і пішов, і більше не приходив,
А ми ходили часто до «чужого»,
як він лежав. Він вже не був лихий,
не виганяв нікого, тільки часто
так якось плакав, і сміявся разом,
і все хотів одно якесь там слово
нам розказати так, щоб зрозуміли,
казав, що легше буде, як розкаже.
А ми таки того не розібрали,
то щось таке, що в нас його нема.
Не раз казав, що якби те одно
йому хто дав, то він би був здоровий.
Питали ми, чи то яка ростина,-
чи звір, чи птиця, страва, чи одежа.
Казав, що ні. Раз батько мій сказав:
«Якби тут був твій батько або мати,
брат, чи сестра, чи жінка, певне б, ти
тоді здоровий був,— це ж, певне, їх
немає тут, і може, й звуться так,
як в нас ніхто не зветься?» Він подумав,
а потім головою покивав
і каже: «Ні, ще гірше б я журився,
якби й вони усі були в сій пущі,
якби й вони без того пропадали,
без чого я тут гину...» Батько мій
спитав його: «А в вашій стороні
того багато є?» Він знов подумав,—
такі якісь у нього стали очі,
як в оленя, що на морозі плаче.
«Ні,— каже,— в нас його теж небагато,
ми більше мучимось, коли б здобути,
ніж тішимося з нього, але все ж
нам часом хоч здається, що вже маєм
хоч трошечки, або от-от здобудем,
або хоч забуваєм, що нема.
Але ж ми живемо хоч трохи... ну не знаю,
як се по-вашому... не так, як тут живуть».
На се і я сказав: «Та вже ж, у вас
і їжі, й всього більше».— «Ні, не те,—
сказав «чужий»,— я не про те кажу.
Ну, от коли хто хоче вийти з юрти,
а тут його не пустять, ще й прив'яжуть,
то як по-вашому, де він сидить?»
«Та вже ж у юрті!» — всі ми загукали.
«А як не в юрті, а де-небудь так,
аби се там було, де він не хоче,
то це як зветься?» — Тут ми не вгадали:
один казав «у лісі», другий «в полі»,
усе не до ладу, а я мовчав,
бо що так говорити, як не знаєш?
«Чужий» усе загадував: «Ну добре,
а як то зветься, як хто має пташку
таку, що довго вже сиділа в нього,
і випустить летіти, як сказати,
куди він випустив її?» Знов кажуть
хто «в поле», хто «в тайгу», а хто «на сніг».
«Чужий» розсердився та вже до мене:
«Ну,— каже,— як тебе тойон посадить
в холодну...» — «За що він мене посадить?
Я заплатив усе!» — кажу «чужому»,
та й сам розсердився. Той засміявся.
«Ну,— каже,— не тебе, а так кого,—
то що тому найгірше у холодній,
чи те, що їсти й пити не дають,
чи те, що родичів нема в холодній,
чи те, що йти додому не пускають
і не дають робити, що він хоче?»
«Та як кому, хто що  найбільше  любить»,—
сказав мій батько. Тут «чужий» зрадів
(не знаю вже чого!) і знов питає:
«Отож, коли хто любить, щоб пускали
ходити скрізь, робити все, що хоче,
то як сказати, що він любить? тільки
одним сказати словом? Ну, хто скаже?»
Тут хто сказав «робити», хто — «ходити»,
а хто — «не знаю». Зморщився «чужий».
«Ні,— каже,— все не те, немає слова!
Ну, я вам так, без слова розкажу,
ви тільки добре слухайте».— «Та добре»,—
сказали ми, хоч нам уже обридло,
та жаль було «чужого», бо слабий.
Він став казати: «Бачите, для мене
найкраще те, як можна скрізь ходити
і все робити, от сього й немає».
Ми засміялись: видумав «чужий»!
Він скрізь ходив, куди і ми ходили,
хіба що сам не хтів, коли мороз,
а то ходив на влови, і на рибу,
і раз далеко їздив до «чужих»
і до тойона, та й до нас приходив,
усюди був і все робив, що хтів:
дивився в книжку, сам робив книжки,
і шив, і чай варив, і їв, що хтів,
що тільки мав, не одбирав ніхто.
«Хто ж не дає ходити і робити?—
кажу йому.— Не ми ж?» — «Та ні, не ви!»
«Хіба тойон? Так він коли приїде!
А ти собі тим часом скрізь ходи
і все роби, що хочеш, ми не скажем
тойонові!» — «Тойонів тих багато,
не тільки сей один»,— сказав «чужий».
«Та ті ще далі, ніж оцей, бо зроду
сюди не приїздять, ти їх не бійся,
не знатимуть»,— вмовляли ми «чужого»,
а він махнув рукою: «Що казать вам!
Не знаєте! Куди я тут піду?
І що я тут зроблю у вашій пущі?
А геть від вас поїхати не можу,
нема ж мені тут... ех, немає слова!»
Та як замовк «чужий», то так до ночі
просидів і до нас не озивався.
Не знаю й досі, що йому зробилось,
що він такий лихий в той вечір був!
І нащо там йому здалось те слово?
Нема, ну то й нема! багато слів
було у нього в книжці, ну й казав би
собі, яке хотів, а ми не знаєм,
у нас нема книжок і мало слів.
Еге, не доказав я про «чужого».
Так, знаєте, умер він. Я до нього
усе ходив. Питав я раз його,
чого він умирає: чи з морозу,
чи з кого слабість перейшла на нього
(він часом так про інших говорив,
коли хто умирав). «То ж ти розумний,—
сказав я,— знав про інших,— знай про себе»
А він сказав: «Я знаю, я від того
вмираю, що у вас ніяк не зветься,
хоч єсть його без міри в вашім краю,
а те, від чого міг би я ожити,
не зветься теж ніяк, немає слова,
але й його самого в вас нема...
Якби було хоч слово, може б, я
ще й жив би з вами...» — і «чужий» аж плакав,
як те казав, і я заплакав з ним,
бо жаль було «чужого»,— добрий був.
А теє слово раз мені казав «чужий»
по-свойому, та я його забув,
чуже воно,та й що ним називати?
Не треба нам його.Чужим, бач, треба,—
казав «чужий», що не один вмирає
отак, як він, і ще умре багато...
Уже б ми їм казали теє слово,
як хто з чужих людей отак заслабне,
так що ж, коли його у нас нема.
І що воно й до чого теє слово?
То, певне, чари, то якесь закляття,
коли від того люди умирають...

1903
Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Медик
1

9.11.10 11:11

Відповісти | з цитатою | видалити

Gudzon
2

10.11.10 08:11

Відповісти | з цитатою | видалити

LeoLine
3

10.11.10 09:33
в самих в середині у нас нема СВОБОДИ..
хоча її без міри є навколо нас..
і кожен з нас вмиратиме, як той чужий
серед своїх, якщо не знайде СЛОВА
й СВОЇ слова, щоби впустить той дух її
серед своїх тілес і мрій..
у мріях люди не вмирають..

Відповісти | з цитатою | видалити

sveto4ka-25
4

10.11.10 19:42

Відповісти | з цитатою | видалити

nolofinve
5

12.11.10 17:56
Неперевершена Леся

Відповісти | з цитатою | видалити


 Співтовариство: Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 09.11.10, 09:43

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Місцеві вибори - 2010 у Львові

вибори 2010 - львів - україна

Садовий вдруге сфальсифікував вибори?
05.11.2010 11:53

Результати виборів мера сфальсифікували, підкинувши при підрахунку голосів наперед заготовлені бюлетені «за» Садового.
Автор цієї статті став свідком неофіційної розмови голів кількох міських дільничних виборчих комісій, які під час перекуру поблизу Львівської міської ТВК обговорювали проведені ними махінації під час підрахунку голосів. З розмови стало зрозумілим, що ці махінації були не поодинокими випадками, а чітко спланованим масовим явищем на усіх виборчих дільницях міста.
Для скептиків одразу ж поясню: цю інформацію вдалося почути зовсім випадково в ніч з 1 на 2 листопада, коли протоколи та бюлетені почали звозити у ТВК. Автор цих рядків навіть не планував щось вивідувати чи за кимось шпигувати, оскільки попередні результати голосування на той час уже були більш-менш відомі, не викликали особливих сумнівів, і до того ж головний опонент чинного мера Петро Писарчук офіційно визнав перемогу Садового. Натомість шокуюча інформація про проведені фальсифікації фактично сама знайшла свого слухача.
Поблизу авто із ледве привідкритими затемненими вікнами, у якому після майже двох діб без сну дрімав свідок нижченаведеної сенсаційної розмови, вирішили перекурити керівники кількох ДВК. Саме під час душевної розмови за цигаркою колеги «поділилися» одне з одним особливостями проведення виборів у Львові.
Отож, як стало відомо, результат волевиявлення львів’ян вдалося сфальсифікувати завдяки підкиданню наперед заготовлених бюлетенів «за» Андрія Садового. При цьому фальшиві голоси виборців підкидали не у виборчі урни, за якими безперервно стежили спостерігачі, а безпосередньо на стіл під час підрахунку голосів.
З’ясувалося, що наперед «проголосовані» за Садового бюлетені зберігалися у сейфах. При чому на кожній дільниці Львова була заготована однакова (у відсотковому відношенні) кількість запасних бюлетенів, які згодом врахували при підрахунку голосів. Для того ж, щоб зайві бюлетені не викликали підозри у спостерігачів та інших членів виборчих комісій, під кінець голосування були зроблені відмітки у списках виборців про те, що вони взяли участь у голосуванні.
За аналогічною схемою підкинули голоси і окремим партіям та мажоритарникам.
Керівники дільничних виборчих комісій доволі жваво обговорювали складнощі, які виникали під час фальсифікацій. З їх слів, найважче було непомітно підкласти бюлетені. Відтак цей процес відбувався у той момент, коли увага спостерігачів та незадіяних у фальсифікаціях членів комісій була зосереджена на підрахунку немерських бюлетенів. Для того ж, щоб співучасники махінацій не мали жодних претензій до результатів, докидалися рівномірно розподілені бюлетені і їхнім політичним силам та мажоритарникам. Як результат – усі задоволені, а ті, хто не був задіяний у великій махінації – нічого не помітили.
Щоправда, на окремих дільницях, з керівниками чи членами яких ініціаторам цих фальсифікацій не вдалося «домовитися», такі махінації не пройшли. Саме тому на тлі попередніх результатів мерських виборів, які до сліз чітко відтворюють результати замовних соцопитувань та екзит-полів, яскравими плямами вирізняються незаангажовані результати з поодиноких дільниць. На таких дільницях розрив між двома найрейтинговішими кандидатами становить далеко не 20%, а навпаки – з незначним відривом перемагає головний опонент Садового.
Проте загальна картина мерських виборів досить чітко показує одну підозрілу з точки зору і соціології, і політології, і зрештою здорового глузду тенденцію – результати голосування у всіх без винятку районах Львова як за помахом чарівної палички зберігають сталий у відсотковому відношенні розрив. Натомість неозброєним оком помітно і з точки зору логіки зрозуміло, що кожен район Львова по-своєму унікальний, має свої вирішені одними кандидатами чи невирішені іншими проблеми, і зрозуміло – свої електоральні розбіжності. На жаль, підсумки виборів міського голови Львова цих розбіжностей у поглядах виборців не показали. Чому? Питання з одного боку риторичне, проте з іншого – з впевненістю можна стверджувати, що відповідь на нього знають у штабі нехай фальшивого, але переможця, і, ймовірно, підозрюють в інших штабах.
Цілком можливо, що відповідь на поставлене вище питання знає навіть людина, яка з відповідних причин цього разу не балотувалося у мери Львова – колишній міський голова Василь Куйбіда. Позаяк саме він і після виборів 2006 року, і в переддень цьогорічних виборів кричав з екранів телевізорів про те, як Андрій Садовий свого часу сфальсифікував волевиявлення львів’ян і вкрав віддані за нього голоси. Схоже, ці заяви з тих чи інших причин не дійшли до вух правоохоронних органів міста, за мовчазної згоди або байдужості яких знову відбулися тотальні махінації.
 
Дмитро Ільків
http://vgolos.com.ua/politic/6507.html

Коментар Богдана Гордасевича: цікава думка, яка має право на існування, але якщо це було дійсно - то Садовому тим більше честь і хвала, бо проведена ця операція без жодного інценденту "зради" і витоку інформації безпосередньо від учасників можливої фальсифікації. Тільки ось так "випадково" автор дізнався і без жодних доказів чи статистичного аналізу і прикладів подає данну інформацію голою в стилі інформагенства ОБС (одна бабця сказала).
В цьому питанні я назавжди запам*ятав вислів Віктора Медведчука, коли очолювана ним СДПУ(о)програла вибори  до ВРУ і багато говорилось про фальсифікації: "Якщо фальсифікації проти нас мали місце, то винуваті у цьоми виключно ми самі, що допустили їх, бо не організували належний контроль за процесом виборів" - золоті слова. Для того і щука, щоб карась не дріма! Політичне суперництво одночасно обумовлює взаємокотроль прозорості і чесності процесу виборів. Якщо хтось сфальшував, то це тільки означає недолугість його опонентів. Політика була і буде тотожною до картярської гри, де всі при нагоді хитрують, але як попався на шахрайстві - одтримуй по повній програмі. Садовий не попався, отже нічого і не було. Карти скинуто до купи і кінців не вивести, тому - все забуто і гра починається знову. І пильнуйте, опоненти!



Результати виборів у Львові від міської ТВК: мер Садовий, до міськради проходять дев'ять партій (оновлено)
06.11.2010 09:11

Львівська міська ТВК 6 листопада після опівночі оголосила офіційні результати виборів міського голови Львова та партій до міської ради по багатомандатному окрузі. Перемогу здобули відповідно Андрій Садовий та партія «Свобода», повідомляє Захід.нет.

За Андрія Садового проголосували 121 237 осіб, Петра Писарчука – 65 522,  Юрія Михальчишина -  27819 виборців, Володимира Гірняка – 23205, Степана Кубіва –14815. Проти всіх - 14177 виборців.
За інших кандидатів проголосували так: Андрухів Зіновій – 546 голосів, Вардзаль Олександр –554, Гінка Ярослав – 4554, , , Куспись Світлана–777, Локатир Юрій–331, Луців Олексій–4279, Павлишин Олег–370, Покровський Олександр – 596, Прусенко Олександр – 267, Тарасенко Володимир – 625, Якубовська Марія – 664, Жовнір Зіновій – 510, Обіход Михайло – 282, Подоляк Ігор – 380, Семенюк Анатолій – 572, Шпіцер Василь – 3904.
ВО  "Свобода" на виборах до міськради отримала  80249 голосів, "Фронт змін" – 28604, Партія регіонів – 22 892, "Наша Україна" - 13910, ПОРА - 12061, РХП - 12 982, "Україна Соборна" - 10 515, УДАР - 12 930. НРУ отримав 9722 голоси.
Львівська міська ТВК "запізнилася з оголошенням результатів" через суб’єктивні причини, заявив голова комісії Ігор Сліпецький.
Більш, ніж дві години тривало засідання комісії, на якому розглядалися скарги з проханням здійснити перерахунок голосів чи визнати вибори недійсними. Практично усі вони були відхилені, попри гучні протести кількох членів ТВК, що представляли Партію регіонів.
Після розгляду скарг голова Львівської ТВК Ігор Сліпецький зачитав результати виборів з листка, а пізніше зазначив, що протокол оформлять за кілька годин.
Водночас, член Львівської міської ТВК, представниця Партії регіонів Світлана Александрова наголошувала, що це незаконно, бо результати мають бути оформлені в протокол, підписаний усіма членами ТВК.
Ще від вечора на площі Ринок біля міської ратуші зібралися близько ста осіб, які чекали оголошення результатів виборів, а після їх оприлюднення вигукували гасла "Слава Україні - Героям слава" та "Слава нації - смерть ворогам".

    
Львівська обласна ТВК затвердила результати виборів до облради (ПРОТОКОЛ)
08.11.2010 12:31

Учора, 7 листопада, у Львівській обласній ТВК був підписаний підсумковий протокол виборів до Львівської обласної ради.
За партійними списками ВО «Свобода» на виборах до облради отримала 306 649 голосів (25 депутатів), «Фронт змін» – 141 163 голосів (12), «Наша Україна» – 89 005 (7), Партія регіонів – 77 448 (6), НРУ – 54 488 (5) і «УДАР» Кличка – 36 690 голосів (3).
Комісія також затвердила мажоритарників.

    фальсифікації були і будуть
    30%, 6 голосів
    контролюйте краще
    5%, 1 голос
    яке суспільство - такі і вибори
    65%, 13 голосів

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

oleg_kv
1

9.11.10 13:46
Все було з точністю до навпаки, майже всі члени комісії представляли банду регіонів і підкидались бюлетені за голубу нечисть, за яку ні за яких обставин 20% львів'ян не проголосує. Писанина явно замовна.
В центрі Львова є кілька вулиць, де ще за більшовицької окупації селили москалів-комуністів, які і тепер одностадно голосують за антиукраїнські сили, на даних виборів за ПР і Писарчука. Тому логічно, що на таких дільницях голуба нечисть могла набрати більше, чим по місту.

Відповісти | з цитатою | видалити

Perovdupu
2

9.11.10 15:20

Відповідь на [1] від oleg_kv
Є така справа.
Це такі собі "бомбочки" сповільненої дії, закладені ще тоді, коли за "вислугой лєт" йшли на пенсію та осідали у теплих містах України.

Відповісти | з цитатою | видалити

Саничок
3

10.11.10 07:42

Відповісти | з цитатою | видалити

Gudzon
4

10.11.10 08:31

Відповісти | з цитатою | видалити

претендент
5

10.11.10 09:31
Демократія - це коли голос розумної і мудрої людини прирівняний до голосу тупої і обмеженої.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
6

10.11.10 10:01

Відповідь на [5] від претендент
Я з вами згідний, бо не можу переносити той факт, що владу обирають по-суті пенсіонери, які є вже неактивними членами суспільства, а скорше паразитуючим баластом.
Але з іншого боку це гальмо посередньості в демократичному суспільстві не є надто поганим, бо хто знає куди без нього нас би занесло...

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
7

10.11.10 10:01

Відповідь на [1] від oleg_kv
Звичайно, що Львів голосував за Садового, бо не міг полюбе за регіонала, якщо в інших бюлетнях обирав "Свободу" - і тут є статистичне співпадіння, яке спростовує закид у фальсифікації.
Просто варто звертати увагу і на подібні теми.

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
8

10.11.10 10:22

Відповідь на [7] від Богдан Бо
звичайно, ніяких фальсифікацій не могло бути навіть теоретично, адже всі виборчі комісії контролювались комуно-регіаналами

Відповісти | з цитатою | видалити

sveto4ka-25
9

10.11.10 19:39
Щось не дуже віриться у підкидання бюлетенів на стіл під час підрахунку!Я була на віборах - там ціла купа спостерегачів присутня й котролює процес - крім того є й представники депутатів й самі кандидати у депутати...безліч людей!Як у всіх їх на очах можна непомінтно підкинути велику кількість голосів за Садового?СУМНІВАЮСЯ ДУЖЕ!

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


 Співтовариство: Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 05.11.10, 18:38

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Що трапилось з ідеалами українців ?

дискусія - україна

" Це совєтська влада нав'язувала абсолютних героїв лиходіїв, де ризиковано було ставити під сумнів найдрібнішу деталь біографії, й де незручні факти просто замовчувались". (Галя Койнаш, Перефарбований реалізм ).
http://maidan.org.ua/static/mai/1263933999.html
Якщо проаналізувати сучасну політичну ситуацію в Україні і прирівняти її до часу перед 1991 р., то складається враження, що люди, які були здатні організувати Українську Гельсінську Групу (1977), Культурологічний Клуб (1987), Українську Асоціацію Незалежної Творчої Інтелігенції (1987), студентську Громаду (1988) та принаймі десяток інших громадських груп, які потім активно залучилися до Народного Руху України (1989), зникли зі сцени і не залишили по собі жодних нащадків. На цей час припадає активізація сил не тільки за демократію, але й за висвітлення справжньої української історії, а не історії, яку писали на замовлення імперських кремлівських диктаторів.
З національною історією пов"язане і національне усвідомлення свого буття, своєї гідности, як члена світової спільноти. Імперська політика Москви не дарма забороняла не тільки історичні твори відомого історика М.Грушевського, але й саму згадку його імени. Таким чином "совєтські" українці виростали без історії, без пам"яті, без традицій, без самобутньої культури, а коли щось дозволяли, то хіба фольклор, бо ж його не могли заперечити навіть царські служаки.
Саме до прокинення нацолнальної свідомости можна віднести перепоховання В.Стуса, Ю.Литвина, О.Тихого 1989 р., які загинули в комуністичних концен-траційних таборах. Спрага до волі була настільки сильною, що люди втрачали страх, який панував в Україні від КПУ та її знаряддя КГБ.
Ідеали свободи й справедливости, які лунали з вуст В.Чорновола братів Б. і М. Горинів, С. Хмари, В.Мороза, Л. Лукяненка, С.Набоки, Осадчого та десяток інших, знаходили собі тисячі прихильників, про що й свідчила популярність НРУ. На жаль, ворогам національної незалежности вдалось розбити НРУ на різні партії. Завдяки активізації суспільства, яке підтримувало НРУ, був тріумфуючим результат референдуму за незалежну Україну! Здавалось, що воля припала багатьом до серця, але не була звернена увага на ворогів незалежности. Почалась не просвітянська праця щодо історичного минулого, не відновлювання українського друкованого слова, але боротьба за "керівну роль", а того, хто міг стати керівником нації вбили. Численні українські газети та різного роду "вісники" почали зникати, а на їхньому місці стали появлятися такі "українські" газети, як: ФактьІ, Кіевский телеграфь, Сегодня та десятки інших, мовляв, українською газети "не рентабельні"!
Результати розпаду другоїї "єдности" патріотичних сил ми отримали на виборах першого туру президентських виборів (17 січня), де "єдність" була цілковито "розпорошена". Саме результати виборів свідчать про те, що в Україні люди таки не знають історію. Коли б до всіх громадян України дійшла правда про Голодомо-ри в Україні 1922-23, 1932-33 та 1946 рр., коли б всі довідались скільки української людности було вивезено з України в концентраційні табори СССР, на різноманітні примусові праці, скільки загинуло молоді у безглуздій війні в Афґаністані, то Симоненко б отримав хіба свій голос та голос другої дружини (перша була б, певно, за когось іншого).
Початки усвідомлення українців себе нацією припадають під кінець існування московської імперії і саме на той час припадає зацікавленість у світі Україною.У Західній Европі та Північній Америці проходили різноманітні наукові конференції, на яких аналізували ситуацію в Україні в усіх аспектах. Отаким був і симпозіюм Гласність в Радянській Україні, яке відбулося в Йоркському університеті 28 січня - 1 лютого 1989 р. в м. Торонто в Канаді. В ньому взяли участь вперше на міжнародному симпозіюмі колишні совєтські дисиденти Д.Шумук, Й.Тереля, В.Романюк, П.Рубан. Серед доповідачів знайдемо ще й нині активних науковців та діячів, таких як: М.Жулинський, Ґ.Грабович. Т.Кузьо,П.Рубан, Л.Танюк та інші. 27 доповідей було поділено на Політика та Література і мистецтво.У симпозіюмі взяли участь професори Гарвардського Університету, університетів та інститутів Торонта, Бафало, Ленінграда, Оксфорда, Лондона, Москви, Сасексу, Шефільда, Вісконсин, Нью Йорка, Пенсильванії, Нью Джерсі та Києва. Всі доповіді були вміщені у книзі Романи M. Багрій під назвою ECHOES of GLASNOST in Soviet Ukraine (Captus University Pulications, Toronto 1989). Подібні симпозіюми, конференції відбувалися і в Німеччині, США, Франції та д.і. Вершиною зацікавлености Україною був час Помаранчевої революції. На жаль, так склалося, що у світі більше знали й писали про боротьбу за незалежність України, ніж в самій Україні.
Друковані видання українською, чи то про Україну в самій Україні, звужуються до накладу 500 - 1000 примірників на населення 50 мільйонів. За кордоном видали понад 70 томів Літопису УПА, а в Україні ще й досі тзв. "афґанці" користаються більшим визнанням, ніж борці за волю україни - воїни Української Повстанської Армії. В Україні про Шухевича, чи Бандеру, можна знайти інформацію переважно комуністичну, в якій героїв за незалежність обзивають фашистами, антисемітами, бандитами. Прикладом є заява П.Симоненка 30.05.2007 р. у ВР України, що генерал УПА Р. Шухевич два рази отримував з рук Гітлера Залізний хрест. Син Романа Шухевича оскаржив Симоненка за наклеп, а 14 січня 2010 р. Печерський районний суд м. Києва визнав інформацію "народного" депутата П.Симоненка такою, "що не відповідає правді і принижує честь і гідність" дітей генерала. Рішення суду зобов"язує Симоненка відкликати свою заяву у ВР України, де він її зробив. Оскільки ще не було чути про спростування Симоненком його брехливої інформації, то можна лише жаліти, що син Р.Шухевича не має можливости у ВР України назвати Симоненка прямим нащадком Ґебельса, оскільки методи брехні дуже нагадують цього фашистського ватажка.
Часом навіть інтелігентні люди обурюються, що С.Бандеру визнано Героєм України! Обуруються саме ті, хто ні слова правди не читав про борця за волю, який навітьб у далекому Мюнхені був небезпечним для імперії, бо ж він був символом для українців в боротьбі за незалежність.Він не був аґресором, але оборонцем рідних земель, своєї території, яку й обороняв проти окупантів. Тому не дивно, що спадкоємці тих, що вислали до Мюнхена вбити Бандеру, зараз готують резолюцію до Европейського парламенту. Слідуючи кремлівській логіці - якщо ми дали наказ когось вбити, то його не можна визнавати героєм!
Досі в Україні несказано ясно, що УПА боролася на УКРАЇНСЬКІЙ ЕТНІЧНІЙ ТЕРИТОРІЇ за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ проти РІЗНИХ ОКУПАНТІВ! Недостатнє знання історії свого народу призводить до того, що навіть досвідчені науковці, журналісти, письменники допускаються помилок, шукаючи все винних серед своїх, а не серед окупантів.
До таких жертв, вважаю, належить і пані Г.Койнаш, яка часто пише цікаві статті і порушує наболілі питання, але часом не витримує "тискові" написаного антиукраїнського. У вище згаданій статті Перефарбований реалізм, пані Койнаш готова повірити всьому, що написав польський історик Мотика (Grzegorz Motyka: Ukrai?ska partyzantka 1942-1960 Warsawa, 2006), але не обізнана з відгуком-рецензією на цю книжку проф. Петра Потічного - учасника визвольних змагань. П. Потічний (рецензія опублікована в Українському журналі, Прага 2006, стор. 6) позитивно оцінює працю польського історика, який по науковому підходить до аналізу УПА, але, на жаль, не позбувся впливів деяких польських авторів, які про УПА писали різні пасквілі. Професор Потічний зазначає, що Мотика не витримав об"єктивности, коли говорить про трагічні вбивства поляків і українців - у поляків заменшує, в українців перебільшує.
Пані Койнаш наводить спогади про трагічне минуле 12- річного польського хлопця, який пережив удар від українців сокирою. Я ж знаю родину Ярослава Вайди, коли він 10-річний дивом врятувався, а його маму, 3 річного братика й 5 річну сестричку, 84 річного діда та інших 24-ох односельчан села Терка живцем спалили та розстріляли дальших 5 дідусів, а село зруйнували у липні 1946 р. солдати регулярної Польської армії. Польські історики не розслідують цю справу, незважаючи на те, що до суду подані і прізвища учасників частини цього війська.
Іншим документом про дії Армії Крайової, яку можна прирівняти до УПА, є книжка Петра Потічного (Павлокома 1941-1945: Історія села. Торонто-Львів 2001 р., 604 стор.), в якій ідеться про брутально розстріляних 366 мешканців Павлокоми відділами Армії Крайової 2-3 березня 1945 р.. У Павлокомі на пам"ять жертвам польський і український президенти минулого року відкрили меморіальний пам"ятник. Про інші злочини проти українців вже писав на сторінках Майдану Я.Стех і не тому, щоб домагатися якогось виправдання, покаяння, а задля того, щоб вбивства між цими двома сусідами більше ніколи не повторилися.
Тому нам слід знати добре свою історію і вчитися від німців і французів, як прощати один одному, а не як висувати звинувачення. Правда, слід завжди пам"ятати, що оборона не є тотожною з агресією, а українцям загарбання чужої території аж ніяк не закинеш! Вони обороняли батьківську землю. В Ізраїлі під сучасну пору проводять археологічні роскопки під арабською частиною міста Єрусалим, щоб довести, що це було місто заселене іюдеями у сиву давнину, а українцям імперські політики закидають, що вони боролися за своє визволення, за свою землю на власній території!
Пані Койнаш порушує багато проблем, але підхід до розгляду проблем не переконливий. Україна одинока країна у світі, де антидержавні організації на зразок Русского блоку, Родіна та інші вільно займаються діяльністю на розвалення країни, де безкарно спалюють державні символи, де знущаються з національних героїв, національної історії і мови, а пані Койнаш бачить небезпеку не в цих організаціях, але від організіції Свобода. Найбільша ж небезпека для всього українсьбкого суспільства приховується у потуранні антидержавних організацій, в першу чергу КПУ, яка настільки знахабніла, що хоче поставити іншому найбільшому катові України пам"ятник.
Дуже дивними і не зрозумілими звучать слова пані Койнаш: "те, що Ющенко та українські дипломати повторюють цифру жертв в 10 мільйонів, яка жодної критики не витримує, аніяк не сприяє відновленню правди. А як можна домагатися кримінальної відповідальності за заперечення акту геноциду української нації, коли навіть не всі дослідники вважають, що Голодомор підпадає під Конвенцію?"(Галя Койнаш, Перефарбований реалізм).Гадаю, що тут слід покликати на допомогу експерта-юриста Рафаєля Лемкіна Радянський геноцид в Україні, 1953 р. (Raphael Lemkin, 1900 - 1959), який фахово обґрунтував і науково довів, що Голодомор таки був Ґеноцидом українського народу (дивись також на Майдані: Сергій Грабовський: Голодомор, геноцид, істина: погляд третейського судді ( 22-11-2008 // // URLhttp://maidan.org.ua/static/mai/1227337113.htm: l Чому б не перекласти працю Р.Лемкіна на різні мови і поширити по світі, щоб світ на основі наукового й юридичного аналізу переконався про ґеноцид в Україні.
Під сучасну пору пору згадується 65 річниця звільнення в"язнів концтабору у Аушвіц і Ізраїль нагадує світові про Голокост. Ізраїль дбає про історичну пам"ять не тільки у себе, але й у світі, бо Голокост був великою трагедією його народу. Невже ж українці не здатні повчитися, що не "сусіди" Ізраїля визначили, чи Голокост був, але самі євреї це довели, а саму назву Голокост євреї завдячують Лекмкіну, який був визнаним міжнародним авторитетом! "Науковців" кремлів-ського зразка згадувати лише тоді, коли треба вказати, як не слід "досліджувати".
Євреї встановили число 6 мільйонів загиблих під час Голокосту і за сумніви щодо цього карають законом. А статистика щодо жертв Голодомору вже давно почала встановлюватися неукраїнцями - Дж.Мейсом та Р.Конквестом, недавно підтверджена на основі архівних досліджень СБУ і зараз дивно читати з під пера українки, що "цифра 10 мільйонів критики не витримує", а що 20 мільйонів "критику" витримає!"? Тут доречно нагадати, що у США 22.01.2010 на каналі Fox TV у програмі Revolutionary Holocaust Glenn Beck Program on Holodomor була згадана цифра понад десять мільйонів загиблих від голоду, а загальна кількість жертв комуністичної диктатури оцінено на 70 мільйонів! Ведучий програми Ґлен Бек зазначив, що про Голокост справедливо вже знає цілий світ, український Геноцид голодом тоталітарний комуністичний режим хотів замовчати і заперечити, що йому десятками років вдавалося!
Український суд, який недавно визнав злочинців Голодомору, повинен стати лише початком для повного очищення України від злочинців, які за податкові гроші "трансплянтують" катові України ніс. Якщо ж нема довіри до своїх суддів, то на сьогодні існує европейський суд, який здатний незалежно розглянути злочини проти людства колишніх союзників А.Гітлера. А то часом вийде так, як у справі Дем"янюка, коли тих, хто надавав накази сторожам та солдатам, суд звільнить, а перед суд поставлять сторожів складів, в яких зберігалося збіжжя, мовляв, вони винні в Голодоморі.
Вище згадана стаття Галі Койнаш дуже переймається правдою, бо мовляв досить було комуністичної брехні. Але ж правда є лише одна, а саме та, що українці боролися на своїх етнічних землях, що українці ніколи не зазіхали на чужу територію, на чужу історію, на чужу мову, на чуже добро, а правди ніде діти, ще й досі не мають правди щодо національного складу ВР України!
Брак знань минулого перешкоджає українцям будувати майбутнє! Словаки за коротший час незалежности стали цивілізованою европейською країною, до них можна зарахувати і балтійські та азійські республіки, але головним у цих країнах було знання свого минулого, яке й допомагає їм будувати майбутнє.
Сусіди України самі визначають, хто є героями їхнього минуло і сучасного, а деякі українці хочуть, щоб їхніх героїв вибирали чужинці.
За 18 років був час стати дорослим, а якщо не вистачило часу, то слід записатись на додаткові курси! У світі освіти запроваджена практика здавати іспити на другий і третій раз, а українці на перший раз, так виглядає, не зуміли скласти іспит, щоб стати дорослими.
Може слід пригадати ідеали, за які постраждали десятки мільйонів українців за час імперського поневолення, а в цьому допоміжним стануть знання свого минулого, без якого не побудувати майбутнього. А.Айнштайн (в Україні його пишуть Ейнштейн), казав, що "Доброта, краса та правда були тими ідеалами, які освітлювали мій життєвий шлях і увесь час надавали мені нову сміливість зустрічати життя бадьоро".
Можливо перед виборами президента спогад на ідеали українців 20-річної давности допоможе зробити правильний вибір!

Йосиф Сірка, Торонто

Коментрар Богдана Гордасевича: сказано багато актуального, навіть начебто прогресивного і розумного, проте я не маю бажання вступати у дискусію, бо у мене є одне запитання до автора: якщо ви так любите Україну і переживаєте за неї, то чого ви сидите досі в Торонто за океаном в Канаді, а не перебрались до рідної батьківщини? Чи не тому, що любити на безпечній відстані вигідніше, аніж перебуваючи безпосередньо у вирі подій непростого українського життя?
Скажу відверто: якщо до 24 серпня 1991 р. всіх емігрантів з України я рахував мучениками, яких злочинний комуністичний тоталітарний режим позбавив батьківщини через загрозу арештів і смерті, то після вказаної дати незалежності України я всіх подібних емігрантів-"патріотів", які не повернулись на постійне життя (постійне, а не гостювання!) - я їх всіх вважаю зрадниками батьківщини в повному розумінні цього слова. Якщо цю образу "зрадників батьківщини" українські емігранти незаслужено мали від радянської влади періоду СРСР, то від часу утворення Соборної Самостійної Української Держави всі ці емігранти набули значення зрадників у повному об'ємі цього поняття.  Все. Крапка. І не вчить нас жити, боягузи.
Одразу зазначу, що не вважаю такими зрадниками тих емігрантів, які свідомо виїхали з України просто жити в іншій частині світу назавжди - це нормальне право кожної вільної людини обирати собі краще місце для життя. Я ніколи не дорікну нашим емігрантам-заробітчанам, яких біда погнала по світах. Ні навіть митцям та спортсменам, що виїхали в пошуках більших достатків і слави.
Але я органічно гидую всіма тими українськими лжепатріотами,  що "жити не можуть без неньки-України, бо безмежно її люблять", але виключно на відстані з далекого-далека, перебуваючи у благополуччі життя інших країн світу. Це все одно, що кохати бідну гарну сироту, а жити в шлюбі з гидкою богачкою, бо не хочеться тягару обов'язків та праці спільно з коханою підніматись з біди.
Все. Геть у небуття емігрантське сміття, зрадники і боягузи, радники-порадники - не вам нас судити-обсуджувати і осуджувати! Ми без миршавих розберемось в Україні, хто чого вартий? Це і через вас ми у такому багні злиднів і розвалу, бо ви пробалакали Україну замість розбудовувати її державність спільно з громадою краю! Гірше того: я маю багато доказів, що українська еміграція значною мірою профінансувала теперішнє антиукраїнське кодло комуно-кедебіської номенклатури в Україні, збагативши його своїми " яко пожертвами на розбудову неньки-України", але то потребує окремої праці, а мені шкода витрачати її на доведення речей, яких вже не змінити. Просто я стверджую однозначно одразу висновок: вся існуюча українська націоналістична еміграція після 24  серпня 1991 р.  заслуговує тільки на одне - бути забутою без жодних ноток вдячності в Україні, а навіть навпаки з осадом огиди, як щодо справді зрадників і нікчем. А хіба це не так? Доведіть.

Львів-Рясне  

    правильно: не вам нас вчити
    73%, 8 голосів
    емігранти - совість нації
    27%, 3 голоси

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Q2
1

5.11.10 19:16
эх, если бы не ворогы, то справжни украиньци всем бы показали как надо )
но всё время что-то мешает этим талантливым танцорам ))

Відповісти | з цитатою | видалити

фон Терджиман
2

5.11.10 19:35
"Таким чином "совєтські" українці виростали без історії, без пам"яті, без традицій, без самобутньої культури, а коли щось дозволяли, то хіба фольклор, бо ж його не могли заперечити навіть царські служаки..."
А М.Рыльский тоже "фольклор"? И тиражи книг на украинском под 100 тыс. экз.-- тоже "фольклор"?
А куда идут деньги "на пропаганду украинства"? Кто платит за авторские тексты здесь, на блогах? За реплику насчёт "даунецких" и "президент-зек, было, дебил" платят! Вот где "фольклор".
Автор, вы сами разберитесь в сути дела.

Відповісти | з цитатою | видалити

фон Терджиман
3

5.11.10 19:38
"Друковані видання українською, чи то про Україну в самій Україні, звужуються до накладу 500 - 1000 примірників на населення 50 мільйонів"
А зачем масе агитируемых книги? Им достаточно прописей, "читанки".
Таково НАСТОЯЩЕЕ кредо украинизаторов.

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
4

5.11.10 20:29

Відповідь на [3] від фон Терджиман
а ваше кредо - брехня і печерний нацизм

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
5

5.11.10 20:30
а ідеали українців занапастили противсіхи

Відповісти | з цитатою | видалити

фон Терджиман
6

5.11.10 22:40

Відповідь на [4] від oleg_kv
Олег, посмотрите на ленту, там налицо плоды ваших стараний: всё по-русски.Я что и говорю: украинизаторы своим конферансом русифицируют Украину.

Відповісти | з цитатою | видалити

фон Терджиман
7

5.11.10 22:42
Кроме того, непонятно, вот что. Если удалось опубликовать свою версию истории, читать её, изучать (за казённые деньги и за гранты! ) , то зачем уподобляться проклинаемым тобой "комунякам", навязывать её остальным? Это уже лишнее, ложный ход.

Відповісти | з цитатою | видалити

NoTaRь
8

5.11.10 23:19

Відповідь на [6] від фон Терджиман
Олег, посмотрите на ленту, там налицо плоды ваших стараний: всё по-русски.Я что и говорю: украинизаторы своим конферансом русифицируют Украину.
може , старатись не треба?

Відповісти | з цитатою | видалити

Саничок
9

6.11.10 09:47

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
10

6.11.10 12:03

Відповідь на [6] від фон Терджиман
я вже здається вам казав, що крім голубої собачої брехні ви не здатні більше ні на що

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар

 Співтовариство: Свобода і справедливість

попередня наступна

Замітка додана 04.11.10, 14:59

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Демократія без "демо"

демократия - суспільство - україна

Мені часто доводиться промовляти іронічну фразу "Я демократ і ніколи не нав*язую своїх поглядів тим, хто їх поділяє"
Чудово розумію, що ми вийшли з сумнозвісного "демократичного централізму", як офіційно називався в СРСР існуючий тоталітаризм, але вже набридло за 20 років бачити, як людина стверджує свої демократичні погляди тим, що зобов*язує оточуючих визнати їх істиність без права на сумнів. І зачасту це є люди, що жертвенно присвятили себе до боротьби з тоталитарною системою. Парадокс, що зачасту переходить в норму.
Всі знаю значення слова демократія, як поєднання двох грецьких слів "демос" - народ і "кратос" - влада. Просто подиву гідно те миттєве перевтілення будь-кого в те "кратос" з повним ігноруванням отого "демос". Хто стає владою - перестає бути народом, тобто перестає ототожнювати себе з народом. Вони вже над народом, майже боги...
З іншого боку теж проходить цікаве перевтілення, бо хто не став при владі - теж не стає народом, а піднімається в іпостасі яко архангел, і криє матом і народ, який обрав і терпить цю огидну владу, і, зрозуміло, обливає лайном саму владу всіх рівнів. І це фактично кожен в Україні, а звідси виходить, що народу як такого у нас і нема. Нема демоса! Всі кратос!
Отож про демократію в Україні говорити безглуздо. Так само і про економічний добробут, бо його творить народ своєю працею, а у нас всі при керівництві зайняті.
І сміх - і гріх, але так воно є. Моя думка тут однозначна: поки народ і влада не усвідомлять, що вони є одне ціле - чогось доброго в Україні чекати марно.
Мені сподобалась відповідь одного чоловіка емігранту-націоналісту, що ганив Україну, бо вона не така, якою мала бути на його думку. Було досить неприємно чути обвинувачення від людини, яка жила в добрах закордону і наїжджала в Україну яко речник істин. І тоді один чоловік сказав наступне: "А знаєте, ми любимо Україну такою, якою вона є і вам радимо того. Іншої України нема."
Розумію, що негараздів у нас повно, одначе, одначе, одначе... В цьому питанні є тільки одне рішення: коли народ стане владою, а влада - народом, тоді постане процвітаюча Україна.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне  

    згідний
    86%, 6 голосів
    не згідний
    0%, 0 голосів
    просто цікаво
    14%, 1 голос

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

oleg_kv
1

4.11.10 15:20
лохократія для противсіхів

Відповісти | з цитатою | видалити

CKB
2

4.11.10 15:21

Відповідь на [1] від oleg_kv
лохократія для противсіхів
Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
3

4.11.10 15:23

Відповідь на [2] від CKB
лохократія для противсіхів
Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?
депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство

Відповісти | з цитатою | видалити

CKB
4

4.11.10 15:24

Відповідь на [3] від oleg_kv
лохократія для противсіхів
Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?
депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство
Да... а то, как для галичан, слишком умный последнее время

Відповісти | з цитатою | видалити

oleg_kv
5

4.11.10 15:26

Відповідь на [4] від CKB
лохократія для противсіхів
Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?
депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство
Да... а то, как для галичан, слишком умный последнее время
"такий розумний, аж страшно", як Голохвостов

Відповісти | з цитатою | видалити

CKB
6

4.11.10 15:27

Відповідь на [5] від oleg_kv
лохократія для противсіхів
Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?
депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство
Да... а то, как для галичан, слишком умный последнее время
"такий розумний, аж страшно", як Голохвостов
Голофастов!

Відповісти | з цитатою | видалити

анонім
7

4.11.10 15:44
"Демократія-розкіш для сильних і отрута для слабких",забув хто сказав....

Відповісти | з цитатою | видалити

Gudzon
8

4.11.10 16:01
интересная мысль

Відповісти | з цитатою | видалити

Gudzon
9

4.11.10 16:03

Відповідь на [6] від CKB
да ладно вам, он свои мысли изложил, точно котяра 999 пишет, только гадить можете

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
10

4.11.10 16:04

Відповідь на [4] від CKB
Дякую. Думаю що галичан розкласти неможливо.
Це я ртуть: наче і метал, але - рідина.

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


 Співтовариство: Свобода і справедливість

попередня наступна

Замітка додана 03.11.10, 16:29

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Вибери мене

демократія

На одному міжнародному семінарі з питань демократії з боку української делегації було піднято питання фальсифікацій процесу виборів, на що один з експертів дав гарну відповідь: "Якщо влада свідомо впроваджує масоване фальшування результатів виборів, то навіщо їх взагалі проводити? Власне влада найбільше має дбати про чесні вибори, щоб або підтвердити свою легітимність, або передати владу іншій сповна легітимній політичній силі. Ну а про фальшування все одно всі дізнаються - таємну агентуру ще ніхто не відміняв." Розумна думка, але хто у нас у владі користується розумом - тільки інстинктами.
Там же я почув якісне пояснення виборчих позицій електорату, про що хочу розповісти, тому що мені вже урався терпець пояснювати агресорам типу "голосуй, бо мусиш - Україна понад усе!", - що вибори є справою добровільною для кожного! Добровільною! Це право, а не обов*язок. Принаймні в Україні! І кожен сам визначає, як тим правом скористатись.
Справа у тому, що у виборах все одно по-суті приймають участь всі виборці сукупно, а різниця в тому, що виборці, які не пішли на вибори - фактично передають свої права виборцям, що прийшли і проголосували. Своєрідна мовчазна згода автоматично визнати правдивим процес виборів за будь-якого результату.
Далі ще цікавіше: виборці голосують за різних кандидатів, але переможець тільки один, то що з іншими виборцями? А вони так само автоматично погоджуються на результат, тому що переможець виборів автоматично стає представником всіх виборців округу. Всіх, а не виключно групки підтримки! Це і є сутність демократичних воборів.
Так що виборці голосують всі, але одні - пасивно, інші - активно. Головне, щоб ні у кого не виникало сумнівів у чесності процесу виборів. Це основа соціальної стабільності в суспільстві.
Нарешті славнозвісна графа "проти всіх", щодо якої стільки галасу осудження,- навпаки є дуже важливою і потрібною! Надзвичайно! По-перше, вона вказує існуючим політичним силам, що вони мають змінитись, якщо хочуть залучити ці голоси. Але найголовніше - наявність "проти всіх" стимулює появу нових політичних сил, які можуть розраховувати на цей електорат! Якщо в країні немає вільного електорату, то який сенс творити політичну партію нової формації? Щоб переманювати чужий електорат? Це нечесно в самому зародку, то чи може подібна нова політична генарація бути позитивною у своїх подальших діях, якщо починає з підлості? А наявність "проти всіх" навпаки цей процес стимулює, як цілком природній і чесний. І я дякую всім виборцям "проти всіх", бо ви стимулюєте майбутнє нашої держави, її розвиток і поступ!
Стосовно прав виборців відкликати депутата - то це повна дурість й нісенітниця. Так, депутат є виразником волі виборців, але не потрібно робити з нього клоуна, який має повсякчас подобатись публіці, тільки догоджати й розважати. Депутат є уповноважений довірою на визначений термін, що можна уподібнити до пілота літака: не можна в польоті провести переобрання пілота на когось з пасажирів, бо щось сильно трясе і всі захотіли більшого комфорту. Думайте і обирайте правильно до посадки в літак, шановні. І запам*ятайте: коли вас обманули, то винуваті обидві сторони! Обидві! І шахрай, і ті лохи, що пішли в нього на поводку!
Депутат не роздає благ виборцям, як і не має звітувати перед ними, бо то є безглуздо. Від того, що вам сто раз скажуть мед - в роті не посолодшає. Є чіткий крітерій оцінки діяльності депутата - ваше повсякденне життя: про владу згадують тоді, коли ваше соціальне буття втрачає комфортність і вже вас не влаштовує! З різних причин. І тоді люди беруть владу за душу і трясуть, як ту грушу. Починають той процес в першу чергу з свого обранця.
Процедура позбавлення депутатських повноважень існує, просто не хочу вдаватись в правознавчі тонкощі цього процесу. Важливо інше розуміння: найбільшою покарою для людини у владі є позбавлення її влади. Не даремно всі, хто відчув смак влади - так до неї рвуться знову і знову! А зась, якщо то мурло вже обирали і воно ніц не зробило корисного для людей, але багато корисного виключно для себе. Пішов геть.
Сподіваюсь це роз*яснення трошки зтишить агресію людей, що рахують себе надто прогресивними і уявляють, що "громадянське суспільство" - це коли всі люди в державі безперервно гарують у різних політичних партіях та громадських організаціях. Ні, ні і ні! Більшість людей мають працювати на роботі - і досить.
Якщо хтось має активну соціальну позицію - то прошу і робити самому, а не примушувати до цього інших. До доброї справи люди і самі долучаться без зайвих закликів. І навпаки, якщо люди не долучаються, то проблема не в їх "недорозвинутості" чи там що, а у тому, що вони бачать пустопорожню гнилизну цієї справи. Люди завжди праві, навіть якщо вони і не праві. Це парадокс, але вираз "людина вчиться на чужих помилках, а розумнішає тільки на своїх" стосуєть і суспільства загалом. Помиляючись - ми всі розумнішаєм.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

    Так і є
    88%, 7 голосів
    Не у нас
    13%, 1 голос

Рейтинг замітки:
 
1
 
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

YarilovraT
1

4.11.10 06:50

Відповісти | з цитатою | видалити

Східняк
2

4.11.10 07:29
Ви пропустили активну "ПРегіональну силу", яка не допустила інші сили до підрахунку голосів, контролю за виборами та висвітлення у ЗМІ процесу виборів. На Донеччині 100% членів комісій, 100% спостерегачів належали до ПР, а тому протоколи заносились до ТВК неу конвертах, а "розсипом", так само і білютені.
Ніхто нікого не соромився - навколо всі СВОЇ. Відео та фотоз'йомка на дільницях була заборонена, та регіональні бомжуваті "спостерегачі" так і продрімали до самого фіналу, їх завданням було "нічого не побачити".

Відповісти | з цитатою | видалити

Саничок
3

4.11.10 07:56

Відповісти | з цитатою | видалити

kpyk
4

4.11.10 08:10
Так. Але для того, щоб люди дійшли до цього рівня розуміння, думаю, пройде ще немало часу(дай боже, щоб взагалі це колись сталося..) ото ж зараз всіх або зганяють на "демократичні" вибори, або ж припрошують за гроші чи гречку або через маніпуляції з різного роду ідеї..

Відповісти | з цитатою | видалити

sveto4ka-25
5

4.11.10 11:21
Выборы должны быть честными апртиори.Но когда власть пользуется лозунгом главы своей партии "Да пошли вы.."- то так они и относятся ко всем украинцам - им глубоко начихать на какие-то формальности.На какую-то честность когда хочется владеть всем и сразуЭто очень страшно по последствиям - я не хочу жить как зашуганный даунбасовець и боясь власти прятаться в своих квартирках-пещерах.Ведь время показало что на Донбассе партия голубых НИЧЕГО ХОРОШЕГО ДЛЯ ЛЮДЕЙ НЕ СДЕЛАЛА (ТОЛЬКО ДЛЯ СВОИХ ЛЮДЕЙ - ОЛИГАРХОВ!).Поэтому учитывая это и антиукраинское отношение я вообще не понимаю как можно поддерживать бандитов при власти! Выйти из такой ситуации поможет действительно ТОЛЬКО ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО!(голос свой я не дала ни одному из 2 ответов - нечетко сформулированы они! ),Просто высказала позицию

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
6

4.11.10 14:48

Відповідь на [5] від sveto4ka-25
Дякую за комент і за позицію.
Я трошки переробив і доробив статтю, бо якраз процес дискусії тому сприяє.
Розумієте - влада є нашим відтворенням!
Озирніться довколо себе і ви побачите, як багато з нас творить свій добробут далеко не чесними засобами, бо зачасту це і неможливо.
Саме найстрашніше, що бути чесному в сучасній владі неможливо! Така схема її дії.
Без бажання загалу жити чесно влада ніколи не стане чесною. Потрібна соціальна масовість таких ідей та дій - жити чесно. Я про це багато вже писав у блозі.

Відповісти | з цитатою | видалити

Nech sa paci
7

4.11.10 16:49
То Вас обрали чи ні?

Відповісти | з цитатою | видалити

sveto4ka-25
8

4.11.10 17:52

Відповідь на [6] від Богдан Бо
Це дійсно дуже важко - бути чесним в такому брехливому світі,бо багато хто цим намагається скористатися .Тому слід бути уважним і мати лише порядних друзів (а для чого друзі непорядні?) Багато хто вважає - ну візьму гроши та проголосую за бандюківв - що з того змінеться?А потім така людина нарікає що в Україні жити неможливо...Терпіти не можу таких двуличних людей! Вважаю їх дурними, бо розумана людина завжди наперед думає -дурні ж живуть лише моментом! Особливо мене засмутили результати виборів у нашому регіоні - бандюки виползли на 2 місце по місту.Це ганьба!Бо цю технологію потім вони й на їнших виборах-всеукраїнських застосують.Вони звикли що б все було Донбасс.А я жити в даунеку не хочу! Буду боротися як зможу.Але один в полі не воїн - поки що більшість українців це не зрозуміли

Відповісти | з цитатою | видалити

Андрій Guard
9

4.11.10 18:39

Відповідь на [5] від sveto4ka-25
я не хочу жить как зашуганный даунбасовець
Свєточка, в житті серед людей є певні правила. Одне з них, не наносити образу цілій групі людей. Політика - окремо, люди - окремо. Я народився в Луганську - це також Донбас. Прожив там достатню частину свого життя. Політика ПР мені не подобається, не голосував за них, і не думаю, що колись проголосую. Багато знаю своїх земляків, які також не дуже схвально ставляться до дій цієї влади. І як сприймати такий епітет, як "зашуганный даунбасовець"? Особисто мені здається, що, користуючись такими штампами, ми порозуміння між частинами України ніколи не знайдемо. Україна повинна бути єдиною! І гризня людей за принципом - хто де живе - не повинна допомагати політикам грати на цих питаннях. ІМХО.

Відповісти | з цитатою | видалити

Андрій Guard
10

4.11.10 18:44
Авторові - дякую за виважену та розумну статтю. Як на мій погляд, дійсно важливі слова стосовно тих, хто не підтримує жодного з кандидатів (кого вже обізвали "противсіхами") та стосовно участі громадян в політичному житті - партіях або громадських об'єднаннях.

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


 Співтовариство: Свобода і справедливість

попередня наступна

Замітка додана 02.11.10, 10:14

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Вибори вдались, Бо було цікаво

вибори - україна

Я вважаю, що коли напередодні голосування на виборах всіх рівнів результат передбачуваний - це погані вибори.
Мені було цікаво спостерігати всю виборчу компанію у тому числі як кандидат до міськради Львова.
Звичайно, ще забагато сумбурності і різних махінацій, але твердо знаю, що в усіх країнах світу того вистачає. Просто громадяни сталих в часі держав вже краще розуміються на демократичних процедурах, а для України це ще новітній процес.
Вчимось і непогано, у порівнянні з багатьма країнами з колишнього СРСР.
Найкращим є поява та участь у виборах молодої генерації українців в досить значному маштабі, як суто виборців, так і в якості організаторів та спостерігачів.
Найгіршим є бажання багатьох, що хочуть стати депутатами - корисливі корупційні інтереси, або популярно - "дорватись до корита".
А ще дивує нерозуміння і виборцями, і депутатами аж до ВРУ включно про головне призначення представницького органу - творити справедливе правове поле і контролювати його виконання. І то для всіх громадян! Все. Депутат не може бути надавачем державних благ виборцям, бо найчастіше ці блага осідають у руках самих депутатів, а не населення.
Подивимось, наскільки депутати нової каденції будуть виконувати свої обов*язки, або - не будуть.

    очікую на позитивні зміни
    38%, 5 голосів
    не очікую на позитивні зміни
    15%, 2 голоси
    все буде без змін
    46%, 6 голосів

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Саничок
1

3.11.10 07:28
На жаль змін буде небагато! ПРдуни не мають наміру що-небудь змінити на краще! А там, де перемогли нормальні люди - "голубі" будуть всіляко вставляти палки в колеса!

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Ляшко
2

3.11.10 09:11

Відповідь на [1] від Саничок
На жаль змін буде небагато!
Змiни БУДУТЬ обов'язково!
Та тiльки НАМ вiд них користi буде МАЛО!!!

Відповісти | з цитатою | видалити

Nech sa paci
3

3.11.10 10:48


От тільки Харків цікавить --- як яскравий приклад самі знаєте чого.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
4

3.11.10 12:20

Відповідь на [2] від Богдан Ляшко
На жаль змін буде небагато!
Змiни БУДУТЬ обов'язково!
Та тiльки НАМ вiд них користi буде МАЛО!!!
У, друже, то ви такі корисливі?
Жартую, звичайно.
А зміни мають бути обов*язково, бо вони вже є: "Свобода" відкрито декларує український націоналізм і подивіться, як піднявся її рейтинг.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Ляшко
5

3.11.10 14:30

Відповідь на [4] від Богдан Бо
"Свобода" відкрито декларує український націоналізм і подивіться, як піднявся її рейтинг.
А хто у "Свободi" зараз "у руля"?
Вибач, не знаю...а в Гуглi не знайшов...
Но якщо "iнтернацiоналiсти" з двома паспортами - дiла не буде!

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
6

3.11.10 16:39

Відповідь на [5] від Богдан Ляшко
Та зрозумійте, що справа не в самій Свободі, а в бажанні людей! Це декларація Ідеї!
І сподіваюсь, це тільки початок.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Ляшко
7

3.11.10 18:36

Відповідь на [6] від Богдан Бо
Та зрозумійте, що справа не в самій Свободі, а в бажанні людей! Це декларація Ідеї!
Ошибаешься, друже! - ибо такое мы УЖЕ проходили лет несколько назал, когда была оранжевая революция...
Бажання тогда було - УУУУХХХ!!!!!! - а получился из этого .... большоооой пшик...
Потому что у руля стояли те "интернационалисты", что черной шапочкой темечко прикрывают в ответственные моменты....
Так вот именно поэтому я хочу узнать, КТО В СВОБОДЕ у руля???

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
8

4.11.10 14:57

Відповідь на [7] від Богдан Ляшко
А я протилежної думки.
Пшик вийшов значний і я теж дуже розчарований у повній безпорадності Ющенка і підступності Тимошенко, але вибачте - хто нам всі заваджав активно діяти? Ніхто! А ми склали лапки, розкрили рота і чекаєм дружно, коли ж то мана небесна посипиться.
Нам не треба бути баранами, що тільки за вожаком чешуть.
Для мене важить, що люди масово підтримують українську ідею, а не ті чмурики, що зібрались у Свободі. Хто там - знаю і не поважаю. От на місцях, особливо не на західних теренах - там цікаві люди.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Ляшко
9

4.11.10 15:44

Відповідь на [8] від Богдан Бо
у повній безпорадності Ющенка і підступності Тимошенко
А по-моему - два сапога = пара! И оба - из "ИнтернациАналистов"
Нам не треба бути баранами, що тільки за вожаком чешуть
"Настоящих БУЙНЫХ мало - вот и нету вожаков!" Высоцкий
Для мене важить, що люди масово підтримують українську ідею
И вот КТО они такие???
Я думал, что из Свободы (ты ж за нее речь завел!) - а там "чмурики"
От на місцях, особливо не на західних теренах - там цікаві люди.
Ой, шо-то я в своих краях (восточных) ничего ТАКОГО не замечаю... чесслово...

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


Богдан Бо і мої сервіси: фотоальбом • блог • відео • закладки • події • музика • профіль • гостьова • друзі

попередня наступна

Замітка додана 24.10.10, 12:17

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Гордасевич Богдан, 42-й виборчий округ Львова

вибори - гордасевич - львів

ЗВЕРНЕННЯ   ДО    ВИБОРЦІВ

Вельмишановні мешканці Львова по 42-му мажоритарному виборчому округу.

 Я не збираюсь обіцяти вам, що зроблю сам для вас якісь гаразди, бо це буде обманом.

Я можу обіцяти тільки одне: ми спільно зможемо зробити те, що вам буде потрібно.

Обов’язки депутата є контролювати владу міста і організовувати взаємозв’язок виборців з владою, а також сприяти діям самоврядування
на місцях. Депутат є представником волі своїх виборців у владних структурах міста – це головна його функція й обов’язок. Виконувати подібні зобов’язання добросовісно і наполегливо я готовий, якщо на те буде ваша воля.

 Розумію, що процес обрання когось депутатом є для виборців дуже і дуже непростим завданням при такій кількості кандидатів, але я особисто вважаю це величезним досягненням і значним кроком вперед у порівнянні з сумнозвісними «виборами без вибору». Зараз у вас є чималий вибір і то добре.
Думайте, радьтесь, вирішуйте і обирайте найдостойнішого представляти вас у міській раді Львова.

Моя позиція чітка: треба боротись з поганим в нашому житті як словом, так і ділом! Не поважаю тих, хто «бореться» з недоліками влади одними словами, криючись по закапелках міста, а тому хочу відкрито в Раді за підтримки громади ділом вимагати від влади змін нашого життя на краще. 

Головні напрямки своєї роботи в міськраді бачу в роботі за збільшення робочих місць через впровадження стимулюючого оподаткування місцевих виробників, що неможливо без подолання корупції та злочинності в місті.

Гордасевич Богдан Олексійович, кандидат у депутати до міської Ради Львова


Спільною дією зробимо сучасний Львів гідним його прадавньої королівської величі й слави.


Наш Львів стане могутнім, як і личить левам!


 
Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Q2
1

24.10.10 12:41
забыл написать шо с тобой делать если начнёшь увиливать от своих обещаний )

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
2

24.10.10 12:47

Відповідь на [1] від Q2
забыл написать шо с тобой делать если начнёшь увиливать от своих обещаний )
Заразний ви наш, покара була, є і буде одна стандартна для всіх виборчих посад - яка? Здогадайся сам...

Відповісти | з цитатою | видалити

Q2
3

24.10.10 12:48

Відповідь на [2] від Богдан Бо
ничего не будет )

Відповісти | з цитатою | видалити

Володюська
4

24.10.10 13:24
сумніваюся, що ви у моєму виборчому окрузі

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
5

24.10.10 19:16

Відповідь на [4] від Володюська
бюлетень покаже, бо я теж повен сумнівів...

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
6

24.10.10 19:16

Відповідь на [3] від Q2
Господи! Вам все ще мало!

Відповісти | з цитатою | видалити

Q2
7

24.10.10 19:24

Відповідь на [6] від Богдан Бо
далеко тебе до них - съезжаешь плохо )

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
8

24.10.10 19:47

Відповідь на [7] від Q2
Якщо ви "въезжаете плохо", то як я можу добре з*їхати?

Відповісти | з цитатою | видалити

Q2
9

24.10.10 19:54

Відповідь на [8] від Богдан Бо
а тут есть во что въезжать? ты ничего нового не придумал )
а настоящий политик должен уметь спрыгивать с темы красиво )

Відповісти | з цитатою | видалити

Саничок
10

25.10.10 07:41

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


 Співтовариство: Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 19.10.10, 21:13

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Сильна брехня від безсилля

вибори - україна

Мене завжди вражають люди, подібні одній моїй знайомій, що кілька років при кожній нашій зустірчі постійно критикувала Юлю, а як прийшов час другого туру обрання президента України, то всіх стала агітувати голосува за Тимошенко, бо якже можна дозволити "бандюковичу" стати президентом. На що я відповідав: ви ж казали самі, що вона злодійка, нещадно обкрадає державу, то чим злодійка краще за баньдюка? Де логіка, якщо обидва претинденти погані? Чи не правильніше висказати своє правдиве ставлення і проголосувати "проти всіх" - нехай знають рівень їх легітимності.
Особисто я не поважаю таких людей, які піддаються на подібні політично-технологічні гачки: обирай краще з двох зол. Подібним чином вдруге нав*язали нам Кучму в президенти, зробивши його опонентом Симоненка. На щастя, люди стали мудрішими і результат реально правильний, як би він комусь не подобався.
Принагідно хочу відповісти всім моїм друзям, які чомусь вперто винуватять у цьому програші помаранчових сил ту велику (!) кількість виборців, що проголосували "проти всіх", а також які свідомо не прийшли на вибори. Шановні, а хіба немає вашої вини у тому, що обраний вами кандидат у президенти не мав належної підтримки в суспільстві? Тут і ваша вина - обирайте більш позитивного кандидата в першому турі, який би влаштував більшу кількість виборців. Перемога в своєрідному рейтинговому голосуванні по відношенню до інших політиків не є обставиною для фактичного примусу інших виборців голосувати за ваш вибір. Ні, шановні. Пані Тимошенко топила в багнюці Ющенка та інших, бо була твердо переконана у своїй перемозі, якщо в другому турі зійдеться з Януковичем - от і отримала, що заслужила. І ми з вами отримали те, чого варті. Як казав Черчіль, коли його несподівано "прокатали" на виборах: демократія - це така гидота, але кращого людство досі не придумало.
Також я іронічно ставлюсь до теперішного вереску різних політсил щодо адміністративного пресу з боку пратії влади. А як ви хотіли, любі друзі? Хто винуватий, що ви такі роз*єднанні і слабкі? Невже регіонали мають бігати до вас і догоджати, перепрошувати, що на ніжку десь натупили? Давлять і правильно роблять - вчиться бути сильними, вчиться підтримувати одне-одного, вчиться гуртувати свій партійний актив та симпатиків у дієву соціальну силу.
Мене здавна злило гасло, що нам всім потрібно об*єднуватись. По-перше, я знаю якість більшості наших українських партій, де все реальне членство складається з голови, його друзів і бугалтера, тому і казав: від кількості складання нулів сумма не збільшується. Пригадуєте, як "Наша Україна" на минулих виборах зібрала купу партій так би мовити "національно-демократичного" спрямування, а голосів від того практично не добавилось. По-друге, мене злить, коли це об*єднання національно-демократичних сил розуміють як суто фізичний процес створення єдиної партійної структури. Шановні, але справжнє об*єднання можливе тільки довколо ідеї! Наголошую: ІДЕЇ !!! А не довколо якоїсь людини чи угруповання!  Однозначно. І сподіваюсь, що події останнього часу це ясно показало і доказало! Та, на жаль, висновків з того я, на разі, не бачу. Є тільки галас і вереск слабаків, що їх луплять за їх дурість і неорганізованність, ну а я - за цей виховний процес.
Нещодавно обклався різними партійними газетками і тупо перечитав їх од початку і до кінця - і жодної! Наголошую: жодної конструктивної ідеї я там не знайшов - суцільне словоблуддя, так би мовити на термінології журналістів - "одна водичка". Жодної конкретики або чіткої ідеї та програми дій. Порожняк женуть повний - от і вибирай, який порожняк торохкотисть гучніше.
Найбільше це вдається пану Сергію Тігіпко з його "Сильною Україною". Я давно приколююсь з того, що прошу пояснити співрозмовника про політику: як розуміти ці слогани "сильна Україна", "сильний президент", а недавно ще прозвучало "сильний Львів". Це як: сильні фізично, ідейно, інтелектуально, морально? Жодна з перелічених якостей пану Тігіпко не притаманна, як і молодість, тому казати про нову молоду генерацію теж зайве.
Якби "Сильну Україну" створив і очолив хтось з братів Кличко - то я б це якось зрозумів, хоч все одно слоган дубовий, але най вже буде, як і їх "Удар". Принаймні Клички дійсно прославили і прославляють Україну в світі, роблять багато корисного і порядного, що не притаманне пану Тігіпку. Нагадаю прислів*я: хто старе згадає - тому око геть, а хто забуде - обидва.
Які такі-сякі досягнення за паном Тігіпком? Я  щось не чую про жодне суспільне (а не особисте!) досягнення з доробку пана Тігіпка, особливо цікавить його провальне кураторство над "АвтоЗАЗ", а також невже він сподівається рекламною ЗМІєтворчістю затерти пам*ять про його злочинне керування виборчим штабом Януковича у 2004 році? Організатор масового фальшування включно до взлому сервера, якого за провал вилупили і викинули геть, а тому він кілька років переховувався за кордоном - і це будівничий "Сильної України"? А щоб вам недобре було, хто цьому брехунцю повірив.
На жаль, нічого конструктивного не знайшов я у словесах "Фронту змін" Арсенія Яценюка, якому симпатизую, але все одно за гарні обіцянки не обиратиму ніде. Гарно сказати "Зміни своє життя на краще", але як це на ділі має відбуватись - де пояснення? Змінити мило на шило? Дякую, Арсенію, але погуляйте і подумайте.
Пан Гриценко взагалі щез з ефіру - напевно "ворог їх держави" заховався до бункеру і очікує ліпших часів.
Стосовно "Батьківщини" - коментарі зайві, бо то повне відро сміття, яке треба одним махом викинути на смітник, а ось "Наша Україна" з паном Наливайченко на чолі можливо до чогось путнього і прийде, але поки що теж хай погуляють і подумають.
Для чого я все вищенаведене оповів?
Для того, щоб заявити про своє рішення стосовно майбутніх виборів: я голосуватиму проти всіх по всіх списках - най знають! Тільки на голову Львова я маю виважену думку, кого обирати і буду конкретно черкати в бюлетні проти імені. А голосувати за тумани сімнадцяті я не буду однозначно.
У нас у Львові спромоглись встановити в центрі комп*ютерне табло, яке відповідає туристам на різні питання, але ніде навіть в інтернеті я не можу знайти офіційної виборчої інформації від ТВК про місцеві виборчі округи, про всі партії та кандидатів. Якщо мені не дають можливості вивчити і проаналізувати ці важливі теми політичного вибору для прийняття виваженого рішення: кому я маю довірити свою частку прав на владу - я відмовляюсь її віддавати.
Зрозуміло, що якась влада все одно буде, але вона не буде мати того рівня легітимності, якщо подібних мені буде значне число, а щоб там не казали - а фальшування на виборах обманює в першу чергу самого їх організатора - він власними діями позбавляє себе знання, скільки його підтримує реально люду. Відбувається продукування фантому влади, що відверто є великою фігнею, подібно до великих грошових "посівів" судді Зварича.
Спрогнозувати перемогу регіоналів на місцевих виборах не важко, але спрогнозувати, що буде далі - дуже і дуже важко. Але то вже інша розмова.

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне

    підтримую
    56%, 10 голосів
    не підтримую
    44%, 8 голосів
    байдуже
    0%, 0 голосів

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

ПИВОМАН
1

19.10.10 21:18
Богдане, в столиці все йде так як хоче Яйцефоб....Я так не хочу....

Відповісти | з цитатою | видалити

AMA-XXX
2

19.10.10 21:26
добре написано, Батьківщина ще більш-менш борсається однак жодна демократична сила не здатна протистояти на даний момент монологу Януковича (Київ уже здали), хоча й ніхто в принципі не здатен, нас чекає повний триндець, а вже потім як хто виживе може й буде щось путнє

Відповісти | з цитатою | видалити

претендент
3

19.10.10 23:55
На любу хворобу рано чи пізніше, але знаходяться ліки. І тоді всі кажуть - як же ми раніше такого не додумались. Я взагалі не розумію(хоч десь в глибині є догадки), як можна бути такими сліпими.

Відповісти | з цитатою | видалити

V!t@l!й
4

20.10.10 08:33
Майже всі гроші і кермо влади попадуть в одні руки, а пасажири-перебіжчики з інших партій вже пхаються в цей автобус, який виїжджаючи з першої полоси на третю, перекриє всім дорогу, обкурюючи всіх, позаду, смогом і не дасть нормально дихати

Відповісти | з цитатою | видалити

Perovdupu
5

20.10.10 09:52
Ну невже цей прикол з поганим-хорошим поліцейським ще діє? Мабуть таки діє...
Наших українських лідерів Нації серед відомих політиків я, на жаль, не бачу.

Відповісти | з цитатою | видалити

zovtneva РО
6

20.10.10 11:36

Відповідь на [5] від Perovdupu
Погано дивитесь!

Відповісти | з цитатою | видалити

Perovdupu
7

20.10.10 11:39

Відповідь на [6] від zovtneva РО
?
Які є версії?

Відповісти | з цитатою | видалити

zovtneva РО
8

20.10.10 11:47
Зайдіть на сайт (Криворізьке міське об’єднання патріотів України) Там початок, а продовження в розроблених проектах. Але без законопроектів Тимошенко - це тільки пректи!

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Ляшко
9

20.10.10 12:20
Самые хорошие выборы устроил Бог!!!
Поставив перед голым Адамом голую Еву - он сказал: А ТЕПЕРЬ - ВЫБИРАЙ СЕБЕ ЖЕНУ!

Відповісти | з цитатою | видалити

Білотур
10

20.10.10 12:42

Відповідь на [8] від zovtneva РО
Друже!
Ще жодного свого законопроекту ця дама не втілила в життя.
Хіба, що раз кабмін на ковзани поставити спробувала.

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар

 

 

 

 

Замітка додана 18.10.10, 15:27

Співчуваю сліпцям і нам, зрячим, також.

економіка - україна

"Только слепой не видит улучшения жизни"
"Жить стало веселей, жить стало лучше"
вислови прем’єр-міністра України Миколи Азарова з прес-конференцій у серпні-вересні 2010

Почувши про висновки швейцарських банкірів, я спершу подумав, що вони там посліпли всі і не бачать нашого всенародного благополуччя, бо наші керманичі як теперішні, так і попередні, заявляли виключно про процвітання України і народу... А потім якось засумнівався: чого б це швейцарцям хворіти на сліпоту? З якої-такої причини?
І навпаки, ще з радянських часів я бачив сліпців, які керували країною і казали, як все добре, аж раптом країна розвалилась і виявилось, що все було до навпаки погано і дуже погано. З тих же часів жарт, коли компартійний чиновник виступає перед робітниками і каже: "В наступній п’ятерічці ми будемо жити ще каще!", а йому зі залу лунає репліка:"Ви - то ясно, а ми?"
Тому я цілком згоден, що тільки сліпий не бачить, що Миколі Азарову і всій їх гоп-компанії на чолі з Віктором Януковичем жити стало і краще, і веселіше, але нащо таке глобальне узагальнення? Як і отой "середній рівень", де на одного міліонера приходиться міліон одногривневих громадян України, а в середньому - всі в достатку. Однозначна брехня!
І що мене особливо цікавить, так цей феномен влади, добувшись якої люди міняються до невпізнання. Особлио та дивна впевненність кожного керманича, що люди будуть вірити його брехні, тоді як насправді він обманює виключно себе самого і з того сліпне. І навпаки: без влади люди раптом стають зрячими! Подивіться, як прозріли і Юлія Тимошенко, і Віктор Ющенко, а до того ще зовсім недавно - та ж то були напівбоги, що знали все і вся, а навколо них було прямо таки райське життя, ними ж дароване людям...
Шкода, звичайно, що нам не світить на майбутнє нічого світлого в Україні з такими зрячими до сліпоти керманичами, бо все йде точнісінько як в тому іронічному жарті, що найгірші в Україні є хохли, які заважають москалям і жидам будувати Неньку-Україну...


Тут мало б йти посилання, але чомусь у "Фокусі" тільки російська мова, тому я користуюсь перекладачем і подаю матерал у відповідності до норм мовного етикету.

У рейтингу багатства громадян Україна - передостання в Європі

У "рейтингу багатства" середнього громадянина від швейцарського банку Credit Suisse Україна зайняла передостаннє місце серед 40 європейських держав
Згідно з даними звіту Global Wealth 2010, середній розмір статків громадянина України складає 2700 доларів, що лише на 200 доларів більше, ніж в найбіднішій державі Європи - Молдові. Причому якщо за останнє десятиліття середньостатистична Молдавія збільшила свій стан майже в чотири рази, то середній українець - тільки в три.
Дані звіту свідчать про те, що максимальний розмір статків українців був досягнутий в 2007 році (6 тис. доларів), але в наступному через світову кризу ми зубожіли на 2 тис. доларів, а минулого року - ще на 1,5 тис. доларів. Для порівняння: стан середнього поляка складає 28,6 тис. долл, румуна - 12,4 тыс. долл. росіянина - 10 тыс. долл., білоруса - 6 тыс. долл.
У експертів дані, озвучені Credit Suisse, не викликають ніяких сумнівів. "Різні міжнародні індекси і рейтинги вже не перший рік демонструють, що ми і по інших чинниках знаходимося на одному з самих останніх місць в Європі", - заявив в коментарі "Комсомольській правді в Україні" директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.
Аналітик пояснює що низькі місця України в рейтингах обумовлені низьким ВВП на душу населення : "Наша економіка неконкурентоздатна і виробляє мало продукції, а жителі, на відміну, скажемо від Грузії, багато, у зв'язку з чим і показник виходить низький".
Крім того, рейтинг прибутків середньостатистичного громадянина різко контрастує з рейтингами найбагатших людей України. Наприклад, за результатами рейтингу Фокусу, сумарний стан 200 найбагатших людей України складає 50 млрд. долл причому 30 млрд дол. - стан першої двадцятки. Українські мільярдери регулярно фігурують в рейтингах найбагатших людей планети, чого не скажеш про представників більшості країн Східної Європи.
http://focus.ua/economy/ 150020
Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

ПИВОМАН
1

18.10.10 15:47

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

j_player
2

18.10.10 16:25
Азаров ..навіть читати українською не може...

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Nech sa paci
3

19.10.10 07:17
Нічого там ніхто додатково не прозрів, у т. ч. з опозиції. Всі все ніби розуміють, але роблять проекцію лише на свій гаманець.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Саничок
4

19.10.10 08:05

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Perovdupu
5

19.10.10 09:13
В них, на жаль, все йде по плану... по їхньому плану.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Ляшко
6

19.10.10 09:26
З тих же часів жарт, коли компартійний чиновник виступає перед робітниками і каже: "В наступній п’ятерічці ми будемо жити ще каще!", а йому зі залу лунає репліка:"Ви - то ясно, а ми?"

У того анека есть продовження:
"А на другий день з залу лунае реплiка: ДЕ ВИ ГАДИ КУМА ДIЛИ??!"

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Пошук
7

19.10.10 10:16

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Man-O-War
8

19.10.10 10:33
"Жить стало веселей, жить стало лучше"
Я вважаю, що цей вислів можна цитувати (можновладцям) лише за умови визначення автора. Наприклад: "Як казав Йосип Сталін "Жить стало веселей, жить стало лучше".

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
9

19.10.10 10:44

Відповідь на [8] від Man-O-War
"Жить стало веселей, жить стало лучше"
Я вважаю, що цей вислів можна цитувати (можновладцям) лише за умови визначення автора. Наприклад: "Як казав Йосип Сталін "Жить стало веселей, жить стало лучше".
Уточнюю: вказувати джерело і не перекручувати, бо в оригіналі Сталін сказав: "Жить стало лучше, жить стало веселей" у 1936 р., коли "веселощі" репресій набували маштабності...

Відповісти | з цитатою | видалити

Man-O-War
10

19.10.10 10:48

Відповідь на [9] від Богдан Бо
Я в тому-ж сенсі. Це-ж контрафакт, порушення авторських прав, копіпаст, як кажуть тролі.
Не можна такій дрібноті уподоблюватись великому тирану, принаймні безкарно.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Замітка додана 13.10.10, 15:27



До дня Героїв 14 жовтня

герої - оун-упа - україна

Хоча офіційна дата створення УПА приурочена до свята Покрови 14 жовтня, але зрозуміло, що то є просто символічне поєднання.
Я не стану переповідати події того часу, бо про це гарно викладено тут http://blog.i.ua/user/2513455/552637/?p=1
Я хочу заторкнути іншу тему: 12 жовтня 1957 року в Мюнхені був підступно вбитий Лев Ребет, а через два роки той самий агент КДБ Сташиньский подібним підступним чином вбив Степана Бандеру 15 жовтня 1959 р.
Ми могли б ніколи не дізнатись, що смерть провідних діячів ОУН була насильницькою, думали б про звичайний серцевий напад і смерть від нього, якби агент КДБ Сташинський не зрадив своїх зверхників. Але від нього ми знаємо точно, що Лева Ребета і Степана Бандеру було вбито - вони загинули героїчною смертю, подібно тим героям підпілля ОУН та УПА, що боролись і гинули безпосередньо в Україні.
Проте є суттєва різниця, на якій я хочу особливо наголосити: на відміну від бійців підпілля, які воювали з ворогом зі зброєю, провідники ОУН Лев Ребет та Степан Бандера бились з комуністичними окупантами виключно силою свого інтелекту, духу і розуму. Та сила і та правда їх поступу була такої ваги, що вся могутня ідеологічна машина агітпрому СРСР не змогла їм протистояти на ідейному рівні, через що і було прийнято підступне і брутальне рішення про усунення ідейних опонентів засобом їх фізичного знищення. Власне цей факт і є самим яскравим свідченням того, чия була і є правда: вона була на боці Лева Ребета і Степана Бандери. Те, що зараз є світова держава Україна - це і є їх посмертна перемога!
Стосовно влади, яка зараз є в Україні, то можу і маю скати наступне: а хто і що заважало нам вшановувати своїх лідерів-героїв минулого? Хто не дає нам самим вшанувати і досліджувати праці видатного науковця Лева Ребета? Хто заважає нам проводити конструктивне обговорення ідейної спадщини Степана Бандери, а не зациклюватись на скандалі довколо звання Героя України?..
Лева Ребета і Степана Бандеру, як і багатьох і багатьох інших провідних діячів української політичної і духовної культури, вбито впершу чергу за їх глибину думки і велич ідей. Тож для нас, нащадків і спадкоємців їх інтелектуальних надбань, залежить чи ми цим спадком скористаємось, чи занедбаємо. Наразі ми, як це не прикро визнавати, - успішно все забуваємо.
Не хочу нікого повчати, а хочу всіх закликати творити по-можливості в просторі інтернету обшир української національної та патріотичної думки через постійну публікацію нових і нових матеріалів, документі, рефератів тощо.
Зокрема, мене дуже здивувало, що в пошукових системах не можна знайти наукові роботи Лева Ребета, окрім його публіцистичної праці "Світла і тіні ОУН", що зовсім не те. Не буду надто вдаватись в деталі проблеми, а просто закликаю всіх, по-перше, вшановувати самостійно як кому на душу припаде Свято Гороїв УПА 14 жовтня, а, по-друге, більше заносити в різні інтернетівські книгозбірні творів українських провідних діячів і множити відповідні посилання. Мене шокує, коли я на різних національно-патріотичних сайтах знахожу архів бібліотеки з 3-5 книг, а то і загалі відсутність подібної теми. Прикро.
В козацькі часи в Україні козаки вшановували своїх полеглих в бою побратимів насипанням кургану з землі над їх спільною могилою, а робили це за найпростішою і найурочистою технологією: кожен козак набирав десь побизу землю у свою шапку, ставав до довжелезної черги і прощаючись з полеглими одночасно висипав на могилу землю з своєї шапки. Пропоную нам узяти до роботи цей метод: кожен хай віддасть шану полеглим українським діячам через розповсюдження матеріалів з їх доробку і про них. Будемо діяти - буде і результат!
Вітаю всіх з величним козацьким і героїв УПА Святом Пресвятої Покрови!
Слава Україні! Героям слава!

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

підтримую Слава Україні!
86%, 30 голосів
подумаю Героям слава!
3%, 1 голос
нехцу тего
11%, 4 голоси

Рейтинг замітки:

2

РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

KREILIS
1

13.10.10 15:43
Били, вбивали, висилали, стріляли, гнобили, гноїли, принижували, знущались. Відверто і підступно, завуальовано і явно, жорстоко й по звірячому. Добре, що пам"ятаємо тих, хто пройшов усі кола пекельні совєцько - вєлікороських фанатиків.
Слава Україні! Героям слава!
І Вас зі св"ятом!

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

CKB
2

13.10.10 15:45
"Хто заважає нам проводити конструктивне обговорення ідейної спадщини Степана Бандери"

Звисно хто. Злочынна влада. Повсякчасна й повсемисна цензура. Никому ни про що не можна говорити й писати. Навить те, що я зараз пишу.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Лекси
3

13.10.10 16:02
редкостный бред. Автор,вы голоса не слышите?

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Perovdupu
4

13.10.10 17:12
Вітаю зі святом!
Дякую за матеріал!
СЛАВА УКРАЇНІ!

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

претендент
5

13.10.10 17:14

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Андрій Guard
6

13.10.10 17:27
На жаль я не маю документів, рефератів на дану тему, але дуже розраховую на те, що й Ви, якщо знайдете цікаві документи та знайдете час для цього - викладете їх і сюди. А стаття дійсно виважена та справедлива. Менше треба жалітися, що хтось заважає, а більше робити те, що можеш - це правда.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Андрій Guard
7

13.10.10 17:31

Відповідь на [3] від Лекси
Через Ваш, панночко, коментар я перечитав статтю ретельніше . А що саме Вам здалося рідкісною маячнею?

А ще, стосовно голосів - чого це Вас так цікавить? І який причинно-наслідковий зв'язок між статтею та цим Вашим запитанням?

P.S. Різність думок та поглядів, це ще не привід для зневажання людьми одного іншим. І не привід для образ (оскорблений). Краще поважати погляди інших людей.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

дТОЛЯізХорола
8

13.10.10 18:55

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

RnR
9

13.10.10 19:27
"....хто і що заважало нам вшановувати своїх лідерів-героїв минулого?...." - заважали та заважають. Самі знаєте. Але не в тому справа, вшановували і пам"ятали...кожен як міг, багато навіть підсвідомо(за часів совка). Того і живуть імена наших Героїв та їх ідеї....і будуть жити та дадуть плоди їх посіви.
А конкретно - то нехай кожен сам собі дасть чесну відповідь - що він був в змозі та зробив/зміг би зробити, та не зробив для України. І не треба хоч себе обманювати... І це буде найкраще вшанування Дня Героїв.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Лекси
10

13.10.10 19:29

Відповідь на [7] від Андрій Guard
ваш пространный камент свидетельствует о наличии у вас массы свободного времени и незаурядной способности к словоблудию. Особенно умилил призыв к уважению чужого мнения.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити
Додати коментар


Нотатки до шуфляди.


Майже у кожного письменника виникають обставини, коли він щось пише, але не поспішає те публікувати з різних причин. Часто це мало позначку типу "Прочитати після мої смерті" або "Опублікувати тільки за 20-100 років" і тому подібне.
В радянський час у письменників подібне писання творів явно крамольного змісту отримало назву "писати у шуфляду". Людині творчій часто хочеться самовиразитись в різних іпостасях, але не завжди хочеться все розголошувати, тому твори "з шуфляди" письменники давали читати тільки дуже довіренним особам.
З іншого боку кожен письменник свято вірить у потрібність його творів для Людства, Світу і Всесвіту - інакше втрачається сенс творчої праці. Навіть якщо письменник ставиться до свого твору скептично, як то було з "Енеїдою" Котляревського: перелицьовуючи твір Вергілія на українську пародію, письменник чудово розумів, що він займається літературним хуліганством і був надзвичайно обурений, коли його "Енеїду" опублікували.
Всяке бувало, але переважно твори "до шуфляди" там навічно і залишались.Рідкісні винятки якраз підтверджували правило: писати в шуфляду так само безглуздо, як актору грати без пуліки або боксеру ставати чемпіоном за виграні бої з васною тінню тощо.
Вищенаведенна преамбула написана мною для того, щоб повідомити себе і всіх моїх можливих читачів, що я починаю публікувати у своєму блозі все, що мав би покласти до шуфляди. Мені просто набридло самому бути цензором, редактором і катом своїх опусів. Я не думаю, що можу завдати шкоди їх оприлюдненням. Інтернет - та така величезна і захаращенна шуфляда, що можна цілком спокіно викладати сюди весь свій доробок яко homo sapiens.
Я вже й так почав це робити в розумних межах, а відтепер просто попереджаю, що всі межі мною відкинуто і на тому - крапка. А найсмішніше в цій моїй заяві до самого себе у тому, що я відкидаю "межі" просто з причини втрати розуміння оцих "меж". Сучасний світ і суспільство стають безмежними у прямому розумінні цього слова. Примусові зовнішні обмеження зменшуються як чинник фізичного впливу і меж стосовно окремої особи, зникає чітка суспільна градація Добра і Зла, через що виникає потреба трансформації світоглядних самообмежень для кожної окремої людини сучасності.
Загальнолюдські норми втрачають свою універсальність і авторитет, як і норми національні та релігійні, в розумінні їх обов*язковості дотримання кожній людині, як члену певного соціуму в залежності від події свого народження. В сучасному світі все перейшло до суб*єктивного рішення кожної людини поокремо на рівні "хочу - не хочу", тоді як рішення "можна - не можна" стає другорядним в розумінні простого визначення змісту обставин. Для прикладу, загальна моральна норма "людей не можна вбивати" за суспільними обставинами нівелюється до навпаки: можна легально вбивати людей, якщо ти військовий.
Глобалізація світу означає тільки одне: кожна людина перетворюється в автономну універсальну одиницю мегаполісного суспільства.
Свої мудрування-копирсання я власне і присвячую пізнанню новітнього феномену "людина урбаністична", де кожен живе у своїй шуфляді, а при тому ми всі разом творимо світ. Подивимось, що з того вийде.

Богдан Гордасевич
10:45 12.10.2010
Львів-Рясне

Нотатки до шуфляди.

всім - різне - своє

Майже у кожного письменника виникають обставини, коли він щось пише, але не поспішає те публікувати з різних причин. Часто це мало позначку типу "Прочитати після мої смерті" або "Опублікувати тільки за 20-100 років" і тому подібне.
В радянський час у письменників подібне писання творів явно крамольного змісту отримало назву "писати у шуфляду". Людині творчій часто хочеться самовиразитись в різних іпостасях, але не завжди хочеться все розголошувати, тому твори "з шуфляди" письменники давали читати тільки дуже довіренним особам.
З іншого боку кожен письменник свято вірить у потрібність його творів для Людства, Світу і Всесвіту - інакше втрачається сенс творчої праці. Навіть якщо письменник ставиться до свого твору скептично, як то було з "Енеїдою" Котляревського: перелицьовуючи твір Вергілія на українську пародію, письменник чудово розумів, що він займається літературним хуліганством і був надзвичайно обурений, коли його "Енеїду" опублікували.
Всяке бувало, але переважно твори "до шуфляди" там навічно і залишались.Рідкісні винятки якраз підтверджували правило: писати в шуфляду так само безглуздо, як актору грати без пуліки або боксеру ставати чемпіоном за виграні бої з васною тінню тощо.
Вищенаведенна преамбула написана мною для того, щоб повідомити себе і всіх моїх можливих читачів, що я починаю публікувати у своєму блозі все, що мав би покласти до шуфляди. Мені просто набридло самому бути цензором, редактором і катом своїх опусів. Я не думаю, що можу завдати шкоди їх оприлюдненням. Інтернет - та така величезна і захаращенна шуфляда, що можна цілком спокіно викладати сюди весь свій доробок яко homo sapiens.
Я вже й так почав це робити в розумних межах, а відтепер просто попереджаю, що всі межі мною відкинуто і на тому - крапка. А найсмішніше в цій моїй заяві до самого себе у тому, що я відкидаю "межі" просто з причини втрати розуміння оцих "меж". Сучасний світ і суспільство стають безмежними у прямому розумінні цього слова. Примусові зовнішні обмеження зменшуються як чинник фізичного впливу і меж стосовно окремої особи, зникає чітка суспільна градація Добра і Зла, через що виникає потреба трансформації світоглядних самообмежень для кожної окремої людини сучасності.
Загальнолюдські норми втрачають свою універсальність і авторитет, як і норми національні та релігійні, в розумінні їх обов*язковості дотримання кожній людині, як члену певного соціуму в залежності від події свого народження. В сучасному світі все перейшло до суб*єктивного рішення кожної людини поокремо на рівні "хочу - не хочу", тоді як рішення "можна - не можна" стає другорядним в розумінні простого визначення змісту обставин. Для прикладу, загальна моральна норма "людей не можна вбивати" за суспільними обставинами нівелюється до навпаки: можна легально вбивати людей, якщо ти військовий.
Глобалізація світу означає тільки одне: кожна людина перетворюється в автономну універсальну одиницю мегаполісного суспільства.
Свої мудрування-копирсання я власне і присвячую пізнанню новітнього феномену "людина урбаністична", де кожен живе у своїй шуфляді, а при тому ми всі разом творимо світ. Подивимось, що з того вийде.

Богдан Гордасевич
10:45 12.10.2010
Львів-Рясне
Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

lelitka
11

12.10.10 13:22
Ідеї витають у повітрі, казала одна редакторка. На що відповіла: "Ага, а біноми Гумільова-Вернадського їх фокусують..." А я розмістити збиралася шматок Підмогильного про місто. Із ранніх оповідок, що стали основою його "Міста"... Публікацію уже названо "Урбаністи". І "сила" в мене дивна: "Щоб було, яки я жила ві Львові, чи в іншому місті?... Та те саме!" Отже, це вже гльобальна проблема. Дякую.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

zmi_j
12

12.10.10 14:12
Вітаю з цим мужнім кроком. Мабуть рано чи пізно так повинен зробити кожен. Бо як інакше упізнати людину у цьому розпорошеному світі. +

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
13

12.10.10 16:46

Відповідь на [10] від bestiaya
То ж перші "білі дома"!
Зараз цієї назви вже нема, а колись гарно часто звучала: "Таксі, прошу на білі дома"

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
14

12.10.10 16:47

Відповідь на [12] від zmi_j
Не знаю, що з того вийде, але хочу спробувати "прямим текстом" про все.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
15

12.10.10 16:57

Відповідь на [11] від lelitka
Підмогильний писав правдиво і натуралістично, але як на мене - надто занудно.
По мені урбаністика скоріше відворена у "Дети подземелья" Короленка. Чому переважна кількість керівників держави - вихідці з села? Чи не тому, що місто саме є паразитом і вчить тому своїх дітей?

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


Співтовариство: Свобода і справедливість

попередня наступна

Замітка додана 04.10.10, 18:53

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Конституційний переворот відбувся - що далі?

конституция - справедливість - україна

Скажу відверто одразу: так і мало бути.
Реально Янукович вже має всю повноту влади. Чи я помиляюсь?
Відбувається просто технічна процедура її документального оформлення, що дійсно потрібно зробити.
Я добре пригадую той період внесення змін до Конституції України і скажу відверто: порядності там було мало. Тимошенко вже тоді розуміла, що президентом їй не бути, а тому всіма силами скеровувала на президентсько-парламентську формулу держави, бо знала, що прем*єром вона може бути з значними шансами. Її підтримував ще один отморозок, що бачив себе головою Верховної Ради і України, відповідно, якщо вони в Раді керують урядом і всім.
Смерділо вже тоді. Прото всі закривали очі і ніс на недоречності, аби якось уладнати кризову ситуацію. Але як кажуть: грим - не шкіра, колись все одно відпаде. Так і сталось.
Мені приємно, що Конституцію України 1996 року назвиють найкращою, але мені неприємно, що не зазначають її автора Вадима Гетьмана. Є його автобіографічна книга про це "Як творилась Конституція України". І однозначно, що такий глобальний документ ніякий парламент не створив би за одну ніч. Тоді були проблеми чисто емоціоналного характеру щодо символіки і ще дрібниць, а так документ Коституції був готовий і опрацьований досконало, отож його можна було прийняти значно простіше і швидше. Та мова не про те.
Мова про інше: що далі?
Ні Ющенко, ні Тимошенко не змінили кучмівської системи влади, але! Той час пройшов і його не вернути. Конституцію можна повернути, а час - ні. Люди і світові реалії вже зовсім інші. І навть сам Янукович - зовсім інший. На відміну від Азарова і Табачника, перебування у вимушеній відпустці в якості опозиціонера на Януковича вплинуло досить корисно, як на мене. Я не бачу, щоб він всіх і вся бив по писку, ставив рачки чи ломав через коліно, як це було раніше. Образно кажучи: до 2005 Янукович нагадував дії під час війни важкого танку типу "Тигр", а тепер 2010 він скоріше діє як у Формулі-1, тобто жорстокість поєднана з віртуозністю. Що і доводить рішення Конституційного суду, яке Янукович ну "просто змушений виконати".
Ситуація не проста, але є певні надії. Моя головна надія - український народ, а найбільше - молодь. Стареше покоління легше упокорити, бо воно вже було у ярмі покори, а молодь - це інший зовсім суспільний елемент і його змусити плазувати не вийде, як я в те вірю. І, відповідно, я вірю в Україну і її гарне майбутнє, бо всі президенти минущі, а земля і життя є вічними.

Богдан Гордасевич
04.10.2010

Янукович: рішення Конституційного Суду не є несподіваним

Президент України Віктор Янукович виступив із зверненням до українського народу з приводу відміни Конституційним Судом змін, внесених до Конституції країни в 2004 році
"Ми повернулися до Основного Закону, по якому Україна жила з 96-го року. Ми повернулися до Конституції, яку Європа і світ визнали однією з кращих", - сказав Янукович.
За словами президента "ця Конституція дозволила Україні затвердитися як незалежній державі, визначити незмінний курс на демократію і верховенство права, захист прав і свобод громадян".
Янукович відмітив, що "рішення Конституційного Суду не є несподіваним для народу".
"Україна і суспільство втоми від життя в тих умовах, які продиктували нам зміни в Конституцію 2004 року. Оскільки ці зміни, які вносилися в поспіху, на догоду політичному моменту були причинами суцільних конфліктів у владі. Як результат - падіння економіки і бідність людей, значне послаблення позицій нашої країни на міжнародній арені", - заявив глава держави.
"Сьогодні Конституційний Суд відмінив поправки 2004 року. Як гарант Конституції я виконаю це рішення, як виконав би будь-яке інше", - сказав Янукович.
За словами президента, усі наступні дії влади з вдосконалення Конституції "будуть ефективними, системними і прозорими".
"Я підтримую ідею референдуму, а також ідею Національної конституційної асамблеї, як механізм для ефективної консолідації на шляху реформування політичної системи.
Це - легітимний шлях, яким ми йтимемо", - додав Янукович.
"Хочу ще раз підкреслити: альтернативи реформам, курсу на зміни і на поліпшення життя людей немає", - уклав президент.
Нагадаємо, сьогодні Конституційний Суд України визнав неконституційними зміни до Основного Закону країни, внесені в 2004 році у зв'язку з порушенням процедури розгляду і ухвалення закону.
Суть політичної реформи 2004 року полягала в позбавленні президента ряду повноважень і розширенні влади Верховної Ради. З сьогоднішнього дня ці положення скасовані.
http://www.focus.ua/politics/ 146916

2 жовтня 2010 року
Вперед, у минуле!

Конституційний Суд вчора встановив, що шість років прожито під неконституційною Конституцією
Олесь ПАВЛЕНКО

Рішення Конституційного Суду, як, зрештою, у багатьох випадках і парламенту країни, стають дуже прогнозованими. Помилки можуть бути лише в оцінках швидкості, з якою судова влада нині відгукується на побажання влади виконавчої. Тож, напевно, ні для кого не стало одкровенням рішення, оголошене Конституційним Судом зранку 1 жовтня. Тим більше, що ще напередодні його фактично анонсував нардеп Роман Зварич. Отже, Конституційний Суд скасував політреформу 2004 року і повернув у дію Конституцію 1996 року. Рішення оголосив голова КС Анатолій Головін. Згідно з ним закон №2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.
Суд зауважив, що порівняльний аналіз закону №2222, ухваленого 8 грудня, і законопроекту №4180, стосовно якого КС дав висновок у рішенні від 12 жовтня 2004 року, засвідчує, що під час остаточного ухвалення законопроекту до Конституції було внесено окремі положення, щодо яких КС не надавав висновку. Таким чином Верховна Рада порушила вимоги ч. 2 ст. 19, ст. 159 Конституції України.
Втім, КС наголосив, що, приймаючи рішення про неконституційність закону №2222 у зв’язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення, він виходив з того, що це означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції, які було змінено, доповнено та виключено законом №2222. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону.
За повідомленням інформагенцій, рішення Конституційного Суду підписали 18 суддів, а суддя Шишкін висловив свою окрему думку. Щоправда, наразі невідомі її деталі.
Якщо коротко підсумувати, то віднині ми повернулись від парламентсько-президентської форми правління до президентської. Як стверджують експерти, віднині Віктор Янукович отримує широкі президентські повноваження — подібні до тих, що мав свого часу Леонід Кучма. Зокрема, президент пропонуватиме парламентові кандидатуру прем’єр-міністра, а звільняти його та міністрів, а також Генерального прокурора зможе сам. Президент отримає також право самостійно призначати всіх голів районних та обласних адміністрацій.
Минулого тижня екс-президент Віктор Ющенко вже заявляв, що таке рішення може відновити в країні авторитаризм. «Скасування політреформи — це прихід авторитарного режиму. Потім не питайте, по кому дзвонить дзвін», — наголошував екс-президент, хоча, наскільки відомо, він сам не був задоволений тими обмеженнями президентської влади, які запроваджувала політреформа 2004 року.
Політолог Михайло Басараб сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що рішення Конституційного Суду не стало для нього несподіваним, оскільки воно абсолютно вписується в логіку дій чинної влади: «Це є черговим свідченням рейдерського захоплення влади в Україні. інакше це охарактеризувати не можна, оскільки навіть яскраві противники попередньої «помаранчевої» влади, такі, як Леонід Кучма, засуджують подібні до цього кроки владної команди під проводом Януковича і зокрема те, що влада нині намагається зробити з Конституцією». На думку політолога, буде зроблено кілька кроків для подальшої легітимізації рішення КС. «Враховуючи ті темпи, з якими «тушки» перебігали в сьогоднішню більшість, я допускаю, що близько 300 голосів у них вже є. Для них не проблема навіть у сьогоднішньому парламенті зібрати цих 300 мандатів і реалізувати ті наміри, які вони собі запланували. Окрім того, можливий варіант затвердження нової-старої редакції Конституції на референдумі. Про це також говорять», — заявляє Басараб.
Як стверджує професор Києво-Могилянської академії, доктор політології Сергій Куделя, «рішення Конституційного Суду фактично може стати початком тіньової узурпації влади з боку Президента і веде до повернення В. Януковичу широких повноважень, які мав під час свого правління Леонід Кучма. Це рішення автоматично ставить поза законом уряд Миколи Азарова і парламентську більшість, в існуванні якої взагалі немає сенсу».
Один із лідерів опозиції заступник голови фракції БЮТ Сергій Соболєв заявив у коментарі: «У країні стався державний переворот, порушено Конституцію — Основний Закон країни».
Натомість Президент Віктор Янукович закликає поважати рішення КС про скасування політреформи. Про це він сказав на спільній прес-конференції з президентом Польщі Броніславом Коморовським. «Моє ставлення до будь-якого рішення суду, а тим більше Конституційного, однозначне: в Україні повинне бути і буде верховенство права», — сказав Янукович.
Але все-таки що робити з з попередніми майже шістьма роками, прожитими під неконституційною Конституцією? Юлія Тимошенко вчора заявила, що Президента, а також Верховну Раду й уряд треба переобирати.
Рішення Конституційного Суду прокоментував для «Галичини» лідер фракції БЮТ в обласній раді Юрій Романюк:
— Сьогоднішнє рішення Конституційного Суду України перетворює Януковича на Кучму-2, поновивши всі повноваження президентської влади, що існували в Основному Законі до політреформи 8 грудня 2004 року. Таким чином віднині Україна з парламентсько-президентської «невідкладно» перетворилась виключно в президентську країну. Отже, незалежно від результатів наступних парламентських виборів 2012 року і формування більшості у Верховній Раді долю і кандидатуру прем’єра й уряду визначатиме не парламент, а виключно воля і бажання Президента Януковича. Тож Янукович і компанія, що привела його до влади, включаючи і наших прикарпатських «противсіхів», остаточно утвердили в Україні абсолютну тоталітарну диктатуру однієї особи — Януковича, проти свавілля і дій якої в державі не залишилось жодного юридично-правового, інституційного органу стримування, обмеження чи балансу владних повноважень, окрім одного — рішучої і невтримної народної волі та революційного напору народу як єдиного носія влади в державі.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=12457&tx_ttnews[backPid]=14

Все буде добре - народ переможе
50%, 7 голосів
Кінець всьому - ми раби
36%, 5 голосів
Мені байдуже
14%, 2 голоси

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

МятежнаЯ
1

4.10.10 19:32
Чомусь не хочеться вибирати жоден з варіантів.

Відповісти | з цитатою | видалити

фон Терджиман
2

4.10.10 20:20
Ну вот пусть теперь Янукович попробует применить эту полноту власти в хорошем смысле, как Саакашвили. Но у него ничего не выйдет , потому ,что никакой толковой программы реформ нетячт вот через год, когда пройдёт пик выплат по внешнему долгу, тогда и посмотрим.Или когда Тигипко устроит мин.пенсию 250 грн, как в Таджикистане.

Відповісти | з цитатою | видалити

Nech sa paci
3

5.10.10 07:48
Усе буде добре -- але не скоро.

Відповісти | з цитатою | видалити

Лагус
4

5.10.10 13:33
Україна буде поступово очищуватись від кровососів, вона переживала і гірші часи

Відповісти | з цитатою | видалити

анонім
5

5.10.10 14:33

Відповідь на [4] від Лагус
а вони все лізуть та й лізуть, як таргани

Відповісти | з цитатою | видалити

Лагус
6

5.10.10 15:00

Відповідь на [5] від анонім
а вони все лізуть та й лізуть, як таргани

Нічого, поки не маємо чим, але обов"язково виведемо!
І не таких виводили

Відповісти | з цитатою | видалити

sveto4ka-25
7

5.10.10 19:02

Відповідь на [4] від Лагус
хотілось би ще встигнути й самим пожити нормально...хоча головне - дітям залишити нормальні умови та майбутнє !

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Алчі
8

5.10.10 19:32
нушожэ типерь, нада ис Украины делать адну бальшуйу аффшорнуйу страну ...

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Саничок
9

5.10.10 21:35
Януковоч довго не протримається!

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
10

7.10.10 11:44

Відповідь на [2] від фон Терджиман
Згоден: ніхто не дає програми дій реформ у вигляді контретного плану - все одні словеса.
Я тому і розчарований у Гриценко та Яценюку, хоч обидва мали б мати такі програми і широко їх рекламувати. А нема!

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


Співтовариство: Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 30.09.10, 09:04

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Віра, Надія і Любов

мудрість - україна - шана

Сьогодні вшановується пам*ять великомучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії - трагічне і величне християнське свято. Немає слів, щоб розкрити трагедію матері, на очах якої за вказівкою римського імператора жорстоко катують і вбивають трьох її доньок з такими обнадійливими і світлими іменами-символами Віри, Надії, Любові. Саме ж ім*я матері грецьокою означає Мудрість.
А чи було мудрим рішення матері заради своєї віри принести в жертву муки і смерть своїх дітей? В наш сучасний вік скепсису та нігілізму нам важко зрозуміти в повному об*ємі зміст тогочасного вчинку, але те, що пам*ять про нього пройшла крізь віки і тривожить нашу душу і дотепер - означає правдиву вагомість рішення матері Софії не зрікатися віри. Я вважаю, що Софія прийняла важке, але сповнене мудрості рішення: краще загинути з вірою, чим жити в світі брутальностей і безвір*я.
Якби Софія зрадила вірі і зберегла життя своїх дітей, то який би приклад вона їм дала? Що душевна гідність людини ніщо, а заради збереження життя можна вчинити будь-яку підлість? Але чого варте таке життя?
Якщо в душі людини немає нічого світого, немає своїх особистих духовних цінностей - то хіба це людина?
Для мене однією з головних тем життя є тема: а який світ Ми полишимо своїм дітям, онукам, нащадкам? Хіба муки, які терплять наші сучасні діти від екологічного отруєння, токсичного харчування, небезпечного лікування, а далі ще наркоманія та алкоголізм - хіба це не тотожно мукам дітей Софії?
Де наша мудрість, батьки?
Жахи нашого безвір*я перед очима нашими.

2
Цікавим співпадінням сьогодні є факти відзначення в день вшанування Софії-мудрості та її дітей Віри, Надії і Любові, також і всесвітнього Дня бібліотек - осередків збереження мудрості і духовності, а ще - найсучаснішої системи розвитку мудрості людства - Інтернету.
Сучасні технології перетворюють світ в мегасуспільство із суміші рас, народів, вірувань і безвір*я, розмивання значення Добра і Зла, а за тим втрачають зміст величні символи людського існування: Віри, Надії та Любові.
Тому відзначення свята бібліотеок та Інтернету я вважаю необхідним поєднати з вшануванням мучеництва святої Софії та її доньок Віри, Надії та Любові.

Рейтинг замітки:

1

РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

Саничок
1

1.10.10 08:00

Відповісти | з цитатою | видалити

претендент
2

1.10.10 08:33

Відповісти | з цитатою | видалити

Nech sa paci
3

1.10.10 09:43
а ще - найсучаснішої системи розвитку мудрості людства - Інтернету

Це сказано іронічно?

Так чи інакше, це не Софія вбила своїх дітей, а кати. Тому на ній ніякої "прямої" провини немає. А ставити людину в таке становище (робити вибір між злом і злом) -- це наймерзотніша річ.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
4

1.10.10 10:14

Відповідь на [3] від Nech sa paci
Ні, я до інтернету ставлюсь цілком серйозно - це велика еволюційна перемога інтелекту і мудрості.
А стосовно катів: так і вини імператора нема - він тільки дав наказ, а його хтось виконав - він не вбивав особисто.

Відповісти | з цитатою | видалити

Nech sa paci
5

1.10.10 13:00

Відповідь на [4] від Богдан Бо
Якраз провина імператора найбільша.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
6

4.10.10 17:42

Відповідь на [5] від Nech sa paci
Ото і є!
А Софія свята власне тому, що викрила це!
Бо римські імператори дорівнювались богу, а вона того не визнала! Щоб змусити - вражали у найдорожче...

Відповісти | з цитатою | видалити




Несправедлива справедливість

пільги - правопорядок - україна

Проблему справедливості пільгового проїзду в громадському транстпорті мною вивчалась давно. Я був учасником кількох громадських обговорень ціє теми, але не дуже активно проявляв свою позицію, причину чого вкажу вкінці данного матеріалу. Я його почну з спогадів вже більш як 10-річної давності, коли моя мама, хай спочиває з Богом, користувалась пільгами репресованної у тому числі правом безоплатного проїзду в громадському траспорті включно з марушутним таксі. Одного разу вона прийшла додому дуже розстроєна і каже, що сідала в маршутку і показала посвідчення, а водій гаркнув на неї, щоб пройшла чимскорше в салон маршутки і не заважала йому. Мама була ображена і далі між нами відбувся наступний діалог:
- Той водій зиркнув на мене, наче я якийсь злодій,- сказала мама.
- Мама,дорога моя,- відповів на те я,- але для водія маршутку ти дійсно є злодієм.
- Як так?- вражено запитала мама.- Я чесно маю пільгу, яку мені надала держава, а за перевезення пільговиків виділяються кошти з бюджету.
- Дорога моя, невже ти віриш у ці баєчки про відшкодування?- іронічно перепитав я.- Та давно відомо, що до водіїв ці кошти і близько не доходять, тому перевезення пільговиків водії маршуток оплачують з власної кишені і тому кожен пільговик в прямому сенсі є для водія злодієм, що залазить в його кишеню.
- Тоді навіщо вся ця ситуація з надання пільг, якщо вони не є справедливими?- немогла зрозуміти мама. І тоді я зробив для неї лекцію про "несправедливу справедливість" з радянського минулого, але вже у нових українських "ринкових" перевтіленнях
Справа у тому, що надання пільг державою є надзвичайно вигідною сферою для шайхрайства, зловживань і збагачення державних чиновників різного рівня, а також певного олігархічного кола бізнесменів та політиків.
Закони про транспортні пільги приймають хто? Правильно: народні обранці - депутати, які - що? Правильно: практично всі їздять власними авто і громадським транспортом не користуються, тому як він справляється з перевезенням пасажирів і чи добре людям від такого сервісу "як оселедці в банці" - депутатів обходить мало. Ну, а як народ має пільги, то і собі, рідненьким, можна дозволити пільги значно вагомішого грошового виміру. Хіба це не справедливо?
Але щоб і далі мати власні авто і збільшувати свій достаток різними пільгами, депутати хочуть бути знову переобраними, для чого і починають демонструвати свою турботу про народ і його благополуччя, роздаючи нові різні пільги переважно найактивнішій частині виборчого електорату - пенсіонерам. За цією показовою праведною благодійністю приховано насправді найбрутальнішу несправедливість, бо закони природи ще, слава Богу, депутатам відмінити не підсилу. А відомо точно і однозначно: якщо комусь щось дають більше, то для того комусь треба дати менше, а щось несправедливо відібрати - інакше не буває.
В радянські часи "розвинутого соціалізму" власником всього майна і навіть людей була виключно держава, тому надання комусь пільг не дуже турбувала інших громадян, окрім почуття заздрощів. Витрати за надані пільги несла держава, а тому і не була надто щедра на їх роздачу. Для прикладу,водієві автобуса було абсолютно байдуже, скільки пасажирів він перевіз, яка виручка з того чи іншого рейсу, скільки було пільговиків тощо. То не його клопіт, а кондукторів і контролерів, а його клопіт був просто бути на маршуті і від’їздити як належить зміну. Сталу зарплату водієві гарантовано і навіть за ремонт машини при поломці не він турбується, а ремонтники автоколони. Що там казати про дармову заправку бензином!
Зараз в "ринковій" Україні ситуація диаметрально протилежна: водій маршутки зобов’язаний щоденно здати власнику маршуту певну сумму грошей, а весь лишок з виручених грошей за день і є його реальний заробіток. Так само не обходить гаманець водія ремонт та заправка авто. І недешева увага працівників дорожньої міліції. Все це робиться виключно з коштів водія при відсутності жодної допомоги від держави. Хіба це є спрведливо?
Пригадую, як бідкався один високий чин з МВД стосовно позбавлення безкоштовного проїзду працівників міліції: "Як це так, людина зайнята виконанням службових обов’язків і змушена платити за проїзд." Пригадую і репліку на цю заяву: "То згідно вашої логіки водій маршутки просто розважається, а не працює? Робити чоловікові нічого, знудів від безділля, от і вирішив повозити людей кому куди треба - так? Ні! Водій надає послуги перевезення і кожний пасажир, який скористався його послугою і не заплатив за проїзд, фактично обкрадає водія. Тому держава видає не посвідчення на пільговий проїзд, а "посвідчення злодія" - це однозначно."
Стосовно теми відшкодування проїзду пільговиків, то найпрозоріше процедура відпрацьована там, де власником транспорту залишається ще держава: на залізниці, де пенсіонерам видають квитки без оплати, а їх вартість точно можна підрахувати, тоді їх відшкодовує держава. Значно темнішою є відшкодування послуг перевезення пільговиків муніціпальними транспортними засобами, але і тут щось доходить безпосередньо до підприємств. У приватному секторі - темінь повна. Де діваються відшкодовані державною гроші - невідомо. Тобто відомо, але піди докажи. Формально їх іноді начебто одержують власники маршутів для відшкодування витрат собі і водіям, але насправід всі ці гроші осідають у руках чиновників, які так би мовити курирують траспорт, бо якось важко визначити їх діяльність словом "відповідають".
Щоб стати власником маршуту, в традиціях української ринкової економіки має відбутись процес, що дозволяє уникнути "конфлікту інтересів", який має вже традиційну назву "відкат". У приватних перевізників таким "відкатом" стає переважно кошти на відшкодування перевезення пільговиків. Ставши власником маршуту, підприємець починає набирати на роботу водії з умовою, що пільговики - то їх особиста проблема. Не схочеш возити - не треба, звільняйся і шукай іншої роботи... У нас все справедливо.
Не даремно водії приватних маршутів зізнаються, що колись їх найбільше могли знервувати працівникі дорожньої міліції, але зараз їх злостить до безтями оте контролювання і сперечки з пільговиками, особливо коли той нагло доводить, що має всі права, що він заслужив сумлінною працею і служінням державі. Я був присутній при одній такій сварці між водієм і пільговиком з "засулгами", аж один з пасажирів не витримав і сказав пільговику: "Замовкніть врешті-решт,бо якби ви справді заслужили на пошану від держави, то їздили б на власному авто, а не користались з дозволу красти по чужим кишеням"
До речі, я часто чую, що не треба захищати водіїв маршуток, бо вони далеко не бідні люди, на що я відповідаю, що не треба рахувати гроші в чужій кишені, бо нікому копійка сама до рук не приходить. А те, що водії маршуток досить при грошах якраз і стримує мене багато років не дуже виступати в їх захис, бо спитатись: чому я, далеко не при грошах журналіст, маю захищати кишеню з грошима тих, хто сам особисто нічого для цього не робить? Якщо водії маршуток самі не обстоюють свої права і гроші, то чому це маю робити я? Панове, якщо вас влаштовує подібна "несправедлива справедливість", то що тут можна вчинити. Терпите - ну то і терпіть далі. Те саме стосується пасажирів: через пільговиків маршутки ходять перевантажені, а якби платили всі-всі, то рентабельність була достатньою для нормальної вартості проїзду в нормальних умовах, але терпите - терпіть і далі.
Це і є, про що я хотів сказати: "Борітеся - поборете! Вам Бог помагає."
А на завершення - знову спогад про маму: за кілька місяців після нашої розмови вона зізналась, що тепер якщо сідає в маршутку і є де сісти - вона платить за проїзд, а посвідчення користується тільки тоді, коли маршутка занадто набита людьми.

Богдан Гордасевич
25.09.2010
м.Львів

Всім потрібно встановлювати порядок в державі
100%, 1 голос
Най водії себе захищають
0%, 0 голосів
Мені байдуже
0%, 0 голосів




А навіщо нам Коституія?

В світлі багаторічних дискусій і вже навіть революцій щодо Конституці України у мене несподівано виникло запитання узагальненного характеру: а навіщо нам взагалі та Конституція? Дике запитання? А чому? Віьміть, кому захочеться, і постатейно пройдіться та поставте плюси навпроти статей Конституції України, які на вашу думку виконуються в нашому повсякденмому житти, а які - ні, то поряд поставте мінуси. Повірте, що вийде досить цікава порівняльна картина нашого реального життя і міфічного конституійного.
Дуже рекомендую цей практикум просто заради цікавості, щоб потім самим собі пояснити питання: а на біса нам потрібний цей словесний блуд під назвою Конституція України?
Далі я пропоную уважно вчитатись в зміст статті "Народ для влади чи влада для народу?", яку написав Зиновій ПАРТИКО, професор кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики та масової комунікації Класичного приватного університету м. Запоріжжя

В очікуванні свого Вашингтона
Роздуми над проектами нової Конституції України

Народ для влади чи влада для народу?
У парламенті є кілька проектів нової Конституції України і змін до неї. Ніби усі декларують, що влада належить народові. Але декларації і реальне народовладдя не завжди збігаються.

Екскурс в історію
Сучасна теорія побудови держави була закладена в ХVІІІ ст. французькими просвітителями, зокрема філософом та правознавцем Монтеск’є. Саме просвітителі заявили, що держава повинна базуватися на двох принципах: перший – держава має складатися з трьох рівноправних гілок влади – виконавчої, законодавчої та судової (це означає, що жодна з них не може ліквідувати чи підмінити іншу); другий – ці три гілки влади повинні бути цілковито незалежними одна від одної (інакше кажучи, одна гілка влади не може обирати чи призначати іншу, оскільки тоді одна гілка автоматично стає залежною від другої; їх функції не можуть перехрещуватися).
З античних часів відомий і третій принцип, який у ХХ ст. європейські демократії доповнили новим змістом, а саме: влада має обиратися тільки народом. Це означає, що ніхто не може підмінити народ щодо права його вибору, тобто узурпувати його право на владу. Для цього волевиявлення народу повинно бути тільки прямим (!), а не опосередкованим, оскільки непрямі вибори завжди дають змогу маніпуляцій цим волевиявленням.
Для подальших оцінок, на яких ґрунтуватиметься стаття, приймемо, що ситуацію, коли вся влада належить народові, оцінюватимемо в 100%, з котрих порівну, по 33%, припадатиме на виконавчу, законодавчу й судову владу.

Арифметика народовладдя
У ст. 5 чинної Конституції задекларовано, що носієм влади в нашій державі є народ. Але наскільки виконується ця стаття?
Отже, чи обирає народ наших депутатів прямо? Як це зрозуміло зараз кожному – ні, оскільки виборці обирають не депутатів, а лише партії. Списки формують самі партії. На формування цих списків через убогість молодих партій явно впливають олігархічні клани, які можуть забезпечити фінансове існування цих партій, отримуючи взамін право на лобіювання своїх кланових інтересів. Можемо поставити першу оцінку стосовно законодавчої гілки влади: оскільки народ не може обирати окремо конкретних кандидатів у депутати, а лише їх групи, причому списки цих кандидатів – закриті, то народовладдя з виділених нами 33% оцінюємо на 5%.
Чи обирає в нас народ виконавчу владу? По суті, також ні, бо Кабінет Міністрів призначає парламент, а функції всенародно обраного Президента в ділянці виконавчої влади вкрай обрізані, атрофовані (прямо обраний українським народом Президент не належить до виконавчої влади, а лише реалізує її в окремих ділянках – силових структурах і зовнішній політиці). Отже, можемо констатувати, що в ділянці виконавчої влади народ формує цю гілку влади з виділених нами 33% десь на четверту частину чи максимум третину, тобто на 8-11%.
Переходимо до судової гілки влади. Суддів за чинною Конституцією у нас обирає знову ж таки не народ, а за поданням кваліфікаційних комісій при першому призначенні (на 5 років) – затверджує президент, а далі при другому – затверджує парламент (Верховна Рада). Якщо так, то про яку незалежність служителів Феміди від виконавчої та законодавчої гілок влади може бути мова? До речі, навіть у СРСР, який так гостро критикуємо, для імітації народовладдя суддів обирав народ!
Те саме стосується й обрання членів Конституційного Суду. Чи може бути незалежним Конституційний Суд, якщо кандидатури для нього так само пропонують різні гілки влади, зокрема й політичні партії (опосередковано через механізми затвердження цих кандидатур у парламенті)?
Як результат, можемо поставити третю оцінку - стосовно судової гілки влади: оскільки народ суддів не обирає взагалі, то в цій гілці влада народу з виділених нами 33% реалізована на 0%.
Зробимо стосовно чинної Конституції невтішний висновок. Якщо ґрунтуватися на трьох наукових принципах формування законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, то з задекларованих у ст. 5 чинної Конституції 100% сформованої народом влади насправді виявляється, що народ України формує її лише на 13-16%. І цей результат (лише 13-16% народовладдя!) є не несподіваним, а закономірним: порушення базових, засадничих принципів побудови держави веде до відповідних наслідків.

А скільки влади обіцяв народу проект Віктора Ющенка?
Відповісти на поставлене питання просто, оскільки запропонований президентом В. Ющенком варіант Конституції за кількома несуттєвими винятками, якщо можна так сказати, є клоном чинної Конституції. Серед винятків маю на увазі, зокрема, запропоновану В. Ющенком ліквідацію закритих списків і заміну їх відкритими (до речі, в проекті про це явно ніде не сказано, оскільки це, мабуть, передбачалося перенести на норму закону про вибори). Але чи є ця норма кардинальним вирішенням питання про обрання від партії конкретного депутата на конкретному територіальному окрузі? Ні, бо список зі 100 чи 200 прізвищ що читай – що не читай, а за обрану партію голосувати все ж доведеться, оскільки усунути конкретного кандидата-олігарха чи кандидата-злочинця з цього списку виборець не може (це – право тільки партій).
І все ж запропонована президентом В. Ющенком зміна відразу ж дає змогу оцінити реалізацію народом свого права формувати законодавчу владу на оцінку десь у межах 20-25%, формувати виконавчу владу (Кабінет Міністрів), як і в чинній Конституції, – на 8-11%, а судову владу знову, на жаль, на 0%. У сумі для всіх трьох гілок влади маємо реалізацію народовладдя в межах 28-36%. Як кажуть, не густо…

Як створювати і приймати нову конституцію?
Створювати новий Основний Закон не можна доручати ні апаратові президента (бо тоді матимемо Конституцію з превалюванням президентської гілки влади), ні парламентові (матимемо Конституцію з превалюванням парламентської гілки влади), ні, зрозуміло, судовій владі.
Повинна бути створена Конституційна асамблея, до якої від українського народу мають увійти незалежні фахівці-правники. Вони мають скласти присягу про те, що протягом 10-15 років після прийняття Основного Закону не увійдуть до складу жодної гілки влади (звісно, це обмежить на вказаний термін їх громадянські права). Лише за такої умови матимемо гарантію, що Конституція буде створена не під конкретну людину чи олігархічний клан, не під певну гілку влади, не під певну політичну партію, а, якщо так можна сказати, – «під» народ України.
Відбір кандидатів у члени Конституційної асамблеї можуть здійснювати чинні кваліфікаційні комісії, які зараз розглядають кандидатури на обрання суддів. Обирати членів Конституційної асамблеї на прямих виборах повинен народ (наприклад, одночасно з будь-якими іншими виборами).
Перед тим, як починати укладати проект нової Конституції, найперше потрібно внести відповідну статтю про Конституційну асамблею в чинну Конституцію. Інакше владу в народу знову поцуплять або парламент, або президент, або партії, або олігархи.

Чому американці гордяться своєю конституцією?
Читач може запитати: а чи існує така конституція, яку тут пропагує автор? Так, існує! Це конституція однієї з найбільших держав сучасності.
У цій державі президента, що є головою виконавчої влади і главою держави, обирає народ; депутатів парламенту обирає народ; суддів також обирає народ. Проте й тут не ідеально. Вибори президента двоступеневі, а суддів народ обирає лише для судів першої інстанції. Тому за нашою методикою ми оцінюємо відповідність формування влади в цій державі переліченим вище трьом принципам десь на 75-80%.
Може, саме тому американська Конституція й існує понад 220 років, що вона забезпечила народові значно більше народовладдя, ніж у Європі (порівняймо: тривалість сучасних європейських конституцій у середньому лише 50 років)?
Ось, виявляється, чому американці так пишаються своєю конституцією. Нам би, як писав ще Тарас Шевченко, такого президента-«Вашингтона», який би запропонував таку конституцію!

Хочу жити в сильній державі!
Для сильної держави нам потрібно створити Конституцію не на основі європейських традицій, що «склалися історично», а на трьох принципах, встановлених ще французькими просвітителями.
Нам потрібен сильний та дієздатний Парламент, нам потрібна сильна Президентська влада, нам потрібен насправді сильний, незалежний і непідкупний Суд. І всі вони – прямо обрані народом.
Мене дивує, коли політики й правники пропонують винести на референдум для народу таке запитання: якою повинна бути форма правління в нашій державі – парламентсько-президетнська чи президетнсько-парламентська? Для мене це запитання звучить так: ви хочете, щоб слабкішою була законодавча влада чи виконавча? Даруйте, але це безглузде запитання: всі три гілки влади повинні бути максимально сильними.
Боятися сильної законодавчої, виконавчої та судової влади, тобто сильної української держави, можуть лише її вороги.
Я хочу жити в сильній державі!

Коментар Богдана Гордасевича:
Отже маємо досить логічне обгрунтування, що реальна влада народу в Україні в наш час досить мізерна, але вона принаймні є, тоді як в радянські часи "демократичного централізму" влади у народу не було взагалі. Вона була виключно формальна, деклараційна, а насправді всі питання життя вирішувались у керівних органах комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС). Мушу деталізувати, бо вже є на привелике щастя люди, які того не знають і навіть не можуть уявити. В таких випадках я рекомендую ознайомитись з життям сучасної Північної Кореї (не Південної!) - в це важко повірити, але це пряма калька з нашого радянського устрою.
Хочу особливо вказати, що Конституція СРСР 1936 р. (так звана "сталінська") була одною з найкращих в світі за своїми демократичноми нормами і чіткістю внутрішньо-політичної побудови державного устрою СРСР. Все було дуже і дуже гарно задекларовано, але була одна чималенька "дрібничка", яка подібно розриву контакту в складній мережі нівелювала всю досконалість Конституції СРСР - вона абсолютно не виконувалась в реальному житті. Зовсім. То як ми тоді жили? Досить просто: всі в одній великій зоні, в повному "беспределе", чому свідчення голодомори і масові репресіїї, а реально керувала країною армія наглядачів і палачів з комуністичної партії. Вся можлива влада була зосереджена у структурах КПРС, на які 99% народу не мали ніякого реального впливу.
Щоб окремій людині в СРСР можна було вплинути на владу,їй потрібно було обов’язково стати членом КПРС, а туди просто так не приймали. Але вступивши до компартії й після вишколу в низових ланках, людина мала хоч якісь можливості зайняти важливу державну посаду, бо не члени компартії просто до посад не допускались. А якщо всі державні посади від найнижчих до найвищих обіймають члени однієї партії, для яких головним керівництвом до дії є рішення партійних органів і більше ніякі інші закони не грають жодної ролі, то про який констутиційний правопорядок можна говорити.
Найцікавіший момент в цьому всьому є такий, що ні в Конституції СРСР 1936р., ні в інших законодавчих актах СРСР - ніде не було зафіксовано юридичними нормами право комуністичної партії на узурпацію влади. Цей правовий недолік був виправлений тільки у 1977 р. в новій редакції Конституції СРСР ( так званої Брежневської "розвинутого соціалізму"), де ст.6 чітко вказувала на керівну роль КПРС у радянському суспільстві. І водночас ця 6 ст. є повним юридичним нонсенсом у співставленні з ст.2 тої самої конституції, де однозначно сказано, що "Вся влада в СРСР належить народу".
Все це я розписую для того, щоб пояснити одну важливу річ: найрозумніший і найгарніший закон буде просто діркою від бублика, якщо він немає чітких соціальнмх положень бути задіяним в реальному житті. І тому мене смішать віртуальні дисткусії юристів про ідеальну Конституцію для України з їх маніакальною вірою, що подібна ідеальна Конституція стане дійсністю сама собою, як світлий ідеал прекрасного життя, де кожен тільки про те і дбає: а чи живу я згідно норм нашої рідної Конституції?
Наші мудрі мужі-юристи в балачках про ідеали демократії забувають про головне: і народ, і влада - це єдине ціле. Не даремно кажуть: який народ - така і влада, або ще: кожен народ вартий своєї влади. Найперше, що має бути ліквідовано в нашому політикумі, це запрограмованне протиставлення народу до влади і навпаки. Подібне можливо тільки у випадках, коли народ дійсно обирає владу, а не грає роль статиста, як за СРСР. Але якщо народ реально обирає владу, то це вже його вибір і його влада! Народ має чітко усвідомлювати і свою відповідальність за обрану ним владу, як і кожен виборець поокремо. На жаль, сучасний український виборець до цього не готовий і стократно проклинає існуючу "злочинну владу", але ніколи не винить себе за її наявність. Переважно звучить у виправдання або: я голосував за інших; або: вони нас обманули. Надзвичайно рідко можна почути від виборців слова каяття і самокритики: ах, як я помилився у виборі - чим я думав?!
Насправді сучасний стан політичних взаємин "народ - влада" в Україні один чоловік вдало порівнняв з телевізіними шоу-вікторинами за гроші, де люди дзвонять в телестудію і потім сплачують шалені гроші за час дзвінка. Хоч запитання переважно дуже примітині, але система працює так, що поки хтось виграє приз, інші дозвонювачі сплатять стократно і його вартісь, і телеефіру разом узятих. Точно так і переважна частина виборців в Україні йдуть на вибори з метою щось собі виграти-вигадати з того особисто і одразу, але не з думкою про суспільну користь. Відповідно і кандидати в обранці грають за правилами обдурювання подібно до правил шоу-вікторини, отож депутати і представники влади не мають жодних моральних причин для докорів сумління за свої злодійські дії - а ми так всі граємо-дуримо, з того і маємо. Якщо виборець легко піддається на дурні обіцянки "покращання життя вже сьогодні" чи навіть продає голос прямо на дільниці за 50-100 грн. - то чи не вартий він покари наявністю влади, яка має його за бидло? Я вважаю, що вартий. Ось тільки я маю сумнів, що це все можна описати і прописати в Конституції, тому і кажу, що вона нам не потрібна.
Мій скепсис не є ситуативним настроєм, тому що я хоч і не є фаховим юристом, але як і пан професор Зинові Партико по-аматорськи заради інтересу вивчаю конституційне право та функціонування державних інституцій різних країн. Є чимало країн світу, які не мають таких державницьких актів, як конституція, взяти, для прикладу, Великобританію - і нічого, все працює і фунціонує в державі як належить. Класична монархія, яку навіть конституційною не назвеш, а права особи і демократичні норми захищенні добре. Стосовно захоплення Конституцією США, то пан професор мене дуже здивував, бо конституція США є фактично "союзним договором" поміж незалежними державами-штатами. Вона має 7 статей чисто технічного характеру стосовно роботи найвищих союзних установ, і ще є 27 поправок до неї. З поправок перші 10 належать до "Біля про права", друга з яких проголошує на право кожного американця мати зброю, а коли весь народ озброєний, то влада відповідно запопадливо поводиться з ним, щоб залишитись владою. Так що треба розуміти суть стану речей життя в США, а не просто захоплюватись папірчиком на 7 статей.
Не буду прибріхувати, оскільки ніколи не бував у США, але наскільки знаю опосередковано, то у США громадяни не те, щоб гордились своєю Конституцією, а взагалі про неї не згадують, бо це їм безпотреби. Наскільки мені відомо, то 98% американців 99% свого часу присвячуюють тільки одній темі - собі, своєму життю, своїм проблемам, уподобанням чи розвагами, і звичайно що бізнесу в усіх його варіантах. Політикою в США переймаються не більше 2% американців і то через те, що вони є фаховими політиками. Простий американець питаннями політики цікавиться дуже і дуже мало саме тому, що це дозволяє йому робити державний устрій його країни і саме це і є великим досягненням конституційного устрою США! Громадяни США переконані в тому, що їхнє життя і його наповнення залежить виключно від них самих та ще від Бога, хто у нього вірує. Це диаметрально відрізняє їх від українців, де чергова провладна дурість моментально змінює життя багатьох людей в країні, як, для прикладу, закриття ігрового бізнесу чи вакханалія з цінами на газ, податками тощо. Чи може цьому завадити найкраща за змістом Конституція? Однозначно, що ні.
Що мені насправді подобається в Коституції США, так це її чіткість і простота змісту, що виключає різні тлумачення - це є інструкція. В ній нема пустопорожніх фраз і надскладних фразеологічних конструкцій, які неможливо зрозуміти однозначно, подібно до Конституції України, особливо в її теперішньому вигляді. Для чого напихати Конституцію пустопорожніми словесами і гаслами, якщо тут потрібно давати чіткі дефініції прав і обов*язків? Хіба що тільки для замилювання очей, як у випадках з конституціями СРСР.
Є ще дві значні позитивні якості у Конституції США: перша та, що процедура внесення змін до констиутції надзвичайно важка і тривала, тому там неможливі навіть натяки на ситуацію, подібну у нас: гоп, назбирали у ВРУ голосів депутатів більше 300 - і понеслась душа в Рай, міняємо все, як захочемо, бо маємо право... А хто вам це, панове-депутати, сказав, що маєте право? Конституція? Але в тій самій Конституції Ураїни чітко і однозначно сказано, що депутати мають голосувати завжди тільки особисто, але рівень порушення цієї конституційноїт норми в стінах ВРУ перейшов всі можливі межі, проте всі дружно цього не бачать: ні голова ВРУ, ні Президент, ні прокуратура, ні судді - на всіх зійшло потемніння свідомості. Але ж закон, постанова чи будь-яке інше рішення Верховної Ради, прийняте з порушенням норм Конституціцї, має бути однозначно визнано як не дійсне. І якби це діяло, то всі б депутати сиділи на місцях, а не здавали картки депутатам-"кнопкодавам", щоб самим займатись особистими справами за чималі депутатські гроші з народної кишені.
Нарешті третя найголовніша якість Конституції США: вона діє однозначно і безумовно. Для мене важко уявити ситуацію, коли б опозиційна меншість фізично блокувала роботу законодавчих чи державних установ у США - це просто неможливо і все. Політична конфронтація має бути вирішена тільки політичними методами - це істина, що не потребує доказів. У нас в Україні депутати під прикриттям своєї "недоторканості" творять такий контрдержавний розгардіяш, що жодній логіці не підвладний. Поясніть, якими нормами конституції чи іншого закону можна заборонити депутатам ВРУ блокувати трибуну, двері, ломати мікрофони, щитові, систему "Рада" і тому подібне. Що це? Політика? Ні, ще мордобій, який може призвести тільки до одного: якщо опозиційна меншість перешкоджає більшості виконувати свою роботу методами фізичного впливу, а не політичного, то це призведе тільки до того, що більшість теж нейтралізуює опозицію засобами фізічного впливу - і кінець будь-якій політиці.
"Маємо те, що маємо, проте конче зобов*язані це виправити",- казав колись Іван Багряний про ситуацію в повоєнній Україні з молоддю, з її денаціоналізованим комсомольским світоглядом. Аналогічне можна ствердити і про сучасний український політикум, але чи піддається ситуація виправленню - визначити важко. Коли влада ігнорує закони, а народ ігнорує і закони, і владу - це суспільство важко втиснути в якісь юридичні норми, тому я і ствердую те, з чого і почав: а чи потрібна нам Конституція України?
Запитання не риторичне - воно потребує відповіді.
Я відповіді на нього не маю, але проте я маю відповідь на запитання: "Чи хотів би я жити в сильній державі?" Моя відповідь однозначна: "Ні, не хочу". Чому? Бо я не розумію самого змісту запитання: що таке є "сильна держава"? Це черговий словесний блуд. Ну скажцть, чи є Австія сильною державою? Або Польша? А Чехія, Словакія, Швеція, Норвегія, Бразилія, Аргентина - це сильні держави чи як? На мою думку, це просто нормальні світові держави, чого я щирим серцем бажаю й Україні - бути нормальною світовою державою. Нормальною! З нормальними парламентом, президентом та урядом, а не "сильними" невідомо як і щодо кого. Сильним може бути тільки народ і він таким є.
Для держави 20 років існування - час просто мізерний і тому у нас попереду значно більше, але від того, який ми закладемо фундамент у державний фундамент постане майбутня конструкція буття всього українського суспільства. З Конституцією чи без, але будувати державу потрібно. Звичайно, що краще з Коституцією, потрібною. як креслення на будівництві - звичайно, що краще...

15:14 10.09.2010


Співтовариство: Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 06.09.10, 03:25

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
25 років загибелі Василя Стуса

пам'ять - україна

Василь СТУС

* * *

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
20.1.

ПАМ'ЯТІ А.Г.*

Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай.
У бiлiй стужi сонце України.
А ти шукай — червону тiнь калини
на чорних водах — тiнь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов i сподiвання.
Усiм нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров — така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивiй завiрюсi голосiнь
цi грона болю, що падуть в глибiнь,
безсмертною бiдою окошились.

***

* Вiрш пам'ятi художницi Алли Горської, по-звiрячому вбитої при нез'ясованних
обставинах 1970 р.

* * *

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б'юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.

X.1968

пропоную прочитати

http://blog.i.ua/community/1925/397244/


Василю Стусу моя пошана
100%, 24 голоси
нічого особливого в ньому нема
0%, 0 голосів

Рейтинг замітки:

1

РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

АноМалиЯ!
1

6.09.10 03:38
обожнюю Стуса!!!!!!

Відповісти | з цитатою | видалити

АноМалиЯ!
2

6.09.10 03:38

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
3

6.09.10 04:25

Відповідь на [1] від АноМалиЯ!
обожнюю Стуса!!!!!!
світового рівня був поет, а таких у нас було мало, а зараз взагалі нема.

Відповісти | з цитатою | видалити

ГОРЛОВСКИЙ
4

6.09.10 04:30

Відповідь на [3] від Богдан Бо
обожнюю Стуса!!!!!!
світового рівня був поет, а таких у нас було мало, а зараз взагалі нема.
У нас в городе музей его имени. Он у нас в школе преподавал.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
5

6.09.10 05:52

Відповідь на [4] від ГОРЛОВСКИЙ
Добре, хоч музей є - якась пам*ятка

Відповісти | з цитатою | видалити

ГОРЛОВСКИЙ
6

6.09.10 06:02

Відповідь на [5] від Богдан Бо
Добре, хоч музей є - якась пам*ятка
Я бы на месте наших городских властей еще бы и улицу в честь него назвал И школу, где он преподавал, его именем.

Відповісти | з цитатою | видалити

Atman
7

6.09.10 08:37

Відповісти | з цитатою | видалити

Алчі
8

6.09.10 09:53

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
9

6.09.10 10:16

Відповідь на [6] від ГОРЛОВСКИЙ
Добре, хоч музей є - якась пам*ятка
Я бы на месте наших городских властей еще бы и улицу в честь него назвал И школу, где он преподавал, его именем.
А я б дуже хотів, щоб місцеве радіо щодня один вірш його зачитувало, Бо поети - це вірші, які читають, а не особи, яких вшановуюють, подібно ветеранам.

Відповісти | з цитатою | видалити

АноМалиЯ!
10

6.09.10 20:16

Відповідь на [3] від Богдан Бо
це геніальна і дужа сильна людина
як би я хотіла хоча б на 20% відчути його...
кожен день прослухую записи на диску "Живий голос Василя Стуса"

Відповісти | з цитатою | видалити
Додати коментар


Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

Замітка додана 02.09.10, 09:51

Богдан Бо
Богдан Бо
Зробити замітку темою години?
Війна почалась... за знання

освіта

Подзвонила мені знайома вчителька і я найперше привітав її з 1 вересня і початком навчального року такими ось словами: вітаю тебе з святом Знань і річницею початку Другої світової війни одночасно, Бо на мою думку 1 вересня в України почались справжні бойові дії в сфері освіті в боротьбі за знання і війні громадськості з міносвіти на чолі пана Нікотина.
Моя іронія була сприйнята і не підтримана значно чіткішою відповіддю фахівця: до війни нам в освіті не звикати, але цей бардак і дебілізм вже явно не перемогти.
І я погоджуюсь повністю з думкою вчитльки, що далеко не перший рік працює у школі.
Як погоджуюсь з думкою, що більш сумного свята Знань 1 вересня я в своєму житті ще не пригадую. Ну не свято, а суцільна жалоба. Розгубленими виглядали і діти, і їх батьки, а що вже казати про вчителів! Ніхто нічого не може передбачити: як вчитись? що вчити? для чого? Посеред маси розгубленних щодо української освіти, яка вже явно стає не українською, і явно стає не освітою - також і автор цього допису.
Для мене ясно одне: темінь насувається!

Рейтинг замітки:
РедагуватиВидалити
Додати коментар | RSS | Читати в RSS-рідері
Коментарі

oleg_kv
1

2.09.10 11:01
вітати з річницею початку ДСВ - це вже явно збочення...

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
2

2.09.10 12:51

Відповідь на [1] від oleg_kv
Я давно знаю, що все, що не відповідає вашим смакам - то збочення, тому і не переймаюсь.
А взагалі варто читати уважно, бо токі речі як гумор чи іронія тощо - пояснити неможливо.

Відповісти | з цитатою | видалити

Q2
3

2.09.10 15:17
ну надо же, только заметил ))

Відповісти | з цитатою | видалити

Саничок
4

3.09.10 07:22

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
5

3.09.10 12:56

Відповідь на [4] від Саничок
аналогічно

Відповісти | з цитатою | видалити

ab absurdo
6

3.09.10 14:31
З такою шаною: пан Никотин. Собачник він, і душа у нього псяча. А дітей він не має, і як воно може зрозуміти, що це таке?

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
7

3.09.10 14:34

Відповідь на [6] від ab absurdo
З такою шаною: пан Никотин. Собачник він, і душа у нього псяча. А дітей він не має, і як воно може зрозуміти, що це таке?
Отже в нього тільки одна голова дієздатна, отож вона і працює в обох напрямках.

Відповісти | з цитатою | видалити

ab absurdo
8

3.09.10 14:49

Відповідь на [7] від Богдан Бо
Скоріше, не працює в жодному! Співчуваю його "валіде".

Відповісти | з цитатою | видалити

Алчі
9

3.09.10 18:54
а можыд интырет альтернативнайе абучченийе делать ...

Відповісти | з цитатою | видалити

sveto4ka-25
10

3.09.10 19:14
Так воно й є - почалася війна України в освіті за нашу молодь проти табачнюков та бандюков! Нічого ....зайди приходять й йдуть,а ми залишаємось! Все залежить від вчителя у школі, його позиції - такою й буде наша молодь,а з нею - майбутнє України! Ми любимо тебе, Україно!

попередня наступна

 

 

Мої різні коментарі в Інтернеті починаючи з 2009 року

http://blog.i.ua/community/662/375315/

21.12.09 12:20
Голосую не серцем, а розумом, тому не можу прийняти участі у вашому.
Знаєте, я постійно стверджую, може занадто набридливо, але мушу доводити, що свободі не можна навчити інакше, чим через самостійне опанування кожним цього стану життя.
У нас в Україні проста-складна проблема: як колишньому зеку власними зусиллями навчитись жити порядно як вільна людина. Ми всі колишні зеки Совка, де була одна норма життя: не вкрадеш - не проживеш. Все! Всі такі були! І най не кажуть, що "А ми за СРСР були пухнасті і порядні". Всі були зеками і злодіями! І всі були "під колпаком" репресивних органів.

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
6

21.12.09 12:34
Тобто, не варто аж надто займатись самокопанням і самокритикою, а точніше - тільки цим обмежуватись: Ох-ах, як все погано! Як все погано!
Працювати треба, а не нарікати!
Кожен, там де може, що може, аби ставало краще.
Не чекати, що це світ хтось упорядкує на краще - не буде цього! Не буде!
Для мене Ющенко просто нормальний чолов’яга і цього досить! Це не совдепівський злодюжка Кучма, який всю України оповив корупцією і "кришуванням".
Ющенко чітко дотримується правила: я роблю свою роботу - не даю нікому узурпувати влади, а народ най робить свою і наводить порядки по країні сам. Якщо народ сачкує - то най і пожинає корупцію і бардак. Хочеш порядку - працюй народ, працюй.


режде чем начинать дискуссию о гражданском обществе - нужно определиться с четким определением оного: с его чертами, особенностями, характеристиками, специфическими отличиями от ГО других народов. Проблема действительно очень интересная и важная.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
2

20.12.09 17:22

Відповідь на [1] від Крайтос
Відверто, це мене також цікавить: порівняльний аналіз кількох суспільств по цій темі, але ще не знайшов такі матеріали.

Відповісти | з цитатою | видалити

Крайтос
3

20.12.09 17:30

Відповідь на [2] від Богдан Бо
Не уверен, что в сети будет что-то по-настоящему хорошее. Настоящие научные публикации редко выкладывают. Пищите по электронным каталогам библиотек университетов монографии и публикации, в том числе сборники материалов конференций по данной проблеме. Там найдете много чего

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Крайтос
4

20.12.09 17:33

Відповідь на [3] від Крайтос
Я вот сейчас работаю с одним научным и научно-популярным журналом, как раз с номерами начала 1990-х. Какие тогда общественно-политические дискуссии шли! Особенно в годы перестройки (с 1990-91 уже падает её популярность). И те же проблемы - построения демократии, будущего страны... И энтузиазм какой...

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

фон Терджиман
5

20.12.09 20:49

Відповідь на [4] від Крайтос
Крайтос, здесь одна риторика. Не тратьте на неё время. И автору советую тоже. Хватит с нас "гражданского общества" финансируемого непонятно кем.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Крайтос
6

20.12.09 21:42

Відповідь на [5] від фон Терджиман
Проблема ведь в чем? ГО - это альтернатива буржуазии феодализму. Там в центре стояло равенство перед законом и право на собственность и предпринимательскую деятельность. У нас ГО идет как попытка противопоставить общество, вернее, его неформальные структуры государству. Своего рода субкультура.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Mamay_
7

20.12.09 21:58
ГС - ще один непотріб, який нам нав"язують.

Відповісти | з цитатою | повідомити модератора | видалити

Богдан Бо
8

21.12.09 12:52

Відповідь на [6] від Крайтос
Дуже точно!
Я в своїх поглядах на суспільство тяжію в бік анархізму, тобто мінімізації державних чинників як таких. Тобто домінанта людини, як особи, по відношенню до суспільства.
Держава для людей, а не люди для держави!
Але я проти Леніна, що вважав управління державою обов’язком кожного громадянина. Людина має жити за власною волею і робити роботу, яка їй найбільше довподоби. А можеш нічого не робити - бомжуй, йди у скити - воля особи. Тільки не заважати паразитом на добробуті інших громадян!

Додам, що наші люди навіть не знаю, що реально живуть у стані анархізму: кожен зараз всі свої життєві питання вирішує виключно самотужки! Україна зараз настільки розсіяна і неорганізована, що ми всі стали анархістами самі того не розуміючи.

3

22.12.09 10:13
Я особисто теж проти міграції до України в усіх її формах, окрім політичного притулку і одруження.
Теми піднято правильні: кордони України і їх належний контроль, новий Закон про громадянство України з кримінальною відповідальністю за подвійне громадянство, а якщо Євросоюз не буде належно фінансувати поверненя нелегалів додому, то будемо просто підвозити їх до кордону з Євросоюзом і випускати: най ловлять по-новій. А їх, нелегалів, попередимо, що скажете знову, що через Україну прийшли і вдруге повернуть до нас - відправимо до тюрми, нашої, української, одної з самих приємних для чужинців...

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
4

22.12.09 10:22

Відповідь на [2] від Йо Тен
Мене завжди дратує такий підхід до справи: діло хороше, але я не люблю його керівників, тому не буду підтримувати. А що найгірше: сам нічого робити не хочу і небуду, хіба ось так дзявкати: а хто їх фінансує, за чії гроші?
А самому за безплатно що? - заціпило? Слабо?

Знаєш, а ми хто?
За Сталіна всіх вільних і непокірних винищили - вижили раби і ми їх нащадки. Не робися героєм, як не люблю всіх інших велемудрих, що плідно працювали на радянський тоталітарний режим, аби вижити, а тепер бо зна які праведники.
Тільки народжені після 24 серпня 1991 р. є вільними людьми, а наші кістки і м’ясо на них - рабського походження. То може як Сірко з славянами, що не побажали повертатись з кримської неволі, - порубати?

Відповісти | з цитатою | видалити

Богдан Бо
5

22.12.09 10:51

Відповідь на [4] від Богдан Бо
Також поняття національності не є суто генетичним чітко окресленим фактором.
В смішаних польсько-українських родинах якщо народжувались діти, то якщо батько поляк, а мати - українка, то хлопчиків записували поляками, дівчат - українками. Якщо навпаки - то навпаки, але всі вони на світ божий появились з одної дірки!
Тому не потрібно бути суддею того, на що не маєш прав



Обновлен 20 апр 2018. Создан 12 окт 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником