Стенограма за 2011 та частково 2010 роки мого блогу в http://i.ua

 
 

Стенограма за 2011 та частково 2010 роки мого блогу в http://i.ua

Частина 2




31 березня Галині Гордасевич виповнилось б 76

    31.03.11, 12:35
    Пишемо українською
    галина гордасевич [X], пам'ять [X], шана [X] [Додати]

Куди та пташка відлетіла...

Громадскість Львівщини цілою низкою заходів вшанувала чергову річницю від часу смерті письменниці Галини Гордасевич. Так 11 березня, в її день смерті, у Львівському Аграрному університеті відбулась презентація книги-мартиролога "Нескорена Берегиня", над якою останні роки свого життя напружено працювала письменниця. Потім 13 березня, в день похорон Галини Гордасевич, у Львівському обласному Будинку вчителя відбулась презентація її книги перекладів світової лірики "Українка в світі".  Таким чином хоч і з-запізненням, але ще одна мрія письменниці здійснилась завдяки її сину Богдану і львівському видавництву ЛА "Піраміда", яке видало обидві названі книги.
Заключним став вечір пам'яті письменниці Галини Гордасевич у музеї Івана Франка у Львові, на який  син письменниці Богдан Гордасевич приніс дві посмертні нагороди Галини Гордасевич: Почесну відзнаку-хрест "За заслуги в боротьбі за волю України" від Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих і Нагрудну відзнаку-орден "За вірність" імені Василя Стуса від Всеукраїнського товариства "Меморіал".
- Це справді одні з найцінніших нагород для Галини Гордасевич,- наголосив в своїй розповіді її син і висловив щиру вдячність пп. Петру Франку і Євгену Гриніву за таке високе пошанування його мами. Далі він прочитав кілька віршів Галини Гордасевич, які віднайшов серед архіву і які ще ніколи не друкувались.
 
Доля поета

Минули дні поразок й перемог,
Верхів'я щастя й урвища розпачні.
За кожен день, який тобі дарує Бог,
Будь вдячний.

Що влада? Натовпи німих нікчем!
Що слава? Заздрість, схована під усміхом!
Той, що укрився за твоїм плечем,
Твоїм не порадіє успіхам.

Це все, відомо, суєта суєт.
Не називай цього ні горем, ні бідою.
Якщо не віршомаз ти, а поет,-
Їж черствий хліб і запивай водою.

І хай тебе штовхають у юрбі,
Пускають плітки й дотепи солоні,-
Відкрий вночі вікно - і Бог тобі
Найкращу зірку покладе в долоні.

***
Покинуте гніздо, мов хата опустіла,
Де вибиті шибки і на порозі сніг.
Скажіть: куди та пташка відлетіла,
Що так його мостила навесні?

Було ж: від сонця шибка золотіла
І в хаті пахло хлібом і теплом.
Скажіть: куди та пташка відлетіла,
Що зносила стебельце за стеблом?

А час прийшов - від холоду тремтіла.
І в небі тих доріг - лиш вибирай!
Скажіть: куди та пташка відлетіла -
У вирій а чи в Рай?

Своєрідну естафету вшанування письменниці Галини Гордасевич підхопили її земляки: 27 березня у відновленому Кремянецькому педагогічному інституті, який очолює ректор Афанасій Ломакович, відбулось обговорення творчого доробку письменниці Галини Гордасевич, проведене завідуючим гуманітарною кафедрою Олегом Василишиним; 28 березня у Кремянецькому ліцеї, очолюваного директором Анатолієм Аврамишиним, пройшли літературні читання вже вчетверте від часу смерті письменниці - отже уже традиційними, але кожного року інакшими, бо літературно-музична композиція за поезіями Галини Гордасевич у виконанні ліцеїстів під керівництвом вчительки Віри Трачук була побудована у формі послідовного представлення кожної з 8 збірок поезій, які вийшли за останні роки.
29 березня відбулась ще одна зустріч громади Кремянця з сином письменниці Богданом Гордасевичем та знайомство з новими виданнями очолюваного ним Видавничо-благодійного фонду ім.Галини Гордасевич відбулась у міській бібліотеці ім Юліуша Словацького, якою керує директор Оксана Вальчук. В усіх цих заходах активну участь брав давній приятель Галини Гордасевич, відомий літературний дослідник і краєзнавець Гаврило Чернихівський, автор книги есеїстики "Портрети пером". Від керівництва району добре слово висловив завідуючий відділом культури Василь Скоропляс, а від місцевих письменників - поетеса Ольга Біркова.
Нарешті 30 березня вшанували Галину Гордасевич у обласному центрі - м.Тернополі, де в неділю -  в приміщенні Спілки письменників якраз проходило засідання літоб"єднання письменників і початківців з районів. Голова Тернопільської організації НСПУ Володимир Барна високо оцінив творчу спадщину покійної письменниці і закликав всіх долучитись до святої справи спорудження гідного надмогильного пам'ятника на могилі Галини Гордасевич до часу  відзначення її ювілею - 70-річчя від часу народження у 2005р.
Проте і цей величний акорд не став останнім, тому що крапку було поставлено таки у Львові: 2 квітня в Центрі української книги Товариства "Просвіта" Франківського району, який очолює директор Леся Калічко, за ініціативи Громадського об'єднання "Етра" в особі його голови поетеси Наталки Криничанки відбулась зустріч з двома героїням-політв'язнями, про яких опивасано в книзі-мартирологу "Нескорена Берегиня": з Ганною Іваницькою та Мирославою Зваричевською. Самим проведінням останнє слово в усьому загальному циклі заходів по вшануванню пам'яті письменниці Галини Гордасеви дісталось її посестрам по мученецькій долі і незборимому духу.

2003 р.  "Діловий діалог"

Біографія Галини Гордасевич

Галина Гордасевич народилась 31 березня 1935р. в м. Кремянці на Тернопільщині в родині священника Леоніда Гордасевича та матінки Олени з роду Хомчуків. Дитинство  поетеси пройшло на Рівненщині під час послідовної окупації її  польськими, радянськими та німецькими військами; юність - за  колючим дротом сталінських таборів за ст.54 КК УРСР( "антирадянська агітація"); молодість - на  індустріальних будовах Донбасу; в останні роки проживала у м.Львові разом з сином Богданом, невісткою  Галиною та внучками Іриною і  Соломією.
За фахом Галина Гордасевич - професійний  письменник. 1971 року закінчила Літературний інститут ім.М.Горького у Москві. Член Національної Спілки письменників України з 1984р. Брала участь в русі дисидентів, була членом оргкомітетів та делегатом установчих з'їздів Товариства української мови, НародїногоРуху України та Демократичної партії України.
Галина Гордасевич лауреат літературного конкурсу "Шістидесятники" за 1996р., премій ім.Олександра Білецького в галузі  критики та ім. Валерія Марченка в галузі публіцистики за 1997 рік. 
Галина Гордасевич була обрана членом правління Львівського товариства "Тернопільщина". Плідно працювала в редакціях часописів "Демократ" та "Поклик сумління".
Життєвий шлях Галини Гордасевич скінчився 11 березня 2001 року. Вона похована згідно заповіту у свому рідному місті Кремянці на старовинному Монастирському цвинтарі поряд з могилою Січових стрільців.
                         
                            Радимо прочитати:

1. Веселки на тротуарах. Поезії. Київ "Радянський письменник", 1966.
2. Відцвіла шипшина. Повість і оповідання. Київ, "Радянський письменник", 1974.
3. Наречена сонця. Поезії. Донецьк, "Донбас", 1976.
4. Високе полум'я дня. Поезії. Київ, "Радянський письменник", 1980.
5. Твій тихий дім. Повість і оповідання. Донецьк, "Донбас", 1980.
6. Двадцять років і один день. Повісті. Київ, "Радянський письменник", 1984.
7. Двадцять років і один день. Повісті. Виданння перероблене і доповнене. Донецьк, "Донбас", 1985.
8. Слід зірниці. Поезії. Київ, "Радянський письменник", 1986.
9. Письма к другу. Публицистические ессе. Донецьк, "Донбас", 1986.
10. Силуети поетес. Літературні портрети. Київ, "Радянський письменник", 1989.
11. Прекрасні імена жіночі. Повісті. Донецьк, "Донбас", 1990.
12. Казка про хлопчика Ромчика і трьох чарівних коників. Дубно, "Наш край", 1991.
І3. Яничарська балада.. Поезія. Дубно, "Наш. край", 1993.
14. З сімейного альбому. Есе. Дубно, "Наш край", 1993.
15. Казка про Сонце і його синів-променів. Львів, "Каменяр", 1996.
16. Степан Бандера: людина і міф. Документальна розвідка. Київ, "Бібліотека українця", 1999.
17. Степан Бандера: людина і міф. Документальна розвідка.Друге доопрацьоване. Львів, "Сполом", 2000.
18. Степан Бандера: людина і міф. Документальна розвідка. Трете з іл. і дод. Львів, ЛА"Піраміда".2001.
19. Вибране сином. Поезії. Львів, "Сполом", 1999.
20. Рядок з літопису. Поезії. Львів, "Сполом",2000.
21. Ера України. Поезії. Львів, "Сполом", 2000.
22. І сказав Ісус. Поезії. Львів, "Сполом", 2000.
23. Ішла весна по місту. Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
24. Над озером холодної води.Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
25. Сонце, вітер і жінка.Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
26. Станція "Ворожба".Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
27. Соло для дівочого голосу. Автобіографічний роман. Львів,  "Добра справа", 2001.
28. Українка в світі. Переклади світової лірики. Поезії. Львів, ЛА "Піраміда", 2001.
29. "Нескорена Берегиня". Документальна антологія репресій проти українок у ХХ ст. за упорядкування Галини Гордасевич. Львів, ЛА"Піраміда", 2002.

Коментарі
Ведмежа
131.03.11, 13:13
Знаєте, Ваша мама була неймовірна Жінка!
Andy-Chief
231.03.11, 13:15
Presti9e
331.03.11, 13:16
MrsVanderbilt
431.03.11, 13:27
Щиро дякую за цікаву розповідь. Вічна пам'ятьі шана вашій мамі.
nolofinve
531.03.11, 13:36
Богдан Бо
631.03.11, 13:38Відповідь на 1 від Ведмежа
"Знаєте, Ваша мама була неймовірна Жінка!"Дякую.
Мама справді була особлива, тому що 99 відсотків наших сучасних письменників - вихідці з села чи коло того. А мама була з родини священничої, як це описано у повісті "Ноїв ковчег" - то була висока духовність! Такими є Андрій Содомора, був Борис Тен Максим Рильський і ще невеличка кількість люду в різних сферах нашого суспільства.
Богдан Бо
731.03.11, 13:39Відповідь на 4 від MrsVanderbilt
Дякую.


Люстрація і репресія - час настає

    18.03.11, 14:27
    Свобода і справедливість
    депутати [X], революція [X], репресії [X], україна [X] [Додати]

Мені довелось перечитати масу різнородної літератури стосовно революції і громадянської війни 1917 - 1991 років ( я не помилився з датою: саме так - до 1991 року, до розвалу СРСР). Так от я давно переконався, що масовий терор ленінізму-сталізнізму мав цілком обгрунтованні причини, тому я ніколи не погоджусь з примітивним посиланням всього на вину одної особи: Сталіна або Леніна, як і Гітлера тощо.
Громадянська війна відбулась в царській Росії тому, що дворянство і їх владу народ ненавидів масово! І народ виловлював дворян-панів і нищив без особливих цькувань з боку більшовиків, а з власної ненависті. І репресії були соціально підтримані значною масою населення. Як влучно сказав слідчий  на допиті у НКВД майбутньому відомому дисиденту Зиновьеву ( не плутати з жидом з псевдо Зиновьев!): "Мы будем репрессировать до тех пор, пока не будет кого репрессировать!" (твір "Зияющие высоты")
І вони свого досягли: станом на час смерті Сталіна 1953 р. в Росії дворянство було знищено абсолютно, як і всі інші опозиційні сили. Не буду описувати деталі, а зосереджу увагу на методології репресій, яку частково розкрив пан Солженіцин у своєму творі "Архипелаг ГУЛаг": репресії проводити не за виною, а за приналежністю до певного прошарку. Так з 20 по 30 роки органи ЧК-ГПУ-НКВД методично відстежували і знищували всіх офіцерів, жандармів, юнкерів, кадетів тощо просто за списками навчальних закладів,  або за списками дворян з відповідних реєстрів, за партійними архівами - тобто все, що було захоплено більшовиками серед архівів у тому числі царської охранки. І те, що потім багато хто з цих людей вірою і правдою воював на боці більшовиків - не мало жодного значення! Репресували всіх однаково! І правильно: хто зрадив раз - зрадить і вдруге! Особливо якщо він вже не потрібний!
Я тривалий час не міг повністю усвідомити цей процес, але до його розуміння мене наштовхнула сучасна дискусія в українському інтернетпросторі щодо необхідності люстрації владного прошарку. Я постійно казав, що неможливо проводити люстрацію, спираючись переважно на суб*єктивні фактори: як і головне - хто має право на те, щоб визначати хто є "праведним", а хто "неправедним", хто є "хорошим", а хто є "поганим" тощо.
А тепер я знаю принципи люстрації і репресій в Україні! Так!
Якщо наш народ піднімиться вдруге, то всі вже знають, що це не буде ремікс Помаранчової революції з її абсолютно мирною стихїєю, коли не було зафіксовано жодного значного  акту вандалізму чи бійок, а однозначно все буде до навпаки: нова хвиля повстання в Україні буде явно на знищення владного прошарку за всю його деструктивну діяльність впродовж останніх 20 років.
А репресія народу буде відбуватись за СПИСКАМИ ДЕПУТАТІВ! І то всіх рівнів! Всіх! І головне, що є чітка відповідь на питання "хто?" - народ буде репресувати "кого?" - депутатів! І тільки за те, що є чи був депутатом!
Мені почнуть заперечувати, що серед депутатів чимало правдивих людей,  на що я відповім наступним: хороший був депутат, чи був злодієм - не рахується, бо маємо оснований результат - повну руйнацію України і абсолютне зубожіння основних мас народу. Якщо народ вибухнув на повстання - всі депутати винуваті! Всі до одного! Всіх скликань за всі 20 років!
І всі міністри! Всі вищщі чини та урядовці! Всі ті, хто мав владні повноваження, але не використав їх належно для благополуччя народу - ВСІ!
Я вже не кажу про таку "дірібничку", що практично всі сучасні  українські мільйонери і мільярдери підпадають під цей процес репресій - а на здоров*я, панове! А чи не час вам відчути драйв від українського сафарі під назвою "Коліївщина 2012"?

Не знаю, наскільки я правий, але моя думка відтепер така!
 
Богдан Гордасевич

    Погоджуюсь з автором
    86%, 49 голосів
    Не погоджуюсь з автором
    9%, 5 голосів
    Мені байдуже
    5%, 3 голоси

Коментарі
Хирон
118.03.11, 16:40
Извините,бойня ничего не даст.Миллионеры и депутаты свалят за границу.Богатые чиновники-тоже.Останутся клерки и Армия.Не факт,что наша.Как в Гражданскую были латышские стрелки,китайцы.Тут власти поможет "старший брат".
Вanderivez
218.03.11, 16:45
Не зрозумів того що не погодився. А де заперечення? Мабуть то якийсь депутатик забрів. А щодо репресій, вони мають бути суцільними, без виключень. Інакше треба визначати хто підпадає, а хто ні. А це вже грунт для зловживань та корупції.
Rama 88
318.03.11, 16:49
Погоджуюсь з Хироном. масква тільки й чекає безпорядків в Україні, щоб ввести сюди асвабадітєлєй! А ми ж "гордобезблокові"
бандерівець
418.03.11, 16:50
Цих мало. За цими депутатами цілий ешелон таких самих, як вони. Всілякіх комсомольців, кадебістів, комуняк. Які зараз всі в штаті ФСБ. Так що чистити треба, починаючи ще з тих часів. Піднімати документи і вперед.
taras021
518.03.11, 17:04
Однозначно!!! Всіх до одного!
Саничок
618.03.11, 17:14
Танк_
718.03.11, 17:33Відповідь на 3 від Rama 88
Егеж, саме так.
Танк_
818.03.11, 17:36
Нічого не дасть. Ти що, думаєш, що мільядери з депутатами чекатимуть, поки за ними прийдуть? Знов постраждають безневинні, а винуватці вийдуть сухими з води. Не треба прагнути крові, до хорошого це не веде.
gatyla
918.03.11, 17:47
Я не такий кровожерливий як автор. Достатньо по 109 ст. ККУ (10 років) притягнути всіх депутатів ВР, хто підтримав Харківські зради (ст. 17 Конституції), всіх депутатів, які проголосували про перенесення місцевих виборів (ст. 141 Конституції), всіх депутатів які голосують за інших або вказують депутатів як голосувати, приклад Чєчєт (ст. 84 Конституції). Також притягнути умників з Одеської та Запорізької міськрад. Перших за порушення 20 ст. Конституції (державні символи), других за ст. 45, тобто спроба примусово 1 травня відібрати у людей відпочинок.
zmi_j
1018.03.11, 17:50
згоден
той хто там сидить уже злодій - бо нічого не робить щоб змінити наявний безлад. А все решту – слова, слова, слова



Галина Гордасевич, українська поетеса (31.03.1935 - 11.03.2001)

    13.03.11, 11:55
    Пишемо українською
    галина гордасевич [X], пам'ять [X] [Додати]

13 березня рівно 10 років тому прийняла в своє лоно рідна земля Кремянця відому українську письменницю Галину Гордасевич - вічная шана і вічний спокій

***
На берегах тієї ріки,
Де колихалось латаття,
Розплелися мої вінки
І вицвіло плаття.
На берегах тієї ріки,
Де лебеді хлюпотали,
Порожніх гнізд чорні островки
Тільки і позостали.
На берегах тієї ріки,
Що вербами коси чесала,
На відстані моєї руки
Пройшла самотня русалка.
На берегах тієї ріки,
Що тече й не минає,
Минають дні, місяці й роки,
Тільки тебе немає.


Читайте твори тут:
http://edit.io.ua/edit_story.php?edit_story=99409
http://vilavi.ru/pod/271006/271006.shtm
http://blog.i.ua/community/662/436622/

http://ukrcenter.com/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/19243/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://edit.io.ua/edit_story.php?edit_story=99409
http://vilavi.ru/pod/271006/271006.shtm

Коментарі
Коринфянин
113.03.11, 12:13
Красивые стихи. Они из Кременца? Я бывал там, говорят, валы Кременца сдержали Батыя в свое время?
Богдан Бо
213.03.11, 12:19Відповідь на 1 від Коринфянин
Так, єдина фортеця, що тоді встояла...
Коринфянин
313.03.11, 12:21Відповідь на 2 від Богдан Бо
"Так, єдина фортеця, що тоді встояла..."Я слышал, что стены были облиты водой (которая на морозе замерзла) и стали недоступны. Эти стены еще и сейчас там кое-где есть, вроде. По крайней мере я видел какую-то старинную кладку. Но некого было расспросить.
Богдан Бо
413.03.11, 12:38Відповідь на 3 від Коринфянин
Так - фортеця називається Бона на честь паненки-королевни...
Кремянець дуже давнє і славне місто... Було, бо зараз усе занепадає і вироджується...
Коринфянин
513.03.11, 12:41Відповідь на 4 від Богдан Бо
"Так - фортеця називається Бона на честь паненки-королевни...
Кремянець дуже давнє і славне місто... Було, бо зараз усе занепадає і вироджується..."Значит будут восстанавливать старинную крепость? Это отлично! Поищу в инете картинки. если есть.
А то я как-то путешествовал по Южному Бугу - так столько на берегах прекрасных старинных поместий. но практически все были полуразрушены и в запустении. Так обидно было...
Коринфянин
613.03.11, 12:43Відповідь на 4 від Богдан Бо
"Так - фортеця називається Бона на честь паненки-королевни...
Кремянець дуже давнє і славне місто... Було, бо зараз усе занепадає і вироджується..."Ой. Я. наверное вас не понял( Нужны очки...Стал замечать. что прикладаю усилия к чтению( "вироджуется". а не "вiДроджуется". Сорри. Грустно это слышать.
Хирон
814.03.11, 09:33
Очень понравились "Діалог" и "Ми-Є"!
MrsVanderbilt
914.03.11, 11:56
Обожнюю Кременець.Більш охайного містечка я ще не бачила.
Світла вічна пам'ять вашій мамі. Дивовижно ніжні вірші.
Vikusjc
1014.03.11, 12:00



Володимир Івасюк навічно з нами!

    04.03.11, 13:19
    Ми любимо тебе, Україно!
    івасюк [X], пам'ять [X], україна [X], шана [X] [Додати]

Йому б виповнилось сьогодні 62, але його нема в живих уже 32 роки...

Життєвий шлях

Стежки дитинства

Про нас у далекім літі,
Щасливих, наче діти…

Народився Володимир Михайлович Івасюк 4 березня 1949 року у районному містечку Кіцмань Чернівецької області в сім’ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. Вже у три роки він проявив величезну увагу до музики, з цікавістю спостерігаючи за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки. У 1954 році батько композитора разом з іншими жителями Кіцмані добивається, аби в містечку відкрили музичну школу, і п’ятирічний Володя потрапляє в підготовчий клас філії Чернівецької школи №1, де починає оволодівати скрипкою. А в 1956 році іде у перший клас середньої школи. Хлопець проявив неабиякі нахили до гри на скрипці, його запрошують грати на місцевих оглядах художньої самодіяльності, на батьківських зборах, на концертах для робітників та колгоспників. За свою чудову гру Володя отримує від земляків подарунок — гарну справжню німецьку скрипку.
Вчитель хлопця у музичній школі Юрій Візнюк вмовляє батьків продовжити музичну освіту дитини, тож після закінчення шостого класу Володя вступає в Київську музичну школу для обдарованих дітей імені М. Лисенка. Але навчання і виснажлива робота над собою, проживання в гуртожитку далеко від батьків позначились на здоров’ї підлітка і він, відмінник, після першого семестру повертається в Кіцмань, де продовжує навчання в середній школі та музичній школі за класом фортепіано. В 1964 році Володя створює в школі ансамбль «Буковинка» й пише для нього свої перші пісні, серед яких найперша — «Колискова». Колектив здобуває перемоги на кількох самодіяльних конкурсах, їде до Києва, там його помічають, запрошують на обласне телебачення, нагороджують подорожжю по Дніпру. Що важливо, пісні юного композитора запам’ятовуються, й невдовзі до нього звертаються з проханнями надіслати ноти й тексти пісень.
Попри заняття музикою справи у школі йшли прекрасно. За кілька місяців до її завершення Володя — один з небагатьох претендентів на золоту медаль. Саме тоді трапляється безглузда випадковість, яка невдовзі породить стільки життєвих труднощів та душевного болю. Під час прогулянки парком хтось з хлопців вирішив закинути картуз на гіпсовий бюст Леніна, що й було зроблено. Усвідомивши крамольність такого вчинку, друзі беруться знімати картуза. Але хто знав, що бюст не закріплений? У ході “операції” “вождь” падає, хлопці потрапляють в міліцію на 15 діб, відкривається «Справа Володимира Івасюка». Відразу постало питання про виключення з комсомолу, вигнання зі школи і позбавлення атестату. Батьки зробили все, що могли. Володя отримав атестат з четвірками з історії СРСР і суспільствознавства. Сім’я переїжджає до Чернівців. Володя блискуче здає екзамени в медичний інститут і його зараховано на перший курс лікувального факультету. Радості не було меж, але хтось повідомив про його “справу”, і 31 серпня 1966 року Володимира звинувачують у тому, що він нечесним шляхом пробрався в лави студентів і при всіх зачитують наказ про його виключення.
Юнак витримує цей удар і продовжує боротьбу за своє майбутнє. Він іде працювати слюсарем на завод «Легмаш». Коли профспілковий діяч Леонід Мельник дізнається, що Володя музикант, то доручає йому створити і вести заводський хор. Невдовзі цей хор починає займати провідні місця в оглядах художньої самодіяльності, на виступах ансамблю акомпанує сестра Володі Галя, хористи виконують Володині пісні. На хвилі натхнення Івасюк ризикує і під псевдонімом Весняний надсилає на конкурс до 50-річчя Жовтня пісні «Відлітали журавлі» та «Колискова для Оксаночки». Отримує першу премію.

Червона рута — квітка надії

Через рік за рекомендацією «Легмашу» Володя вступає в Чернівецький медінститут. Він симпатичний усім, його відразу ж обирають старостою групи, запрошують в оркестр народних інструментів «Трембіта», в камерний оркестр медінституту. Після закінчення третього курсу Володя починає працювати над піснею «Червона рута». Хоча й до цього було багато пісень про загадкове зілля руту-м’яту, саме «Червоній руті» судилось полонити стільки сердець своєю ліричністю та своїм романтизмом. Коли Володя запропонував показати «Червону руту» й «Водограй» в передачі українського телебачення «Камертон доброго настрою», з’ясувалось, що нікому виконати жіночу партію, оскільки всі роз’їхалися на літні канікули. Тоді запросили володарку чудового сопрано, вчительку музичної школи №1 Олену Кузнєцову, і разом з нею Володя впродовж двох тижнів давав життя новій пісні. І ось, 13 вересня 1970 року на Театральному майдані Чернівців у присутності тисяч чернівчан і на очах мільйонної глядацької аудиторії постала чудові пісні — перший великий тріумф молодого митця.
У 1971 році в Карпатах був знятий фільм «Червона рута», в якому брали участь Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Раїса Кольца, ансамблі «Смерічка» і «Росинка». Це був перший український музичний фільм. У ньому прозвучали пісні Івасюка, Дутківського, Скорика. Цього ж року у передачі ЦТ «Алло, ми шукаємо таланти!» звучить нова Володина пісня «Водограй». Навесні 1972 року починається львівський період у житті Володі: він переїжджає до Львова, де стає студентом підготовчого композиторського факультету Львівської консерваторії та переводиться на IV курс Львівського медичного інституту. Розширюється коло мистецьких знайомств. І праця, невтомна праця. Створює пісні: «Я — твоє крило», «Два перстені», «Наче зграї птиць», «Балада про мальви». Незабаром відбулась ще одна важлива подія — його пісню «Балада про дві скрипки» виконала молода співачка Софія Ротару, яка вже була відома як переможниця Всесвітнього фестивалю молоді й студентів у Софії за виконання народних молдавських пісень. Згодом вона виконуватиме багато творів Івасюка, а у 1974 році з «Водограєм» стане лауреатом фестивалю естрадної пісні «Сопот-74». Саме тоді вперше на міжнародному конкурсі прозвучала українська пісня. Про Володю дуже багато писала польська преса, перекладала й друкувала тексти його пісень.
1974 рік в біографії Івасюка відзначився ще двома моментами: його обирають делегатом ХХІІ з’їзду комсомолу від Львівської області, того ж року він стає студентом підготовчого відділення Львівської консерваторії по класу композиції. Разом з тим йому продовжують надходити листи з найвіддаленіших містечок і сіл СРСР — всі хочуть висловити свою велику і щиру прихильність молодому таланту. Це додає Володимиру ще більшої наснаги. У 1975 році він пише музику до спектаклю за романом О. Гончара «Прапороносці» і здобуває диплом першого ступеня. Однак, коли справа торкнулася висунення кандидатури Івасюка на присудження Шевченківської премії за спектакль, хтось викреслив його прізвище. А потім згоріли декорації до вистави… Тоді ж був знятий фільм «Пісня завжди з нами», у якому прозвучало шість пісень Івасюка. Володя проводив дуже багато часу на зйомках, тому пропустив чимало занять. Це стало причиною його виключення з консерваторії. Про цю прикрість Володя не говорив нікому, навіть батькам. Пише музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.
Через три роки ціною великих зусиль він поновився у консерваторії в класі Лєшека Мазепи. У видавництві «Музична Україна» виходить збірка пісень Івасюка «Моя пісня». Софія Ротару з піснею Володимира «У долі своя весна» перемагає на фестивалі «Сопот-77», а сам він працює над підготовкою платівки-гіганта. Як згадує київський звукорежисер М. Дідик, право на платівку-гігант мали лише члени Спілки композиторів, Володя ж тоді був звичайним студентом консерваторії. Тому “гігант” дався йому дуже важко, але коли він вийшов, то розійшовся вмить. Поруч з всенародною любов’ю свою “увагу” демонструє “рідна” партія. Секретар парторганізації консерваторії пропонує Володимиру написати заяву про вступ у КПРС, мовляв так йому буде легше . Але громадське життя триває. У 1978 році Володя перемагає на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві і отримує дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара». Львівська комсомольська організація збирає документи для висунення Івасюка на присудження премії імені Островського, його запрошують до участі в роботі журі республіканського конкурсу молодих виконавців. Він дає інтерв’ю, про нього пише преса, його пісні звучать на радіо. Однак із виставою «Прапороносці» Івасюк не потрапляє в число претендентів на премію Островського. Про це він дізнається у Хмельницькому. А коли 24 квітня повертається до Львова, то за якимось дзвінком-викликом в обід одягається, йде до консерваторії і більше не повертається.
18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу недалеко від Львова.
Ховали Володю 22 травня, в день, коли прах Великого Тараса перевезли на Україну. Дубову труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником, люди відмовилися класти на автомобіль й на раменах несли від оселі до самого Личаківського цвинтара. Це була не бачена на ті роки процесія, це була непокора владі, адміністрації, судовим оманам. Про час і місце похорону ніде не повідомлялося. Некролог з’явився лише в одній газеті, яка виходила малим накладом — у «Львівському залізничнику». У ВУЗах призначили саме цього дня комсомольські збори з обов’язковою явкою. Були дані вказівки під загрозою виключення чи звільнення з роботи не йти на похорон. Жодної квітки у Львові не знайти, усі вони там — для Володі, останні живі квіти його останньої весни.
Коли труна пливла до Личаківського цвинтаря і злива квітів встеляла останній його зелений шлях, важкими кроками ступали львівською бруківкою десятки тисяч людей з усієї країни, його істинні друзі і побратими за життя і дотепер. З Волині примчав Василь Зінкевич, із Києва прибули Юрій Рибчинський і Вадим Ільїн, не соромилися сліз Назарій Яремчук, Дмитро Гнатюк і Микола Кондратюк, Ігор Білозір і Остап Стахів. Тріо Маренич на вінку написали:

Спасибі, друже, за любов жагучу
до рідної Вкраїнської землі,
повік твою «Червону руту»
співати будуть солов’ї.

Спереду процесії йшла в національному строї і несла на руках портрет Володі в миртовім вінку донька відомого львівського художника Патика — Оксана. Позаду неї Назарій Яремчук разом із Левком Дутківським несли великий вінок живих білих квітів, надісланий Софією Ротару.
І коли поставили біля ями труну, всі чекали якусь мить: хто вийде на перед і скаже перше слово. Той крок зробив і перше печальне слово мовив Ростислав Братунь. Голос його постійно тремтів і зривався, відчувалося, що хоче сказати те, що знають усі, але ще не час. Коли закінчив, тисячі подумки вклонилися йому за те, що не побоявся, не зрадив, не відступив. А це коштувало Ростиславу Андрійовичу посади голови Львівської організації спілки письменників та спокою до кінця життя. Свого побратима по перу підтримав завжди щирий Роман Кудлик. Виступи родини Січко закінчилися тюремним ув’язненням. Коли студенти консерваторії заспівали «Чуєш, брате мій», було чути не плач, а справжнє ридання. Народ ховав свого співця, який чесно і віддано служив йому.
Після похорону від рідних композитора відцуралися, ніхто не заходив, почалося страшне цькування вже мертвого Володимира. Навіть мертвому йому не могли простити його таланту, бо й мертвим він затьмарював своїми талантом живих. І справді, його ненавиділи живим, його боялися й мертвим. Могилу тричі підпалювали, а одного разу в червневу зливу горіли квіти. Пам’ятник, який виконав Микола Посікіра, прочекав у майстерні 10 років дозволу на встановлення. Але дякуючи народові, його любові до митця, могила цілий рік в квітах, завжди святочна. Чому? Вражають слова Ліни Костенко: «А слава — це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе».

4 березня 2011 року. м. Львів
 
Коментар Богдана Гордасевича: коли я працював над альманахом "Наш Львів", то дізнався про унікальний епізод стосовно Володимира Івасюка: з якоїсь причини медсестра мала закапати ліками йому очі ще немовлятові, але забула перед тим ліки розбавити і крапнула концентрованим розчином, але якимось дивом  рідина не виїла очі, але стекла по кутках очей немовляти і виїла добіла шкіру, залишивши на все життя Івасюкові "сліди сльози" від очей... Пророчі сліди сліз...
http://iwasyuk.narod.ru/bio.html

    Слава Володимиру Івасюку!
    98%, 53 голоси
    Мені байдуже
    2%, 1 голос

Коментарі
front242
14.03.11, 13:58
Винищували і продовжують винищувати. Навіть, здавалося б, таку знану людину і його у конвеєр смерті. Скільки ще пропаде людей по лісах та полях... А може просто забути, продовжувати копирсатися в житті, слухати ПР та Яника, покращуватися і стабілізуватися?
Саничок
24.03.11, 14:31
Ведмежа
34.03.11, 14:55
найталановитіші йдуть молодими.вони ніби виконують свою місію, на цьому світі і все. завдання виконано, можна повертатися додому. якби це не жорстоко звучало, але в цьому є своя правда - хіба було б краще зараз бачити того самого Івасюка, який за останні 30 років не створив би нічого подібного до червоної рути та водограю, був би символом якоїсь політичної сили, нароби би якихось поимлок, обріс би ганебними скандалами, викликав би лише роздратування і розчарування......????? а так, він чистий, щирий, гарний, невимовно талановитий, постраждалий... назавжди.... саме таким і має бути символ, навкруги якого гуртуються інші.
UNA Дніпро
44.03.11, 15:50
Богдан Бо
54.03.11, 15:52Відповідь на 3 від Ведмежа
Це гарна лірична фантазія, але у мене на неї є антитеза: героями стають ті, хто виживає у багатьох випробуваннях, тоді як поряд гинуть подібні до нього потенційні герої, що могли ними стати, якби в епізодах загинули не вони, а інші...
Шухевич Роман пройшов сотні небезпек і можливостей загинути, став тим, ким він став і аж тоді загинув.
Наприклад Тараса Чубая чи Петрененка мало чути, але добре, що десь вони є...
Ведмежа
64.03.11, 15:59Відповідь на 5 від Богдан Бо
у Шухевича було інше життєве призначення. він був "дією", а не символом до дії. Ви не помічали, що ми обєднуємось навколо мученників, навколо тих, хто міг би та не встиг? або кому невдалося? може я і помиляюсь. Наприклад, ми більше схильні продовжувати справу Бандери, ніж Шухевича.
ми більше памятаємо Івасюка, ніж живого нині Петренка! та й Чубай у більшості викликає асоціації із "коли до губ твоїх...", ніж "гонта за гонтою..."
к Мамай
74.03.11, 16:01
Shynshyla
84.03.11, 16:51
Вічна йому пам"ять...
Ukraineць
94.03.11, 16:58
Для українця пункт "мені байдуже "по відношенню до Івасюка взагалі некоректний!!!
modus vivendi
104.03.11, 18:19Відповідь на 1 від front242
Не ненадо эту компанию слушать..Все у украины будет хорошо, не благодаря политикам, а людям..

 
Ювілей у Лесі Українки

    25.02.11, 14:15
    Ми любимо тебе, Україно!
    леся українка [X], україна [X], ювілей [X] [Додати]


ЛЕСІ УКРАЇНЦІ СЬОГОДНІ Б ВИПОВНИЛОСЬ 140 -  ВОНА  НАЗАВЖДИ З НАМИ!

Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса,послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».

Леся Українка
"Одержима"

Драматична поема (уривок)
Берег понад озером Гадаринським. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег.
Mipіам, «одержима духом», в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині.

Міріам
Він там, він все сидить так нерухомо,
як те каміння, що навколо нього.
Над ним – мені здається, я те бачу, –
нависли думи хмарою важкою,
от-от з них стрілить ясна блискавиця
і цілий світ осяє. Ох, коли ж,
коли вона розіб’є темну хмару?
Хоч би мене убила блискавиця,
я прагну, прагну, щоб вона злетіла,
щоб хоч на мить чоло те просіяло.
Годівлю дав юрбі, тілам і душам,
всім дав спокій, а сам у сій пустелі
пасе думок отари незчисленні.
Нема їм впину, а йому спочинку…
Який він одинокий, боже правий!
Невже йому не можна помогти?
Невже він завжди буде одинокий?
«Месія прийде в славі світ судити» –
так сказано в пророцтві, більш нічого.
І правда, й милосердя – все для світа,
а для Месії що? Чи тільки слава?
«Війна і звада, смерть, недуги зникнуть,
мир буде на землі і щастя в людях…»
А для Месії? – знову «слава в вишніх»?
І тільки слава? О, яка ж то кара
Месією, що світ рятує, бути!
Всім дати щастя і нещасним бути,
нещасним, так, бо вічно одиноким.
Хто міг би врятувать його самого
від самотини, від страшної слави?
(Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється на камінь.)
Чого ж се я слідом за ним блукаю?
Чого? Сама не знаю. Певне, дух
мене сюди завів на певну згубу.
Ну, що ж! нехай! Мені тут гинуть краще,
ніж в іншім місці. Я загину тут,
я вигострила погляд у пустині,
мов соколиний зір, – все виглядала,
чи він хоч не подивиться на мене?
Не подивився і не обернувся…
Занадто вже буйна була надія!
Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю!
(Розхитуючись, як ті, що голосять на гробі, співає стиха тужливу східну пісню, довго, без слів.)
Про се співати можна, а сказати
слів не стає.
(Співає знов.)
Яка була юрба
за ним, як він ходив по Галілеї.
І кожний встиг торкнути хоч одежу,
хоч край плаща Месії, тільки я
торкнути не посміла, бо нічого
просить не мала в нього: ні здоров’я,
ні страви на безхліб’ї. Я не знаю,
чого я йшла з юрбою…
(Співає знов.)
Він нікому
не відмовляв потіхи і поради.
Кому що бракувало, він давав.
(Співає.)
А що ж мені бракує? О Месіє,
ти, може, знаєш?!
Незамітно для Міріам Месія наблизився до неї з-за скелі, надійшовши з пустині, і схилився над нею.
Месія
Знаю, Міріам!
Міріам(жахнулась)
Учителю!
Месія
Не бійся, жінко, спокій
я хочу дать тобі.
Міріам
О, я не хочу,
не хочу я спокою!
Месія
(лагідно і разом суворо)
Міріам,
Се дух в тобі говорить. Чом не хочеш?
Спокою прагне всякий.
Міріам
Але ти,
учителю, покинув той спокій,
що був у тебе в тихім Назареті.
Месія
Ти дорівнятись хочеш…
Міріам (з поривом)
Ні, Месіє,
я не рівняюся до тебе, ні!
Я знаю те, що я нещасна жінка.
Месія
Так нащо ж ти зрікаєшся спокою,
єдиної потіхи всіх нещасних?
Міріам (з раптовою одвагою)
Бо ти його не маєш, сине божий!
Месія
Яке тобі до мене діло, жінко?
Міріам, знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається йти геть.
Месія
Стій, Міріам, скажи, ти в мене віриш?
Міріам (не одкриває лиця)
Я вірю, що ти божий син, Месіє,
і всім, окрім мене, даси рятунок.
Месія
Усім, крім тебе, жінко?
Міріам
Ти сказав.
Месія
Я не сказав того.
Міріам
Та я те чула.
Прости, учителю, я мушу йти.
(Відступає.)
Месія
Куди ти йдеш?
Міріам
Не знаю. Так, на безвість.
Месія
Чого ж ти йдеш?
Міріам
Бо мушу йти.
Месія
Навіщо?
Міріам
Ти знаєш. Ти – Месія! Я не знаю.

(продовження і ще багато творів тут
http://www.l-ukrainka.name/uk/Dramas/Oderzhyma.html)

    Шаную і читаю Лесю Українку
    70%, 23 голоси
    Не дуже знаю, але шаную
    30%, 10 голосів

Коментарі
Медик
125.02.11, 15:21
Офели
225.02.11, 15:23
"Одержима" - це мій улюблений витвір!
Україна багата Великими і сильними українцями.
Слава Лесі і Україні!
Nech sa paci
325.02.11, 15:29
Вона стала однією з творців сучасної мови. За це їй шана.
к Мамай
425.02.11, 15:36
Ви, сонне кодло! Світло опівночі
не будить вас? Вам заграва кривава
очей лінивих не здола розплющить?
Так ніби зараз звертається до нас українців ,вічна ...Леся Українка.
Саничок
525.02.11, 16:34
Rama 88
625.02.11, 16:42
Славетна землячка!
front242
725.02.11, 17:32
modus vivendi
825.02.11, 18:36
nolofinve
925.02.11, 19:06
Я дуже люблю "Руфін і Присцілла". Найулюбленіша драма - колись навіть монологи напам ять вчив.
kondratena
1025.02.11, 20:09
а я..."Лісову пісню" -
обожнюю!!! вічна пам*ять вічна СЛАВА!,.......


Лівійські аси з України

    23.02.11, 13:44
    Ми любимо тебе, Україно!
    війна [X], лівія [X], україна [X] [Додати]

По тому, як наші вищі військові чини України з "відмороженими писками" стверджують, що ніхто з наших українських військових льотчиків не перебуває на службі в Лівії, стає абсолютно зрозумілим - там літають наші. Також зрозуміло без пояснень - не діючі військовослужбовці Збройних сил України, а колишні...
Вловлюєте всі нюанси правди?..
А чи не варто розповісти народу, що після служби у різних "миротворчих місіях" більшість військовослужбовців звільняються з служби в українській армії, хоча власне тепер вони є дійсно обстріляними і фаховими ветеранами, на яких і можна покластись у формуванні професійної армії. Та силою нікого не втримаєш, а за гроші - які у нас в армії гроші... Навіть курам на сміх не вистачить!
Фактично більшість українських вояків повертаються з миротворчих місій додому тільки для переоформлення документів на резервістів, бо вже мають домовленості про подальшу службу в якості найманцв у різних точках світу, в тому числі - і Лівії.
От скажіть, чому з усіх можливих варіантів, американске агенство назвало саме українців пілотами літаків, що розстрілюють повстале населення? Бо як там може опинитись білорус, росіянин, узбек, китаєць чи японець, а тим більше американець, німець чи навіть італієць або бразилець - смішно про це й казати. А українець - сто відсотків! Бо куди бідоласі податись, коли рідна країна як мачуха...
У нас в Україні готують льотчиків щось у 3 вузах, а літати їм нема на чому! Нема в України нових сучасних літаків! Ні сучасних вертольотів нема! А втій же Лівії того добра: і літаків, і вертольотів надсучасних - повно за нафтодоллари накупили - літай і заробляй! Тоді як авіаінститутів у Лівії навпаки - нема!
Житуха нашим спецам за кордоном! Особлиов якщо денатуратний спирт не будуть вживати, бо нетак давно 5 льотчиків з воєнспеців-найманців отруїлось...
Я взагалі не здивуюсь, якщо виявиться колись, що і сомалійськими піратами керує хтось з наших українців - дуже схожа їх тактика на козацькі рейди по Чорному морю на турків.
Я взагалі вже нічому не дивуюсь в нашій країні, славній Україні!
Я тільки  думу обдумую про те,  де мені йти на війну: чи тут у себе проти рідної влади, але задурно, чи десь податись на захист нерідної влади, але за добрі гроші?
А ви про що подумали? І що надумали?

Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне

    буду вдома йти до бою
    67%, 12 голосів
    буду воювати за кордоном за гроші
    6%, 1 голос
    всі козли - сидітину вдома
    28%, 5 голосів

Коментарі
viktor67
123.02.11, 15:50
З вашими словами повністю погоджуюсь, але хотів би лише додати, що коли постало питання про розстріл демонстрантів і Каддафі видав наказ, що всі пілоти, що відмовляться виконувати наказ будуть страчені, на Мальті приземлилися два лівійські Міражі, пилоти яких одразу ж попросили політичного притулку. Чому те не зробили пілоти МиГів?
Mamay_
223.02.11, 18:18
Нам не звикати бути найманцями...
uraha
324.02.11, 12:04
Тільки у Полтаві у військовій частині далекої авіації скоротили 5000 чоловік.+ іще Дубно, Стрий - безліч інших точок.Навряд чи "наші вищі військові чини України з "відмороженими писками"" взагалі уявляють - куди занесла доля цих людей.
modus vivendi
424.02.11, 15:29
Богдан Бо
52.03.11, 15:41Відповідь на 2 від Mamay_
"Нам не звикати бути найманцями..."Але час звикати бути господарями на власній землі та відвикати воювати найманцями десь за чужі інтереси.
Богдан Бо
62.03.11, 15:44Відповідь на 1 від viktor67
А я знаю, що наші якби і стріляли, то як імітацію, бо гроші треба відробляти, але ставати злочинцями теж нема сенсу - то все розумні хлопці, як денатурат не п*ють...
Лівійці етнічні не можуть стріляти в своїх - це теж ясно.
Кадафі гаплик. От що далі буте - оце вже гаплик іншої форми
Mamay_
72.03.11, 17:41Відповідь на 5 від Богдан Бо
""Нам не звикати бути найманцями..."Але час звикати бути господарями на власній землі та відвикати воювати найманцями десь за чужі інтереси."Скажіть це тим, хто "тікає" за шматом ковбаси замість, щоб боротися і будувати своє тут! Та чи можна їх звинувачувати в цьому?
Богдан Бо
83.03.11, 14:41Відповідь на 7 від Mamay_
Ну так а чим я займаюсь?
Саме цим!
Mamay_
93.03.11, 23:11Відповідь на 8 від Богдан Бо
Подяка



Українське відлуння Афганістану

    15.02.11, 15:17
    Ми любимо тебе, Україно!
    афганістан [X], війна [X], мир [X], правда [X], україна [X] [Додати]

В своєму роздумі про "афганське відлуння" я не хочу жодним чином образити чи тим більше - в чомусь звинувачувати ветеранів війни в Афганістані 1979 - 1989 років. То справа Всевишнього давати правдивий присуд нашим грішним душам...
В Афган пішло моє покоління, як міг бути там і я, але у воєнкоматі Будьонівського району м. Донецька мене в жовтні 1979 направили на піврічні курси для допризовників і до лав Радянської армії виконувати почесний обов*язок захищати "Родину-мать" я пішов у травні 1980, коли вже відбулась трагедія вторгнення в Афганістан радянських військ. Яка то виявилась "служба і захист Вітчизни" - то окрема розмова, але завдяки їй я чітко усвідомив, наскільки жахливо важко було моїм одноліткам у тому афганьскому пеклі в такій недолугій армії.
Єдине, що хочу додати: я служив у стратегічних військах і не раз казав потім, що якби хоч одна з наших ракет злетіла в бойовому спорядженні і вибухнула на цілі в Західній Європі, то навіть при всій моїй нікчемності рядового в цьому процесі, всеодно на мені було б крові більше, ніж на всіх наших воїнах-"афганцях" разом узятих за всі роки їх війни... І я до скону життя буду вдячний Богу, що цього не сталось.
Нікого я не збираюсь, не хочу і не маю права судити, проте маю право і навіть зобов*язаний пояснити тим, хто не розуміється на цій темі. Спершу розповім кілька життєвих епізодів.
Перша історія відбулась приблизно року 1998 року: їхав я в майже порожній маршутці по Львову і пиняють її два молоді хлопці, сідають і один платить за проїзд, а другий гонорово тиче водію посвідчення "учасника бойових дій". Водій пересвідчився, що посвідчення не фальшиве і здивовано запитав, деж цей хлопчина встиг повоювати, а той відповів, що в Югославії. Потім обидва хлопці сіли позаду мене і "миротворець" почав оповідати другу, як йому розкішно служилось включно аж до послуг повій, значній оплаті в доларах, що для нас в Україні тоді було захмарною величиною. Додам, що вбраний хлопчина був шикарно і з великою золотою печаткою на пальці та грубезним золотим ланцюгом на шиї, а в руках тримав рідкісний на той час мобільний телефон. І тут я пригадав про свого сусіда-"афганця", що так само мав посвідчення "учасника бойових дій", та чомусь не любив козиряти ним, тому і платив за проїзд, хоч жилось йому нелегко навіть з наданими пільгами, а що вже казати про справедливу оплату служби в Афгані і участь в боях такого пекельного гатунку, що югославські події в порівнянні з ними є хлопчачою забавкою... Але ось вони обидва однакові "учасники бойових дій", ветерани - чи це справедливо?
Другий випадок теж пов*язаний з подіями в маршутці: була введена норма не більше 4 пільговиків одночасно може перебувати в маршутці, а тут щось з шість сіло і ще хлоп років 45 сідає і тиче посвідчення, а водій тоді визвірився і став вимагати, щоб цей хлоп вийшов, або він не зрушить їхати далі. Обидва затялись: один - не вийду, другий - не зрушу. Не витримавши, до суперечки втрутився і я: кажу хлопові, що він не правий, бо коли йому держава дала посвідчення за його героїзм, то всеодно лазити по чужих кишенях він не має права, а водіям за перевезення пільговіків і копійки ніхто не дає від держави... Нарешті один з інших пільговиків не витримав і вийшов з маршутки сам, а той хлоп всівся на його місце і авто рушило. Але цим все не закінчилось: хлоп пригрозив водієві, що поїде з ним до кінцевої і там з ним розбереться. Я вирішив теж їхати до кінцевої, щоб "в разі чого" підмогти водієві, але на кінцевій водій хутко зник, а тому хлопака кинувся до мене. Довколо хоч і білий день, але нікого поблизу нема - тільки ми вдвох. Хлопака швидко підійшов до мене в притул, різким рухом витягнув праву руку з кишені, в якій виявився невеличкий ніж, і підніс лезо мені до шиї та промовив: "А это ты видел?" В мому становищі вибір протидій був малий, тому я повільно розвів свої руки і відповів:"Ну бачу". Далі ми постояли в такому положені мовчки кілька хвилин, аж тоді хлопа прорвало сказати з притиском: "Я в Афгане советскую власть защищал!", а я у відповідь просто перепитав: "Ну і як? Защитил?" Далі була ще декілька хвилин німа сцена без руху, а тоді "афганець" різко сховав руку з ножем назад до кишені, розвернувся і пішов від мене, пригрозивши, що колись він мене ще перестріне... А я подумав, що всього-нічого розділяло лезо від артерії в мене на шиї - ось так у Львові через дванадцять років після війни в іншому кінці світу я мало не загинув через "афганське відлуння"...
Третій випадок короткий і підсумковий: знову аналогічна ситуація в усьому, але як тільки сварка між водієм і пільговиком-"учасником" почала набирати обертів - я дістав з кишені гроші і з словами "я плачу за нього" - передав їх водієві. Подяки за це не почув, тай й не дуже мені вона треба була. Просто відлуння затихає само-по-собі, а силою його не втишиш...
Всі ми тепер розуміємо, що афганська авантюра стала можливою виключно через моральну і фізичну деградацію правлячої верхівки СРСР - це була глобальна помилка. Помилка, яка коштувала великих і повністю непотрібних жертв, а результатом цієї помилки стала остаточна деструкція і руйнація економіки СРСР, що спричинило до його розвалу. Війна в Афганістані забирала величезні ресурси і водночас морально розкладала радянське суспільство включно з глобальним поширенням наркоманії, що масово постачався з Афганістану.
Далі - ще гірше: значна частина колишніх воїнів-афганців через життєву безвихідь пішли в кримінальні сфери діяльності. Сумнознаменнитий "братківський вбивця" Онопрієнко саме з таких. Наскільки мені відомо, Онопрієнко був спецназівцем з особливим ухилом спеціалізації - катом (палачом), тобто він розстрілював тих душманів, яких захопили в полон і вже використали-вичавили з них все, що було потрібно... А тепер скажіть, якщо хтось виховав звіра-людоїда, а потім вигнав його напризволяще і той з голоду почав жерти невинних людей, то чи тільки звіра вина в усьому?
Коли розпочались війни в Чечні, то я довго не міг зрозуміти, чому російські війська так бездарно гинуть - де їх досвідчені афганські ветерани. Мені пояснили знаючі люди: ветерани-афганці приймали участь в усіх можливих війнах і конфліктах на пост-радянському просторі і в Придністров*ї, і в Карабасі, і в Абхазії та Осетії, і в Чечні тощо - ось тільки вони там воювали як найманці за дуже грубі гроші, а як відомо - у регулярному війську платять дуже бідно. От вам і класичне: "За державу обідно".
Добре, що "афганське відлуння" поволі зщезає і вже не чути про міфічних "воїнів-інтернаціоналістів" і вони не так демонстративно "качають заслужені права", яких ніколи не було. Всі ми розуміємо, що то було обманом, підступним навіюванням фантомів "визволителів" та "інтернаціоналістів" у випадках брутальної агресії та окупації. Тому ми повинні вшанувати ветеранів афганської війни, як жертв тоталітарного радянського режиму. А всі пільги і пошану, які надаються їм від держави України, то є подяка за величезний внесок у розвал СРСР і відповідно - за появу Незалежної Держави Україна.
Ну а різним "вічним інтернаціоналістам" типу генерала Червонописького і дотичних йому вимогачам незчисленних пільг "за заслуги" я б з великою охотою нагородив усіх почесним орденом "За зраду Наджибули" - нагороду за зраду найвищого ступеня. Як можна було не врятувати таку людину! Він через вас стільки крові пролив, а ви його киданули по-повній, шакали... Мудакі ви останні після такої зради. Все нею перекреслили - всі жертви і втрати, а що найобразливіше - і всі перемоги. Прислужники "Талібана"! Крапка.
І вічна шана тим, хто пройшов пекло Афганської війни і залишився людиною, живе і працює як нормальна людина, і робить все, щоб зберегти мир в Україні і світі.
Я все сказав, що давно хотів сказати про українське вдлуння війни в Афганістані.

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне  

    відлуння Афгану минає
    60%, 18 голосів
    Афган навічно в нас
    40%, 12 голосів

Коментарі
Rama 88
115.02.11, 15:37
Афган - чергова глибока рана на українському генофонді - завдана імбіцильною радянщиною!
Hudson Hawk
215.02.11, 15:42
как это забудешь? забудут те кто не был.
Медик
315.02.11, 15:55
"Тому ми повинні вшанувати ветеранів афганської війни, як жертв тоталітарного радянського режиму. А всі пільги і пошану, які надаються їм від держави України, то є подяка за величезний внесок у розвал СРСР і відповідно - за появу Незалежної Держави Україна." - Повністю згідна з Вами.
Але ще існує така проблема, як фальшиві посвідчення учасників бойових дій в Афганістані. Тут вже зовсім неконтрольована ситуація...
Богдан Бо
415.02.11, 16:14Відповідь на 3 від Медик
О, то така проблема, що й не сказати, бо чиновники держадміністрацій штампують їх пачками різним друзям з "партноменклатури" - піди перевір...
А фальшивих чорнобильців скільки!
Тому я проти державних пільг - їх мають розподіляти профільні громадські організації: дали певну їм сумму - і діліть спільно, а так один дає дазволи - інший дає гроші - перевіряє третій...
Богдан Бо
515.02.11, 16:18Відповідь на 2 від Hudson Hawk
"как это забудешь? забудут те кто не был."Я не був ні і Афгані, ні в Чорнобилі, але забути - ніколи!
Як кажуть: хто нагадає - тому око геть, а хто забуде - гобидва!
modus vivendi
615.02.11, 16:21
gatyla
715.02.11, 16:38
"...Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!" Т.Г. Шевченко "Кавказ"
Hudson Hawk
815.02.11, 16:42Відповідь на 5 від Богдан Бо
мне до сих пор снится, правда уже реже и реже
Hudson Hawk
915.02.11, 16:43Відповідь на 7 від gatyla
Танк_
1015.02.11, 16:48
Таке не забувається. Як завжди, народ своєю кров"ю платить за рішення правителів.


Пам*яті школи №136 м. Донецька

    14.02.11, 14:49
    Ми любимо тебе, Україно!
    освіта [X], україна [X], школа [X] [Додати]

Новинна про закриття школи №136 м. Донецька мене зацікавила просто з тої причини, що я у ній вчився. Недовго - всього один рік, тому що ця школа була дуже-дуже перевантажена і навчання проводили щось аж в 4 зміни: молодші класи починали вчитись десь о піввосьмої ранку, а старші класи завершували навчання о дев*ятій вечора.
Школа вже тоді була не нова, тому я не дивуюсь, що за незалежності її дозволили перепрофілювати на українськомовну - не шкода було освітянському начальству Донецька, як зрозуміло, чому з неї починають "оптимізацію" мережі шкіл - не шкода, а звітувати треба. Також варто врахувати вигідне розташування школи для її бізнесового перепрофілювання включно з підлеглими земельними ресурсами.
Цікаво було мені дізнатись, що в цій школі вчився і теперішній багатолітній лідер комуністів України Петро Симоненко. Чомусь приємно усвідомлювати, що наші початкові шляхи пересікались - двох лідерів: один, як успішний гробівник ідей комунізму в Україні, і другий - зачинатель зародження-відроження українського руху анархістів...
З свого шкільного буття пригадую мало що цікавого і приємного, як і про всю свою науку в радянській системі освіти. Зараз вже розумію причину свого несприйняття тієї системи освіти - це була наука для рабів. І коли мені хтось починає вихваляти "який високий рівень" мала радянська освіта, то я тільки усміхаюсь з того, бо результати кажуть протилежне: і тоді, і зараз влада різних рівнів, депутати і всі інші не дуже шанують вчителів і школи своєю увагою, пошаною і продовжують погано фінансувати освіту, але всі вони до єдиного пройшли цю школу. Хіба це не показовий результат нікчемності радянської освіти? Що вже вказувати на розвал СРСР і сучасну суспільно-економічну деградацію - теж результати "прогресивної радянської системи освіти"...
З усього минулого хіба що пригадую, як з початком навчання 1971/1972навчального  року раптом виявилось, що в наших четвертих класах було в кожному до 40 чоловік і ми просто фізично не могли розташуватись в кабінетах через нестачу місця для всіх і тоді під час навчального року була проведена реорганізація і створено ще один четвертий клас "Ж", куди з інших класів перевели зайвих учнів. Ясно, що класні керівники позбавлялись найбільш проблемних дітей, тому неважко уявити, який був наш 4-"Ж" клас: суцільні малолітні головорізи! І я серед них був далеко не першим, хоча і не останнім. Бо пригадую ситуацію з певним національним колоритом: російську мову і літературу нам призначили викладати молоду вчительку, яка чомусь мене не те щоб незлюбила, а мала просто алергічну реакцію, через що після багатьох скандалів включно з викликом до школи мами, було прийнято унікальне вирішення конфлікту: коли в нас був урок з російської мови чи літератури, то з початком уроку вчителька заходила в клас, а я з нього виходиd і весь урок стояв в коридорі навпроти дверей коло вікна. Тільки зараз я розумію всю пікантнісь цієї ситуації, особливо якщо врахувати, що поряд з нашим класом знаходилась вчительська і майже кожен раз мені доводилось бути учасником сцени, коли вільні від занять вчителі або зауч проходили повз мене і запитували, чого я не в класі під час уроку, на що я поважно відповідав: "А у нас росіська мова" (або ж література), тоді вчителя розуміючи кивали головою і шли далі по своїх справах...
Щоправда в предметах української мови та літератури я також був далекий від успішності і ледве-ледве витягував на слабеньку трієчку (по 5-тибальній системі). А в старших класах почав отримувати дуже високі оцінки з російської літератури за твори...
Яке моє ставлення до закриття української школи в Донецьку? Звичайно, що мене це не тішить. Звичайно, що процес українізації втрачає в східних регіонах всяку динаміку за теперішньої влади, хоча і попередня влада мало що доброго зробила для цього. Вчителі-україністи і за часи незалежної України і далі знаходяться в принизливих умовах, як і українська мова загалом... І що найприкріше, так визнавати причину цього регресу українізації не так у спротиві різних там москаликів та російськомовних бусурманів з українців родом, як у тому, що найбільша вада процесу українізації у її провідниках, що є абсолютно "безпровідними"...
Провідні-непровідні наукові сили з україністики не спромоглись за всі ці роки провести навіть конче необхідну державну правописну кодифікацію української мови, що вказує на повну наукову недолугість як профільних установ Академії наук України, так і убогість кафедр української мови і літератури у наших незліченних вузах. Про якийсь науковий підйом в українському мовзнавстві взагалі не варто згадувати - він відсутній повністю. Жахливий стан демонструє і провідний прошарок в процесі українізації - наше письменництво України. Тут так само деградація відбулась повна і новинка літературного процесу у вигляді "Записок українського самашедшего" за авторством Ліни Костенко - яскраве тому свідчення нашої темряви.
Тему політичної діяльності наших науковців-україністів та письменників обговорювати зайве, тому що всі вони включно з Толочко, Яворівським, Мовчаном, Павличком і Драчем є просто повним сміттям, яке треба викинути на звалище і не згнадувати... По справах і пошана, а закриття українських шкіл і перед тим - українського ліцею в Донецьку є яскраве свідчення політично-патріотичного доробку наших "провладних писяк". Огидно! І сумно...
Особисто я не бачу виходу з ситуації інакше як просто руйнувати централізовану освітянську систему України через її деструктивність, аморальність і антиукраїнську спрямованість. Я проти того, щоб одна людина мала право калічити долі мільйонів українських дітей просто тому, що вона обмежена інтелектом і українофобіями...
Згідно моїй докрині анархізму, всі структури в державі мають формуватись, утримуватись та контролюватись виключно знизу до гори, а не як зараз, коли розум і можливості впливу людини визначає посада, яку вона обіймає, а не фактичні інтелектуальні здібності й соціальний та моральний авторитет особи. Геть "слуг народу", що зневажають свого пана, тобто - український народ!
Будемо сподіватись, що українську школу №136 в місті Донецьку буде збережено опінією громадськості України, але ясно також, що це не є вирішенням питання повної українізації цілої України. Тут потрібно багато розуму і послідовності дії, а з цим у нас і є проблема з проблем. Проте дорогу подолає тільки той, хто йде...

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
14 лютого 2011 р.

    українізація потрібна
    95%, 52 голоси
    українізація не потрібна
    2%, 1 голос
    то все дурниці
    4%, 2 голоси

Коментарі
Гість: Красный ХУ!
114.02.11, 15:13
Perovdupu
214.02.11, 17:20
Все буде добре!
Ukraineць
314.02.11, 20:34
Та не було там ніякої українізації і за Ющенка. Люди мали захищатись від москалізації самотужки і на донеччині і на луганщині, яку зараз місцеві комуняки збираються переіменувати іменем недолугого Ворошилова.
viktor67
414.02.11, 21:20
не погоджуюся з вашою оцінкою радянської школи: мені здається усіляке узагальнення у цьому сенсі є хибним, бо треба розглядати кожний конкретний випадок. Не можу сказати, що мені особисто пощастило з вчителями, проте пам"ятаю, що завжди знаходилися кілька професіоналів, завдяки яким кардинально змінювалась оцінка радянської школи як такої.
к Мамай
515.02.11, 05:50
Підтримую!Геть "слуг народу", що зневажають свого пана, тобто - український народ!
Богдан Бо
615.02.11, 15:16Відповідь на 4 від viktor67
Я намагаюсь не стверджувати того, в чому не переконаний достатньо і маю сумніви.
Щодо радянської системи освіти в мене сумнівів нема - це школа рабів. Ця система розумно розбудована під тоталітарну систему керування державою, але зміст її підлий в самому зародку: давати знання і вміння їх використовувати, але не думати!
Інше питання, що були самородки, але як показують мої дослідження подібних випадків - вони зробили себе самі засобами самоосвіти, тож радянська освіта була збоку, а не керунком.
Julia Taneta
715.02.11, 15:27Відповідь на 6 від Богдан Бо
Медик
815.02.11, 15:32
"Я проти того, щоб одна людина мала право калічити долі мільйонів українських дітей просто тому, що вона обмежена інтелектом і українофобіями..." - ПІДТРИМУЮ!!!
Romantik14
915.02.11, 15:35
Все буде добре!
Rama 88
1015.02.11, 15:35


Націоналізм і анархізм - чи є можливим поєднання?

    10.02.11, 11:14
    Свобода і справедливість
    анархия [X], націоналізм [X], україна [X] [Додати]

Одним з головних ідейних постулатів націоналізму є створення національної держави, тобто з домінантою в державі одного етноса, як в Польші - поляки, в Угорщині - угри, Болгарії - болгари тощо. Звичайно там живуть й інші народи, але в загальному на окресліній кордонами території беззастережно домінує один етнос і це його (!) держава.
Відповідно з того будується державна структура та ідеологія: Польська держава піклується про добробут поляків, Угорська - угрів, Болгарська - болгар тощо. І тут не виникає жодних протестних емоцій ні у кого, бо то є норма, то є правильна і розумна основа державного утворення - добробут титульної нації. Притому цей добробут держава забезпечує за рахунок праці власної титульної нації, а не за рахунок пригноблення інших націй і країн, бо то є вже державним форматом імперій і націонал-шовінізму, тобто - нацизму. Проте у різних етнічних вкрапленнях в таких національних державах не виникає питання, чому в цтому державному управлінні домінує саме ця нація, а не вони...
Отже бути націоналістом означає дбати про націю і державу, тобто це в науковому трактуванні є проявом альтруїзму, такою частковою жертовністю свого "Я" на користь національного "МИ", тобто держави. Як відомо, головним завданням держави є нормативно-регулятисна діяльність, тобто встановлення справедливих правил співжиття людей і суспільства в цілому.
Анархізм за своїм природним поняттям є домінатою егоїзму, коли власне "ego" є вирішальним у всіх вчинках людини: роблю те, що хочу, тому що я так хочу! Всі інші соціальні обов*язки є вторинними. Для анархізму будь-яке соціальне утворення від простої місцевої громади і аж до держави включно є скоріше ворогами, чим співдружніми формами життя. Одним словом, при анархізмі на особу не діє жодне зовнішнє зобов*язання чи примус у вигляді законів або прямих наказів - все це можливе тільки з середини особи! З свідомого особистого дотримання певних норм і правил у безпосередніх вчинках і вцілому в житті.
Чомусь таке опозиціювання анархізму до державних юридичних норм сприймають як стан беззаконня, сваволі, хаосу, руйнації і деградації. Тобто як суспільний регрес, а не прогрес. Я протилежної думки і спробую це далі довести.
Почну з простого і вельми наглядного: прошу вас озирнутись довколо себе, а потім поглянути на світ в цілому - ну і які враження? Є держави, є наддержавні світові організації, а порядку особливого в світі не бачимо, як і у власній державі. Закони є, але їх порушуння такі масові, що легше назвати цей стан "узаконенним беззаконням", аніж певним державним ладом, як демократія, олігархія, диктатура або монархія. Власне тому я давно насміхаюсь з противників анархії такими словами: "Панове, в Україні анархія вже давно, просто ви не хочете її визнати як факт нашого супільного життя! А не визнавати не означає не мати!"
Чого варте наше українське законодавство, де навіть народні депутати не розуміють головної функції законів, а саме: стала норма на тривалий період часу. А у нас як? Приймають депутати закон і майже одночасно починають робити в ньому "законні зміни і доповнення" - ну не абсурд? Постійна зміна законодавства, наявність законів, положення яких суперечать одне одному, або взагалі є антагоністичні - яка тут "логіка порядку"?  Що це за "правова держава", де в конституції чітко і неоднозначно сказано, що для громадян країни освіта і медицина є виключно безкоштовною, а далі законодавці виписують закони і нормативи оплати навчання та лікування тими ж громадянами - чи не абсурд?
Якими є головні засади життя наших людей? Визначальним є не державні інституції, а свій приватний статус і приватні зв*язки, абсолютно ніким не регульовани. В нашому соціумі людина фактично робить сама своє життя без якоїсь вагомої допомоги інших сторонніх чинників - хіба це не основа анархічного устрою? А більшість наших підприємств існує не завдяки державним нормам і правилам, але навіть навпаки виживає в супереч цим законам. Держава в сучасному варіанті українських реалій виступає по відношенню і простих громадяна, і підприємст не як законодавчий регулятор і стимулятор процесів розвитку та збагачення, а як класичний паразит. Власне тому стає зрозумілим, чому найзаможнішим класом в Україні стають не виробники і промисловці, а депутати, держслужбовці та правоохоронці.
Більше не буду розписувати наше життя - розумний сам побачить, обдумає, проаналізує і визнає...
Також не буду проводити теоретичні обгрунтування змісту анархізму та його ідейного і соціального застосування. Дисткусія з цих питань була детально і досить плідно обговорена в ХІХ - першій половині ХХ століть, тому можу порадити читати ті праці, хто зацікавиться загальною теорією питання анархізму.
Я хочу обговорити і розповісти дещо інше.
Коли починались  розмови про внесення змін до Конституції України, то я вирішим детальніше вивчити це питання, для чого узявся читати дуже цікаву книгу "История политических и правовых учений" - учебник для вузов под общей редакцией профессора В.С.Нерсесянца, Москва, 1998 р. Я уважно прочитав і опрацював цю книгу, навіть засів за реферат, але докінчувати його не стачило снаги. Проте розуміння предмету дало грунтовне, тому коли я дивлюсь на сучасне наше лже-законотворчість - розумію наскільки деструктивний процес правового розвалу і обвалу відбувається в державі Україна.
І відверто визнаю, що не знаю і не бачу якогось однозначного курсу на майбутнє, який би дав позитивні результати в розвитку нашого суспільства. Можливо, що це і добре - відсутність однозначності. Як, цілком можливо, що недолугість наших теперішних "державотворців" за минулі 20 років і багато віків до того дасть нам можливість перетворити сферу нашого соціального життя в дійсно в сферу позитивного добробуту громади і народного благополуччя.
Власне тому, коли я чую про необхідність жертовності громадян задля створення якоїсь там "сильної України, могутньої держави, світового лідера тощо", то сприймаю це дуже скептично і задаю просте питання: "А людям яка буде з того користь? З тої могутності та лідерства?" Що з того доброго було людям, що Російська та Австрійська імперії були світовими потугами найвищого рівня? А спочивший в бозі Радянський Союз був світовим гегемоном - ну і що? Голодомори, масові репресії, війни й інші безкінечні соціальні експерименти, що вартували трагедій життя сотень мільйонів (!) людей - задля чого? Щоб був якийсь там віртуальний фантом "сильна світова держава".
Як не мене - подібна ідеологія побудови розуміння добробуту людини як окремого громадянина тільки від того, що він мешкає у "найкрутішій в світі дережаві" є одною з найдурніших ідей. Тому якщо хтось вважає націоналізм як домінанту держави над особою, то я проти такого націоналізму. Моє розуміння націоналізму, як пріорітет людині! Це лад, де все в державі влаштовано так, що надає найкращі умови для особистого життя людини і збереження нею своєї національної ідентичності як складової частини свого задоволення від життя. В мене є дивне переконання, що кожна людина приходить в цей світ, щоб жити щасливо. Оскільки розуміння щастя є суто суб*єктивною категорією і виключно індивідуальне, тобто анархічне за своїм основним принципом, тому я вважаю і суспільний лад, збудований на анархічному підгрунті найбільш досконалим і доцільним. Одним словом, я не вбачаю проблеми в поєднанні націоналізму та анархізму. Вся проблема полягає тільки у свідомості людей як окремих одиниць соціуму.
Щоб мене краще зрозуміли, я наведу цитату з вже названонної вище книги: "...Аристотель, згідно поглядам якого східна деспотія - це є недорозвинуте до височин політики "варварське" правління з безправ*ям та рабством підданих. Аристотелівська характеристика людина як політичної особи якраз й означає, що тільки в своїй розвинутості (розумовій та моральній) люди, будучи вільними, можуть організувати своє спільне життя на політичних засадах."
Читаючи рядки роздумів древньогрецького філософа, я водночас споглядаю на наше сьогодення і розумію, як мало ми просунулись вперед з отим особистим рівнем розуму і моралі, особливо у верхніх ешелонах влади, але таку селекцію обумовлює сама структура нашого суспільного ладу, де права і повноваження окремої людини фактично нульові. Мене це не влаштовує! Я віддаю всю владу - Людині!
І не безпідтавно: я бачу і переконаний, що більшість сучасних людей дотримуються правил порядного життя не тому, що бояться покарань за порушення, а тому що самі хочуть того від елементарного бажання внутрішньо мати душевний спокій з життя, де ти нікого не ображаєш, не обманюєш і не обкрадаєш, як і тебе також інші. До речі, доведено не раз історією, що жодна найжорстокіша покара ніколи не була причиною зменшення чи зникнення злочинів, а також - не призвела до встановлення правової свідомості, тому що людина зосереджувалась не на моральності змісту дотримання закону, а на тому, як уникнути кари. Тільки усвідомлення громадянами поокремо моральної потреби дотримуватись особисто правил і норм співжиття давало позитивні результати. Анархія чи назвіть цей лад якось інше, але його зміст у високій моральності і самовідповідальності особи за свої вчинки.
Слово "монархія" означає досліно "один най", тобто вищій ступінь над іншими когось одного, начальник над іншими. Зрозуміло, що "анархія" означає дослівно "нема най", тобто абсолютна рівність всіх, навіть якщо хтось і виконує за обов*язками функції керівника. В принципі світ до того наближається, коли двірник чи кур*єр може спокійно привітатись за руку з президентом держави і нікого ця подія зараз не буде шокувати. Навпаки зараз простежується всенародна тенденція до зневаги урядовців і депутатів вищого рівня, що має під собою цілком вагомі підстави, але не будемо деталізувати. Просто я вважаю це ще одним доказом процесу демонополізації влади і  відмирання держави, як унітарно-тоталітарного апарату. Влада повинна перейти від можновладців у центральному апараті до безпосередньо людей, які в низових абсолютно добровільних об*єднаннях і будуть організовувати своє життя і життя держави вцілому.
Одним словом ставайте націонал-анархістами : живіть власним життям і покладайтесь на власні національні сили, а не чекайте, що вам хтось має сприяти, щось дати, допомогти тощо. Дармовщини не існує в світі: кожен, хто щось дає, той унезалежнює і робить рабом. А жити треба вільною людиною! Тож я у нікого нічого не прошу - я беру своє! Чого сам досяг і заробив власною працею. Тим і щасливий.

Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне
11.02.2011 р.

Давно в дитинстві я прочитав в художньому оповіданні сцену, коли підступно схопленого і зв*язаного Івана Богуна привели до Ярем Вишневецького і той наказав стати перед ним на коліна, на що Богун відповів: "На коліна стаю тільки перед Богом і то з власної волі".
Власне це і стало моїм дивізом націонал-анархізму в далекц вже  80-ті. Просто не все можна сказати вже - іноді потрібно зачекати. Думаю, що зараз саме той час, коли люди стають самостійними свідомими одиницями Всесвіту у нашій славній Україні.

Коментарі
Rama 88
110.02.11, 12:21
Ми ще на етапі становлення націоналізму, а до анархії, людство не доросло
modus vivendi
210.02.11, 12:41
согласна...мы много до чего недоросли..
LeoLine
310.02.11, 13:26
чувак, Ти прогресуєш..
Man-O-War
410.02.11, 14:26
Наскільки мені відомо, узагальнено, звичайно, анархія - це суспільний лад, в якому громадяни настільки духовно розвинені, що не потребують будь-якої влади. То до цього нам ще далеко, хоч прагнути варто.
rosa19631
510.02.11, 14:50
Анархія це абсурд, у Всесвіті все закономірне. Тепер вчені доказали, що навіть хаотичний(Бруонівський) рух проходить в певній закономірності.
UNA Дніпро
610.02.11, 14:56
, цікаво. На мою думку у України дуже великий потенціал і все буде гаразд
Ukraineць
710.02.11, 18:08
Наш земляк Нестор Махно, видатний діяч анархізму, перед загрозою більшовицьких грабунків селян змусив зібратися до купи селян і підпорядкуватися своїй волі, делегувати йому свої права, і право на життя. Чистий анархізм добрий десь на теренах, де немає внутрішніх і зовнішніх загроз. Інакше це знову перетвориться в "моя хата скраю"
Mr_Nicks
810.02.11, 20:28
доведено не раз історією, що жодна найжорстокіша покара ніколи не була причиною зменшення чи зникнення злочинів, а також - до встановлення правової свідомості
А як жеж тоді бути з арабським відрубанням рук за крадіжки? У них навіть сьогодні крадіжка це неприпустима річ. Можна спокійно залишити речі і навряд чи хтось їх візьме.
Покарання за злочин має на меті перебороти інстинкт вкради інстинктом самозбереження і це завжди було ефективним, це працює.
Mr_Nicks
910.02.11, 20:40
Богдане, проблема в тому, що відповідальних людей дуже мало для того, щоб анархія була ефективною формою суспільного устрою. Я б навіть сказав, що проблема сучасної демократії саме у масовій безвідповідальності людей, яким дали право голосу. Ну як скажімо алкаш чи якась легкодумна жінка можуть мати голос такої ж ваги як науковець чи менеджер заводу? Згадайте, у древній Греції право голосу мали лише керівники кланів. Вони дійсно відчували свою відповідальність за долю своїх кланів. А яка відповідальність може бути у раба або жебрака? Жінкам взагалі притаманно керуватись інстинктами та швидкоплинними інтересами і не думати про стратегію. Яка мотивація у людини щось робити при анархії, якщо вона в будь-який момент може все втратити?
zmi_j
1011.02.11, 09:03
Довго ж нам ще працювати над собою доведеться, щоб усвідомити можливість такого поєднання


22 січня - День Соборності України

    19.01.11, 16:38
    Ми любимо тебе, Україно!
    22 січня [X], соборінсть [X], україна [X] [Додати]

Гасло віча: "Влада для народу, а не народ для влади"

Далі - повторення пройденого:

Початок кінця або "Слава анархізму!"

Епіграф: Свобода - мати анархізму

Від Долі не втечеш - це відома істина, а якщо так, то чи не краще піти гордо Долі на зустріч?
Якщо українцям не везе з керманичами на чолі держави, то може ну її в біса ту державу і тих керманичів?!
І нехай замайорить над Україною чорний прапор АНАРХІЗМУ!
І я не жартую, а серйозно обмірковую шляхи  дій для українців у разі виконання своїх антиукраїнських обіцянок новообраного президента України Віктора Януковича.
 Ми всі визнаємо право демократичного обрання влади і визнання програвшою стороною легітимності влади опонентів за умови, що і переможці виборів визнають необхідність толерантного ставлення їх влади до переможених. Вибори - не війна і тут принцип "Горе переможеним" задіювати безглуздо, бо переможені є такими самими громадянами країни, як і переможці, а не завойованим народом. Але якщо нова влада в силу своєї недалекоглядності  почне ставитись до частини своїх громадян як до поневолених рабів, то ці люди мають всю повноту суверенних прав на повстання і вчинення опору такій владі. Бо влада існує для народу, а не народ для влади!
Я належу до тих громадян України, які змушені погодитись на керівництво державою Україна новообраного президента Віктора Януковича, бо такими є результати загальноукраїнських виборів, демократичність і легітимність яких визнано світом і мною особисто теж. Мною теж! - це особисте визнання легітимності влади кожним громадянином є визначальним, як на мене, у добровільному погодженні особи тій владі підчинятись і виконувати її розпорядження. Наголошую, що це моє добровільне визнання влади, а не примусове! Також ще раз наголошую знову, що влада існує для народу, а не народ для влади! І що за конституцією саме народ є найвищим сувереном-розпорядником державної влади, а сам народ є сукупністю одиниць громадян держави.
Як частина народу я маю повне суверенне право особи-громадянина на протест проти дій влади, якщо вони, дії влади, мене не влаштовують, а від сукупної кількості таких одиниць постає загальна воля народу, що вказує владі на її реальне місце. Власне виходячи з усього вже сказаного я хочу заявити наступне "urbi et orbi"(місту і світу):

Шановний новообраний президенте України Вікторе Янукович, ви обрані на свою посаду фактично 1/3 українських громадян, а ще 2/3 визнали це і погодились підчинитись вашому керівництву, але якщо ви хочете бути президентом тільки обравших вас 1/3, то в цьому напрямку вам достатньо зробити  наступні кроки:

1. Скасувати Укази про присвоєння звання Героя України Роману Шухевичу та Степану Бандері.
2. Законодавчо затвердити російську мову другою державною мовою.
3. Встановити в Україні особливий пільговий статус росіянам, точніше -  "російськомовним українофобам"  в усіх сферах державного апарату.
4. Розпочати утиски й різноманітні силові репресії проти патріотів-націоналістів України та політичної опозиції.
5. Зробити спроби обмеження державного суверенітету України різними "братніми договорами".

Після цього ви, пане президенте, можете далі керувати своєю 1/3 цілком спокійно (а може і ні!) і не зважати на оті ще 2/3 українських громадян, бо для них ви вже президентом бути перестанете!
Відсутність влади є автоматично станом анархії, до чого я і веду розмову. Тому готуйтесь, любі мої українці, до славної штуки - АНАРХІЇ!
  
Богдан Гордасевич, м. Львів
07.03.2010 р.

Наголошую ще раз: народ - це сукупність одиниць, а не якась окремішня  суверенна субстанція, тобто воля народу є волевиявленням кожного з нас! Отже кожен з нас має право на особистий суд і присуд правочинності існуючої влади і якщо на підставі дій влади ви особисто визнаєте владу як злісного порушника закону і ваших прав - ви маєте право визнати її злочинною і нелегітимною владою по відношенню до себе особисто. Це ваше законне право згідно Конституції України!
А нижче наведені витяги з Конституції України чітко показують і доказують, що ми вже увійшли у активне дієве поле анархії, що зроблено самою владою, яка вже не може вважатись легітимною не те, щоб для якоїсь частини, а для всього українського народу! Якби В. Янукович після рішення Конституційного суду України терміново провів принаймні підтвердження цього рішення конституційною більшістю депутатів ВРУ (хоча найправильніше було б провести всеукраїнський референдум у підтримку своїх повноважень в новій формі) - то ще можна було б про щось говорити, а так вся (!) влада в Україні нелегітимна, тому що діє згідно нелегітимної Конституції! Всі закони - фікція! АНАРХІЯ РОЗПОЧАЛАСЬ!

Додаток:
Витяги з Конституції України в редакції 2004 р. як найбільш легітимної, тому що її затвердила багатомільйонне народне зібрання Майдану і конституційна більшість народних депутатів ВРУ хоч і з порушенням процедури прийняття змін до Конституції, але це чисто технічна сторона процесу, а не змістова. Народ визнав ці зміни!  НАРОД  ВИЗНАВ !!!

КОНСТИТУЦІЯ  УКРАЇНИ
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
(положенню частини другої статті 5 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 05.10.2005 р. N 6-рп/2005)
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
(положенню частини третьої статті 5 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 05.10.2005 р. N 6-рп/2005)
Ніхто не може узурпувати державну владу.
(положенню частини четвертої статті 5 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 05.10.2005 р. N 6-рп/2005)
(Прошу зауважити, що введення в дію В. Януковичем  Конституції України в редакції 1996 р. на підставі рішення Конституційного Суду є найгрубішим порушенням законодавчої норми Статті 5 частина 3 -  жоден суд не має права вводити в дію закони або вносити до них зміни, що є правом тільки законодавчої гілки влади, а тим більше - змінювати конституційний лад в країні. Президента було обрано за Конституцією України в редакції 2004 р. - отже зміна конституційного ладу відбулась без жодного народного волевиявлення і навіть без участі народних депутатів Верховної Ради України! Тобто фактично існуюча влада сама позбавила себе легітимності, провівши конституційний переворот! - Б.Г.)
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
(ще раз звертаю увагу, що всенародні багатомільйонні віче Майдану 2004-2005 років і є тою конституційною нормою "та інші форми безпосередньої демократії" - Б.Г.)
Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 106. Президент України:
...
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
...
Стаття 147. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.
Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
(зауважте: все, на що максимально уповноважений цей суд - давати "офіційне тлумачення"!!!)
На сучасний стан державного функціонування всі, хто з громадян України захоче жити в правовому полі - той повинен дотримуватись норм закону легітимної Конституції України в редакції 2004 р., або жити в стані анархії, без  правового забезпечення, тому що зараз діє вже не сила закону, а закон сили.  Точніше: насилля влади над народом. Природній закон контрдії на силу іншої сили опору говорить про одне: всенародне повстання в Україні явно назріває.
Прошу запам'ятати, що будь-який закон на папері - просто папірчик, бо закон набуває сили тільки коли його виконують і дотримуються в суспільстві! Коли маси народ вимагають цього - дотримання закону! Найвища сила є народ! І сила його абсолютна, тому що всі службовці силових структур є теж частиною народу! І всі військові! І службовці державного апарату - так само народ! Це яскраво засвідчили подій Помаранчевої революції :  РАЗОМ  НАС БАГАТО  -   НАС НЕ  ПОДОЛАТИ !
Вийдемо всі дружно 22 січня на всенародне віче з гаслом "Влада для народу, а не народ для влади!"

Богдан Гордасевич, м. Львів
Коментар: анархія не є хаосом, але дійсно є беззаконям, однак це не одне й те саме, тому що анархія є процесом саморегуляції, а не вседоволенність! Прикладом анархії є відносини на Січі в України, а ще краще це демострує Донське козачество, де життя жодні писемні закони не регулювали і при тому був порядок.

Коментарі
uraha
119.01.11, 16:55
Вийду.
Ведмежа
219.01.11, 16:56
у Вашому посланні забагато важкий слів для розуміння нашого ПУ) у нього ж мізки закиплять від незвичної роботи мозку).
master_s
319.01.11, 17:43
"1. Скасувати Укази про присвоєння звання Героя України Роману Шухевичу та Степану Бандері.
2. Законодавчо затвердити російську мову другою державною мовою.
3. Встановити в Україні особливий пільговий статус росіянам, точніше - "російськомовним українофобам" в усіх сферах державного апарату.
4. Розпочати утиски й різноманітні силові репресії проти патріотів-націоналістів України та політичної опозиції.
5. Зробити спроби обмеження державного суверенітету України різними "братніми договорами". "
Бандформування під керівництвом Януковича працює над установленням анархії. Вони забули у якій країні живуть.
Слава Україні !
Богдан Бо
419.01.11, 17:50Відповідь на 2 від Ведмежа
Мені головне Ваша увага і розуміння.
Саничок
519.01.11, 18:18
vovikb50
619.01.11, 19:51
Ех... на віче треба йти зі зброєю. (козаки і Донські казаки робили саме так)
morning7
719.01.11, 19:53
дТОЛЯізХорола
819.01.11, 20:11
Легітимність нинішня влада втратила після повернення старої Конституції - тут не треба й бути юристом,а просто логічно помислити.
Щодо анархії, то в мене ще совкове уявлення.Ніколи спеціально не цікавився.
modus vivendi
919.01.11, 20:51
слава украине!
українець3
1019.01.11, 23:05Відповідь на 4 від Богдан Бо
Ну як з цим не погодитися.


Обережно - міліція!

    17.01.11, 14:52
    Ми любимо тебе, Україно!
    міліція [X], обережно [X], україна [X] [Додати]

Зеки, сидячі в тюрмі або перебуваючи на зоні в колоніях, можуть дозволити собі пожартувати: "Моя міліція мене стереже". А як бути нам, простим громадянам України?
За останні місяці ситуаці така, що міліція стає для наших громадян страшнішою за бандитів. Скоро з усіх усюд буде чути не крик: "Гвалт! Міліція! Рятуйте - бандити напали!", а вереск до навпаки: "Гвалт! Бандити! Рятуйте - міліція напала!"
Ситуація дика, але коли зек стає президентом, то мент має стати бандитом і мусить займатись злочинами як їх організатор, а не ліквідатор! Бо ніяк інакше я не можу розцінити заяву міністра МВД України громадянина Могильова з трибуни Верховної Ради України щодо того, що він знає про підготовку збройних кривавих сутичок і безпорядків 22 січня. Ще б не знати, коли їх організатори власне міністру Могильову і звітують про хід підготовки. Певен, що всі ви не один раз бачили по телевізору кадри з підготовки спецназу МВД, де в ролі терористів чи правопорушників виступали ті самі спецназівці МВД. Тепер від тренувань вони перейдуть до живого діла.
Якраз кілька днів тому я побував на прес-конференції Миколи Ляховича, що відсидів у в*язниці майже 3 роки з 5 за відомі антикучмівські безпорядки в Києві коло пам*ятника Тарасу Шевченку, так він прямо і доказово розповів, що тоді сам особисто та з Шкілем зупиняли якихось зовсім невідомих хлопців, що жбурляли в кордони міліції чим попало. І хоч все було чіктко зафіксовано на відео - засудили його й інших побратимів, як організаторів безпорядків. Причому багато чиновників МВД потім перед ним вибачались за це і казали у своє виправдання, що нічого не могли зробити - наказ треба виконувати, навіть якщо він словесний і конфединційний.
Полковнику МВД, який провів цю "успішну" провокацію, дали звання генерала, а за деякий час він став заступником міністра МВД - кого б ви подумали? Цушка? А ось і ні! Не вгадали: своїм заступником цього знавця провокацій зробив міністр Юрій Луценко! Смакуйте, які у нас були "помаранчові борці за справедливість". Нічого, зараз і вони посидять в тюрязі, відпочинуть і подумають, може ще якусь фігню придумають...
Хто хоче деталей - інтернет дозволяє самому дізнатись. А я закликаю до одного: бійтесь міліції, яка до вас ще не наближається, бо коли міліція почне до вас наближатись - буде пізно!
Он до хлопців з "Тризуба" наблизились і що доброго з того вийшло хлопцям? Вручили кожному по іменному автомату та й засадили за зберігання зброї. Ще кажуть дякувати, що не за наркотики притягли чи згвалтування постового даїшника. "Дякуєм, громадяни міліціянти, що не збезчестили, а героями робите, хоч хлопці вас про те і не просили." Але вам було особисте замовлення від  Самого! (і пальчиком до гори вказуєм, бо сказати в голос - та ви що!): "Треба вполювати кількох з "Тризуба". І ще не встигли їх схопити й опитати, а вже міністр знає і звітує "про хату з двома рушницями й оптикою коло летовища" в Івано-Франківську, де Самий-Самий мав злітати, але передумав і пішов пішки, задля моціону та розпитати, а де поділись на івано-франківщині всі яйця?..
Ще добре, що ракетного комплексу "земля-повітря" в тій хатинці не знайшлось на стріху, і танка під стодолою, а то щось не дуже лячно, а обивателя треба грунтовно лякати, як в братній Росії феесбешники не роздрібнюючись будинок з усіма меншканцями бах і підірвали - і є в момент президент-герой в країні-переможниці всіх воєн і народів!
Виходячи з вище сказаного і з очікуваного, я пропоную відтепер всі громадські акції проводити виключно в полях і лісах, або вдома тихенько причаївшись в темному куточку з вузликом найнеобхіднішого про всяк випадок - а раптом і до вас міліція зайде. І не переживайте, що цього разу не зайшла - повірте мені на слово: обов*язково зайде! Наша міліція постарається, щоб ви могли спокійно розлягтись на нарах в камері і весело сказати: "Моя міліція мене стереже!"

Богдан Гордасевич
17 січня 2011
м. Львів-Рясне

    не довіряю міліції
    87%, 71 голос
    класні хлопці - бий своїх, щоб чужі боялись
    5%, 4 голоси
    служба така псяча
    9%, 7 голосів

Коментарі
Саничок
117.01.11, 15:00
Перше!
ПИВОМАН
217.01.11, 15:02
не тільки стереже, а й бесплатно катає й стриже....
зі старого складу, з яким я працював залишилось 2 чоловіка, і то дотягують до пенсії...
Гість: HE ЛегалЪ
317.01.11, 15:09
ховайси!
Білотур
417.01.11, 15:10
Не дай боже, мати блат у міліції, або у лікарні!
UNA Дніпро
617.01.11, 15:13
Смерть мєнтам-ворогам України!
Romantik14
717.01.11, 15:18
Нiколи не довiряв мiлiцii...це дiйсно псяча служба
Perovdupu
817.01.11, 15:21
"Гвалт! Бандити! Рятуйте - міліція напала!"
Hudson Hawk
917.01.11, 15:51
давно назрел институт шерифства, где громада выбирает себе охрану.
Алчі
1017.01.11, 15:53
не а все таки как они сами себя идентифицируют : "поли-лицыйа" иле "бандо-лицыйа" иле "моё(ево)-лицыйа" ?



До Дня Соборності України 22 січня

    16.01.11, 19:10
    Ми любимо тебе, Україно!
    22 січня [X], націоналізм [X], соборність [X], україна [X] [Додати]

PROFESSION DE FOI МОЛОДИХ УКРАЇНЦІВ 

(Символ віри для молодих Українців)
Читане на Тарасові роковини 1893 р. ув університетському місті на Україні. 
(Провопис оригіналу максимально збережено)
Знаючи сучасний стан і рух української молодїжи по багатох містах широкої Вкраїни, стежучи по змозї за рідною літературою, що має своїм осередком Галичину, і уважаючи на попередній, так званий, українофільский рух, ми молоді Українці, порадивши ся і спогодивши ся поміж себе, поклали привселюдно в коротких словах висловити наші погляди і взагалі наше PROFESSION DE FOI (символ віри).
Кожна осьвічена людина з науки і власного досьвіду знає, що людськість уся подїляєть ся на раси, народности, нацї т. ін. Знає і тямить, що через те тільки й існують сї колективні одиниці й носять таку назву, що вони мають щось своє власне, що відрізняє одну таку одиницю від другої. Так кожна нация має свою мову, звичаї, історию, культуру і взагалі свій світогляд, одним словом, власне психічне я.
Значить, ми, яко козмофіли, що любимо усіх людей і бажаємо усїй людскости однаково добра і широкої волї, повинні бути националами, бо того вимагає від нас моральне почуттє наше. Ми повинні віддати усї свої сили на те, щоб визволити свою нацию з того гнету, в якому вона зараз перебуває і дати задля користи людскости ще одну вільну духом одиницю.
Уважаючи на час, місце й обставини, ми повинні звернути свою увагу й на Росийську державу і її народи і, яко інтелігенти тої держави, ми конечне бажаємо усім її народам повного добра, волї й широкої осьвіти духу й розуму. Але ми знаємо, що держава, а надто Росийська, се єсть поверховний агрегат часто-густо багатьох наций, що нїчим не в'єднані проміж себе опріч самодержавія, і через се ідея пановання такого абсолютизму єсть ідея мертва, нация-ж єсть жива істота. Тим то ми змагаємось проти усякого деспотизму, або опікунства, над яким би се не було народом, чи походитиме сей деспотизм або опікунство від одної особи, чи від якого уряду, чи від якої громади, чи навіть з якого-небудь дужчого народу. Ми стоїмо за повну автономию у всїх народів, за дрібну децентралізацію, як у інших народів, так і на Україні. Таке наше бажанняе випливає з того, що такий лад практикою й наукою виявляєть ся поки найморальнїщим і  найкращим для кожної людини. Бачимо-ж, що Російська держава, захопивши такий великий обшир, так багато розмаїтого люду скувала і сковує своєю державною ідеєю,  що не може через свій абсолютизм ні сама поступати уся разом, а також і не дає змоги вільно поступати поодиноким народам, що сковані її кайданами, бо розмаїті народи у Російській державі не можуть разом, купою, з однією мовою і накиненими спільними інтересами йти шляхом поступу. Кожен нарід може розвиватись і дійти до добробиту, до сьвідомости тільки лишаючи ся на рідному грунті, бо інакше тільки вибивати муть ся поодинокі одиниці з його, а він увесь буде непорушний. Таким робом безодня межи народом та інтелігенцією ставати ме що далі більшою. Значить, тоді тільки поступ у Росії й можливим стане, як кожному народови надано буде вільно користуватися власною духовною силою, іти до осьвїти й добробуту. Тим то ми, яко інтелігенти загальноросийські працювати мемо в такому напрямку, щоб він сприяв розбити росийські кайдани й визволити усї росийські народи зпід гнїтучого їх деспотизму й централізму.
Наука й життя Вкраїнського народу доводять нам, що Україна була, єсть і буде завсїди окремою нациєю, і як кожна нация, так і вона потрібує национальної волї для своєї праці й поступу.
Національна праця існує скрізь, де єсть нация; але як дужий, нормальний чоловік користуєть ся з свого здоровя, так і вільна нация користуеть ся з усїх своїх духовних сил. Де-ж нацию пригнічено, де їй заборонено користувати си з своїх духовних сил і коли в неї не зовсім ще убито духа, то вона почина протестувати проти такого насильства над її живою істотою. 3'являєть ся національне питаннє й національні змагання. Нестемиїсінько так, як і кожна поодинока людина протестує, коли заслонюють їй сонця світло, коли не дають для неї широкої волї особи, коли силою нищуть її живого духа.
Україна під гнетом; і після закону людської психольогії вона підіймає свій національний прапор. Тим ми, як діти України, як сини свого народу єсьмо националами і перед усїм дбаємо о те, щоб дати свому народови волю национальну. Скоро Україна добуде сю волю, зміст національного прапору сам собою перемінить ся, бо людскість поступає і довічні ідеали чергують ся.
Коли хто візьме на себе працю простежити вкраїнський національний рух по історичним документах українських, той побачить, що национальне питаний й національні змагання на Вкраїні з'являли ся з того часу, як тільки Україну почали гнітити чужоземні вороги, а коли Богдан прилучив до Московщини український нарід "як вільний до вільного, як рівний до рівного", то нарід і сам Богдан зараз же зрозуміли, що се була помилка, бо "Москва не свій брат". Зараз же знов випливають національні змагання, навіть повстання народні. Але з мечем і вогнем Україна нічого не вдїяда проти добре організованої сили. Нарід втомивши ся, спинив ся, ніби заспокоїв ся. Але-ж під сім нїби спокоєм тріпотить його народне серце в грудях могутніх, ллєть ся по жилах його горяча кров і обливає живе, наболіле серце його.
Перегодом під час комісиї Єкатерини II, найкращі поступові люди зрозуміли, що їх відірвано від народу московською псевдокультурою, яку силоміць почав заводити цар Петро і спочули потребу єднання з народом для піднесення його духовних і моральних сил. З сього повстало і українофільство, як "народничество". Національні змагання, значить, не загинули на Вкраїні, бо доки не вбєм усієї живої істоти, доти не вбєм і живої души. Нарід під проводом поступових своїх дїтий знов став до боротьби, змінивши тільки способ її: не вогнем і мечем добуває він тепера волю собі, а духом та розумом.
Українофільский рух починало багато, та не багато затримало ся людий на високости ідеї. Багато залежало се від тих тяжких обставин, що серед їх довело ся розвивати ся нашому национальному рухови. Український нарід хоч і мав у собі такі основи, що від разу міг поставити на певний цілком нормальний грунт ідею культурно-национального відродження України, але у починаючих не було такої сили, щоб перемогти сї обставини, щоб відразу стати ся вкраїнською інтелїгенциєю, щоб зараз же збудувати і лїтературу і науку і всї інші здобутки культурного життя, щоб фактами і своєю істотою довести існовання Українцїв, яко окремої самосотійної нациї. От як би разом з генієм і апостолом слова Тарасом, з'явив ся у нас гений в політиці, то певна річ, він би показав інший шлях і усі-б пішли тим шляхом., Тодї-б Україна, принаймні що до своєї культури, зараз би не залежала від сьогочасних обставин. Але Кирило-Методиєвське братство далеко не передбачало. Костомарів повів се братство справді на Україну, але не просто, не навпростець, а манівцями проз усю Московщину і за ним сїм далеким і непевним шляхом пішло багато народу.
Не будемо довго спиняти ся тут на українофільстві. Що минуло, те не вернеть ся. Скажемо коротко: українофільство показало нам і цілому світови, що існує і нидіє якийсь зневолений, зрабований нарід, що зветься Українцями; воно поставило нашу ідею на науковий міцний грунт; воно стало підвалиною сучасних Українців. В сїм його історична заслуга. Про те, з другого боку воно зробило й чимало помилок. Воно мимо своєї волї сприяло розвою, опріч людей ідеї, аматорів українського народу, української істориї, природи, пісень, мови. Воно часом ідеалізувало вкраїнський нарід.  І в той час, коли нарід наш гине мілїонами тільки від тяжких тих обставин, в яких йому доводить ся жити по Росийському цісарству, ходять анекдоти про багату сторону, де галушки самі падаюшь в ріт, де люди сало їдять і сало п'ють, бо-ж від краю до краю лунають українофільські сьпіви, як от характерне, наприклад Ал. Толстого:

"Ты знаешь край, где всё обильемъ дышетъ,
Где реки льются чище серебра,
Где ветерокъ степной ковыль колышетъ,
Въ вишневыхъ рощахъ тонуть хутора...
Среди садовъ деревъя гнуться долу,
И до земли виситъ ихъ плодъ тяжелый...
Туда, туда вскмъ сердцемъ я стремился."

 і морочать такі сьпіви кожну чесну людину, що далеко живе від дійсної України, від живого народу.
Таке українофільство для нашого люду вельми шкодливе. Се лихо, якого нам трудно запобігти, бо Вкраїна справді містить в собі стільки чарівних смуг, що так званий «благодатний югь» завсїди приваблювати ме до себе непроханих гостей, аматорів, що кохають Україну. За своїм коханням вони не бачать нї темноти, нї бідноти, нї голодної смерти, ані величезного економічного й духовного підупаду загалу.
Серед такого й іншого українофільства давно вже прокладало стежку здорове, нормальне вкраїнство, як струмочки чистої води серед кальної дороги, і коли українофільство було раніш ніби нормальним з'явищем нашого ненормального стану, то тепер українофіли вже неможливі, як дійсні й щирі патриоти, як люди ідеї. І коли ми бачимо тепера, що яка-небудь молода людина сьвідомо йде старим шляхом українофільским, то сьміливо, не вагаючи ся можемо сказати, що то не єсть син України,- то її ворог, то зрадник, перевертень, ренегат. Для такої молодїжи нема місця поміж нас! Коли давнїш для звичайної осьвіченої людини було за дурницю відірвати ся від народу, то тепер ми уважаємо се за злочинство проти свого народу. Хоч ми не маємо цїлковитої змоги заспокоїти усї свої духовні потреби, про те можемо й повинні есьмо буті консеквентними у всьому Українцями, роблючи на народнвому грунй усе, що вимагає від нас ідея відродження України, усе, що вимагає від нас всесьвітнїй поступ. І по скільки ми поважаємо й шануємо щирих українофілів, наших батьків, по стільки ми, сьвідомі Українцї, не бажаємо о дальший розвиток українофільського руху серед нашої суспільности. І як би справа стояла й досї так, як вона почала ся, то се-б тільки сьвідчило, що або ідея наша єсть гнила, нїкчемна, або ми самі люди нікчемні. Тим тепер кожен молодий перевертень, кожен слабодухий, най винуватить себе самого. Кажемо слабодухий, бо щоб зробити ся й стати дїйсно осьвіченим і корисним Українцем, то се вимагає від чоловіка дрібної, повсякчасної, непомітної для інших духової роботи, бо кожна велика ідея вимагає духової сили. З міцною-ж душею, певним почуттєм і послідовостю, ми поставимо нашу национальну справу так, що вона не залежати ме від сьогочасних обставин; своєю істотою і моральною силою ми знищимо сї обставини й виробимо з себе українську ініелїгенцію в самому високому розумінню сьго слова.
З усього, що досі сказано випливає й програма нашої практичної дїяльности. В словах її може й нема нічого нового, але тут нове те, що ми робимо власне в такому напрямі як далі висловлюємо.
Для нас сьвідомих Українців єсть один українсько-руський народ. Україна Австрийська і Україна Російська однак нам рідні, і жадні географічні межі не шощть роз'єднати одного народу і, аби була у нас моральна міць, то нї нас не зможуть відірвати від Галичини, нї Галичини від нас, бо ідеї, духа розірвати на два шматки не можна, як нїчим не можна спинити Дніпрової течиї: вона завсїди опинить ся у морі, які-б перепони нї були.
Бажаючи поставити свою справу незалежно від росийських обставин, ми осередок ваги нашої культурно-полїтичної справи переносимо в Галичину й користуємо ся з Австрійської конституциї. Визнаючи широку критику нашій справі, ми не визнаємо партійної сварнї і ворогування на Росийський Україні. Бо з одного боку партиї мають розумну підставу тільки там, де єсть політична воля слову й ділови. І ми-б дуже бажали й радїли, як би у Галичинї, коли се можливо, не було партийної розтичи, бо вона зменшує продуктивність наших сил.
На підставі науки, так званої психо-фізиольогії ми знаємо, що мова єсть одною з найважливіших прикмет, що найдужче виявляє внутрішній зміст национальний, що мова орган духу і виявляч психольогії народної. Нарід, що немає письменства на рідній маві, не становить нациї. Тим дбаємо про те, щоб українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і загально-суспільних, у громадї, у літературі і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть на Українї. Так кожен з нас, сьвідомих Українців, має промовляти в родині, в товаристві і взагалі скрізь, де його зрозуміють, по вкраїнському.
Виховуючи свої дїти, кожен сьвідомий Українець повинен вживати вкраїнської мови, яко мови виклядової з початку вчення, а як дитина піде до офіцияльної школи, вчити її вкраїнської мови, істориї, літератури дома окремо, щоб дїти наші були вже стихийними Українцями.
Вважаючи, що кожен нарід може осьвідчувати ся і з поводженням і користно для себе розвивати ся на национальному грунті і що в нас віднято змогу й право на такому грунті розвивати ся, ми дбаємо про те, щоб піднести й розворушити на Вкраїнї национального духа, відживити і виробити серед інтелїгенциї й народу национальні почування вкраїнські на підставі їх бажання рідної школи з власною викладовою мовою. Тим кожен Українець в справі популяризовання вкраїнської ідеї фактами щоденного життя свого, своїми відносинами і усякими іншими способами повинен завсїди відрізняти свою нацию від інших і підносити национальне питаннє й право Вкраїнської нациї скрізь, де тільки можливо: в осьвіченому товаристві, в народі, у відносинах з урядом, в літературі не тільки московській та польській, але й по західно-европейских лїтературах, не забуваючи одначе, що першим і найголовнішим обовязком Українця єсть писати рідною мовою. Зрозуміла річ, що діяльність наша здебільшого поки що буде культурно-просвітня. Але не можемо ми занехаяти і справ економічних. Тут діло найбільше вже залежить від загально-росийських обставин, поки ми не маємо широкої волї для особи. Проте дбати мемо по змозі про добробут народний, знаючи й повсяк час памятаючи, що тільки матеріально забезпечений народ може добре дбати про национально-просвітні справи.
Маючи-ж на увазі, що вихаваниє найголовнїйше виробляє людей, ми дбаємо і будемо дбати про те, щоб узяти до своїх рук вихованиє й освіту на Україні, збираючи собі й пособляючи іншим Українцям забирати посади всякі, з яких можна впливати на просвіту, повертаючи її на вкраїнський грунт. З усьго, що досї було сказано, сама собою випливає й максимальна програма для нашої діяльности.
Ми бажаємо такої відміни сьогочасних обставин, щоб при нїй був можливий вільний розвій і цілковите вдовольнениє усїм моральним, просьвітним, социальним і політичним потребам Українського народу.
Досягаючи свого, мусимо працювати в дусі такого на моральному й науковому грунтї заснованого ідеалу людського ладу, в якому немає місця нациї пануючий і нациї підвладній, а українська нация в ряд з усякою другою, користуєть ся однаково рівними правами. Через се ми маємо бути цілковитими прихильниками до федерального ладу в тих державах, з якими з'єднана українська земля .
В справах социяльно-економічних працювати мемо в дусі такого ладу, в якому немає місця нї панови, нї мужикови, нї визискувачеві, нї визискуваному, а є місце цїловкраїнській національній родинї, що складаєтеся з рівних поміж себе правом, можливо однаково забезпечених, национально сьвідомих братів працівників.
В справі релігійній, яко в справі особистого сумлїння мусить панувати серед нас абсолютна толерация, в справах відносин до інших наций ми будемо о стільки толерантні, о скільки наші сусіди й кольонисти на нашій землі будуть толерантні до нас. Працюючи у сьому напрямкові ми єднаємой ся з усякими іншими пригніченими нациями в Росиї, щоб гуртом боронити ся проти асиміляцийних заходів і гуртом здобувати волю. Єднаймо ся і з поступовими московськими гуртками не ворожими вкраїнству, але-ж ніколи не мішаючи ся проміж себе, а неодмінно, скрізь і завсїди мусимо ставати, яко виразно українська нация на федеративних основах повної реальної рівноправности, а коли поталанить в Росиї на конституцию, то щоб про реальну рівноправність нашого народу, яко самостійної нациї, не було анї найменшого змагання.

"Братство тарасівців"

"ПРАВДА" (місячник політики, науки і письменства)  випуск І цьвітень.  Том ХVП. м. Львів, 1893 р.
Подаючи сю вперший раз письменно висловленну национальну програму молодих Українцїв, пересилаємо їй помагайбіг в сїм напрямі, витаючи їх словами безсмертного Тараса : Боріте ся, поборете, Вам Бог помагає! - редакція «Правди»

    Україна є і буде Соборна!
    92%, 46 голосів
    Розвалиться на шматки
    4%, 2 голоси
    Скоро Росія знову загарбає собі
    4%, 2 голоси

Коментарі
Гість: Mapи HKa
116.01.11, 19:20
Бред.Бред.Бред!
uraha
216.01.11, 19:24
в справах відносин до інших наций ми будемо о стільки толерантні, о скільки наші сусіди й кольонисти на нашій землі будуть толерантні до нас
Свята правда.
Romantik14
316.01.11, 19:54
ПИВОМАН
416.01.11, 20:27
Україна є і буде соборною................
Саничок
516.01.11, 20:30
serg020777
616.01.11, 21:19
modus vivendi
716.01.11, 21:25
україна є і буде соборна!
Francisk02
816.01.11, 23:44
vovikb50
917.01.11, 07:14Відповідь на 1 від Гість: Mapи HKa
"Бред.Бред.Бред!"Був би тобою давно повішався б.
Гість: Mapи HKa
1017.01.11, 08:58Відповідь на 9 від vovikb50
""Бред.Бред.Бред!"Був би тобою давно повішався б."Я хотiв Слава!Слава!Слава!Та мабуть щось не те натиснув!


Початки українського націоналізму

    16.01.11, 19:03
    Ми любимо тебе, Україно!
    братство [X], национализм [X], тарасівці [X] [Додати]

Братство тарасівців

Рік заснування     1891
Тип     студентська організація
Члени     В. Боржковський, М. Дмитрієв, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Самійленко, В. Совачів, В. Степаненко, Є. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет
Положення     самостійницька державна спрямованість

Тарасівці, Братство (Братерство) Тарасівців — таємна організація «свідомих українців», речників українського національного активізму з самостійницькими тенденціями (на відміну від несвідомого малоросійства й аполітичного «українофільства»). Засноване влітку 1891 року (дехто подає 1892) під час відвідин могили Тараса Шевченка біля Канева.

Положення та ідеологічні основи
До засновників Тарасівців належали: Віталій Боровик, Борис Грінченко, Іван Липа, Микола Міхновський. Крім культурної діяльності (поширення української мови в родині, установах, школах, навчання дітей української грамоти, доповідей, культивування ідей Шевченка), Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під російського панування, повної автономії для всіх народів Російської Імперії та соціальної справедливості.
У містечку Глинську поблизу Ромен, де працювали студенти, наприкінці літа 1891 року була закладена програма Братства тарасівців. Серед основних положень були такі:
    * самостійна суверенна Україна: соборна й неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказ, вільна між вільними, рівна між рівними, без пана і хама, в будучому без класової боротьби
    * федеративна всередині: цебто федерація Лівобережної, Правобережної, Степової України, Кубані й Галичини
    * на чолі держави гетьман як президент і сейм
    * мета держави — передусім і над усе удержавлення поверхні і надр землі, грубого промислу й гуртового гандлю, трудова повинність, загальна державна асекурація, загальна безплатна й обов'язкова школа
    * свобода віри, відокремлення церкви від держави, національна армія
    * боротьба з імперіалізмом, боротьба зі свавільними утисками
    * Україна для українців, себто, що визнають себе українцями
    * культура нації і своя наука, своя краса, свій розум, своя правда, своя воля, свій Бог
    * не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо
Ідеологічні основи Тарасівців виготував І. Липа (проголошені у Харкові на Шевченківських поминках у лютому 1893); дещо доповнені, вони були анонімно надруковані в журналі «Правда» (квітень 1893) під назвою «Profession de foi молодих українців». Ідеї Тарасівців були пропаґовані Вартовим (Б. Грінченком) у «Листах з Наддніпрянської України» та М. Коцюбинським у казці-алегорії «Хо».
Діяльність
Тарасівці розвинули працю серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. Спершу осередком Тарасівців був Харків (до літа 1893, коли заарештовано членів Братства), згодом Київ; менші осередки: Одеса, Полтава, Лубни.
Головні діячі
До діячів Братства тарасівців належали, крім вищеназваних: В. Боржковський, М. Дмитрієв, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Самійленко, В. Совачів, В. Степаненко, Є. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет та інші.
Значення в розвиткові українського національного руху
Тарасівці діяли до 1898. Під впливом ідей Тарасівців «Стара Громада» перетворилася 1897 на більш політичну Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію, а молодше покоління в 1900 створило РУП.

БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ

Кінець XIX – початок XX ст. відзначився пожвавленням громадсько-політичного руху на теренах Російської імперії. Не винятком цьому була і Україна, на політичній арені якої з’являється нове покоління українських діячів, які «вже не вагалися щодо власної національної належності й гордо називали себе «національно свідомими українцями», войовничо вимагаючи для свого народу національних прав, політичної свободи й соціальної справедливості» [1].
На зламі століть перед українським національним рухом виникає потреба в новій ідеї, яка б могла стати ефективною альтернативою як традиційному українофільству з його автономними вимогами для України, так і популярному на той час соціалізму, який надаючи перевагу класовим інтересам, взагалі ігнорував національне питання. Такою ідеологією в недалекому майбутньому став український націоналізм, який у 90-х роках XIX ст. здобув визнання галицько-української громадськості.
Занепокоєні тим, що краща українська молодь йде в російські революційні організації, представники «нової» української генерації вирішили організувати український рух як альтернативу російській експансії в громадському і культурному житті України. Тому наприкінці XIX ст. на Наддніпрянщині виникають спроби впровадити в життя національну ідеологію. Одними із перших це намагалися зробити члени таємного товариства студентської молоді «Братства Тарасівців».
З історичної літератури відомо, що передумовою для створення цієї організації став перепис рухомого майна на Полтавщині, який на початку 90-х років був запроваджений полтавським губернським земством. Безпосередньо цю роботу очолював український громадський діяч, етнограф і статистик за фахом О. Русов (1847-1915), який запросив собі на допомогу представників молодої української інтелігенції [2].
Під час цього перепису на базі спільних інтересів та поглядів виник гурток
«свідомих українців», члени якого не пристали ні до українофілів, ні до інших громадсько-політичних течій і відрізнявся радикальними поглядами.
Улітку 1891 року (за іншими даними 1892) на могилі Т.Г. Шевченка в Каневі група студентів – Михайло Базькевич, Микола Байздренко, Віталій Боровик та Іван Липа – заснували таємну організацію «Братство Тарасівців». «Тут (на могилі Т.Г. Шевченка. – Авт.) то й ми ухвалили заснувати таємне українське політичне товариство», – згадував пізніше про цей історичний момент член братства, а в майбутньому відомий український громадсько-політичний діяч, письменник та лікар І. Липа (1865-1923) [3].
«Самий факт створення такої організації на могилі національного будителя, – стверджує історик Т. Гунчак. – мав певну символіку: молоді патріоти не тільки прийшли поклонитися Шевченкові, а й присяглися нести прапор національного визволення» [4].
Таємний характер цього гуртка та майже повна відсутність архівних джерел, на жаль не дають нам сьогодні, більш ніж через сто років поспіль, повної інформації щодо чисельності його членів, форм та методів роботи, характеру зв’язків та інших видів діяльності братства.
Відомо, що для втілення в життя своїх поглядів, члени братства налагоджували зв’язки з однодумцями в інших містах України, організовували читання лекцій, постановку п’єс та свят на честь Т. Шевченка. Найбільш радикальні І. Липа та його однодумці навіть закликали українських письменників наслідувати у своїх творах кращі європейські зразки замість російських.
Свої основні політичні погляди братчики висловили в рефераті «Profession de foi, або Визнання віри молодих українців», який був надрукований у квітні 1893 року у львівській (на той час територія Австро-Угорщини) газеті «Правда». Автором програми був студент юридичного факультету Київського університету Святого Володимира, а в недалекому майбутньому відомий український громадсько-політичний діяч, ідеолог українського націоналізму та адвокат Микола Міхновський (1873-1924).
Своїм головним завданням члени «Братства Тарасівців» вважали боротьбу
за національне визволення українського народу та досягнення повної автономії всіма народами, які були поневолені Російською імперією [5].
«Україна під гнітом; і по закону людської психології вона піднімає свій національний прапор, – стверджувалось в програмових засадах «Братства Тарасівців». – тим, ми як діти України, як сини свого народу – єсьмо націоналами і перед цим дбаємо те, щоб дати своєму народові волю національну» [6].
«Братство Тарасівців» зобов’язувалось вимагати поширення вживання української мови у школі, державних установах, родині і при всіх обставинах боронити інтереси українського народу. Майбутня українська держава за їх проектом «мала була подібною до республіки Платона».
У своїй теоретичних установах «тарасівці» наголошували на націоналізмі у культурі та громадсько-політичному житті чим певною мірою протиставили себе українофілам та прихильникам соціалізму, позиції яких в громадських колах Україні на той час превалювали [7].
За влучним висловом сучасного історика Р. Іванченко публікація програмних засад «Братства Тарасівців» «була вибухом бомби в інтелектуальному українському середовищі… сприяла великому збуренню умів і навіть спричинилася до розшарування в середовищі українофілів» [8].
Після закінчення роботи з переписом в Полтаві члени гуртка роз’їхались по домівках пропагувати свої погляди на теренах Наддніпрянської України, потрапивши під пильний нагляд царської поліції.
До літа 1893 року основним осередком «тарасівців» був Харків, але після арешту значної частини членів організації центр було перенесено до Києва.
В українській столиці М. Міхновський організує саму чисельну групу «тарасівців». Про успіх роботи цього гуртка говорить той факт, що до роботи в ньому крім студентства та інтелігентів залучаються і селяни.
Нечисленні осередки «Братства Тарасівців» з’явились також в Одесі, Полтаві, Лубнах, Катеринославі та деяких інших містах України. Серед його активних діячів були В. Боржковський, М. Вороний, М. Дмитрієв, В. Самійленко, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Степаненко, Б. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет та ін.
Не дивлячись на переслідування з боку влади, таємна організація проіснувала до 1898 року. І хоча українська інтелігенція в цілому не сприймала ідей братства, його діяльність була першою спробою по впровадженню національної ідеї в громадсько-політичне життя України наприкінці ХІХ ст, яка привернула увагу українства.
Під впливом «Братства Тарасівців» в 1897 році було засновано Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію, а в 1900 – Революційну Українську Партію.
http://sb7878.ucoz.ru/publ/97-1-0-182

Коментарі
Mamay_
116.01.11, 21:30
Занадто ідеалістично. Реальний стан завдяки українофілам і соціалістам був набагато гіршим.
Саничок
217.01.11, 07:20
Perovdupu
317.01.11, 10:41
дТОЛЯізХорола
417.01.11, 11:28
Цікава цитата "без пана і хама"
Білотур
517.01.11, 12:57
Вічна пам'ять цим першим паросткам національного розуму!
Hudson Hawk
617.01.11, 13:43
это идеал, а как сейчас?
morning7
726.01.11, 20:59


І ще раз поговоримо про Степана Бандеру

    13.01.11, 14:44
    Ми любимо тебе, Україно!
    бандера [X], правда [X], україна [X] [Додати]

Коли мене запитали, як я ставлюсь до рішення якогось там суду щодо позбавлення звання Героя України Степана Бандеру, то я відповід однозначно:"Я ставлюсь до події дуже навіть позитивно!"
Така відповідь одразу шокувало моїх співрозмовників, які знають мене як активного пропагандиста життєпису Степана Бандери і видавця книжок про нього. Тому я зробив роз*яснення своєї позиції своїм співрозмовникам і зараз хочу викласти її та донести іншим.
Почну з того, що майже одразу в радіоефірі почув думку-коментар на цю подію одного тернополянина: "Мене зовсім не турбує рішення якогось суду: героєм Бандеру визнав народ і це відмінити неможливо! Навпаки, мені було б прикро, якби теперішня влада почала активно вшановувати Бандеру і робити його своїм героєм"
Я тої самої думки. Хто знає тих теперішніх Героїв України? Та ні живих, ні мертвих не знаємо, бо вони такі герої і є: не народні, а провладні герої. Ну і якого милого серед них робити Бандері та Шухевичу? Тільки свою героїчну пам*ять ганьбити. Ще мудреці Давньої Індії сказали влучну істину: "Найбільша ганьба достойному є похвала від недостойних". До речі, саме в такому ключі я розглядаю всі безкінечні брутальні коменти в інтернеті різних недостойних щодо Бандери і Шухевича. Я готовий подякувати їм за це, бо якби це чмо стало нахвалювати їх - я б почав турбуватись за українську національну ідею.
Звичайно, що приємного в події мало, бо будь-яке приниження героя є приниженням і людей, які визнають його своїм героєм. Хоча українцям західних регіонів не звикати до брутального оббріхування їх визнанних героїв, тому що в часи СРСР за "совєтів" такого натерпілись - і не піддались, не зреклись своїх героїв! Але ж у своїй Українські Державі терпіти подібне куди прикріше. І це стосується не тільки теперішньої влади.
Будемо відверті: так звану "помаранчову" владу чомусь обзивали "націоналістичною", хоча насправді за нею нічого подібного не спостерігалось всі 5 років її функціонування. Про Юлію Тимошенко, яка все націоналістичне в собі обмежила виключно публічним виживанням української мови, я можу сказати одне: "Дяку вам за те, що нема за що дякувати!" - бо "достойною" цю особу назвати неможливо. Щодо Віктора Ющенка, то давайте не обманювати самі себе: порожняк повний. Увесь націоналізм Ющенка, з яким бореться нова влада: той самий Бандера! Та ще Шухевич! І все! Більше новій антиукраїнській владі боротись немає з чим! Нема!
А пригадуєте, як Ющенко надав звання "Героя України" Степану Бандері? Не на 1 січня 2009, коли тому виповнялось 100-річчя, а як "ображений хлопчисько" в останні дні свого президенства після ганебного програшу виборів у першому турі, коли вже все було ясно. Залишається однак нез*ясованим, чи то Ющенко таким чином подякував Львову, що став єдиним місцем на всю Україну, де він переміг. Чи просто захотілось "голосно грюкнути дверима" і Бандера якраз найкраще надавався для цього. Не знаємо, але і за те вдячні: з нікчемної вівці хоч вовни кавалок.
Всі ми добре розуміємо, що то все є так зване "загравання з електоратом". Тоді було, і зараз є. Ющенко обмежився показовою фолькльорно-історичною темою і однозначно відмежувався від націоналізму, як ідейної системи розбудови держави. В результаті цих мансів-реверансів перед електоратом він для сходу всеодно залишився "націоналістичним прихвостнем", а для щирих патріотів західних регіонів був "ні риба - ні м*ясо", тоді як люди мали за взірець лідера - Бандеру з його крицевою затятістю і наполегливістю, як захистника українства!
Теперішні події теж дивують: чого хоче досягти Янукович подібними судовими інтрижками. Вже лишив себе легітимності, так ще хоче зневаги? Давайте детально розберемось в ситуації: є два однозначні варіанти, коли або Янукович своїм указом скасовує указ попередника, або чітко заявляє - "Хай буде, як є. Проїхали далі. Тема закрита." А що ми маємо наразі? Хтось скаже: "О! Ми маємо верховенство права!" Ха-ха! Судова система є механізм і не більше того! Дивіться правді в очі: указ найвищого рівня виконавчої влади в державі - Президента України скасовуює якийсь нікчемний адвокатик, що є фактично порожнім місцем! Навіть не депутат ВРУ! То яка ж це влада і яка до неї може бути повага?!
Пригадую, що Путін з Медведєвим до 65-річчя 9 травня перемоги над Гітлером попросили Януковича позбавити Бандеру і Шухевича звань Героя України, а воно он як - не того просили. Тут навіт Ахметов безсилий. Є в Донецьку куди сильніша від усіх сил сила, що має найбільшу владу в Україні: миршавий адвокатик.
Ганьба і тільки. І Януковичу, і всій його конторі радників-дорадників з Ганусею включно, бо знову вся Україна об*єдналась за одним заняттям: плює в одну точку, якою є Президент України. Як від Кучми зачали, так досі не можемо позбавитись цієї непристойної звички. Зате Схїд і Захід - разом! Теж досягнення...

Богдан Гордасевич
12 січня 2011 р.
Львів-Рясне

    Бандера - герой України
    67%, 112 голосів
    ні, не герой
    33%, 55 голосів

Коментарі
Mopo3
113.01.11, 14:54
Эхинопс
213.01.11, 15:00
Сколько народных героев в прошлом остались без признания? И ничего. Награды созданы для подвигоа, но подвиги не для наград.
И кстати, какой конкретно воинский подвиг совершил Бандера? Подбил 12 вражеских танков? Или сбил полдюжины самолётов?
Perovdupu
313.01.11, 15:01
Все логічно.
анонім
413.01.11, 15:04
Сколько можно уже призрачно всё
serg020777
513.01.11, 15:05
Гарна стаття
Perovdupu
613.01.11, 15:06Відповідь на 2 від Эхинопс
Раджу уважно прочитати за що дають Героя України, а то сумно твою писанину читати.
serg020777
713.01.11, 15:07Відповідь на 2 від Эхинопс
Організував суспільно політичний рух, метою якого було здобуття українською нацією своєї держави.
Эхинопс
813.01.11, 15:08Відповідь на 6 від Perovdupu
"Раджу уважно прочитати за що дають ГерояУкраїни, а то сумно твою писанину читати."Вот и почитай статут. И вопросы отпадут сами собой.
Эхинопс
913.01.11, 15:08Відповідь на 7 від serg020777
"Організував суспільно політичний рух, метою якого було здобуття українською нацією своєї держави."И как, получилось?
zmi_j
1013.01.11, 15:09
Цілком згоден +


Сьогодні - День українського політв’язня

    12.01.11, 16:22
    Ми любимо тебе, Україно!
    дисиденти [X], пам'ять [X], україна [X] [Додати]

Сьогодні в Україні відзначають День політв’язнів!
Українці відзначають День політв’язнів 12 січня, Бо саме в цей день 1972 року в Україні розпочалася "друга хвиля" масових арештів інтелігенції, найбільше - у Львові.
Було тоді арештовано багато друзів моєї мами, Галини Гордасевич.
Її врятувало проживання в Донецьку, що вже було майже ізоляцією.
***
Кажуть, що ми ображені,
Кажуть, що ми зневірені,
Почуття на терезах важимо,
Розмовляємо словами сірими.
Що забули слова червоні:
Комунізм, світова революція!
Не обпалюють полум'ям скроні
Наші мрії убогі та куці.
Юнаки запустили бороди,
А дівчата в штани залізли.
Що ж! Давайте рахунки зводити,
Комуністи наші залізні
Ви, що слухали в Жовтні "Аврору",
Що горіли чуттями святими,
Так повірили легко і скоро
В підлу зраду своїх побратимів!
Розтрощили царську корону,
Викидали ікони з порога.
А самі, без церков і без трону,
У шинелі воздвигнули бога.
А кулі усі смертельні -
Чи з Руру вони, чи з Уралу.
І не Сталін сам, і не Берія -
Ви своїх побратимів стріляли.
І щоб це не вернулось знову,
Щоб так не спіткнутись, як ви.
Ми нікому не віримо на слово,
Ми не віримо в правду Москви.

1966 р.

***
А я, неначе крамолу,
В душі несу,
Що площу звали Красною
Не за красу.
Лиш дурень повірить відразу,
Що тут початок землі.
... Крик передсмертний Разіна
Було чути в Кремлі.
Хай на доноси майстер
Точить перо,
Та звали Москву матір'ю
Не за добро..
Не стану критись з думками -
Вони ж не нові:
Стоїть вона, білокамінна,
На сльозах та крові.
Було над Москваю димно,
Та блискучі ж слова!
Прославилася Ходинкою
Красуня Москва.
А може, про це не будемо
Замнем до пори!
Займатися словоблуддям
Усі ми майстри.

7.11.1967 р.

***
Ой, повезли Галю темними лісами,
Прив'язали Галю до сосни косами...
А щоб слухала батька-матір,
Та не рвалась в широкий світ!
І стали біля неї сосни на варті,
І до ніг їй послався калиновий цвіт.
І виходили з гущавини сарни й лисиці,
Не насмілювались ближче підійти.
І тільки конвалія принесла росиці,
Щоб губи зволожила в час самоти.
Ой, Галю, Галю, сестрице Галю.
Пройди крізь вогонь, крізь смертельну муку.
Брате мій вірний, темненький гаю,
Не видай нікому пекучого смутку.
В темному гаю вогонь догорає,
Сосни застигли годиною пізньою.
Всі смутки та болі серце вбирає,
Щоб потім зробити їх власною піснею.

11.11.1971р.

***
Сказали птиці: літати доволі!
На десять років позбавили волі.
Досить з вітром в піжмурки грати!
Кинули птицю за мури, за грати!
А якій літалось, а як їй любилось...
Ах, як її серце у розпачі билось!
Роки пройшли. Змінилась погода.
На птиць, щоб у клітках, минула мода.
Прийшли урочисто, з щемом у серці,
Під бурхливі оплески відчинили дверці
- Злітай, птице, у чисте небо!
Глянь, як довколо весняно, травнево!
Співай пісні, вий гнізда із рути,
Лише... узгоджуй свої маршути.
А птиця за дверці ступила несміло.
А птиця крилами змахнула невміло.
Ох, пізно ти, доле, двері відкрила!
Бо де ж полетіти, як всохли крила.

23.01.1965р.

***
Коли на губи мої сходить важка німота,
Така німота, що мовити слово несила,
Прийди до мене, давня пісня проста,
Що мама співала, коли ще під серцем носила
Про чисте поле, про синє море,
Про червону калину з темного лугу,
Про силу козацьку, що ворога зможе
Та про гірку материнську тугу.
Щоб в полі лунало, щоб в небі бриніло,
Щоб підступало сльозами до горла.
За хвилю слова - роки мовчання.
Я згодна, доле, на таку плату.
І тільки потім довгими ночами
Над чужею піснею сиджу і плачу.

11.07.1972 р.

***
Не можу про Вкраїну патетичним тоном
І в екстазі солодкім не завмираю.
Колись я тягала носилки з бетоном,
А зі мною - Розенберг Рая.
Були обом безрадісні ночі,
Пересилки, "параші", етапи,
І в час перевірок на грудях дівочих
Чужі безсоромні лапи.
Трагічне в життя нашого повісті
Було на кожній сторінці.
А між тими, хто нас стеріг по совісті,
Були свої, українці.
І що ви розводите мені теорії
Про засилля жидівське всюди!
Той, хто бачив тюремні зорі,
Довіку їх не забуде!
Хай інший копається в історії гної,
Між покидьками кривди дрібні збирає,
Та я пам'ятаю: носилки зі мною
Носила Розенберг Рая!

1966 р.

***
Хочете - приймайте на віру,
Що зі мною вчинили:
Зняли з мене шкіру
Та й вичинили,
Та й пошили чоботи,
Чоботи на рипах,
Та й сказали: - Чого ти
Холодна, як риба?
Взувай-но на ніжки
Та вшквар гопака.
Та ну ж, не маніжся!
Ач, горда яка!
... Ну що ж, станцюю. Гаразд.
Бог дасть, не  в останній раз.

8.07.1963р. Москва

***
Для мене "культ"- не абстрактне поняття,
Не історія, стара, як легенда.
Для мене "культ", коли хочете знати,
Це молодість, за гратами проведена.
Це не розмова, коли робити нічого,
Не запізнілі жалі та зітхання,
Це - мої вірші на столі у слідчого
Про першу весну і про перше кохання.
Липи розквітлі вливаються в вікна.
Вальс із парку кличе до танцю.
А я ось зараз признатись повинна...
А в чому ж я, власне, повинна признатися?
Для мене електрика - не світла озерця,
Що їх ліхтарі розливають у темряві ночі.
Вона мені стала пороком серця,
Ранніми зморшками підкреслила очі.
Це, може, не має великого значення
І в історії ніяк не позначиться,
Та коли у дівчат були перші побачення,
Коли їм хлопці почали всміхатися,-
Я заповнювала блоки бетоном,
Я розвантажувала баржі з цементом.
Я дуже пізно познайомилась з капроном
І ще пізніше - із перманентом.
Та якби до мене з'явилась фея
Що може виконати прохання кожне,
Я б не стала просити в неї
Забрати в мене життя тривожне.
Я б не схотіла прожити по-іншому
Жодного дня, ані жодної хвилі.
Всі мої дні, у минулому лишені,
Шрами на серці моїм залишили.
Тільки якби не минуле, не пройдене,
Не було б і мене ось такої, як зараз.
Я бережу свої згадки, як ордени,
Найстрашніша із зрад - це себе зрадити.
І якщо я все це разом з країною
Змогла перетерпіти і подолати,
Значить, стала я мудрою,
Значить, стала я сильною,
Значить, в світі ще мушу зробити багато.

1964р.

***
Межи мною і вільним світом
Були дроти, в п'ять рядів натягнені,
І з вишок, суворо і непривітно,
Дивились хлопці, в форму одягнені.
Та якби до мене з'явилась фея,
Що може виконати прохання кожне.
Я б не стала просити в неї
Забрати в мене життя тривожне.
Я б не схотіла прожити по-іншому
Жодного дня, ані жодної хвилі.
Всі мої дні, у минулому лишені,
Шрами у серці моїм залишили.
Тільки ж, якби не минуле, не пройдене.
Не було б і мене, а була якась інша.
Я бережу свої згадки, мов ордени.
Від себе відмовитись - зрада найгірша.
Я знаю: майбутнє в нас буде погоже,
Неправда і зло відійдуть у минуле.
Тільки забути його я не можу,
Не вимагайте, щоб я все забула.

1964р.
Донецьк, Макшосе 23/41
Гордасевич Галина Леонідівна

(так датовано у рукописі явно зумисно як виклик тоталітарній системі, де переважна більшість протестуючих ховалась під анонімністю і  каральні служби СРСР проводили спеціальні дослідження щодо встановлення авторства антирадянських творів, які не мали вказівки авторство)

    важлива дата
    100%, 38 голосів
    нічого особливого
    0%, 0 голосів

Коментарі
Алчі
112.01.11, 17:17
Богдан Бо
212.01.11, 17:22Відповідь на 1 від Алчі
Дякую
LeoLine
312.01.11, 17:28
Aurum_
412.01.11, 17:29
сильные стихи
Hudson Hawk
512.01.11, 17:31
стихи супер
надо же совпасть этой дате с репрессиями теперь
Romantik14
612.01.11, 17:38
Іноді перо сильніше за сокиру!
Богдан Бо
712.01.11, 17:43Відповідь на 5 від Hudson Hawk
" стихи супер
надо же совпасть этой дате с репрессиями теперь"В принципі вони якраз і змусили згадати цю дату...
UNA Дніпро
812.01.11, 17:45
Воїн світла
912.01.11, 17:47
Хороші вірші! Дійсно, зараз в країні щось не добре робиться.
Саничок
1012.01.11, 18:04


Вітання з Різдвом Христовим!

    07.01.11, 19:23
    Ми любимо тебе, Україно!
    різдво [X], свято [X] [Додати]

Вітаю всіх з 2011 Різдвом Христовим !
Христос народився!  Славімо його!

Вірші Галини Гордасевич до теми свята:


РІЗДВО

А як зірка зійшла – народила Марія,
Так, без болю, без муки,
                                            лиш зітхнула глибоко.
Тоді над пустелею вітер повіяв,
І зірка дивилась, як Боже око.

А воно ще таке мале й безпомічне,
Бо яке ще зміститься в жіночому лоні?
Та вже на личку святе щось і вічне
І хресна дорога на маленькій долоні.

А Марія злякалась: звісно – мати.
Сказала: – Не треба ні влади, ні слави.
Я буду його при собі тримати,
А зросте – хай майструє столи і лави.

А віку дійде – ожениться гарно,
Я буду тоді доглядати онуків.
...Та знаку підтвердження ждала намарно,
Хоч ніч була повна таємних звуків.

А до першої зірки сходились інші,
Темряву ночі розганяли старанно,
Наливались червоним, неначе вишні
Або майбутні Христові рани.

А Марія дитя загортала в ряднини,
Казала: – Нічого, мій синку, не бійся.
Ось в цій яскині діждемося днини
І підем додому, до свого обійстя.

Там хата вікнами нам зазоріє,
Там сад зустріне в зеленім вітті. ...
Ти так над Христом молилась, Маріє,
Як донині усі матері на світі.


ХРИСТОВА  РОДИНА

Чи були в Ісуса брати і сестри?
Є підстави вважать, що були.
Та тільки йому судилось пронести
Той хрест, на якому його розп’яли.

А брати були собі люди звичайні
І сестри – жінки прості.
Та в останні хвилини, трагічно-печальні,
Я вірю: Він їх простив

За те, що не слухали слова Бога,
До серця його не взяли,
Що скрутно жили, жили убого,
Та якось собі жили,

Що тягнули ярмо, раби підневільні,
І не муляло їм те ярмо,
Що казали: – Ісус? Та він божевільний!
Ми прихистку йому не дамо!

Бо це ж таки в голові не поміститься,
Це злочин, в кінці кінців!
Він проти цезаря, проти намісника,
Проти святих жерців!

І як Він на Голгофі терпів свої муки,
Їх серця були зимні, як лід.
Та в них були діти, зросли онуки
І пішли за Христом услід.


ПОКАЯННИЙ  ПСАЛОМ

На душу впали порохи,
І висохла вона на мумію.
Прости нам, Господи, гріхи,
Бо грішимо по скудоумію.

Сяк-так долаємо добу,
Все спішимо, все щось моторимо.
Прости нам, Господи, злобу –
Самі не відаєм, що творимо.

Засадим брата до тюрми,
Скуємо ланцями залізними.
Прости нас, Господи, що ми
Живцем у царство Твоє ліземо.

А треба хрест свій пронести,
Щоб стати із раба людиною.
Прости нас, Господи, прости,
Хоч перед смертною годиною.

Могили снігом занесе.
Закряче ворон над пропащими.
Прости нас, Господи, за все!
Такі ми є.
                   Ми будем кращими!

Коментарі
Romantik14
17.01.11, 19:41
Дякую
Веселих свят!
zmi_j
27.01.11, 19:43
Христос рождається!!!
СЛАВІТЕ ЙОГО!!!
Nech sa paci
37.01.11, 19:46
Третій вірш сподобався.
Богдан Бо
47.01.11, 19:47Відповідь на 3 від Nech sa paci
Я також його дуже люблю!
Богдан Бо
57.01.11, 19:49Відповідь на 2 від zmi_j
Радий мати таких друзяк!
Щастя! Здоров*я! Успіхів!
vovikb50
67.01.11, 19:50Відповідь на 3 від Nech sa paci
Дійсно. Третій - чудовий вірш.
дТОЛЯізХорола
77.01.11, 19:53
Щасливих свят,друже!!!
Hudson Hawk
87.01.11, 19:57
Спасибо!!!
С Рождеством!!!
стихи сильные
РибачОк
97.01.11, 20:00
Дякую за вітання. і Вас з Різдвом Христовим!
Yuryar
107.01.11, 20:10


З Новим роком! Новим щастям!

    31.12.10, 21:20
    Ми любимо тебе, Україно!
    новий рік [X], україна [X], щастя [X] [Додати]

Вітаю усіх усіх усіх друзів з Новим роком і новим щастям, Бо щастя старим не буває!
Бажаю усім чоловікам, щоб їх кохані були ще більш звабливі за снігуроньку, а всім жінкам бажаю бути не менш звабливими для своїх коханих за снігуроньку!
А дідуля Мороз потрібен тільки діткам, а ми такими не є.
Щастя! Здоров*я! Любові! Успіхів! А все інше - за індивідуальним замовленням!

І привітання від Жоржа Дикого

ТОСТ «IN VINO VERITAS»

Вип’ємо за удачу!
Поки в житті я щось значу,
Поки у тілі є сила
І ти мене запросила...

Вип’ємо за майбутнє!
Буде воно незабутнє.
Буде воно чи ні -
Кожен шука у вині.

Вип’ємо за кохання!
Скінчено вже вінчання,
Скінчено всі думки -
Час пакувати сумки.

Вип’єм, щоб нас пам’ятали!
Щоб і за нами питали...
Щоби морок світів
Пломінь душі освітив.

-----------------------
in vino veritas - лат.: істина у вині

    з новим роком!
    87%, 26 голосів
    та ну, неправда
    3%, 1 голос
    панове, де я? Це хоч планета Земля?
    10%, 3 голоси

Коментарі
Nech sa paci
131.12.10, 21:40
P. S. Картинка -- якраз до Різдвяного посту.
РибачОк
231.12.10, 21:41
Дякую і Вам також всього найкращого
Вanderivez
331.12.10, 21:48
І тебе, друже, з Новим роком, новим щастям! Хай здійснюються твої бажання!
LeoLine
431.12.10, 21:50
Hudson Hawk
531.12.10, 21:57
тебя тоже с наступающим Новым Годом!
Крайтос
631.12.10, 22:08
І вас зі святом
Aurum_
731.12.10, 22:18
претендент
831.12.10, 22:22
Бажаю здоров'я і Божої помочі у всьому!
trance-energy
931.12.10, 22:43
З Новим роком усіх!
ТвойДругЯ
1031.12.10, 23:18
У вас все снегурки такие?? С Новым Годом!!


Програма "Авангард іде!"

    28.12.10, 14:08
    Ми любимо тебе, Україно!
    партія [X], програма [X], україна [X] [Додати]

Програма "Авангард іде!"
Добробут народу та велич України - понад усе!
"Авангард іде!" - партія, яка бореться за добробут громадян і велич України. "Авангард іде!" стає на захист знедолених та обкрадених, які на своїх плечах перенесли всі тяготи грабіжницької приватизації та недолугих реформ у результаті яких ціни стали європейськими, а пенсії та зарплати - афро-совєтськими.
Ми забезпечимо: безподаткове виробництво, безплатне медичне обслуговування та освіту, кількакратне зростання пенсій та зарплат, зростання кількості робочих місць, зменшення пенсійного віку, законність, справедливість і порядок.
І. Економічний прорив у розвитку промисловості, сільського господарства, малого і середнього підприємництва можливий, лише ліквідувавши податкове ярмо виробництва, для чого пропонуємо:
1. Ліквідувати всі основні податки на етапі виробництва продукції (товару) та послуг.
2. Для функціонування державної системи вводиться валова державна надбавка (ВДН) на реалізацію товарів як кінцевого продукту товарів і послуг.
3. Щоби сумарна величина ВДН дорівнювала величині запланованого бюджету держави. Наприклад, для розрахунку взято статистичні дані докризового 2008 року:
а) обсяг реалізованої продукції становив А реал. = 3014742 млн грн (основні показники розвитку підприємств);
б) бюджет - дохідна частина А бюдж = 297 893 млн грн;
в) відрахування на соціальні заходи А від. соц. = 62 795 млн. грн. (операційні витрати з реалізованої продукції (робіт, послуг);
г) величина ПДВ - А пдв = 92 082 млн грн;
д) податок з прибутку (данині відсутні) взято приблизно А под. приб. = 50 млрд грн;
є) сумарний податок, стягнений з товарів і послуг у 2008 р., становить: А сум. = А від. соц. + А пдв + А под. приб. = 62 795 + 92 082 + 50 000 = 204 877 млн грн;
е) обсяг реалізованої продукції (нетто) у 2008 р. становив: А нетто = А реал - А сум. =   3014742 - 204 877 = 2 809 865 млн грн;
ж) валова державна надбавка (ВДН) у відсотках за даними 2008 р. становить: ВДН = А бюдж : А нетто х 100 = 297 893 : 2 809 865 х 100 = 10,6%.
Отже, для забезпечення функціонування державного механізму необхідно на обсяг реалізованої продукції (послуг) нетто ввести 10,6% ВДН, і вартість продукції збільшиться на цю бюджетну частку та становитиме всього 110,6 %.
Для повного забезпечення задекларованих вище потреб ВДН наближено становитиме 15-20 %, що не буде тягарем для економіки, а її бурхливим розвитком.
4. ВДН після реалізації продукції зразу перераховується в держбюджет, а там він перерозподіляється між відповідними фондами, затвердженими Верховною Радою України.
5. Крім основного ВДН має діяти податок на розкіш; митний податок; податок на довготермінову орендну плату за (землю, держпідприємства); податок з використання надр; прогресивний податок із заробітної плати, яка перевищує 3-5-кратний розмір середньої зарплати в Україні.
6. Прибуткову, високоефективну промисловість, у тому числі горілчановиноробну та тютюнову галузі націоналізувати.
7. Ліквідувати податкову адміністрацію та податкову міліцію. За стеженням сплати податків, собівартості продукції та послуг діятиме Комітет цін (КЦ).
За таких умов змінюється мотивація праці владних структур усіх рівнів, які зацікавлені в наповнені свого бюджету автоматично будуть залежати від виробництва та реалізації продукції. Що більше виробленої та реалізованої продукції, то більші надходження в бюджет усіх рівнів.
Усе це стимулюватиме:
а) ліквідації тіньової економіки (40%) та зарплати в „конвертах";
б) росту прошарку населення із середніми доходами - добробуту народу;
б) залучення власних коштів для розвитку виробництва;
в) різкому росту виробництва;
г) зростанню купівельної здатності населення;
ґ) спрощенню системи оподаткування;
д) розвиткові малого і середнього підприємництва;
є) ліквідації безробіття;
є) мінімізації посередницьких послуг;
ж) росту позитивного психологічного клімату на виробництві тощо.
9. Банки мають працювати із змішаним статутним капіталом, причому державна його частка має становити понад 50%, це дозволить зменшувати відсотки за кредити, тим самим стимулюватиме ріст виробництва та малого й середнього бізнесу. Банки мають заробляти кошти за рахунок довготермінового кредитування виробництва, сільського господарства, а не короткотермінові кредити на зразок „купи-продай".
II. Сільське господарство. Стоїмо за повернення всіх захоплених земель українського народу.
2.1. Вимагаємо проведення референдум про заборону продажу землі до того часу, поки наші селяни не будуть жити (заробляти) стільки, скільки їх зарубіжні колеги.
2.2. Держава скуповуватиме землю в тих, хто їх продає (за ринковими цінами), а потім віддаватиме її в довготермінову оренду.
2.3. Держава максимально проводитиме закупівлі для держрезерву і експортно-імпортних операцій, спекулятивні трейдерські п'явки будуть ліквідовані.
III.   Поборемо спрут корупції. Духовність, патріотизм та професійність - критерії чиновника, ми проти зайняття посад за партійною принципом.
3.1. Ми за повну люстрацію державних службовців на їхню причетність до комерційних структур, злочинних угруповань тощо. Кожен чиновник і його родина має подавати декларацію про прибутки та видатки.
3.2. Державний (бюрократичний) апарат, як центр корупції, має бути скорочений в 3-5 рази. Стандарти праці і побуту силових структур будуть доведені до середнього європейського рівня.
IV. Нова форма управління державою - Абсолютне Народовладдя
Загальні зауваження.
Усі кандидати на виборні та посади в управі, судових та інших органах управління проходять перевірку Комітетом Народної Люстрації (КНЛ) відповідного населеного пункту.
Абсолютне народовладдя поділяється на такі гілки влади: Ради і Управи; Законотворчий (Верховна Рада) і Контрольний органи;
4.1. Органи управління взаємопов'язані у дві гілки влади: Ради та Управи. Наприклад, сільська Рада і сільська Управа; міська Рада та міська Управа, районна Рада та районна Управа тощо.
Сільську (міську) раду обирають мешканці відповідного села чи міста рівним, таємним, загальним, безпосереднім прямим голосуванням з-поміж постійних мешканців відповідного села чи міста.
Районну раду обирають сільські й міські ради, що підлягають відповідному районові з постійних мешканців даного району, і так доверху.
4.2. Рада, з-поміж себе, обирає Голову ради.
4.3. Голова відповідної Ради стає головою Управи тієї ж структури. Місцеві вибори проводяться через кожні 2,5-3 роки.
V. Національна та духовна політика.
5.1. Гарантується всім громадянам України, незалежно від етнічного походження, рівні політичні, соціальні та культурні права.
5.2. Виступаємо за пропорційне (на основі національного складу України) представництво всіх національностей та жіноцтва у виборних і владних структурах.
VI.  Питання інтелігенції. Стоїмо на необхідності перезавантаження політичної та економічної еліти. Вузькопартійні інтереси мають підпорядкуватися загальнодержавним.
VII. Соціальна політика. Заробітна платня та пенсії будуть підвищені до європейських за рахунок введення ВДН.
7.1. Виступаємо за справедливу ефективну пенсійну реформу.
7.2. Виступаємо за 8-ми годинний робочий день і 5-ти денну робочу неділю.
7.3. Категорично виступаємо проти підняття пенсійного віку для жінок, а, навпаки, пенсійний вік чоловіків поступово має бути знижений до 58 років.
VIII. Повернення заощаджень громадян України. Україна має документ від 30 жовтня 1991 р., в якому зазначено: Ощадбанк Російської Федерації уклав з Ощадбанком України міжбанківський кредит на 84,3 млрд рублів під сім відсотків річних. Офіційний курс долара США до рубля 30.10.1991 р. був: один долар дорівнював 56 копійок.
Якщо Російська Федерація відмовляється повернути борг, тоді Україна подає позов до міжнародного Гаазького суду, ми твердо переконані в позитивному рішенні Міжнародного Суду на користь України.
IX. Ліквідація безробіття. Введення ВДН дозволить самопрацевлаштуватися в малому і середньому бізнесі мільйонам громадян.
9.1. Вимагаємо створення робочих місць за рахунок широкомасштабних державних проектів: будівництва та облаштування Східного, Північного та Південного кордонів України для закриття міжнародних каналів нелегальної еміграції, контрабанди та наркобізнесу; будівництво протипаводкових споруд; спорудження торговельного порту в Криму; організація та розвиток різноманітних проектів типу "Силіконових долин" у різних регіонах; створення технопарків; розвиток науки і техніки, машинобудування, альтернативної енергетики тощо; виробництва конкурентоздатної продукції та технологій за рахунок надання кредитів під низькі банківські ставки 0,3 - 1%; стимулювання росту наукового потенціалу та закупівлі передових світових технології й патентів; широкого впровадження схем масового виробництва високоякісних товарів широкого вжитку.
X.  Здоров'я народу. Виступаємо за соціально-страхову медицину, за наближення медичних закладів до житла людей, для чого фінансування має проводитися знизу вгору (для медичних закладів біля житла людей направлятиметься - близько 70%, у райцентрах - близько 20%, в обласних центрах - близько 10% усіх коштів).
10.1.  Реформування медичного обслуговування українського населення проходитиме в два етапи:
а) час накопичення соціально-страхових внесків на персональні рахунку;
б) упровадження соціальної-страхової медицини.
10.2.  На першому етапі все українське населення буде користуватися безплатною медичною допомогою.
10.3.  Вимагаємо розширення профілактичних заходів захворювань та подолання соціальних хвороб: ВІЛ-інфекцію, туберкульоз, наркоманію, алкоголізм, зниження онкологічних та серцево-судинних захворювань.
XI. У галузі освіти вимагаємо щоб:
а) держава забезпечувала безплатне навчання доти, доки життєвий рівень народу не досягне стандартів передових країн Європи;
б) середня освіта була обов'язковою;
в) студенти одержували стипендію, яка дорівнює реальній вартості прожиткового мінімуму.
XII.  Соціальний захист. Виступаємо за:
а) повне соціальне забезпечення старості, на випадок хвороби та каліцтва;
б) поширення мережі лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку;
в) державну опіку над дітьми і молоддю, особливу опіку над безпритульними дітьми та дорослими до часу повної ліквідації цього ганебного явища;
г) всебічний гармонійний розвиток молодого покоління - моральний, розумовий та фізичний;
д) вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.
XIII.  Ціни на газ будуть знижені. Вартість газу для населення має бути знижено до реальної з урахуванням дешевого газу власного видобутку.
Промисловики (металургійна, хімічна...) мають самі закуповувати газ у ГАЗпрому Російської Федерації, розраховуватися за нього та сплачувати Україні за транзит.
XIV.  Боротьба з негативними явищами. В Україні алкоголізм (6 млн. алкоголіків), наркоманія (1 млн.) та СНІД (500 тис інфікованих) стали загрозою існування нашої Держави та вимирання її народу.
14.1. Алкоголь належить до: протоплазматичної отрути, психотропної зброї, одного з найсучасніших і найнебезпечніших видів наркотиків із психічною та фізичною залежністю.
14.2. Тільки висока свідомість народу може бути надійним заслоном проти алкоголізму, вживання наркотиків тощо. Потрібно відновити культурно-просвітницьку, патріотичну роботу серед народу. Залучити до цієї роботи громадськість, усе суспільство: священиків, інтелігенцію (вчителів, лікарів), ЗМІ. Створити ініціативні групи із свідомих українців в кожному селі, на кожній вулиці міста, містечка, селища для боротьби з алкоголізмом та наркоманією.
XV.  Енергетична безпека України. Масштабні спекуляції корупційно-мафіозних структур в Україні проходять навколо енергоносіїв, тому вимагаємо ліквідації всіх корупційно-мафіозних схем.
15.1. Україна володіє величезними енергетичними запасами. Розвідані запаси природного газу, без врахування сланцевого, становлять 40 трлн куб. м, його вистарчить нам на 700 років, а запаси газогідратів Чорного моря забезпечить нас газом понад 1500 років.
15.2. Наявні ресурси нафти в Україні - понад 1 млрд. 100 млн. тонн - це вистарчить на 360 років. Понад 300-400 років нам вистачає вугілля. У нас великі запаси біоенергетики.
15.3. Україна має 98 різновидів корисних копалин (із 120). У нас величезні запаси залізних руд та марганцевих руд, урану, титану, цирконію, гафнію та рідкісноземельних металів.
XVI. Засади державної та військової безпеки України.
Прийнявши позаблоковий статус Україні, необхідно:
а) негайно провести облаштування східного, північного та південного кордонів, щоб зупинити потоки наркотичних речовин, контрабанди, різних злочинних угрупувань, нелегалів;
б) забезпечити інформаційну безпеку українського простору.
16.1. Виходячи з позаблокового статусу України, нам необхідно:
а) мати потужні Збройні Сили України (ЗСУ) - гаранта української незалежності;
б) забезпечувати в повному обсязі першочергове фінансування ЗСУ;
в) виділяти щорічно потрібні кошти на розробку та оснащення ЗСУ новітньою військовою технікою;
г) негайно припинити бездумне, нічим не оправдане скорочення ЗСУ, а навпаки проводити їх збільшення, чого вимагає позаблоковий статус держави (позаблокова Швейцарія з 7,6 млн. населення має 9 бойових бригад (2 танкових, 4 піхотних і 3 альпійські), а Україна за 46 млн. населення моє лише 17 бойових бригад;
д) терміново провести якісне реформування ЗСУ;
є) негайно приступити до створення армії резервістів;
е) забезпечити конституційні права військовослужбовців, ветеранів ЗСУ та інших військових формувань.
16.2.  Оскільки держави-гаранти не виконують свої зобов'язання, взяті при ліквідації ядерної зброї, а деякі з них чинять тиск на Україну, не бажають вивести з України свої військові бази, тому слушними є вимоги Союзу офіцерів України, що ЗСУ мають мати сучасну ядерну зброю. Не можна в сучасному світі вести оборону держави і виступати з "дрючком" проти ядерних ракет. Україна, як позаблокова держава, повинна наполегливо й повсякчасно нагадувати РФ про необхідність виведення ЧФ РФ з української території.
XVII. Зовнішня політика.
Україна як центральноєвропейська держава тісно пов'язана на Заході з європейським, а на Сході - з азіатським регіонами, тому пріоритетними мають бути такі програмні засади:
а) упровадження євроатлантичної моделі розвитку;
б) підвищення рівня життєвих стандарти народу до рівня європейського;
в) партнерами мають бути передусім центральноєвропейські держави - Польща, Угорщина, Словенія, Румунія, а також Німеччина, Франція, Італія на Заході та держави-країни Балтії, Білорусь, Російської Федерації, Грузії, Молдови на Півночі, Сході та Півдні;
г) активної участі України у формуванні трансєвропейських транспортних коридорів;
д) послідовного відстоювання з нашими сусідами принципу мирного співіснування, визнання територіальної цілісності та незмінності кордонів, невтручання у внутрішні справи одне одного, відмова від економічного та інформаційного диктату і запровадження рівноправних економічних відносин, при вирішенні спірних питань дотримання норм міжнародного права...

Автор ідеї Євген Перепічка
грудень 2010 р.
м. Львів

Коментар Богдана Гордасевича: публікую цей цікавий як на мене документ-програму для обговорення, Бо мене найбільше дратує відсутність у теперішніх партіях якоїсь чіткої програми, подібної ось до цієї. Всі говорять гарні загальні фрази без якоїсь конкретики, про що я вже казав перед недавніми виборами. http://blog.i.ua/community/662/558662/
Я не з усім погоджуюсь з задекларованого тут, але погоджуюсь в головному - нам в Україні потрібно глобально міняти всю державну сферу управління! Не можна жити, як зараз, в ринкових умовах при соціалістичному законодавстві та обсолютно деструктивному державному управлінні країною совдепівського взірця. І я однозначно погоджуютсь з необхідністю повної ліквідації податкової системи у її теперішньому вигляді, коли податки не платтять, а їх нагло здирають без жодного контролю за подальшими витратами з боку отих нещасних платників податків. Тому я згоден з тою системою оподаткування, яку запропонував п. Євген Перепічка, який працює доцентом Львівської Політехніки і проштудіював масу праць по економіці різних країн.
Більш грунтовно я викладу свої думки потім, після обговорення цієї програми.

    підтримую в основному
    70%, 16 голосів
    не підтримую
    9%, 2 голоси
    маю свою програмну ідею
    22%, 5 голосів
    Мені байдуже
    0%, 0 голосів

Коментарі
nebosklon
128.12.10, 14:29
Просте питання---ЯК?
Богдан Бо
228.12.10, 14:33Відповідь на 1 від nebosklon
"Просте питання---ЯК?"Як? Так, як все в світі робиться!
Оприлюднюй ідею, пропагуй - і вона матеріалізується, якщо буде того варта.
Amiel
328.12.10, 14:47
Якщо впровадити "безподаткове виробництво", то звідки тоді візьмуться гроші на "безплатне медичне обслуговування та освіту"?
Запропонований ВДН звичайно штука хороша, але тут постає проблема не тільки ухилення від сплати, але й забезпечення 100% надходження коштів в бюджет, щоб вони не осідали в кишенях чиновників.
В цілому програма хороша, але попахує популізмом в стилі Тимошенко.
Все перечислене можна реалізувати, але лише за умоваи, якщо під контролем цієї партії буде не тільки уряд і парламент, але й свого Президента поставлять.
modus vivendi
428.12.10, 15:03
когда это осуществится в реальной жизни тогда и посмотрим..
Офели
528.12.10, 15:05
Почитаю, як час звільниться. Але підтримую заздалегідь, бо довіряю авторові
Hudson Hawk
628.12.10, 15:07
CKB
728.12.10, 15:15Відповідь на 1 від nebosklon
"Просте питання---ЯК?"Утописты.....
Коли ж вони вже почнуть навчатися.
Romantik14
828.12.10, 15:49
Терджиман-666
928.12.10, 15:50
Извините, если не по теме. Я не понимаю лишь одного. Насколько мне известно, вы сами обмолвились, лично ваша работа связана с книгоизданием. Если издательства платять жалкие 2% гонораров авторам, 2% от отпускной стоимости стоимости тиража (причём, это хариковские изд-ва, у них тиражи повыше львоских), то что толку рассуждать о глобальных проблемах?
Это, к примеру, значит, что автор пишет фентези-романы, и за полгода зарабатывает около тысячи гривень.
Саничок
1028.12.10, 18:04


Поетичний змаг

    21.12.10, 13:40
    Пишемо українською
    змагання [X], поезія [X] [Додати]

Жорж Дикий

СКОК – СКОК, АБО «ВЕРШНИК УДАЧІ»

Віртуальне життя – ритуальне життя,
Я у ньому скачу по удачу
Я скачу без коня
Через ніч в світло дня
Я скачу – тільки світла не бачу
Так минають роки
Проминають віки
Я скачу. Я скачу і не плачу
Плаче Доля моя,
Плаче  в дома сім’я –
Найдорожчим  плачу я без плачу
А для чого – хто зна?
Де блукав допізна?
Де скакав без коня по удачу?
Я удачу догнав
Я удачу загнав
І тепер разом з нею я плачу
– Ти, удача моя,
Ми з тобою рідня –
Лиш з тобою в житті я щось значу…
Я удачу догнав
Я удачу загнав
Я удачу впіймав на удачу
І в ту мить – відскакав
І на землю упав
Вершник зник і пропав –
Це відзначу!
Головне, що скакав
Головне – доскакав
А що зник – того я
Не пробачу.
2010 р.

Зиновій Зимний

***
Мороз пече сумніше за вогонь,
Любов пече сильніше від морозу,
Тож не ставай у всім відому позу -
Зігрій кохання подихом долонь

Застиг над містом чаду грубий шар
Душа волає в світу чистоти
Той крик розтане в межах пустоти
Валить з ротів і труб смертельний пар
 
Вгонь пече і гріє, а мороз
Пече вогнем навік завмерлу душу
Замерзле серце битись не примушу
Чуттям кохання у більйони доз

Мороз пече сумніше за вогонь
Любов пече сильніше від морозу
Ти відведи подалі цю загрозу
Тримай любов в теплі своїх долонь.
2010

Панько Пархатий

ПРОБЛЕМИ ДОЛІ В МОЛІ

Скромнішої нема від молі
та доля досипає солі

- Коли лечу я, мов орел,
завжди знаходиться козел,
що коло мене скаче
і аплодує наче,
але все по-дурному,
аж я лечу додому
щоб відпочити в хаті
на байковім халаті
бо де так шаленіти
що вмію я летіти
фанати фанатично
плещуть в долоні клично
а все, що надто – зле
трапляється сумне
за шалом тих овацій
не бачу жодних рацій
поки я плавно лину
то з тріумфу загину
йой! матінко моя!
ну що це за фігня!
прошу вас до спокою
бо не злечу покою
та що це? де це я?
стріча в Раю мене сім’я…
 
2010

Хто дочитав, то прошу проголосувати за того з поетів, хто найбільше вас зацікавив. Будемо щиро вдячні.

    за Жоржа
    20%, 5 голосів
    за Зиновія
    40%, 10 голосів
    за Панька
    16%, 4 голоси
    всі сподобались
    24%, 6 голосів

Коментарі
Andy-Chief
121.12.10, 13:52
master_s
221.12.10, 13:52
Прочитав не відзначивши. Дякую.
Hudson Hawk
321.12.10, 13:54
Офели
421.12.10, 13:56
Я за Зиновія проголосувала бо писав про мій улюблений мороз, але так і не пізнала суті
Romantik14
521.12.10, 13:56
Гарнi всi
serg020777
621.12.10, 14:03
Зиновій Зимний
Богдан Бо
721.12.10, 14:03
Дякую всім, але страждає Жорж, коли всі подобаються...
Ідея - додам таку графу в голосування!
Julia Taneta
821.12.10, 14:27
Голосувала за Жоржа Дикого. Дуже змістовно і мудро! Решта - молодці, але так собі!!!
Бачу, до мене ніхто і не голосував!?
Дякую, друже!
Чудовий "Поетичний змаг"
Медик
921.12.10, 14:32
Дякую, що ознайомили. В кожному вірші свій зміст, кожен автор неповторний. Особливо сподобався Панько Пархатий: безпретензійно, щиро і з гумором... Нагадав його вірш анекдот про міль, яка вихвалялась:" Мамо, я сьогодні здійснила свій перший політ! Був дуже вдалим, бо всі люди в кімнаті мені аплодували, поки я літала, вони плескали мені в долоні..."
uraha
1021.12.10, 17:05
Зеновій Зимний.
http://blog.i.ua/user/1820604/?p=6


Мій націоналізм

    11.12.10, 19:15
    Ми любимо тебе, Україно!
    націоналізм [X], патріотизм [X], україна [X] [Додати]

Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими гудзиками:
«Де ты здесь узялся?»
«З України». —  «Так як же ты
Й говорыть не вмиєш
По-здешему?» —  «Ба ні,— кажу,—
Говорить умію.
               Та не хочу».

Тарас Шевченко  «Сон»

Світ постійно змінюється. Глобалізація економічних стосунків та міграції народів сучасного світу творять нову ситуацію, коли такі явища, як націоналізм чи навіть патріотизм - стають рудиментарними поняттями. Справа навіть не в домінанті космополізму, як світоглядної позиції для майбутнього людства, скільки в тому, що людина стає мобільною, бо такими є вимога часу. Мобільність позначається у психологічній готовності людини в разі необхідності покращити своє життя - міняти фах, місце проживання, мову і навіть громадянство.
Погодьтесь, що зараз мало кого мучать докори сумління від переміни наведенних позицій. Найбільш наглядним свідченням тому є спорт, що колись був головним брендом кожної з країн: видатні спортсмени були окрасою гордості кожної країни і їх населення. А тепер національні збірні команди тренують іноземні фахівці як норма, не кажучі за міграції спортсменів, коли змагаються команди з різних країн, де їх громадяни виступають за команди іншої країни-суперниці. Дивні парадокси, які одночасно формують інакшу психічну домінанту мільйонів вболівальників. Ми дружно вболіваємо за нашу команду в міжнародному чемпіонаті, а в команді нема не просто етнічних українців, а навіть громадян України. Що це тоді? Чисто   номінальне переживання за фантом поняття «наш клуб» чи «наша команда»,
де нема абсолютно тих, кого можна назвати «нашими». І чи не правильніше
називати ці змагання вже не міжнародними, а міждержавними?
Цей затяжний вступ був задля того, щоб однозначно стверджувати: поняття націоналізму та патріотизму стають виключно добровільною якістю кожної
окремої людини. Тобто стають сферою виключно суб*єктивного формування та існування, як он у Тараса Шевченка в словах з епіграфа цього матеріалу. Монолітні психічні стани людей стосовно державного патріотизму, як це особливо практикувалось у тоталітарних державах типу СРСР, чи поєднання державного патріотизму і націоналізму, як це практикувалось у багатьох країнах світу - відійшли у минуле. В сучасних умовах етнічний націоналізм як і державний патріотизм стали з обов*язків «апріорі за фактом народження» на теперішній час постають як зовсім необов*язкові чинники і все вирішує сама людина поокремо на рівні суб*єктивного «хочу - не хочу». Виходячи з цього я прийняв для себе особисто рішення: я хочу бути українським націоналістом і патріотом України - хочу! І при тому мене не дуже цікавить рішення і позиції тої сукупності людей, що живе поряд. Подібно як у вірі - кожен визначається в першу чергу сам, як і сам наповнює зміст, форму і насиченність свого спілкування з Богом.
Моє кредо чітке - ніхто, окрім самої людини, не може визначити, що має бути вкладено в такі поняття, як: любов до метері, любов до жінки, любов до дітей, любов до нації, любов до країни і держави, любов до світу, любов до життя тощо. Вказувати особі що і як це має бути у вигляді усталенних норм - для мене є смішним і неетичним. Я досить довго йшов до розуміння цього, тому що звичка до колективної думки і позиції була домінуючою, особливо для «народженних в СРСР». Як і зворотня екстраполяція самоодержавлення, коли особа стає свідомим і ще більше - підсвідомим представником месіанства колективної волі.
Горезвісний механізм суб*єктивної самодисципліни типу «наказ партії» або
«так треба задля інтересів Родіни», який пробують запровадити в сучасному українському суспільстві деякі політики, є безнадійним шляхом в нікуди. Водночас не можу стверджувати категорично, що індивідуальний націоналізм і патріотизм теж єдино правильний шлях - та ні, це просто один з чисельних стежок цього безкінечного світу.
Річ у тому, що людина формується як людина завдяки існуючим суспільним нормам, що на неї впливають. Ці норми є зовнішні примусові у вигляді законів, та норми внутрішні, які виникають в людині в процесі розвитку та виховання, і є
добровільними моральними нормами. Без цього взаємозв*язку норм суспільних і норм моральних світ давно перестав би існувати, про що вже сказано багато і ще можна багато говорити, але я хочу зосередитись на іншому феномені: є досить парадоксальне явище, коли інетлектуальна людина переживає суспільні вади як особисті, бореться з ними, кажучи: «О, люди, чому ви такі недосконалі?», а позатим цю саму людину мучить питання: «Ну чому я не такий, як всі?» Своєрідний феномен «білої ворони», як ось у мене самого.
Я народився і першу частину життя у 25 років прожив у місті Донецьку - столиці Донбасу, а другу половину життя я живу в столиці Галичини - місті Львові. В сучасній Україні ці регіонинайчастіше протиставляють одене-одному як антитези, але коли справа доходить від абстракцій до конкретики, то виявляється все до смішного однаково. Власне знаючи про це, я у розмовах з людьми, які виказували негативні позиції як западенець - проти східняквів або навпаки, то моїм головним аргументом було і є запитання: «А ви там особисто були? Ні? То поїдьте і хоч з  тиждень поживіть у Донецьку ( у Львові)». Не даремно є приповідка, що краще раз побачити, чим сто раз почути. Нема іншого засобу переконати людину, що на звичному побутовому рівні у Львові нема націоналізму і русофобії, як постійного традиційного агресивного явища, про що сформована стала думка у східних регіонах завдяки ще радянській і теперішній пропаганді українофобів всіх мастей. Навпаки, в Донецьку нема агресивного масового антиукраїнства, як в тому переконані західняки. Все це переважно відбувається на рівні політичних технологій маніпулювання свідомістю людей і не більше того, тому що якби цей
антагонізм існував насправді масово - держава б давно поділилась на шматки. Найяскравіший тому приклад, коли після відомих буремних подій президентом України став Віктор Ющенко - східняки з прикрістю для себе визнали це і  підчинились, як ось тепер підчинились західняки обранню президентом України Віктора Януковича. Зрозуміло, що це не означає абсолюту на майбутнє, але про сучасний стан взаємовідносин говорить досить однозначно: ми всі хочемо жити в мирі і злагоді. Ми всі хочемо жити в нормальних обставинах свобод і порядку нормальної демократичної правової держави. Я переконаний, що цю ідею однозначно підтримують в усіх регіонах України всі її громадяни. І це є головним фундаментом для розбудови нашої держави.
За минулі 20 років Україна відбулась як світова держава, а також відбулось психічне закріплення поняття державності в масі її населення, що є дуже важливим. Залишилась «маленька дрібничка»: активізувати це усвідомлення державності громадянами України у особисту площину кожного поокремо. Потрібно перевести наш український соціум з стану пасивності соціального
жебракування (иждивенчества), до чого його привчила колишня імперська
влада СРСР: держава має кожного забезпечити його часткою соціального  благополуччя, - і перевести у стан соціально-індивідуальної активності, що вже досить розповсюджена серед молоді, коли людина чітко вірить, що її життя залежить в першу чергу від неї самої, отож вона не очікує подачок від суспільства і держави, а вимагає (не просить!) створення їй належних умов для цього. Нова доба вимагає нового духовного змісту життя! Людина стає активним творцем свого життя, активним творцем життя суспільства і держави, а також і в загальному - всього Світу. Так, панове, і не інакше. Щоб стати таким творцем, кожній людині неодмінно стануть потрібні критерії самоідентифікації - цього вимагає сам зміст подібного стилю життя: дерево може бути міцним тільки маючи сильне коріння. Цим корінням для кожної людини є його родина, рід, друзі і знайомі, його етнічна спадщина, духовна, територіальна, державна, тощо.
Тобто кожна людина є унікальною композицією ментального характеру, чим
вона може плідно скористатись, але... не зобов*язана! Тобто висновок у мене один: якщо хочеш бути Людиною - будь нею! А не хочеш - не будь.
В моєму розумінні складовими змісту тези «бути Людиною» є такі чинники,
як любов і повага до батьків, родини, землі, де зріс, етносу, якому належиш, інакше кажучи - націоналізм, до держави, яка є твоєю, поки ти цього хочеш, що є патріотизмом, ну і так далі. Всього не перелічити, як і не є все обов*язковим кожному. Можна бути і таким, яким є продовження рядків Тараса Шевченка в поемі «Сон», винесенних мною до епіграфа, якими я і завершую замість епілогу свій невеличкий роздум з можиливим його подальшим продовженням стосовно індивідуального націоналізму.

— «Экой чудак!
        Я вси входы знаю,
    Я тут служу; коли хочеш,
    В дворец попитаюсь
    Ввесты тебе. Только, знаєш,
    Мы, брат, просвищенны,—
    Не поскупись полтинкою...»
    Цур тобі, мерзенний
    Каламарю... І зробився
    Я знову незримий.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

В якості додатка я подаю свою статтю, написану 21 рік тому в Донецьку і
опубліковану мовою орігіналу в російськомовній газеті "Комсомолець Донбасса"

Екологія наших душ
(Роздуми молодої людини про національну самосвідомість)

Дивно вам чи не дивно буде від такої моєї думки, але іноді шкодуєш за тими ще недавно минулими часами. Чому? А тому, що я належу до покоління, яке не без іронії, але правдиво, називає себе "дітьми застою". Пригадую, як нас вчили писати твори в школі: ось тобі біла фарба, ось чорна і давай вимальовуй білий промінь світла в темному царстві. Все ясно! Чи про той же націоналізм і інтернаціоналізм сказали б написати. Та скільки завгодно: тільки встигай вишукувати і строчити все погане про перше, а все хороше - про друге. Знову повна ясність. Хороші були часи: просто жилось, щасливо. І ми були людьми простими, щасливо-дебільними. Бувало урвеш щось з імпортних шмоток або нап'єшся вдризг - і наче в раю побував. Тепер не те - виявляється це був зовсім не рай. Виявляється, ми не просто придатки до різних машин та коліщатка великої державної машини, а люди. Виявляється, багато з того, що нам говорили і чому ми вірили - неправда. Багато ще чого виявляється... А жити далі як? Чому вірити? Кому вірити? Хто його знає? Хай кожен шукає відповіді сам, а для себе я знайшов таку відповідь, щоб далі добре жити - треба повірити самому собі! Так, повірити самому собі. В житті мені на власному досвіді приходилось пересвідчитись з того, де мені говорили правду, а де - брехали. Однак найцікавішим є те, що коли в мене одразу закрадався сумнів стосовно того чи іншого "дуже правдивого" повідомлення, то практично завжди потім вияснялось, що це - абсолютна брехня! Саме одною з таких тем було для мене і питання націоналізму та інтернаціоналізму.
В школі нас вчили, як я вже зазначав, що націоналізм - це погано, а інтернаціоналізм - це добре. І з того часу посів мене сумнів непорозуміння: як може існувати інтернаціональне без національного? Як людина може любити рівноправно всі інші нації, коли вона не любить власної нації? Виходило ж бо, що любити свою націю не можна, бо це бач прояви націоналізму, а от всі інші - мусиш, бо це вже виявлення інтернаціоналізму. Попробуй зрозуміти подібне безглуздя? Невже можна вчити тому, що любити свою матір сильніше всього на світі є поганим, бо треба рівноправно любити всіх матерів? Але нас саме так вчили! Так вчили! Тому для багатьох буде далеко не риторичним питання: а чиї ж ми діти?
В Оттоманській Туреччині існував такий звичай: з усіх поневолених слов’янських народів турки забирали як данину хлопчиків у віці 6-12 років, з яких в спеціальних закладах виховували професійних воїнів-яничарів. Їх виховували так, щоб хлопчики забули все про своє минуле: про своїх батьків, про рідний дім, рідний край, - абсолютно про все! І тоді ці хлопчики ставали ідеальними воїнами: вони безвідмовно виконували будь-який наказ чи команду. Вони могли вбити навіть рідну мати, бо не знали, що таке є матір, що таке є любов до матері і для чого
все оце потрібно... То хто ж ми? Чиї ми діти?
А може, всі ці балачки зайві? А , може, все так і треба? Ми  ж бо своїх батьків вбивати не будемо, а просто здамо їх в будинок для немічних людей - і нема проблем!
Що ж, кожна людина має право сама обирати свій шлях у житті і сама визначає відповідно свої потреби та цілі. Комусь досить для щастя бездумно виконувати чиїсь накази, урвати більший шматок, ніж у інших, і жирувати, пишаючись з своєї "величі". Всі ми маємо право на щастя, в тому числі і на таке. Але якщо хтось почуває себе нещасливим, то хай задумається над тим, що я зараз далі скажу. В цьому світі все дуже взаємопов’язано, і ми маємо вже багато доказів того, коли насильницьке знищення одної незначної начебто ланки нашої матері-Природи призводить до руйнації цілих її систем. Прикладом тому може бути та страшна
екологічна криза, яка утворилась навколо нас. На жаль, перед нами постає куди ще страшніша криза - криза духовна. Прийшов час подумати про екологію наших душ.
Скільки років та десятиліть нам твердили, що душі нема і тому турбуватися про неї нема чого. Але душа в людини є: саме вона болить і плаче в кожного від горя і нещасть, від ницості і порожнечі нашого існування. Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія - все це наслідки, все це засоби, якими люди дурманять собі голову і відключають душу. Щоб заповнити свою духовну порожнечу, люди кидаються в релігію, в сектантство, в містику і ще бог зна куди. Бо ж болить та неіснуюча душа! Болить! Болить!.. А, може вона болить саме тому, що перетнули ті ланки, які єднали нашу душу з духовним багатством рідного народу, з отим величезним багатовічним національним надбанням, що є сутністю нації і національної самосвідомості. Може всі оті народні пісні, традиції, вірування та звичаї і є джерелами духовного живлення наших душ?
Спогляньте лишень на цю прекрасну гармонію національних духовних цінностей: в дитинстві - колискові пісні та казки; в юнацтві - легенди, героїчні пісні та історичні оповіді; в молодості - чаруючі пісні кохання, веселі молодечі забави; в зрілому віці - балади, думи, побутові пісні; в старості - збереження і передача своєї національної культури новим поколінням. То невже все це, що наш народ плекав віками на протязі тисячоліть, стало тепер зайвим? Невже можна відкинути і забути всю народну національну духовну культуру тільки через те, що від знання і дотримання її норм немає ніякої прямої матеріальної вигоди? Невже все це даремне і непотрібне?
Я вірю, що потрібне.
Я вірю, що кожній людині потрібне духовне багатство свого народу своєї нації для того щоб стати справді ЛЮДИНОЮ. Людиною сповненою чеснот, благородних устремлінь і героїчних справ! Бо тоді ти вже не просто якась там звичайна соціальна молекула - ні! Тоді Ти - представник свого народу серед інших народів світу! Ти - продовжувач історії свого народу і його національної культури! Ти - ланка, що єднає минуле твого народу з майбутнім! Твоє життя - це життя твого народу! Тому треба бути гідним цієї відповідальної і прекрасної місії, і якщо кожен з нас це усвідомить, то я вірю, що і для нього самого, і для його ближніх життя стане цікавішим, змістовнішим і щасливим. Я вірю в це, але знати певно, як і будь що інше в цьому світі - справа неможлива. Тож прошу лише задуматись над тим, чи є в усьому сказаному мною хоч невеличка доля істини?

Богдан Гордасевич
/опубліковано в газеті "Комсомолец Донбасса"
19 грудня 1989р. №241 м. Донецьк/

    Погоджуюсь з автором
    92%, 23 голоси
    Не погоджуюсь з автором
    0%, 0 голосів
    не переймаюсь тим
    8%, 2 голоси

Коментарі
Богдан Бо
111.12.10, 20:06
дякую за гарне побажання, але в першу чергу не бажаю спілкуватись з подібними вам...
Богдан Бо
211.12.10, 20:17
домовились
Терджиман-666
311.12.10, 20:29
"... вірю, що кожній людині потрібне духовне багатство свого народу своєї нації для того щоб стати справді ЛЮДИНОЮ."
Вот я мало и неохотно читал украинцев-- и что же, я теперь-- обезьяна?
И почему тут, на форумах своим украинством козыряют какие-то шалопаи? Кто их одёрнул из украинцев- интеллигентов? Вы? Э, нет. Вам они по душе, шалопаюшки этакие, хулиганчики.
И как мне после этого прикажете относиться к этим великим вашим ценностям?
"В школі нас вчили, як я вже зазначав, що націоналізм - це погано, а інтернаціоналізм - це добре."
В школе правильно учили. Тому подтверждение -- двадцать лет ,минувших со времени публикации статьи.
Богдан Бо
411.12.10, 20:38
я не проти розумних зауважень, але проти порожнього словоблуддя
Богдан Бо
511.12.10, 20:41Відповідь на 3 від Терджиман-666
вдячний за увагу.
аватар гарний
а вибір за вами - це однозначно
Mamay_
611.12.10, 22:46Відповідь на 3 від Терджиман-666
Перепрошую за свої 5 копійок. Московська абезьяна - так краще? Те саме я б Вас запитав про потік того "НЕВЕЖЕСТВА", що йде від московських "інтелігентів", мабуть вони Вам до душі - бальзам?
"Шалунішкі етакіе!" З Вами простіше, бо Ви взагалі ніяких цінностей не маєте)
Mamay_
711.12.10, 22:48
Добре написано - текст цілісний.
ТвойДругЯ
812.12.10, 03:21
Тема не потеряла своей актуальности даже спустя 20 лет, да и не потеряет никогда!
МаксЮрич
912.12.10, 03:45
"поняття націоналізму та патріотизму стають виключно добровільною якістю кожної
окремої людини" - саме так і саме зараз, інші часи - інші принципи.
Неймовірно виважений та адекватний текст. Поважаю.
Східняк
1012.12.10, 03:56
Мої вітання з Донеччини! (+)

Мій націоналізм (продовження) 2

    16.12.10, 09:09
    Ми любимо тебе, Україно!
    бандера [X], націоналізм [X], україна [X] [Додати]

Я вирішив доречним навести цей розділ з виданої до 100-річчя Степана Бандери книги-збірника дискусійних статтей про щю видатну людину за моєю ініціативою та упорядкуванням у львівському видавництві "Тріада плюс" 2010 р. і вона є в книгарнях Львова.

Нагадую, що 1 січня - чергова 102-а річниця народження Степана Бандери, отож  всіх небайдужих прошу відзначити цю дату заходами за власною ініціативою і на власний розсуд
Степан Бандера - Лицар Чину
Богдан Гордасевич
Відповідь Кирилу Александрову на статтю "Бандера: постскриптум "москальского" историка".
"Понять и простить - совершенно разные вещи: понять можно без желания изучаемого объекта, а простить без просьбы о прощении нельзя! Провина есть осознание  своего поступка плохим, а если кто-либо уверен в правильности своих действий и ни о каком прощении не просит - кто, за что и главное: зачем?!- может его простить? Полная несуразица, а каков запев - такова и песня"  Жорж Дикий
 Не кожна провокація є на шкоду. Так, матеріали російського історика Кирила Александрова з Санкт-Петербурга про Степана Бандеру підштовхнула до цікавої дискусії у тому числі з участю і наших "рідних" провокаторів. І тоді я подумав, що як учасник трьох перевидань книги письменниці Галини Гордасевич "Степан Бандера: людина і міф" маю право, а можливо, що і зобов'язаний висловити своє бачення цього проблемного етапу української історії, яким є боротьба Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії.
Почну з того, що сам я походжу з сім'ї репресованої у 1951 р. української письменниці Галини Гордасевич, хоча майже до 30 років нічого про це не знав - мама не розповідала, що була в тюрмі, або про своє тогочасне минуле. Якось не до того було. Єдине, що вона старанно збирала всі радянські видання про "буржуазних националистов", де ті паплюжились так брутально, що навіть нерозумній дитині ставало зрозуміло, що щось тут не так. Тільки раз, пригадую, вона побачила, що я гортаю одну з таких книжок без особливого захоплення нею і запитала, що я думаю про зміст книги, на що я байдуже відмахнувся і сказав, що то якась малоцікава писанина про бандитів, на що мама відповіла тільки короткою реплікою: "То не були бандити, а дуже інтелігентні і культурні люди". Все! Більше на цю тему націоналізму, як і тему репресій, тим більше голодоморів - мама мені ніколи нічого не розповідала. Думаю, що оберігала мене від дурниць десь проговоритись і попасти на крючок КДБ, з яким вона мала досить мороки і без мене.
І тепер теж важливе для подальшого розуміння моїх роздумів по темі: я народився, ріс, вчився і працював до 30 років на Донбасі, в м. Донецьку. Тобто з 1961 я поза офіційної комуністичної трактовки жодної іншої дотичної інформації про Бандеру, ОУН чи УПА та взагалі націоналістичну діяльність в Україні не мав і не знав ніц. Повний вакуум. Практично всю інформацію збирав і своє трактування її я робив сам, почавши фактично з "чистого листа" (табула раса).
Але не з мінуса, тобто злої упередженості, що то були "страшні бандити і садисти" у мене також не було, а це ставало позитивом для нормального розуміння теми.
Нарешті найкращим вчителем методології вивчення була наша "чарівна радянська дійсність", яка примушувала усяку мислячу людину задуматись: якщо пишуть і говорять про наше життя яке вона гарне і красиве, а ми на собі відчуваємо зовсім протилежне, то щось тут не так… Питання для кожного ставало вирішити, хто ж бреше: вуха, що чують одне, чи очі, які бачать зовсім інше.
Хто вибрав очі, той швидко навчився читати комуністичну літературу як то кажуть "поміж рядків". Так я, читаючі ті книжечки про буржуазних націоналістів,  свідомо міняв всі плюси на мінуси, і навпаки. Якщо наші відважні чекісти були такі герої і перебороли стільки небезпек, то видно і вороги у них були не згірш за мужністю і силою волі. Але просто поміняти об'єкти ідеалізації також не дає істини, бо вона насправді знаходиться десь посередині між тим, що кажуть одні й другі. Тому я ніколи не стану ідеалізувати Бандеру чи Шухевича, при всій повазі до цих видатних лідерів, як ніколи не зійду до тупої обструкції всіх працівників КДБ і різних "органів" - вони теж не були виключно падлюками, як колись зображувались націоналісти. Потрібно просто відсіяти полову від зерен правди, реальної правди - правди факту, а не домислу. І, на мою думку, носіями цієї правдивої правди (вибачайте за софізм типу "економіка має бути економною") мають бути в першу чергу науковці, зокрема - історики. Вони знають документи, першоджерела і можуть сказати достовірно, як все було.
Тільки є одна проблема, яку висловлює фраза одного деспота: хто контролює минуле - контролює і майбутнє. Тому існують історики правди факту та історики потрібної правди. До останніх, на мою думку, якраз належить не шанований мною гаспадін Кирил Александров. Бо не можу я поважати історика, який не навів жодного документа чи цитати, точніше навів одну-єдину значну  цитату… з промови Власова при тому, що темою його дослідження був Степан Бандера. Абсурд! Всі висновки гаспадіна історика побудовані на тому, що він так вважає! Такий ось суддя: пофік речові докази, покази свідків, документи, коли він інтуїтивно відчуває хто злодій.
Я не буду аналізувати і спростовувати кожен висновок К.Александрова, а зупинюсь на кількох просто для демонстрації "логіки" їх побудови. Цитувати буду мовою оригіналу, тому що ця "гра слів та ідіом" перекладу не підлягає.
"Бандера вступил на путь революционной борьбы против советской власти, будучи воспитанником Австро-Венгерской империи и верным чадом Греко-Католической Церкви. Он равнодушно относился к исторической судьбе Киева, Киево-Печерской Лавре и Православной Церкви."
Цю фразу я б ще доповнив на мові оригіналу таким чином: "Но особенно позорным для Бандеры было его отношение к дзен-буддизму в Бурятии, к которому он был не просто равнодушен, а вообще о нём ничего  не знал. Какое духовное убожество!"
Дурість? Звичайно. А ставити в один ряд місто, будову і віровчення - це розумне поєднання? Звідки К.Александров висмоктав висновок, що Степан Бандера байдуже відносився до історичної долі Києва - столиці його майбутньої Самостійної України!?  І до чого тут його ставлення до Києво-Печерської Лаври, тим більше що значно ближче коло Кремянця є не менш видатна Почаївська Лавра. І звідки у Бандери байдужість як сина греко-католицького священика, який править службу за візантійським обрядом  до церкви, де служба відбувається також за тотожним візантійським обрядом?
Гаспадін історик навіть не знає банальних речей, що Греко-Католицька церква така сама Православна Церква, як і його в Росії, а слово "католицька" вказує тільки на її підпорядкування до Риму, Вселенського престолу Папи Римського, але за обрядом вона не є католицькою. Звідки тоді теза про байдужість Бандери? Є цитата з його статті чи навіть приватного листа? Спогади сучасників? Нічого цього нема, а просто гаспадіну історику так навіялось…
Підемо далі:"Безусловно, Бандера стал последовательным, принципиальным и непримиримым врагом советской власти. Но одновременно же он совершил радикальную и необратимую ошибку, вольно или невольно (скорее, преднамеренно) отождествляя большевиков с русскими. Такой взгляд выглядел ложным, циничным и оскорбительным для бессчетно уничтоженных ленинцами-сталинцами русских крестьян, казаков, священников, дворян..."
В наш час в Іраці знайдеться дуже багато іракців, які ненавидять американців всіх сукупно, не виясняючи, що у США багато мусульман і таких громадян, які виступають за припинення цієї війни. І як не зрозуміти, що це негативне ставлення іракців до американців є найвищою мірою проявом цинізму і образи до пам'яті мільйонів знищених американських індійців…
Погодьтесь, що такі логічні побудови причин і наслідків на історичну тему звучать просто як відповідь студента-недоучки на іспиті: головне - щось казати схоже на правду, а хто там дуже буде дослухатись, що це просто набір загальних фраз і висновків "на тему" і не більше того.
К. Александров приліпив ярлика Бандері - "Такой взгляд выглядел ложным, циничным и оскорбительным…" без жодних документальних доказів, тому що їх просто не існує, бо насправді Бандера декларував свою боротьбу виключно як антикомуністичну, тобто національність тут ніякого значення не мала. Тому було знищено бандерівцями чимало українців - за комуністичну приналежність. Гаспадін рускій історик цього тупо не хоче розуміти і жодним чином не обмовився про антикомуністичну направленість діяльності Бандери, який якраз добре розумів, що "совєцкая власть" є бутафорною ширмою прикриття для комуністичного "безпредела".  А в своїх статтях він і все керівництво ОУН і УПА чітко декларувало, що вони проти ненависті до конкретних націй у тому числі і росіян, бо головним гаслом їх боротьби є "Воля людині, воля народам".
Так хто робить помилки? - "…вольно или невольно (скорее, преднамеренно)…"
Тут можна поставити крапку, бо для розумного сказано досить.
Але залишаються ще інші Кирилки, яким треба тлумачити детально, тому продовжу новою цитатою.
"Бесспорно, Бандера страстно и искренне желал свержения советской власти, уничтожившей в границах УССР миллионы людей и морально растлевавшей ложью и лицемерием остальных, точно так же, как и в других республиках бывшего Советского Союза. Вопреки рассуждениям некоторых представителей советского агитпропа, Степан Бандера, конечно, не был ни изменником, ни предателем, а непримиримым и последовательным врагом большевиков, имевшим политическую программу и разветвленную, серьезную организацию, опиравшуюся на поддержку, думаю, устойчивого большинства населения Западной Украины"
Можна подякувати, що нарешті пішов прогрес і з Степана Бандери знято тавро зрадника Батьківщини, бо він ніколи не був громадянином СРСР, але раніше його ким тільки не обзивали і таврували не турбуючись про логіку обвинувачень - хто перевірить? Так круто співробітничав з німцями і розвідкою Абвер, що загримів до їх концтабору - отакі вони злісні вороги у СРСР, що навіть до тюрми підуть, аби допекти…
Але оте "думаю" я думаю не є обгрунтованим, тому що треба згадати, що у 1939 році якраз значна більшість Західної України з квітами і синьо-жовтими прапорами зустрічали визволителів з Сходу - війська Червоної Армії, які в спілці з німецьким Вермахтом знищили Польську державу. До 90 відсотків українського населення раділи цій події, у тому числі і значна частина націоналістів, мрія яких була Соборна, тобто - єдина, Самостійна Українська Держава. Образ такої декларувала радянська пропаганда у вже існуючій Українській Радянській Соціалістичній Республіці, що зараз нарешті об'єднала всі українські землі в одній державі.
Тому наголошую особливо для усіх: жодного! Жодного супротиву з боку українських націоналістів у 1939 році Червоній Армії не було! Як не було розгалуженої системи опору з бункерами та криївками. Була тільки віра в добро у одних і сумніви у інших, але не було збройного опору, що постав грізною силою у 1944 році по всій Західній Україні, коли вже дійсно націоналісти мали: "…политическую программу и разветвленную, серьезную организацию, опиравшуюся на поддержку, думаю, устойчивого большинства населения Западной Украины."
Чому так сталось? Тому, що пропаганда - одне, а реальність - інше. Якою була реальність радянської влади і комуністичного панування на Західній Україні всього один з половиною рік найкраще говорить відповідна ненависть місцевого українського населення до всього радянського. І цю ненависть не Бандера з націоналістами навіяв народу - ось що важливо. Тобто весь терор проти комуністів і радянської влади 1944-1954 років зростила або точніше - спровокувала сама радянська влада.
Наступна цитата така: "Но вместе с тем руководитель ОУН-Б видел грядущее соборное Украинское государство в строгом соответствии с представлениями, десятилетиями формировавшимися о нем исключительно у небольшой группы украинофильствующей интеллигенции в "украинском Пьемонте" Австро-Венгерской империи. А не в соответствии с представлениями об Украине, складывавшимися столетиями, например, у населения и интеллигенции на Киевщине и Полтавщине. И если "галицийский" и "малороссийский" образы не совпадали, то в случае политического успеха безжалостного искоренения последнего Бандера добивался бы столь же страстно, как и ненавистной ему сталинщины."
Знову перед нами цікаве маніпулювання і абсолютне не співвідносне протиставлення "десятилетиями формировавшимися" до "складывавшимися столетиями" і ще більш абсурдний висновок про можливу нищівну диктатуру Бандери у гіпотетичному випадку керманича України. Де якісь свідчення тому в промовах, листах, статтях Бандери? Нема. Все це домисли гаспадіна історика, але всі вони чомусь зі знаком мінус, але не плюс. У тому вся проблема, чому українці не люблять москалів: бо як той множить два по два, то для Росії у нього виходить 9, а для України як 0, то ще добре, а то ми все й винні їм постійно.
А якщо говорити по суті питання, то Австро-Угорщина, до якої з певною зневагою ставиться К.Алексеев, була передовою європейською державою! І світогляд своїм підданим вона давала відповідний європейський! Так само і Польща була європейською державою з певною системою норм моралі і законодавства. Не потрібно багато думати, щоб зрозуміти протиставлення європейського мислення на процес державотворення від усталеного у віках азіатського принципу "своя рука - владика", що "столетиями" панував на теренах України від часу захоплення її Золотою Ордою, в часи анексії-"воз'єднання" з Російською імперією, не кажучи про часи в СРСР. Власне у теперішньої України вся проблема у тому, що її політична і економічна еліта отруєна чадом азіатчини, і для них закони тільки ширма, а не норма, як то є у Європі.
Ще  хочу обговорити наступну тезу гаспадіна руского історика:"Парадоксально, но автору кажется, что Бандера и предпочел бы погибнуть в этом противостоянии примерно так, как это и случилось в 1959 году, чем просто умереть в каком-нибудь швейцарском санатории, получая от соратников персональную ветеранскую пенсию. Круг жизни замкнулся и пришел к логическому концу"
Коли проста людина каже, що їй здається, то їй радять перехриститись, щоб пройшло, але коли це каже історик в своєму дослідженні, то тут і святий хрест безсилий. Якби Степан Бандера шукав геройської смерті, то пішов би на Україну і загинува разом з Шухевичем, тоді б він не дотримувася суворої конспірації за кордоном, а організовував мітинги і кричав до всіх, що він Бандера, а не Попель. Тобто не смішіть людей своїми "кажется" гаспадін історик. А оце доживання в швецарському санаторії за кошти націоналістичної організації - це що? У вас є тека з подібними прецендентами? Жодного - я певен. Тоді звідки такі домисли? А то вам "ка-аца"... А мені не  "ка-аца"  і не здається, а я певен, що ви повний неук, якщо робите подібні висновки з порожнечі. Ось тут справді: "Круг жизни замкнулся и пришел к логическому концу. "
Степан Бандера не шукав смерті героя - він шукав перемоги в боротьбі з ворогом. Він від самих початків своєї боротьби ризикував власним життям, отримав двічі офіційні судові вироки на "кару смерті", а вже скільки вбивць різних мастей за ним полювало - не зчислити.  І якщо один з вбивць досяг цілі і підступно закатував Степана Бандеру, то допускати, що цим він виконав потаємне бажання самого Бандери - зверх цинічно і підло.
Але чого сподіватись від гаспадіна руского історика, якщо всі вони цілком спокійно ставляться до того, що спецслужби Союзу розсилали вбивць по цілому світу, щоб вбивати своїх опонентів. Недавнє вбивство в Англії колишнього агента ФСБ - тому свідчення. І для росіян це цілком нормально, бо ж якже - вони вороги і їх треба знищувати всіма можливими засобами. Так має бути і це нормально! Нормально!? Ненормальність нормальна для ненормальних!
Можливо, що я висловлююсь занадто грубо, але мене шокує і вибиває з можливості нормальної дискусії просто дика логічна побудова роздумів К.Алексеева. Він собі ляпає щось "от фонаря" про швейцарський санаторій, а я повинен логічно і доказова спростовувати цей ідіотизм. Це можливо тільки при умові, що сам зійдеш до тотожного рівня ідіота, чого я не збираюсь робити. Як спокійно сприймати аналогічну логіку шовініста Власова, який прямим текстом викрив все, що насправді думали і думають в Росії про інші народи. 
Прошу з особливою зосередженністю звернути увагу на ту величезну цитату з промови Власова і якщо б К.Алексеев наводив такі цитати з розмов у вузькому колі однодумців самого Степана Бандери, то я б йому щиро був вдячний, але цього нема. Єдине, за що хочу подякувати К.Алексееву, так це хоч за якусь малу еволюцію поглядів у позитивний бік, але все це робиться в стилі, висловленному у промові Власова:
"Я глубоко верю в следующее: народы [после свержения советской власти] получат свою национальную независимость, оскорбленное, униженное национальное их чувство будет удовлетворено, национальные страсти утихомирятся. Начнет диктовать свою волю закон истории, географии и экономики. Пусть в процессе расширения своих границ Россия допустила много ошибок, несправедливостей, жестокостей, даже преступлений. Пусть путь русской экспансии был обильно полит кровью покоренных народов. Но после этого прошли века совместной жизни народов под одной крышей. Установилась же за это время между ними какая-то связь - культурная, экономическая и даже родственная?
Я верю в притягательную силу этой связи, я верю в силу русского языка, служащего "мостом", соединяющим все народы "евразийского" простора, в силу русской культуры. Поэтому со спокойной совестью иду на честное признание права народов на самоопределение, вплоть до отделения, ибо глубоко верю, что в будущем народы России найдут общий язык, общую платформу для совместного братского сожительства на началах права и справедливости, взаимного уважения, добровольного сговора, а не путем принуждения,  насилия и нового покорения.  В новой России жизнь  должна строиться на  безусловном признании силы права, а не праве силы. Нехорошо поступают те сепаратисты, которые не только защищают право своего народа на национальное самоопределение, но настойчиво проповедуют чувство ненависти к русскому народу, к России. Точно так же нехорошо поступают те русские, которые с пеной у рта отрицают право народов на самоопределение... Пока нам надо свергнуть большевизм, для чего, прежде всего, нужно объединение всех активных антибольшевистских сил".
Наперед можу вирахувати, що кожен москаль свідомо чи підсвідомо в наведенній цитаті свій акцент поставить на другому абзаці з "Я верю в притягательную силу этой связи, я верю в силу русского языка, служащего "мостом", соединяющим все народы "евразийского" простора, в силу русской культуры" - а якже. "Благодетели наши" - вони нам на кінцях штиків культуру принесли, навчили нас "щи лаптями хлебать", а то дикуни серветками, ложками та виделками користувались…
Так само наперед можу вказати на рядки з промови Власова, від яких у кожного, хто не ототожнює себе з російським етносом, виникає справедливе почуття ненависті: "Пусть в процессе расширения своих границ Россия допустила много ошибок, несправедливостей, жестокостей, даже преступлений. Пусть путь русской экспансии был обильно полит кровью покоренных народов." Ще б! Для них це все всього-навсього "пусть", якась дрібничка, а для нас це тарагедія, національна трагедія, смерть рідних і близьких, мільйони жертв, зруйновані домашні вогнища і покалічені людські долі, принизлива роль прислуги в окупанта - а для них це звичайно тільки "пусть".  Тому що "установилась же за это время между ними какая-то связь - культурная, экономическая и даже родственная?" Точно як пан дивується, що кріпаки його ненавидять, а як можна скасовувати панщину і "різати по-живому",  якщо пан мало не кожну дівку згвалтував і по селу повно бігає його байстрят… Так що пішли ви , гаспада москалі, під три чорти з отакими "родственными связями".  І до такого висновку нас не Бандера, а Шевченко набагато раніше закликає своєю безсмертною поемою "Катерина".
Єдине, вчому я переконався з цього матеріалу гаспадіна руского історика: про Степана Бандеру потрібно говорити ще і ще, тому що це дійсно була людина,  чиє прізвище відповідає реальності - він був і є прапором визвольної боротьби українського народу за свободу і державну незалежність.

оригінал статті Кирила Александрова є тут http://io.ua/s77450

Довідка: Гордасевич Богдан - фаховий літератор і редактор, що видав значну кількість книг, зокрема альманах "Наш Львів" ч.1, а також багато публікувався в українських часописах з матеріалами на різні соціальні теми.
Звань, заслуг і нагород не має і мати не хоче, Бо вважає найвищою і єдиною вартісною для нього нагородою - повагу друзів, просто знайомих і навіть незнайомих йому людей.

    поважаю Богдана
    97%, 35 голосів
    уважаю Кирила
    3%, 1 голос

Коментарі
Amiel
116.12.10, 12:37
А як називаєтся сама книга, думаю і через інтернет її можна замовити.
Aurum_
216.12.10, 12:43
№ 1
го кмопу
316.12.10, 12:47
Ідея яку відстоював, в тому числі і Степан Бендера - перемогли! Україна вільна, незалежна, соборна - а СССР вже не існує.
Слава Україні!
Богдан Ляшко
416.12.10, 12:49
А чтоб еще понятнее было, ЧТО и КАК принесли нам "братья" - см. интересную статью http://www.ej.ru/?a=note&id=10104 "Человек который израсходовал Россию".
serg020777
516.12.10, 12:51
Cупер
zmi_j
616.12.10, 13:04
Дякую +
НРУ
716.12.10, 14:16
Дякую! Українці єднаймося !
скорцені 88
816.12.10, 14:30
дТОЛЯізХорола
916.12.10, 14:32
yurko21
1016.12.10, 15:51
як би то примусити нашого міністра освіти прочитати вашу замітку - його неуцтво аж зашкалює в його "відомих" книгах. Хоча, думаю,- це просто робота за хороші гроші відомого спонсора. Бузина, Табачник, тепер ось цей історик - все це елементи інформаційної війни проти України. А Ви, Богдане, достойний воїн нашої інформаційної УПА. Дякую.



19-та річниця референдума "Україні Бути!"

    01.12.10, 14:56
    Ми любимо тебе, Україно!
    незалежність [X], референдум [X], україна [X] [Додати]

Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"
Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені.
Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За".
Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, на яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.
Результати референдуму по областях

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%)
Адміністративні регіони України?     "Так, підтверджую" %?

Автономна республіка Крим     54.19
Вінницька область     95.43
Волинська область     96.32
Дніпропетровська область     90.36
Донецька область     83.90
Житомирська область     95.06
Закарпатська область     92.59
Запорізька область     90.66
Івано-Франківська область     98.42
Київ     92.87
Київська область     95.52
Кіровоградська область     93.88
Луганська область     83.86
Львівська область     97.46
Миколаївська область     89.45
Одеська область     85.38
Полтавська область     94.93
Рівненська область     95.96
Севастополь     57.07
Сумська область     92.61
Тернопільська область     98.67
Харківська область     75.83
Херсонська область     90.13
Хмельницька область     96.30
Черкаська область     96.03
Чернівецька область     92.78
Чернігівська область     93.74

Україна в цілому             90.32

Не вважаю за потрібне зараз давати якісь свої тлумачення події, а просто хочу навести вірш поетеси Галина Гордасевич із її збірки поезій  "ПРАВО   НА  ПІСНЮ", що, на мою думку, гарно передає всі почуття і враження, які збуджує в душі цей день і спогад про ту незабутню подію.
 
ТОВАРИСТВО

Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Давайте піднімемо чарки,
Щоб вічною дружба була.
Ти нас не лишай ніколи,
Наша незрадна любове!
Ти ж, чорна, недобра думко,
Нам не затьмарюй чола!

Яке товариство зібралось -
Добірне, немов перемите!
Давайте сядемо ближче,
Тісніше плече до плеча!
Пройшли ми круті дороги,
Сплатили нелегке мито.
Не марне ж в очах наших ясних
Навік залягла печаль.

Та зараз про це не будем.
Нам зараз не до печалі.
Ви чуєте: на гітарі
Вже забриніла струна!
Давайте разом заспіваєм!
Ми набто довго мовчали!
Ми маєм право на пісню -
Нехай зазвучить вона!

Це пісня віри й надії,
Любові й гіркої муки,
Це пісня по тих, хто вижив
І хто не вийшов з пітьми.
Візьмімось за руки, братове,
Подаймо сусідам руки!
Жили ми нелегко, та чесно,
Нікого не зрадили ми.

Хай судять нас наші діти,
Хай судять нас наші внуки,
Лиш правнуки зрозуміють,
Як воно справді було.
Ми долю собі вибирали
По совісті - не з принуки,
Ми вірили в те, що правда
Таки переможе зло.

І хоч сивина на скронях,
Та серце летіть готове
Туди, де з-за туч похмурих
Майбутнього сонця встає.
Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Дякую, що зібрались!
Дякую, що ви є!

Український культурологічний Центр
Донецьк, 1996

    Ціную цю подію і цей день
    92%, 23 голоси
    То нічого не вирішувало
    0%, 0 голосів
    народ нічого не вирішує
    8%, 2 голоси

Коментарі
Коринфянин
11.12.10, 15:29
Интересно бы провести подобный референдум сейчас и сравнить результаты) Так сказать - "по итогам" и "сбытию мечт".
Douglass
21.12.10, 15:34
Богдан Бо
31.12.10, 15:43Відповідь на 1 від Коринфянин
"Интересно бы провести подобный референдум сейчас и сравнить результаты) Так сказать - "по итогам" и "сбытию мечт"."ви надто поспішаєте, шановний, бо частотність таких референдумі має бути 1 раз на сторіччя.
Добробут держави набувається кількома поколіннями, тобто держава гарною буде, коли вас не буде! І мене так само, але от про кого з нас спогад лишиться і доробок - то ще питання...
Богдан Бо
41.12.10, 15:49Відповідь на 1 від Коринфянин
Я ж пісню не даремно таку вибрав...
претендент
51.12.10, 21:56
Хіба від того , як нам живеться сьогодні, може мінятися мрія?
Саничок
62.12.10, 07:49
дТОЛЯізХорола
72.12.10, 09:45Відповідь на 1 від Коринфянин
"Интересно бы провести подобный референдум сейчас и сравнить результаты) Так сказать - "по итогам" и "сбытию мечт"."Венігрета з незалежності та дешевої ковбаси не вийде.Не треба звалювати все в одну купу.
Hudson Hawk
82.12.10, 10:36
Nech sa paci
92.12.10, 11:09
Усе-таки тоді, мабуть, у східних областях трохи натягли результат до "прийнятного". Просто щодо Севастополя дуже підозрілі цифри виходять.
Дивно, що цей день учора не сильно згадували у ЗМІ.
Вanderivez
102.12.10, 13:08
Хочь і не скоро, але буде цей день загальнолнаціональним святом -- Днем національної єдності. І будуть наші онуки шанувати здобуту нами незалежність, як шанують свою незалежність інші народи. Просто потрібен час, допоки біологічно вимре совок, який марить минулим та тягне нас у чергове голубе болото. Але все минає. Як би довгог не тривала б зима, якими лютими не були б морози, весна все одно прийде, а знею і велике Відродження. Відродження України - у всій її величі і красі. І байдуже на оте дзявкотіння з московської підворотні. Так буде, бо то є закон даний Богами, а значить людям непідвласний. Слава Україні.


Держава і ми

    29.11.10, 15:33
    Ми любимо тебе, Україно!
    боротьба [X], держава [X], україна [X] [Додати]

Присвячую статтю Богдану Ковальчуку

При нещодавньому вшануванні пам'яті жертв Голодомору 1933 року в Україні було багато сказано про цей голод як штучний і як свідомий геноцид українського народу. Тобто причиною голоду 1932-1033 років були не природні катаклізми, а організовані свідомі зумисні дії конкретних груп людей, які призвели до виникнення голоду і великої кількості жертв посеред мирного населення від примусової голодної смерті.
Варто пригадати такий факт з історії: коли в Нюрнберзі відбувався міжнародний суд над нациськими злочинцями, то багато хто з обвинуваченних заявляв про свою цілковиту невиновність, тому що одні казали, що виконували виключно накази, а їх керівники виправдовувались тим, що особисто вони безпосередньо в злочинах участі не брали. Тобто злочини є, а винуватих нема!
- Я нікого не вбивав! Нікого не катував! Жодної людини!- заявляли керівники нацистів.
- Я виконував тільки накази і вбивав та катував не за власним бажанням, а з примусу - інакше б мене вбили за непослух! То була безвихідна ситуація, тому я не винуватий!- кричали в своє виправдання виконавці злочинів.
Хіба це не правда? Чиста правда. Хто дорікне нашим хлопцям з України за участь у колишній війні в Афганістані і вчинені там вбивтва та інші злочини? Ніхто, бо їх до цього примусила злочинна радянська комуністична влада. Але водночас вони вбивали або приймали в цьому участь, отже хто вони є наші "афганці": герої? злочинці? жертви? - визначити досить непросто. Принаймні нашим усім так званим держслужбовцям, а особливо - служакам силових структур варто добре подумати над тим, хто вони є: творцями добра і справедливості, чи механічними виконавцями наказів навіть злочинного змісту, як це було в часи Голодомору, а саме так було!
Як могло статись, що відбулись такі маштабні злочини проти людства? Де причина? Що обумовлює такий стан речей, коли одні люди винищують інших зовсім незнайомих їм людей просто згідно установкам певних логічних схем. Як полюбляють казати у бойовиках, коли вбивають друзів або знайомих: "Нічого особистого. Просто виконую свій обов'язок, бо робота така - вбивати"
Прошу кожного читача задуматись над цією темою і дати своє визначення основної причини і механізму творення подібних злочинів та зафіксувати результат, а вже потім читати далі мої роздуми і висновки щодо цього.
Що дозволило Сталіну винищити десятки мільйони людей у власній країні?
Що дозволило Гітлеру винищити десятки мільойни людей у багатьох країнах світу?
Що дозволяло і дозволяє навіть зараз нищити тисячі і тисячі безневинних людей окремим персонам?
Моя особиста відповідь проста і однозначна: цей злочинний механізм називається ДЕРЖАВА.
Розумію, що багатьох подібна позиція здивує і що багато хто з нею не погодиться, але в такому разі як я вже зазначав: прошу власним глуздом розібратись і логічно викласти своє бачення проблеми, його причинно-наслідкового механізму.
Мої особисті політично-історичні дослідження причин значної кількості глобальних трагедій та соціальних негараздів і прикрощів великих мас людей у суспільному житті різних країн різних часів призвело до висновку, що причиною цих проблем було і є існування механізму державних інституцій, в першу чергу - централізованого механізму примусу до покори і підчинення. Одною з головних базових функцій держави є насилля над кожною окремою особою суспільства.
Звичайно, що я не збираюсь спростовувати потрібність державного механізму як такого, але я категорично не погоджуюсь з його тектонічною побудовою в якості системи всеохоплюючого насилля під виглядом турботливого патронату і благодійного опікуна. Я дотримуюсь щодо державного устрою чіктої позиції: держава потрібна не для того, щоб створити людям земний рай, а для того, щоб наше існування не перетворилось на пекло. Тобто основною функцією держави є захистна - зовнішня і внутрішня. Не буду розписувати детально, бо розумному і так зрозуміло: щоб зовні країну захистити від агресії і в середині серед мешканців тримати правопорядок та забезпечити соціальний захист немічних. В певних межах узагальнено держава є виразником міжнародних і міждержавних відносин і регулятором правил внутрішніх загальнодержавних економічних відносин. Регулятором! Не диктатором, самодержцем чи довічним президентом у вигляді людини, а сублімацією певних повноважень при постійно змінному факторі участі персоналій у державному функціонуванні. Дещо зарозуміло сказано, але складні речі просто пояснити можна тільки недоумкам, а я не для таких пишу цей матеріал.
Уважні читачі мого блогу певно помітили мою зацікавленність темою Конституції, її формування і функціонування. Конституція для багатьох державаних устроїв є своєрідним каркасом, як скелет для людини, а всі інші державні деталі кріпляться вже до цього конституційного каркасу. Зрозуміло, що каркас конституції має обгрунтовано лягати на історичний фундамент держави і народу, бо як доводить життя, для прикладу, класичний європейський парламентаризм погано функціонує в східних ісламських країнах, де все одно набуває специфічних місцевих особливостей.
Подібна історична специфіка існує і для України, історичний фундамент якої поки що явно не співпадає з возведенним на ньому констутиційним каркасом, через що загальна будова української держави гіпертрофована і неповноцінна. Як вдало зауважив історик Карамзін стосовно російського законодавства часів самодержавстава: "Брутальну жорстокість російських законів компенсує їх повне невиконання". Подібна ситуація склалась і в Україні на теперішній час, де законодавче поле настільки безглуздо сформоване починаючи від Конституції і далі, що фактично його неможливо дотримуватись як належить, а тому держава тримається завдяки безкінечним комбінаціям позаправових зв'язків і приватних домовленностей наших громадян за допомогою одного із рушійних "правових" основ всього в Україні -  всезагальної корупції. В цьому плані ми дещо нагадуєм Великобританію, де нема формального основного закону типу Конституції і законодавства у нашому розумінні, але там набули формалізовану силу законів людські взаємовідносини, які ми називаємо "традиції" і які в разі судового розгляду є підставою для винесення певного судового рішення через порушення усталенних традиційних норм. По-суті в Англії та США кожне судове рішення стає нормою закону для майбутніх судових процесів.
Думаю, що хто живе в Україні постійно, тому важко назвати її "правовою державою" в повному розумінні змісту цього виразу. Ми дуже і дуже далекі від правової держави, звикли так жити і тому спокійно ставимось до будь-яких порушень прав і свобод в усіх сферах нашого суспільного життя. За прикладами делеко ходити не потрібно, хоча варто згадати, як брутально було знищено в Україні ігровий бізнес - одним розчерком владної руки, без попередження і компенсацій. І що? Хтось протестував? Але ж сотні тисяч людей опинились без роботи, бізнесмени понесли значні збитки - і тихо-тихо. Чому? А тому, що структури ігрового бізнесу моментально розчинились в іншому полі діяльності, переформатувались і продовжують жити не витрачаючи сил на правову війну з владою, тому що давно знають: в Україні хто влада - того і закон.
Свіжі приклади: Конституційний суд України не тільки переінакшив на діаметрально протилежне своє недавнє рішення з "неможна" на "можна" утворювати коаліцію більшості у Верховній Раді також з окремих депутатів різних опозиційних фракці - це ще дурниця. Своїм судовим рішенням Конституційний суд України створив факт конституційного перевороту і підмінив законодавчу і виконавчу влади, увівши своїм рішенням в дію Конституцію України взірця 1996 року. І всі мовчки це проковтнули як данність, хоча і малій дитині ясно, що рішення Конституційного суду про неправомірність змін до Конституції України взірця 2004 року дає підтаву тільки для перегляду причин порушення конституційності норм регламенту і їх виправлення, або відмови від тих змін так само конституційним шляхом через обумовлену процедуру. Суд не може приймати виконавчі постанови щодо змін у сфері законодовства - на це має повноваження тільки Верховна Рада України. Це по закону, якби він у нас діяв. А так...
Правовий нігілізм у недавніх виборах до місцевих рад - ще одна яскрава демонстрація нашого всезагального нехтування правом і етикою порядності. Про яку порядність можна говорити, коли нею демонстративно не криючись нехтують депутати Верховної Ради кожним своїм фальшивим голосуванням: депутати-кнопкодави вже обслуговують цілі ряди відсутніх депутатів - і все всіх влаштовує! Бедлам!
Ну а новації Податкового кодексу і ще цілого ряду законів, які прийняті народними депутатами ВРУ, є такими антинародними, що я пропоную позбавити слова "народний" стосовно всіх депутатів ВРУ.
Остаточну крапку в цьому правовому "безпределе" поставило ЦВК, яка відмовилась ропочати згідно діючої відновленої конституції  та оголосити чергові вибори до ВРУ - грубе цинічне порушення, але гарант конституції його впритул не помічає, як і фальшування депутатів процесу подовження собі терміну діяльності на два роки - "Не царське єнто дело"?
Як бачимо: в Україні немає жодної основополагаючої ланки державного устрою, яка б не порушувала Конституції та інших норм права у найбрутальнішій формі. Всі грубо нехтують правом. У тому числі Прокуратура, що так само "нічого не бачить і не чує".  От і дайте мені і собі відповідь: хіба цю "купу малу" можна назвати державою? Однозначно - ні. Тоді навіщо нам цей фантом держави?
Я не даремно розпочав зі згадування про Сталіна і Гітлера - вони обидва почали формувати свої тоталітаріні держави з такого самого правового державного хаосу, що був у Росії після революції і громадянської війни та у економічно і політично знищенній Версальським договором Німеччині. Звичайно, що я сподіваюсь на не тотожність цих аналогій з ХХ століття у ХХІ, але хто зна? Голод - не тітка, змусить до усього.
Не маю можливості чітко окреслити відповідь на питання "Що робити?" аби змінити ситуацію, але однозначно бачу шлях до позбавлення  системи державного фунціонування стимулів до авторитаризму шляхом децентралізації повноважень та функцій державних органів, як і припинення сходження всіх основних фінансових потоків держави у одному місці.
Починати потрібно з грошей: максимально заганяти їх у тіньовий оббіг в загальнодержавних платежах (окрім різноманітних "дарів" - це найкращий чинник руйнації центрального держапарату) і максимально сплачувати на місцевому рівні як бюджети, так і працівникам - тоді вони вас підтримають у час "Ч", а не будуть злорадствувати, як я чув щодо Ходорковським від колишнього батрака "Юкоса".
Також потрібно максимально переводити гроші у валюту, обналічувати вклади або виводити їх на збереження закордон. Процес певним чином неетичний і непатріотичний, але коли державні чинники і чиновники постійно займаються виключно грабунком своїх громадян, то відповідь має бути аналогічною. Не державні пільги і сприяння держчиновнкиків дали можливість підприємцям ці гроші заробити - не держчиновникам їх відбирати і ділити. Мене особисто дико бісить самозакохана впевненність багатьох податківців та митників, що вони наповнюють бюджет держави - повна брехня! Не може наповнювати бюджет той, хто нічого не виробляє і не заробляє, а займається виключно здирництвом, прикриваючись державними повноваженнями чинити насилля над людьми. Всі, хто одержує зарплати чи інші виплати з державного бюджету вже за цим одним фактом є державними паразитами, що живляться з чужої праці. Запам'ятайте це раз і назавжди, перш ніж вихвалятись. Огидно чути, коли чиновник  гонорово заявляє: "Ми збільшили виплати... Ми знайшли кошти на допомогу..." тощо, - то йому треба обов'язково нагадати, що це він робить не з власної кишені! Він є мухою, що сидячі на спині вола, заявляє: "Ми пахали". Чиновники роздають чужі гроші - не свої! Людські! Чиновники є простими посередниками і то дуже зажерливими та підступними, тому їх має бути мінімальна кількість.
Теза структурного опору власній державі потребує осмислення і опрацювання фахівцями бізнесу, економістами та юристами, чого я не спроможний зробити, як чистий літератор, тож прошу бажаючих долучатись до справи. Важливо не так руйнувати державу, як будувати іншу, свою державу! Потрібно вибудувати модель політично-економічного устрою України унітарної за формою і децентралізованою за змістом. Починати варто вже і негайно. Особливо це стосується класу дрібного буржуа, який вже почали притискати. Вірішуйте: чи вам добровільно ставати бідними рабами, як всі, або - борітеся і поборете.
І на завершення хочу пояснити всім в Україні сущим, що нам дістався прикрий ментальний спадок від радянсько-комуністичної держави, в якій нашому народу довелось перебути страшні 70 років: не люди живуть заради держави, а держава існує задля людей! Держава в нормальному своєму функціонуванні надає людям послуги, а люди їх оплачуюють у вигляді податків в межах своїх можливостей і об'ємах користування тими послугами. Багатий платить багато не тому, що він маєтний, а тому, що послуг від держави отримує значно більше за бідного по збереженню тих багацтв - це причина більших витрат державі, а не наявність багатсва як такого. Наявність багатсва не є і не може бути провиною як такою, до чого нас привчила підступна комуністична ідеологія. Рівність в бідності - це тоталітарна рівність рабів! Вільна людина має бути заможною і з того - незалежною. І наша ціль збудувати країну, де є багаті, але нема бідних! І нема держави, як виключно системи насилля над своїми громадянами! Ось мета, варта наших зусиль, щоб бути здійсненою.

 Богдан Гордасевич
28 листопада 2010 р.
Львів-Рясне

    підтримую
    92%, 47 голосів
    не підтримую
    8%, 4 голоси
    перешлю друям і обговоримо
    0%, 0 голосів

Коментарі
kpyk
129.11.10, 16:37
Оце то Труд і викладення думок...
Hudson Hawk
229.11.10, 16:41
есть о чём задуматься
Amiel
329.11.10, 16:51
Vaclava
429.11.10, 16:53
Слава Україні !
zmi_j
529.11.10, 17:07
Супер, Дякую. З Вашого дозволу буду цитувати
+
алесуня
629.11.10, 17:07
Вы правы и Вы молодец
Francisk02
729.11.10, 17:28
KREILIS
829.11.10, 17:44
Підтримую, однозначно. Розумно, виважено викладено. Дякую.
vovikb50
929.11.10, 17:48
"Вільна людина має бути заможною і з того - незалежною."
LeoLine
1029.11.10, 17:48
твій труд - сизифів..
викинь все, що Ти тут понаписував, окрім одного :
будь яка держава - злочинний механізм.. тому, що чинить ЗЛО системно і послідовно..


Голодомор 1932–1933 років в Україні - офіц. документи

    26.11.10, 10:18
    Ми любимо тебе, Україно!
    голодомор [X], пам'ять [X], пошана [X], україна [X] [Додати]

на початок такі зсилки від мене:
http://music.i.ua/player/1820604/8383/
http://blog.i.ua/community/662/578033/
http://blog.i.ua/community/662/356763/
http://blog.i.ua/community/662/349141/

ЗАКОН УКРАЇНИ № 376–V
Про Голодомор 1932–1933 років в Україні

Верховна Рада України постановляє:
вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідків;
шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії Українського народу;
усвідомлюючи моральний обов'язок перед минулими та наступними поколіннями українців і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства;
відзначаючи, що трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні офіційно заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч;
засуджуючи злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності;
співчуваючи іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв внаслідок Голодомору;
високо цінуючи солідарність та підтримку міжнародної спільноти у засудженні Голодомору 1932–1933 років в Україні, що відображено в актах парламентів Австралії, Аргентинської Республіки, Республіки Грузія, Естонської Республіки, Італійської Республіки, Канади, Литовської Республіки, Республіки Польща, Сполучених Штатів Америки, Угорської Республіки, а також у розповсюдженій як офіційний документ 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Спільній заяві з нагоди 70-х роковин Голодомору – Великого голоду 1932–1933 років в Україні, яку підписали Аргентинська Республіка, Азербайджанська Республіка, Народна Республіка Бангладеш, Республіка Білорусь, Республіка Бенін, Республіка Боснія і Герцеговина, Республіка Гватемала, Республіка Грузія, Арабська Республіка Єгипет, Ісламська Республіка Іран, Республіка Казахстан, Канада, Держава Катар, Киргизька Республіка, Держава Кувейт, Республіка Македонія, Монголія, Республіка Науру, Королівство Непал, Об'єднані Арабські Емірати, Ісламська Республіка Пакистан, Республіка Перу, Південно-Африканська Республіка, Республіка Корея, Республіка Молдова, Російська Федерація, Королівство Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Судан, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Демократична Республіка Тимор-Лешті, Республіка Узбекистан, Україна та Ямайка, а також підтримали Австралія, Держава Ізраїль, Республіка Сербія і Чорногорія та 25 держав - членів Європейського Союзу;
виходячи з Рекомендацій парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схвалених Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року №607-IV, та Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схваленого Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року №789-V, в якому Голодомор визнається актом геноциду Українського народу як наслідок зумисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР;
визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як цілеспрямований акт масового знищення людей, приймає цей Закон.

Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.
Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.
Стаття 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:
брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про Голодомор 1932-1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;
вживати заходів щодо увічнення пам'яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932-1933 років в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору;
забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються Голодомору.
Стаття 4. Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в Державному бюджеті України.
Стаття 5. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:
1) визначити статус і функції Українського інституту національної пам'яті та забезпечити його утримання за рахунок коштів державного бюджету як спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
2) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;
3) вирішити в установленому порядку за участю Київської міської державної адміністрації питання щодо спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років в Україні Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Президент України Віктор Ющенко
28 листопада 2006 року
http://www.president.gov.ua/documents/5280.html

Постанова Верховної Ради України №789-IV

Про Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років
Провівши згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року №258-IV «Про 70-ті роковини голодомору в Україні» спеціальне засідання з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років, Верховна Рада України постановляє:
Схвалити Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років (додається).
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 15 травня 2003 року

№789-IV

ЗВЕРНЕННЯ
до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України
щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років

Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України, керуючись ідеалами гуманізму і соціальної справедливості, відстоюючи права людини і громадянина з позицій загальнолюдських цінностей, звертаємося до Українського народу – громадян України усіх національностей у рік трагічної дати у нашій історії – 70-річчя голодомору, організованого сталінським тоталітарним режимом.
Вітчизняна і міжнародна громадськість відзначають 70-ті роковини української національної катастрофи, коли, певно, вперше в історії людства конфіскація продовольства була застосована державою як зброя масового знищення її власного населення з політичною метою. Голодомор 1932-1933 років, що став нелюдським засобом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинної суті тодішньої влади.
Жорстоке вилучення урожаю 1932 року і вивезення його за межі України, конфіскація у кожної селянської родини усіх продуктів харчування, руйнування святинь і храмів, масові репресії української інтелігенції та духовенства – все це спрямовувалося на підрив національного духу українства, викорінення його еліти, ліквідацію економічної незалежності селянства.
Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Поруйновано соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність. Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників. Та спроби навіки замовчати і поховати у плині історичного часу правду про голодомор 1932-1933 років виявилися марними. Про цю Катастрофу України ще з 1933 року знали і писали на Заході. Конгрес США у 1988 році офіційно визнав голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу, тоді ж це зробила Міжнародна комісія юристів.
Щодо громадян України, то для них істина про події 1932-1933 років стала відкриватися напередодні розпаду СРСР. Саме тоді був покладений початок прориву в офіційному замовчуванні цих трагічних фактів історії.
Сьогодні можна з упевненістю твердити, що перші слова правди про голодомор 1932-1933 років відіграли помітну роль у національному відродженні, стали одним з важливих чинників здобуття незалежності України.
Разом з тим ми вважаємо, що в умовах незалежної України страхітливу правду про ті роки має офіційно оприлюднити держава, оскільки голодомор 1932-1933 років був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільших за кількістю жертв у світовій історії факт геноциду.
Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року, чинимо це сьогодні, визнаючи голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу за диявольським задумом сталінського режиму.
Ми вважаємо, що кваліфікація цієї Катастрофи української нації як геноциду має принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, є важливим чинником відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страшного соціального стресу, незаперечним доказом незворотності процесів демократизації суспільства, суворим застереженням спробам встановити в Україні нову диктатуру, нехтувати найголовнішим правом людини – правом на життя.
Розглянувши питання про голодомор як акцію геноциду на спеціальному засіданні Верховної Ради України, ми певною мірою виконали свій громадянський, патріотичний обов'язок перед пам'яттю мільйонів людей, перед підростаючим поколінням.
Разом з тим ми глибоко усвідомлюємо, що лише після надання офіційної – на найвищому державному рівні і від імені усіх гілок влади в Україні належної політико-правової оцінки такій соціальній Катастрофі в історії нашої Вітчизни, якою був голодомор 1932-1933 років, гідного щорічного вшанування його незліченних жертв, доведення факту цього голодомору як геноциду українського народу до світової громадськості – лише після цього ми можемо називатися повноцінною цивілізованою Нацією.
Не забуваймо минулого в ім'я майбутнього!
http://www.president.gov.ua/content/golodomor75_12.html

Постанова Верховної Ради України №258-IV
Про 70-ті роковини голодомору в Україні

Засуджуючи політику геноциду, що проводилася на державному рівні керівниками тоталітарного радянського режиму проти громадян України, національного духу, менталітету та генетичного фонду Українського народу, та з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні, а також привернення уваги вітчизняної й іноземної громадськості до цієї трагічної події та надання державної підтримки громадянам, які пережили голодомор, Верховна Рада України постановляє:
I. Провести спеціальне засідання Верховної Ради України у травні 2003 року за участю Президента України та членів Кабінету Міністрів України з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років.
II. Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності забезпечити підготовку та розробити порядок проведення цього засідання.
III. Рекомендувати Кабінету Міністрів України розробити, затвердити та забезпечити виконання плану заходів щодо відзначення 70-их роковин голодомору 1932-1933 років в Україні. Зокрема, передбачити в цьому плані такі заходи:
1. Створити державний Центр з дослідження причин і наслідків голодів в Україні.
2. Підготувати й видати пам'ятні книги жертв голодомору 1932-1933 років із списками всіх жертв в областях, районах, селах України.
3. Провести конкурс на кращий проект Меморіалу жертвам голодомору в Україні 1932-1933 років для його спорудження у м. Києві.
4. Забезпечити спорудження пам'ятників жертвам голодомору, в тому числі і за кордоном, у співробітництві з українською діаспорою.
IV. Рекомендувати Міністерству фінансів України профінансувати підготовку й проведення всіх заходів, присвячених 70-им роковинам голодомору 1932-1933 років в Україні.
V. Рекомендувати Державному комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України:
1. Забезпечити висвітлення у засобах масової інформації заходів, що проводяться у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору 1932-1933 років в Україні.
2. Організувати цикли тематичних теле- і радіопрограм.
3. Сприяти створенню документального фільму українською, англійською, німецькою та французькою мовами про голодомор в Україні 1932-1933 років з метою його демонстрації за кордоном.
VI. Рекомендувати Міністерству освіти і науки України забезпечити:
1. Проведення наукових досліджень, присвячених пам'яті жертв голодомору в Україні, та публікацію їх результатів.
2. Проведення у вищих, професійних та загальноосвітніх навчальних закладах щорічно, в День пам'яті жертв голодомору (23 листопада), уроків та лекцій, присвячених пам'яті жертв голодомору в Україні.
VII. Рекомендувати Міністерству закордонних справ України:
1. Здійснити міжнародні заходи, спрямовані на визнання голодомору в Україні 1932-1933 років державною політикою геноциду проти Українського народу.
2. Ініціювати визнання міжнародним співтовариством голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду проти Українського народу.
3. Запропонувати Генеральній Асамблеї ООН вшанувати пам'ять жертв голодомору в Україні 1932-1933 років хвилиною мовчання перед початком одного з її засідань.
4. Сприяти створенню міжнародного музею голодомору під егідою ООН.
VIII. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 28 листопада 2002 року


Постанова ЦК Компартії України від 26 січня 1990 р

Про голод 1932-1933 років на Україні та публікацію пов’язаних з ним архівних матеріалів

Вченими Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС проведено роботу по виявленню документальних матеріалів про голод 1932-1933 років. Понад півстоліття ця тема замовчувалася у вітчизняній історіографії, що заважало науковому осмисленню та об'єктивній морально-політичній оцінці цієї народної трагедії.
В основі виникнення продовольчих труднощів, а потім і голоду 1932-1933 років на Україні, як і в деяких інших регіонах СРСР, лежить відступ тодішнього керівництва країни і республіки від ленінських принципів кооперування селянства. Насильницькі методи колективізації, масове «розкуркулювання», низька культура землеробства, слабка технічна база колгоспів та інші причини призвели до зниження валового збору зерна.
Архівні матеріали розкривають що безпосередньою причиною голоду на початку 30-х років у республіці стало примусове, з широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики.
Вже взимку 1931-1932 років в українському селі склалося скрутне становище з продовольством. Навесні в десятках сільських районів розпочався справжній голод. Дальша деградація сільськогосподарського виробництва протягом 1932 року зумовила істотне скорочення обсягу державних заготівель. Але сталінське керівництво посилює тиск на республіканські партійні та державні органи з метою збільшення поставок хліба.
Документально простежується, що керівництво республіки не змогло протистояти диктату, фактично проводило політику, яка коштувала українському народові численних жертв. ЦК КП(б)У та Раднарком УРСР приймають постанови, у яких головна ставка у хлібозаготівлях робиться на адміністративно-репресивні методи. Терміново створюються роз’їзні судові сесії, спеціальні комісії – так звані «четвірки». До справи хлібозаготівель залучаються органи юстиції, прокуратури, державної безпеки.
За «потурання куркульському саботажу» було заарештовано і засуджено тисячі голів, членів правлінь колгоспів, спеціалістів, партійних і радянських працівників. Фабрикуються «справи» на зразок Оріхівської на Дніпропетровщині, коли звинувачені у «злісному саботажі хлібозаготівель» керівники району засуджуються до розстрілу, тривалих строків ув'язнення. В КП(б)У розпочалася чистка деяких районних партійних організацій, посилився пошук «правоопортуністичних елементів», «переродженців» тощо.
Незважаючи на репресивні заходи, навіть зменшені планові завдання республікою не виконуються. В цих умовах керівництво вдається до вилучення насіннєвих, фуражних та продовольчих фондів у залік хлібозаготівель, що стає фатальним для населення республіки. Архівні матеріали подають трагічну картину масової смертності від голоду та епідемій, особливо починаючи з березня 1933 року. Така ж доля спіткала селянство Північного Кавказу, Поволжя, ряду інших регіонів.
Документи відображають і намагання партійних, державних органів надати продовольчу допомогу голодуючим районам. Але вона виявилася запізнілою і недостатньою, щоб відвернути лихо.
Документальні матеріали про голод 1932-1933 років на Україні мають велику політичну і наукову значимість. Їх публікація допоможе правдиво висвітлити одну з найболючіших проблем нашого минулого.

ЦК Компартії України постановляє:
Визнати, що голод 1932-1933 років став справжньою трагедією народу, наслідком злочинного курсу Сталіна та його найближчого оточення (Молотов, Каганович) щодо селянства.
Засудити безпринципну політику тодішнього керівництва республіки (Косіор, Чубар) у проведенні хлібозаготівель. Рішуче відмежуватись від насильницьких, репресивних методів вирішення проблем суспільного розвитку.
Доручити Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС (т. Рудич Ф. М.) разом з Політвидавом України (т. Немазаний Г. Ф.) у 1990 році здійснити видання збірника наукових статей та архівних документів про голод 1932-1933 років на Україні.
Рекомендувати редакціям газет, журналів, телебачення і радіо забезпечувати правдиве, об'єктивне, на основі документальних матеріалів, висвітлення подій, пов'язаних з голодом 1932-1933 років.

http://www.president.gov.ua/content/golodomor75_22.html

    Пам'ятаю, сумую і шаную мучеників мого народу
    95%, 42 голоси
    А навіщо це все? Турбуйтесь про ще живих
    5%, 2 голоси

Коментарі
Hudson Hawk
126.11.10, 12:36
как это ещё не отменено?
бандерівець
226.11.10, 12:37
Прийде час, москалі ще будуть платити по цьому рахунку.
Я не сприймаю лицемірну позицію, що це начебто тодішня влада винна в усьому. Ні, і народ, який привів тих людей до влади, також винен.
Чомусь, за діяння Гітлера, платить та відповідає вся Німеччина, весь німецькій народ. Так само і москалі повинні відповідати, за те що вони накоїли.
Nech sa paci
326.11.10, 12:41Відповідь на 2 від бандерівець
Мабуть, наш народ не дуже активно повстав проти більшовиків у 1918. Вони ж ЗЕМЛЮ пообіцяли роздати...
Але наш народ уже відповів за це, аж занадто...
бандерівець
426.11.10, 12:56Відповідь на 3 від Nech sa paci
"Мабуть, наш народ не дуже активно повстав проти більшовиків у 1918. Вони ж ЗЕМЛЮ пообіцяли роздати...
Але наш народ уже відповів за це, аж занадто..."Не в тому справа. Що сталося, те сталося. Німці в 33 році, взагалі не повставали проти Гітлера, тим не менш, визнали всі свої помилки і вибачилися.
Так, само і москалі повинні зробити. Вони, як і німці в свій час, приймали активну участь в тих злодіяннях, яки влаштовувала комунофашистка влада.
І в мене нема ніякої люті. Якби я жив в ті часи, і бачив все що тоді творилося, от тоді я вже не закликав би до покаянь, а вирішував це питання зі зброєю в руках.
zmi_j
526.11.10, 13:38
Пам'ятаю, сумую, шаную +
Богдан Ляшко
626.11.10, 13:48Відповідь на 2 від бандерівець
"...і народ, який привів тих людей до влади, також винен.... Так само і москалі повинні відповідати, за те що вони накоїли."http://poiskpravdy.com/stalinlenin/ - с них начинался СССР - ЭТОТ НАРОД и привел к власти..
http://totoiono.enkidu.ru/kto-na-samom-dele-pravit-mirom - и ими же и ЗАКОНЧИЛСЯ...
Nech sa paci
726.11.10, 13:49Відповідь на 4 від бандерівець
Тут не все так просто.
Наприклад, можна згадати, що Лєнєна в товарняку прислали в Росію ті ж німці. То хай тепер вибачаються перед росіянами?
Більшовики тоді були не як суто російський національний проект, а як щось таке глобально жахливе, просто з центром у Петербурзі. І росіяни не всі й не одразу визнали цю владу. В Україні так само були з самого початку осередки цієї зарази. Достатньо згадати повстання в Арсеналі.
Хоча певний російсько-імперський запашок був усе ж таки присутній. Інтервенція йшла з Москви, деякі їхні очільники були українофоби...
Тому важко сказати, чи повинні всі росіяни вибачатися. Не знаю...
бандерівець
826.11.10, 14:09Відповідь на 7 від Nech sa paci
"Тут не все так просто.
Наприклад, можна згадати, що Лєнєна в товарняку прислали в Росію ті ж німці. То хай тепер вибачаються перед росіянами?
Більшовики тоді були не як суто російський національний проект, а як щось таке глобально жахливе, просто з центром у Петербурзі.І росіяни не всі й не одразу визнали цю владу. В Україні так само були з самого початку осередки цієї зарази. Достатньо згадати повстання в Арсеналі.
Хоча певний російсько-імперський запашок був усе ж таки присутній. Інтервенція йшла з Москви, деякі їхні очільники були українофоби...
Тому важко сказати, чи повинні всі росіяни вибачатися.Не знаю..."Бачите, самі кажете "не знаю". Сумніви є. А це найгірше. Потрібна ясність, однозначність. Німці все визнали і заплатили. Нацїї легше. Так і москалям треба зробити.
Саничок
926.11.10, 14:26
Хлопці! Чому акцію не підтримуєте! Поставте аватором свічки хоч на завтра! Треба вшанувати память!
бандерівець
1026.11.10, 14:29Відповідь на 6 від Богдан Ляшко
""...і народ, який привів тих людей до влади, також винен.... Так само і москалі повинні відповідати, за те що вони накоїли."http://poiskpravdy.com/stalinlenin/ - с них начинался СССР - ЭТОТ НАРОД и привел к власти..
http://totoiono.enkidu.ru/kto-na-samom-dele-pravit-mirom - и ими же и ЗАКОНЧИЛСЯ... "За другим носилання ще не прочитав, а за першим, гарна стаття
Можна ще додати, якби Денікін не почав воювати проти УНР, тоді б і білі перемогли червоних.
Стосовно евреїв, красномовно про все свідчить 8 протокол - http://blog.i.ua/user/2800596/539499/?p=0#comments


З Днем Сободи!

    22.11.10, 10:28
    Ми любимо тебе, Україно!
    22 листопада [X], свобода [X], україна [X] [Додати]

Вітаю всіх, кому свобода є головною цінністю особистого життя.
Я переконаний, що перемога все одно буде за нами - людьми волі, а не за рабами і злодіями.
БОРІТЕСЯ - ПОБОРЕТЕ!  ВАМ БОГ ПОМАГАЄ!

    Перемога буде за нами
    92%, 23 голоси
    Цей бардак ПР надовго
    8%, 2 голоси

Коментарі
Perovdupu
122.11.10, 10:59
oleg_kv
223.11.10, 00:12
ви продали цю Свободу синьогнійній нечисті, я цього ніколи не забуду
Саничок
323.11.10, 08:04
Діду
423.11.10, 11:14Відповідь на 2 від oleg_kv
"ви продали цю Свободу синьогнійній нечисті, я цього ніколи не забуду" 100% підтримую.
Hudson Hawk
523.11.10, 13:15
За свободу
Богдан Бо
623.11.10, 14:58Відповідь на 2 від oleg_kv
А ви наче ні??????
Чий вибір був помилковим і люди його не підтримали? Ваш, тож і не пендіть зайве.
Тепер всі згадають як було добре за "слабким президентом" Ющенком.
Богдан Бо
723.11.10, 14:59Відповідь на 4 від Діду
підтримуєте продаж?
oleg_kv
823.11.10, 15:05Відповідь на 6 від Богдан Бо
непідтримка людей - ще зовсім не означає помилковість!
... ще би Кучму згадали
Богдан Бо
923.11.10, 15:08Відповідь на 8 від oleg_kv
А чого і не згадати Кучму: скажеш, що не голосував за нього у другому турі, коли він йшов на другий термін і його опонентом був Симоненко? Певен, що голосував
Богдан Бо
1023.11.10, 15:17Відповідь на 8 від oleg_kv
"непідтримка людей - ще зовсім не означає помилковість!"
ага, а програш - то не програш, а криза - то не криза, а рівень життя найнижчий, що не зараз в одну мить настав - теж не помилкове економічне керування, як і не проведена адмінреформа, що дозволила легко монополізувати владу тощо.
Янукович - погано, але Тимошенко ще в сто крат було б гірше - не даремно від неї так всі дають драла колишні "вірноподдані2


Запали свічу пам’яті по жертвам Голодомору

    18.11.10, 09:47
    Ми любимо тебе, Україно!
    голодомор [X], пам'ять [X], україна [X] [Додати]

Українців закликають запалити свічку пам’яті про жертв Голодомору
Громадський оргкомітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 закликає громадян запалити 27 листопада свічки пам’яті про мільйони вбитих голодомором.
Як передає кореспондент УНІАН, про це на прес-конференції повідомив член цього оргкомітету Іван ВАСЮНИК.
“Учасники Громадського оргкомітету закликають усіх людей доброї волі, незалежно від національності, громадянства та віросповідання, усіх, хто поділяє біль та скорботу українського народу, 27 листопада о 16.00 запалити свічку пам’яті за душі тих, хто став жертвою Голодомору”, - йдеться в звернені громадського оргкомітету до співвітчизників.
Представник оргкомітету Євген СВЕРСТЮК підкреслив, що не потрібно політизувати вшанування пам’яті жертв Голодомору. “Запалення свічки пам’яті,
поминання у церквах тих людей, які були поховані без відспівування, - не
потрібно політизувати цього заходу. Ми хочемо збудити в суспільстві дух
пам’яті”, - наголосив він.

За словами І.ВАСЮНИКА, досі немає офіційної позиції влади щодо формату вшанування жертв Голодомору. “Ми очікуємо почути позицію влади про заходи, які будуть або не будуть проводити 27 листопада”, - зауважив він.
І саме через відсутність позиції влади за ініціативи громадськості був створений оргкомітет із вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932-1933.
До складу Громадського оргкомітету дали згоду увійти: академік Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, доктор філософії, письменник Євген СВЕРСТЮК; екс-віце-прем’єри академік Микола ЖУЛИНСЬКИЙ та Іван ВАСЮНИК, генеральний секретар Світового конгресу Українців Стефан РОМАНІВ, ректор Києво-Могилянської академії Сергій КВІТ, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван ВАКАРЧУК, історики Володимир В’ЯТКОВИЧ та Василь МАРОЧКО, культурні діячі Ніна МАТВІЄНКО, Євген СТАНКОВИЧ, правозахисник Євген ЗАХАРОВ та інші.
І.ВАСЮНИК повідомив, що на сьогоднішньому засіданні Громадського оргкомітету було затверджено план всеукраїнських заходів до Дня пам’яті жертв Голодомору – геноциду 1923-33 років в Україні під загальною назвою “Голодомор’32-33 – це геноцид. Пам’ятаємо”,а також звернення до українців.
У зверненні, крім вищезазначеного заклику запалити свічки пам’яті, також міститься заклик до всіх церков та релігійних організацій України провести молитовні заходи та взяти участь в жалобних заходах із вшанування пам’яті жертв Голодомору.
Оргкомітет закликав політичні партії, громадські організації та інші інституції громадянського суспільства на аполітичній основі, за відсутності партійної чи іншої символіки, під національними прапорами із жалобними стрічками в Києві та на місцях приєднатися 27 листопада до акції.
Як повідомляв УНІАН, щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам`яті жертв Голодомору і політичних репресій.

Б.Г.: від себе пропоную запалити свічки в себе дома ввечері і виставити їх у вікні.

    обов*язково візьму участь
    98%, 43 голоси
    обійдеться і без мене
    2%, 1 голос

Коментарі
Мари_НКа
118.11.10, 09:57
Lone wolfs
218.11.10, 15:03
вічна пам'ять!
Nech sa paci
319.11.10, 08:04
Узагалі-то головне -- пом'янути їх у душІ сьогодні, а краще -- не забувати і в інші дні. А свічка на підвіконні -- це скоріше демонстрація чогось комусь. Але сподіваюся, що предки нам пробачать це, адже зараз ситуація складна в певному сенсі.
Тираъ
419.11.10, 09:08
Hudson Hawk
519.11.10, 10:03
всё сделал
дТОЛЯізХорола
619.11.10, 12:39
Діду
719.11.10, 13:11
MrsVanderbilt
819.11.10, 14:48
Акцію підтримую з 2004 року.
morning7
922.11.10, 10:48
Богдан Бо
1022.11.10, 14:44Відповідь на 8 від MrsVanderbilt
Дякую. Я теж від часу визначення дати вшанування жертв Глодоморів ставлю свічу ввечері у вікні.


ОДНО СЛОВО Леся Українка

    09.11.10, 10:10
    Пишемо українською
    9 листопада [X], леся українка [X], поезія [X] [Додати]

з нагоди відзначення 9 листопада Дня української писемності та мови

ОДНО СЛОВО
(Оповідання тубільця з півночі)

Було їх тута три, чужих людей;
тепер нема. Один умер одразу,
як тільки що приїхав,— був слабий,
такий, як дівчина, огнем все дихав,
не їв нічого, тільки сніг і лід,
і з того вмер. Другий «чужий» поїхав
кудись, не знаю, може, що додому,
а може, далі, ми не розібрали,
як він казав. А третій зоставався
ще довго тут. І сам у хаті жив,
не хтів нікого. Я ходив до нього,
мій син ходив, сусіди теж ходили.
Приходили — він нам казав: «Сідайте»
(так і казав по-нашому,— навчився
і сього слова, й інших слів багато).
І ми сідали, він давав нам чаю,
і до вогню пускав, і так давав
що-небудь, що просили, тільки часом
нічого не було, то так сиділи:
він в книжку дивиться, а ми на нього.
І довго так, аж поки нудно стане.
А спати не давав у нього в хаті.
Казав: «Ідіть, я буду спати сам,
я буду сам»,— і так покаже палець
один, що так один він буде в хаті.
І вже тоді, як хто не йде, він візьме
за плечі й виведе за двері геть.
Не бив, а так виводив — він ніколи
не бив нас. Як лихий бував, тоді
кричав, ногами тупав, щось багато
по-свойому балакав, тільки ми
того не розуміли. Часом так
хтозна-чого він сердився — «чужий»,
його не розбереш... Ну, все ж був добрий,
не то що наш тойон. У нас казали,
що, може, він дурний, того і добрий.
Але ж дурний хіба на книжці знає?
Він знав, куди і звідки річка йде,
і хто від чого хворий, хто умре,
хто видужає. Він багато знав,
дурний того не знає. Ми питали,
чи він розумний і чи в нього дома
усі такі. То він сміявся тільки,
нічого не казав,— не вмів сказати,
а може, не хотів. Він потім знав
багато говорити і пісень
навчився наших — дивиться на книжку,
таку, що сам зробив, і так співає,
як ми колись співали, геть до слова.
А пастки ставити і невід затягати
не вмів і не навчився, хоч і хтів.
Морозу він боявся. Рідко-рідко
виходив на мороз. Тоді як сполох
бувало видко, він тоді виходив,
хоч і мороз, любив на те дивитись.
У їхній стороні нема такого.
У їхній стороні й зимою сонце,
і щось таке росте, що в нас нема,
і різне єсть таке, що ми не знаєм.
Він нам хотів про все те розказати,
але у нас те все ніяк не зветься —
казав «чужий» — нема в нас слів таких.
Він нам по-свойому казав слова,
як зветься се і те, я знав тоді,
тепер забув — давно було, старий я,—
тоді ще молодий був. І «чужий»
був молодий, а борода велика...
Ще поки був здоровий, не така
була та борода, а як заслаб,
то виросла така, що аж по пояс,
так наче в казці... В нас таких немає.
Він довго був слабий,— казав, від того,
що сторона йому чужа. Хто знає?
Він їв, і пив, і спав, все як здоровий,
казав: «Нічого не болить». А схуд
і перше все лежав, дивився в стіну,
ні з ким не говорив і виганяв,
як хто приходив в хату. Потім раз
прийшов до нас у хату сам. Багато
казав нам і співав своїх пісень,
все про таке, що в нас того немає,
ми слухали, а потім всі поснули.
Прокинулись — він плаче. Ми питаєм:
«Що хто тобі зробив?»— «Ніхто нічого».
Так і пішов, і більше не приходив,
А ми ходили часто до «чужого»,
як він лежав. Він вже не був лихий,
не виганяв нікого, тільки часто
так якось плакав, і сміявся разом,
і все хотів одно якесь там слово
нам розказати так, щоб зрозуміли,
казав, що легше буде, як розкаже.
А ми таки того не розібрали,
то щось таке, що в нас його нема.
Не раз казав, що якби те одно
йому хто дав, то він би був здоровий.
Питали ми, чи то яка ростина,-
чи звір, чи птиця, страва, чи одежа.
Казав, що ні. Раз батько мій сказав:
«Якби тут був твій батько або мати,
брат, чи сестра, чи жінка, певне б, ти
тоді здоровий був,— це ж, певне, їх
немає тут, і може, й звуться так,
як в нас ніхто не зветься?» Він подумав,
а потім головою покивав
і каже: «Ні, ще гірше б я журився,
якби й вони усі були в сій пущі,
якби й вони без того пропадали,
без чого я тут гину...» Батько мій
спитав його: «А в вашій стороні
того багато є?» Він знов подумав,—
такі якісь у нього стали очі,
як в оленя, що на морозі плаче.
«Ні,— каже,— в нас його теж небагато,
ми більше мучимось, коли б здобути,
ніж тішимося з нього, але все ж
нам часом хоч здається, що вже маєм
хоч трошечки, або от-от здобудем,
або хоч забуваєм, що нема.
Але ж ми живемо хоч трохи... ну не знаю,
як се по-вашому... не так, як тут живуть».
На се і я сказав: «Та вже ж, у вас
і їжі, й всього більше».— «Ні, не те,—
сказав «чужий»,— я не про те кажу.
Ну, от коли хто хоче вийти з юрти,
а тут його не пустять, ще й прив'яжуть,
то як по-вашому, де він сидить?»
«Та вже ж у юрті!» — всі ми загукали.
«А як не в юрті, а де-небудь так,
аби се там було, де він не хоче,
то це як зветься?» — Тут ми не вгадали:
один казав «у лісі», другий «в полі»,
усе не до ладу, а я мовчав,
бо що так говорити, як не знаєш?
«Чужий» усе загадував: «Ну добре,
а як то зветься, як хто має пташку
таку, що довго вже сиділа в нього,
і випустить летіти, як сказати,
куди він випустив її?» Знов кажуть
хто «в поле», хто «в тайгу», а хто «на сніг».
«Чужий» розсердився та вже до мене:
«Ну,— каже,— як тебе тойон посадить
в холодну...» — «За що він мене посадить?
Я заплатив усе!» — кажу «чужому»,
та й сам розсердився. Той засміявся.
«Ну,— каже,— не тебе, а так кого,—
то що тому найгірше у холодній,
чи те, що їсти й пити не дають,
чи те, що родичів нема в холодній,
чи те, що йти додому не пускають
і не дають робити, що він хоче?»
«Та як кому, хто що  найбільше  любить»,—
сказав мій батько. Тут «чужий» зрадів
(не знаю вже чого!) і знов питає:
«Отож, коли хто любить, щоб пускали
ходити скрізь, робити все, що хоче,
то як сказати, що він любить? тільки
одним сказати словом? Ну, хто скаже?»
Тут хто сказав «робити», хто — «ходити»,
а хто — «не знаю». Зморщився «чужий».
«Ні,— каже,— все не те, немає слова!
Ну, я вам так, без слова розкажу,
ви тільки добре слухайте».— «Та добре»,—
сказали ми, хоч нам уже обридло,
та жаль було «чужого», бо слабий.
Він став казати: «Бачите, для мене
найкраще те, як можна скрізь ходити
і все робити, от сього й немає».
Ми засміялись: видумав «чужий»!
Він скрізь ходив, куди і ми ходили,
хіба що сам не хтів, коли мороз,
а то ходив на влови, і на рибу,
і раз далеко їздив до «чужих»
і до тойона, та й до нас приходив,
усюди був і все робив, що хтів:
дивився в книжку, сам робив книжки,
і шив, і чай варив, і їв, що хтів,
що тільки мав, не одбирав ніхто.
«Хто ж не дає ходити і робити?—
кажу йому.— Не ми ж?» — «Та ні, не ви!»
«Хіба тойон? Так він коли приїде!
А ти собі тим часом скрізь ходи
і все роби, що хочеш, ми не скажем
тойонові!» — «Тойонів тих багато,
не тільки сей один»,— сказав «чужий».
«Та ті ще далі, ніж оцей, бо зроду
сюди не приїздять, ти їх не бійся,
не знатимуть»,— вмовляли ми «чужого»,
а він махнув рукою: «Що казать вам!
Не знаєте! Куди я тут піду?
І що я тут зроблю у вашій пущі?
А геть від вас поїхати не можу,
нема ж мені тут... ех, немає слова!»
Та як замовк «чужий», то так до ночі
просидів і до нас не озивався.
Не знаю й досі, що йому зробилось,
що він такий лихий в той вечір був!
І нащо там йому здалось те слово?
Нема, ну то й нема! багато слів
було у нього в книжці, ну й казав би
собі, яке хотів, а ми не знаєм,
у нас нема книжок і мало слів.
Еге, не доказав я про «чужого».
Так, знаєте, умер він. Я до нього
усе ходив. Питав я раз його,
чого він умирає: чи з морозу,
чи з кого слабість перейшла на нього
(він часом так про інших говорив,
коли хто умирав). «То ж ти розумний,—
сказав я,— знав про інших,— знай про себе»
А він сказав: «Я знаю, я від того
вмираю, що у вас ніяк не зветься,
хоч єсть його без міри в вашім краю,
а те, від чого міг би я ожити,
не зветься теж ніяк, немає слова,
але й його самого в вас нема...
Якби було хоч слово, може б, я
ще й жив би з вами...» — і «чужий» аж плакав,
як те казав, і я заплакав з ним,
бо жаль було «чужого»,— добрий був.
А теє слово раз мені казав «чужий»
по-свойому, та я його забув,
чуже воно,та й що ним називати?
Не треба нам його.Чужим, бач, треба,—
казав «чужий», що не один вмирає
отак, як він, і ще умре багато...
Уже б ми їм казали теє слово,
як хто з чужих людей отак заслабне,
так що ж, коли його у нас нема.
І що воно й до чого теє слово?
То, певне, чари, то якесь закляття,
коли від того люди умирають...

1903

Коментарі
Медик
19.11.10, 11:11
Hudson Hawk
210.11.10, 08:11
LeoLine
310.11.10, 09:33
в самих в середині у нас нема СВОБОДИ..
хоча її без міри є навколо нас..
і кожен з нас вмиратиме, як той чужий
серед своїх, якщо не знайде СЛОВА
й СВОЇ слова, щоби впустить той дух її
серед своїх тілес і мрій..
у мріях люди не вмирають..
sveto4ka-25
410.11.10, 19:42
nolofinve
512.11.10, 17:56
Неперевершена Леся


Місцеві вибори - 2010 у Львові

    09.11.10, 09:43
    Ми любимо тебе, Україно!
    вибори 2010 [X], львів [X], україна [X] [Додати]

Садовий вдруге сфальсифікував вибори?
05.11.2010 11:53

Результати виборів мера сфальсифікували, підкинувши при підрахунку голосів наперед заготовлені бюлетені «за» Садового.
Автор цієї статті став свідком неофіційної розмови голів кількох міських дільничних виборчих комісій, які під час перекуру поблизу Львівської міської ТВК обговорювали проведені ними махінації під час підрахунку голосів. З розмови стало зрозумілим, що ці махінації були не поодинокими випадками, а чітко спланованим масовим явищем на усіх виборчих дільницях міста.
Для скептиків одразу ж поясню: цю інформацію вдалося почути зовсім випадково в ніч з 1 на 2 листопада, коли протоколи та бюлетені почали звозити у ТВК. Автор цих рядків навіть не планував щось вивідувати чи за кимось шпигувати, оскільки попередні результати голосування на той час уже були більш-менш відомі, не викликали особливих сумнівів, і до того ж головний опонент чинного мера Петро Писарчук офіційно визнав перемогу Садового. Натомість шокуюча інформація про проведені фальсифікації фактично сама знайшла свого слухача.
Поблизу авто із ледве привідкритими затемненими вікнами, у якому після майже двох діб без сну дрімав свідок нижченаведеної сенсаційної розмови, вирішили перекурити керівники кількох ДВК. Саме під час душевної розмови за цигаркою колеги «поділилися» одне з одним особливостями проведення виборів у Львові.
Отож, як стало відомо, результат волевиявлення львів’ян вдалося сфальсифікувати завдяки підкиданню наперед заготовлених бюлетенів «за» Андрія Садового. При цьому фальшиві голоси виборців підкидали не у виборчі урни, за якими безперервно стежили спостерігачі, а безпосередньо на стіл під час підрахунку голосів.
З’ясувалося, що наперед «проголосовані» за Садового бюлетені зберігалися у сейфах. При чому на кожній дільниці Львова була заготована однакова (у відсотковому відношенні) кількість запасних бюлетенів, які згодом врахували при підрахунку голосів. Для того ж, щоб зайві бюлетені не викликали підозри у спостерігачів та інших членів виборчих комісій, під кінець голосування були зроблені відмітки у списках виборців про те, що вони взяли участь у голосуванні.
За аналогічною схемою підкинули голоси і окремим партіям та мажоритарникам.
Керівники дільничних виборчих комісій доволі жваво обговорювали складнощі, які виникали під час фальсифікацій. З їх слів, найважче було непомітно підкласти бюлетені. Відтак цей процес відбувався у той момент, коли увага спостерігачів та незадіяних у фальсифікаціях членів комісій була зосереджена на підрахунку немерських бюлетенів. Для того ж, щоб співучасники махінацій не мали жодних претензій до результатів, докидалися рівномірно розподілені бюлетені і їхнім політичним силам та мажоритарникам. Як результат – усі задоволені, а ті, хто не був задіяний у великій махінації – нічого не помітили.
Щоправда, на окремих дільницях, з керівниками чи членами яких ініціаторам цих фальсифікацій не вдалося «домовитися», такі махінації не пройшли. Саме тому на тлі попередніх результатів мерських виборів, які до сліз чітко відтворюють результати замовних соцопитувань та екзит-полів, яскравими плямами вирізняються незаангажовані результати з поодиноких дільниць. На таких дільницях розрив між двома найрейтинговішими кандидатами становить далеко не 20%, а навпаки – з незначним відривом перемагає головний опонент Садового.
Проте загальна картина мерських виборів досить чітко показує одну підозрілу з точки зору і соціології, і політології, і зрештою здорового глузду тенденцію – результати голосування у всіх без винятку районах Львова як за помахом чарівної палички зберігають сталий у відсотковому відношенні розрив. Натомість неозброєним оком помітно і з точки зору логіки зрозуміло, що кожен район Львова по-своєму унікальний, має свої вирішені одними кандидатами чи невирішені іншими проблеми, і зрозуміло – свої електоральні розбіжності. На жаль, підсумки виборів міського голови Львова цих розбіжностей у поглядах виборців не показали. Чому? Питання з одного боку риторичне, проте з іншого – з впевненістю можна стверджувати, що відповідь на нього знають у штабі нехай фальшивого, але переможця, і, ймовірно, підозрюють в інших штабах.
Цілком можливо, що відповідь на поставлене вище питання знає навіть людина, яка з відповідних причин цього разу не балотувалося у мери Львова – колишній міський голова Василь Куйбіда. Позаяк саме він і після виборів 2006 року, і в переддень цьогорічних виборів кричав з екранів телевізорів про те, як Андрій Садовий свого часу сфальсифікував волевиявлення львів’ян і вкрав віддані за нього голоси. Схоже, ці заяви з тих чи інших причин не дійшли до вух правоохоронних органів міста, за мовчазної згоди або байдужості яких знову відбулися тотальні махінації.
 
Дмитро Ільків
http://vgolos.com.ua/politic/6507.html

Коментар Богдана Гордасевича: цікава думка, яка має право на існування, але якщо це було дійсно - то Садовому тим більше честь і хвала, бо проведена ця операція без жодного інценденту "зради" і витоку інформації безпосередньо від учасників можливої фальсифікації. Тільки ось так "випадково" автор дізнався і без жодних доказів чи статистичного аналізу і прикладів подає данну інформацію голою в стилі інформагенства ОБС (одна бабця сказала).
В цьому питанні я назавжди запам*ятав вислів Віктора Медведчука, коли очолювана ним СДПУ(о)програла вибори  до ВРУ і багато говорилось про фальсифікації: "Якщо фальсифікації проти нас мали місце, то винуваті у цьоми виключно ми самі, що допустили їх, бо не організували належний контроль за процесом виборів" - золоті слова. Для того і щука, щоб карась не дріма! Політичне суперництво одночасно обумовлює взаємокотроль прозорості і чесності процесу виборів. Якщо хтось сфальшував, то це тільки означає недолугість його опонентів. Політика була і буде тотожною до картярської гри, де всі при нагоді хитрують, але як попався на шахрайстві - одтримуй по повній програмі. Садовий не попався, отже нічого і не було. Карти скинуто до купи і кінців не вивести, тому - все забуто і гра починається знову. І пильнуйте, опоненти!

Результати виборів у Львові від міської ТВК: мер Садовий, до міськради проходять дев'ять партій (оновлено)
06.11.2010 09:11
Львівська міська ТВК 6 листопада після опівночі оголосила офіційні результати виборів міського голови Львова та партій до міської ради по багатомандатному окрузі. Перемогу здобули відповідно Андрій Садовий та партія «Свобода», повідомляє Захід.нет.
За Андрія Садового проголосували 121 237 осіб, Петра Писарчука – 65 522,  Юрія Михальчишина -  27819 виборців, Володимира Гірняка – 23205, Степана Кубіва –14815. Проти всіх - 14177 виборців.
За інших кандидатів проголосували так: Андрухів Зіновій – 546 голосів, Вардзаль Олександр –554, Гінка Ярослав – 4554, , , Куспись Світлана–777, Локатир Юрій–331, Луців Олексій–4279, Павлишин Олег–370, Покровський Олександр – 596, Прусенко Олександр – 267, Тарасенко Володимир – 625, Якубовська Марія – 664, Жовнір Зіновій – 510, Обіход Михайло – 282, Подоляк Ігор – 380, Семенюк Анатолій – 572, Шпіцер Василь – 3904.
ВО  "Свобода" на виборах до міськради отримала  80249 голосів, "Фронт змін" – 28604, Партія регіонів – 22 892, "Наша Україна" - 13910, ПОРА - 12061, РХП - 12 982, "Україна Соборна" - 10 515, УДАР - 12 930. НРУ отримав 9722 голоси.
Львівська міська ТВК "запізнилася з оголошенням результатів" через суб’єктивні причини, заявив голова комісії Ігор Сліпецький.
Більш, ніж дві години тривало засідання комісії, на якому розглядалися скарги з проханням здійснити перерахунок голосів чи визнати вибори недійсними. Практично усі вони були відхилені, попри гучні протести кількох членів ТВК, що представляли Партію регіонів.
Після розгляду скарг голова Львівської ТВК Ігор Сліпецький зачитав результати виборів з листка, а пізніше зазначив, що протокол оформлять за кілька годин.
Водночас, член Львівської міської ТВК, представниця Партії регіонів Світлана Александрова наголошувала, що це незаконно, бо результати мають бути оформлені в протокол, підписаний усіма членами ТВК.
Ще від вечора на площі Ринок біля міської ратуші зібралися близько ста осіб, які чекали оголошення результатів виборів, а після їх оприлюднення вигукували гасла "Слава Україні - Героям слава" та "Слава нації - смерть ворогам".
    
Львівська обласна ТВК затвердила результати виборів до облради (ПРОТОКОЛ)
08.11.2010 12:31

Учора, 7 листопада, у Львівській обласній ТВК був підписаний підсумковий протокол виборів до Львівської обласної ради.
За партійними списками ВО «Свобода» на виборах до облради отримала 306 649 голосів (25 депутатів), «Фронт змін» – 141 163 голосів (12), «Наша Україна» – 89 005 (7), Партія регіонів – 77 448 (6), НРУ – 54 488 (5) і «УДАР» Кличка – 36 690 голосів (3).
Комісія також затвердила мажоритарників.

    фальсифікації були і будуть
    29%, 6 голосів
    контролюйте краще
    5%, 1 голос
    яке суспільство - такі і вибори
    67%, 14 голосів

Коментарі
oleg_kv
19.11.10, 13:46
Все було з точністю до навпаки, майже всі члени комісії представляли банду регіонів і підкидались бюлетені за голубу нечисть, за яку ні за яких обставин 20% львів'ян не проголосує. Писанина явно замовна.
В центрі Львова є кілька вулиць, де ще за більшовицької окупації селили москалів-комуністів, які і тепер одностадно голосують за антиукраїнські сили, на даних виборів за ПР і Писарчука. Тому логічно, що на таких дільницях голуба нечисть могла набрати більше, чим по місту.
Perovdupu
29.11.10, 15:20Відповідь на 1 від oleg_kv
Є така справа.
Це такі собі "бомбочки" сповільненої дії, закладені ще тоді, коли за "вислугой лєт" йшли на пенсію та осідали у теплих містах України.
Саничок
310.11.10, 07:42
Hudson Hawk
410.11.10, 08:31
претендент
510.11.10, 09:31
Демократія - це коли голос розумної і мудрої людини прирівняний до голосу тупої і обмеженої.
Богдан Бо
610.11.10, 10:01Відповідь на 5 від претендент
Я з вами згідний, бо не можу переносити той факт, що владу обирають по-суті пенсіонери, які є вже неактивними членами суспільства, а скорше паразитуючим баластом.
Але з іншого боку це гальмо посередньості в демократичному суспільстві не є надто поганим, бо хто знає куди без нього нас би занесло...
Богдан Бо
710.11.10, 10:01Відповідь на 1 від oleg_kv
Звичайно, що Львів голосував за Садового, бо не міг полюбе за регіонала, якщо в інших бюлетнях обирав "Свободу" - і тут є статистичне співпадіння, яке спростовує закид у фальсифікації.
Просто варто звертати увагу і на подібні теми.
oleg_kv
810.11.10, 10:22Відповідь на 7 від Богдан Бо
звичайно, ніяких фальсифікацій не могло бути навіть теоретично, адже всі виборчі комісії контролювались комуно-регіаналами
sveto4ka-25
910.11.10, 19:39
Щось не дуже віриться у підкидання бюлетенів на стіл під час підрахунку!Я була на віборах - там ціла купа спостерегачів присутня й котролює процес - крім того є й представники депутатів й самі кандидати у депутати...безліч людей!Як у всіх їх на очах можна непомінтно підкинути велику кількість голосів за Садового?СУМНІВАЮСЯ ДУЖЕ!


Що трапилось з ідеалами українців ?

    05.11.10, 18:38
    Ми любимо тебе, Україно!
    дискусія [X], україна [X] [Додати]

" Це совєтська влада нав'язувала абсолютних героїв лиходіїв, де ризиковано було ставити під сумнів найдрібнішу деталь біографії, й де незручні факти просто замовчувались". (Галя Койнаш, Перефарбований реалізм ).
http://maidan.org.ua/static/mai/1263933999.html
Якщо проаналізувати сучасну політичну ситуацію в Україні і прирівняти її до часу перед 1991 р., то складається враження, що люди, які були здатні організувати Українську Гельсінську Групу (1977), Культурологічний Клуб (1987), Українську Асоціацію Незалежної Творчої Інтелігенції (1987), студентську Громаду (1988) та принаймі десяток інших громадських груп, які потім активно залучилися до Народного Руху України (1989), зникли зі сцени і не залишили по собі жодних нащадків. На цей час припадає активізація сил не тільки за демократію, але й за висвітлення справжньої української історії, а не історії, яку писали на замовлення імперських кремлівських диктаторів.
З національною історією пов"язане і національне усвідомлення свого буття, своєї гідности, як члена світової спільноти. Імперська політика Москви не дарма забороняла не тільки історичні твори відомого історика М.Грушевського, але й саму згадку його імени. Таким чином "совєтські" українці виростали без історії, без пам"яті, без традицій, без самобутньої культури, а коли щось дозволяли, то хіба фольклор, бо ж його не могли заперечити навіть царські служаки.
Саме до прокинення нацолнальної свідомости можна віднести перепоховання В.Стуса, Ю.Литвина, О.Тихого 1989 р., які загинули в комуністичних концен-траційних таборах. Спрага до волі була настільки сильною, що люди втрачали страх, який панував в Україні від КПУ та її знаряддя КГБ.
Ідеали свободи й справедливости, які лунали з вуст В.Чорновола братів Б. і М. Горинів, С. Хмари, В.Мороза, Л. Лукяненка, С.Набоки, Осадчого та десяток інших, знаходили собі тисячі прихильників, про що й свідчила популярність НРУ. На жаль, ворогам національної незалежности вдалось розбити НРУ на різні партії. Завдяки активізації суспільства, яке підтримувало НРУ, був тріумфуючим результат референдуму за незалежну Україну! Здавалось, що воля припала багатьом до серця, але не була звернена увага на ворогів незалежности. Почалась не просвітянська праця щодо історичного минулого, не відновлювання українського друкованого слова, але боротьба за "керівну роль", а того, хто міг стати керівником нації вбили. Численні українські газети та різного роду "вісники" почали зникати, а на їхньому місці стали появлятися такі "українські" газети, як: ФактьІ, Кіевский телеграфь, Сегодня та десятки інших, мовляв, українською газети "не рентабельні"!
Результати розпаду другоїї "єдности" патріотичних сил ми отримали на виборах першого туру президентських виборів (17 січня), де "єдність" була цілковито "розпорошена". Саме результати виборів свідчать про те, що в Україні люди таки не знають історію. Коли б до всіх громадян України дійшла правда про Голодомо-ри в Україні 1922-23, 1932-33 та 1946 рр., коли б всі довідались скільки української людности було вивезено з України в концентраційні табори СССР, на різноманітні примусові праці, скільки загинуло молоді у безглуздій війні в Афґаністані, то Симоненко б отримав хіба свій голос та голос другої дружини (перша була б, певно, за когось іншого).
Початки усвідомлення українців себе нацією припадають під кінець існування московської імперії і саме на той час припадає зацікавленість у світі Україною.У Західній Европі та Північній Америці проходили різноманітні наукові конференції, на яких аналізували ситуацію в Україні в усіх аспектах. Отаким був і симпозіюм Гласність в Радянській Україні, яке відбулося в Йоркському університеті 28 січня - 1 лютого 1989 р. в м. Торонто в Канаді. В ньому взяли участь вперше на міжнародному симпозіюмі колишні совєтські дисиденти Д.Шумук, Й.Тереля, В.Романюк, П.Рубан. Серед доповідачів знайдемо ще й нині активних науковців та діячів, таких як: М.Жулинський, Ґ.Грабович. Т.Кузьо,П.Рубан, Л.Танюк та інші. 27 доповідей було поділено на Політика та Література і мистецтво.У симпозіюмі взяли участь професори Гарвардського Університету, університетів та інститутів Торонта, Бафало, Ленінграда, Оксфорда, Лондона, Москви, Сасексу, Шефільда, Вісконсин, Нью Йорка, Пенсильванії, Нью Джерсі та Києва. Всі доповіді були вміщені у книзі Романи M. Багрій під назвою ECHOES of GLASNOST in Soviet Ukraine (Captus University Pulications, Toronto 1989). Подібні симпозіюми, конференції відбувалися і в Німеччині, США, Франції та д.і. Вершиною зацікавлености Україною був час Помаранчевої революції. На жаль, так склалося, що у світі більше знали й писали про боротьбу за незалежність України, ніж в самій Україні.
Друковані видання українською, чи то про Україну в самій Україні, звужуються до накладу 500 - 1000 примірників на населення 50 мільйонів. За кордоном видали понад 70 томів Літопису УПА, а в Україні ще й досі тзв. "афґанці" користаються більшим визнанням, ніж борці за волю україни - воїни Української Повстанської Армії. В Україні про Шухевича, чи Бандеру, можна знайти інформацію переважно комуністичну, в якій героїв за незалежність обзивають фашистами, антисемітами, бандитами. Прикладом є заява П.Симоненка 30.05.2007 р. у ВР України, що генерал УПА Р. Шухевич два рази отримував з рук Гітлера Залізний хрест. Син Романа Шухевича оскаржив Симоненка за наклеп, а 14 січня 2010 р. Печерський районний суд м. Києва визнав інформацію "народного" депутата П.Симоненка такою, "що не відповідає правді і принижує честь і гідність" дітей генерала. Рішення суду зобов"язує Симоненка відкликати свою заяву у ВР України, де він її зробив. Оскільки ще не було чути про спростування Симоненком його брехливої інформації, то можна лише жаліти, що син Р.Шухевича не має можливости у ВР України назвати Симоненка прямим нащадком Ґебельса, оскільки методи брехні дуже нагадують цього фашистського ватажка.
Часом навіть інтелігентні люди обурюються, що С.Бандеру визнано Героєм України! Обуруються саме ті, хто ні слова правди не читав про борця за волю, який навітьб у далекому Мюнхені був небезпечним для імперії, бо ж він був символом для українців в боротьбі за незалежність.Він не був аґресором, але оборонцем рідних земель, своєї території, яку й обороняв проти окупантів. Тому не дивно, що спадкоємці тих, що вислали до Мюнхена вбити Бандеру, зараз готують резолюцію до Европейського парламенту. Слідуючи кремлівській логіці - якщо ми дали наказ когось вбити, то його не можна визнавати героєм!
Досі в Україні несказано ясно, що УПА боролася на УКРАЇНСЬКІЙ ЕТНІЧНІЙ ТЕРИТОРІЇ за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ проти РІЗНИХ ОКУПАНТІВ! Недостатнє знання історії свого народу призводить до того, що навіть досвідчені науковці, журналісти, письменники допускаються помилок, шукаючи все винних серед своїх, а не серед окупантів.
До таких жертв, вважаю, належить і пані Г.Койнаш, яка часто пише цікаві статті і порушує наболілі питання, але часом не витримує "тискові" написаного антиукраїнського. У вище згаданій статті Перефарбований реалізм, пані Койнаш готова повірити всьому, що написав польський історик Мотика (Grzegorz Motyka: Ukrai?ska partyzantka 1942-1960 Warsawa, 2006), але не обізнана з відгуком-рецензією на цю книжку проф. Петра Потічного - учасника визвольних змагань. П. Потічний (рецензія опублікована в Українському журналі, Прага 2006, стор. 6) позитивно оцінює працю польського історика, який по науковому підходить до аналізу УПА, але, на жаль, не позбувся впливів деяких польських авторів, які про УПА писали різні пасквілі. Професор Потічний зазначає, що Мотика не витримав об"єктивности, коли говорить про трагічні вбивства поляків і українців - у поляків заменшує, в українців перебільшує.
Пані Койнаш наводить спогади про трагічне минуле 12- річного польського хлопця, який пережив удар від українців сокирою. Я ж знаю родину Ярослава Вайди, коли він 10-річний дивом врятувався, а його маму, 3 річного братика й 5 річну сестричку, 84 річного діда та інших 24-ох односельчан села Терка живцем спалили та розстріляли дальших 5 дідусів, а село зруйнували у липні 1946 р. солдати регулярної Польської армії. Польські історики не розслідують цю справу, незважаючи на те, що до суду подані і прізвища учасників частини цього війська.
Іншим документом про дії Армії Крайової, яку можна прирівняти до УПА, є книжка Петра Потічного (Павлокома 1941-1945: Історія села. Торонто-Львів 2001 р., 604 стор.), в якій ідеться про брутально розстріляних 366 мешканців Павлокоми відділами Армії Крайової 2-3 березня 1945 р.. У Павлокомі на пам"ять жертвам польський і український президенти минулого року відкрили меморіальний пам"ятник. Про інші злочини проти українців вже писав на сторінках Майдану Я.Стех і не тому, щоб домагатися якогось виправдання, покаяння, а задля того, щоб вбивства між цими двома сусідами більше ніколи не повторилися.
Тому нам слід знати добре свою історію і вчитися від німців і французів, як прощати один одному, а не як висувати звинувачення. Правда, слід завжди пам"ятати, що оборона не є тотожною з агресією, а українцям загарбання чужої території аж ніяк не закинеш! Вони обороняли батьківську землю. В Ізраїлі під сучасну пору проводять археологічні роскопки під арабською частиною міста Єрусалим, щоб довести, що це було місто заселене іюдеями у сиву давнину, а українцям імперські політики закидають, що вони боролися за своє визволення, за свою землю на власній території!
Пані Койнаш порушує багато проблем, але підхід до розгляду проблем не переконливий. Україна одинока країна у світі, де антидержавні організації на зразок Русского блоку, Родіна та інші вільно займаються діяльністю на розвалення країни, де безкарно спалюють державні символи, де знущаються з національних героїв, національної історії і мови, а пані Койнаш бачить небезпеку не в цих організаціях, але від організіції Свобода. Найбільша ж небезпека для всього українсьбкого суспільства приховується у потуранні антидержавних організацій, в першу чергу КПУ, яка настільки знахабніла, що хоче поставити іншому найбільшому катові України пам"ятник.
Дуже дивними і не зрозумілими звучать слова пані Койнаш: "те, що Ющенко та українські дипломати повторюють цифру жертв в 10 мільйонів, яка жодної критики не витримує, аніяк не сприяє відновленню правди. А як можна домагатися кримінальної відповідальності за заперечення акту геноциду української нації, коли навіть не всі дослідники вважають, що Голодомор підпадає під Конвенцію?"(Галя Койнаш, Перефарбований реалізм).Гадаю, що тут слід покликати на допомогу експерта-юриста Рафаєля Лемкіна Радянський геноцид в Україні, 1953 р. (Raphael Lemkin, 1900 - 1959), який фахово обґрунтував і науково довів, що Голодомор таки був Ґеноцидом українського народу (дивись також на Майдані: Сергій Грабовський: Голодомор, геноцид, істина: погляд третейського судді ( 22-11-2008 // // URLhttp://maidan.org.ua/static/mai/1227337113.htm: l Чому б не перекласти працю Р.Лемкіна на різні мови і поширити по світі, щоб світ на основі наукового й юридичного аналізу переконався про ґеноцид в Україні.
Під сучасну пору пору згадується 65 річниця звільнення в"язнів концтабору у Аушвіц і Ізраїль нагадує світові про Голокост. Ізраїль дбає про історичну пам"ять не тільки у себе, але й у світі, бо Голокост був великою трагедією його народу. Невже ж українці не здатні повчитися, що не "сусіди" Ізраїля визначили, чи Голокост був, але самі євреї це довели, а саму назву Голокост євреї завдячують Лекмкіну, який був визнаним міжнародним авторитетом! "Науковців" кремлів-ського зразка згадувати лише тоді, коли треба вказати, як не слід "досліджувати".
Євреї встановили число 6 мільйонів загиблих під час Голокосту і за сумніви щодо цього карають законом. А статистика щодо жертв Голодомору вже давно почала встановлюватися неукраїнцями - Дж.Мейсом та Р.Конквестом, недавно підтверджена на основі архівних досліджень СБУ і зараз дивно читати з під пера українки, що "цифра 10 мільйонів критики не витримує", а що 20 мільйонів "критику" витримає!"? Тут доречно нагадати, що у США 22.01.2010 на каналі Fox TV у програмі Revolutionary Holocaust Glenn Beck Program on Holodomor була згадана цифра понад десять мільйонів загиблих від голоду, а загальна кількість жертв комуністичної диктатури оцінено на 70 мільйонів! Ведучий програми Ґлен Бек зазначив, що про Голокост справедливо вже знає цілий світ, український Геноцид голодом тоталітарний комуністичний режим хотів замовчати і заперечити, що йому десятками років вдавалося!
Український суд, який недавно визнав злочинців Голодомору, повинен стати лише початком для повного очищення України від злочинців, які за податкові гроші "трансплянтують" катові України ніс. Якщо ж нема довіри до своїх суддів, то на сьогодні існує европейський суд, який здатний незалежно розглянути злочини проти людства колишніх союзників А.Гітлера. А то часом вийде так, як у справі Дем"янюка, коли тих, хто надавав накази сторожам та солдатам, суд звільнить, а перед суд поставлять сторожів складів, в яких зберігалося збіжжя, мовляв, вони винні в Голодоморі.
Вище згадана стаття Галі Койнаш дуже переймається правдою, бо мовляв досить було комуністичної брехні. Але ж правда є лише одна, а саме та, що українці боролися на своїх етнічних землях, що українці ніколи не зазіхали на чужу територію, на чужу історію, на чужу мову, на чуже добро, а правди ніде діти, ще й досі не мають правди щодо національного складу ВР України!
Брак знань минулого перешкоджає українцям будувати майбутнє! Словаки за коротший час незалежности стали цивілізованою европейською країною, до них можна зарахувати і балтійські та азійські республіки, але головним у цих країнах було знання свого минулого, яке й допомагає їм будувати майбутнє.
Сусіди України самі визначають, хто є героями їхнього минуло і сучасного, а деякі українці хочуть, щоб їхніх героїв вибирали чужинці.
За 18 років був час стати дорослим, а якщо не вистачило часу, то слід записатись на додаткові курси! У світі освіти запроваджена практика здавати іспити на другий і третій раз, а українці на перший раз, так виглядає, не зуміли скласти іспит, щоб стати дорослими.
Може слід пригадати ідеали, за які постраждали десятки мільйонів українців за час імперського поневолення, а в цьому допоміжним стануть знання свого минулого, без якого не побудувати майбутнього. А.Айнштайн (в Україні його пишуть Ейнштейн), казав, що "Доброта, краса та правда були тими ідеалами, які освітлювали мій життєвий шлях і увесь час надавали мені нову сміливість зустрічати життя бадьоро".
Можливо перед виборами президента спогад на ідеали українців 20-річної давности допоможе зробити правильний вибір!

Йосиф Сірка, Торонто

Коментрар Богдана Гордасевича: сказано багато актуального, навіть начебто прогресивного і розумного, проте я не маю бажання вступати у дискусію, бо у мене є одне запитання до автора: якщо ви так любите Україну і переживаєте за неї, то чого ви сидите досі в Торонто за океаном в Канаді, а не перебрались до рідної батьківщини? Чи не тому, що любити на безпечній відстані вигідніше, аніж перебуваючи безпосередньо у вирі подій непростого українського життя?
Скажу відверто: якщо до 24 серпня 1991 р. всіх емігрантів з України я рахував мучениками, яких злочинний комуністичний тоталітарний режим позбавив батьківщини через загрозу арештів і смерті, то після вказаної дати незалежності України я всіх подібних емігрантів-"патріотів", які не повернулись на постійне життя (постійне, а не гостювання!) - я їх всіх вважаю зрадниками батьківщини в повному розумінні цього слова. Якщо цю образу "зрадників батьківщини" українські емігранти незаслужено мали від радянської влади періоду СРСР, то від часу утворення Соборної Самостійної Української Держави всі ці емігранти набули значення зрадників у повному об'ємі цього поняття.  Все. Крапка. І не вчить нас жити, боягузи.
Одразу зазначу, що не вважаю такими зрадниками тих емігрантів, які свідомо виїхали з України просто жити в іншій частині світу назавжди - це нормальне право кожної вільної людини обирати собі краще місце для життя. Я ніколи не дорікну нашим емігрантам-заробітчанам, яких біда погнала по світах. Ні навіть митцям та спортсменам, що виїхали в пошуках більших достатків і слави.
Але я органічно гидую всіма тими українськими лжепатріотами,  що "жити не можуть без неньки-України, бо безмежно її люблять", але виключно на відстані з далекого-далека, перебуваючи у благополуччі життя інших країн світу. Це все одно, що кохати бідну гарну сироту, а жити в шлюбі з гидкою богачкою, бо не хочеться тягару обов'язків та праці спільно з коханою підніматись з біди.
Все. Геть у небуття емігрантське сміття, зрадники і боягузи, радники-порадники - не вам нас судити-обсуджувати і осуджувати! Ми без миршавих розберемось в Україні, хто чого вартий? Це і через вас ми у такому багні злиднів і розвалу, бо ви пробалакали Україну замість розбудовувати її державність спільно з громадою краю! Гірше того: я маю багато доказів, що українська еміграція значною мірою профінансувала теперішнє антиукраїнське кодло комуно-кедебіської номенклатури в Україні, збагативши його своїми " яко пожертвами на розбудову неньки-України", але то потребує окремої праці, а мені шкода витрачати її на доведення речей, яких вже не змінити. Просто я стверджую однозначно одразу висновок: вся існуюча українська націоналістична еміграція після 24  серпня 1991 р.  заслуговує тільки на одне - бути забутою без жодних ноток вдячності в Україні, а навіть навпаки з осадом огиди, як щодо справді зрадників і нікчем. А хіба це не так? Доведіть.

Львів-Рясне  

    правильно: не вам нас вчити
    73%, 8 голосів
    емігранти - совість нації
    27%, 3 голоси
Коментарі
Q2
15.11.10, 19:16
эх, если бы не ворогы, то справжни украиньци всем бы показали как надо )
но всё время что-то мешает этим талантливым танцорам ))
фон Терджиман
25.11.10, 19:35
"Таким чином "совєтські" українці виростали без історії, без пам"яті, без традицій, без самобутньої культури, а коли щось дозволяли, то хіба фольклор, бо ж його не могли заперечити навіть царські служаки..."
А М.Рыльский тоже "фольклор"? И тиражи книг на украинском под 100 тыс. экз.-- тоже "фольклор"?
А куда идут деньги "на пропаганду украинства"? Кто платит за авторские тексты здесь, на блогах? За реплику насчёт "даунецких" и "президент-зек, было, дебил" платят! Вот где "фольклор".
Автор, вы сами разберитесь в сути дела.
фон Терджиман
35.11.10, 19:38
"Друковані видання українською, чи то про Україну в самій Україні, звужуються до накладу 500 - 1000 примірників на населення 50 мільйонів"
А зачем масе агитируемых книги? Им достаточно прописей, "читанки".
Таково НАСТОЯЩЕЕ кредо украинизаторов.
oleg_kv
45.11.10, 20:29Відповідь на 3 від фон Терджиман
а ваше кредо - брехня і печерний нацизм
oleg_kv
55.11.10, 20:30
а ідеали українців занапастили противсіхи
фон Терджиман
65.11.10, 22:40Відповідь на 4 від oleg_kv
Олег, посмотрите на ленту, там налицо плоды ваших стараний: всё по-русски.Я что и говорю: украинизаторы своим конферансом русифицируют Украину.
фон Терджиман
75.11.10, 22:42
Кроме того, непонятно, вот что. Если удалось опубликовать свою версию истории, читать её, изучать (за казённые деньги и за гранты! ) , то зачем уподобляться проклинаемым тобой "комунякам", навязывать её остальным? Это уже лишнее, ложный ход.
NoTaRь
85.11.10, 23:19Відповідь на 6 від фон Терджиман
" Олег, посмотрите на ленту, там налицо плоды ваших стараний: всё по-русски.Я что и говорю: украинизаторы своим конферансом русифицируют Украину."може , старатись не треба?
Саничок
96.11.10, 09:47
oleg_kv
106.11.10, 12:03Відповідь на 6 від фон Терджиман
я вже здається вам казав, що крім голубої собачої брехні ви не здатні більше ні на що
http://blog.i.ua/user/1820604/?p=7


Демократія без "демо"

    04.11.10, 14:59
    Свобода і справедливість
    демократия [X], суспільство [X], україна [X] [Додати]

Мені часто доводиться промовляти іронічну фразу "Я демократ і ніколи не нав*язую своїх поглядів тим, хто їх поділяє"
Чудово розумію, що ми вийшли з сумнозвісного "демократичного централізму", як офіційно називався в СРСР існуючий тоталітаризм, але вже набридло за 20 років бачити, як людина стверджує свої демократичні погляди тим, що зобов*язує оточуючих визнати їх істиність без права на сумнів. І зачасту це є люди, що жертвенно присвятили себе до боротьби з тоталитарною системою. Парадокс, що зачасту переходить в норму.
Всі знаю значення слова демократія, як поєднання двох грецьких слів "демос" - народ і "кратос" - влада. Просто подиву гідно те миттєве перевтілення будь-кого в те "кратос" з повним ігноруванням отого "демос". Хто стає владою - перестає бути народом, тобто перестає ототожнювати себе з народом. Вони вже над народом, майже боги...
З іншого боку теж проходить цікаве перевтілення, бо хто не став при владі - теж не стає народом, а піднімається в іпостасі яко архангел, і криє матом і народ, який обрав і терпить цю огидну владу, і, зрозуміло, обливає лайном саму владу всіх рівнів. І це фактично кожен в Україні, а звідси виходить, що народу як такого у нас і нема. Нема демоса! Всі кратос!
Отож про демократію в Україні говорити безглуздо. Так само і про економічний добробут, бо його творить народ своєю працею, а у нас всі при керівництві зайняті.
І сміх - і гріх, але так воно є. Моя думка тут однозначна: поки народ і влада не усвідомлять, що вони є одне ціле - чогось доброго в Україні чекати марно.
Мені сподобалась відповідь одного чоловіка емігранту-націоналісту, що ганив Україну, бо вона не така, якою мала бути на його думку. Було досить неприємно чути обвинувачення від людини, яка жила в добрах закордону і наїжджала в Україну яко речник істин. І тоді один чоловік сказав наступне: "А знаєте, ми любимо Україну такою, якою вона є і вам радимо того. Іншої України нема."
Розумію, що негараздів у нас повно, одначе, одначе, одначе... В цьому питанні є тільки одне рішення: коли народ стане владою, а влада - народом, тоді постане процвітаюча Україна.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне  

    згідний
    89%, 8 голосів
    не згідний
    0%, 0 голосів
    просто цікаво
    11%, 1 голос

Коментарі
oleg_kv
14.11.10, 15:20
лохократія для противсіхів
CKB
24.11.10, 15:21Відповідь на 1 від oleg_kv
"лохократія для противсіхів"Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?
oleg_kv
34.11.10, 15:23Відповідь на 2 від CKB
""лохократія для противсіхів"Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?"депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство
CKB
44.11.10, 15:24Відповідь на 3 від oleg_kv
"""лохократія для противсіхів"Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?"депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство"Да... а то, как для галичан, слишком умный последнее время
oleg_kv
54.11.10, 15:26Відповідь на 4 від CKB
""""лохократія для противсіхів"Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?"депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство"Да... а то, как для галичан, слишком умный последнее время""такий розумний, аж страшно", як Голохвостов
CKB
64.11.10, 15:27Відповідь на 5 від oleg_kv
"""""лохократія для противсіхів"Какой-то подозрительный этот Богдан Бо. Может расстрелять?"депортувати назад на Донбас, щоб морально не розкладав галицьке суспільство"Да... а то, как для галичан, слишком умный последнее время""такий розумний, аж страшно", як Голохвостов"Голофастов!
Гість: СКОРЦЕНІ 3
74.11.10, 15:44
"Демократія-розкіш для сильних і отрута для слабких",забув хто сказав....
Hudson Hawk
84.11.10, 16:01
интересная мысль
Hudson Hawk
94.11.10, 16:03Відповідь на 6 від CKB
да ладно вам, он свои мысли изложил, точно котяра 999 пишет, только гадить можете
Богдан Бо
104.11.10, 16:04Відповідь на 4 від CKB
Дякую. Думаю що галичан розкласти неможливо.
Це я ртуть: наче і метал, але - рідина.


Вибери мене

    03.11.10, 16:29
    Свобода і справедливість
    демократія [X] [Додати]

На одному міжнародному семінарі з питань демократії з боку української делегації було піднято питання фальсифікацій процесу виборів, на що один з експертів дав гарну відповідь: "Якщо влада свідомо впроваджує масоване фальшування результатів виборів, то навіщо їх взагалі проводити? Власне влада найбільше має дбати про чесні вибори, щоб або підтвердити свою легітимність, або передати владу іншій сповна легітимній політичній силі. Ну а про фальшування все одно всі дізнаються - таємну агентуру ще ніхто не відміняв." Розумна думка, але хто у нас у владі користується розумом - тільки інстинктами.
Там же я почув якісне пояснення виборчих позицій електорату, про що хочу розповісти, тому що мені вже урався терпець пояснювати агресорам типу "голосуй, бо мусиш - Україна понад усе!", - що вибори є справою добровільною для кожного! Добровільною! Це право, а не обов*язок. Принаймні в Україні! І кожен сам визначає, як тим правом скористатись.
Справа у тому, що у виборах все одно по-суті приймають участь всі виборці сукупно, а різниця в тому, що виборці, які не пішли на вибори - фактично передають свої права виборцям, що прийшли і проголосували. Своєрідна мовчазна згода автоматично визнати правдивим процес виборів за будь-якого результату.
Далі ще цікавіше: виборці голосують за різних кандидатів, але переможець тільки один, то що з іншими виборцями? А вони так само автоматично погоджуються на результат, тому що переможець виборів автоматично стає представником всіх виборців округу. Всіх, а не виключно групки підтримки! Це і є сутність демократичних воборів.
Так що виборці голосують всі, але одні - пасивно, інші - активно. Головне, щоб ні у кого не виникало сумнівів у чесності процесу виборів. Це основа соціальної стабільності в суспільстві.
Нарешті славнозвісна графа "проти всіх", щодо якої стільки галасу осудження,- навпаки є дуже важливою і потрібною! Надзвичайно! По-перше, вона вказує існуючим політичним силам, що вони мають змінитись, якщо хочуть залучити ці голоси. Але найголовніше - наявність "проти всіх" стимулює появу нових політичних сил, які можуть розраховувати на цей електорат! Якщо в країні немає вільного електорату, то який сенс творити політичну партію нової формації? Щоб переманювати чужий електорат? Це нечесно в самому зародку, то чи може подібна нова політична генарація бути позитивною у своїх подальших діях, якщо починає з підлості? А наявність "проти всіх" навпаки цей процес стимулює, як цілком природній і чесний. І я дякую всім виборцям "проти всіх", бо ви стимулюєте майбутнє нашої держави, її розвиток і поступ!
Стосовно прав виборців відкликати депутата - то це повна дурість й нісенітниця. Так, депутат є виразником волі виборців, але не потрібно робити з нього клоуна, який має повсякчас подобатись публіці, тільки догоджати й розважати. Депутат є уповноважений довірою на визначений термін, що можна уподібнити до пілота літака: не можна в польоті провести переобрання пілота на когось з пасажирів, бо щось сильно трясе і всі захотіли більшого комфорту. Думайте і обирайте правильно до посадки в літак, шановні. І запам*ятайте: коли вас обманули, то винуваті обидві сторони! Обидві! І шахрай, і ті лохи, що пішли в нього на поводку!
Депутат не роздає благ виборцям, як і не має звітувати перед ними, бо то є безглуздо. Від того, що вам сто раз скажуть мед - в роті не посолодшає. Є чіткий крітерій оцінки діяльності депутата - ваше повсякденне життя: про владу згадують тоді, коли ваше соціальне буття втрачає комфортність і вже вас не влаштовує! З різних причин. І тоді люди беруть владу за душу і трясуть, як ту грушу. Починають той процес в першу чергу з свого обранця.
Процедура позбавлення депутатських повноважень існує, просто не хочу вдаватись в правознавчі тонкощі цього процесу. Важливо інше розуміння: найбільшою покарою для людини у владі є позбавлення її влади. Не даремно всі, хто відчув смак влади - так до неї рвуться знову і знову! А зась, якщо то мурло вже обирали і воно ніц не зробило корисного для людей, але багато корисного виключно для себе. Пішов геть.
Сподіваюсь це роз*яснення трошки зтишить агресію людей, що рахують себе надто прогресивними і уявляють, що "громадянське суспільство" - це коли всі люди в державі безперервно гарують у різних політичних партіях та громадських організаціях. Ні, ні і ні! Більшість людей мають працювати на роботі - і досить.
Якщо хтось має активну соціальну позицію - то прошу і робити самому, а не примушувати до цього інших. До доброї справи люди і самі долучаться без зайвих закликів. І навпаки, якщо люди не долучаються, то проблема не в їх "недорозвинутості" чи там що, а у тому, що вони бачать пустопорожню гнилизну цієї справи. Люди завжди праві, навіть якщо вони і не праві. Це парадокс, але вираз "людина вчиться на чужих помилках, а розумнішає тільки на своїх" стосуєть і суспільства загалом. Помиляючись - ми всі розумнішаєм.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

    Так і є
    89%, 8 голосів
    Не у нас
    11%, 1 голос

Коментарі
YarilovraT
14.11.10, 06:50
Східняк
24.11.10, 07:29
Ви пропустили активну "ПРегіональну силу", яка не допустила інші сили до підрахунку голосів, контролю за виборами та висвітлення у ЗМІ процесу виборів. На Донеччині 100% членів комісій, 100% спостерегачів належали до ПР, а тому протоколи заносились до ТВК неу конвертах, а "розсипом", так само і білютені.
Ніхто нікого не соромився - навколо всі СВОЇ. Відео та фотоз'йомка на дільницях була заборонена, та регіональні бомжуваті "спостерегачі" так і продрімали до самого фіналу, їх завданням було "нічого не побачити".
Саничок
34.11.10, 07:56
kpyk
44.11.10, 08:10
Так. Але для того, щоб люди дійшли до цього рівня розуміння, думаю, пройде ще немало часу(дай боже, щоб взагалі це колись сталося..) ото ж зараз всіх або зганяють на "демократичні" вибори, або ж припрошують за гроші чи гречку або через маніпуляції з різного роду ідеї..
sveto4ka-25
54.11.10, 11:21
Выборы должны быть честными апртиори.Но когда власть пользуется лозунгом главы своей партии "Да пошли вы.."- то так они и относятся ко всем украинцам - им глубоко начихать на какие-то формальности.На какую-то честность когда хочется владеть всем и сразуЭто очень страшно по последствиям - я не хочу жить как зашуганный даунбасовець и боясь власти прятаться в своих квартирках-пещерах.Ведь время показало что на Донбассе партия голубых НИЧЕГО ХОРОШЕГО ДЛЯ ЛЮДЕЙ НЕ СДЕЛАЛА (ТОЛЬКО ДЛЯ СВОИХ ЛЮДЕЙ - ОЛИГАРХОВ!).Поэтому учитывая это и антиукраинское отношение я вообще не понимаю как можно поддерживать бандитов при власти! Выйти из такой ситуации поможет действительно ТОЛЬКО ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО!(голос свой я не дала ни одному из 2 ответов - нечетко сформулированы они! ),Просто высказала позицию
Богдан Бо
64.11.10, 14:48Відповідь на 5 від sveto4ka-25
Дякую за комент і за позицію.
Я трошки переробив і доробив статтю, бо якраз процес дискусії тому сприяє.
Розумієте - влада є нашим відтворенням!
Озирніться довколо себе і ви побачите, як багато з нас творить свій добробут далеко не чесними засобами, бо зачасту це і неможливо.
Саме найстрашніше, що бути чесному в сучасній владі неможливо! Така схема її дії.
Без бажання загалу жити чесно влада ніколи не стане чесною. Потрібна соціальна масовість таких ідей та дій - жити чесно. Я про це багато вже писав у блозі.
Nech sa paci
74.11.10, 16:49
То Вас обрали чи ні?
sveto4ka-25
84.11.10, 17:52Відповідь на 6 від Богдан Бо
Це дійсно дуже важко - бути чесним в такому брехливому світі,бо багато хто цим намагається скористатися .Тому слід бути уважним і мати лише порядних друзів (а для чого друзі непорядні?) Багато хто вважає - ну візьму гроши та проголосую за бандюківв - що з того змінеться?А потім така людина нарікає що в Україні жити неможливо...Терпіти не можу таких двуличних людей! Вважаю їх дурними, бо розумана людина завжди наперед думає -дурні ж живуть лише моментом! Особливо мене засмутили результати виборів у нашому регіоні - бандюки виползли на 2 місце по місту.Це ганьба!Бо цю технологію потім вони й на їнших виборах-всеукраїнських застосують.Вони звикли що б все було Донбасс.А я жити в даунеку не хочу! Буду боротися як зможу.Але один в полі не воїн - поки що більшість українців це не зрозуміли
Андрій Guard
94.11.10, 18:39Відповідь на 5 від sveto4ka-25
"я не хочу жить как зашуганный даунбасовець" Свєточка, в житті серед людей є певні правила. Одне з них, не наносити образу цілій групі людей. Політика - окремо, люди - окремо. Я народився в Луганську - це також Донбас. Прожив там достатню частину свого життя. Політика ПР мені не подобається, не голосував за них, і не думаю, що колись проголосую. Багато знаю своїх земляків, які також не дуже схвально ставляться до дій цієї влади. І як сприймати такий епітет, як "зашуганный даунбасовець"? Особисто мені здається, що, користуючись такими штампами, ми порозуміння між частинами України ніколи не знайдемо. Україна повинна бути єдиною! І гризня людей за принципом - хто де живе - не повинна допомагати політикам грати на цих питаннях. ІМХО.
Андрій Guard
104.11.10, 18:44
Авторові - дякую за виважену та розумну статтю. Як на мій погляд, дійсно важливі слова стосовно тих, хто не підтримує жодного з кандидатів (кого вже обізвали "противсіхами") та стосовно участі громадян в політичному житті - партіях або громадських об'єднаннях.


Вибори вдались, Бо було цікаво

    02.11.10, 10:14
    Свобода і справедливість
    вибори [X], україна [X] [Додати]

Я вважаю, що коли напередодні голосування на виборах всіх рівнів результат передбачуваний - це погані вибори.
Мені було цікаво спостерігати всю виборчу компанію у тому числі як кандидат до міськради Львова.
Звичайно, ще забагато сумбурності і різних махінацій, але твердо знаю, що в усіх країнах світу того вистачає. Просто громадяни сталих в часі держав вже краще розуміються на демократичних процедурах, а для України це ще новітній процес.
Вчимось і непогано, у порівнянні з багатьма країнами з колишнього СРСР.
Найкращим є поява та участь у виборах молодої генерації українців в досить значному маштабі, як суто виборців, так і в якості організаторів та спостерігачів.
Найгіршим є бажання багатьох, що хочуть стати депутатами - корисливі корупційні інтереси, або популярно - "дорватись до корита".
А ще дивує нерозуміння і виборцями, і депутатами аж до ВРУ включно про головне призначення представницького органу - творити справедливе правове поле і контролювати його виконання. І то для всіх громадян! Все. Депутат не може бути надавачем державних благ виборцям, бо найчастіше ці блага осідають у руках самих депутатів, а не населення.
Подивимось, наскільки депутати нової каденції будуть виконувати свої обов*язки, або - не будуть.

    очікую на позитивні зміни
    36%, 5 голосів
    не очікую на позитивні зміни
    21%, 3 голоси
    все буде без змін
    43%, 6 голосів

Коментарі
Саничок
13.11.10, 07:28
На жаль змін буде небагато! ПРдуни не мають наміру що-небудь змінити на краще! А там, де перемогли нормальні люди - "голубі" будуть всіляко вставляти палки в колеса!
Богдан Ляшко
23.11.10, 09:11Відповідь на 1 від Саничок
"На жаль змін буде небагато! "Змiни БУДУТЬ обов'язково!
Та тiльки НАМ вiд них користi буде МАЛО!!!
Nech sa paci
33.11.10, 10:48
От тільки Харків цікавить --- як яскравий приклад самі знаєте чого.
Богдан Бо
43.11.10, 12:20Відповідь на 2 від Богдан Ляшко
""На жаль змін буде небагато! "Змiни БУДУТЬ обов'язково!
Та тiльки НАМ вiд них користi буде МАЛО!!! "У, друже, то ви такі корисливі?
Жартую, звичайно.
А зміни мають бути обов*язково, бо вони вже є: "Свобода" відкрито декларує український націоналізм і подивіться, як піднявся її рейтинг.
Богдан Ляшко
53.11.10, 14:30Відповідь на 4 від Богдан Бо
""Свобода" відкрито декларує український націоналізм і подивіться, як піднявся її рейтинг."А хто у "Свободi" зараз "у руля"?
Вибач, не знаю...а в Гуглi не знайшов...
Но якщо "iнтернацiоналiсти" з двома паспортами - дiла не буде!
Богдан Бо
63.11.10, 16:39Відповідь на 5 від Богдан Ляшко
Та зрозумійте, що справа не в самій Свободі, а в бажанні людей! Це декларація Ідеї!
І сподіваюсь, це тільки початок.
Богдан Ляшко
73.11.10, 18:36Відповідь на 6 від Богдан Бо
"Та зрозумійте, що справа не в самій Свободі, а в бажанні людей! Це декларація Ідеї!"Ошибаешься, друже! - ибо такое мы УЖЕ проходили лет несколько назал, когда была оранжевая революция...
Бажання тогда було - УУУУХХХ!!!!!! - а получился из этого .... большоооой пшик...
Потому что у руля стояли те "интернационалисты", что черной шапочкой темечко прикрывают в ответственные моменты....
Так вот именно поэтому я хочу узнать, КТО В СВОБОДЕ у руля???
Богдан Бо
84.11.10, 14:57Відповідь на 7 від Богдан Ляшко
А я протилежної думки.
Пшик вийшов значний і я теж дуже розчарований у повній безпорадності Ющенка і підступності Тимошенко, але вибачте - хто нам всі заваджав активно діяти? Ніхто! А ми склали лапки, розкрили рота і чекаєм дружно, коли ж то мана небесна посипиться.
Нам не треба бути баранами, що тільки за вожаком чешуть.
Для мене важить, що люди масово підтримують українську ідею, а не ті чмурики, що зібрались у Свободі. Хто там - знаю і не поважаю. От на місцях, особливо не на західних теренах - там цікаві люди.
Богдан Ляшко
94.11.10, 15:44Відповідь на 8 від Богдан Бо
"у повній безпорадності Ющенка і підступності Тимошенко"А по-моему - два сапога = пара! И оба - из "ИнтернациАналистов"
"Нам не треба бути баранами, що тільки за вожаком чешуть""Настоящих БУЙНЫХ мало - вот и нету вожаков!" Высоцкий
"Для мене важить, що люди масово підтримують українську ідею"И вот КТО они такие???
Я думал, что из Свободы (ты ж за нее речь завел!) - а там "чмурики"
"От на місцях, особливо не на західних теренах - там цікаві люди. "Ой, шо-то я в своих краях (восточных) ничего ТАКОГО не замечаю... чесслово...


Сильна брехня від безсилля

    19.10.10, 21:13
    Ми любимо тебе, Україно!
    вибори [X], україна [X] [Додати]

Мене завжди вражають люди, подібні одній моїй знайомій, що кілька років при кожній нашій зустірчі постійно критикувала Юлю, а як прийшов час другого туру обрання президента України, то всіх стала агітувати голосува за Тимошенко, бо якже можна дозволити "бандюковичу" стати президентом. На що я відповідав: ви ж казали самі, що вона злодійка, нещадно обкрадає державу, то чим злодійка краще за баньдюка? Де логіка, якщо обидва претинденти погані? Чи не правильніше висказати своє правдиве ставлення і проголосувати "проти всіх" - нехай знають рівень їх легітимності.
Особисто я не поважаю таких людей, які піддаються на подібні політично-технологічні гачки: обирай краще з двох зол. Подібним чином вдруге нав*язали нам Кучму в президенти, зробивши його опонентом Симоненка. На щастя, люди стали мудрішими і результат реально правильний, як би він комусь не подобався.
Принагідно хочу відповісти всім моїм друзям, які чомусь вперто винуватять у цьому програші помаранчових сил ту велику (!) кількість виборців, що проголосували "проти всіх", а також які свідомо не прийшли на вибори. Шановні, а хіба немає вашої вини у тому, що обраний вами кандидат у президенти не мав належної підтримки в суспільстві? Тут і ваша вина - обирайте більш позитивного кандидата в першому турі, який би влаштував більшу кількість виборців. Перемога в своєрідному рейтинговому голосуванні по відношенню до інших політиків не є обставиною для фактичного примусу інших виборців голосувати за ваш вибір. Ні, шановні. Пані Тимошенко топила в багнюці Ющенка та інших, бо була твердо переконана у своїй перемозі, якщо в другому турі зійдеться з Януковичем - от і отримала, що заслужила. І ми з вами отримали те, чого варті. Як казав Черчіль, коли його несподівано "прокатали" на виборах: демократія - це така гидота, але кращого людство досі не придумало.
Також я іронічно ставлюсь до теперішного вереску різних політсил щодо адміністративного пресу з боку пратії влади. А як ви хотіли, любі друзі? Хто винуватий, що ви такі роз*єднанні і слабкі? Невже регіонали мають бігати до вас і догоджати, перепрошувати, що на ніжку десь натупили? Давлять і правильно роблять - вчиться бути сильними, вчиться підтримувати одне-одного, вчиться гуртувати свій партійний актив та симпатиків у дієву соціальну силу.
Мене здавна злило гасло, що нам всім потрібно об*єднуватись. По-перше, я знаю якість більшості наших українських партій, де все реальне членство складається з голови, його друзів і бугалтера, тому і казав: від кількості складання нулів сумма не збільшується. Пригадуєте, як "Наша Україна" на минулих виборах зібрала купу партій так би мовити "національно-демократичного" спрямування, а голосів від того практично не добавилось. По-друге, мене злить, коли це об*єднання національно-демократичних сил розуміють як суто фізичний процес створення єдиної партійної структури. Шановні, але справжнє об*єднання можливе тільки довколо ідеї! Наголошую: ІДЕЇ !!! А не довколо якоїсь людини чи угруповання!  Однозначно. І сподіваюсь, що події останнього часу це ясно показало і доказало! Та, на жаль, висновків з того я, на разі, не бачу. Є тільки галас і вереск слабаків, що їх луплять за їх дурість і неорганізованність, ну а я - за цей виховний процес.
Нещодавно обклався різними партійними газетками і тупо перечитав їх од початку і до кінця - і жодної! Наголошую: жодної конструктивної ідеї я там не знайшов - суцільне словоблуддя, так би мовити на термінології журналістів - "одна водичка". Жодної конкретики або чіткої ідеї та програми дій. Порожняк женуть повний - от і вибирай, який порожняк торохкотисть гучніше.
Найбільше це вдається пану Сергію Тігіпко з його "Сильною Україною". Я давно приколююсь з того, що прошу пояснити співрозмовника про політику: як розуміти ці слогани "сильна Україна", "сильний президент", а недавно ще прозвучало "сильний Львів". Це як: сильні фізично, ідейно, інтелектуально, морально? Жодна з перелічених якостей пану Тігіпко не притаманна, як і молодість, тому казати про нову молоду генерацію теж зайве.
Якби "Сильну Україну" створив і очолив хтось з братів Кличко - то я б це якось зрозумів, хоч все одно слоган дубовий, але най вже буде, як і їх "Удар". Принаймні Клички дійсно прославили і прославляють Україну в світі, роблять багато корисного і порядного, що не притаманне пану Тігіпку. Нагадаю прислів*я: хто старе згадає - тому око геть, а хто забуде - обидва.
Які такі-сякі досягнення за паном Тігіпком? Я  щось не чую про жодне суспільне (а не особисте!) досягнення з доробку пана Тігіпка, особливо цікавить його провальне кураторство над "АвтоЗАЗ", а також невже він сподівається рекламною ЗМІєтворчістю затерти пам*ять про його злочинне керування виборчим штабом Януковича у 2004 році? Організатор масового фальшування включно до взлому сервера, якого за провал вилупили і викинули геть, а тому він кілька років переховувався за кордоном - і це будівничий "Сильної України"? А щоб вам недобре було, хто цьому брехунцю повірив.
На жаль, нічого конструктивного не знайшов я у словесах "Фронту змін" Арсенія Яценюка, якому симпатизую, але все одно за гарні обіцянки не обиратиму ніде. Гарно сказати "Зміни своє життя на краще", але як це на ділі має відбуватись - де пояснення? Змінити мило на шило? Дякую, Арсенію, але погуляйте і подумайте.
Пан Гриценко взагалі щез з ефіру - напевно "ворог їх держави" заховався до бункеру і очікує ліпших часів.
Стосовно "Батьківщини" - коментарі зайві, бо то повне відро сміття, яке треба одним махом викинути на смітник, а ось "Наша Україна" з паном Наливайченко на чолі можливо до чогось путнього і прийде, але поки що теж хай погуляють і подумають.
Для чого я все вищенаведене оповів?
Для того, щоб заявити про своє рішення стосовно майбутніх виборів: я голосуватиму проти всіх по всіх списках - най знають! Тільки на голову Львова я маю виважену думку, кого обирати і буду конкретно черкати в бюлетні проти імені. А голосувати за тумани сімнадцяті я не буду однозначно.
У нас у Львові спромоглись встановити в центрі комп*ютерне табло, яке відповідає туристам на різні питання, але ніде навіть в інтернеті я не можу знайти офіційної виборчої інформації від ТВК про місцеві виборчі округи, про всі партії та кандидатів. Якщо мені не дають можливості вивчити і проаналізувати ці важливі теми політичного вибору для прийняття виваженого рішення: кому я маю довірити свою частку прав на владу - я відмовляюсь її віддавати.
Зрозуміло, що якась влада все одно буде, але вона не буде мати того рівня легітимності, якщо подібних мені буде значне число, а щоб там не казали - а фальшування на виборах обманює в першу чергу самого їх організатора - він власними діями позбавляє себе знання, скільки його підтримує реально люду. Відбувається продукування фантому влади, що відверто є великою фігнею, подібно до великих грошових "посівів" судді Зварича.
Спрогнозувати перемогу регіоналів на місцевих виборах не важко, але спрогнозувати, що буде далі - дуже і дуже важко. Але то вже інша розмова.

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне

    підтримую
    56%, 10 голосів
    не підтримую
    44%, 8 голосів
    байдуже
    0%, 0 голосів

Коментарі
ПИВОМАН
119.10.10, 21:18
Богдане, в столиці все йде так як хоче Яйцефоб....Я так не хочу....
AMA-XXX
219.10.10, 21:26
добре написано, Батьківщина ще більш-менш борсається однак жодна демократична сила не здатна протистояти на даний момент монологу Януковича (Київ уже здали), хоча й ніхто в принципі не здатен, нас чекає повний триндець, а вже потім як хто виживе може й буде щось путнє
претендент
319.10.10, 23:55
На любу хворобу рано чи пізніше, але знаходяться ліки. І тоді всі кажуть - як же ми раніше такого не додумались. Я взагалі не розумію(хоч десь в глибині є догадки), як можна бути такими сліпими.
V!t@l!й
420.10.10, 08:33
Майже всі гроші і кермо влади попадуть в одні руки, а пасажири-перебіжчики з інших партій вже пхаються в цей автобус, який виїжджаючи з першої полоси на третю, перекриє всім дорогу, обкурюючи всіх, позаду, смогом і не дасть нормально дихати
Perovdupu
520.10.10, 09:52
Ну невже цей прикол з поганим-хорошим поліцейським ще діє? Мабуть таки діє...
Наших українських лідерів Нації серед відомих політиків я, на жаль, не бачу.
го кмопу
620.10.10, 11:36Відповідь на 5 від Perovdupu
Погано дивитесь!
Perovdupu
720.10.10, 11:39Відповідь на 6 від го кмопу
?
Які є версії?
го кмопу
820.10.10, 11:47
Зайдіть на сайт (Криворізьке міське об’єднання патріотів України) Там початок, а продовження в розроблених проектах. Але без законопроектів Тимошенко - це тільки пректи!
Богдан Ляшко
920.10.10, 12:20
Самые хорошие выборы устроил Бог!!!
Поставив перед голым Адамом голую Еву - он сказал: А ТЕПЕРЬ - ВЫБИРАЙ СЕБЕ ЖЕНУ!
Білотур
1020.10.10, 12:42Відповідь на 8 від го кмопу
Друже!
Ще жодного свого законопроекту ця дама не втілила в життя.
Хіба, що раз кабмін на ковзани поставити спробувала.


Співчуваю сліпцям і нам, зрячим, також.

    18.10.10, 15:27
    Ми любимо тебе, Україно!
    економіка [X], україна [X] [Додати]

"Только слепой не видит улучшения жизни"
"Жить стало веселей, жить стало лучше"
вислови прем’єр-міністра України Миколи Азарова з прес-конференцій у серпні-вересні 2010

Почувши про висновки швейцарських банкірів, я спершу подумав, що вони там посліпли всі і не бачать нашого всенародного благополуччя, бо наші керманичі як теперішні, так і попередні, заявляли виключно про процвітання України і народу... А потім якось засумнівався: чого б це швейцарцям хворіти на сліпоту? З якої-такої причини?
І навпаки, ще з радянських часів я бачив сліпців, які керували країною і казали, як все добре, аж раптом країна розвалилась і виявилось, що все було до навпаки погано і дуже погано. З тих же часів жарт, коли компартійний чиновник виступає перед робітниками і каже: "В наступній п’ятерічці ми будемо жити ще каще!", а йому зі залу лунає репліка:"Ви - то ясно, а ми?"
Тому я цілком згоден, що тільки сліпий не бачить, що Миколі Азарову і всій їх гоп-компанії на чолі з Віктором Януковичем жити стало і краще, і веселіше, але нащо таке глобальне узагальнення? Як і отой "середній рівень", де на одного міліонера приходиться міліон одногривневих громадян України, а в середньому - всі в достатку. Однозначна брехня!
І що мене особливо цікавить, так цей феномен влади, добувшись якої люди міняються до невпізнання. Особлио та дивна впевненність кожного керманича, що люди будуть вірити його брехні, тоді як насправді він обманює виключно себе самого і з того сліпне. І навпаки: без влади люди раптом стають зрячими! Подивіться, як прозріли і Юлія Тимошенко, і Віктор Ющенко, а до того ще зовсім недавно - та ж то були напівбоги, що знали все і вся, а навколо них було прямо таки райське життя, ними ж дароване людям...
Шкода, звичайно, що нам не світить на майбутнє нічого світлого в Україні з такими зрячими до сліпоти керманичами, бо все йде точнісінько як в тому іронічному жарті, що найгірші в Україні є хохли, які заважають москалям і жидам будувати Неньку-Україну...


Тут мало б йти посилання, але чомусь у "Фокусі" тільки російська мова, тому я користуюсь перекладачем і подаю матерал у відповідності до норм мовного етикету.

У рейтингу багатства громадян Україна - передостання в Європі

У "рейтингу багатства" середнього громадянина від швейцарського банку Credit Suisse Україна зайняла передостаннє місце серед 40 європейських держав
Згідно з даними звіту Global Wealth 2010, середній розмір статків громадянина України складає 2700 доларів, що лише на 200 доларів більше, ніж в найбіднішій державі Європи - Молдові. Причому якщо за останнє десятиліття середньостатистична Молдавія збільшила свій стан майже в чотири рази, то середній українець - тільки в три.
Дані звіту свідчать про те, що максимальний розмір статків українців був досягнутий в 2007 році (6 тис. доларів), але в наступному через світову кризу ми зубожіли на 2 тис. доларів, а минулого року - ще на 1,5 тис. доларів. Для порівняння: стан середнього поляка складає 28,6 тис. долл, румуна - 12,4 тыс. долл. росіянина - 10 тыс. долл., білоруса - 6 тыс. долл.
У експертів дані, озвучені Credit Suisse, не викликають ніяких сумнівів. "Різні міжнародні індекси і рейтинги вже не перший рік демонструють, що ми і по інших чинниках знаходимося на одному з самих останніх місць в Європі", - заявив в коментарі "Комсомольській правді в Україні" директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.
Аналітик пояснює що низькі місця України в рейтингах обумовлені низьким ВВП на душу населення : "Наша економіка неконкурентоздатна і виробляє мало продукції, а жителі, на відміну, скажемо від Грузії, багато, у зв'язку з чим і показник виходить низький".
Крім того, рейтинг прибутків середньостатистичного громадянина різко  контрастує з рейтингами найбагатших людей України. Наприклад, за результатами рейтингу Фокусу, сумарний стан 200 найбагатших людей України складає 50 млрд. долл причому 30 млрд дол. - стан першої двадцятки. Українські мільярдери регулярно фігурують в рейтингах найбагатших людей планети, чого не скажеш про представників більшості країн Східної Європи.
http://focus.ua/economy/150020


Коментарі
ПИВОМАН
118.10.10, 15:47
j_player
218.10.10, 16:25
Азаров ..навіть читати українською не може...
Nech sa paci
319.10.10, 07:17
Нічого там ніхто додатково не прозрів, у т. ч. з опозиції. Всі все ніби розуміють, але роблять проекцію лише на свій гаманець.
Саничок
419.10.10, 08:05
Perovdupu
519.10.10, 09:13
В них, на жаль, все йде по плану... по їхньому плану.
Богдан Ляшко
619.10.10, 09:26
"З тих же часів жарт, коли компартійний чиновник виступає перед робітниками і каже: "В наступній п’ятерічці ми будемо жити ще каще!", а йому зі залу лунає репліка:"Ви - то ясно, а ми?""
У того анека есть продовження:
"А на другий день з залу лунае реплiка: ДЕ ВИ ГАДИ КУМА ДIЛИ??!"
Пошук
719.10.10, 10:16
Man-O-War
819.10.10, 10:33
""Жить стало веселей, жить стало лучше""Я вважаю, що цей вислів можна цитувати (можновладцям) лише за умови визначення автора. Наприклад: "Як казав Йосип Сталін "Жить стало веселей, жить стало лучше".
Богдан Бо
919.10.10, 10:44Відповідь на 8 від Man-O-War
"""Жить стало веселей, жить стало лучше""Я вважаю, що цей вислів можна цитувати (можновладцям) лише за умови визначення автора. Наприклад: "Як казав Йосип Сталін "Жить стало веселей, жить стало лучше"."Уточнюю: вказувати джерело і не перекручувати, бо в оригіналі Сталін сказав: "Жить стало лучше, жить стало веселей" у 1936 р., коли "веселощі" репресій набували маштабності...
Man-O-War
1019.10.10, 10:48Відповідь на 9 від Богдан Бо
Я в тому-ж сенсі. Це-ж контрафакт, порушення авторських прав, копіпаст, як кажуть тролі.
Не можна такій дрібноті уподоблюватись великому тирану, принаймні безкарно.



До дня Героїв 14 жовтня

    13.10.10, 15:27
    Ми любимо тебе, Україно!
    герої [X], оун-упа [X], україна [X] [Додати]

Хоча офіційна дата створення УПА приурочена до свята Покрови 14 жовтня, але зрозуміло, що то є просто символічне поєднання.
Я не стану переповідати події того часу, бо про це гарно викладено тут http://blog.i.ua/user/2513455/552637/?p=1
Я хочу заторкнути іншу тему: 12 жовтня 1957 року в Мюнхені був підступно вбитий Лев Ребет, а через два роки той самий агент КДБ Сташиньский подібним підступним чином вбив Степана Бандеру 15 жовтня 1959 р.
Ми могли б ніколи не дізнатись, що смерть провідних діячів ОУН була насильницькою, думали б про звичайний серцевий напад і смерть від нього, якби агент КДБ Сташинський не зрадив своїх зверхників. Але від нього ми знаємо точно, що Лева Ребета і Степана Бандеру було вбито - вони загинули героїчною смертю, подібно тим героям підпілля ОУН та УПА, що боролись і гинули безпосередньо в Україні.
Проте є суттєва різниця, на якій я хочу особливо наголосити: на відміну від бійців підпілля, які воювали з ворогом зі зброєю, провідники ОУН Лев Ребет та Степан Бандера бились з комуністичними окупантами виключно силою свого інтелекту, духу і розуму. Та сила і та правда їх поступу була такої ваги, що вся могутня ідеологічна машина агітпрому СРСР не змогла їм протистояти на ідейному рівні, через що і було прийнято підступне і брутальне рішення про усунення ідейних опонентів засобом їх фізичного знищення. Власне цей факт і є самим яскравим свідченням того, чия була і є правда: вона була на боці Лева Ребета і Степана Бандери. Те, що зараз є світова держава Україна - це і є їх посмертна перемога!
Стосовно влади, яка зараз є в Україні, то можу і маю скати наступне: а хто і що заважало нам вшановувати своїх лідерів-героїв минулого? Хто не дає нам самим вшанувати і досліджувати праці видатного науковця Лева Ребета? Хто заважає нам проводити конструктивне обговорення ідейної спадщини Степана Бандери, а не зациклюватись на скандалі довколо звання Героя України?..
Лева Ребета і Степана Бандеру, як і багатьох і багатьох інших провідних діячів української політичної і духовної культури, вбито впершу чергу за їх глибину думки і велич ідей. Тож для нас, нащадків і спадкоємців їх інтелектуальних надбань, залежить чи ми цим спадком скористаємось, чи занедбаємо. Наразі ми, як це не прикро визнавати, - успішно все забуваємо.
Не хочу нікого повчати, а хочу всіх закликати творити по-можливості в просторі інтернету обшир української національної та патріотичної думки через постійну публікацію нових і нових матеріалів, документі, рефератів тощо.
Зокрема, мене дуже здивувало, що в пошукових системах не можна знайти наукові роботи Лева Ребета, окрім його публіцистичної праці "Світла і тіні ОУН", що зовсім не те. Не буду надто вдаватись в деталі проблеми, а просто закликаю всіх, по-перше, вшановувати самостійно як кому на душу припаде Свято Гороїв УПА 14 жовтня, а, по-друге, більше заносити в різні інтернетівські книгозбірні творів українських провідних діячів і множити відповідні посилання. Мене шокує, коли я на різних національно-патріотичних сайтах знахожу архів бібліотеки з 3-5 книг, а то і загалі відсутність подібної теми. Прикро.
В козацькі часи в Україні козаки вшановували своїх полеглих в бою побратимів насипанням кургану з землі над їх спільною могилою, а робили це за найпростішою і найурочистою технологією: кожен козак набирав десь побизу землю у свою шапку, ставав до довжелезної черги і прощаючись з полеглими одночасно висипав на могилу землю з своєї шапки. Пропоную нам узяти до роботи цей метод: кожен хай віддасть шану полеглим українським діячам через розповсюдження матеріалів з їх доробку і про них. Будемо діяти - буде і результат!
Вітаю всіх з величним козацьким і героїв УПА Святом Пресвятої Покрови!
Слава Україні! Героям слава!

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне     

    підтримую Слава Україні!
    86%, 30 голосів
    подумаю Героям слава!
    3%, 1 голос
    нехцу тего
    11%, 4 голоси

Коментарі
KREILIS
113.10.10, 15:43
Били, вбивали, висилали, стріляли, гнобили, гноїли, принижували, знущались. Відверто і підступно, завуальовано і явно, жорстоко й по звірячому. Добре, що пам"ятаємо тих, хто пройшов усі кола пекельні совєцько - вєлікороських фанатиків.
Слава Україні! Героям слава!
І Вас зі св"ятом!
CKB
213.10.10, 15:45
"Хто заважає нам проводити конструктивне обговорення ідейної спадщини Степана Бандери"
Звисно хто. Злочынна влада. Повсякчасна й повсемисна цензура. Никому ни про що не можна говорити й писати. Навить те, що я зараз пишу.
Лекси
313.10.10, 16:02
редкостный бред. Автор,вы голоса не слышите?
Perovdupu
413.10.10, 17:12
Вітаю зі святом!
Дякую за матеріал!
СЛАВА УКРАЇНІ!
претендент
513.10.10, 17:14
Андрій Guard
613.10.10, 17:27
На жаль я не маю документів, рефератів на дану тему, але дуже розраховую на те, що й Ви, якщо знайдете цікаві документи та знайдете час для цього - викладете їх і сюди. А стаття дійсно виважена та справедлива. Менше треба жалітися, що хтось заважає, а більше робити те, що можеш - це правда.
Андрій Guard
713.10.10, 17:31Відповідь на 3 від Лекси
Через Ваш, панночко, коментар я перечитав статтю ретельніше . А що саме Вам здалося рідкісною маячнею?
А ще, стосовно голосів - чого це Вас так цікавить? І який причинно-наслідковий зв'язок між статтею та цим Вашим запитанням?
P.S. Різність думок та поглядів, це ще не привід для зневажання людьми одного іншим. І не привід для образ (оскорблений). Краще поважати погляди інших людей.
дТОЛЯізХорола
813.10.10, 18:55
RnR
913.10.10, 19:27
"....хто і що заважало нам вшановувати своїх лідерів-героїв минулого?...." - заважали та заважають. Самі знаєте. Але не в тому справа, вшановували і пам"ятали...кожен як міг, багато навіть підсвідомо(за часів совка). Того і живуть імена наших Героїв та їх ідеї....і будуть жити та дадуть плоди їх посіви.
А конкретно - то нехай кожен сам собі дасть чесну відповідь - що він був в змозі та зробив/зміг би зробити, та не зробив для України. І не треба хоч себе обманювати... І це буде найкраще вшанування Дня Героїв.
Лекси
1013.10.10, 19:29Відповідь на 7 від Андрій Guard
ваш пространный камент свидетельствует о наличии у вас массы свободного времени и незаурядной способности к словоблудию. Особенно умилил призыв к уважению чужого мнения.


Конституційний переворот відбувся - що далі?
    04.10.10, 18:53
    Свобода і справедливість
    конституция [X], справедливість [X], україна [X] [Додати]

Скажу відверто одразу: так і мало бути.
Реально Янукович вже має всю повноту влади. Чи я помиляюсь?
Відбувається просто технічна процедура її документального оформлення, що дійсно потрібно зробити.
Я добре пригадую той період внесення змін до Конституції України і скажу відверто: порядності там було мало. Тимошенко вже тоді розуміла, що президентом їй не бути, а тому всіма силами скеровувала на президентсько-парламентську формулу держави, бо знала, що прем*єром вона може бути з значними шансами. Її підтримував ще один отморозок, що бачив себе головою Верховної Ради і України, відповідно, якщо вони в Раді керують урядом і всім.
Смерділо вже тоді. Прото всі закривали очі  і ніс на недоречності, аби якось уладнати кризову ситуацію. Але як кажуть: грим - не шкіра, колись все одно відпаде. Так і сталось.
Мені приємно, що Конституцію України 1996 року назвиють найкращою, але мені неприємно, що не зазначають її автора Вадима Гетьмана. Є його автобіографічна книга про це "Як творилась Конституція України". І однозначно, що такий глобальний документ ніякий парламент не створив би за одну ніч. Тоді були проблеми чисто емоціоналного характеру щодо символіки і ще дрібниць, а так документ Коституції був готовий і опрацьований досконало, отож його можна було прийняти значно простіше і швидше. Та мова не про те.
Мова про інше: що далі?
Ні Ющенко, ні Тимошенко не змінили кучмівської системи влади, але! Той час пройшов і його не вернути. Конституцію можна повернути, а час - ні. Люди і світові реалії вже зовсім інші. І навть сам Янукович - зовсім інший. На відміну від Азарова і Табачника, перебування у вимушеній відпустці в якості опозиціонера на Януковича вплинуло досить корисно, як на мене. Я не бачу, щоб він всіх і вся бив по писку, ставив рачки чи ломав через коліно, як це було раніше.  Образно кажучи: до 2005 Янукович нагадував дії під час війни важкого танку типу "Тигр", а тепер 2010 він скоріше діє як у Формулі-1, тобто жорстокість поєднана з віртуозністю. Що і доводить рішення Конституційного суду, яке Янукович ну "просто змушений виконати".
Ситуація не проста, але є певні надії. Моя головна надія - український народ, а найбільше - молодь. Стареше покоління легше упокорити, бо воно вже було у ярмі покори, а молодь - це інший зовсім суспільний елемент і його змусити плазувати не вийде, як я в те вірю. І, відповідно, я вірю в Україну і її гарне майбутнє, бо всі президенти минущі, а земля і життя є вічними.

Богдан Гордасевич
04.10.2010 

Янукович: рішення Конституційного Суду не є несподіваним

Президент України Віктор Янукович виступив із зверненням до українського народу з приводу відміни Конституційним Судом змін, внесених до Конституції країни в 2004 році
"Ми повернулися до Основного Закону, по якому Україна жила з 96-го року. Ми повернулися до Конституції, яку Європа і світ визнали однією з кращих", - сказав Янукович.
За словами президента "ця Конституція дозволила Україні затвердитися як незалежній державі, визначити незмінний курс на демократію і верховенство права, захист прав і свобод громадян".
Янукович відмітив, що "рішення Конституційного Суду не є несподіваним для народу".
"Україна і суспільство втоми від життя в тих умовах, які продиктували нам зміни в Конституцію 2004 року. Оскільки ці зміни, які вносилися в поспіху, на догоду політичному моменту були причинами суцільних конфліктів у владі. Як результат - падіння економіки і бідність людей, значне послаблення позицій нашої країни на міжнародній арені", - заявив глава держави.
"Сьогодні Конституційний Суд відмінив поправки 2004 року. Як гарант Конституції я виконаю це рішення, як виконав би будь-яке інше", - сказав Янукович.
За словами президента, усі наступні дії влади з вдосконалення Конституції "будуть ефективними, системними і прозорими".
"Я підтримую ідею референдуму, а також ідею Національної конституційної асамблеї, як механізм для ефективної консолідації на шляху реформування політичної системи.
Це - легітимний шлях, яким ми йтимемо", - додав Янукович.
"Хочу ще раз підкреслити: альтернативи реформам, курсу на зміни і на поліпшення життя людей немає", - уклав президент.
Нагадаємо, сьогодні Конституційний Суд України визнав неконституційними зміни до Основного Закону країни, внесені в 2004 році у зв'язку з порушенням процедури розгляду і ухвалення закону.
Суть політичної реформи 2004 року полягала в позбавленні президента ряду повноважень і розширенні влади Верховної Ради. З сьогоднішнього дня ці положення скасовані.
http://www.focus.ua/politics/ 146916

 2 жовтня 2010 року
Вперед, у минуле!

Конституційний Суд вчора встановив, що шість років прожито під неконституційною Конституцією
Олесь ПАВЛЕНКО

Рішення Конституційного Суду, як, зрештою, у багатьох випадках і парламенту країни, стають дуже прогнозованими. Помилки можуть бути лише в оцінках швидкості, з якою судова влада нині відгукується на побажання влади виконавчої. Тож, напевно, ні для кого не стало одкровенням рішення, оголошене Конституційним Судом зранку 1 жовтня. Тим більше, що ще напередодні його фактично анонсував нардеп Роман Зварич. Отже, Конституційний Суд скасував політреформу 2004 року і повернув у дію Конституцію 1996 року. Рішення оголосив голова КС Анатолій Головін. Згідно з ним закон №2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.
Суд зауважив, що порівняльний аналіз закону №2222, ухваленого 8 грудня, і законопроекту №4180, стосовно якого КС дав висновок у рішенні від 12 жовтня 2004 року, засвідчує, що під час остаточного ухвалення законопроекту до Конституції було внесено окремі положення, щодо яких КС не надавав висновку. Таким чином Верховна Рада порушила вимоги ч. 2 ст. 19, ст. 159 Конституції України.
Втім, КС наголосив, що, приймаючи рішення про неконституційність закону №2222 у зв’язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення, він виходив з того, що це означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції, які було змінено, доповнено та виключено законом №2222. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону.
За повідомленням інформагенцій, рішення Конституційного Суду підписали 18 суддів, а суддя Шишкін висловив свою окрему думку. Щоправда, наразі невідомі її деталі.
Якщо коротко підсумувати, то віднині ми повернулись від парламентсько-президентської форми правління до президентської. Як стверджують експерти, віднині Віктор Янукович отримує широкі президентські повноваження — подібні до тих, що мав свого часу Леонід Кучма. Зокрема, президент пропонуватиме парламентові кандидатуру прем’єр-міністра, а звільняти його та міністрів, а також Генерального прокурора зможе сам. Президент отримає також право самостійно призначати всіх голів районних та обласних адміністрацій.
Минулого тижня екс-президент Віктор Ющенко вже заявляв, що таке рішення може відновити в країні авторитаризм. «Скасування політреформи — це прихід авторитарного режиму. Потім не питайте, по кому дзвонить дзвін», — наголошував екс-президент, хоча, наскільки відомо, він сам не був задоволений тими обмеженнями президентської влади, які запроваджувала політреформа 2004 року.
Політолог Михайло Басараб сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що рішення Конституційного Суду не стало для нього несподіваним, оскільки воно абсолютно вписується в логіку дій чинної влади: «Це є черговим свідченням рейдерського захоплення влади в Україні. інакше це охарактеризувати не можна, оскільки навіть яскраві противники попередньої «помаранчевої» влади, такі, як Леонід Кучма, засуджують подібні до цього кроки владної команди під проводом Януковича і зокрема те, що влада нині намагається зробити з Конституцією». На думку політолога, буде зроблено кілька кроків для подальшої легітимізації рішення КС. «Враховуючи ті темпи, з якими «тушки» перебігали в сьогоднішню більшість, я допускаю, що близько 300 голосів у них вже є. Для них не проблема навіть у сьогоднішньому парламенті зібрати цих 300 мандатів і реалізувати ті наміри, які вони собі запланували. Окрім того, можливий варіант затвердження нової-старої редакції Конституції на референдумі. Про це також говорять», — заявляє Басараб.
Як стверджує професор Києво-Могилянської академії, доктор політології Сергій Куделя, «рішення Конституційного Суду фактично може стати початком тіньової узурпації влади з боку Президента і веде до повернення  В. Януковичу широких повноважень, які мав під час свого правління Леонід Кучма. Це рішення автоматично ставить поза законом уряд Миколи Азарова і парламентську більшість, в існуванні якої взагалі немає сенсу».
Один із лідерів опозиції заступник голови фракції БЮТ Сергій Соболєв заявив у коментарі: «У країні стався державний переворот, порушено Конституцію — Основний Закон країни».
Натомість Президент Віктор Янукович закликає поважати рішення КС про скасування політреформи. Про це він сказав на спільній прес-конференції з президентом Польщі Броніславом Коморовським. «Моє ставлення до будь-якого рішення суду, а тим більше Конституційного, однозначне: в Україні повинне бути і буде верховенство права», — сказав Янукович.
Але все-таки що робити з з попередніми майже шістьма роками, прожитими під неконституційною Конституцією? Юлія Тимошенко вчора заявила, що Президента, а також Верховну Раду й уряд треба переобирати.
Рішення Конституційного Суду прокоментував для «Галичини» лідер фракції БЮТ в обласній раді Юрій Романюк:
— Сьогоднішнє рішення Конституційного Суду України перетворює Януковича на Кучму-2, поновивши всі повноваження президентської влади, що існували в Основному Законі до політреформи 8 грудня 2004 року. Таким чином віднині Україна з парламентсько-президентської «невідкладно» перетворилась виключно в президентську країну. Отже, незалежно від результатів наступних парламентських виборів 2012 року і формування більшості у Верховній Раді долю і кандидатуру прем’єра й уряду визначатиме не парламент, а виключно воля і бажання Президента Януковича. Тож Янукович і компанія, що привела його до влади, включаючи і наших прикарпатських «противсіхів», остаточно утвердили в Україні абсолютну тоталітарну диктатуру однієї особи — Януковича, проти свавілля і дій якої в державі не залишилось жодного юридично-правового, інституційного органу стримування, обмеження чи балансу владних повноважень, окрім одного — рішучої і невтримної народної волі та революційного напору народу як єдиного носія влади в державі.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=12457&tx_ttnews[backPid]=14

    Все буде добре - народ переможе
    58%, 11 голосів
    Кінець всьому - ми раби
    32%, 6 голосів
    Мені байдуже
    11%, 2 голоси

Коментарі
МятежнаЯ
14.10.10, 19:32
Чомусь не хочеться вибирати жоден з варіантів.
фон Терджиман
24.10.10, 20:20
Ну вот пусть теперь Янукович попробует применить эту полноту власти в хорошем смысле, как Саакашвили. Но у него ничего не выйдет , потому ,что никакой толковой программы реформ нетячт вот через год, когда пройдёт пик выплат по внешнему долгу, тогда и посмотрим.Или когда Тигипко устроит мин.пенсию 250 грн, как в Таджикистане.
Nech sa paci
35.10.10, 07:48
Усе буде добре -- але не скоро.
Лагуз
45.10.10, 13:33
Україна буде поступово очищуватись від кровососів, вона переживала і гірші часи
Лагуз
55.10.10, 15:00
"а вони все лізуть та й лізуть, як таргани"
Нічого, поки не маємо чим, але обов"язково виведемо!
І не таких виводили
sveto4ka-25
65.10.10, 19:02Відповідь на 4 від Лагуз
хотілось би ще встигнути й самим пожити нормально...хоча головне - дітям залишити нормальні умови та майбутнє !
Алчі
75.10.10, 19:32
нушожэ типерь, нада ис Украины делать адну бальшуйу аффшорнуйу страну ...
Саничок
85.10.10, 21:35
Януковоч довго не протримається!
Богдан Бо
97.10.10, 11:44Відповідь на 2 від фон Терджиман
Згоден: ніхто не дає програми дій реформ у вигляді контретного плану - все одні словеса.
Я тому і розчарований у Гриценко та Яценюку, хоч обидва мали б мати такі програми і широко їх рекламувати. А нема!
Богдан Бо
107.10.10, 11:46Відповідь на 7 від Алчі
вгадали!!!!!!!!


Віра, Надія і Любов

    30.09.10, 09:04
    Ми любимо тебе, Україно!
    мудрість [X], україна [X], шана [X] [Додати]

Сьогодні вшановується пам*ять великомучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії -  трагічне і величне християнське свято. Немає слів, щоб розкрити трагедію матері, на очах якої за вказівкою римського імператора  жорстоко катують і вбивають трьох її доньок з такими обнадійливими і світлими іменами-символами Віри, Надії, Любові.  Саме ж ім*я матері грецьокою означає Мудрість.
А чи було мудрим рішення матері заради своєї віри принести в жертву муки і смерть своїх дітей? В наш сучасний вік скепсису та нігілізму нам важко зрозуміти в повному об*ємі зміст тогочасного вчинку, але те, що пам*ять про нього пройшла крізь віки і тривожить нашу душу і дотепер - означає правдиву вагомість рішення матері Софії не зрікатися віри. Я вважаю, що Софія прийняла важке, але сповнене мудрості рішення: краще загинути з вірою, чим жити в світі брутальностей і безвір*я.
Якби Софія зрадила вірі і зберегла життя своїх дітей, то який би приклад вона їм дала? Що душевна гідність людини ніщо, а заради збереження життя можна вчинити будь-яку підлість? Але чого варте таке життя?
Якщо в душі людини немає нічого світого, немає своїх особистих духовних цінностей - то хіба це людина?
Для мене однією з головних тем життя є тема: а який світ Ми полишимо своїм дітям, онукам, нащадкам? Хіба муки, які терплять наші сучасні діти від екологічного отруєння, токсичного харчування, небезпечного лікування, а далі ще наркоманія та алкоголізм - хіба це не тотожно мукам дітей Софії?
Де наша мудрість, батьки?
Жахи нашого безвір*я перед очима нашими.

2
 Цікавим співпадінням сьогодні є факти відзначення в день вшанування Софії-мудрості та її дітей Віри, Надії і Любові, також і всесвітнього Дня бібліотек - осередків збереження мудрості і духовності, а ще - найсучаснішої системи розвитку мудрості людства - Інтернету.
Сучасні технології перетворюють світ в мегасуспільство із суміші рас, народів, вірувань і безвір*я, розмивання значення Добра і Зла, а за тим втрачають зміст величні символи людського існування: Віри, Надії та Любові.
Тому відзначення свята бібліотеок та Інтернету я вважаю необхідним поєднати з вшануванням мучеництва святої Софії та її доньок Віри, Надії та Любові.
 
Коментарі
Саничок
11.10.10, 08:00
претендент
21.10.10, 08:33
Nech sa paci
31.10.10, 09:43
"а ще - найсучаснішої системи розвитку мудрості людства - Інтернету"
Це сказано іронічно?
Так чи інакше, це не Софія вбила своїх дітей, а кати. Тому на ній ніякої "прямої" провини немає. А ставити людину в таке становище (робити вибір між злом і злом) -- це наймерзотніша річ.
Богдан Бо
41.10.10, 10:14Відповідь на 3 від Nech sa paci
Ні, я до інтернету ставлюсь цілком серйозно - це велика еволюційна перемога інтелекту і мудрості.
А стосовно катів: так і вини імператора нема - він тільки дав наказ, а його хтось виконав - він не вбивав особисто.
Nech sa paci
51.10.10, 13:00Відповідь на 4 від Богдан Бо
Якраз провина імператора найбільша.
Богдан Бо
64.10.10, 17:42Відповідь на 5 від Nech sa paci
Ото і є!
А Софія свята власне тому, що викрила це!
Бо римські імператори дорівнювались богу, а вона того не визнала! Щоб змусити - вражали у найдорожче...


Несправедлива справедливість

    25.09.10, 14:30
    Свобода і справедливість
    пільги [X], правопорядок [X], україна [X] [Додати]

Проблему справедливості пільгового проїзду в громадському транстпорті мною вивчалась давно. Я був учасником кількох громадських обговорень ціє теми, але не дуже активно проявляв свою позицію, причину чого вкажу вкінці данного матеріалу. Я його почну з спогадів вже більш як 10-річної давності, коли моя мама, хай спочиває з Богом, користувалась пільгами репресованної у тому числі правом безоплатного проїзду в громадському траспорті включно з марушутним таксі. Одного разу вона прийшла додому дуже розстроєна і каже, що сідала в маршутку і показала посвідчення, а водій гаркнув на неї, щоб пройшла чимскорше в салон маршутки і не заважала йому. Мама була ображена і далі між нами відбувся наступний діалог:
- Той водій зиркнув на мене, наче я якийсь злодій,- сказала мама. 
- Мама,дорога моя,- відповів на те я,- але для водія маршутку ти дійсно є злодієм.
- Як так?- вражено запитала мама.- Я чесно маю пільгу, яку мені надала держава, а за перевезення пільговиків виділяються кошти з бюджету.
- Дорога моя, невже ти віриш у ці баєчки про відшкодування?- іронічно перепитав я.- Та давно відомо, що до водіїв ці кошти і близько не доходять, тому перевезення пільговиків водії маршуток оплачують з власної кишені і тому кожен пільговик в прямому сенсі є для водія злодієм, що залазить в його кишеню.
- Тоді навіщо вся ця ситуація з надання пільг, якщо вони не є справедливими?- немогла зрозуміти мама. І тоді я зробив для неї лекцію про "несправедливу справедливість" з радянського минулого, але вже у нових українських "ринкових" перевтіленнях
Справа у тому, що надання пільг державою є надзвичайно вигідною сферою для шайхрайства, зловживань і збагачення державних чиновників різного рівня, а також певного олігархічного кола бізнесменів та політиків.
Закони про транспортні пільги приймають хто? Правильно: народні обранці - депутати, які - що? Правильно: практично всі їздять власними авто і громадським транспортом не користуються, тому як він справляється з перевезенням пасажирів і чи добре людям від такого сервісу "як оселедці в банці" - депутатів обходить мало. Ну, а як народ має пільги, то і собі, рідненьким, можна дозволити пільги значно вагомішого грошового виміру. Хіба це не справедливо?
Але щоб і далі мати власні авто і збільшувати свій достаток різними пільгами, депутати хочуть бути знову переобраними, для чого і починають демонструвати свою турботу про народ і його благополуччя, роздаючи нові різні пільги переважно найактивнішій частині виборчого електорату - пенсіонерам. За цією показовою праведною благодійністю приховано насправді найбрутальнішу несправедливість, бо закони природи ще, слава Богу, депутатам відмінити не підсилу. А відомо точно і однозначно: якщо комусь щось дають більше, то для того комусь треба дати менше, а щось несправедливо відібрати - інакше не буває.
В радянські часи "розвинутого соціалізму" власником всього майна і навіть людей була виключно держава, тому надання комусь пільг не дуже турбувала інших громадян, окрім почуття заздрощів. Витрати за надані пільги несла держава, а тому і не була надто щедра на їх роздачу. Для прикладу,водієві автобуса було абсолютно байдуже, скільки пасажирів він перевіз, яка виручка з того чи іншого рейсу, скільки було пільговиків тощо. То не його клопіт, а кондукторів і контролерів, а його клопіт був просто бути на маршуті і від’їздити як належить зміну. Сталу зарплату водієві гарантовано і навіть за ремонт машини при поломці не він турбується, а ремонтники автоколони. Що там казати про дармову заправку бензином!
Зараз в "ринковій" Україні ситуація диаметрально протилежна: водій маршутки зобов’язаний щоденно здати власнику маршуту певну сумму грошей, а весь лишок з виручених грошей за день і є його реальний заробіток. Так само не обходить гаманець водія ремонт та заправка авто. І недешева увага працівників дорожньої міліції. Все це робиться виключно з коштів водія при відсутності жодної допомоги від держави. Хіба це є спрведливо?
Пригадую, як бідкався один високий чин з МВД стосовно позбавлення безкоштовного проїзду працівників міліції: "Як це так, людина зайнята виконанням службових обов’язків і змушена платити за проїзд." Пригадую і репліку на цю заяву: "То згідно вашої логіки водій маршутки просто розважається, а не працює? Робити чоловікові нічого, знудів від безділля, от і вирішив повозити людей кому куди треба - так? Ні! Водій надає послуги перевезення і кожний пасажир, який скористався його послугою і не заплатив за проїзд, фактично обкрадає водія. Тому держава видає не посвідчення на пільговий проїзд, а "посвідчення злодія" - це однозначно."
Стосовно теми відшкодування проїзду пільговиків, то найпрозоріше процедура відпрацьована там, де власником транспорту залишається ще держава: на залізниці, де пенсіонерам видають квитки без оплати, а їх вартість точно можна підрахувати, тоді їх відшкодовує держава. Значно темнішою є відшкодування послуг перевезення пільговиків муніціпальними транспортними засобами, але і тут щось доходить безпосередньо до підприємств. У приватному секторі - темінь повна. Де діваються відшкодовані державною гроші - невідомо. Тобто відомо, але піди докажи. Формально їх іноді начебто одержують власники маршутів для відшкодування витрат собі і водіям, але насправід всі ці гроші осідають у руках чиновників, які так би мовити курирують траспорт, бо якось важко визначити їх  діяльність словом "відповідають".
Щоб стати власником маршуту, в традиціях української ринкової економіки має відбутись процес, що дозволяє уникнути "конфлікту інтересів", який має вже традиційну назву "відкат". У приватних перевізників таким "відкатом" стає переважно кошти на відшкодування перевезення пільговиків. Ставши власником маршуту, підприємець починає набирати на роботу водії з умовою, що пільговики - то їх особиста проблема. Не схочеш возити - не треба, звільняйся і шукай іншої роботи... У нас все справедливо.
Не даремно водії приватних маршутів зізнаються, що колись їх найбільше могли знервувати працівникі дорожньої міліції, але зараз їх злостить до безтями оте контролювання і сперечки з пільговиками, особливо коли той нагло доводить, що має всі права, що він заслужив сумлінною працею і служінням державі. Я був присутній при одній такій сварці між водієм і пільговиком з "засулгами", аж один з пасажирів не витримав і сказав пільговику: "Замовкніть врешті-решт,бо якби ви справді заслужили на пошану від держави, то їздили  б на власному авто, а не користались з дозволу красти по чужим кишеням"
До речі, я часто чую, що не треба захищати водіїв маршуток, бо вони  далеко не бідні люди, на що я відповідаю, що не треба рахувати гроші в чужій кишені, бо нікому копійка сама до рук не приходить. А те, що водії маршуток досить при грошах якраз і стримує мене багато років не дуже виступати в їх захис, бо спитатись: чому я, далеко не при грошах журналіст, маю захищати кишеню з грошима тих, хто сам особисто нічого для цього не робить? Якщо водії маршуток самі не обстоюють свої права і гроші, то чому це маю робити я? Панове, якщо вас влаштовує подібна "несправедлива справедливість", то що тут можна вчинити. Терпите - ну то і терпіть далі. Те саме стосується пасажирів: через пільговиків маршутки ходять перевантажені, а якби платили всі-всі, то рентабельність була достатньою для нормальної вартості проїзду в нормальних умовах, але терпите - терпіть і далі.
Це і є, про що я хотів сказати: "Борітеся - поборете! Вам Бог помагає."
А на завершення - знову спогад про маму: за кілька місяців після нашої розмови вона зізналась, що тепер якщо сідає в маршутку і є де сісти - вона платить за проїзд, а посвідчення користується тільки тоді, коли маршутка занадто набита людьми.

Богдан Гордасевич
25.09.2010
м.Львів


АРХІВ :: Актуально
04.08.2010
Влада ситих годує

Наталя ДРУЖБЛЯК
Україна – країна пільговиків.
Україна – країна пільг

Ще трохи, і у чергах за соцдопомогою стоятиме кожен. «Комуналка» дорожчає, зростає вартість продуктів харчування, одягу, побутової техніки. А от піднімати зарплати роботодавці не поспішають. Згідно зі статистикою, на пільгу претендує кожен четвертий українець. Не за горами той час, коли на соціальний захист претендуватиме 9 з 10. Чи витримає таке навантаження бюджет країни?
Щоранку, коли їду на роботу, переживаю стрес. О дев’ятій годині маршрутка переповнена пасажирами. Більшість з них – люди старшого і похилого віку. Кинувши на вході: «Посвідчення», пхаються усередину з габаритними торбами. З «мішків» стирчать порожні пляшки. Як варіант – помідори, огірки, картопля або базарне молоко. Пенсіонери закуповуються на Привокзальному ринку, а потім їдуть перепродувати товар на Промисловому. Це – бізнес «по-українськи». Бо як вижити на мінімальну пенсію? Навіть не зважаючи на пільги, які людині на перший погляд вигідні. А державі?
А державі пільги вигідні - вибити допомогу можуть не всі, та й платять скромно.
“Пільги треба перевести у програми соціальної допомоги, а саму допомогу надавати адресно, – переконана заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олена Макарова. – До пенсії треба робити доплати. Але, щоб визначити їх розмір, слід провести калькуляцію вартості проїзду, полічити, скільки разів на місяць пільговик користується громадським транспортом”... Клопіт – що й говорити!
Якщо вірити статистиці, 21% ВВП України йде на соціальні виплати: 16,5% - на пенсії, 2,5% - на інші види соцстрахування і 2% - на соцдопомогу. Україна витрачає на пільги стільки ж, скільки розвинуті європейські країни, Японія або США. Більшу соціалку забезпечують своїм громадянам хіба що Угорщина, Боснія і Герцеговина, Хорватія. Але й там допомагають вижити ветеранам війни і самотнім пенсіонерам, а не високопосадовцям, які могли б прогодувати за свій кошт півкраїни.
За кількістю соціальних виплат Україна посідає четверте місце в світі. За ефективністю – одне з останніх, бо держава фінансує не бідних, а забезпечених громадян. У 2009 році 21,4% населення, що жило за межею бідності (а простіше кажучи - у злиднях), отримало 34% від загальної суми державної соцдопомоги. Для порівняння, у європейських країнах найбіднішим віддають 60%. Це вважається золотим стандартом соцзахисту. Нам до нього – рости і рости.
Ніхто не сперечається, в Україні працюють ефективні соціальні програми. Наприклад, допомога малозабезпеченим багатодітним сім’ям – 90% коштів скеровують на захист найбідніших прошарків населення, або виплата допомоги на дітей. А от про ефективність програми пільг або житлових субсидій краще промовчати. За інформацією старшого спеціаліста зі соцзахисту правління Всесвітнього банку в Україні Катерини Петріної, “у всіх європейських країнах реалізується програма житлових субсидій”. “Якщо за “комуналку” доводиться платити 15-20% від суми місячного прибутку, держава зобов’язується доплатити різницю, - пояснює фахівець. - Але у Європі грошові ресурси програми скеровують на допомогу найбіднішому населенню, на відміну від нас, де підтримують середній клас. Не гребують скористатися цією можливістю і заможні люди. Ще менш ефективна програма пільг. Серед людей, які їх отримують, є забезпечені громадяни, яким за комунальні послуги нараховують у 100-500 разів більші суми, ніж малозабезпеченим. Візьміть двох ветеранів війни: один живе у місті у великій квартирі і витрачає на оплату “комуналки” тисячу гривень на місяць, з яких 50%, тобто 500 гривень, компенсує держава. Інший ветеран проживає у віддаленому селі, без вигод – платить хіба що за електрику, 50 гривень на місяць. Держава компенсує йому половину суми – 25 гривень відповідно... Це не означає, що пільги ветеранам та іншим категоріям населення треба скасувати. Але їх треба замінити на справедливу допомогу, бо і один, і другий ветеран мають однакові заслуги, але перший не потребує державної підтримки, а другий – потребує. Також пільгами користуються судді, прокурори, депутати тощо”…
“Якщо людина працює в умовах підвищеного ризику, мусить мати більшу зарплату, але не пільги, - додає Олена Макарова, експерт Інституту демографії та соціальних досліджень. – Перш ніж вирішити, кому дати субсидію, а кого – обділити, треба перевірити реальний дохід кандидата. Людина живе за межею бідності? Тоді держава зобов’язується доплатити різницю між прожитковим мінімумом та місячним доходом”.
У європейських країнах, Канаді, США, Японії держава дбає про громадян. Втратив роботу? Будь ласка, приходь за компенсацією – ти ж на неї заробив! Грошей вистачать і на їжу, і на оплату комунальних послуг, і на одяг, і навіть на відпочинок, бо чоловік змучений, стрес пережив. На ліжку ніхто не вилежується – активно шукає роботу. Держава всіляко сприяє безробітному. Чим швидше він знайде високооплачуване “місце під сонцем”, тим ліпше буде обом: людина отримуватиме гроші, реалізовуючи свій потенціал; держава наповнюватиме бюджет податками. Проста формула, вочевидь, надто складна для наших можновладців.
В Україні є 40 категорій пільговиків. Кожен четвертий українець має право на пільгу. Проте користуються “халявою” не всі, і не всі програми справно фінансуються. “Якби всі пільговики отримували пільги, казна країни була б наполовину порожньою, - підрахувала експерт ВБ. – В Україні пора запроваджувати нову модель нарахування соцдопомоги. Можна дати всім пільговикам однієї категорії одну і ту ж суму або провести серйозну чистку професійних пільг, забезпечивши тільки чорнобильців, афганців і ветеранів війни. А кошти знайдуться, якщо скасувати пільги за професійною ознакою. Можна піти далі, заявивши, що держава допомагатиме лише малозабезпеченим. Сім’я, яка опиниться у скрутному становищі, отримуватиме гідну допомогу, а не втішатиметься копійками, як це є зараз”.
“Держава однією рукою забирає, а іншою – дає. Але заберуть у всіх, а повернуть лише обраним, – вважає директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна. – Литвин при його зарплаті сплачує лише 50% “комуналки”, а ви з вашими доходами платите 100%. Де справедливість? Думаєте, хтось відбере у нього цей привілей? Не треба пільг давати – треба зарплату людям до гідного рівня підняти, а ми отримуємо жебрацьку зарплатню. Мінімальна заробітна плата – на рівні, нижчому за прожитковий мінімум! А прожитковий мінімум – як у часи війни – мізерний. Бо його встановили у 2000 році і відповідно до чинного законодавства мали б переглядати кожні 5 років. Але вже 10 років нічого не переглядають! Тим, хто перерозподіляє бюджетні потоки, вигідно заплутувати народ. Тут дав, тут забрав. Підписуючи харківські угоди, обіцяли, що ціна на газ для населення не зросте. І що? А ми знали, що зросте, хоча маємо газ власного видобутку, російського не потребуємо. Корупції не викоріниш, але її можна обмежити. Суспільство повинно взяти під контроль владу – на всіх рівнях. Не можна пасивно спостерігати за тим, що відбувається”…

Опитування «ВЗ»
Якими пільгами ви користуєтеся?
Ольга Боришкевич, пенсіонерка
Я – учасник війни, нагороджена медаллю за доблесну працю в період війни, а також – ветеран праці. Маю 58 років трудового стажу: працювала економістом, секретарем, машиністкою, займалася кадрами… Через це маю пільги – сплачую лише 50% за комунальні послуги та вже багато років безкоштовно користуюся електротранспортом.
Марія Балущак, приватний підприємець
Ніколи не користувалася ніякими пільгами. Дитина мала можливість вчитися в університеті за півціни, оскільки є напівсиротою, але я плачу повну суму за навчання. По-перше, це мене не обтяжує, а, по-друге, не хочу принижуватися, вистоюючи у чергах, щоб отримати таку пільгу. Вважаю, у нашій державі забагато пільговиків. Це людей розбещує – вони не розраховують на себе самих, а чекають, поки хтось вирішить їхні проблеми.
Стефанія Бандурка, пенсіонерка
Я – дитина війни, маю другу групу інвалідності, звання почесного донора – 130 разів здавала кров. 30 років працювала санітаркою у психлікарні, але маю мінімальну пенсію – 740 гривень. 50 гривень мені доплачують за донорство…
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=85039

    Всім потрібно встановлювати порядок в державі
    100%, 14 голосів
    Най водії себе захищають
    0%, 0 голосів
    Мені байдуже
    0%, 0 голосів

Коментарі
KREILIS
126.09.10, 08:49
Абсолютно згоден з п.1 голосування! Інакше пристрасть до "несправедливої справедливості" буде заводити нас далі й далі від побудови дійсно справедливого суспільства, чи може хоч до наближеного до справедливого. Байдужість - то страшна річ...
Nech sa paci
226.09.10, 09:56
Із іншого боку, взяти водію на себе місію соціальної допомоги в вигляді перевезення пільговиків -- це ж так шляхетно!..
Саничок
326.09.10, 12:59
Богдан Бо
426.09.10, 13:21Відповідь на 2 від Nech sa paci
"Із іншого боку, взяти водію на себе місію соціальної допомоги в вигляді перевезення пільговиків -- це ж так шляхетно!.."Так це є!
Коли сідає якась немічна бабця чи дідок, то я жодного разу не побачив від водія негативної реакції і вимог посвідчення. Це вже давно діє.
Мова йде про здорових пань і чоловіків, часто-густо з чималими торбами, які на пільговому проїзді роблять свій маленький бізнес, тобто за рахунок водія та інших пасажирів.
Східняк
526.09.10, 16:08
Нагадали про "депутата": Якось до депутата Звігільского звернувся чогось там ветеран щодо газіфікації. А на селищі шахти Абакумова вже йшла "народна газіфікація" вскладчину, тобто кожен новачок оплачував свій шматочок труби та якусь частку затрат попередників на ПРОЕКТ, МАГІСТРАЛЬ, ПАКЕТ дозвільних документів тощо. Фіма Леонідовіч прислав робітників з шахти, ті кинули та підпаяли шмат труби, задовольнивши ветерана Куліковської битви.
От як можна свій гуманізм покласти на собівартість вугілля та гаманці інших пенсіонерів!!!
Фіма - ГОЛОВА, однако...!!!
Богдан Бо
626.09.10, 16:20Відповідь на 5 від Східняк
Наскільки я знаю своїх шахтарів, то якщо цей ветеран не накрив "поляну" місцевим газофікатарам, то писок йому наб*ють добряче і Звягільський не поможе.
Це яскравий приклад дурдомівської депутаської роботи сересеру, де депутати дороги прокладали, шифер діставали тощо, а не займались законотворчою роботою.
Депутат має не подібною фігнею займатись, а творити нормативне правове поле для всіх, ну і контролювати його дотримання. Все. Але у нас навіть у ВРУ про це не здогадуються, що вже казати на місцях.
Східняк
726.09.10, 17:46Відповідь на 6 від Богдан Бо
Мова йшла не про "бутильок", а про солідну суму в тисячах гривен, набитою пикою там заспокоєння не досягалося, дядьки хотіли відшкодувати власні "кровні", а я друкував та набирав того листа...
От мені поляну дійсно накрили!
Nech sa paci
826.09.10, 22:34Відповідь на 7 від Східняк
ab absurdo
926.09.10, 22:41
А вам не здається, що ці розмови про пільги для пенсіонерів не дуже доречні? Які такі пільги? Копійчані? На проїзд в автобусі чи тролейбусі? Зате ті пільги, якими користуються наші "небожителі", не йдуть ні в яке порівняння із нещасними правами бабусь. Я розумію, частина пасажирів, що не платять за проїзд, дратує іншу частину. Але якщо тих грошей на проїзд за нинішніх цін не вистачає, бо і компослуги, і продукти, і ліки таки багато чого варті. І всі ці розмови про адресну допомогу ведуться просто перед тим, щоб у пенсіонерів тупо забрати і оту нещасну єдину пільгу. Щоб сиділи вдома і не рипались. Вас влаштує така справедливість? Адже єдиний шлях зняти пільги - платити достатні для прожиття пенсії. А цього ніхто не збирається робити. А зроблять, як в Росії. Дадуть нічого не варті копійки.
Богдан Бо
1028.09.10, 13:04Відповідь на 9 від ab absurdo
Ви самі відповіли: одні мають мізер, а інші - все, отже разом в "середньому" у всіх норма?
Невже не ясно, що плутана система опосередкованих пільг вигідна не простим людям, а їх "роздавачам"?
Подібних пільг взагалі не має бути!
Хай кожен має своє! Що заслужив і заробив!
І пенсії саме тому такі мізерні, що їх одержувачі такі заробили! Радянські Союз дякуючі їхній праці розвалився, бо всі робили, але що виробляли? То довга розмова, а зараз важить, щоб Україна
не повторила приклад СРСР.
Одразу зазначу, що варіанти Росії і Грузії мене так само не влаштовують.
Потрібно обдумувати, а не замовчувати тему.


А навіщо нам Коституція?

    10.09.10, 16:02
    Свобода і справедливість
    конституція [X], україна [X] [Додати]

В світлі багаторічних дискусій і вже навіть революцій щодо Конституці України у мене несподівано виникло запитання узагальненного характеру: а навіщо нам  взагалі та Конституція? Дике запитання? А чому? Візьміть, кому захочеться, і постатейно пройдіться та поставте плюси навпроти статей Конституції України, які на вашу думку виконуються в нашому повсякденмому житти, а які - ні, то поряд поставте мінуси. Повірте, що вийде досить цікава порівняльна картина нашого реального життя і міфічного конституійного. 
Дуже рекомендую цей практикум просто заради цікавості, щоб потім самим собі пояснити питання: а на біса нам потрібний цей словесний блуд під назвою Конституція України?
Далі я пропоную уважно вчитатись в зміст статті "Народ для влади чи влада для народу?", яку написав Зиновій ПАРТИКО, професор кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики та масової комунікації Класичного приватного університету м. Запоріжжя

В очікуванні свого Вашингтона
Роздуми над проектами нової Конституції України

Народ для влади чи влада для народу?
У парламенті є кілька проектів нової Конституції України і змін до неї. Ніби усі декларують, що влада належить народові. Але декларації і реальне народовладдя не завжди збігаються.
Екскурс в історію
Сучасна теорія побудови держави була закладена в ХVІІІ ст. французькими просвітителями, зокрема філософом та правознавцем Монтеск’є. Саме просвітителі заявили, що держава повинна базуватися на двох принципах: перший – держава має складатися з трьох рівноправних гілок влади – виконавчої, законодавчої та судової (це означає, що жодна з них не може ліквідувати чи підмінити іншу); другий – ці три гілки влади повинні бути цілковито незалежними одна від одної (інакше кажучи, одна гілка влади не може обирати чи призначати іншу, оскільки тоді одна гілка автоматично стає залежною від другої; їх функції не можуть перехрещуватися).
З античних часів відомий і третій принцип, який у ХХ ст. європейські демократії доповнили новим змістом, а саме: влада має обиратися тільки народом. Це означає, що ніхто не може підмінити народ щодо права його вибору, тобто узурпувати його право на владу. Для цього волевиявлення народу повинно бути тільки прямим (!), а не опосередкованим, оскільки непрямі вибори завжди дають змогу маніпуляцій цим волевиявленням.
Для подальших оцінок, на яких ґрунтуватиметься стаття, приймемо, що ситуацію, коли вся влада належить народові, оцінюватимемо в 100%, з котрих порівну, по 33%, припадатиме на виконавчу, законодавчу й судову владу.
Арифметика народовладдя
У ст. 5 чинної Конституції задекларовано, що носієм влади в нашій державі є народ. Але наскільки виконується ця стаття?
Отже, чи обирає народ наших депутатів прямо? Як це зрозуміло зараз кожному – ні, оскільки виборці обирають не депутатів, а лише партії. Списки формують самі партії. На формування цих списків через убогість молодих партій явно впливають олігархічні клани, які можуть забезпечити фінансове існування цих партій, отримуючи взамін право на лобіювання своїх кланових інтересів. Можемо поставити першу оцінку стосовно законодавчої гілки влади: оскільки народ не може обирати окремо конкретних кандидатів у депутати, а лише їх групи, причому списки цих кандидатів – закриті, то народовладдя з виділених нами 33% оцінюємо на 5%.
Чи обирає в нас народ виконавчу владу? По суті, також ні, бо Кабінет Міністрів призначає парламент, а функції всенародно обраного Президента в ділянці виконавчої влади вкрай обрізані, атрофовані (прямо обраний українським народом Президент не належить до виконавчої влади, а лише реалізує її в окремих ділянках – силових структурах і зовнішній політиці). Отже, можемо констатувати, що в ділянці виконавчої влади народ формує цю гілку влади з виділених нами 33% десь на четверту частину чи максимум третину, тобто на 8-11%.
Переходимо до судової гілки влади. Суддів за чинною Конституцією у нас обирає знову ж таки не народ, а за поданням кваліфікаційних комісій при першому призначенні (на 5 років) – затверджує президент, а далі при другому – затверджує парламент (Верховна Рада). Якщо так, то про яку незалежність служителів Феміди від виконавчої та законодавчої гілок влади може бути мова? До речі, навіть у СРСР, який так гостро критикуємо, для імітації народовладдя суддів обирав народ!
Те саме стосується й обрання членів Конституційного Суду. Чи може бути незалежним Конституційний Суд, якщо кандидатури для нього так само пропонують різні гілки влади, зокрема й політичні партії (опосередковано через механізми затвердження цих кандидатур у парламенті)?
Як результат, можемо поставити третю оцінку - стосовно судової гілки влади: оскільки народ суддів не обирає взагалі, то в цій гілці влада народу з виділених нами 33% реалізована на 0%.
Зробимо стосовно чинної Конституції невтішний висновок. Якщо ґрунтуватися на трьох наукових принципах формування законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, то з задекларованих у ст. 5 чинної Конституції 100% сформованої народом влади насправді виявляється, що народ України формує її лише на 13-16%. І цей результат (лише 13-16% народовладдя!) є не несподіваним, а закономірним: порушення базових, засадничих принципів побудови держави веде до відповідних наслідків.
А скільки влади обіцяв народу проект Віктора Ющенка?
Відповісти на поставлене питання просто, оскільки запропонований президентом В. Ющенком варіант Конституції за кількома несуттєвими винятками, якщо можна так сказати, є клоном чинної Конституції. Серед винятків маю на увазі, зокрема, запропоновану В. Ющенком ліквідацію закритих списків і заміну їх відкритими (до речі, в проекті про це явно ніде не сказано, оскільки це, мабуть, передбачалося перенести на норму закону про вибори). Але чи є ця норма кардинальним вирішенням питання про обрання від партії конкретного депутата на конкретному територіальному окрузі? Ні, бо список зі 100 чи 200 прізвищ що читай – що не читай, а за обрану партію голосувати все ж доведеться, оскільки усунути конкретного кандидата-олігарха чи кандидата-злочинця з цього списку виборець не може (це – право тільки партій).
І все ж запропонована президентом В. Ющенком зміна відразу ж дає змогу оцінити реалізацію народом свого права формувати законодавчу владу на оцінку десь у межах 20-25%, формувати виконавчу владу (Кабінет Міністрів), як і в чинній Конституції, – на 8-11%, а судову владу знову, на жаль, на 0%. У сумі для всіх трьох гілок влади маємо реалізацію народовладдя в межах 28-36%. Як кажуть, не густо…
Як створювати і приймати нову конституцію?
Створювати новий Основний Закон не можна доручати ні апаратові президента (бо тоді матимемо Конституцію з превалюванням президентської гілки влади), ні парламентові (матимемо Конституцію з превалюванням парламентської гілки влади), ні, зрозуміло, судовій владі.
Повинна бути створена Конституційна асамблея, до якої від українського народу мають увійти незалежні фахівці-правники. Вони мають скласти присягу про те, що протягом 10-15 років після прийняття Основного Закону не увійдуть до складу жодної гілки влади (звісно, це обмежить на вказаний термін їх громадянські права). Лише за такої умови матимемо гарантію, що Конституція буде створена не під конкретну людину чи олігархічний клан, не під певну гілку влади, не під певну політичну партію, а, якщо так можна сказати, – «під» народ України.
Відбір кандидатів у члени Конституційної асамблеї можуть здійснювати чинні кваліфікаційні комісії, які зараз розглядають кандидатури на обрання суддів. Обирати членів Конституційної асамблеї на прямих виборах повинен народ (наприклад, одночасно з будь-якими іншими виборами).
Перед тим, як починати укладати проект нової Конституції, найперше потрібно внести відповідну статтю про Конституційну асамблею в чинну Конституцію. Інакше владу в народу знову поцуплять або парламент, або президент, або партії, або олігархи.
Чому американці гордяться своєю конституцією?
Читач може запитати: а чи існує така конституція, яку тут пропагує автор? Так, існує! Це конституція однієї з найбільших держав сучасності.
У цій державі президента, що є головою виконавчої влади і главою держави, обирає народ; депутатів парламенту обирає народ; суддів також обирає народ. Проте й тут не ідеально. Вибори президента двоступеневі, а суддів народ обирає лише для судів першої інстанції. Тому за нашою методикою ми оцінюємо відповідність формування влади в цій державі переліченим вище трьом принципам десь на 75-80%.
Може, саме тому американська Конституція й існує понад 220 років, що вона забезпечила народові значно більше народовладдя, ніж у Європі (порівняймо: тривалість сучасних європейських конституцій у середньому лише 50 років)?
Ось, виявляється, чому американці так пишаються своєю конституцією. Нам би, як писав ще Тарас Шевченко, такого президента-«Вашингтона», який би запропонував таку конституцію!
Хочу жити в сильній державі!
Для сильної держави нам потрібно створити Конституцію не на основі європейських традицій, що «склалися історично», а на трьох принципах, встановлених ще французькими просвітителями.
Нам потрібен сильний та дієздатний Парламент, нам потрібна сильна Президентська влада, нам потрібен насправді сильний, незалежний і непідкупний Суд. І всі вони – прямо обрані народом.
Мене дивує, коли політики й правники пропонують винести на референдум для народу таке запитання: якою повинна бути форма правління в нашій державі – парламентсько-президетнська чи президетнсько-парламентська? Для мене це запитання звучить так: ви хочете, щоб слабкішою була законодавча влада чи виконавча? Даруйте, але це безглузде запитання: всі три гілки влади повинні бути максимально сильними.
Боятися сильної законодавчої, виконавчої та судової влади, тобто сильної української держави, можуть лише її вороги.
Я хочу жити в сильній державі!

Коментар Богдана Гордасевича:
Отже маємо досить логічне обгрунтування, що реальна влада народу в Україні в наш час досить мізерна, але вона принаймні є, тоді як в радянські часи "демократичного централізму" влади у народу не було взагалі. Вона була виключно формальна, деклараційна, а насправді всі питання життя вирішувались у керівних органах комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС). Мушу деталізувати, бо вже є на привелике щастя люди, які того не знають і навіть не можуть уявити. В таких випадках я рекомендую ознайомитись з життям сучасної Північної Кореї (не Південної!) - в це важко повірити, але це пряма калька з нашого радянського устрою.
Хочу особливо вказати, що Конституція СРСР 1936 р. (так звана "сталінська") була одною з найкращих в світі за своїми демократичноми нормами і чіткістю внутрішньо-політичної побудови державного устрою СРСР. Все було дуже і дуже гарно задекларовано, але була одна чималенька "дрібничка", яка подібно розриву контакту в складній мережі нівелювала всю досконалість Конституції СРСР - вона абсолютно не виконувалась в реальному житті. Зовсім. То як ми тоді жили? Досить просто: всі в одній великій зоні, в повному "беспределе", чому свідчення голодомори і масові репресіїї, а реально керувала країною армія наглядачів і палачів з комуністичної партії. Вся можлива влада була зосереджена у структурах КПРС, на які 99% народу не мали ніякого реального впливу.
Щоб окремій людині в СРСР можна було вплинути на владу,їй потрібно було обов’язково стати членом КПРС, а туди просто так не приймали. Але вступивши до компартії й після вишколу в низових ланках, людина мала хоч якісь можливості зайняти важливу державну посаду, бо не члени компартії просто до посад не допускались. А якщо всі державні посади від найнижчих до найвищих обіймають члени однієї партії, для яких головним керівництвом до дії є рішення партійних органів і більше ніякі інші закони не грають жодної ролі, то про який констутиційний правопорядок можна говорити.
Найцікавіший момент в цьому всьому є такий, що ні в Конституції СРСР 1936р., ні в інших законодавчих актах СРСР - ніде не було зафіксовано юридичними нормами право комуністичної партії на узурпацію влади. Цей правовий недолік був виправлений тільки у 1977 р. в новій редакції Конституції СРСР ( так званої Брежневської "розвинутого соціалізму"), де ст.6 чітко вказувала на керівну роль КПРС у радянському суспільстві. І водночас ця 6 ст. є повним юридичним нонсенсом у співставленні з ст.2 тої самої конституції, де однозначно сказано, що "Вся влада в СРСР належить народу".
Все це я розписую для того, щоб пояснити одну важливу річ: найрозумніший і найгарніший закон буде просто діркою від бублика, якщо він немає чітких соціальнмх положень бути задіяним в реальному житті. І тому мене смішать віртуальні дисткусії юристів про ідеальну Конституцію для України з їх маніакальною вірою, що подібна ідеальна Конституція стане дійсністю сама собою, як світлий ідеал прекрасного життя, де кожен тільки про те і дбає: а чи живу я згідно норм нашої рідної Конституції?
Наші мудрі мужі-юристи в балачках про ідеали демократії забувають про головне: і народ, і влада - це єдине ціле. Не даремно кажуть: який народ - така і влада, або ще: кожен народ вартий своєї влади. Найперше, що має бути ліквідовано в нашому політикумі, це запрограмованне протиставлення народу до влади і навпаки. Подібне можливо тільки у випадках, коли народ дійсно обирає владу, а не грає роль статиста, як за СРСР. Але якщо народ реально обирає владу, то це вже його вибір і його влада! Народ має чітко усвідомлювати і свою відповідальність за обрану ним владу, як і кожен виборець поокремо. На жаль, сучасний український виборець до цього не готовий і стократно проклинає існуючу "злочинну владу", але ніколи не винить себе за її наявність. Переважно звучить у виправдання або: я голосував за інших; або: вони нас обманули. Надзвичайно рідко можна почути від виборців слова каяття і самокритики: ах, як я помилився у виборі - чим я думав?!
Насправді сучасний стан політичних взаємин "народ - влада" в Україні один чоловік вдало порівнняв з телевізіними шоу-вікторинами за гроші, де люди дзвонять в телестудію і потім сплачують шалені гроші за час дзвінка. Хоч запитання переважно дуже примітині, але система працює так, що поки хтось виграє приз, інші дозвонювачі сплатять стократно і його вартісь, і телеефіру разом узятих. Точно так і переважна частина виборців в Україні йдуть на вибори з метою щось собі виграти-вигадати з того особисто і одразу, але не з думкою про суспільну користь. Відповідно і кандидати в обранці грають за правилами обдурювання подібно до правил шоу-вікторини, отож депутати і представники влади не мають жодних моральних причин для докорів сумління за свої злодійські дії -  а ми так всі граємо-дуримо, з того і маємо. Якщо виборець легко піддається на дурні обіцянки "покращання життя вже сьогодні" чи навіть продає голос прямо на дільниці за 50-100 грн. - то чи не вартий він покари наявністю влади, яка має його за бидло? Я вважаю, що вартий. Ось тільки я маю сумнів, що це все можна описати і прописати в Конституції, тому і кажу, що вона нам не потрібна.
Мій скепсис не є ситуативним настроєм, тому що я хоч і не є фаховим юристом, але як і пан професор Зинові Партико по-аматорськи заради інтересу вивчаю конституційне право та функціонування державних інституцій різних країн. Є чимало країн світу, які не мають таких державницьких актів, як конституція, взяти, для прикладу, Великобританію - і нічого, все працює і фунціонує в державі як належить. Класична монархія, яку навіть конституційною не назвеш, а права особи і демократичні норми захищенні добре. Стосовно захоплення Конституцією США, то пан професор мене дуже здивував, бо конституція США є фактично "союзним договором" поміж незалежними державами-штатами. Вона має 7 статей чисто технічного характеру стосовно роботи найвищих союзних установ, і ще є 27 поправок до неї. З поправок перші 10 належать до "Біля про права", друга з яких проголошує на право кожного американця мати зброю, а коли весь народ озброєний, то влада відповідно запопадливо поводиться з ним, щоб залишитись владою. Так що треба розуміти суть стану речей життя в США, а не просто захоплюватись папірчиком на 7 статей.
Не буду прибріхувати, оскільки ніколи не бував у США, але наскільки знаю опосередковано, то у США громадяни не те, щоб гордились своєю Конституцією, а взагалі про неї не згадують, бо це їм безпотреби. Наскільки мені відомо, то 98% американців 99% свого часу присвячуюють тільки одній темі - собі, своєму життю, своїм проблемам, уподобанням чи розвагами, і звичайно що бізнесу в усіх його варіантах. Політикою в США переймаються не більше 2% американців і то через те, що вони є фаховими політиками. Простий американець питаннями політики цікавиться дуже і дуже мало саме тому, що це дозволяє йому робити державний устрій його країни і саме це і є великим досягненням конституційного устрою США! Громадяни США переконані в тому, що їхнє життя і його наповнення залежить виключно від них самих та ще від Бога, хто у нього вірує. Це диаметрально відрізняє їх від українців, де чергова провладна дурість моментально змінює життя багатьох людей в країні, як, для прикладу, закриття ігрового бізнесу чи вакханалія з цінами на газ, податками тощо. Чи може цьому завадити найкраща за змістом Конституція? Однозначно, що ні.
Що мені насправді подобається в Коституції США, так це її чіткість і простота змісту, що виключає різні тлумачення - це є інструкція. В ній нема пустопорожніх фраз і надскладних фразеологічних конструкцій, які неможливо зрозуміти однозначно, подібно до Конституції України, особливо в її теперішньому вигляді. Для чого напихати Конституцію пустопорожніми словесами і гаслами, якщо тут потрібно давати чіткі дефініції прав і обов*язків? Хіба що тільки для замилювання очей, як у випадках з конституціями СРСР.
Є ще дві значні позитивні якості у Конституції США: перша та, що процедура внесення змін до констиутції надзвичайно важка і тривала, тому там неможливі навіть натяки на ситуацію, подібну у нас: гоп, назбирали у ВРУ голосів депутатів більше 300 - і понеслась душа в Рай, міняємо все, як захочемо, бо маємо право... А хто вам це, панове-депутати, сказав, що маєте право? Конституція? Але в тій самій Конституції Ураїни чітко і однозначно сказано, що депутати мають голосувати завжди тільки особисто, але рівень порушення цієї конституційноїт норми в стінах ВРУ перейшов всі можливі межі, проте всі дружно цього не бачать: ні голова ВРУ, ні Президент, ні прокуратура, ні судді - на всіх зійшло потемніння свідомості. Але ж закон, постанова чи будь-яке інше рішення Верховної Ради, прийняте з порушенням норм Конституціцї, має бути однозначно визнано як не дійсне. І якби це діяло, то всі б депутати сиділи на місцях, а не здавали картки депутатам-"кнопкодавам", щоб самим займатись особистими справами за чималі депутатські гроші з народної кишені.
Нарешті третя найголовніша якість Конституції США: вона діє однозначно і безумовно. Для мене важко уявити ситуацію, коли б опозиційна меншість фізично блокувала роботу законодавчих чи державних установ у США - це просто неможливо і все. Політична конфронтація має бути вирішена тільки політичними методами - це істина, що не потребує доказів. У нас в Україні депутати під прикриттям своєї "недоторканості" творять такий контрдержавний розгардіяш, що жодній логіці не підвладний. Поясніть, якими нормами конституції чи іншого закону можна заборонити депутатам ВРУ блокувати трибуну, двері, ломати мікрофони, щитові, систему "Рада" і тому подібне. Що це? Політика? Ні, ще мордобій, який може призвести тільки до одного: якщо опозиційна меншість перешкоджає більшості виконувати свою роботу методами фізичного впливу, а не політичного, то це призведе тільки до того, що більшість теж нейтралізуює опозицію засобами фізічного впливу - і кінець будь-якій політиці.
"Маємо те, що маємо, проте конче зобов*язані це виправити",- казав колись Іван Багряний про ситуацію в повоєнній Україні з молоддю, з її денаціоналізованим комсомольским світоглядом. Аналогічне можна ствердити і про сучасний український політикум, але чи піддається ситуація виправленню - визначити важко. Коли влада ігнорує закони, а народ ігнорує і закони, і владу - це суспільство важко втиснути в якісь юридичні норми, тому я і ствердую те, з чого і почав: а чи потрібна нам Конституція України?
Запитання не риторичне - воно потребує відповіді.
Я відповіді на нього не маю, але проте я маю відповідь на запитання: "Чи хотів би я жити в сильній державі?" Моя відповідь однозначна: "Ні, не хочу". Чому? Бо я не розумію самого змісту запитання: що таке є "сильна держава"? Це черговий словесний блуд. Ну скажцть, чи є Австія сильною державою? Або Польша? А Чехія, Словакія, Швеція, Норвегія, Бразилія, Аргентина - це сильні держави чи як? На мою думку, це просто нормальні світові держави, чого я щирим серцем бажаю й Україні - бути нормальною світовою державою. Нормальною! З нормальними парламентом, президентом та урядом, а не "сильними" невідомо як і щодо кого. Сильним може бути тільки народ і він таким є.
Для держави 20 років існування - час просто мізерний і тому у нас попереду значно більше, але від того, який ми закладемо фундамент у державний фундамент постане майбутня конструкція буття всього українського суспільства. З Конституцією чи без, але будувати державу потрібно. Звичайно, що краще з Коституцією, потрібною. як креслення на будівництві - звичайно, що краще...

Коментарі
Катюшааа
110.09.10, 16:07
Щоб погуляти на День Конституції
DrEgor
210.09.10, 16:10
чтобы было на что власти забивать!
Саничок
311.09.10, 07:14
ab absurdo
411.09.10, 12:50
Алчі
56.10.10, 00:45
зразу суттеві помилки: "коли вся влада належить народові, оцінюватимемо в 100%, з котрих порівну, по 33%, припадатиме на виконавчу, законодавчу й судову владу." - з таких припущень і писали попередні варіанти - і з цього "маємо те що маємо" - по суті це тільки опис державного "машингвера".
Алчі
66.10.10, 00:54
друга помилка : "забувають про головне: і народ, і влада - це єдине ціле." - апарат знущання і народ, - що маємо...
Алчі
76.10.10, 01:05
вдячний вам за нарис , на мою думку деякі зауваження заслуговують критики


25 років загибелі Василя Стуса

    06.09.10, 03:25
    Ми любимо тебе, Україно!
    пам'ять [X], україна [X] [Додати]

Василь СТУС

* * *

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
20.1.

ПАМ'ЯТІ А.Г.*

Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай.
У бiлiй стужi сонце України.
А ти шукай — червону тiнь калини
на чорних водах — тiнь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов i сподiвання.
Усiм нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров — така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивiй завiрюсi голосiнь
цi грона болю, що падуть в глибiнь,
безсмертною бiдою окошились.

***

* Вiрш пам'ятi художницi Алли Горської, по-звiрячому вбитої при нез'ясованних обставинах 1970 р.

* * *

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б'юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.

X.1968

пропоную прочитати
http://blog.i.ua/community/1925/397244/

    Василю Стусу моя пошана
    96%, 27 голосів
    нічого особливого в ньому нема
    4%, 1 голос

Коментарі
АноМалиЯ!
16.09.10, 03:38
обожнюю Стуса!!!!!!
АноМалиЯ!
26.09.10, 03:38
Богдан Бо
36.09.10, 04:25Відповідь на 1 від АноМалиЯ!
"обожнюю Стуса!!!!!!"світового рівня був поет, а таких у нас було мало, а зараз взагалі нема.
Ром@н_Сергеич
46.09.10, 04:30Відповідь на 3 від Богдан Бо
""обожнюю Стуса!!!!!!"світового рівня був поет, а таких у нас було мало, а зараз взагалі нема."У нас в городе музей его имени. Он у нас в школе преподавал.
Богдан Бо
56.09.10, 05:52Відповідь на 4 від Ром@н_Сергеич
Добре, хоч музей є - якась пам*ятка
Ром@н_Сергеич
66.09.10, 06:02Відповідь на 5 від Богдан Бо
"Добре, хоч музей є - якась пам*ятка"Я бы на месте наших городских властей еще бы и улицу в честь него назвал И школу, где он преподавал, его именем.
Atman
76.09.10, 08:37
Алчі
86.09.10, 09:53
Богдан Бо
96.09.10, 10:16Відповідь на 6 від Ром@н_Сергеич
""Добре, хоч музей є - якась пам*ятка"Я бы на месте наших городских властей еще бы и улицу в честь него назвал И школу, где он преподавал, его именем."А я б дуже хотів, щоб місцеве радіо щодня один вірш його зачитувало, Бо поети - це вірші, які читають, а не особи, яких вшановуюють, подібно ветеранам.
АноМалиЯ!
106.09.10, 20:16Відповідь на 3 від Богдан Бо
це геніальна і дужа сильна людина
як би я хотіла хоча б на 20% відчути його...
кожен день прослухую записи на диску "Живий голос Василя Стуса"


Війна почалась... за знання

    02.09.10, 09:51
    Ми любимо тебе, Україно!
    освіта [X] [Додати]

Подзвонила мені знайома вчителька і я найперше привітав її з 1 вересня і початком навчального року такими ось словами: вітаю тебе з святом Знань і річницею початку Другої світової війни одночасно, Бо на мою думку 1 вересня в України почались справжні бойові дії в сфері освіті в боротьбі за знання і війні громадськості з міносвіти на чолі пана Нікотина.
Моя іронія була сприйнята і не підтримана значно чіткішою відповіддю фахівця: до війни нам в освіті не звикати, але цей бардак і дебілізм вже явно не перемогти.
І я погоджуюсь повністю з думкою вчитльки, що далеко не перший рік працює у школі.
Як погоджуюсь з думкою, що більш сумного свята Знань 1 вересня я в своєму житті ще не пригадую. Ну не свято, а суцільна жалоба. Розгубленими виглядали і діти, і їх батьки, а що вже казати про вчителів! Ніхто нічого не може передбачити: як вчитись? що вчити? для чого? Посеред маси розгубленних щодо української освіти, яка вже явно стає не українською, і явно стає не освітою - також і автор цього допису.
Для мене ясно одне: темінь насувається!
 
Коментарі
oleg_kv
12.09.10, 11:01
вітати з річницею початку ДСВ - це вже явно збочення...
Богдан Бо
22.09.10, 12:51Відповідь на 1 від oleg_kv
Я давно знаю, що все, що не відповідає вашим смакам - то збочення, тому і не переймаюсь.
А взагалі варто читати уважно, бо токі речі як гумор чи іронія тощо - пояснити неможливо.
Q2
32.09.10, 15:17
ну надо же, только заметил ))
Саничок
43.09.10, 07:22
Богдан Бо
53.09.10, 12:56Відповідь на 4 від Саничок
""аналогічно
ab absurdo
63.09.10, 14:31
З такою шаною: пан Никотин. Собачник він, і душа у нього псяча. А дітей він не має, і як воно може зрозуміти, що це таке?
Богдан Бо
73.09.10, 14:34Відповідь на 6 від ab absurdo
"З такою шаною: пан Никотин. Собачник він, і душа у нього псяча. А дітей він не має, і як воно може зрозуміти, що це таке?"Отже в нього тільки одна голова дієздатна, отож вона і працює в обох напрямках.
ab absurdo
83.09.10, 14:49Відповідь на 7 від Богдан Бо
Скоріше, не працює в жодному! Співчуваю його "валіде".
Алчі
93.09.10, 18:54
а можыд интырет альтернативнайе абучченийе делать ...
sveto4ka-25
103.09.10, 19:14
Так воно й є - почалася війна України в освіті за нашу молодь проти табачнюков та бандюков! Нічого ....зайди приходять й йдуть,а ми залишаємось! Все залежить від вчителя у школі, його позиції - такою й буде наша молодь,а з нею - майбутнє України!



З нагоди 19-ї річниці Незалежності України

    20.08.10, 10:25
    Свобода і справедливість
    україна [X] [Додати]


Прес-служба Президента України Віктора Януковича

Участь Глави держави в урочистостях з нагоди 19-ї річниці Незалежності України

До уваги представників ЗМІ!

Прес-служба Президента України та Головне управління з питань
комунікацій проводять акредитацію на урочисті заходи з нагоди 19-ї
річниці Незалежності України за участю Президента України Віктора
Януковича.
23 серпня, понеділок
ПУЛ 1:
10.30 – Церемонія підняття Державного Прапора України на площі перед Адміністрацією Президента України (вул. Банкова, 11).
Захід транслюватиметься у прямому ефірі.
Представники ЗМІ запрошуються з 8.30 до 10.00. Вхід з боку вул. Інститутської.
ПУЛ 2:
12.30 – Церемонія відкриття будинку-музею Т.Г.Шевченка Шевченківського національного заповідника (м.Канів, Черкаської обл.).
Захід транслюватиметься у прямому ефірі.
Представники ЗМІ запрошуються на 11.30. Автобус для
акредитованих представників ЗМІ вирушає о 9.00  (на розі вулиць
Лютеранської та Круглоуніверситетської).
16.00 – Урочистий прийом з нагоди 19-ї річниці Незалежності України в Українському домі (вул. Хрещатик, 2).
Захід висвітлюватиме прес-служба Адміністрації Президента. Відеоматеріали будуть надані за допомогою відеоперегону.
24 серпня, вівторок
ПУЛ 3:
9.00 – Молитва за Україну у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.
Захід транслюватиметься у прямому ефірі.
Представники ЗМІ запрошуються з 7.30 до 8.30.
ПУЛ 4:
9.30 – Церемонія покладення квітів до пам’ятників Т.Шевченку та М.Грушевському в Києві.
Представники ЗМІ запрошуються з 8.30 до 9.00.
ПУЛ 5:
10.00 – Урочистості з нагоди 19-ї річниці Незалежності України на Майдані Незалежності в Києві.
 Захід транслюватиметься у прямому ефірі.
Представники ЗМІ запрошуються з 8.00 до 9.30.
Акредитовані телеоператори та фотокореспонденти будуть запрошені для висвітлення заходу на спеціальний майданчик (подіум навпроти сцени). Відстань до сцени складатиме близько 25 метрів. Інші
представники ЗМІ матимуть можливість працювати за майданчиком для фотокореспондентів та телеоператорів.
Акредитація представників ЗМІ проводиться до 15.00 21 серпня ц.р. за телефонами: 255-78-44 та 255-74-02.

Коментар Богдана Бо:
Це офіційна інформація і прошу мені пояснити, що означає оте "ПУЛ"? Заходи типу лотів на біржі? Ринкова економіка перевипирає і пучить?
А часовий режим "пульок" 3 і 4 такий, що як то кажуть "галопом по святим місцям"? Якби в "молоко" не відстрілятись...
Також чому зовсім не деталізовано 5 пульку? Ще самі не знають, що там за фігня вийде?

Тепер моє бачення свята, яке висловила інша людина з ніком Лагус http://blog.i.ua/community/662/483357/:

Я - українка !

          Нація – це спільнота людей, що історично виникла на базі спільної мови,
території, економічного життя і психічного складу, які проявляються у
спільній культурі.
          Націоналізм – ознака здоров"я  нації. Це любов до своєї землі і своїх предків, прагнення добробуту для свого народу і своєї Батьківщини.
          Люди, які зацікавлені в тому, щоб народ перетворився в сіре безвільне стадо без роду і племені, уміло і послідовно навіюють громадянам негативне
значення цього поняття, переконуючи нас в тому, що ми нездатні дати
собі раду без їхнього втручання.
          Останнім часом від українців все більше чути нарікань на те, що ми не такі і все у нас не так, і світла в кінці тунелю  не буде.  З цим необхідно боротись. Кожна людина впливає на те, що її хвилює, з чим вона взаємодіє через думки і образи. Руйнівні та негативні почуття, емоції  й висловлювання  створюють перепони і формують невдачі, а позитивні – навпаки.  Куди думка – туди і енергія, те і зміцнюємо.
          Для критики і паплюження у нас достатньо недоброзичливців, залишимо це їм.  А для нас, за будь-яких обставин хаяти свій Рід, свій Народ, свою Батьківщину – ТАБУ !!!  Не варто також вважати, що українці  гірші чи кращі за інших, а просто любити своє і старатись поважати чуже.    Закликаю не розділяти людей за національностями, а розрізняти їх за людськими якостями, згадайте про українців, які волею долі, розкидані по світах.
Якщо людина будь-якої національності визнає нашу державність, культуру
і не байдужа до України, вона безперечно заслуговує на нашу повагу і
визнання.
          Нам необхідно припинити звинувачувати всіх підряд, а направити свою енергію на зрощування в собі стержня самоповаги та спокійної світлої гідності  і концентрувати увагу на  кращих рисах нашого народу, прагнути всім серцем і беззаперечно вірити у зміни на краще (звичайно і діяти, коли настане час)
           Будуть дієвими і з часом наберуть вагу навіть самі крихітні кроки:
-  Якщо ви розмовляєте українською, прослідкуйте, щоб ваша мова стала
«чистішою». Якщо зазвичай говорите російською, для початку, бодай
кілька речень на день скажіть по-українські, пробуйте перекладати хоч
нескладні тексти, прочитайте україномовну книжку.
-   Намагайтесь з повагою відноситись до валюти своєї країни, адже держава друкує гроші з портретами своїх героїв та видатних діячів. У якій валюті ви тримаєте заощадження, ту країну і зміцьнюєте.
-   У кого ще нема, придбайте український прапорець, придбайте український одяг, або хоч будь-який його елемент, вивчіть та співайте гімн України і завжди стоячи.
-   Це наша Земля, посадіть на ній дерево, квіти, не забруднюйте навколишнє середовище.
          Зараз головне відкинути дріб"язкові докори і образи, будемо сильними духом і великодушними. Давайте єднатись, підтримувати і шанувати один одного, бо ми того справді варті! heart 
ТВОРІТЬ ДОВКОЛО СЕБЕ АКТИВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРОСТІР ДОБРА!
ВІТАЮ ВСІХ З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!
СЛАВА  УКРАЇНІ!             ГЕРОЯМ    СЛАВА!

Коментарі
oleg_kv
120.08.10, 10:33
як же ти любиш цю підстилку кремлядську...
CKB
220.08.10, 10:35Відповідь на 1 від oleg_kv
"як же ти любиш цю підстилку кремлядську..."Зачем же так про незалежнисть? Цэ ж святэ.
oleg_kv
320.08.10, 10:36Відповідь на 2 від CKB
всі добре зрозуміли про кого це сказано
CKB
420.08.10, 10:38Відповідь на 3 від oleg_kv
"всі добре зрозуміли про кого це сказано"Так що тепер? Не ходити на свята? Ми ж вашого Ющенка терпiли, що по Говерлах часник жував.
oleg_kv
520.08.10, 10:39Відповідь на 4 від CKB
""всі добре зрозуміли про кого це сказано"Так що тепер? Не ходити на свята? Ми ж вашого Ющенка терпiли, що по Говерлах часник жував."свято і мухи окремо
CKB
620.08.10, 10:41Відповідь на 5 від oleg_kv
"""всі добре зрозуміли про кого це сказано"Так що тепер? Не ходити на свята? Ми ж вашого Ющенка терпiли, що по Говерлах часник жував."свято і мухи окремо"Ну и сидите дома тогда. А я на праздник цветов пойду.
oleg_kv
720.08.10, 10:42Відповідь на 4 від CKB
ця замітка не розповідає про заходи з нагоди державного свята, а піарить хробака гнойового...
oleg_kv
820.08.10, 10:43Відповідь на 6 від CKB
""""всі добре зрозуміли про кого це сказано"Так що тепер? Не ходити на свята? Ми ж вашого Ющенка терпiли, що по Говерлах часник жував."свято і мухи окремо"Ну и сидите дома тогда. А я на праздник цветов пойду."чого б це я сидів удома? звичайно піду на свято, але не на споглядання того, що я написав вище
CKB
920.08.10, 10:44Відповідь на 7 від oleg_kv
"ця замітка не розповідає про заходи з нагоди державного свята, а піарить хробака гнойового..."А по моему она обращена к представителям СМИ и вкратце рассказывает о проводимых мероприятиях и аккредитации на них. Или будем стенать о притеснениях журналистов?
oleg_kv
1020.08.10, 10:49Відповідь на 9 від CKB
а комусь, крім кремлівських підстилок, цікаво, що там буде верзти ця помилка природи?


Не так тії вороги

    30.07.10, 11:11
    Ми любимо тебе, Україно!

Спершу взагалі не хотів розголошувати своє обурення, щоб не робити рекламу всякому ге, але вирішив, що замовчати подібну підлість теж не годиться. Видання, про які далі йдеться, я не купую принципово через їх редакційну гнилизну, бо "Виокий замок" є колишньою газетою "Львовськая правда" Львівського обкому, ну а "Комсомольская правда в Украине (западноукраинський выпуск)" - тут без коментарів. Просто на роботі мене попросили приглянути за купкою макулатури, а я за старою звичкою не тільки приглянув, але і переглянув, та акуратно склав усе назад - дійсно макулатура.
Так от на очі мені попалась гучна назва статі в "Комсомолці" за 21 липня 2010: "Учительницу украинського языка посадили на 9 лет за сутенерство" за авторством якоїсь Мирослави Бзикадзе. Як людина, що присвятила певний час журналістиці, я знаю, що назва статті має відтворювати стисло головну ідею чи проблему події, про яку йдеться. Отже з назви ясно, що вчителька української мови працювала в школі і одночасно займалась сутинерством. Жодної обмовки типу "колишня" у назві нема, але за змістом статті йдеться, що пані Н. відробила в школі 10 років, звільнилась і ще у 2000 році переїхала на тривале проживання до Польші, де у м. Перемишлі торгувала на базарі цигарками і з часом також зайнялась справою сутинерства, обманом вербуючи молодих українок у місцеві борделі. А тепер прошу сказати: то хто займався сутинерством? Базарна перекупка контрабандних цигарок чи вчителька української мови? Де тут логіка взаємозв’язку станом на 2010 рік?
Сподіваюсь, що кожен без роз’яснень оцінить це передьоргування фактажу, яке я давно вже вибачаю нашим російським "доброзичливцям", бо чого від них можна ще очікувати? Психіатрія тут безсила - то задавнена патологія. Тому я просто побурчав про себе трохи, сплюнув і узяв іншу газету, аж тут я зрозумів звідки ноги ростуть у цієї назви, бо стаття у "Високому замку" була від 19 липня 2010, тобто на 3 дні раніше і мала ще крутішу назву: у актуальній рубриці "Живий товар" далі йшло "Дівчатами тогрувала... вчителька української мови" з підзаголовком "Освітянка з Чорткова відправляла у польські борделі навіть неповнолітніх" за авторством Омара Узарашвілі. Цей журналіст доволі відомий у львівських колах преси тим, що спеціалізується на кримінальній тематиці і колись писав цікаві аргументовані публікації про місцевих злочинних авторитетів та процеси в тому середовищі, але часи міняються і маємо ще одного власника птахоферми по розведенню жовтеньких качечок для ЗМІ.
Знаєте в чому різниця правдивої статті і "жовтої качки"? А у фактах. Серйозний журналіст завжди своє повідомлення аргументує посиланням на документи, дати, конкретні події і цитати, а у брехливих жовто-смердючих матеріалах цього нема, бо ж факти можна перевірити, зате є купа суб’єктивних авторських домислів та гострих декларацій типу: "...міліціонерам впродовж кількох років не вдавалося арешувати ватажка злочинної групи - нічим не примітну 40-річну вчительку української мови" - і тому подібне. А мені хочеться на все те відповісти запитанням: нешанований мною автор і редактори вищеназваних часописів, невже ви всіх своїх читачив тримаєте за недоумків? Невже читач не зрозуміє, що дві баби, які ніколи не мали стосунків з криміналом як таким, - це не може бути неймовірної загрози злочинне угруповання? Всім ясно, що це звичайнісінькі дурні аматори, які тому і попались, що заваджали професійним злочинцям проводити більш серйозні оборутки з "живим товаром". А що міліції до них зась, то вона на цих бабах демонструє свою активність і відзвітовує "про розкриття маштабного злочинного угрупування аж з двох чоловік" та й вкатали їм терміни "на повну катушку", а підгодовані ким треба змі-їтворці роздмухують супер-новину. Гниль ви остання після цього, а не журналісти. І дуже прикро, що прізвища обох авторів мають грузинське звучання, бо навіюють спогад про світлої пам’яті Гію Гонгадзе, який загинув в боротьбі за правдиву журналістику, а його співзвучні автори є прогнилим смердючим шматтям фальшивої журналістики. Тьху на вас.
На місці Тернопільсткої облвно я б подав у суд на видання за цю провокацію і паплюження честі педагогів, але маю сумнів у цьому, тому закликаю просто небайдужих громадян України висловити як хто зможе і захоче свій протест проти подібних підступних публікацій.
Вчителя української мови і літератури - наша гордість, як і всі інші вчителя, що за мізерну зарплатню вчать наших дітей, а не кидають їх і школу заради більших баришів деінде. Слава українським вчителям!

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне    

    брудна провокація
    41%, 19 голосів
    чесна журналістика
    4%, 2 голоси
    слава всім вчителям в Україні
    54%, 25 голосів

Коментарі
yurko21
130.07.10, 11:43
слава богу, що ми ще не в стані апатії - реагуємо на той потік бруду, що наповнив сторінки видань та інтернет. Інколи досить маленької неточності, "легенького" перекручування фактів - і зміст чи підтекст повністю змінюється. Книги Бузини і Табачника, дії команди Г на інтернет просторі, ось такі перекручування, брехливі репортажі по телеканалах - все це одного поля ягоди...
Богдан Бо
230.07.10, 11:48Відповідь на 1 від yurko21
Про то і мова. А ми не дамось.
Я просто подібне намагаюсь обминути й іншим раджу те робити. Бузини не читав і не буду. І всім козлам з команди Г не вірив і не буду.
zmi_j
330.07.10, 12:01
На жаль тот не журналістика, а звичайне коньктурне заробітчанство
Богдан Бо
430.07.10, 12:06Відповідь на 3 від zmi_j
" На жаль тот не журналістика, а звичайне коньктурне заробітчанство"Ото вже не треба плутати: всі журналісти є заробітчанами, бо мають з роботи жити. Це всеодно, що зрівняти міліціонера й кілера - кожен заробляє застосовуючи зброю...
zmi_j
530.07.10, 12:19Відповідь на 4 від Богдан Бо
"" На жаль тот не журналістика, а звичайне коньктурне заробітчанство"Ото вже не треба плутати: всі журналісти є заробітчанами, бо мають з роботи жити. Це всеодно, що зрівняти міліціонера й кілера - кожен заробляє застосовуючи зброю..."Але кілер чомусь в рази більше
Nech sa paci
630.07.10, 12:49
Ось у газеті "Сегодня" шкандаль. Навіть два.
Перший -- відомий журналіст-москвофоб Чаленко полаявся з Ганною Герман на ґрунті ОУН-УПА.
http://ua.korrespondent.net/ukraine/1081289
Другий -- критичні публікації (екс-)журналістів газети щодо редакційної політики главреда Ігора Гужви.
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/07/28/5256111/
http://blogs.pravda.com.ua/authors/ihelzon/4c4945e2bc36b/
http://dusia.telekritika.ua/Redaktsionnye_koshmary/14091
http://www.telekritika.ua/news/2010-07-22/54551
http://blogs.pravda.com.ua/authors/ihelzon/4c4ee435b8bce/
jktu__
730.07.10, 13:51
Гадаю, читачі середнього покоління, пригадуючи стиль газетних писак "часів застою", без особливих проблем розберуться в змісті цього тексту. Молодь, як на мене, взагалі газет на "паперових носіях" не читає. Тож ця і їй подібна писанина розрахована на старше покоління, яке на виборах виступає ударною силою, мовляв, он як тепер мораль занепала, потрібно повертатися назад, т.т. голосувати за комуністів.
Діду
830.07.10, 14:23
...Гниль ви остання після цього, а не журналісти....
ab absurdo
930.07.10, 14:36
Так чого ви хотіли від "Камсамольскай правди"? Стаття про буцімто кримінальне угруповання і наших славних міліціянерів під мудрою орудою хабарника Могильова - якраз в дусі цієї псевдо-газетійки, а по суті - московського жовтої листівки на наших теренах.
sergey77777
1030.07.10, 15:50
В нашій країні вчителі і без того майже ніхто, ні зарплати ні елементарної поваги до їх праці так їх ще й немов грязюкою поливать подібними писульками. За таке треба просто бить морду!


Скнилівська трагедія 27 липня 2002 року

    21.07.10, 14:51
    Свобода і справедливість
    трагедія [X] [Додати]

27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія, яка назавжди надала цьому дню його справжнього значення. Цей день в радянський період відзначали як день визволення Львова у 1944 році від німецьких військ радянськими військами, хоча насправді ця подія відбувалась  інакше: Львів вже звільнила від німців польська підпільна Армія Крайова, а вже тоді до Львова без найменшого бою увійшли "визвольні" радянські війська.
Для жителів Львова, як і Західної України вцілому, це не було правдиве звільнення, а всього лиш зміна окупанта, тому що радянська влада продовжувала всі роки свого панування "визволяти" місцеве населення від особистого майна, селян "звільнили" від їх земельних наділів, всіх "звільнили" від прав і свобод, тобто зробили фактично рабами, а хто протестував - "звільняли" від усілякої свободи  тюремним ув’язненням і таборами, ще більш незгодних "звільняли" запросто і від самого життя.
Зрозуміло, що раділи такому "визволенню" тільки самі "визволителі", вони і святкували щиро день 27 липня. Місцеве українське населення святкувало цю подію з примусу, а після проголошення Незалежності  України одразу відмовилось відзначати "свято своєї окупації".
Тому фактично 27 липня 2002 року відбувалось завуальовано під відзначенням ювілею якоїсь там авіачастини власне традиційне святкування "Дня визволення Львова від німецько-фашистських окупантів". Державне керівництво всіх рівнів України періоду кучмізму належало "визволителям" і тому цілком сприяло і підтримувало ідею авіашоу, отож при всіх економічних складнощах жодних проблем забезпечення і дозволів на техніку не виникало. Але замість потурбуватись про безпеку, генерали-"визволителі" навпаки накручували льотчиків показати "по-крутіше" тим львів’якам-западенцям, щоб добре запам’ятали цей день, пожахати трохи прольотом на  бриючому такої махіни, якою був літак СУ. Ось і пожахали...
Якщо можна говорити про вплив місцевої негативної енергетики на авіашоу, то її було більш ніж предостатньо, щоб свято-трагедія перейшло у відверту трагедію названою Скнилівською. Відтепер у Львові 27 липня щорічно відзначають траурною жалобою.
Попереджаю про вживання нецензурної лексики у відеохроніці "Авіа", але скажу відверто: саме ці найперші емоційні нецензурні слова дуже точно відповідають і для характеристики самої трагедії авіашоу, так і є узагальненою характеристикою всього великого соціального експерименту під назвою "комуно-більшовизм" він же - радянщина. Скнілівська трагедія стала наочним яскравим посібником для короткого демонстраційного осмислення всього періоду існування СРСР від 1917 по 1991роки і його метастаз аж по 2002 рік. Заради чого була організована вся ця грандіозна всесоюзна людська м’ясорубка? Уважно вслухайтесь в ті нецензурні вирази під час скнилівської м’ясорубки...

Богдан Гордасевич

http://video.i.ua/user/1820604/41934/
все повністю
http://io.ua/s78595

З маловідомих сторінок історії: Акція "Буря"
До 50-річчя закінчення ІІ Світової війни та 51-ї річниці визволення Львова від німецько-фашиських окупантів

Багато сторінок з історії другої світової війни замовчувалось, свідомо фальсифікувалось чи тлумачилось у вигідному світлі для панівної влади. Тому не дивно, що й досі випливають на поверхню все нові й нові факти історичної дійсності. Один з них - акція "Буряі", спланована навесні 1943 року польським еміграційним урядом в Англії, який мріяв відбудувати Польщу в кордонах до вересня 1939 року. Ставка робилась на польське підпілля, головним чином на Армію Крайову, яка мала у Львові чималу боєздатну військову одиницю. Головне завдання - звільнити територію Галичини від німців ще до приходу Червоної армії, зокрема, міста Львів, Станіслав, Дрогобицький нафтовий басейн тощо.
"Важко зрозуміти логіку, - пише Орест Корчак-Городиський, - польського політичного проводу в Лондоні щодо плану акції "Буря", бо він, мабуть, усвідомлював, що большевики не будуть трактувати АК як своїх партнерів і не погодяться на приєднання Галичини до Польщі. У той час СССР уже не визнавав польського уряду в Лондоні, він мав свій, створений в СССР, польський уряд на чолі з Вандою Василевською" (Вісті Комбатанта, 1977. 4.2. - С.34).
У половині липня 1944 року фронт наблизився до Львова. Під Бродами йдуть важкі бої. Ось як описують ті події радянські воєначальники: "Одночасно з наступом радянських військ у Білорусі в липні-серпні 1944 року нанесений шостий удар в Західній Україні, в ході якого війська Першого Українського фронту (командуючий маршал Радянського Союзу І.С.Конєв) розгромили великі угруповання ворожих військ на львівському і сандомирському напрямках і визволили Західну Україну... На львівському напрямку противник побудував три укріплені смуги загальної глибини до 70 км. За тими смугами знаходились сильні водні лінії - Дністер, Сян і Вісла, також підготовлені до оборони. Основою оборонної системи на території Західної України був трикутник: Броди, Томашів, Львів... Війська почали наступ 13 липня. Після триденних завзятих боїв на львівському напрямку радянські війська прорвали ворожу оборону на фронті до 200 км. Дальший наступ радянських військ розвивався настільки швидко, що противник не зміг організовано зайняти ні другої полоси оборони, ні тилових ліній. Танкові і кавалерійські з'єднання Першого Українського фронту, що прорвалися в глибину ворожої оборони 19 липня в районі Бродів, оточили до 8 дивізій противника... Ворог втратив понад 15 тисяч полоненими, в тому числі двох генералів, і залишив на полі бою 30 тисяч вбитими. В лісах на схід від Львова радянські війська захопили штаб 13-го німецького армійського корпусу" (Полк. Ф.Д.Воробьов, полк. В.М.Кравцов. Победаы советских Вооруженных Сил в Великой Отечественной войне 1941-1945: Краткий очерк. - М.: Воениздат МО СССР, 1953. - С.306-308).
Невдовзі після тих подій у Львой розпочинається операція "Буря". Штаб АК містився на вул. Кохановського, 23 (сьогодні К.Левицького). Головні командувачі полк. Владислав Філіповський і полк. Стефан Червінський. Ось як описує розвиток тодішніх подій польська еміграційна газета "Dziennik zwiazkowy": "23 липня розпочався бій за Львів. Відділи АК здобувають передмістя, б'ються в самому місті, здобувають зброю, беруть полонених, 14-й полк уланів Язловецьких під командою югославського старшини "Дражі" здобуває два танки. Ввечері 26 липня охорону Ратуші обняв відділ АК... На Ратуші розгорнулись 4 прапори: польський, англійський, американський, радянський... Місто зароїлось від  біло-червоних пов'язок на рукавах вояків АК. Владу над звільненим містом взяли поляки" (Чикаго. - 1961. - 16 листопада). За виконання плану "Буря" польським урядом  полк. Філіповський був підвищений до рангу генерала, багато вояків нагороджено бойовим орденом "Віртуті мілітарі".
Що принесли українському населенню польські "визволителі" Львова? Як свідчать очевидці, в місті почалися дні польського терору. Наприклад, в околиці Пасік вояки АК вчинили самосуд над сотнею українців. Ці жахливі вчинки поляків були припинені щойно з приходом радянської військової команди.
Радість поляків була коротка. Червона армія без бою зайняла Львів 27 липня. Радянський полковник Євтімов вручає письмову подяку 14-му полкові уланів Язловецьких. Польський комендант округи полк. Філіповський деконспірується і веде переговори з радянськими старшинами. Тут він почув від генерала, що "Львів нарешті радянський". Нова влада наказує всім воякам АК скласти зброю і приєднатися або до червоної армії, або до радянсько-польської армії Берлінга. Полк. Філіповський терміново від'їжджає до Житомира до ген. Жимєрського, щоб він вплинув на зміну радянського рішення. Звідти дорога привела його в Сибір у табори ГУЛАГу.
31 липня ввечері всіх старшин АК (28 старшин і 4 жінки) було запрошено до радянського штабу, де їх заарештовано і відправлено в тюрму на вул. Лонцького. Після процесу усіх засуджено на 10-20 років і також вивезено в Сибір. Однак наївне прагнення бачити Львів і інші міста Галичини польськими настільки сліпило, що 5 січня 1945 року польський еміграційний уряд виступив із заявою про встановлення польської адміністарції в західних областях України і Білорусі. Звичайно, радянський режим категорично відкинув це звернення і 12 лютого о 10 год. ранку поляки почули офіційну вістку, що Львів належатиме радянській Україні.
У 1943 році командування Армії Крайової разом з еміграційним урядом склало план операції "Буря", завданням якого було використовувати наступ Червоної армії і займати великі міста Західної України, щоб таким чином продемонструвати участь АК в боротьбі проти німецьких окупантів. План "Буря" був планом воєнної і політичної демонстрації не так проти німців, як проти Червоної армії, яка просувалась до території Польщі. Так в умовах бездержавності територія Галичини ставала об'єктом окупації її різними силами різних країн. Нині, коли маємо власну державу, не забуваймо про це.

Юрій Яцимірський, "За вільну Україну", ч. 101 (965),29 липня 1995 р.

    Жахливо
    97%, 34 голоси
    Все буває
    3%, 1 голос

Коментарі
boogie-woogie
126.07.10, 10:56
виправ посилання.
Східняк
226.07.10, 11:06
Посилання http://spavedfront.io.ua/video веде "не туди"
Посиланнячко http://io.ua/s78595 спрацювало нормально
Дякую! Актуально нажаль, бо при владі ті самі "визволителі"
zmi_j
326.07.10, 11:07
+
Богдан Бо
426.07.10, 11:09
Начебто виправив, як треба
ab absurdo
526.07.10, 11:15
претендент
626.07.10, 11:15
Вся історія Австралії, мабуть, простіша , ніж кілька років історії України.
Веселка
726.07.10, 11:28
Чудова стаття, нажаль, багато чого ми не знаємо з власної історії..
кусючий бджіл
826.07.10, 11:37
дТОЛЯізХорола
926.07.10, 13:02
Саничок
1026.07.10, 13:57


Справа честі

    21.07.10, 14:41
    Свобода і справедливість
    справедливость [X], україна [X], честь [X] [Додати]

Що таке поняття "честь" в наш час?
З одного баку честь є суто соціальної категорією, бо є характеристикою особи в певній соціальній групі: людина чесна є притиставлення людині безчесній.
З іншого боку честь є суто індивідуальним поняттям, тому що тільки сама людина може давати собі точні визначення своїх вчинків.
Не стану обзивати наш сучасний стан аморальним тільки тому, що люди в значній мірі перестали залежати від суспільної думки про їх конкретну особу. Так, зараз індивід може начхати на оточення і на всі негації щодо нього: роботу роблю добре, закон не порушую - чого ще від мене треба? Як хочу - так і живу.
Тобто я веду до того, що якщо зараз й існує поняття честі, то фактично виключно в індивідуальному плані перед самим собою. На сучастний час кожна окрема людина у власній душі і думці вирішує, що таке є честь і чи буде вона її дотримуватись.
Коли я обдумував ідеї "Фронту Справедливості" та співтовариства "Свобода і справедливість", то чітко визначив, що: без свободи не буває справедливості, а без справедливості - стає непотрібна свобода.
Що таке свобода для людини? Як на мене - це право розпоряджатись собою. Коли людина самостійно вирішує свої дії і свідомо відповідає за їх наслідки.
Якщо вчинки людини обумовлені обставинами, а не її власним бажанням, то навіть якщо вона згодна робити ці вчинки - це всеодно вже є несвобода, а примус, тобто рабство. А раб - це вже не людина, а річ! Саме тому у Древньому Римі та Давній Греції за провини раба відповідав виключно його  власник, бо з речей, як і з худоби, не можна було питати і щось вимагати, бо річ винною бути не може - вона просто річ.
Моральні категорії - властивість вільної людини! Вони можуть бути наявні тільки в стані особистої свободи. Отож честь, справедливість, совість або ж вина тощо для свого існування потребують одного найголовнішого - свободи.
Є два диаметрально протилежні соціальні схеми ставлення до людині, як окремої живої істоти:
перша схема є ставленням до людини, як вродженого злого егоїста, якого тільки силові соціальні закони та умови подібно огорожі для худоби, може утримати в рамках соціальної норми і порядності;
друга схема полягає у вродженій порядності і позитивності характеру більшості людей, а це несправедливі соціальні вимоги виживання і конкуренції роблять людей поганими, жорстокими і злими.
Я особисто дотримуюсь другої думки, а тому не шукаю поліпшення життя у зміні соціальних умов як панацею для всезагального щастя. Моя позиція така: кожна людина народжується вільною з правом на своє особисте щастя, яке ніхто не має права програмувати наперед. Але свобода індивіда можлива тільки за умов певного соціального мінімуму умов життя. Людина голодна, гола і без прихистку не є вільною, тому що поставлена в умови елементарного фізичного виживання - тут не до моралі, а тільки б вижити.
Сучасне життя не можна назвати благополучним, але що значна кількість людей в Україні не є нужденними бомжами - то факт. Також над нами не тяжіє всевладдя тоталітарної системи з всемогутнім репресивним апаратом. В загальному я б охаректиризував сучасне соціальне середовище в Україні, як таке, що на 98% складають люди вільні, з особистою свободою волі. А значить моральні категорії стають одними з найголовніших для нашого подальшого існування як сукупності вільних людей у вільній державі, або ні.
Не буду деталізувати оте "ні", бо досить переглянути приклади з історії, а щодо майбутнього - подумати варто.
Для мене, як людини вільної особисто, а також що бажає жити серед вільних людей, що цінують свою свободу, є важливим, щоб люди почали усвідомлювати особисту свободу як будівничі власного життя, власної долі, відповідно вони і є кожен поокремо носіями, визначальними суддями і творцями морального середовища сраведливості і честі. І безпосередніми творцями вільної світової держави в цілому.
Тепер спробую перейти від теорії до практики, Бо як кажуть: теорія без практики - мертва, а практика без теорії - дурна.
Як відомо: свободі не можна навчити - свободу можна тільки відчути. І я щиро вдячний тим людям України, які відстояли нашу і власну свободу у буремні події Помаранчової революції. Звичайно, що у мене, як і в багатьох інших були великі надії на прогресивні реформи команди Ющенка і Тимошенко, але... Далі ви все знаєте. Єдине, що раптово стало головним від цього періоду: люди реально відчули, що таке є свобода як дійсність. Причому це відчула найголовніша верства - молодь! І тепер, як на мою думку, все тільки починається.
Коли зараз дуже багато наголошують на активних реформах в Грузії їх президента Саакашвілі, то я сприймаю їх позитивно, проте хто може дати гарантії, що через 10 років їх міліція-поліція не повернеться до стану 2000 року? Ніхто цього не гарантує, якщо суспільство залишиться тим самим в загальних рисах. До того Україна, хоч і не Росія, але і не Грузія, і не Польша, і не Прибалтика - це дуже значна країна, тому так важко щось в ній зробити простими реформами "з гори".
Особисто я не те, щоб проти будь-яких позитивних реформ зверху - вони мусять бути, а різниця тільки в їх розумності, з чим у нас явні проблеми. Просто однозначна надія на весь суспільний позитив виключно від влади, як було за Ющенка, ясно показує на хибність цього курсу. А головне: такий напрямок реформування України знову перетворить вільних громадян у стадо баранів, яких женуть, куди захочуть. А ми - не бидло і ми - не козли, ми України доньки і сини! І я за свою свободу буду боротись! І інших до того закликаю!
Нам не потрібна "тверда рука хазяїна", а нам потрібно, щоб влада дослухалась до волі народу і робила відповідні вчинки. І коли нам кажуть про якісь "непопулярні реформи" - то це однозначна брехня! Непопулярними можуть бути тільки реформи, які скеровані проти народу на користь виключно влади та олігархів, що її опанували. Потрібні країні реформи завжди будуть популярними і знайдуть розуміння у людей. Вільних людей!
Також я дуже і дуже мало вірю, що в теперішньому керівницітві країни є "ЛЮДИ СВОБОДИ", а значить вони не мають жодного поняття, що таке совість, честь, справедливість і тому подібне - це раби, просто раби, що набули влади в силу власної корпоративної дисципліни, але ці люди ніколи не зрозуміють краси і цінності свободи як душевної якості, вони ніколи не зрозуміють, як керувати вільними людьми. Для них все по-рабськи однозначно: батогом і пряником.
А людина свободи не проміняє честь власної недоторканості батогом за жодний пряник - бо вона має це почуття - власної гідності! І честі, що вона має гідність! І воліє залишатись вільною людиною, а не ставати негідником-рабом.
Тому я вважаю майбутнє України справою людей свободи - їх СПРАВОЮ ЧЕСТІ.

А ХТО НЕ ЦІНУЄ СВОБОДИ  - ЇЇ НЕ ВАРТИЙ.

Богдан Гордасевич
 Львів-Рясне
   

    Свобода для мене головне
    67%, 10 голосів
    Добре в добрі жити головне
    7%, 1 голос
    Все це просто пустопорожні словеса
    27%, 4 голоси

Коментарі
Mr_Nicks
122.07.10, 15:19
Все це дуже відносне і теоретичне. Якщо тобі хочеться їсти, то ти ідеш в рабство і міняєш свою свободу на "корпоративну дисципліну". Одна навіть найсильніша людина не здатна змінити систему виживання в навколишньому світі навіть особисто для себе. Особливо в наш надзвичайно прагматичний час, коли добре тим, хто постійно думає лише про себе та свій добробут. Вільні люди та реформи знизу догори - це ідеальна модель і як все ідеальне вона не може існувати в людському суспільстві. Навіть за теорією імовірності неможлива модель, коли всі люди мають розум та волю, щоб робити так як буде краще не сьогодні і зараз, а завтра та післязавтра, до того ж не лише їм особисто. Чим складніша система, тим більш вона не стійка. На разі ми не маємо жодного прикладу абсолютної свободи в навколишньому світі.
Богдан Бо
222.07.10, 15:34Відповідь на 1 від Mr_Nicks
Друже, відносність поняття - це одне, а моральність окремої особи - це інше.
Для того, щоб діяти - ми повинні вияснити, чого хочемо.
Для мене основою нормального суспільства є Людина, вільна і економічно забезпечена - все інше є вторинне: сім’я, товариство, нація, держава тощо.
Вільна людина має мати загальнолюдські критерії моралі - це однозначно.
В чому головна відмінність моралі від закону? Закон є обов’язковим до виконання, або йде репресія за його порушення, а моральні норми не є і не мають бути силуваними, а суто добровільними.
Mr_Nicks
322.07.10, 16:23Відповідь на 2 від Богдан Бо
Саме фін. добробут людини на сьогодні є прямопропорційним до рівня її несвобод. Чим більші гроші, тим важче від них відмовитись і витратити свій час на щось інше. Чим більше ти хочеш заробляти, тим більше ти маєш наносити шкоди природі, тим більше ти маєш під когось прогинатись і тим більше ти маєш робити якихось не зовсім моральних вчинків. Саме необхідність мати гроші, за які ти будеш жити, змушує людей йти до корпорацій і робити там те що скажуть. Малий бізнес існує лише задля того, щоб знизити безробіття, прибутки в ньому апріорі менші. До того ж у багатьох людей присутнє цілком здорове бажання стати першим, кращим і це змушує їх також йти на певні компроміси з совістю заради результату. Отак всі і намагаються знайти свій власний компроміс, а свобода продовжує залишатись епізодичною
varuna_
422.07.10, 18:48
все типу правильно, і я поважаю думку вільної - і здається не дурної людини, але з тексту можна виділити деякі "але", по перше що до вчинків та обставин - якщо людина не розуміє кореню обставин і робить свої вчинки не замислюючись то це рабство, але якщо людина пристосовується до обставин і діє на користь собі, заради своєї мети - то це вже свобода за яку людина борится(все життя це боротьба). по друге - голодна і гола людина може підвестися на ноги і не стаючи безпринципним лайном, це вже питання інтелекту, сили волі і ще якихось якостей(ну хиба що катаклізм чи війна).
varuna_
522.07.10, 18:48
нам не потрібна тверда рука господаря - так, але нам потрібна розумна голова "вождя" яка покаже нам правильний і загальний, для народу шлях, а не буде намагатися догодити всім, чи ще гірше тільки тим хто його("поводиря") підтримує, БО так сталося що нашу країну розривають на правих і лівих, на свідомих і не свідомих, на вільних і бидло... і цілком згоден щодо теперішньої влади, як і минулої, і тої яка була ще раніше- яка залежить від самого поняття ВЛАДА, ГРОШІ, НЕДОТОРКАНІСТЬ, і обов'язково СЛАВА.
Каре
622.07.10, 21:09Відповідь на 2 від Богдан Бо
"Друже, відносність поняття - це одне, а моральність окремої особи - це інше.
Для того, щоб діяти - ми повинні вияснити, чого хочемо.
Для мене основою нормального суспільства є Людина, вільна і економічно забезпечена - все інше є вторинне: сім’я, товариство, нація, держава тощо.
Вільна людина має мати загальнолюдські критерії моралі - це однозначно.
В чому головна відмінність моралі від закону? Закон є обов’язковим до виконання, або йде репресія за його порушення, а моральні норми не є і не мають бути силуваними, а суто добровільними."
Mamay_
723.07.10, 09:02
Чим відрізняється воля від свободи?
Nech sa paci
823.07.10, 09:38
Зараз половина пенсіонерів каже щось типу "нам пенсію підвищили оце на 10 грн, а Юлька колись тисячу дала". Щодо молоді -- то тут більше надії. Хоча багато хто з молодих тупо намагається прилаштуватись до сучасної викривленої соціальної системи, стаючи її нерозривною складовою. Інша частина філософствує в пабах на тему "коли ж у нас буде як у Європі все чесно й без корупції".
Богдан Бо
923.07.10, 10:55Відповідь на 7 від Mamay_
"Чим відрізняється воля від свободи?"Тим самим, чим порядність від честі.
Mamay_
1023.07.10, 10:55Відповідь на 9 від Богдан Бо
Я чим порядність від честі?


Жити по правді

    14.07.10, 12:06
    Свобода і справедливість
    право [X], україна [X] [Додати]

З наших давніх літописів мені сильно припали до душі благородні рядки стосовно вимог до правителів: судіті по правдє.
В давні часи слово "правда" було багатозначним і одним з головних його синонімічних значень було те, що ми зараз називаєм словом "закон", або узагальнено - "право", що явно походить від слова "правда".
Отже "судіті по правдє" означало:
1. Правдивого суддю.
2. Правдивє слідство.
3. Правдий присуд.
Ще мені подобалось там поняття "Божий суд": коли обставини не дозволяли встановити правду події, то суд вирішували поєдинком або, якщо це було неможливо, то розпеченим металом: кого він не обпече - того і правда.
Стан сучасного юридичного права в Україні як на мене є досить далеким від правди. І вина тут не тільки чи не стільки юристів, скільки всього нашого суспільства. Коли наші правоохоронці стають найбільшою загрозою праву людей - це не убожество, а жах!
Але всі вони - частинка нашого народу! Вони не з космосу прийшли, українські правоохоронці! Ми самі створили їм такі умови і їх самих! Я до цього часу пригадую, як з самої головної трибуни Верховної Ради України доповідач, що представляв суддів на затвердження, відпові на закид одного з нардепів стосовно відводу одної з кандидатур через хабарництво: "Шановні, та ви ж самі кинули суддів на "підніжний корм" їх злиденною зарплатнею!" Ось так у нас в Україні величають офіційно хабарі - "підножний корм", а поїдає його...
Я колись дуже обурювався з тези, що ось в Україні є якась політично-бізнесова еліта, а весь інший народ - то бидло. Найяскравіший приклад того - нардеп від БЮТ Лозинський і його вчинки. Проте я зауважив, що вся наша еліта вийшла як не крути - з того самого народу, отже якщо народ є бидло, а вони - його еліта, то ясним чином постає що це є "елітарне бидло", яке харчується "підножним кормом" і власне тому таке тлусте.
Для мене великим смутком є обставина, що творячи "правову державу" ми цілком декласували і здеградували систему правоохоронних чинників у нашій державі, бо що таке корумпований суддя, прокурор, міліціянт? Це той же самий злодій! Причому всі сучасні суспільні обставини їх примушують до того, тому я віддаю велику шану і честь всім тим правоохоронцям всіх служб, які намагаються бути чесними і жити по правді. Більшість задля того перходить до приватних служб, а державні?! Там що? Порядних правників не треба?! Тільки Ківалови-кидалови?
Дуже прикро, що за Ющенка ми згаяли можливість реформування правової системи в Україні, а за Януковича - будем бачити. Можливо, що колишній зек, який пройшов і знає всю злочинну систему з самого низу і до верхів - спробує її реформувати в щось більш-менш порядне, може...
Мені важить інше: моральність всього нашого суспільства, громади: якщо кожен з нас сам буде намагатись жити по правді - все може змінитись.
І тим більше - не захоплюватись з добр різних юристів, подібних судді Зваричу
Розумію, що то є певним чином утопічні ідеї, але, але, але: хто не шукає честі - той її і не буде мати. Як на мене, то є в тому велике задоволення від життя, коли можеш поглянути в дзеркало і побачити там не гниду, що обжерлась чужої крові, а побачити - Людину.
Життя ніколи не було і не буде простим чи легким, проте жити по правді - варто.
Повтору життя ні для кого не буде. І мені хочеться бачити як можна більше щасливих людей навколо, а хіба це можливо без життя по правді?..

    потрібно жити по правді
    92%, 12 голосів
    жити по правді неможливо
    0%, 0 голосів
    це неможливо в Україні
    8%, 1 голос

Коментарі
Man-O-War
115.07.10, 11:22
Жити по правді.....
Треба. Але є багато "але"....
Man-O-War
215.07.10, 11:55
Просто правда в кожного своя. Ось приклади. Свіжі.
http://blog.i.ua/community/662/502126/?p=1
http://blog.i.ua/community/662/501663/
Mr_Nicks
315.07.10, 12:41
Богдане, не можна так категорично та узагальнено підходити до правди "жити по правді". Наше життя складається з окремих епізодів і в кожному з них ми поступаємо по різному, тому можна лише давати конкретну оцінку конкретному вчинку. Ось тут я або хтось інший вчинив по правді, а тут ні. Життя не біле і не чорне, воно сіре або кольорове.
А з приводу втрачених можливостей Ющенка цілком згоден. Не могло суспільство, яке ще вчора тримали в клітках, за одну мить самоорганізуватись на волі. Люди просто не знали що з тією свободою, що на них звалилась робити. Могли пройти лише реформи зверху-донизу і ніяк не навпаки. Ющенко мав це розуміти. Ось, наприклад, грузинський досвід у цьому питанні очима росіян http://berloga.net/view.php?id=121670
Офели
415.07.10, 13:37
Янукович - реформатор судової системи, завдяки якій він - президент України? - НЕможливо таке!
"Чистая Правда со временем восторжествует,
Если проделает то же,что явная Ложь." В.Высоцкий - голосую!
Богдан Бо
516.07.10, 19:14Відповідь на 3 від Mr_Nicks
Правильно! Про це і мова! Життя є багатомірним і втому його краса: кожен має свободу волі і вибору, тож і вирішує щомиті самостіно чи він живе по правді чи "тварь држащая"
А на додачу мій улюблений тизис про все, що було від часів СРСР і є актуальним, на жаль, і досі
http://www.youtube.com/watch?v=9gKth1itfjE&feature=related


Розум - що це?

    12.07.10, 10:09
    Свобода і справедливість
    розум [X] [Додати]

Не вносив поняття "розуму" до таємниць життя, тому що на мою думку Розум є не стільки таємниця - скільки проблема.
Не є великим відкриттям визнання, що людина не є виключно носієм розуму в світі і на Землі. Просто людський розум має свої цікаві особливості, які зосередив вислів "Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ". Процес гарний в декларації і фактично неможливий в дійсності. Жодній людині не дано пізнати всю реальну вартість свого розуму і особи. Людина може тільки  вважати, що так є: Я розумний, тому що Я - розумний. Все. Які ще потрібні докази? Ще гірше з розумом світовим - як його пізнати?
Мої особисті спроби пізнати хоч трошки що собою являє "розум" як загальнолюдська сущність завершились висновком, що люди є просто якимось з багатьох мікроваріантів-сублімацій всесвітнього процесу невідомого значення і призначення. Сублімацією не найкращого змісту, хоча і не найгіршого. А я б назвав її скоріше: цікавою.
Отож якщо комусь цікаво, що таке розум як особиста і загальнолюдська світова реальність - прошу надсилати коментарі і матеріали.
Я вважаю: якщо людство хоче кудись там рухатись - воно має робити це хоч більш-менш розумно! Зокрема це стосується і України!

    світовий розум є
    100%, 8 голосів
    світового розуму нема
    0%, 0 голосів
    мені байдуже ця тема
    0%, 0 голосів

Коментарі
N 47-ий
113.07.10, 02:34
Розум... Є... Можливо... В когось. )))
YarilovraT
213.07.10, 09:24
взрослым так нужна вера в сказку
Ingrey
313.07.10, 11:44
Так, розум є, але не всі хочуть за нього братись.
Nech sa paci
413.07.10, 15:56
Думаю, розум є, й не тільки в людей. Навіть вищі примати мають певні інтелектуальні здібності. Що вже казати про Бога, який і є (принаймні, я в це вірю) Світовим Розумом...
Mr_Nicks
514.07.10, 02:13
Світовий розум - це абстракція. Всі - це ніхто.
Богдан Бо
614.07.10, 11:49
Я не став вносити анекдота до замітки, щоб не спаплюжити теми, але мені часто приходиться задавати реторичне питання "А розум де?" в багатьох випадках, що стосується нашого життя.
Я тупо не розумію, коли люди починають діяте, а потім починають думати, що вони наробили. Невже так важко просто спершу обдумати послідовність дій, а тоді починати справу? Якого треба розуму людини, щоб зрозуміти: жити правдиво краще за всі богатсва злодія?
Богдан Бо
714.07.10, 12:04
А тепер сам анекдот:
Йде Вовочка по школі, брутально матюкається і між лайкою повторює слова:
- Де ж тут розум?! Де логіка?!
Вовочку переймає директор школи і суворо запитує, чого він під час уроку вештається по школі і так лається.
Той обурено відповідає:
- Ні, поясніть мені де тут розум?! Де логіка?! Я під час уроку сильно напердів і мене за це вчителька вигнала з класу.
Директор зауважив:
- Правильно зробила, бо ти зробив поганий вчинок по відношенню до всього класу.
Вовочка ще більше матюкнувся і каже:
- Ну і ви те саме! Але ж мене вигнали з класу на свіже повітря, а вони там мій сморід залишились нюхати! Де розум?! Де логіка?!
В мене особисто дуже часто виникає подібне запитання, коли я бачу, як нас в Україні змушуть нюхати смороди різних Вовочок і Вітьков, Леонідов і Юлій


Бенефіс Януковичу вдався, а далі?

    06.06.10, 12:24
    Ми любимо тебе, Україно!
    україна понад усе [X], янукович [X] [Додати]

Природні аномалії супроводжують президента Віктора Януковича, з яких дехто пробує зробити якусь символіку вищих сил, але негода на Львівщині, де Януковича не дуже полюбляють, пройшла водночас і на Херсонщині, де Януковича дуже шанують. Просто хочу сказати, що у Львові дивитись трансляцію "Звернення до народу президента України Віктора Януковича з нагоди 100 днів перебування на посаді" - було досить інтригуюче, Бо трансляція то щезала, то знову з'являлась.
Проте наступного дня після прес-конференції Віктора Януковича по першому національному повторили всі події в повному об'ємі за попередні дні з участю президента України, тобто відбувся своєрідний бенефіс Віткора Януковича і досить успішний, з чим його і вітаю, як і нас з вами, якщо хоч частина з проголошеного Віктором Януковичем буде втілене в життя.
Однозначно я підтримую в повному об'ємі все, що було задекларовано як програму дій президентом України Віктором Януковичем і у "Зверненні до народу", і на засіданні в Кабміні, і в інших його виступах за ці дні. В таких випадках залишається тільки сказати: "Дай Боже, щоб все так і було"
Бо, на жаль, гарно вмів говорити і перший президент України Леонід Кравчук, не менш красиво і розумно звертався до народу другий президент України Леонід Кучма, а що вже третій революційний президент - Віктор Ющенко говорив багатообіцяюче! Його в тому могла перевершити тільки Юлія Тимошенко, чиї декларації всенародного процвітання були феєрично красивими і бездоганними, напевно тому, що вона ніколи і не думала їх виконувати взагалі, тож як брехати - то по повній програмі, не шкодуючи фантазії та чужих коштів, Бо декларації процвітання і прориву в Юлії Тимошенко діаметрально відрізнялись від декларацій про особисті прибутки - жіночка просто живе в злиднях, хоча зовні за вбранням цього не скажеш, але то інша розмова. Зараз нам важить різниця між слово і ділом. Як правильно прокоментувала пані Ляпіна цей бенефіс, що то зайва пуста балачка, Бо навіщо слова, коли потрібне діло; ось їх політична сила спершу робить, а потім переходить до слів, щоб якось пояснити людям і самим собі, на якого біса вони це наробили...
Та повернемось до пана президента Віктора Януковича і його команди, що зібралась в повному комплекті в київському палаці "Україна". Що можна сказати: зібралась реальна братва, яка реально керує Україною і реально може впровадити реформи, Бо вони реально на часі. А Віктор Янукович реально з тих людей, що реально може покерувати ними, а не вони - ним. Вже одне це є реально добре.
Стосовно змісту - можу повторитись: все - як на мою точку зору - є дуже і дуже правильним, розумним і корисним для нашого суспільства. Справа за малим: чи це буде здійснено, як сказано? Чи як з обіцянкою зараз же повезти журналістів у Межигірря?.. Я хазяїн свого слова: хочу даю, а хочу - назад забираю! - так, Вікторе Федоровичу?
Важко зараз робити прогнози, тому вкажу на єдине вагоме, що мене обнадіює: сила супротиву "п’ятої колони" з різних рускоязичних вже не буде такою жорстоко агресивною, якою вона була за Ющенка. На жаль, ця сила дуже впливова і тому її нейтралізація є вагомим фактором для проведення глобального реформування всіх сфер суспільства та економіки в Україні.
Стосовно можливої "здачі національних інтересів" і тому подібне, то скажу так: у нашому супернаціоналістичному Львові практично всі значні підприємства належать бізнесменам з Росії. Не думаю, що в інших регіонах ситуація значно різниться від нашою, а нинішні події в Запоріжжі та Маріуполі говорять про одне: для українських бізнесменів є два шляхи: або самоліквідуватись, або боротись за те, щоб бути першими і реальними власниками бізнесу в Україні.
На завершення хочу нагадати, як у 2005 пророкували помаранчевій команді довготривале панування: перші два терміни Ющенко буде президентом, а Тимошенко - прем'єром, а тоді ще два терміни навпаки: Тимошенко - президент, а Ющенко - прем'єр... Коментувати зайве, але варто вказати як корисно використали час перебування в опозиції Партія регіонів та особисто Віктор Янукович.
Особисто мене дивує, коли я чую головним завданням опозиції боротись з наявною владою. Повна дурня! Головне завдання нормальної демократичної опозиції є боротьба зі зловживаннями влади, а не з владою як такою в цілому, до чого нас наразі закликають... Опозиція контролює владу, вказує вчасно на помилки, а не єхидно тихцем чекає їх катастрофічних наслідків для країни і народу, щоб на тому гнилому більшовицькому гаслі "Чим гірше - тим краще" прийти до влади.
А найголовніше завдання опозиції: проводити переформатування всіх не провладних політичних сил і вироблення нової прогресивної програми ідей для країни, щоб вчасно прийти на зміну провладним силам, які себе вичерпали в якості керманичів. Ось головне завдання опозиції, а не "війна до переможного кінця", бо тоді може прийти дійсно повний кінець всьому.
Прошу це раз звернути увагу на головний принцип демократії: владу регулярно змінюю не тому, що вона погана, а тому, щоб вона не стала поганою.
Знаючи наш менталітет, упереджую закид стосовно тези: так хто ж знав! - обирали хорошу владу, стільки гарного обіцяли, а виявилось повне лайно. Так ось для того й існує опозиція, щоб перевірити спершу на малих справах тих, кому збираємось довірити вирішувати справи значні!
Наразі бенефіс скінчився - час до праці. А час покаже, хто чого вартий.

Бгдан Гордасевич
06.06.2010

    Нехай Янукович діє - я не проти
    23%, 7 голосів
    Я проти і все.
    50%, 15 голосів
    Поживем - побачимо
    27%, 8 голосів

Коментарі
Bob Marlya
16.06.10, 12:54
Ми Українці,ми найрозумніша нація.Співучий,добрий,працьовитий народ,у нас велика історія,наші герої найкращі.Якщо ви так вважаете,то...
Закрийте рот і насолоджуйтесь,тому,що Якуновича обрав цей мега народ,а така могутня нація не могла помилитися(вкотре).Насолоджуйтесь.
Джонни K
26.06.10, 13:34
Янык-працює я контролирую.
Богдан Бо
36.06.10, 21:06Відповідь на 2 від Джонни K
І Кушнарев так вважав...
Богдан Бо
46.06.10, 21:10Відповідь на 1 від Bob Marlya
Дякую за чудову українську.
oleg_kv
56.06.10, 23:49
Бгдан розслабився і отримує задоволення від гвалтування...
dugme
67.06.10, 03:27
Колись у Німеччині соціал-демократи також вважали, що будуть гарною опозицією націонал-соціалистам.
І що вийшло?
Там Гітлер швиденько провів "проводити переформатування всіх не провладних політичних сил"...
Хіба ж то опозиція?
Вони всі ще подякувати мають українському народові, котрий прийшов на Майдан і так налякав сьогоденних хазяів країни, що ті віддали владу.
І кому віддали?
Тим, що причепилися до справжнього народного руху. Тим, що прийшли після Майдану в міністерства без всякої довіри до тих, хто збігав з роботи на Майдан...
Прийшли, і как пані Білозір, почали вішати в своїх приймальнях свої портрети...
Немає ніякої опозиції в країні.
Якби була, Януковичу не вдалося б за лічені дні збудувати міцну вертикаль влади...
dugme
77.06.10, 03:33
І де ж була та опозиція, коли давили екскаваторами людей в Харкові?
Задавили в Харкові, за рік задавлять і у Львові...
Та це пшик, а не опозиція...
Словомети звичайнісінькі.
Яйцями зраду виборювати прийшли...
Клоуни не гірші за Шуфрича.
А тепер будуть гратись в цивілізовану опозицію...
З ким?
З братками?
Науковою мовое це зветься конформізм.
Білоруси ось так і догралися...
YarilovraT
87.06.10, 08:43
театр то все
Східняк
97.06.10, 09:02Відповідь на 7 від dugme
"....тепер будуть гратись в цивілізовану опозицію...
З ким?
З братками?
......................"
Mr_Nicks
107.06.10, 09:28
"як корисно використали час перебування в опозиції Партія регіонів та особисто Віктор Янукович"
"завдання нормальної демократичної опозиції є боротьба зі зловживаннями влади, а не з владою як такою в цілому"
"щоб на тому гнилому більшовицькому гаслі "Чим гірше - тим краще" прийти до влади"
Ага, півроку блокували трибуну в ВР, начебто для підвищення мінімальних зп та пенсій, а реально лише тому, що за цієї умови уряду Тимошенко МВФ не дав би кредит, а коли прийшли до влади, то одразу ж відмовились від свого бажання підвищити соцстандарти, тому що кредит самим потрібен як повітря.
Вже не раз мали можливість пересвідчитись як ПР виконує свої обіцянки і для кого вона все робить. Девіз ПР "Багаті стають ще багатшими, а бідні ще біднішими"


100 днів президента Януковича

    03.06.10, 14:19
    Ми любимо тебе, Україно!
    правда [X], президент [X] [Додати]

Я ще не чув виступу Януковича, але встигну це зробити.
Я хочу сказати про інше. Мені подобається вираз Марка Твена про своїх співгромадян, що вони мають три важливі достоїнства: свободу переконань, свободу слова і розумну поміркованість у використанні цих свобод.
Також я вже не раз наводив вислів поета Павла Тичини: «Не саджайте озлоблених в тюрми - вони самі собі вже тюрма»
І ще одразу хочу послати подалі всіх тих «патентованих патріотів», хто буде мені закидати зраду через відсутність ворожнечі в усьому до Януковича і його команди.
Для мене зараз є реальністю той факт, що Віктор Янукович на цей момент є першою особою Держави Україна - все, крапка. Подобається це комусь чи ні, але це факт. Точно так є фактом, що той, хто обпльовує і обгаджує особу президента України Віктора Януковича - той одночасно плює і гадить на всю Україну в цілому.
Не думаю, що треба багато пояснень в чому різняться лайка і критика. Я завжди підтримую розумну обгрунтовану критику будь-кого, але я категорично не сприймаю, коли критику підміняють брутальним словоблуддям, що особливо процвітало в часи радянсько-комуністичного панування. Всіх, хто полюбляє лайкою і пасквілями вести дискусію я називаю «вірними сталіністами», хоч самі себе подібні індивіди вважають великими інтелектуалами. Але менше з тим.
Від того, що я колись дуже симпатизував Ющенку і Тимошенко, і дуже сподівався на їх практичне застосування всіх виголошених ними декларацій, а все так і залишилось словами - я і до цього часу є дуже прикро враженим. Але мене ще більше вражає безглуздість та убогість всього нашого відтепер вже знову опозиційного прошарку націонал-демократичного спрямування.
Через це особисто я прийняв для себе рішення не займатись тупою обструкцією всього, що пов'язано з іменем Януковича і його команди, а буду підтримувати те, що вважаю корисним, як і надалі критикуватиму відкрито все, з чим я незгодний. Опозиція, як позиція робити виключно всіляки паскудства своїм опонентам при владі - найгірший вид опозиції: це зумисно робити гіршим життя людей, щоб вони скинули через те існуючу владу і надали її «праведним» опозиціонерам, які й доклались найбільше до погіршення життя вже сьогодні.
Тобто час зрозуміти, що всі ми пливемо в одному човні - іншого не дано, тому треба шукати порозуміння, наскільки це можливо. І водночас закликаю тих, в кого є розум, не шукати нагод для сварок - життя і без того доволі складна штука. Давайте робити життя гарним собі і людям!

Богдан Гордасевич

    Згоден
    58%, 7 голосів
    Не згоден
    42%, 5 голосів

Коментарі
братЧортомлик
13.06.10, 14:59
лише симетрична відповідь ефективна
Володюсик
23.06.10, 15:33
Януковощ хай ще порулить, мені цікаво взнати точку кипіння
Man-O-War
33.06.10, 17:27
Я вже, здається, якось, висловлювався з цього приводу, цитуючи Лао-Цзи: "Кращий правитель той, про який народ знає лише те, що він існує. Дещо гірше ті правителі, які вимагають від народу любові і вихваляння. Ще гірше ті правителі, яких народ боїться, і гірше за всіх ті правителі, яких народ зневажає."
Вкотре обрали найгірший варіант...
RUSEN
43.06.10, 19:19Відповідь на 2 від Володюсик
да вони по-мойму вже поняли шо главно з кипинням не заганяти …
Mr_Nicks
54.06.10, 03:25
Замітка ні про що. Де аналіз діяльності Януковича і Ваше ставлення до його конкретних дій?
Гість: Оревуар
64.06.10, 14:38
І згоден, і не згоден. Тому не голосував. Націонал-демократи самі ж привели його до влади, хто створюючи своєю діяльністю сприятливі обставини, хто відкрито цьому сприяючи. А якби Януковича завтра не стало - керувати країною було б нікому
Білченя
74.06.10, 17:59Відповідь на 5 від Mr_Nicks
...ммм...в принципі згідна....
чого не критикуються жахливі речі, які він встиг зробити за 100 днів?...що він доброго зробив?...
Білченя
84.06.10, 18:00
згадна не з статтею, а з дописом Mr_Nicks
Богдан Бо
96.06.10, 09:18Відповідь на 5 від Mr_Nicks
Аналізувати можна Ющенка і Тимошенко, Бо є фініш і підсумок результату.
Аналізувати старт Януковича і Ко - рано і неможливо.
Про це і замітка: не потрібно апріорі до всього ставитись вороже тільки тому, що це робить Янукович.
Богдан Бо
106.06.10, 09:29Відповідь на 3 від Man-O-War
Не погоджуюсь, що Януковича зневажає народ, особливо після краху правильного і порядного ("ці руки нічого не крали") Ющенка.
А непорядність Тимошенко аналогічна Янеку, тому...
Народ з двох зол вибрав яке ліпше!
Люблю цю фразу за її двоякість змісту: неясно -обрано більше зло чи менше...


Право носити відзнаку

    26.05.10, 10:21
    Ми любимо тебе, Україно!
    нагороди [X], слава [X], чсть [X] [Додати]

Не можу сказати про себе, що дуже захоплююсь спортом, а так іноді запалююсь, як щось дуже виняткове: чемпіонати світу, чи там "Карпати" з "Шахтарем", чи Клички б’ються з кимсь тощо. Тобто я епізодичний вболівальник в спорті, як думаю і значна частина людей, чим вони чітко відрізняються від правдивих спортивних фанатів певних видів спорту.
Але на все моє життя запам’яталось враження від перших хокейних зустрічей збірної СРСР з командою "Канадських професіоналів". Хто цю подію пригадує - мене зрозуміє. Мальцев, Харламов, Петров і звичайно що Третьяк  - це були наші герої цих справді "ледових побоїщ", де перемагали то одні, то другі. Вболівали всі! Враження були неймовірні! В підсумку всіх зустрічей  перевага в перемогах була за хокеїстами збірної СРСР. З того часу радянський хокей  зайняв провідні місця в світовому спорті.
Ще пригадую, що одним з найбільш запеклих і незручних суперників збірної СРСР по хокею була збірна тодішньої Чехо-Словаччини, яка досить часто вигравала поєдинки цих збірних. І вже з тих часів мені запам’ятались чехословацькі хокеїсти якоюсь внутрішньою затятістю і злагодженістю команди. Певно далось в знаки слов’янський менталітет  у поєднанні з набутою німецькою організованістю за часи перебування в Австрійській імперії.
Цьогорічний чемпіонат світу по хокею в мене особливого інтересу не викликав, але дивився при нагоді матчі, бо окрім спорту зараз по телевізору і нема що дивитись для нормальної людини: в основному продукція в стилі "піпел все схаває" і безкінечні "рекламні паузи".
Звичайно, що найяскравішою подією цього чемпіонату була гра, коли збірна Чехії обіграла збірну Швеції у півфіналі - супергра та інтрига! Хоча були і ще доволі інтригуючи матчі, перемога у фіналі збірної Чехії над збірною Росії викликала буквально шок в усіх вболівальників, настільки це було неймовірно. Чому? Як чому!
Збірна Росії по класу була значно сильніша, значно! Там було зібрано весь цвіт російського хокею, у тому числі всі провідні гравці з НХЛ, тоді як у збірній Чехії все було до навпаки: чеські легіонери відмовились підтримати національну команду. Тому гра збірної Чехії була побудована переважно на вольових якостях всіх гравців команди і на тренерському таланті обрати правильну тактику гри.
В чомусь фінал світу між збірною Чехії і збірної Росії нагадувало бій між Давидом та Голіафом. І в неймовірному протистоянні збірна Чехії перемогла! Вітаю і щиро тішусь з того!
А тепер мушу дещо політизувати тему, Бо не я це почав. Ще в зустрічах радянських любителів хокею з канадськими професіоналами явно простежувалось політичне підгрунтя події, як колись Мюнхенська олімпіада для німців. Не обійшлось і цього разу без політиканства: на всі ігри збірної Росії на цьому чемпіонаті тренер команди Биков демонстративно носив причеплену георгіївську стрічку, тобто показував світу, як він шанує 65-ту річницю перемоги.
За канонами нагород, ознака нагороди дорівнює самій нагороді. Тобто стрічки з оформлення і орденську планку мають право носити тільки дійсно нагородженні. Масове ношення цьогоріч георгіївських стрічок в Росії не дивує - як би нащадки переможців мають на те право. Дещо дивним виглядало ношення георгіївських стрічок депутатами Верховної ради України і їм подібним, але най вже вислужуються...
Я про інше: право на нагороду потрібно підтверджувати! По заслузі - честь. А якщо заслуг нема - тоді і честі нема. Тоді це блюзнірство над нагородою.
Тому коли коментатор після завершення фінального матчу з хокею на чемпіонаті світу 2010 говорить, що цього року збірна Росії по хокею програла все, що тільки можна програти, у тому числі Олімпіаду та цей чемпіонат, то...
Ось якби збірна Росії виграла і на церемонію нагородження тренер Биков вийшов з тільки щойно причепленою георгіївською стрічкою, щоб на ній засвітило золото перемоги - ото був би жест! Гідний честі і слави кавалерів Ордена Святого Георгія.
До чого то я? А до того, що перш ніж чіпляти собі якусь відзнаку - задумайся, чи гідний ти її носити. І це всіх стосується, а не тільки тренера-невдахи Бикова - він тільки наочно продемонстрував, як не треба робити.
Бо нагорода походить від поняття "гордитись", це ознака, що люди тобою гордяться і шанують. Нагорода підтверджує право на особисту гордість, а гордість, як і честь, треба довести ділом, що вона насправді в людини є ЗАСЛУЖЕНО.

Богдан Гордасевич

    погоджуюсь
    89%, 16 голосів
    не погоджуюсь
    6%, 1 голос
    то все непотріб: нагороди і якісь відзнаки
    6%, 1 голос

Коментарі
ПИВОМАН
126.05.10, 10:53
В Москві пройшло пікетування посольства Чехії з вимогою перекрити газ Чехії...
RnR
226.05.10, 21:32
"...гра збірної Чехії була побудована переважно на вольових якостях всіх гравців команди і на тренерському таланті обрати правильну тактику гри...." - саме так. А в тих*, інших, не було звичної за всю історію, мінімум п"ятикратної переваги в "живой силє"....от і продули
Зі змістом замітки - погоджуюсь.
jktu__
327.05.10, 08:21
Вanderivez
427.05.10, 08:33
В звязку з носінням Біковим стрічки звертаю увагу на інший чинник. Чемпіонат відбувався в Германії, символом премоги над якую і стала стрічка. І цей момент мене вразив найбільше. Наскільки москалям чужа повага до інших. Коли вони носять стрічку дома - це їхня справа. Коли в переможеній країні - це показова зневага. Я вже не говорю, що геогіевська стрічка немае ніякого відношення до 2-ї Світрвої. Та й перемогу здобувала не одна Росія. Тому така стрічка на всесвітньому форумі, хоч і спортивному, є проявом москльської зверхності як над німцями так і над країнами антигітлерівської коаліції.
zmi_j
527.05.10, 08:51
Згоден +
Man-O-War
627.05.10, 12:53
Як людина, що практикує бойове мистецтво, вважаю нагороди і відзнаки непотрібом. Найкраща винагорода бійця - факт перемоги.
Діду
727.05.10, 13:22
Східняк
827.05.10, 14:50Відповідь на 7 від Діду
Богдане, дякую за статтю!
Я не втримався, щоб не поцупити її до нашого донецького форуму:
http://www.forum.poshtovh.org.ua/index.php?topic=1789.msg21771#msg21771
Діду
927.05.10, 15:45Відповідь на 8 від Східняк
"Богдане, дякую за статтю!
Я не втримався, щоб не поцупити її до нашого донецького форуму:
http://www.forum.poshtovh.org.ua/index.php?topic=1789.msg21771#msg21771"
Алло, Донецьк не туди попав...
Davigadoff
1027.05.10, 16:19

Вражаючі новини

    25.05.10, 11:35
    Ми любимо тебе, Україно!
    львов [X], новини [X], спорт [X], україна [X] [Додати]

Новина №1
Збірна України може поїхати на чемпіонат світу з футболу в ЮАР!
Класика українського фарту: не було б щастя, так нещастя у сусіда допомогло!
Через фінансову кризу збірна Греції по футболу скоріше всього не зможе поїхати на чемпіонат світу, тому зараз компетентні в тому органи зайняті питанням заміни, а це має за всіма параметрами бути збірна України.
Новина №2
Відоми промоутер Дон Кінг приїхав у Україну в саме у наше славне королівське місто Львів, щоб підписати контракт з екс-чемпіоном світу в середній вазі Котельниковим.
Вояж такого шоумена - завжди добрий піар, за що і вдячні Дону Кінгу.
А ще більше вдячні Котельникову, що не зраджує Львову і живе тут з нами. Бо стільки "щирих патріотів" повиїхало... Як по мені, то й добре: як вони такі псевдо-патріоти України, то най і смердять десь деінде своїм патріотизмом.
Клички молодці, що не осіли в Німеччині, а Котельников - з нами завжди!
Слава справжнім чоловікам!
Новина №3
Від Ющенка через відсутність зарплати пішла вся прес-служба у повному складі.
Що тут коментувати?
Наливайте, куме...

    Новина №1 - просто клас
    61%, 19 голосів
    Новина №2 - просто клас
    13%, 4 голоси
    Новина №3 - просто клас
    26%, 8 голосів

Коментарі
ДiмкаLvivsky
125.05.10, 12:15
1квітня не сьогодні, чи я перепив, чи автор, наливай...
Крайтос
225.05.10, 12:17
Третья новость улыбнула А с другой стороны - окончен бал, потухли свечи. Людям-то семьи кормить надо.
Спорт мне безразличен, более того - набившее оскомину Евро-2012 считаю проблемой, а не счастьем. Сколько денег уже разворовали, и сколько ещё надо вложить - и вложить из бюджета. Чтобы потом не имеющие практически никакой пользы для населения Украины объекты вроде гостинниц были "прихватизированы" за копейки. Я уже молчу об очередном нашествии Европы - приедут, нагадят, проституцию разведут до немыслимых масштабов - это же как пить дать.
Лучше бы на медицину, авиацию и космос потратили.
Avenger
325.05.10, 13:32
Из трех новостей наиболее интересна,конечно,первая.Только уж очень она похожа на банальную утку желтой прессы.Я думаю что даже при всех своих проблемах деньги для сборной Греки найдут.В самом крайнем случае фаны скинутся по пару евро )).
_renny_
425.05.10, 16:31
а можна подробиці щодо 1-ої новини?
Богдан Бо
525.05.10, 19:11Відповідь на 1 від ДiмкаLvivsky
Перевір.
Богдан Бо
625.05.10, 19:24Відповідь на 2 від Крайтос
Звідки у моєму любому Донецьку цей класичний галицький негативізм?
Якби ці гроші йшли на медицину, авіацію та космос, то всеодно б бурчали: крадуть і там.
Туризм для України - золота жила! Всі країни нею користають, ми ігнорувати будемо, ми горді? Краще будемо сировину і надра розпродавати? Людей на заробітки по світах пускати?
Тому не треба ля-ля аби ля-ля. Вся Європа в наших бабах по борделях, а ви що "проституцію розведуть"... Смішно чути таке.
Богдан Бо
725.05.10, 19:24Відповідь на 3 від Avenger
Побачимо. Але я запалився!
Богдан Бо
825.05.10, 19:25Відповідь на 4 від _renny_
Сам чекаю.
Крайтос
925.05.10, 19:35Відповідь на 6 від Богдан Бо
Туризм - это одно. Это постоянный бизнес - из года в год, из сезона в сезон. Он обеспечивает постоянные рабочие места и налоговые поступления.
А Евро-2012 - это пшик. Раз провели - каких-то несколько недель. Но денег и ресурсов нужно вложить много, а результат довольно сомнительный.
Богдан Бо
1025.05.10, 19:41Відповідь на 9 від Крайтос
Якби це не було дуже прибутково - хто б за це так бився?
Це не пшик - це велика реклама і промоція! Значно результативніша за інші види реклами і "заманух".
В Криму 3 літні місяці весь рік людей годують!


Таємниці життя

    21.05.10, 14:44
    Свобода і справедливість
    роздуми [X], сенс життя [X] [Додати]

В нашому українському політикумі мене найбільше незадовільняє відсутність чітких ідейних програм конкретних партій, як це модно говорити - меседжів. Таких, які є ідея комунізму у КПУ чи націоналізму в ГО "Свобода".
  Починати ідейну ідентифікацію ВГО ФС я почну здалеку
ТАЄМНИЦІ  ЖИТТЯ
Раджу… А якщо щиро: не раджу! Задумуватись над питаннями, які не мають відповіді – тільки нерви псувати. Проте я задумався і повністю загруз у навіть не розв’язанні таємниць життя, а простого тезового переліку цих глобальних таємниць. Якщо не вірите – спробуйте самі. Я далі наводжу той результат моїх роздумів стосовно теми життя людей на планеті Земля, який отримав.
1. Нам не дано знати, для чого існує весь цей Світ.
Питання просте: навіщо ми є? і цей світ? Який сенс, зміст, ціль тощо?
Тут надважливим є пізнати, як реально виник цей Світ, бо тоді стає можливим пояснити і питання Змісту і Цілі існування Світу загалом. З того – зміст існування Людства і кожної людини по окремо.
Як на мене, то спроба відповіді по цій темі є основою всіх світових релігій і філософій, але їх значна кількість якраз і вказує на відсутність однозначної відповіді. Не маючи можливості пізнати істину як таку, люди творять різні більш-менш вірогідні версії які апріорі проголошують відповіддю на це питання, хоча відпочатку ясно, що людству не дано цього осягнути: бо не може мала складова частина пізнати Все. Вже ясно, що обшир світобудови з його безкінечними мікро- та макрокосмосом настільки метаглобальні, що людству це неможливо пізнати і осягнути. Щось частково – так, але не все в повному об’ємі Світобудови як такої.
Сучасні наукові надбання тільки підтверджують, що сфера невідомого на порядок  в безкінечність більша за наші теперішні знання, які ми, до речі, теж толком не можемо охопити, використати і усвідомити. Тотальна спеціалізація роз’єднує людство на окремі групки спеців, але наразі відсутнє універсальне опрацювання і поєднання досягнень в різних наукових сферах як таке для осмислення взаємозв’язку та ідейного змісту того, що ми вже знаємо.   
2. В чому різниця живого і не живого?
Як пояснити, що фактично однаковий за всіма параметрами об’єкт є живим організмом, а за пару хвилин перетворюється в просто набір речової маси по суті без жодних змін. Для себе люди віднайшли пояснення у вигляді «душі», хоча ясно, що кожна жива частинка включно до клітини має якусь аналогічну психічну субстанцію, яка робить її живою і відрізняє від неживої речовини.
Що це є? Ми не знаємо.
3. Що таке почуття кохання (тобто: любов) і для чого?
Антропологи до цього часу в питанні еволюції людства не можуть розібратись, як відбувались шлюбно-родові стосунки у первісних людей, хоча навіть побіжний погляд на сучасні відносини чоловіків і жінок досить показові: більшість хоче побільше. Інтимна вірність чоловіка і жінки впродовж цілого життя фактично не існує – настільки це унікальне явище. Також для продовження популяції людей почуття кохання між партнерами абсолютно не потрібне, а цілком достатньо фізичного збудження.
Тоді чому, спитатись, існує у кожної людини це фатальне бажання Любові.
Чому людина закохується?
Звідки це почуття і бажання вкорінилося в людині і то з такою праглибиною? Бо фактично без кохання життя людини втрачає сенс задоволення від життя, тобто жити без кохання можна, але навіщо? Хіба то життя: працювати, їсти, спати, фізичний секс – і так впродовж цілого життя. Начебто і непогано життя прожив – а згадати нічого. Такого гарного, потрясаючого, щасливого моменту в житті неможливо пригадати, якщо в ньому не було кохання. Маю на увазі основну масу людства, а не якість окремі винятки, бо тема кохання тому і популярна в мистецтві, що вона є темою мас чи не  найголовнішою з усіх.
4. Свідоме вбивство людини людиною та війни.
Так виходить, що людина як вид вижила тому, що для неї нема нічого неможливого з усього можливого.  Включно до вбивства іншої людини і навіть самогубства, тобто подолання найголовнішого інстинкту кожної тварини до виживання.
Людина – дивовижна потвора, а явище соціального організованого масового вбивства людьми одне одного, яким є війна, взагалі переводить людей у щось таке, чому я не знаходжу назви як поняття. Причому, якщо відверто, то війна  є найголовним чинником прогресу людства як такого, бо завдяки вдосконаленню зброї і технологій її виробництва переважно і відбувався прогрес людства від первісних часів  включно до сучасності.
Чи сприяють війни самоочищенню людського виду від слабших одиниць і формуванню більш витривалої і сильної популяції – не знаю, але знаю, що сучасна популяція людства нестримно деградує, особливо активно вироджується біла раса.
Думаю, що війна як явище є своєрідним відкритим запальним процесом хвороби суспільства. Для мене війна є соціальним безумством., але чи може існувати наш світ без явища війни – не знаю.
5. Наркозалежність еволюції людства.
Питання: чи стала людина людиною, якби не вживала наркотичні речовини, а особливо – алкалоїди, теж лежить в площині малоз’ясованих тем. Археологічні та антропологічні дослідження вказують про давню плідну «співдружність» людей з алкогольними напоями, що не могло не вплинути на процес еволюції людини як виду, а також на становлення людської цивілізації як такої. Паралельно вживали й інші види наркотиків, але вони не мали такої масовості, як алкогольні. Тільки в останні віки набрало світової масовості  також паління і нікотинна залежність.
А сучасна фармакологічна еволюція і революція наркотичних речовин масового вжитку взагалі ставить нас перед дилемою: «до чого ми йдемо і прийдемо за таких темпів наркозалежності людства?»
Отже я навів 5 глобальних таємниць життя і нашого буття, які не мають досконалих пояснень. Таких, щоб в них можна було повірити і перевірити як істини, бо гіпотези та різні теорії не є доказом  як таким – то тільки здогадки.
Нижче, як зайшла розмова, я перечислю ще різні аномальні диковинки людства, що теж певним чином є глобальними, але все ж таки вторинними, хоча хто зна?
Нещодавно моя донька прочитала мені статтю англійських вчених,  які чітко доводять за антропологічними даними про зворотньо-пропорційний зв’язок об’ємів людського шлунку і мозку: зменшення об’єму шлунку співпадало зі збільшення об’єму мозку первісної людини! Тобто до навпаки: збільшення об’єму мозку відзначилось на зменшенні шлунку людини. Причина? Кулінарія! Так! Їжа є основою для виживання, але первісні люди набивали свої шлунки малоенергетичними і проблемними для тралення харчами переважно рослинного характеру. Такої їжі потрібно було багато, тому і шлунки у людей були великими і навіть дещо заважали у пересуванні. Застосування вогню і приготування на ньому їжі значно покращувало процес харчування для людини як енергетично через збільшення вживання м’яса, так і для травлення в цілому, що сприяло зменшенню шлунку,  але водночас і значно збільшувало потребу в роботі мозку в його інтелектуальному опрацюванні механізму кулінарії: як готувати те чи інше, зберігати, регулярно повторювати процес, тобто фіксувати рецепти. Звичайно, що важливими були для розумового зросту людей також і процеси ускладнення методів полювання за дичиною, чи вирощування рослин, але без їх досконалого кулінарного застосування в тому б просто не було потреби. Як і в покращенні різних  побутових знарядь, тобто камінного реманенту по обробці здобичі. Звідси, напевно, походить різниця розумових пріоритетів у жінки: переважно раціонального і прагматичного, та у чоловіка з схильністю до суб’єктивних абстракцій і ризику.
Засвоєння людьми застосування вогню також є одною з найбільших загадок, які не мають чіткого пояснення. Це куди важче уявити і пояснити, аніж сучасне опанування людством технологій використання ядерної енергії, хоча можливо через 100 років люди теж будуть дивуватись і не розуміти, як це нам вдалось зробити при такому  архаїчно-вбогому технічному рівні.
Не знаємо також, як виникла мова, тобто коли люди навчились говорити між собою. Наскільки я знаю, ще не знайдено жодного найдавнішого і найвідсталого племені аборигенів, які б не мали мови для спілкування поміж собою. Але ж якось люди навчились використовувати свій фізичний апарат для їди і дихання ще й для інформаційного обміну через сполучення різних звуків, які виникають при виході повітря з легенів і їх проходженні через горло і носоглотку людини.
Власне я маю припущення, що таке явище, як музика, що є цілком алогічним і непотрібним людям для виживання, має свої генетичні корені в первісному спілкуванні наших пращурів переважно одними голосними звуками, своєрідним ревом-співом. Можливо, що любов до співів є також наслідком цього процесу становлення мови. Хоч все одно важко пояснити причину відчуття людиною музичного ритму і зверхприродне бажання танцювати, тобто рухатись тілом за звуковими тактами. Для чого це і звідки? Неясно, але спів і танці існують споконвік і не збираються щезати.
Нарешті останніми за появою у людей, але першими за значенням, постають питання етики та естетики, тобто виникнення у людства понять моралі  як суті  існування соціуму гуманоїдів, тобто людей, а також розуміння краси, яке взагалі дивне і малофункціональне з точки зору потреб виживання.
Як сталось, що люди перестали жити етикою зграї де слабші гинуть, а почали допомагати одне одному в обставинах хвороби чи каліцтва – це також одна з загадок життя. Але наявність моралі – це власне і є те, що робить людину – Людиною, а її відсутність – страшною твариною. Зміст моралі полягає у розумінні понять Добра і Зла, в їх свідомому розрізненні. Не даремно в Біблії це вказано як головну ваду-провину для людини, що заважає їй бути постійно щасливою, як то має бути в Раю, але водночас це знання дорівнює людину Богам, яких відрізняє тільки безсмертність. Дивно, що у кожної нормальної людини є якесь внутрішнє бажання творити добро, а водночас життя змушує для виживання робити зло, щоб захистити себе і мати певний прожиток. Людина від народження і до смерті живе за рахунок поглинання чужих життів як рослин і тварин, так і за рахунок людей, але вже без прямого поглинання їх плоті, а фізично-психічного обкрадання (експлуатації).  І, на жаль, іншого не дано: людина виживає і процвітає за рахунок зла, але щоб залишитись нормальною людиною – прагне добра в світі.
Стосовно розуміння теми краси – то для мене це повна загадка, якої я абсолютно не розумію! Чому людина щось вважає красивим і це красиве доставляє людині насолоду, якісь приємні враження просто так, без конкретних фізичних впливів на організм людини – це я не можу пояснити, хоч і чимало раз відчував приємні враження від чогось для мене красивого. Як і для чого в людини виникло розуміння краси – ще менше пояснень від її музичних збочень.   
Єдине, що хочу дещо не погодитись з тезою, що «людину створила праця», бо я вважаю, що людину як таку створило дозвілля, яке надала йому продуктивна праця. Перевиробництво продуктів одними людьми дозволило займатись різними ремеслами фахово іншим, а ще інші взагалі нічого вже не робили матеріального, а тільки думали про якісь вищі суб’єктивні матерії в якості релігійних служак чи митців тощо. Тільки наявність дозвілля у людей творить той соціальний феномен, який ми називаємо узагальнено Культурою.
Ми живемо і працюємо заради заробітку на своє гарне комфортне дозвілля, а не живемо заради роботи чи соціуму. Робота може приносити задоволення або ні, а ось життя в цілому має бути кожній людині в задоволення, бо інакше нащо воно здалось? І цю компенсацію задоволення надає переважно години дозвілля людини.
Тож праця творить людину розумною, а дозвілля наповнює її духовність. Що важливіше? Питання не коректне, подібно дошукуватись, який полюс електрозарядів ліпший: «плюс» чи «мінус»? Ясно, що одне без одного просто не існує.
І остання найбільша загадка життя для мене – це майбутнє людства.
Сучасні глобальні світові процеси набрали таких величин, що людство перетворюється на одну велику суміш з мешканців урбанізованого мегаполісу, які живуть-виживають і з того тішаться. Живемо, щоби жити! А для чого – хіба це важливо? Головне, щоб було з ким жити і для кого, а що лишиться після – яка різниця. Однаково для всіх: тіло в землю, а душа – на небо, тобто в невідомість, як і личить невідомій субстанції.
Всі існуючі соціальні теорії та їх впровадження зазнали краху, а чогось нового розумнішого – наразі не з’явилось. Тому і добре, що більшість люду не морочить собі голови проблемами «таємниць життя», а живе і радіє з того, або не радіє, але живе.
Як сказав поет Жорж Дикий: «Ми йдемо в нікуди як в куди!». Правильно: кудись обов’язково зайдемо! Може в тому і є інтерес життя – в незнанні майбутнього? Не знаю, але вірю в щось позитивне. Отож: щасливої дороги вам, люди.

Богдан Гордасевич
п'ятниця, 21 травня 2010 р.
Львів-Рясне

    цікаво
    62%, 8 голосів
    дурня
    15%, 2 голоси
    цікава дурня
    8%, 1 голос
    маю свою думку
    15%, 2 голоси

Коментарі
Крайтос
121.05.10, 14:56
Увы, но вульгарный материализм, который сейчас доминирует в мировоззрении, не способен дать ответы на эти вопросы.
Mancunianec
221.05.10, 15:08
найголовныша ідейна програма 2-х політ сил - це утрамбування своїх гаманців грішми!
Богдан Бо
321.05.10, 23:39Відповідь на 2 від Mancunianec
Я співчуваю цим людям: вони не розуміють, що життя - це не тільки гроші і їх кількість.
Маю дещо продовжити свої роздуми про дивне усвідомлення людьми просто гри як змісту цілого життя. Актор, співак, футболіст тощо - це ж смішна робота за своїм змістом: вона ефемерна. Здорові мужики і жінки дурницями займаються на повному серйозі і ще тим пишаються. Смішно. Дивно.
Вanderivez
422.05.10, 08:29
Мені здається, відповіді на перші три питання неможливі. Як тільки десь стверджують що їх зайшли, так зразу там встановлюється диктатура.Там де існують різні варіанти відповідей диктатура не можлива. Але ще гіршим є відмовитись від пошуку відповіді. Це призводить до деградації суспільства. От такий парадокс - ми змушені шукати відповідь на питання , якої просто існувати не може.
LeoLine
522.05.10, 10:32
ми знаємо ВСЕ, але ЗНАТИ не хочемо, бо ЗНАННЯ - зобов'язує..
Східняк
623.05.10, 17:13Відповідь на 3 від Богдан Бо
" Починати ідейну ідентифікацію ВГО ФС я почну здалеку"Пробачте!
Не зрозумів...
ФС - це "федерація спорту"...
...чи що Ви мали на увазі???
Богдан Бо
724.05.10, 15:00Відповідь на 5 від LeoLine
"ми знаємо ВСЕ, але ЗНАТИ не хочемо, бо ЗНАННЯ - зобов'язує.."Цікаво: тоді навчання - це просто розгерметизація знань, що в середині людини?
І цікаво також, чому і до чого знання можуть зобов’язувати?
Богдан Бо
824.05.10, 15:03Відповідь на 6 від Східняк
Це є в мому блозі:
http://blog.i.ua/community/1925/386250/
http://blog.i.ua/community/1925/407144/
Богдан Бо
924.05.10, 15:14Відповідь на 4 від Вanderivez
Власне так і є: жити і діяти треба, навіть якщо не знаєш для чого.
Для мене головне в тому, щоб признати відносність всіх існуючих суджень чи істин, отже і право кожного самому визначатись, яких притритмуватись.
Я органічно не переношу, коли хтось щось безапеляційно стверджує як істину і найвищий догмат тільки тому, що йому так хочеться. Перепрошую, але моя думка може бути іншою, і її хибність чи правоту вирішить час і життя, а не суб'єктивне враження когось.
svetokkkk
1018.06.10, 17:56
Досить цікаві запитання. Дякую, вам за них. Мені здається людина ніколи не знайде відповіді. Нам дано життя, одже ми повинні ставити собі високу мету і прожити його гідно. Не розшифровувати таємниці, а стати єдиним цілим з ними. Адже хто ж, як не ми перші загадки цієї планети.....


Сила права чи право сили?

    11.05.10, 15:12
    Ми любимо тебе, Україно!
    війна [X], правда [X], україна [X] [Додати]

Львів у День перемоги прикрасили чорними стрічками10:33, 09.05.2010

1234
Сьогодні, 9 травня, у День перемоги близько 7 ранку у центральній частині Львова
група молодих осіб прикріпила до декількох сотень державних прапорів
чорні стрічки.
Відтак, міліціонери затримали шість осіб, хлопців
відвезли у Галицький райвідділ міліції Львова, а комунальники зняли
чорні стрічки із Державних прапорів України.
У райвідділ міліції, куди відвезли затриманих, відмовили у написанні скарг та відмовились називати причину затримання.
Зі слів затриманих, чорні стрічки розвішувались у знак жалоби за
жертвами Другої світової війни, оскільки "для українців це не свято
Перемоги, а траур за загиблими" - сказав один зі затриманих.
http://www.zaxid.net/newsua/2010/5/9/103333/
У Львові міліція затримала юнаків, які прикріпляли чорні стрічки до державних прапорів
Львівський портал / 09.05.2010 12:12
Сьогодні, 9 травня, близько 7 ранку у центральній частині
Львова група молодих осіб прикріпили до кількох сотень державних прапорів чорні стрічки. При цьому, шість осіб, двоє з яких неповнолітні, було затримано нарядами міліції.
Як стверджують учасники акції, затримання відбвалося з порушенням прав затриманих:
застосувували фізичну силу, забороняли говорити по телефону, співробітники
міліції відмовлялись назватись, а у Галицькому райвідділі міліції, куди
відвезли затриманих, відмовили у написанні скарг та відмовились називати
причину затримання.
Зі слів затриманих, чорні стрічки розвішувались у знак жалоби за жертвами
Другої Світової Війни, оскільки «для українців це не свято Перемоги, а траур за загиблими» - сказав один зі затриманих.
http://portal.lviv.ua/news/2010/05/09/121217.html
http://news.lvivport.com/content/view/29558/100/
У Львові затримали молодих осіб, які чіпляли до державних прапорів чорні стрічки
 
09.05.2010 14:10
Сьогодні, 9 травня, близько 7 ранку у центральній частині Львова група молодих осіб прикріпила до кількох сотень державних прапорів чорні стрічки. При цьому шість осіб було затримано нарядами міліції. Про це повідомив представник затриманих.
За його словами, хлопців затримали з порушенням їхніх прав: із застосування фізичної сили, забороняли говорити по телефону, співробітники міліції відмовлялись назватись, а у Галицькому райвідділі міліції, куди відвезли затриманих, відмовили у написанні скарг та відмовились називати причину затримання.
Водночас  керівник прес-служба ГУ МВС у Львівській області Денис Харчук у коментарі Гал-інфо, факт затримання підтвердив, однак запевнив, що
міліція діяла відповідно до закону. «Ніхто нікого не бив. На цей час
усі хлопці відпущені, складено аміністративні протоколи про дрібне
хуліганство, які вже скеровано до суду», - зазначив Денис Харчук.
Зі слів затриманих, чорні стрічки розвішувались у знак жалоби за жертвами
Другої світової Війни, оскільки «для українців це не Свято перемоги, а
траур за загиблими».
Серед затриманих були неповнолітні.

Коментар Богдана Гордасевича:
Отже маємо висновок: жалоба по полеглих у війні - є хуліганством за визначенням львівських міліціянтів! Дожились!
Виявляється дозволено тільки радіти, що стільки людей помордовано!
Щиро вітаю і підтримую цих молодих хлопців, які доказали конкретними вчинками право на власну гідність і честь. На їх боці сила права!
А міліція продемонструвала, що навіть у Львові це покірні раби "чево изволите?"
Дорогі громадяни України, подивіться і уважно обдумайте цю подію у Львові! І зрозумійте, що є дві України, але це зовсім не поділ на Схід і Захід!
Вся Україна єдина за територією, а поділ проходить по душах людей на дві України: одні - громадяни України вільної і справедливої, а другі - громадяни України рабів і їх начальників. Іншого поділу не існує!

    Підтримую акцію жалоби
    67%, 30 голосів
    Не підтримую акцію жалоби
    31%, 14 голосів
    Мені байдуже
    2%, 1 голос

Коментарі
Lolikkk
111.05.10, 15:45
А можно в день УПА тоже черные ленточки? В честь погибших?
Lolikkk
211.05.10, 15:48
А зачем тогда устраивали марш в честь погибших под крутами? Можно было тоже ленточки черные повесить и все....
Богдан Бо
311.05.10, 16:22Відповідь на 1 від Lolikkk
До речі, оті так звані "георгіївські стрічки" за своїм змістом і кольористикою цілком відповідають траурним стрічкам.
А радіти українцям з якоїсь перемоги, якщо після неї виключно в Україні і Бесарабії настав жахливий штучний голод 46-47 років - це дикість.
Терджиман-2
411.05.10, 16:24
Вообще, это всё барский идиотизм. Людям не за что кормить семьи, а какие-то барчуки пиарятся. И ведь никого ещё не оштрафовали даже, а сколько им ,"героям" ,внимания.
Богдан Бо
511.05.10, 16:30Відповідь на 4 від Терджиман-2
"Вообще, это всё барский идиотизм. Людям не за что кормить семьи, а какие-то барчуки пиарятся. И ведь никого ещё не оштрафовали даже, а сколько им ,"героям" ,внимания."Розумієте, шановний, вам цього не зрозуміти!
ПИВОМАН
611.05.10, 16:34
Україна єдина і не подільна, а хочуть її поділити ті, які хочуть мати не народ, чи особистостей які і є народом і нацією, а рабів...
MrsVanderbilt
711.05.10, 16:41Відповідь на 5 від Богдан Бо
""Вообще, это всё барский идиотизм. Людям не за что кормить семьи, а какие-то барчуки пиарятся. И ведь никого ещё не оштрафовали даже, а сколько им ,"героям" ,внимания."Розумієте, шановний, вам цього не зрозуміти!"А як може окупант зрозуміти окупованого?Кат свою жертву?Комуніст націоналіста?Тільки фашист,шовініст,нацист прекрасно їх розуміє.Біда в тім,що лохи вірять,що між словами нацист і націоналіст можна поставити знак рівності,а між Гітлер і Сталін (як визнав весь світ) - чомусь ні!?!Мабуть тому,що Йоська ще страшніший,бо ЗНИЩУВАВ СВІЙ НАРОД!
ПИВОМАН
811.05.10, 16:42Відповідь на 7 від MrsVanderbilt
Ведмежа
911.05.10, 16:43
Будь-яка війна - це втрати, в першу чергу людські. У цьому я з Вами цілком згодна.
але розвішування чорних стрічок на прапорі України на перший погляд сприймається як паплюжання прапора - символу держави. Ну подумайте самі: на вітрі роздувається прапор, над яким вісить чорна стрічка. Це що? жалоба по державі? рано ще ніби. За дипломатичним протоколом, чорна стрічка в знак жалоби вішається над приспущеним прапором. приспущенний прапор та чорна стрічка над ним - символ мовчання з приводу жалоби.
А загалом ідея правильна.
MrsVanderbilt
1011.05.10, 16:49Відповідь на 8 від ПИВОМАН
""Як там В києві?Страшенно хвилююсь,аж боюсь питати. Напиши листом чи листівкою.Дякую.


Велика Вітчизняна - знана і незнана. Дмитро ТАБАЧНИК

    05.05.10, 21:04
    Ми любимо тебе, Україно!
    війна [X], правда [X], україна [X] [Додати]

Велика Вітчизняна - знана і незнана.

Останнім часом, і ви, мабуть, з цим погодитесь, однією з найпомітніших
ознак суттєвих змін у суспільній свідомості став величезний інтерес до
вітчизняної історії, і передовсім до її складних, трагічних сторінок,
до періодів і фактів, про які ми знали не всю правду або які протягом
десятиріч ретушувалися, перекручувалися, прикрашалися.
Серед недостатньо вивчених - і роки Великої Вітчизняної - роки святі й
героїчні, роки жертвенні й трагічні, кожен день, кожну годину яких
оплачено тисячами людських життів.
Пам'ять про події Великої Вітчизняної живе незагойною раною у серцях
співвітчизників, генетично передається від покоління до покоління. І
ніколи ми не забудемо, як мільйони радянських людей відстояли у
всесвітній борні право своїх нащадків жити під чистим небом, пишатися
ратною славою своїх батьків. І ніколи не підуть з пам'яті ті чотири
роки, що стали мірилом патріотизму радянських людей, стійкості і
мужності воїнів і трударів, які довели світові незборимість прагнення
народів нашої Вітчизни жити ідеалами справедливості й гуманізму.
Ми вивчаємо історію цієї останньої війни у школі, з літературних
джерел, кіно. Але, як не дивно, саме в історії Великої Вітчизняної, про
яку написано тисячі монографій і мільйони статей, про яку згадано у
безлічі мемуарів, все ще лишаються і "білі плями", і штучні міфи,
вигадані за часів "великого кормчого", іноді - навіть за його власними
рецептами. Міфи в історії, тим більше - у воєнній, вже завдали чималих
збитків суспільству, перекручуючи, перевертаючи історичну свідомість
цілих поколінь, їх розвінчання-надзвичайно болісний процес, просто-таки
хірургічний, бо зачіпає за живе і мільйони учасників війни - свідків
тих подій, і мільйони їхніх нащадків, сприймається ще й як руйнування
найсвятіших ідеалів. Але правда - то першооснова історії і, на мій
погляд, не завдасть шкоди.
Тож спробуймо, бодай конспективно, перелічити проблеми історії Великої
Вітчизняної війни, над якими сьогодні найактивніше працюють фахівці,
вивчення яких вимагатиме найбільших зусиль істориків, розкриття всіх
скарбниць закритих і досі архівів, залучення величезної кількості нових
документальних джерел. Це - історія підготовки війни і історія Червоної
Армії 30-х років, які слід розглядати з урахуванням
гітлерівсько-сталінського пакту 1939 року та масового винищення
десятків тисяч радянських військових, починаючи з кінця 1936-го;
малодосліджений перший, найважчий період Великої Вітчизняної з червня
1941-го по листопад 1942-го років. Особливої уваги вимагають: питання
про евакуацію 1941-го року, про її реальну ціну й значущість; питання
про сталінські репресії, спрямовані проти цілих народів під час війни і
проти вищих військових керівників улітку сорок першого. А хіба все вже
з'ясовано в історії партизанського руху і підпілля, скажімо, на
Україні? Абсолютно занедбаною лишається й історична персоналістика,
коли навіть у Радянській воєнній енциклопедії у 8-ми томах не
наводяться бодай коротенькі біографічні відомості про 36 процентів
командуючих арміями.
Так само майже нічого не знаємо ми про діяльність колабораціоністських
військових та політичних утворень і формувань на території СРСР. З
різних, здебільшого кон'юнктурних міркувань, в історичній літературі ще
й досі не висвітлено питання про те, чим займалися, на яких ділянках
перебували у воєнні роки вищі керівники країни - члени Політбюро ЦК
ВКП(б) і вищі керівники республіки - члени Політбюро ЦК КП(б)У, за що,
приміром, стали Героями Соціалістичної Праці у 1943 році Л. П. Берія і
В. М. Молотов. І досі не опубліковано десятки найважливіших,
цілеспрямованих документів і постанов ЦК ВКП(б), Ставки Верховного
Головнокомандування, листування між Сталіним і командуючими фронтами,
яке наочно продемонструвало б воєнну "компетентність" Сталіна.
А хіба стала вже предметом серйозного, неупередженого аналізу проблема
військовополонених, так само як і насильницьке вивезення мільйонів
жителів України та Білорусії до фашистського рейху у 1941-1944 роках?
Запитання ці множаться і множаться.
Тож почати розмову про правду війни треба, мабуть, з найганебнішого міфа.
Всі ми ще зі шкільної лави знаємо: війна почалася так важко і страшно,
так криваво й невдало, почалася розгромом радянських військ західних
прикордонних округів тому, що Німеччина напала несподівано і мала
величезний технічний потенціал та чисельну перевагу, "примусивши
працювати на себе всю окуповану Європу". Знайомі слова? Ними ми вже
сорок п'ять років пояснюємо всі наші невдачі, втрати, відступи,
катастрофи 1941-го. Але факти спростовують сталінські міфи і про
раптовість - то було звичайне невігластво і короткозорість радянського
вищого керівництва, небажання поставитися з довірою до розвідки і
дипломатів, до тієї інформації, що надходила з різних джерел. Та й не
існувало ніякої чисельної та технічної переваги вермахту на початку
війни.
За німецькими та нашими даними на кордоні з СРСР було зосереджено 152
німецькі дивізії, з них - 141 для безпосередньої участі в плані
"Барбаросса", інші - для "підтримання порядку" і поповнення та
відпочинку дислокувались у Румунії, Угорщині, Польщі, Фінляндії.
Існувало ще 29 дивізій сателітів рейху, які мали значно нижчу
боєздатність, ніж радянські війська, й були слабо підготовлені та вкрай
погано озброєні. Всього ж гітлерівські війська - всі разом мали 5,5
мільйона чоловік, 48 тисяч гармат та мінометів, 2800 танків, 5 тисяч
літаків. Треба зазначити, що для удару по СРСР, згідно з планом
"Барбаросса", блок залучав близько трьох мільйонів чоловік з
відповідною кількістю бойової техніки. Причому наші сановні, титуловані
історики дуже неохоче згадують, що половина, навіть трохи більше, всіх
танків та літаків гітлерівського блоку старі, часто - трофейні
чехословацькі або польські. Танків нових типів противник мав лише 1,5
тисячі, а літаків - менш як 3,5 тисячі.
Що ж мали радянські війська? А в нас на західному кордоні було
зосереджено більше трьох мільйонів солдатів, близько 100 тисяч гармат
та мінометів, понад 12 тисяч танків, з них 1861 - найновіших "КВ" та
"Т-34", які не мали аналогів у гітлерівців, близько 18 тисяч літаків, з
них 3700 нових типів. Так хто кому поступався у силі?
Лише з січня 1939 року по червень 1941-го Червона Армія одержала понад
7 тисяч нових танків! А на Україні співвідношення сил Червоної Армії та
військ противника було на 22 червня на нашу користь таке: людей 1,3:1,
гармат 1,4:1, легких танків 5:1, середніх і важких танків 3,6:1,
літаків 2,5:1. Повторюю: на нашу користь! Усі ж теоретики й практики
військового мистецтва вважають, що для ведення успішних оборонних дій
достатньо сил утричі менших, ніж їх має противник, який веде
стратегічний наступ. Тобто сил у Червоної Армії було більш ніж
достатньо, і не лише для оборони. Вже одне просте зіставлення кількох
цифр цілком руйнує міф про величезну перевагу гітлерівців.
Щоб закамуфлювати провал 1941 року і знадобилися історичні міфи і
псевдоісторичні, псевдотеоретичні розробки про завжди несприятливий
початок воєн для мирних держав-неагресорів. Цю нісенітницю Сталін, щоб
якось приховати власну бездарність у військових питаннях, вигадав сам і
виклав у листі 1949 року воєнному історикові генералу Є. А. Разіну.
Серед найважливіших, нерозв'язаних проблем історії війни - сумне
питання про втрати народів Радянського Союзу у роки Великої
Вітчизняної. Нині вже достеменно відомо, що майже вся офіційна
статистика часів сталінщини - сфальсифікована. І найменше церемонилася
вона з підрахунками того, що якнайменше важило для вождів - з
підрахунками людських втрат.
"Казав мені Ю. Г., якого я зустрів на вулиці біля Кінокомітету, що за
даними, які вже є в розпорядженні уряду, "УКРАЇНА ВТРАТИЛА ЗА ЧАС ВІЙНИ
ТРИНАДЦЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ЧОЛОВІК. І СЕ ЩЕ, ТАК БИ МОВИТИ, З ОПТИМІСТИЧНОЮ
НЕТОЧНІСТЮ". Себто, коли ми додамо мільйонів два-три, то навряд чи
помилимось... А народження ввійде в норму хіба що у 1950 році",- ці
слова зі щоденника О. П. Довженка.
...Страшні, трагічні рядки, у яких я дозволив собі виділити два
коротеньких речення, датовані письменником 6 листопада 1945 року.
Цифри, що й казати, моторошні, але як визначитися - може вони лише
художнє перебільшення великого митця чи відгук тих пліток, що
переказували Довженку? Може цифри ці не варті уваги? Адже відомо всім:
країна втратила у Великій Вітчизняній війні понад 20 мільйонів людських
життів, то як сталося, що на Україну, котра мала трохи більше п'ятої
частини довоєнного населення Радянського Союзу, припадало 65 процентів
усіх людських втрат?
Фальсифікацію людських утрат почав особисто Сталін ще під час війни.
Так, скажімо, у своїй промові 6 листопада 1941 року, присвяченій 24-й
річниці Великого Жовтня, він заявив перед усім світом, що німці з
початку війни втратили у боях понад 4 мільйони, а наші втрати за цей же
період не досягли й 850 тисяч чоловік. І ця брехня довгий час
видавалася за офіційну статистику державних органів, за підрахунки
Ставки Верховного Головнокомандування, хоча й не мала під собою ніяких
підстав: зараз уже відомо, що лише протягом сорок першого року Червона
Армія втратила тільки полоненими та тими, хто пропав без вісті, близько
чотирьох (!) мільйонів. Тож нині наші історики змушені для з'ясування
справжньої картини втрат народу звертатися до вкрай педантичної
німецької військової статистики. А вона, справді, майже зразкова.
Наприклад, втрати вермахту регулярно фіксувалися в усіх частинах та
з'єднаннях. Звідти всі зведені дані зосереджувалися у начальника
Генерального штабу генерал-полковника Ф. Гальдера, котрий ретельно
занотовував їх у своєму службовому щоденнику. І немає підстав не
довіряти цим цифрам - їх фіксував Гальдер не для звітності чи
публікації, а виключно для власних службових потреб, бо вони межували
іноді з дуже різкими, навіть небезпечними оцінками дій Гітлера та інших
вождів третього рейху. Ось що записав Гальдер 6 квітня 1942 року:
"Втрати з 22.06.1941 року по 31.03.1942 року. Поранено - 23 541 офіцер,
799 389 - унтер-офіцерів та рядових; вбито 8828 офіцерів,
унтер-офіцерів та рядових - 225553; пропало без вісті - офіцерів 855,
унтер-офіцерів та рядових 51665. Всього втрачено 33224 офіцери, 1074607
унтер-офіцерів та рядових. Загальні втрати сухопутних військ на Сході
становлять 1107830, або 34,6 процента їхньої середньої чисельності (3,2
мільйони чоловік)".
Порівняйте зі сталінськими "чотирма мільйонами". І це не на початок
листопада сорок першого, як повідомив Сталін, а на початок квітня сорок
другого. А замість наших 850 тисяч, вигаданих "вождем", втрати
радянських військ лише за сорок перший становлять, за даними радянської
військової статистики, вбитими - близько мільйона, пораненими - 4
мільйони, полоненими та тими, що пропали без вісті,- ще 4 мільйони.
Разом - 9 мільйонів чоловік.
Це лише один приклад фальсифікації. А скільки населення втратила
Україна за всі роки? Необхідно відразу ж зазначити що, по-перше,
достовірні цифри і методи підрахунків зараз лише створюються,
визначаються вченими і тому не є остаточними, по-друге, ці цифри
настільки величезні, настільки жахливі, що свідомість не здатна їх
сприйняти. Моторошно навіть уявити собі реальну кількість загиблих,
реальність цих цифр узагалі. Тим більше, що майже півстоліття їх
ретельно приховували від народу. Навіть провідні воєнні історики у 1989
році змушені були відверто зізнатися, що у нас і досі немає остаточно
перевірених даних про втрати у роки Великої Вітчизняної війни, немає
також єдиної, науково обгрунтованої методики підрахунків. І всі ті
втрати, що називалися у промовах і доповідях Сталіна, Молотова, Хрущова
та інших наших державних керманичів не просто недостовірні, а
здебільшого, свідомо фальсифіковані. Це ж стосується і "підсумкової"
брежнєвської цифри - 20 мільйонів загиблих. Під нею немає ані
підрахунків, ані досліджень.
Хрестоматійно відомо за всіма офіційними виданнями (інших раніше не
існувало) з історії Великої Вітчизняної війни на Україні, що в
1941-1945 роках загинув кожний шостий житель України. Цю цифру
закріпили, канонізували і подають усі енциклопедії, енциклопедичні
довідники, монографії, підручники, всі без винятку, де йдеться про
втрати нашого народу.
Тепер про самі цифри. Населення України становило у 1940 році (за
тодішньою статистикою) 41,3 мільйона чоловік. Довоєнний стійкий приріст
населення щороку сягав (по Україні) трохи менше 2 процентів усього
населення. Таким чином, напередодні Великої Вітчизняної війни на
території Української РСР проживало близько 42 мільйонів чоловік. Якщо
вірити офіційним даним, то загинув кожний шостий - це 7 мільйонів
чоловік.
О. П. Довженко твердить, що Україна втратила 13 мільйонів живих душ. Якій же цифрі вірити?
Щоб відповісти на це запитання, давайте спершу проаналізуємо дуже
коротенько статистику втрат у цілому по всій країні. Є офіційна цифра -
загинуло понад 20 мільйонів (хоча, я не розумію, як можна рахувати
людські життя з приблизною точністю мільйон туди, мільйон сюди? І
скільки це "понад двадцять мільйонів" - двадцять один чи тридцять
один?). Але факти говорять інше: в 1940 році населення Радянського
Союзу становило 194,1 мільйони чоловік, а у 1946 році, коли на світ
з'явилася велика кількість "дітей перемоги" - лише 167 мільйонів. І це
при щорічному довоєнному високому прирості, який становив десь 3,7-3,85
мільйона чоловік на рік! І це при тому, що до складу країни увійшло,
разом з населенням, чимало значних територій! І це при тому, що людей в
країні у 1945 році було значно менше - не було ще "дітей перемоги" але,
на жаль точна кількість населення країни на момент року перемоги не
відома. О. П. Довженко вважав, що відновлення народжуваності і
чисельності населення "ввійде в норму хіба лише в 1950 році". Тут він
помилився - лише в 1955 році вдалося "виповзти" на довоєнний рівень
населення - в країні жило 194,4 мільйони чоловік. При врятуванні країни
від війни, від катастрофи початкового періоду, при збереженні
нормальних темпів розвитку економіки, збереженні нормального приросту
населення ми б уже на початку 1946 року мали, за аналізом учених, понад
213 мільйонів чоловік. Понад 213, а не 167 мільйонів.
Щоб не дістати звинувачень в упередженості, в очорнительстві, процитую
двох серйозних московських учених - істориків війни. Доктор історичних
наук, професор М. Кирсанов: "Війна обійшлася нам разом з непрямими
втратами у 46 мільйонів чоловік"; кандидат історичних наук, відомий
військовий архівіст Ю. Геллер: "Загальна кількість наших втрат (армії
та мирного населення) - понад 46 мільйонів. Тобто ми втратили ЧВЕРТЬ
НАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ. З них- 22 мільйони солдатів, або майже 12 процентів
усього населення".
Можна порівняти цифри:
Втрати за часів Великої Вітчизняної війни: СРСР-46 млн. (справжня
чисельність), 20 млн. (фальсифікована); Україна - ? млн. (справжня
чисельність), 7 млн. (фальсифікована).
Якщо розв'язати це страшне рівняння, то замість знаку запитання
доведеться проставити цифру 16. Зрозуміло, що всі ці обчислення
приблизні, але в їх основу закладені достатньо достовірні цифри.
Пригадуєте Довженкове - "тринадцять мільйонів людей з оптимістичною
неточністю"?
...Запропоновані читачам роздуми - це лише спроба зробити крок до
істини. Спроба осягнути масштаби тієї, безперебільшення, вселенської,
генетичної катастрофи, яка через бездарне керівництво, підлу тиранію,
спіткала народи нашої Батьківщини. Знати правду, знати ціну рік та
морів народної крові, якими сталінщина, керуючись імперським девізом
"переможців не судять", вела війну, здобувала перемогу, вважаю,
необхідно. І якщо московські історики вже знають страшну правду про 46
мільйонів втрачених душ, про те, що обірвалося життя четвертої частини
населення країни, то чому в нашій республіці й досі навіть не вдалися
до спроби розвінчати сталінські міфи, видобути діаманти правди?
Пригадую пісню з чудового кінофільма "Білоруський вокзал": "А нынче нам
нужна одна победа, Одна на всех - мы за ценой не постоим..."
За ціною, справді не стояли - 25 процентів у країні. А на Україні? Якщо
орієнтуватися на жахливу цифру 16, вийде значно більше...
Кажуть, що у переможців рани гояться швидше, що видужують вони легше.
Не знаю. Мені випало побувати у Німеччині - і у Західній, і у Східній.
Я бачив, як у кого гоїлися рани - у німців, котрі протягом усієї другої
світової війни втратили вбитими близько 3-х мільйонів чоловік на всіх
фронтах, і як гоїлися вони у нас, переможців, у країні, де тридцять
років людське життя не було варте нічого...
І все-таки брали Берлін наші, радянські люди. До нього дійшли дорогами
війни комуністи і безпартійні, росіяни і білоруси, українці і грузини,
узбеки і латиші. У біду потрапила вся радянська земля, і вони захистили
її. Вони перемогли. І ціну цієї Перемоги нам зараз треба збагнути...

Дмитро ТАБАЧНИК
журнал "Наука і суспільство" №5 за 1990 р.

    Правда потрібна
    94%, 31 голос
    Правда не потрібна
    0%, 0 голосів
    Хай буде, як було
    6%, 2 голоси

Коментарі
Вanderivez
16.05.10, 07:14
Теама надзвичайно складна. Складна через міфи та фальсифікації, через ідеологочні некоректні визначення. Для українців 2-а Світова почалася не 22 червня 1941, а 1 вересня 1939, адже і у Війську Польському були українці, Закарпатську Україну захищали українці. Та й закінчилася війна для наших дідів не 9 травуня 1945, а з розгромом Квантумської армії. Тому намагання автора втиснути все в рамки т.з. ВОВ має ідеологічну направленість -- будь що підтримати "совок" в суспільній свідомості.
Те ж саме стосується і причин "поразок" на початку "ВОВ". Ніхто не хоче навіть спробувати розглянути версію навмисної сдачі Сталіним України і Білорусії.
Perovdupu
26.05.10, 09:32
Все починається з підміни понять. Війна не ВОВ, а ІІ-га Світова. Танки не наші, а совіцькі... і т.д. Етнічні українці брали участь у цій жахливій війні з обох боків у складі армій загарбників. Виключенням є тільки українські партизани - УПА.
Парад цього року на Хрещатику з участю військових Росії - ганебне явище, оскільки символізує переОкупацію України 1945 року.
Богдан Бо
36.05.10, 10:18Відповідь на 1 від Вanderivez
Розглянути версію "навмисної здачі" можна для варіативного аналізу, але це явно недієва версія, бо все говорить про підготовку Сталіна напасти на Гітлера, а той його випередив.
А реально війна і окупація для України скінчились однозначно 24 серпня 1991 року.
В цій статті головне йдеться про втрати населення суто України, тому всі інші нюанси невагомі, тим паче рік написання статті і публікації теж говорить що тоді заторкнути це питання було дуже мужньо...
Богдан Бо
46.05.10, 10:27Відповідь на 2 від Perovdupu
Святкувати в Україні 9 травня на державному рівні парадами і салютами - дійсно є ганьба і наруга над трагедією нашої країни.
До речі, підмін понять нема, бо ВОВ ( 22.06. 41 - 8.05.45) є складовою ІІ-ї світової (1.09.39 - жовтень (?) 45).
Дякую, Бо сам це тільки що урозумів!
ВОВ - це епізод, локальний і не єдиний у ІІ-й Світовій.
Інше питання, що він був наймаштабнішим
Вanderivez
56.05.10, 10:51Відповідь на 3 від Богдан Бо
Не можу погодитися з наступних міркувань. Така версія цілком вкладається в спосіб мислення Сталіна. Адже підписуючи пакт Молотова-Рибентропа, він мав на увазі втягти Гітлера у велику війну в Європі, а потім прийти туди як визволитель. При цьому він не міг не знати про антирадянські суспільні настрої, як наслідок колективізації, голодомору, репресій. Він розумів, що за тих умов армія воювати не буде. Це підтверджується кількістю полонених в перші місяці війни та тим, що німців усюди зустрічали з квітами,як визволителів. Розрахунок Сталіна був простий, здати території з особливим несрийнятям його режиму, викликати на цих теріторіях хвилю репресій з боку німців, а потім їх визволити. Попутно виявити антирадянський актив та розправитися з ним, руками німців придушити національно-визвольні рухи
Вanderivez
66.05.10, 10:59Відповідь на 3 від Богдан Бо
Можна привести ще безліч фактів на підтвердження цієї версії. Але зверну увагу ще на один момент. Початковий єтап програвали генерали і маршали, які потім успішно били німців. Що, Рокосовський, який розробив та провів стратегічну операцію "Багратіон", яка є до сьогоднішнього дня взірцем військового мистецтва, на початку війни не вмів воювати? Абсурд. Йому не ставили задач на наступ. Йому ставили задачі, виконання яких призводило до погіршення становища. Достатньо прочитати його спогади, щоб в цьому переконатися. Те ж саме стосується інших генралів. Коли в липні 41 Червона армія ударом під Новоград-Волинським розгромила ударне угруповання німців та примусила їх перейти до оборони, надійшов наказ припинити наступ та відійти в район Житомира. Тим самим була відкрита дорога в обхід Києва.
Богдан Бо
76.05.10, 11:08Відповідь на 5 від Вanderivez
Якщо знаєш про події "перших советів" 39 - 41 рр. на Західній Україні, то зрозумієш, що ніякої подібної допомоги німців Сталін не бажав, а про жодні "Попутно виявити антирадянський актив та розправитися з ним, руками німців придушити національно-визвольні рухи" на час 1939 р. в СРСР вже не було і натяку - всі і вся було знищенно.
Інша справа, що в чомусь така ситуація мала місце і недаремно виникло прислів’я, що "За два роки панування німці змусили українців полюбити радянську владу"
Але нема жодних документальних натяків приписувати ці дії як свідомі і сплановані - Сталіну
Вanderivez
86.05.10, 11:08Відповідь на 4 від Богдан Бо
І таких прикладів безглуздих рішень геніальних советських командирів можна привести ббагато. При цьому слід зауважити, що грамотно воювати у них виходило, як тільки до цього змушувала ситуація, і знову таки, стратегія Сталіна. Не здали Мурманськ, Ленініград, відкинули німців від Москви, і тут же отримали поразку під Харьковим, зате прийшли в Україну, коли там вже чекали визволителів. Під політику "зрадництва" виселили татар та чеченців, планували виселити українців. Систематизація фактів в цьому напрями може дати самі несподівані результати. Тим паче варто розглянути цю версі не побіжно, а більш глибоко. В будь якому випадку, такий план цілком в дусі вождя народів.
Богдан Бо
96.05.10, 11:16Відповідь на 6 від Вanderivez
Зумисно спланована війна на програш?
Тоді навіщо стільки території Росії віддано? Теж заради очистки, або як зараз модно після Чечні - "зачистки"
Хоча буду вдячний за публікацію вашої версії як цільного матеріалу, а не у вигляді коментів.
Вanderivez
106.05.10, 11:26Відповідь на 9 від Богдан Бо
Війна не програш, а на абсолютну перемогу. Не тільки військову а й моральну. Війна показала, що не все антирадянське було знищено. В козіцьких корпусах у німців білоше 600 тис. чоловік. РОА Власова більше 3 млн чоловік. По всій Україні виникали осередки ОУН, які налаштовували людей не тільки проти німців, а проти совєтів, за незалежність.
Нажаль не маю можливості зараз зробити серьозний матеріал по темі, але думаю, що ідея прийшла не тільки мені, а значить буде серьозно розроблятися. За будь-яких умов такі дослідження будуть корисними.


Рятуймося, Бо тверезієм! (політичний сарказм)

    05.05.10, 17:43
    Свобода і справедливість
    політика [X], україна [X] [Додати]

* * *
Ми віками звикли покладати голову
За Україну, за її волю
І, як відчуття вічного голоду,
Цю звичку носили з собою.

Ми так звикли ходити в мучениках,
В трагічних героях, в страждальцях,
Яких Україна — мати засмучена —
Не могла з Сибіру діждаться,

Ми кров лили, ми пісні складали,
Ми так вросли в свою ролю,
Ми так натхненно голови покладали
За Україну, за її волю.

І от вже ластівкою звістка шугає:
Є держава! Вже можна жити!
А ми все ходимо і шукаєм:
Де б голову нам зложити?


ПЕРЕДВИБОРЧА АГІТКА

Не та Україна, не та,
Не та, про яку ми мріяли,
Коли життя тюремними строками міряли,
Марнували в неволі літа.
Не та Україна, не та!

А при владі ті, що й були,
Називають Вкраїну ненькою,
В кишенях золотом краденим дзенькають,
А ми мовчимо, покірні воли,
А при владі ті, що й були.

Отже думайте, думайте, люди,
Не дозволяйте себе зомбувати!
Що з нами було, не сміємо забувати!
Бо при владі всі ті ж і їх лизоблюди.
Отже думайте, думайте, люди!

(вірші Галини Гордасевич (1935 - 2001 рр)

Хроном вже ота наша безпорадність навчитись просто нормально жити і будувати-розбудовувати державу, а не постійно підпалювати хату і гасити, Бо дуже захоплюючий процес...
Я поважаю як людей значну більшість з тих, хто підписався під відозвою, але фактично нікого з них не поважаю як політика, тому вся ця містерія-буф малозначима і нічого результативного не принесе - я так вважаю.
І перш, аніж голоситит "Ой матінко моя рідна, та що це, людоньки, робиться!" всі ті підписанти хай краще пояснять чим вони 5 років за Ющенка займались, що отак зараз вибачте на слові - обісрались.
Подивимось що то буде за катавасія, але я особисто в тому прийму участь тільки якщо побачу реальні сили і дії, а не мітинги і тому подібні акції-прокламації
Отже
Завтра, 5 травня 2010 року, о 10.00 у приміщенні Національної Спілки письменників України вперше збирається ініціативна група Народного Комітету Порятунку України. Так, нарешті остаточно, сьогодні вирішили назвати ініціативу більшість учасників робочої групи! Нині кожна хвилина нашого мовчання та пасивного спостереження за діями влади загрожує на роки відкинути українську перспективу, як вільної і демократичної країни, як рівної серед рівних європейських держав. Україні потрібна ініціатива кожного її громадянина, бо в невільній країні вільних людей не буває!
ВІДОЗВА
до українського громадянства та до всіх політичних партій, що стоять на позиції збереження Української держави
Події останнього часу увійдуть чорною сторінкою в історію України. Всупереч Конституції Верховна Рада України схвалила підписану Януковичем антидержавну угоду про фактично вічне перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі. За пільги для купки олігархів, які прагнуть зберегти свої надприбутки, здано територію України. Розпочався неприхований процес зради національних інтересів.
Режим Януковича перетворився на ліквідаційну комісію нашої держави. Щоб забезпечити прихильність кремлівських начальників, нова влада, після торгівлі українською територією, вже готова віддати авіабудівну галузь та атомну енергетику, а Нафтогаз подарувати Газпрому. Вони продають Україну та народ оптом і вроздріб.
На догоду московським покровителям антиукраїнський режим Януковича веде наступ на українську мову, свободу слова, перекреслює перспективи європейського розвитку, фальсифікує історію України. Ганьбою та блюзнірством є заперечення геноциду українського народу 1932-33 років.
Усього за п'ятдесят днів перебування при владі, Янукович із компанією встигли витерти ноги об усе, що є дорогим кожному українцеві. Такого зрадництва наш народ не знав із часів сумної слави гетьманів Івана Брюховецького та Івана Самойловича. "Раби, подножки, грязь Москви", – саме про таких писав великий Тарас. Все це відбувається за кремлівським планом перетворення України з незалежної держави на російську губернію.
Тепер, коли над Україною як незалежною та демократичною державою нависла смертельна небезпека, ми, відчуваючи відповідальність за долю майбутніх поколінь, закликаємо створити Народний Комітет Порятунку України.
Мета Комітету:
- відстоювання територіальної цілісності й суверенітету України;
- захист свобод і гідності громадян, їхніх політичних, соціально-економічних, і національно-культурних прав;
- боротьба за збереження євроатлантичного вибору України.
Такі комітети мають бути створені у Києві, кожній області, у кожному місті, районі та селі.
Ми, ініціатори створення Комітету, вимагаємо від усіх без винятку керівників патріотичних політичних сил: припинити суперечку за лідерство та зусиллями Комітету забезпечити координацію дій як в центрі, так і на місцях, щодо захисту України та її громадян. Всі політичні структури та громадяни України мають об'єднатися в міцний опозиційний рух. Кожен громадянин має стати на захист своєї свободи й Батьківщини.
Закликаємо громадські, молодіжні, екологічні, профспілкові, правозахисні та інші організації увійти в таке об'єднання. Закликаємо світове українство підтримати нашу відозву. Звертаємося до міжнародної спільноти підтримати український народ в боротьбі за збереження своєї держави. Звертаємося до патріотичних сил України організувати всенародний "круглий стіл" для обговорення трагічної ситуації та прийняття доленосних рішень.
Ми маємо стати на захист державного суверенітету України, демократії, європейського цивілізаційного вибору нашого народу. Таке право надає нам і такий обов'язок покладає на нас Конституція України, стаття 17 якої передбачає, що "захист суверенітету і державної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу".
Будьмо пильними, відповідальними і рішучими!
Від нашої волі залежить наша спільна доля!
Слава Україні!
Юрій АНДРУХОВИЧ Тарас ВОЗНЯК Богдан ГОРИНЬ Галина ДЕНИСЕНКО Іван ДЗЮБА Микола ЖУЛИНСЬКИЙ Тарас КИЯК Левко ЛУК'ЯНЕНКО Ірина МАГРИЦЬКА Костянтин МОРОЗОВ Юрій МУШКЕТИК Василь ОВСІЄНКО Наталія ОСЬМАК Дмитро ПАВЛИЧКО Володимир ПИЛИПЧУК Дмитро ПИЛИПЧУК Мирослав ПОПОВИЧ Михайло РАТУШНИЙ Микола РЯБЧУК Володимир СЕРГІЙЧУК Роланд ФРАНКО Володимир ЦИБУЛЬКО Роман ЧАЙКА Олег ЧОРНОГУЗ Валерій ШЕВЧУК Юрій ЩЕРБАК Галина ЯБЛОНСЬКА
 
Коментарі
Катаэна
15.05.10, 17:50
Ну нет, уж это нам все же не грозит.
Богдан Бо
25.05.10, 18:03Відповідь на 1 від Катаэна
"Ну нет, уж это нам все же не грозит."Я за вас радий і тішусь, але це взагалі-то внутрішні "розборки" українців.
Катаэна
35.05.10, 18:04Відповідь на 2 від Богдан Бо
Какая тонкая ирония.
Malefique
45.05.10, 18:36
Список создаете))) Вот забавно потом будет глянуть этот "комитет трёхсот") Это видимо те, кто думает что именно он и их группа должны решать судьбу страны..
Такие себе элитисты.. или возомнившие себя титульными украинцами... А почему бы вам не инициировать допустим референдум по НАТО? С которым всех Ющ наебал, а вы и не пискнули. Или по поводу работы президента?
Богдан Бо
55.05.10, 18:38Відповідь на 3 від Катаэна
"Какая тонкая ирония."Витонченість можуть оцінити тільки витончені натури.
Богдан Бо
65.05.10, 18:43Відповідь на 4 від Malefique
Хтось щось може і думає, чого не можу сказати про вас...
Malefique
75.05.10, 18:45Відповідь на 6 від Богдан Бо
Как обычно ответ пустой
Богдан Бо
85.05.10, 18:52Відповідь на 7 від Malefique
А що - було запитання?
Де? Коли? Яке?
Гість: Тип-топ
95.05.10, 18:53
Банабак
Богдан Бо
105.05.10, 19:03Відповідь на 9 від Гість: Тип-топ
"Банабак"Я так розумію, що то ви додаєте свій підпис під Відозовю?


Документальні фільми про війну 1941 - 1945 років

    22.04.10, 18:04
    Ми любимо тебе, Україно!
    війна [X], правда [X] [Додати]

1. Війна: український рахунок Серії 1-9
2. Ціна перемоги Серії 1-5
заходьте і скачуйте в кого як вийде
http://www.ex.ua/user/rjasne

    вийшло скачати
    14%, 2 голоси
    не вийшло
    86%, 12 голосів

Коментарі
LeoLine
122.04.10, 18:12
Access denied.
Богдан Бо
222.04.10, 18:25
Значить щось не так зроблено - пошукаю причину...
Sana25
322.04.10, 18:32Відповідь на 1 від LeoLine
аналогічно
Богдан Бо
422.04.10, 18:52Відповідь на 3 від Sana25
Цікаво, чому?
Таки треба в ютуб загнати, БО в обхід - не вийшло.
V!t@l!й
522.04.10, 20:27Відповідь на 4 від Богдан Бо
Краще на якійсь файлообмінник, незручно в ютубі то!!!
Богдан Бо
622.04.10, 20:28Відповідь на 5 від V!t@l!й
Як це? Поясніть. Вкажіть, бо я не дуже в тому фахівець...
Діду
722.04.10, 20:32
Access denied.
V!t@l!й
822.04.10, 20:34Відповідь на 6 від Богдан Бо
Заходите на відомий в Україні файлообмінник http://www.ex.ua/storage, а далі по інструкції, успіхів!!!
Богдан Бо
922.04.10, 20:39Відповідь на 8 від V!t@l!й
Дякую. Спробую
Богдан Бо
1022.04.10, 21:43Відповідь на 1 від LeoLine
а сюди
http://www.ex.ua/user/rjasne


Дітлахи вітають журналюх

    20.04.10, 11:06
    Ми любимо тебе, Україно!
    журналистика [X], українська мова [X] [Додати]

                Дітлахи вітають журналюх
                    (фельєтон)

Загадково-невідомим залишається для мене ім’я одного українського фільольога, - саме так, оскільки назвати цього мовного паразита справдешнім філологом просто неможливо, як і тих всіх, хто постійно користується його дико-убогим словотвором “дітлахи”.  Для усіх навіть не надто великих знавців теорії мови і теми словотворення – морфології, є відомим факт існування спеціальних словотворчих морфем для надання словам емоційних відтінків, зокрема суфіксальна морфема “-чк” придає словам применшувально-пестливого емоційного забарвлення: сонце – сонечко, квіти – кіточки, ложки – ложечки, діти – діточки тощо. Про існування словотворчої суфіксальної морфеми “-лах”в українській мові мовчать всі підручники, зате доволі поширеним в побутовому мовленні використовується слово “лахи” на означення того, що у нас знедавна почали величати секен-хендом. Слово “лох” коментарів не потребує, а ще є такий вираз: “не дери з мене лаха”, яке означає : “припини з мене знущатись і насміхатись”. Є слово “ляха”, що означає “велику жирну свиню”. І тепер порівняйте в цьому мовному оточенні емоційну насиченість сучасного новотвору “дітлахи” ...
На щастя, цей словесний покруч маловживаний у лексиці журналістів друкованих ЗМІ, проте журналісти радіо і телебачення безперервно деруть лаха з діточок, постійно обзиваючи їх “дітлахами”. Напевно вони вважають це гарним і ніжним узагальненим означенням для дітей в замін слова “дітвора”, а ті у свою чергу, будучи не обтяжені освітою і фаховими знаннями з мови, теж роблять у відповідь ще видатніші мовні утворення типу “а дякуємо вам, дядя-журналюх і тьотя-журналяха”.
Панове правдишні журналісти, я  особливо хочу звернутись до вас з питання чистоти вживання мови: ви найпередовіший загін філологів, що найбільше демонструє довершеність і витонченість мови, тому пильнуйте цей свій основний інструмен! Поважайте мову, щоб поважали вас, бо коли ви починаєте засмічувати свої матеріали новомодними словечками з сленгу задля намріяної модерної оригінальності, то у відповідь так і напрошується вираз на аналогічному рівні “Ти чо, чмо? Фільтруй свій базар”.
 Засміченість мови українських журналістів просто феноменальна і  у мене, як знавця і шанувальника української мови, постійним є відчуття нудоти від огиди, коли засмічують її чистоту і джерельну милозвучність різними жахливими новотворами. Час припинити прикривати особисту неповноцінність якоюсь міфічною меншовартістю української мови з отими всіма різноманітними “розчіпірками”, “дітлахами” і тому подібним словотворчим убожеством!
Другою нашою мовною бідою є надмірне і абсолютно невиправдане вживання іноземних слів. Жоден з українських самозакоханих журналістів не може обійтись без іноземних словес типу “презентація”, а то і з особливим шиком виведе “репрезентація”, хоча це можна спокійно означити гарним українським словом “представлення”.  А тих менеджерів і дилерів розвелось стільки, що тільки кілери можуть допомогти навести лад.
Застування іноземних слів повинно мати за основний принцип їх суто вузький термінологічний характер, а не узагальнений, тобто коли всіх звичайних українських продавців починають повально називати дилерами або коли всі стали менеджерами, а нормальне українське слово управляючий взагалі виходить з активного вжитку, то це вже не стільки маразм, як лікарський діагноз, скільки звичайнісінька дурість, гірше за яку є тільки прогресуюча дурість – це коли іноземні терміни починають вживати взагалі поза змістом і здоровим глуздом. Зокрема, я не можу спокійно слухати, коли в інформаційних повідомленнях і то на найвищому офіційному рівні в Україні лунають словеса типу: “губернатор” або “спікер”.  Явно прогресуюча дурість, тому що які в Україні можуть бути губернатори, коли тут нема жодної губернії і жодної офіційної посади такого рівня. В сусідній Росії губернатори є офіційно як посадові особи конкретних територіальних місцин федерації, але при них функціонують офіційно і власні державні уряди з посадами міністрів! І території під керівництвом російських губернаторів по масштабах куди більші за наші українські області, а деякі - і цілої України! Наші українські губернатори можуть бути названі такими хіба що від фразеологічного звороту “розкотав губу”, тобто “мати надмірні бажання і пиху”
Звичайно що й якийсь там начальник житлово-комунальної контори може почати величати себе “президентом ЖККа” і в розмові вставляти фрази: “Я готуюсь до саміту з колегами Ющенком і Бушем, а ви тут з своєю прогнившою сантехнікою пхаєтесь, відволікаєте від державницьких справ Україну розбудовувати!” Або ж можна уявити розчарування якогось пенсіонера-прохача, коли він писав жалобну петицію на ім’я Його Величності Губернатора Харківського і всія Слобожанщини, Малої і Великої, а йому відповідають якісь дрібні чинуші від імені якогось миршавого голови Харківської обласної державної адміністрації. Тьху! І розтерти! Відмова від  самого губернатора – то велика честь, не те що позитивно вирішене питання головою ОДА - це більше схоже на кревну образу. 
Або як гарно можна проявити  свої фантазії нашим журналістам описуючи буденну нараду голів облдержадміністрацій України: “Відбувся всеукраїнський форум всевладної еліти за участю губернатора харківського, воєводи луцького, хана кримського, сатрапа донецького, васала луганського, маршалка львівського, господаря чернівецького, гетьмана запорізького, наркома дніпропетровського... Їх привітали  Великий Князь України-Руси - він же Призедент України, а також мер він же бургомістр Київський і спікер він же снікерс Української Верховної Ради без усякої Думи” –  просто цукерочка-кросворд, замість нудного інформаційного повідомлення. Чтиво найвищого гатунку! Хвала і слава панству журналюхству!
Сподіваюсь, що вже досить показувати недолугість подібної  журналістики. І так зрозуміло необхідність для справді професійного журналіста чітко дотримуватись чистоти мови і документальної точності в поданні інформації, а щодо всіляких горе-ЗМІїстів, то ні диплом журфаку, ні редакторська посада, ні журналістське посвідчення не є причиною зараховувати їх до журналістів. 
Панове, припиніть “приколюватись” з української мови і продукувати лжеінформаційний простір. Бо коли вже по БіБіСі з врахуванням анлійської прискіпливості редакторів сповна серйозно говорять про призначення і звільнення українських губернаторів, то це вже занадто. Західні люди звикли називати Росією всю територію Радянського Союзу, тому для них цілком нормальним є за аналогією розповсюджувати всі реалії державного функціонування і устрою на колишні республіки, у тому числі і Україну, особливо якщо ми самі вводимо їх в оману фальшивою ЗМІїтворчистю. Але ж нема в Україні губернаторів! Нема! В Росіє є, а у нас – НЕМА. Тому у нас не можуть призначати і знімати губернаторів, як не можуть обирати спікера Верховної Ради, бо нема такої посади! Є не спікер і не снікерс, а голова Верховної Ради України! Нема губернатарів і мерів нема! Є голови ОДА, міст, районів, рад різних рівнів. Голови керують в Україні навіть при відсутності “голови на плечах” чи “клепки в голові”. Зрозумійте і запам’ятайте це, шановні панове журналісти! Називайте речі своїми іменами й не продукуйте шаради і кросворди замість правдивої інформації!     

м. Львів                            Богдан Гордасевич

    підтримую думку автора
    81%, 17 голосів
    не підтримую думку автора
    10%, 2 голоси
    а шо, як то хохма так писати
    10%, 2 голоси

Коментарі
Богдан Бо
120.04.10, 12:04
Для мене ще одною новомодною мовною дикістю став фразеологізм замість"Євро дві тисячі дванадцять" казати: "Євро двадцять дванадцять".
Це ж треба так вимахнутись! Тепер, напевно, і перемогу будуть святкувати як "дев’ятнадцять сорок п’ять"
Левус
220.04.10, 12:12
Вражає засміченість свідомості всякими покручами тих, хто має особливо дбати про чистоту свого інструментарію - слова і мови. Що було б, якби стоматолог приступав до роботи відповідним чином? А це вказує на те, в якому мовному середовищі виховувалися самі ж спеціалісти слова.
Perovdupu
320.04.10, 12:13
Досить цікава точка зору. Доволі розповсюджене слово "дітлахи" виявилося даниною чийомусь паганому смаку...
Левус
420.04.10, 12:19Відповідь на 1 від Богдан Бо
Так, виховання підлабузництва і меншовартості, які культивуються для продовження ісуючого стану речей породжує знущання над словом. І чим більше - тим краще.
Гість: prosto_oksana
520.04.10, 12:27
Дуже болюча тема! Аж надто!
"Другою нашою мовною бідою є надмірне і абсолютно невиправдане вживання іноземних слів." - це просто жах, а не біда! Це - стихійне лихо...
Колись почула термін "девіантна", чи "дивіантна" поведінка... Шукала по словниках, та даремно.
При такому засиллі іншомовних слів,та ще й в офіційних, або і неофіційних ЗМІ, почуваєш себе наче недоумкуватим... Бо не второпаєш відразу, про що йдеться. Можливо той, хто послуговується такою лексикою, вважає, що чим незрозуміліше скаже чи напише, - тим розумніше...
Про вживання сленгу промовчу, бо сказати щось нормальними словами - неможливо...
Добре, що "нецензурщина" ще не звучить в офіційних новинах...
Дозвольте Вас запитати:
Цей Ваш фейлетон десь опубліковано у пресі, чи лише на цьому сайті?
З повагою, Оксана
кусючий бджіл
620.04.10, 12:47
а мене завжди бісить, коли чую від журналюг у щоденних новинах слово "городяни", хто це такі???... ті, хто на городі картоплю садять?...
чому міське населення не можна називати "мешканцями міста" або "містянами"?
lizochka
720.04.10, 13:08
а мені подобається слово "малеча", хоча не знаю, правильно чи ні його вживати.
ded_sad
820.04.10, 13:59Відповідь на 1 від Богдан Бо
"Для мене ще одною новомодною мовною дикістю став фразеологізм замість"Євро дві тисячі дванадцять" казати: "Євро двадцять дванадцять".
Це ж треба так вимахнутись! Тепер, напевно, і перемогу будуть святкувати як "дев’ятнадцять сорок п’ять""а чи не з львівського пива 17-15 це почалось?
ded_sad
920.04.10, 14:14
Стосовно "дітлахів" (одразу зазначу, що я не фахівець) чому це вас так стурбувала якась там форма "лах"? Ну тоді вже будемо послідовними і у слові "дітвора" розгледімо суто російске "вор", який жах!
Щодо засміченості мови журналістів цілком з вами погоджуюсь, особливо мене тішать своєю "галіматньой" акули телеефіру.
varuna_
1020.04.10, 15:38
а вважаю що українська має прогресувати, якщо є колайдер то він є, те саме і про сленг-все більше молоді намагається зробити свою мову більш різноманітнішою, хіба почувши від десяти річного хлопця слово пуцилін ви будете вважати що х?й звучить якось більш мелодійно. сленг потрібен для молоді десь від 12р до першої дитини, а потім починається самоочищення. а щодо наших "спеціалістів слова" то тут я цілком згоден, і відносно "офіціозного сленгу" - не замислювався раніше але автор, на мою думку, тут правий.

 





Архів від 14:56 30.11.2011
Джерело http://blog.i.ua/user/1820604/?p=0



Создан 05 дек 2011



 
  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником